ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

Cакура Cвітлана Степанівна

ЖУКОВСЬКИЙ І АНГЛІЙСЬКІ РОМАНТИКИ

10.01.05 – порівняльне літературознавство

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Тернопіль — 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті імені Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Фрізман Леонід Генріхович, завідувач кафедри російської та світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди

Офіційні опоненти доктор філологічних наук, професор Удалов Віктор Лазарович, завідувач кафедри теорії літератури Волинського державного університет імені Лесі Українки;

кандидат філологічних наук Івашина Тетяна Михайлівна, асистент кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Провідна установа Дніпропетровський національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра російської літератури та порівняльного літературознавства.

Захист відбудеться “25” грудня 2003 р. об 11 год. на засі-дан-ні спеціалізованої вченої ради К 58.053.02 Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України ( 46027, м. Тернопіль, вул. Кривоноса, 2) в ауд. № 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені В. Гнатюка Міністерства освіти і науки України (46027, м. Тернопіль, вул. Кривоноса, 2).

Автореферат розіслано 24 листопада 2003 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Папуша І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку науки про літературу особлива увага приділяється порівняльному дослідженню художніх явищ. Це цілком природньо. Порівняно недавно, у 60—70-х рр. минулого сторіччя, склалось розуміння світової літератури не як механічної суми національних літератур, а як єдиного організму, елементи якого знаходяться в складній та різноманітній взаємодії. Тому розробки лише одних теоретико-літературних положень недостатньо. Потрібне старанне вивчення конкретних фактів міжлітературної інтеграції як в контактно-генетичному, так і в типологічному аспектах. З цієї точки зору звертання до перекладацької діяльності В.А. Жуковського видається особливо актуальним та перспективним.

В.А. Жуковський, за визначенням В.Г. Бє-лінського, став “Колумбом”, що відкрив Росії Америку романтизму в поезії. Історичною передумовою цього явища був той факт, що російський романтизм є відносно пізнім, його зародження і розвиток пов’язані з освоєнням досягнень європейського романтизму, їх перенесенням на російський ґрунт. Те, що творча індивідуальність Жуковського являла собою унікальне поєднання таланту перекладача й оригінального автора, висунуло його на ту роль, яку йому довелося зіграти в історії російської літератури. Він не просто перекладав окремі твори, він “пере-водив”, “пере-возив” у Росію власне європейський романтизм. Західний вплив, взаємодіючи з національними традиціями, породжував нову якість — російський романтизм.

Переклади Жуковського, незважаючи на те, що вони ви-конувалися в традиціях свого часу і допускали численні відступи від оригіналів, несли читачеві все багатство ідейного й емоційного світу, який містили в собі твори європейських поетів. І разом з тим вони ставали невід’ємною частиною російської літератури. Адже Жуковський зумів не просто перекласти, а, за вдалим визначенням Пушкіна, “перевыразить” вірші європейських романтиків.

Предметом наполегливих і цілеспрямованих “перевыражений” були твори англійських поетів. І хоча їх порівняно небагато, вони мають важливе значення для дослідження російського романтизму, для розуміння й історично виваженої оцінки творчості Жуковського-перекладача. Поезія англійського романтизму значною мірою вплинула на творчість Жуковського, внаслідок чого поглибилося проникнення поета у внутрішній світ людини, виник інтерес до середньовіччя, Сходу, національної історії, народних переказів і народної поезії. Жуковський зробив значний внесок у процес освоєння російською поезією творчих досягнень англійських романтиків: Д. Байрона, Т. Мура, В. Скотта, Р.Сауті та інших. Переклади Жуковського і вплив англійських поетів на його творчість привертали до себе увагу літературознавців кількох поколінь. Цих питань так чи інакше торкалися М.П. Алексєєв, О.А. Анікст, І.В. Арендаренко, Л.М. Арінштейн, С.Ю. Ба-ранов, В.Г. Бєлінський, Р.І. Бродавко, М.Л. Бродський, В.Е. Ва--цуро,--О.М. Веселовський, Л.І. Володарська, Ц.С. Вольпе, І.Н. Гілінський, А.Н. Гірівенко, Л.В.Горішна, Г.О. Гуковський, М.П. Дашкевич, І.А. Дубашинський, Н.Я. Дьяконова, Г.О. Єлістратова, Е.М.Жилякова, В.М. Жирмунський, П. Загарін, К.К. Зейдліц, В.В. Івашова, Р.В. Ієзуїтова, Ф.З. Канунова, В.М. Костін, О.П. Кудлей, О.Б. Лебедєва, Ю.Д. Ле-він,-В.І. Маслов, О.П. Налімов, О.В. Нікітенко, В.У. Обер, К.Х. Обер,-І.О. Паньков, П.О. Плетньов, О.М. Пипін, В.І. Резанов, Н.Б. Реморова, В.І. Сахарова, Р.М. Самарін, І.М. Семенко, В.С. Соловйов, О.М. Сомов, М.І. Сухомлінов, В.М. Топоров, Л.Г. Фрізман, В.В. Цоффка, С.П. Шеверьов. Отже, вже систематизовано, досліджено великий за обсягом і значний за змістом матеріал.

