МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

СПРИГІН ВІКТОР ВІКТОРОВИЧ

УДК 611.145.11

ІНДИВІДУАЛЬНА АНАТОМІЧНА

МІНЛИВІСТЬ ПРЯМОЇ ПАЗУХИ

ТВЕРДОЇ ОБОЛОНИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ

14.03.01 - нормальна анатомія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі оперативної хірургії та топографічної анато мії Луганського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник: Заслужений працівник народної освіти України, доктор медичних наук, професор ВОВК ЮРІЙ

МИКОЛАЙОВИЧ, Луганський державний медичний університет, завідувач кафедри

оперативної хірургії і топографічної анатомії.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор БУРИХ МИХАЙЛО ПРОКОПОВИЧ, Харківський державний медичний університет, МОЗ України, завідувач кафедри клінічної оперативної хірургії та топографічної анатомії.

доктор медичних наук, професор ТОПОРОВ ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ, Харківська медична академія післядипломної освіти, МОЗ України, кафедра загальної хірургії, топографічної анатомії та оперативної хірургії.

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, МОЗ України м. Київ, кафедра оперативної хірургії та топографічної анатомії .

Захист відбудеться 29 травня 2003р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.600.03 при Харківському державному медичному університеті (61022, м. Харків-22, пр. Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету, МОЗ України (61022, м. Харків-22, пр. Леніна, 4).

Автореферат розісланий 7 квiтня 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради,кандидат медичних

наук, доцент Терещенко А.О.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пряма пазуха твердої оболони головного мозку (sinus rectus) є однією з складних утворень, яка розташована у сагітальній площині між потиличними частками головного мозку, намету мозочка і серпом великого мозку. Пряма пазуха виконує важливу транспортну функцію відтоку крові, з'єднуючи велику вену мозку (вену Галена) і пазушний стік.

Будівля, положення і розміри прямої пазухи по-різному описані в дослідженнях К. Д. Балясова (1950 ), J.Balo (1950 ), Б. М. Никифорова (1960), В.А.Вотинцева (1973), J. Browder, H.A.Kaplan (1976), Т. Matsushima, Al. Rhoton, J.S. Oliveira (1983), S.C. Beards, S. Yule, A. Kassner, A. Jackson (1998), Ю.Н.Вовка, Т.А. Фоминых (1999,2001), J.Andeweg (1999).

Існують суперечливі дані про форму і параметри прямої пазухи твердої оболони головного мозку. Д.Б. Беков (1965) встановив, що діаметр прямої пазухи залежить від діаметра великої вени мозку. Звичайно колектор має одноканальну форму, рідше - роздвоєну (Б.М. Никифоров (I960).

Згідно з даними Chen Shi, Siang Dianfu (1996), пряма пазуха у дорослих людей зустрічається чотирьох типів: передньо - задній горизонтальний, нахилений з піднятим верхнім краєм, нахилений з опущеним нижнім краєм, вигнутий відносно сагітальної лінії.

J. Browder, Н. Kaplan (1973) знайшли в людей зрілого і старечого віків дво- і триканальну форму прямої пазухи.

R.C. Saxena, M.A. Beg, A.S. Das (1974) також виділили одно-, дво- та багатоканальну форму прямої пазухи, що, на їхню думку, пов'язано з особливостями ембріогенезу пазушного апарату твердої оболони головного мозку.

Дотепер існують суперечливі дані про внутрішньопазушні утворення венозного колектора (К.Д. Балясов 1950, J. Browder, Kaplan H.A, Krieger A.J. 1975, Е. Bergquist 1975, J. Yamamoto, N. Kaseyama 1980, N.Ono, M.Ono,N. Ono, A.L. Rhoton, M.Barry, 1984).

Маловивченим питанням залишається щодо особливостей венозних припливів прямої пазухи, топографії вен, що впадають у його відділи. Неможливо відповісти, які групи вен найбільш уражені, їх скількість, кут відхилення, а також зони концентрації венозних припливів. Згадування про це міститися в роботах В.А. Бородина (1971), В.А. Вотинцева (1973,1975), К.Goto, M. Takahashi, Y. Tamakoma (1976 ) О.П. Большакова, М.А. Сресели (1977), P P.Morris , J S. Choi (1996 ).

2

Є окремі повідомлення про мікроструктурні особливості прямої пазухи і наявність у її шарах дрібних артеріальних, венозних судин і нервових закінчень (M.Waas, 1954; Б.М. Никифоров, 1960; Д.Б. Беков, 1965; И.М. Ярова, 1971; С.П. Большаков, М.А. Сресели 1977; C. Kramar, 1981)

Дослідження M.Boscovic, V.Savic, D.Boghanovic (1960), A.O.Magden (1991), Ю.Н.Вовк (1991), R.D.Caruso, A.E.Rosenbaum, I. К. Chang, E.E. Joy (1999) встановили морфометричні особливості форми, розмірів і конфігурації прямої пазухи та її припливів, а також типи будови тенторіальних парасинусів і басейнів вен, що впадають у них.

