ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

ТЕрнопільська валентина іванівна

УДК 37.034

ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ

у позанавчальній діяльності

13.00.07 – теорія і методика виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному педагогічному університеті імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

Офіційні опоненти:

Провідна установа: | доктор педагогічних наук, професор Левківський Михайло Васильович, Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри педагогіки.

доктор педагогічних наук, професор

Оржеховська Валентина Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія превентивного виховання, завідувач;

кандидат педагогічних наук, доцент Сбруєва Аліна Анатоліївна, Інститут педагогіки АПН України, докторант.

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України, кафедра педагогіки, м. Кіровоград.

Захист відбудеться "15" квітня 2003 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України, 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України, 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9.

Автореферат розісланий "10" березня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П.Пустовіт

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. У стратегічних документах розвитку освіти нашої держави (“Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”, “Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти”) підкреслюється, що демократичне суспільство потребує формування у дітей та молоді гуманності, стійких морально-духовних цінностей, високого інтелекту, творчості й відповідальності. У цьому ряду об’єктивна потреба виховання відповідальності, насамперед у шкільному віці зумовлюється підвищенням особистого обов’язку кожної людини за свій індивідуальний внесок у процес суспільних перетворень.

Як засвідчує педагогічна практика, у сучасних школярів часто знижується інтерес до навчання, виявляється тенденція до деструктивної поведінки, що, природно, позбавляє їх можливості виявлення соціальної відповідальності, зокрема у старшому шкільному віці, коли виникає нагальна потреба у самоствердженні та професійному самовизначенні.

Зазначимо, що проблема відповідальності знайшла своє відображення у філософії (І. Кант, М. Бердяєв, Ж.-П. Сартр, Л. Сохань, Е. Фромм та ін.), яка розглядає сутність людини та співвідношення між її свободою і відповідальністю.

Соціальна відповідальність має тісний зв’язок з соціалізацією особистості, яка у соціології розглядається вченими (Л. Буєва, П. Мінкіна, В.Сперанський, М. Лукашевич, Т. Шибутані, Е. Еріксон, Т. Парсонс та ін.) як об’єктивна необхідність взаємовідносин між особистістю і суспільством. В етиці (А. Гусейнов, В. Малахов, І. Кон, Г. Йонас та ін.) відповідальність розуміється у площині виконання людиною морально-значущих вимог.

Психологи (К. Абульханова-Славська, І. Бех, Л. Божович, Л. Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, К. Муздибаєв, М. Савчин, А. Маслоу, Ж. Піаже, К. Роджерс, Дж. Роттер, Л. Колберг, К. Хелкома та ін.) кваліфікують відповідальність як одну із генералізованих якостей особистості, як результат інтеграції всіх її психічних функцій та об’єктивного сприйняття нею навколишньої дійсності, вольового ставлення до обов’язку.

Виховання відповідальності в учнів загальноосвітніх закладів знайшло своє відображення у педагогіці (А.Макаренко, В.Сухомлинський, Т.Веретенко, В.Горовенко, Б.Кобзар, М.Левківський, В.Савченко, М.Сметанський, Є.Старовойтов, О.Сухомлинська, В.Оржеховська, Н.Огренич, Л. Терехова та ін.).

Актуальність представленого дослідження зумовлена загостренням суперечностей між об’єктивною потребою у розвитку соціальної відповідальності школярів та недостатніми можливостями сучасної виховної системи, а також між потребою у саморозвитку особистості учня і нинішньою системою виховання, спрямованою на реалізацію ідеї соціальної нормовідповідності суб’єкта.

Отже, соціальна значущість, недостатня розробленість проблеми відповідальності у педагогічній науці та гостра практична потреба спричинилися до визначення теми дисертаційного дослідження “Формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дослідження здійснено в рамках комплексної теми “Соціально-педагогічні чинники професійного становлення майбутнього вчителя” кафедри педагогіки Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, Міністерства освіти і науки України. Тема дослідження затверджена на засіданні Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №1 від 26.01. 2000 року).

Об’єктом дослідження є система позанавчальної виховної діяльності старшокласників.

Предмет дослідження – процес формування соціальної відповідальності старшокласників у різних формах позанавчальної роботи.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності, особливостей структури соціальної відповідальності старшокласників, визначенні оптимальних напрямів розвитку цієї якості юнаків і дівчат та їх експериментальній апробації в умовах позанавчальної виховної діяльності педагогічного ліцею.

Гіпотеза дослідження утримує ідею проте, що формування соціальної відповідальності старшокласників в умовах педагогічного ліцею можливе на основі:–

формування у старшокласників усвідомлення соціальної відповідальності як їхньої особистісної цінності;–

обґрунтування змісту виховного процесу з орієнтацією на виявлення і використання особистісних сутнісних сил юнаків і дівчат шкільного віку?–

організації пізнавальної, предметно-перетворювальної, суспільно-корисної й дослідно-наукової діяльності старшокласників, яка б забезпечувала виявлення та розвиток духовних і моральних сил в їх єдності;–

розвитку у ліцеїстів широкої соціальної мотивації як визначального чинника відповідальності.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати підходи до розуміння відповідальності у сучасній науковій літературі та розкрити особливості її формування у психолого-педагогічній науці.

2. Обґрунтувати зміст критеріїв та рівнів сформованості соціальної відповідальності у юнаків і дівчат.

3. Визначити ефективні психолого-педагогічні умови формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній виховній роботі педагогічного ліцею.

4. Експериментально перевірити ефективність перспективних напрямів формування соціальної відповідальності старшокласників та рівні її розвитку.

