інститут проблем виховання апн україни

Шарапова Олена Валеріївна

УДК 371.2:004:378.661

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ КОМПЛЕКСНОЇ КОРЕКЦІЇ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

13.00.07 - Теорія та методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України.

Науковий керівник доктор психологічних наук, професор Бех Іван Дмитрович, Інститут проблем виховання АПН України, директор.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Підласий Іван Павлович, Черкаський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, завідувач кафедри філософії освіти;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Киричок Віра Андріївна, Інститут проблем виховання АПН України, старший науковий співробітник лабораторії морально-етичного виховання

Провідна установа Кіровоградський державний педагогічний університет ім. Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград

Захист відбудеться “ 16 ” грудня 2003 р. о 14.00 годин в залі засідань на засіданні спеціалізованої вченої ради К26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України Академії педагогічних наук України за адресою: вул. М. Берлінського, 9 , м. Київ, 04060.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України, Академії педагогічних наук України за адресою: вул. М. Берлінського, 9 , м. Київ, 04060.

Автореферат розісланий “ 14 ” листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У Національній доктрині розвитку освіти України на ХХІ століття наголошується на необхідності створення умов для розвитку і самореалізації особистості як головної умови освіти та виховання підростаючих поколінь з метою повноцінного життя у громадянському суспільстві.

Демократизація і гуманізація суспільства, процеси модернізації освіти в Україні зумовлюють актуалізацію проблеми пошуку та залучення до арсеналу педагогічних засобів корекції соціальної поведінки особистості. В зв’язку з цим значення і роль корекційної діяльності загальноосвітньої школи потребує нового її осмислення як у контексті формування загальнолюдських та національних цінностей у молодших школярів, так і в контексті виконання нею завдань щодо створення ефективних умов для виховання та саморозвитку особистості. За такого підходу корекційна діяльність вчителів загальноосвітньої школи спрямована на вдосконалення особистості дитини, її стосунків з довколишнім.

Актуальною на сьогодні стає проблема розвитку педагогіки допомоги й захисту дітей. Нею стає гуманістична корекційна педагогіка, де провідне місце посідають практичні методики діагностичної і корекційної роботи.

Тому проблема корекції відхилень у поведінці учнів молодшого шкільного віку стала предметом спеціальних досліджень вчених різних країн світу. Окремі аспекти зазначеної проблеми розкрито у дослідженнях психологів І. Беха, Л. Божович, Л. Виготського, О. Запорожця, К. Ізарда, Н. Казинса, О. Кононко, З. Фрейда, П. Якобсона. Серед педагогів питання корекційної діяльності найбільше досліджуються у працях А. Макаренка, В. Сухомлинського, М. Фіцули, Л. Орбан, В. Оржеховської, В. Віноградової, Т. Федорченко, І. Підласого, Н. Максимової, І. Козубовської, І. Зязюна (Україна), Ш. Амонашвілі (Грузія), А. Анісова, А. Кочетова, Д. Колесова, Е. Куликова, Л. Славіної, Є. Чапова (Росія), А. Бандури, А. Круковського, Е. Жабчинської, А. Левицького, Б. Чередрецької, Е. Намисловської, Г. Сльонек (Польща).

Проте суспільно-політичні та соціально-економічні зміни, що розпочалися на рубежі 90-х років ХХ століття, створили передумови для кількісного зростання та якісних змін у відхиленнях поведінки дітей молодшого шкільного віку.

В сучасній психолого-педагогічній літературі ця проблема ще не знайшла достатнього висвітлення. Переважна більшість досліджень з означеної проблеми лише частково визначають та обґрунтовують необхідність здійснення корекції поведінки саме в початкові школі та не розкривають механізмів її здійснення.

Актуальність зазначеної проблеми та необхідність її розв’язання в аспекті комплексної педагогічної корекції відхилень у поведінці молодших школярів зумовили вибір теми нашого дисертаційного дослідження “Педагогічні умови комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дослідження входить до наукової комплексної програми „Формування особистості творчого вчителя„ та скоординована в АПН України, протокол № 2 від 25.02.2003 року засідання бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні.

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес початкової школи.

Предмет дослідження – зміст, форми і методи корекції поведінки молодших школярів.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати структуру, зміст, форми і методи корекційних виховних впливів на поведінку молодших школярів, розробити організаційно-педагогічні умови їх реалізації та експериментально перевірити ефективність відповідних діагностичних та корекційних виховних методик.

Завдання дослідження:

- з’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії та виховній практиці;

- розкрити сутність поняття „норми” та „відхилення від норми” у поведінці;

- розробити та експериментально апробувати комплекс діагностичних і корекційних методик та педагогічні умови їх реалізації у навчально-виховному процесі початкової школи;

- розробити та експериментально апробувати критерії ефективності корекції виховного процесу у початковій школі.

