МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ТЮТЮННИК ІРИНА ПЕТРІВНА

УДК 616.313–002–07–08

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ

ХВОРИХ НА ДЕСКВАМАТИВНИЙ ГЛОСИТ

З ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії (м.Полтава) МОЗ України (ректор – заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор М.С. Скрипніков).

Науковий керівник: кандидат медичних наук, професор Скрипнікова Таїса Петрівна, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувачка кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дичко Євген Никифорович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри дитячої стоматології

доктор медичних наук, професор Білоклицька Галина Федорівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, завідувачка кафедри терапевтичної стоматології

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра терапевтичної стоматології.

Захист дисертації відбудеться “22” квітня 2003р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії МОЗ України (36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії за адресою: 36024 м. Полтава, вул. Шевченка, 23.

Автореферат розісланий “18” березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор Дев’яткіна Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. При високій поширеності захворювань слизової оболонки порожнини рота їх діагностика і лікування значно ускладнені. Це обумовлено великою кількістю етіологічних факторів, складним механізмом розвитку патології, різноманітністю клінічних симптомів і синдромів, які, як правило, пов’язані із соматичними захворюваннями організму (А.И.Рибаков, 1976; Г.В.Банченко, 1979, 2000).

Ураження органів травлення зустрічається найбільш часто. При цьому в порожнині рота виявляються різні симптоми на язиці: зміна контурів, кольору, вологості, чутливості і, в деяких випадках, десквамація епітелію (Г.Н.Вишняк, 1983; Е.Н.Дичко, 1993).

Однак досі не існує одностайної думки не тільки щодо етіології та патогенезу десквамативного глоситу, а і його класифікації. У вітчизняній і зарубіжній літературі ці питання трактуються по-різному, хоча більшість авторів висловлюють припущення, що виникнення захворювання язика в переважній кількості випадків пов’язано з патологією органів травлення (М.Ф.Данилевський, 1998; П.Т.Максименко, О.Ю.Костелі, Т.П.Скрипнікова, 1998). Залишається нез’ясованим питання про наявність зв’язку між локалізацією, характером десквамативних змін, тяжкістю перебігу глоситу та конкретною соматичною нозологією, діагностика якої досить трудомістка. Лікування хворих на десквамативний глосит досить часто виявляється неефективним, оскільки чітко не обґрунтований патогенетичний підхід до терапії зазначеної патології. Все це обумовило необхідність поглибленого вивчення соматичних змін, проявів десквамативного глоситу у хворих з метою удосконалення їх комплексного лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є самостійним фрагментом НДР Української медичної стоматологічної академії: “Механізми пошкодження зубощелепної системи, резистентність організму і обґрунтування засобів профілактики, терапії й реабілітації основних стоматологічних захворювань” (№ державної реєстрації 0197U018550). Дисертант був виконавцем зазначеної теми наукового дослідження.

Мета дослідження – підвищити ефективність лікування хворих на десквамативний глосит на основі удосконалення діагностики загальносоматичних змін в організмі.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати особливості клінічного перебігу десквамативного глоситу у хворих із патологією органів травлення.

2. Довести діагностичну інформативність електропунктурної діагностики за методом Фолля у виявленні соматичних захворювань при десквамативному глоситі.

3. Вивчити стан системи перекисного окислення ліпідів та гемостазу у хворих на десквамативний глосит.

4. Провести клініко-лабораторну оцінку ефективності безпосередніх і віддалених результатів комплексного лікування хворих на десквамативний глосит з урахуванням корегуючої дії „Спіруліни”.

5. Дослідити електрофоретичну активність клітин букального епітелію як критерію ефективності комплексного лікування десквамативного глоситу.

6. На підставі отриманих даних розробити, апробувати та впровадити в практику схему комплексного лікування хворих на десквамативний глосит із використанням “Спіруліни”.

Об’єкт дослідження. Десквамативні зміни на язиці в осіб, які страждають на патологію органів травлення.

Предмет дослідження. Особливості клінічного перебігу десквамативного глоситу, діагностика соматичних змін, комплексне лікування хворих.

Методи дослідження. Клінічне обстеження пацієнтів із десквамаціями на язиці, функціональна діагностика за методом Фолля для виявлення соматичної патології, біохімічне дослідження крові та ротової рідини, визначення електрофоретичної активності клітин букального епітелію для з’ясування деяких ланок патогенезу та ефективності комплексного лікування хворих на десквамативний глосит; математична статистика для оцінки результатів проведеного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведено поглиблене дослідження особливостей клінічного прояву десквамативного глоситу у хворих із патологією органів травлення. Вперше доведена інформативність нового методу діагностики – модифікованої електропунктури за методом Фолля на програмно-апаратному комплексі “Мєдісса” у виявленні причини виникнення симптоматичного десквамативного глоситу. Вперше вивчений стан активності перекисного окислення ліпідів, системи гемостазу, електрофоретичної активності клітин букального епітелію у хворих на десквамативний глосит.

Розроблений спосіб комплексного лікування хворих на десквамативний глосит при патології органів травлення з використанням суміші “Спіруліни “Кримської” та меду бджолиного.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні дослідження мають теоретичне й практичне значення як у стоматології, так і в гастроентерології.

