ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н. Каразіна

ТИМОХОВА ГАЛИНА БОРИСІВНА

УДК 338.242.4

ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ

Спеціальність 08.01.01 — економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків — 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському гуманітарному університеті “Народна українська академія”.

Науковий керівник – | доктор економічних наук, професор

Яременко Олег Леонідович,

головний консультант Ради Національного банку України (м. Київ).

Офіційні опоненти: –

– | доктор економічних наук, професор

Українська Лариса Олегівна,

Харківський державний економічний університет Міністерства освіти і науки; професор кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук

Тодріна Інна Валеріївна,

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки, доцент кафедри економічної теорії.

Провідна установа – | Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м. Донецьк

Захист відбудеться 3 жовтня 2003 р. о 1515 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.01 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, , ауд.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, площа Свободи, 

Автореферат розісланий 1 вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Соболєв В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з найважливіших передумов формування збалансованої ринкової економіки є становлення інституціональної основи, адекватної даному типу господарської системи, а зокрема її інвестиційного аспекту у вигляді інвестиційно-структурної політики. Інвестиційно-структурна політика проводиться державою як безпосередньо шляхом розробки і фінансування інвестиційних програм різного рівня, так і опосередковано – за допомогою важелів непрямого регулювання інвестиційної діяльності, і в першу чергу в недержавному секторі економіки. Останнє особливо важливо, тому що пріоритети використання недержавних коштів для реалізації значної частини структурних перетворень хоча і диктуються загальноекономічною ситуацією, але коректуються ринковою кон’юнктурою і тому дуже часто не збігаються з загальнонаціональними інтересами. Нерідко мають місце інвестиції в екологічно небезпечні виробництва, а також інвестиції, що руйнують національну виробничу і соціальну інфраструктуру.

Глибина проблеми полягає не тільки в дефіциті інвестиційних ресурсів, але й у відсутності механізмів, які б дозволили консолідувати й ефективно використовувати реально існуючий інвестиційний потенціал економік, що реформуються, припинити і повернути назад процес відпливу капіталу, органічно включити інвестиційні процеси в розв’язання найбільш важливих поточних і перспективних завдань національного соціально-економічного розвитку. Створення таких механізмів – завдання важливіше і складніше, ніж прискорений пошук фінансових джерел інвестицій. Нагальна потреба в розв’язанні даного завдання визначає актуальність дисертаційного дослідження.

Ціла низка питань, пов’язаних з аналізом власності знайшли відображення у наукових публікаціях вітчизняних учених Д. Богіні, Г. Волинського, А. Гриценка, Г. Задорожнього, А. Канова, А. Мамалуя, С. Мочерного, А. Покритана та ін. У вивчення і розробку певних сторін проблем інвестиційного процесу в межах трансформаційної економіки істотний внесок внесли такі сучасні українські вчені і практики, як С. Галуза, В. Геєць, Б. Губський, А. Колосів, Б. Кваснюк, І. Лукінов, В. Соболєв, Р. Тиркало, А. Чухно, О. Яременко, а також російські дослідники Л. Абалкін, А. Бузгалін, С. Глазьєв,А. Іларіонов, Ю. Ольсевич, А. Радигін, В. Радаєв, та ін. Значний інтерес при розробці окремих питань дисертації викликали роботи таких західних учених, як М. Аллі, Э. Дж. Долана, Р. Дорнбуша, Дж. Кейнса, К. Кембела, Ф. Мишкіна, Дж. Сакса, П. Самуельсона, С. Фішера, М. Фрідмена, Д. Хікса. Їхні роботи стали методологічною основою виконання цього дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах плану науково-дослідних робіт кафедри виробничого і фінансового менеджменту Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” № 0101V006995 “Проблеми рівноваги господарських суб’єктів в умовах перехідних процесів в економіці”.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дослідження є комплексне теоретичне вивчення систем, механізмів і форм участі держави в інвестиційній діяльності, для обґрунтування і розробки шляхів підвищення її ефективності. Відповідно поставленій меті визначені такі завдання дослідження:

· розкрити передумови, сутність і функції державної участі в інвестиційній діяльності;

· виявити інституціональні й інші механізми участі держави в інвестиційній діяльності;

· виявити і дати аналіз суперечностей впливу держави на інвестиційну діяльність;

· проаналізувати іноземний досвід в галузі державного регулювання інвестиційної діяльності;

· розробити напрямки удосконалювання інвестиційної діяльності.

Предметом дослідження стали чинники, критерії і показники інвестиційної діяльності.

Об’єкт дослідження – механізми і передумови інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації.

Методологічну основу дисертації складає діалектичний метод як загальний науковий метод пізнання соціально-економічних явищ. У зв’язку зі складністю і неоднозначністю питань впливу держави на інвестиційні процеси і необхідністю проведення комплексного системного дослідження, були застосовані різні приватно-наукові методи, а саме: системного, логічного, функціонального, історико-економічного і статистичного аналізу.