Методологічну основу дослідження склали: положення філософської, психологічної та педагогічної наук про структуру гуманістичних цінностей, засади системного та особистісно-орієнтованого підходу до виховання; основні положення психолого-педагогічної науки про закономірності розвитку особистості учня, його особистісного самовираження; педагогічні ідеї, в яких розкриваються шляхи підготовки старшокласників до життя і їх професійного самовизначення.

Теоретичною основою дослідження є педагогічні ідеї А. Макаренка, В. Сухомлинського? наукові висновки про особливості й закономірності виховання (І. Бех, Л. Виготський, І. Зязюн, Г. Костюк, В. Кремень, Н. Ничкало, О. Сухомлинська); положення про роль спеціально організованої діяльності та спілкування у розвитку особистості школяра (К. Абульханова-Славська, Б. Ананьєв, О. Асмолов, Г. Балл, Л. Божович, О. Киричук, А. Мудрик). Для уточнення вихідних позицій використовувалися положення “Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті”, Закону України “Про освіту”, “Концепції виховання дітей та молоді в національній системі освіти”, “Концепції національного виховання”, “Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності”.

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз педагогічної, філософської, соціологічної, психологічної літератури, нормативних документів з проблеми дослідження? вивчення та узагальнення досвіду роботи загальноосвітніх шкіл і закладів нового типу з формування соціальної відповідальності старшокласників? синтез емпіричного матеріалу?

- емпіричні: педагогічне спостереження, психодіагностичне тестування, анкетування, бесіди та інтерв’ю, рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, інтелектуальні аукціони? психолого-педагогічний тренінг? експертна оцінка? педагогічний експеримент?

- праксиметричні: аналіз навчально-виховної діяльності, аналіз результатів експерименту з використанням методів математичної статистики.

База дослідження: основна дослідницька робота проводилася на базі Житомирського обласного педагогічного ліцею, Житомирського міського ліцею при ЖІТІ, Новоград Волинської гімназії ім. Лесі Українки, ЗОШ № 10 м. Бердичева, Українського гуманітарного колежу ім. В. Сухомлинського (м.Київ), Рівненської ЗОШ №3.

Дослідження проводилось у декілька етапів.

На першому етапі (1998–1999 рр.) здійснювався теоретичний аналіз наукової літератури з проблеми дослідження (аналіз праць з філософії, соціології, психології, педагогіки з метою виявлення загальнонаукового розуміння відповідальності). Опрацьовано теоретичні та методичні матеріали з організації науково-педагогічного дослідження. Проведено пошуковий етап експерименту, розроблено загальні підходи до вирішення проблеми, понятійний апарат, сформульовано робочу гіпотезу.

На другому етапі (1999–2000 рр.) проводилася дослідно-експериментальна робота, у ході якої уточнювалася гіпотеза, здійснювалося вивчення, аналіз й узагальнення сучасного стану позанавчальної діяльності у закладах нового типу. Було проведено констатуючий і формуючий етапи експерименту з метою моделювання виховного процесу як чинника розвитку соціальної відповідальності старшокласників. Розроблено основні складові структурно-функціональної моделі формування соціальної відповідальності особистості старшокласника.

На третьому етапі (2000–2002 рр.) проводилась експериментальна апробація структурно-функціональної моделі та оптимальних напрямів формування соціальної відповідальності особистості старшокласників і впровадження їх у освітню практику. Узагальнювалися й оброблялися результати експерименту, здійснювалося текстове оформлення дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає у:–

обґрунтуванні теоретичної моделі формування соціальної відповідальності старшокласників як сукупності компонентів (емотивного, когнітивного та практичного), які, утворюючи системну якість, характеризують перетворювальну дієвість відповідальності (її усвідомленість, емоційні, вольові прояви, силу та стійкість);–

розкритті сутнісних характеристик та напрямів формування соціальної відповідальності як інтегрального особистісного новоутворення старшокласників;–

уточненні якісного рівня формування основних складників соціальної відповідальності старшокласників, виділенні основних етапів цього процесу.

Теоретична значущість дослідження полягає в тому, що на основі теоретичного аналізу та узагальнення практичного досвіду розроблено сутнісну структуру соціальної відповідальності старшокласників? обґрунтовано систему критеріїв та рівнів її розвитку, що забезпечують дієвість педагогічного діагностування сформованості у юнаків і дівчат цього особистісного новоутворення. Розкрито психолого-педагогічні умови оптимізації формування соціальної відповідальності у школярів. Апробовано новітні особистісно-орієнтовані виховні технології розвитку соціальної відповідальності юнаків і дівчат.

Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування його положень, висновків та рекомендацій у виховному процесі загальноосвітніх шкіл. Шляхом реалізації новітніх технологій формування соціальної відповідальності апробована певна система психолого-педагогічних впливів, спрямованих на розвиток в учнів соціально відповідальної поведінки. Обґрунтовані критерії і рівні дозволяють адекватно оцінити особистісне зростання відповідальності старшокласників. Запропоновані структурно-функціональна модель та конкретні методичні рекомендації можуть бути використані вчителями й вихователями для формування соціальної відповідальності старшокласників.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що на основі аналізу наукової літератури, вивчення стану позанавчальної виховної діяльності у загальноосвітніх закладах, зокрема у закладах нового типу з проблеми відповідальності учнів, визначено й обґрунтовано основні чинники впливу на розвиток емоційно-мотиваційної сфери, свідомості та впровадження новітніх технологій зі збагачення досвіду суспільно корисної, предметно-перетворювальної, дослідно-пошукової діяльності старшокласників для розвитку їх внутрішньої мотивації як основи соціальної відповідальності.

