ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ШВИРКА Вікторія Миколаївна

УДК 378.036:7

ЕСТЕТИЧНЕ ВИХОВАННЯ МАЙБУТНЬОГО

ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА ЗАСОБАМИ МИСТЕЦТВА

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України,

член-кореспондент АПН України,

доктор педагогічних наук, професор

Шевченко Галина Павлівна,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля,

завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Мельничук Сергій Гаврилович,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

завідувач кафедри педагогіки психолого-педагогічного факультету;

кандидат педагогічних наук, доцент

Молчанова Галина Іванівна,

Донецький національний університет,

доцент кафедри педагогіки і психології.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки, м. Харків.

Захист відбудеться 15 травня 2003 року о 13.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий 14 квітня 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л.Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність і доцільність теми дослідження. Сучасна соціокультурна, економічна та політична ситуація в Україні значно загострила проблему духовної безпеки нації, збереження історико-культурних та художньо-естетичних національних традицій, формування естетичної культури шкільної та студентської молоді.

Національна доктрина розвитку освіти, Державна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція педагогічної освіти, Закон України “Про вищу освіту”, Концепція національного виховання, а також концепції естетичного виховання орієнтують вищу педагогічну школу на здійснення комплексу заходів щодо прилучення студентської молоді до художньо-естетичної культури, до різних видів мистецтва, до слова як засобу духовного самовираження індивіда, до розвитку здібностей творчого засвоєння соціокультурного досвіду суспільства.

Естетичне виховання студентської молоді в різних вищих навчальних закладах має загальні й специфічні тенденції. Навіть в умовах одного вищого навчального закладу, наприклад, педагогічного вирішуються цілеспрямовані особливі завдання, які притаманні професійній підготовці вчителя-філолога.

Філологи – особлива категорія майбутніх учителів, фундаментальна підготовка яких (література й мова) безпосередньо лежить у площині естетики й мистецтва. Очевидною в зв’язку з цим є подібність статусу філології й мистецтва, яка зумовлює необхідність досліджувати особливості естетичного виховання цих студентів. Крім того, потребують спеціального вивчення проблеми вибору видів мистецтва, способів їх інтеграції в дисципліни філологічного циклу й, звичайно, побудови системи естетичного виховання майбутніх учителів-філологів засобами мистецтва.

У філософській літературі проблеми естетичного виховання засобами мистецтва і його ролі в розвитку особистості знайшли чільне місце у працях М.Бахтіна, Ю.Борєва, О.Бурова, А.Зися, І.Зязюна, В.Іванова, О.Лосєва, Ю.Лотмана, М.Мамардашвілі, Л.Столовича, П.Флоренського та ін., у тому числі українських філософів О.Воєводіна, Г.Квасова, А.Комарової, С.Кримського, Л.Левчук, В.Лобаса, В.Мазепи, В.Михальова, О.Семашка, Р.Шульги та ін.

Психологічні аспекти естетичного виховання студентської молоді засобами мистецтва відображені в роботах В.Андреєва, І.Беха, П.Блонського, М.Боришевського, Л.Виготського, О.Леонтьєва, С.Максименка, Б.Теплова, Ж.Юзвак, П.Якобсона та ін. Розвиток гендерології і, зокрема, гендерної педагогіки мистецтва (А.Моісєєва, Л.Штильова), орієнтує на вибір форм естетичного виховання майбутніх учителів-філологів, ураховуючи їх гендерну стать. Проблеми теоретичних основ естетичного виховання розроблялися педагогами-класиками (Я.Коменський, А.Макаренко, Й.Песталоцці, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський) і сучасними вченими (В.Бутенко, І.Зязюн, Є.Квятковський, Л.Масол, Б.Неменський, Г.Падалка, Т.Рейзенкінд, Г.Шевченко та ін.).

Багато уваги естетичному вихованню засобами мистецтва приділяється сучасними зарубіжними вченими. Провідні спеціалісти в цій галузі – С.Доббе (C.Dobbe), Е.Ейзнер (Е.Eisner), Х.Гарднер (H.Gardner), Т.Монро (Т.Munro), В.Ланьєр (V.Lanier), В.Лоуенфельд (V.Lowenfeld). Зарубіжний досвід естетичного виховання досліджується українськими вченими М.Лещенко, Р.Белановою, Г.Карцивадзе та ін.

Глибоко досліджені загальні питання організації естетичного виховання студентів засобами мистецтва при вивченні всіх предметів і, у першу чергу, гуманітарного й художнього циклів (В.Бутенко, Є.Крупник, Л.Масол, В.Мирецька, Н.Миропольська, О.Торшилова, Б.Юсов). Особливу роль, на наш погляд, відіграють дослідження Г.Шевченко, що реалізують теоретичний і практичний аспекти взаємодії мистецтва в процесі естетичного виховання.

