НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Тіщенко Валерій Володимирович

УДК 343.98

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ РОЗСЛІДУВАННЯ

КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Одеської національної юридичної академії, Міністерства освіти і науки України.

Науковий консультант - доктор юридичних наук, професор Коновалова Віолетта Омелянівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри криміналістики, академік Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

–

–

–

Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра криміналістики, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 14 жовтня 2003 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України (61024, м. Харків-24, Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків-24, Пушкінська, 77).

Автореферат розісланий 11 вересня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Одним з найнебезпечніших кримінальних проявів сучасної злочинності є корисливо-насильницька діяльність. Злочини, що до неї відносяться, заподіюють велику матеріальну шкоду фізичним особам, підприємствам, організаціям і установам різних форм власності, посягають на здоров'я, фізичну і психічну недоторканість громадян, нерідко супроводжуються вбивствами. Такі злочини суттєво порушують конституційні права людини: невід'ємне право на життя, на повагу і гідність, на свободу та особисту недоторканість (ст.ст.27-29 Конституції України), а також на соціальне і матеріальне благо - право власності (ст.ст.13,41 Конституції України). Українська держава визнає людину, її життя і здоров'я, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю (ст.З Конституції України) і забезпечує захист прав усіх суб'єктів власності (ч.З ст.13 Конституції України).

Слід зазначити, що кількість корисливо-насильницьких злочинів протягом останніх років залишається стабільно високою. Аналіз слідчої практики показує, що дії злочинців мають тенденцію до зростання їх суспільної небезпеки, вдосконалення і переростання у злочинну групову діяльність. Як правило, кожний наступний злочин відрізняється від попереднього більш ретельною підготовкою, більшою зухвалістю і жорстокістю. У ряді випадків такі злочини характеризуються докладним моделюванням ходу і варіантів злочинних операцій, чітким розподілом ролей між співучасниками, маскуванням місць переховування викраденого майна, наявністю постійних каналів його збуту. До 10 % корисливо-насильницьких злочинів вчиняються організованими групами. Вчасне припинення і успішне розслідування злочинів названої категорії викликає значні труднощі. Про це свідчить і порівняно невисокий рівень їх розкриття (65-70%) і те, що деякі з них вчиняються протягом тривалого часу.

Важливу роль у підвищенні ефективності розслідування тяжких і особливо тяжких злочинів, до яких відносяться і корисливо-насильницькі злочини, повинні відіграти наукові дослідження. В останні роки досить продуктивним виявився системно-діяльнісний підхід у вивченні як злочинної діяльності, так і діяльності з розслідування злочинів, що знайшло своє відображення в наукових працях криміналістів України й інших країн СНД: Ю.П. Аленіна, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, І.О. Возгріна, А.Ф. Волобуєва, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимова, В.Г. Гончаренка, Г.В. Густова, Л.Я. Драпкіна, А.В. Дулова, В.А. Журавля, Г.О. Зоріна, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, В.Я. Колдіна, О.М. Колесніченка, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, В.Г. Лукашевича, Г.А. Матусовського, В.О. Образцова, М.В. Салтєвського, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та ін. Такий підхід дозволяє істотно підвищити ефективність криміналістичних рекомендацій, спрямованих на оптимізацію розслідування злочинів у цілому, а також окремих категорій (видів і груп) злочинів.

У криміналістиці велика увага приділяється розробці методик розслідування окремих видів і груп злочинів. При цьому нерідко вихідною передумовою вбачається положення, що чим вужче коло злочинів, виділених для криміналістичного дослідження, тим більш конкретними, а значить і більш ефективними будуть наукові рекомендації з їх розкриття і розслідування. Але таке твердження не завжди правильне. Не заперечуючи важливості і необхідності "вузьких" методик, необхідно вказати на значення міжвидових методик розслідування, що відповідають більш високому рівню абстракції і створені на основі вивчення певної категорії криміналістично подібних видів і груп злочинів. Міжвидова методика за своїми інтегративними властивостями є синтезом узагальнених окремих методик і призначена на новому якісному рівні забезпечити комплексне розслідування певної злочинної діяльності в повному обсязі.

Доцільність розробки міжвидових методик обумовлена тим, що на момент порушення кримінальної справи далеко не завжди можна дати однозначну кримінально-правову оцінку події, яка розглядається, а, отже, правильно вибрати відповідну видову методику розслідування. Разом з тим, криміналістична оцінка вихідної слідчої ситуації дозволяє достатньо точно віднести конкретний випадок до певного типу, роду, категорії злочинів, визначити напрямок розслідування і поставити необхідні тактичні завдання. Такі методики сприяють також системному, повному і, в той же час, вибірковому підходу до розслідування ряду однотипних злочинів, тобто злочинної діяльності однієї особи чи групи осіб, у т. ч. осередків злочинів.