Як теоретична база були узяті фундаментальні дослідження закордонних і вітчизняних економістів. Для аналізу інвестиційних процесів в Україні використовувалися законодавчі і нормативні акти, статистичні збірники і дані про соціально-економічний розвиток України, Фонду державного майна, матеріали Антимонопольного комітету України.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає у наступному:

1. Доведено, що інвестиційна діяльність є однією з базисних форм реалізації відносин власності, що забезпечують завершеність, цілісність і розвиток даних відносин.

2. Запропоновано критерії прийнятного рівня участі держави за допомогою практичного сполучення суперечливих інтересів суб’єктів різного рівня, що інвестують. Критеріями ефективного рівня участі держави в інвестиційному процесі можуть бути:

а) баланс між стабільністю та розвитком господарчої системи;

б) оптимальні темпи структурних і технологічних перетворень, які не руйнують технологічні та інстутиційні основи організації економіки та співвідношуються с критеріями сучасної конкурентоспроможності;

в) загальний рівень накопичення.

3. Охарактеризовано механізми державної участі в інвестиційній діяльності і розкрита їхня специфічна роль у трансформації відносин власності.

4. Визначено етапи трансформації інституціональних функцій держави в економічній системі перехідного типу, що засновані на послідовній зміні форм інвестиційної поведінки: етап переважно ситуаційного інвестування, спрямованого на цілі виживання; етап інвестування, що ситуаційно-стабілізує, спрямованого на формування передумов стабільного функціонування; етап стратегічного інвестування, націленого на довгострокові структурно-інституціональні пріоритети.

5. Розроблені дві моделі участі держави в інвестиційних процесах: модель, що відповідає непрямій системі державної участі в інвестуванні; модель, що відповідає прямій участі держави в інвестуванні національної економіки.

6. За допомогою дослідження суперечливих форм впливу держави на інвестиційні процеси розкрито специфічний механізм протидії даним процесам, що включає в себе негативний вплив неринкового сектора, тіньову економіку і корупцію державного організму; запропоновані заходи для його обмеження і нейтралізації. Інвестиційна політика держави має бути спрямована не на усунення окремих недоліків, а на їхній взаємозв’язаний комплекс, що утворює механізм протидії. Усі негативні характеристики інвестиційного клімату є похідними цього ядра суперечностей.

7. Виходячи з встановлених у роботі меж і суперечностей державного регулювання інвестиційного процесу запропоновані методи якісного удосконалювання інвестиційного клімату, що містять у собі:

а) перегляд системи пріоритетів інвестиційної діяльності убік посилення ролі внутрішніх соціальних і структурних критеріїв і відносного зниження ролі зовнішніх критеріїв;

б) розробка програми державних структурно коригувальних інвестицій в основний капітал, інфраструктуру, особливо в наукоємній галузі;

в) державні гарантії цільових інвестиційних внесків населення в банках або інвестиційних фондах для модернізації пріоритетних виробничих та інноваційних підприємств.

Результати дослідження, що відображені в п. 2, 4, 5, 6, є новими, а п. 1, 3, 7– істотно доповнюють існуючі положення і вносять в них часткову новизну.

Теоретичне і практичне значення отриманих результатів. Основні положення і висновки дисертаційної роботи визначають особливості впливу держави на розвиток інвестиційних процесів в Україні. Значення отриманих результатів полягає в тому, що вони поглиблюють теоретичні знання в галузі економічної теорії інвестування.

Результати і рекомендації дисертаційної роботи можуть бути використані державними органами в процесі розробки державних програм приватизації, основних напрямків формування інвестиційного і конкурентного середовища в Україні. Висновки і пропозиції можуть бути направлені у Фонд державного майна України, Міністерства економіки України, Харківської обласної державної адміністрації.

Особистий внесок здобувача в отримані результати. Усі наукові результати, викладені в дисертації й опубліковані в наукових виданнях України, отримані автором самостійно. Внесок дисертанта в публікації, написані в співавторстві, відображені в переліку опублікованих робіт.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором на третій регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених Харківщини” (Харків, 2000); на міжнародній науково-практичній конференції “Молодь. Україна. Європа: погляд у майбутнє” (Херсон, 2000); на другий міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження й оптимізація економічних процесів” (Харків, 2000); на четвертій регіональній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених Харківщини” (Харків, 2001); на міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми рівноваги економічних систем в умовах ринкової трансформації” (Харків, 2001), на другий міжнародній науково-практичній конференції “Дослідження і оптимізація економічних процесів” (Харків, 2001), на другий міжвузівській науково-практичній конференції “Проблеми рівноваги економічних систем в умовах ринкової трансформації” (Харків, 2001).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3 д.а., з них 3 статті у фахових виданнях обсягом 0,8 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 2 розділів, висновків, списку літератури і 3 додатків. Загальний обсяг дисертації – 215с. машинописного тексту, у т. ч. основний обсяг (вступ, основна частина, висновки) має 195 сторінок. Дисертація містить 5 таблиць і 8 рисунків. Список літератури включає 182 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність, визначена мета і завдання дослідження, предмет дослідження, наукова новизна і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження ролі держави в інвестиційному процесі” досліджені теоретична сутність, еволюція, суперечність відносин власності, із погляду регулювання державою інвестиційної діяльності як однієї з базисних форм її реалізації.