Останнім часом естетичне виховання студентів у вищих навчальних закладах України стає самостійною галуззю наукових знань. Інтерес учених у цій сфері пов'язаний з різноманітними питаннями, серед яких: сприйняття естетичних цінностей, формування естетичного досвіду майбутнього вчителя (В.Бутенко, В.Дряпіка, І.Зязюн,); формування художньої культури засобами мистецтва слова (Н.Миропольська); формування естетичної культури майбутніх учителів окремими видами мистецтва (Л.Гарбузенко, Л.Фірсова) і комплексом мистецтв (Т.Рейзенкінд, Г.Шевченко, О.Щолокова та ін.); формування естетичних потреб, мовленнєвої, вокально-мовленнєвої, естетико-екологічної культури майбутнього вчителя в системі університетської педагогічної освіти (Л.Азарова, О.Глузман, І.Котєнєва, Є.Коцюба, С.Федорищева та ін.); професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя у взаємодії науки і мистецтва (С.Шаргородська та ін.). Ролі викладача в здійсненні естетичного виховання й освіти молоді присвячені роботи В.Дряпіки, С.Мельничука, Н.Крилової, А.Комарової та ін. Однак автори ряду робіт відзначають, що естетична підготовка майбутніх учителів виявилася на дуже низькому рівні (А.Щербо й ін.). Значна частина наукових досліджень присвячена підготовці вчителя до естетичного виховання учнів, серед них роботи Ю.Бондарчук, Л.Бейрюмової, М.Верб, М.Веселовської, Г.Кутузової, Г.Петрової. Але готовність студентів до естетичного виховання школярів – лише частина загальної, ширшою проблеми, яка, насамперед, пов'язана з формуванням високої естетичної культури особистості сучасного вчителя, його естетичних (мистецтвознавчих) потреб, інтересів, цінностей, смаків та ідеалів.

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок про те, що в педагогічній науці найбільш розроблена проблема естетичного виховання школярів, питання ж естетичного виховання студентів-філологів залишаються все ще мало вивченими; за наявності досліджень окремих аспектів проблеми естетичного виховання студентів система естетичного виховання майбутніх учителів засобами мистецтва не представлена в сучасній вітчизняній педагогічній науці. Спостерігається певне протиріччя між високим естетичним потенціалом філологічних дисциплін, їх мистецтвознавчою спрямованістю, здатністю до інтеграції з усіма видами мистецтва й обмеженим використанням цього потенціалу в навчально-виховному процесі вищої педагогічної школи.

Недостатня теоретична розробленість питання і практична потреба його вирішення визначили вибір теми дисертаційного дослідження – “Естетичне виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до плану наукової роботи Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка в межах комплексного дослідження кафедри педагогіки “Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва” під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г.Шевченко (№ держреєстрації 01830032718).

Об'єкт дослідження - процес естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва.

Предмет дослідження – педагогічні умови естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва в навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов реалізації системи естетичного виховання майбутнього вчителя-філолога.

Концептуальна ідея нашого дослідження спирається на праці М.Бахтіна, В.Біблера, В.Гумбольдта щодо естетичної завантаженості слова, яка є, з одного боку, засобом пізнання різних типів художніх культур, подій, людських вчинків, що становить певну основу для морального вибору кожної індивідуальності, стратегії її життєдіяльності; з іншого боку, слово несе в собі все багатство людських переживань, воно завжди емоційно-насичене, і, врешті-решт, є за своїм змістом “культурним вчинком” (М.Бахтін). Естетична завантаженість слова полягає в його здатності відбивати в собі красу світу, красу людини, красу природи у всій її багатоманітності. Ми спираємося також на наукові позиції Н.Миропольської стосовно “естетичної логосфери”, що забезпечує розвиток особистісних морально-естетичних переживань і здатності в повсякденному житті реалізувати вищі морально-естетичні цінності, які втілені в естетичних ідеалах художніх образів.

Опановуючи естетичним змістом слова, учитель-філолог достатньо вільно може використовувати в навчально-виховному процесі не тільки мистецтво слова, а й образотворче мистецтво, мистецтво театру, кіно, музики та ін. Використання різних видів мистецтва в навчально-виховному процесі сприяє формуванню в майбутніх учителів-філологів духовних потреб та цінностей, різнобічних художньо-естетичних смаків, включенню до різноманітних видів творчої професійної діяльності. Саме інтеграція окремих видів мистецтв забезпечує ефективність естетичного виховання вчителя-філолога.

Гіпотеза дослідження – естетичне виховання студентів-філологів засобами мистецтва у вищих педагогічних навчальних закладах буде ефективним за умов:

- інтеграції мистецтва у всі форми професійної підготовки спеціалістів;

- дотримання принципів діалогу культур;

- створення багатогранного художньо-естетичного середовища, “естетичної логосфери” у процесі викладання дисциплін філологічного циклу;

- реалізації системи поетапної естетичної підготовки майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва.

Відповідно до мети й гіпотези були поставлені такі завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробки проблеми естетичного виховання студентів-філологів у теорії та практиці професійної підготовки майбутнього вчителя.

2. Розкрити теоретико-методологічні засади естетичного виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва.

3. Визначити сутність, зміст, етапи та педагогічні умови естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва.

4. Установити естетичний потенціал філологічного знання і його професійно-педагогічну спрямованість.

5. Обґрунтувати критерії, показники та рівні естетичного виховання майбутнього вчителя-філолога.

6. Розробити методичні рекомендації для викладачів спеціальних та психолого-педагогічних дисциплін з естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва.

Для реалізації мети дослідження й вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів: теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної, культурологічної, соціологічної літератури з теорії і практики естетичного виховання студентів для визначення науково-методологічних основ дослідження; метод системного аналізу при обґрунтуванні принципів, закономірностей естетичного виховання майбутніх учителів-філологів; порівняльно-зіставний аналіз і узагальнення досвіду естетичного виховання студентів; метод моделювання умов естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва в навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу; емпіричні: педагогічний експеримент, анкетування, бесіди - індивідуальні й групові, спостереження і аналіз результатів естетичної діяльності студентів-філологів для визначення сучасного стану і перспектив естетичного виховання майбутніх учителів-філологів; методи статистичного аналізу для обробки експериментальних результатів, кількісного аналізу емпіричного матеріалу.

