НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ

ІМЕНІ В.І. ВЕРНАДСЬКОГО

Старовойт Світлана Володимирівна

УДК 655.41:061.12(477)

ВИДАВНИЧА ДІЯЛЬНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ

АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

У 1918–1933 рр.

Спеціальність 07.00.08 – книгознавство,

бібліотекознавство, бібліографознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті архівознавства Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського.

Науковий керівник академік НАН України, доктор

філософських наук, професор

Онищенко Олексій Семенович,

Національна бібліотека України імені В.І. Вер-

надського, генеральний директор

Офіційні опоненти: доктор історичних наук,

Верба Ігор Володимирович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор

кафедри історії Росії

кандидат історичних наук,

Матусевич Вікторія Володимирівна,

Національна бібліотека України імені В.І. Вер-

надського, н.с. відділу комплектування

вітчизняною літературою

Провідна установа Інститут української археографії та джерело-

знавства ім. М.С. Грушевського НАН України,

відділ джерел новітньої історії України, м. Київ

Захист відбудеться “_25 ”_грудня__2003 р. о _16_ год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.165.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського за адресою: 03039, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

З дисертацією можна ознайомитися у читальному залі літератури з бібліотеко-знавства у Національній бібліотеці України імені В.І. Вернадського, Київ, пр-т 40-річчя Жовтня, 3.

Автореферат розісланий “_22_”___листопада___2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук А.О. Чекмарьов

Актуальність теми. Видавнича діяльність Української академії наук 1918–1933 років, складного періоду становлення вітчизняної науки, розвитку нових напрямів, політизації науки та її трансформації відповідно до завдань радянської влади, є важливим аспектом історичних досліджень цього часу. Вона віддзеркалює специфіку апробації та впровадження результатів наукових досліджень в контексті історичної ситуації в Україні, дозволяє ув’язати її із розвитком книжкової справи, специфікою редакційно-видавничої діяльності в науці, а також провести історико-книгознавчий аналіз основних процесів у видавничій справі того періоду, бібліографічну реконструкцію опублікованих наукових видань, з’ясувати роль окремих політичних діячів та діячів науки, важливі питання історії науки в Україні. Увесь комплекс цих питань досі не був об’єктом спеціального історико-книгознавчого дослідження.

Актуальність теми зростає за умови, що впродовж значного часу обставини існування та діяльності УАН–ВУАН, зокрема, політичний аспект реорганізації науки в Україні замовчувалися, а комплекс архівних документів з діяльності Академії був свідомо зруйнованим і його рештки розосереджені по різних сховищах. Тому реконструкція джерельної бази дослідження на сьогодні є складним питанням українського джерелознавства. Це у рівній мірі стосується як офіційних документів, так і матеріалів особового походження, архівної спадщини вчених та діячів Академії, опублікованих наукових праць. Практика вилучення видань, у яких були вміщені праці репресованих вчених, позбавила нас цілого ряду публікацій значної наукової вартості, призвела до ситуацій, коли втрачено науковий доробок цілих установ. Вивчення видавничої діяльності УАН–ВУАН дозволяє відновити усвідомлено “втрачені ланцюги” з історії публікації наукового доробку НАН України у цей період.

Ступінь наукової розробки проблеми. Приймаючи до уваги значну кількість праць загального характеру з історії НАН України радянського періоду, слід відзначити, що окремі аспекти діяльності та розвитку НАН України у 1918–1933 рр. стали висвітлюватися тільки у дослідженнях останнього десятиліття, що розкрито в першому, історіографічному розділі дисертації. У цих працях увага на видавничу діяльність Академії звернута тільки побіжно, згадуються лише окремі видання 1918–1933 років.

Вагомими з огляду на тему дисертації є документальні збірники “Історія Національної академії наук України : Документи і матеріали” за 1918–1933 рр. (К., 1993, 1998). Вони забезпечені значним науково-довідковим апаратом, до якого також входить список видань і реконструйована бібліографія наукових праць співробітників НАН України цього періоду. Значний матеріал для аналізу дають попередні бібліографічні видання загального характеру та бібліографії окремих науковців Список праць Академії наук, виданих за 10 літ її існування (1918–1928).– К., 1929; Видання Академії наук УРСР. (1919–1967). Суспільні науки: Бібліографічний покажчик.– К., 1969; Видання Академії наук УРСР. (1919–1967). Фізико-технічні та математичні науки: Бібліографічний покажчик.– К., 1970; Видання Академії наук УРСР. (1919–1967). Науки про землю і космос. Хіміко-технологічні та біологічні науки: Бібліографічний покажчик.– К., 1971; Вирнык Д.Ф. Александр Григорьевич Шлихтер.– Киев, 1979; Ситник К.М., Ромашко Я.Д. Микола Григорович Холодний.– К., 1979; Жлуктенко Ю.О. Михайло Якович Калинович.– К., 1991 та ін..

