ПРИКАРПАТСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

СМЕТАНЯК ВЛАДИСЛАВ ІГОРОВИЧ

УДК 159.923.2

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЦІННІСНОГО

САМОВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Івано-Франківськ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Карпенко Зіновія Степанівна,

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, завідувач кафедри педагогічної та вікової психології.

Офіційні опоненти: член-кореспондент АПН України,

доктор психологічних наук, професор

Боришевський Мирослав Йосипович,

Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України, завідувач лабораторією психології особистості

імені П.Р.Чамати;

кандидат психологічних наук, доцент

Потапчук Людмила Володимирівна,

Волинський державний університет імені Лесі Українки, доцент кафедри медичної психології та психодіагностики.

Провідна установа: Інститут проблем виховання АПН України (м.Київ), лабораторія морально-етичного виховання.

Захист відбудеться 13 листопада 2003 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.04 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 57.

Автореферат розісланий 11 жовтня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овсянецька Л.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасне економіко-політичне становище в Україні, соціокультурні перспективи державотворення висувають до індивіда нові вимоги. Суспільство потребує відповідальної, активної особистості, зі сформованими громадянськими, моральними якостями, високим професіоналізмом, гуманістичним світоглядом.

Рівень розвитку особистості, її внесок в культурно-історичну спадщину людства визначаються зрілістю вищих психічних (духовних) утворень (цінностей, цілей, ідеалів, смислу життя). Спрямовуючи життєдіяльність особистості в соціумі, цінності виступають в якості ідеалів, реалізація яких в повному обсязі неможлива. Однак цінності визначають цілі та наміри особистості, які можливо задовільнити частково через участь в конкретній діяльності.

На етапі ранньої юності відбувається інтенсивний розвиток ціннісно-смислової сфери особистості, в ході якого мінливі індивідуальні інтенції узгоджуються з усталеними нормативними смислами. У цьому контексті ціннісне самовизначення старшокласників виступає контрапунктом у розвитку особистості, справляючи величезний вплив на все подальше життя людини. Тому вивчення передумов, чинників, тенденцій і закономірностей ціннісного самовизначення в ранній юності, виявлення шляхів оптимізації ціннісних пошуків старшокласників є важливим завданням сучасної психолого-педагогічної науки.

Незважаючи на важливість проблеми особистісного (насамперед ціннісного) самовизначення, інтерес до неї з боку психологів виник порівняно недавно. Прикметно, що в радянській психології інтерес до проблеми самовизначення, зокрема ціннісного, проявлявся слабко й епізодично. Досліджувалося, в основному, професійне самовизначення, існування інших аспектів лише декларувалося. Посилення інтересу до даної проблеми відзначається в останні роки. До вікових аспектів самовизначення звертались К.О.Абульханова-Славська, В.В.Барцалкіна, М.Р.Гінзбург, З.С.Карпенко, І.С.Кон, І.С.Мар’єнко, В.А.Орлов, Р.Ф.Пасічняк, Л.В.Потапчук, В.Ф.Сафін, Д.І.Фельдштейн, І.Г.Шендрік та ін.

З числа зарубіжних учених ціннісне самовизначення у контексті становлення ідентичності вивчали Е.Еріксон, Дж.Марша, Дж.Марсіа.

Незважаючи на помітне пожвавлення у вивченні самовизначення, залишаються малодослідженими наступні проблеми: психологічні механізми ціннісного самовизначення в особистісному становленні, зв’язок ціннісного самовизначення з особистісним, соціальним, професійним, життєвим самовизначенням, з розвитком Я-концепції. Недостатньо усталеними є і методологічні підходи до вирішення цієї проблеми, зокрема вивчення особистості, що самовизначається, насамперед як суб’єкта життєтворчості. Практично відсутні корекційні методики, спрямовані на оптимізацію ціннісного самовизначення старшокласників. Цими причинами зумовлений вибір теми дисертаційного дослідження: “Психологічні особливості ціннісного самовизначення старшокласників”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану розробки колективної наукової теми кафедри педагогічної та вікової психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника “Інноваційні психотехнології оптимізації аксіогенезу особистості” (протокол №5 від 25.12.2001 р.).

Об’єктом дослідження є феномен ціннісного самовизначення в ранній юності.

Предмет дослідження – передумови, чинники, психологічні механізми і тенденції ціннісного самовизначення старшокласників.

Мета дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні й експериментальному підтвердженні ефективності системи розвивально-корекційних заходів, сприятливих для оптимального ціннісного самовизначення старшокласників.

Провідною гіпотезою дослідження було припущення про те, що психологічними особливостями ціннісного самовизначення старшокласників є розширення діапазону усвідомлюваних мотивів цілісної життєдіяльності, переструктурування цінностей-цілей на основі реорганізації суб’єктних властивостей (цінностей-засобів), що забезпечують еволюційно більш високий рівень ціннісного самовизначення особистості.

Перевірка гіпотези дослідження та досягнення його мети передбачали розв’язання наступних завдань:

1.

2.

3.

Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали філософсько-психологічні положення про суб’єктність як сутність особистості (К.О.Абульханова-Славська, Г.О.Балл, М.Й.Боришевський, З.С.Карпенко, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.І.Подмазін, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко); закономірності психічного розвитку особистості в юнацькому віці (Л.І.Божович, Е.Еріксон, Я.Л.Коломінський, І.С.Кон, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Л.Е.Орбан-Лембрик, В.П.Москалець, М.В.Савчин, С.Л.Рубінштейн); дослідження структури і генезу Я-концепції (Р.Бернс, Л.С.Виготський, Е.Еріксон, І.С.Кон, В.В.Столін); дослідження структурно-динамічних особливостей ціннісно-смислової сфери особистості (І.Д.Бех, Ф.Ю.Василюк, М.Р.Гінзбург, З.С.Карпенко, Д.О.Леонтьєв, Т.М.Титаренко, В.Франкл, Н.В.Чепелєва); методичні принципи психокорекції особистості (О.Ф.Бондаренко, І.В.Вачков, Н.Ф.Каліна, Г.І.Марасанов, Г.І.Рогов, К.Фопель, Т.С.Яценко).