Теоретико-методологічною основою дослідження є концептуальні положення естетики про сутність естетичного розвитку особистості (О.Буров, Є.Квятковський, Б.Лихачов, В.Мазепа, В.Михальов, Л.Печко, О.Семашко, Н.Яранцева та ін.), провідні ідеї сучасної теорії естетичного виховання молоді (В.Бутенко, В.Дряпіка, А.Комарова, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Олексюк, Г.Падалка, О.Рудницька, Г.Шевченко та ін.), історико-педагогічний та культурологічний підходи до проблеми естетичного виховання (І.Зязюн, Н.Крилова, М.Лещенко, С.Мельничук, О.Онищенко), Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті, Державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), Концепція національного виховання, Концепція педагогічної освіти в Україні, Концепція художньо-естетичного виховання учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Наукова новизна і теоретична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблена технологія етапної естетичної підготовки студентів-філологів засобами різних видів мистецтва; отримала подальшого розвитку ідея опанування студентами-філологами естетикою слова, використання різних видів мистецтва з метою широкої мистецтвознавчої підготовки фахівця як носія художньої культури; визначено способи створення інтегрованих програм з профілюючих дисциплін із використанням мистецтва; створено науково обґрунтовану систему етапного естетичного виховання майбутніх учителів-філологів засобами мистецтва.

Практичне значення дослідження пов'язане з розробкою системи етапного естетичного виховання філологів засобами мистецтва, заснованої на взаємозв'язку чотирьох підсистем: аудиторної і позааудиторної роботи, самовиховання і самостійної художньої творчості; з доповненням до професіограми вчителя-філолога (естетограми); зі створенням програм інтегрованого “Практикуму з мови і мистецтва”; програми спецкурсу “Естетичне знання в діалозі культур”; програми спецсемінару для викладачів “Естетичне виховання студентів-філологів у системі професійної підготовки”; методичних рекомендацій щодо розробки комп'ютерної програми для інтегрованого шкільного курсу (“Мова і мистецтво”). Результати дисертаційної роботи впроваджені в навчально-виховний процес Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка і Слов’янського державного педагогічного університету: ЛДПУ імені Тараса Шевченка (довідка № 11 від 16.06.1998, довідка № 7 від 25.04.2002); СДПУ (довідка № 56 від 08.05.2002).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки, кафедри іноземних мов і ради факультету іноземних мов Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, щорічно повідомлялись на університетських наукових конференціях, регіональних науково-практичних конференціях: “Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору” (Луганськ-Старобільськ, 2000), “Післядипломна освіта в регіоні: стратегія та перспективи” (Луганськ, 2002); науково-практичних семінарах вчителів шкіл м. Луганська.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 8 робіт, з них 6 у фахових виданнях: 7 у збірниках наукових праць, 1 - тези науково-практичної конференції.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до них, загальних висновків, списку використаних джерел (291 найменування), 7 додатків на 60 сторінках, 15 таблиць, 1 малюнка. Повний текст дисертації викладений на 273 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені об'єкт, предмет, сформульовані мета й завдання дослідження, названі методи дослідження, наукова новизна, теоретична і практична значущість роботи, наведені дані з апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи естетичного виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва” здійснено аналіз психолого-педагогічної, філософської, культурологічної літератури з проблеми естетичного виховання майбутніх учителів-філологів; розкрито сутність і зміст процесу естетичного виховання майбутніх учителів-філологів засобами мистецтва.

Аналіз філософських досліджень проблем естетики від античності до сучасності дав можливість осмислити еволюцію ідей, пов’язаних із роллю мистецтва в системі естетичного виховання. Розвиток поняття “естетичне виховання”, починаючи з Ф.Шіллера, простежувався на рівні світової та вітчизняної філософської і педагогічної думки. Серйозний внесок у розвиток ідей естетичного виховання зробили українські мислителі В.Вернадський, Б.Грінченко, С.Миропольський, М.Пирогов, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, Леся Українка, І.Франко, Т.Шевченко та ін. У їхніх роботах простежується динаміка розвитку поняття “естетичне виховання”, пов’язаного з визначенням гармонійно розвиненої особистості, з необхідністю вивчення історії мистецтва, з включенням естетичного виховання майбутніх учителів до системи педагогічної освіти.

Аналіз літератури з проблеми впровадження естетичного виховання в практику освітніх закладів дозволяє стверджувати, що естетизація навчально-виховного процесу в слов’янських країнах здійснювалася з давніх часів, проте в різні історичні періоди з неоднаковим ступенем активності. Зразком естетичного виховання в Україні була Києво-Могилянська академія, яка спиралась на досвід європейських вищих шкіл (Віленської, Замойської, Кембріджської, Познанської та ін.), недільні школи, братські школи, а з другої половини ХІХ ст. – Ніжинський, Глухівський педагогічні інститути. На початку ХХ ст. ці ідеї підхопили Полтавський педінститут, Харківська Академія теоретичних знань, Києво-Подільський ІНО та інші навчальні заклади.

