Національний університет харчових технологій

САФОНОВ Віктор Олексійович

УДК: [65.014.1: (634.8 + 663.2)] 477.75

СТРАТЕГІЯ ТРАНСФОРМАЦІЇ управління ВИНОГРАДАРСЬКО-ВИНОРОБНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ КРИМУ

Спеціальність 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Кримському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України, м. Сімферополь.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, Новіков Юрій Миколайович, Кримський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри фінансів і кредиту, м. Сімферополь.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, Бузні Артемій Миколайович, Інститут винограду і вина “Магарач” УААН, провідний
науковий співробітник відділу економіки, вчений секретар, м. Ялта;

кандидат економічних наук, доцент Жужукіна Наталія Іванівна, Національний університет харчових технологій Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економіки і фінансів, м. Київ.

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра менеджменту, м. Київ.

Захист відбудеться “_25” квітня 2003 г. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К .058.01 у Національному університеті харчових технологій Міністерства освіти і науки України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Володимирська, , навчальний корпус В, аудиторія В-502.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету харчових технологій Міністерства освіти і науки України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Володимирська, .

Автореферат розісланий “_21” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.М. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Економічний стан підприємств провідного у Криму виноградарсько-виноробного підкомплексу АПК продовжує залишатися важким, що обумовлено сформованими умовами перехідного періоду до ринкової економіки. Відбулося різке скорочення площ виноградників і виробництва знаменитих кримських вин, зросла собівартість продукції і знизилася її ефективність.

Державне регулювання цього сектора економіки здійснюється за допомогою встановлення держзамовлення на виробництво винограду (більш 70% всього обсягу), регламентування закупівельних цін, уведення 1%-ного акцизного збору, що дозволив почати поступове відновлення виноградників. Разом з тим, нееквівалентність обміну між виноградарсько-виноробними підприємствами і промисловістю, високі відсоткові ставки банків і важкість податкового тягаря не сприяють розвитку їхнього виробництва.

Проблеми теорії і практики управління підприємствами, державного регулювання їхнього економічного розвитку певною мірою вивчалися провідними вітчизняними та зарубіжними економістами, такими як І.С.Завадський, В.Г.Галанець, В.М.Геєць, І.І.Лукінов, А.М.Оніщенко, М.Є.Портер, П.Т.Саблук, А.Д.Чандлер та інші.

Питання організації управління і підвищення її економічної ефективності у виноградарсько-виноробних підприємствах розглядалися у ряді робіт вітчизняних дослідників. Певний внесок у їхню розробку внесли такі дослідники як А.М. Бузні, В.І. Іванченко, І.Г. Матчина, В.А. Рибінцев, І.І. Червень, А.Ф. Чернявський та інші.

Однак, проблема стратегії трансформації управління виноградарсько-виноробними підприємствами при формуванні ринкових відносин недостатньо досліджена. Зокрема, необхідно: намітити шляхи подальшого поліпшення системи державного регулювання економіки підприємств; розкрити резерви використання виробничого й експортного потенціалу; розробити методику управління елементами витрат на виробництво з метою їхньої мінімізації; обґрунтувати прогноз потреби інвестицій у розвиток виноградарства; удосконалити управління інноваційними процесами. Усе це й обумовило вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить у план науково-дослідних робіт Кримського державного аграрного університету по розділу 12 “Розробити і науково обґрунтувати основні напрямки реформування АПК Криму в сучасних умовах виробництва”. Реєстраційний № .

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове обґрунтування шляхів підвищення економічної ефективності виноградарсько-виноробних підприємств на основі удосконалювання управління їхнього економічного розвитку.

Виходячи з поставленої мети, у роботі розв’язуються наступні завдання:

здійснити оцінку стану економіки й управління підприємствами в умовах переходу до ринкової економіки;

обґрунтувати об'єктивну необхідність і розробити концепцію стратегії трансформації управління економікою виноградарських і виноробних підприємств Криму;

визначити методику оцінки економічної ефективності прийнятих управлінських рішень;

побудувати методику розрахунку виробничого й експортного потенціалу виноробних підприємств за видами виробленої продукції (шампанське, марочні вина, коньяк) і проаналізувати його використання;

розробити інвестиційну програму розвитку виноградарства і модель управління інноваційним розвитком;

дослідити можливості управління елементами виробничих витрат підприємств, включаючи витрати на утримання управлінського персоналу, на основі багато-факторних моделей;

проаналізувати й обґрунтувати зміни у структурі і функціях управління комбінату “Кримрадгоспвинпром”.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є стратегія трансфор-мації управління виноградарсько-виноробними підприємствами Криму при формуванні ринкових відносин.

Об'єктом дослідження є система управління виноградарсько-виноробними підприємствами Криму в умовах переходу до ринкових відносин.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою для проведення дисертаційного дослідження стали розробки класичної та сучасної економічної теорії ринкової економіки і праці провідних вітчизняних і зарубіжних дослідників з економіки, менеджменту, управління підприємствами в галузях виноградарства та виноробства. У роботі використані такі методи: загальнонаукові й абстрактно-логічний (при викладі теорії стратегії трансформації управління підприємствами АПК); економіко-статистичний, балансовий і прогнозування (при аналізі розвитку підприємств галузей виноградарства і виноробства та прогнозу потреби в інвестиціях); кореляційно-регресійний і моделювання (для розрахунку виробничого й експортного потенціалу); монографічний, синтезу, структурування (при аналізі діяльності підприємств комбінату “Кримрадгоспвинпром”).