Вірогідність представлених результатів забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних положень та інтегруванням філософських, соціологічних, етичних, психологічних і педагогічних підходів до розробки провідних ідей дослідження? комплексним використанням теоретичних та емпіричних методів дослідження, адекватних об’єкту, предмету, меті та завданням? достатньою репрезентативністю вибірки для кількісного і якісного аналізу досліджуваних залежностей? експериментальною апробацією теоретичних положень і методичних розробок? позитивними результатами рекомендацій, впроваджених у реальну педагогічну практику.

На захист виносяться:

1. Структурно-функціональна модель соціальної відповідальності старшокласників як сукупність емотивного, когнітивного та практичного компонентів, які розвиваються, взаємодіють, утворюючи певну системну цілісність і визначають її основні параметри (усвідомленість, стійкість, емоційні і вольові прояви).

2. Мотиваційні чинники, які характеризуються сформованістю внутрішніх детермінант старшокласників, забезпечують узгодженість між соціальними вимогами і внутрішньою позицією старшокласників, свідомим включенням їх у різноманітні види предметної діяльності.

3. Психолого-педагогічні умови формування соціальної відповідальності старшокласників в їх взаємозв’язку.

4. Критерії та рівні розвитку соціальної відповідальності старшокласників.

Апробація та впровадження результатів дисертації здійснені шляхом публікації праць? виступів з доповідями та науковими повідомленнями на Міжнародній, Всеукраїнських, регіональних, обласних конференціях, на щорічних звітних науково-практичних конференціях викладачів і аспірантів Житомирського державного педагогічного університету ім. Івана Франка, у виступах перед вчителями, соціальними педагогами Житомирської області (у рамках щорічних семінарів-практикумів при Житомирському обласному педагогічному ліцеї); на засіданнях теоретико-методичного семінару викладачів цього ліцею. За матеріалами дисертації підготовлено методичні рекомендації “Розвиток соціальної відповідальності старшокласників”. Апробований факультатив “Соціальна відповідальність особистості: психолого-педагогічний аспект” дозволяє учням старшого шкільного віку оволодіти досвідом самоаналізу, самовдосконалення, опанувати вміннями взаємодії з однолітками, старшими, що сприяє оптимізації розвитку відповідальності.

Публікації: За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, з яких 13 одноосібних, зокрема 5 надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (261 найменування), додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 240 сторінки, з них 161 сторінка основного тексту. Дисертація ілюстрована 9 таблицями, 5 схемами, 8 рисунками на 16 сторінках і містить 58 сторінок додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, методи, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, особистий внесок автора, наведено відомості щодо експериментальної бази, апробації та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування соціальної відповідальності старшокласників” – розглядаються гуманітарний та, зокрема, психолого-педагогічний аспекти відповідальності. З цією метою проведено аналіз філософської, соціологічної, етичної, психологічної, педагогічної літератури, де розкривається сутність та характер формування соціальної відповідальності особистості, зокрема, старшокласників. Загалом, ця проблема в усі часи мала конкретно історичний прояв, а тому дослідники завжди підкреслювали виключну важливість її розв’язання. Адже саме від рівня сформованості соціальної відповідальності залежить розвиток особистості, суспільства та держави в цілому.

Виходячи з ретроспективного аналізу, слід відзначити, що проблема відповідальності зростаючої особистості, хоча й поставлена у гуманітарній і педагогічній науці давно, проте практичне розв’язання у першому наближенні отримала протягом ХХ століття (А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ж. Піаже, В. Франкл, Е. Фромм та ін.).

Психолого-педагогічна наука (К. Абульханова-Славська, І. Бех, Л.Виготський, Г. Костюк, О. Леонтьєв, А. Маслоу, К. Муздибаєв, Ж. Піаже, К. Роджерс, Дж. Роттер, Л. Колберг, М. Савчин, К. Хелкома та ін.) фіксує пряму залежність формування соціальної відповідальності старшокласників від рівня суспільного прогресу та цілеорієнтацій соціальних інституцій, від ідеалів, установок особистості, що виявляються в її потребнісно-мотиваційній сфері. Тому у дослідженні враховувалися внутрішні та зовнішні чинники впливу на формування соціальної відповідальності старшокласників.

Аналіз психологічних досліджень (І. Бех, М. Савчин) засвідчує, що відповідальність як якість особистості має складну структуру, яка включає когнітивний, емоційно-мотиваційний та поведінковий компоненти. Отже, психологічно вона визначається як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками.

Основними джерелами мотивації та осмислення особистістю предмета відповідальності (К. Абульханова-Славська, Л. Божович, І. Кон) є: самоствердження, самовираження і самореалізація у процесі виконання завдань, доручень, обов’язків, прямих впливів соціального оточення, інтеріоризованої у дитинстві системи цінностей.

У сучасних дослідженнях щодо формування соціальної відповідальності старшокласників доведено необхідність дотримання особистісно-орієнтованого підходу, який передбачає врахування всіх структурних компонентів особистості.

Відповідальність як особистісна риса є складним соціально-моральним утворенням і зумовлюється розвитком свідомості та самосвідомості учнів, включенням їх у різноманітні види пізнавальної і предметно-перетворювальної діяльності.

У структурі соціальної відповідальності старшокласників нами обґрунтовані емотивний, когнітивний та практичний компоненти, які у своїй сутності віддзеркалюють цю інтегральну особистісну якість юнаків і дівчат. У реальній практиці всі компоненти взаємопов’язані. Однак варто зазначити, що є суттєві розбіжності у формуванні цих компонентів в реальному виховному процесі школи.

