КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ТАРАСЮК ІННА ВАСИЛІВНА

УДК 804.0 – 313.1 : 800.3

ОСОБЛИВОСТІ НОМІНАЦІЇ ЗАПАХІВ

У СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.05 – романські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі романської філології Запорізького

державного університету

Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: ЛАСКА Ігор Васильович

кандидат філологічних наук, доцент,

завідувач кафедри романської філології Київського

міжнародного університету

Офіційні опоненти: БУРБЕЛО Валентина Броніславівна

доктор філологічних наук, професор,

професор кафедри французької філології

Київського національного університету імені

Тараса Шевченка

КАГАНОВСЬКА Олена Марківна

кандидат філологічних наук, доцент,

доцент кафедри французької філології

Київського національного лінгвістичного

університету МОН України

Провідна установа: Харківський державний педагогічний

університет імені Григорія Сковороди МОН України,

кафедра романської філології

Захист відбудеться “24” січня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса

Шевченка (Київ, бульвар Шевченка, 14).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка (Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розіслано “17” грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент І.В. Смущинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Позначення мовними знаками предметів реального світу, їх ознак, відношень, а також результатів осмислення і відтворення їх людьми відбувається в акті номінації як розумово-мовленнєвому процесі, де мовець відбирає вже готові позначення або створює нові, необхідні для реалізації його задуму та індивідуальних завдань. На зв`язок акту номінації з певними концептуальними структурами свідомості вказували як вітчизняні, так і зарубіжні вчені: А.О. Білецький, Ф.С. Бацевич, Т.А. Космеда, Г.В. Колшанський, Н.Д. Арутюнова, О.С. Кубрякова, Г.А. Уфімцева, В.М. Телія, Ж.-Ф. Ле Ні, Ж. Клейбер, Ф. Раст`є та інші.

Переосмислення положень теорії номінації під впливом когнітивної парадигми торкнулось насамперед категорії мовного значення, під яким останнім часом розуміють концептуальне утворення, що підводиться під тіло знака і таким чином виділяється з загального потоку інформації про навколишній світ (М.В. Нікітін, О.С. Кубрякова). Мовні знаки почали розглядати як такі, що несуть одночасно дані про характер самої інформації та про конвенційний спосіб її позначення. Це дозволило розширити набір номінативних одиниць, включивши до них номінації будь-якої структури і походження, які можуть виконувати називну функцію (слова, одиниці малого і великого синтаксису тощо).

Дякуючи цій обставині, настав час для вирішення ономасіологічних проблем, які були обійдені увагою дослідників через відсутність теоретичних розробок зі структури найменувань та методології вивчення засобів мовної об`єктивації окремих сфер дійсності. Недостатньо дослідженими в наш час є проблема засобів мовної об`єктивації нюхової інформації, співвідношення між семантикою мовних номінацій запахів, властивостями природних нюхових сигналів та їх відображенням у свідомості людини.

Отже, вивчення способів репрезентації запахів у французькій мові з точки зору об`єктивації ними певних ольфактивних концептів (від франц. olfactif – нюховий) є на сьогодні актуальним. Ольфактивні концепти складаються із сукупності тих знань про запахи, якими володіють французи. Одна частина цих знань підводиться під конкретні вербальні знаки – універби, інша існує у вигляді концептів – когнітивних схем розчленованих найменувань, які регулярно відтворюються у певних мовленнєвих структурах. Номінативні можливості розчленованих одиниць досить великі. Обраний нами функціонально-ономасіологічний підхід до аналізу номінативного значення ольфативних одиниць дає підстави розглядати ці одиниці як концептуально-мовні сутності з певним набором когнітивних, мовних та екстралінгвістичних ознак.

Метою дослідження є визначення існуючих у французькій мові номінативних засобів (універбів та семантико-синтаксичних одиниць), які позначають і певним чином структурують інформацію про запахи, аналіз їх номінативних ознак та виявлення їх концептуального змісту й комунікативної спрямованості.

Вирішення головної мети нашого дослідження потребувало виконання ряду конкретних завдань: 1) виявлення номінативних одиниць, які позначають запахи у різних стилях французької мови, аналіз їх типів, складу, принципів сполучуваності та вживання в мові і мовленні; 2) розгляд способів непрямої й апроксимативної номінації запахів у французькій мові і мовленні; 3) аналіз семантики зазначених номінативних одиниць з урахуванням закладеної в них інформації про запахи та її відповідності когнітивним категоріям, які об`єктивуються та активізуються за допомогою цього мовного матеріалу; 4) з`ясування основних аспектів категоризації запахів у французькій мові; 5) вивчення аксіологічного аспекту проблеми репрезентації запахів у французькій мові; 6) встановлення семантичних особливостей аргументативних засобів у рекламі парфумів.

Об`єктом дослідження є мовні та мовленнєві одиниці різних рівнів, від повнозначних, складних, похідних слів, словосполучень до висловлювань, мікротекстів, за допомогою яких позначаються запахи та передається інформація про них у французькій мові.

Предметом нашого дослідження є номінативний аспект мовних та мовленнєвих одиниць, що позначають запахи у французькій мові; номінативні особливості таких одиниць вивчаються через призму виконуваних даними одиницями функцій: когнітивної (репрезентувати відповідні концепти запахів), та комунікативної (бути достатніми та необхідними засобами реалізації мовцями їх комунікативних інтенцій).