Відповідно до мети і завдань дослідження сформульована гіпотеза: процес корекції поведінки молодших школярів буде ефективним, якщо він здійснюється як система корекційних впливів. Результати корекції поведінки будуть вищими за умови дотримання вчителем педагогічних умов, що ґрунтуються на практичному втіленні принципу програмного проектування. Подолання відхилень у поведінці молодших школярів в умовах систематичних та цілеспрямованих педагогічних впливів відбувається настільки ефективно, наскільки процес корекційної діяльності педагога моделює структуру відхилень; носить цільовий, цілісний характер; реалізує індивідуально-творчий підхід, орієнтований на гуманізацію життєвих ситуацій.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали філософські, педагогічні, психологічні положення про:

- розуміння відхилень у поведінці школярів як комплексного явища, що залежить від: суспільно-економічних та психолого-педагогічних причин (А. Берже, Г. Вагнер, Д. Василюк, А. Кочетов, М. Сусуловська, Б. Чередрецька та ін.);

- норму і відхилення у вихованні та поведінці (А. Бандура, Д. Колесов, Л. Орбан, В. Оржеховська, М. Фіцула, Б. Чередрецька);

- розвиток морально-інтелектуальних, емоційних та естетичних почуттів як основи для подолання відхилень та формування нормованого типу поведінки (Т. Алєксєєнко, Л. Артемова, О. Бовть, В.Болгаріна, О.Докукіна, Б.Кобзар, Л.Масол, К.Чорна та ін.).;

- педагогічні та психологічні аспекти формування позитивних емоційних станів (Я. Коменський, П. Лесгафт, А. Макаренко, В. Сухомлинський, К. Ушинський);

- національні традиції формування здорових підростаючих поколінь (М. Драгоманов, С. Русова, М. Стельмахович, О. Савченко);

- вікові особливості дітей молодшого шкільного віку (Л. Божович, Л. Виготський, О. Запорожець, П. Якобсон);

- природу дитячого негативізму та відхилень у поведінці (Д. Ніколенко, Р. Садиков, І. Немисловська, М. Фіцула, М. Роттер, Л. Славіна, А. Кочетов, Е. Жабчинська).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань використовувалися загальнонаукові методи теоретичного та емпіричного дослідження, які взаємодоповнювали одне одного та забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження. Серед них провідними, зокрема, були теоретичний аналіз та педагогічний експеримент. Широко використані: вивчення літературних джерел, теоретичного моделювання виховного процесу, а також діагностичні, прогностичні, обсерваційні методи дослідження. Вони реалізовувалися через спостереження, анкетування, опитування, вивчення продуктів діяльності учнів, експертних оцінок та математичної обробки даних.

Організація дослідження. Дисертаційне дослідження тривало чотири роки (1999 – ) та проводилося у три етапи.

На першому етапі (1999 - 2000 рр.) здійснювався аналіз філософської, психологічної, педагогічної, соціологічної літератури з метою розробки концепції дослідження. Було визначено проблему, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи та завдання дослідження, розпочато розробку експериментальних матеріалів, здійснено опрацювання попередніх статистичних даних про дітей з відхиленнями у поведінці в м. Черкаси та Черкаській області, здійснено констатуючий етап експерименту та розпочато формуючий етап експерименту з учнями перших класів набору 1999 року. На цьому етапі опрацьовано та випробувано методику визначення готовності дитини до школи (див. Додаток, методика №1).

На другому етапі (2000 – 2001 рр.) проводилася перевірка та вдосконалення діагностичних та корекційних методик, визначалися педагогічні засоби і умови ефективності корекції поведінки, вносилися зміни та доповнення в методику формуючого етапу експерименту.

На третьому етапі (2001 - 2002 рр.) продовжувався формуючий етап експерименту, узагальнювались проміжні та кінцеві результати експериментально-дослідної роботи, здійснювався їх науковий аналіз, розроблялись форми впровадження в практику результатів дослідження формулювались висновки.

Експериментальною базою дослідження обрано ЗОШ №9 та №21 м. Черкаси та ЗОШ с. Червона Слобода Черкаського району Черкаської області. Контрольними класами були учні двох міських шкіл і однієї сільської школи з такою ж кількістю учнів. Всього дослідженням було охоплено 7 початкових класів, 136 учнів та 7 педагогів.

Наукова новизна дослідження:

- вперше розкрито сутність, зміст і структуру системного застосування корекційних методик виховання учнів початкової школи;

- вдосконалене формулювання педагогічно спрямованого визначення поняття норми та відхилень у поведінці особистості;

- вперше обґрунтовані комплексна методика та організаційно-педагогічні умови реалізації корекції поведінки молодших школярів на основі принципу практичного проектування.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що виявлено та типізовано основні групи відхилень у поведінці молодших школярів, запропоновано комплексну програму корекції асоціальних відхилень у поведінці молодших школярів; встановлені сутнісні її характеристики, обґрунтовані організаційно-педагогічні умови забезпечення ефективності корекційних виховних впливів на особистість молодшого школяра.

Практичне значення роботи полягає в обґрунтуванні шляхів вирішення проблеми морального виховання в умовах звичайної школи з її сучасними перетворювальними можливостями. Підтверджена можливість досягнення позитивних виховних результатів при використанні системи корекційних методик цілеспрямованого змісту, що пропонуються у визначеній послідовності, для виховання суспільно значущих моральних якостей у молодших школярів.

Вірогідність результатів дослідження підтверджена науковим обґрунтуванням його вихідних положень і використанням комплексу методів, адекватних об’єму, предмету, меті та завданням. Висновки дисертації підкріплені кількісним і якісним (статистичним) аналізом фактів, результатами експериментальної перевірки одержаних даних.