Для розв’язання накреслених завдань були використані такі методи дослідження: теоретичні – аналіз, синтез, абстрагування, класифікація, індукція, дедукція; психодіагностичні – тест СЖО Д.О.Леонтьєва, методика дослідження цільової спрямованості особистості Я.В.Васильєва, проективна методика незакінчених речень, опитувальник складових ціннісного самовизначення З.С.Карпенко; формуючі – тренінг ціннісного самовизначення (авторська розробка); організаційні – лонгітюдне дослідження; інтерпретаційні – структурний і генетичний аналіз; статистичні – знаходження середніх величин та їх достовірності, кореляційний аналіз.

Наукова новизна дослідження полягає в отриманні достовірних емпіричних даних про диспозиційно-мотиваційні рівні ціннісного самовизначення в ранній юності; встановленні зв’язку між рівнем актуалізації суб’єктності та ефективністю ціннісного самовизначення; експериментальному підтвердженні концептуальної моделі тренінгу ціннісного самовизначення, спрямованого на оптимізацію аксіогенезу в ранній юності.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в розширенні й поглибленні знань про структурно-динамічні особливості ціннісного самовизначення старшокласників як системну смислотворчу функцію аксіопсихіки особистості; з’ясуванні онтогенетичних передумов і соціокультурних чинників, що впливають на процес ціннісного самовизначення; уточненні уявлення про психологічні механізми і вікові тенденції ціннісного самовизначення старшокласників у контексті їх особистісного становлення.

Практичне значення роботи полягає в розробці ефективних засобів психокорекції ціннісно-смислової сфери старшокласників (системи тренінгових занять), що можуть застосовуватися шкільною психологічною службою для оптимізації ціннісного самовизначення в ранній юності.

Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечувалася методологічною обгрунтованістю вихідних теоретичних засад, використанням взаємодоповнюючих методів, адекватних меті та завданням дослідження, перевіркою статистичної достовірності отриманих результатів.

Апробація роботи здійснювалася на звітно-наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (м. Івано-Франківськ, 2000-2003рр.), Всеукраїнській науковій конференції “Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи” (Тернопіль, 2003р.), Четвертих Костюківських читаннях в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України (Київ, 2003р.). Результати дослідження обговорювались на засіданнях кафедри педагогічної і вікової психології Прикарпатського університету імені Василя Стефаника протягом 1999-2003рр., внутріуніверситетських конференціях, а також на регіональних конференціях.

Публікації. Зміст та результати дисертації відображені в п’яти публікаціях автора, чотири з яких надруковані у фахових виданнях

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, що налічує 178 найменувань, додатків. Основний зміст дисертації викладено на 166 сторінках. Робота містить 23 таблиці та 7 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність проблеми, визначається предмет, об’єкт, мета, гіпотеза та завдання дослідження, розкриваються теоретико-методологічні засади, наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження феномену ціннісного самовизначення особистості в ранній юності” – висвітлюється стан розробки досліджуваної проблеми в науковій літературі, розглядаються основні підходи до питання самовизначення особистості, розкривається характеристика ключових понять – “особистість”, “самовизначення”, “цінність”, “ціннісне самовизначення”, “вибір”, “суб’єктність”.

Прагнення до самовизначення, реалізації своїх можливостей, інтенцій є завжди актуальним для людини. Поняття самовизначення – одне з центральних у психології особистості. Проблема ціннісного самовизначення особистості є предметом дослідження гуманітарної, насамперед екзистенційної психології, де вона трактується з виразно суб’єктних позицій. Самовизначаючись щодо об’єктивно і суб’єктивно значущих аспектів дійсності, особистість реалізує свою життєву перспективу, свободу вибору і творчість в середовищі соціокультурних і діяльнісних обмежень, норм, стандартів і стереотипів.

Встановлено, що особистісне самовизначення має ціннісно-смислову природу, воно є генетично вихідним і детермінує всі інші види самовизначення (Т.М.Буякас, М.Р.Гінзбург, З.С.Карпенко, Р.Ф.Пасічняк, А.А.Пузирей, В.Ф.Сафін та ін.). Особистісне самовизначення здійснюється внаслідок ієрархізації та впорядкування ціннісно-смислової сфери індивіда. Вивчення ціннісного аспекту самовизначення тісно пов’язане з дослідженням природи і сутності цінностей як регуляторів людської поведінки, уявлень особистості про майбутнє, формування сенсу життя, становлення суб’єктного потенціалу людини. Ціннісне самовизначення безпосередньо пов’язане з вибором, адже здійснюючи його, особистість повинна вибрати певні цінності.

Визначальною характеристикою особистості, джерелом її саморозвитку є суб’єктність (К.О.Абульханова-Славська, М.Й.Боришевський, А.В.Брушлинський, З.С.Карпенко, О.М.Леонтьєв, А.В.Петровський, С.І.Подмазін, С.Л.Рубінштейн, О.Б.Старовойтенко, В.О.Татенко та ін.). В основі суб’єктності лежить здатність індивіда до самодетермінації, до керування власним життям, здійснення зважених життєвих виборів. Самовизначення розглядається як реалізація індивідом свого суб’єктного потенціалу. Таким чином, суть феномену ціннісного самовизначення особистості полягає в усвідомленні, добровільному прийнятті і відстоюванні своєї позиції в складноструктурованому багаторівневому спектрі суб’єктності індивіда, що еволюційно розгортається в різних видах людської життєдіяльності.