У найбільш широкому трактуванні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою його наступного збільшення. Отже, внутрішньою основою інвестицій, як економічної категорії, виступає “капітал” у всіх його видах і формах інвестування, а головним елементом інвестиційної діяльності, як форми реалізації власності, є взаємні переходи між “інвестицією” – власністю.

Аналізуючи інвестиційну діяльність як форму реалізації власності, варто підкреслити, що, на наш погляд, ефективність інвестиційної діяльності визначається чітко обкресленими межами інвестиційного законодавства, до якого ми відносимо і законодавчі акти про інститут власності.

При аналізі інвестиційної діяльності як форми реалізації власності варто акцентувати увагу на правилах гри для всіх учасників інвестування, які визначаються інституціонально-правовим полем держави.

Своєрідність ролі держави в перехідній економіці полягає не тільки в тому, що держава змушена заповнювати відсутність ринкових механізмів, особливо на ранніх стадіях трансформації, і концентрувати ресурси суспільства на пріоритетних напрямках розвитку. Інверсійний тип ринкової трансформації припускає протилежні переходи: від загального одержавлювання власності до розвитку різноманіття її форм, від державної монополії до включення конкурентних засад, від директивно-планових цін до вільного ціноутворення і тощо.

У інвестиційному процесі виявляється двоїста функція держави: як власник вона є та, що інвестує, і як регулятор інвестиційного процесу вона виступає над інвестиційним процесом. Основними економічними системами управління інвестиційною діяльністю є: фінансово-кредитна система, система оподатковування, система платежів за виробничі і природні ресурси, цінова система, система економічних стимулів і санкцій.

Основними формами державного впливу на ринкову економіку вважаються інституціональне, правове регулювання і контроль, підпорядковані створенню сприятливого правового й інституціонального середовища діяльності бізнесу, розвиток конкуренції, упорядкування економічного обороту. Саме ці форми створюють і розвивають інвестиційний клімат, через який держава реалізує свої функції власника, свої інтереси і потреби.

На основі теоретичного дослідження можна відзначити, що одним із варіантів механізму забезпечення підйому інвестиційної активності може стати система спеціалізованих державних інвестиційних банків (банків розвитку). Інші механізми, насамперед приватні банки і фондовий ринок, можуть доповнювати перший. Надалі в міру зростання виробництва й інвестицій, накопичення заощаджень, розвитку ринкової інфраструктури їхнє значення буде зростати. Державні банки розвитку мають бути ефективно вбудовані в систему організації фінансових потоків, тобто оптимально включені в механізм грошової трансмісії.

Основними трансформаційними потребами української держави є: інвестиційні, створення цілісної соціальної моделі реформ, структурно-інноваційні потреби. Потреби держави реалізуються через відповідні форми, при цьому їхні межі укладені в рамки основної стратегії держави. Основна стратегія конструктивних зусиль у перехідний період полягає в створенні такого устрою національного господарства, який, володіючи механізмом самоорганізації, здатний досягти оптимального рівноважного стану і вийти з трансформаційної кризи в прийнятний час. Базисом реалізації інвестиційних потреб у перехідній економіці є процеси якісних змін форм, права, інститутів власності й об’єктів власності, що відбуваються до того ж в ситуації нерозвиненості і суперечливості інституціональної системи.

Економіка, у якій інституціонально-нормативне поле не відображує стан і тенденції власності, позбавляється внутрішніх фінансових джерел і не дозволяє ефективно використовувати зовнішні інвестиції, через що виникає небезпека переходу до рівноваги на більш низькому рівні. Головною причиною такої тенденції є відсутність не реальних джерел інвестування, а ринкових важелів саморегуляції, що мають дати імпульс функціонуванню цих джерел за призначенням.

В другому розділі: “Регулювання і стимулювання інвестиційного процесу в перехідній економічній системі індустріального типу” аналізується практика державного регулювання інвестиційного процесу як чинника формування ринкової економіки, обґрунтовується необхідність удосконалення механізмів державного регулювання інвестиційної діяльності.

