Київський національний університет

культури і мистецтв

Терехова Оксана Володимирівна

УДК 37.01:379.8

Реалізація виховного потенціалу громадської думки

в діяльності установ культури клубного типу

13.00.06 - теорія, методика і організація

культурно-просвітньої діяльності

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Поплавський Михайло Михайлович, Київський національний університет культури і мистецтв, почесний ректор

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор,

дійсний член АПН України

Зязюн Іван Андрійович, Інститут педагогіки

і психології вищої освіти АПН України,

директор;

кандидат педагогічних наук, професор Загадарчук Галина Миколаївна, Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри теорії, історії і практики культури.

Провідна установа: Київський національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Захист відбудеться 21 листопада 2003 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв.

(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв.

(01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).

Автореферат розісланий 20.10.2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Загуменна В.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В сучасних умовах, коли на порядку денному в Україні стоять питання розбудови демократичної держави та формування громадянського суспільства, особливого значення набуває феномен громадської думки.

Громадська думка є своєрідним проявом масової свідомості, в якій опосередковано і узагальнено виражається реальне ставлення народу або соціальної групи людей до фактів, подій, явищ та процесів об’єктивної та суб’єктивної дійсності, що торкаються їх потреб та інтересів.

Будучи виявом і особливим станом суспільної свідомості, відображаючи соціальні умови життя багатьох людей, громадська думка виступає важливим чинником у перебігу політичних і соціальних процесів. Становлення та розвиток її може відбуватися цілеспрямовано, під впливом політичних і громадських організацій, соціальних інститутів і установ, або стихійно – під безпосереднім впливом життєвих обставин, соціального досвіду та традицій. Тому дослідження обставин, що впливають на становлення громадської думки, вивчення і узагальнення умов її стійкості, динамічних процесів її мінливості з метою врахування цих факторів у культурно-просвітницькій роботі, являє значний інтерес для установ культури.

Громадська думка має потужний виховний потенціал, який може і повинен бути використаним у складному і багатогранному процесі виховання громадян нової незалежної України, формування у них рис духовно багатої, всебічно розвиненої особистості як основної цінності суспільства.

Сучасна практика культурно-просвітницької діяльності характеризується трансформаційними процесами, орієнтованими на збагачення змісту та подальший розвиток соціальних функцій установ культури, підвищення їх ролі у соціалізації та соціальній адаптації особистості, у зміцненні суспільних зв’язків між людьми. Актуальність наукової розробки питань реалізації виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури клубного типу стає очевидною при аналізі практики культурно-просвітньої діяльності, в якій ще спостерігається розрив між наявними педагогічними можливостями громадської думки та реальними результатами використання її виховного потенціалу у духовному становленні особистості.

Реалізація виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури і становить тему даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана у руслі Державної програми “Культура. Просвітництво. Дозвілля.”, основних напрямів наукової роботи Київського національного університету культури і мистецтв, зокрема його кафедри прикладної культурології “Інноваційні педагогічні і рекреаційні технології в галузі дозвілля”, а також у відповідності з “Концепцією підготовки соціального педагога-організатора дозвіллєвої діяльності” тематичного плану АПН України”(1993 р.).

Тема дисертації затверджена Вченою Радою Київського державного інституту культури (протокол № 4 від 25.04.1997р.), уточнена Головною вченою радою Київського національного університету культури і мистецтв (протокол № 3 від 28.12. 2003 р.) та Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні АПН України (протокол № 4 від 22.04.2003р.)

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати, розробити і експериментально перевірити педагогічну програму створення оптимальних шляхів ефективного використання в діяльності установ культури виховного потенціалу громадської думки як чинника духовного формування особистості.

У відповідності до мети було визначено такі завдання:

1) виявити соціально-психологічні фактори, що впливають на процес духовного становлення особистості; на основі аналізу вітчизняної та зарубіжної наукової літератури з’ясувати закономірності становлення громадської думки та використання її як чинника виховного впливу;

2) виявити можливості та педагогічні особливості культурно-просвітньої діяльності по вивченню громадської думки та використання її виховного потенціалу в різних формах організації дозвілля людей;

3) уточнити ключові поняття теми дослідження, зокрема терміни “виховний потенціал”, “громадська думка”, “реалізація виховного потенціалу громадської думки”;

4) визначити ефективні форми та засоби використання виховного впливу громадської думки в діяльності установ культури і на цій основі розробити науково-методичні рекомендації;

5) опрацювати і експериментально перевірити педагогічну модель як програму реалізації в діяльності установи культури клубного типу виховного потенціалу громадської думки.