Значно більше уваги приділено видавничій продукції окремих академічних установ у наукових дослідженнях та окремих публікаціях останніх років, присвячених їх утворенню, діяльності та науковому доробку (роботи Т.В. Вересовської, Л.М. Яременко, Ю.Н. Неміша, М.Б. Парахіної, В.В. Матусевич); історії окремих видань (роботи М.М. Варварцева, Т.П. Папакіної, Т.В. Варави та ін.). Є незначна кількість наукових статей, у яких розглядається видавнича діяльність Академії (роботи В.К. Дем’янчука та Б.В. Грановського), проте тільки у 20-х роках ХХ ст. Комплексне дослідження видавничої діяльності НАН України періоду 1918–1933 рр., що розглядало б усі її аспекти: науково-організаційний, редакційно-видавничий та матеріально-технічний, – відсутнє й досі.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках планових науково-дослідних тем НБУВ “Архівний фонд НАН України (1918–1941): археографічно-інформаційний опис” (1996–1999) та “Архівна спадщина української науки” (2000–2002).

Мета роботи полягає в тому, щоб простежити основні тенденції у формуванні та розвитку видавничої справи ВУАН у 1918–1933 рр., реконструювати діяльність її видавничих установ (редакційно-видавничих комісії та ради, видавництва, друкарні), висвітлити внесок академічних науковців у редакційно-видавничий процес.

Об’єктом дослідження є видавнича діяльність Національної академії наук України у 1918–1933 рр. у взаємозв’язку із процесами становлення, розбудови і діяльності самої Академії.

Предметом дослідження є специфіка та основні етапи видавничої діяльності УАН–ВУАН у 1918–1933 рр. в організаційному та науково-видавничому аспектах.

Хронологічні рамки дослідження визначаються періодом від заснування Української академії наук у 1918 р. до повної зміни її структури на початку 1934 р.

Основними завданнями дослідження є: –

розкрити історіографію питання та визначити ступінь розкриття обраної теми у попередніх наукових дослідженнях; –

встановити джерельну базу дослідження з історії академічної видавничої діяльності обраного періоду, здійснити комплексний аналіз груп документів з метою встановлення їх повноти та можливостей об’єктивного відтворення видавничого процесу на їх базі, отримання вірогідних висновків; –

вивчити процеси організації та розвитку науково-видавничої діяльності, з’ясувати структуру, конкретні складові та основні види і напрями видавничої роботи у НАН України; –

проаналізувати опубліковану наукову продукцію НАН України з метою визначення основних типів академічних видань, видавничих пріоритетів досліджуваного періоду та їх зміну в залежності від трансформації академічної роботи та структури через посилення впливу державних органів управління; –

з’ясувати роль видатних діячів української науки, співробітників Академії, їх вклад у розробку концепції наукового видавництва, а також конкретний внесок у редакційно-видавничий процес, апробацію наукових досліджень українських вчених, формування типологічної структури наукових видань.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що: –

на базі залучення нових архівних джерел та їх комплексного аналізу встановлено основні етапи формування та розвитку, конкретні організаційні форми видавничої діяльності НАН України у 1918–1933 рр.; –

висвітлено невивчені або маловивчені аспекти видавничої роботи Академії та специфічні особливості огранізації видавничого процесу в системі ВУАН, роботи академічних структур, які приймали в ньому участь: редакційно-видавничих комісії та ради, Видавництва, друкарні, Бюро обміну й розповсюдження видань, – в контексті історичних обставин того періоду в Україні в цілому та академічній системі; –

здійснено комплексний історико-бібліографічний аналіз опублікованої наукової спадщини НАН України, встановлено та пояснено основні видавничі пріоритети на кожному конкретному етапі розвитку Академії; –

на базі бібліографічної реконструкції усіх видань по різних напрямах в системі ВУАН проведено аналіз родо-видового та типологічного складу видавничої продукції, визначено основні типи та види академічних видань; –

визначено особовий склад редакційно-видавничих структур, внесок відомих українських вчених та рядових співробітників Академії у редакційно-видавничий процес.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму, наукової об’єктивності; джерелознавчий, книгознавчий та бібліографознавчий аналізи та спеціальні методи евристики, атрибуції, герменевтики, використані при дослідженні архівної джерельної бази та опублікованої наукової спадщини НАН України; хронологічний та історико-порівняльний аналізи – при реконструкції історії розвитку видавничого процесу.

Джерельною базою дослідження є: фонди центральних державних архівів України (ЦДАВО, ЦДАГО), архіву Президії НАН України, Інституту рукопису та Інституту архівознавства НБУВ, бібліотечні фонди НБУВ, зокрема представлені в них видання НАН України за досліджуваний період, бібліографії таких видань та опубліковані бібліографії видатних вчених – співробітників Академії наук.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати роботи використовуються при дослідженні історії Національної академії наук України і слугуватимуть поглибленому вивченню історії науки в Україні загалом. Встановлення реальної історії академічних видавничих структур, їх персонального складу включає новий комплекс знань до системи вивчення історії науки та розвитку видавничої справи на Україні періоду 1918–1933 рр., доповнює деякі елементи формування бібліотечних фондів НБУВ. Окремі результати дослідження апробовані і використані при підготовці спеціальних курсів у рамках дисциплін “Архівознавство”, “Бібліографознавство”, “Книгознавство” у профільних вузах.