Підтверджений зв’язок десквамативного глоситу із захворюваннями органів системи травлення. Проаналізовані клінічні прояви десквамативного глоситу на тлі захворювань травної системи. Розроблена схема “Критерії діагностики патології органів травлення за змінами в ротовій порожнині” дозволяє лікарям під час стоматологічного та терапевтичного огляду хворих установити попередній соматичний діагноз. Схема впроваджена в навчальний процес на кафедрі післядипломної освіти лікарів-стоматологів, терапевтичної стоматології та факультетської терапії Української медичної стоматологічної академії, знайшла своє відображення в підручнику „Пропедевтика внутрішніх хвороб” за редакцією М.С.Расіна та Т.П.Скрипнікової (Полтава, 2001).

Запропонований ефективний експрес-метод діагностики супутніх захворювань органів травлення при десквамативному глоситі за допомогою електропунктури Фолля на програмно-апаратному комплексі “Мєдісса”, який у стислі строки дозволяє встановити соматичний діагноз.

Показано, що при комплексному лікуванні хворих на десквамативний глосит на тлі патології органів травлення з використанням суміші “Спіруліни “Кримської” і меду бджолиного терапевтичний ефект досягається вдвічі швидше, ніж при традиційній терапії. Запропонована схема комплексного лікування впроваджена в практику терапевтичного відділення Полтавської обласної стоматологічної поліклініки, стоматологічного відділення Полтавської центральної районної лікарні, стоматологічному центрі “Мєдісса” (м. Сімферополь, Крим).

Результати дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі післядипломної освіти лікарів-стоматологів, на кафедрі терапевтичної стоматології Української медичної стоматологічної академії при викладенні розділу “Захворювання слизової оболонки порожнини рота” та на кафедрі факультетської терапії при викладенні розділу “Захворювання органів травлення”.

Особистий внесок здобувача. Дисертантка самостійно виконала повний обсяг роботи з літературою та здійснила патентно-інформаційний пошук, провела стоматологічний огляд хворих на десквамативний глосит, запропонувала та апробувала метод комплексного лікування хворих на десквамативний глосит із використанням суміші “Спіруліни “Кримської” та меду бджолиного.

Діагностика за методом Р.Фолля виконувалася разом зі співробітниками лабораторії електропунктурної діагностики Української медичної стоматологічної академії (керівник – к.мед.н. Н.О.Кобзиста); біохімічні дослідження – зі співробітниками ЦНДЛ Української медичної стоматологічної академії (керівник – д.мед.н., професор І.П.Кайдашев).

Автором особисто здійснена статистична обробка отриманих результатів, написані всі розділи роботи, сформульовані наукові висновки і практичні рекомендації. Конкретний особистий внесок здобувача в опублікованих працях разом із співавторами складає рівномірну частку науково-практичної участі кожного співавтора.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації повідомлені і обговорені на науково-практичній конференції “Актуальні питання використання методу електропунктурної діагностики та гомеопатії в стоматології” (Алушта, 1999); міжнародній науково-практичній конференції “Альтернативна медицина – практичній охороні здоров’я” (Черкаси, 1999); I (VIII) з’їзді Асоціації стоматологів України (Київ, 1999), міжнародній конференції „Вітчизняна стоматологія на рубежі століть” (Полтава, 2001), ювілейній науково-практичній конференції „Розвиток і становлення стоматології в Україні” (Полтава, 2002).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 8 публікаціях, із них 5 – у наукових журналах, ліцензованих ВАК України (3 – самостійні). Одержаний деклараційний патент на винахід №2001053681 від 15.04.2002.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 140 сторінках. Складається із вступу, огляду літератури, опису об’єктів і методів дослідження, двох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних джерел, який містить 268 робіт вітчизняних та зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 27 таблицями, 19 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Об’єкти, методи дослідження та методики лікування. Для вирішення поставленої мети проведено обстеження 228 пацієнтів віком 30-50 років. 93-м хворим діагноз десквамативний глосит був установлений під час стоматологічного консультативного огляду, у 68 (73%+4,6) із них виявлені клінічні ознаки патології органів травлення. 115 хворих оглянуті на амбулаторному прийомі гастроентерологом, де виявлено 12 хворих (13,8%+3,2) на десквамативний глосит. Отже, основну групу склали 80 хворих на десквамативний глосит з патологією органів травлення. Для порівняння показників лабораторних даних набрано дві контрольні групи по 20 чоловік кожна, першу контрольну групу складали практично здорові люди, другу – хворі з патологією шлунково-кишкового тракту без десквамативних змін на язиці, які за розподілом нозологій у відсотковому співвідношенні не відрізнялись від основної групи.

Тривалість перебігу десквамативного глоситу була різною: до 1 року – у 21 (26,25%) хворого, від 1 до 5 років – у 41 (51,25%), більше 5 років – у 18 (22,5%) хворих. У 14 (17,5%) обстежених пацієнтів, захворювання на десквамативний глосит було виявлене вперше.

Стоматологічний статус хворих досліджували за допомогою загальноприйнятих методів Всесвітньої організації охорони здоров’я (1989) та розробленої нами карти обстеження, що включала дані суб’єктивного і об’єктивного обстеження, особливості перебігу захворювання, вираженість симптомів, які оцінювали за запропонованою нами шкалою. Для встановлення діагнозу використовували класифікацію десквамативних глоситів Т.Н.Спірідонової (1971).

