НаціональнА АкадеміЯ наук України

Інститут економіки

Сьомкіна Тетяна Віталіївна

УДК 334.01

ФОРМУВАННЯ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі методології і теорії економічних досліджень Інституту економіки НАН України, м. Київ.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

БЕЗЧАСНИЙ Леонід Костянтинович,

Інститут економіки НАН України, заступник директора

Інституту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Богиня Дем’ян Петрович,

Інститут економіки НАН України,

завідувач відділу економіки праці і зайнятості

населення

доктор економічних наук, професор,

ГОНЧАРОВ Валентин Миколайович,

Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля МОН України,

начальник департаменту міжнародних зв’язків

доктор економічних наук, професор,

ТАРАСЕНКО Галина Дем’янівна,

Донецький національний технічний університет МОН України,

завідувач кафедри економічної теорії,

заслужений працівник народної освіти України.

Провідна установа: Донецький національний університет МОН України,

кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться “_25_” _листопада_ 2003 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 в Інституті економіки НАН України за адресою: 01011, Київ, вулиця Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки НАН України за адресою: 01011, Київ, вулиця Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий _24_ __жовтня__ 2003 року

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, доктор економічних наук,

професор В.С. Стешенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Здійснення в країні кардинальних економічних реформ, націлених на оптимізацію економічних взаємовідносин, що існують сьогодні між економічними суб’єктами, потребує не тільки законотворчої роботи органів законодавчої і виконавчої влади, а й значних теоретичних досліджень проблем формування та ефективного функціонування тих чи інших підприємницьких структур в умовах становлення ринку. В першу чергу це стосується соціально-економічних аспектів дослідження проблем формування і функціонування суб’єктів підприємницької діяльності як провідних суб’єктів ринкової економіки.

За умов становлення ринкових відносин постає об’єктивна необхідність подальшої теоретичної розробки проблем функціонування суб’єкта підприємницької діяльності (СПД). Це має особливе значення тому, що саме процеси, породжені зміною ринкових структур в період трансформації економіки, потребують всебічного дослідження з точки зору їх впливу на формування СПД та створення сучасних ефективних і прогресивних форм їх функціонування.

Актуальність окреслених проблем викликала потребу визначення для дослідження кола питань, пов’язаних з розробкою методологічних і теоретичних моментів розвитку підприємництва, а саме: процесів формування СПД, його основних функціональних зв’язків і утворення тих чи інших функціональних та інституціональних форм під впливом не тільки розвинутих ринкових відносин, а й перехідних, трансформаційних, тобто відносин, що постійно розвиваються.

Таким чином, актуальність дослідження обумовлена органічним зв’язком даної теми з теоретичними і практичними завданнями реформування соціально-економічної системи суспільства та утворенням функціонально ефективних відносин між суб’єктами господарювання, в тому числі СПД як провідними економічними суб’єктами ринкової економіки в Україні.

Ступінь розробленості проблеми. У межах даного напряму економічних досліджень в нашій країні проводиться інтенсивна робота в галузі економічної теорії та економічної історії, спрямована на вивчення і висвітлення сучасних процесів організації і здійснення підприємницької діяльності. Саме в цьому контексті різні аспекти розвитку підприємництва є предметом наукового інтересу українських вчених, зокрема, Амоші О.І., Бєляєва О.О., Безчасного Л.К., Білоруса О.Г., Богині Д.П., Варналія З.С., Геєця В.М., Дмитриченко Л.І., Колота В.М., Корнійчук Л.Я., Лукінова І.І., Мочерного С.В., Покропивного С.Ф., Сороки І.В., Чеботаря С.І., Чухна А.А., Устенка О.А. Усвідомлення наявності різних аспектів цієї проблеми веде до визнання того, що історичний і теоретичний пріоритет у дослідженні проблем підприємництва та розвитку підприємницьких структур належить представникам найвідоміших західних економічних шкіл, а саме: Р.Кантільйону, А.Сміту, К.Марксу, Д.Рикардо, Ж.Б.Сею, А.Маршаллу, М.Веберу, В.Зомбарту, Й.Шумпетеру, Ф.Хайєку та іншим. Їхні дослідження сформували основні напрями сучасної економічної думки з питань сутності економічної діяльності, ролі в ній окремого підприємця, визначення його економічних і соціально-економічних рис. Але розуміння недосконалості теоретичного дослідження різних аспектів аналізу функціонування підприємця в сучасних умовах призводить до актуалізації проблем, що порушуються у роботах В.Андріанова, В.Дементьєва, В.Диканя, П.Єщенко, М.Павловського, Ю.Пахомова, В.Ортинського, І.Рудакова, Н.Савки, Р.Фатхутдінова, О.Чаусовського, М.Чумаченка, а також Л.Абалкіна, В.Афанасьєва, П.Бунича, А. Бусигіна, Б.Генкіна, Л.Дашкова, О.Мостової, В.Радаєва, В.Савченка та інших.