В останні роки спостерігається тенденція до застосування холістичного підходу до вивчення особистості та ціннісного самовизначення зокрема. На засадах цього підходу побудована концепція аксіопсихіки і аксіогенезу З.С.Карпенко. В ній індивід розглядається в єдності його ієрархічно-структурних (особистість) та динамічно-функціональних (суб’єкт) характеристик, тобто у вертикальному та горизонтальному вимірах. Самовизначення зумовлюється складним динамічним співвідношенням елементарних суб’єктних здатностей (компонентів “хочу”, “можу” і “володію”), системних (емерджентних) суб’єктних властивостей з особистісними новоутвореннями ціннісного змісту: нормовідповідної поведінки як результату прийняття особистістю мотивів і цілей конкретної діяльності (“треба”), соціальних установок і ціннісних орієнтацій як морально-смислових переживань (“мушу”), часових і смислових (екзистенційних) цілей загальної життєдіяльності (“буду”), есхатологічних устремлінь індивіда (“приймаю”).

Екстраполюючи принцип інтегральної суб’єктності З.С.Карпенко на царину ціннісного самовизначення, стверджується, що цей феномен охоплює індивідний (моносуб’єктний) рівень, що означає адаптивно-прагматичне пристосування до умов конкретної діяльності; особистісний (полісуб’єктний) рівень, що зумовлює моральне самовизначення в групі; індивідуальний (метасуб’єктний) рівень з екзистенційним самовизначенням у потоці цілісної життєдіяльності; абсолютносуб’єктний рівень, що стосується пошуків кінцевого сенсу існування і світопобудови (есхатологічне самовизначення).

Виникнення потреби в самовизначенні передбачає наявність специфічної соціальної ситуації розвитку особистості, певного рівня розвитку когнітивної, афективної та конативної підсистем сфери мотивації. В юнацькому віці всі ці онтогенетичні передумови актуалізуються. Зокрема доцільно виділити повне структурування самосвідомості, високий ступінь розвитку моральної свідомості, становлення абстрактно-логічного, теоретичного мислення, відрефлексованість емоційної сфери, формування життєвих планів, програм, зрілість ціннісних орієнтацій, світогляду, визначеність життєвих позицій, становлення індивідуального стилю саморегуляції.

Показано, що дослідження ціннісного самовизначення в ранній юності доцільно поєднувати з вивченням особливостей формування Я-концепції. Значення цінностей у становленні Я-концепції доведено багатьма вченими, серед яких І.Д.Бех, М.Й.Боришевський, О.Є.Гуменюк, С.І.Кон, С.А.Подмазін, В.В.Столін та ін.

Розглянуте як функція Я-концепції особистості, ціннісне самовизначення старшокласників по-різному конституюється її компонентами: афективний компонент задає інтенцію поведінки, когнітивний забезпечує цю інтенцію відповідними ресурсами, конативний інтегрує афективно-когнітивний імпульс і спрямовує його в русло ціннісного вибору. У поведінковому компоненті найчіткіше виявляється зв’язок переконань з об’єктивною дійсністю. Лише зріла особистість, Я-концепція якої становить збалансоване поєднання когнітивного, афективного та поведінкового компонентів, може демонструвати таку цілісність, гармонію думки та дії, здатність до вчинку. Ця складова характеризує людину насамперед як індивідуальність тому, що у вчинку особистість обирає свій неповторний спосіб самоздійснення, заявляє про себе як про суб’єкт життєдіяльності.

У західній психології особистісне самовизначення в ранній юності розглядається в контексті формування психосоціальної ідентичності (Е.Еріксон, Дж.Марша та ін.). Ідентифікація передбачає прийняття певних соціокультурних цінностей, ототожнення з ними. Доповненням до ідентифікації є індивідуалізація, яка передбачає критичне осмислення соціальних цінностей та побудову на цій основі власної системи ціннісних орієнтацій, що, зрозуміло, і є проявом ціннісного самовизначення особистості.

Пріоритетними сферами ціннісного самовизначення старшокласників є рольове, соціальне, моральне, життєве (екзистенційне) і професійне самовизначення, що репрезентують основні сфери життєздійснення особистості.

Доведено, що незважаючи на інтенсивний розвиток особистості в ранній юності, ціннісно-смислова сфера старшокласників, як і їхня Я-концепція, ще перебувають на стадії становлення. Тому учням буває важко здійснити професійне, моральне, соціальне самовизначення. У зв’язку з цим актуальною є потреба в створенні розвивально-корекційних методик, спрямованих насамперед на розвиток та оптимізацію аксіогенезу старшокласників.

У другому розділі – “Організаційно-методичні засади дослідження особливостей ціннісного самовизначення старшокласників” – висвітлюються методологічні засади психолого-педагогічного експерименту, розглядаються особливості взаємодії ціннісно-цільових і суб’єктних утворень особистості, досліджуються такі аспекти ціннісно-смислової сфери, як часова перспектива, рівень усвідомлення цілей та цінностей, локус контролю, визначаються пріоритетні цінності, типи спрямованості особистості, досліджуються особливості мотивації юнаків.

План психолого-педагогічного експерименту для двох рандомізованих груп з попереднім та підсумковим тестуванням був спрямований на перевірку гіпотези про те, що спеціально сконструйований тренінг ціннісного самовизначення сприяє розширенню діапазону усвідомлюваних мотивів цілісної життєдіяльності, переструктуруванню цінностей-цілей на основі реорганізації суб’єктних властивостей (цінностей-засобів) і досягненню більш високих онтогенетичних рівнів ціннісного самовизначення старшокласників. Реалізація такого плану передбачає проведення констатуючого і контрольного діагностичних зрізів, між якими в експериментальній групі випробовується дія незалежної змінної (тренінгові заняття). Контрольна група складалася з 30 учнів, а експериментальна – з 14.