Однією з міжвидових методик, що підлягає глибокій науковій розробці, є методика розслідування корисливо-насильницьких злочинів. До даної категорії злочинів відносяться: бандитизм, чинений з корисливих спонукань, (ст. 257 КК України), насильницькі грабежі (ст.186 КК), розбої (ст.187 КК), у т. ч. поєднані із вбивством (п.6 ч.2 ст.115 КК), вимагання (ст.189 КК), викрадення і вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів (ч.З ст.262 КК), наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів (ч.2 і 3 ст.308 КК), вчинені із застосуванням відповідних форм насильства. Названі злочини об'єднані низкою загальних ознак за цілями, мотивами, об'єктами посягань, а також за способами їх здійснення, які характеризуються застосуванням чи погрозою застосування насильства. Спостерігається і спільність у закономірностях утворення, виявлення та дослідження слідів та інших елементів криміналістичної характеристики даних злочинів, а отже, і в методах їх розслідування.

В Україні і країнах СНД монографічне вивчення криміналістичних аспектів корисливо-насильницьких злочинів і розробка міжвидової методики їх розслідування не проводилися, а дисертаційні дослідження з даної проблеми не виконувалися.

Усе сказане свідчить про актуальність даної проблеми і обумовлює вибір теми і зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось відповідно до напрямків, визначених Комплексною цільовою програмою боротьби зі злочинністю на 1996-2000 роки, затвердженою Указом Президента України № 837/96 від 17.09.96 р., а також Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженою Указом Президента України від 25.12. 2000 р. № 1376. Обрана проблема дослідження є складовою частиною загальної наукової теми, що виконує Одеська національна юридична академія "Правові проблеми становлення і розвитку сучасної Української держави" (номер державної реєстрації 0101 V 001195) і науково-дослідницької роботи кафедри криміналістики ОНЮА "Криміналістичні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення концептуальних теоретичних положень щодо розкриття корисливо-насильницьких злочинів та розробка міжвидової методики їх розслідування.

Поставлена мета обумовлює необхідність виділення ряду завдань:

1.

2.

3.

4. Виділення криміналістичних аспектів слідчої діяльності і визначення науково-методичних основ розслідування злочинів.

5.

6.

7.

8.

Об'єктом дисертаційного дослідження є діяльність з вчинення корисливо-насильницьких злочинів і конфронтуюча до неї діяльність з розслідування та розкриття зазначених злочинів.

Предметом дослідження є криміналістично значимі параметри корисливо-насильницької діяльності і супутнього їй механізму слідоутворення, а також засоби і методи діяльності, що спрямована на ефективне розслідування і розкриття корисливо-насильницьких злочинів. У предмет дослідження входять також концептуальні питання, що стосуються теоретичних положень методики розслідування.

Методи дослідження. Методологічною основою розслідування є матеріалістична діалектика, її закони і категорії. Відповідно до цілей і завдань дослідження використовувалася сукупність принципів сучасної теорії пізнан-ня, зокрема, системно-діяльнісний, структурний і функціональний підходи.

При дослідженні системи корисливо-насильницьких злочинів і діяльності з їх вчинення застосовувалися методи системно-структурного аналізу, формально-логічні, статистичні, документальні, екстраполяції і моделювання, що дало змогу визначити поняття корисливо-насильницької злочинної діяльності, виявити і вивчити криміналістичне значимі характеристики такої діяльності і її відображення в навколишньому середовищі. Методи порівняння, типологічного, кількісного і якісного аналізу зумовили виділення й розробку криміналістичної класифікації зазначених злочинів.

У дослідженні генезису окремих теорій, вчень, наукових категорій, поглядів з проблем методології криміналістики, тактики і методики розслідування (криміналістичної класифікації, криміналістичної характеристики злочинів, завдань, принципів і структури методики розслідування та ін.) використовувався історичний метод.

Для дослідження проблем розслідування, пов'язаних з правовим забезпеченням ефективності слідчої діяльності, застосовувався порівняльно-правовий метод, за допомогою якого аналізувалося діюче кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство, а також законодавство, що регулює оперативно-розшукову діяльність України та Росії.

У ході вивчення слідчої діяльності використовувалися також методи системно-структурного, документального і функціонального аналізу, формально-логічні й евристичні, кібернетичні, психологічні, теорії управління, що дозволило виділити і дослідити ряд криміналістично значимих її аспектів: правовий, інформаційно-пізнавальний і організаційно-управлінський; визначити і класифікувати завдання розслідування, принципи побудови криміналістичних методик розслідування.

На основі використаних наукових методів дисертаційного дослідження й отриманих результатів для оптимізації слідчої діяльності запропонований комплекс емпіричних методів: криміналістичного версіювання і моделювання, аналітико-синтетичний, програмування й алгоритмізації, ситуаційного реагування, віктимологічного аналізу й інші, що складають у своїй сукупності систему методів розкриття корисливо-насильницьких злочинів.