У дисертації доведено, що державна власність і непряма мінімальна участь держав в економіці по суті є двома крайніми формами в системі державного регулювання економіки (зокрема й інвестиційна діяльність) між якими знаходиться величезний спектр інших прийомів і способів впливу держави на соціально-економічні процеси в суспільстві. Якщо економічні структури суспільства досить розвинуті і вони вже освоїли об’єкти, що покликані створювати самі загальні, мінімально необхідні умови для оптимального функціонування економічної системи, то їхня доступність може бути і забезпечена через функціонування державою дуже жорсткого режиму їхньої діяльності. Держава не підміняє собою існуючих власників, не змінює форму власності, але створює такі умови діяльності, які можуть і не витримати всі суб’єкти, у власності яких знаходяться об’єкти, що цікавлять державу.

Значні масштаби державного сектора обумовлюють у перехідній економіці роль держави як інвестора, що входить у суперечність із роллю покупця товарів і послуг неінвестиційного характеру. Необхідні поточні витрати держави не дозволяють реалізувати її довгострокові інтереси як власника, найважливіша функція якої перебуває в розширеному відтворенні своєї власності через інвестування і накопичення.

При розгляді впливу державного інвестування на формування ринкової економіки України, автором з’ясовано, що головне завдання в управлінні державною власністю полягає в тому, щоб скорегувати ринковий механізм господарювання безпосередньо через процес державного інвестування і післяприватизаційної підтримки підприємств із державним капіталом. Для найбільш ефективного досягнення наміченого завдання потрібно забезпечення дотримання балансу приватного і державного інтересів і, відповідно, збалансованої структури власності. Причому, якщо збалансовані баланси інтересів, то і збалансованою є вся інвестиційна і регулююча діяльність держави.

Специфіка державного впливу полягає в тому, що в постприватизаційний період держава одночасно виступає як, по-перше, владна структура, по-друге, механізм економічного регулювання, підтримки і стимулювання, по-третє, власник державного майна. При цьому дуже важливий баланс усіх трьох підходів, оскільки переважання якогось одного підходу призводить до ослаблення державної влади, стримує економічну активність агентів ринку. Ефективність участі держави як власника й інвестора в інвестиційному процесі залежить від галузевої структури і фізичного розміру державної власності і від тієї ролі, що держава відводить собі як інвестору. Причому в постприватизаційний період функції державного управління розширюються і значно ускладнюються. Факт приватизації зовсім не означає, що держава цілком виключається зі сфер, що раніше належали їй і знаходились під її контролем.

Інвестування економіки в постприватизаційний період вимагає створення її нової парадигми, а саме:

а) гнучке сполучення методів ринкового регулювання, що засновуються на зворотних зв’язках, із державним регулюванням соціально-економічних процесів;

б) формування і функціонування ринкових суб’єктів, що господарюють, як відкриті соціально орієнтовані системи;

в) самоврядування на всіх рівнях і перехід до поліцентричної системи господарювання;

г) сполучення ринкових і адміністративних методів управління державними і змішаними підприємствами. Управління цими підприємствами має ґрунтуватися на їхньому відповідному статусі в економічній системі країни, комбінації методів, що носять як ринковий, так і адміністративний характер.

Наявність зазначених проблем вимагає розробки і впровадження найбільш привабливих для іноземних інвесторів податкових стимулів таким чином, щоб не загубити бюджетних надходжень.

Одночасне впровадження на значних територіях великої кількості спеціальних економічних зон і спеціального інвестиційного режиму без попереднього надбання відповідного досвіду може привести і до негативних наслідків. Так, аналіз процесів створення спеціальних економічних зон і введення спеціального режиму інвестиційної діяльності в Україні свідчить про нерівномірний розподіл інвестицій у межах територій пріоритетного розвитку.

Рівень ризику або непевності в досягненні позитивних соціально-економічних результатів функціонування в Україні спеціальних економічних зон значно нижче, ніж інших проектів регіонального розвитку. Тому на даному етапі потрібно зосередити зусилля на створенні необхідної інфраструктури вже створених зовнішньоторговельних зон, сприянні реалізації на територіях СЕЗ виробничого типу експортоорієнтованих інвестиційних проектів, забезпеченні розвитку науково-технічних зон, зокрема у формі технопарків.

ВИСНОВКИ

У даному дисертаційному дослідженні автор розглядав проблеми державного регулювання в трансформаційної економіці з погляду їхнього впливу на інвестиційний процес. Проведене комплексне дослідження дало наступні теоретичні і практичні результати.

1. Щоб осмислити предмет розгляду, він має бути вивчений у взаємозв’язку “реалізація власності – інвестиційна діяльність”.

Соціальна форма присвоєння соціальних благ (власність) – категорія багатомірна. Відносини власності пронизують усі сфери суспільного виробництва матеріальних благ і послуг. І розглядаючи одне зі складової власності – відносини присвоєння, слід зазначити, що дані відносини є ядром виробничо-економічних відносин, їхньою серцевиною, визначальним головним початком.