Джерелами фактичного матеріалу ? ольфактивних номінативних одиниць ? послужили тлумачні словники французької мови (Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue franзaise / par Paul Robert (1980), Le Nouveau Petit Larousse (1968), Lexis. Dictionnaire de la langue franзaise (1978), Trйsor de la Langue Franзaise. Dictionnaire de la langue du 19-e et du 20-e (1986), Grand Larousse de la langue franзaise en 7 volumes (1972), Le Nouveau Petit Pobert. Dictionnaire alphabйtique et analogique de la langue franзaise (1993); ?удожні твори французьких письменників ХІХ-ХХ століть, рекламні тексти парфумів, узяті з журналів “Elle”, “Madame Figaro”, “Figaro Magazine” (1996-1999), каталогу “Le livre Vert de la Beaute” (1997) фірми Yves Rocher, рекламних листів магазинів мережі “NOCIBE”.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено комплексний аналіз мовних і мовленнєвих способів репрезентації запахів різного семантико-синтаксичного складу, особливостей їх функціонування у різних стилях французької мови. Такий підхід дозволив проаналізувати одиниці номінації запахів з урахуванням їх семантичних, концептуальних та комунікативних характеристик.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри романської філології Запорізького державного університету. Тема дисертації вписується в кафедральну наукову тему “Функціонально-семантичний, комунікативний та соціокультурний аспекти мовних одиниць”.

Особистий внесок здобувача полягає у виявленні та типологізації основних засобів мовної та мовленнєвої об`єктивації запахів, в розкритті їх інформаційних можливостей, комунікативно-прагматичної спрямованості та функціонального потенціалу, а також в описі напрямків ментальних процесів, які зумовлюють співвідношення нюхових концептуальних утворень з іншими концептуальними сферами, що веде до розширення арсеналу ольфактивних номінативних одиниць.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що отримані результати дозволяють встановити семантичні і когнітивні ознаки ольфактивних номінативних одиниць французької мови, порівняти мовні та мовленнєві засоби репрезентації запахів, розширити уявлення про природу і характер мовної об`єктивації ольфактивної інформації, виявити напрямки категоризації ольфактивної інформації.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів у курсах лексикології й практичної граматики французької мови, в спецкурсах з теорії номінації та лінгвокраїнознавства для студентів французького відділення.

Методи дослідження. Дослідження предмету здійснюється з застосуванням: методу суцільної вибірки лексичних одиниць з французьких словників, висловлювань з художніх текстів та реклами парфумів з журналів; компонентного аналізу словникових дефініцій; семантичного аналізу словосполучення у лексикологічному аспекті та ситуативно-синтаксичному; семантико-синтаксичного аналізу речення при описанні номінативного аспекту висловлювання; елементів концептуального аналізу при реконструкції ольфактивної сцени; контекстуального аналізу при обгрунтуванні оцінного значення кваліфікативних елементів ольфактивних номінативних одиниць.

Основні положення, які виносяться на захист:

1. Абстраговане свідомістю і закріплене у відповідних номінативних одиницях поняття запаху є результатом тривалої номінативної діяльності суспільства як когнітивного процесу, внаслідок чого частина ольфактивних стимулів знайшла вербалізоване втілення у певних номінативних одиницях. Особливості ольфактивних номінативних одиниць французької мови відображають напрямок цієї діяльності в ольфактивній сфері.

2. Своєрідність змістової сторони ольфактивних номінативних одиниць у французькій мові зумовлюється особливостями соціального і культурного досвіду взаємодії мовного колективу нації з природними нюховими сигналами, а також особливостями оперування існуючими ольфактивними концептами.

3. Номінація запахів у французькій мові здійснюється переважно за допомогою семантично і граматично розчленованих засобів – словосполучень, речень -, що вказує на вплив комунікативних чинників у їх формуванні. Розчленовані засоби номінації запахів несуть подвійну інформацію: по-перше, вони вказують на специфічність запаху як ознакoвої категорії – бути ольфактивною властивістю предмета, якому вона належить, по-друге, вони формують набір культурно значущих для французів органічних та неорганічних речовин, артефактів, запахи яких концептуалізувались як самостійні сутності в їх свідомості.

4. Крім нюхових та предметних ознак, ольфактивні словосполучення і речення, актуалізують багато суб`єктивних ознак запахів - оцінних, експресивних та модальних.

5. Пропозиційний характер багатьох мовленнєвих засобів, якими передається ольфактивна інформація, обумовлюється процедурними особливостями нюхових репрезентацій, базисний рівень яких є представлений ольфактивною сценою - концептуальною структурою, яка встановлює особливі відношення між джерелом запаху, самим запахом і суб`єктом, що їх сприймає.

6. Вторинний характер багатьох позначень запахів у французькій мові є наслідком численних асоціативних процесів мислення, які постійно відбуваються у свідомості людини при формуванні ментальних та мовних репрезентацій, і, в ході яких відбулося співставлення нюхової концептуальної системи з іншими концептуальними сферами.

7. Концептуальна самостійність запахів сприяє утворенню їх соціальної феноменології, яка, на відміну від їх природної феноменології, залежать від гедонічних, прагматичних, естетичних ціннісних настанов соціальних та гендерних груп у певному суспільстві, що яскраво проявляється при укладанні рекламних текстів з парфумерії.