Об’єкт дослідження – організація культурно-просвітницької діяльності установ культури клубного типу.

Предмет дослідження – процес реалізації виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури клубного типу.

Відповідно до поставлених завдань у дисертаційній роботі застосовано загальнонаукові методи теоретичного та практично-пошукового дослідження (вивчення та аналіз наукової та методичної літератури, включене та опосередковане педагогічне спостереження, усні та письмові опитування, експертні оцінки, педагогічне моделювання варіативних програм по реалізації виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури), за допомогою яких було зібрано дані дослідження і зроблено відповідні висновки та рекомендації.

Експериментальну базу дослідження становлять установи культури клубного типу Київської, Луганської та Чернігівської областей України, в діяльності яких використано науково-методичні рекомендації, розроблені та сформульовані автором. Для впровадження досвіду по вивченню, узагальненню та використанню громадської думки у виховному процесі установ культури було визначено будинки культури Чернігівської, Луганської та Київської областей України.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому:

- теоретично обґрунтовано методологічні засади використання в діяльності установ культури клубного типу виховного потенціалу громадської думки;

- узагальнено досвід діяльності установ культури клубного типу по реалізації виховного потенціалу громадської думки;

- вперше з’ясовуються оптимальні шляхи використання громадської думки як чинника духовного становлення особистості – учасника культуротворчого процесу;

- розроблено і впроваджено в практику програму використання в культурно-просвітницькій діяльності установ культури виховного потенціалу громадської думки.

Практичне значення роботи полягає в тому, що виявлені засоби, методи і форми впливу на становлення громадської думки можуть бути застосовані в практично-політичній діяльності органів влади, громадських організацій, установ культури. Розроблені автором наукові та методичні рекомендації по створенню педагогічних умов використання громадської думки у виховному процесі установ культури можуть бути використані при викладанні в навчальних закладах вищої і середньої культурологічної освіти навчальних курсів "Просвітницька діяльність установ культури", "Теорія і організація культурно-просвітницької діяльності", "Соціально-культурна діяльність", "Риторика" ("Ораторське мистецтво"), "Мистецтво полеміки", які вивчаються у вузах культури і мистецтв.

Запропоновані автором програми по вивченню та використанню виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури можуть бути використані при розробці педагогічних технологій організації освітньо-виховної діяльності установ культури клубного типу.

Основні положення дисертації можуть бути використані і в системі підвищення кваліфікації працівників культурно-мистецької сфери, при розробці навчально-методичної літератури.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорено у ході виступів автора з науковими повідомленнями на всеукраїнських та вузівських науково-практичних конференціях та культурологічних читаннях (1999 - 2003 рр.): "Духовність і проблеми розвитку особистості" (Київ - Житомир, 1999 р.); "Українська культура і мистецтво у сучасному державотворчому процесі: стан, проблеми, перспективи" (Київ, 1999 р.); "Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів" (Київ, 2000 р.); "Культура XXI ст.: діяльність культурологічних закладів у сучасних ринкових умовах" (Київ - Рівне, 2001 р.), Всеукраїнських культурологічних читаннях в Українському центрі культурних досліджень (Київ, листопад 2002-2003р.р.); на засіданнях кафедри прикладної культурології Київського національного університету культури і мистецтв.

Результати дослідження впроваджено у практику діяльності установ культури клубного типу Київської області (Акт впровадження №257/11-17 від 23 квітня 2003 р.), Луганської області (Довідка про впровадження № 239 від 10 жовтня 2003 р.)

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення у восьми одноосібних публікаціях автора (з них 4 – у фахових виданнях).

Структура дисертації. Вихідні теоретичні позиції і концептуальний підхід до дослідження даної проблеми обумовили логіку дослідження і структуру дисертації, що складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

Загальний обсяг основного тексту дисертації складає сторінок. Бібліографія включає 255 найменувань (17 сторінок). У роботі вміщено 1 схему, 4 таблиці, 5 додатків (12 сторінок).