Орієнтиром діагностики психологічних особливостей ціннісного самовизначення старшокласників послужила операціоналізована концептуальна модель, основу якої склали принцип інтегральної суб’єктності З.С.Карпенко, теоретичне уявлення про рівні цільової спрямованості Я.В.Васильєва і рівні репрезентації смисложиттєвих орієнтацій Д.О.Леонтьєва (див. рис. 1). Так, визначені рівні інтегральної суб’єктності, за З.С.Карпенко, репрезентують еволюційно висхідні види ціннісного самовизначення: реактивне (досвідоме) – відносний суб’єкт (на рисунку суб’єкт – S), прагматичне (адаптивне) – моносуб’єкт, моральне (соціокультурне) – полісуб’єкт, екзистенційне, в т. ч. професійне – метасуб’єкт, есхатологічне самовизначення – абсолютний суб’єкт. Визначені Я.В.Васильєвим рівні, що визначають цільову спрямованість особистості, – позаситуативний, ситуативний і надситуативний – співвідносяться із вищезазначеними рівнями суб’єктності: позаситуативна мотивація притаманна відносному суб’єкту життєдіяльності, ситуативна – моно- і полісуб’єкту і надситуативна – мета- і абсолютносуб’єктному рівню функціонування людини. Рівні репрезентації смисложиттєвих орієнтацій, за Д.О.Леонтьєвим, узгоджуються з

Рівні мотивації, за Рівні суб’єктності і види Рівні репрезентації

В.Я.Васильєвим самовизначення, смисложиттєвих

за З.С.Карпенко орієнтацій, за

Д.О.Леонтьєвим

Рис. 1. Концептуальна модель дослідження ціннісного самовизначення старшокласників

рівнями суб’єктності таким чином: орієнтація на результат (минуле) стосується відносно- і моносуб’єктного рівня, на процес (теперішнє) – полісуб’єктного і на цілі

(майбутнє) – мета- і абсолютносуб’єктного рівня функціонування людини. Взяті в комплексі, дані діагностичні методики гарантують отримання збагаченої феноменологічної палітри ціннісного самовизначення старшокласників, здатні підсилити діагностовані показники або виявити їх суперечності, диференціюючи відмінності і, можливо, поставити нові проблеми.

Базовою діагностичною методикою став запропонований З.С.Карпенко опитувальник, процедура роботи з яким була запозичена з відомого тесту Рокіча. Учням пропонувалось прорангувати спочатку сім особистісних цінностей, які відповідають різним рівням життєдіяльності, а потім – п’ять суб’єктних властивостей, які гіпотетично повинні відповідати згаданим цінностям. Міра узгодженості цих двох рядів відображає ступінь гармонійності ціннісно-смислової сфери індивіда. Комплекс психодіагностичних методик був доповнений авторським варіантом методики незакінчених речень, включеним спостереженням з метою виявлення емпіричних показників онтогенетичних рівнів ціннісного самовизначення: реактивного, прагматичного, морального, екзистенційного, есхатологічного.

На етапі пілотажного дослідження була здійснена стандартизація діагностичних методик за критерієм валідності по віковій диференціації, яка дозволила виявити актуальний і потенційний рівні розвитку ціннісного самовизначення старшокласників.

Результати тестування показують, що ціннісно-смислова сфера юнаків загалом поступається в розвитку ціннісно-смисловій сфері дорослих. Зокрема за тестом СЖО діагностується деяка невпевненість учнів у здатності впливати на власне життя, нечіткість цілей. Проте такий стан речей характерний для ранньої юності і не є відхиленням від норми. Коефіцієнт рангової кореляції, який відображає усвідомлення людиною своїх цінностей і цілей (за методикою Я.В.Васильєва) в учнів експериментальної групи становить 0,43, а в контрольній – 0,52, тобто приблизно однаковий. Рівень мотивації в обох групах проміжний між ситуативним та позаситуативним, що свідчить про певну невизначеність цілей та шляхів їх досягнення. Значущих відмінностей у показниках обох груп виявлено не було.

Тренінг ціннісного самовизначення спрямовувався на розв’язання кількох завдань: збільшення рівня усвідомлення учнями власної ціннісно-цільової сфери, підвищення рівня суб’єктності, формування почуття відповідальності за власне життя, оптимізацію процесу постановки життєвих цілей та пошуку шляхів їх досягнення, підвищення рівня мотивації, розвиток моральної свідомості, духовності шляхом оволодіння моральними, екзистенційними поняттями, збільшення здатності до рефлексії, розуміння та прийняття цінностей іншої людини. Таким чином, тренінгові завдання повинні були оптимізувати процес ціннісного самовизначення, забезпечити онтогенетично більш високий його рівень. Головним механізмом досягнення цієї мети виступає розширення діапазону усвідомлюваних цілей та мотивів поведінки.

У тренінгу брало участь 14 старшокласників – учнів Кальнянської ЗОШ Долинського району Івано-Франківської області. При відборі в групу тренінгу ми враховували результати констатуючого зрізу, щоб забезпечити репрезентативність вибірки.

Методологічною основою тренінгових занять було положення про те, що особистісні та суб’єктні якості формуються в нерозривній єдності, зумовлюючи та спонукаючи одні одних. Це визначає синергічність відносин між ними, взаємну залежність та підсилення. Зміни в сфері особистісних цінностей неминуче ведуть до змін в суб’єктних властивостях індивіда і навпаки, корекція суб’єктних здібностей означає одночасно корекцію особистості. Спрямованість тренінгових занять як на змістову, так і на функціональну сторони індивіда гіпотетично повинна підсилити корекційний вплив. Таким чином досягається також реалізація принципу системності в психокорекційній роботі.