Особистий внесок автора полягає в уточненні педагогічно спрямованої дефініції поняття „норми” та „відхилень” у поведінці учнів початкових класів; виділенні типових відхилень у поведінці молодших школярів; здійсненні теоретичного аналізу джерел відхилень; визначенні, науковому обґрунтуванні та розробці організаційно-педагогічних умов і засобів впливу корекції поведінки на молодших школярів; підготовці методичних рекомендацій для учителів початкової школи.

На захист виносяться:

- теоретичне обґрунтування необхідності комплексного підходу до корекції морального виховання учнів початкової школи;

- комплексна програма діагностування та корекції відхилень у поведінці молодших школярів;

- комплекс діагностичних та корекційних методик для вивчення і подолання відхилень у поведінці молодших школярів;

- педагогічні умови ефективності корекційного впливу на учнів початкової школи.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалась автором у ході дослідно-експериментальної роботи в експериментальних початкових класах загальноосвітніх шкіл України. Основні положення дисертації обговорювалися на Міжнародній науково-методичній конференції „Проблеми підготовки фахівців в умовах оновлення змісту і форми початкової загальної освіти” (м. Луцьк, 2002р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Пріоритетні напрямки розвитку професійної освіти” (м. Одеса, 2002р.), науково-методичній конференції „Кримські педагогічні читання” (м. Харків, 2002р.), науково-практичній конференції „Засоби реалізації сучасних технологій навчання” (м. Кіровоград, 2002р.), на Міжнародній науково-технічній конференції „Приладобудування-2001” (м. Вінниця - Сімеїз, 2001р.) та Міжнародній науковій конференції “Теорія та практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 2001р.); в лекціях для вихователів і вчителів, слухачів ФПК Черкаського Інституту післядипломної освіти.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 19 наукових та науково-методичних працях, з них 11 праць опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (230 джерел) та додатку, до якого увійшли 38 діагностичних та корекційних методик. Повний обсяг дисертації - 203 сторінки тексту, з них 150 сторінок основного тексту. Робота містить 9 таблиць, 1 схему та 3 рисунки на 10 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено предмет та мету дослідження, сформульовано гіпотезу та завдання, охарактеризовано методологічну й теоретичну основи дослідження. Розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість, викладено відомості про хід експерименту, вірогідність, апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі дисертації „Теоретичні засади комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів” охарактеризовано ступінь дослідженості проблеми, виділено соціологічний, психологічний і педагогічний аспекти, розкрита сутність і специфіка процесу корекції поведінки учнів молодшого шкільного віку.

Демократизація й гуманізація сучасного суспільства та вихованого процесу зумовлюють актуальність вирішення проблеми залучення до педагогічних засобів впливу арсеналу корекційної дії на особистість учня. Значення і роль корекції поведінки у життєдіяльності особистості потребує нового її осмислення в контексті перебудови української системи виховання, переорієнтації її на засвоєння загальнолюдських і національних цінностей і традицій з метою комплексного вирішення проблеми інтелектуального, духовного та фізичного розвитку школяра. За такого розуміння проблема корекції поведінки спрямовується на вдосконалення поведінки і життєдіяльності особистості в соціумі, оскільки її об’єктом є недоліки та вади як у характері та поведінці дітей, так і в їхньому майбутньому суспільному житті.

За загально визнаним визначенням девіантна поведінка – це система вчинків, що суперечать прийнятим у суспільстві правовим чи моральним нормам. Ми визначили наступні різновиди девіантної поведінки: делінквентна, асоціальна та ін. Делінквентна поведінка – це різновид девіантної поведінки, за яку несуть карну відповідальність, тобто сукупність протиправних вчинків чи злочинів, які не відповідають формально зафіксованим юридичним нормам. Асоціальна поведінка – це поведінка дитини, яка нехтує соціальними нормами суспільства. Аномальна поведінка – це поведінка з різними відхиленнями від норм перебігу психічних або фізичних процесів і функцій.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив нам дійти висновку, що норми – це правила загальноприйнятої й очікуваної поведінки, які характеризують поведінку більшості у суспільстві. Проте результати нашого дослідження дозволяють нам також стверджувати, що поняття норми є досить мінливим. Те, що ще вчора вважалося ненормальним, викликало осуд, сьогодні може стати нормою, а завтра знову вийти за її межі. Через це норми завжди були причиною конфліктів між поколіннями. Основою практичної оцінки норми є її придатність, пристосованість до звичайних умов існування. Тобто норма – це те, що визначає життя більшості в існуючих реаліях, а коли змінюються реалії – переглядаються відповідно й норми. Зміна реалій та перегляд норм призводять до того, що в усіх сферах життя, зокрема, й у моральній, відбувається заміщення колишніх норм новими, більш придатними для нових умов існування.

Аналіз літератури та експериментальних результатів дослідження дозволяє зробити висновок, що норма не може бути суб’єктивною, оскільки це не думка кожної окремої людини, швидше, це саме схвалений та підтриманий більшістю людей спосіб життя, діяльності, людських відносин.