Дослідження С.Мельничука свідчать, що в другій половині ХІХ ст. проходить стадію становлення педагогічна освіта. Визначається послаблення формалізму, збільшується кількість годин на вивчення словесності, вводяться предмети “Естетика” і “Етика”. Уже в цей час ставиться питання про естетичну підготовку вчителя в позааудиторній роботі. На початку ХХ ст. до навчальних планів гуманітарних спеціальностей запропоновано курс “Історія мистецтва”, включаються деякі методичні питання естетичного виховання в курси спеціальних дисциплін. У наступні десятиліття до навчальних планів були додані дисципліни з історії естетичних учень і мистецтвознавства. У 50-60 роки, крім цих дисциплін, у вищих закладах освіти читалися також факультативи, спецсемінари з історії та теорії мистецтва, у курсах базових дисциплін приділялась увага естетичній значущості спеціального знання. Однак у 90-ті роки години, відведені на вивчення названих курсів, скоротили, а курс “Естетики” змінили на “Культурологію”.

Позааудиторні форми естетичного виховання з 30-х до 90-х років ХХст. були зв’язані з гуртками художньої самодіяльності, культпоходами в театри, кіно, на виставки, диспутами, святами тощо. Останнім часом активно розвивається клубна форма естетичного виховання (“Прихильників мистецтва”, вивчення мови), студентські театри та ін.

Таким чином, вища школа України, починаючи із середини ХVІ ст., орієнтується на естетичне виховання вчителів, накопичуючи вітчизняний досвід і вивчаючи закордонний. Початок 90-х років ХХ ст. характеризується відродженням вітчизняних традицій в естетизації навчально-виховного процесу. Саме ця обставина спрямовує на аналіз сучасної філософської й психолого-педагогічної літератури з позицій єдності національного й загальнолюдського в естетиці, діалогу культур; на вивчення зарубіжного досвіду естетичного виховання учнівської молоді.

У сучасній філософській літературі також акцентується увага на проблеми естетики й естетичного виховання (М.Бахтін, В.Біблер, М.Каган, С.Кримський, Л.Левчук, О.Лосєв, В.Малахов, М.Мамардашвілі). Учені пояснюють взаємозв'язок і залежність емоційного стану людини із загальними космічними процесами, природними явищами, особливостями культурно-побутових традицій народу, що припускає можливість формування в особистості цілісної картини світу. На їхню думку, естетичне виховання в цьому контексті змушено ставати більш субкультурним, особистісно-орієнтованим і все більш плюралістичним.

Розгляд проблеми естетичного виховання студентів дозволяє зробити такі висновки: естетична культура людини органічно зв'язана із соціумом, із станом культури країни в даний період; вона в усі історичні періоди пов'язана з мистецтвом: теорія гармонійного виховання заснована на відповідності художньої творчості й суспільного розвитку; естетичне виховання реалізується в сучасній освітньо-виховній парадигмі вищої школи й характеризується субкультурністю, плюралізмом і діалогічністю. Опанування студентами-філологами естетикою слова, створення естетичного середовища виховання й освіти в процесі викладання філологічних та психолого-педагогічних дисциплін значною мірою сприяють озброєнню майбутнього вчителя методологією й технологією використання мови і літератури як засобу мистецтвознавчого впливу на формування професійних і особистісних якостей.

Мистецтво має особливу значущість у процесі естетичного виховання студентів, бо його твори являють конкретно-почуттєву образність, наочність, яскравість, виразність. Воно є могутнім засобом виховання людини – прямою функцією спілкування людей, поширює межі сфери людського спілкування за рахунок нової його форми. Отже, у процесі естетичного виховання студентів слід врахувати такі функції мистецтва, як пізнавальна, естетична, гедоністична, аксіологічна, комунікативна, соціальна, семіотична, світоглядна.

Специфічною особливістю мистецтва є мислення в образах, умовність, асоціативність, метафоричність та ін., що має безпосереднє відношення до вчителя-філолога, який повинен відтворити це на вербальному рівні.

Спираючись на визначення естетичного виховання в наукових працях (В.Бутенко, М.Киященко, Л.Коваль, Г.Кутузова, Л.Масол, Г.Петрова, Г.Шевченко) та спостерігаючи їхні філософські й психолого-педагогічні тенденції, ми розглядаємо естетичне виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва як послідовну взаємодію суб'єктів виховання в процесі естетичного пізнання й різноманітної мистецтвознавчої та мовної діяльності, спрямованих на прояв художньо-естетичних інтересів, потреб та ціннісних орієнтацій; нагромадження художньо-естетичного досвіду, реалізацію самостійних творчих можливостей, що визначають естетичне ставлення до мистецтва та дійсності. Таке сприймання процесу естетичного виховання дозволяє робити більш досконалим розвиток естетичних переживань, естетичної оцінки, та естетичних суджень, а також формування вмінь вести художньо-естетичний аналіз творів мистецтва.

До найбільш значущих функцій естетичного виховання слід віднести пізнавально-освітню, розвивальну, організаційно-педагогічну, культурно-соціальну, психологічну. Теоретичний аналіз (І.Зязюн, Б.Лихачов, Г.Падалка, Г.Шевченко) та експертна оцінка складових естетичної вихованості зумовили такі її компоненти: освітній, емотивний, професійно-педагогічний, естетико-філологічний і соціокультурний.

До критеріїв естетичної вихованості студентів-філологів ми відносимо: широту естетичних інтересів, у тому числі – у сфері мистецтва; здатність визначати роль твору мистецтва в ситуації діалогу культур; наявність відповідної системи естетичних ціннісних орієнтацій (у тому числі й у мистецтві); уміння адекватно оцінювати художній твір; здатність розуміти естетичні особливості слова в різних його контекстах (проявах); навички використовувати естетичне знання в самостійній художньо-творчій діяльності; уміння репрезентувати смислові й художні особливості твору мистецтва відповідно до кращих зразків естетики слова; здатність визначати відповідність творів мистецтва лінгвістичній темі.