В цілому констатуючий зріз виявив факт наявності у старшокласників значного потенціалу розвитку як змістової сторони особистості, зокрема у формуванні системи цілей та цінностей, так і функціональної (здатність досягати цілей, втілювати свої задуми).

У третьому розділі – “Оцінка ефективності психокорекції ціннісного самовизначення старшокласників” – описується зміст тренінгових занять, наводяться результати контрольного тестування, які дозволяють зробити висновки про ефективність дії формуючого впливу на ціннісне самовизначення старшокласників.

На формуючому етапі експериментального дослідження психологічних особливостей ціннісного самовизначення проводився сконструйований згідно з концептуальною моделлю цього феномену тренінг, зміст якого становили вправи, спрямовані на відрефлексування реально діючих мотивів-цінностей, постановку оперативних і віддалених цілей, актуалізацію духовних інтенцій і породження життєвих перспектив. Інший блок вправ мав завданням розвиток впевненості, наполегливості, інтернальності, перфекціоналізму та інших суб’єктних властивостей особистості.

Порівняння показників контрольної та експериментальної груп за повторним зрізом із показниками констатуючого тестування дозволяє зробити достовірні висновки про ефективність формуючого експерименту. Порівняння показників проводилося за двома напрямами: визначення величини приросту показників у контрольній та експериментальній групах, а також порівняння показників, отриманих учнями обох груп за результатами контрольного тестування. Крім цього певні висновки про ефективність формуючого впливу було зроблено на підставі якісного аналізу результатів методики незакінчених речень, включеного спостереження, бесід з учнями, аналізу щоденників самоспостережень учасників тренінгу. Статистична значущість приростів показників визначалась на підставі застосування t-критерію Ст’юдента.

Порівняння результатів повторного тестування за тестом СЖО для хлопців дає підстави для висновку про статистичну значущість відмінностей показників за субшкалою "Цілі“ та осмисленістю життя (ОЖ). За іншими субшкалами відмінності між групами хоча і значні, проте статистично незначущі (t<tкр). Таким чином, можна стверджувати, що тренінгові заняття сприяли кращому усвідомленню юнаками своєї часової перспективи, формуванню життєвих планів, спрямованості в майбутнє, полегшили вибір виду діяльності, професії. Учасники тренінгу повніше стали осмислювати власне життя, контролювати його хід.

Результатом тренінгу став статистично значущий приріст показників за субшкалами “Цілі” та “Локус контролю – Я” (ЛК – Я) у дівчат експериментальної групи. Це свідчить про позитивний вплив тренінгових занять на ціннісно-смислову сферу учениць, зокрема на формування їх життєвих планів, а також на розвиток впевненості в своїх силах, на становлення суб’єктності.

Результати повторного тестування свідчать, що показники субшкал “Процес” і “Результат” практично не змінились як у хлопців, так і у дівчат обох груп. Це підтверджує спрямованість тренінгу в майбутнє. Окремого пояснення вимагає дещо різний вплив занять на хлопців та дівчат – в перших зріс рівень ОЖ, а в останніх – показник за субшкалою “ЛК – Я”. У дівчат зросла впевненість у здатності впливати на хід власного життя, що традиційно вважається маскулінною характеристикою. Зростання показника ОЖ у юнаків може свідчити про вплив тренінгових занять на здатність учнів будувати життєві стратегії, мислити масштабно. Таким чином, фактично тренінг вирівняв вплив гендерних стереотипів на ціннісне самовизначення старшокласників.

Результати повторного тестування за методикою З.С.Карпенко свідчать, що зміни у сфері особистісних цінностей в експериментальній групі значно більші. Статистично достовірними є прирости за цінностями “Здоров’я”, “Користь” (ранг понизився) та “Доброта” і “Прагнення до досконалості” (ранг підвищився). Таким чином, розвивально-корекційний ефект тренінгу ціннісного самовизначення старшокласників проявився в актуалізації його онтогенетично вищих рівнів, насамперед морального і екзистенційного. Якісно змінився реактивний рівень самовизначення, набувши рис спонтанності.

В результаті формуючого експерименту відбулося тісніше узгодження рівнів суб’єктних здібностей і особистісних цінностей, особливо за параметрами морального самовизначення. З’ясувалося, що екзистенційне самовизначення у старшокласників ще не підкріплюється достатнім суб’єктним потенціалом, зате міцніє воля до життя, що підготовляє есхатологічний рівень самовизначення.

За методикою дослідження цільової спрямованості діагностуються наступні зміни в ціннісно-цільовій сфері учнів: мотивація учнів контрольної групи залишилась на попередньому рівні, тоді як в експериментальній групі відбулися зміни в бік підвищення рівня мотивації (середнє значення його зросло з 1,5 до 2). Таким чином, акцентованим рівнем мотивації (за Я.В.Васильєвим) ціннісного самовизначення старшокласників став ситуативний з тенденцією до переростання в надситуативний, що узгоджується з попередньо зробленим висновком про превалювання у них морального самовизначення з перспективою його екзистенційної трансценденції на вищі рівні суб’єктності.

Учні тренінгової групи готові докласти більших зусиль для досягнення своїх життєвих цілей. Зросло також усвідомлення старшокласниками відповідальності за досягнення мети, що свідчить про розвиток суб’єктності. Більш емоційним стало ставлення учнів до своїх цілей. В учасників тренінгу збільшилась узгодженість рівня домагань та реальних зусиль, які докладаються для досягнення цілей, що свідчить про гармонійнішу Я-концепцію. Отже, в учнів тренінгової групи стала переважати ситуативна мотивація, яка грунтується на чіткому уявленні про життєві цілі та засоби їх досягнення. В учнів експериментальної групи зріс показник усвідомлення своєї ціннісно-смислової сфери (rs) з 0,43 до 0,72.

