Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет

Савостенко Тетяна Олександрівна

УДК: 332.146:330.322

УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ ТА ЇЇ РЕГІОНАХ

Спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Дніпропетровському регіональному інституті державного управління Української Академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Зайцева Людмила Михайлівна,

завідувач кафедри економіки та регіональної економічної політики Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Галушко Ольга Сергіївна,

Інститут економіки Національного гірничого університету, завідувач кафедри економічного аналізу і фінансів, м. Дніпропетровськ

кандидат економічних наук,

заслужений економіст України

Швець Василь Якович,

Дніпродзержинський державний технічний університет, доцент кафедри фінансів

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, відділ проблем регіональної економіки (м. Київ).

Захист відбудеться “ 22 ” квітня 2003 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.03 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Наукова,13, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050,м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий “ 21 ” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 08.051.03

доктор економічних наук,

професор А. К. Василевський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічне зростання та економічний розвиток багато в чому залежать від інвестиційної політики, ефективність якої визначає прогрес суспільства. Принципи та механізми державної інвестиційної політики, спрямовані на регулювання інвестиційної діяльності, формуються залежно від особливостей національних економік, їхнього стану, рівня інтегрованості у світове господарство, тенденцій подальшого соціально-економічного розвитку кожної країни.

Однією з головних причин стримування розвитку української економіки є неефективна інвестиційна політика, яка в нашій країні реалізується за умови порушення оптимальних співвідношень між національними заощадженнями та інвестиціями в господарський комплекс, скорочення обсягів накопичення, зменшення бюджетних капіталовкладень, неефективного використання прямих іноземних інвестицій.

За період кризи 1990 – 1999 рр. обсяг внутрішніх інвестицій в економіку України скоротився на 77,9 %. У 2000 – 2001 рр. намітилась тенденція збільшення інвестицій у основний капітал, які у 2001 р. становили 26,7 млрд грн (4,94 млрд дол. США), однак це забезпечує загальні потреби національної економіки лише на 11 – 14 %. Водночас спостерігається тенденція зменшення обсягів іноземних інвестицій. Зрозуміло, що прискорення темпів економічного зростання неможливо без достатніх обсягів інвестицій.

Українські вчені В. П. Александрова, Ю. М. Бажал, Є. Р. Бажал, І. А. Бланк, О. С. Галушко, В. М. Геєць, М. С. Герасимчук, Л. М. Зайцева, О. А. Кириченко, О. М. Климов, О. В. Кухленко, І. І. Лукінов, О. В. Мертенс, М. П. Педан, А. А. Пересада, В. П.Савчук, В. Г. Федоренко, В. Я. Швець та ін. зробили вагомий внесок в економічну теорію з питань інвестиційної політики та ефективності капітальних вкладень. Більшу частину їх досліджень присвячено теоретичним і методологічним питанням розробки та реалізації інвестиційних проектів на підприємствах, в той час як формуванню механізму регулювання інвестиційної діяльності на рівні країни та її регіонів приділено недостатньо уваги. Існуючі методики оцінки інвестиційної привабливості регіонів, які спрямовано на визначення їх інвестиційного рейтингу, не враховують інвестиційний ризик, не дають уявлення потенційним інвесторам про можливі напрями вкладання інвестицій у кожному конкретному регіоні. По суті вони констатують фактичний регіональний та галузевий розподіл інвестицій, який здійснюється виходячи із інтересів інвесторів та не дають можливості встановити перспективи залучення інвестицій у економіку регіонів.

У зв‘язку з цим подальше дослідження та вирішення теоретичних та науково-методичних проблем в галузі регулювання інвестиційної діяльності як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях є важливою задачею, яка має державне значення, та зумовлює актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання цієї роботи пов‘язано з планом науково-дослідницьких робіт Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Української Академії державного управління при Президентові України (ДРІДУ УАДУ) в рамках держбюджетної науково-дослідницької тематики “Дослідження проблем управління соціально-економічним розвитком Дніпропетровського промислового регіону та розробка науково-методичних рекомендацій з його вдосконалення” (номер державної реєстрації 0100 U 003151), 2000 – 2001рр., “Розробка елементів механізму управління адміністративно-територіальними одиницями регіону з різним рівнем соціально-економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0102 U 003694), 2002 – 2003 рр.

Мета і задачі дослідження. Метою даної роботи є розробка елементів механізму регулювання інвестиційної діяльності, спрямованого на забезпечення раціонального використання наявних інвестиційних ресурсів та стимулювання їх залучення до пріоритетних сфер економічної діяльності в регіонах.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких задач:

· уточнити і доповнити сутність понять “інвестиції” та “інвестиційна діяльність” за умови ринкової трансформації економіки;

· розглянути наявні методи та інструменти державного регулювання інвестиційної діяльності у країнах з різним рівнем економічного розвитку та, зокрема, в Україні;

· визначити тенденції та особливості інвестиційної діяльності в регіонах України;

· обгрунтувати загальні принципи регулювання інвестиційної діяльності в регіонах України;

· розробити методологію оцінки інвестиційної привабливості галузей господарського комплексу регіону з урахуванням можливих інвестиційних ризиків;

· розробити методологічні підходи до формування регіональних програм залучення інвестицій.