Разом з тим, проблема зростаючої взаємозалежності підприємців у сучасній економіці, тобто дослідження взаємозв’язків, що виникають при функціонуванні СПД, залишається недостатньо розробленою. Складність цієї проблеми та її актуалізація під впливом сучасної, і не завжди ефективної, трансформації підприємницьких структур зумовлює потребу у здійсненні подальшого методологічного і теоретичного аналізу процесів взаємодії і взаємовпливу СПД та створенні єдиної концепції формування СПД, що існує в умовах становлення ринкового середовища. У запропонованому дослідженні виконано аналіз саме цих питань.

Мета роботи полягає в обґрунтуванні й розробці теоретико-методологічних засад концепції формування СПД в умовах ринкової трансформації економіки. Для досягнення зазначеної мети в процесі дослідження необхідно було вирішити такі завдання:

-

-

-

-

-

-

Предметом дослідження є економічні відносини, що утворюються в процесі формування СПД.

Об’єкт дослідження – сучасні підприємницькі структури, механізми та тенденції їхнього функціонування в умовах трансформації економіки.

Теоретичною основою роботи є праці представників західних економічних шкіл, зокрема К.Маркса, А.Маршалла, Дж.Кейнса, Й.Шумпетера, М.Вебера, Ф.Хайєка, Т.Веблена та ін., документи законодавчої і виконавчої влади з питань розвитку підприємництва, а також фундаментальні дослідження представників сучасної вітчизняної та зарубіжної науки в галузі макро- та мікроекономіки.

Методологічною основою є сукупність методів, підходів і прийомів наукового пізнання функціонування СПД та особливостей його формування в тих чи інших соціально-економічних умовах.

У дослідженні застосовуються основні методи економічного аналізу: системний, суб’єктно-об’єктний, функціональний, по факторний, а також історичний та соціокультурний підходи.

Найбільше значення для аналізу проблем функціонування СПД мають принципи суперечностей і розвитку, кількісно-якісних перетворень та ін. Це дозволило побудувати теоретичну модель функціонування СПД та розкрити особливості його формування в умовах трансформації економіки.

Наукова новизна полягає у розгорнутому системному аналізі і розробці методологічних, теоретичних та методичних положень щодо формування СПД в умовах сучасної трансформації економіки:

-

-

-

-

-

-

-

-

Теоретичне значення роботи полягає в розробці та обґрунтуванні концепції формування СПД, що надає можливість прогнозування впливу соціально-економічних чинників на виконання СПД їх основних функцій в умовах наявного інституціонального середовища. Результати дослідження пояснюють фундаментальні процеси функціонування СПД в період перехідної економіки, що є передумовою подальших економічних досліджень проблем існування сучасних підприємницьких структур.

Практичне значення дослідження. Побудована модель функціонування СПД надає можливість здійснення аналізу сучасних проблем, що виникають в процесі функціонування конкретних підприємницьких структур в умовах трансформації економіки. Проведений аналіз відкриває можливості створення суспільно-ефективних підприємницьких структур через пріоритетність здійснення тих чи інших соціально-економічних напрямів впливу на процеси формування СПД.

Окремі положення дисертації знайшли застосування у роботі щодо вдосконалення організаційної структури підприємств вугільної галузі (довідка № 19 від 11.02.2003 р., довідка № 01/222 від 20.03.2003 р., довідка № 11/04 від 11.04.2003 р.), а також, у створенні Макіївського міського фонду підтримки підприємництва (довідка № 78 від 21.02.2003 р.). Наукові результати дослідження безпосередньо використовуються у навчальному процесі. Здобувачем розроблена навчальна програма курсу “Теорія формування суб’єкта підприємницької діяльності” та підготовлений і надрукований навчальний посібник “Теорія формування суб’єкта підприємницької діяльності” обсягом 8,0 друк. арк. (лист-рекомендація Міністерства освіти і науки України № 14/18.2 – 1359 від 24.09.2001р.), що викладається студентам економічних спеціальностей Макіївського економіко-гуманітарного інституту (довідка № 01/103 від 10.09.2002 р.). Результати дослідження, зокрема матеріали, що представлені у підготовленому до друку навчально-методичному посібнику “Функціонування суб’єкта підприємницької діяльності в умовах ринкової трансформації економіки” (лист-рекомендація Міністерства освіти і науки України № 14/18.2 – 2490 від 27.12.2002 р.), використовуються також у викладанні курсу “Політична економія” у Макіївському економіко-гуманітарному інституті (довідка № 01/11 від 24.01.2003 р.) та у викладанні курсу “Управління діяльністю підприємств в ринкових умовах” у Донецькій державній академії управління (довідка № 05-12/23 від 04.04.2003 р.).