У сучасних дослідженнях виділені рівні вимог до встановлення норми поведінки. Узагальнивши їхні висновки, можна виділити кілька рівнів: методологічний, політичний, адміністративний, педагогічний, соціальний, корпоративний. Так на методологічному рівні норми виводяться з загальнолюдських цінностей, ідеалів та цілей виховання. На політичному рівні вимоги до виховання формуються у програмних документах перспективного розвитку суспільства, його економіки, соціальної сфери. Загалом задаються вимоги до вихованості, освіченості, рівня розвитку людей, здатних підтримувати та втілювати в життя наміри політичної еліти. Адміністративні норми конкретизують наміри політиків, втілюючи їх у соціальне замовлення – державні документи, закони і положення. На педагогічному рівні відбувається перетворення загальних положень у практично здійсненні завдання. Створюється теоретична і технологічна підтримка для їхньої реалізації, рішення проблеми переводиться в практичну площину. Суспільство чуйно реагує на зміни, що відбуваються, та, у свою чергу, коригує соціальне замовлення на виховання. Під тиском суспільства мета, завдання виховання, його норми переглядаються, уточнюються. У сучасній українській школі норми виховання обґрунтовуються у матеріалах прийнятої ІІ з’їздом працівників освіти “Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”.

Досягнення норми – головна практична мета будь-якого виховання. Отже, виховання досягло мети, коли вихованець відповідає прийнятому зразку, еталону, стає носієм загальноприйнятого стандарту життя, діяльності, поведінки.

Дітей з розвитком та поведінкою, що відхиляються від суспільної норми, прийнято ділити на дві групи: тих, у кого це відхилення викликане хворобою та тих, у кого воно викликано надбаними негативними звичками.

Дітей, що належать до першої групи лікують, навчають та виховують у спеціальних закладах. Але кількість спецшкіл недостатня, щоб забезпечити потреби всієї України. Дітей з легкою, іноді навіть з середньою формою органічних порушень виховують у звичайних школах і тут їхні подальші відхилення у розвитку та поведінці вже заздалегідь запрограмовані.

Друга найчисельніша група учнів з відхиленнями у поведінці, - це здорові діти, які не мають органічних ушкоджень, проте які вже набули поганих звичок. Такі діти навчаються у звичайних школах та класах, але поведінка їх “випадає” з норми, тому вимагає значної корекції. Встановлено, що неорганічні відхилення найбільш небезпечні. Якщо з кожних 100 дітей-органіків без наслідків виліковується близько 80%, то для дітей - неорганіків засвоєні ними в дитинстві звички негативної поведінки стають причиною скаліченого життя в 60-70% усіх випадків.

Серед багатьох загальних та специфічних причин, що породжують і збільшують невихованість та відхилення у поведінці молодших школярів, виділяються моральні, екологічні, техногенні, соціальні, економічні, інформаційні та інші.

З аналізу психолого-педагогічної літератури можемо констатувати, що основою причиною девіантної поведінки є наростання емоційної напруженості, яка характеризується виходом за нормальні межі почуттів, емоцій, переживань дітей. За таких умов напруженість веде до втрати почуття реальності, зниження самоконтролю, нездатності правильно оцінювати свою поведінку.

Під впливом емоцій дитина перестає контролювати свої вчинки, здатна на безрозсудні дії, тобто девіантна поведінка – це зміна реакції дитини на неприйнятну для неї ситуацію, спроба виправити ситуацію шляхом зміни своєї поведінки.

Крім головної причини – зростання напруженості життя, що зумовлює постійну тривожність у дітей і деформує їхню поведінку, діють також виховні фактори. Тобто, девіантна поведінка є також результатом неправильного виховання, сутність якого характеризують два основних стилі: або тепличної опіки, або холодного відторгнення.

Аналіз психолого-педагогічної літератури, вивчення сучасного стану шкільної практики виховання дозволяє зробити висновок, що у вихованні молодших школярів накопичується дедалі більше невирішених проблем. За деякими оцінками, майже кожен третій учень початкової школи має відхилення у поведінці. Це обумовлює потребу діагностування, профілактики та своєчасної корекції девіантної поведінки молодших школярів.

Рівень відхилень у поведінці молодших школярів визначався та аналізувався нами за співставленням норми та глибини таких відхилень. Норма вихованості встановлювалась за провідними стратегіями поведінки більшості молодших школярів. Ми вважаємо, що в основі позитивної поведінки має лежати дотримання моральних норм суспільства, які виражають головні цінності, мету і завдання виховання. Хоча за своєю сутністю вони мінливі, оскільки мінливими є умови життя людей, мета і завдання виховання на різних етапах, проте головні характеристики поведінки людей завжди залишаються незмінними.

Відхилення поведінки молодших школярів ми характеризували спираючись на комплекс ознак і критеріїв, до яких відносили: видимі найбільш характерні ознаки поведінки дитини; рівень (глибину) відхилень поведінки; характер (зміст) девіантної поведінки; тривалість (занедбаність) девіантної поведінки; головні причини, що викликали певний тип девіантної поведінки; мету (спрямованість) нестандартної поведінки; емоційні стани, що сприяли виникненню цієї поведінки; особливості її прояву. За наслідками діагностування визначалися тип девіантної поведінки та група корекції, у якій дитина може дістати належну їй допомогу та підтримку як з боку педагога, так і з боку своїх товаришів.

