ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ АРХІВІВ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ АРХІВНОЇ СПРАВИ ТА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА

ВИНОКУРОВА ФАІНА АВРАМІВНА

УДК 930 253(477.44):06"19" (043.3)

ФОНДИ ДЕРЖАВНОГО АРХІВУ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ДОЛІ ЄВРЕЇВ ПІД ЧАС НІМЕЦЬКО-РУМУНСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ

1941-1944 рр.

Спеціальність 07 00.06 історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Київ 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

БОРЯК Геннадій Володимирович,

Голова Державного комітету архівів України

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Дубровіна Любов Андріївна,

Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського, Інститут рукопису, директор.

кандидат історичних наук, доцент

Маковська Наталія Василівна,

Центральний державний архів вищих

органів влади та управління України, директор.

Провідна установа - відділ спеціальних історичних

дисциплін Інститут історії України НАН України.

Захист відбудеться “17” грудня 2003 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.864. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата наук в Українському науково-дослідному інституті архівної справи та документознавство за адресою-вул. Солом’янська,24, Київ,03110

Із дисертацією можна ознайомитись в читальному залі Науково-довідкової бібліотеки центральних державних архівів України вул. Солом’янська,24, Київ,03110

Автореферат розіслано “14” листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат історичних наук В.Бездрабко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Розвиток української історичної науки у 90-і роки ХХ ст. сприяв актуалізації досліджень маловивчених питань з вітчизняного архівознавства та джерелознавства. Об’єктивне вивчення проблеми нацистського геноциду щодо єврейського населення, участі українських евреїв в опорі нацизму і сьогодні актуальне для історичної науки з огляду на десятиліття замовчування цієї теми у радянській історіографії та відсутність спеціальних праць, де аналізувалася б джерельна база цього питання, в тому числі й його регіонального аспекту. Певною мірою це пояснюється тим, що лише з 90-х років ХХ ст., після розсекречення документів окупацій-ного часу, стало мож-ливим опрацювання архівних джерел окупаційних влад, а також після-воєн-них архівів КДБ, переданих на державне зберігання, де розкривалися документи стосовно дій Надзвичайної державної комісії з встановлення та розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників та їхніх спільників і заподіяних ними збитків громадянам (далі – НДК), архівно-слідчі та фільтраційні справи.

Фонди обласного рівня й сьогодні є неопрацьованими комплексами дже-рел з питання долі єврейського народу під час німецько-румунської окупації України 1941–1944 рр. Разом з тим доля євреїв у цей період заслуговує на окреме дослідження у зв’язку із тією трагедією, яку викликала ідеологія державного антисемітизму нацистської Німеччини в 1933–1945 рр. Актуальність поста-новки питання для архівознавства та джерелознавства пояснюється специфікою походження, змісту, складу документальних комплексів як джерельної бази з історії Голокосту на прикладі Державного архіву Вінницької області (далі – ДАВО), методи дослідження яких можуть бути залучені для аналізу архівних фондів інших архівів обласного рівня з цього питання.

Стан дослідження теми. Проблема Голокосту на Вінниччині на сьогодні потребує всебічної наукової розробки в контексті історії України за часів нацистської окупації. Загальні питання історії євреїв під час війни 1941–1945 рр. розглядалися у працях вітчизняних та іноземних дослідників, що розглянуто нами у 1 розділі дисертації. Однак архіви Вінниччини майже не вивчалися в аспекті долі євреїв під час окупації.

Спеціальними щодо Вінниччини є праці О. Круглова “Уничтожение еврей--ского населения в Винницкой области в 1941–1944 гг. Хроника событий” (Мог.–Подольский, 1997) та Й. Фінкільштейна “Книга мужества и скорби. Евреи Винницы в годы Великой Отечественной войны. Вып. 1. (Вин-ница, 1999)”. Окремі фрагментарні документи опублі-ковані в працях “Вінниччина в роки Великої Вітчизняної війни 1941 --– 1945 ” ( Одеса, 1971); “Парти-зан-ський

рух на Вінниччині. 1941–1944” (Одеса, 1975). Однак спеціального дослід-ження щодо реконструкції та аналізу фондів обласних архівів як джерельної бази дослідження долі євреїв у період німецько-румунської окупації немає.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема пов’я-зана із розробкою джерельної бази періоду Другої світової війни від-повідно до плану розвитку архівної справи у Вінницькій області на 1999 р.(п. 4.5), наукової роботи ДАВО на 2000–2003 рр. (п. 1.1, п. 1.15–17) та координується з темою “Довід-ковий апарат до документів Національного архівного фонду України” (шифр відомчої теми НДР 1.2.2, 2.1.2) Україн-ського науково-дослідного інституту архів-ної справи та документознавства.

Хронологічні межі: на базі фондів ДАВО, сформованих у 1941–2001 рр., роз-глядається період окупації Вінниччини німецькими та румунськими військами 1941–1944 рр.