Матеріали наукового дослідження використовуються також у викладанні навчальних дисциплін “Основи ринкової економіки”, “Мікроекономіка”, “Економічна політика”, “Макроекономіка”, “Основи менеджменту”, “Основи бізнесу” у Донецькому економіко-гуманітарному інституті (довідка № 24/1-05 від 25.04.2003 р.).

Апробація дисертаційної роботи. Результати наукового дослідження обговорювались на засіданнях відділу методології і теорії економічних досліджень Інституту економіки НАН України та засіданнях кафедри економічної теорії Макіївського економіко-гуманітарного інституту, доповідались на 10 науково-практичних конференціях, конгресах і семінарах. Серед них, зокрема: ІІІ конгрес Міжнародної української економічної асоціації “Структурні зміни та інвестиційні проблеми української економіки” (Харків, 1997), ІІ Міжнародна конференція “Сучасний маркетинг та інноваційний менеджмент: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців” (Київ, 2000), Міжнародна науково-практична конференція “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (Київ, 2000), Науково-практичний семінар “Сучасний бізнес: проблеми, тенденції, перспективи” (Донецьк, 2001), Регіональна науково-практична конференція “Екологія та безпека життєдіяльності: інноваційні процеси в науці, технологіях і освіті” (Макіївка, 2000), Науково-практична конференція “Соціальні та управлінські проблеми розвитку бізнесу в Україні” (Донецьк, 2001), УІ Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності” (Алушта, 2001), Всеукраїнська науково-практична конференція “Приватна освіта на межі століть: перші підсумки, проблеми, перспективи” (Київ, 2001), Всеукраїнська науково-практична конференція “Теорія і практика управління у трансформаційний період” (Донецьк, 2001), І Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми управління” (Київ, 2001).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження опубліковані у монографії (19,3 друк. арк.), 2-х навчальних посібниках (8,0 та 5,5 друк. арк.), у 31 статті (15,4 друк. арк.), з яких 25 статей опубліковано у фахових виданнях, 7-ми тезах та матеріалах наукових доповідей (2,2 друк. арк.) загальним обсягом близько 40 друк. арк.

Всі наукові результати виконаної дисертації отримані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані тільки ті ідеї і положення, які складають особистий доробок автора.

Структура дисертації визначається особливістю її теми, логікою поставлених автором мети та завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку літератури і додатків. Роботу викладено на 358 сторінках комп’ютерного тексту. Список використаних джерел містить 284 найменування.

ОСНОВНИЙ Зміст ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність дослідження, сутність авторського підходу до аналізу процесів функціонування СПД, визначені мета, завдання, предмет та об’єкт дослідження, сформульована наукова новизна дисертації, висвітлена апробація роботи.

Перший розділ роботи Методологічні основи аналізу суб’єкта підприємницької діяльності присвячений дослідженню теоретичних засад розвитку суб’єкта підприємницької діяльності в системі ринкової економіки. В цьому розділі показано і обґрунтовано необхідність пошуку нового методологічного підходу до аналізу сучасних проблем формування СПД. Для цього зроблено аналіз основних передумов існування СПД як специфічного економічного суб’єкта ринкової економіки та особливих ринкових і соціально-економічних передумов, що визначають характерні риси його функціонування, а також представлено етапи розвитку теоретичного аналізу СПД з точки зору формування його основних функціональних рис. На основі даних теоретичних підходів здійснюється обґрунтування основних напрямів дослідження СПД та особливостей системи його формування в умовах трансформації економіки.

У другому розділі Система формування суб’єкта підприємницької діяльності шляхом узагальнення напрямів об’єктивного і суб’єктивного впливу на СПД розкрито зміст та рівні реалізації системи формування СПД через з’ясування суті і структури мікросистеми його функціонування.

Результатом дослідження у другому розділі є з’ясування взаємостосунків між елементами мікросистеми функціонування СПД та встановлення причин можливого невиконання ним своїх підприємницьких функцій при порушенні виробничих відносин, що складаються між елементами мікросистеми. Захисту підлягають такі основні положення.

Аналіз функціонування СПД як особливого економічного суб’єкта вимагає формування теоретичної моделі його поведінки в межах економічної системи суспільства та встановлення основних чинників, що впливають на його діяльність. Такий аналіз визначив наступні базові положення.