У когнітивному компоненті соціальної відповідальності основним є розуміння юнаками і дівчатами її предмета, усвідомлення того, наскільки важливим є для старшокласників норми, обов'язки, зобов'язання на рівні групи, соціуму, усвідомлення власних потреб, мотивів поведінки, ціннісних орієнтацій. Експериментальними дослідженнями встановлено (М. Савчин, Л. Титомир), що домінуючою у юнацькому віці є потреба в пізнанні. В цей період у старшокласників розвивається критичне мислення, формується світогляд. Все це спонукає їх рефлексувати своє майбутнє і приводить до суттєвого розвитку самосвідомості. Результатом такого розвитку є “Я-концепція” особистості, яка включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних та інших особливостей; самооцінку та суб'єктивне сприймання зовнішніх факторів, які впливають на особистість старшокласника. Проте у юнаків і дівчат можна спостерігати суперечність між потребою в самопізнанні і недостатнім розвитком вольових якостей для її реалізації.

Емотивний компонент виявляється перш за все у тому, наскільки старшокласник відчуває потребу у праці, навчанні, вміє працювати, поєднує особисті інтереси з суспільними, наполегливо досягає поставленої мети, виявляє цілеспрямованість у її реалізації, здатність до співпереживання, чутливість до чужого болю, бажання допомагати іншим. Важливою умовою розвитку відповідальності у старшому шкільному віці є вдосконалення навчально-пізнавальної діяльності юнаків та дівчат, задоволення у ній основних особистісних потреб у самовизначенні, самоствердженні та самореалізації.

У цьому зв'язку мотиви мають пробуджувати прагнення до самореалізації, взаємодопомоги, бажання бути потрібним і корисним людям. Мотивація, яка пов’язана з розвитком соціальної відповідальності, формується, перш за все, у навчальній діяльності та в позаурочний час. Проте, у старшому шкільному віці виявляється суперечність між потребою у формуванні життєвої перспективи та недостатньою самостійністю і готовністю до реалізації своїх життєвих планів.

У практичному компоненті основою є активні дії щодо створення умов для виконання вимог, зобов'язань. Він передбачає оволодіння старшокласниками прийомами самопізнання, саморегуляції та здатність до прогнозування наслідків своїх дій. При цьому вони проявляють самостійність, наполегливість, творчість, а також ініціативу, яка органічно пов'язана з відповідальністю. Крім того, це є спонуканням школярів до зусиль, спрямованих на реалізацію власних можливостей, до розвитку себе як суб’єктів відповідальності. Важливим також є сукупність практичних дій, вчинків, завдяки яким учень реалізує предмет відповідальності чи добирає засоби для цього. Проте, як засвідчує наше дослідження, існує протиріччя між потребою включення в діяльність юнаків і дівчат загальноосвітніх шкіл і відсутністю реального поля цієї діяльності.

Формування практичного компонента соціальної відповідальності передбачає утвердження у старшокласників пізнавальних, організаторських, предметно-перетворювальних умінь та вмінь суб’єкт-суб’єктної взаємодії (вміння спілкуватися й співпрацювати з ровесниками, рідними, старшими, вчителями, узгоджувати з ними власні дії; відстоювати власну точку зору; емпатійні вміння та ін.).

В результаті теоретичного аналізу та моделювання нами визначено критерії та рівні розвитку соціальної відповідальності у старшокласників. До критеріїв ми відносимо, перш за все, усвідомленість, стійкість соціально-значущих внутрішніх мотивів (самоствердження, самовизначення, самореалізації)? міцність знань стосовно соціальної відповідальності людини та місця самої відповідальності у регуляції індивідів та людських спільнот, а також точність соціальних умінь, вчинків і дій особистості. За такого підходу ми виділили три рівні розвитку соціальної відповідальності старшокласників (високий, середній, низький).

Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що у своїй головній сутності природа відповідальності як генералізованої якості особистості старшокласника є новоутворенням цього вікового періоду (отже, й підлягає формуванню) і пов’язана з якісними психологічними змінами самих юнаків і дівчат. Загалом соціальна відповідальність розуміється нами як така, що репрезентується трьома визначальними ознаками: внутрішньою мотивацією, глибокими знаннями, достатніми уміннями соціально-значущих вчинків, дій та адекватною поведінкою.

У другому розділі – “Шляхи формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності– на основі констатуючого етапу експерименту встановлено, що соціальна відповідальність часто є зовнішнім атрибутом старшокласників, оскільки у них відсутні суб’єктні знання (про себе, свої інтелектуальні, моральні, потенційні задатки і здібності та відповідні вміння у галузі предметно-перетворювальної, суспільно-корисної і дослідно-пошукової діяльності) та апробовано структурно-функціональну модель формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності.

Виділення сутнісної структури соціальної відповідальності старшокласників (як результат теоретичного аналізу) та проведення констатуючого етапу експерименту дозволило уточнити показники її сформованості. Під показниками сформованості соціальної відповідальності старшокласників ми розуміємо особливості виявлення кожного з її компонентів

Когнітивний компонент соціальної відповідальності визначається розумінням учнями предмета відповідальності, здатності до самопізнання, усвідомленням власних потреб, прав і зобов’язань на рівні соціуму, розумінням важливості саморозвитку не тільки для власного, але й суспільного добробуту.

Емотивний компонент соціальної відповідальності виявляється в бажанні школярів активно включатися в навчальну, дослідно-пошукову, предметно-перетворювальну, суспільно-корисну діяльність, а також у здатності до співпереживання, співчуття. Ці мотиви дозволяють старшокласникам брати участь в різноманітних видах діяльності.

