НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ТОПОЛЬСКОВА ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК-343.85: 343.9

КРИМІНАЛЬНО–ПРАВОВІ ТА КРИМІНОЛОГІЧНІ

АСПЕКТИ БОРОТЬБИ ІЗ ВТЯГНЕННЯМ

НЕПОВНОЛІТНІХ У ЗЛОЧИННУ АБО ІНШУ

АНТИГРОМАДСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганській академії внутрішніх справ МВС імені

10-річчя незалежності України

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор

Лановенко Ігор Петрович,

член-кореспондент Академії правових наук України,

заслужений діяч науки і техніки України;

доктор юридичних наук, професор

Ємельянов В’ячеслав Павлович,

Національний університет внутрішніх справ України,

начальник кафедри кримінального права та кримінології.

Офіційні опоненти:

заслужений юрист України

доктор юридичних наук, професор

Джужа Олександр Миколайович,

Національна академія внутрішніх справ України,

начальник кафедри кримінології та юридичної соціології;

кандидат юридичних наук, доцент

Юзікова Наталія Семенівна,

Дніпропетровський національний університет,

завідуюча кафедри кримінального права та процесу.

Провідна установа –

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, кафедра кримінального права, кримінального процесу та криміналістики, м. Одеса

Захист відбудеться 28.01.2004 р. о 14 годині на засіданні р.ррспеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ–1, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права

ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м. Київ–1, вул. Трьохсвяти-

тельська, 4.

Автореферат розісланий 26.12.2003_ р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук І. М. Кучеренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема захисту неповнолітніх від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток є дуже важливою та складною для суспільства й держави. Уже давно відома певна залежність злочинності в цілому від злочинності неповнолітніх, оскільки остання є резервом усієї злочинності, яка на сьогодні досягла загрозливого розмаху. Щоб не допустити подальшого її зростання, необхідно приділити особливу увагу попередженню злочинності неповнолітніх, негативних впливів на них, серед яких найне-безпечнішим є втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Як свідчать статистичні дані, питома вага злочинів, скоєних дорослими за участі неповнолітніх, збільшилася з 27,3% у 1992 році до 34,8% у 2002 році, тому підвищення ефективності боротьби із втягненнями неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність – одна з найактуальніших проблем у кримінологічній науці та правозастосовчій практиці.

Питання кримінально-правової та кримінологічної протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність розглядалися в роботах багатьох учених, особливо таких як Ю.М. Антонян, Т.С. Барило, М.М. Биргеу, Ф.Г. Бурчак, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, В.П. Ємельянов, О.М. Костенко, Л.М. Кривоченко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, І.П. Лановенко, Ф.А. Лопушанський, П.С. Матишевський, Г.С. Мауленов, Г.М. Міньковський, Н.С. Юзікова, С.С. Яценко.

Праці цих авторів мають велике наукове та практичне значення, але у зв’язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України раніше сформульовані висновки та пропозиції потребують уточнення й доповнення. Крім цього, необхідною є побудова нової системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. У 2002 році деяких аспектів цієї проблеми торкнулася В.В. Вітвіцька в дисертаційному дослідженні за темою "Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх" (Київ, 2002 р.). У цій роботі висвітлюється широкий спектр питань, що не дало змоги авторові з достатньою глибиною дослідити найактуальнішу на сьогодні проблему кримінально-правової та кримінологічної протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, яка потребує спеціального дослідження на державному і реґіональному рівні, з урахуванням тих змін, які відбулися в суспільстві та державі протягом останніх років. Це дослідження зорієнтовано на розв’язання даної проблеми з максимальним наближенням до вирішення практичних кримінологічних і кримінально-правових питань, що органічно поєднують проблему причиновості втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність із попередженням даного виду злочинів.

Видається, що попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність є значним фактором зниження як злочинності неповнолітніх, так і злочинності взагалі. Установлюючи диференційовану та більш сувору кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або інших антигромадських дій, законодавець тим самим створив би необхідні умови для того, щоб зменшити кількість втягнутих неповнолітніх і знизити злочинність в майбутньому.

Аналіз судово-слідчої практики застосування норми, яка передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, а також опитування фахівців показали, що правозастосовчі органи зазнають труднощів у визначенні способів втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, що не сприяє успішному вирішенню завдань щодо усунення слідчих помилок.

Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри кримінального права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України та є складовою частиною загальної науково-дослідної програми академії “Наукове забезпечення боротьби зі злочинністю неповнолітніх” на 2001-2005 рр. (п. 4.5).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є: комплексний кримінально-правовий і кримінологічний аналіз боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність у сучасних умовах соціально-економічного й політичного розвитку на прикладі Луганського реґіону; розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо підвищення ефективності системи кримінально-правових та кримінологічних заходів протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Реалізація поставленої мети стає можливою за умови комплексного, системного підходу до вирішення ряду взаємопов’язаних найважливіших завдань.

Відповідно до поставленої мети ставляться такі завдання:

- визначити рівень суспільної небезпеки втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність та соціально-правову зумовленість установленої відповідальності за даний вид злочинів;

- установити й проаналізувати причиновий комплекс втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;

- виявити особливості реґіональних кримінологічних характеристик втягуваних осіб і втягувачів;

- проаналізувати судову та слідчу практику застосування норм Кримінального кодексу, спрямовану на протидію втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, виявити недоліки, а також узагальнити наявні в цій сфері статистичні дані щодо цього виду злочинів;

- розробити концепцію реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;

- визначити основні напрямки діяльності щодо попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність і коло суб’єктів, уповноважених здійснювати цю діяльність;

- підготувати теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального закону, спрямованих на підвищення ефективності боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Об’єктом дослідження є правопорядок, який забезпечує попередження та припинення втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми вітчизняного законодавства, що встановлюють відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, соціально зумовлені механізми втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність та концептуальні засади протидії цьому неґативному явищу.

Методи дослідження. У ході дисертаційного дослідження застосовувалися загальнонаукові методи пізнання (методи системного та структурно-функціонального аналізу, історичний, порівняльний і статистичні методи), а також конкретно-соціологічні методи (вивчення документів, опитування у формі анкетування, інтерв’ю та спостереження).

Головним є метод системного аналізу, за допомогою якого досліджено причини та умови втягнення неповнолітніх і який передбачає інтеґрацію знань про людину та її особистість, зокрема про девіантні форми поведінки, у безпосередньому зв’язку із суміжними поняттями – "попередження" і "профілактика". Визначено концептуальні основи формування реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

За допомогою системно-структурного аналізу розкрито роль і місце в профілактичній роботі тих чи інших суб’єктів профілактики, ураховано їх функціональну та реґіональну специфіку, визначено основні напрямки й методи вдосконалення всієї системи профілактики втягнення неповнолітніх.

Історичний, а також його різновиди (порівняльно-історичний та історико-правовий методи) дали можливість проаналізувати історію розвитку як інституту захисту неповнолітніх від втягнення їх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, так і законодавства України з цього питання до і після проголошення незалежності нашої держави.

Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність у контексті кримінального законодавства Російської Федерації, Білорусі та інших країн СНД.

З метою опрацювання статистичних даних, що свідчать про поширеність такого явища, як втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, використовувався кримінально-статистичний метод, а за допомогою конкретно-соціологічних методів із застосуванням спеціально розробленої анкети дисертантом було проведено опитування неповнолітніх, які перебувають у притулках, а також інтерв’ювання фахівців із протидії втягненню неповнолітніх, що дозволило з’ясувати позицію правозастосовчих органів відносно застосування ст. КК України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим після прийняття нового Кримінального кодексу України комплексним дослідженням проблеми боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, здійсненим в умовах соціально-економічного реформування України. Дослідження проведено з урахуванням регіональної специфіки цього виду злочинів, на основі чого сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та в цілому попереджувальної діяльності.

Унаслідок проведеного дослідження на захист виносяться такі положення:

1. Констатується, що в концепції переходу до ринкової економіки треба передбачити здійснення моніторингу динаміки девіантної поведінки громадян, і насамперед неповнолітніх, яка неминуче супроводжує реформування соціально-економічного устрою.

2. Арґументовано, що система профілактики не може бути стандартною для всіх суб’єктів і в різних реґіонах. Вона повинна максимально враховувати реґіональні особливості, їх економічний, кадровий потенціал, соціальні, демографічні, національні й інші особливості, передбачати розширення кола суб’єктів профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, поліпшення координаційної діяльності ОВС з органами освіти, громадськими організаціями, усіма громадянами.

3. Проведеними кримінологічними дослідженнями встановлено зростання у порівнянні з радянським періодом таких криміногенних факторів, як: різке погіршення добробуту батьків, зростання алкоголізму та наркоманії неповнолітніх, відсутність чітких ідейних орієнтирів, розмитість морально-етичних норм у суспільстві, розповсюдження атрибутики злочинного світу, недоліки виховної роботи з неповнолітніми у навчальних закладах, недостатня профілактична робота.