Апробація роботи відбувалась на засіданнях кафедри французької філології (1997-2001 р.р.) та кафедри романської філології Запорізького державного університету (2002р.), на міжнародних конференціях “Спадщина акад. В.І. Борковського і сучасна філологія на межі тисячоліть” (Львів, 2000), “Мова і культура” (Київ, 2001, 2002), на звітних конференціях Запорізького державного університету (1997-2002 р.р.).

Основні результати дослідження представлені у 5-ти статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (243 джерела), списку джерел консультативного матеріалу (11 словників), списку джерел ілюстративного матеріалу (48 джерел). Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, із них - 180 основного тексту.

У вступі формулюється головна мета і основні завдання дослідження, обгрунтовується його актуальність і новизна, наукова і практична цінність, визначаються методи дослідження і фактичний матеріал, подаються основні положення, які виносяться на захист.

У першому розділі “Когнітивні і номінативні особливості ольфактивних мовних одиниць” розглядаються теоретичні передумови віднесення до розряду ольфактивних номінативних одиниць простих (немотивованих і мотивованих) та семантично або/і синтаксично розчленованих номінативних одиниць, які об`єктивують різну інформацію про запахи; визначаються особливості природної та мовної категоризації запахів; обґрунтовується специфіка реконструкції ольфактивного лексичного поля за даними словників французької мови. Формулюється теоретична гіпотеза щодо можливості опису номінативного значення мовних одиниць у рамках загальної ольфактивної сцени – когнітивної структури, яка прагне до об`єктивації у мовленнєвих структурах.

У другому розділі “Семантико-синтаксичні аспекти ольфактивної номінації в художніх текстах” основна увага зосереджується на семантико-синтаксичних особливостях мовленнєвої номінації на рівні: 1) словосполучень з іменником “odeur” у ролі головного компонента, який служить ономасіологічним базисом, що мотивує появу підпорядкованих членів ? назв денотатів; 2) семантичних моделей речень, які структурують основні фрагменти ольфактивної сцени; 3) оцінної структури висловлювань, яка втручається у розчленовані одиниці номінації актуалізацією певних критеріїв та модусів оцінки запахів. Окрему увагу в розділі приділено питанню категоризації запахів, яка стає можливою завдяки існуванню усталених розчленованих засобів номінації запахів у французькій мові.

У третьому розділі “Номінація запахів у рекламі парфумів” розглядаються номінативні засоби, за допомогою яких вербалізуються запахи у такій професійній сфері як парфумерія. Звертається увага на вплив прагматичних чинників (соціально-культурні стереотипи, ціннісні установки, гендерні характеристики споживачів) при укладанні рекламних текстів. Вони зумовлюють своєрідність функціонального підходу до номінації запахів у рекламі парфумів: ольфактивним мовним одиницям надається значення інших концептуальних сфер. Розглядаються також основні мовні засоби створення особливої системи значень у рекламних текстах: метафора, кваліфікація запахів та аргументація.

У висновках підводяться підсумки дослідження і розглядаються перспективи подальших наукових розробок у сфері номінації запахів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Визнання концептуальної форми репрезентації значень у пам`яті людини дозволяє зв`язати певні структури свідомості, що абстрагують, узагальнюють інформацію про запахи через виділення відповідних ознак та параметрів з мовними формами. В даному питанні ми спираємося на роботи Ч. Філлмора, У.Чейфа, Е. Бейтс, Ж.-Ф. Ле Ні, Ж. Клейбера, Ф. Раст`є, Д. Дюбуа, О.С.Кубрякової, Н.Д. Арутюнової, З.А. Харитончик, Ю.Д. Апресяна та інших. Лексикалізація результатів концептуалізації нюхової інформації про світ відбувається за допомогою номінативних одиниць різних за своїм неповторним набором ознак, які відрізняють один номінативний клас від іншого.

Беручи за основу положення когнітивної теорії про концептуальну природу багатьох мовних репрезентацій, про те, що мовні та мовленнєві одиниці є актуалізаторами глибинних когнітивних категорій, які керують мисленням людини та впливають на організацію її практичної діяльності, ми розглядаємо (в першому розділі “Когнітивні і номінативні особливості ольфактивних мовних одиниць”) семантичну категорію “запаху” як таку, за якою стоїть відповідна концептуальна структура - “ольфактивна сцена”.

Ольфактивна сцена представляє собою набір основних складових процесу сприйняття запахів: “суб`єкт, що сприймає запахи”, “запах/запахи”, “джерела запахів”, “середовище розповсюдження запахів”, “траєкторії руху запахів”, “фізичні дії суб`єкта, щодо запахів”, “ідентифікація запахів”, “кваліфікація запахів” тощо. Кожний з елементів концептуальної ольфактивної сцени (базисних чи ні) актуалізується певними лексемами. В значенні іменникових, прикметникових та дієслівних одиниць знайшли свою об`єктивацію такі елементи ольфактивної сцени:

1) Іменники зі значенням запаху як ольфактивної властивості певних об`єктів утворюють відповідну лексико-семантичну категорію запаху, структура якої представлена трихотомією лексичних типів le parfum - l'odeur - la puanteur. Центральний член категорії - іменник “odeur”, значення якого реалізується в базисній ситуації “exhaler une odeur - sentir une odeur” (видавати запах - сприймати запах), об`єднує іменники з “нейтральним” значенням - “effluve, effluence (rare), exhalaison, vapeur”. Крім основного значення ? позначати властивість деяких тіл мати/виділяти запахи, в семантиці цих іменників додатково концептуалізувалися такі властивості запахів як “невидимі”, “пахучі”, “рухливі”, “такі, що легко відокремлюються від тіл”.