Об’єкт дослідження – інвестиційні процеси в Україні та її регіонах.

Предмет дослідження – механізм регулювання інвестиційної діяльності на державному та регіональному рівнях.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою виконання дисертаційної роботи є економічна теорія, фундаментальні дослідження і досвід, накопичений у сфері економічних та соціальних реформ щодо розробки науково-методичних засад державного регулювання інвестиційної діяльності.

У роботі використано методи дослідження за трьома групами: загальнонаукові – теоретичного, емпіричного аналізу та синтезу, за допомогою яких досліджено процес розвитку уявлень про інвестиції, інвестиційну діяльність, роль держави у регулюванні інвестиційних процесів, фактичний стан інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах; загальноекономічні – методи економічних вимірювань, економіко-статистичні методи, зокрема розрахунку середніх величин, дослідження рядів динаміки, групування показників, які було використано для виявлення структурних зрушень в економіці України та її регіонах; спеціальні – методи економіко-математичного моделювання, зокрема метод рангової кореляції для виявлення функціональних зв’язків і надання кількісної характеристики причинним зв’язкам при визначенні інвестиційної привабливості регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці методологічних підходів до удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах, що дозволило отримати такі наукові результати:

вперше:

· запропоновано класифікацію інвестиційних джерел на макро- та мікрорівнях;

· розроблено методику оцінки інвестиційної привабливості галузей господарського комплексу регіону взагалі та промисловості зокрема з урахуванням інвестиційного ризику, яка дозволяє на основі встановленого рейтингу запропонувати інструменти щодо стимулювання залучення інвестицій, потрібних для регіонального розвитку;

· запропоновано методологію формування та алгоритм розробки регіональних програм залучення інвестицій, що дозволяє: систематизувати наявні інвестиційні проекти та заявки за ступенем їхньої пріоритетності; визначити проекти, які потребують державної підтримки або спеціальних інструментів щодо їхнього впровадження; виділити проекти, які потребують технічної допомоги; сформувати інформаційний буклет, що дозволить потенційним інвесторам отримати необхідну інформацію; визначити послідовність дій при практичному впровадженні регіональних програм залучення інвестицій;

· запропоновано укрупнену типізацію регіонів України, яка базується на виявлених диспропорціях у їхньому соціально-економічному розвитку що дозволяє оцінити особливості протікання інвестиційних процесів у регіонах України;

поглиблено та уточнено:

· складові елементи механізму державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні, упорядковано їх змістовну частину;

· економічний зміст понять “інвестиційний клімат” та “інвестиційна привабливість”, що дозволило усунути їх тотожність та понять “інвестиції”, “інвестиційна привабливість регіону” і “регіональний інвестиційний ризик”;

дістало подальшого розвитку:

· методика та склад показників оцінки інвестиційної привабливості регіону;

· система прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку України, яку запропоновано доповнити інвестиційним блоком, у складі довго-, середньо-, та короткострокових державних програм залучення інвестицій до економіки України та відповідних регіональних програм. Введення цього блоку дозволяє узгодити між собою існуючі програми державного та регіонального соціально-економічного розвитку;

· програмне забезпечення виконання розрахунку статистичних показників при оцінці інвестиційної привабливості галузей господарського комплексу регіону з урахуванням регіональних інвестиційних ризиків.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні та методологічні положення дисертації доведені до рівня конкретних методик та пропозицій щодо вибору пріоритетних напрямів інвестування у регіоні та можуть використовуватися при: оцінці інвестиційної привабливості будь-якого регіону, галузей його господарського комплексу; виборі пріоритетних напрямів регіонального розвитку; формуванні програм залучення інвестицій та програм соціально-економічного розвитку. Програмна розробка в середовищі Microsoft Excel, яку пристосовано до змін у переліку та фактичних параметрів показників, дозволяє зручно та швидко виконувати необхідні розрахунки. Запропоновані методологічні та методичні положення можуть бути використані органами державного управління та місцевого самоврядування при обґрунтуванні стратегії економічного розвитку, напрямів структурної перебудови господарського комплексу, розробці регіональної інвестиційної політики. Вони використовувалися: Управлінням економіки виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області при розробці “Техніко-економічного обґрунтування створення та функціонування експериментальної економічної зони “Кривбас” та розробці планів соціально-економічного розвитку м. Кривій Ріг (акт впровадження № 216/10 від 19.03.02); Головним Управлінням економіки Дніпропетровської обласної держадміністрації при розробці стратегії розвитку регіону та програм соціально-економічного розвитку (акт впровадження № 199/ 02 – 13 від 18.03.02).