Разом з тим не можна не бачити, що рецепція англійського романтизму в творчості Жуковського вивчена неповно, вибірково, що зумовило наявність істотних прогалин в уявленнях сучасників про історію російського романтизму і російсько-англійські літературні відносини. Відчувається настійна необхідність на основі освоєння та узагальнення зробленого попередниками дослідити рецепцію англійського романтизму в творчості Жуковського як цілісне явище і, таким чином, увиразнити більш повне і достовірне уявлення про його генезис, про особливості поетичного перевтілення і трансформації в ньому спадщини англійських романтиків.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилося в рамках плану науково-дослідної роботи кафедри російської та світової літератури Харківського державного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в тому, щоб з’ясувати роль В.А. Жуковського в сприйнятті і перетворенні англійського романтизму в російській літературі, проаналізувати зроблені ним переклади англійських поетів, виявити відмінність цих перекладів від оригіналів та пояснити їх, виходячи з своєрідності творчого світу та творчого методу Жуковського. Для досягнення мети слід було розв’язати низку таких завдань:—

уточнити значення поезії англійського передромантизму для формування романтичної поетики Жуковського;—

виявити місце поезії Сауті в творчості російського романтика, її вплив на етичну проблематику його творів і формування оповідної поезії Жуковського;—

вивчити проблему байронізму Жуковського, рецепцію творчості Байрона в його поезії, місце перекладів творів Байрона в історії російського романтизму;—

встановити особливості перекладу Жуковським поезії В. Скотта, зв’язок конспекту поеми “The Lady of the Lake” (“Діва озера”) з оригінальною творчістю російського поета, специфіку перетворення на російському ґрунті балад “Замок Смальгольм” та “Покаяние”, а також зв’язок повісті “Суд в подземелье” з епічними дослідами Жуковського тридцятих років;—

дослідити вплив творчості Т. Мура на оригінальну поезію Жуковського, визначити своєрідність перекладу поеми “Пери и ангел” і його місце в історії перекладів поеми Мура та в історії російської “східної поеми”.

Наукова новизна отриманих результатів визначається тим, що вперше в повному обсязі аналізується діяльність Жуковського як перекладача англійських романтиків, істотно розширено уявлення про творчу історію відповідних віршів, повістей, поем і балад, а також про їх місце в становленні та еволюції романтизму. Також вперше здійснено порівняльний аналіз багатьох перекладів з оригіналами, показано системний характер змін і доповнень, які вносяться ним в перекладені тексти, що дозволило не тільки доповнити й оновити уявлення, яке склалося про творчу манеру Жуковського-перекладача, його роль в перенесенні на російський ґрунт зразків англійської поезії, але і додатково обґрунтувати правомірність його перекладів стояти в одному ряду з оригінальними віршами, являючи собою цінну сторінку в історії російської поезії.

Методологічною основою дисертації є розроблені сучасною наукою принципи компаративістики, порівняльного аналізу літературних явищ в контактно-генетичному та типологічному аспектах, а також елементи теорії перекладу, порівняльного та лінґвостилістичного аналізу тексту. Автор дисертації спирається на праці М.П. Алексєєва, О.М. Веселовського, Р.Т. Гром’яка, О. Діми, Д. Дюришина, В.М.Жирмунського, Н.Копистянської, Д.С. Наливайка, І.Г. Неупокоєвої, А. Є. Нямцу, Б.Г. Реїзова та ін.

Теоретичне значення. Матеріали дисертації дозволяють поглибити й уточнити існуюче уявлення про романтизм, національну своєрідність англійського та російського романтизму, про творчі зв’язки Жуковського з поезією англійських романтиків. Вони також збагачують теорію поетичного перекладу.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її результати можуть бути використані в процесі вивчення курсу історії англійської та російської літератури першої половини XIX ст., при підготовці спецкурсів і спецсемінарів, присвячених англійському та російському романтизму, творчості Жуковського, теорії та історії перекладу.

Апробація результатів дисертації. Розділи дисертації виносилися на обговорення засідань кафедри світової літератури Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Ряд положень було викладено в доповідях на Читаннях молодих вчених пам’яті Л.Я. Лівшиця (1997, 1998, 2002), на науковій конференції “Актуальні проблеми сучасного пушкінознавства” (1999). У повному обсязі дисертація була обговорена й рекомендована до захисту на засіданні кафедри світової літератури ХДПУ ім. Г.С. Сковороди (2003).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у восьми публікаціях, у тому числі в п’яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.-

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, шести розділів, висновків та списку використаних джерел (220 найменувань). Загальний обсяг дисертації 177 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність, визначені мета і завдання дослідження, його методологічна основа, окреслене теоретичне і практичне значення роботи.

Перший розділ — “Переклади В.А. Жуковського як особлива форма міжлітературних відносин” — присвячений проблемі вивчення перекладу як однієї з найважливіших форм міжлітературної комунікації, що передбачає дослідження його функціональної значущості в історії національної літератури та міжлітературному контексті, а також міри участі перекладеного твору в еволюційному літературному процесі, його комунікативної функції. Розглядаються основні фактори, що обумовлюють переклад, та типи ставлення перекладача до оригінального тексту.