Як методи діагностики, що визначають загальний стан організму, наявність патології різних органів і систем, використовували електропунктурну діагностику за методом Р.Фолля (ЕПФ) (В.В.Пінчук, 2000) та метод визначення функціональної активності клітин букального епітелію за методикою В.Г.Шахбазова (1985). Соматичний статус підтверджувався гастроентерологом із проведенням обстеження та встановленням клінічного діагнозу.

Рівень перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) у крові та ротовій рідині хворих на десквамативний глосит та у контрольних групах визначали за накопиченням ТБК-активних продуктів (Ю.А.Владимиров, А.И.Арчаков, 1972). Ступінь антиоксидантного захисту (АОЗ) визначали за активністю антиоксидантного ферменту каталази за методикою О.Г.Архипової (1988). Стан системи гемостазу досліджували за показниками в крові та ротовій рідині часу рекальцифікації (H.D.Bergerhof, L.Roka, 1959), протромбінового часу (A.J.Quick, 1966), фібринолізу еуглобулінів (Г.В.Андрієнко та ін.,1981), концентрації в крові фібриногену (V.Gurewich,1971), продуктів деградації фібрину (ПДФ) (В.П.Балуда, 1980).

В залежності від складу лікувальних заходів хворі на десквамативний глосит були розділені на дві групи: контрольну (39 чоловік) і основну (41 чоловік). Лікування хворих проводилося разом із лікарем-гастроентерологом, було комплексним, містило заходи місцевого і загального характеру.

Для місцевої протизапальної терапії використовували ротові ванночки з відварами лікарських трав (нагідки, ромашка, шавлія в рівних пропорціях 1 ст. ложка на 1 склянку окропу) – тричі на день. Враховуючи тяжкість десквамативного глоситу, вираженість суб’єктивних відчуттів призначали:

· при десквамаціях на язиці зі слабко вираженим больовим симптомом – аплікації 10% метацилурацилової мазі на ділянки десквамації для стимуляції репаративних процесів слизової оболонки язика;

· при больових та парестетичних проявах, розповсюдженому ураженні язика, наявності кількох елементів ураження – знеболення 10% масляним розчином анестезину, аплікації 10% метацилурацилової мазі на язик.

Хворим основної групи на тлі терапії, яку застосовували пацієнтам контрольної групи, призначали перорально, з попереднім тривалим розсмоктуванням, суміші порошку спіруліни з бджолиним медом по 1 чайній ложці тричі на день протягом 20 днів при такому співвідношенні компонентів: порошок спіруліни 45,0 –50,0 ; мед бджолиний 450,0–500,0.

Оцінка ефективності комплексного лікування хворих на десквамативний глосит проводилася з урахуванням вивчення динаміки клінічних критеріїв, лабораторних тестів як у процесі лікування, безпосередньо після лікування, так і у віддалені строки - через 6–8 місяців, 1 рік та 2 роки.

Математичні розрахунки та статистична обробка отриманого цифрового матеріалу виконані на персональному комп’ютері IBM PC AT “Pentium III” з використанням програм статистичної обробки, які базуються на методах Г.М.Яковлєва, 1990; В.С.Тихончук, 1992.

Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз скарг показав, що клінічні прояви десквамативного глоситу мають різноманітний характер: безсимптомний перебіг (19 пацієнтів – 23,75%); дискомфорт у ротовій порожнині, набряк слизової щік і язика, незвичний вигляд язика (33 хворих – 41,25%); болісність язика під час прийому гострої, кислої, гарячої їжі, розмові, порушення смакосприйняття, в анамнезі наявність „ерозій” на язиці та їх лікування (23 пацієнтів – 28,75%); сильний біль у язиці в стані спокою, під час прийому їжі, розмові, парестезії, порушення салівації, відчуття тривоги, дратівливість, довгочасна тривалість захворювання (5 хворих – 6,25%).

Під час опитування було виявлено, що захворювання протікало із періодами загострення та ремісії. Більшість хворих (49 – 61,25%) не могли пояснити причину виникнення загострення, 19 хворих (23,75%) пов'язували наявність десквамацій із перевтомою, порою року (осінь, весна) чи застудними захворюваннями, і тільки 12 пацієнтів (15%) із вираженим больовим синдромом пов’язували десквамативний глосит із патологією шлунково-кишкового тракту – виразковою хворобою, хронічним панкреатитом або хронічним гепатитом у стадії загострення.

Фіксована форма десквамативного глоситу виявлена у 42 (52,5%) хворих, мігруюча – у 38 (47,5%), із них – у 28 (35%) пацієнтів десквамації були поверхневі, у 10 (12,5%) – глибокі.

Згідно з результатами, отриманими за допомогою ЕПФ, у всіх хворих на десквамативний глосит були виявлені різні захворювання органів травлення (табл. 1) та відхилення від коридору норми на меридіанах судинно-паренхіматозної-епітеліальної дегенерації (SPED), артеріально-венозно-лімфатичної системи (AVL), нервової дегенерації (ND). Ці дані вказують на ознаки дисфункції вегетативної нервової системи із симпатикотонією, які разом із відхиленням на судинному меридіані свідчать про артеріальний спазм та венозний застій на тлі дегенеративних змін в організмі. На підставі цього можна зробити висновок про дисбаланс у хворих на десквамативний глосит вегетативної нервової системи, порушення кровообігу в капілярній сітці (яка, до речі, і кровопостачає слизові оболонки), що може спричинити трофічні зміни з утворенням осередків десквамації. Можливо, більшість змін, які призвели до патології органів травлення, пов’язані із недостатньою іннервацією через остеохондроз хребта, який також був виявлений під час діагностики за Фоллем.