Дослідження підтверджують, що найчастіше відхилення у поведінці зумовлені комплексними причинами, проявляються як комплексне явище і вимагають комплексного підходу до їх усунення. Тому корекція девіантної поведінки повинна бути системною та здійснюватися постійно як довготривала цільова програма. Для аналізу і належного спрямування практичної корекції поведінки нами створена комплексна програма, де за діагностичними показниками визначаються: по-перше, діти, поведінка яких потребує допомоги і корекції; по-друге, характер (вид та глибина) девіантної поведінки; по-третє, група, до якої буде віднесена дитина для корекції її поведінки; а по-четверте, методика (технологія) корекційної допомоги в кожній групі.

У корекційній роботі з молодшими школярами ми використовували загальнопедагогічні методи виховання та спеціальні методи (методики). До загальнопедагогічних нами віднесено методи формування свідомості, організації діяльності та стимулювання. Коригувати девіантну поведінку дітей однаковими методами у всіх неможливо. До кожної дитини необхідно знаходити та застосовувати свої особливі методи.

До спеціальних методів педагогічної корекції нами віднесені: суб’єктивно-прагматичний метод, метод „природних наслідків”, метод „відшкодування”, метод корекції через працю („трудовий метод”), метод „вибуху” та деякі інші. В процесі експериментальної роботи ми виявили, що доцільно застосовувати психотерапевтичні методики: корекцію активно-вольових дефектів; корекцію страхів; метод ігнорування; корекцію неуважності; корекцію сором’язливості; корекцію нав’язливих думок і дій; самокорекцію; корекцію недоліків поведінки дітей-одинаків та інші.

Отже ми можемо зробити висновок, що в основі корекції девіантної поведінки лежить формування звички соціально позитивної поведінки, тобто такої звички, коли дитина вже не може діяти інакше, коли така поведінка стає її потребою. Таким чином, гуманістична педагогіка відмовляється від насильницького перевиховання, а намагається створювати такі умови, коли негативна потреба не придушується а перемагається зсередини більш сильним позитивним мотивом.

У другому розділі дисертації „Дослідно-експериментальна перевірка ефективності комплексної корекції девіантної поведінки молодших школярів” нами описаний формуючий етап експерименту, в основу якого було покладено знання про вікові можливості дітей молодшого шкільного віку (І. Бех, Н. Бібік, Л. Божович, Л. Виготський, О. Запорожець, О. Кононко, Д. Ніколенко, П. Якобсон), а також припущення, що корекції особистих рис та поведінки у них найбільш сприятиме комплексний підхід до процесу виховання. Об’єктивною передумовою корекції девіантної поведінки дітей зазначеного віку можна вважати значні зміни в психічному розвитку порівняно з попередніми періодами, зокрема в розвитку інтелекту та емоцій.

Дослідно-експериментальній роботі з корекції поведінки молодших школярів передувало теоретичне обґрунтування системи засобів, яке проводилось із врахуванням аналізу вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури з даної проблеми. Був визначений перелік послідовних етапів та відповідних завдань, які в процесі практичної роботи необхідно було вирішити для досягнення позитивних зрушень у поведінці молодших школярів:

-

-

-

-

Першочерговою умовою розгортання експериментально-дослідної роботи стала розробка її змісту; створення організаційно-методичних умов її реалізації; розробка, відбір, адаптація вже діючих і нових методик, включення їх у виховний процес з метою прогнозованого впливу на поведінку учнів. Цілісна система поєднувала в собі родинне, шкільне та позакласне виховання, діяльність, спрямовану на формування практичних навичок позитивної поведінки молодших школярів (рис. 1).

Провідним показником успішності корекції девіантної поведінки молодших школярів, стосовно проблеми нашого дослідження, була фактична кількість вихованців, які після проведення комплексних заходів позбавилися від негативних симптомів, виправили свою поведінку та піднялися на вищий рівень вихованості. На початку за допомогою діагностичних методик констатувалася належність учня до однієї з підгруп корекції, яка співпадала з початком застосування корекційних заходів. Після завершення корекційного впливу (не раніше ніж через рік або два) проводилося підсумкове діагностування за тими ж методиками і якщо воно не виявляло відхилень, то вважалося, що корекція поведінки досягла мети.

Отже, коли підсумкове діагностування виявляло, що корекція поведінки досягла або не досягла мети, то робився однозначний висновок про придатність або не придатність такої корекційної методики для виховання певного учня. Показником ефективності була фактична кількість учнів, яким допомагала чи не допомагала (допомагала частково) корекційна система. Потребує розкриття ситуація, коли корекційне виховання досягало мети частково, тобто коли учень дещо покращував свою поведінку, проте, про повне усунення недоліків у його поведінці говорити було ще зарано. Тут критерій хоча й мав широке поле відхилень, та уникнути суб’єктивної оцінки так і не вдалося. Коли спостереження, доповнені поглибленим вивченням поведінки учня та діагностичне тестування не показували суттєвих відмінностей між попередньою і сформованою поведінкою учня, то в усіх випадках констатувалися лише “часткові зрушення”.

