У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

ШАХРАЙ ВАЛЕНТИНА МИХАЙЛІВНА

УДК 371.383 – 053.5 (048)

ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ ПІДЛІТКІВ У

ДІЯЛЬНОСТІ ДИТЯЧОГО ТЕАТРУ

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України

Науковий керівник - кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Постовий Віктор Григорович,

Інститут проблем виховання АПН України,

завідувач лабораторією сімейного виховання.

Офіційні опоненти - доктор педагогічних наук, професор

Сагач Галина Михайлівна,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка,

професор кафедри логіки;

- кандидат педагогічних наук,

старший науковий співробітник

Миропольська Наталія Євгеніївна,

лабораторія естетичного виховання

Інституту проблем виховання АПН України.

Провідна установа - Житомирський державний педагогічний університет

імені Івана Франка, кафедра педагогіки, Міністерство

освіти і науки України, м. Житомир.

Захист відбудеться “__6_” травня 2003 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9)

Автореферат розіслано “_27_” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт

Загальна характеристика роботи.

Актуальність дослідження. Розвиток українського суспільства на засадах демократії, гуманізму, культурної спадкоємності вимагає підходу до виховання дітей та молоді як до процесу оволодіння ними духовними цінностями. Проблема виховання молодших поколінь на основі загальнолюдських та національних цінностей знайшла глибоке наукове і суспільно-політичне обгрунтування в державних програмах “Освіта”(Україна ХХІ століття), “Діти України”, в Національній доктрині розвитку освіти, Законах України – “Про загальну середню освіту”, “Про позашкільну освіту”, Указі Президента України “Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та здорового способу життя громадян”, концепціях – “Національне виховання”, “Сім’я і родинне виховання”, “Громадянське виховання особистості в умовах розвитку української державності”.

Особливої педагогічної уваги потребують діти підліткового віку як сензитивного для засвоєння соціальних цінностей. Водночас соціалізація сучасних підлітків відбувається в умовах різкого звуження кола загальновизнаних морально-духовних цінностей, внаслідок чого в ціннісно-смисловій сфері дітей переважають прагматичні чи асоціальні цінності. Процес формування ціннісних орієнтацій підлітків є складним, залежить від впливу багатьох чинників, найважливішими з яких є сім’я, освітні заклади, референтні групи ровесників, що зумовлює пошук виховних засобів, які б взаємоузгоджували та підсилювали дію названих чинників, гармонізували потреби, інтереси особистості та суспільства.

Дієвим засобом формування ціннісних орієнтацій є мистецтво, у різновидовій і різножанровій палітрі якого унікальним духовно-виховним потенціалом володіє театр. Видатний французький просвітитель ХVІІІ ст. Ф.Вольтер вважав, що людський розум для удосконалення моральних вчинків не придумав нічого благороднішого і кориснішого, ніж театральні видовища. Значні виховні можливості має дитячий театр – самодіяльна театральна творчість дітей, що діє в різних типах освітніх закладів (загальноосвітня школа, позашкільний навчальний заклад) та різних соціокультурних сферах (сім’я, дозвілля з ровесниками тощо). Самодіяльна театральна творчість активно сприяє розвиткові емоційно-почуттєвої сфери дітей, створює умовну реальність, в якій підліток вчиться визначати і розвивати свої потреби, інтереси, загальну спрямованість свого життєвого шляху. За допомогою механізмів перевтілення в образи героїв п’єси відбувається невимушене, мимовільне засвоєння моральних норм, розвиток духовних почуттів, творчих здібностей.

Проблемі цінностей, ціннісних орієнтацій, механізмів та засобів їх формування присвячено наукові дослідження в філософії, психології, соціології та педагогіці. Сутність понять “цінності” і “ціннісні орієнтації” розкриті в працях Л.Архангельського, А.Здравомислова, М.Кагана, В.Сагатовського, В.Сіверса, А.Ручки та ін. Механізми та чинники формування цінностей висвітлено в дослідженнях І.Беха, Л.Божович, М.Боришевського, Б.Братуся, І.Гояна, З.Карпенко, О.Научитель, О.Подольської, В.Тюриної. На значення розвиненості емоційно-почуттєвої сфери особистості у формуванні ціннісних орієнтацій акцентують увагу К.Абульханова-Славська, С.Рубінштейн. Формування ціннісних орієнтацій як педагогічну проблему досліджували І.Артюхова, В.Дряпіка, І.Зязюн, О.Кононко, М.Красовицький, І.Підласий, Г.Сагач, Р.Скульський, О.Сухомлинська, К.Чорна. Роль колективу у формуванні ціннісних орієнтацій висвітлюють у своїх працях М.Казакіна, І.Матюша, Н.Хамська. Формування ціннісних орієнтацій підлітків як цілеспрямований педагогічний процес досліджували: В.Анненков – особливості формування ціннісних орієнтацій учнівської молоді; С. Лапаєнко – формування ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя; О.Турянська – формування ціннісних орієнтацій підлітків на матеріалах історії. Виховний потенціал української сім’ї у засвоєнні дітьми цінностей розкривається в працях К.Журби, В.Костіва, Л.Повалій, В.Постового, М.Стельмаховича, П.Щербаня та ін. Вплив родинного спілкування на формування ціннісних орієнтацій підлітків став предметом досліджень Т.Алєксєєнко, О.Докукіної, О.Максимович, Т.Кравченко, О.Хромової.