4. Зроблено висновок про необхідність прийняття в Україні єдиного законодавчого акта, спрямованого на боротьбу зі злочинністю та бездоглядністю неповнолітніх, а також на реґулювання профілактичної діяльності, згідно з яким вирішувалися б такі завдання, як: попередження бездоглядності, безпритульності, правопорушень і антигромадських дій неповнолітніх, виявлення й усунення їх причин і умов; забезпечення захисту прав і законних інтересів неповнолітніх; соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх, що перебувають у соціально небезпечному становищі; виявлення та припинення випадків втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність; відведення навчальним закладам провідної ролі в попередженні правопорушуючої поведінки, для чого треба передбачити у вищих навчальних закладах, що мають педагогічні та юридичні факультети, підготовку спеціалістів для роботи з неповнолітніми з девіантною поведінкою.

5. Обґрунтовано доцільність поділу кримінально-правової норми ст. КК України на дві: ст. КК "Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину" і ст. 1 КК "Втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій", диференціювавши відповідальність за втягнення неповнолітнього у вчинення злочину та втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій.

6. Обґрунтовано пропозицію про включення в диспозицію запропонованої статті 1 КК України відповідальності за втягнення неповнолітніх у заняття бродяжництвом. Одночасно запропоновано декриміналізувати таке діяння, як втягнення неповнолітніх в азартні ігри.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор сформулював рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального закону про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність та підвищення ефективності застосування ст. КК України слідчими й судовими органами. Результати дослідження можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності щодо вдосконалення норм кримінального закону про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;

- у правозастосовчій діяльності для розроблення комплексних реґіональних і міжреґіональних програм, спрямованих на боротьбу зі злочинністю неповнолітніх узагалі та втягненням їх у злочинну або іншу антигромадську діяльність зокрема;

- у вищих навчальних закладах у процесі підготовки навчальних посібників і викладання спеціального курсу "Злочинність неповнолітніх та її попередження".

Пропозиції автора було використано при розробленні Реґіональної програми боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність в Луганській області, що підтверджується актом упровадження результатів дослідження № 12 від 17 грудня 2002 р.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Окремі теоретичні положення та практичні рекомендації доповідалися під час виступів на науково-практичних конференціях: "Кримінальна політика та реформи кримінально-виконавчої системи" (Ростов-на-Дону, 2001 р.); "Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми" (Донецьк, 2002 р.); "Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України" (Луганськ, 2002 р.).

Публікації. Основні висновки та пропозиції дисертанта відображено у дев’яти наукових статтях, шість із яких опубліковано в збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи - 198 сторінок, із них список використаних джерел - 17 сторінок (170 найменувань), 3 додатки подано на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження; визначається його об’єкт і предмет, цілі й завдання, наукова новизна роботи та основні положення, які виносяться на захист; розкривається теоретичне та практичне значення отриманих результатів дослідження; наводяться дані про їх апробацію.

Перший розділ “Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність як комплексна кримінально-правова та кримінологічна проблема” присвячено методологічним аспектам дослідження боротьби із втягненням неповнолітніх, розглядаються поняття “втягнення” та суспільна небезпека цього явища.

У підрозділі 1.1. “Методологічні аспекти дослідження комплексної кримінально-правової та кримінологічної проблеми боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” дається аналіз методологічних аспектів і комплексності при дослідженні боротьби з цим неґативним явищем. Отже, великого значення набуває інтеґрація кримінології, соціології, кримінального права, психології та педагогіки, саме цей конгломерат дозволяє своєчасно реаґувати на соціально-економічні, політичні та соціально-психологічні зміни, що відбуваються в суспільстві, виступаючи конструктивним елементом соціального життя, впливати на суспільний розвиток.

Говорячи про методологічну основу концепції боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, автор наголошує, що базисом соціуму є освіта й виховання, які зумовлюють соціальні та правові установки всіх його суб’єктів. На думку дисертанта, рання профілактика неґативних впливів убачається в розвиткові освіти, культури, підвищенні виховної ролі школи.