У практичному компоненті соціальної відповідальності суттєвим є виявлення пізнавальних, пошукових, організаторських, предметно-перетворювальних умінь та вмінь суб’єкт-суб’єктної взаємодії на рівні звичок як основи відповідальності.

Виходячи з сутнісної структури соціальної відповідальності, нами визначені рівні її сформованості у старшокласників.

Високий рівень розвитку соціальної відповідальності старшокласників (свідома активно-позитивна діяльність) характеризується стійкою мотивацією у поведінці і діяльності, виявленням внутрішніх (самопізнання, самоствердження, самореалізації), соціально-значущих (міжособистісних) мотивів; стійкою системою цінностей, виявленням взаємозалежності власного “Я” з суспільним “Ми”. Такі школярі із задоволенням виконують громадські доручення, беруть активну участь у різних видах діяльності, зацікавлюють інших. У них високо розвинена особистісна рефлексія, емпатія, вони завжди готові прийти на допомогу. Таким старшокласникам властивий високий рівень самоорганізації і самоконтролю. Їх вирізняє здатність до самокорекції й саморегуляції власних дій, вчинків, почуттів.

Середній рівень розвитку соціальної відповідальності старшокласників (ситуативно-позитивна діяльність) характеризується вибірковою мотивацією, яка дозволяє їм достатньо усвідомлювати взаємозалежність своїх прав і обов’язків. У них недостатньо стійка шкала цінностей. Школярі беруть активну участь у різних видах діяльності, але не зацікавлюють інших. Вони мають недостатньо розвинену особистісну рефлексію, емпатію, тому сферу прояву милосердя обмежують матеріальною допомогою. Терплячість і великодушність проявляють лише щодо близьких і друзів. Їм притаманний недостатній рівень самоорганізації і самоконтролю, а самокорекція, саморегуляція власних дій, вчинків, почуттів не завжди присутні.

Низький рівень розвитку соціальної відповідальності старшокласників (слабка конструктивно-позитивна діяльність) вирізняється егоцентричною спрямованістю, користолюбством. Шкала цінностей є нестійкою, внутрішньо-суперечливою. Ці школярі не співвідносять своє “Я” з нормами поведінки, а цінність цих норм визначається тим, наскільки вони здатні сприяти популярності серед однокласників. Вони пасивні виконавці, не виявляють ініціативи у діяльності. Саморефлексія таких є низькою, вони байдужі до переживань оточуючих, не виокремлюють суттєвих ознак і проявів милосердя, обмежують сферу її прикладання лише допомогою старим і дітям. Насильству над іншими не протистоять. Самокорекція та саморегуляція поведінки у них або відсутні, або ситуативні. Їхня діяльність регулюється переважно вимогами старших, зовнішніми стимулами та спонуканнями.

Як свідчать результати констатуючого етапу експерименту, всі компоненти соціальної відповідальності в експериментальній групі виявляються на середньому рівні актуалізації. Серед компонентів соціальної відповідальності старшокласників домінуючим є когнітивний, причому, у дев'ятикласників і десятикласників він є найбільш розвиненим – 43,8% та 44,1 % (у контрольних групах – 47,9% та 40,1% відповідно). Рівень сформованості емотивного компоненту є надто низьким (29,1 % та 29,8 % – в експериментальних та 25,3 % і 28,8 % у контрольних групах). До одинадцятого класу рівень його сформованості збільшується, але не суттєво. Щодо практичного компонента, то рівень його розвитку в учнів дев'ятого та десятого класів – 27,1 %, 26,1 % та 26,8 % 31,1 % відповідно. А в одинадцятикласників – 35,7 % в експериментальних групах та 35,6% у контрольних. В обох групах надто слабко проявляться внутрішня мотивація, особливо бажання старшокласників включатися в реальну діяльність.

У процесі формуючого експерименту реалізована структурно-функціональна модель шляхів формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності (див. схему 1).

Програма формуючого експерименту, якою було охоплено біля 500 старшокласників та понад 90 вчителів, включала використання певної системи форм і методів розвитку соціальної відповідальності в експериментальних групах (факультатив “Соціальна відповідальність особистості: психолого-педагогічний аспект”; психолого-педагогічні тренінги суб’єкт-суб’єктної взаємодії; організація учнівського самоврядування; включення юнаків і дівчат до предметно-перетворювальної, суспільно-корисної (волонтерської), дослідно-пошукової діяльності). Використання новітніх особистісно-орієнтованих технологій (факультатив, тренінги суб’єкт-суб’єктної взаємодії, диспути, рольові ігри, брейн-ринги, соціодрами, аукціони, дослідження та захист творчих робіт у рамках МАН, волонтерська діяльність, метод саморефлексії та ін.) дозволило зміцнити динаміку зростання всіх компонентів соціальної відповідальності

У процесі реалізації особистісно-орієнтованих виховних технологій відбулися якісні зрушення у мотивації відповідальної поведінки старшокласників. Тим самим змінилася структура предмета відповідальності, а саме: у юнаків і дівчат розширилося поле усвідомлених обов’язків у процесі виконання соціальних ролей; відбулася інтеріоризація інстанції соціальної відповідальності із зовнішнього рівня на суб’єктний (як результат присвоєння когнітивного і практичного компонентів та перетворення їх в особистісну якість).