Основні функції, що їх виконує СПД під час функціонування, такі: ініціативна діяльність з метою отримання прибутку; виконання владних повноважень при прийнятті економічних рішень і в процесі функціонування підприємства; особистий ризик та особиста відповідальність за результати господарювання.

Мотиваційну основу здійснення цих функцій складають такі особисті стимули, як: одержання прибутку, бажання підтримувати сталий рівень ефективності функціонування фірми, отримання певного соціального статусу й виконання соціально-економічної ролі в державі.

Здійснення цих функцій під впливом даних особистих стимулів виділяє всіх СПД серед інших економічних суб’єктів і формує особливу внутрішню мікросистему їх існування з точки зору як загальних механізмів функціонування, так і специфічних елементів і факторів, що на них впливають. Мікросистема існування кожного з функціонуючих СПД за різних умов і на всіх історичних етапах розвитку ринкової економіки характеризується як взаємодія трьох основних елементів: СПД як такого; ринкового середовища як сукупного економічного суб’єкта, що уособлює всю масу споживачів, конкурентів і контрагентів даного СПД; виробничої підприємницької структури (підприємства) як особливого економічного суб’єкта в межах ринкового середовища.

СПД – основний елемент даної мікросистеми – є специфічною структурою, що виявляє особисті інтереси через посередництво: вироблення цілей функціонування підприємства; кооперування факторів виробництва; створення виробництва пристосованого до конкретного ринкового середовища; отримання прибутку від реалізації на ринку виробленої продукції. Будь-який СПД діє в окреслених напрямах, виконуючи повністю чи частково основні притаманні йому функції і вступаючи при цьому у відносини з іншими економічними суб’єктами представленими на ринку.

Сукупний ринковий суб’єкт, як другий елемент даної мікросистеми, представляє ринкове середовище функціонування суб’єкта підприємницької діяльності і є сукупністю всіх потенційних споживачів і контрагентів та можливих конкурентів певного СПД. У зв’язку з цим інтереси сукупного ринкового суб’єкта є досить суперечливими і мінливими, створюють атмосферу непередбачуваності та ризиковості, з урахуванням чого доводиться функціонувати СПД.

Виробнича підприємницька структура, як третій елемент мікросистеми, є втіленням коопераційних дій СПД щодо факторів виробництва. Як окремий елемент мікросистеми, підприємство є виразником потенційних можливостей використання факторів виробництва. З цієї точки зору функціонування підприємства є здійсненням підприємницької ініціативи в межах ринкового середовища.

Функціональні зв’язки, що виникають між елементами мікросистеми функціонування СПД при виконанні ним основних підприємницьких функцій, можуть бути проаналізовані як окремі виробничі відносини.

Перша функція СПД – ініціативна діяльність (скорочено – “ініціатива”) – формує виробниче відношення з приводу отримання прибутку, яке складається між самим СПД та сукупним ринковим суб’єктом, що окреслює його ринкове середовище. Це виробниче відношення має два різнорідні суб’єкти – СПД та ринок як сукупний економічний суб’єкт; один об’єкт, з приводу якого це відношення складається, – отримання СПД прибутку від реалізації суспільно необхідного на даному ринку товару чи послуги. Воно вказує на існування двох різнорідних інтересів: для СПД – це прибуток від реалізації продукції чи послуг; для сукупного суб’єкта ринку – це отримання дійсно необхідного товару чи послуги. Протиріччя, що виникає в межах його здійснення, є проявом суперечностей інтересів його суб’єктів і формується з приводу встановлення ціни на товари та послуги запропоновані СПД до реалізації й прийняття їх сукупним суб’єктом ринку як дійсно необхідних і таких, які відповідають суспільному попиту. Ініціатива як виробниче відношення формує “цільову функцію” СПД, тобто задає загальну мету процесу виробництва та відповідає за кількісні параметри його здійснення.

Друга функція СПД – виконання владних повноважень (скорочено “менеджмент”) – формує виробниче відношення з приводу здійснення загального управління підприємством, яке виникає між СПД та сукупним економічним суб’єктом в межах підприємницької структури. Це виробниче відношення має два різнорідні суб’єкти – СПД та підприємство як сукупний економічний суб’єкт, що формується в межах підприємницької структури; один об’єкт – виробничий процес, тобто функціональну взаємодію факторів виробництва, в межах якої здійснюються всі належні витрати виробництва і створюються готові ринково необхідні товари. Воно вказує на існування двох різноспрямованих інтересів: інтерес СПД в цьому виробничому відношенні формується в межах виконання ним владних повноважень в напрямі оптимізації граничних витрат виробництва; інтерес підприємства як сукупного економічного суб’єкта виявляється через особисті інтереси учасників виробничого процесу, які беруть в ньому участь через залучення факторів виробництва (капіталу, землі, робочої сили). Протиріччя виникає як наслідок залучення факторів виробництва і виявляється в кількісних параметрах здійснення витрат виробництва. Менеджмент як виробниче відношення, здійснюючи залучення та використання факторів виробництва, тобто формуючи “виробничу функцію”, окреслює граничну ефективність функціонування підприємницької структури.