Проблему соціально-виховної ролі театру в свій час порушували Ф.Вольтер, М.Гоголь, Е Крег, Л.Курбас, А.Луначарський, Р.Роллан. У наш час ці питання розробляють А.Баканурський, Д.Катишева, Н.Корнієнко, А.Прилуцька.

Для формування у підлітків ціннісних орієнтацій засобами самодіяльної театральної творчості важливе значення має досвід української педагогіки (професійної та народної). Проблеми впливу театральної творчості на рівень духовної культури українського громадянства, на ідейно-моральне становлення особистості розглядались М.Вороним, Б.Грінченком, О.Кисілем, С.Русовою, С.Сірополком, І.Франком. Особливу увагу дослідників привертає діяльність шкільного театру ХVІІ-ХVІІІ століть як спеціально організованого процесу формування в молоді християнсько-моральних цінностей, головні засади функціонування якого відображені в творах Л.Корній, О.Мишанича, Л.Софронової.

Особливого значення самодіяльній дитячій театральній творчості як засобу різнобічного розвитку особистості надавали Я.Коменський, А.Макаренко, В.Сухомлинський.

Роль театральної діяльності у гармонійному розвитку школярів, їх гуманних почуттів висвітлюють О.Комаровська, Л.Масол, Н.Миропольська, А.Єршова, В.Ширяєва, Є.Сазонов. Питання про значення дитячого дидактичного театру у навчально-виховному процесі піднімаються в працях Д.Джоли, А.Щербо. Останніми роками в Україні застосуванню театральної самодіяльної творчості у вихованні школярів присвячено ряд досліджень: Г.Костюшко (розвиток творчої активності молодших школярів засобами театральної самодіяльності), М.Левченка (естетичне виховання старшокласників у процесі шкільної театральної діяльності), Л.Чуриліної (морально-естетичне виховання підлітків засобами самодіяльного театру ляльок). Надзвичайно цінними в контексті нашого дослідження є теоретичне обгрунтування театральної педагогіки, що знайшло відображення в працях С.Гіппіуса, К.Станіславського, ідеї використання елементів театральної педагогіки для підвищення ефективності педагогічного впливу в навчально-виховному процесі (В.Абрамян, І.Зязюн).

Водночас до цього часу не стало предметом спеціального дослідження формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру; не висвітлено ефективність дитячого театру як виховної технології залучення учнів до цінностей; недостатньо розкривається взаємодія освітніх закладів і сім’ї в процесі формування ціннісних орієнтацій підлітків засобами самодіяльної театральної творчості; не визначені напрями застосування виховного досвіду українського самодіяльного театру в сучасному педагогічному процесі.

Репертуар дитячих театральних колективів недостатньо сприяє активному залученню школярів до моральних цінностей загальнолюдської та національної культури, він характеризується більше розважальністю, ніж зверненням до глибоких духовно-моральних проблем.

Актуальність і недостатня теоретична та методична розробленість проблеми, потреби виховної практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дослідження входить до наукової комлексної програми Інституту проблем виховання АПН України як складова тематичного плану лабораторії сімейного виховання “Зміст, форми і методи виховної діяльності сім’ї в сучасних умовах” РК № держреєстрації 0198 U 008205. Тема дисертації затверджена Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол №5 від 14 червня 1999 року).

Об’єкт дослідження – формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру.

Мета дослідження – теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру.

Гіпотеза дослідження: формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру ефективно відбуватиметься за умов: органічного поєднання сценічної та громадської діяльності підлітків, використання репертуарних творів емоційно насиченого, духовно-морального змісту; функціонування дитячого театру як виховної технології, що спрямована на розвиток структурних компонентів ціннісних орієнтацій підлітків; оптимізації взаємодії освітніх закладів і сім’ї у використанні засобів дитячої театральної самодіяльності.

Відповідно до мети та гіпотези визначено завдання дослідження:

- здійснити аналіз проблеми формування ціннісних орієнтацій підлітків у сучасній теорії та виховній практиці;

- з’ясувати виховні можливості дитячого театру щодо формування ціннісних орієнтацій підлітків;

- здійснити аналіз виховного досвіду українського самодіяльного театру та визначити перспективні напрями його застосування в сучасній виховній практиці;

- теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити ефективність сукупності педагогічних умов формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру;

- розробити зміст програми формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру та експериментально перевірити її ефективність.

Методологічною основою дослідження є філософська теорія цінностей, положення про природу цінностей, їх зв’язок із соціальними, культурними факторами та потребами, інтересами особистості, ідеї пріоритетності духовних цінностей для прогресу людства (А.Здравомислов, М.Каган, Г.Сковорода, В.Шинкарук); психолого-педагогічне обгрунтування механізмів та шляхів формування ціннісних орієнтацій особистості (І.Бех, І.Зязюн, В.Москалець, Г.Сагач, О.Сухомлинська); концептуальні положення про сутність, значення та принципи національного виховання (Г.Ващенко, О.Вишневський, С.Русова, М.Стельмахович); ідеї технологізації виховної суб’єкт-суб’єктної взаємодії (А.Бойко, М.Красовицький); теоретичні засади театральної педагогіки (Л.Курбас, К.Станіславський).