Група | Захворювання | Кількість хворих

Абс. | %

І | Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки | 8 | 10

ІІ | Хронічний панкреатит у стадії загострення | 10 | 12,5

ІІІ | Хронічний гепатит у стадії загострення | 17 | 21,25

ІV | Хронічний холецистит у стадії загострення | 14 | 17,5

V | Дискінезія жовчовивідних шляхів | 7 | 8,75

VI | Гастроентероколіт | 18 | 22,5

VII | Хронічний гастрит у стадії загострення | 6 | 7,5

Таблиця 1

Розподіл хворих на групи згідно з даними електропунктурної діагностики за методом Р.Фолля

Отже, у хворих на десквамативний глосит, крім різної патології органів травлення, присутня вегетативно-судинна дистонія за симпатичним типом, з порушенням тонусу судин, ознаками венозного застою та початковими ознаками дистрофічного процесу в епітеліальних тканинах.

Нами встановлений зв’язок стану ротової порожнини, включаючи і зміни на язиці, з патологією органів травлення (табл. 2), який свідчить про залежність проявів десквамативного глоситу від характеру патології органів шлунково-кишкового тракту.

Проведенням кількісної оцінки суб’єктивних та об’єктивних симптомів ми виявили, що найтяжчі прояви десквамативного глоситу спостерігаються при виразковій хворобі, панкреатиті і гепатохолециститі, а менш тяжкі – при дискинезії жовчовивідних шляхів та гастриті.

Оцінка процесів онтогенезу має важливе значення для багатьох розділів біології людини та медицини. Біологічний вік людини є інтегральним показником здоров’я (В.Г.Шахбазов, Т.В.Колупаєва, А.Л.Набоков, 1986). Одним із методів визначення біологічного віку є вивчення біоелектричних властивостей ядер клітин букального епітелію. Виявлено, що у хворих на десквамативний глосит біологічний вік суттєво відрізняється від показників вікової норми. Не встановлено достовірної різниці цього показника у хворих з патологією органів травлення без ураження язика та з десквамативним глоситом. Це вказує на зв'язок змін електрокінетичних властивостей клітин букального епітелію з основним соматичним захворюванням.

Вивчення стану реакцій перекисного окислення ліпідів у крові та ротовій рідині має суттєве значення в патогенезі десквамативного глоситу. Проведені нами дослідження свідчать, що у хворих на десквамативний глосит у крові підвищується рівень ПОЛ в порівнянні з показниками практично здорових людей (перша контрольна група). Зокрема, зростає рівень ТБК-активних продуктів, як до інкубації – на 34,1 % (р<0,05), так і після 1,5 год. інкубації – на 37,4% (p<0,05). При цьому достовірно збільшується приріст їх концентрації в 1,41 рази. Високий рівень реакцій перекисного окислення, який ми відмічали у хворих з патологією органів травлення без змін на язиці, вказує на важливу роль цих реакцій у патогенезі захворювань шлунково-кишкового тракту. Можливо, в зв’язку із цим відсутня достовірна різниця в показниках динаміки ТБК- реактантів у крові пацієнтів другої контрольної групи і хворих на десквамативний глосит. Значне підвищення рівня перекисного окислення ліпідів супроводжувалося зміною активності антиоксидантних ферментів. Так, активність каталази у хворих на десквамативний глосит достовірно зростала на 16,5% (p<0,05) в порівнянні з показниками першої контрольної групи і не відрізнялась від показників другої контрольної групи.

Таблиця 2

Критерії діагностики патології органів травлення за змінами в ротовій порожнині

№ | Симптоми | Панкреатит | Виразкова хвороба | Гепатохоле-цистит | Гастро-ентероколіт | Гастрит | Дискінезія жовчовивід. шляхів

гіперацидний | гіпоацидний

1. | Суб'єктивне відчуття | біль | 2 | 3 | 2 | 0 | 1 | 0 | 0

парестезії | 2 | 1 | 3 | 2 | 2 | 1 | 2

2. | Порушення смакосприйняття | 2 | 2 | 3 | 1 | 1 | 2 | 2

3. | Порушення слиновиділення | 3 | 2 | 1 | 2 | 1 | 1 | 0

4. | Локалізація десквамацій | По всій спинці | По всій спинці | Бічні поверхні | По всій спинці | По середній лінії язика | Бічні поверхні

5. | Глибина ураження | 3 | 3 | 2 | 2 | 1 | 1 | 1

6. | Поширеність ураження | 3 | 3 | 2 | 2 | 1 | 1 | 1

7. | Наліт на язику | кількість | 1 | 2 | 2 | 3 | 2 | 2 | 1

колір | Брудно-сірий | Сіро-жовтий | Жовтий | Брудно-сірий | Біло-жовтий | Жовтий

8. | Сосочки | Нитковидні | атрофовані | 2 | 2 | 2 | 3 | 1

гіпертрофовані | 2 | 2 | 2

Грибовидні | атрофовані | 1 | 1 | 2 | 1 | 1

гіпертрофовані | 1 | 1 | 2

9. | Колір слизової оболонки | ціанотична | 3 | 2 | 2 | 1 | 2 | 1

бліда | 2 | 2

10. | Набряк язика | 3 | 2 | 2 | 2 | 3 | 0 | 1

12. | Форма | мігруюча | + | + | +

фіксована | + | + | + | +

13. | Усього | 25 | 23 | 23 | 20 | 17 | 15 | 11

Примітка. Шкала:

0 – симптом не виражений;

1 – незначна вираженість симптому;

2 – симптом виражений помірно;

3 – максимальна вираженість симптому.