Наведена загальна схема елементів механізму інвестиційної діяльності, класифікація інвестиційних джерел, класифікація регіональних інвестиційних ризиків, методика оцінки інвестиційної привабливості регіону використовуються у навчальному процесі у вищих навчальних закладах: ДРІДУ УАДУ при Президентові України (акт впровадження № 537 від 20.11.02), Національній металургійній академії України (акт впровадження № 181 від 25.04.02), Інституті економіки Національного гірничого університету (акт впровадження № 01-08/93 від 15.11.02).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є науковою працею, що базується на проведених автором дослідженнях та містить нові, науково обґрунтовані розробки щодо вирішення проблеми удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах. Наукове дослідження здійснювалось автором самостійно. У дисертації використовувались спільні ідеї та розробки, що належать науковому керівнику д.е.н., проф. Л. М. Зайцевій. Внесок автора в опубліковані у співавторстві роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та науково-методичні положення обговорювалися на засіданнях вченої ради ДРІДУ УАДУ. Результати виконаних досліджень були апробовані на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки та здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ, 2000 р.); на 2-ій міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 2001р.); науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України на рівні регіонів та шляхи її кадрового забезпечення”(м. Дніпропетровськ, 2001 р.); науково-практичній конференції з міжнародною участю “Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 2001р.), міжвузівському науковому семінарі “Перехідна економіка в контексті глобалізації і регіоналізації” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 наукових праць, з них 4 публікації у фахових економічних виданнях, 1 стаття у фаховому журналі з державного управління, 1 публікація у навчальному посібнику, 2 публікації у тезах доповідей на конференціях, 1 публікація у брошурі науково-методичного характеру.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 199 найменувань та додатків. Загальний обсяг дисертації 200 сторінок друкованого тексту (151 сторінка основного тексту), вона містить 15 рисунків і 31 таблицю, 6 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено мету і задачі дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи інвестиційної діяльності в умовах трансформації економіки” осмислюється сутність основних понять інвестиційної діяльності, узагальнено теоретичні питання, пов’язані з роллю держави в регулюванні інвестиційних процесів за умов перехідної економіки, досліджено досвід країн світу у стимулюванні залучення інвестицій.

Аналіз існуючих доктрин свідчить про наявність безлічі модифікацій поняття “інвестиції”, поява яких зумовлена специфікою, традиціями різних економічних шкіл. Його економічний зміст змінюється залежно від рівня розвитку виробничих сил та моделі економічної системи, у якій воно розглядається: командно – адміністративна (планова), ринкова, змішана, перехідна економіка. Досліджено два підходи до сутності капітальних вкладень (інвестицій) – витратний та ресурсний. Відмічається, що характерною рисою витратного підходу було ігнорування значущості грошової форми кругообігу основного капіталу та результативності витрат, тобто були відсутні головні складові інвестиційної діяльності. Головним об’єктом ресурсного підходу слугували капітальні вкладення як процес руху вартості, авансованої у відтворення основного капіталу. Сучасне трактування інвестицій базується на ринкових підходах, але правове поле України не має єдиного визначення поняття “інвестиція”. Не відображено можливості здійснення інвестицій за межі держави та не підкреслено необхідність отримання саме позитивного ефекту від інвестицій. Автор розширює та доповнює поняття інвестиції. Інвестиції – це кошти, майнові й інтелектуальні цінності, що вкладаються в будь-які види діяльності як всередині країни, так і за її межами з метою отримання прибутку (доходу) чи позитивного соціального ефекту.

Для більш глибокого дослідження інвестиційних процесів в дисертації наведено класифікацію інвестицій за їх основними видами. Визначено важливість розподілу інвестицій на валові й чисті. Якщо фонд амортизації більше ніж валові інвестиції настає стадія падіння економіки. Виробничі потужності недовикористовуються, обсяги капіталу зменшуються, економіка втрачає здібності до відтворення економічного потенціалу. Саме така ситуація спостерігається в Україні. У 2000р. амортизаційні відрахування перевищували обсяги інвестицій у основний капітал у 2,6 раза, у 2001 – у 1,5 раза. Тому, одним з аспектів забезпечення економічної рівноваги є регулювання державної інвестиційної діяльності, що потребує, з одного боку, визначення пріоритетів економічного розвитку, а з іншого – моделювання інвестиційного клімату, параметри якого залежать від уявлень про систему цінностей для інвестора.