Потребує подальшого вивчення гістотопографія стінок прямої пазухи і її судинно-нервових утворень, особливо у вигляді виконання оперативних втручань.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана відповідно до плану наукових досліджень Луганського державного медичного університету та є складовою частиною науково - дослідницької теми кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії: Морфологічні особливості, індивідуальна мінливість магістральних судин головного мозку та їх взаємозвідношення з лікворопровідними шляхами, номер державної реєстрації № 0100U001030. Автор є відповідальним за виконання частини цієї науково-дослідної роботи.

Мета і задачі дослідження. Метою цього дослідження є вивчення індивідуальної анатомічної мінливості прямої пазухи і його краніотопографічних взаємовідношень з навколишніми утвореннями головного мозку.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

1. Встановити діапазон морфометричних даних форми і положення прямої пазухи твердої оболони головного мозку з урахуванням віку, статі, індивідуальної будови черепу.

2. Визначити краніотопографічні і стереотопометричні співвідношення прямої пазухи з навколишніми утвореннями головного мозку.

3. Виявити гістотопографічні особливості прямої пазухи в різних відділах, стінках та внутрішнього апарату.

4. Анатомічно обґрунтувати раціональний хірургічний доступ до прямої пазухи.

5. Запропонувати способи пластики прямої пазухи і спеціальні інструменти для операцій на ньому.

Об’єкт дослідження: Морфо- і краніометрія, судинні утворення, гістологічна будова прямої пазухи .

3

Предмет дослідження: Індивідуальна і вікова мінливість прямої пазухи.

Методи дослідження: За допомогою краніо- і морфометрії встановили різноманітність форми і будови прямої пазухи. Ін'єкція судинного русла, прямої пазухи дозволила деталізувати венозний відтік від колектора. Мікроскопічно визначили особливості будови різних відділів і шарів прямої пазухи. Усі цифрові дані оброблялися за допомогою варіаційної статистики і кореляційного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна роботи полягає у встановленні діапазону індивідуальної анатомічної мінливості прямої пазухи, краніотопографічних особливостей з навколишніми відділами, стосовно розробки раціональних доступів до неї і пластики її стінок. Нами експериментально обґрунтовані і розроблені способи пластики прямої пазухи: серповидної пластики прямої пазухи ( патент 43116 А від 15.11.01., бюлетень № 10); двоклаптевий спосіб, (патент 43119 А. від 15.11.01.,бюлетень № 10). Нами сконструйований і апробований в експериментальних умовах Гемостатичний інструмент для склепіння черепу, (патент49167 А від16.09.02. бюлетень №. 9), що дозволяє виконувати пошарову зупинку кровотечі з тканин і кісток склепіння черепа при хірургічних доступах до головного мозку.

Практичне значення одержаних результатів.

У цьому дослідженні вперше проведено тотальну морфометрію прямої пазухи твердої мозкової оболони та її відділів, залежно від статі, віку та форми голови людини. Вперше встановлені краніотопографічні особливості прямої пазухи, анатомо-експеріментально розроблені та морфологічно обґрунтовані способи пластики прямої пазухи відростком з формуванням ізольованих аутотрансплантатів різної форми. У процесі дослідження було запропоновано новий гемостатичний інструмент для покращення умов оперативних втручань на твердій мозковій оболоні та її похідних.

Дані дисертації, що характеризують вікові та індивідуальні особливості будови прямої пазухи, залежно від статі, віку та форми голови людини, можуть бути використані у клінічній нейрохірургії задля оптимізації хірургічних доступів та раціоналізації оперативних втручань, що впливає на успіх операції.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено інформаційний пошук та аналіз літературних джерел, дослідження з вивчення вікових особливостей та індивідуальної анатомічної мінливості прямої пазухи твердої оболони головного мозку. Виконано макроскопіч-

4

ні, краніометричні,гістологічні та експериментальні дослідження, проведено статистичний аналіз результатів, а також розроблено способи пластики прямої пазухи тканинами серпа великого мозку, запропоновано новий хірургічний інструмент.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені та обговорені на Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених “Актуальні проблеми клінічної медицини” (Дніпропетровськ 2001р); Міжнародному конгресі з інтегративної антропології ( Санкт-Петербург 2002г); на засіданнях обласного товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів ( Луганськ, 2000-2002рр).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 12 праць, з них 4- самостійно, 8- у журналах, зареєстрованих ВАК України, отримані патенти на 3 винаходи, впроваджено 3 раціоналізаторські пропозиції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 130 сторінках машинописного тексту. Складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методик дослідження, глав власних даних, анатомо-експериментального обґрунтування пластики прямої пазухи, висновків та списку літератури, що містить 179 джерел: 98 вітчизняних праць та 81 - іноземних.