Правову основу дослідження складають Конституція України, чинне кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, інші Закони України, постанови Пленуму Верховного Суду України, а також відомчі нормативні акти МВС і Генеральної прокуратури України, що регулюють слідчу й оперативно-розшукову діяльність правоохоронних органів.

Загальнотеоретичну базу дисертаційного дослідження забезпечили наукові праці у галузі криміналістики, а також філософії, загальної і судової психології, кримінального права, кримінального процесу, кримінології, оперативно-розшукової діяльності.

У процесі наукового дослідження вивчались та узагальнювались матеріали слідчої і судової практики (проаналізовано понад 600 кримінальних справ і матеріалів з корисливо-насильницьких злочинів за 1992-2001 роки, проведено опитування 200 слідчих, використані статистичні дані, огляди практики й аналітичні матеріали Генеральної прокуратури і МВС України з питань досудового слідства за останні десять років).

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першою у вітчизняній літературі монографічною працею, у якій з позицій системно-діяльнісного підходу та у відповідності до завдань криміналістики досліджуються корисливо-насильницькі злочини, а також криміналістичні методи і засоби їх розслідування. У роботі обґрунтовується ряд нових концептуальних положень і висновків, що відносяться до загальної теорії криміналістики та до методологічних основ криміналістичного дослідження діяльності з вчинення злочинів і діяльності з її розслідування:

1.

2.

3. Знайшла подальший розвиток концепція криміналістичної характеристики злочинів як синтезу структурних елементів злочинної діяльності, що здобуває свою специфіку в залежності від виділених рівнів певної сукупності злочинів і дозволяє створити їхню інформаційну модель, яка може використовуватись для наступних наукових досліджень, а також в практиці розслідування різних категорій злочинів. Удосконалені наукові критерії, за допомогою яких визначається склад елементів криміналістичної характеристики злочинів: 1) відображування змістовних ознак певної сукупності злочинів як системи діяльності; 2) утворювання структури, яка б вказувала на основні залежності в механізмі злочинів тієї чи іншої категорії; 3) відбиття інформації про механізм слідоутворення таких злочинів, що сприяє її використанню для побудови моделі розслідуваного злочину, а також для цілеспрямованого пошуку доказової інформації.

4. Вперше на основі теоретичних досліджень і використання узагальнення матеріалів слідчої і судової практики розроблена криміналістична характеристика корисливо-насильницької злочинної діяльності і побудовані її типові моделі в залежності від форм насильницьких дій: нападів, введення отрут або сильнодіючих речовин в організм жертви і вимагання. Сформульовано авторське уявлення про механізм злочину як про складний функціональний компонент криміналістичної характеристики, що відрізняється найбільшою інформаційністю та поєднує всі її елементи в єдине ціле, а також показана специфіка механізму корисливо-насильницьких злочинів.

5. Знайшло подальший розвиток дослідження теоретичних передумов і наукових положень, що утворюють інформаційно-пізнавальну структуру розслідування. Зокрема, обґрунтовано уявлення про розслідування як системну діяльність, що являє собою за формою та змістом складну динамічну, обмежено відкриту систему, яка взаємодіє з конфронтуючою системою діяльності з вчинення злочинів. Пізнання сутності і обставин злочину здійснюється за допомогою управління інформаційними процесами у відповідності до цілей розслідування, що зумовлює застосування конкретних методів, зокрема методу програмування розслідування.

6. Розвинуто теоретичні положення щодо принципів розробки методики розслідування злочинів як розділу криміналістики і принципів побудови окремих методик розслідування, що забезпечують ефективність наукових рекомендацій, оптимальну організацію розслідування та здійснення розкриття злочинів визначеної категорії.

7. Удосконалена концепція щодо поняття і ролі завдань у слідчій діяльності, визначені загальні і спеціальні завдання в розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів. Розвинуті положення стосовно поняття і значення обставин злочинної діяльності, що підлягають встановленню, обґрунтована їхня методико-криміналістична роль, проведене розмежування даного поняття з криміналістичною характеристикою злочину, визначене коло таких обставин у справах про корисливо-насильницькі злочинів.

8. Вперше визначені типові вихідні слідчі ситуації у розслідуванні корисливо-насильницьких злочинів, що створюються відповідно до кількісно-якісних характеристик первинної криміналістично значимої інформації й особливостей її джерел за схемою відносин "подія - особистість злочинця", "подія - особистість потерпілого", "подія - предмет посягання", а також тактичні завдання розслідування зазначених злочинів.

9. Уточнено поняття засобів розкриття злочинів, у зміст яких включається система аналітичних методів та відповідна сукупність підготовчих і організаційних заходів, слідчих і оперативно-розшукових дій.

10. Вперше визначені напрямки розслідування і розроблена програма вирішення методико-криміналістичних і тактичних завдань на початковому етапі розслідування корисливо-насильницьких злочинів в залежності від їх характеру і вихідних типових слідчих ситуацій.