Розглядаючи методологічну основу концепції боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, автор вважає, що вона базується на уявленні про роль науки у формуванні соціальної самодостатності молоді та її позитивної правосвідомості. Отже, самосвідомість і правосвідомість, детерміновані високим рівнем культури, в інтеґрованому психолого-педагогічному та кримінологічному значенні є початковою стадією боротьби проти неґативних впливів на неповнолітніх девіантів (правопорушників, злочинців).

Автор переконаний, що методологічно боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність – це початкова стадія науково організованої боротьби зі злочинністю в цілому.

Підрозділ 1.2. “Поняття та суспільна небезпека втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” присвячено аналізу поняття "втягнення" та розкриттю суспільної небезпеки втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Розглянувши поняття "діяльність", яке включає не тільки зовнішні прояви активності людини, що тільки й може бути об’єктом кримінально-правового реґулювання, але й внутрішню, психічну діяльність, автор визначив необхідність відійти від поняття "втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність" і обмежитися поняттям "втягнення неповнолітніх у вчинення злочину".

Далі дисертант аналізує кримінально-правові норми, які передбачають відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, що знайшли своє відбиття як у загальній нормі (ст. КК), так і в ряді спеціальних норм, які визначають відповідальність за окремі види втягнення (ч. ст. ; ч. ст. ; ч. ст. КК України та ін.). Однак, як свідчить проведене дослідження, більшість осіб притягувалися до кримінальної відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність за загальною нормою. Також автор розглядає суспільну небезпеку дій дорослого при втягненні неповнолітнього у вчинення злочину або інших антигромадських дій (пияцтво, заняття жебрацтвом), приділяючи увагу правовим наслідкам втягування. На основі проведеного аналізу, автор пропонує змінити редакцію ст. 304 КК України, назвавши її "Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину", де в частині першій передбачити відповідальність за втягнення неповнолітнього у вчинення злочину шляхом обіцянь, підкупу, умовлянь, погроз чи іншим способом; у другій частині – відповідальність спеціальних суб’єктів злочину (батьків дитини або осіб, на яких законом покладено обов’язки з виховання неповнолітнього, а так само педагогів чи інших працівників освітньої, виховної, лікувальної або іншої установи, зобов’язаних здійснювати нагляд за неповнолітнім); у третій частині – кваліфікуючі ознаки у вигляді вчинення злочину відносно двох і більше осіб, повторно, із застосуванням насильства чи погрози його застосування; у частині четвертій – відповідальність осіб за діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті пов’язані із втягненням неповнолітнього в організовану групу або у вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Крім цього, пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею 3041, передбачивши в ній кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій: у першій частині – відповідальність за втягнення неповнолітнього в систематичне вживання спиртних напоїв, а так само за втягнення його в заняття бродяжництвом або жебрацтвом шляхом обіцянь, підкупу, умовлянь чи іншим способом; у другій частині – відповідальність спеціальних суб’єктів злочину (батьків неповнолітнього або осіб, на яких законом покладено обов’язки з виховання, а так само педагогів чи інших працівників освітньої, виховної, лікувальної або іншої установи, зобов’язаних здійснювати нагляд за неповнолітнім); у третій частині – кваліфікуючі ознаки у вигляді вчинення злочину відносно двох і більше осіб, повторно, або із використанням неповнолітнього для систематичного одержання прибутку.

На думку дисертанта, є доцільним виключення з диспозиції розглядуваної статті втягнення неповнолітніх в азартні ігри, оскільки за останні три роки в більшості реґіонів України не було порушено жодної кримінальної справи стосовно таких осіб. Також слід приділити увагу й тому факту, що в сучасних умовах розвитку розважально-ігрового комплексу де практично кожна гра є азартною, розмовляти о кримінальній відповідальності не обґрунтовано. Крім того, під час проведення порівняльно-правового аналізу кримінального законодавства країн Співдружності Незалежних Держав (маються на увазі Кримінальні кодекси РФ, Білорусі, Казахстану та ін.) було виявлено той факт, що в жодному з вивчених нами кодексів не згадується про відповідальність за втягнення неповнолітніх в азартні ігри.

У другому розділі “Система соціально-кримінологічних механізмів втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” досліджуються механізми втягнення, розглядаються їх елементи у взаємозв’язку; дається кримінологічна характеристика особистості неповнолітніх, втягнених у злочинну діяльність, і їх втягувачів; розглядається причиновий комплекс, що сприяє втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність; здійснюється аналіз способів втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

У підрозділі 2.1. “Кримінологічна характеристика особистості неповнолітніх, втягнених у злочинну або іншу антигромадську діяльність, і їх втягувачів” кримінологічна характеристика особистості неповнолітніх, втягнених у злочинну або іншу антигромадську діяльність, і їх втягувачів розглядається через аналіз особливостей злочинності в реґіональному розрізі.