У роботі представлено 39 таблиць і 48 малюнків, загальним обсягом 130 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Дослідження виконане на 100 препаратах головного мозку з твердою оболоною, узятих у трупів дітей і людей у віці від 1,5 до 88 років під час патологоанатомічних розтинів, а також 20 плодів II половини антенатального розвитку. Весь вивчений матеріал розподілений залежно від віку, статі, індивідуальної будови черепу.

У нашому дослідженні застосовані такі методики: синусометрія прямої пазухи та навколишніх утворень; стереотопометрія прямої пазухи і навколишніх утворень головного мозку; виготовлення корозійних (акрилатових) зліпків - препаратів прямої пазухи; ін'єкція прямої пазухи і її припливів; гістологічне фарбування стінок прямої пазухи; ангіографія ( синусографія ) прямої пазухи і його венозних судин; визначення біомеханічних показників стінок і відділів прямої пазухи; варіаційно-статистичний аналіз даних вимірів; компьютерно - графічний аналіз отриманих даних.

5

З метою поліпшення умов вимірів і одночасних замальовок прямої пазухи, близькорозташованих структур і внутрішньої підстави черепа використовувався краніограф портативний, запропонований В.Г. Ковешніковым, Ю.Н. Вовком (авт. св. № 1445693 , 1988р.).

Відповідно до рекомендацій В.С. Сперанского (1971), В.Г. Ковешникова (1971); В.А. Родионовой (1969, 1971), простежені краніотопографічні і стереотопометричні особливості прямої пазухи в системі координатних площин і краніологічних крапок. Останнє має значення для уточнення локалізації, положення і площинної орієнтації даного венозного колектору відносно структур головного мозку.

Виготовлення корозійних (акрілатових) пазушних зліпків - препаратів здійснювалося за допомогою акрилатів ( АКР-7, АКР-15 ) за розробленою методикою співробітниками кафедри оперативної хірургії з топографічною анатомією (Д.Б. Беков, 1965; Д.А. Ткаченко, 1970; Ю.Н Вовк, 1970).

У дослідженні застосовані різні ін'єкційні маси для вивчення будови прямої пазухи і його припливів Найбільше часто використовувалася - 5-10 % туш - желатин, рідше - розчин чорної туші з латексом чи натуральний латекс.

Гістотопографічні особливості стінок пазух твердої оболони головного мозку вивчалися за допомогою фарбування гематоксілін-эозіном по Ван Гизону, імпрегнація по Куприянову. Усього приготовлено 100 препаратів відповідно до трьох рівнів умовного розподілу прямої пазухи, а також трьох його стінок. Вивчення гістопрепаратів здійснювалося на МБИ -6, з використанням градуйованої сітки та фотографуванням через “ Зеніт - Е ”.

Біомеханічні дослідження різних ділянок і стінок прямої пазухи твердої оболони головного мозку проведені на розривній машинці моделі 2038 р - 0.05 у діапазоні від 20 до 100 Н, при швидкості 50 мм / хв. При цьому визначалася величина напруги на одиницю площі (1 мм 2) кожної стінки прямої пазухи.

Варіаційно-статистичний аналіз даних вимірів здійснювався згідно з загальноприйнятою програмою з обчисленням необхідних показників.

Результати дослідження та їх аналіз. Пряма пазуха твердої оболони головного мозку знаходиться в глибині головного мозку, розташована між його півкулями і мозочка. Вона виконує одну з ведучих транспортних функцій у мозковому кровообігу, здійснює при цьому зв'язок глибокої і поверхневої венозних сіток головного мозку.

6

На підставі проведеного дослідження встановлено, що пряма пазуха має особливості в анатомічному положенні, морфологічній будові стінок, розмірах своїх відділів, що залежать від віку, статі, індивідуальної форми голови.

Уперше представлена синусометрія в такому широкому діапазоні, починаючи з раннього фетального періоду. Отже, у плодів 2,5-3 місяців пряма пазуха представлена укороченим трубчастим каналом довжиною 13-15 мм. Його стінки утворені тонкими, що просвічуються, листками серпа великого мозку і намету мозочка. Ширина прямого синуса, що відповідає і його висоті, не перевищує 1-2 мм. Протягом плодового періоду спостерігається прискорене зростання колектора в довжину ( до 10 мм ) у порівнянні з колишніми розмірами. Ширина і висота прямої пазухи у плодів максимально збільшується до 3 мм. На цій стадії розвитку площа поперечного зрізу прямої пазухи змінюється від 0,15 до 0,50 мм 2.

Протягом дитячого віку відбувається подальше зростання прямої пазухи, особливо в перші три роки життя. У дітей 1 – 3 років відзначається збільшення його довжини до 3,5 см. У дітей середнього віку цей параметр збільшується до 4,0 см. З віком ширина колектора змінюється повільно і знаходиться в межах 0,3-0,6 см. Площа поперечного зрізу прямої пазухи залежить від вікових перетворень основних параметрів і досягає 0,5-1,0 см 2 .