Залучення інвестицій, особливо іноземних, є найважливішим компонентом довгострокового розвитку країн з перехідною економікою, до яких відноситься й Україна. Стратегія залучення інвестицій базується на наданні різних пільг з боку держави чи різного роду гарантій. У роботі розкрито сучасні проблеми надання пільг, які мають сенс тільки тоді, коли вони знаходяться у проміжку між вигодами, які одержують приватні фірми і держава, що залучає інвестиції, але установити цей проміжок майже неможливо. Конкуренція, що загострюється між державами за інвестиції змушує розширювати перелік пільг навіть на шкоду бюджету країни; обмежувати права національних інвесторів на користь іноземним; перерозподіляти все більшу частину доходу у формі пільг іноземним інвесторам. Перевага гарантій полягає у тому, що їхнє надання не означає обов’язкову втрату коштів, яка відбувається тільки при несприятливому розвитку подій. В Україні рівень законодавчого забезпечення інвестиційної діяльності взагалі та іноземних інвесторів зокрема, не можна вважати ефективним. Основна проблема у даній сфері – часті і непередбачені зміни вимог закону та підзаконних актів, відсутність системи стимулювання іноземного інвестора.

На основі дослідження сучасних методів державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні доведено, що система державного регулювання має занадто складну структуру. З метою усунення існуючих розбіжностей у визначеннях, у роботі уточнено та упорядковано складові елементи механізму інвестиційної діяльності, який включає до себе: модель інвестиційної діяльності, що може бути централізована та децентралізована; форми державного управління, тобто сфери втручання держави; методи регулювання, за допомогою яких визначаються правила, покликані сприяти забезпеченню відповідності між станом ринку та цілями інвестиційної політики; інструменти державної політики підтримки інвестиційного процесу, тобто певні конкретні пільги, обмеження, стандарти, гарантії щодо захисту інвестицій з боку держави – одержувача на випадок їхньої втрати; інституціонально-правові структури – органи державного управління, які здійснюють функцію регулювання.

На підставі вивчення зарубіжного досвіду автор доходить висновку, що досвід Китаю з повернення капіталів, які було вивезено з країни може бути використано в Україні, гідною запозичення є практика розробки та реалізації цільових програм розвитку областей Росії, спрямованих на активізацію інвестиційної діяльності.

Стверджується, що держава не використовує важелі, які є у її розпорядженні, тому процес регулювання інвестиційної діяльності потребує удосконалення, яке необхідно для подальшого інноваційного розвитку.

У другому розділі “Дослідження умов та факторів інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах” проаналізовано сучасний стан, інвестування економіки України та її регіонів, визначено проблеми, які перешкоджають активізації інвестиційних процесів.

У відповідності до класичної теорії прийнято вважати, що національні заощадження, які розраховуються як різниця між сукупним доходом та видатками на споживання, цілком конвертуються в інвестиції, але практика України свідчить, що повної рівності між ними немає. Різниця між валовим нагромадженням та інвестиціями зростає і у 2001 р. становила 17,14 млрд грн проти 9,79 млрд грн 2000 р., що є потенціалом не реалізованих через дефіцит бюджету інвестицій. Ця різниця формує коефіцієнт недоінвестування економіки, який у розвинутих країнах дорівнює 1,1 – 1,3 %, а в Україні за даними 2000 р. становив 1,77 %.

У роботі надається цілісне уявлення про інвестиційний потенціал країни, пропонується класифікація джерел надходження інвестицій. Аналіз свідчить, що галузева структура власних інвестиційних ресурсів неефективна, внаслідок чого зросла їх питома вага у паливно-енергетичних галузях, у той час як питома вага у машинобудуванні скоротилась більш ніж у три рази. Наявні руйнівні зрушення у відтворювальних процесах і нагромадженні основного капіталу призводять до виникнення незворотних процесів у використанні та формуванні виробничого потенціалу країни, суттєвого зносу основних фондів, який у промисловості досяг 48,8 %. Це супроводжується скороченням науково-технічного потенціалу, інноваційною деградацією економіки та втратою позицій на світовому ринку.

Дослідження структури інвестицій в основний капітал свідчить про децентралізацію інвестиційного процесу. За період 1990 – 2001 рр. частка державних інвестицій у їх загальних обсягах знизилася з 27 до 6 %. Державна підтримка надається переважно соціально важливим некомерційним об’єктам, що не мають власних джерел та належать до найважливіших життєзабезпечуючих виробництв і соціальної сфери. Основним джерелом інвестицій стають кошти підприємств, які становлять 67,6 % у загальних обсягах інвестицій. Встановлено, що через недосконалу систему оподаткування, амортизаційну та кредитну політику, недооцінку можливостей малого бізнесу та підприємництва відсутні передумови збільшення обсягів інвестицій за рахунок внутрішніх джерел, що потребує розробки та прийняття заходів щодо стимулювання надходження іноземних інвестицій.

Стверджується, що динаміка обсягів іноземних інвестицій залежить від ступеня сприятливості інвестиційного клімату у країні та інвестиційної привабливості окремих територій. З метою усунення ототожнення поняття інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості уточнено поняття інвестиційного клімату як сукупності політичних, законодавчо-правових та організаційних умов інвестиційної діяльності, які сприяють або гальмують процес інвестування. Інвестиційна привабливість регіону визначена як сукупна характеристика регіональної економічної системи, що дає уявлення про наявний природно-ресурсний потенціал, рівень загальноекономічного розвитку, фінансовий сектор економіки, інвестиційну сферу, рівень регіонального інвестиційного ризику, стан розвитку ринкової структури.