Встановлені особливості перекладацької діяльності Жуковського як форми літературної рецепції, що були обумовлені сформульованими самим поетом глибоко індивідуальними принципами перекладу, які складають грані його неповторного естетичного кредо і є важливими при аналізі перекладацької творчості Жуковського. Поетичний переклад як оригінальна творчість, перекладацька діяльність як складова частина російської літератури — таке розуміння відповідало не тільки індивідуальним особливостям обдарування поета, а й запитам його часу, сприйняттю його творчості, що мало зворотний вплив на підхід перекладача до вирішення поставлених ним перед собою завдань.

У другому розділі — “Жуковський і поезія англійського передромантизму” — аналізується сприйняття раннім Жуковським ідей та зразків англійських поетів XVIII ст. Дві переплетені одна з одною теми, висунені поезією англійського сентименталізму, — тема природи і тема смерті — були співзвучні настрою поета і набули подальшого розвитоку в його -творчості.-

Переклад елегії Грея “Сельское кладбище” (1802, 1839) став віхою не тільки творчого шляху Жуковського, а й становлення російського романтизму. Розвиток елегії як жанру російської романтичної поезії пов’язаний з її збагаченням новими формами виразу: сповідь і розповідь, роздум і опис. Особливих задушевності й виразності набувала мова завдяки новаторству Жуковського у слововживанні.

У роботі проаналізовано переклади з Томсона (1808) — “Гимн” і Голд-сміта — “Опустевшая деревня” (1805), котрі вплинули на розвиток психологічної лірики поета. Такий розвиток був пов’язаний з перенесенням власного психологічного досвіду на ліричного героя, посвяченням читача в закутки власної душі, відтінки своїх станів і почуттів.

Поезія англійських передромантиків сприяла розширенню жанрових меж лірики Жуковського: переклади балад О. Голдсміта — “Пустынник” (1812), Д. Маллета — “Эльвина и Эдвин” (1814), Т. Кемпбелла — “Уллин и его дочь” (1833) готували появу на російському ґрунті нового жанру — романтичної балади.

Балада “Пустынник” відкривала у творчості Жуковського цикл західноєвропейських романтичних балад. І хоча перекладу російського поета передували дві спроби перекладу цього твору — прозаїчний Н.І. Стахова (1786) і поетичний П.П. Політковського (1809), саме текст Жуковського став у російській романтичній поезії зразком зображення самітника. Похмурий колорит, таємничість, печальний і водночас щасливий сюжет прощання і раптової зустрічі двох закоханих сподобались російському читачеві 10-х рр. ХІХ ст. Текст балади було покладено на музику Мауером. Крім того, саме переклад Жуковського Баурінг включив до книги “Specimens of the Russian Poets” (“Російські поети в зразках”) (1821). Ця балада була також першою в циклі балад про кохання, яке долає забобони та заборони і навіть нехтує смертю.

Третій розділ — “Жуковський і Сауті: до еволюції жанру романтичної балади в художньому світі російського поета” — присвячено сприйняттю російським поетом творчості одного з найвизначніших представників “озерної школи”, що поряд з Шиллером, Уландом, Гомером був автором, якого Жуков-ський найчастіше перекладав. З 1813 до 1831 рр. російський поет переклав з Сауті 8 балад і початок поеми “Roderic, the Last of the Goths” (“Родрік, останній з готів”). Інтерес Жуковського був викликаний спорідненістю поетів як за духом, так і за характером поетичної діяльності (існує свідчення про творчу суголосність двох поетів — вплив вірша Жуковського-“Певец во стане русских воинов” (1812) на поему Сауті “The March to Moscow” (“Марш на Москву”) (1813), а також близькістю поетів у системі євро-пейського романтизму і властивою їм єдиною онтологічною концепцією.

Безпосереднє звернення до спадщини англійського романтика було пов’язане з жанровою еволюцією Жуковського. У 1810-і рр. поет перекладає балади “Адельстан” (1813), “Варвик” (1814), “Старушка” (1814) у зв’язку з розквітом жанру балади в його творчості, інтересом до фантастико-містичного сприйняття, характерного для балад Сауті, і фантастичного елементу, що відіграв помітну роль в жанроутворенні.

Найбільшої популярності набула одна з перших балад “Старушка”, котра стала однією з найвідоміших балад Сауті в Росії і знайшла відлуння в повісті Гоголя “Вій”. Переклад її Пушкін вважав зразковим. Балада Сауті мала розгорнуту назву: “A ballad showing how a woman rode double, and who rode before her” (“Стара з Берклі. Балада, яка показує, як одна стара їхала верхи вдвох і хто їхав перед нею”). Жуковський замінив “старуху” “старушкой” і в такий спосіб акцентував комічний відтінок у заголовку. Звернувши увагу на нотку авторської іронії в оригіналі, російський поет посилює її в своєму перекладі, гіперболізує страхи і фантастичні жахи.

На основі цієї балади Жуковський створив автопародію, спрямовану проти О. Шаховського під час полеміки навколо “Липецких вод”. Це був один з перших експериментів пародійного використання романтичних сюжетів і мотивів з полемічною метою.

Особливого характеру в баладі набули релігійні мотиви: бог і диявол — лише герої світу фантастики, казкові примари. Проте це не врятувало балади, тому що вона була заборонена цензурою саме як “пьеса, в которой дьявол торжествует”.