Починаючи з юнацького і зрілого віку, починається стабілізація морфометричних показників венозного колектора. Довжина прямої пазухи варіює від 4,0 до 6,0 см, ширина – від 0,3 до 0,8 см, відповідно, висота – від 0,3 до 0,7 см. Площа поперечного зрізу колектора досягає 1,5-2,0 см 2.

У літньому і старечому віці пряма пазуха має ці параметри з тенденцією зменшення в результаті інволюційних процесів, що відбуваються в оболонових тканинах, а точніше – у пазушних стінках.

У нашому дослідженні вивчена індивідуальна анатомічна мінливість форми, розмірів і положення прямої пазухи. Установлена варіабельність довжини колектора, від 3,5 до 6,0 см, з максимальними показниками у доліхоцефалів(5,5-6,0 см). У мезоцефалів відзначені усереднені подовжні розміри (3,8-4,5см), а у брахіцефалів виявлена мінімальна довжина колектора – 3,5-4,0 см. Ширина прямої пазухи варіює від 0,3 до 1,0 см, у залежності від індивідуальної будівлі голови: у доліхоцефалів обох статей не перевищує 0,3-0,5 см; у мезоцефалів – 0,4-0,7 см; у брахіцефалів – 0,7-1,0 см. Відповідно, висота колектора в дорослих людей знаходиться в межах від 0,3 до 0,8 см: у доліхоцефалів – 0,5-0,8 см; у мезоцефалів – 0,4-0,7 см; у брахіцефалів – 0,3-0,6 см.

7

Поряд з цим, установлений діапазон індивідуальних розходжень площі поперечного зрізу прямої пазухи. У доліхоцефалів обох статей вона коливається від 0,5 до 1,5 см2; у мезоцефалів – від 0,8 до 1,8 см2; у брахіцефалів – від 1,0 до 2,0 см2.

Статистично підтверджені існуючі морфометричні розходження прямої пазухи в залежності від індивідуальної будівлі черепа. Отже, середня арифметична довжини колектора більше в жінок і чоловіків з доліхоцефалічною формою голови ( Х= 5,25 ; 5,47), __ у порівнянні з мезоцефалічною ( Х =4,91 ; 5,13 ); та з брахицефалічною ( Х =4,41 ; 4,49 ).

Поряд з цим, установлені різні типи розташування прямої пазухи відносно горизонтальної і сагитальної площин. Щодо горизонтальної площини спостерігається відхилення задньої третини колектора з відхиленням догори на 10 –15 0 і донизу на 5 –10 0. Останній тип відхилення найбільш характерний для мезо- і брахіцефалів.

Надто рідко спостерігається піднесеність середньої частини прямої пазухи, або навпаки, його “ провисання ”. Ці типи положення пазухи щодо горизонтальної площини зустрічаються в крайніх випадках високого чи низького розщеплення підстави серпа великого мозку, але останні, як відомо, формують стінки колектора.

Щодо сагитальної площини пряма пазуха займає таке положення: симетрично-сагитальне (у 25-30 % вип.), асиметрично-правобічне чи асиметрично-лівобічне (у 65-70 % вип.), роздільно-двостороннє ( у 1 % вип.).

Уперше вивчені особливості формування початкового відділу прямої пазухи і різноманітність положення її ампули. У дорослих людей найчастіше зустрічається звичайна (класична), із плавним переходом гирла великої вени мозку в початковий відділ колектора, ампулярна з вираженим розширенням кінцевої частини цієї вени, двостволова (двоканальна) з наявністю характерних двох венозних рукавів, багатостволова (3-5 венозних припливів); украй рідка – розсипна (сітковидна), з наявністю дрібних венозних гілочок у ділянці передньої частини пазухи. За нашими даними, класична форма зустрічається в 88 – 90 % випадків, ампулярна – з подовжнім розширенням до 1,0-1,2см та поперечним - до 0,6-0,8см (5 –7 % вип.); інші форми (1 –2 % вип.).

Місце впадання прямої пазухи в пазушний стік також характеризується різноманітністю форм, пов'язаних з діапазоном індивідуальних розходжень. У зв'язку з цим, нами описані такі варіанти: симетрично-центральний (60-70 % вип.), лівобічний та правобічний (25-28 % вип.), дво-, трирукавний чи розсипний (2-5 % вип.).