При цьому особистість втягуваного є центральною в тому розумінні, що її криміногенні особливості первинні, а тому саме вони повинні бути об’єктом профілактичних зусиль.

При дослідженні автор провів порівняльний аналіз соціально-демографічних, психологічних характеристик втягувача і втягуваного.

Із дослідження особистості втягувачів автор виокремлює такі показники: велика частина з них неодружені (незаміжні) (34,5%); безробітні (40%); отримали повну середню освіту (45,5%). Більшість втягувачів - це особи віком від 18 до 25 років ( 54,3%).

Під час розгляду кримінально-правової характеристики втягувачів належну увагу автор приділяє питанню рецидиву злочину. Було виявлено, що у 2002 році з загальної кількості втягувачів 75,1% становили раніше судимі, причому близько 40% - двічі й більше разів. Такий факт свідчить про підвищену криміногенну зараженість цих осіб.

Також автором вивчено віковий склад неповнолітніх, втягнених у злочинну діяльність, найбільший відсоток з них - це діти від 16 до 17 років (40%). Тривожить той факт, що все більша кількість дітей 10 – 13 років втягується у вчинення проступків, що кваліфікуються в Кримінальному кодексі як злочини, але юридично не є злочинами, оскільки суб’єкт не досяг віку кримінальної відповідальності. Ця обставина може виводити такі вчинки з офіційної кримінальної статистики, але не виводить їх із зони громадської уваги, а осіб, що їх вчиняють, – із зони кримінологічного ризику. Відомою є закономірність: імовірність повторного злочину (рецидиву) тим вища, чим молодшою є особа, яка скоїла перший проступок. Також дисертантом було встановлено, що більшість втягнених підлітків раніше притягувалися до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Склад сім’ї втягувачів і втягнених багато в чому схожий: близько 70% із них виховувалися в неповних сім’ях, у більшості випадків однією матір’ю.

Із кримінологічною характеристикою особистості неповнолітніх, втягнених у вчинення злочину, тісно пов’язана кримінально-правова характеристика. Одержані дані показують, що цей континґент неповнолітніх вчиняє переважно крадіжки та грабежі (62,8%), із числа ж втягнених у вчинення антигромадських дій найбільша частка припадає на втягнення неповнолітніх у жебрацтво – 89,8%.

У підрозділі 2.2. “Причиновий комплекс, що сприяє втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” досліджуються причини втягнення неповнолітніх не як окремо взяті фактори дійсності, а як їх єдність.

Проводячи кримінологічне дослідження втягнення неповнолітніх, автор не намагається відносити який-небудь фактор дійсності до причини чи умови, а виявляє явища й процеси, взаємодія яких і сприяє втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

Важливу роль, на думку дисертанта, відіграють такі фактори, як історичний процес формування територіальної спільноти людей, культурного генофонду населення окремого реґіону.

Автор наголошує на тому, що дезорганізація виробництва, зростаюче безробіття, розшарування населення за рівнем доходів ускладнюють криміногенну обстановку в області. Так, проведені дисертантом дослідження свідчать, що кількість людей, незадоволених своїм матеріальним становищем, складає 53%. Також автором виділено й інші фактори причинового комплексу втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Наприклад, несприятлива обстановка в сім’ї та її неґативний вплив. У дослідженні відмічається, що батьки або опікуни втягнених неповнолітніх не займалися їх вихованням, зловживали спиртними напоями, допускали немедичне вживання наркотичних речовин, вели антигромадський спосіб життя та в більшості випадків жорстоко поводилися з дітьми. На думку дисертанта, до чинного кримінального законодавства необхідно внести доповнення, які б установлювали кримінальну відповідальність батьків за жорстоке поводження з дітьми. До причинового комплексу автор відніс і такі: розмитість морально-етичних норм у суспільстві, відсутність чітких ідейних орієнтирів; несприятлива обстановка в сім’ї; підбурювання з боку осіб, раніше судимих, та осіб, які ведуть антигромадський спосіб життя; алкоголізм, наркотизм, проституція неповнолітніх; недоліки виховної роботи з неповнолітніми у навчальних закладах; розповсюдження атрибутики злочинного світу; недостатня профілактична робота ОВС.