Лексичні типи “le parfum” і “la puanteur” формують дві антонімічні по відношенню до нейтрального ядра підгрупи: “arome, fragrance, bouquet, fumet” та “relent, empyreume, fetiditй, infection, miasme, mofette, pestilence, punaisie (vx), remugle” - відповідно. Наявність між підгрупами перехідних іменників – senteur та emanation – вказує на поповнення категорії запаху за рахунок іменників, у значенні яких наявний додатковий до основного значення емотивний компонент - “приємний” або “неприємний”.

Особливості сигніфікативно-денотативного значення ольфактивних іменників французької мови обумовлюються тим концептуальним зв`язком, який існує між “об`єктом-джерелом” та його “ознакою-запахом”. Запахи, як невидимі ознаки деяких матеріальних об`єктів реального світу, не можуть повністю абстрагуватися в людській свідомості від своїх джерел, і тому утворюють свою концептуальну систему в нерозривному зв`язку з концептами цих об`єктів. Тому базисна ольфактивна сцена обов`язково задається трійкою основних складових: джерело запаху > запах > суб`єкт сприйняття запаху.

Отже, ольфактивні іменники мають потенційну семантичну валентність на денотати, що уможливлює виконання ними двох функцій: позначати абстраговане уявлення про запах як автономне поняття та виступати ольфактивними класифікаторами запахів конкретних денотатів, визначаючи їх як ольфактивні об`єкти.

2) Дієслова, які позначають основні дії учасників ольфактивної сцени, утворюють свою лексико-семантичну парадигму, яка представлена лексемами: “exhaler ? s`exhaler de qch. ? frapper l'odorat ? sentir une odeur ? sentir qch”.

Як лексико-семантичний тип, дієслово “exhaler” структурує дієслова – “dйgager, йmettre, fleurer, produire, rendre, rйpandre, sentir”, які позначають ольфактивні процеси між джерелами запахів та самими запахами (вони займають відповідні валентності – суб`єктну та об`єктну), в основі яких лежить концептуальне відношення приналежності між джерелом і запахом. Значення цих дієслів вказує на те, що предмети, що мають запахи, не утримують їх, а виштовхують їх за свої межі. Поповнення їх парадигми відбувається за рахунок дієслів – “embaumer, fleurer bon, sentir bon, parfumer” та “empester, empuantir, infecter, puer, sentir mauvais”, які в свому значенні мають емотивний компонент ? “виділяти приємний/неприємний запах”.

Лексико-семантичний тип “s'exhaler de qch” структурує дієслова першої підгрупи ? se degager, s'exhaler, se rйpandre, se sentir, ?кі, змінивши свій активний стан на зворотний, задають певну траєкторію руху запаху від його джерела або в середовищі, де він розповсюджується (l'odeur se degage/s'exhale/se rйpand des cheveux/du plat/dans l'air).

Лексико-семантичний тип “frapper l'odorat” об`єднує дієслова та фразеологічні дієслівні словосполучення ? “chatouiller l'odorat, ecњurer, йtourdir, entкter, enivrer, monter au nez, а la tкte, prendre qn а la gorge, piquer au nez, soulever le cњur, suffoquer qn”. Ці дієслівні одиниці позначають негативні (нудота, сп'яніння, ядуха, головний біль) та позитивні (лоскіт) ефекти запахів на деякі органи людини. Семантика зазначених одиниць вказує на те, що запахи, як правило, активно впливають на ніс, голову, горло, дихальні органи, серце людини.

Групу, яку структурує лексико-семантичний тип “sentir une odeur”, складають дієслова “aspirer, humer, inhaler, flairer, percevoir, renifler, respirer, sentir, subodorer”. Вони встановлюють зв`язок між суб`єктом, що сприймає запах, подібно до процесу дихання (“вдихати повітря/запах”), та самим запахом (il aspire/hume/percoit/renifle/respire/sent/subodore les odeurs de la campagne).

Лексико-семантичний тип “sentir qch” об`єднує дієслова попередньої групи, які набувають в ній активного значення ? “нюхати”. Об`єктну валентність цих дієслів заповнюють назви істот і предметів, а суб`єкт стає виконавцем дії (агенсом), в ході якої він активно спрямовує свій нюховий апарат на отримання необхідної інформації про навколишній світ: elle respire/aspire/hume/flaire une fleure.

3) Прикметники, які позначають атрибутивні ознаки ольфактивних лексичних категорій, структуруються згідно з функцією, яку виконують у поєднанні з іменниками. Речовинні прикметники “alliace, ambrй, balsamique, corporel, mielleux, musquй, nidoreux, poivrй, pisseux, sulfureux, terreux, vineux” ? сполученні з ольфактивними іменниками заповнюють їх денотативну валентність і тим самим задають “еталонні” характеристики запахів, зразки яких задані їх внутрішньою формою (odeur alliacйe, odeur mielleuse, odeur terreuse).

Прикметники, утворені від відповідних ольфактивних іменників, у сполученні з назвами денотатів передають оцінне значення їх ольфактивної ознаки за дихотомією “приємний запах”: fragrance ? fragrant; odeur - odorifйrant - odorant, (dйodorant, dйsodorisant, inodore); parfum - parfumй; “?еприємний запах”: empyreume – empyreumatique; fetiditй - fйtide; infection - infect; miasme - miasmatique; pestilence - pestilentiel; puanteur - puant; relent - relent. ?оповнення ольфактивних атрибутивних одиниць з емотивним компонентом значення відбувається за рахунок дериватів, які утворюються в номінативному акті.