8

Поряд з цим, вивчені особливості будови прямої пазухи на поперечних зрізах, що дозволило уточнити індивідуальну мінливість його форми. Так, у дорослих людей найчастіше зустрічається трикутна (класична) форма з відхиленням донизу (90-95 % вип.). Така форма характерна для доліхо-, мезо- і брахіцефалів в однаковій мірі. Крім того, дана форма може бути з широкою чи з вузькою основою, трикутно-випукла (куполообразна). Крім цього, виявлені форми просвіту прямої пазухи в поперечному зрізі з закругленими стінками, серед них округла й овальна, котрі складають 5-7 %. Вони частіше зустрічаються в людей із брахицефалічною формою голови. Ще рідше просліджується двоканальна форма прямої пазухи з наявністю подовжніх і поперечних перегородок у його просвіті (2-3 %).

Уперше дана уточнена топографія взаємозв’язку прямої пазухи з навколишніми утвореннями головного мозку і відростками твердої оболони головного мозку. Встановлено індивідуальні розходження довжини венозного колектора і півкуль мозочка, його хробака, а також підстави серпа великого мозку і намету мозочка. Якщо довжина прямої пазухи в доліхоцефалів дорівнює 5,5-6,0 см, то довжина півкуль мозочка більше на 0,5-0,7 см. У мезоцефалів і брахіцефалів цей параметр збільшується на 0,8-1,0 см. По відношенню довжини прямої пазухи, довжина хробака мозочка в доліхоцефалів менше на 1,3-1,8 см, у мезо- і брахіцефалів – на 1,0-1,5 см.

Існують визначені морфологічні співвідношення поперечних розмірів прямої пазухи і навколишніх анатомічних утворень. Ширина колектора практично збігається із шириною підстави серпа головного мозку і варіює від 0,3 до 1,0 см. Ширина хробака мозочка коливається в межах 0,9-1,5 см і має тенденцію до збільшення в брахіцефалів. Поряд з цим, зіставлені межі варіабельності ширини півкуль у залежності від індивідуальної мінливості прямої пазухи і відростків твердої оболони головного мозку, що утворять її.

У дослідженні вивчені гістотопографічні особливості прямої пазухи, її відділів і стінок. У залежності від віку встановлені зміни її поперечних розмірів. Так, у дітей ширина кожної стінки прямої пазухи знаходиться в межах 0,2-0,4 см, у юнацькому – 0,3-0,7 см, у зрілому –0,3-1,0 см, у літньому і старечому – 0,3-0,9 см. Діапазон індивідуальної мінливості цього пазушного параметра також невеликий: у доліхоцефалів бічні стінки варіюють від 0,3 до 0,7 см; у мезоцефалів – від 0,4 до 0,8 см; у брахіцефалів – від 0,5 до 1,0 см.

Важливе практичне значення має товщина кожної стінки прямої

9

пазухи. У дорослих чоловіків і жінок цей параметр коливається від 300 до 750 мкм. Найбільш потовщеними ділянками є задня третина колектора, особливо в ділянці впадіння в пазушний стік. Найбільшу товщину має нижня стінка прямої пазухи, до 1,2-1,5 мм.

Гістологічну основу пазушних стінок складають зовнішній з’єднувально- тканний (щільний) шар, середній колагеновий шар, внутрішній (тонкий) шар, вистелений ендотелієм. На пазусі є нашарування пучків колагенових волокон з різною орієнтацією й утворюючі шари: зовнішній поперечний, подовжній з косою, внутрішній поперечний, внутрішній подовжній. У дорослих людей пучки колагенових волокон мають товщину, у середньому, 100-150 мкм. Між ними розташовується пухка сполучна тканина з розташованими у ній тонкими судинами. Причому, пучки колагенових волокон утворять переплетення за типом “сітки”, особливо в місцях переходу однієї стінки в іншу. У середньому подовжньому шарі відзначена концентрація фіброцитів з відростками, паличковидні і подовжені ядра. Тут же виявлені скупчення тонких пучків нервових волокон, що мають товщину 14-30 мкм. Останні утворять своєрідні сітковидні структури між фіброцитами кожної стінки колектора.

Внутристіночна судинна мережа прямої пазухи представлена всіма відділами: артеріальними гілочками, діаметром 20-36 мкм; артеріолами і прекапілярами – 7-14 мкм; капілярами – 7-8 мкм; посткапілярами і венулами – 7-20 мкм. Вони мають поперечну і косу орієнтацію відносно осі пазухи. Крім цього, виявлені скупчення більш великих артеріальних стовбурців з діаметром 100-150 мкм у середньому шарі нижньої синусної стінки. Паралельно їм розташовані венозні судини з діаметром від 120 до 200 мкм, що впадають у просвіт пазухи. У судинних зонах виявлені різні анастоматичні зв'язки у такому вигляді: “кінець у кінець”, “кінець у бік”, за типом “драбинки”.