Для розв’язання поставлених завдань застосовувались такі методи дослідження: теоретичний аналіз філософської, культурологічної, соціологічної, психологічної та педагогічної літератури; методи опитування (індивідуальні та групові бесіди, анкетування, інтерв’ювання); тестування; ранжування; спостереження; створення і розв’язання проблемних ситуацій; аналіз творчих робіт учнів; педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий); вивчення і узагальнення педагогічного досвіду; ретроспективний аналіз власного досвіду; кількісний та якісний аналіз експериментальних показників.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалась упродовж 1996-2002 років на базі Центру творчості дітей та юнацтва “Соняшник”, загальноосвітніх шкіл №№ 1, 6, 13, 21 міста Білої Церкви, Таращанського районного Центру творчості дітей та юнацтва, Згурівського районного Центру дитячої творчості. Всього було охоплено дослідженням 1200 учнів, 256 батьків, 170 вчителів. У формуючому експерименті брало участь 90 підлітків, 60 батьків, 21 педагогічний працівник.

Дослідження проводилось протягом 1995 - 2002 років і охоплює три етапи:

На першому етапі (1995 - 1996) здійснювався теоретико-методологічний аналіз філософської, культурологічної, соціологічної, психолого-педагогічної літератури з метою розробки концептуальних підходів, визначення об’єкта, предмета, гіпотези, завдань і методів дослідження. Вивчався педагогічний досвід формування ціннісних орієнтацій підлітків, виявлялося його наукове і практичне значення.

На другому етапі (1996 - 1997) проводився констатуючий експеримент, визначались особливості дітей підліткового віку щодо формування у них ціннісних орієнтацій, визначались критерії та показники, за якими здійснювалася діагностика рівня сформованості ціннісних орієнтацій підлітків. Уточнювалась гіпотеза та методика формуючого етапу дослідження.

На третьому етапі (1997 - 2002) апробовувалась розроблена методика формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру, аналізувалися та узагальнювалися результати педагогічного експерименту, формулювались основні положення і висновки, здійснювалось оформлення дисертаційного дослідження.

Наукова новизна дослідження полягає в розкритті виховних можливостей дитячого театру щодо формування ціннісних орієнтацій підлітків; теоретичному обгрунтуванні та експериментальній апробації організації діяльності дитячого театру як виховної технології, спрямованої на розвиток структурних компонентів ціннісних орієнтацій підлітків; визначенні змісту та форм взаємодії освітніх закладів і сім’ї у формуванні ціннісних орієнтацій підлітків засобами самодіяльної театральної творчості.

Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні напрямів застосування в сучасному навчально-виховному процесі виховного досвіду українського самодіяльного театру; теоретичному обгрунтуванні педагогічних умов, що забезпечують підвищення ефективності формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру; визначенні критеріїв, їх показників та рівнів сформованості ціннісних орієнтацій підлітків.

Практичне значення дослідження полягає в розробці змісту програми та конкретних методичних рекомендацій щодо формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру, програми театрально-педагогічної просвіти батьків. Вони можуть бути використані вчителями, вихователями, батьками, працівниками позашкільних закладів освіти, у вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується всебічним розглядом предмета дослідження, обгрунтованістю вихідних теоретичних положень, використанням сукупності взаємодоповнюючих та коригуючих один одного методів, адекватних об’єкту, предмету, меті і завданням, ефективністю впровадження в практику рекомендацій, кількісним і якісним аналізом результатів експериментальної роботи, тривалою експериментальною перевіркою.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювались у ході дослідно-експериментальної роботи в експериментальних освітніх закладах. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України, звітних наукових конференціях Інституту проблем виховання АПН України, висвітлювались на засіданнях педагогічних рад експериментальних освітніх закладів, у лекціях для вчителів у Київському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних кадрів, у виступах на науково-практичних семінарах для працівників позашкільних закладів Київської області, відображені в публікаціях автора. Найважливіші теоретичні положення і висновки доповідались на науково-практичних конференціях: “Феноменологія українського народного мистецтва: форма і зміст” (Київ, 1998); “Слово молодим дослідникам”(Рівне, 1998); “Діячі науки і мистецтва рідного краю у розвитку української культури”(Рівне, 1998); “Виховання патріотизму у дітей та молоді в сучасних соціально-економічних умовах”(Київ, 1999); “Освітня система сільського регіону: проблеми та перспективи розвитку”(Біла Церква, 2000); “Роль християнства в утвердженні освіти, науки та мистецтва: історія, уроки, перспективи”(Рівне, 2000); ”Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості”(Київ, 2001); “Теоретичні і практичні питання освіти та виховання”(Біла Церква, 2002).

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 20 наукових та науково-методичних працях, зокрема 9 у фахових виданнях, затверджених ВАК України. Всі публікації одноосібні.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (287 найменувань), додатків (на 53 стор.). Загальний обсяг дисертації – 203 сторінки друкованого тексту, основний зміст викладено на 180 сторінках. Робота містить 11 таблиць, 2 схеми, 1 рисунок.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми; визначені об’єкт, предмет, мета, завдання, теоретико-методологічна основа та методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи; зазначені етапи та експериментальна база дослідження; подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі “Теорія і практика формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру” здійснено теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної, соціологічної літератури; з’ясовано основні проблеми у засвоєнні цінностей сучасними підлітками; обгрунтовані виховні можливості дитячого театру у формуванні ціннісних орієнтацій підлітків; здійснено аналіз виховного досвіду українського самодіяльного театру та визначені напрями його застосування в сучасній виховній практиці; визначено критерії, їх показники та рівні сформованості ціннісних орієнтацій підлітків, здійснено аналіз констатуючого експерименту.

Проблема цінностей, ціннісних орієнтацій, механізмів і шляхів їх формування у дітей та учнівської молоді розкриваються в дослідженнях І.Беха, О.Вишневського, І.Зязюна, О.Кононко, В.Москальця, В.Постового, Г.Сагач, О.Сухомлинської, К.Чорної та ін.