Балада “Адельстан” (у Сауті “Rudiger”) відкривала в творчості Жуковського цикл балад, які розповідали про драму злочинців, ладних будь-якою ціною набути тимчасових благ. У ній вперше зазвучала у Жуковського тема злочину і покарання, яка набула розвитку в баладах “Варвик”, “Ивиковы журавли”, “Громобой”, “Старушка”, пізніше в повістях “Красный карбункул”, “Овсяный кисель”, “Летний вечер”. Перші балади, перекладені з Сауті, сприяли пізнішому розвиткові фантастичної повісті в російській літературі і формували читацький інтерес до “страшного” жанру.

У кінці 1810-х — на початку 1820-х рр. у зв’язку із зверненням Жуковського до епіко-драматичних форм, з об’єктивізацією жанру балади, з посиленням у ньому ролі епічних елементів, з формуванням особливої концепції позитивного героя, який через страждання і муки сягає найвищої доброчесності, предметом творчого осмислення російського поета стають поеми Сауті “Joan of Arc” (“Жанна д’Арк”) і “Roderic, the Last of the Goths” (“Родрік, останній з ґотів”).-

Маргіналії поета, залишені під час читання поем, свідчать про особливий інтерес Жуковського до психологізму Сауті як головного засобу побудови характеру позитивного героя. Якщо звернення до поеми “Joan of Arc” (“Жанна д’Арк”) було пов’язане з роботою над трагедією Шиллера “Орлеанська діва”, й обмежилось лише читанням, то поема “Roderic, the Last of the Goths” (“Родрік, останній з ґотів”) була частково перекладена. Перекладена 41 початкова строфа поеми Сауті. Поряд з експериментом Пушкіна, котрий перекладав цю поему, переклад Жуковського був вдалою спробою ознайомити російського читача з талантом Сауті - епічного поета. Показовим є той факт, що, вважаючи за можливе здійснювати жанрову трансформацію, ставитись вільно до оригіналу, Жуковський перекладав поему досить точно, зберігаючи повноту інформації, синтаксичну систему та епітети оригіналу. Навіть метр поеми — п’ятистопний ямб - лишився без зміни. Це є вагомим фактом, оскільки саме п’ятистопний ямб у 30-40 рр. стане поширеним в епічних віршованих формах. Переклад у цілому носив експериментальний характер, це був один з перших експериментів Жуковського з великими епічними оповіданнями.

У дисертації простежена поетика віршів Сауті “Donica” (“Доніка”), “God’s Judgement on a Wicked Bishop” (“Суд божий над порочным епископом”), “Queen Oracca” (“Королева Ураку”), “Jaspar” (“Джаспар”), “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”). Зокрема, наголошено, що, перекладаючи вірші Сауті в березні-червні 1831 р., Жуковський видозмінює жанр балади — об’єктивізує контекст, посилює релігійно-дидактичний і моральний елемент, змінює характер фантастики. Ця робота готувала появу у Жуковського “дидактичного епосу” 1830—1840-х рр. Балада “Две были и еще одна” в двох перших частинах є трансляцією балад Сауті “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”) та “Jaspar” (“Джаспар”). Жуковський переробив їх таким чином, що увиразнив домінування ідилічного “простодушия” і сентиментального моралізування, властивого творчості Гебеля.

Подібному осмисленню підлягала і балада “Суд божий над епископом Гаттоном”, яка якнайкраще демонструвала моралістичний настрій Жуковського 30-х років. Поет розширює баладу Сауті, вносить стилістичні та ритмічні новації, а також змінює загальний тон балади: конкретно-описова розповіді постає як морально-релігійне оповідання.

Четвертий розділ — “Жуковський і Байрон: до проблеми літературного впливу” — присвячено вивченню "байронізму" Жуковського, рецепції творчості Байрона в його поезії, місця зроблених ним перекладів в історії російського романтизму.

Хоча Жуковський переклав лише два твори Байрона — вірш “Песня” (1820) і поему “Шильонский узник” (1822) (Е.М.Жилякова довела, що російському поетові належить переклад 49-ї строфи “Паломничества Чайльд Гарольда” і в його планах був переклад “Манфреда” і “Гяура”), одначе його внесок у засвоєння російською літературою байронічної поезії на російському ґрунті був значним, і це усвідомлювали вже його сучасники.

Аналіз проблеми байронізму Жуковського обмежується в науковій літературі увагою до перекладу поеми “Шильонський узник”. А між тим марґіналії Жуковського на текстах Байрона, що зберігаються в Бібліотеці Жуковського в Томську, а також листування О.С. Пушкіна, П.А. Вя-земського, О.І. Тургенєва, В.А. Жуковського, О.О. Бестужева-Марлінського, Д.М. Блудова, — все це свідчить про різнобічний інтерес Жуковського до творчості Байрона. Незважаючи на неприйняття російським поетом богоборства англійського романтика, меланхолійного характеру поезії, що відвернулася від світу, індивідуалізму поезії англійського поета, інтерес до творчості Байрона не вичерпувався з 1818-го р. до 1830-х рр. Новий тип романтичного світовідчуття, філософські та естетичні принципи, близькі російському поетові, зумовили пильну увагу Жуковського до спадщини англійського романтика. Байронівський пафос волелюбності, що поєднувався з песимістичним настроєм, знайшов відбиття в оригінальній поезії Жуковського (“Первый отчет о луне”, “Невыразимое”, “На кончину её величества...”).