Уперше вивчені біомеханічні властивості прямої пазухи і його стінок за допомогою розривної машини. Встановлено, що одночасно три його стінки в дорослих людей витримують зусилля від 4,900 до 6,340 кг, окремо кожна стінка – від 1,339-1,800 кг (у жінок) і до 3,300-4,410 кг (у чоловіків). Причому, великі розривні навантаження витримує нижня стінка – від 2,839 до 4,456 кг. З застосуванням спеціальної формули визначена величина напруги на одиницю площі (кг/мм2) кожної стінки прямої пазухи. У дорослих людей ці показники щодо кожної стінки знаходяться в межах від 0,10 до 0,26 кг/мм2; ці величини однакові, практично незалежні від статі.

Поряд з морфологічними дослідженнями, проведена анатомо-

10

експериментальна розробка пластики прямої пазухи. Уперше представлені

морфометричні розрахунки гранично припустимих дуральних аутотрансплантатів, сформованих із близькорозташованих відростків твердої оболони головного мозку. Для пластики бічної стінки прямої пазухи вперше запропоноване викроювання прямокутних трансплантатів з поверхневого (бічного) листка серпа великого мозку поблизу венозного колектора. Детально розроблені всі етапи даної реконструктивної операції, а саме: розшарування серпа великого мозку; формування трансплантата з його поверхневого листка; розворот трансплантата на 1800 і його укладання над синусним дефектом; накладення чотирьох кутових лігатур-утримок; послідовне пришивання країв шматка зі стінкою пазухи за допомогою атравматичних голок (патент 43116 А від 15.11.2001г).

Аналогічно запропонований інший спосіб пазушної пластики аутотрансплантатами з поверхневого листка намету мозочка. З цією метою у парасинусній зоні формується прямокутний шматок, шляхом розшарування тенторіальних листків і застосування спеціального хірургічного інструментарію. Попередньо запропонований морфометричний підбор необхідного розміру клаптика, з урахуванням установлених розмірів стінок прямої пазухи. Етапи даної операції аналогічні зазначеним вище описам.

Для відновлення значних дефектів стінок прямої пазухи запропонований і анатомічно обґрунтований двоклаптевий спосіб пластики з застосуванням клаптика з поверхневих листків серпа великого мозку і намету мозочка (патент 43119 А. від 15.11.2001г). Цей спосіб також супроводжується морфометричними розрахунками формування довжини і ширини аутотрансплантатів у залежності від основних розмірів прямої пазухи. Етапи технічного і послідовного виконання такої реконструкції синусних стінок детально описані у відповідній главі.

Крім того, нами запропоновано і розроблено новий інструмент для пошарової зупинки кровотеч під час нейрохірургічних операцій. (патент 49167 А від 16.09.02).

Таким чином, у результаті проведеного дослідження морфологічно обґрунтовані й експериментально розроблені серповидна, тенторіальна і комбінована пластики стінок прямої пазухи, що дозволили цілком відновити прохідність цього важливого венозного колектору головного мозку.

11

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наводяться теоретичні обґрунтування і нове рішення наукової проблеми, що стосується розгляду і розуміння індивідуальної анатомічної мінливості прямої пазухи твердої оболони головного мозку і навколишніх утворень, а також встановлені особливості будови, положення, форми і розмірів даного венозного колектора у залежності від віку, статі та форми голови.

2. Пряма пазуха та її відділи мають різні особливості в залежності від індивідуальної будови черепу. У дорослих людей крайніми формами прямої пазухи є довга (до 6,0 см) і вузька (до 0,4см)- у доліхоцефалів; коротка (до 3,5 см) і широка (до 1,0 см) – у брахіцефалів. Між ними знаходиться різноманітні проміжні форми, що відрізняються розташуванням відносно сагитальної і горизонтальної площин, особливостями формування ампулярної частини і місця впадіння в пазушний стік.

3. Встановлені варіанти розташування прямої пазухи щодо горизонтальної площини голови: типово – горизонтальний, з відхиленням задньої третини колектора догори на 10-15 0 (частіше в доліхоцефалів); з відхиленням її задньої третини донизу на 5-10 0 (частіше в мезо- і брахіцефалів). Відносно сагітальної площини голови пряма пазуха займає такі положення: асиметрично-правобічне чи асиметрично-лівобічне (65-70 %), симетрично-сагитальне (25-30 %), роздільно-двостороннє (1 %).

4. Індивідуальними варіантами форми початкового відділу прямої пазухи є: звичайна (класична) із плавним переходом гирла великої вени мозку в колектор (88-90 %), ампулярна з вираженим розширенням кінцевої частини цієї вени (5-7 %), двоканальна з наявністю двох венозних рукавів (2-3 %), багатоканальна (3-5 венозних припливів) і розсипна (сітковидна) з наявністю дрібних венозних галузей (1-2 %). Особливостями впадання прямої пазухи в пазушний стік існують такі варіанти: центральний (60-70 %), лівобічний та правобічний (25-28 %), дво-, трирукавний чи розсипний (2-5 %).