При дослідженні стану ПОЛ у ротовій рідині також встановлено його зростання. В цілому спостерігались такі самі явища, що і у крові хворих, проте відмічені певні особливості перебігу цих реакцій. Рівень ТБК-активних продуктів у ротовій рідині був значно вищим у хворих на десквамативний глосит як у порівнянні з першою, так із другою контрольними групами (на 94,6% (p<0,05) і 37,8% (p<0,05) відповідно). Подібні зміни цього показника ми спостерігали і після півторагодинної інкубації. Такий стан реакцій ПОЛ у ротовій рідині хворих на десквамативний глосит супроводжувався достовірним зменшенням активності каталази.

Аналізуючи коагулограму у хворих, ми відзначали зменшення протромбінового часу на 12,1 % (p<0,05), часу рекальцифікації на 18% (p<0,05) в порівнянні з першою контрольною групою і відсутність достовірної різниці в порівнянні з другою контрольною групою. Фібринолітична активність достовірно зростала на 19,6% (p<0,05) у хворих на десквамативний глосит, про що свідчить скорочення часу лізису еуглобулінового згустку в порівнянні з практично здоровими. У хворих на десквамативний глосит відмічали значне підвищення концентрації фібриногену у 2,02 рази та продуктів деградації фібрину на 22,3% (p<0,05).

Отже, у хворих на десквамативний глосит спостерігається підвищення реакцій гемостазу, зростає активність фібринолітичної системи і збільшується рівень продуктів деградації фібрину. Виявлені нами зміни свідчать про активацію процесу фібринолізу в організмі людини на тлі гіперкоагуляції.

При вивченні гемокоагулюючих властивостей ротової рідини у хворих встановлено, що під їх впливом прискорюються процеси тромбоутворення. Про це свідчить скорочення часу рекальцифікації на 30,2% (p<0,05) та протромбінового часу на 37% (p<0,05) у порівнянні з першою контрольною групою. Час лізису еуглобулінового згустку зменшувався на 20,7% (p<0,05) по відношенню до обох контрольних груп, що можна розцінити як локальне зростання активності ферментів фібринолітичної системи.

Таким чином, проведені лабораторні дослідження процесів вільнорадикального окислення ліпідів, гемостазу, фібринолізу крові та ротової рідини свідчать про значне порушення цих реакцій у хворих на десквамативний глосит. Важлива роль у розвитку десквамативного глоситу належить патології шлунково-кишкового тракту. Однак, якщо в крові у хворих на десквамативний глосит і у пацієнтів другої контрольної групи ми виявили практично однакові зміни вивчених показників, то в ротовій рідині є достовірні відмінності між ними.

На основі проведених клінічних та лабораторних досліджень наводимо гіпотетичну схему патогенезу десквамативних змін на язиці у хворих з патологією органів травлення (рис. 1). Десквамативний глосит має декілька ланок патогенезу. Однією із основних причин є патологія органів травлення, яка протікає на тлі дисфункції сегментарного відділу вегетативної нервової системи. У патогенезі захворювання важливе значення мають активація процесів перекисного окислення ліпідів та порушення системи гемостазу, антиоксидантного захисту, як загалом в організмі (кров), так і в порожнині рота (ротова рідина). Але неможливо в цілому виділити переважаючий механізм патогенезу, бо всі вони взаємообумовлені. Винятком є зміни в ротовій рідині, які також залежать і від гомеостазу ротової порожнини.

Аналіз даних ефективності лікування свідчить про те, що в середньому у більшості хворих контрольної групи епітелізація ділянок десквамацій наставала на 13–14 день, а при застосуванні у комплексній терапії спіруліни – на 7–8 день, тобто в 1,8 рази швидше. Відсутність повної ремісії після 20 днів лікування відмічена у 7 (17,95%) хворих контрольної групи і у 3 (7,3%) – основної.

Також виявлена різниця швидкості досягання ремісії в залежності від основного захворювання: найкращий ефект досягається при десквамативному глоситі на тлі дискінезії жовчовивідних шляхів, гастриту та гастроентероколіту.

Рис. 1. Гіпотетична схема патогенезу десквамативних змін на язиці у хворих з патологією органів травлення.

Це пов’язано із тим, що ці захворювання мають більше функціональний характер, і використання домішки, яка складається з вітамінів та мікроелементів, за рахунок покращення обміну речовин призводить до позитивного клінічного ефекту. При виразковій хворобі, гепатиті та панкреатиті у деяких хворих досягти стійкої ремісії не вдалося навіть після 20 днів лікування через наявність дистрофічних порушень в органах, що потребує більш тривалого часу загоєння.