Переклади Жуковського з Байрона сприяли відкриттю для росій-ського читача нових аспектів творчого світу англійського романтика — ліризму і психологізму його поезії. Вони стали найбільш значущим результатом освоєння Жуковським творчості Байрона.

Вірш Байрона “Stanzas for Music” (“Пісня”), названий самим автором “гімном сумним”, піснею “найправдивішою, хоч і найсумнішою” з усього, що він написав, був співзвучний з настроєм Жуковського 1820 р. Трансформуючи образи і мотиви англійського вірша, російський поет створив свій твір — у властивих йому елегійних тонах стилізував переклад, посилив елементи, споріднені з його сприйняттям світу, художньою ідеєю.

Переклад Жуковського поеми “Шильонский узник”, перший зразок російської романтичної поеми, став фактом національної культури і російською моделлю байронічної поезії. Метрична форма “Шильонского узника” — чотиристопний ямб з парною чоловічою римою — виявилася продуктивною моделлю в російській поезії.

Поема Жуковського “Шильонский узник” привертала до себе увагу багатьох учених, починаючи з сучасників поета. Більшість дослідників, незважаючи на високу оцінку перекладу поеми, фіксувала в російського перекладача значні відступи від оригіналу, вбачала, послаблення волелюбного пафосу поеми, її революційного звучання, заміну республіканських переконань релігійною вірою. Підґрунтям цього вважалася розбіжність філософських та естетичних поглядів обох поетів, консерватизм Жуковського, що стало причиною ігнорування “Sonnet on Chillon” (“Сонета до Шильона”), який передував поемі. Вивчення історії створення поеми і “Сонета”, а також детальне зіставлення цих двох творів дало підстави для висновку, що “Сонет”, який був написаний Байроном після завершення роботи над поемою, є не просто продовженням поеми, він презентує інший погляд на героя, оспівує людину, яка бореться заради свободи своїх переконань, і лише у зв’язку з сонетом поема набуває “республіканського духу”. Підтверджує цей факт також аналіз ідейного звучання поеми і сонета, виходячи з відносної самостійності кожного з них: сонет — це гімн свободі, пісня про “мистецтво” жити у в’язниці і водночас бути на волі, бо воля живе в серці; він рясніє такими поняттями, як Свобода, її Вічний розум, Вільність, Вільний розум; інша справа — поема, що являє собою психологічну розповідь, зрозуміти яку можна лише після знайомства з передмовою до поеми. Психологія страждань людини, трагедія душі, написана поза часом і без згадування імені героя, були проникливо відчуті й використані Жуковським у перекладі.

Аналіз англійського джерела і тексту перекладу поеми дозволив зробити висновок, що поширена точка зору про ослаблення Жуковським волелюбного пафосу поеми не має достатньої підстави. Російський поет переклав поему відносно точно: збережені не тільки головна тема і настрій — вплив тюремного ув’язнення на сильну духом людину, а й звучання поеми (метрика, римування тощо).

П’ятий розділ — “Жуковський і Вальтер Скотт: особливості сприймання поезії англійського романіста” — містить аналіз діяльності Жуковського як перекладача поезії В. Скотта. Англійський романіст свого часу набув популярності в європейській і російській літературах насамперед як поет. Саме Жуковському належить перший переклад поезій Скотта в Росії — це балада “Замок Смальгольм” (1822).

Інтерес до творчості Скотта виник у Жуковського в 1814 р. у зв’язку з підготовкою матеріалів для створення історичної епопеї “Владимир”. У 1815 р., ще до появи російських перекладів з Скотта, поет конспектує 6 пісень поеми “The Lady of the Lake” (“Діва озера”), фіксуючи найбільш важливі моменти, пов’язані з ходом поеми і засобами художнього відтворення подій і характерів. У зв’язку з пошуком форми для “Владимира” Жуковський особливу увагу приділяє своєрідності структури ліро-епічної поеми: поєднанню різних жанрових форм - від балад, пісень, батальних сцен, легенд до лірико-філософських відступів. Певні досягнення Скотта в поемі “Діва озера” знайшли відображення в оригінальній баладі “Эолова арфа”.

Зберігся також начерк плану-конспекту поеми Скотта “The Lord of the Isles” (“Володар островів”). Характер конспектування прозою свідчить про намір Жуковського перекласти поему.