Аналіз наукової літератури дозволив охарактеризувати цінності як суб’єкт-об’єктне ставлення, в якому виявляється значущість для суб’єкта предметів навколишнього світу як засобів задоволення особистісних потреб. Інтегративним утворенням особистості є ціннісні орієнтації – виражені в морально-етичних ідеалах, переконаннях, принципах, почуттях духовні цінності, усвідомлені і пережиті особистістю, що виконують у її житті орієнтувальну, регулятивну, проектувальну функції.

На основі наукових джерел встановлені структурні компоненти ціннісних орієнтацій: когнітивний (знання про цінності), емоційно-смисловий (емоційне сприйняття та осмислення цінностей), мотиваційно-діяльнісний (готовність до діяльності та діяльність з реалізації цінностей), визначено їх зміст.

У роботі розкриті підходи до визначення систем цінностей, з’ясовано, що ядром внутрішнього духовного життя особистості є система базових цінностей (відповідальність, свобода, добро, краса, істина, справедливість, творчість, мудрість). Акцентується увага на тому, що сензитивним віком для засвоєння особистістю соціальних цінностей є підлітковий. Визначені особливості підліткового віку, що створюють основу для активного засвоєння дітьми цінностей. Характеризується стан реального впливу базових цінностей на сучасних підлітків, називаються ті їх аспекти, що потребують особливої уваги педагогів.

Аналіз результатів дослідження свідчить, що найбільшою мірою впливають на особистість ті цінності, які представлені не в поняттєво-раціональному вигляді, а через конкретно-емоційну модель. У цьому контексті найвагомішим виховним потенціалом володіє мистецтво, насамперед театральне. На особливу роль самодіяльної театральної творчості у формуванні ціннісних орієнтацій школярів звертається увага в працях Б.Буяльського, А.Капської, О.Комаровської, Г.Костюшко, Л.Масол, Н.Миропольської, Є.Сазонова та ін. Виховний вплив театрального мистецтва зумовлюється насамперед тим, що його основою є гра, в якій закладені механізми розвитку ціннісно-смислової сфери особистості – ідентифікація, рефлексія, емпатія.

На основі теоретичного аналізу літературних джерел обгрунтовані виховні можливості самодіяльної театральної творчості щодо формування ціннісних орієнтацій, які визначаються специфікою театру і виявляються насамперед: у механізмах створення художньо-театрального образу (розвиток творчого бачення, вироблення творчого ставлення; розкриття образу в сценічній грі); у впливові на особистість комплексу мистецтв (художнє слово, музика, образотворче мистецтво, художнє освітлення, хореографія, пантоміма та ін.); у колективному характері театральної творчості. Розвиток творчого бачення розширює та поглиблює знання підлітків про цінності, актуалізує їхній досвід; формування творчого ставлення сприяє розвиткові почуттів дітей, виробленню в них оцінки і самооцінки; виступ із спектаклем розвиває вольові якості, підвищує усвідомлення юними акторами значущості цінностей, готовність їх захищати, відстоювати перед іншими. Синтез мистецтв у дитячому театрі посилює дію на емоції дітей, сприяє цілісному художньо-образному сприйняттю ними навколишнього світу. Театральна самодіяльність створює умови для організації творчої колективної життєдіяльності підлітків, формування на цій основі референтних груп, які є важливим чинником освоєння, творення і реалізації цінностей.

У процесі дослідження ми дійшли висновку, що одним із найефективніших театральних жанрів, який сприяє формуванню ціннісних орієнтацій підлітків, є поетичний театр, що зумовлюється особливістю мислення дітей цього віку, їх чутливістю до поетичних образів-символів.

У дисертації обгрунтовуються основні напрями застосування виховного досвіду українського самодіяльного театру; узагальнюються погляди І.Франка, Б.Грінченка, С.Русової та ін. про соціально-виховне значення самодіяльного театру; піддається глибокому аналізу народна календарна та родинно-побутова обрядовість як особливий вид народного театру, що спрямований на формування цілісної системи загальнолюдських та національних цінностей; розкриваються педагогічні можливості і умови активного використання творчої спадщини шкільного театру ХVІІ-ХVІІІ століть; теоретично обгрунтовується виховний досвід домашнього театру в українській родині.

Враховуючи структурні компоненти ціннісних орієнтацій, вікові особливості підлітків, їх знання, вміння та навички, були визначені критерії сформованості ціннісних орієнтацій (когнітивний, емоційно-смисловий, мотиваційно-діяльнісний), їхні показники. Відповідно до визначених критеріїв виділено чотири рівні сформованості ціннісних орієнтацій підлітків, умовно названих регулятивно-проектувальним (високим), орієнтувальним (середнім), ситуативним (низьким), індиферентним (дуже низьким) та відповідно дано їх сутнісні характеристики.