Третя функція СПД – особистий ризик і особиста відповідальність за результати господарювання (скорочено “ризик”) – окреслює своєрідне виробниче відношення, що формується як притаманна функціонуванню будь-якого СПД економічна та позаекономічна можливість виникнення втрат. Це виробниче відношення є наслідком взаємодії, взаємовідношення та протиріччя, що виникає з приводу реалізації готової продукції між ринком як економічним суб’єктом і управлінською підприємницькою структурою. Або інакше, ризик виникає з приводу дій СПД, але не залежить від нього.

Ризик як виробниче відношення має два різнорідні суб’єкти: ринок як сукупний економічний суб’єкт, який окреслює ринкове середовище СПД, і підприємство як сукупний економічний суб’єкт, що формується в межах виробничої структури; один об’єкт – процес визнання суспільної необхідності вироблених товарів та послуг. Це відношення вказує на існування різнонаправлених інтересів, що виявляються під час взаємодії сукупних економічних суб’єктів з приводу здійснення чи нездійснення реалізації продукції як визнання чи невизнання суспільної необхідності вироблених товарів та послуг, і включає в себе всі невизначеності і непередбачуваності як ринкового середовища, так і виробничого процесу. Протиріччям цього виробничого відношення є можливість виникнення (та параметри) втрат, що постійно існує при функціонуванні СПД. А безпосередньо саме здійснення даного виробничого відношення виявляється як процес всебічної локалізації ризику через можливість його якісної та кількісної оцінки.

Взаємовплив і взаємодія елементів локальної економічної мікросистеми функціонування СПД в межах здійснення виробничих відносин створює внутрішню єдність існування даних економічних суб’єктів, так що будь-яке порушення зв’язків, які формуються під час реалізації виробничих відносин, може призвести до втрати функціональної спроможності всієї мікросистеми.

У третьому розділі Принципи формоутворення суб’єкта підприємницької діяльності запропоновано класифікацію форм СПД з точки зору обсягу та особливостей виконання ними основних підприємницьких функцій, а також з’ясована сутність та перспективність застосування тих чи інших організаційних форм СПД в умовах трансформації економіки. Таким чином, на основі мікросистеми яку представлено в першому і другому розділах роботи, виникає можливість аналізу різновидів форм СПД та обґрунтування виконання ними підприємницьких функцій в межах загальної системи СПД, що існує в конкретних економічних умовах. В межах цього етапу аналізу отримані такі теоретичні результати.

Конкретна форма існування даного СПД є проявом взаємозв’язку елементів даної мікросистеми і залежить від особливостей розв’язання її внутрішніх протиріч. Внаслідок еволюції технологічного способу виробництва та розвитку загальної структури ринкового середовища основні функції СПД починають виконуватися різними економічними суб’єктами.

Економічні суб’єкти, які постійно виконують ті чи інші функції СПД, утворюють цілісну систему – сукупну систему СПД. В межах такої системи у процесі виконання основних підприємницьких функцій можуть бути виділені форми повних, сукупних та часткових СПД. Об’єктивна причина такого розподілу – обсяг виконання основних функцій, що здійснюються кожною з цих форм СПД.

Повний СПД – це така первинна форма, в якій суб’єкт може виконувати всі три основні функції відповідно до властивостей даної економічної мікросистеми, не потребуючи додаткового впливу інших суб’єктів. Це найбільш адаптована до ринкових умов форма СПД, але під впливом розвитку ринкових відносин йде процес спеціалізації та кооперації виконання підприємницької діяльності в межах всієї сукупної системи СПД. При встановленні взаємодії та взаємовпливу між окремими локальними мікросистемами з’являється можливість взаємоперетікання функцій між різними СПД. Така можливість призводить до виникнення функціональної спеціалізації окремих СПД, що й породжує появу двох нових первинних функціональних форм – сукупних та часткових СПД.