Схема 1

Структурно-функціональна модель формування соціальної

відповідальності старшокласників

Зазначимо, що в результаті формуючого етапу експерименту вдалося значно активізувати розвиток когнітивного компонента соціальної відповідальності у старшокласників (59,1%). Відбулися якісні зрушення в мотивації їх поведінки і відповідно простежується розвиток емотивного (54,3%) та практичного (65,2%) компонентів. У контрольних групах (де були реалізовані традиційні виховні засоби), ці показники мало змінилися: когнітивний – 32,4%; емотивний – 36,1%; практичний –35,6%.

Як свідчать експериментальні дані, позитивні зміни у розвитку соціальної відповідальності як генералізуючого особистісного новоутворення були досягнуті завдяки реалізації структурно-функціональної моделі формування соціальної відповідальності старшокласників, основними функціями якої є спонукальна, інформативна та діяльнісна.

У процесі експериментальної роботи обґрунтовано і визначено психолого-педагогічні умови формування соціальної відповідальності старшокласників. Серед них: розвиток внутрішньої мотивації; формування знань і вмінь відповідальної поведінки; поєднання навчальної та дослідно-пошукової діяльності учнів; включення їх в різноманітні види діяльності з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей; координація життя і діяльності школярів органами учнівського самоврядування; застосування у виховній діяльності новітніх технологій, систематичне діагностування та корекція розвитку соціальної відповідальності.

Аналіз кількісних показників прояву соціальної відповідальності (середніх показників зростання емотивного, когнітивного та практичного компонентів) дозволив виявити динаміку її розвитку у досліджуваних групах старшокласників (див. табл. 1).

Таблиця 1.

Динаміка розвитку соціальної відповідальності

старшокласників

Рівні

розвитку

соціальної відпо-відальності | Констатуючий експеримент

(у %) | Підсумковий експеримент

(у %) | Різниця між показниками

(у %) | Е | К | Е | К | Е | К

Високий | 29,8 | 26,5 | 43,8 | 30,4 | +14 | +3,9 | Середній | 37,4 | 35,4 | 47,4 | 38,1 | +10 | +3,8 | Низький | 32,8 | 38,1 | 8,8 | 31,5– | 24– | 6,6 |

Як свідчать експериментальні дані, зростання соціальної відповідальності як генералізуючого особистісного новоутворення старшокласників спостерігається в обох групах. Проте його динаміка в контрольній групі є не суттєвою, оскільки ці школярі брали участь у діяльності загального спрямування. В експериментальній групі показники зростання є вагомими, оскільки цьому сприяла спеціальна система організованих засобів, які дозволили старшокласникам активно включатися в різноманітні види діяльності.

Узагальнені результати нашого дослідження підтвердили ефективність дієвості структурно-функціональної моделі формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності, що дає підстави для наступних висновків:

1. Ретроспектива дослідження соціальної відповідальності дозволила розкрити сутність та структуру даного поняття щодо проблем формування цього психологічного утворення у сучасних старшокласників. Соціальну відповідальність старшокласників ми розуміємо як генералізуючу якість, що характеризує: соціальну типовість особистості, тобто її здатність дотримуватися у своїй поведінці й діяльності загальноприйнятих у даному суспільстві соціальних норм; вміння об'єктивно прогнозувати, проектувати власні дії; здійснювати адекватну самооцінку і самоконтроль; активно й соціально-значуще виявляти свої індивідуальні здібності; виконувати рольові обов'язки та звітувати за власні дії.

2. У структурі соціальної відповідальності старшокласників ми виділяємо емотивний, когнітивний і практичний компоненти, які у своїй сутності розкривають системний зміст цього поняття і виконують, відповідно, спонукальну, інформаційну та діяльнісну функції.

3. У процесі дослідження продіагностовано показники сформованості соціальної відповідальності у старшокласників. Такими, передовсім, є активна участь юнаків і дівчат у виконанні громадських доручень, самостійність, здатність доводити справу до логічного завершення, готовність прийти на допомогу іншим, співпереживання, виявлення внутрішньої мотивації (самопізнання, самоствердження, самовираження, самореалізація), здатність до самоконтролю дій, вчинків, почуттів, поведінки і діяльності. При цьому виявлено, що у реальній практиці навчальних закладів відсутні достатні психолого-педагогічні умови, зміст і засоби оптимального розвитку цієї якості у старшокласників.

4. Доведено, що формування соціальної відповідальності старшокласників зумовлюється складною ієрархією особистісних та суспільно-значущих мотивів, зокрема внутрішньою мотивацією, яка пов’язана зі змістом діяльності, потребами старшокласників, і мотивацією зовнішньою, котра, у свою чергу, включає й соціальну. Вищим рівнем мотивації є перетворення потреби у свідомий інтерес як визначальний чинник діяльності. Перехід суспільних потреб в індивідуальні відбувається в результаті усвідомлення, прийняття, засвоєння таких школярами. Тим самим ці потреби стають визначальним чинником їх особистісного розвитку. Розвиток мотивів відповідальної поведінки старшокласників здійснюється у напрямку від зовнішніх спонук до появи власних внутрішніх мотиваційних утворень, в результаті чого відбувається інтеріоризація інстанції відповідальності: відповідальність "для інших" стає відповідальністю "для себе".

5. Виявлено критерії та рівні сформованості соціальної відповідальності старшокласників. Вони характеризуються особливостями предмета відповідальності, зокрема його усвідомленням, специфікою інстанції відповідальності, характером соціально-значущих, внутрішніх мотивів, а також особливостями розвитку емотивного, когнітивного і практичного компонентів. При цьому, виділено три рівні соціальної відповідальності: високий, середній, низький.