Естетичне виховання студента-філолога може здійснюватися й у некерованому потоці випадкових стосунків у структурі вищого педагогічного навчального закладу, однак ми вважаємо, що естетична особистість повніше й ефективніше формується в спеціально створеній системі, під якою розуміємо “сукупність послідовних, взаємозалежних, керованими викладачем естетичних впливів на учнів як засобами мистецтва, так і самим життям, що сприяють формуванню естетичних потреб, почуттів, художніх смаків і поглядів” (В.Шацька). Структурні частини розробленої системи естетичного виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва введені на рівні багатоаспектних зв'язків, реалізованих у таких умовах: інтеграція мистецтва у всі форми професійної підготовки спеціалістів; дотримання принципів діалогу культур; створення багатогранного художньо-естетичного середовища, “естетичної логосфери” у процесі викладання дисциплін філологічного циклу; реалізація системи поетапної естетичної підготовки майбутнього вчителя засобами мистецтва. Крім того, ми вважаємо доцільним використовувати в естетичному вихованні інноваційні технології, у тому числі й комп'ютерні; розвивати самостійність студентів, що сприяє їх участі в художньо-творчій діяльності, а також підвищувати естетичну компетентність викладачів університету.

Розробивши естетичні аспекти - аксіологічний; культурологічний; антропологічний; синергетичний, в організації системи ми керувалися визначеними в науці метапринципами. Крім названих в педагогічних дослідженнях (Г.Петрова, Л.Хомич) принципів цілісності, інтегративності й структурності, ми вважаємо значущими в умовах нової освітньої парадигми вищої школи України й такі принципи, як етапність процесу естетичного виховання в контексті безперервної вищої освіти; загальність естетичного виховання; динамічність і плюралізм змісту і форм естетичного виховання; принцип естетики всього студентського життя.

Мистецтво за своєю суттю – явище універсальне, однак характер його сприйняття (“споживання”) – індивідуальний. У зв'язку з цим у дослідженні ми обґрунтували особливості використання видів мистецтва в естетичному вихованні філологів, що відрізняють його від такої ж роботи зі студентами інших факультетів (коло видів мистецтва, жанрів, що органічніше за все входять до структури цінностей студентів-філологів). Аналіз і узагальнення навчальних планів філологічних спеціальностей педагогічного університету, навчальних програм із предметів словесності загальноосвітніх шкіл, практики позааудиторної діяльності студентів-філологів, досвіду учителів-практиків мови і літератури дозволив нам визначити такі критерії добору видів мистецтва для естетичного виховання майбутніх вчителів-філологів: образно-діалогічний потенціал виду мистецтва; сугестивні можливості виду мистецтва в сприйманні навчального знання; аксіологічний статус виду мистецтва в системі професійної діяльності вчителя-філолога; градації естетичних можливостей виду мистецтва в культурному житті студента; синтетичність виду мистецтва, його універсальність як засобу духовного впливу. Отже, ми орієнтувались переважно на такі види мистецтва, як література, театр, кіно, музика, живопис, декоративно-прикладне мистецтво.

У другому розділі “Педагогічні умови естетичного виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва” подається науково-методичне пояснення педагогічних умов реалізації системи поетапного естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва, представлені матеріали діагностики естетичної вихованості студентів, дана характеристика експериментальної роботи.

Обґрунтування сутності естетичного виховання студентів-філологів та критеріїв оцінки сприяло визначенню рівнів його сформованості: високий рівень (творчий); достатній (аналітичний); середній; низький; критичний.

В експериментальній роботі за проблемою дослідження брали участь студенти факультету іноземних мов Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та філологічного факультету Словянського державного педагогічного університету. Відповідно до завдань констатуючого етапу вивчалися вихідний стан компетентності, інтересів і потреб студентів-філологів у галузі мистецтва. Для порівняння залучалися матеріали аналогічного дослідження, де в якості респондентів виступали вчителі-філологи. Діагностування проводилося на основі анкет, програм інтерв'ю й бесід, тестових завдань, аналізу документів і результатів художньо-творчої діяльності студентів. Крім того, була зроблена спроба виявити гендерні переваги студентів в окремих видах мистецтва.

Результати констатуючого експерименту показали, що більшість студентів (42,7%) знаходяться на критичному рівні естетичної вихованості, 27,3 % – на низькому, що в цілому складає більше половини контингенту тих, хто навчається. Обмежені знання студентів-філологів з естетики і мистецтва, практично відсутні інтереси й потреби в естетичному самовихованні, у розширенні матеріальних умов естетичного пізнання. Недосконалі вміння студентів асоціювати мистецтво із сучасною соціокультурною ситуацією; емотивні установки майбутніх учителів на класичне мистецтво зв'язані найчастіше з досягненнями минулого, а сучасне мистецтво співвідноситься в їхній свідомості переважно зі здобутками “масової” культури. На жаль, студенти практично не знають національного й регіонального мистецтва, не виявляють умінь адекватно оцінювати художній твір, визначати відповідність творів мистецтва лінгвістичній теми. Констатуючий експеримент одночасно свідчить про невисоку інформованість респондентів у питаннях теорії й методики естетичного виховання школярів засобами мистецтва, у тому числі – в уявленнях про гендерну педагогіку мистецтва, про інноваційні методики естетичного виховання засобами комп'ютерних технологій. Студенти недостатньо орієнтовані на діалогічні форми роботи в умовах діалогу української та російської культур.