Наукова новизна отриманих результатів:

установлено, що в Україні була відсутня науково-обґрунтована концепція стратегії управління підприємствами в умовах реформування їхньої економіки і подано авторське бачення основ стратегії виходу сільськогосподарських підприємств із тривалої економічної кризи на базі інвестиційних програм і розвитку фінансово-кредитної системи на основі організації проектованого Національного земельного банку України. Обґрунтовані його додаткові функції: контролю повного використання земельних ресурсів, іпотечного кредитування;

запропоновано авторський підхід до концепції стратегії трансформації управління виноградарсько-виноробними підприємствами, що включає в себе теорію стратегії спрямованої діяльності, прогнозування розвитку, регулювання і координації економіки державою, оптимізації використання виробничого й експортного потенціалу;

одержала подальший розвиток концепція державного регулювання виноградарсько-виноробними підприємствами за наступними напрямками: стратегії твердого менеджменту за рівнями ієрархії; стратегії паритету цін; стратегії фінансово-кредитного забезпечення; стратегії зміцнення нових організаційних форм господарювання; стратегії формування середовища господарювання;

поглиблена методика оцінки економічної ефективності роботи підприємств і прийнятих управлінських рішень на основі критерію приросту прибутку на сукупний сільськогосподарський капітал, що включає в себе грошову оцінку землі, людського і матеріально-технічного капіталу;

доповнено методичні підходи розрахунку виробничого й експортного потенціалу виноградарсько-виноробних підприємств на основі рівнянь множинної кореляції, у яких уточнена оцінка землі і людського капіталу;

обґрунтовано стратегію прогнозування інвестицій на відродження виноградарства на основі дисконтування капітальних вкладень. Доведено, що інвестиційний процес повинен розвиватися за висхідною кривою;

одержала подальший розвиток методика управління виробничими витратами на основі багатофакторної моделі з метою їхньої мінімізації. Уперше в її склад включене поняття управління ємністю витрат на управління підприємством.

Практична значимість отриманих результатів. Основні положення і пропозиції автора за результатами дисертаційного дослідження доведено до рівня методичних і практичних розробок, спрямованих на: удосконалювання структури управління комбінату “Кримрадгоспвинпром” і уточнення функцій управління його персоналу; обґрунтування принципів державного регулювання виноградарсько-виноробними підприємствами за посередництвом проектованого Національного земельного банку; розкриття резервів використання виробничого й експортного потенціалу підприємств на прикладі НВАО “Масандра” (на основі кореляційних моделей); моделювання мінімізації виробничих витрат підприємств на прикладі радгоспу-заводу “Бурлюк”. Пропозиції і рекомендації прийняті Міністерством АПК Криму і комбінатом “Кримрадгоспвинпром” до впровадження, а також Кримським державним аграрним університетом для використання у навчальному процесі.

Достовірність висновків і рекомендацій визначається використанням у ході аналізу великої сукупності показників суб'єктів дослідження, оброблених системою економіко-статистичних і економіко-математичних методів і узагальненням економічних експериментів на виробництві.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Усі опубліковані роботи виконані особисто здобувачем без співавторів. Вони відображають внесок дисертанта в розвиток теорії і практики управління підприємствами: обґрунтовані нові принципи державного регулювання економіки підприємств на основі інвестицій і фінансово-кредитних операцій проектованого Національного земельного банку України; уточнені методики розрахунку виробничого й експортного потенціалу підприємства і управління оптимізацією витрат на виробництво.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертації доповідалися й одержали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Кримського державного аграрного університету (1999 – 2002 р.), Всеукраїнської конференції “Україна наукова, 2001” у мережі Інтернет (м. Дніпропетровськ), Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України” (м. Алушта, 2002 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в сімох одноосібних наукових працях у фахових виданнях обсягом 2,2 друк. арк. Крім того, опубліковані тези двох доповідей на науково-практичних конференціях (м. Дніпропетровськ – 2001 р., м. Алушта – 2002 р.).

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (214 найменувань) і 2 додатків. Викладена на 176 сторінках основного тексту, включає 24 таблиці і 31 малюнок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність тими дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання, зазначено зв'язок з науковими програмами, наведено дані про об’єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичну цінність отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні аспекти управління підприємствами виноградарства і виноробства АПК України в умовах перехідної економіки” розглядається концепція державного регулювання підприємствами агропромислового комплексу України в умовах становлення ринкових відносин і стратегія трансформації управління підприємствами.

Україна знаходиться в перехідному періоді до соціально-орієнтованої ринкової економіки. На жаль, на думку багатьох провідних економістів країни, не була вироблена своя науково обґрунтована програма переходу до ринкових відносин, яка б враховувала особливості країни і, зокрема, панування протягом семи десятиліть державної власності й ідеології колективізму в праці.

Прийнятий напрямок трансформації економіки України привів до величезного спаду виробництва і різкого зниження життєвого рівня переважної більшості населення. Та обставина, що в сільськогосподарському виробництві стало більше зайнятого населення, ніж у промисловості, говорить про те, що Україна віддалилася від моделі постіндустріального розвитку і наблизилася до економіки з високим рівнем натурального виробництва, заснованого на примітивній технології ручної праці.