Найзагальнішою зміною, діагностованою за методикою незакінчених речень для експериментальної групи, є зменшення кількості варіантів-закінчень речень, що вказує на зменшення дифузності ціннісно-смислової сфери. В останній виділялась невелика кількість головних цінностей. Це свідчить про те, що ціннісно-смислова сфера учнів-учасників тренінгу стала впорядкованішою та організованішою, більш монолітною. Старшокласники почали краще усвідомлювати свої цілі та цінності, інтереси, можливості, уподобання, чіткіше уявляти своє майбутнє. Актуальними для учнів експериментальної групи стали ті цінності та суб’єктні властивості, без яких неможливе ціннісне самовизначення: цілеспрямованість, впевненість у своїх силах, відповідальність, моральність тощо. Учні відзначили наступні зміни у своїй ціннісно-смисловій сфері: краще розуміння внутрішнього світу, своїх цілей, життєвих планів, цінностей інших людей, більшу впевненість у власних силах та намірах.

Феноменологічний аналіз динаміки ціннісного самовизначення старшокласників виявив індивідуальні варіанти розвитку цього явища у різних учнів – учасників психокорекційної групи. Це дозволяє намітити додаткові заходи з розвитку ціннісно-смислової сфери старшокласників відповідно до виявленої феноменологічної картини у форматі індивідуальної психокорекції.

В таблиці 1 наведені певні показники першого і повторного тестування, які відображають позитивні зміни в ціннісно-смисловій сфері учасників тренінгу (К – контрольна група, Е – експериментальна).

Таблиця 1

Вплив тренінгових занять на ціннісно-смислову сферу старшокласників

Методика (автор) і шкала | Перше тестування | Друге тестування

К | Е | К | Е

Я.В.Васильєв | Усвідомлення ціннісно-смислової сфери (rs) | 0,52 | 0,43 | 0,6 | 0,72

Рівень мотивації (M) | 1,5 | 1,5 | 1,5 | 2

Д.О.Леонтьєв | ЛК-Я (дівчата) (M) | 15,1 | 15,3 | 15,15 | 19,2

Цілі (хлопці) (M) | 28,2 | 28,3 | 28,4 | 32,5

Цілі (дівчата) (M) | 23,9 | 23,6 | 24,1 | 29

ОЖ (хлопці) (M) | 89,6 | 90,1 | 90,3 | 100,5

З.С.Карпенко | Зв’язок цінностей і суб’- єктних властивостей (rs) | 0,5 | 0 | -0,3 | 0,5

Отже, тренінгові заняття позитивно вплинули на ціннісно-смислову сферу старшокласників. В учнів суттєво актуалізувався суб’єктний потенціал, насамперед на вищих рівнях функціонування особистості, зросла впевненість у здатності керувати власним життям, у власних силах; життєві цілі стали конкретнішими, ієрархічно організованими. Значно зріс рівень усвідомлення ціннісно-смислової сфери та рівень мотивації. Прогресивні зміни відбулись в моральній свідомості учнів. Помітним є також зростання рівня суб’єктності, творчих інтенцій особистості, узгодженості особистісних цінностей та суб’єктних властивостей, структура яких суттєво перебудувалась.

Узагальнення результатів дослідження дало підстави для наступних висновків:

1. Самовизначення, зокрема його ціннісний аспект, належить до визначальних характеристик особистості. Здатність до самовизначення – атрибутивна властивість людини, яка утверджує особистісний спосіб буття. Вивчення проблеми ціннісного самовизначення особистості з позицій холістичного підходу дозволяє об’єднати змістовий (телеологічний), функціональний (каузальний) і генетичний вектори аналізу. Трактування особистості як суб’єкта саморозвитку в контексті генезису аксіосвідомості передбачає уявлення про ціннісне самовизначення індивіда як поступальну реалізацію свого суб’єктного потенціалу, в результаті чого особистість оволодіває онтогенетично вищими рівнями суб’єктності. Розгортання спектру суб’єктності виступає джерелом саморозвитку та становлення особистості як біо-соціо-духовної істоти. Ціннісне самовизначення є проявом внутрішньої, психологічної свободи і завжди передбачає вибір тієї чи іншої альтернативи з числа наявних. Здійснюючи самовизначення, особистість проявляє незалежність від зовнішніх обставин, реалізує самодетермінацію, актуалізує суб’єктне начало, прилучаючись таким чином до загальнолюдських цінностей. Здатність до самовизначення є показником зрілої особистості, яка прагне реалізувати свій потенціал повною мірою. Цінності забезпечують можливість піднятись над причинно-наслідковою даністю і оцінити наявний емпіричний ряд під кутом зору телеологічної перспективи. Ціннісне самовизначення часто супроводжується життєвою кризою, що вимагає перебудови ціннісно-смислової сфери особистості. Продуктивним результатом такої кризи слід вважати вихід на якісно вищий рівень особистісного розвитку і самоактуалізації, що пов’язано з гармонізацією диспозиційної структури Я-концепції.

2. У старшому шкільному віці ціннісне самовизначення є актуальною потребою і насущним екзистенційним завданням. Його здійсненню сприяють наступні передумови: розвиток когнітивної (абстрактно-понятійної) і емоційно-вольової (довільність, ієрархізованість, інтелектуалізованість, опосередкованість) сфер, підвищена сензитивність до засвоєння соціокультурних цінностей та норм, становлення індивідуальної оцінно-ставленнєвої структури, зокрема світогляду, усвідомлена необхідність обрати професію чи рід заняття. Ціннісне самовизначення в ранній юності відбувається на наступних рівнях, які підпорядковуються принципу ієрархії: реактивне (дорефлексивне) самовизначення – рівень відносного суб’єкта, прагматичне (рольове) самовизначення – рівень моносуб’єкта, моральне і соціальне самовизначення – рівень полісуб’єкта, екзистенційне, в т. ч. професійне самовизначення – рівень метасуб’єкта, есхатологічне самовизначення – рівень абсолютного суб’єкта. Самовизначення на кожному з цих рівнів спрямовується ціннісними орієнтаціями на істину (пізнавальна діяльність), користь (практична діяльність), справедливість (комунікативна діяльність), добро (моральна діяльність), красу (творча діяльність) і гармонію зі світом і собою (духовна практика). Головним смислоутворювальним мотивом кожної діяльності є мотив самореалізації в цій діяльності, який необхідно усвідомити. Через недостатній розвиток ціннісно-смислової сфери останні два рівні самовизначення у старшокласників можуть не проявлятися.