Розглянуто напрями формування інвестиційного клімату, запропоновано класифікацію чинників, які мають негативний вплив на інвестиційний клімат України. За інвестиційною привабливістю Україна посідає 135 місце серед 178 країн світу. Внаслідок цього надходження іноземних інвестицій в Україну незначні. На одного мешканця в Україні у 2001 р. припадало 90 дол. США накопичених іноземних інвестицій, що є одним із самих низьких показників порівняно із країнами СНД та Східної Європи (в Естонії – 1643 дол. США, в Угорщині – 1450 дол. США).

В умовах значного попиту на іноземні інвестицій в Україні відбувається їх зворотний рух, тобто має місце інвестування Україною економік інших країн. Станом на кінець 2001 р. український капітал в економіці інших країн становив 157,5 млн дол. США. Не справдилися сподівання на реінвестування доходів одержаних іноземними інвесторами. Сума накопичених прямих іноземних інвестицій в економіці України на 1.01.01 становила 3,87 млрд дол. США, тоді як сума доходів, відправлених за кордон – 5,06 млрд дол. США.

Негативні тенденції здійснення інвестиційної діяльності у державі знаходять свій прояв й на регіональному рівні та сприяють поглибленню міжрегіональних відмінностей. Розбіжності у інвестиціях в основний капітал у розрахунку на душу населення між регіонами України у 1995 р. становили 47 процентних пункти (п.п.), у 2000 р. – 82 п.п., а іноземних інвестицій у розрахунку на душу населення – 94 п.п., тоді як перевищення межі міжрегіональних відмінностей на 50 пунктів вважається сприятливим для виникнення соціально-політичного напруження.

Таким чином, побудова ефективної системи регулювання інвестиційними процесами потребує врахування регіональних факторів. Для цього, перш за все, необхідна розробка системи оцінки інвестиційної привабливості територій, яка враховуватиме особливості кожної з них та дозволить методично обґрунтувати вибір пріоритетних сфер розвитку, розробити диференційну, гнучку систему економічних стимулів приваблення інвесторів.

Третій розділ “Методологічні підходи до удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах” спрямовано на розробку науково обґрунтованих загальних принципів, методологічних та методичних підходів до удосконалення регулювання інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах.

Розроблено методологію оцінки інвестиційної привабливості регіону, спрямовану на визначення пріоритетних сфер інвестування. Оцінку інвестиційної привабливості регіону пропонується виконувати за такими напрямами: історія області, її природно-ресурсний потенціал; інвестиційна інфраструктура регіону; загальноекономічний розвиток регіону; інвестиційна привабливість галузей господарського комплексу в цілому і промисловості зокрема. Послідовність дій з оцінки інвестиційної привабливості галузей наведено на рис.1.

Рис.1. Блок – схема оцінювання інвестиційної привабливості галузей господарського комплексу

При розрахунку показників кожного блоку конкретній галузі привласнюється порядковий номер у міру погіршення даного показника. Тобто, чим краще даний показник, тим менше буде його порядковий номер. Цей номер слугує бальною оцінкою для галузі. При узагальнюючій оцінці бали за всіма показниками трьох блоків підсумовуються, а потім ранжуються в порядку збільшення їхніх кінцевих сум. Цьому ряду привласнюються нові порядкові номери, які й відбивають рейтинг загальної інвестиційної привабливості галузі.

Оцінка інвестиційної привабливості галузі припускає врахування регіонального інвестиційного ризику, який базується на поєднанні статистичного, експертного підходів та економіко-математичних методів. Розроблено класифікацію показників, які характеризують складові загального інвестиційного ризику (політичного, економічного, правового, соціального, транспортного, екологічного, криміногенного) на рівні держави, регіону, галузі та підприємства. Рівень інвестиційного ризику оцінюється у відсотках: від 0 (відсутність ризику) до 100 (неминучість прояву істотних факторів ризику).

На першому етапі рівень інвестиційного ризику оцінюється на рівні регіону. Передбачається, що для будь-якого регіону України рівень інвестиційного ризику може оцінюватися в межах від мінімального (Уmin) до максимального (Уmax). Оцінки Уmin і Уmax визначаються експертним шляхом, причому Уmin Ј Уср. і Уmax і Уср. За оцінками Європейського центру досліджень ризикованість інвестицій в Україні в цілому становить 80 %, що приймається за Уср. Уmax дорівнює 100 %, Уmin = 50 % (максимальне значення припустимого ризику). Оцінка рівня інвестиційного ризику в регіоні виконується за множиною показників, які визначено у класифікації, на базі методів рангової статистики.