Об’єкт дослідження - архівні фонди ДАВО установ німецької та румун-ської окупаційних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, колекція документів НДК, меморіальні колекції, окупаційна преса.

Предметом дослідження є вивчення джерельної бази з проблеми геноциду єврейського народу під час німецько-румунської окупації Віннич-чини, класи-фікаційний аналіз документів та з’ясування джерельної значущості фондів, комплексів та груп документів для розкриття теми, визначення основ-них на-прямів окупаційної політики в контексті долі єврейського населення у цей період.

Метою дослідження є встановлення комплексу архівних фондів та доку-ментів ДАВО з теми, проведення їхньої класифікації на базі з’ясування поход--ження, складу та змісту документів, розкриття джерелознавчого значення для висвітлення долі євреїв Вінниччини в окупаційний період.

Основними завданнями є: –

на базі історіографічного аналізу окреслити коло питань з проблеми долі євреїв під час Другої світової війни, ступінь вивчення теми стосовно євреїв Вінниччини; –

визначити фонди і комплекси документів у фондах ДАВО, здійснити ре-конструкцію джерельної бази вивчення питання; –

проаналізувати фонди, комплекси та групи документів як за поход-жен-ням, повнотою, так і за змістом і складом документів; –

встановити особливості та джерелознавчу цінність різних фондів ДАВО: як окупаційної адміністрації, так і колекцій радянського періоду, мемо-рі-альних колекцій та архівних фондів особового походження; –

з’ясувати загальну політику нацистів щодо “єврейського питання” у різних зонах окупації, встановити специфіку цієї політики у німецькій та румунській зонах окупації; –

дослідити зміст та значення комплексів джерел щодо участі євреїв у активних формах опору, антинацистському підпіллі та партизанському русі, виявити основні фактори виживання в окупації, в тому числі роль особистісного фактора.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: –

здійснено наукову реконструкцію джерельної бази дослідження долі євреїв Вінниччини в період окупації, встановлені її документальні комплекси, виявлені документи, що стосуються цього питання; –

проаналізовано різні за походженням фонди офіційних установ німецького, румунського та радянського походження, характер збирання, склад і зміст документів та матеріалів щодо геноциду євреїв та Голокосту, свідчень жертв нацизму, очевидців та учасників подій; –

простежено тенденції нацистської політики щодо долі єврейського насе-лен--ня Вінниччини в різних зонах окупації, розкрито значення пасивних та актив---них форм опору євреїв політиці геноциду, явищ колабораціонізму та милосердя; –

з’ясовано та джерелознавчо проаналізовано специфічні якості доку-ментів різного походження, встановлено джерелознавчу цінність доку-ментів різних груп, а також можливості комплексного дослідження питання гено-циду та Голокосту на прикладі Вінниччини.

Методологічною основою дисертації є принципи історизму, наукової об’єк-тивності; загальнонаукові методи: хронологічний, історико-порівняльний, класифікаційний; спеціальні методи: архівознавчого, документознавчого, джерелознавчого аналізу тощо.

Джерельна база дослідження – комплекс усіх архівних фондів ДАВО, зокрема окупаційної адміністрації, колекцій радянського періоду, меморіальних колекцій та особових архівних фондів, – складається з трьох комплексів доку-ментів. Перший – документи окупаційного періоду, а також окупаційна преса (газети обласного та місцевого рівня, збірки оголошень та постанов німецької та румунської окупаційних адміністрацій). Німецькі фонди пред-ставлені архівними документами Вінницького окружного комісаріату (ф. Р–1395), підпорядкованого генерал-комісаріату Житомирської генеральної округи (до складу якої входила німецька зона окупації Вінницької області), мирового та касаційного судів, що діяли при Вінницькому окружному комісаріаті (ф. Р–1618, ф. Р–3937); місцевих органів самоврядування: обласної, Вінниць-кої та Гайсинської міських управ (ф. Р–134, ф. Р–1312, ф. Р–3986), 15 фондів районних управ, 11 сільуправ, на території яких проживали євреї.

Румунськими фондами ДАВО є фонди префектур повітів Могилева (ф. Р–2966), Тульчина (ф. Р–2888), Жугастру (ф. Р–2988), пiдпорядкованої Балтськiй префектурi Бершадської претури (ф. Р–2317), а також 26 фондів районних та міських управ – претур; 17 фондів – сільуправ населених пунктів, де у колоніях та гетто проживали єврейські родини – місцеві та депортовані з Північної Буковини, Бессарабії та повіту Дорохой Румунії.

Другий комплекс документів відклався у фондах радянських установ. На базі цих документів були сформовані спеціальні колекції: Вінницької обласної НДК (ф. Р–1683), “Фільтраційні, архівно-слідчі і спостережні справи, трофейні документи, передані з відомчого архіву обласного управління СБУ” (ф. Р–6023); “Підпільні організації, партизанські загони періоду Великої Вітчизняної війни на Вінниччині (1941–1944 рр.)” (ф. П–425) на базі фондів колишнього облпартархіву.