Об'єктивна оцінка здійснюваних реформ в Україні підтвердила, що в перехідному періоді від адміністративно-командної до ринкової економіки було створено: відкритість ринкового простору; різноманіття форм власності; розмаїтість організаційно-правових форм господарювання; свобода підприємницької діяльності і швидкий ріст малих форм підприємництва; дворівнева система комерційних банків; правові основи володіння землею на основі її розпаювання і досягнуті інші позитивні зрушення в економіці.

Однак минулі 10 років реформування адміністративно-командної економіки показали, що прийнята модель реформування АПК не забезпечила дієвості ринкових відносин шляхом трансформації організаційно-правових форм агропідприємств і створення селянських (фермерських) господарств. Розвиток приватновласницьких відносин до землі, до основних засобів виробництва і майна поки не привів до поліпшення господарської діяльності та розвитку матеріально-технічної бази підприємств, підвищення родючості сільськогосподарських угідь, поліпшення їхньої охорони і раціонального використання.

Знизилася ефективність використання ресурсного потенціалу в цілому. Не змінилася до кращого мотивація праці основної маси працівників реформованих підприємств і не з'явилося в них принципово нового ставлення до землі та майна. Спостерігається щорічний спад виробництва, старіння і руйнування виробничого потенціалу, що не обновляється і повною мірою не використовується.

Усе це свідчить про те, що в Україні була відсутня науково обґрунтована концепція стратегії управління економікою, що реформується, а прийняті рекомендації про використання практики регулювання економікою чисто монетаристськими методами не дали позитивних результатів.

Висунута автором стратегія виходу сільського господарства України з тривалої економічної кризи включає: стратегію твердого менеджменту і повної відповідальності всіх ланок управління за прийняті управлінські рішення; стратегію технічного переозброєння сільського господарства за рахунок цільових державних інвестиційних програм; стратегію паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію на основі державних дотацій, що направляються сільським товаровиробникам; стратегію розвитку фінансово-кредитної системи, що забезпечує сільським товаровиробникам одержання кредитів за прийнятими у світі ставками позичкового відсотка й організацію іпотечного кредитування під заставу землі на основі відкриття Національного земельного банку України; стратегію зміцнення нових організаційно-правових форм господарювання і створення цивілізованого середовища господарювання.

Стратегія трансформації управління виноградарсько-виноробними підприємствами в умовах економіки, що трансформується, повинна містити в собі: теорію стратегії спрямованої дії; прогнозування і наукове передбачення розвитку підприємств; головну лінію поводження державних органів щодо регулювання і координації економіки підприємств; перспективне планування державних інвестиційних програм; оптимальне використання виробничого й експортного потенціалу; мотивацію трудової діяльності і твердий контроль за управлінськими рішеннями.

Об'єктивна необхідність державного регулювання виноградарсько-виноробним підкомплексом АПК Криму обумовлена низкою факторів:

великими обсягами виробництва й особливою економічною роллю виноградарства і виноробства в народному господарстві Криму (займаючи 3% площі сільгоспугідь, вони дають 18% вартості валової продукції АПК і до 18 млн. дол. експорту);

важливістю державного контролю за випуском алкогольної продукції;

необхідністю забезпечення раціонального розміщення сортового складу по території і проведення технологічної політики виробництва посадкового матеріалу і відтворення виноградних насаджень на площі всього регіону; проведення єдиної технологічної політики у виноробстві і стандартизації якості вин, що випускаються; широкого маркетингового пошуку ринкових ніш для реалізації виноробної продукції і свіжого винограду;

проведення єдиної політики ціноутворення, оподатковування й інвестування в розвиток цих пріоритетних галузей. Саме для реалізації цих цілей і для управління галузями виноградарства і виноробства в Україні був створений Державний комітет з питань садівництва, виноградарства і виноробної промисловості в 1994 році, до складу якого ввійшло 290 радгоспів-заводів, радгоспів, виноробних заводів та інших підприємств. Наукове ж забезпечення розвитку галузей здійснюють два науково-дослідних інститути: ІВІВ “Магарач” УААН та ІВІВ ім. В.Є.Таїрова УААН.

Перехід до ринкових відносин у підприємствах галузей виноградарства і виноробства викликає необхідність державних рішень по запобіганню негативного впливу факторів перехідного періоду, в основі яких повинні лежати як адміністративні, так і економічні важелі, причому останні повинні переважати.

У другому розділі “Методичні основи обґрунтування напрямків дисертаційного дослідження” викладені наступні методики: оцінки нововведень в управління підприємствами; розрахунку виробничого й експортного потенціалу підприємств; економічного прогнозу інвестиційних вкладень у виноградарські підприємства; управління мінімізацією виробничих витрат, включаючи витрати на утримання управлінського
персоналу.

У сучасній аграрній економіці поняття виробничих можливостей конкретизувалися з виробничим потенціалом. Дослідження проблем сутності, виміру і застосування виробничого потенціалу належать до дев'яностих років.