5. Діапазон індивідуальної мінливості поперечного зрізу прямої пазухи у дорослих людей знаходиться в межах від 0,6 до 2,0 см 2: у доліхоцефалів не перевищує 0,6-1,5 см 2; у мезоцефалів – 0,8-1,8 см 2; у брахіцефалів –1,0-2,0 см 2. Відповідно до цього встановлена варіабельність форми прямої пазухи на поперечних зрізах: трикутна (класична) з однаковою шириною кожної стінки (90-95 %), що може мати широка чи вузька основа; трикутно-випукла (куполоподібна) із закругленими чи овально подібними бічними стінками (5-7 %), що частіше зустрічається в людей із брахицефаличною формою голови; двоканальна з наявністю подовжньої або поперечної перегородки в просвіті колектора (2-3 %).

12

6. Гістологічну основу пазушних стінок складають: зовнішній з’єднувально- тканий (щільний) шар, що складається з пучків колагенових волокон з товщиною 100-150 мкм, середній колагеновий шар, внутрішній (тонкий) шар, вистелений зсередини ендотелієм. На його стінках є нашарування пучків колагенових волокон з різною орієнтацією: подовжньою; косою; поперечною і комбінаційною. Між ними розташовується пухка сполучна тканина з тонкими судинами і нервами, що проходять у ній та мають діаметр: мінімально – 14-30 мкм і максимально – 120-200 мкм.

7. Морфологічно обґрунтовані й експериментально розроблені одно- та двоклаптева, серповидна, тенторіальна та комбінована пластика бічних стінок прямої пазухи з застосуванням прямокутних аутотрансплантатів з поверхневих листків серпа великого мозку і намету мозочка, що одержали підтвердження деклараційними патентами.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ

ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ.

1. Спрыгин В.В. Возрастные особенности формы, розмеров и положения прямого синуса. // Український медичний альманах. Луганськ, 2001., т. 4. № 5. с. 152-154.

2. Вовк Ю.М., Фоміних Т.А., Спригін В.В. Морфологічні особливості синусів твердої мозкової оболони. // Український журнал екстремальної медицини ім.Г.О. Можаєва. Луганськ, 2001, т 2. № 1., с.61- 64.

3. Коржан В.А., Спрыгин В.В. Анатомо-экпериментальное обоснование серповидной пластики синусов твердой мозговой оболочки.// Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Київ - Луганськ - Харків, 2001, Вип.. 6 (38). С.225-231.

4. Вовк Ю.М., Будаков В.С., Вовк В.Ю., Спригін В.В., Ткаченко К.Д. Морфологічні особливості артеріовенозних взаємовідношень головного мозку та його оболонок у парасагітальній зоні.// Буковинський медичний вісник, Чернівці, 2001, т 5, № 3-4, с.21-22.

5. Вовк Ю.М., Фоміних Т.А., Спригін В.В. Морфологія пазух твердої мозкової оболони людини.//Український медичний альманах. Луганськ, 2002., т. 5. № 3. с.25-28.

6. Коржан В.А., Спрыгин В.В. Морфометрическая характеристика серпа большогого мозга и его окружающих синусов.// Материалы IV

13

IV международного конгресса по интегральной антропологии. Санкт-Петербург, 2002. с.187.

7. Спрыгин В.В. Морфометрическая характеристика прямого синуса твердой мозговой оболочки в зависимости от индивидуального строения черепа. // Український медичний альманах. Луганськ, 2002., т 5, № 4, с. 129-132.

8. Спрыгин В.В. Топографическая анатомия прямого синуса твердой мозговой оболочки и ее значение для обоснования оперативних вмешательств. // Український медичний альманах. Луганськ,2002.,т 5, № 5, с. 137-139.

9. Спрыгин В.В. Новые способы пластики и реконструкции стенок прямого синуса твердой мозговой оболочки.//Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Київ - Луганськ - Харків, 2002, Вип. 6 (45). С.331-335.

10. Патент 43119 А від 15.11.01, Україна. А 61 В 17/00. Двоклаптевий спосіб пластики прямого синуса./ Вовк Ю.М., Коржан В.А., Спригін В.В. (Україна) № 2001021319. Заяв. 26.02.01. Бюл. № 10.

11. Патент 43116 А від 15.11.01, Україна. А 61 В 17/00. Серповидний спосіб пластики прямого синуса./ Вовк Ю.М., Коржан В.А., Спригін В.В. (Україна) № 2001021309. Заяв. 26.02.01. Бюл. № 10.

12. Патент 49167 А від 16.09.02, Україна. А 61 В 17/00. Гемостатичний інструмент для склепіння черепу / Вовк Ю.М., Фоміних Т.А., Вовк О.Ю., Спригін В.В. (Україна) № 2001021274. Заяв. 22.02.01. Бюл. № 9.

АНОТАЦІЯ

Спригін В.В. Індивідуальна анатомічна мінливість прямої пазухи твердої оболони головного мозку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01. - нормальна анатомія. Харківський державний медичний університет МОЗ України, Харків, 2003.