Сукупна форма СПД – це реакція економічної системи на ускладнення техніко-технологічної структури виробництва та організаційної структури ринкового середовища. Ретельне всебічне вивчення ринкового середовища та постійний пошук можливостей використання тих чи інших його властивостей призводить до необхідності виділення функції ініціативи в окрему функціональну форму – сукупного СПД, який формує “цільову функцію” для кількох інших СПД, що веде до їх ефективного функціонування. Сукупний СПД виконує дві функції: функцію ініціативи, формуючи “цільову функцію” для інших СПД, та функцію ризику, ту її частину, що притаманна невизначеності ринкового середовища. Третю функцію, функцію менеджменту, сукупний СПД передає іншим суб’єктам (частковим СПД), продовжуючи їх контролювати через контроль виконання “цільової функції”.

Частковий СПД характеризується тим, що не виконує функцію ініціативи, а сприймає її як дану від сукупного СПД. Він також виконує дві функції: функцію менеджменту, тобто створення умов для виконання “цільової функції” у взаємодії з сукупним СПД, і функцію ризику, ту її частину, що пов’язана з функціонуванням виробничого підприємства. Функція ризику – це та функція, у виконанні якої повинні брати участь всі СПД незалежно від їх первинних форм.

Розвиток і поширення тієї чи іншої первинної форми СПД залежить від усієї сукупності взаємозв’язків та взаємовідносин між економічними суб’єктами, що функціонують у межах соціально-економічної структури суспільства.

Персоніфікація – це процес відбиття у свідомості економічних суб’єктів процесів установлення та визначення основних параметрів існування об’єктивних економічних взаємовідносин між реально функціонуючими підприємцями при виконанні ними тих чи інших функцій СПД. Цей процес формує основні передумови пізнання відмінності та взаємозалежності всіх конкретних форм СПД і фіксує їх у свідомості підприємців незалежно від напрямів їх подальшої трансформації. На основі такої персоніфікації можна далі аналізувати форми СПД, враховуючи всі перетворення, що притаманні вторинним (похідним) формам.

Вторинні форми СПД являють собою пристосування його первинних форм до змін у навколишньому середовищі. Вони поглиблюють процеси спеціалізації і кооперації при виконанні кожним СПД його основних функцій. Цей процес розгалуження виконання СПД їхніх основних функцій має два взаємопов’язані напрямки: інтегрування повноважень з виконання тих чи інших функцій в межах системи СПД та делегування повноважень, що веде до своєрідного розпорошення виконання основних функцій між різними СПД.

Інтегрування повноважень – це подальше поглиблення і ускладнення процесів функціонування первинної форми сукупного СПД, коли в його межах виникає не одна, а декілька підприємницьких структур, кожна з яких виконує свою частину функцій ініціативи та ризику. До таких належить більшість сучасних економічних структур, а саме: фінансово-промислові групи, концерни, тимчасові підприємницькі структури (консорціуми, картелі, пули та ін.). При всіх їхніх структурних розбіжностях вони є об’єднаннями окремих підприємств чи корпорацій, що формуються на основі кооперування зусиль для досягнення спільної мети і створюють для цього нові організаційні структури управління, повноваження яких поширюються лише на деякі аспекти їх діяльності. Всі учасники таких структур є формально самостійними СПД, але основні функції цілеутворення і контролю виконує головна фінансова група, перетворюючись у різновид сукупної форми СПД.

Делегування повноважень – це процес, в межах якого той чи інший напрям виконання основних функцій СПД передається іншому суб’єкту. Найчастіше це також стосується функції ініціативи, але може стосуватися і функцій менеджменту та ризику. На сучасному ринку домінуючими є такі форми підприємницьких структур на основі делегування повноважень, як холдинг-компанії, трастові товариства, франчайзингові та сітьові компанії.

Але, на відміну від концерну чи фінансово-промислової групи, холдинг-компанії і трасти не повинні брати на себе усуспільнюючі напрями функції ініціативи. Наприклад, дочірні компанії, які входять до одного холдингу, завжди залишаються між собою конкурентами, так що холдинг не є узгоджуючим органом, що об’єднує їх інтереси, він лише виконує ті чи інші напрямки управлінських функцій, до того ж для кожної з компаній окремо. Тобто ці вторинні форми виконують конкретні напрями функцій СПД, які передбачені угодами про делегування повноважень, укладеними з кожним підприємством, і лише в тих межах, що встановлює кожен окремий СПД.

Конкретні особливості перебігу процесів виконання СПД основних функцій пов’язують його зі споживачами, конкурентами, контрагентами, тобто відбиваються на його загальному становищі в межах економічної системи. Становище даного СПД в межах сукупної системи суб’єктів підприємницької діяльності, яке утворюється через його сприйняття з боку інших економічних суб’єктів, в тому числі і СПД, є його формалізованим інституціональним проявом.