У зв'язку з переходом до ринкової економіки відбулися дуже серйозні зміни в методиках розрахунку складових частин виробничого потенціалу. Насамперед, була прийнята методика грошової оцінки землі. Однак, у зв'язку з тим, що диференціальна рента в цій методиці розраховувалася на основі технологічних карт і урожайності за 1986–1990 р., була розроблена уточнена методика грошової оцінки землі, що використана в розрахунках. Відбулися зміни у грошовій оцінці трудових ресурсів. Вони набули форми людського капіталу, що розраховується як капіталізована рента витрат на виховання, освіту і формування людини. Сукупність основних і оборотних коштів у даний час у бухгалтерському обліку перетворилася в капітал підприємства, тому категорія виробничого потенціалу, властивого адміністративно-командній економіці, трансформувалася в даний час у сукупний сільськогосподарський капітал, що визначається як сума грошової оцінки землі, людського капіталу і матеріально-технічного капіталу. У зв'язку з цим, формула економічної ефективності оцінки управлінських нововведень також перетворилася в новий вид:

де Эу – економічна ефективність управлінських нововведень; П – приріст (зміна прибутку), викликаний управлінським нововведенням; СХК – зміна сукупного сільськогосподарського капіталу, викликана управлінським нововведенням.

У розгорнутій формі вона має наступний вид:

де ДВ – грошовий виторг від реалізації продукції; Апф – амортизація виробничих фондів; Оп – оплату праці працівників виробництва; Мп – матеріальні витрати виробничого процесу; Но – податки і відрахування в суспільні фонди; Ур – управлінські витрати (амортизація засобів виробництва апарату управління, оплата праці управлінських працівників, матеріальні витрати на управління); Доз – грошова оцінка землі; ЧелК – людський капітал; МТК – матеріально-технічний капітал (власний капітал підприємства); н і б  – значення показника після і до управлінського нововведення.

З метою розкриття резервів подальшого розвитку вітчизняного виноробства, обґрунтування нових можливостей кримських виноградарів, доцільно використовувати в управлінській діяльності методичний підхід розрахунку потенційних можливостей (ресурсного потенціалу).

Для оцінки економічної ефективності будь-якого управлінського рішення у виноградарсько-виноробних підприємствах вихід продукції з 1 га виноградників (У) розглядається у залежності від Х1 – грошової оцінки 1 га, Х2 – людського капіталу (грошової оцінки сукупних витрат праці виноградарів і виноробів), що приходяться на 1 га, Х3 – сукупності основних і оборотних коштів виноградарів і виноробів, вкладених на 1 га, тобто:

Тому У – вартість отриманих виноматеріалів (у декалітрах) визначеної якості з 1 га виноградників – являє собою економічну потужність виноградарства і виноробства. Природно, що значення цих факторів розрізняється при одержанні різного виду продукції.

Якщо грошова оцінка землі представляє капіталізовану ренту, то найбільш
точно відбивати оцінку праці буде капіталізована зарплата, що приходиться на гектар виноградників. Так, капіталізована зарплата, що відбиває грошову оцінку трудових ресурсів (виноградарів і виноробів) у розрахунку на 1 га виноградників коливається від 9960 грн. до 20811 грн. Ця рівність умов дозволяє оцінити виробничий потенціал 1 га виноградників (див. табл. ).

На грошову оцінку виноградників, крім головного фактора – урожайності, виявляє істотне значення ціна реалізації, обумовлена призначенням виноматеріалу. Наприклад, у “Коктебелі” – це сировина для коньяків, у “Золотій балці” – це сировина для шампанських вин, у “Сонячній долині”, “Виноградному” і “Феодосійському” – це сировина для марочного виноробства і т.д.

З таблиці видно розходження між виробничим і експортним потенціалом виноградарсько-виноробних підприємств, що складає ту частку, що відповідає своєю якістю міжнародним стандартам.

Таблиця 1

Розрахунок виробничого потенціалу ряду виноградарсько-виноробних підприємств Криму (у середньому за 1997-2001 р.)

Управляти економічним ростом – це управляти інвестиційними вкладеннями на розширення і реконструкцію виробництва. Тому управління інвестиціями, так само як і інноваційне впровадження, складає важливе управлінське завдання. На жаль, усі програми розвитку виноградарства Криму не мають обґрунтованої інвестиційної програми. Тому була вирішена об'єктивна задача визначення інвестиційної програми відродження і розвитку виноградарства Криму за уточненою методикою, у якій закладена реальна багаторічна динаміка закладки виноградників на перспективу до 2016 р. і дисконтування величини витрат на закладку і вирощування виноградників, виявлення економічної ефективності цього перспективного плану.

Економічна ефективність будь-якого управлінського рішення в умовах ринкової економіки повинна виявлятися, виходячи із забезпечення відтворювальної функції капіталу, тобто одержання прибутку на використаний у процесі виробництва капітал, причому по моделі розширеного відтворення через приріст прибутку, обумовлений ефективним використанням усіх ресурсів.

Кожний зі спожитих у процесі виробництва і віднесених на реалізовану продукцію факторів (Fi) можна представити у виді Fi – ємності на 1 грн. реалізованої продукції:

де FЕi – фактороємність i-го фактора, грн.; ДВ – вартість реалізованої продукції, грн.

Це значить, що частка амортизації у вартості реалізованої продукції – це амортизаціємність, частка зарплати в грошовому виторзі – зарплатоємність, вартість матеріалів – матеріалоємність, податків – податкоємність і частка управлінських витрат у вартості реалізованої продукції – це ємність витрат на управління.