Особистий внесок здобувача. Всі положення та висновки дисертації, винесені на захист, одержані автором самостійно і висвітлені в працях [1–11]. Конкретний особистий внесок автора у праці, опубліковані в співавторсті, вказано в переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація роботи. Основні положення дослідження апробовано на міжнародних конференціях “Бібліотеки – центри науково-інформаційних ресурсів ХХІ століття” (Київ, жовтень 2000 р.) та “Бібліотечно-інформаційний сервіс” (Київ, жовтень 2001 р.), ??????????? ??????? ?????? ?? ???????????? “??????? ??????, ????? ? ??????? ? ???????” (????, ??????? 2002 ?.), методологічних та науково-практичних семінарах НБУВ, Інституту архівознавства НБУВ; використано при складанні бібліографії праць, іменного та міжфондового покажчиків до збірника “Історія Національної академії наук України. 1918–1933 : Науково-довідковий апарат” (К., 2002) та викладено у ряді наукових статей.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження і побудована відповідно до специфіки досліджуваної проблеми. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (321 назва). Обсяг основного тексту дисертації 165 с.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання роботи, визначено її наукову новизну і практичне значення, охарактеризовані хронологічні межі і джерельна база дослідження.

У першому розділі “Історіографія та джерельна база дослідження видавничої діяльності НАН України у 1918–1933 рр.” у хронологічному зрізі розглядаються праці, пов’язані з темою дослідження, виділені основні етапи розвитку цих досліджень, специфіка джерельної бази.

Період 1920 – поч. 1930-х років представлений незначними за об’ємом роботами в галузі історії Академії 1920-х років, що мають переважно хронікально-оглядовий характер, як наприклад, Багалія Д.І. “Всеукраїнська Академія наук у Київі і її наукова праця”, Грушевського М.С. “Всеукраїнська академія наук” та “Три академії”. Праця Артемського А.Я. “Що таке Всеукраїнська академія наук (ВУАН)”, що вийшла у 1931 р. у серії науково-популярних праць, містить згадки про окремі видавничі моменти (передачу Академії друкарні, фінансування видавництва на п’ятиріччя). Огляди діяльності Академії, створені напередодні та під час війни, як наприклад О.В. Палладіна “Академія наук Української Радянської Соціалістичної Республіки: 1919–1944” (К., 1944) мали на меті пропаганду досягнень і дуже коротко розповідали про її діяльність.

Загальні праці з історії Академії, що вийшли друком у 1960–1980-х роках (в тому числі В.М. Терлецького, 1969 р.; В.Ю. Тонкаля, В.М. Пелиха, Б.С. Стогнія, 1980 р.) містять дуже обмежену інформацію про діяльність Академії у досліджуваний період. “Історія Академії наук Української РСР” (К., 1967) за редакцією Б.Є. Патона містить інформацію про утворення редакційно-видавничих комісії та ради, про передачу друкарні, однак не завжди точну. Видання “История Академии наук Украинской ССР” (К., 1979) подає коротку описову статтю про академічне видавництво “Наукова думка”.

Після прийняття 22 грудня 1988 р. Президією АН УРСР постанови “Про актуальні маловивченні питання історії заснування та перших років діяльності Академії наук Української РСР”, проголошення в 1991 р. незалежності України значно зростає кількість наукових досліджень з історії науки і культури цього періоду на засадах об’єктивного аналізу джерел. Справжній бурхливий їх розвиток почався у 1990-х роках – часи утвердження України як самостійної держави. Виходять з друку праці “Академія наук України” (К., 1993) за ред. А.П. Шпака; “Історія Академії наук України. 1918–1993” (К., 1994) за ред. Б.Є. Патона; Ю.О. Храмова, С.П. Рудої, Ю.В. Павленка та В.А. Кучмаренко “Рання історія Академії наук України. 1918–1921” (К., 1993); С.В. Кульчицького, Ю.В. Павленка, С.П. Рудої та Ю.О. Храмова “Історія Національної академії наук України в суспільно-політичному контексті : 1918–1998” (К., 2000). Проте, даючи загальну картину розвитку самої Академії, вказані праці не розглядають як окремий аспект роботи її видавничу діяльність. Виключенням є дослідження “Рання історія Академії наук України. 1918–1921”, де організаційним моментам видавничого процесу (придбання друкарні, питання мови академічних видань, започаткування редакторської роботи тощо) приділяється певна увага.

У 1990-х роках колективом авторів Інституту архівознавства НБУВ започаткована серія збірників “Історія Академії наук України : Документи і матеріали” за 1918–1933 рр. (К., 1993, 1998), де опубліковані документи, що висвітлюють видавничі процеси.

Праці української діаспори, насамперед Н.Д. Полонської-Василенко “Українська Академія наук : Нарис історії” (перевидано в 1993 р.), висвітлює багато моментів з історії діяльності ВУАН досліджуваного періоду з позицій очевидця. Вартісним є вміщений у праці список вилучених та знищених видань ВУАН у 1930-х роках.

Праці біобібліографічного та історико-біографічного характеру різних років, присвячені діяльності видатних вчених, зокрема про М.С. Грушевського (Д.І. Багалій, Р.Я. Пиріг, Ю.І. Шаповал), П.А. Тутковського (А.С. Синявський, В.І. Онопрієнко), К.К. Симінського (М.Д. Жудін), В.І. Липського (А.І. Барбарич), С.П. Тимошенка (Г.С. Писаренко), М.П. Василенка (В.В. Вороненко, Л.Д. Кістерська, Л.В. Матвєєва, І.Б. Усенко), А.Ю. Кримського (Л.В. Матвєєва, Е.Г. Циганкова) та інших, доповнюють існуючі бібліографії видань НАН України за досліджуваний період і розширюють базу для їх аналізу .