Констатуючий експеримент здійснювався з двома групами підлітків – з тими, хто не бере участі в театральній самодіяльності та з тими, хто навчається в театральних гуртках. На основі узагальнення результатів першої групи встановлено, що лише 5% підлітків мають високий рівень сформованості ціннісних орієнтацій, 30% – середній, 40% – низький, 25% – дуже низький. Для визначення рівня сформованості ціннісних орієнтацій підлітків, що займаються в театральних гуртках, були конкретизовані показники критеріїв сформованості ціннісних орієнтацій, що давали можливість виявити вплив театральних занять на засвоєння учнями цінностей. Дослідженням виявлено рівні сформованості ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячих театрів: високий – 6%, середній – 37%, низький – 39%, дуже низький – 18%. Результати констатуючого експерименту двох груп мають незначні відмінності. З’ясовано, що причинами такого стану є: недооцінка в освітніх закладах виховної ролі самодіяльного театру; слабке організаційне та навчально-методичне забезпечення формування ціннісних орієнтацій підлітків засобами театральної творчості; низький рівень усвідомлення керівниками театральних колективів проблеми формування ціннісних орієнтацій та можливості здійснення цього процесу в діяльності дитячого театру; недостатня обізнаність з виховним досвідом українського самодіяльного театру; слабке залучення освітніми закладами до формування ціннісних орієнтацій засобами самодіяльної театральної творчості сім’ї; низький рівень спрямування педагогами та сім’єю підлітків на самостійну театральну творчість під час дозвілля, що знижує ефективність театральних занять в освітніх закладах.

У другому розділі “Організаційно-педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру” теоретично обгрунтовано педагогічні умови ефективного формування ціннісних орієнтацій у діяльності дитячого театру, висвітлено хід формуючого експерименту за розробленою автором методикою та проаналізовано результати дослідження.

Виходячи з мети дослідження, нами обгрунтовано чотири педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру:

1. Утвердження в освітніх закладах підходу до дитячої театральної творчості як морально-значущої ланки навчально-виховного процесу, що зумовлює підтримку та всебічне стимулювання театральної самодіяльності школярів, залучення до неї як обдарованих, так і індиферентних та інших дітей, підвищення професійної компетентності педагогів – організаторів театральної самодіяльності. Ефективність формування ціннісних орієнтацій передбачає чітку морально-громадську позицію керівника театрального колективу, належний рівень усвідомлення ним виховних можливостей дитячого театру.

2. Удосконалення структури та змісту діяльності дитячих театрів з формування ціннісних орієнтацій підлітків. Ми визначили, що результативному залученню дітей до цінностей сприяє структура діяльності, яка включає такі складові: підготовка з підлітками спектаклів; ознайомлення школярів з явищами історії та культури, тематично пов’язаними із сюжетами спектаклів; включення акторів-підлітків у суспільно-громадську роботу (участь у суспільно-мистецьких, екологічних акціях, диспутах, діяльності дитячих організацій тощо); організація педагогічно доцільного сценічного та позасценічного спілкування дітей.

В основі змісту діяльності – розкриття перед підлітками системи духовних цінностей, що зумовлює формування в дитячих театрах повноцінного репертуару, його відповідність вимогам: належний художній рівень, врахування вікових особливостей підлітків, звернення до важливих соціально-моральних, світоглядних проблем, що залучають школярів до процесу активного пізнання та засвоєння цінностей. Актуальним для нашого часу є репертуар, у якому розкриваються надбання українського народу в сферах моралі, духовності, естетики, громадського життя, світогляду. Для посилення дидактичної функції театру доцільне поєднання театральної самодіяльності з вивченням певних навчальних дисциплін.

3. Організація діяльності дитячого театру як виховної технології, що спрямована на розвиток структурних компонентів ціннісних орієнтацій (когнітивного, емоційно-смислового, мотиваційно-діяльнісного) у їх єдності.

Діяльність дитячого театру як виховної технології нами визначена як взаємозв’язок компонентів: а) концептуального підходу до організації (в основі діяльності – осмислення гри як засобу духовного розвитку особистості, соціально-педагогічні ідеї виховуючої ролі театру); б) дотримання принципів виховних технологій: цілеспрямованого створення емоційно збагачених виховних ситуацій; особистісно розвиваючого спілкування; використання співпереживання як психологічного механізму у вихованні особистості; аналізу власних і чужих вчинків; в) системності (відображення в змісті діяльності системи цінностей, організація занять дитячого театру на основі цілісності та поліцентричної інтеграції знань, послідовності і наступності); г) процесуальності (взаємоузгодженість змісту з формами, методами, засобами дитячого театру): форми – сценічний театр, театр-музей, театралізовані конкурси, вечори; методи – розігрування етюдів, усне малювання, метод фізичних дій, бесіда, розповідь, філософські столи, метод виховуючих ситуацій, метод керованої уваги, навіювання та ін.; засоби – художнє слово, хореографічні елементи, пісня, музика, художньо-декоративне оформлення, художнє освітлення; д) діагностичності виховного процесу (розробка і використання діагностичних методик для виявлення динаміки формування ціннісних орієнтацій у процесі самодіяльної театральної творчості та відповідне корегування педагогічного впливу).

4. Організація взаємодії освітніх закладів і сім’ї у формуванні ціннісних орієнтацій підлітків засобами театральної самодіяльності, що спрямована на духовно-культурне збагачення суб’єктів виховного впливу, їх активізацію, підвищення педагогічної культури батьків за допомогою механізмів театральної педагогіки. Були визначені такі форми взаємодії: школа театрально-педагогічної просвіти батьків; організація театралізованих свят родинної тематики; участь батьків у підготовці та проведенні спектаклів, театралізованих вечорів; відкриті заняття дитячого театру; підготовка вистав про сімейне виховання; фестивалі родинних театрів; участь педагогів у родинних святах сімей їхніх вихованців; педагогічна допомога у проведенні цих свят тощо. У процесі дослідження ми дійшли висновку, що важливим родинно-педагогічним засобом залучення дітей до цінностей, розвитку їхнього творчого потенціалу, самореалізації членів родини є домашній театр (театралізація свят народного календаря, днів народження дітей, батьків, Дня матері, Нового року та ін.). Оптимізація співпраці освітніх закладів та сім’ї сприяє розширенню сфер діяльності дитячого театру – проведенню театралізованих дійств у дні народних свят (Різдво, Купала, Великдень), організації народних драматичних ігор, драматизацій народних пісень тощо на вулиці (у дворі), що збагачує й урізноманітнює пасивне малозмістовне дозвілля дітей, пробуджує соціальну активність особистості.