11. Вперше обґрунтовані напрямки програмування наступного етапу розслідування корисливо-насильницьких злочинів, обумовлені завданнями даного етапу, а також сформованими слідчими ситуаціями чотирьох типів: 1) особа (група осіб), що підозрюється, встановлена і затримана; 2) особа (група осіб), що підозрюється, встановлена, але не затримана; 3) частина осіб, що підозрюються, встановлена і затримана; 4) є певні дані про злочинця, але конкретна особа, що підозрюється, не встановлена.

12. Знайшли подальший розвиток аналітичні методи встановлення особистості злочинця у справах з указаної категорії злочинів, до числа яких віднесені: 1) аналіз початкового етапу розслідування і наявної доказової бази; 2) віктимологічний аналіз; 3) об'єктно-предметний аналіз; 4) аналіз матеріальних об'єктів; 5) інтегративний метод. Запропонована система засобів вирішення типових завдань подальшого етапу розслідування після встановлення підозрюваної особи.

Таким чином, у дисертації розроблена концепція теоретично-методологічного дослідження корисливо-насильницької злочинної діяльності і слідчо-криміналістичної діяльності з її розслідування, а також науково-методичні і тактико-організаційні засади розробки і побудови міжвидової методики розслідування корисливо-насильницьких злочинів.

Практичне значення отриманих результатів. Викладені в дисертаційному дослідженні положення дозволяють використовувати їх в діяльності слідчих і оперативно-розшукових органів для вирішення суттєвих проблем, пов'язаних з повним і всебічним розслідуванням і розкриттям корисливо-насильницької злочинної діяльності у різних її формах. Вони розширюють і поглиблюють знання стосовно суб'єктів, об'єктів, механізму, обстановки і наслідків злочинної діяльності, а також надають можливість застосовувати запропоновані методи і засоби розслідування у вигляді типових програм розкриття корисливо-насильницьких злочинів.

Матеріали дисертаційного дослідження були направлені у вигляді методичних рекомендацій до Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України для впровадження у практику і знайшли своє застосування у діяльності слідчих і оперативно-розшукових підрозділів. Ряд положень дисертації відображені у навчальних посібниках, методичних рекомендаціях і посібниках для слідчих і органів дізнання, опублікованих як в Україні, так і за кордоном.

Результати дослідження впроваджені в навчальний процес при викладанні загального курсу криміналістики та спецкурсів з методики розслідування окремих видів злочинів в Одеській національній юридичній академії, в Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого, в Національній академії внутрішніх справ України, в Одеському юридичному інституті Національного університету внутрішніх справ України.

Матеріали і рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані в навчальному процесі юридичних вищих навчальних закладів України, у підготовці підручників і навчальних посібників, методичних вказівок і рекомендацій для практичних працівників, а також для підвищення кваліфікації слідчих і оперативних працівників.

Особистий внесок здобувача. У співавторстві з Є. Л. Стрєльцовим написана стаття, в якій дисертантом досліджені криміналістичні аспекти обставин корисливо-насильницьких злочинів, що підлягають встановленню.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародних і всеукраїнських науково-теоретичних і науково-практичних конференціях: в Ленінграді (1990), Києві (1992, 1996), Одесі (1993, 1994, 1995, 1996, 2000), Барнаулі (1994), Харкові (1999,2002), Уфі (2003).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у монографії, 35 статтях у наукових журналах і збірниках наукових праць, з них 22 у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАКом України, у чотирьох розділах навчальних та методичних посібників, у 16 тезах доповідей і повідомлень на наукових і науково-практичних конференціях.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, 14 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 445 стор., з них: основний текст - 383 стор.; список використаних джерел - 44 стор.(534 найменування); додатки - 17 стор.

ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обґрунтована актуальність, новизна теми дисертаційного дослідження і необхідність її наукової розробки; визначається його об'єкт, предмет, мета, завдання, характеризуються його методологічні та емпіричні основи; показано зв'язок роботи з державними планами боротьби зі злочинністю та планами проведення науково-дослідної роботи Одеської національної юридичної академії; відмічається наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення; вказується на форми апробації і впровадження наукових положень дисертації, а також її структура.

РОЗДІЛ 1 "КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКІ ЗЛОЧИНИ: КРИМІНАЛІСТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ" складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Поняття корисливо-насильницької діяльності і криміналістичні аспекти її вивчення" відмічається значення діяльнісного підходу для криміналістичного аналізу змісту злочину і його зовнішніх виявлень. Такий підхід дозволяє розглядати злочинну діяльність як одну з форм людської діяльності, але за своєю суттю вона є рушійною, деструктивною стосовно встановлених у державі суспільних відносин. Базуючись на дослідженнях діяльності у філософії і психології (Л.П. Буєва, П.Я. Гальперін, М.С. Каган, О.М. Леонтьєв, О.П. Огурцов, Е.Г. Юдін та ін,), і зокрема злочинної діяльності у кримінології і криміналістиці (І.М. Даньшин, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, В.М. Кудрявцев, О.М. Яковлєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Я. Колдін, М.П. Яблоков та ін.) проводиться порівняння понять "злочин", "злочинна діяльність", "злочинна поведінка" і робиться висновок про те, що кожний злочин, вчинений з обдуманим умислом, можна розглядати як діяльність, що складається з її підготовки, вчинення і приховування. Поряд з цим можна виділити випадки, коли юридичній оцінці підлягає цілий ряд злочинних діянь, детермінованих відповідними потребами, мотивами, цілями, способом життя суб'єкта, що утворює злочинну діяльність.

