7. Семантика посторічної лексики, як правило, пов’язана із характеристикою людини, її рис, вдачі, характеру, а також характеризує ставлення людини до реалій довкілля. Дослідження ідіолекту Т.Шевченка дозволяє констатувати, що єдність двох форм функціонування мови зумовлює активне проникнення просторічних дериватів у писемну форму літературної мови, що значною мірою сприяє їхній кодифікації. Матеріал дослідження цілком підтверджує тісні зв’язки просторіччя і кодифікованої літературної мови, що виявляється у спільності граматичних категорій, розрядів, словотворчих моделей, які засвідчують типові загальномовні засоби їхнього словотворення.

8. У контексті кодифікаційних норм сучасної української літературної мови визначаємо співвідношення Шевченкової лексики, що стала основою нормативного лексичного складу сучасної літературної мови, з авторськими мовними одиницями, не зафіксованими нормативними словниками або такими, що рекомендуються ними як функціонально обмежені. Шевченкова лексика, не включена до СУМу, становить 14% усього лексикону творів Т.Шевченка. На конкретних мовних фактах доведено, що 9% названої лексики може бути включеною до загальномовного словника на правах літературної. На основі дослідження сучасних кодифікаційних реєстрів з огляду на Шевченків лексикон нами встановлено, що нині не фіксуються словниками (отже вважаються ненормативними): 0,8% архаїзмів, 1,5% історизмів, 2% діалектизмів, 2,2% просторічної лексики, що складає лише 6,5% усього лексикону поета. Тому з упевненістю можна стверджувати: саме мовотворчість Т.Шевченка заклала основи лексичної системи сучасної української літературної мови, оскільки нормативна Шевченкова лексика налічує 9458 слів, що становить 7% від загального лексичного складу літературної мови, зафіксованого СУМом.

Основні положення дисертаційної роботи викладено

в таких публікаціях:

1. Січкар С.А. Слово Тараса Шевченка як символ національного храму буття // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Том ХХХІ. – К.: Логос, 2002. – С.267 – 275.

2. Січкар С.А Народнорозмовна основа ідіолекту Т.Шевченка // Система і структура східнослов’янських мов: До 70-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора М.М. Пилинського: Збірник наукових праць. – К.: Т-во „Знання”, 2002. – С.303 – 310.

3. Січкар С.А Лексика творів Т. Г.Шевченка в „Словарі української мови” за ред. Б.Грінченка та принципи її опрацювання // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – Том ХХХІV.- К.: Логос, 2002. – С.259 – 284.

4. Січкар С.А. Принципи опрацювання лексики творів Т.Г.Шевченка у “Ruthenisch – deutsches Worterbuch” Є.Желехівського та С.Недільського // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського національного лінгвістичного університету. LINGUAPAX – VІІІ. Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Філологія. Педагогіка. Психологія. – Випуск 6. – К.: Видавничий центр КНЛУ, 2002. – С.149-157.

5. Січкар С.А. Ідіолект Тараса Шевченка у світлі сучасних мовних норм // Записки з українського мовознавства: Збірник наукових праць. – Випуск 13. – Одеса: Астропринт, 2003. – С. 22-29.

6. Січкар С.А До питання про некодифіковані елементи Шевченкової мови // Лінгвогеографія Черкащини: Збірник матеріалів міжвузівської науково-практичної конференції. – К.: Т-во “Знання”, 2000. – С.36 – 38.

7. Січкар С.А Кодифікація Шевченкової мови засобами лексикографії // Мова у слов’янському культурному просторі: Тези доповідей і повідомлень Міжнародної наукової конференції. – Умань: Графіка, 2002. – С.41 – 43.

Анотація

Січкар С.А. Ідіолект Тараса Шевченка і сучасні мовні норми. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

У дисертації з’ясовано та проаналізовано теоретичний і практичний аспекти кодифікації мовних одиниць Шевченкової творчої спадщини на матеріалі словників української мови. Досліджено кодифіковані елементи мови як категорії літературної мови та стилістики, визначено статус діалектних та просторічних елементів у лексичній системі сучасної української літературної мови.

На прикладі конкретних мовних фактів висвітлюється роль мовотворчості Т.Шевченка у процесі нормалізації лексико-семантичної системи української літературної мови; з’ясовується семантико-стилістичне навантаження вживаних письменником слів, простежується динамічність лексичних норм української літературної мови.

Охарактеризовано хронологічно марковану лексику, виділено розряди архаїзмів та історизмів, їхні типи, з’ясовано етимологію та лексикографічне відображення названих лексичних одиниць.

Розглянуто діалектні слова, їхні варіанти і значення у мові Т.Шевченка. Кожне слово прокоментовано в історико-географічному аспекті.

Виділено тематичні групи просторічної лексики, зафіксованої в творах Т.Шевченка, проаналізовано способи та типи її деривації, порівнянно з літературною мовою.