“Градуальні” прикметники - subtil, lйger, йpais, lourd, tenace, stagnant etc. - утворюють шкалу летючості - “летючість/ відсутність летючості”, яка визначається за концентрацією наявного запаху. “Градуальні” прикметники - doux, lйger, fort, lourd, pesant, pйnйtrant, persistant, violent etc. – утворюють шкалу інтенсивності з двома протилежними полюсами: на одному - слабка дія запаху на органи його сприйняття (немає відчуття дискомфорту), на другому - сильна (більше витримати неможливо).

Прикметники зі значенням “ефекту” позначають або узагальнену позитивну характеристику “приємний єфект” ? delicat, capiteux, frais, dйlicieux, ?бо узагальнену негативну характеристику “неприємний ефект” ? ecњurant, nausйabond, nausйeux, entкtant, suffoquant.

Отже, нюхова, ольфактивна система за даними французьких словників є досить структурованою, де лексеми різних типів підпорядковується певним категоріальним правилам, властивим саме нюховій концептуальній сфері.

Обмеженість компонентного та системоцентричного підходу у тлумаченні ольфактивної лексики не дозволяє описати особливості реалізації валентності на денотати ольфактивних іменників, показати динамічний характер запаху як модусу нюхової перцепції, параметри якого передаються переважно дієсловами з метафоричним значенням, та розкрити відносний характер багатьох градуальних та еталонних ознак запахів.

З метою комплексного аналізу ольфактивних номінативних засобів ми звернулися до художніх текстів (у другому розділі “Семантико-синтаксичні аспекти ольфактивної номінації в художніх текстах”). Закріпленість за деякими семантичними структурами речень ольфактивних концептуальних відношень суб'єкта і об'єкта дозволило виділити кілька загальних моделей цих відношень, які складають основу окремих ольфактивних сцен.

Кожна модель речення, яка бере участь у концептуалізації певного типу відношень між учасниками ольфактивної сцени, мотивована, з одного боку, уявленням суб`єкта про відповідність цього типу відношень об`єму моделі, з другого – тим, що сама модель представляє собою граматичну категорію, яка характеризується значною мірою фіксованістю відповідного типу відношення між субстанціями, яке виражається їх назвами в поверхневій структурі речення (згідно з Д. Хейраартсом).

Загальна ольфактивна сцена включає кілька ольфактивних сцен, підпорядкованих суб`єктивному, часовому та локальному чинникам. Кожна ольфактивна сцена має своїх учасників: суб'єкт (sujet qui sent/percoit/respire les odeurs), предмети-джерела (les objets qui sentent) і їх запахи (les odeurs qui s'exhalent des objets), ? які є непредикативними знаками, аргументами семантичної структури ольфактивних речень (в термінах В.В. Богданова). Дії учасників ольфактивної сцени позначаються відповідними предикатами.

Дії суб`єкта по відношенню до інших учасників ольфактивної сцени позначаються: 1) предикатами активного/пасивного сприйняття запахів ? percevoir, respirer, aspirer, flairer etc. – (Il arrivait qu'elle flairat l'air, autour de lui, comme s`il eut, en secret, fumй, ou mangй une friandise.. (Colette. Le Blй en herbe); 2) ?азисними предикатами (Cent metres plus loin, ils commencиrent а sentir l'odeur des anesthesiques, qui, les jours de vent, parvenait plus loin encore (B.Vian.L`Ecume des jours)); 3) акціональними предикатами (Alors, je me suis retourne dans mon lit, j'ai cherchй dans le traversin l'odeur de sel... (А. Camus. L`Etranger)).

Психічні та емоційні реакції суб`єкта під впливом інших учасників ольфактивної сцени позначаються: 1) ментальними предикатами ? connaitre, savoir, reconnaоtre, identifier, ? також se souvenir, se rappeler, etc. (Therиse se souvient de cette odeur: gйranium et saumure (F. Mauriac. Thйrиse Desqueyroux)); 2) емотивними предикатами (...Gervaise craignait un peu que son odeur de rousse ne dйplыt au jeune homme (M. Arland. Une soirйe d`aoыt)); 3) ?одальними предикатами (Celui-ci (le vin), au contraire, avait un parfum de terroir, que le commissaire essayait d'identifier (G. Simenon. Maigret et le corps sans tкte). ?ізіологічні реакції суб`єкта на інших учасників ольфактивної сцени – алергія, нудота тощо ? позначаються кваліфікативними предикатами (Antoine y (a l'odeur de laine brulйe) йtait allergique et il йternua plusieurs fois, ... (J. Benzoni. La Jeune Mariйe)).

Дії джерел запахів у межах ольфактивної сцени описуються ольфактивними предикатами ? йmaner, dйgager, rйpandre, exhaler, etc. (Les feuilles rйpandaient leur parfum comme la plus lйgиre miellйe (P. Gamarra. Les amours du potier)).