Багатоваріантність управлінських рішень в остаточному підсумку виявляється через вплив на фактори (Fi) через показник FЕi. Тому оцінку ефективності управлінських рішень впливу на будь-який фактор (Fi) варто робити виходячи зі співвідношення ?FЕi і ?Нп/к.

Конкретний же прояв ?FЕi на ?Нп/к можна представити в загальному у виді наступної формули, зробивши відповідні математичні перетворення вищевикладеної формули:

вплив ?FЕi на ?Нп/к, % =

де КЕ – капіталоємність реалізованої продукції; 1 і 2 – значення показника до і піс-ля управлінського рішення.

Обґрунтовані багатофакторні моделі впливу управлінських рішень дозволяють установити кількісний і якісний взаємозв'язок факторів виробничих витрат, що створює передумови для удосконалювання управління ними.

У третьому розділі “Трансформація і результативність управління підприємствами виноградарства і виноробства в період переходу до ринкової економіки” розглянуті структурні зміни в управлінні виноградарсько-виноробними підприємствами, організаційно-економічні зміни в економіці виноградарства Криму, ефективність управлінських рішень розвитку підприємств кримського виноробства за останні десятиліття.

Вивчення структурних змін в управлінні виноградарсько-виноробними підприємствами Криму і критичний аналіз посадових інструкцій і функціональних обов'язків працівників апарату управління комбінату “Кримрадгоспвинпром” у ретроспективному розрізі (1991 р., 2001 р.) дозволили розробити перспективну модель і обґрунтувати функціональні обов'язки майбутнього апарату управління – “Асоціації садівників, виноградарів і виноробів Криму”.

Структурні зміни, що відбулися, в управлінні на рівні підприємства і зміна функцій управління, проаналізовані на прикладі ЗАТ ім. Софії Перовської, послужили основою для визначення нових напрямків діяльності працівників управління підприємства: поточного моніторингу результатів господарської діяльності; стратегічного розвитку; інвестиційного забезпечення; оптимізації виробничої програми з урахуванням конкуренції.

Прийняте управлінське рішення щодо гальмування процесів переходу до ринкових відносин виноградарсько-виноробних підприємств і, насамперед, затримки приватизації державної власності з метою виведення підприємств з-під удару лібералізації цін не дало очікуваного ефекту. Відбулося таке ж різке падіння виробництва винограду і виноматеріалів, як і падіння у всіх інших галузях сільського господарства. У ряді випадків (особливо перші п'ять-шість років минулого десятиліття) ціни державного замовлення були набагато нижчі ринкових і сприяли зниженню економічної ефективності виробництва. Разом з тим збереження державного замовлення на рівні 75-80% виробленої продукції за останні три роки привело до того, що удалося зберегти стабільність (зрозуміло, рівня виробництва, що знизився), а в 2000 році досягти високого рівня рентабельності виробництва винограду – 78 відсотків.

Аналіз же прийнятих програм відродження, відновлення і розвитку виноградарства та виноробства в підприємствах Криму, незважаючи на залучення до їхнього обґрунтування науково-дослідних установ і закріплення їх у виді управлінських рішень комбінатом “Кримрадгоспвинпром”, показав, що вони мали головний недолік – не були економічно підкріплені можливостями державного інвестування і не була підрахована реальна сума потреби в капіталовкладеннях.

Оцінка проведеного економічного експерименту оренди з наступним викупом усього державного майна радгоспом-заводом ім. Софії Перовської, включаючи виноробний завод, підтвердила послідовність переходу від державного підприємства до орендного підприємства і потім до закритого акціонерного товариства – нового типу підприємства, заснованого на оренді сертифікатів у власників землі. Економічне становище господарства на ринку вина, що формується, – стійке. Спостерігаються позитивні зміни у підвищенні економічної ефективності виробництва.

Економічна оцінка ряду управлінських рішень розвитку підприємств кримського виноробства, що в цілому знаходиться у складному економічному становищі, показав, що головними стримуючими факторами виступають: нестача сировини; проблеми експорту винопродукції; проблема дотримання міжнародних стандартів.

Проведена за обґрунтованою методикою оцінка використання виробничого потенціалу підприємств виноградарсько-виноробного типу Криму свідчить про недостатній рівень його використання.

Так, на основі аналізу даних вісімнадцяти підприємств, що спеціалізуються на марочному виноробстві, рівняння зв'язку виглядає як:

Підставивши вихідну інформацію (див. табл. ) для підприємства “Феодосійського” одержимо:

Фактичний же вихід виноматеріалів у цьому підприємстві був 394 дол./га, тобто в цьому господарстві виробничий потенціал недовикористовувався стосовно середнього рівня на 20,5 відсотка.

Для підприємства “Сонячна долина”:

Фактичний вихід виноматеріалів з одного гектара був 635,9 дол./га. Це означає, що це підприємство використовувало свої ресурси, свій потенціал на 24,75% краще, ніж у середньому всі інші господарства цієї спеціалізації.

З рівняння видно, що збільшення грошової оцінки землі виноградників на 100 дол./га, приводить до росту виходу матеріалів усього на 1 дол./га. На кожні 100 дол./га росту оцінки трудових ресурсів приріст виходу виноматеріалів складає 12,4 дол./га. Ріст же на 100 дол./га матеріально-технічних ресурсів впливає на збіль-шення виходу виноматеріалів на 1,2 дол./га.