Ключові слова: ідіостиль, мовна норма, кодифіковані / некодифіковані мовні одиниці, архаїзми, історизми, діалектизми, просторіччя.

Аннотация

Сичкар С.А. Идиолект Тараса Шевченко и современные языковые нормы. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2003.

В диссертации определены и проанализированы теоретические и практические аспекты кодификации языковых единиц Шевченковского творческого наследия на материале словарей украинского языка. Исследовано кодифицированные элементы языка как категории литературного языка и стилистики, определено статус диалектных и просторечных элементов в лексической системе современного украинского литературного языка.

В разделе “Теоретические проблемы исследования Шевченковского идиолекта” освещены основные вопросы, что касаются разноаспектного изучения языка произведений поэта с акцентом на его индивидуальное речетворчество. Как свидетельствует научная литература, народноразговорная основа Шевченковского речетворчества выступает достаточно выразительно на всех уровнях: фонетическом, морфологическом, лексическом и синтаксическом. Вместе с тем каждый из этих уровней фиксирует ориентацию поэта на стихийное образно-художественное нормирование фольклорной речи и на сознательный выбор слов и форм в соответствии с их территориальной распространенностью. Заслуга Т.Шеченко в том, что он придает новому украинскому языку внутренней эстетической упорядочности, обогащая народноразговорную основу органическим введением элементов с других источников.

В разделе “Проблема кодификации языковых единиц творческого наследия Т.Шевченко” освещаются вопросы лингвистической кодификации лексики Т.Шевченко, релевантной для литературной речи. Анализ лексикографических работ доказывает весомое влияние речетворчества Т.Шевченко на процесс нормализации лексико-семантической системы украинского языка и на кодификацию ее литературных норм. На примере конкретных языковых фактов определяется семантико-стилистическая окраска употребляемых писателем слов, прослеживается динамичность лексических норм украинского литературного языка.

Систематизируется хронологически маркированная лексика, определяются разряды архаизмов и историзмов, их типы, устанавливается этимология и лексикографическое отображение названных лексических единиц.

Проведенный анализ показывает, что архаизмы и историзмы, употребляемые Т.Шевченком, отражают сферы общественной жизни, социально-экономические отношения, быт, военную сферу не только украинского общества, но и жизни других народов.

В разделе “Некодифицированные единицы речетворчества Т.Шевченко” рассмотрено диалектную и просторечную лексику. При исследовании нормативно-лексических соотношений на разных этапах развития языка вырабатываем критерии определения нормативности/ненормативности языковых единиц в идиолекте Т.Шевченко с точки зрения современных языковых норм за определенными направлениями. При рассмотрении диалектных слов указываем их варианты и значение в языке Т.Шевченко. каждое слово прокомментировано в историко-географическом аспекте.

Выделено тематические группы просторечной лексики, зафиксированной в произведениях Т.Шевченка, проанализировано способы и типы её деривации, сравнительно с литературным языком.

Единство словотворческой структуры кодифицированной и просторечной лексики проявляется в общности грамматических категорий, разрядов, словотворительных моделей, о чем свидетельствуют и типичные общеязыковые способы их словообразования.

Ключевые слова: идиостиль, языковая норма, кодифицированные / некодифицированные языковые единицы, архаизмы, историзмы, диалектизмы, просторечия.

Annotation

Sichkar S.A. Idiolect of Taras Shevchenko and Modern Linguistic Standards. – Manuscript.

The dissertation for a Ph D degree in Philology, speciality 10.02.01 – the Ukrainian language. Uman State Teachers’ Training University after Pavlo Tychyna, Uman, 2003.

Theoretical and practical components of the codification of the linguistic units in Shevchenko’s creative heritage are analyzed in the dissertation on the material of the Ukrainian language dictionaries. The codified linguistic elements are investigated as the categories of the literary language and stylistics; the status of the common language elements in the logical system of the Ukrainian language is defined.

The role of Shevchenko language creation in the process of normalization of the logico-semantic system of the Ukrainian language in proved by the examples from the concrete linguistics facts; the semantic-stylistic importance of the words used by the logical standards of the Ukrainian language is analyzed.

Characterizing the chronologically marked vocabulary the author singles out the features of archaisms and historical their types and their etymological and logicographical reflection.

Dialectical words, their variants and their importance in the language of Shevchenko’s works are considered. The historical and geographical datum to every word are applied.

The logico-semantic group of the common vocabulary are classified according to the thematic classes. The analysis of ways and types of the derivation in the sphere of the common vocabulary fixed in the idiolect of T.Shevchenko in comparison with the Ukrainian Literary Language is carried out.

The Key Words: idiostyle, codified linguistic elements, unmodified linguistic element, archaisms, historisms, dialecticism, common vocabulary.