На погляд дисертанта, тільки всебічне та комплексне дослідження факторів причинового комплексу втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність може сприяти боротьбі з цим неґативним явищем.

У підрозділі 2.3. “Способи та цілі втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” автор зазначає, що в ст. 304 КК України, яка передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, не наводяться способи такого втягнення. Однак, як свідчить аналіз, у диспозиціях аналогічних норм кримінального законодавства Білорусі, Росії та інших країн СНД дається перелік способів втягнення неповнолітніх у вчинення злочинів.

На думку автора, практично будь-який спосіб може бути використаний для втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. За допомогою соціологічних методів проведено дослідження 48 змішаних криміногенних груп, яке показало, що втягувачі діють, спекулюючи насамперед на почуттях хибної товариськості, "злодійської честі й благородства" – понад 37% усіх випадків шляхом заохочення й експлуатації низьких інстинктів (жадібності, скупості, примітивних потягів) – 23%; вдаючись до відкритого психологічного і фізичного насильства – 20,9%; демонструючи уявну повагу та довіру, хибне заступництво – 13,7%; проханнями, порадами, гумором, насмішками, завданнями, дорученнями – 5,4%.

Згідно з матеріалами анкетування працівників кримінальної міліції в справах неповнолітніх районних відділів Луганського міського управління УМВС України в Луганській області, а також Луганського міського управління УМВС України в Луганській області та слідчих у справах неповнолітніх тих самих районних відділів у 62,8% випадків підлітки втягуються у вчинення злочинів проти власності, в основному крадіжок шляхом обману, підкупу, умовляння. З усіх втягнених у вчинення антигромадських дій кількість втягнених у жебрацтво шляхом умовляння та переконання становила 74,4%.

Хоча, на думку автора, і нереально передбачити всі можливі способи втягнення, однак зазначення в диспозиціях відповідних статей КК України найбільш поширених способів втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність видається доцільним, оскільки це зумовлювало б необхідність для слідчих при розслідуванні справ даної категорії вказувати на конкретні, кожного разу індивідуальні, способи втягнення неповнолітніх, що дозволило б усунути наявні слідчі помилки.

У третьому розділі “Системний аналіз попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність (реґіональний аспект)” автор зробив спробу розробити концептуальні основи формування регіональної системи профілактики, провів структурно-функціональний аналіз діяльності суб’єктів профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

У підрозділі 3.1. “Концепція побудови реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” автор вважає, що принципи побудови та функціонування колишньої системи попередження як злочинності в цілому, так і злочинності неповнолітніх перестали відповідати політиці держави в умовах сьогодення. Автор переконаний, що ідеалом системи профілактики втягнення неповнолітніх повинна бути самонастроювальна структура, яка б автоматично включала потрібні важелі, методи, засоби, суб’єктів профілактики та досягала помітного позитивного результату. На думку дисертанта, концептуальними принципами побудови системи профілактики втягнення неповнолітніх у реґіоні мають бути принципи організації (і самоорганізації) соціального й економічного життя людей, демократизму, колективізму, добровільності. Ефективність профілактики досягатиметься за рахунок комплексу таких можливих для реалізації тільки на реґіональному рівні її властивостей, як системна повнота, високий ступінь скоординованих дій реґіональних суб’єктів профілактики за принципом поділу повноважень, профілактичної політики між державними та реґіональними структурами.

Таким чином, це дає дисертантові підстави для висновку, що правильно обрана концептуальна спрямованість, методична й організаційна забезпеченість дають результати обов’язково й швидко, більше того, дозволяють нарощувати зусилля й енергійніше вести роботу далі.

На думку автора, необхідно створити нову систему профілактики. І, як стверджує дисертант, ефективну систему профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність можна створити лише з урахуванням реґіональних особливостей.

У підрозділі 3.2. “Структурно-функціональний аналіз діяльності суб’єктів профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність” систему профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність автор пропонує розглядати, виходячи із сукупності кримінально-правових, а також кримінологічних заходів, що реалізуються багатьма державними та громадськими організаціями.

Різноманітність завдань і використовуваних методів, велика кількість суб’єктів, які беруть участь у проведенні профілактичної роботи, їх різна відомча підпорядкованість і правовий статус, на думку дисертанта, потребують координації діяльності суб’єктів профілактики та значного посилення уваги до програмування та планування цієї діяльності.