Рис. 1. Цілісна система впливів на дитину з метою корекції їхньої поведінки

В експерименті брало участь 218 учнів. Серед них з різними видами і глибиною відхилень у різні роки нараховувалось до 30% учнів. Їх чисельність в експерименті склала: 42 учні у перших класах, 76 - у других класах, 17 - у третіх класах.

Результати корекції різного роду відхилень поведінки молодших школярів за підсумками формуючого експерименту наприкінці року подані у зведеній табл. .

Аналіз здобутих експериментальних даних дозволяє констатувати, що корекція девіантної поведінки молодших школярів забезпечує належну ефективність, коли вона спирається на гуманістичну педагогічну концепцію, здійснюється у системі особистісно зорієнтованих впливів на учнів. Тому головним об’єктом корекції стає емоційна сфера особистості молодших школярів, порушення у якій є провідною причиною усіх відхилень у їх поведінці.

Таблиця 1

Результати формуючого етапу експерименту

Групи | Загальна кількість учнів у підгрупах | Не змінили своєї поведінки | Частково змінили свою поведінку | Позбавилися виділеної якості

корекція тривожності

Е.Г. | 12 (100%) | 2 (16,7%) | 8 (66,6%) | 2 (16,7%)

К.Г. | 13 (100%) | 4 (30,8%) | 7 (53,8%) | 1 (7,7%)

корекція депресивних станів

Е.Г. | 11 (100%) | 2 (18,2%) | 5 (45,4%) | 4 (36,4%)

К.Г. | 8 (100%) | 4 (37,5%) | 3 (37,5%) | 2 (25,0%)

корекція емоційної напруженості

Е.Г. | 42 (100%) | 6 (14,3%) | 11 (26,2%) | 25 (59,5%)

К.Г. | 40 (100%) | 9 (22,5%) | 19 (47,5%) | 12 (30,0%)

корекція асоціальної поведінки

Е.Г. | 56 (100%) | 16 (28,6%) | 10 (17,8%) | 30 (53,6%)

К.Г. | 57 (100%) | 19 (33,3%) | 9 (15,8%) | 27 (47,4%)

корекція агресивності

Е.Г. | 22 (100%) | 5 (22,7%) | 11 (50,0%) | 6 (27,3%)

К.Г. | 23 (100%) | 8 (34,8%) | 10 (43,5%) | 5 (21,7%)

корекція неготовності дітей до школи

Е.Г. | 34 (100%) | 7 (20,6%) | 12 (35,3%) | 15 (44,1%)

К.Г. | 33 (100%) | 8 (24,2%) | 11 (33,3%) | 14 (42,4%)

корекція шкільної дезадаптації

Е.Г. | 24 (100%) | 4 (16,7%) | 8 (33,3%) | 12 (50,0%)

К.Г. | 25 (100%) | 9 (36,0%) | 7 (28,0%) | 10 (40,0%)

Таким чином, розроблена нами система корекційної виховної роботи включає різноманітні методи, прийоми, види і форми виховної діяльності, що сприяють вихованню у дітей навичок позитивної поведінки. У цій системі запрограмовані такі функції: інформаційна (ознайомлення дітей із самим поняттям нормальної поведінки); виховна (морально-етичне виховання); діагностична (визначення реального рівня сформованості правильної поведінки).

У процесі дослідження нами встановлено, що ефективність корекційно-виховної роботи у початковій школі залежить від особистості педагога: він має бути джерелом інтересу дітей як носій нового, необхідного і суттєвого. Саме завдяки особистості педагога, його творчому потенціалу процес корекції девіантної поведінки є доброзичливим, без приниження, насміхання та образ молодших школярів. Виховна функція педагога, як підтверджують результати нашого дослідження, може бути повністю і успішно реалізована в умовах емоційно сприятливих взаємин, психологічного комфорту у класі, між учнями та учнями, батьками і вчителями. Лише за цих умов виникає стан взаємного розуміння, довіри і доброзичливості, що дозволяє вчителеві вчасно й ефективно реагувати на кожну дію дітей, а також здійснювати необхідний виховний вплив.

У процесі дослідження, нами обґрунтовано і реалізовано на практиці підхід, сутність якого полягає в тому, що вчитель виділяє емоційно напружених дітей у спеціальну підгрупу і здійснює з ними цілеспрямовану корекційну виховну роботу, а саме:

- заохочує кожну спробу емоційно напруженого школяра стримувати свої пориви, емоції, рухи, жести, прагнення не піддаватися першому бажанню;

- заохочує за виявлене терпіння, підкреслюючи, що будь-яка велика справа починається з маленької спроби;

- висловлює надію, що учень зможе, якщо захоче, позбутися своїх недоліків, справитися з собою;

- вчить переробляти себе маленькими кроками: не поспішати з відповіддю чи дією, думати, перш ніж говорити, писати або щось робити, оцінювати наслідки своїх вчинків;

- підкріплює свої поради прикладами з життя видатних людей, які в дитинстві мали схожі проблеми.