Лише незначна кількість спеціальних статей стосується суто видавничої діяльності Академії (В.К. Дем’янчука, Б.В. Грановського), окремих її установ (Л.М. Яременко, Т.В. Варави, Т.В. Вересовської) та історії деяких видань (Т. Папакіної, Г. Янішевської).

В більшій мірі як опубліковані джерела виступають видання НАН України за досліджуваний період, насамперед “Звідомлення”, “Записки” академічних відділів, “Труди”, “Список праць за 10 літ її існування”, систематичні каталоги 1930-х рр., журнал “Вісті” тощо.

Архівні джерела з історії видавничої діяльності найбільш повно представлені у фондах Центрального державного архіву вищих органів влади України (ф. 166, 177, 337 та ін.), де відклався комплекс документів з історії Академії наук до 1934 р. (розпорядження НКО УСРР, протоколи засідань Спільних зібрань та Президії ВУАН, фінансові документи, штати та ін.), документи про зв’язки ВУАН з Державним видавництвом України; Центрального державного архіву громадських об’єднань України (слідчі справи репресованих співробітників ВУАН, в т. ч. завідувача Видавництвом М.З. Левченка); архіві Президії НАН України (протоколи засідань); фондах Інституту рукопису та Інституту архівознавства НБУВ (ф. Х–Архів АН УРСР, ф. І (протоколи Спільного зібрання ВУАН і архів А.Ю. Кримського) та фонди особового походження видатних вчених), які містять документи про видавничу діяльність академічних установ, видавничі портфелі, листування з керівними органами у справі придбання друкарні, забезпечення папером, фінансування, налагодження наукових зв’язків та обміну літературою з іноземними науковими установами. Найбільш інформативно-цінними є протоколи засідань Спільних зібрань та Президії Академії, які дозволяють здійснити історико-хронологічну реконструкцію їх діяльності, в т. ч. і у видавничій сфері. У фондах особового походження відклалися звіти про роботу установ (фонди М.С. Грушевського, М.В. Птухи, К.Г. Воблого та ін.), бібліографічні відомості; листування, зокрема у фонді А.Ю. Кримського листи до В.П. Затонського, Я.П. Ряппо, Л.М. Астермана та ін. Вивчення та аналіз широкого кола архівних джерел дали змогу виокремити ті, що мають відношення до історії видавничої діяльності НАН України, і показали, що єдиного документального комплексу з досліджуваної проблеми не існує.

У другому розділі “Історія становлення видавничої діяльності НАН України у 1918–1922 рр.” на базі широкого кола архівних джерел здійснено реконструкцію діяльності Академії в галузі видавничої роботи з перших днів її існування за умов відсутності власної поліграфічної бази.

Видавнича діяльність, як одна із складових діяльності всієї Академії характеризується декількома періодами: 1918–1922 рр. – період організації редакційної роботи, вироблення видавничої концепції та стратегії розвитку, відсутності поліграфічної бази; 1923–1928 рр. – активної розбудови видавничої роботи на фоні поліпшення матеріально-технічного стану Академії, поширення видавничого репертуару, започаткування систематичного обміну виданнями; 1929–1933 рр. – період зміни академічної структури і як наслідок видавничих пріоритетів, поява нових типів видань, завершення формування видавничої інфраструктури.

Питання матеріально-технічного забезпечення видавничої роботи майбутньої Академії постало ще під час роботи Комісії по виробленню законопроекту про заснування УАН. Перше засідання Комісії відбулося 9 липня 1918 р., а вже 27 липня В.І. Вернадський, який був її головою, виніс на обговорення членів Комісії питання про першочергове завдання – придбання друкарні. Паралельно предметом обговорення були проекти загальноакадемічного друкованого органу, видань відділів і установ та їх фінансування. Всі питання щодо організації видавничої діяльності майбутньої Академії були враховані в пояснюючій записці “Про головні положення статуту ВУАН”, розробленій М.В. Птухою. В.І. Вернадський та М.П. Василенко в “Пояснюючій записці до законопроекту про заснування Української Академії наук у Київі”, наголошували, що статутом Академії наук запроваджено обов’язкову вимогу щодо друку всіх видань Академії українською мовою.

Вже на другому засіданні Спільного зібрання, що відбулося 30 листопада 1918 р., акад. С.П. Тимошенко, запропонував організувати спільне академічне видання для всіх трьох відділів. Принципову згоду на таке видання висловив 7 грудня 1918 р. голова Соціально-економічного відділу акад. М.І. Туган-Барановський, зазначивши, що відділ буде видавати й власний друкований орган. На засіданні 16 грудня голова Історично-філологічного відділу акад. Д.І. Багалій оприлюднив постанову Відділу про започаткування “Записок І Відділу Академії наук”. Спільно було вирішено друкувати щорічне звідомлення про роботу Академії наук, а для видань УАН та її відділів запровадити єдиний заголовок “Праці та матеріали, видані Українською академією наук”.