Дії запахів усередині ольфактивної сцени як самостійних її учасників репрезентуються: 1) метафоричними предикатами руху ? venir, arriver, descendre, monter, penйtrer, entrer, glisser, s'йchapper etc. – (Le parfum de l'argile des colines descendait dans les rues, jusqu'а la place, pour saluer l'arrivant (P.Gamarra. Les amours du potier)); 2) ?етафоричними предикатами “наповнення простору” ? emplir, remplir, envahir, regner, etc. – (Un nuage de fumйe вcre oщ restait une odeur de poisson frit du diner emplissait la salle... (G. Maupassant. Bel Ami)); 3) метафоричними предикатами “обгортання” ? envelopper, couvrir, etc. – (Antoine ecrasa la flamme d'un coup de talon et l'odeur de laine brulйe les enveloppa (J. Benzoni. La Jeune Mariйe)); 4) ?редикатами ольфактивної взаємодії – dominer, triompher, etc. – (...une odeur de pipe s`insinua jusque dans la chambre, domina celle du tabac blond de Thйrиse, et elle reconnut l`odeur de son ancienne vie (F. Mauriac. Thйrиse Desqueyroux)).

Аналіз семантико-граматичних моделей речень дозволив встановити типологічні критерії антропоцентричного характеру, які й зумовлюють дистрибуцію мовних одиниць у межах певної ольфактивної сцени: когнітивний, емотивний, просторовий.

За когнітивним критерієм, ольфактивні сцени можуть бути ментальними і ментально-фізичними. Ментальні сцени обмежуються відповідними операціями суб`єкта щодо ідентифікації запахів. Суб'єкт, що сприймає запахи, є учасником конкретної сцени, саме він встановлює інших ольфактивних учасників цієї сцени (le sujet identifie/reconnait/se rappelle les odeurs): знайомі запахи знайомих предметів і, можливо, декілька незнайомих запахів від ще не ідентифікованих предметів.

За допомогою порівняльних операцій суб`єкт встановлює, належить запах до тих, що зберігаються в його пам'яті, чи ні. Ідентифікація вважається успішною, якщо суб'єкт назвав для себе запах ольфактивним словосполученням, тобто співвідніс його з конкретним предметом (l'odeur de foin coupe) або зі схожим запахом/запахами (ca sent la rйsine et le champignon), ?и описав через ситуацію, в якій він уперше ідентифікував його.

При ідентифікації декількох запахів суб'єкт може встановлювати між ними ієрархічні відношення за ознакою інтенсивності (cette odeur domine l'odeur de..., cette odeur est plus intensive que l'odeur de...). Якщо запах не вдалось ідентифікувати, то він вербалізується в термінах незнання/утруднення/зусилля (il ne connait pas cette odeur, il cherchе a se rappeler cette odeur, il essaye d'identifier cette odeur).

Усталеність розчленованих номінацій запахів у текстах на рівні словосполучень з прийменником de, який поєднує ольфактивні класифікатори з “пахучими” денотатами, свідчить про тісний зв`язок, який існує між запахом та його джерелом у свідомості французів. Дані аналізу приблизно 260 ольфактивних словосполучень, дібраних з художніх текстів французьких письменників, дозволили окреслити своєрідну культурологічну карту семантичних сфер, які охоплюються сферою запахів: 1) рослинний світ: а) квіти, б) дерева, в) кущі, г) фрукти/цитрусові, д) овочі, е) гриби, є) трава, ж) морські/річкові рослини; 2) тварини; 3) речовини; 4) продукти розпаду/мікроорганізми; 5) земля і корисні копалини; 6) географічна місцевість/ландшаф; 7) повітря/випари; 8) вода; 9) вогонь/дим; 10) людина; 11) артефакти: а) споруди/помешкання, б) меблі/інтер'єр, в) одяг/білизна/тканини, г) засоби пересування, д) книжки, е) ліки, є) канцелярські приладдя, ж) тютюнові вироби, з) парфуми/туалетна вода, и) продукти кулінарії й напої; 12) абстрактні поняття: а) пора року, б) час доби.

Коли ментальний процес ідентифікації знаходить продовження в якихось фізичних діях суб'єкта, спрямованих на інших учасників сцени (le sujet ouvre ses narines/se guide sur l'odeur/cherche une odeur) з метою прискорення ідентифікації отриманої інформації, можна говорити про ментально-фізичну сцену.

Організація ментальних і ментально-фізичних сцен залежить від уваги суб`єкта до запахів, його ольфактивного досвіду. Неідентифікація запаху суб`єктом може пояснюватись: недостатньою інтенсивністю/концентрацією запаху для його ольфактивного аналізатора, відсутністю цього запаху в його власному ольфактивному “тезаурусі” або відсутністю знайомого запаху, на тлі якого новий запах може бути ідентифікований як невідомий.

Фоном для психічних і фізичних дій суб'єкта служать емоції: позитивні (avec delice, il est heureux de respirer l'air de la maison, respirer devient un dйlice) ? негативні (une angoisse, une anxietй). ?а емотивним критерієм ольфактивні сцени можуть бути “приємними/неприємними”, тобто супроводжуватися позитивними або негативними емоціями суб'єкта.

За просторовим критерієм ольфактивні сцени поділяються на такі, що відбуваються у відкритому просторі, і, відповідно, ті, що розігруються в закритих приміщеннях. У відкритому просторі суб'єкт, переміщуючись з одного місця в інше, переходить з однієї ольфактивної сцени в іншу, при цьому багаторазово повторюючи свої дії з ідентифікації й категоризації запахів. Ольфактивна сцена перестає існувати в той момент, коли людина перестає відчувати її запахи, отже, вона може тривати всього кілька секунд.