Важливою педагогічною умовою є правильне поєднання у систему загальних і спеціальних методів корекції емоційної напруженості, серед яких ми виділяємо наступні:

- спільні ігри, що вимагають стриманості безпосередніх спонукань, суворого підпорядкування правилам гри, врахування інтересів інших гравців;

- тренінги-привчання думати перш, ніж діяти;

- спеціальні вправи зі стримування своїх поривів;

- тренінги відповідальності за свої вчинки;

- суворий режим, постійні і помірковані вимоги.

Вивчення вільного часу молодших школярів з асоціальною поведінкою показує, що у значної частки їх переважає марнування часу. Це пасивне одержання задоволення: перегляд телепередач, безцільне стояння у під’їзді, вештання вулицями. Духовна пасивність, схильність отримувати задоволення за мінімальних емоційних витрат є підґрунтям для розвитку негативних відхилень у їхній поведінці, як вдома, так і в школі. Звідси випливає висновок, що організація дозвілля школярів — надзвичайно важлива справа і ефективний засіб профілактики їхньої девіантної поведінки.

Забезпечення учневі таких умов, коли його небажана поведінка тягне за собою негаразди та покарання, в результаті не підтримується ніким – ні товаришами, ні вчителями, а позитивні прояви поведінки навпаки заохочуються, є ефективним напрямом досягнення цілей корекційної роботи.

Корекційні методики швидкого зниження емоційної напруженості у молодших школярів, що перевірялися у дослідженні, дозволяють запровадити у школі програму профілактики емоційних перевантажень, які, в свою чергу, можуть усунути джерело виникнення агресивних станів у значної кількості молодших школярів.

Аналіз здобутих експериментальних даних дозволяє констатувати, що ефективність корекційної роботи залежить від того, наскільки правильно педагог визначив асоціальну напруженість класу та окремих учнів і наскільки адекватні методи корекції він застосував.

Отже, ми дійшли висновку про необхідність врахування у навчально-виховному процесі початкової школи не тільки об’єктивних, але й суб’єктивних факторів, які викликають дезадаптацію молодшого школяра, а боротьба з цими явищами, розпочата ще на підготовчому до школи етапі, дозволяє ефективно у майбутньому здійснювати корекцію поведінки молодших школярів.

Таким чином, ефективність корекції девіантної поведінки обумовлюється тим, наскільки своєчасно виявлено сутність відхилень, правильно встановлені їх причини та своєчасно розпочата корекція.

За результатами завершеного дослідження сформульовано такі основні висновки, які свідчать про те, що поставлені завдання розв’язано.

1. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю пошуків сучасною початковою школою ефективних шляхів подолання відхилень у поведінці. Наявність негативної поведінки учнів у початковій школі свідчить про суттєві соціальні негаразди, порушення та затримки у процесах їхнього соціального розвитку, відповідного до віку дитини, а також про недостатність уваги до проблеми соціалізації учбової молоді з боку держави, суспільства, школи та родини.

2. Загальною причиною усіх відхилень у поведінці молодших школярів є зростання їхньої емоційної напруженості, що в кінцевому результаті призводить до послаблення захисних функцій нервової системи дитини. Аналіз результатів дослідження дозволяє констатувати, що сучасна школа сприяє виникненню навчальних відхилень у поведінці молодших школярів, та, навіть, може стати їх першопричиною. Крім цього, сучасна сім’я і стосунки в ній характеризуються рядом негативних рис: низьким соціальним, економічним та культурним статусом, значною емоційною напруженістю життя, де переважають неповага і, навіть, грубість і насильство в особистих стосунках, у взаєминах між дорослими та дітьми, що в кінцевому результаті призводить до занедбаності дітей.

3. Рівень девіантної поведінки молодших школярів аналізувався нами за співставленням норми і глибини відхилень у їхній поведінці. Норма вихованості встановлювалася за умови дотримання загальноприйнятих в суспільстві вимог. Тоді норми поведінки характеризують головні цінності, мету та завдання виховання особистості молодших школярів.

4. Відхилення у поведінці молодших школярів від норми вчителі, які брали участь в експерименті, характеризували, спираючись на комплекс критеріїв, до яких нами віднесено: видимі найбільш характерні ознаки поведінки дитини; рівень (глибина) відхилень поведінки; характер (зміст) девіантної поведінки; тривалість (занедбаність) негативної поведінки; причини, що викликали певний тип девіантної поведінки; мета (спрямованість) нестандартної поведінки; причини виникнення; емоційні стани, які сприяли виникненню цієї поведінки; особливості прояву девіантної поведінки. За наслідками діагностування цих параметрів визначалися типи девіантної поведінки та група корекції, де дитина могла дістати належну допомогу і підтримку як з боку педагога, так і з боку своїх товаришів.

5. У дослідженні підтверджено ефективність корекції девіантної поведінки, як системи цілеспрямованих виховних впливів. Корекція поведінки за допомогою ретельно спланованих та послідовно застосованих впливів є набагато ефективнішою ніж окремі виховні впливи, що проводяться час від часу за фактами порушень дисципліни. Об’єктом корекції за такого підходу є емоційна сфера особистості, порушення у якій є провідною причиною усіх відхилень у поведінці молодших школярів.