Аналогічно розраховується інвестиційний ризик у галузях господарського комплексу і промисловості. При цьому середній, максимальний і мінімальний ризики корегуються залежно від розміру загального інвестиційного ризику на рівні регіону.

Розрахунки, виконані за запропонованою методикою, свідчать, що регіони України мають різний ступінь ризикованості інвестицій. Зокрема, загальний інвестиційний ризик у Дніпропетровській області нижчий, ніж в цілому по Україні, що обумовлено її вигідним географічним положенням, високим ступенем розвитку транспортної інфраструктури, значним промисловим та експортним потенціалом, досить високим середнім рівнем освіти і кваліфікації робочої сили.

Оцінка інвестиційної привабливості регіону дозволяє виявити такі групи галузей: високої інвестиційної привабливості – з найвищим рейтингом інвестиційної привабливості, в яких інвестиційна діяльність провадиться на загальних засадах; середньої інвестиційної привабливості – рейтинг відповідає середньому рівню з варіацією у 20 %, ці галузі потребують розробки системи стимулювання інвестицій у вигляді податкових пільг залежно від обсягів інвестицій; низької інвестиційної привабливості – рейтинг нижче середнього рівня на 20 %, ці галузі потребують розробки особливо пільгової системи стимулювання інвестицій, якими можуть бути: відстрочка сплати податку на прибуток для знов створених підприємств пріоритетних галузей на перші 2 – 3 роки з моменту початку виробничої діяльності; звільнення від сплати податку на прибуток від експорту продукції відповідно до суми інвестицій; можливість отримання гарантій з боку обласного керівництва (за умов створення спеціального гарантійного фонду); безкоштовне інформаційно-правове забезпечення. Пропонується оцінку інвестиційної привабливості регіону покласти в основу формування регіональних програм залучення інвестицій, у роботі наведено алгоритм їх розробки.

Доцільно доповнити існуючу систему прогнозування та програмування економічного і соціально розвитку України інвестиційним блоком, що дозволить виявити обсяги та джерела інвестицій, узгодити між собою інтереси держави, регіонів та інвесторів, пов’язати у єдину систему програми державного та регіонального соціально-економічного розвитку, підвищити ефективність системи прогнозування та програмування (рис.2).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено вирішення актуальної наукової задачі удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах.

Проведені дослідження дозволили отримати висновки теоретичного, методологічного та науково-прикладного характеру. Основні з них такі:

1. Вивчення основних етапів розвитку економічної теорії в контексті реалізації економічної політики держав свідчить про трансформацію економічної сутності поняття “інвестиції” залежно від соціально-економічного розвитку суспільства. Формування в Україні ринкового господарства обумовлює необхідність теоретичного осмислення та удосконалення понятійного апарату. Уточнено ключові поняття інвестиційної діяльності, такі як “інвестиційний клімат” та “інвестиційна привабливість”. Визначено поняття “інвестиційна привабливість регіону”, “регіональний інвестиційний ризик”.

2. Дослідження тенденцій інвестиційної діяльності свідчить, що неефективне використання державою методів та інструментів, які є у її розпорядженні, призвело до наявності таких проблем: прогресуючих руйнівних наслідків у відтворювальних процесах і нагромадженні основного капіталу, які знайшли свій прояв у зростанні фізичного та морального зносу основних фондів, недоінвестуванні економіки; відсутності системи міжгалузевого та міжрегіонального розподілу інвестиційних ресурсів, яка б сприяла структурній перебудові економіки; несприятливого інвестиційного клімату, внаслідок чого загальні обсяги іноземних інвестицій не перевищують 90 дол. США на одного мешканця, що набагато менше ніж у європейських країнах, має місце відплив іноземного капіталу у вигляді нереінвестованого прибутку та вкладень українських громадян у банки і майно за межами країни; спрямування іноземних інвестицій до галузей з високим рівнем рентабельності, які не є стратегічно пріоритетними і тому не відіграють вирішальної ролі у інвестуванні трансформаційних процесів в Україні.

3. Проведене дослідження інвестиційної діяльності показує, що Україні потрібна виважена інвестиційна політика, яка повинна бути спрямована як на стимулювання накопичення власних інвестиційних ресурсів, так і на широке залучення іноземного капіталу. Визначено цілі та завдання державної та регіональної інвестиційної політики.

4. Дослідження світового досвіду багатьох країн дозволило запропонувати класифікацію заходів державного регулювання залучення іноземних інвестицій залежно від цілей соціально-економічного розвитку, що можливо використати в Україні.

5. Для поглиблення дослідження інвестиційних процесів розроблено класифікацію чинників, які мають негативний вплив на інвестиційний клімат України; класифікацію інвестиційних джерел на макро- та мікрорівнях.

6. Для удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах запропоновано:

6.1. Структуру механізму інвестиційної діяльності, яка складається з наступних елементів: моделі, форми, методи, інструменти та інституціонально-правові структури, склад яких уточнено та упорядковано.