У 1822 р. поет перекладає баладу Скотта “The Eve of Saint John” (“Переддень Святого Джона”). Жуковський орієнтувався на читача, підготовленого до сприйняття літературних балад і незна-йомого з характерами і звичаями середньовіччя, тому перекладає баладу іншим стилем — умовно-літературним, замінюючи ним вальтер-скоттівський романтизм, близький до джерел англійського фольклору. Лицарський тип свідомості, проблема вибору людиною своєї поведінки, похмура трагедія, поступове нагнітання жаху і загадковість оповідання привертають увагу Жуковського і в баладі “The Gray Brother” (“Сірий брат”) — в перекладі “Покаяние” (1831). Балада Скотта залишилася незавершеною. Жуковський надав їй закінченого вигляду та вніс ряд змін, пов’язаних із його релігійно-містичними уявленнями тих років. Точно дотримавшись композиції англій-ської балади в основному, російський перекладач разом з тим доповнив оповідання розповіддю про трагедію, в здійсненні якої кається герой і котра стала причиною його паломництва до Риму. Узятий з передмови В. Скотта сюжет цього оповідання був доповнений новим нюансом, що на перший погляд не мав великого значення. Події трагедії розгортаються в “часовне пустынного места”, в той час, як в передмові Скотта — в будинку (“house”), а в баладі — на фермі (“grange”). Таким чином, поглиблювався конфлікт розповіді — вина героя не лише в тім, що він спалює двох закоханих, а спалює їх в божому домі, що для християнина неприпустимий гріх. Звідси йшла перебудова всієї художньої системи оригіналу: створювався виразний контраст між духовним світом грішника і протиставленим йому світом природи, в якому постійно відчувалася присутність божественного.

Інтерес до Скотта поглиблюється у Жуковського у зв’язку з власною творчою еволюцією від ліро-епічних творів, поетики поем і балад до широкого епічного мислення. Звернення Жуковського в 1832 р. до поеми Скотта “Marmion” (“Марміон”) пов’язано передусім зі сприйняттям епічних і філософських ідей Скотта, з його творчими пошуками як епічного письменника. На перший план перекладач висуває трагедію особистості, збільшує суперечності між природними прагненнями людини і жорсткими догмами церкви. На характері перекладу позначилося знайомство Жуковського з творчістю Скотта-романіста. Насамперед це проявилося в жанровому визначенні “Суда в подземелье” як “повість”, “Marmion” (“Марміон”) Скотта — “пісня”. Перекладач посилює драматизм і психологізм і водночас намагається надати творові оповідного характеру, виконати його в межах жанру “повість”. Переклад другої частини поеми “Marmion” (“Марміон”) — “Суд в подземелье” — з його настановою на оповідність, посилення драматизму і психологізму передував епічним експериментам поета 1830—40-х рр.

Шостий розділ — “Жуковський і Томас Мур: своєрідність рецепції східної романтичної поеми” — присвячено компаративному аналізу рецепції Мура в творчості Жуковського. Головну увагу приділено особливостям перекладу поеми “Paradise and the Peri” (“Рай і пері”), що входить в роман у віршах і прозі “Lalla Rookh” (“Лалла Рук”), та її впливу на поетику Жуковського.

Переклад Жуковського “Пери и ангел” (1821 р.) викликав інтерес до особистості англійського автора та його творчості, познайомив російського читача з оригінальним творінням Мура і став фактом історії російської літератури, вплинув на народження нового жанру — східної романтичної поеми. Її тема та ідея пізніше знайшли відображення в творах російських письменників, зокрема в поемі Лермонтова “Демон”. Загалом переклад Жуковського започаткував історію перекладу поеми Мура в російській літературі.

Твір Жуковського викликав жваве захоплення. Успіх поеми мав глибинні причини. Її епосу був притаманний інтерес до літератури Сходу і фольклору різних народів.

Аналіз версії Жуковського цього твору дозволив зробити висновок, що це — вільний переклад англійського оригіналу. І хоча російський поет зберіг композицію поеми Мура, побудову сюжету, все-таки поема зазнала істотної трансформації. “Лалла Рук” в оригіналі багата на авторські примітки, які дещо обтяжують поему. Жуковський перекладав лише частину цих приміток. Разом з тим, намагаючись зберегти східний колорит “Раю і пері”, Жуковський вперше в своїй творчості залишив значну кількість географічних і історичних реалій, незнайомих російському читачеві ботанічних і зоологічних назв, подробиць в описі екзотичних східних пейзажів. І все ж Жуковський послабив оригінал, бо перекладач далі стилізує поему у властивих йому сентиментально-романтичних тонах, знівельовує екзотичний колорит, пом’якшує описи суворого-земного життя, посилює музикальність і ліричність оповідання в описах східних пейзажів, у власне християнському дусі трактує основну ідею поеми. Крім того, Жуковський епізує оповідь — жанр перекладу визначає як “повість”. Ця робота викликана формуванням епічного мислення Жуковського, що знайшло втілення в його епічних задумах 30-х рр. Тема прославленої поеми знаходила розвиток як в оригінальній поезії Жуковського (“Лалла Рук”), так і в перекладній творчості (“Явление поэзии в виде Лалла Рук”, “Пери” та ін.).

ВИСНОВКИ

Метою цієї роботи було заповнити одну з прогалин у вивченні росій-сько-англійських літературних зв’язків: окреслити як те загальне, що мало місце в становленні та розвитку романтизму в обох літературах, так і специфіку кожної з них; як типологічну близ-ькість, зумовлену єдністю європейського літературного процесу, так і прямі та опосередковані впливи англійської поезії на російську. Осердям дослідження стала творчість і постать Жуковського. Важлива заслуга його полягає в перенесенні на російський ґрунт європейського романтизму; митець першорядного значення надавав поезії англійських романтиків. Головним чином це пов’язано з тим, що криза просвітницького світогляду, дискредитація розуму і протиставлення йому почуття дали про себе знати передусім в англійській літературі. Проникнення у внутрішнє життя людини, освоєння світу переживань людської душі, інтерес до середньовіччя, Сходу, народних повір’їв стали центральним змістом літератури нового напряму. Все це імпонувало інтересам Жуковського з його морально-етичними шуканнями 1810-х років і зумовлювало розкриття внутрішнього світу людини в ліриці. Крім того, англійська література кінця XVIII — початку XIX ст. була новаторською не тільки в галузі змісту, а й у галузі форми, що загострювало інтерес до неї російського поета в зв’язку з його жанровими пошуками.