У процесі діагностичного дослідження ми визначили, що інформованість майбутніх учителів у різних видах мистецтва неоднакова. Філологи недостатньо знають живопис: 68,2% опитаних студентів не назвали жодного вітчизняного живописця, невідомі їм художники рідного краю; так само слабко інформовані вони в скульптурі й архітектурі: 51,2% респондентів не знають цього виду мистецтва взагалі; 44,4% філологів не відвідують театр. Кіно як вид мистецтва “взаємодіє” з глядачем через телевізійний екран, це свідчить про те, що студенти “споживають” найчастіше “масову” неякісну телепродукцію, що призводить до консервації примітивізму, емоційного сприйняття, характерного для цього вікового періоду. Крім літератури, музика – той вид мистецтва, який за результатами експерименту можна вважати одним з основних джерел пізнання прекрасного студентами-філологами. Гендерний підхід до естетичних пріоритетів свідчить про деякі схожі тенденції в поглядах студентів як чоловічої, так і жіночої статі: їх однаково не цікавить декоративно-прикладне мистецтво, мало цікавить живопис; однакові пристрасті у студентів до музики та кіно. Інші позиції відрізняються: танець, театр - “жіноче” мистецтво; чоловіки є прихильниками графіки, архітектури, скульптури.

Діагностика естетичної компетентності викладачів-філологів вищого навчального закладу, їхніх ціннісних установок у галузі мистецтва виявила, що 49% з них постійно керує діючими позааудиторними формами естетичного виховання студентів, 77% вважає безумовною користь від спілкування майбутніх учителів з творами мистецтва. Це дало підставу вважати можливою й доцільною роботу з підвищення цих якостей викладача.

Формуючий експеримент у природних умовах навчально-виховного процесу філологічних факультетів педагогічних університетів дозволив: перевірити ефективність системи естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва; довести доцільність етапності процесу естетичного виховання (бакалавр, спеціаліст, магістр); підтвердити виправданість критеріїв добору творів мистецтва для аудиторної й позааудиторної роботи зі студентами-філологами; апробувати способи інтегрування видів мистецтва і навчального філологічного знання; перевірити дієвість діалогічних способів естетичного виховання студентів в умовах діалогу культур; розробити і впровадити програми спецкурсів і спецсемінарів з естетичного виховання і мистецтва для магістрантів і викладачів університетів.

У технологічному практико-педагогічному аспекті реалізація етапності естетичного виховання в межах системи припускала: рівнобічне включення студентів в аудиторну, позааудиторну і художньо-творчу діяльність, органічно з'єднану з неекспериментальними формами естетичного виховання; експлікацію особистісної професійної орієнтації майбутніх учителів-філологів, їхнього соціокультурного статусу.

Послідовність методів і прийомів естетичного виховання студентів першого концентру (“Бакалаврат”) передбачала ознайомлення, залучення і включення їх до естетико-виховного середовища вищого навчального закладу, “підтягування” до вузівського рівня їхніх знань мистецтвознавчого характеру, удосконалення сформованих умінь художньо-творчої діяльності; визначення і реалізацію інтересів, потреб у мистецтвознавчій освіті; первинне формування професійно-педагогічних умінь у галузі естетичного виховання школярів засобами мистецтва.

На другому етапі (“Спеціаліст”) активніше збагачуються знання студентів, що зміцнюють на базі освітнього й емотивного компонентів естетико-філологічний компонент їхньої вихованості (спонтанні комунікативні уміння на рівні образної мови). Цілеспрямовується художньо-творча діяльність студентів, результатом якої був сформований більш високий рівень естетичних і мистецтвознавчих інтересів, здатність студентів до діалогічного спілкування в галузі мистецтва. Завершується процес формування професійно-педагогічного компонента естетичної вихованості майбутніх учителів-філологів, що включає вміння використовувати поряд із традиційними інноваційні технології естетичного виховання, у тому числі комп’ютерні, що сприяють “спілкуванню” з мистецтвом як з емоційно-образною формою виразності, художнім мовленням студентів.

Третій етап (“Магістратура”) був спрямований на формування в студентів стійких потреб в естетичному самовихованні, самоосвіті, у тому числі й у науково-дослідницькій діяльності, умінь вести самостійні спостереження на межі філологічних наук і мистецтва, використовувати мистецтво в повсякденному житті. На цьому етапі йде поглиблення соціокультурного компонента естетичної вихованості студентів, що дозволяє їм реалізувати творчий естетичний потенціал особистості не тільки в галузі освіти, але й у засобах мас-медіа.

Ключовими позиціями для поетапного естетичного виховання ми вважали такі: осмислення і формування потреб студентів в одержанні знань про мистецтво; розвиток потреб у набутті навичок впровадження естетичного і мистецтвознавчого компонента в навчальні предмети; усвідомлення значущості естетичної діяльності і, як наслідок –інтелектуально-емоційний розвиток особистості студента; розуміння особливостей ретрансляції своїх естетичних позицій в умовах професійної діяльності. Названі параметри естетичного виховання студентів відповідно до трьох концентрів певною мірою умовні. Це своєрідна естетико-педагогічна модель, що допомагає викладачеві-вихователеві, кафедрам у цілому, усвідомити логічну послідовність усього процесу естетичного виховання.