Злочинну діяльність необхідно розглядати як систему, виділяючи в ній наступні структурні елементи: 1) суб'єкт (особистість злочинця); 2) потреби та інтереси, що зумовлюють мотив і мету злочину; 3) об'єкт, на який спрямовуються дії суб'єкта; 4) процес (механізм) діяльності; 5) результат діяльності. Розумова діяльність суб'єкта, його злочинний і життєвий досвід використовуються ним для вибору об'єкта, постановки проміжних і кінцевих завдань, оцінки своїх сил і можливостей, умов, досягнутого результату, удосконалення і корегування своїх дій, вплив на поведінку інших осіб тощо.

Корисливо-насильницька злочинна діяльність як система утворюється на основі ряду характерних факторів. Першим системоутворюючим фактором даної категорії злочинів виступає корисливий мотив дій суб'єктів, що їх здійснюють. Другим фактором є ціль: задоволення своїх матеріальних потреб за рахунок чужого майна. Третім фактором є спосіб заволодіння майном – насильство, як фізичне так і психічне.

Корисливо-насильницька діяльність за своїм змістом являє собою сукупність злочинів, спрямованих на заволодіння чужим майном за допомогою насильства або погрози його застосування, а також дій, що забезпечують безперешкодне вчинення таких злочинів і подальше продовження їх здійснення. Головним завданням криміналістичного дослідження зазначеної діяльності є вивчення її механізмів та закономірностей слідоутворення, що сприятиме розробці відповідних методичних і тактичних рекомендацій.

Корисливо-насильницька злочинна діяльність має тенденцію до удосконалювання: з кожним новим епізодом вона носить усе більш продуманий характер, у діях злочинців виявляються риси професіоналізму. Окремі особи чи групи, що чинять корисливо-насильницькі злочини, можуть найматися для обслуговування організованих злочинних угруповань, пов'язаних з незаконною діяльністю в сфері економіки, або ставати їх структурними підрозділами.

З розвитком злочинної діяльності запити матеріального характеру у злочинців зростають, вони прагнуть контролювати певні регіони, займати високі місця в злочинній ієрархії. Така діяльність особи чи групи осіб переривається, як правило, лише у випадку її припинення правоохоронними органами. В інших випадках вона лише модифікується в залежності від умов, що їй сприяють і перешкоджають, шукає прикриття під виглядом легальної підприємницької діяльності.

Заслуговує уваги пропозиція В.П. Бахіна про більш повне і комплексне криміналістичне вивчення злочинної діяльності.

Структура злочинної діяльності, її змістовні особливості та закономірності відображення в об'єктивній дійсності повинні бути враховані і використані для розробки криміналістичної класифікації і криміналістичної характеристики злочинів.

У підрозділі 1.2. "Класифікація корисливо-насильницьких злочинів" дається криміналістична класифікація злочинів зазначеної категорії і вказується на значення такої класифікації.

Класифікацію можна розглядати як процес і результат застосування типологічного методу, що дозволяє розділити множинність об'єктів на підмножини (підкласи) за певними ознаками. Наукова класифікація допомагає розкрити сутність досліджуваних об'єктів, повніше і точніше виділити й оцінити їхні властивості, зв'язки і відносини, сприяє систематизації знань, понятійного апарата, служить базою для подальшої розробки теорій і положень у тій чи іншій науковій галузі.

З урахуванням досліджень з проблеми криміналістичної класифікації злочинів (Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, І.Ф. Герасимов, О.М. Колесніченко, Г.А. Матусовський, В.О. Образцов та ін.) доцільно виділити наступні положення.

Основними критеріями, за якими проводиться криміналістична класифікація злочинів, мають бути елементи предметної діяльності: суб'єкт (особа злочинця); мотиви та цілі його дій; об'єкт злочину (особа потерпілого і предмет посягання); обстановка (просторово-часові та інші умови дійсності); механізм, наслідки і результат злочину.

Криміналістична класифікація злочинів дозволяє провести багатосторонній аналіз виділених категорій злочинів, синтезувати їх криміналістично значимі властивості і дати відповідні криміналістичні характеристики таким категоріям злочинів.

Криміналістична класифікація злочинів обумовлює розробку різного рівня методик розслідування: міжвидових, видових, групових та позавидових, що сприяє їх успішному застосовуванню у відповідних слідчих ситуаціях. Вона надає можливість відокремити за мотивом, метою і способом заволодіння майном категорію корисливо-насильницьких злочинів, які мають спільну інформаційно-слідову структуру, що викликає необхідність розробки комплексної міжвидової методики розслідування зазначеної категорії злочинів.