Основний зміст роботи.

У Вступі дано обґрунтування актуальності теми, вказано на зв'язок досліджень з науковими програмами, визначено мету, завдання, об'єкт та предмет дослідження, охарактеризовано методи і дослідницьку базу, розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, відображено апробацію та впровадження у практику здобутих результатів, публікацій.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження проблеми використання виховного потенціалу громадської думки” викладено результати аналізу закономірностей духовного становлення особистості, місця і ролі та значення громадської думки у цьому процесі. З’ясовано, що громадська думка є способом існування суспільної свідомості людей, являючи собою узагальнену сукупність суджень, в яких розкривається ставлення (оцінка) суспільства (в цілому або окремої соціальної групи) до конкретних явищ суспільного життя, вона володіє потужним виховним потенціалом.

Масштабність та значущість проблеми визначення місця і ролі громадської думки в духовному житті суспільства знайшли ґрунтовне висвітлення у наукових працях В. Афанасьєва, А. Бурдіної, А.Вайсбурга, Б. Грушина, П. Єрунова, Г. Журавльова, С. Іконнікової, Р.Квелде, А.Кловської, М. Красовицького, В. Лісовського, А.Макаренка, С. Мізерова, Ю. Мінаєва, В. Мосіна, Т. Павлової, Г. Полозова, В.Радченка. Р. Сафарова, В.Сіденка, А.Тарасенка, А. Улєдова, В.Шаронової, Ю. Шерковіна, В. Ядова.

В педагогіці і психології досліджено певне коло питань, прямо чи опосередковано пов'язаних з проблемою впливу громадської думки на особистість. Так, в працях відомих психологів А. Смирнова, Б. Теплова, О. Леонтьєва, А. Ковальова, Г. Костюка, Л. Божович, Н.Левітова, В. Крутецького, П. Якобсона та інших доведено, що громадська думка має важливе значення у процесі формування особистості, у становленні та розвитку потреб, інтересів, почуттів, переконань, ідеалів людини, виробленні звичок, вольових якостей. Такий підхід фактично спростовує уявлення про громадську думку як про аморфне явище, як імпульсивний та винятково руйнівний фактор.

В дисертації відстежується еволюція думок про педагогічні можливості соціально-культурної діяльності установ культури у виявленні, вивченні та використанні громадської думки, її виховного потенціалу, у сприянні духовному розвитку особистості (М. Аріарський, І.Єрошенков, А. Жарков, Г.Загадарчук, Ю. Коган, А. Каргін, В. Кірсанов, Т. Кисельова, Ю.Ключко, Ю. Красильников, М. Максютин, А. Марков, В. Новаторов, М. Поплавський, О. Сасихов, Е. Соколов, В. Суртаєв, Ю.Стрельцов, В.Тріодін, Н. Цимбалюк). Обґрунтовано культурно-просвітню діяльність як педагогічну систему, визначено її сутність, зміст, завдання, функції і принципи (М.Аріарський, Д.Генкін, А.Соломонік, В.Тріодін, Є.Чмихало, Н.Цимбалюк).

Аналіз наукових джерел засвідчує, що проблема реалізації в роботі установ культури клубного типу виховного потенціалу громадської думки ще не набула достатньо повного теоретичного обґрунтування як психолого-педагогічний феномен; відсутні обґрунтування педагогічних умов вивчення і використання в діяльності установ культури громадської думки.

Уточнено систему понять: “потенціал”, “реалізація потенціалу”, “виховний потенціал громадської думки”. Відзначено, що в науковій літературі поняття “потенціал” розглядається у двох ракурсах: стосовно особистості воно означає її певну приховану здатність, що може бути реалізованою за певних умов; стосовно соціального об’єкту - наявність невиявлених засобів, можливостей та ресурсів, які за відповідних умов можуть стати функціональними. “Реалізація потенціалу” – це процес “виявлення прихованого”, надання йому статусу функціонуючого, діючого. В науковій літературі (В.Кірсанов, Л.Устименко) з’ясовано основні шляхи реалізації потенціалу: при цьому першорядного значення надається цілеспрямованому створенню умов для активізації функції, пов’язаної з саморегуляцією об’єкта, та перебудові функціональних механізмів регуляції за допомогою спеціальних заходів.