Науково обгрунтований процес формування ціннісних орієнтацій підлітків з урахуванням зазначених педагогічних умов експериментально перевірено у навчально-виховному процесі освітніх закладів.

Експериментальна робота здійснювалась шляхом організації діяльності дитячого поетично-фольклорного театру, використання в навчально-виховному процесі здобутків і можливостей національної культури. Для організації діяльності дитячого театру була розроблена програма “Дитячий поетично-фольклорний театр”, в яку входили такі дисципліни: “Народознавство та основи театральної культури”, “Пісенна народна культура”, “Основи хореографії”, “Гра на сопілці”.

Дослідження процесу формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру, зокрема шляхом співпраці освітніх закладів та сім’ї, проводилось на базі Центру творчості дітей та юнацтва “Соняшник” м. Білої Церкви, ЗОШ №13 м.Білої Церкви, Таращанського районного Центру творчості дітей та юнацтва. Для здійснення дослідницької роботи було сформовано 3 групи школярів – 1 контрольна, 2 – експериментальні. У кожній групі нараховувалося по 30 чоловік. У першій експериментальній групі творча діяльність дітей була організована за програмою дитячого поетично-фольклорного театру, але їхні батьки не були охоплені систематичною роботою, а брали участь у навчально-виховному процесі епізодично. Для другої експериментальної групи дітей ми взяли програму поетично-фольклорного театру, а для їхніх батьків розробили програму школи театрально-педагогічної просвіти.

У закладах, де відбувався експеримент, проведено комплекс заходів з метою підвищення компетентності педагогів з проблеми формування ціннісних орієнтацій підлітків та ролі в цьому процесі самодіяльної театральної творчості.

До структури діяльності поетично-фольклорного театру були включені такі складові: ознайомлення з основами театральної культури; підготовка поетично-фольклорних вистав; розгляд тих питань народознавства, які не пов’язані з сюжетом вистави, але є важливими для поглиблення розуміння учнями народної спадщини; організація суспільно-громадської роботи та дозвілля підлітків. Репертуар дитячого поетично-фольклорного театру будувався на використанні драматичних творів Б.Грінченка, І.Котляревського, І.Кочерги, О.Олеся, Л.Українки, власних творів автора. Здійснювалася інсценізація поетичних та прозових творів Х.Алчевської, Л.Костенко, С.Плачинди, Т.Шевченка та ін., використовувались матеріали давньоукраїнської міфології.

Діяльність дитячого театру була організована на засадах виховної технології, використанні системного підходу, що грунтується на принципах цілісності, поліцентричної інтеграції знань. Ефективності формування ціннісних орієнтацій сприяла структура занять з підготовки поетично-фольклорних вистав, яка забезпечувала органічне поєднання теоретичних знань дітей та театральної гри. Сукупність форм і методів виховної роботи спрямовувалась на розвиток структурних компонентів ціннісних орієнтацій підлітків.

У розвиткові когнітивного компонента увага педагогів була зосереджена на розширенні знань підлітків про цінності та вміннях їх вияву у різних соціокультурних явищах, визначенні школярами ролі цінностей у житті суспільства і окремої особистості. Для цього використовувались розповіді, лекції, екскурсії, фольклорно-етнографічні експедиції, зустрічі з безпосередніми носіями народної культури тощо. Важливим методом була бесіда, в основі якої – діалог, вміння бачити в підлітках повноцінного партнера. Бесіди будувалися навколо тих проблем, що піднімалися у виставах у їхньому зв’язку з проблемами суспільства, колективу, окремих дітей.

Розвиток емоційно-смислового компонента передбачав вироблення в підлітків позитивного емоційного сприйняття цінностей та їх осмислення як особистісно значущих. Зусилля педагогів були спрямовані на створення позитивної емоційної атмосфери в колективі, поглиблення знань дітей про емоційне багатство сприйняття та вираження людиною власного та навколишнього світу, на розвиток їхньої потреби в емоційно-естетичному переживанні. Робота з формування емоційно-почуттєвої сфери будувалася з врахуванням джерел емоційного зараження: емоційності матеріалу театральних занять, емоційності педагога, емоційності атмосфери міжособистісного спілкування дітей. Для розвитку емоційно-смислового компонента використовувались методи: виховуючих ситуацій; метод прикладу (вчинки, дії позитивних героїв, особистий приклад педагога); навіювання; підтримка, схвалення дитини; створення та розігрування етюдів, тематика яких пов’язана з проблемами особистого життя та життя рідного народу; усне малювання; дискусії; обмін думками щодо сприйняття подій, вчинків героїв спектаклів тощо. Систематично здійснювався аналіз підлітками відображених в спектаклях цінностей зі сторони особистісної значущості, закріплення його у судженнях.