Однак, як уважає автор, система профілактики втягнення неповнолітніх повинна не тільки розглядатися як діяльність суб’єктів профілактики, але й містити в собі рівні та форми профілактики, заходи попереджувального впливу, а також об’єкти профілактики. З точки зору дисертанта, попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність повинна не лише базуватися на правових засобах, але й передбачати використання засобів економічних, культурно-виховних, соціально-психологічних, медичних тощо. Це знайшло відображення в проекті Реґіональної програми профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.

У висновках викладено основні положення та результати проведеного дослідження, які мають теоретичне і практичне значення. Дані рекомендації спрямовуються на підвищення ефективності боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, а також підвищення ефективності застосування норм Кримінального кодексу України. Визначено поняття “втягнення у злочин”, а також кваліфікуючі ознаки розглянутої кримінальної норми. Результати проведених автором кримінологічних досліджень і вивчення правоохоронної практики свідчать, що основні причини злочинної поведінки неповнолітніх, а також втягнення їх у злочинну або іншу антигромадську діяльність у Луганській області пов’язані з соціально-економічною нестабільністю в суспільстві. Установлено, що особливо важливою і необхідною умовою підвищення ефективності попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, надання профілактиці конкретного й адресного характеру автор уважає всебічну реґіоналізацію цієї роботи, "прив’язку" її до умов конкретного реґіону. Позитивних результатів при побудові реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність не можна досягти лише заходами, яких уживають органи внутрішніх справ України. Треба застосувати цілий комплекс загальнодержавних заходів.

Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яке регулює питання відповідальності за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. Отже, диспозицію ст. 304 КК України доцільно викласти в такій редакції:

“Стаття 304. Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину

1. Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину шляхом обіцянь, підкупу, умовлянь, погроз або іншим способом.

2. Те саме діяння, вчинене батьками неповнолітнього або особами, на яких законом покладено обов’язки з його виховання, а так само педагогами чи іншими працівниками освітньої, виховної, лікувальної або іншої установи, зобов’язаних здійснювати нагляд за неповнолітнім

3. Ті самі діяння, вчинені відносно двох або більше неповнолітніх, повторно, із застосуванням насильства або погрози його застосування.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою, пов’язані із втягненням неповнолітнього в організовану групу або у вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину”.

Також видається необхідним доповнити Кримінальний кодекс України статтею 3041 “Втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій”, виклавши її диспозицію наступним чином:

“1. Втягнення неповнолітнього в систематичне вживання спиртних напоїв, а так само втягнення його в заняття бродяжництвом чи жебрацтвом шляхом обіцянь, підкупу, умовлянь або іншим способом.

2. Те саме діяння, вчинене батьками неповнолітнього або особами, на яких законом покладено обов’язки з його виховання, а так само педагогами чи іншими працівниками освітньої, виховної, лікувальної або іншої установи, зобов’язаних здійснювати нагляд за неповнолітнім.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другою вчинені відносно двох або більше осіб, повторно, або із використанням неповнолітнього для систематичного отримання прибутку”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ:

1. Топольскова І.О. Злочинність як об’єкт кримінологічного дослідження // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України . - 2001. - № 4. - С. 135-144.

2. Топольскова І.О. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність як комплексна кримінологічна проблема // Вісник ЛІВС МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 1. - С. 157-170.

3. Топольскова І.О. Кримінологічні аспекти об’єкта втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2002. - № 2. - С. 122-126.

4. Топольскова И.А. Структурно-функциональный анализ системы субъектов профилактики вовлечения несовершеннолетних в совершение преступления или иное антиобщественное поведение // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. - 2002. –

№ 4. - С. 130-141.

5. Топольскова І.О. Поняття та суспільна небезпека втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. - № 2. - С. 138-154.

6. Топольскова И.А. Способы вовлечения несовершеннолетних в преступление или антиобщественное поведение // Право і безпека. – 2003. - Т.2. - № 1. – С. 136–139.

7. Топольскова И.А. Некоторые тенденции уголовной политики на Украине и массовое сознание // Материалы межвузовской научно-практической конференци “Уголовная политика и реформа уголовно-исполнительной системы”. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России. - 2001. - С. 55_56.

8. Топольскова И.А. Некоторые вопросы ответственности за вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми”. - Донецьк: ДІВС. - 2002. - С. 77-79.

9. Топольскова И.А. Уголовно-правовая политика и некоторые проблемы правоприменительной практики в расследовании преступлений, предусмотренных ст.304 УК Украины // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. Спец. випуск: Матеріали міжнар. науково-практич. конф. “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України”: У 2-х ч. Ч.1. – Луганськ: РВВ ЛАВС. – 2002. - С. 153-157.