Процесуальний рівень експериментальної роботи забезпечувався сукупністю традиційних та інноваційних форм і педагогічних технологій: використовувалися діалогічні форми виховання в регіональних умовах діалогу культур, серед них - аудиторні, що інтегрують естетичний компонент у філологічне знання (насамперед, добір текстів з фоновим – національним компонентом, створення навчальних комп'ютерних інтегрованих програм з мови й українського національного мистецтва), у тому числі спецсемінар “Мистецтво в діалозі культур”; позааудиторні – “театр-ситуація”; рольова і ділова гра; клуби іноземних мов, прихильників мистецтва; конференції, дискусії, диспути, екскурсії до краєзнавчого й художнього музеїв регіону та ін.

Провідні технології естетичного виховання студентів засобами мистецтва в навчальному процесі базувалися, по-перше, на нашому розумінні сутності естетичного компонента психолого-педагогічних і філологічних дисциплін; по-друге, на розроблених нами принципах інтегрування мистецтва і філологічного знання. Ми визначаємо в основі такої інтеграції в умовах вищої школи наступні параметри: цілісність і конструктивність естетики досліджуваного предмета і мистецтва; антроповідповідність статусу науки і мистецтва; природовідповідність і культуровідповідність науки і мистецтва; тематична подібність і контраст видів мистецтва.

Зважаючи на те, що поняття “естетичний компонент” (М.Шманова) містить разом з гуманітарними знаннями адекватні їм види навчальної діяльності, у дослідженні пропонуються такі типи завдань для проведення занять зі спеціальних дисциплін: 1) творчі, спрямовані на вміння сприймати прекрасне в мистецтві, диференціювати його від потворного; 2) аналітичні, пов'язані з визначенням твору мистецтва як самостійної духовної цінності, позначенням художньої своєрідності добутків цього жанру; 3) асоціативні, що спонукають до виявлення емоційно-почуттєвого ставлення до твору мистецтва й до навчального матеріалу, що досліджується на його тлі; 4)комунікативні, що зумовлюють створення емоційної атмосфери в аудиторії й адекватної їй мовної ситуації; 5) дослідницькі, спрямовані на розробку й апробацію технології подання естетично значущого матеріалу.

Формуючий експеримент дозволяє визначити динаміку рівня естетичної вихованості в студентів усіх трьох нижченазваних етапів професійно-педагогічній підготовки, на яких здійснювалось наступне:

На 1-му етапі зміст роботи з естетичного виховання майбутнього вчителя-філолога передбачав уведення в навчальний процес інтегрованих дисциплін, зокрема “Практикума з мови та мистецтва”, включення естетичного компонента на рівні змісту й форм навчання в основні лінгвістичні, літературознавчі дисципліни та методики викладання мови і літератури. Для осягнення справжнього смислу твору мистецтва на заняттях з мови ми використовували прецедентні тексти, пов’язані з національним фоновим знанням, яким властиві емоційна завантаженість, наявність експресивних відтінків, що сприяють створенню художнього образу. У розв’язанні поставлених завдань в позааудиторний час ми віддавали перевагу багатоетапним і багатоструктурним формам роботи: театралізованим вечорам, фестивалям мистецтва, іграм-конкурсам з включенням ігор, де студенти виконували ролі лекторів, фасилітаторів та дослідників; КВК (“Красномовство мистецтва – мистецтво красномовства”).

На 2-му етапі естетичного виховання, на наш погляд, особливо важливим було розуміння багатоаспектності його змісту, обумовленого специфікою мультикультурності, варіативності і динамічності соціуму. Це завдання виконував спецсемінар “Естетичне знання в діалозі культур”. Особливим синтетичним видом роботи в семінарі було складання проектів комп’ютерних програм з мистецтва й мови, видання журналу “Естетика слова”. Одним з основних технологічних прийомів естетичного виховання в навчально-виховному процесі другого етапу був пошуковий діалог, який стимулював також самовиховання й самоосвіту студентів. На цьому етапі ми віддавали перевагу драмі-ситуації, тематика якої пов’язувалась з мистецтвом і була одночасно інструментом самовираження студентів.

На 3-му магістранти залучалися до дослідницької роботи з проблеми: “Мистецтвознавчий потенціал у формуванні естетичних ідеалів і смаків учнів у процесі вивчення словесності”, “Естетичні аспекти сприйняття рідної та іноземної мови”.

Зіставлення результатів констатуючого та формуючого етапів експериментальної роботи свідчить про те, що розроблена нами система естетичного виховання засобами мистецтва є важливим фактором підвищення рівня естетичної вихованості майбутнього вчителя-філолога.

Так, удвічі (з 14,1% до 7,8%) зменшилась кількість студентів з низьким рівнем естетичної вихованості, до 0% знизився показник, що характеризує критичний рівень, на 10,7% збільшилась група студентів із достатнім рівнем і на 3,5% – з високим рівнем естетичної вихованості. Слід відмітити швидке формування й розвиток естетичних потреб у студентів експериментальних груп, що відбилося в динаміці їх переходу на більш високі рівні сформованості: відсоток переходу на 4-й рівень на першому етапі складає 15,2%, на другому – 20%, на третьому – 16%. Помітною є тенденція до участі студентів-філологів у позааудиторних заняттях, пов’язаних із мистецтвом (97,4%) при збереженні їхньої активності в інших видах позааудиторної роботи. Найбільші зрушення спостерігаємо за критеріями щодо емоційності та естетичної виразності мовлення, розвитку художньо-естетичної культури, які вилилися глибоким проникненням в багатоплановість художнього тексту та творів інших видів мистецтва. Завдяки такій системі посилюється емоційно-естетичне сприйняття філологічного знання, регулюються естетичні потреби, смаки та ідеали згідно сучасному соціокультурному середовищу, удосконалюється естетична позиція майбутніх учителів-філологів. Для діагностичного зрізу за критеріями сформованості естетичної вихованості в експериментальних і контрольних групах було використано критерій Колмогорова-Смирнова.