Вирішуючи принципові питання щодо змісту, тиражу та мови видань, Академія паралельно шукала можливостей суто технічних для здійснення своїх задумів. На початку 1919 р. у періодичній пресі було подано інформацію про бажання УАН доручити друк своїх праць певному видавництву за договором. Треба зазначити, що приватні видавці вважали для себе престижним займатися друкуванням та розповсюдженням академічних праць. Обставини відсутності власної друкарні аж ніяк не впливали на науковий творчий процес. 5 квітня 1919 р. у своєму листі до Київського відділення Центрального видавничого бюро за № 222 Академія наук повідомляла, що у 1919 р. нею будуть видаватися матеріали до заснування УАН у Києві; річник Академії за 1919 р.; Словник діячів української землі з найдавніших часів; “Записки” Історично-філологічного та Соціально-економічного відділів УАН; Протоколи Фізично-математичного відділу; “Праці” Інституту технічної механіки, Ботанічного саду, Акліматизаційного саду та Лабораторії фізичної хімії; “Вістник” Фізично-математичного відділу; “Бюлетені” Інституту економічної кон’юнктури, Постійної комісії соціального питання, Демографічного інституту; збірники матеріалів по геохімії земної кори, геології та фауні України, по історії західноруського та українського права. Також було заплановано видавання цілого ряду монографій.

Найбільш активно робота з формування видавничої стратегії, розробки типів видань, відпрацювання методів редакційної роботи та інших питань, що стосувалися підготовки наукового видання до друку, велася на Історично-філологічному відділі. Пов’язано це із науковими напрямами, розроблюваними установами Відділу, переважна більшість яких була орієнтована саме на публікаторську роботу. До середини 1919 р. розподіл редакторських обов’язків у Відділі був завершений.

Отже, у перше півріччя існування Української академії наук, незважаючи на суто організаційний характер її діяльності та нестабільне політико-економічне становище, яке безпосередньо впливало на суспільне життя в країні, відсутність власної поліграфічної бази, – процес формування стратегії видавничої діяльності та основних наукових видань УАН були завершені. Спочатку вийшли: “Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві”, “Статут та Штати Української Академії наук у Києві” та “Перший піврік існування Української Академії наук у Києві та начерк її праці до кінця 1919 року”, видані у друкарні УНТ у Києві. Першим друкованим виданням УАН стали “Записки Історично-філологічного відділу Української Академії наук” (К., 1919), публікація яких була розпочата в травні 1919 р. у друкарні видавничого товариства “Друкар”.

25 січня 1921 р. вийшов декрет РНК УСРР про Українську Академію наук. У пункті 2 декрету було зафіксовано: “Передать в преимущественное пользование Академии наук достаточно оборудованные типографии в Киеве и обеспечить их бумагой для академических изданий”. УАН повертається до питання про набуття у власність друкарні Києво-Печерської лаври, яку за наказом (№ 147) головного комісара Уряду УНР К. Лоського було передано Академії ще 26 травня 1920 р. У червні 1921 р. була утворена комісія у складі акад. В.І. Липського та Ф.І. Міщенка, проф. В.І. Синайського і В.І. Щербини з метою офіційного огляду друкарні та визначення її придатності для потреб Академії. Однак через відірваність від центральних органів влади та часте ігнорування їх наказів місцевими владними органами процес передачі друкарні Києво-Печерської лаври у підпорядкування ВУАН затягнувся майже на два роки. Нарешті у вересні 1922 р. митарства ВУАН з лаврською друкарнею були закінчені великою крапкою, поставленою на засіданні Укрекономнаради (протокол № 92/134 від 22 вересня 1922 р.): “визнати за необхідне керівництво Поліграфсиндикату передати до суду за невиконання розпоряджень центральної влади. Підтвердити розпорядження Голови УЕН про передачу в підпорядкування ВУАН друкарні Києво-Печерської лаври”.

Не зважаючи на складну політико-економічну ситуацію у країні у перші роки роботи УАН був накопичений значний масив готової до друку наукової продукції, грунтовно розроблена видавнича концепція (визначено основні типи видань, сформовано міцний редакторський корпус та відпрацьовано систему редагування наукових праць загалом). Відсутність власної поліграфічної бази не завадила розпочати випуск академічних наукових праць.

У розділі третьому “Розвиток видавничої діяльності НАН України у 1923–1928 рр.” розглядається видавнича діяльність Академії після отримання власної поліграфічної бази: розширення видавничого репертуару, налагодження системи книгообмінних відносин, розвиток видавничої інфраструктури.