Специфіка функціонування СПД надає можливостей розрізнити в межах сукупної системи: основні СПД, які створюють ринок шляхом встановлення взаємовідносин купівлі-продажу і які є основними товаровиробниками і споживачами на даному ринку; допоміжні СПД, які не впливають на структуру сукупного ринкового суб’єкта, що протистоїть даному основному СПД.

Допоміжні СПД утворюються в ринковому середовищі, коли реалізація виробничих відносин мікросистеми функціонування основного СПД потребує застосування амортизаційного механізму при виникненні функціонального протиріччя одного з виробничих відносин мікросистеми та при його ймовірному переростанні в конфлікт. Допоміжні форми СПД мають свої особливості, але вони виконують свою “цільову функцію”, що існує у вигляді надання ринково-обумовленої послуги в межах виконання підприємницьких функцій основними СПД. В межах виконання функції ініціативи існують наукові парки і організаційно-правові інкубатори; в межах виконання функції менеджменту – лізингові фірми, інжинірингові фірми та посередницькі фірми; а в межах виконання функції ризику – страхові компанії.

В усіх даних випадках мова йде про укладання ринкових угод та виконання окремих послуг і ні в якому разі не про делегування повноважень на виконання тих чи інших функцій. Отже, при їх функціонуванні не утворюються нові вторинні форми СПД. Відбувається нормальна взаємодія між окремими самостійними СПД, які посідають різні місця в економічній системі суспільства. А проявом такої взаємодії є їхнє специфічне інституціональне оформлення. Конкретні види допоміжних СПД, як і форми прояву основних СПД, залежать від чинної системи ринкового господарства, ринкової кон’юнктури та особливостей ринкового механізму в кожній окремій країні.

Четвертий розділ Зовнішні умови функціонування суб’єкта підприємницької діяльності присвячено розкриттю зовнішніх чинників впливу на функціонування СПД. Результатом четвертого розділу є визначення взаємозв’язків, що виникають між усіма СПД в межах інституціонального середовища їхнього існування, і теоретичне обґрунтування можливостей виникнення проблем функціонування СПД, що утворюються під впливом негативних процесів у межах інституціонального середовища.

У даному розділі увага сконцентрована на дослідженні зовнішніх умов функціонування СПД, а саме: обґрунтуванні їх взаємодії і взаємовпливу в межах інституціонального середовища та визначенні регламентуючої дії постійних інституціональних чинників на їх функціонування. В межах даного етапу аналізу виявлені наступні функціональні взаємозалежності.

Зовнішні умови існування СПД, що впливають на виконання його основних функцій, складаються як постійні напрями взаємовпливу між різними СПД в межах особливого інституціонального середовища їх функціонування.

Інституціональне середовище – це соціально та політично залежна структура, що формується в межах загального розвитку соціально-економічної системи суспільства. Під впливом змін у соціально-економічних відносинах, що домінують у суспільстві в той чи інший відрізок часу, відбувається трансформація всієї сукупності взаємовідносин та взаємовпливу між СПД, формується інституціональне середовище, притаманне саме даному рівню соціально-економічного розвитку суспільства. Так утворюються особливості того чи іншого інституціонального середовища, в межах якого відбувається процес функціонування конкретних СПД.

Формування адекватних даному інституціональному середовищу форм СПД здійснюється під впливом: умов, що залишаються постійними і не впливають на формування особливих рис та взаємовідносин СПД; умов, що реально впливають на еволюцію СПД з точки зору виникнення та поширення їх вторинних форм. У межах цих умов утворюються постійні параметри впливу, які є об’єктивними щодо кожного СПД і необхідно існують на будь-якому рівні розвитку ринкового середовища. Вони формуються навколо основних функціонально необхідних чинників, що призводять до виникнення процесів регламентації та обмежень у діяльності кожного СПД.

Внаслідок суб’єктивного осмислення на кожному з етапів соціально-економічного розвитку суспільства ці функціонально необхідні чинники перетворюються на конкретні, соціально обґрунтовані й юридично зафіксовані умови існування всіх реальних СПД, які функціонують в межах даного інституціонального середовища.

До обов’язково притаманних інституціональному середовищу чинників існування кожного СПД при визначенні його місця щодо інших СПД можуть бути віднесені три основних напрями взаємовпливу – економічна свобода, державний вплив та економічна влада.

Економічна свобода є першим із впливових чинників і найбільш привабливим з точки зору СПД. Вона формує обсяг і склад виробничих відносин, в межах яких утворюється своєрідна зона автономності дій окремого СПД щодо прийняття будь-яких рішень.