Власність – насамперед економічна (базисна) категорія, однак вона має і юридичну (надбудовну) сутність. У розвинутій системі економічних відносин власність відображає самі глибинні зв’язки і взаємозалежності, сутність економічного буття. Власність виступає і як чинник: соціальний, політичний, психологічний, моральний, ідеологічний. Тому ядром відносин власності є відносини на засоби виробництва. На думку автора, власність не є “спокійний” момент, а первісно діяльні суб’єктні відносини до ресурсів. Суб’єкт власності – активне починання, що діє. Будь-яка власність є накопичена (тобто інвестована) праця. Справжня свобода власника виявляється у відмові від поточного споживання в ім’я майбутнього результату.

Економічним змістом процесу реалізації власності з погляду інвестиційної проблематики є розгортання зв’язку власник = той, хто інвестує. Економічні рішення щодо інвестиційних потоків власник-інвестор приймає самостійно, обмежуючись лише межами правового поля. Стан правового поля власності в державі визначає сутність, структуру і механізм інвестиційного процесу в державі, обумовлює ефективність даного процесу.

У результаті інвестиційної діяльності відбувається історико-еволюційний процес відносин власності, інвестиційна модифікація суб’єктів і об’єктів власності і самого характеру присвоєння, завдяки цьому власність одержує в інвестиційній діяльності активний характер.

2. Розглядати питання впливу держави на розвиток інвестиційної діяльності необхідно з позиції її впливу на інвестиційний клімат. Основними формами державного впливу на ринкову економіку є інституціональне, правове регулювання і контроль, які підпорядковані створенню сприятливого правового й інституціонального середовища діяльності бізнесу, розвиток конкуренції, упорядкування економічного обороту. Саме ці форми створюють і розвивають інвестиційний клімат, через який держава реалізує свої інтереси і потреби. Створення сприятливого інвестиційного клімату пов’язано, насамперед, із чітким регулюванням інвестиційної діяльності, тобто інвестиційної функції держави.

Інвестиційний клімат будь-якої господарської системи характеризується надзвичайним динамізмом і постійно змінюється в кращу або гіршу сторону. Це особливо справедливо щодо сучасних українських умов. При удосконалюванні інвестиційного клімату треба усувати не просто окремі вади, а їхній взаємозалежний комплекс, що утворює механізм протидії. Ядром механізму протидії, на наш погляд, є неринковий сектор, тіньова економіка і корупція, а всі негативні характеристики інвестиційного клімату є похідними цього ядра суперечностей.

Прийнятна участь держави в інвестиційному процесі міститься в межах оптимуму – створення найкращої ситуації в економічних системах управління інвестиційною діяльністю, до того ж ця ситуація не повинна суперечити оптимуму за Парето і враховувати систему трансформаційних цілей. Для досягнення оптимуму потрібний прийнятний рівень участі держави в даному процесі. Критеріями ефективного рівня участі держави в інвестиційному процесі можуть бути:

а) баланс між стабільністю та розвитком господарчої системи;

б) оптимальні темпи структурних і технологічних перетворень, які не руйнують технологічні та інстутиційні основи організації економіки та співвідношуються с критеріями сучасної конкурентоспроможності;

в) загальний рівень накопичення.

3. Інвестиційна діяльність первісно характеризується багатомірністю і комплексністю як за передумовами і ресурсами, так і за результатами. У силу цього, оптимальна інвестиційна політика держави не може обмежуватися тільки лише особливими запозиченими інвестиційними регулюючими механізмами, вона обов’язково має враховувати реальні потреби держави, що трансформується, і їх особливу національну характеристику.

В умовах обмеженості фінансових ресурсів слушність вибору пріоритетів дозволить уникнути розпилення засобів і зусиль, сконцентрувати їх на ключових напрямках регулювання інвестиційної діяльності і рівнях її розвитку, забезпечуючи тим самим, максимальну ефективність економічного росту. Основними трансформаційними потребами української держави є такі її види:

1.

2.

3.

Потреби держави реалізуються через відповідні форми, при цьому їхні межі містяться в рамках основної стратегії держави. Основна стратегія конструктивних зусиль у перехідний період полягає в створенні такого устрою національного господарства, яке, володіючи механізмом самоорганізації, здатне досягти оптимального рівноважного стану, і вийти з трансформаційного кризи в прийнятний час.

Інституціональні перетворення в ході реформ спрямовані на упорядкування ринкового середовища, всебічне облаштування ринкового простору. Даного роду перетворення – це дії, щонайменше, середньострокового горизонту. Виокремимо етапи даного процесу, що заключається у послідовній зміні форм інвестиційної поведінки:

1) етап переважно ситуаційного інвестування, спрямованого на цілі виживання;

2) етап ситуаційно-стабілізуючого інвестування, спрямованого на формування передумов стабільного функціонування;

3) етап стратегічного інвестування, націленого на довгострокові структурно-інституціональні пріоритети.