Аналіз наукових досліджень дозволив визначити джерела виховного потенціалу громадської думки. Громадська думка має значну силу авторитетного впливу:

- якщо спирається на переважну більшість членів громади;

- якщо їй притаманна внутрішня єдність, заснована на життєвій логіці людей.

Громадська думка не завжди може бути одностайною. Щоб вона стала такою, необхідна наполеглива робота по переконанню, принаймні, більшості громади у справедливості найбільш раціональної з існуючих версій.

Соціально-культурна діяльність в дисертації розглядається як особливий різновид культуротворчого процесу, спрямованого на вивчення і збереження культури та її подальший розвиток, на створення сприятливих умов для задоволення духовних потреб людей та залучення їх до культуротворчої діяльності, зокрема в умовах вільного часу. Вона покликана сприяти формуванню всебічно розвиненої особистості шляхом освоєння системи знань, включення в процес соціальної, науково-технічної та художньої творчості.

Соціальні зрушення в суспільстві спричинюють необхідність реальних змін і в соціально-культурній діяльності, теоретичного осмислення вартості та наукового обґрунтування її соціальних функцій, зокрема, використання дозвіллєвих занять як засобу виховання та розвитку здібностей учасників. Передумовою тут слугує особливість виховного процесу в установах культури, що будується на включенні людей у різні види спілкування. У спілкуванні, як доведено наукою, знаходять свій вияв основні риси людини як члена суспільства, як суб'єкта праці, пізнання та творчості. В масовидних формах спілкування діють механізми спільного сприйняття інформації, що призводять до взаємного "зараження", спільності емоційних переживань. Відтак управління комунікативними процесами в тимчасових та неоднорідних спільнотах (наприклад різноманітних аудиторіях культурно-масових заходів) є важливою, науково-практично доведеною технологією формування певних смаків, уподобань, зацікавлень, а отже, ідей та переконань.

Виявлення, вивчення та сприяння формуванню громадської думки в дисертації розглядається як важлива функція установи культури клубного типу. При цьому установи культури володіють арсеналом різноманітних форм, методів, і засобів впливу на процес становлення та використання громадської думки. Аналіз їх дозволяє автору виділити специфічні можливості використання громадської думки, притаманні соціально-культурній діяльності, а саме:

-

-

-

-

Врахування особливостей соціально-культурної діяльності дозволило виявити специфічні організаційно-методичні форми організації соціально-орієнтованого спілкування людей в межах діяльності установ культури.

Умовно їх можна поділити на такі групи:

- раціонально-емоційні (лекції, бесіди, зустрічі з коментаторами-інформаторами "за круглим столом", доповіді);

- емоційно-видовищні (кіноперегляди, концерти, театралізовані дійства);

- пізнавально-поведінкові (участь в роботі ініціативних, аматорських об'єднань та клубах за інтересами);

- комплексні (свята, обряди, тематичні вечори, масові збори (сходи) людей, “трибуни громадської думки”, вечори відкритого листа).

З’ясування громадської думки може істотно посприяти і поліпшенню власної роботи культурно-просвітніх закладів. Так, проведене автором конкретно-соціологічне дослідження на базі ряду установ культури клубного типу Київської та Луганської областей України дало можливість встановити, що 53 % респондентів цікавляться питаннями поточної політики; 39,2% - цікавлять питання літератури та мистецтва, національної культури; 33 % - проблеми моралі; 26,3% - питання фізкультури і спорту; 22,9 % - питання економіки, науки і техніки. Відповіді респондентів при цьому засвідчили, що установи культури не завжди враховують і неповною мірою задовольняють духовні запити людей. 16,2 % відвідувачів установ культури зазначили, що освітньо-виховні заходи проводяться на низькому рівні щодо змісту і методики їх здійснення. 9,1 % опитуваних вважають, що у формах соціально-культурної діяльності часто-густо використовується застарілий матеріал. 8,7 % опитуваних висловили думку про бажання набути необхідної інформації шляхом участі у проведенні зустрічей з керівниками місцевих органів управління, депутатами, видатними фахівцями, авторитетними лекторами.