Дисертація присвячена вивченню індивідуальних, статевих та вікових особливостей прямої пазухи твердої оболони головного мозку та їх прикладному значенню.

Робота виконана на 100 препаратах головного мозку з твердою мозковою оболоною, взятих у трупів дітей та дорослих, віком від 1,5 до 88 років у годину патологоанатомічного розтину, а також у плодів II половини антенатального розвитку. Використовувалися морфометричні,

14

краніометричні, гістологічні, ін'єкційні методики дослідження з проведенням анатомо-екпериментальних операцій на синусах твердої мозкової оболонки.

Встановлено, що розміри та форма прямої пазухи знаходиться в прямій залежності від віку, статі та форми черепа людини. Відмічена перевага подовжніх розмірів для доліхоцефалів, та поперечних - для брахіцефалів.

Анатомо-експериментально розроблено нові методи пластики прямої пазухи.

Оперативні втручання на прямій пазусі необхідно виконувати з урахуванням індивідуальної мінливості, що дає можливість поліпшити виконання етапів реконструктивних операцій.

Ключові слова: пряма пазуха, тверда оболона головного мозку, індивідуальна анатомічна мінливість, синусна пластика.

АННОТАЦИЯ

Спрыгин В.В. Индивидуальная анатомическая изменчивость прямого синуса твердой оболочки головного мозга. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01.- нормальная анатомия. Харьковский государственный медицинский университет МЗО Украины, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена изучению индивидуальных, половых и возрастных особенностей прямого синуса твердой оболочки гловного мозга и их практическому значению.

Настоящее время исследование выполнено на 100 препаратах головного мозга с твердой мозговой оболочкой, взятых у трупов детей и взрослых людей в возрасте от 1,5 до 88 лет во время патологоанатомических вскрытий, а также 20 плодов II половины антенатального развития. Использовались морфометрические, краниометрические, гистологические, инъекционные методики исследования с проведением анатомо-экспериментальных операцях на прямом синусе твердой оболочки головного мозга.

Установлено, что прямой синус имеет значительный диапазон изменчивости в анатомическом положении, морфологическом строении стенок, размерах отделов, зависящих от возраста, пола, индивидуальной формы головы.

15

Впервые дана уточненная топография взаимоотношений прямого синуса с окружающими образованиями головного мозга и отростками твердой оболочки головного мозга. Установлены индивидуальные различия длины и ширины венозного коллектора и полушарий мозжечка, его червя, а также основания серпа большого мозга и намета мозжечка. Достоверность полученных морфометрических данных установлена вариационно-статистическим анализом с вычислением необходимых показателей.

Проведена анатомо-экспериментальная разработка пластики прямого синуса. Впервые представлены морфометрические расчеты предельно допустимых дуральных аутотрансплантатов, сформированных из близрасположенных отростков твердой оболочки головного мозга. Для пластики боковой стенки прямого синуса впервые предложено выкраивание прямоугольных трансплантатов из поверхностного (бокового) листка серпа большого мозга вблизи венозного коллектора. Детально разработаны все этапы данной реконструктивной операции, получившие подтверждение декларационными патентами.

Оперативные вмешательства на прямом синусе твердой мозговой оболочки необходимо выполнять с учетом индивидуальной анатомической изменчивости, что дает возможность улучшить выполнение этапов реконструктивных операций.

Ключевые слова: прямой синус, твердая оболочка головного мозга, индивидуальная анатомическая изменчивость, синусная пластика.

SUMMARY

Sprygin V.V. Individual anatomic variability of a direct sine of a firm brain environment.

-The manuscript.

Dissertation for the Academic degree of Doctor Medicine on speciality 14.03.01.- normal anatomy. Kharkov State Medical University of Ukraine, Kharkov, 2003.

Dissertation is devoted to study of individual, sexual and age features of a direct sine of a firm brain environment and their practical meaning. Morphometric, craniometric, histologic, ingective research methods with performing anatomo-experimental operations on sinuses of dura mater.

Is established, that the sizes and form of a direct sine are depending

16

on age, floor and form of a skull of the man. The prevalence of the longitudinal sizes at dolichocephals and cross - at brachiocephals is marked.

The new methods plasty of a direct sine are anatomo-experimentally developed.

Operative interventions of direct sinus of a firm brain environment it is necessary to carry out in view of individual anatomic variability, that enables to improve performing reconstructive operations stages.

Key words: direct sinus, dura mater, individual anatomic variability and sinus plasty.

Здано до набору 19.04.2003. Підписано до друку 11.04.2003.

Формат 60х84 1/16 Папір офсетний. Друк RISO.

Умовн. друк. арк. 0,9. Тираж 100. Зам. 30.

Віддруковано у видавничому центрі Луг ДМУ.

91045, м. Луганськ, кв. 50 років Оборони Луганська, 1.