Для розвитку мотиваційно-діяльнісного компонента ціннісних орієнтацій педагогічні дії спрямовувались на творче засвоєння дітьми позитивно сприйнятих цінностей у різних видах діяльності, на вираження регулюючої та проектувальної функцій ціннісних орієнтацій у поведінці підлітків. Важливого значення надавалося підготовці виступу дітей, формуванню глядацької аудиторії, яка б допомагала створенню ситуації успіху, організовувалась широка суспільно-громадська діяльність підлітків, де б вони могли виявити свою активність, самостійність, здатність до вольових зусиль.

З метою дослідження результативності формування структурних компонентів ціннісних орієнтацій підлітків використовувався комплекс методів, прийомів дослідницької діяльності: а) когнітивного компонента – бесіди з підлітками, педагогами щодо визначення обсягу та якості знань дітей про цінності; метод незакінчених речень; анкетування; диспути; б) емоційно-смислового – спостереження за підлітками, за виявом їхніх емоцій у виховуючих ситуаціях, реальній поведінці, спілкуванні з друзями; встановлення характеру емоційного відгуку на поведінку персонажів п’єси, її зміст; аналіз творчих робіт підлітків (малюнки, дитячі поезії, сценарії поетичних вистав); визначення пріоритетності вибору підлітками сценічної ролі, уміння обгрунтувати свій вибір; тестування; ранжування цінностей; в) мотиваційно-діяльнісного компонента – аналіз творів-планів; спостереження за виступами, поведінкою учасників театрального колективу; аналіз участі підлітків у позасценічних формах діяльності дитячого театру, роботі дитячих організацій тощо.

Аналіз результатів дослідження свідчить, що внаслідок дії експериментальних факторів у підлітків відбулося розширення знань про цінності, чіткішими стали уявлення про необхідну для повноцінної життєдіяльності особистості систему цінностей, зросло усвідомлення сутності цінностей, збільшилось число тих об’єктів культури, в яких підлітки бачать їх втілення. Більш розвиненими виявились здатність підлітків емоційно виражати та пояснювати значення цінностей. Відбулася активізація позитивного сприйняття явищ національної культури. Підлітки розвинули вміння визначати ієрархію особистісних цінностей, пояснювати її судженнями, виявляти готовність захищати особистісні цінності перед іншими. Юні актори чіткіше пов’язують пріоритетні цінності з накресленням життєвих планів, майбутньою професією, родом занять. У них зросло усвідомлення сутності ролей, розвинулись вміння їх органічного втілення, навички співпраці з іншими учасниками театрального колективу, бажання йти на допомогу друзям під час показу спектаклів і в позасценічному спілкуванні.

Основою цілеспрямованої роботи освітніх закладів і сім’ї у формуванні ціннісних орієнтацій підлітків засобами самодіяльної театральної творчості стала школа театрально-педагогічної просвіти батьків. Експериментальною роботою підтверджена її результативність як сучасної форми педагогізації сім’ї, що спрямовує батьків на підтримку театральної самодіяльності підлітків, застосування її у сімейному вихованні, поглиблює педагогічні знання батьків, підвищує їх готовність до формування ціннісних орієнтацій підлітків, сприяє утвердженню в сім’ї творчості, взаємоповаги, суб’єкт-суб’єктних взаємин.

Результати експерименту відображені в таблиці 1.

Таблиця 1.Рівні сформованості ціннісних орієнтацій підлітків ( у %)

Рівні сформованості | Контрольна група | Перша експери-

ментальна група | Друга експери-

ментальна група

Регулятивно-проектуваль-

ний (високий)

Орієнтувальний (середній)

Ситуативний (низький)

Індиферентний (дуже низький) | 8,9

37,8

45,5

7,8 | 16,7

48,9

32,2

2,2 | 18,9

53,3

26,7

1,1

Порівняльний аналіз показників таблиці дає можливість виявити відмінності в рівнях сформованості ціннісних орієнтацій підлітків контрольної та експериментальних груп. Якщо регулятивно-проектувальний та орієнтувальний рівні у контрольній групі складають 46,7%, то в експериментальних відповідно 65,6% і 72,2%. Ці дані засвідчують ефективність формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру.

Проведене дослідження підтвердило основні положення гіпотези і дає підстави для таких висновків:

1. Сучасні духовно-моральні процеси в українському суспільстві актуалізують проблему формування ціннісних орієнтацій підлітків. Одним із найбільш ефективних педагогічних засобів залучення школярів до цінностей є дитячий театр, використання сили його емоційно-почуттєвого та ідейно-художнього впливу на особистість.

2. Теоретичний аналіз наукової літератури дозволив уточнити поняття “цінності”, “ціннісні орієнтації”, визначити систему ціннісних орієнтацій підлітків, їх зміст, основні структурні компоненти (когнітивний, емоційно-смисловий, мотиваційно-діяльнісний), критерії та показники сформованості ціннісних орієнтацій підлітків, здійснити їх конкретизацію у діяльності дитячого театру. На основі вивчення й аналізу виховної практики встановлено рівні сформованості ціннісних орієнтацій підлітків: регулятивно-проектувальний (високий), орієнтувальний (середній), ситуативний (низький), індиферентний (дуже низький), які відображають незадовільний стан їх формування, зокрема засобами театральної самодіяльної творчості.

3. Обгрунтовано виховні можливості дитячого театру у формуванні ціннісних орієнтацій підлітків: застосування механізмів створення художньо-театрального образу для розвитку структурних компонентів ціннісних орієнтацій; посилення впливу на емоційно-почуттєву сферу особистості через комплекс мистецтв; опора на колективний характер театральної творчості, що сприяє організації виховуючого сценічного і позасценічного спілкування підлітків, формуванню на спільній ціннісній основі референтних груп.