6. Розроблена нами структурно-функціональна модель, основними компонентами якої є мета, завдання, функції, форми та методи, виявила високу виховну ефективність стосовно реального прояву соціальної відповідальності у різноманітних видах життєдіяльності старшокласників.

7. Встановлено, що процес формування соціальної відповідальності старшокласників ефективно здійснюється при дотриманні певних психолого-педагогічних умов (розвиток внутрішньої мотивації; формування знань і вмінь відповідальної поведінки; поєднання навчальної та дослідно-пошукової діяльності учнів; включення їх в різноманітні види діяльності з урахуванням індивідуальних інтересів і здібностей; координація життя і діяльності школярів органами учнівського самоврядування; застосування у виховній діяльності новітніх технологій, систематичне діагностування та корекція розвитку соціальної відповідальності), які дозволяють скеровувати виховний процес у напрямі виявлення суб'єктності старшокласника щодо реалізації предмета відповідальності, а також застосуванні опосередкованого керування процесом розвитку особистості старшокласників як суб'єктів відповідальної поведінки, врахуванні їх індивідуальних особливостей.

8. У процесі формуючого етапу експерименту на основі аналізу за схемою відповідності рівнів розвитку соціальної відповідальності старшокласників якісним параметрам її структурних компонентів (когнітивного, емотивного і практичного), вдалося виявити динаміку зростання цього особистісного новоутворення.

9. За результатами дослідно-експериментальної роботи встановлено, що оптимізації розвитку соціальної відповідальності старшокласників слугує використання новітніх особистісно-орієнтованих технологій (вивчення факультативного курсу “Соціальна відповідальність особистості: психолого-педагогічний аспект”, участь у тренінгах міжособистісної суб'єкт-суб'єктної взаємодії, рольових іграх, диспутах, самоврядуванні, пізнавальній, предметно-перетворювальній суспільно-корисній і дослідно-пошуковій діяльності), які через мотиваційні чинники призводять до того, що в учнів відбувається присвоєння соціально-морального досвіду. Саме завдяки саморефлексії такий стає внутрішнім надбанням особистості і регулятором (на рівні самоконтролю) поведінки й діяльності. Тим самим соціальна відповідальність як інтегральне особистісне новоутворення дозволяє старшокласникам реалізувати себе у подальшому професійному самовизначенні й життєдіяльності.

Проведене теоретико-експериментальне дослідження, безумовно, не вичерпує повноти всієї проблеми. Його результати дозволяють окреслити перспективи подальшого вивчення даної проблеми: виявлення чинників розвитку почуття обов'язку у дітей молодшого шкі-льного віку; створення умов для особливостей виявлення детермінант та педагогічних механізмів формування морального обов'язку підлітків. Також виникає потреба порівняльного аналізу у формуванні відповідальності українських школярів та їх зарубіжних однолітків (у східних і західних моделях освіти).

Основні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення у таких публікаціях автора:

1. Тернопільська В. І. Екологічна культура старшокласників у контексті відповідальності. – Луганськ: Вид-во ЛДПУ "Альма-Матер", 2000. – С. 139-143.

2. Тернопільська В. І. Відповідальність старшокласників: історико-педагогічний аспект // Збірник наукових праць за матеріалами Всеукраїнської наукової конференції “Проблеми професійної підготовки педагогічних працівників”. – Житомир: Вид-во, ЖДПУ, 2000. – С. 104-106.

3. Тернопільська В. І. Ідея відповідальності особистості у гуманітарних науках // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2002. – № 9. – С. 69-73.

4. Тернопільська В. І. Соціальна відповідальність учнівської молоді: динаміка розвитку // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі. Зб. наук. пр. – Рівне: Волинські Обереги, 2002. – С. 138-140.

5. Левківський М. В., Тернопільська В. І. Соціальна відповідальність шкільного юнацтва: новітні технології формування // Вісник Житомирського педагогічного університету. – 2002. – № 9. – С. 206-209 (авторських – 3 с.).

6. Тернопільська В. І. Питання відповідальності старшокласників // Духовність українства: Зб. наук. пр. – Житомир: Вид-во ЖІПСТ, 1999. – С. 86-90.

7. Тернопільська В. І. Особливості виявлення відповідальності ліцеїстами // Науково-педагогічний пошук молодих дослідників: Зб. наук. пр. студентів та аспірантів. – Житомир: Вид-во ЖДПУ, 2000. – С. 48-51.

8. Тернопільська В. І. Відповідальність особистості як важливий фактор соціалізації молоді // Педагогічна творчість: пошук молодих дослідників: Зб. наук.-метод. пр. /За ред. М. В. Левківського – Житомир, 2002. – С. 101-105.

9. Тернопільська В. І. Розвиток соціальної відповідальності старшокласників (методичні рекомендації). – Житомир: Вид-во ЖДПУ, 2002. – 60 с.

10. Тернопільська В. І. Аналіз соціальної відповідальності у площині процесу соціалізації особистості // Соціально-педагогічні проблеми сучасної середньої та вищої освіти в Україні: Зб. наук. пр. /За ред. Н. А. Сейко. – Житомир: Вид-во ЖДПУ, 2002. – С. 297-299.

11. Тернопільська В. І. Робота психологічної служби ліцею // Вісник Житомирського державного центру науково-технічної інформації: Новини освіти і науки Житомирщини. – 2002. - № 12. – С. 37-38.

12. Тернопільська В. І. Соціальна відповідальність старшокласників // Тези доповідей Х науково-методичної конференції ЖВІРЕ. – Житомир: Вид-во ЖВІРЕ, 1999. – Ч. 2. - С. 24-25.