Корисливо-насильницька діяльність складається з різноманітних злочинів, що відіграють в ній різну за значенням роль. На думку автора, досліджувана злочинна діяльність може включати в себе п'ять груп злочинів: базові, допоміжні, споріднені, побічні, супутні і нетипові.

До базових відносяться ті злочини, які є основними в злочинній діяльності особи чи групи осіб, і безпосередньо спрямованими на задоволення матеріальних потреб злочинців шляхом застосування насильства чи погрози його застосування до осіб, у яких викрадене майно знаходиться в особистій власності, у володінні, у користуванні, або яким воно довірено для збереження, транспортування, розпорядження і т.п.

Допоміжні злочини спрямовані на підготовку і забезпечення тих чи інших умов корисливо-насильницької злочинної діяльності, окремих її епізодів (наприклад, розкрадання, незаконне придбання чи виготовлення зброї, крадіжка форменого одягу для наступних проникнень у житло і нападів під видом працівників міліції); усунення перешкод у ході вчинення злочину і приховування слідів своїх дій (убивство свідків, підпал об'єкта, на який відбувався напад, надання опору при затриманні й ін.).

Спорідненими з корисливо-насильницькими злочинами можна назвати ті злочини, які у більшості випадків хоча й зумовлені корисливими мотивами і відбуваються з застосуванням чи з погрозою застосування насильства, однак матеріальні потреби злочинців задовольняються не за рахунок майна потерпілого, а за рахунок винагороди з боку замовників злочину або інших незаконних доходів. До таких злочинів відносяться вбивства, вчинені на замовлення, насильницьке викрадення людини з метою наступного продажу чи використання в корисливих цілях, примушування до виконання чи до невиконання цивільно-правових зобов'язань. Ці злочини можуть доповнювати корисливо-насильницьку діяльність, здійснюватися паралельно з нею або утворювати самостійну галузь злочинної діяльності.

До побічних відносяться злочини, що виходять за рамки цілей вказаної діяльності і відбуваються попутно, з урахуванням кримінальної ситуації (приміром, зґвалтування потерпілих, їхніх рідних і близьких, навмисне знищення чи ушкодження майна у ході розбійного нападу).

До нетипових можна віднести окремі злочини, які безпосередньо не пов'язані з ко-рисливо-насильницькою діяльністю, але чиняться окремими учасниками конкретної злочинної групи з різних мотивів (хуліганство, контрабанда, порушення правил про валютні операції й ін.).

При побудові криміналістичних моделей корисливо-насильницьких злочинів та розробці програм розслідування доцільно класифікувати такі злочини за способом заволодіння майном потерпілого (вчинені шляхом нападу, шляхом використання отруйних і сильнодіючих речовин, шляхом вимагання), а також за місцем їх вчинення і за ознаками, які характеризують злочинця, потерпілого та предмет посягання.

Приведена в дисертації класифікація корисливо-насильницьких злочинів сприяє розробці досить повної і разом з тим диференційованої їх криміналістичної характеристики, з'ясуванню генезису кримінальних і слідчих ситуацій, постановці криміналістичних завдань та побудові загальних й окремих слідчих версій, правильному вибору напрямку розслідування.

РОЗДІЛ 2 "КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ" складається з двох підрозділів

У підрозділі 2.1. "Теоретичні передумови розробки й аналізу криміналістичної характеристики злочинів" досліджуються поняття і структура криміналістичної характеристики злочинів та її значення в методиці розслідування.

В літературі значна увага приділяється проблемі криміналістичної характеристики злочинів (В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Г. Гончаренко, М.О. Колесніченко, В.О. Коновалова, Г.А. Матусовський, М.О. Селіванов, В.Г. Танасевич, М.П. Яблоков та ін.). В роботі аналізуються різноманітні точки зору щодо змісту, структури і значення даного поняття, що дозволяє автору висловити своє відношення до зазначеної проблеми.

У теоретичному аспекті криміналістична характеристика злочинів - наукове поняття, концепція, що спрямована на системно-структурне вивчення та узагальнення криміналістично значущих даних щодо певної категорії злочинів і сприяє розробці ефективних наукових рекомендацій з їх розкриття. Таке її значення пояснюється тим, що відомості, які в ній містяться, дозволяють отримати досить повне і правильне уявлення про відповідний об'єкт дослідження - певну категорію злочинів і орієнтувати слідчого на цілеспрямований пошук слідів, які вказують на обставини події і особу злочинця.

Криміналістична характеристика злочинів певної категорії являє собою синтез криміналістично значущих відомостей про такі злочини, що створює можливість побудови їх інформаційної моделі у найбільш типових варіантах, а також типових моделей даних злочинів і моделей їх окремих обставин, зокрема механізму вчинення злочинів, що сприяє простеженню всієї динаміки утворення слідової картини у відповідних кримінальних ситуаціях.