З ориманням друкарні, не зважаючи на різні причини об’єктивного та суб’єктивного характеру, вихід друкованої продукції Академії наук почав стрімко зростати. Друкарня розпочала роботу з великими труднощами. Брак устаткування значно затримував випуск видань. Особливі нарікання надходили від представників ІІ, Фізично-математичного, відділу ВУАН, наукові праці яких потребували спеціальних друкарських знаків і іноземних шрифтів (мали видаватися з резюме іноземною мовою). ? ?????? 1922 ?. ???? ????????? ???????? ??????? ?? ??????? ??????????? ?????????? “??????” ?.?. ?????????, ????? ???? ????????? ???? ????????. ????? ?????? ?????????????? ??????? ??????? ??? ????????? ????????. ??? ????? ? ???????? ???????? ВУАН звернулася до НКО УСРР з пропозицією про спільну експлуатацію друкарні. 8 червня 1923 р. договір було укладено. Одним з головних положень угоди було право ВУАН на друк і фальцювання 10 друк. аркушів наукових праць коштом друкарні. Черговість друку академічних видань встановлювалася Неодмінним секретарем ВУАН; йому ж для перегляду надсилалася коректура набраного матеріалу. Не зважаючи на укладений договір і керування друкарнею професіоналами-поліграфістами, в перший рік ситуація на краще змінилася мало. При невеликому запасі паперу, який змогла зробити ВУАН, давалися взнаки серйозні пошкодження матеріально-технічної частини друкарні, втрата частини устаткування і відсутність фінансування з боку державних органів влади і управління. Крім потужностей власної друкарні ВУАН також використовувала інші видавництва для публікації праць, наприклад, ДВУ, Книгоспілки, приватних осіб. У 1923 р. до участі у видавничому процесі був залучений М.З. Левченко, який керував ним до середини 1929 р.

Повернення на Україну М.С. Грушевського у 1924 р. та активне його входження до академічного наукового процесу сприяло появі нового фактора у видавничому житті ВУАН. 19 травня 1924 р. академік звернувся з особистим клопотанням до НКО щодо спеціальних асигнувань на відновлення журналу “Україна” та історичного збірника при ньому. З цього часу всі видання установ Історичної секції, керованої М.С. Грушевським, фінансувалися окремо і виходили на поліграфічній базі ДВУ. Цього року накладом ДВУ вийшли також перші термінологічні словники.

У лютому 1925 р. ВУАН була обслідувана комісією Наркомату Робітничо-селянської інспекції, яка відзначила значні досягнення ВУАН за дуже складних умов її існування і вказала на негативні явища у її роботі, в т. ч. і ті, “що походять з причин, незалежних від ВУАН” – відсутність твердих і задовольняючих кредитів на усі сфери діяльності, в тому числі і на видавничу. Констатовано, що затверджений Раднаркомом бюджет АН на 1924–1925 фінасовий рік абсолютно не відповідає мінімальним вимогам ВУАН в її науковій праці. ВУАН рекомендовано наладити планове видавництво, а НКО УСРР запропоновано зобов’язати ДВУ в майбутньому більш уважно ставитися до друкування праць Академії. В 1925 р. Академія отримала дотацію на видання термінологічних словників; розпочато друком журнал “Етнографічний вісник”, публікуються “Записки” наукових товариств при ВУАН; значно активізується видавнича робота у Соціально-економічному відділі. Почато регулярного фінансування дозволив отримати 50% приріст видавничої продукції цього та наступного року.

Активні перебудовчі наміри державних органів управління щодо структури ВУАН, розпочаті 1925 р., спричинили протягом 1925–1927 рр. розробку цілого ряду проектів нового статуту. За травневим проектом статуту ВУАН 1927 р. розмежовувалися керівні функції видавничою діяльністю. За науково-редакційний напрям відповідальність покладено на наукову Управу при Президії ВУАН (під керівництвом Неодмінного секретаря А.Ю. Кримського), за господарський – на Адміністративно-господарчу управу, що організовувалися при Президії як виконавчі органи. Це стало поштовхом для змін у системі редакційно-видавничих відносин та видавничій структурі. За Редакційно-видавничою комісією збережено організаційно-керівні функції; виникає внутрішнє утворення – редакційна колегія; Видавництво виділене в самостійну установи при Президії ВУАН. Після роботи Ревізійної комісії на початку 1928 р. та перевиборів Президії у травні відбувається зміна ключової фігури видавничого процесу ВУАН – посаду Неодмінного секретаря займає замість акад. А.Ю. Кримського акад. О.В. Корчак-Чепурківський.

У 1927 р. розпочинається упорядкування обмінної роботи ВУАН, налагодженої Академією ще з 1924 р. У січні Управління справами РНК СРСР звернулося до НКО УРСР та ВУАН у справі встановлення більш тісних наукових зв’язків з закордонними науковими установами. Академія погодилася (за прикладом союзної) прислати остаточні коректури своїх праць до редакцій наукових закордонних видань, що бажали публікувати реферати про наукові роботи в СРСР. На порядку денному постало питання про утворення Бюро обміну та розповсюдження видань ВУАН. У 1928 р. ВУАН підтримувала наукові зв’язки з 360 науковими установами: 137 закордонними, 117 союзними та 106 установами на території України. За рік розповсюджено 62127 примірників академічних видань.

Протягом 1923–1928 рр. трансформується і Редакційно-видавнича комісія, яка розпочала свою діяльність де-факто у 1921 р. під керівництвом Неодмінного секретаря ВУАН А.Ю. Кримського. Де-юре така структурна одиниця у ВУАН з’явилася тільки у 1923 р. До 1925 р. проіснувала у складі двох осіб – завідуючого М.З. Левченка та наукового коректора П.Г. Іванця. У 1925–1927 рр. комісія складалась з п’яти осіб: завідуючий Видавництвом М.З. Левченко; секретар та його помічник С.Г. Воронін; секретар, науковий кореспондент, коректор-філолог П.Г.Іванець; кореспондент К.М. Гайдамака та кур’єр-паківник. У 1927 р. відбувся внутрішній розподіл комісії на науково-редакційну частину (колегія у складі редакторів видань відділів) та виробничу (Видавництво).