АНОТАЦІЯ

Топольскова І. О. Кримінально-правові та кримінологічні аспекти боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, Київ, 2003.

Дисертація являє собою перше проведене в Україні комплексне кримінально-правове та кримінологічне дослідження аспектів боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність на основі нового кримінального законодавства України. Дослідження базується на досягненнях сучасної кримінології, кримінально-правової теорії та практики боротьби із втягненням неповнолітніх. Розглядаються методологічні аспекти дослідження комплексної кримінально-правової та кримінологічної проблеми боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Визначається і розмежовується суспільна небезпека втягнення неповнолітніх у вчинення злочину і втягнення у вчинення антигромадських дій. Дається кримінологічна характеристика особистості неповнолітніх, втягнених у злочинну або іншу антигромадську діяльність, і їх втягувачів. Значна увага приділяється розгляду причинового комплексу, а також способам втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Розглядається  концепція побудови реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Подаються пропозиції щодо вдосконалення організації діяльності суб’єктів профілактики втягнення неповнолітніх.

Ключові слова: неповнолітні; попередження; втягнення неповнолітніх; злочинна діяльність; антигромадська діяльність; причини й умови, що сприяють втягненню неповнолітніх; суб’єкти профілактики; заходи профілактики.

АННОТАЦИЯ

Топольскова И.А. Уголовно-правовые и криминологические аспекты борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины, Киев, 2003.

Диссертация представляет собой первое проведенное в Украине комплексное уголовно-правовое и криминологическое исследование аспектов борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность на основе нового уголовного законодательства Украины. Исследование базируется на достижениях современной криминологии, уголовно-правовой теории и практики борьбы с вовлечением несовершеннолетних. Рассматриваются методологические аспекты исследования комплексной уголовно-правовой и криминологической проблемы борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность. Рассматриваются понятия "вовлечения" и "преступной деятельности". Проводится разграничение понятий "вовлечение" и "подстрекательство". Определяется и разграничивается общественная опасность вовлечения несовершеннолетних в совершение преступления и вовлечения в совершение антиобщественных действий. На этом основании необходимо и целесообразно разделение исследуемой уголовно-правовой нормы на две: ст. УК "Вовлечение несовершеннолетнего в совершение преступления" и ст. 1 УК "Вовлечение несовершеннолетнего в совершение антиобщественных действий". Вносится предложение предусмотреть в диспозициях этих статей способы вовлечения и соответствующие квалифицирующие признаки.

Представляется целесообразным предусмотреть в предложенной статье 1 УК Украины ответственность за вовлечение несовершеннолетних в занятие бродяжничеством и декреминализовать такое деяние, как вовлечение в азартные игры в силу того, что последнее не представляет общественной опасности.

В работе дается криминологическая характеристика особенностей несовершеннолетних, вовлеченных в преступную деятельность, и их вовлекателей. Криминологическое изучение личности вовлекателя осуществляется главным образом для выявления и оценки тех ее качеств и черт, которые предопределяют преступное поведение и имеют значение для дальнейшей профилактики. Личность вовлекателя в исследовании является центральной, так как

ее криминогенные особенности первичны и именно они должны быть объектом профилактики. Но это не означает, что можно игнорировать внешними социальными факторами, поскольку лишь во взаимодействии личности и внешней среды состоит суть общественной опасности воволечения несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность.

Значительное внимание уделяется рассмотрению причинного комплекса, а также способам вовлечения несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность. Современные реалии отмечаются политическими, экономическими, социальными и другими разногласиями, которые оказывают негативное влияние на жизнедеятельность людей, в связи с чем образовались новые причины и условия совершения преступлений, которые и необходимо изучать.

Рассматривается  концепция построения реґиональной системы профилактики вовлечения несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность. Акцентируется внимание на том, что эффективная система профилактики этого антиобщественного явления может быть создана только с учетом особенностей региона. Вносятся предложения по совершенствованию организации деятельности субъектов профилактики вовлечения несовершеннолетних в преступную или иную антиобщественную деятельность.

Ключевые слова: несовершеннолетние; предупреждение; преступная деятельность; антиобщественная деятельность; причины и условия, способствующие вовлечению несовершеннолетних; субъекты профилактики; меры профилактики.

ANNOTATION

Topolskova