4. Дослідженням підтверджена доцільність та визначені основні напрями застосування досвіду українського самодіяльного театру (обрядового, шкільного ХVІІ-ХVІІІ століть, домашнього) в сучасній виховній практиці: організація дитячих театрів духовно-моральної спрямованості; звернення до народної обрядовості з метою формування цілісної системи духовних цінностей; поєднання художніх та дидактичних функцій у діяльності дитячого театру; актуалізація виховного потенціалу домашнього театру тощо.

5. Результатом теоретичного аналізу та констатуючого експерименту стало визначення педагогічних умов ефективного формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру: утвердження в освітніх закладах підходу до дитячої театральної творчості як морально-значущої ланки навчально-виховного процесу; удосконалення структури та змісту діяльності дитячих театрів; організація діяльності дитячих театрів як виховних технологій; організація взаємодії освітніх закладів і сім’ї з використання засобів театральної самодіяльності. Сукупність педагогічних умов виявляє комплексний вплив на ціннісно-смислову сферу підлітків, що забезпечується педагогічною підтримкою дитячої театральної самодіяльності, збільшенням кількості суб’єктів педагогічної дії, включенням підлітків у різноманітні види діяльності, спрямуванням дітей не лише на ознайомлення з цінностями та їх емоційне сприйняття й осмислення, але і на перевірку дієвості особистісних цінностей, сили та стійкості їхньої регулюючої функції, здатності дітей до творчості, самостійності, ініціативності.

6. Формуючий експеримент підтвердив необхідність удосконалення структури та змісту діяльності дитячих театрів. У змісті знаходить відображення система духовно-моральних цінностей, що передбачає насамперед підбір репертуарних творів глибокого ціннісного наповнення, широке використання здобутків національної культури, поєднання діяльності дитячого театру з вивченням навчальної дисципліни, що має грунтовний ціннісний потенціал. Реалізації змісту сприяють складові структури: підготовка з дітьми спектаклів, включення юних акторів у громадську роботу, ознайомлення підлітків з суспільно-культурними явищами минулого та сьогодення, організація педагогічно доцільного сценічного і позасценічного спілкування дітей.

7. Ефективність роботи з формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру підвищується за умови його організації як виховної технології, що враховує специфіку та виховні можливості театральної творчості і спрямована на розвиток структурних компонентів ціннісних орієнтацій підлітків. Діяльність дитячого театру як виховної технології характеризується: концептуальним підходом (в основі – ідеї про виховну роль театру); відповідністю принципам виховних технологій, утвердженням діалогічності у спілкуванні педагогів і підлітків; системністю діяльності (організація занять на принципах цілісності та поліцентричної інтеграції знань, наступності і послідовності); взаємоузгодженістю змісту із засобами, формами і методами навчально-виховної роботи, їх різноманітністю; використанням діагностики для вивчення динаміки формування ціннісних орієнтацій та відповідним корегуванням педагогічного впливу.

8. Проведена експериментальна робота виявила, що формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру потребує активної участі в цьому процесі батьків, що зумовлює удосконалення змісту та форм співпраці освітніх закладів та сім’ї. Була підтверджена результативність театрально-педагогічної просвіти батьків як сучасної форми педагогізації сім’ї, що створює можливості підвищувати рівень готовності батьків до формування ціннісних орієнтацій дітей, використовуючи виховний потенціал театральної самодіяльності, зокрема в умовах сімейного виховання, сприяє розширенню сфер діяльності дитячого театру.

9. Кількісні та якісні показники результатів експерименту свідчать про ефективність програм і методичних рекомендацій, використаних у роботі, та необхідність їх творчого застосування в масовій практиці. Запропонована методика сприяла розширенню знань підлітків про цінності, їх втілення в артефактах загальнолюдської та національної культури, ефективно вплинула на збагачення емоційно-почуттєвої сфери школярів, вироблення в них умінь осмислювати цінності, проектувати способи реалізації пріоритетних цінностей, на розвиток вольових рис характеру, відчутно посилила позитивне сприйняття цінностей національної культури, сприяла формуванню спрямованості підлітків на цінності суспільно-громадського життя.

10. Дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру. Подальшого наукового пошуку потребують питання формування ціннісних орієнтацій підлітків у різних жанрах дитячого театру, визначення умов та форм інтеграції дитячого театру і окремих навчальних предметів, виявлення виховних можливостей театрів-музеїв у формуванні ціннісних орієнтацій підлітків, підготовки педагогів до формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1. Творчий засіб виховання особистості // Нова педагогічна думка. – 1999. – №3. – С.98 – 101.

2. Дитячий театр як виховна технологія формування ціннісних орієнтацій підлітків // Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): Збір. наук. праць. – К.: ВіРА Інсайт, 2001. – Кн.2. – С.159-165.

3. Педагогічні умови формування ціннісних орієнтацій підлітків у діяльності дитячого театру // Рідна школа. – 2002. – №5. – С.66-68.

4. Виховні можливості самодіяльного дитячого театру у формуванні ціннісних орієнтацій підлітків // Рідна школа. – 2002. – №6. – С. 29-31.

5. Виховна роль самодіяльного театру (з досвіду українських педагогів) // Рідна школа. – 2002. – №8-9. – С.18-20.

6. Виховання підлітків засобами дитячого народознавчого театру // Мистецтво та освіта. – 2002. – №2. – С.44-45.

7. Писанка Ярила (Символіка великодньої писанки): Народознавча п’єса // Світло. –


Сторінки: 1 2