13. Тернопільська В. І. Соціальна відповідальність особистості // Тези доповідей ХІІ науково-методичної конференції ЖВІРЕ. – Житомир: Вид-во ЖВІРЕ, 2000. – Ч. 2. - С. 26-27.

14. Тернопільська В. І. Відповідальність особистості // Тези доповідей ХІІІ науково-методичної конференції ЖВІРЕ. – Житомир: Вид-во ЖВІРЕ, 2002. – Ч. 1. - С. 16-17.

АНОТАЦІЯ

Тернопільська В. І. Формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності . – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю – 13.00.07. – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України. Київ, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню актуальної проблеми формування соціальної відповідальності старшокласників у позанавчальній діяльності. З’ясовано сутність і зміст понять: “відповідальність”, “соціальна відповідальність”, “позанавчальна вихована діяльність у закладах нового типу”, “учнівське самоврядування”, “види предметно-перетворювальної діяльності старшокласників”, “тренінг суб’єкт-суб’єктної взаємодії”.

Шляхом теоретичного аналізу вдалося виявити компоненти соціальної відповідальності сучасних старшокласників (емотивний, когнітивний і практичний). При цьому всі компоненти в реальному педагогічному процесі взаємодіють, утворюючи системну якість. Розроблена сутнісна структура соціальної відповідальності старшокласників.

Дисертаційна робота містить визначені та експериментально перевірені психолого-педагогічні умови формування соціальної відповідальності старшокласників у відповідності із зазначеною структурою. Серед шляхів її формування визначальними є включення учнів до вивчення факультативного курсу “Соціальна відповідальність особистості: психолого-педагогічний аспект”, у тренінги суб’єкт-суб’єктної взаємодії. По-новому розглядаються напрями предметно-перетворювальної діяльності старшокласників-ліцеїстів. Визначальним при цьому є діяльність учнівського самоврядування, участь юнаків і дівчат у дослідно-пошуковій, суспільно-корисній та предметно-перетворювальній діяльності та ін.

Ключові слова: відповідальність особистості, соціальна відповідальність старшокласників, міжособистісна взаємодія, внутрішня мотивація, тренінг суб’єкт-суб’єктної взаємодії, “Я-концепція” особистості, учнівське самоврядування.

АННОТАЦИЯ

Тернопольская В. И. Формирование социальной ответственности старшеклассников во внеучебной деятельности. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности: 13.00.07 – теория и методика воспитания. – Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена исследованию актуальной проблемы формирования социальной ответственности старшеклассников во внеучебной деятельности. Раскрыты сущность и содержание понятий: "ответственность", "социальная ответственность", "внеучебная воспитательная деятельность в учреждениях нового типа", "ученическое самоуправление", "виды предметно-преобразовательной деятельности старшеклассников", "тренинг субъкт-субъктного взаимодействия".

Путем теоретического анализа выявлены компоненты социальной ответственности современных старшеклассников (эмотивный, когнитивный и практический). Показано, что все компоненты в реальном педагогичеком процессе взаимосвязаны и взаимообусловлены, тем самым, взаимодействуя, образуют системное качество (интегральное личностное новообразование юношей и девушек школьного возраста). Исходя из теоретичекого анализа, представлена сущностная структура социальной ответственности старшеклассников.

На основе теоретического анализа и констатирующего этапа эксперимента разработана структурно-функциональная модель формирования социальной ответственности старшеклассников во внеклассной деятельности.

Представлены экспериментально проверенные психолого-педагогические условия эффективного формирования социальной ответственности старшеклассников в соответствии с ее сущностной структурой и практической моделью. В этой связи определяющим есть включение учащихся в процесс изучения факультативного курса "Социальная ответственность личности: психолого-педагогический аспект", важной составляющей котрого является тренинг субъект-субъектного взаимодействия.

По-новому рассматриваются направления предметно-преобразовательной и других видов деятельности старшеклассников-лицеистов. Определяющим в этой связи есть деятельность ученического самоуправления, участие юношей и девушек в исследовательско-поисковой, общественно-полезной, предметно-преобразовательной деятельности и др.

Среди психолого-педагогических условий формирования социальной ответственности старшеклассников определяющими были: развитие внутренней мотивации; формирование знаний и умений ответственного поведения; соединение учебной и исследовательско-поисковой деятельности учеников; включение их в разнообразные виды дельности с учетом индивидуальных интересов и наклонностей; координация жизнедеятельности старшеклассников органами ученического самоуправления; использование в воспитательной деятельности новейших технологий; систематическая диагностика и коррекция развития социальной ответственности.

Ключевые слова: ответственность личности, социальная ответственность старшеклассников, межличностное взаимодействие, внутренняя мотивация, тренинг субъект-субъектного взаимодействия, "Я-концепция" личности, ученическое самоуправление.

ABSTRACT

Ternopilska V. I. Formation of social responsibility of senior pupils in out-study activity. – Manuscript.

The thesis is submitted for a candidate degree in pedagogical sciences, specialty 13.00.07. - Theory and methods of upbringing. – The Institute of Upbringing Problems. The Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kiev, 2002.

The paper is devoted to research of topical problem of the development of social responsibility in senior pupils in out-study upbringing activity. The essence and contents of the notion “responsibility”, “social responsibility”, “out-study upbringing activity in the institutions of a new type”, “pupils self-ruling”, “the types of things transformational activity of senior pupils”, “the training of inter-personality interaction”.

By ways of theoretical analysis the components of social responsibility of modern senior pupils (emotional, cognitive and practical) are revealed. All these components in real pedagogical process are interlinked, creating a system faculty (an integral personal newly created