У другому розділі "Педагогічні технології використання громадської думки в діяльності установ культури" розглядаються питання про зміст та етапи становлення громадської думки, які передбачають її вивчення, розвиток, перехід у сталу традицію або етичну норму.

У своєму дослідженні автор виходив з того, що процес становлення громадської думки являє собою зв'язок послідовно об'єднаних між собою етапів - від виявлення і вивчення індивідуальних думок до вироблення загальних суджень.

В дисертації дано характеристику педагогічних методів і прийомів, притаманних конкретному етапу становлення громадської думки, сутність яких визначається виховними завданнями та створеною педагогічною ситуацією.

Визначення послідовності педагогічних дій по виявленню, вивченню та використанню громадської думки дозволили авторові розглядати як один із чинників становлення громадської думки моделювання варіативності програм впливу на цей процес. При створенні моделі варіативної програми бралось до уваги те, що в сучасних умовах діяльність більшості установ культури не задовольняє соціальних і культурних потреб та інтересів людей, а саме: 28,7 % відвідувачів установ культури відзначають досить низький рівень їх діяльності як за змістом, так і за якістю проведення заходів. 17,7 % опитуваних звернули увагу на низьку матеріально-технічну базу, невпорядкованість і невлаштованість закладів культури. 11,8% - визнали низьким професійний рівень працівників соціально-культурної сфери. 24,6% опитуваних зазначили невідповідність інфраструктури культурного середовища духовним запитам громадян.

При моделюванні варіативної педагогічної програми становлення громадської думки засобами соціально-культурної діяльності зверталася увага на необхідність досконалого вивчення і використання аналізу запитів, потреб та інтересів відвідувачів установ культури Київської, Луганської, Чернігівської областей, їх індивідуальних думок та пропозицій щодо шляхів поліпшення зв'язків з мешканцями села та районного центру і на цій основі формулювання відповідної концепції подальшого розвитку установи культури як центру виявлення, вивчення та становлення громадської думки.

Моделлю варіативної програми діяльності установ культури по використанню виховного впливу громадської думки було виділено основні етапи педагогічної діяльності:

- вивчення соціальної практики, виявлення конфліктних ситуацій, що можуть стати підґрунтям для появи різних оцінок та суджень;

- виявлення та вивчення індивідуальних думок відвідувачів установ культури, опрацювання отриманого дослідницького матеріалу;

- оприлюднення, співставлення та зіткнення індивідуальних думок учасників клубних акцій та заходів;

- формулювання, фіксація, узагальнення та поширення суджень і думок, сформованих під час масових обговорень, що проводяться організаторами культурно-просвітницької діяльності;

- вивчення функціонування сформульованої громадської думки;

- запровадження сформульованої громадської думки у соціальну практику.

Для перевірки ефективності запропонованої педагогічної моделі в ході дослідження автором здійснено організований дослід. Основні моменти програми оптимізації діяльності установ культури по використанню виховного потенціалу громадської думки включали:

- настановчу та консультативну діяльність (організатора);

- координацію діяльності установ культури регіону;

- індивідуальну роботу серед відвідувачів установ культури клубного типу;

- масову роботу з відвідувачами установ культури;

- аналітичну роботу організаторів.

В процесі реалізації цієї програми було використано аналітичні огляди і обстеження діяльності установ культури та проведено анкетування, здійснено усні опитування відвідувачів цих установ з метою виявлення оцінок діяльності останніх, виявлення "неформальних" лідерів-активістів, кола їх зацікавлень, рівня популярності різних організаційно-методичних форм соціально-культурної діяльності.

Аналіз результатів впровадження даної програми допоміг виявити резерви та ефективні способи організації діяльності установ культури по формуванню громадської думки, з’ясувати коло інтересів різних вікових та соціальних категорій населення, визначити доцільність створення в даному культурному просторі відповідних аматорських об'єднань, і, головне, дослідити рівні сформованості громадської думки, зокрема й про діяльність установ культури, про бажані для людей моделі клубної роботи.

Дослід підтвердив, що управління процесом становлення громадської думки засобами соціально-культурної діяльності - це не одноактна дія і не проста сукупність різноманітних форм (бесід, диспутів, дискусій, вечорів та інших заходів). Це складний, багатогранний процес, покликаний збагатити чи, за необхідністю, доповнити та розвинути індивідуальні думки в єдину громадську думку.