Проведене дослідження дає можливість сформулювати такі висновки:

1. Перетворення в різних сферах життя держави зумовлюють пошук нових підходів до професійної підготовки вчителів, зокрема, вчителів-філологів, до вдосконалення їхнього естетичного виховання. У зв’язку з цим вимагають розв’язання суперечності між високим естетичним потенціалом філологічних дисциплін, їх мистецтвознавчою спрямованістю, здатністю до інтеграції з усіма видами мистецтва й обмеженим використанням цього потенціалу в навчально-виховному процесі вищої педагогічного школи.

2. У дисертації визначені філософські і психолого-педагогічні підходи до побудови всього процесу естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва. Їх важливість полягає у врахуванні того, що мистецтво, яке є духовною, загальнолюдською і національною цінністю, повинне вивчатися на рівні діалогу культур, у діалогічних формах пізнання. Важливим є й аспект вивчення регіонального мистецтва: твори мистецтва загальнолюдської значущості можуть і повинні презентуватися молоді поряд із добутками так званої “масової” культури.

3. Естетичне виховання майбутнього вчителя-філолога засобами мистецтва ми розглядаємо як послідовну взаємодію суб'єктів виховання в процесі естетичного пізнання й різноманітної мистецтвознавчої та мовної діяльності, спрямованих на прояв художньо-естетичних інтересів, потреб та ціннісних орієнтацій; нагромадження художньо-естетичного досвіду, реалізацію самостійних творчих можливостей, що визначають естетичне ставлення до мистецтва та дійсності.

4. Виконане дослідження дозволило визначити такі компоненти естетичної вихованості студентів-філологів вищих педагогічних навчальних закладів: освітній, емотивний, професійно-педагогічний, естетико-філологічний і соціокультурний. Відповідно до визначених компонентів були виявлені критерії та рівні їх сформованості: високий, достатній, середній, низький, критичний.

5. Концептуальна ідея, що розв’язує означену проблему, сприяла створенню системи естетичного виховання студентів-філологів засобами мистецтва, яка з’єднує освіту і виховання, процеси самовиховання і самостійної художньої творчості, а також науково-дослідницьку діяльність студентів.

6. Формуючий експеримент дав змогу виявити ефективність педагогічних умов естетичного виховання майбутніх учителів-філологів засобами мистецтва. Серед них такі: інтеграція мистецтва у всі форми професійної підготовки спеціалістів; дотримання принципів діалогу культур; створення багатогранного художньо-естетичного середовища, “естетичної логосфери” у процесі викладання дисциплін філологічного циклу; реалізація системи поетапної естетичної підготовки майбутнього вчителя засобами мистецтва (І – “Бакалаврат”, ІІ – “Спеціаліст”, ІІІ - “Магістратура”).

7. Матеріали констатуючого експерименту дозволили розробити ключові позиції поетапного естетичного виховання студентів-філологів: осмислення і формування потреб в одержанні знань мистецтвознавчого характеру; розвиток потреб у набутті навичок упровадження естетичного компонента в навчальні предмети філологічного циклу; усвідомлення значущості естетичної професійної діяльності і як її наслідок – інтелектуально-емоційний розвиток особистості студента; оволодіння методикою ретрансляції особистісних естетичних позицій в умовах естетичного виховання учнів.

8. Удосконаленню естетичного виховання студентів-філологів сприяли введені нами інтегрований “Практикум з мови та мистецтва”; спецсемінар “Естетичне знання в діалозі культур”; включення естетичного компонента в цикл філологічних дисциплін; використання інноваційних педагогічних технологій: пошукового діалогу, рольової гри, драми-ситуації, комп’ютерних технологій, завдань з гендерної педагогіки, впровадження науково-дослідницької роботи на стику філології та мистецтва тощо.

9. Розроблені методичні рекомендації для викладачів та керівників філологічних факультетів сприяли підвищенню рівня естетичного виховання майбутніх учителів-філологів.

Отримані в результаті дослідження дані не претендують на вичерпне рішення розглянутої проблеми. Перспективною буде робота, пов'язана з активнішим застосуванням у системі естетичного виховання так званого “регіонального компонента”, розвитком технологій естетичного виховання, орієнтованих на сучасні засоби спілкування людей, на розробку гендерного підходу до педагогіки мистецтва.

Основні положення дисертації викладені в таких роботах автора:

1. Швырка В.Н. Формирование эстетических знаний студентов в условиях взаимодействия культур // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Пед. науки. – Луганськ, 2002. – №8 (52). – С.302-306.

2. Швырка В.Н. Искусство на уроках русского языка // Освіта Донбасу. – 2002. – № 1 (91). – С. 43-50.

3. Швырка В.Н. О научных основах эстетического воспитания студентов-филологов во внеаудиторной работе // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. Легенького Г.І. та СипченкаВ.І. – Слов’янськ, 2000. – Вип. ІХ. – С.163-168.

4. Швырка В.Н. Эстетическое воспитание студентов-филологов во внеаудиторной работе // Вісн. Луган. держ. пед. ун-ту ім. Тараса Шевченка: Пед. науки. – Луганськ, 2000. – №8 (28). – С. 86-90.

5. Швырка В.Н. Формирование у учащихся восприятия эстетической сущности обыденного // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. зб. / За заг. ред. Легенького Г.І. та