Для підприємств, що виробляють коньяк, рівняння взаємозв'язку факторів виробництва й отриманою продукцією буде визначатися, як:

Підставивши інформацію з табл. , одержимо по підприємству “Коктебель”:

Фактичний вихід коньяку склав 1864,2 дол./га. Інакше кажучи, “Коктебель” краще використовує свій потенціал на 1,7%, ніж у середньому інші господарства цього профілю.

На підвищення економічної ефективності використання виробничого потенціа-лу підприємств виноробної промисловості великий вплив має ріст продуктивності зем-лі, якість організації і стимулювання використання трудових ресурсів, модернізація техніки і технології виробництва.

У четвертому розділі “Основні напрямки трансформації управління виноградарсько-виноробними підприємствами Криму” розглянута еволюція функ-цій державного регулювання виноградарсько-виноробними підприємствами в умовах переходу до ринку, управління інвестиційним процесом у підприємствах виноградарства, використання багатофакторних моделей для удосконалювання управління витратами у виноградарсько-виноробних підприємствах з метою їхньої мінімізації.

Проведений аналіз еволюції функцій державного регулювання підприємствами виноградарства і виноробства показав, що під впливом переходу до ринкових відносин вони зазнали істотних змін. Тому обґрунтована принципова модель держав-ного регулювання роботи виноградарсько-виноробних підприємств.

У центрі рішення цієї проблеми поставлена організація Національного земельного банку України (див. мал. ) з обґрунтуванням функціональних напрямків його діяльності, методики розрахунків із ним за кредити на основі іпотечної застави виноградників і сплати штрафних санкцій за несанкціоноване скорочення площ виноградників і зниження родючості ґрунтів.

Рис.1. Модель державного регулювання підприємствами у виноградарстві і виноробстві, виходячи з обґрунтованої стратегії управління.

Для розвитку виноградарства Криму необхідна обґрунтована модель інвестиційних вкладень у виноградарські підприємства й уточнена методика розрахунку інвестицій на відродження виноградників і подальший розвиток відповідно до прий-нятої науково-обґрунтованої програми розвитку виноградарства Криму. Виходячи з цього, визначені темпи вкладень і результативність інвестиційного потоку і виявлена економічна ефективність по чотирирічних періодах. Доведено, що при реалізації програми інвестицій до 2008 року щорічний обсяг вкладень досягне 93,5 млн. грн., а одержуваний прибуток 62,5 млн. грн. за рік. Однак до 2012 року обсяг щорічного одержання прибутку випередить в 1,5 рази обсяг інвестицій, що направляються у виноградарство (див. мал. ).

Рис. 2. Динаміка інвестицій у виноградарство й одержання прибутку підприємствами.

В умовах формування ринкових відносин дуже важливим є управління виробничими витратами з метою їхньої мінімізації. На прикладі радгоспу-заводу “Бурлюк” показана методика управління амортизаціємністю, зарплатоємністю, податкоємністю. Зроблено розрахунок впливу зміни елементів виробничих витрат на величину норми прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу. Так, при зростанні амортизаціємності на 20% норма прибутку підприємства знизиться на 1,5 пункту, при зростанні зарплатоємності, матеріалоємності і податкоємності на 20% норма прибутку зменшиться відповідно – на 0,85, 1,96 і 0,43 пункту. Уперше установлений вплив зміни величини витрат на управління виробництвом (Х) на зміну норми прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу (У) і визначена математична величина цього впливу як:
У – ,0056908 Х. Це означає, що збільшення витрат на управління виробництвом, наприклад, на 20% буде сприяти зниженню норми прибутку на сукупний сільськогосподарський капітал підприємства на 0,1 пункту.

ВИСНОВКИ

1. Однією з основних причин глибокої затяжної економічної кризи сільського господарства є відмова від принципів державного регулювання розвитком сільськогосподарських підприємств і передача їх на саморегулювання ринкової стихії в розрахунку на те, що ринок сам усе виправить. Однак практика показала, що потрібне відновлення державного регулювання економіки сільськогосподарських підприємств, починаючи з використання економічних методів і закінчуючи створенням нової системи управління, з новими функціональними обов'язками, що відповідають ринковим умовам.

2. В авторському баченні основи стратегії виходу сільського господарства України з тривалої економічної кризи повинні включати: стратегію твердого менеджменту і повної відповідальності всіх ланок управління за прийняті управлінські рішення; стратегію технічного переозброєння сільського господарства за рахунок цільових державних інвестиційних програм; стратегію паритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію на основі державних дотацій, що направляються сільським товаровиробникам; стратегію розвитку фінансово-кредитної системи, що забезпечує сільським товаровироб-никам одержання кредитів за прийнятими у світі ставками позичкового відсотка й організацію іпотечного кредитування під заставу землі на основі відкриття Національного земельного банку України; стратегію зміцнення нових організаційно-правових форм господарювання і створення цивілізованого середовища господарювання.