4. Держава через створений інвестиційний клімат на своїй території не тільки забезпечує участь в інвестиційному процесі всіх суб’єктів господарської діяльності, але і сама бере участь в інвестиційному процесі залежно від потреб. Державні інвестиційні інтереси реалізуються через інвестиційну діяльність держави за допомогою деталізації формальних і неформальних повноважень суб’єкта, визначених наявністю інвестиційних ресурсів, інвестиційної історії, інвестиційних спроможностей, права на захист інтересів і повноважень. На думку автора, у цьому і полягає інвестиційний статус держави.

5. Виходячи з того, що державна власність і мінімальна непряма участь держави в економіці за суттю є двома крайніми формами в системі державного регулювання економіки, між якими знаходиться величезний спектр інших прийомів і способів впливу держави на соціально-економічні процеси в суспільстві, розроблені дві моделі оцінки впливу держави на інвестиційний клімат.

Перша модель: відповідна збалансованій непрямій участі держави в інвестуванні національної економіки. У цій моделі економічні структури суспільства досить розвинуті і вони вже освоїли об’єкти, що покликані створювати найзагальніші, мінімально необхідні умови для оптимального функціонування економічної системи. Держава не підміняє собою існуючих власників, не змінює форму власності, але створює такі умови діяльності, які можуть і не витримати всі суб’єкти, у власності яких знаходяться об’єкти, що цікавлять державу. Чергове посилення регулюючої функції держави призводить до порушення механізму відтворення на мікрорівні, і суб’єкт господарювання при цьому не в змозі забезпечити нормальне функціонування об’єкта. У цих умовах згортання виробництв, що забезпечують оптимальний ритм функціонування економічної системи, або банкрутство подібного роду підприємств, особливо якщо вони займають монопольні позиції в економіці, можуть бути компенсовані появою нового власника в особі держави.

Друга модель: відповідна прямій участі держави в інвестуванні. У цій моделі економічні структури суспільства не розвинуті і не освоюють об’єкти власності, держава через систему заходів має можливість стимулювати процес проникнення недержавних підприємств у відповідні галузі і виробництва. Як і в попередньому випадку, до деяких пір держава не переступає ту межу, що відокремлює державне регулювання від державної власності. Якщо витрати, зв’язані з забезпеченням підтримки і стимулювання державних власників, не приносять очікуваних вигод і результатів, то державі доцільніше направити засоби і зусилля на створення необхідних об’єктів, власником яких вона стане сама. У даному випадку діють інші чинники, що перетворюють державу у великого інвестора і власника. Держава оволодіває не тільки тими об’єктами, за допомогою яких економічно доцільніше зрівноважити загальні умови відтворення для усіх без винятку економічних агентів, але і тими, що можуть розвиватися на інший економічній основі.

6. Інвестування економіки в постприватизаційний період вимагає створення його нової парадигми, а саме:

?

?

?

?

7. Проведений аналіз впливу держави через інвестиційний клімат дозволив виявити, що суперечності між іноземним донором і країною-реципієнтом на макрорівні полягають у різних мотиваціях інвестиційної діяльності. На мезорівні суперечності виникають, з одного боку, між інтересами асоціацій суб’єктів даного рівня (за галузевому, регіональному й іншим видами ознак) і загальнодержавними інтересами, а з іншого боку – між інтересами суб’єктів мезорівня іноземних інвесторів.

На мікрорівні суперечності між вітчизняними суб’єктами та іноземними інвесторами набувають різноманітних форм. При цьому один з їхніх проявів – недобросовісність у багатьох випадках випереджає очікувані порушення з боку вітчизняних суб’єктів.

Автор припустив, що всі суперечності є окремими чинниками, у загальному випадку – різнонаправленими. Чинники мікрорівня узагальнюються і складаються. Сумарний чинник суперечностей макрорівня далі вступає у взаємодію з відповідним чинником суперечностей мезорівня, впливаючи на нього і генеруючи в результаті цієї взаємодії новий вектор. Останній, у свою чергу, взаємодіє із сумарним вектором суперечностей макрорівня. Взаємодію цих сумарних чинників дає інтегральний чинник. Вступаючи потім у взаємодію з інтегральним чинником суперечностей іноземного інвестора, він формує генеральний напрямок (орієнтир) інвестиційної діяльності.

8. Для стимулювання інвестиційної активності необхідно: разом із проведенням заходів щодо оздоровлення фінансового положення підприємств і удосконалюванням законодавчої бази інвестиційної діяльності, не ігнорувати таких заходів, як централізована оцінка платоспроможності регіонів і визначення особливого механізму оподатковування платоспроможності регіонів. На основі цієї оцінки, обґрунтовані податкові пільги для підприємств і осіб, що впроваджують інноваційну й інвестиційну діяльність, бюджетна підтримка інвестицій, така як централізовані бюджетні капіталовкладення, бюджетні кредити, інвестиційні премії та ін.