При функціонуванні СПД в межах інституціонального середовища часто виникає конфлікт інтересів, що є проявом його бажання досягти вищого рівня економічної ефективності. Це вимагає впровадження обмежень свободи економічних дій СПД. Основними напрямками таких обмежень є, по-перше, обмеження вибору, що стосуються особливостей створення “цільової функції” даного СПД, і, по-друге, обмеження дії, тобто безпосередньо вибору форм та засобів здійснення процесів виконання виробничої функції. З точки зору характеру впливу на функціонування СПД ці обмеження розподіляються на ті, що формують відповідь на питання, “що” робити чи не робити СПД (це обмеження виконання функції ініціативи), й ті, які відповідають на питання, “як” може, а як не може досягатись мета СПД, – це обмеження виконання функції менеджменту.

Роль економічної свободи як чинника інституціонального середовища виявляється в окресленні необхідного обсягу економічних свобод, при якому всі без винятку СПД мали б рівні можливості доступу до економічних ресурсів при повному усуненні реальних шансів пошуку та використання будь-яких економічних і позаекономічних привілеїв. Дія чинника економічної свободи через прояв обмеження характеру та напрямів прийняття економічних рішень з боку того чи іншого СПД в межах інституціонального середовища є об’єктивно необхідною при визначенні меж застосування цим суб’єктом іманентно притаманних йому економічних прав і свобод.

Державний вплив на функціонування СПД є своєрідною спробою державних органів влади контролювати їх поведінку за допомогою системи окреслених засобів та послуг. Напрями державного впливу – це економічні і соціально-економічні можливості впливу держави на внутрішні умови існування інституціонального середовища, а також можливості впливу на наслідки функціонування СПД, що можуть бути окреслені в межах трьох груп факторів. Перша група – фактори державного регулювання: держава санкціонує розвиток тих чи інших галузей виробництва; ускладнює проникнення в межі даного інституціонального середовища “небажаних” форм СПД; обумовлює заняття підприємницькою діяльністю додатковими особливими соціально-економічними чинниками, які притаманні даній країні. Державне регулювання викликає важливі зміни в інституціональному середовищі з точки зору створення структури загального суб’єкта підприємницької діяльності, адекватного соціокультурним та соціально-політичним особливостям країни.

Друга група – фактори державної регламентації – діє на окремі, локальні, функціонально окреслені групи СПД, що перебувають до держави в однаковому стані. Ці дії пов’язані з прямою фіксацією умов здійснення підприємницьких функцій (наприклад, атрибутів місця торгівлі, часу та обов’язкових умов для оформлення купівлі-продажу товарів). За їх допомогою держава має можливість встановлювати зовнішній порядок взаємодії СПД і на рівні конкретної дії впливати на їх функціонування. Саме фактори державного впливу цієї групи становлять економічну основу юридичного законодавчого обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

Третя група – фактори державного втручання. До цієї групи можуть бути віднесені фіскальні фактори впливу як загальнодержавної, так і місцевої влади.

Як і обмеження чинника економічної свободи, фактори державного впливу діють через вплив на виконання основних функцій СПД. Вплив держави на здійснення функції ініціативи відбивається на формуванні “цільової функції” СПД і включає в себе вплив на умови функціонування ринкового середовища (безпосередній вплив на ціноутворюючі фактори, локалізація ринку) та вплив на умови функціонування кожного окремого суб’єкта (пряма чи опосередкована регламентація обсягів самої підприємницької діяльності). Вплив на виконання функції менеджменту здійснюється стосовно техніко-технологічних та організаційних норм функціонування підприємства. Вплив на виконання функції ризику здійснюється через застосування адміністративного господарського законодавства.

Основна мета існування будь-якого рівня державного впливу, який є постійним і обов’язковим чинником безвідносно до особливостей конкретного інституціонального середовища, – це те, що через його посередництво створюється система правил, обов’язкових для всіх СПД без винятку, внаслідок чого їх функціонування ставиться у загальновпорядковані межі.

Економічна влада – це сукупність виробничих відносин, що виникають між окремими СПД при встановленні їх місця в інституціональному середовищі та меж поширення їх конкретних інтересів. Економічна влада є своєрідним узагальненим підтвердженням можливостей зворотного впливу кожного СПД на всіх інших СПД в межах інституціонального середовища їх функціонування. Економічна влада притаманна тією чи іншою мірою кожному конкретному СПД, який функціонує в межах і під впливом постійних чинників інституціонального середовища. Вона також формує окремі необхідні риси їхнього існування і тому посідає досить постійне впливове місце у формуванні особливостей функціонування кожного конкретного СПД.

Реалізація відносин економічної влади здійснюється на двох рівнях. Перший рівень окреслює досягнення СПД того становища в межах інституціонального середовища, яке було визначене його “цільовою функцією”. Для цього шляхом здійснення зворотного впливу на інших СПД