3. Об'єктивна необхідність здійснення державного регулювання виноградарсько-виноробних підприємств обумовлена: їхньою специфічною особливістю й ефектом масштабу виробництва; особливою економічною роллю у створенні нової вартості; необхідністю контролю за якістю алкогольної продукції; забезпеченням раціонального розміщення сортового складу виноградників по території підприємства і регіону; проведенням єдиної технологічної політики у виноградарстві і виноробстві; стандартизацією випуску вин; проведенням єдиної політики ціноутворення, оподатковування й інвестування. Обґрунтовано модель державного регулювання виноградарсько-виноробними підприємствами України. Певне місце в ній належить проектованому Національному земельному банку, що повинний узяти на себе місію підтримки розвитку підприємств системою дотацій, пільг та інших фінансових важелів, включаючи довгострокове кредитування, в т.ч. іпотеку виноградних плантацій. Обґрунтовано функціональні напрямки його діяльності.

4. У перехідний період до ринкової економіки найбільш точно буде відбивати результат управлінської діяльності в підприємствах аграрного сектора приріст прибутку на сукупний сільськогосподарський капітал, під яким варто розуміти суму грошової оцінки землі, трудових ресурсів (людський капітал) і вартості основних та оборотних фондів (матеріально-технічний капітал).

5. Прийняте управлінське рішення про затримку процесів переходу до ринкових відносин виноградарсько-виноробних підприємств і, насамперед, приватизації державної власності, тобто спроба вивести їх з-під удару лібералізації цін, не дала очікуваного ефекту. Однак, збереження державного замовлення на рівні 75-80% виробленої продукції за останні три роки привело до того, що удалося зберегти деяку стабільність (зрозуміло, що знизився рівень виробництва), а в 2000 році досягти високого рівня рентабельності виробництва винограду – 78 відсотків.

6. Прийняті програми відродження, відновлення і розвитку виноградарства та виноробства, незважаючи на залучення до їхнього обґрунтування науково-дослідних установ, і закріплення їх у виді управлінських рішень комбінатом “Кримрадгоспвинпром”, мали головний недолік – не були економічно обґрунтовані можливостями державного інвестування в галузь. Не була підрахована реальна сума потреби в капіталовкладеннях. Тому в роботі обґрунтовані модель і уточнена методика розрахунку інвестиційних вкладень у розвиток виноградарства підприємств. Доведено, що при реалізації програми інвестицій до 2008 р. щорічний обсяг вкладень досягне 93,5 млн. грн., а одержуваний прибуток 62,5 млн. грн. за рік. Однак до 2012 р. обсяг щорічного одержання прибутку випередить в 1,5 рази обсяг інвестицій, що направляються у виноградарство.

7. Проведений економічний експеримент оренди з наступним викупом усього державного майна радгоспу-заводу ім. Софії Перовської, включаючи виноробний завод, підтвердив доцільність послідовного переходу від державного підприємства до орендного підприємства і потім до закритого акціонерного товариства – нового типу підприємства, заснованого на оренді сертифікатної власності землі. Економічне
становище господарства на ринку вина, що формується, – стійке. Спостерігаються
пози-тив-ні зміни у підвищенні економічної ефективності виробництва.

8. Економічна оцінка ряду управлінських рішень у галузі виноробства показала, що в цілому виноробство знаходиться у складному економічному становищі. Головними стримуючими факторами виступають: нестача сировини; проблеми експорту винопродукції підприємствами; проблема дотримання міжнародних стандартів.

9. Обґрунтовані методика і модель виробничого потенціалу підприємств виноградарсько-виноробного типу і проведена оцінка його використання підприємствами Криму дозволила зробити висновки, спрямовані на підвищення економічної ефективності його використання.

10. Ретроспективний аналіз (1991 р., 2001 р.) організаційно-управлінської структури комбінату “Кримрадгоспвинпром”, посадових інструкцій і функціональних обов'язків його працівників дозволив розробити перспективну модель майбутнього апарату управління (“Асоціація садівників, виноградарів і виноробів Криму”) й обґрунтувати його функціональні обов'язки.

11. Обґрунтовано методику управління витратами на виробництво з метою їхньої мінімізації, включаючи витрати управління виробництвом, на основі факторного аналізу впливу елементів виробничих витрат на норму прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу. Наприклад, при росту фактора на 20% найбільш результативним є управління матеріалоємністю, частка впливу якого на весь приріст норми прибутку на капітал склала – 38,69%; потім податкоємністю –34,63% і зарплатоємністю –14,24 відсотка. Уперше виявлений вплив ємності витрат на управління виробництвом на норму прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу, що складає 11,4 відсотка.

12. За результатами дисертаційного дослідження розроблені пропозиції і рекомендації, прийняті до впровадження Міністерством АПК Криму і комбінатом “Кримрадгоспвинпром”: методика оцінки економічної ефективності роботи виноградарсько-виноробних підприємств на основі критерію норми прибутку до сукупного сільськогосподарського капіталу; методика розрахунку експортного потенціалу виноградарсько-виноробних підприємств; результати розрахунків за інвестиційною програмою відродження виноградарства Криму; методичні підходи управління витратами на основі багатофакторних моделей, включаючи витрати на управління пер-соналом; рекомендації з удосконалювання структури і функцій управління комбінату “Кримрадгоспвинпром”. Зазначені розробки прийняті для використання в навчальному процесі Кримського державного аграрного університету.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

Анотація

Сафонов В.О. Стратегія трансформації управління виноградарсько-виноробними підприємствами Криму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.06.01 – економіка, організація й управління підприємствами.

Національний університет харчових технологій, Київ, 2003.