Узагальнення отриманих результатів дослідження дозволило зробити теоретичні і практичні висновки.

1. Аналіз історико-філософської (В.Афанасьєв, Б.Грушин, П.Єрунов, Г.Журавльов, С.Іконнікова, А.Кловська, В.Лісовський , Г.Полозов, В.Радченко, Р.Сафаров, В.Сіденко, А.Тарасенко, А.Улєдов, В.Шаронова, В.Ядов), соціально-психологічної (А.Бурдіна, Т.Павлова, Ю.Шерковін), педагогічної (М.Поплавський, А.Вайсбург, М.Красовицький, А.Макаренко, С.Мізеров, Ю.Мінаєв, В.Мосін) та культурологічної (М.Аріарський, І.Єрошенков, А.Жарков, Г.Загадарчук, Ю.Коган, А.Каргін, В.Кірсанов, Т.Кисельова, Ю.Максютін, В.Новаторов, О.Сасихов, Ю.Стрельцов, В.Тріодін) літератури засвідчує, що духовне становлення людської особистості – складний, багатогранний процес, що відбувається під дією найрізноманітніших соціальних, матеріально-економічних та духовних чинників. В комплексі останніх одне з найважливіших місць посідає громадська думка.

2. Громадська думка - це сукупність, в ідеалі – система певних уявлень та заснованих на них оціночних суджень, в яких виражається ставлення суспільства (або певної частини його – соціальної верстви чи етнонаціональної групи) до тих чи тих життєвих явищ. З огляду на природу громадської думки як “думки громади” (тобто переконливої більшості членів цієї громади), вона несе в собі потужний виховний потенціал. Сутність виховного потенціалу пов’язана з тим, що громадська думка має велику силу авторитетного впливу, коли спирається на переконливу більшість. За умови її внутрішньої єдності вона активно впливає на поведінку, судження та практичну діяльність людей. Проте громадська думка не завжди буває одностайною, часом навіть - різноголосою, тому необхідно переконати, принаймні більшість членів громади, якщо не всіх, у справедливості найбільш раціональних версій, тобто таких, що відповідають життєвій логіці та насущним потребам людей.

3. “Виховний потенціал” в контексті даної роботи інтерпретується як “прихована” (імпліцитна, латентна) можливість чи здатність, що може бути виявленою та реалізованою за певних умов чи обставин. “Реалізація потенціалу” – це процес виявлення (експлікації) латентно існуючої здібності (в даному разі виховної) та приведення її в активний стан, тобто в дію.

В науці встановлено (В.Кірсанов, Л.Устименко) кілька різних шляхів спонтанної самореалізації (за певних умов) та цілеспрямованого виявлення і реалізації такого потенціалу спеціальними діями. Найважливіші з-поміж останніх – цілеспрямоване створення умов для активізації функцій, пов’язаних з саморегуляцією (самореалізацією) об’єкта та відповідна перебудова функціональних механізмів регуляції об’єкта за допомогою доцільних заходів.

4. До числа вищевказаних дій, спрямованих на виявлення та реалізацію виховного потенціалу громадської думки, належать різноманітні форми і методи роботи клубних закладів як соціально-культурних інституцій.

В ході дослідження виявлені особливі можливості цих установ у формуванні та використанні громадської думки завдяки організації ними соціально-орієнтованого спілкування, яке стає основним чинником вивчення та використання громадської думки. Саме в установах культури весь освітньо-виховний процес будується на грунті фактичного, місцевого за походженням і загальнозначущого за змістом матеріалу. Педагогічний процес в них здійснюється через діяльність самих відвідувачів, через використання їх ініціативи, через участь у проведенні культурно-просвітницьких акцій, масових, групових і індивідуальних форм соціально-культурної діяльності.

5. За результатами дослідження опрацьована та експериментально перевірена дієвість педагогічної моделі як варіативної програми формування та використання в діяльності установ культури клубного типу виховного потенціалу громадської думки. Основні її параметри передбачають:

-

-

-

-

Позитивні результати проведеного дослідження дозволили рекомендувати дану концептуальну модель варіативної програми для широкого впровадження в практику соціально-культурної діяльності як один із можливих підходів до цілеспрямованого управління становленням громадської думки.