6. Розроблена нами система виховної роботи включала різноманітні форми, методи, прийоми та види виховної діяльності, що сприяли вихованню у дітей соціально позитивної поведінки. У цій системі закладено такі основні функції: інформаційна (ознайомлення дітей із поняттям, правилами та нормами поведінки); практична (переважно моральне виховання); діагностична (визначення реального рівня сформованості позитивної поведінки). Дослідження підтвердило, що успіх корекції девіантної поведінки забезпечується спланованою та ефективно реалізованою системою виховної роботи.

7. Ефективність профілактики та корекції відхилень усіх типів девіантної поведінки в учнів молодших класів забезпечується своєчасним і якісним діагностуванням відхилень; визначенням на основі діагностування характеру та глибини відхилень у поведінці молодших школярів; позитивним ставленням вчителя до учня; систематичним цілеспрямованим педагогічним впливом за допомогою різноманітних методів аж до повного подолання відхилень.

8. Організаційно-педагогічними умовами корекції емоційної напруженості молодших школярів у навчально-виховному процесі початкової школи є: спільні ігри, що вимагають стриманості безпосередніх спонукань, суворого підпорядкування правилам гри, врахування інтересів інших гравців; тренінги-привчання думати перш, ніж діяти; спеціальні вправи зі стримування своїх поривів; тренінги відповідальності за свої вчинки; постійні та помірковані вимоги до діяльності молодших школярів у соціумі.

9. Педагог має бути джерелом інтересу дітей як носій нового, необхідного, важливого. Саме завдяки особистості педагога, його творчому потенціалу процес корекції девіантної поведінки може бути доброзичливим, без приниження, насміхання і образ. Від учителя залежить, як будуть поводитися молодші школярі в тій чи іншій ситуації, як відгукнуться на ті чи інші події. Виховна функція педагога може бути повністю та успішно реалізована в умовах емоційно сприятливих взаємин і психологічного комфорту. Лише в цих умовах виникає стан взаємного розуміння, довіри та доброзичливості, що дозволяє вчителеві вчасно й ефективно реагувати на кожну дію дітей, здійснювати на них необхідний виховний вплив.

10. Серед чинників, що призводять до девіантної поведінки і на які може впливати школа, є зміна ставлення учнів до вчителів і вчителів до учнів. У процесі дослідження підтверджено, що негативні стосунки з товаришами у класі та з учителями були першими причинами виникнення їхніх асоціальних вчинків. Результати дослідження виявляють існування залежності негативних відхилень у поведінці молодших школярів від стану стосунків між учнями в класі. Асоціальними у ставленні до класу і вчителів є діти агресивні, загальмовані, невротичні, тому на тлі проаналізованих нами залежностей між сімейним та шкільним середовищем дитини та проявами асоціальних відхилень важливою стає проблема виявлення та усунення передумов появи цих негативних відхилень, пов’язаних з мікро середовищем.

11. Забезпечення учневі таких умов, коли його небажана поведінка тягне за собою негаразди та покарання, в результаті не підтримується ніким – ні товаришами, ні вчителями, а позитивні прояви поведінки навпаки заохочуються, дозволяє досягти радикальних змін у корекції виховної роботи.

12. Ми дійшли висновку про необхідність врахування в навчально-виховному процесі не тільки об’єктивних, але й суб’єктивних факторів, що викликають дезадаптацію молодших школярів. Тому загальна успішність корекції поведінки молодших школярів обумовлюється тим, наскільки своєчасно виявлено сутність шкільної дезадаптації, встановлені її причини та своєчасно розпочато процес корекції.

13. Дослідження засвідчує багатогранність і глибину проблем, пов’язаних з відхиленнями у поведінці учнів молодшого шкільного віку. Вивчення результатів дослідження підтверджує необхідність зміни ставлення вчителів до делінквентної поведінки учнів. Педагоги мають бути більш терплячими. Небайдужість вчителя – головна передумова результативності корекційного процесу. Ефективне вирішення вчителем завдань корекції поведінки молодших залежить від сформованості його педагогічної культури, від того, наскільки він розуміє внутрішній світ своїх вихованців, наскільки здатний збагнути неповторність та багатогранність індивідуальності кожного. Незалежно від типу і глибини відхилень у власній поведінці кожен учень повинен відчувати доброзичливість та зацікавленість вчителя його майбутнім. Тому ми можемо констатувати, що ефективна корекція поведінки можлива лише на основі гуманістичного підходу до процесів виховання особистості та запровадження особистісно зорієнтованого виховання.

14. Здобуті результати експериментальної роботи свідчать про кількісні та якісні зміни у поведінці учнів молодшого шкільного віку, отже, про ефективність запровадженого нами комплексу діагностичних і корекційних методик. Якісні зміни виявились у перебудові характеру стосунків молодших школярів у колі однолітків, з батьками, з вчителями на основі доброзичливості, взаємоповаги й культури спілкування. В цілому результати дослідно-експериментальної роботи підтвердили висунуту гіпотезу про ефективність застосування у навчально-виховному процесі початкової школи комплексної корекції девіантної поведінки.

15. Проблема корекції поведінки дітей і підлітків глибока та багатогранна і не вичерпується проведеним дослідженням. Подальшого вивчення потребують проблеми створення і впровадження дієвої системи педагогічних впливів на особистість молодших школярів, які б гарантовано забезпечували позитивний результат виховання у початковій школі.

Основний зміст дисертації відображено в таких