У закритому просторі запахи можуть зберігатися довше, тобто, відчуватися людиною триваліший час. Певна обмеженість рухів запахів у приміщеннях стає підставою для утворення стереотипів про їх соціальні та індивідуальні характеристики. В людини є декілька прийомів власного впливу на ольфактивних учасників сцени: у закритому просторі вона провітрює помешкання, одяг, щоб поміняти їх ольфактивний склад; у відкритому просторі вона може вийти за межі досяжності запахів конкретної сцени. При цьому людина сама може бути ольфактивним об'єктом для іншого суб'єкта і тому вона вдається до різноманітних хитрощів, щоб поліпшити свою ольфактивную ауру за допомогою парфумів тощо.

Номінація запахів у рекламних текстах парфумів, розглянута у третьому розділі (“Номінація запахів у рекламі парфумів”), підпорядковується соціальному та комунікативно-мовленнєвому контекстам. Згідно з теорією дії (представлену в роботах: J.-P. Bronckart, J.-M. Аdam, P. Bange, R. Vion), рекламні тексти парфумів утворюються в результаті відповідних мовленнєвих дій, певної дискурсивної практики, яка відповідає специфіці процесу комунікації в сфері парфумерії.

Соціальний контекст реклами парфумів визначається існуванням парфумерної індустрії ? практичної сфери, функціонування якої стимулюється соціокультурними установками людей щодо запахів. Метою реклами парфумів є їх об'єктивація як продукту споживання, яка намагається зробити їх значущими відносно інших цінностей, визнаних у суспільстві, ? знайти такі шляхи репрезентації парфумів, щоб переконати покупця вибрати саме ці парфуми, а не інші.

Для засобів номінації запахів у рекламних текстах характерна їх економність та функціональна спрямованість. Оскільки парфуми – це складний запах, синтезований з кількох простих, то його позначення в рекламних текстах здійснюється таким чином:

1. Назви пахучих інгредієнтів парфумів виступають назвами простих запахів: “Parfum de Lolita Lempicka”. Rйglisse, graine d'anis, amarena (а la saveur amande), vanille composent cette fragrance bien а l'image de Lolita (Madame Figaro, 03/05/97); ”Que Viva” (Escada). Pomme, ananas, fruit de la passion au programme de la derniиre eau de toilette (Figaro Magazine, 24/05/97).

2. Назви пахучих інгредієнтів об`єднуються в структуру складного слова за допомогою дефіса при ольфактивному класифікаторі. Відсутність прийменника de між денотативною та сигніфікативною частинами таких словосполучень служить засобом вираження тісного зв`язку між ними. Проте, множина ольфактивного класифікатора виступає єдиним показником того, як сприймається упорядниками рекламних текстів концепт складного запаху.

Множина ольфактивного класифікатора при “складному слові”: (“Les Fruits des Iles” (Yves Rocher). Petite ligne а petit prix et senteurs vanille-coco pour le rouge а lиvres et le vernis (Madame Figaro, 07/06/97) ? свідченням того, що компоненти композита розглядаються як самостійні. Складники останнього рівноправні у відношенні один до одного й у вираженні свого значення відносно ольфактивної основи, яка винесена за межі складного слова. Тому, “складне слово” не є тут номінацією нового складного денотата, а використовується лише як засіб, за допомогою якого упорядники текстів уникають громіздких ольфактивних словосполучень з прийменником de. В подібному словосполученні реалізується відношення “складення” двох простих запахів.

Однина ольфактивного класифікатора при складному слові (Souvenirs d'enfance. 1992: Tierry Mugler reve d'un parfum empreint du souvenir de ses “quatre-heures”; ce sera Angel, а l'odeur vanille-chocolat sur fond patchouli. Irrйsistible ! (Madame Figaro, 16/05/97) ?озволяє припустити, що денотативні компоненти vanille і chocolat утворюють новий денотат нового складного запаху.

Бездефісне оформлення компонентів у складне слово (“Le Monde est beau” (Kenzo). Cette dйclaration d'intention en forme de fleurs (magnolia, cerisier), bois de cиdre et vetyrisia, (une fantaisie de laboratoire mariant vйtiver et iris) s`йpanche dans le fameux flacon naturaliste emblйmatique de la marque (Madame Figaro, 03/05/97) теж репрезентує один запах, утворений від нового складного денотата.

Отже, на вибір номінативного засобу для позначення складного запаху у парфумах впливає концептуальна опозиція: “складення” окремих простих запахів та “суміш” кількох запахів. Оперування цією опозицією по відношенню до одного складного запаху залежить від індивідуальної вибіркової перспективи мовця, в якій він сприймає концепт денотата запаху як єдиний або множинний. Але обрана мовцем перспектива вербальної репрезентації нюхових стимулів легко сприймається іншими мовцями.

3. Прості типізуючі (без внутрішнього артикля після прийменника de) та індивідуалізуючі (з внутрішнім артиклем після прийменника de) словосполучення з ольфактивними класифікаторами є номінаціями простих запахів у рекламних текстах. Ці словосполучення використовуються для виділення деяких простих запахів у парфумах, на які звертається увага покупця.