Встановлено, що через 6–8 місяців у 64,9% хворих контрольної групи і 84,6% основної не було рецидивів захворювання. Через 1 рік спостереження стійка ремісія відмічалась у 47% хворих контрольної групи і 71% основної, а через 2 роки – у 30,3% пацієнтів контрольної групи і 57,1% основної. Отже, дослідженням було доведено, що використання в комплексному лікуванні біологічної домішки спіруліни дозволяє досягти позитивного клінічного ефекту (місцевого – епітелізація вогнищ десквамацій та загального – ремісії основного захворювання) в 1,8 рази швидше, ніж у хворих контрольної групи, в більшості яких рецидив десквамативного глоситу настає на 6–8 місяці спостереження, проти 2 років основної групи.

При обстеженні хворих за допомогою ЕПФ після лікування відмічається покращення показників на меридіанах органів травлення в обох групах. При порівнянні даних контрольної і основної групи достовірні зміни спостерігаються на меридіанах ЛОР-органів (що свідчить про місцеву протизапальну дію спіруліни в порожнині рота), нервової дегенерації та судинному меридіані (покращення діяльності вегетативної нервової системи та тонусу судин), судинно-паренхиматозно-епітеліальної дегенерації та алергії (що вказує на позитивну трофічну та епітелізуючу дію спіруліни).

Таким чином, результати лікування свідчать про доцільність використання в комплексній терапії хворих на десквамативний глосит на тлі патології органів травлення препарату спіруліна.

В процесі лікування у хворих обох груп біологічний вік нормалізується. Такий ефект зберігається у лікованих пацієнтів контрольної групи протягом 6–8 місяців, основної – до 2 року, що підтверджує високу терапевтичну цінність спіруліни.

Лікування хворих контрольної групи приводило до деякої нормалізації показників ПОЛ крові та ротової рідини, але при застосуванні спіруліни ми спостерігали більш виражений терапевтичний ефект. Комплексна терапія сприяла також відновленню рівноваги в системі ПОЛ, про це свідчить зменшення концентрації ТБК-активних продуктів та активності каталази. Через 1 та 6-8 місяців після лікування відзначали таку саму тенденцію при застосуванні в лікуванні спіруліни і відсутність достовірної різниці цих показників у лікованих контрольної групи. Разом з тим, до 2 року спостережень ми виявили, що рівень реакцій ПОЛ крові та ротової рідини зростав і в групі, де використовували спіруліну, що свідчило про зростання напруження в антиоксидантній системі. Оцінюючи динаміку активності антиоксидантних ферментів за весь термін спостереження, хочеться відмітити, що активність каталази достовірно не змінювалася, але мала тенденцію до підвищення у лікованих хворих контрольної групи і практично не відрізнялась при використанні спіруліни. Таким чином, у хворих основної групи відмічали значно нижчий рівень реакцій ПОЛ, який під час всього терміну спостережень був меншим за показники до лікування і результати терапії хворих контрольної групи.

При аналізі коагулограми ми виявили, що в обох групах лікованих пацієнтів скорочувався час рекальцифікації та протромбіновий час у термін до 6-8 місяця спостережень, і не відрізнявся від показників практично здорових осіб. Фібринолітична активність після проведеного лікування зменшувалася, особливо в основній групі, такий ефект тривав до кінця спостереження. Традиційне лікування не нормалізувало показників концентрації фібриногену та ПДФ, які залишалися на тому ж рівні, а лікування із застосуванням спіруліни призводило до їх зменшення протягом 6-8 місяців і поступового зростання до 2 року спостереження.

Лікування хворих супроводжувалося нормалізацією гемокоагулюючих та фібринолітичних властивостей ротової рідини. На це вказує збільшення часу рекальцифікації, протромбінового часу, фібринолітичної активності. Причому достовірно вищими були ці показники при застосуванні в комплексному лікуванні спіруліни.

Отже, до 6-8 місяця спостережень у лікованих контрольної групи і до 2 року у хворих основної групи гемокоагулюючі і фібринолітичні властивості крові та ротової рідини не відрізнялися від показників практично здорових осіб. Але при порівнянні результатів лікування хворих з застосуванням спіруліни і традиційної терапії вже в період 6-8 місяця спостереження достовірно виявлялися гіперкоагуляція і гіперфібриноліз при традиційній терапії, що свідчило про розвиток локального тромбогеморагічного синдрому, який міг призвести до нетривалої ремісії захворювання.

Застосування спіруліни в комплексному лікуванні хворих на десквамативний глосит сприяло підвищенню ефективності лікування в порівнянні з традиційною терапією.

В И С Н О В К И

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка виявляється у підвищенні ефективності лікування хворих на десквамативний глосит з патологією органів травлення на основі удосконалення діагностики загальносоматичних змін в організмі.

1. Клінічні прояви десквамативного глоситу у хворих з патологією органів травлення залежать від нозологічної форми соматичного захворювання та його перебігу. Десквамативний глосит на тлі виразкової хвороби, хронічного панкреатиту та хронічного гепатохолециститу має більш виражену клінічну картину та тривалий перебіг, що відзначається больовими та парестетичними проявами, поширеними ураженнями язика, нетривалою ремісією, ніж при гастриті та дискінезії жовчовивідних шляхів, які нерідко супроводжуються безсимптомними змінами на язиці. Мігруюча форма десквамативного глоситу характерна для хворих на виразкову хворобу, хронічний панкреатит та гастроентероколіт, фіксована – хронічний гепатохолецистит, дискінезію жовчовивідних шляхів та гастрит.