Загалом період 1923–1928 рр. у видавничій діяльності ВУАН позначений постійним нарощуванням кількісних показників видавничої продукції, активним входженням у видавничий процес Соціально-економічного відділу, значним розширенням репертуару за рахунок періодичних видань окремих установ та збільшенням кількості опублікованих монографічних досліджень у 1926–1928 рр. В цей час відбувається налагодження і впорядкування системи книгообміну і активно розвивається видавнича інфраструктура.

У четвертому розділі “Видавнича діяльність НАН України в період утвердження нової структури (1929–1933)” приділено увагу умовам та характеру розвитку видавничої роботи за обставин активного втручання державних органів управління і контролю у наукову діяльність.

З 1929 р. розпочинається новий етап у діяльності Академії. Її склад значно розширено за рахунок представників державних та партійних органів управління; представників старої школи усунуто від керування, проти деяких з них застосовано репресивні заходи (С.О. Єфремов, справа “СВУ”); взято курс на активне “входження” Академії наук та її співробітників в орбіту суспільно-політичного життя.

14 травня 1929 р. на засіданні Президії ВУАН розглянуто і затверджено склад Популяризаційної комісії при Президії ВУАН. Головою призначено акад. Д.О. Граве, від Президії – її вченого секретаря М.П. Кравчука, інші члени – О.Ю. Гермайзе та О.В. Юрченко.

У зв’язку з притягненням до відповідальності у справі “СВУ” значної кількості співробітників ВУАН (заарештовано також і завідуючого Видавництвом М.З. Левченка) у жовтні введено ще один щабель контролю у видавничий процес: завідуючого Видавництвом зобов’язано переглядати всі видання після розгляду та затвердження їх на засіданнях відділів та доповідати свої міркування вченому секретареві Президії. Переглянуто обов’язки редакторів відділів, з метою врегулювання відповідальності за видання з наукового та політичного погляду, і порядку розгляду видань у відділі.

Як нове помітне явище у роботі Видавництва цього року треба відмітити введення плановості в його роботу. На 1929–1930 рр. складено твердий план обсягом на 300 тис. крб., що вперше повністю врахував всі зобов’язання Видавництва щодо нових планів друку і щодо закінчення розпочатих друком до 1 жовтня 1929 р. робіт; обмірковано план широкого розповсюдження видань ВУАН у платному порядку. Це питання постає вперше з часу укладання договору на оренду друкарні з ДВУ у 1923 р., за яким розповсюдженням праць займалося ДВУ через систему книготоргівлі. Здійснені певні кроки раціоналізаторського характеру: спрощено й змінено ряд процесів при проходженні рукопису й друкуванні праць. Змінюються штати Видавництва: завідуючим призначено Л.О. Окіншевича, додано посади технічного редактора видань та кур’єра. Через відсутність завідуючого у 1929 р. кількісні показники випущеної продукції зменшилися на 9,5% у порівнянні з 1928 р.

Цього ж року організовано Бюро обміну й розповсюдження видань. Бюро зосередило в собі всі операції з обміну літературою: надсилання книжок ВУАН, отримання літератури, яка надходить з інших установ, організація чіткого обліку процесу обміну літературою, платне розповсюдження академічної книги. Для успішного розв’язання останньої проблеми Видавництво з цього року розпочало здійснення заходів рекламного та інформаційного характеру: опубліковано каталог видань ВУАН.

Починаючи з 1929 р. і фактично до середини 1933 р. Академія щорічно вирішувала з ДВУ проблему спільної експлуатації друкарні. Для ВУАН важливо було отримати друкарню у власність, зберігши всі матеріально-технічні засоби, придбані протягом попередніх років. Держвидав без ентузіазму зустрів таку позицію Академії. Ускладнював справу і процес організації Державного видавничого об’єднання України. Все це привело до скорочення об’ємів друку у серпні 1930 р. Академія активно готує базу для переведення друкарні на самоокупність: вирішуються питання безплатного розподілу видань серед співробітників, активізації їх продажу, розробляється система гонорарних виплат авторам в залежності від обсягу, наукової вартості праці та місця публікації. Організовано недоторканий фонд 25 примірників тих видань, які майже повністю розповсюджені; у грудні утворено броньований фонд академічних видань у 200 примірників кожного видання.

Значний об’єм обмінної роботи вимагав від Видавництва великих затрат сил і часу. У 1930 р. нарешті були затверджені посади завідуючого Бюро обміну й розповсюдження (призначено Ф.Г. Марковського) та завідуючого фондом видань ВУАН (К.О. Череповська). 28 квітня 1931 р. Бюро обміну та розповсюдження академічних видань було підпорядковане завідуючому Видавництвом ВУАН. Внесені деякі зміни в обмінну політику загалом. До неї активно залучаються бібліотеки академічних відділів, що подають до Бюро списки установ, з якими проводиться обмін, списки видань, що їх бракує у фондах бібліотек, та списки видань ВУАН, які можна надіслати в обмін на потрібні Академії.