Так, підкреслення двох запахів ? шоколаду і мімози, виражених ідентифікуючими словосполученнями, робиться в рекламному тексті парфумів “Eau de Charlotte” Анік Гуталь: “Eau de Charlotte” (Annick Goutal). A la commande. Lorsque l'on a une maman creatrice de parfum, on peut lui demander, rien que pour soi, une fragrance qui rйunirait l'odeur du chocolat et celle du mimosa, les deux senteurs que l'on aime le plus au monde (Madame Figaro, 16/05/97).

За допомогою простих ольфактивних словосполучень здійснюється розбудова таксономії парфумів у рекламних текстах. Наприклад, запах посипаного цукром і підсмаженого мигдалю, виражений типізуючим словосполученням, дозволяє згадати в одному контексті парфуми “Nilang de Lalique” і “Fou d'Elle”: Autre histoire de famille: lorsqu'un jour de balade Gerard Antony, crйateur-parfumeur, relиve а sa niиce les joies de la barbe а papa, il garde en mйmoire l'odeur de praline. C'est elle qui apportera douceur et suavitй a deux de ses crйations gourmandes, Nilang de Lalique et le rйcent Fou d'Elle de Ted Lapidus, un parfum fruitй floral, rйchauffй de fleur de safran (Madame Figaro, 16/05/97).

Номінативні засоби в рекламі парфумів дають уявлення про два способи структурування інгредієнтів складного запаху всередині парфумів, про мовну об'єктивацію тієї ольфактивної формули, яка лежить в основі конкретних парфумів.

Перша структурна організація рекламних текстів парфумів утворюється відношенням “тло-фігура”, в якому запахи фігури мають інші властивості (більша інтенсивність, летючість, нестійкість), ніж запахи тла (стійкість у часі). Запахи фігури висуваються на перший план, впізнаються й ідентифікуються швидше, ніж запахи тла. Наприклад, один запах виділяється на тлі іншого: “Dune” (Cristian Dior): On y respire l'odeur lactee des feuilles de figuier sur fond de notes aquatiques dans un flacon-flasque (Madame Figaro, 26/04/97) ? молочний запах фігового листя виділяється на тлі запаху води.

Другим способом структурування запахів парфумів у рекламних текстах є гіперо-гіпонімічна ієрархія пахучих компонентів. Прості запахи інгредієнтів об'єднуються у родові групи, які репрезентують узагальнені складні запахи. В структурі конкретних парфумів складні родові запахи представляють декілька рівноправних ольфактивних ліній, кожна з яких може мати свій набір простих видових запахів. Наприклад, складний запах у парфумах “Самурай” композиційно подається двома основними складними запахами ? деревними і пряними, які у свою чергу також є складними і розпадаються на більш прості: Le nom est lance: Samouraї; la paternite devoilйe... Samouraп est signй Alain Delon. Une fragrance qui fait la part belle aux bois exotiques: santal, cиdre, vetiver et aux йpices, poivre en tкte (Madame Figaro, 26/04/97).

Обидві структури ? “тло-фігура” та “гіперо-гіпонімічна” ? мають різні принципи їх організації, що не перешкоджає їм співіснувати. Декілька родових запахів можуть організовувати різні структурні елементи відношень фон-фігура: “Aztek” (pour homme) (Yves Rocher). Un cњur йpicй-fleuri: cumin, girofle et rose, soutenu par un fond boisй-ambrй (Le livre Vert de la Beautй/Yves Rocher).

Проаналізовані в роботі метафоричні засоби номінації в рекламних текстах парфумів свідчать про те, що, з одного боку, метафора використовується для номінації складових самих парфумів (інгредієнти, суміш, складний запах, комбінування декількох запахів і т.д.), з другого боку, для їх характеризації як продукту споживання.

Позначення складових парфумів частіше відбувається через музичні (notes eucalyptus-gingembre, le duo cassis-prune, un accord fleurs d'amadier-vanille, la gamme aux senteurs de lavande et de romarin), кулінарні (une “recette” olfactive, les ingrйdients de la “recette”), алхімічні (“une alchimie de mandarine, baies de geniиvre, йpices blanches, bois de santal”), антропологічні (un parfum sensuel, delicat) і інші терміни, що дозволяє в такий спосіб приписувати ознаки цих сфер самим парфумам.

Наближеність реклами до аргументації проявляється в її намаганні справити вплив на адресата-покупця, для чого упорядники текстів удаються до семантичних, дискурсивних та композиційних прийомів. Застосована в роботі класифікація семантичних прийомів аргументації П. Шародо, дозволила їх проаналізувати відносно п`яти оцінних сфер: “правди” (le domaine de la Veritй), “?стетики” (le domaine de l'Esthetique), “етики” (le domaine de l'Ethique), “гедоністики” (le domaine de l'Hedonique), “прагматики” (le domaine de la Pragmatique). Кожна сфера має у своєму розпорядженні власні цінності, які відповідають нормам соціальної репрезентації й можуть активізуватися в якості аргументів у межах конкретного рекламного тексту.

Наприклад, цінностями сфери “правди” є “вічність”, “справжність”, “автентичність”, “незмінність у часі” тощо. В рекламі парфумів вічними можуть бути самі парфуми: “First” (Van Cleef & Arpels) Parfum йternel (Madame Figaro, 03/05/97) або невизначений критерій персональної ідентифікації кожного, хто користується конкретними парфумами: “Organza” (Givenchy). Quelque chose en moi d'йternel (Madame Figaro, 24/05/97).

Аналіз наведених у роботі прикладів показує, що в рекламних текстах парфумів вибір аргументативних засобів залежить від безпосередніх складових парфумів