3. Операціоналізована концептуальна модель ціннісного самовизначення старшокласників, що лягла в основу психодіагностичного блоку методик психолого-педагогічного експерименту, була задана принципом інтегральної суб’єктності З.С.Карпенко, теоретичними положеннями про рівні мотивації в структурі цільової спрямованості Я.В.Васильєва і рівні репрезентації смисложиттєвих орієнтацій Д.О.Леонтьєва.

4. Розроблена з метою оптимізації ціннісного самовизначення старшокласників програма і зміст відповідного тренінгу засновувалися на методологічних засадах одночасного впливу на змістову і функціональну сторони індивіда як засобу підсилення корекційного впливу; рефлексії ціннісно-смислової сфери; конкретизації особистісних цінностей в цілях окремих діяльностей; пріоритетного впливу на цінності більш високого порядку (детермінація “зверху вниз”); гармонізацію Я-концепції особистості. Тренінгові заняття включали релаксаційні вправи з елементами візуалізації певних цінностей та ототожнення себе з ними, вправи на смислотворення та рефлексію своєї ціннісно-смислової сфери, дискусії щодо змісту окремих цінностей, цілей, особистісних властивостей, вправи на вибір цілей та засобів і шляхів їх досягнення, психогімнастичні ігри, психодіагностичні методики, ведення щоденників самоспостереження.

5. Експериментально підтверджено припущення про те, що спеціально сконструйований тренінг ціннісного самовизначення розширює діапазон усвідомлюваних мотивів цілісної життєдіяльності, переструктуровує цінності-цілі на основі реорганізації суб’єктних властивостей (цінностей-засобів) і забезпечує онтогенетично більш високий, здебільшого моральний та екзистенційний, рівні самовизначення старшокласників. Проведення тренінгу ціннісного самовизначення спричинило наступні зміни в ціннісно-смисловій сфері старшокласників: актуалізацію суб’єктного потенціалу на вищих рівнях функціонування особистості, субординацію й конкретизацію цілей життєдіяльності, гармонізацію Я-концепції та розвиток асертивної поведінки, підвищення відповідальності за напрям і спосіб самореалізації, розблокування творчих інтенцій особистості, зростання сили “Я”, узгодженості особистісних цінностей та суб’єктних властивостей. Експериментальне дослідження підтвердило доцільність і перспективність застосування холістичного підходу при створенні корекційно-розвивальних програм з метою оптимізації ціннісного самовизначення на різних етапах онтогенезу.

Основні положення дисертації відображені в наступних публікаціях:

1. Сметаняк В.І. Особистісне самовизначення і свобода в ракурсі взаємної детермінації // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – Вип. 8. – Ч. 2. – С. 53-59.

2. Сметаняк В.І. Особистість як предмет наукової психологічної рефлексії // Вісник Прикарпатського університету. Філософські і психологічні науки. Івано-Франківськ: Плай, 2003. – Вип. ІV. – С. 140-144.

3. Сметаняк В.І Роль психологічного рекету в програмуванні життєвого шляху особистості // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – Вип. 5. – Ч. ІІ. – С. 190-195.

4. Сметаняк В.І. Тренінг цільової спрямованості як фактор довузівської підготовки психологів // Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (27-28 лютого 2003р.). – Тернопіль, 2003. – С. 255-264.

5. Сметаняк В.І. Функціональні залежності в структурі ціннісно-цільової детермінації поведінки старшокласників // Психологія. Збірник наукових праць НПУ ім. М.Драгоманова, 2001. – Вип.14. – С.165-172.

Анотація

Сметаняк В.І. Психологічні особливості ціннісного самовизначення старшокласників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Прикарпатський університет імені Василя Стефаника, Івано-Франківськ, 2003.

У дисертації розкрито теоретичні засади дослідження феномену ціннісного самовизначення особистості в ранній юності з позицій екзистенційно-гуманістичної, суб’єктної парадигми. Обгрунтовано організаційно-методичні аспекти дослідження особливостей ціннісного самовизначення старшокласників на основі синергетичного узгодження їх ціннісних орієнтацій і суб’єктних властивостей. Визначено онтогенетичні передумови, соціокультурні чинники, психологічні механізми, вікові тенденції та індивідуальні варіанти ціннісного самовизначення в ранній юності. Експериментально підтверджено гіпотезу про те, що спеціально сконструйований тренінг ціннісного самовизначення сприяє разширенню діапазону усвідомлюваних мотивів цілісної життєдіяльності, переструктуруванню цінностей-цілей на основі реорганізації суб’єктних властивостей (цінностей-засобів) і досягненню більш високих онтогенетичних рівнів ціннісного самовизначення старшокласників.

Дисертаційне дослідження підтвердило доцільність та перспективність застосування запропонованого підходу як при вирішенні теоретичних проблем, так і при створенні корекційно-розвивальних програм, спрямованих на оптимізацію ціннісного самовизначення старшокласників.

Ключові слова: самовизначення, цінності, ціннісне самовизначення, суб’єктність, ціннісно-смислова сфера, Я-концепція.