Безпосередню роль в освоєнні досягнень англійської романтичної поезії зіграла поезія передромантизму. Засвоюючи окремі досягнення англійської поезії сентименталістського гуманізму і сенсуалізму, Жуковський сприяв розвиткові російської романтичної літератури. Переклад елегії Грея “Сельское кладбище” сприяв народженню елегії як жанру романтичної літератури і став віхою не тільки в поезії Жуковського, а й у розвитку нового напряму в російській літературі. Поезія Томсона, Грея, Голдсміта вплинула на формування психологічної лірики. Аспекти цього - відкриття читачеві душі поета, перенесення власного психологічного досвіду на ліричного героя, диференціювання станів і почуттів. Все це збагачувало мову поезії і готувало росій-ську літературу до сприйняття поезії англійського романтизму.

Жуковський транслював російською мовою ідеї англійського романтизму, близьких його поетичній натурі, а не творів окремих його представників. Принцип співзвучності своїм настроям був для нього критерієм вибору тих або інших творів для перекладу. Російському поетові були чужі індивідуалістичні теорії англійських романтиків — і яс-кравий демонізм, і більш м’які форми індивідуалізму в поезії. Йому імпонувала лірична елегійна тема, що іменується англійцями “joy of the grief” (насолода смутком). Вона вирізняла його власну оригінальну поезію. У зв’язку з цим перекази з Байрона, Мура були нечисленні і в них відбилася лише одна грань їх поезії. Натомість творчість таких поетів, як Сауті, була представлена набагато ширше.

У перекладах англійських романтиків Жуковський дотримувався також класицистичного принципу, успадкованого від Новаліса, що передбачав відтворення не конкретики твору, а його естетичного ідеалу. Таким чином виникала відповідність між перекладанням і самостійною творчістю. Трансформуючи поезію англійського романтизму, російський поет втілював власні етичні й естетичні засади. Акцентувалися мотиви найбільш близькі перекладачеві, до того ж не другорядні, а пов’язані з головною ідеєю оригіналу. Враховуючи особливості сприйняття російського читача, досвід попереднього розвитку російської літератури, специфіки російського фольклору, історичну своєрідність розвитку російського суспільства, Жуковський приглушував яскраві і строкаті фарби в описах середньовіччя, вводив російські мотиви, оминав топографічні та історичні подробиці, уникав натуралістичності описів; використовуючи легку авторську іронію, психологічно поглиблював оригінал, доповнюючи його новими образами, увиразнюючи ліризм оповіді. Помітні також нівелювання конкретно-описових рис оригіналу, увага передусім до тих опорних слів у поетичній лексиці, що являють собою узагальнене позначення емоцій, оскільки саме в них закладені величезні смислові резерви. Жуковський посилював, а в окремих випадках звертався до всепроймаючих почуттів і настроїв, що збагатило переклади додатковою гамою барв і почуттів. Внаслідок таких трансформацій переклади нерідко набували іншої стильової системи, спорідненої з творчістю російського поета,  стаючи надбанням російської літератури.

Творче освоєння Жуковським досвіду літератури англійського романтизму, поєднане з власними жанровими пошуками, сприяло появі в російській літературі найрізноманітніших художніх форм і відкривало шляхи для нових досягнень наступних поколінь російських поетів. Зокрема, переклад поеми Байрона “Шильонский узник” став першим зразком російської романтичної поеми, переклад балади Голдсміта “Пустынник” відкрив у творчості Жуковського цикл західноєвропейських балад на середньовічну тему, а переклад частини поеми Мура “Пери и ангел” став яскравим прикладом можливостей розвитку російської східної романтичної поеми.

Зацікавлення Жуковського баладною поетикою Скотта і Сауті сприяло виникненню в російській літературі нового характеру світовідчуття, нового світу ідей. Романтична екзотика, дивовижні метаморфози душі, містика, фантастика, внутрішні колізії як складний комплекс переживань, співвіднесений з таємничим життям світу, мрійливе і містичне сприйняття природи стали значним надбанням російської літератури. Переклади балад англійських поетів складають вагому частину в баладному циклі Жуковського — з тридцяти чотирьох перекладених балад тринадцять виконані з англійських оригіналів. Вони ввели читача у світ різноманітних етичних проблем, збагатили перепетії індивідуальної поведінки, сприяли поглибленню орієнтації у виборі між добром і злом.

Переклади Жуковського різних форм англійської романтичної поеми стали зразками для подальшого розвитку ліро-епосу, відкривали нові теми для російської романтичної поеми (тюремно-в’язничну, демонічну, тему патріотичної жертовності, безмежної любові), формували образ нового позитивного героя — романтичну особистість, носія високих етичних ідей, здатну на самопожертву заради великої мети. Наративний характер переказів англійських романтичних поем і включення згодом окремих творів у збірки видань під назвою “повістей” впливали на розвиток російської віршованої повісті.