Криміналістична характеристика окремих категорій злочинів має також практичне значення.

По-перше, вона дає змогу слідчому керуватися знаннями про типові риси та особливості даного виду злочину в цілому, а також про його окремі ознаки, елементи і характер зв'язку між ними, типову слідову картину.

По-друге, вона надає можливість на початковому етапі розслідування, що часто відмічається різким дефіцитом потрібної інформації, використовувати її дані для побудови загальних та окремих версій, допомагає знайти правильний напрямок розслідування.

По-третє, кримінальна характеристика злочинів відкриває можливість встановлення та використання залежностей і зв'язків між її елементами для пошуку і прогнозування місця знаходження необхідних джерел інформації та її змісту, а надалі і для виявлення невідомих обставин злочину, що розслідується.

Таким чином використання слідчим знань про криміналістичну характеристику певної категорії злочинів сприятиме оптимізації розслідування у справі про злочин (злочинну діяльність), який відноситься до цієї категорії.

Вважаємо, що є сенс у виділенні поняття криміналістичної характеристики окремого злочину, яке знаходиться у співвідношенні до криміналістичної характеристики злочину певної категорії як "окреме" до "загального".

Кожна криміналістична характеристика окремих категорій злочинів складається шляхом аналізу і синтезу криміналістичне значущих ознак окремих злочинів, тобто визначення їх криміналістичної характеристики. Порівняння таких ознак у певній сукупності окремих злочинів дозволяє прийти до висновку про загальні і особливі, типові і нетипові властивості таких злочинів, що використовується при розробці їх криміналістичної характеристики. Сказане свідчить про науково-пізнавальне значення криміналістичної характеристики окремого злочину.

Це поняття має і практичне значення. Якщо слідчий аналізує обставини злочину, що ним розслідувався, і складає для себе його криміналістичну характеристику, він осмислено накопичує і збагачує свій професійний досвід і обсяг знань щодо спільних і особливих ознак злочинів відповідної категорії.

Криміналістична характеристика окремих злочинів відіграє важливу практичну роль і тоді, коли потрібно вирішити питання про можливе вчи-нення кількох нерозкритих злочинів однією й тією особою чи групою осіб.

В підрозділі 2.2. "Структурний аналіз криміналістичної характеристики корисливо-насильницьких злочинів" досліджуються дані, що визначають зміст елементів такої характеристики та криміналістично значущі зв'язки між ними.

На основі проведеного наукового аналізу криміналістична характеристика корисливо-насильницьких злочинів може бути визначена як загальна модель даної категорії злочинів, що відбиває особливості змісту і взаємозв'язку її елементів і сприяє оптимальному вирішенню завдань, які властиві розслідуванню і розкриттю вказаних злочинів.

Структуру криміналістичної характеристики корисливо-насильницьких злочинів доцільно визначати, виходячи зі структури предметної діяльності і умов, що забезпечують останню, а також зі специфіки цих злочинів.

Виходячи з цього її елементами є дані: а) про суб'єкт злочинів; б) про об'єкт (потерпілого і предмет посягань); в) про обстановку; г) про механізм злочинів; д) про результат і наслідки таких злочинів.

Дані про суб'єкт корисливо-насильницьких злочинів включають криміналістично значимі властивості злочинця стосовно його біологічних (статеві, анатомічні, вікові, фізіологічні), психічних (інтелектуальні, емоційні, вольові), соціальних (рід занять, сімейний стан, місце проживання, кримінальне минуле) ознак. Так, 92% злочинців розглянутої категорії - злочинці чоловічої статі, вік 72,6% складає 18-29 років, 63,6% - не працюють, або мають тимчасові заробітки, 34,2% - не мають середньої освіти, у 28% осіб вже був злочинний досвід. Більшість таких злочинів вчиняється групою осіб (близько 70%), причому, чим вища суспільна небезпека злочину, тим вища ступінь організованості таких кримінальних угруповань. Можна виділити: а) нестійкі групи, які чинять в своїй більшості грабежі, інколи - розбої та вимагання (60%); б) елементарно організовані групи, для яких більш характерно вчинення кваліфікованих грабежів, розбоїв і вимагань (30%); в) високоорганізовані угруповання, створені для тривалої злочинної діяльності, які чинять бандитські та розбійні напади, вбивства, кваліфіковані вимагання та інші тяжкі злочини (10%).

Серед даних, що характеризують особу потерпілого, слід виділити ті з них, які враховує злочинець при виборі жертви: наявність у неї певних цінностей, грошей, її стать, вік, фізичний і психічний стан, а також відношення і зв'язки, які існують між злочинцем та жертвою. Віктимологічні ознаки потерпілих можна покласти в основу їх класифікації, у відповідності до якої доцільно виділити типи: а) "необережних", б) "легковажних", в) "довірливих", г) "обережних", або "завбачливих" потерпілих. Тип і передкримінальна поведінка потерпілих нерідко зумовлюють виникнення злочинного замислу та характер дій щодо його реалізації. Врахування відомостей про особу потерпілого, типових зв'язків між ним і злочинцем дозволяє побудувати обґрунтовані версії стосовно кола підозрюваних осіб та обставин злочинів даної категорії.