Аннотация

Сметаняк В.И. Психологические особенности ценностного само- определения старшеклассников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Прикарпатский университет имени Василия Стефаника, Ивано-Франковск, 2003.

В диссертации отображены результаты теоретического и экспериментального исследования процесса ценностного самоопределения личности в старшем школьном возрасте.

В теоретической части работы проанализированы идеи, принципы, подходы к изучению ценностного самоопределения личности в ранней юности, рассмотрены и обоснованы ключевые понятия “ценностное самоопределение”, “субъектность”, “ценностно-смысловая сфера”, “выбор”, а также дана сущностная характеристика данного феномена с позиций экзистенциально-гуманистической, субъектной парадигмы.

В диссертации утверждается определяющая роль ценностного самоопределения в самоопределении личностном. Ценностное самоопределение рассматривается как поступательная реализация личностью своего субъектного потенциала, достижение онтогенетически высших уровней субъектности, что предполагает выход на качественно новые уровни личностного развития. В исследовании подчеркивается связь ценностного самоопределения и способности к жизненному выбору, который является проявлением психологической свободы. Таким образом, способность к самоопределению можно считать атрибутивным качеством зрелой личности.

Экспериментально обосновывается концептуальная модель ценностного самоопределения старшеклассников в составе реактивного (дорефлексивного), прагматического (ролевого), нравственного (социального), экзистенциального (творческого, а также профессионального), эсхатологического уровней. Самоопределение на каждом из этих уровней детерминируется ценностными ориентациями на истину (познавательная деятельность), пользу (практическая деятельность), справедливость (коммуникативная деятельность), добро (нравственная деятельность), красоту (творческая деятельность) и гармонию с миром и собою (духовная практика). Определены организационно-методические аспекты диагностики развития и коррекции психологических особенностей ценностного самоопределения старшеклассников на основе синергетического согласования их ценностных ориентаций и субъектных качеств.

В роботе освещены социокультурные детерминанты, психологические механизмы, возрастные тенденции и индивидуальные вариации ценностного самоопределения, которое является актуальной потребностью в ранней юности. Онтогенетическими предпосылками возникновения такой потребности считается развитие когнитивной, эмоционально-волевой сфер, повышенную сензитивность к освоению социокультурных ценностей и норм, становление мировоззрения, осознанную необходимость выбора профессии. Вместе с тем, ввиду недостаточного развития ценностно-смысловой сферы, старшеклассники часто испытывают трудности в осуществлении самоопределения.

Показано, что ценностное самоопределение непосредственно связано с прогрессивными изменениями в диспозиционной структуре Я-концепции личности. Успешное самоопределение возможно в случае согласованного взаимодействия аффективного, когнитивного и оценочно-волевого компонентов Я-концепции, каждый из которых осуществляет свой вклад в этот процесс.

Нашла подтверждение экспериментальная гипотеза о том, что специально сконструированный тренинг ценностного самоопределения содействует расширению диапазона осознаваемых мотивов целостной жизнедеятельности, переструктурированию ценностей-целей на основе реорганизации субъектных качеств (ценностей-средств) и достижению более высоких онтогенетических уровней ценностного самоопределения старшеклассников. Тренинг основан на методологических положениях одновременного влияния на содержательную и функциональную стороны личности, рефлексии ценностно-смысловой сферы; конкретизации личностных ценностей в целях конкретных видов деятельности, приоритетного влияния на ценности высших уровней, гармонизацию Я-концепции.

Доказано, что проведение тренинга оптимизации ценностного самоопределения обусловило следующие изменения в аксиопсихике старшеклассников: актуализацию субъектного потенциала на высших уровнях функционирования личности, субординацию и конкретизацию целей жизнедеятельности, гармонизацию Я-концепции и развитие ассертивного поведения, повышение ответственности за направление и способ самореализации, разблокирование творческих интенций и возрастание силы “Я”. Совокупный развивающе-коррекционный эффект тренинга ценностного самоопределения старшеклассников проявился в актуализации его онтогенетически высших уровней, прежде всего нравственного и экзистенциального. Качественно изменился реактивный уровень самоопределения, приобретя черты спонтанности.

Диссертационное исследование подтвердило целесообразность и перспективность применения холистического подхода при создании коррекционно-развивающих программ с целью оптимизации ценностного самоопределения на различных этапах онтогенеза.

Ключевые слова: самоопределение, ценности, ценностное самоопределение, субъектность, ценностно-смысловая сфера, Я-концепция.

Summary

Smetanyak W.I. Psychological peculiarities of a value self-determination of senior pupils. – Manuscript.

Dissertation on the acquiring of the scientific degree by the applicant of psychological sciences on speciality 19.00.07 – pedagogic and age psychology. – Precarpathian university of Vasil Stefanyk, Ivano-Frankivsk, 2003.In dissertation have been exposed theoretical principies of research of phenomenon of value self-determination of personality in one’s early days from position of existential-humanistic and subjective paradigm.

Organizing-methodical aspects of research of peculiarities of value self-determination of senior pupils on basis of mutual co-operation their value orientations and subjective characteristics have been grounded. Have been defined ontological-genetic, social-cultural factors, psychological mechanisms, age tendencies and individual versions of value self-determination in one’s early days. Experimental it is confirmed hypothesis about that was special created training of value self-determination assists extension diapason of conscious motives the whole vitality, reconstruction of values-objects on the ground of reorganization subjective qualities and achievement more higher ontological-genetic levels of value self-determination of senior pupils.

Thesis-research has confirmed the advisability and the perspective appliance of the proposed approach both in the investigation this phenomen and at the creation correctional-developed programms that it is directed for the optimism value self-determination of senior pupils.

Key words: self-determination, values, value self-determination, individuality, value semantic sphere, self-conception.