6. Вивчення питань формування громадської думки засобами соціально-культурної діяльності, виявлення етапів її становлення, вивчення методів її функціонування настійливо вимагає підвищення наукової, методичної, професійної підготовки працівників установ культури.

Тому вважаємо за необхідне значно ширше включати в навчально-тематичні плани вузів і училищ культури, системи підвищення кваліфікації працівників культури питання, пов'язані з висвітленням ролі, значення та специфічних можливостей установ культури клубного типу у вивченні, висвітленні та використанні громадської думки, формувати у студентів та слухачів знання та навики по організації в установах культури спілкування людей, обміну їх думками з життєво важливих питань.

Особливу увагу в навчально-виховному процесі вузів та училищ культури бажано приділити набуттю студентами теоретичних та практичних знань, умінь та навичок ведення цілеспрямованої організованої полеміки, використання прийомів логічного мислення та переконання, методики підготовки і проведення монологічних, діалогічних та полілогічних форм усного публічного впливу, в яких створюються сприятливі умови для виявлення і співставлення індивідуальних думок та становлення загальної громадської думки.

В системі перепідготовки кадрів працівників культури та підвищення їх кваліфікації необхідно включати у навчально-тематичні плани та програми всеукраїнських науково-практичних конференцій, обласних та районних нарад і семінарів вивчення питань, пов'язаних з визначенням ролі та значення громадської думки у освітньо-виховній діяльності установ культури, про основні змістовно-організаційні напрямки та функції їх діяльності по становленню громадської думки.

7. Розв'язанню завдань підвищення рівня науково-методичної підготовки працівників культури до вивчення та використання громадської думки може сприяти узагальнення Українським центром культурних досліджень, обласними науково-методичними центрами культури і народної творчості досвіду проведення в установах культури клубного типу організаційно-методичних форм та методів, розрахованих на використання громадської думки, на соціальну активізацію аудиторії.

Цьому значною мірою може сприяти створення в галузі культури системи вивчення громадської думки із залученням до цієї справи широкого кола професійних працівників науково-методичних центрів України та активістів з числа зацікавлених людей у справі покращання діяльності установ культури та об'єктивності визначення стану громадської думки і динаміки її формування засобами соціально-культурної діяльності.

Створення науково-методичних організацій та соціологічних служб по поширенню серед працівників культури знань про динамічні особливості громадської думки, умови та чинники її формування, моделювання варіативних програм впливу на цей процес та здійснення на цій основі прогнозування, перспективного планування системи впливів може сприяти досягненню ефективних результатів по реалізації виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури.

Подальше поглиблення вивчення природи формування громадської думки, знаходження шляхів та засобів підвищення ефективності впливу на цей процес в умовах діяльності установ культури сприятиме більш широкому використанню її виховної сили в управлінні соціальними, економічними, політичними та культуротворчими процесами в Україні.

Основні положення дисертаційного дослідження

відображено в одноосібних публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Анотація

Терехова О.В. Реалізація виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури клубного типу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 - теорія, методика і організація культурно-просвітницької діяльності. - Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ, 2003.

У дисертації розглядається проблема становлення громадської думки засобами соціально-культурної діяльності. Здійснено теоретичний аналіз наукової і методичної літератури з досліджуваної проблеми, охарактеризовано зміст, основні етапи, організаційно-методичні форми становлення громадської думки засобами соціально-культурної діяльності.

Розроблено та експериментально апробовано модель варіативної програми використання виховного потенціалу громадської думки в діяльності установ культури. Доведено важливість результатів дослідження для подальшого розвитку соціально-культурної діяльності.

Ключові слова: соціально-культурна діяльність, громадська думка, виховний потенціал громадської думки, реалізація потенціалу, педагогічні умови.

Аннотация

Терехова О.В. Реализация воспитательного потенциала общественного мнения в деятельности учреждений культуры клубного типа. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.06 – теория, методика и организация культурно-просветительной деятельности. – Киевский национальный университет культуры и искусств, г. Киев, 2003.

В диссертации рассматривается проблема становления общественного мнения средствами социально-культурной деятельности. Осуществлен теоретический анализ научной и методической литературы по исследуемой проблеме, охарактеризованы содержание, основные этапы, организационно-методические формы становления общественного мнения.