У 1931 р. затверджена інструкція про зміни в роботі Видавництва ВУАН. В ній чітко окреслені функції Редакційно-видавничої комісії та Видавництва у сфері планування, визначені типи видань, причому науково-популярні видання згадані на другому місці після загальноакадемічного друкованого органу “Вістей”, в той час як у попередні роки перевага віддавалася науковим працям. На редакторів покладено відповідальність за якість продукції у науковому та політичному аспектах. Активно вирішується питання з видаванням журналів новоутворених циклів, формується склад їх редакцій (грудень 1931 р. – січень 1932 р.).

9 січня 1932 р. у штатах Видавництва ВУАН було утворено посаду директора і призначено на неї С.М. Іваницького. Репертуар академічних видань активно поповнюється за рахунок публікацій науково-популярного характеру (часопис “Наука і праця”); з’являється нове загальноакадемічне видання – газета “За Радянську Академію” (орган партосередку ВУАН); відбувається трансформація уже існуючих видань – протягом 1929–1932 рр. відбулося декілька реорганізацій академічних “Вістей”. Відбувається перехід від дрібно-брошурної форми популяризаційних видань до значних за об’ємом збірників, як, наприклад, “ВУАН на фабриках і заводах”. Через закриття мовних та історичних установ зменшується кількість видань гуманітарного профілю, натомість росте цифра видань природничо-технічного.

7 травня через незадовільну роботу Видавництва, зокрема в частині наукової продукції, і для її покращення утворена комісія під головування акад. К.К. Симінського у складі: акад. М.П. Кравчука (І Відділ), проф. О.К. Дорошкевича (ІІ Відділ), В.С. Григорьєва (Видавництво), І.І. Кіндрата (Секретаріат ВУАН) та М.С. Левадного (кер. справами), представників місцевкому ВУАН та місцевого бюро Спілки наукових робітників. В частині технічній– отримана згода від НКО та ДВОУ на реконструкцію друкарні. Як один з варіантів розглядається її переведення до будинку по вул. Чудновського, 2.

Протягом першої половини 1933 р. практично на кожному засіданні Президії ВУАН розглядалися питання, пов’язані видавничою діяльністю. 2 лютого 1933 р. затверджено план реконструкції друкарні; одночасно велися й пошуки місця під будування нового приміщення для неї. Відповідальність за проведення реконструкції покладена безпосередньо на директора Видавництва, а нагляд і допоміжні функції – на Секретаріат. Здійснюватися реконструкція повинна з врахуванням пропозицій НКО та Управління поліграфічною промисловістю України (безпосереднім виконавцем реконструкції) під обов’язковим наглядом з боку технічного директора Видавництва.

Загалом визнано стан видавничої роботи за незавдовільний і такий, що “не забезпечує цілком потреб наукової продукції ВУАН на 1933 р.; навіть тієї продукції, що її схвалено вже до друку”. Однією з головних хиб названо слабке керівництво з боку дирекції Видавництва. Редакційно-видавнича комісія перетворилася на суто формальну установу. Назрівала потреба в утворенні нового керівного органу всією видавничою справою, який би координував зв’язки між структурними одиницями – Видавництвом, друкарнею, Бюро обміну і розповсюдження та контрольну функцію за процесом, яку фактично виконував Секретаріат ВУАН. У листопаді 1933 р. таку структурну одиницю було утворено. 1 листопада 1933 р. разом із статутами Видавництва ВУАН та друкарні був затверджений і статут новоутвореної Редакційно-видавничої ради (замість існуючої раніше Редакційно-видавничої комісії). До її складу увійшли: Неодмінний секретар ВУАН О.В. Корчак-Чепурківський, вчений секретар Президії ВУАН І.А. Адамович, вчений секретар І Відділу О.Г. Гольдман, виконуючий обов’язки вченого секретаря ІІ Відділу Ф.А. Козубовський, директор Видавництва П.О. Лазорко. Додатково академічним відділам запропоновано висунути до складу Редакційно-видавничої ради кандидатів від циклів. Ці заходи дали позитивний результат і 4 січня 1934 р. Друкарня ВУАН відзвітувала про дострокове виконання річного промфінплану на 100,15 відсотка. З 1934 р. змінюється структура ВУАН, ліквідовано цикли. Замість них утворено нову структурну одиницю – інститут. Редакційно-видавничу раду, Видавництво і друкарню віднесено до установ Президії ВУАН.

Основні висновки

1. ? 1990-? ????? ????????? ?????? ??????????? ?????????? ??????? ???–???? 1918–1933 ??., ?? ??’??????? ?????????? ??????? ???????, ?? ??????????? ? ???????? ?? ??????????? ????? ? ??????. ?????????????, ???? ? ????????????, ???????? ??????? ?????? ???????? ????, ??????????????? ? ?????? ????????? ? ??????? ???? ??????????????. ?????, ???? ?????? ?????????? ?????????? ??????? ??????????? ?????????? ?????????? ???? ? 1918–1933 ??. ????????? ????????? ???????? ?????? ? ??????? ?????????? ?????????? ?? ?????, ??? ??? ??????????? ??? ??? ?????????? ???????? 1930-? ?????, ? ?????? ???????????? ? ????. ????????????? ?????????? ???? ??????????? ?? ????????? ??????? ????????? ???????, ??????????? ?? ????????, ? ???? ????? ??? ??????? ?? ?? ????????? ????????? ??????? ??????.