2. Електропунктурна діагностика за методом Р.Фолля є інформативним експрес-методом виявлення соматичної патології в комплексному обстеженні хворих на десквамативний глосит.

3. В патогенезі десквамативного глоситу важливу роль відіграє підвищення активності перекисного окислення ліпідів, гемокоагулюючих та фібринолітичних властивостей крові та ротової рідини, що проявляється збільшенням рівня ТБК-активних продуктів у крові та ротовій рідині як до інкубації – на 34% і 95%, так і після 1,5 год. інкубації – на 37% і 42%, тоді як каталази лише на 17% і 11% відповідно, скороченням протромбінового часу в крові на – 14%, в ротовій рідині – на 37%, часу рекальцифікації – на 18% і 30%, фібринолізу – на 19% і 21%, зростанням рівня фібриногену – на 51% і продуктів деградації фібрину – на 18%. Подібні зміни мають місце і у хворих з патологією органів травлення без ознак десквамативного глоситу, але при його наявності спостерігаються достовірні відхилення зазначених показників у ротовій рідині.

4. Дані клінічних та лабораторних методів дослідження свідчать про високу ефективність застосування “Спіруліни “Кримської” в комплексному лікуванні хворих на десквамативний глосит, що дозволяє досягти позитивного клінічного ефекту вдвічі швидше, ніж при традиційній терапії. Стійка ремісія спостерігалася безпосередньо після лікування з використанням спіруліни у 92,7 % хворих і тривала – у 57,1% хворих протягом 2 років, проти даних контрольної групи – 82,1% та 30,3% відповідно. Запропонований метод лікування сприяє нормалізації показників перекисного окислення ліпідів, активності ферментів антиоксидантної системи, показників коагуляційного гемостазу, фібринолізу у найближчі та віддалені строки спостереження.

5. Електрофоретична активність клітин букального епітелію доводить позитивний вплив комплексного лікування з використанням спіруліни на тривалість ремісії десквамативного глоситу. Така функціональна діагностика може використовуватися для оцінки ефективності лікування, його прогнозування.

6. Розроблено, апробовано і рекомендовано для впровадження в клініку спосіб та методику комплексного лікування десквамативного глоситу з використанням „Спіруліни „Кримської”, що скорочує термін лікування, нормалізує метаболічні процеси, сприяє розвиткові тривалої ремісії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Поряд з традиційними діагностичними методами десквамативного глоситу рекомендується використовувати при обстеженні хворих метод електропунктури Р.Фолля як експрес-метод діагностики соматичної патології.

2. До комплексного обстеження хворих на десквамативний глосит необхідно обов’язково залучити гастроентеролога.

3. Для більш швидкого досягнення терапевтичного ефекту та стійкої ремісії доцільно в комплексному лікуванні хворих на десквамативний глосит використовувати внутрішньо, з попереднім тривалим розсмоктуванням, суміш біологічно-активної добавки “Спіруліна „Кримська” з бджолиним медом по 1 чайній ложці тричі на день протягом 20 діб, при такому співвідношенні компонентів: порошок спіруліни 45,0 –50,0 : мед бджолиний 450,0–500,0.

4. Для профілактики рецидиву десквамативного глоситу рекомендовано проводити курс запропонованого комплексного лікування у хворих з дискінезією жовчовивідних шляхів, хронічним гастритом – один раз на рік, із виразковою хворобою, панкреатитом, гепатохолециститом, гастроентероколітом – двічі на рік.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тютюнник І.П., Скрипнікова Т.П. Нові підходи до діагностики десквамативного глоситу //Вісник проблем біології і медицини. - 2001. - Вип.2. – С.87-91. (Автором проведений набір хворих та їх обстеження за допомогою електропунктури Фолля, проаналізовані результати, розроблені критерії діагностики).

2. Тютюнник І.П. Стан перекисного окислення ліпідів крові та ротової рідини у хворих на десквамативний глосит //Український стоматологічний альманах. – 2001. - №3 (4). – С.22-25.

3. Тютюнник І.П. Лікування симптоматичного десквамативного глоситу у хворих з патологією органів травлення // Актуальні проблеми сучасної медицини: Вісник Української медичної стоматологічної академії. – 2002. – Т.2. – Вип.1. – С. 59-61.

4. Тютюнник І.П. Десквамативний глосит на фоні деяких патологічних змін в організмі // Вісник проблем біології і медицини. - 2002. - Вип.7-8. – С.91-94.

5. Скрипнікова Т.П., Тютюнник І.П. Клінічні прояви та лікування десквамативного глоситу у хворих з патологією органів травлення // Вісник стоматології. – 2002. - № 4. – С.26-31. (Автором проведений набір хворих, їх обстеження та лікування, проаналізовані результати дослідження).

6. Пропедевтика внутрішніх хвороб: Підручник / М.С.Расін, В.М.Васильєв, Н.І.Діхтяр, Л.Г.Савченко, Л.Г.Сєлєхова, В.В.Горбатенко, В.В.Шевченко, І.П.Тютюнник / за редакцією М.С. Расіна, Т.П. Скрипнікової. – Полтава: ЧФ „Форміка”, 2001.-– 132 с. (Автором описані зміни в порожнині рота при різній патології органів травлення).