Матеріали англійської поезії в тридцяті роки ХІХ ст. зазнавали експериментального зближення поезії і прози у віршованих перекладах з метою виявлення епічних можливостей поезії. Переклади “Elegy Written in a Country Church-Yard” (“Сільського кладовища”) Грея у 1839 році, уривка поеми “Marmion” (“Марміон”) Скотта і балад Сауті “Jaspar” (“Джаспар”) і “Mary, the Maid of the Inn” (“Мері, служниця корчми”) визначили еволюцію епічних форм і шлях росій-ського поета до епосу.

Творчий підхід до засвоєння досягнень англійського романтизму сприяв формуванню в творчості Жуковського нових перспективних віршових моделей — чотиристопного ямба із суцільними чоловічими закінченнями (“Шильонский узник”), п’ятистопного ямба (у вірші “Отымает наши радости”) і сказового гекзаметра (в “Сельском кладбище” і “Двух былях и еще одной”). Метричні нововведення — спосіб поєднання дактилічних віршів у баладі “Суд божий над епископом”, установка на музичність вірша і реформа строфіки — все це відкрило в російській літературі значні можливості для гнучкого віршування.

Здійснені Жуковським переклади поезій англійських романтиків сприяли пропаганді ідей європейського романтизму і створенню його цілісного образу, вплинули на ідеї і поетику російської літератури, на розвиток перекладу, відкрили нові можливості російської літературної мови і вірша, сприяли розширенню російсько-англійських літературних зв’язків.

Матеріали дисертації поглиблюють, уточнюють існуючі уявлення про романтизм, національну своєрідність англійського та російського романтизму, творчий метод В.А.Жуковського.

Основні положення дисертації ВИКЛАДЕНО
У ТАКИХ публікаціях:

1. Сакура С.С. Жуковский и Саути // Науковi записки ХДПУ iм. Г.С.Сковороди. — 1997. — Серiя лiтературознавство, Вип. 1(6). — С. 31—34.

2. Сакура С.С. “Канун Святого Джона” Вальтера Скотта и “Иванов вечер” Жуковского // Науковi записки ХДПУ iм. Г.С.Сковороди. — 1998. — Серiя лiтературознавство, Вип. 1(12). — С. 15—22.

3. Сакура С.С. Вальтер Скотт — поэт в творческом мире В.А.Жу-ковского // Науковi записки ХДПУ ім.Г.С.Сковороди. — 1998. — Серiя лiтературознавство, Вип. 9(20). — С. 15—21.

4. Сакура С.С. Ранние драматические опыты Жуковского // Критика. Драматургия. Театр (Из докладов, представленных на I—IV чтениях молодых ученых памяти Л.Я.Лившица.) — Харьков, 1999. — С. 104—109.

5. Сакура С.С. Ранние драматические опыты Жуковского // Третьи чтения молодых ученых памяти Л.Я.Лившица. — Харьков, 1998. — С. 15—16.

6. Сакура С.С. В.А.Жуковский, переводчик баллады Р.Саути “Старуха из Беркли” // Науковi записки КДПУ iм. В. Винниченка. — Кiровоград, 1999. — Серiя фiлологiчнi науки, Вип. 20. — С. 282—287.

7. Сакура С.С. Жуковский — переводчик Байрона // Наукові записки ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. — 2001. — Серія літературознавство. — Вип. 2 (29). — С. 32— 35.

8. Сакура С.С. Трагедия рока в творческом осмыслении В.А.Жуковского // Седьмые международные чтения молодых ученых памяти Л.Я.Лившица. — Харьков, 2002. — С. 38—39.

АНОТАЦІЯ

Сакура С.С. В.А. Жуковський і англійські романтики. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.05 — порівняльне літературознавство. — Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2003.

Дисертація присвячена компаративному аналізу поезій англійських романтиків і перекладів В.А.Жуковського, вивченню особливостей сприйняття й трансформацій В.А.Жуковським поезій англійського романтизму і перед-романтизму, своєрідності творчого світу і творчого методу російського поета, їх вияву в його переказах і обробках англійських романтиків. У роботі вперше зроблена спроба в повному обсязі проаналізувати діяльність Жуковського-перекладача англійських романтиків, розширити уявлення про творчу історію окремих перекладів (балад, романтичних поем), а також їх місце і роль в російській літературі. Внаслідок аналізу перекладів Жуковського з Сауті, Байрона, Скотта, Мура показано системний характер змін і доповнень, внесених у перекладені тексти, що дозволило значно доповнити уявлення про творчий метод поета, а також обґрунтувати правомірність розгляду його переказів серед оригінальних творів.

Ключові слова: англійські романтики, В.А.Жуковський, передромантизм, романтизм, балада, романтична поема, переклад.

АННОТАЦИЯ

Сакура С.С. В.А. Жуковский и английские романтики. — Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.05 — сравнительное литературоведение. — Тернопольский государственный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2003.

Диссертация посвящена сравнительному изучению поэзии английских романтиков и переводов В.А. Жуковского, особенностей восприятия и преобразования русским поэтом произведений английского романтизма и предромантизма, своеобразию творческого мира и творческого метода русского поэта и их