Іншій власний резерв інвестування – економія бюджетних асигнувань за поточними витратами, що є також і необхідною умовою залучення інвестицій у місцевий бюджет. Дана економія досягається за рахунок зниження собівартості товарів (робіт, послуг), що поставляються для муніципальних потреб, фіксації рівня рентабельності постачань споживачам, а також на основі впровадження механізму конкурсного розміщення муніципальних замовлень.

9. Крім перерахованих джерел власний інвестиційний капітал муніципалітетів може зростати за рахунок збільшення частки неподаткових надходжень у місцевий бюджет (від реалізації, приватизації й оренди державного і муніципального майна тощо). Розширення економічної і господарської самостійності місцевих органів влади звичайно супроводжується зростання цих прибутків.

За рахунок неподаткових надходжень може формуватися не тільки власний, але і залучений інвестиційний капітал (різні запозичення коштів населення, прибутки від грошово-речових лотерей та ін.). Але система запозичень коштів населення може стати значимим джерелом інвестування тільки за умови довіри людей до органів державної влади і місцевого самоврядування, узгодженні інтересів цих сторін. Активна участь населення у формуванні інвестиційних ресурсів сприяло б поліпшенню фінансування виробничих і соціальних об’єктів, зниженню ставки позичкового відсотка і поліпшенню соціально-політичних умов. При цьому розв’язання економічних завдань буде обумовлювати підвищення життєвого рівня населення, а останнє – розвиток виробництва.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових наукових виданнях

1. Тимохова Г.Б. Стимулирование инвестиционного процесса в Украине // Бизнес Информ. – 1999. – № 19/20. – С. 36–38 (0,4 д.а.).

2. Тимохова Г.Б. Исследование и мониторинг инвестиционного климата // Вісн. Харк. держ. політехн. ун-ту. – 2000. – Вип. 122: Технічний прогрес та ефективність виробництва, ч. 1. – С. 238_(0,2 д.а.).

3. Тимохова Г.Б. Реализация инвестиционного статуса государства // Вісн. Нац. політехн. ун-ту "Харк. політехн. ін-т". – 2001. – Вип. 24: Технічний прогрес та ефективність виробництва, ч. 4. – С. 105_(0,2 д.а.).

Інші статті

4. Тимохова Г.Б. Рынок труда в Украине: параметры и регулирование // Економіка і управління. – 1999. – № 2. – С. 35–40 (0,5 д.а.).

5. Тимохова Г.Б. Проблемы начального этапа реформирования собственности в Украине // Вісн. Харк. ун-ту. – 2001. – № 456. – С. 68_(0,2 д.а.). – (Сер.: Актуал. пробл. сучас. науки в дослідж. молодих вчених м. Харкова; Ч. 1).

6. Тимохова Г.Б. Механизмы финансирования инвестиций на мезоуровне // Збірник наукових праць (Педагогічні науки) / Херсон. гос. пед. ун-т. –Херсон, 2000. – Вип. 14. – С. 219–222 (0,2 д.а.).

7. Тимохова Г.Б. Экономическая роль процесса реструктуризации // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”. – 2000. – Т. 6. – С. 293–297 (0,5 д.а.).

8. Тимохова Г.Б. Предпосылки регулятивной функции государства в трансформационный период // Вісн. Харк. ун-ту. – 2001. – № 506. – С. 89_(0,2 д.а.). – (Сер.: Актуал. пробл. сучас. науки в дослідж. молодих вчених м. Харкова; Ч. 1).

9. Тимохова Г.Б., Лымарь Е.Е. Активизация инвестиционных процессов в инфраструктуре Украины // Вчені зап. Харк. гуманіт. ін-ту “Нар. укр. акад.”. – 2000. – Т. 8. – С. 382–388 (0,5 д.а.).

10 Тимохова Г.Б. Регулятивные методы государства в инвестиционном процессе // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 27 апр. 2001 г. / Нар. укр. акад. – Х., 2001. – С. 67–68 (0,09 д.а.).

11. Тимохова Г.Б. Последствия неравных условий конкуренции // Проблемы равновесия экономических систем в условиях рыночной трансформации: Материалы межвуз. науч.-практ. конф., Харьков, 14 дек. 2001 г. / Нар. укр. акад. – Х., 2001. – С. 77–79 (0,09 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Тимохова Г.Б. Вплив держави на розвиток інвестиційних процесів в трансформаційній економіці інверсійного типу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна МОН України, Харків, 2003.

За допомогою комплексного аналізу змісту, структури і форм реалізації інвестиційного процесу доведено, що інвестиційна діяльність є однією з базисних форм реалізації відносин власності, що забезпечують завершеність, цілісність і розвиток даних відносин.