Дисертація присвячена вивченню закономірностей трансформації управління виноградарсько-виноробними підприємствами в умовах переходу до ринкових відносин і розробки теоретичних положень та практичних рекомендацій з удосконалювання структури, функцій і методів управління виноградарсько-виноробними підприємствами.

Дана теоретична оцінка управлінських рішень щодо стримування процесів приватизації підприємств. Розкрито позитивні зрушення і наявні негативні тенденції в управлінні підприємствами АПК України за десять років економічних реформ. Обґрунтовано стратегію виходу з кризового стану підприємств і побудоване дерево цілей для її реалізації. Вивчено стан економіки виноградарсько-виноробних підприємств. Доведено необхідність державного регулювання підприємствами галузей виноградарства і виноробства. Обґрунтовано антикризову стратегію розвитку цих підприємств.

Основні результати дослідження пройшли виробничу перевірку і прийняті до впровадження Міністерством АПК Криму та комбінатом “Кримрадгоспвинпром”, використовуються в навчальному процесі Кримського державного аграрного університету при підготовці фахівців економічного профілю.

Ключові слова: економічна ефективність управління підприємством, стратегія трансформації управління підприємствами, структура управління, виробничий і експортний потенціал підприємства, ємність витрат на управління підприємством, критерій оцінки, багатофакторна модель.

Аннотация

Сафонов В.А. Стратегия трансформации управления виноградарско-винодельческими предприятиями Крыма. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями.

Национальный университет пищевых технологий. Киев, 2003.

Диссертация посвящена изучению закономерностей трансформации управления виноградарско-винодельческими предприятиями в условиях перехода к рыночным отношениям, разработке теоретических положений и практических рекомендаций по совершенствованию структуры, функций и методов управления виноградарско-винодельческими предприятиями. Раскрыты позитивные сдвиги и имеющиеся негативные тенденции в управлении предприятиями АПК Украины за десять лет экономических реформ. Обоснована стратегия выхода из кризисного состояний предприятий и построено дерево целей для её реализации. Изучено состояние экономики виноградарско-винодельческих предприятий Крыма. Доказана необходимость государственного регулирования предприятиями отраслей виноградарства и виноделия. Обоснована антикризисная стратегия развития этих предприятий.

Дана теоретическая оценка управленческим решениям по сдерживанию процессов приватизации предприятий, роли государственного заказа при сохранении неэквивалентности цен на сельскохозяйственную и промышленную продукцию, и экономическому эксперименту превращения государственного совхоза-завода им. Софии Перовской в арендное предприятие с выкупом всей собственности, включая винзавод и превращения его в закрытое акционерное общество.

Подтверждена последовательность перехода от государственного предприятия к арендному предприятию и затем к закрытому акционерному обществу – новому типу предприятия, основанного на аренде сертификатов у собственников земли. Экономическое положение хозяйства на формирующемся рынке вина – устойчивое. Наблюдаются позитивные изменения в повышении экономической эффективности производства.

Обоснованы новые подходы в методике оценки экономической эффективности управленческих решений и уточнена методика управления инвестициями на развитие виноградарства в предприятиях. Впервые обоснованы многофакторные модели управления элементами производственных затрат предприятий с целью их минимизации, включая новый показатель – ёмкость затрат на управление предприятием. Получила дальнейшее развитие методика расчета производственного и экспортного потенциала для предприятий производящих марочные вина, шампанское и коньяк.

В работе изучены структурные изменения в управлении виноградарско-винодельческими предприятиями Крыма. Критически проанализированы должностные инструкции и функциональные обязанности работников аппарата управления всех уровней. Анализ сделан в ретроспективном разрезе (1991 г., 2001 г.). Разработана перспективная модель и обоснованы функциональные обязанности будущего аппарата управления – “Ассоциации садоводов, виноградарей и виноделов Крыма”.

Проанализированы принятые программы возрождения, восстановления и развития виноградарства и виноделия Крыма, которые, несмотря на привлечение к их обоснованию научно-исследовательских учреждений и закрепление их в виде управленческих решений комбинатом “Крымсовхозвинпром”, имели главный недостаток – не были экономически подкреплены возможностями государственного инвестирования в отрасль и не была подсчитана реальная сумма потребности в капиталовложениях.

Особое внимание уделено экономической оценке ряда управленческих решений в отрасли виноделия, которая в целом находится в сложном экономическом положении. Главным сдерживающим фактором выступает недостаточное количество сырья. Рассмотрены проблемы экспорта винопродукции и проблема соблюдения международных стандартов. Проведена оценка по обоснованной методике использования производственного и экспортного потенциала предприятий виноградарско-винодельческого типа Крыма. Обоснованы корреляционно-регрессионные модели производственного потенциала для предприятий, производящих коньяк, шампанские и марочные вина.

Разработана стратегия государственного регулирования предприятиями на основе проектируемого Национального земельного банка, определены его новые функции, включая ипотечное кредитование и получение штрафных санкций за потерю плодородия земли. Определена инвестиционная программа развития виноградарства для предприятий Крыма и рассчитана её экономическая эффективность. На примере ОАО “Бурлюк” Бахчисарайского района разработана многофакторная модель управления амортзациемкостью, зарплатоемкостью, налогоемкостью, материалоёмкостью и ёмкостью затрат на управление предприятием с целью их минимизации.

Основные результаты исследования прошли производственную проверку и приняты к