6.2. Методологію та методику оцінки інвестиційної привабливості регіону, яка на відміну від існуючих рейтингових міжрегіональних характеристик включає до себе визначення інвестиційної привабливості галузей господарського комплексу з урахуванням інвестиційних ризиків та спрямована на встановлення пріоритетних сфер інвестування у кожному конкретному регіоні. Розроблена оцінка також включає: схему взаємозв’язку факторів інвестиційної привабливості регіону; систему статистичних показників; блок-схему оцінювання; систему показників, що характеризують інвестиційний ризик на макро- та мікрорівнях; методологію визначення регіонального інвестиційного ризику та програмне забезпечення виконання розрахунку статистичних показників.

6.3. Розробку структури, складу, алгоритму формування та реалізації державних регіональних програм залучення інвестицій, а саме: визначення пріоритетних сфер та галузей інвестування на основі оцінки інвестиційної привабливості регіону; визначення стратегічних напрямів інвестиційної діяльності; вибір джерел інвестування; створення привабливого інвестиційного клімату; групування інвестиційних проектів відповідно цілям та пріоритетам; створення проспекту інвестиційних проектів.

6.4. Доповнити існуючу систему прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку України інвестиційним блоком, який має складатися з довго-, середньо-, короткострокових державних програм залучення інвестицій в економіку України та відповідних регіональних програм. Запропоновано схему взаємозв’язку програм залучення інвестицій із програмами економічного і соціального розвитку України.

7. Наукові положення, висновки, рекомендації, розроблена методика оцінки інвестиційної привабливості регіону, порядок формування регіональної програми залучення інвестицій рекомендується Головним економічним управлінням обласних державних адміністрацій для використання при плануванні соціально-економічного розвитку регіонів та визначення стратегії регіонального розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Зайцева Л. М., Савостенко Т. О. Нові підходи до планування розвитку економіки України та її регіонів // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С.160 – 163 (автору належить ідея щодо необхідності розробки програм залучення інвестицій в економіку України та її регіонів).

2. Савостенко Т. А. Методология оценки инвестиционной привлекательности региона // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. научн. тр. – Донецк: ДонНУ, 2001. – С.544 – 547.

3. Зайцева Л. М., Савостенко Т. О. Шляхи мобілізації інвестиційних джерел в економіку України // Академічний огляд. Економіка та підприємництво. – 2001. – № 2. – С.32 – 37 (автору належать класифікація та аналіз фактичного стану використання інвестиційних джерел в Україні).

4. Савостенко Т. О. Сутність, форми і методи планування. Макропропорції розвитку господарського комплексу як елемент планування та прогнозування. Сучасна система прогнозування та програмування в Україні. Регулювання розвитку соціально – економічних процесів у регіоні. Облік і контроль. Управління інвестиційною діяльністю в регіоні // Регіональне управління: Навч. посіб. / за наук. та заг. ред. д.е.н. Зайцевої Л.М. – Дніпропетровськ: ДФ УАДУ, 2000. – С. 91 – 106, 116 – 124, 147 – 155, 208 – 234.

5. Савостенко Т. О. Оцінка інвестиційного ризику у регіонах України // Ризикологія в економіці і підприємництві. Зб.наук.праць за матеріалами науково-практичної конференції. – К.: КНЕУ, Академія ДПС України, 2001. – С.353 – 354.

6. Савостенко Т. О. Проблеми поліпшення інвестиційного клімату в Україні // Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації: Зб. наук. пр.: Економічний вісник Національної гірничої Академії України. – 2001. – № 2. – С.55 – 57.

7. Савостенко Т. А.Основные аспекты оценки инвестиционной привлекательности региона // Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні: Матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. – Ч.1. – Дніпродзержинськ, 2000. – С. 131 – 133.

8. Зайцева Л. М., Савостенко Т. О. Регіональні тенденції економічного розвитку: стан та перспективи // Управління сучасним містом. – 2002. – № 1 – 3 (5). – С.34 – 43 (автору належить укрупнена типізація регіонів України, аналіз динаміки та структури виробництва валової доданої вартості, зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності).

9. Днепропетровская область – экономический потенциал – инвестиционная привлекательность / Л. М. Зайцева, В. В. Антонов, Т. А. Савостенко и др. / Под ред. Л. М. Зайцевой. – Днепропетровск: РИК НГАУ, –1999. – 82 с. (автору належить оцінка інвестиційних ризиків та інвестиційної привабливості галузей господарського комплексу і промисловості Дніпропетровської області).

АНОТАЦІЯ

Савостенко Т. О. Удосконалення механізму регулювання інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук із спеціальності 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2003 р.