Автор рассматривает особенности феномена общественного мнения, его возможности отразить позицию именно большинства людей, его монистическое состояние, что способствует его обладанию авторитетным воздействием на людей.

В диссертации рассмотрены специфические признаки общественного мнения, охарактеризованы различные варианты его определения учеными, определены его функции: оценочная, аналитическая, конструктивная, регулятивная, контрольная, директивная, консультативная и воспитательная.

Исключительно важным для понимания общественного мнения автор считает вопрос о соотношении индивидуальных и коллективных мнений, причем общественное мнение, считает автор, нельзя принимать как математическую сумму индивидуальных мнений, а как своеобразный их синтез.

В диссертации рассматриваются роль и место общественного мнения в культурной жизни общества, его природа влияния на поведение личности, его педагогические функции.

Особое внимание в диссертации уделено рассмотрению социально-культурной деятельности как разновидности культуротворческого процесса, направленного на сохранение и изучение национальной культуры и ее дальнейшее развитие, на создание благоприятных условий для удовлетворения духовных потребностей людей и привлечения их к общественной деятельности в условиях свободного времени. Благодаря таким важным факторам, как общение и самодеятельность людей, социально-культурная деятельность может выполнить свои важные социальные функции, в том числе выявление, изучение и использование воспитательного воздействия общественного мнения.

В социально-культурной сфере в системе изучения и использования общественного мнения особую роль играют учреждения культуры клубного типа, которые владеют комплексом разнообразных методов, средств и форм, которые имеют свою специфику использования воспитательного потенциала общественного мнения.

В диссертации становление общественного мнения средствами социально-культурной деятельности рассматривается как диалектический процесс, как восхождение от индивидуальных суждений до выработки общего ( в идеале) мнения. Автор этот процесс условно делит на ряд этапов: изучение социальной практики, выявление конфликтных ситуаций; изучение индивидуальных мнений с целью установления наиболее типичных суждений; формулирование, фиксация и использование воспитательного воздействия общественного мнения; “материализация” общественного мнения в целенаправленной деятельности людей и традициях.

На каждом этапе автор предлагает использовать различные методы с учетом их функциональной роли и соответствия их использованию: распространение бланков учета наиболее типичных мнений, письменные и устные опросы людей, беседы, консультации, дискуссии и др.

Автором разработана и экспериментально апробирована модель вариативной программы использования воспитательного потенциала общественного мнения в деятельности учреждений культуры.

Данная модель вариативности программы использования общественного мнения разрабатывалась в таком ракурсе, чтоб работу клубного учреждения максимально приблизить к конкретным региональным условиям и традициям, к максимальному удовлетворению познавательных мотивов и духовных интересов людей, к обеспечению основных направлений деятельности педагога социально-культурной сферы (установочная и аналитическая деятельность, организация массовых, групповых и индивидуальных форм социально-культурной деятельности, методическая работа с работниками и активом учреждений культуры по овладению теорией, организацией и методикой культурно-просветительской деятельности).

В программе, предложенной автором, выделены основные этапы деятельности педагога социокультурной сферы, определены цель, методы и организационно-методические формы, используемые на каждом из этих этапов.

В диссертации доказана важность результатов проведенного исследования для дальнейшего развития социально-культурной деятельности и ее роли в использовании общественного мнения.

Ключевые слова: социально-культурная деятельность, общественное мнение, воспитательный потенциал общественного мнения, реализация потенциала, педагогические условия.

Annotation

Terekhova O.V. Realization pedagogical potential of public opinion’s in cultural institutions activities. – Manuscript.

Ph.D. thesis on 13.00.06 speciality – theory, methods and organisation of cultural and social activities. The Kiev National University of Culture and Arts, Kiev, 2003.

The thesis considers a problem of public opinion formation by social and cultural activities. Theoretical analysis of scientific sources on this problem has been accomplished; matter, main stages and organisational-methodical forms of public opinion formation have been characterised.

Model of variant programme of use of public opinion pedagogical potential in cultural institutions’ activity has been developed and experimentally approved. Importance of the results for further development of social and cultural activities has been proved.

Key words: social and cultural activities, public opinion, educational potential of public opinion, potential’s realization, pedagogical conditions.