7. Пат.45672А Україна, А61К35/80. Спосіб комплексного лікування десквамативного глоситу: Деклараційний патент України 45672А Україна, А61К35/80. Скрипнікова Т.П., Тютюнник І.П.; Українська медична стоматологічна академія (UA). – №20011053681; Заявл. 31.05.2001; Опубл. 15.04.2002, Бюл. №4. (Автором проведено лікування хворих на десквамативний глосит з застосуванням суміші „Спіруліни „Кримської” та меду бджолиного).

8. Тютюнник І.П., Кобзиста Н.О., Омельяненко А.М. Метод електропунктурної діагностики за Р.Фоллем в комплексному обстеженні хворих з патологією слизової оболонки ротової порожнини // Тезисы научно-практической конференции “Актуальные вопросы применения метода электропунктурной диагностики и гомеопатии в стоматологии”. - Алушта, 1999.-С.3-5. (Автором проведений набір хворих, розроблені діагностичні критерії).

9. Тютюнник І.П. Застосування методу електропунктурної діагностики за Р.Фоллем у комплексному обстеженні хворих на десквамативний глосит / Матеріали I (VIII) з’їзду Асоціації стоматологів України, Київ, 1999. – С.3-5.

АНОТАЦІЯ

Тютюнник І.П. Особливості діагностики та лікування хворих на десквамативний глосит з патологією органів травлення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22. – стоматологія. – Українська медична стоматологічна академія. – Полтава, 2003.

Дисертація присвячена поглибленому дослідженню особливостей клінічного прояву десквамативного глоситу у хворих з патологією органів травлення. Розроблені клінічні критерії діагностики патології органів травлення за змінами в ротовій порожнині. Вперше доведена інформативність нового метода діагностики – модифікованої електропунктури за методом Фолля на програмно-апаратному комплексі “Мєдісса” у виявленні причини виникнення симптоматичного десквамативного глоситу. Доведена роль у патогенезі розвитку десквамативного глоситу підвищення процесів перекисного окислення ліпідів, зміни показників системи гемостазу та біологічного віку людини.

Розроблений і запропонований у лікувальну практику стоматології новий спосіб комплексного лікування хворих на десквамативний глосит при патології органів травлення з використанням біологічно активної добавки “Спіруліна “Кримська”, яка майже в двічі скорочує термін лікування, має регенеративні, антиоксидантні, нормалізуючі метаболізм властивості, сприяє розвиткові тривалої ремісії.

Ключові слова: десквамативний глосит, електропунктурна діагностика, перекисне окислення ліпідів, гемостаз, спіруліна.

АННОТАЦИЯ

Тютюнник И.П. Особенности диагностики и лечения больных десквамативным глосситом с патологией органов пищеварения. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22. – стоматология. – Украинская медицинская стоматологическая академия. – Полтава, 2003.

Диссертация посвящена повышению эффективности лечения десквамативного глоссита у больных с патологией органов пищеварения путем доказательства диагностической информативности модифицированной электропунктурной диагностики по методу Фолля в выявлении причины возникновения десквамативного глоссита, изучения активности процессов перекисного окисления липидов и системы гемостаза и их коррекция биологически активной добавкой “Спирулина “Крымская”.

Выявлено, что распространенность десквамативного глоссита у больных с заболеваниями желудочно-кишечного тракта составляет 13,8%. Клинические проявления десквамативного глоссита у больных с патологией органов пищеварения зависят от нозологической формы соматического заболевания и его течения. Десквамативный глоссит на фоне язвенной болезни, хронического панкреатита и хронического гепатохолецистита имеет более выраженную клиническую картину и длительное течение, что характеризуется болевыми и парестетическими проявлениями, обширными поражениями языка, недлительной ремиссией, в отличии от гастрита и дискинезии желчевыводящих путей, которые нередко сопровождаются безсимптомними изменениями языка. Мигрирующая форма десквамативного глоссита типична для больных язвенной болезнью, хроническим панкреатитом и гастроэнтероколитом, фиксированная – хроническим гепатохолециститом, дискинезией желчевыводящих путей и гастритом.

Впервые доказана диагностическая информативность модифицированной электропунктурной диагностики по методу Фолля в выявлении причины возникновения десквамативного глоссита.

Впервые установлено, что в патогенезе десквамативного глоссита существенную роль имеет повышение активности перекисного окисления липидов, гемокоагулирующих и фибринолитических свойств крови и ротовой жидкости. Нарушение этих процессов, возможно, связано с сопутствующей патологией органов пищеварения, при которой наблюдаются похожие изменения в крови, однако уровень этих реакций в ротовой жидкости значительно ниже и достоверно не отличается от показателей практически здоровых людей.

Впервые в комплексном лечении больных десквамативным глосситом использовали биологически активную добавку “Спирулина “Крымская”, разработанную Институтом Биологии Южных Морей НАНУ, г. Севастополь, произведенную ООО СХП “Альгофарм”, г.Симферополь, ТУ У 23665400.01-97, в смеси с пчелиным медом.

Данные клинических и лабораторных методов исследования свидетельствуют о высокой терапевтической результативности применения спирулины в комплексном лечении больных десквамативным глосситом. Она позволяет достичь позитивного клинического эффекта почти в