Предметом злочинних посягань можуть бути різноманітні речі, але це головним чином гроші, дорогоцінне каміння і метали у різних формах і виробах, дорогий одяг, товари і предмети ( в тому числі вилучені з громадського обігу – зброя, наркотики та ін.), які користуються підвищеним попитом у певних верств населення.

Обстановка корисливо-насильницьких злочинів включає: 1) просторову характеристику всіх етапів злочину; 2) їх часову характеристику; 3) матеріальну обстановку місць підготовки, вчинення та приховування злочину; 4) погодні та інші природно-кліматичні умови; 5) поведінку потерпілих і свідків; 6) соціально-побутові і психологічні відношення між учасниками події; 7) обставини, які сприяють або перешкоджають вчиненню таких злочинів.

Треба враховувати, що злочинець може: а) активно впливати на обстановку з метою створення сприятливих умов для здійснення задуманого злочину; б) використовувати певні сприятливі умови і пристосовувати свої дії до тих умов, що склалися; в) знаходити знаряддя і засоби подолання перешкод до вчинення злочину. В цілому злочинець прагне використати обстановку, яка б відповідала умовам раптового, швидкого нападу і безпечного відходу з місця вчинення злочину, а також можливостям створення, підтримання або посилення психологічного тиску на потерпілого під час нападу або вимагання.

Механізм злочину є найбільш інформаційно-значущим елементом криміналістичної характеристики. Його зміст пов’язаний з властивостями особистості злочинця і потерпілого, предмета посягання і обстановки злочину. Механізм пов'язує в єдину систему зовнішню і внутрішню сторони злочину, суб'єкт і об'єкт, мету і результат, несе основну інформацію у вигляді різноманітних слідів-відображень про сутність і динаміку злочину, його обставини.

Структура механізму злочину складається з таких елементів: система дій з підготовки, вчинення злочину і уникнення від відповідальності; застосовані знаряддя і засоби; взаємодія учасників події; послідовність і характер взаємодії злочинця з різними об'єктами злочинної діяльності; сліди-відображення.

У злочинній діяльності характерним є намагання злочинців уникнути відповідальності і безперешкодно її продовжувати. Формами уникнення від відповідальності є: а) діяльність з приховування злочинів; б) діяльність, пов'язана з ухиленням від розслідування; в) діяльність з протидії розслідуванню.

Різностороннє висвітлення криміналістичної характеристики корисливо-насильницьких злочинів можливо лише з допомогою типових моделей їх механізму. Такі моделі побу-довані автором в залежності від основних форм злочинів – нападу і вимагання, а також від сту-пеня складності їх механізму - простого, ускладненого і складного. Запропоновані моделі дозволяють прослідкувати генезис відповідного різновиду вка-заних злочинів та привернути увагу до особливостей його слідової картини.

Результат злочину можна розглядати у прогностичному аспекті - як передбачення злочинцем підсумків своїх дій у відповідності до поставленої мети, і в ретроспективному аспекті - як реальний, фактичний підсумок вчиненого, оцінка якого може визначитися з внутрішньої сторони - суб'єктом злочину і з зовнішньої - слідчим.

Наслідки злочину включають в себе всі зміни, що виникли в результаті дій його учасників у суспільних відносинах, в матеріальній обстановці, у психічному та фізичному стані. Вказані наслідки містять і передають інформацію про мотиви і цілі, механізм і обстановку злочину, про його учасників та інші обставини події. До числа характерних наслідків корисливо-насильницьких злочинів відносяться: 1) втрата майна конкретною особою, підприємством, організацією, установою; 2) перехід майна у володіння до особи, яка його викрала; 3) використання злочинцем викраденого майна і розпорядження ним; 4) завдання фізичної і моральної шкоди потерпілому; 5) настання смерті потерпілого; 6) утворення матеріальних та ідеальних слідів.

Розробка і аналіз криміналістичної характеристики корисливо-насильницьких злочинів в цілому допомагає з'ясувати загальні криміналістично значущі риси сукупності названих злочинів і разом з цим встановити особливості, що притаманні певному виду чи групі таких злочинів. Тому створення загальної криміналістичної характеристики корисливо-насильницьких злочинів (злочинної діяльності) сприяє розробці та вивченню криміналістичних характеристик, які відбивають спільні та специфічні властивості окремих видів і підвидів зазначених злочинів.

РОЗДІЛ З "ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ПОБУДОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ" містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. "Слідча діяльність як об'єкт криміналістичного дослідження" аналізуються різні аспекти розслідування: пізнавальний, інформаційний та організаційний. Криміналістичним аспектам дослідження слідчої діяльності приділялася