На основі систематизації інституціональних форм державної участі в інвестиційному процесі запропоновані критерії прийнятного рівня цієї участі і розроблені заходи для удосконалювання інвестиційної політики держави за допомогою практичного сполучення суперечливих інтересів суб’єктів різного рівня, що інвестують.

Відокремлено етапи трансформації інституціональних функцій держави в економічній системі перехідного типу, що засновані на послідовній зміні форм інвестиційної поведінки. За допомогою дослідження суперечливих форм впливу держави на інвестиційні процеси розкрито специфічний механізм протидії даним процесам.

На основі аналізу впливу процесів трансформації відносин власності на інвестування розроблені дві моделі участі держави в інвестиційних процесах. Виходячи з встановлених у роботі меж і суперечностей державного регулювання інвестиційного процесу запропоновані методи якісного удосконалювання інвестиційного клімату

Ключові слова: інвестиції, інвестиційний клімат, інвестиційні процеси, приватизація, власність, державне регулювання.

АННОТАЦИЯ

Тимохова Г.Б. Влияние государства на инвестиционные процессы в трансформационной экономике инверсионного типа. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория.

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина МОН Украины, Харьков, 2003.

Посредством комплексного анализа содержания, структуры и форм реализации инвестиционного процесса доказано, что инвестиционная деятельность является одной из базисных форм реализации отношений собственности.

На основе систематизации институциональных форм государственного участия в инвестиционном процессе предложены критерии приемлемого уровня этого участия и разработаны меры по совершенствованию инвестиционной политики государства посредством практического сопряжения противоречивых интересов инвестирующих субъектов разного уровня.

Охарактеризованы механизмы государственного участия в инвестиционной деятельности и раскрыта их специфическая роль в трансформации отношений собственности.

Выделены этапы трансформации институциональных функций государства в экономической системе переходного типа, основанные на последовательной смене форм инвестиционного поведения.

На основе анализа влияния процессов трансформации отношений собственности на инвестирование разработаны две модели участия государства в инвестиционных процессах: модель, соответствующая прямому государственному участию в инвестировании; модель, соответствующая косвенному государственному участию в инвестировании национальной экономики.

Посредством исследования противоречивых форм влияния государства на инвестиционные процессы раскрыт специфический механизм противодействия данным процессам, включающий в себя негативное воздействие нерыночного сектора, теневую экономику и коррупцию государственного организма; предложены меры по его ограничению и нейтрализации.

Исходя из установленных в работе пределов (границ) и противоречий государственного регулирования инвестиционного процесса предложены методы качественного совершенствования инвестиционного климата.

Ключевые слова: инвестиции, инвестиционные процессы, инвестиционный климат, собственность, государственное регулирование, приватизация.

ANNOTATION

Timohova G.B. The influence of the state on the investment processes upon the transformational economics of the inversion variant. – Manuscript.

The dissertation for the Economics candidate degree, the speciality 08.01.01 – the economics.

V.N. Karazin Kharkov National University, MON Ukraine, Kharkov, 2002.

By means of the complex analysis of the contents, structure and form of investment process realization, it has been proved that the investment activity is one of the basic form of the property relations realization.

The criteria of acceptable level on the basis of the systematizing of the institutional forms of state participation in the investment processes are suggested and the measures for perfecting the investment politics of the state throughout the practical co-ordination of the contradictory interests of investing subjects of different level are developed.

The mechanism of state participation in the investment activity is characterized and its specific role in the property relations transformation is discussed.

The stages of the transformation of the state institutional functions based on the consistent changing of the predominant investment stereotypes have been emphasized in the economic system by the transitional variant

On the base of the analysis of the influence of the processes of the relation transformation on the investments two models of state participation in the investment processes were developed: a model corresponding to the strict system of state participation into investment; a model corresponding to the balanced state participation into national economics investment.

By means of the contradictory forms of the state influence on the investment processes a specific mechanism of given processes opposition that includes the negative influence of nonmarket sector, shadow economy and corruption of state constitution is exposed; the measures for its limitation and neutralization are suggested.

Reasoning from the prescribed work limits and contradictions of state regulation of the investment process the methods of quality perfection of the investment climate are suggested.

Key words: investments, investment processes, investment climate, property, the state regulation, privatization.

Тимохова Галина Борисівна

ВПЛИВ ДЕРЖАВИ НА РОЗВИТОК ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ ІНВЕРСІЙНОГО ТИПУ

Спеціальність 08.01.01. — економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Відповідальний за випуск

д.е.н., проф. Яременко.О.Л.

Підписано до друку Формат 60х84/16

Папір . Друк офсетний. Обсяг 0,9 ум.-друк. арк.

Тираж 100 прим. Зам. № . Безкоштовно.

Надруковано на РІЗО Харківського національного університету

ім. В.Н. Каразіна.61077, м. Харків, площа Свободи,4.