У дисертації досліджено еволюцію уявлень та розкрито сутність інвестицій, показано недостатню роль держави у вирішенні проблем інвестування. Проаналізовано сучасний стан та умови інвестиційної діяльності в Україні та її регіонах. Запропоновано складові механізму державного регулювання інвестиційної діяльності та класифікацію інвестиційних джерел на макро- та мікрорівнях. Розроблено методику оцінки інвестиційної привабливості галузей економіки з урахуванням регіональних інвестиційних ризиків, яка дозволяє оцінити рівень інвестиційної привабливості зазначених галузей, встановити пріоритетні сфери інвестування у регіоні та визначити інструменти щодо стимулювання залучення інвестицій, потрібних для регіонального розвитку. Обґрунтовано необхідність розробки державних та регіональних програм залучення інвестицій, які повинні бути неодмінною складовою системи програмування економічного розвитку України та її регіонів. Визначено алгоритм розробки регіональної програми залучення інвестицій.

Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, механізм регулювання, прогнозування, програмування, інвестиційна привабливість, регіон, регіональна програма залучення інвестицій.

АННОТАЦИЯ

Савостенко Т. А. Совершенствование механизма регулирования инвестиционной деятельности в Украине и ее регионах. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой. Днепропетровск: Днепропетровский национальный университет, 2003 г.

В диссертации исследована эволюция представлений об инвестициях, раскрыта сущность инвестиций, исследованы теоретические и методологические основы регулирования инвестиционной деятельности в Украине и ее регионах, показана недостаточная роль государства в решении проблем инвестирования. Обобщены методы и инструменты привлечения инвестиций в странах с различным уровнем экономического развития с целью адаптации их опыта для украинского пространства.

Проанализированы современное состояние и условия инвестиционной деятельности в Украине. Особое внимание уделено исследованию особенностей прохождения инвестиционных процессов на региональном уровне. Установлено, что инвестиционная деятельность характеризуется: наличием разрушительных сдвигов в воспроизводственных процессах и накоплении основного капитала, недостаточностью и неэффективной структурой вложения инвестиционных ресурсов, что приводит к инновационно-технологическому отставанию экономики Украины и потере конкурентоспособности ее продукции на внешних рынках. Не используются региональные преимущества, что способствует углублению диспропорций в социально-экономическом развитии регионов. Государственная политика привлечения иностранных инвестиций имеет несистемный характер, не выработана стратегия улучшения инвестиционного климата и активизации сотрудничества с нерезидентами.

Предложены составные элементы механизма инвестиционной деятельности, позволяющие углубить понимание роли государства в инвестиционных процессах. Разработана классификация источников инвестиций на макро- и микроуровнях. Разработана методика оценки инвестиционной привлекательности отраслей хозяйственного комплекса региона с учетом региональных инвестиционных рисков, которая позволяет оценить их инвестиционную привлекательность, установить приоритетные сферы инвестирования в регионе и определить инструменты стимулирования привлечения инвестиций, необходимых для регионального развития. Обоснована необходимость разработки государственных и региональных инвестиционных программ, которые должны быть непременной составной частью системы прогнозирования экономического развития Украины. Определен алгоритм разработки региональных программ привлечения инвестиций, который включает в себя: определение стратегических направлений инвестиционной деятельности региона; выбор источников инвестирования; создание привлекательного инвестиционного имиджа территории; выбор инвестиционных проектов соответственно целям и приоритетам; создание проспекта инвестиционных проектов; поиск и сопровождение инвесторов; организация мониторинга внедрения региональной инвестиционной программы.

Ключевые слова: инвестиции, инвестиционная деятельность, механизм регулирования, прогнозирование, програмирование, инвестиционная привлекательность, регион, региональная программа привлечения инвестиций.

ANNOTATION

Savostenko T. O. Regulation Mechanism Improvement of the Investment Activity in Ukraine and Its Regions. – Manuscript.

Thesis on the submission for a Candidate Nauk degree on the speciality 08.02.03 – Economy Organization of Management, Planning and Regulation. Dnipropetrovsk, Dnipropetrovsk National University, 2003.

In the thesis the essence and evolution of the investment’s conceptions are described, theoretical and methodological principles of the investment activity regulation in Ukraine and its regions are studied, the role of the state in the investment problems solving is shown. Methods and instruments of investments attraction in the countries with different level of economic development in order to adopt their experience for the Ukrainian area are generalized.

Contemporary situation and conditions of investment activity in Ukraine are analysed Considerable attention is given to the research of the peculiarities of the investment processes passing on the regional level.

The components of the mechanism of the state regulation of the investment activity and the classification of investment sources under the display level are offered.

Evaluation methodology of investment attractiveness of the economy branches and industrial region is worked out taking into account regional investment risks. It allows to evaluate the level of investment attractiveness of the mentioned branches, to establish some priority fields of investment in the region and to define the instruments for stimulation of investment attraction, needed for the regional level.

The necessity for the development of the state and regional investment programs, which should be an integral part of the economic development planning system of Ukraine and regions is proved. The algorithm of the regional investment program development is determined.

Key words: investment, investment activity, manadgment technique, forecasting, programming, investment attractiveness, region, an investment regional program.