Третій – документи, зібрані у меморіальних колекціях та архівних фондах особового походження і спеціальних архівних колекціях внаслідок ціле-спрямо-ваної збирацької діяльності ДАВО. Серед них: “Вінничани – учасники Великої Вітчизняної війни” (ф. Р–5333); “Колекція спогадiв та свiдчень колишнiх в’язнiв гетто й концтаборiв, остарбайтерів” (ф. Р–6022); архівна колекція документів з історії краю (Вінницька область) (ф. Р–5022); “Хронологічні довідки про тимчасову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів і звільнення їх частинами Радянської Армії (1941–1944 гг.)” (ф. Р–4422), а також особові архівні фонди І. А. Безуглого (ф. Р–6110); Є. В. Горб (ф. Р–5243), С. П. Белканії (ф. Р–6007); С. Т. Стехова (ф. Р–5920) ; П. Т. Кугая (ф. Р–6050); Ф. А. Винокурової (ф. Р–6121).

Практичне значення дослідження обумовлюється опрацюванням моделі дослідження проблеми на матеріалах комплексу архівних фондів обласного рівня, залученням до наукового обігу евристичної архівної моделі джерельної бази, значного за обсягом кола архівних джерел, що збагачує знання з історії долі євреїв під час Другої світової війни. Проблематика теми пов’язана із розвитком архівних методик пошуку та класифікації документів за змістом, складом, джерелознавчою значущістю. Основні положення та висновки апро-бовані в архівознавчих дослідженнях, у практиці педагогічної діяльності, вико-ристані у підготовці спеціального курсу “Архівознавство” – у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна”; курсу “Голокост у Трансністрії” на семінарах викладачів вузів України, організованих Україн-ським центром вивчення історії Голо-косту при Інституті політичних та етно-національних досліджень НАН України.

Особистий внесок здобувача. Викладені положення та висновки нале-жать дисертантові одноосібно.

Апробація роботи. Основні положення дослідження апробовано на між-народних наукових конференціях: “Національні меншини Правобережної України. Історія і сучасність” (Житомир, 1999); “Перегляд діянь націонал-соціалізму: підхід до угод з приводу примусової праці, експропріації, компенсації і реституції” (Відень, 2001); “Спадщина Голокосту від тих, хто залишився живим” (Єрусалим, 2002); “Голокост у Литві в об’єктиві сучасної історії, освіти та законодавства” (Вільнюс, 2002); “Голокост та справа Єврейського антифашистського комітету” (Москва, 2002); “Проблеми вивчення історії Голокосту в Україні” (Дніпропе-тровськ, 2002); “Архіви та краєзнавство: шляхи інтеграції” (Трускавець, 2003); “Євреї та неєвреї в Україні в період Голокосту” (Дніпропетровськ, 2003).

Структура дисертації визначається специфікою проблеми, метою та завданням дослідження. Вона складається зі вступу, чотирьох розділів, ви-сновків і списку використаних архівних джерел та літератури. Обсяг основ-ного тексту дисертації 180 с., списку використаних архівних джерел та літе-ратури – 45с. (413позицій).

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтована актуальність проблеми, визначено ступінь наукової розробленості теми, сформульовано мету і завдання дослідження, підкрес-лена новизна та практичне значення дисертації.

Перший розділ “Проблема долі єврейського народу під час окупації 1941–1944 рр. та її розгляд у радянських та пострадянських дослідженнях” при-свя----чений радянській та західній історіографії із зазначеної проблематики Голокосту.

В радянській історіографії можна виділити декілька етапів у висвітленні цієї теми. Перший етап – період власне війни, коли тема долі єврейського насе-лення на окупованих територіях експлуатувалася через дозволений Єврей-ський антифашистський комітет з метою отримання фінансово-еконо-міч-ної підтримки СРСР. Другий етап починається відразу після війни і продов-жується до 60-х років. Для видань тих років характерне замовчування питання про тотальне знищення євреїв або розгляд його, як знищення мирного радян-сько-го населення.

Третій період починається у період відлиги, у 60-х роках, коли з’явилися деякі праці, в яких відзначаються перші спроби об’єктивного висвітлення ролі євреїв у бойових діях та долі евреїв під час окупації ( щодо Вінниці – у працях Сахневича Л. і Воронюка О.). Регіональні дослідження періоду окупації також починають з’являтися з середини 60-х років, тоді основна увага при-ділялася долі населення та питанням опору нацистам, підпіллю та парти-зансько-му руху. Це, зокрема, збірники документів: “Вiнниччина в перiод Великої Вiтчизняної вiйни 1941–1945: Хронiка подiй” (Київ, 1967– С. 47–59), “Вiнни-ч-чина в роки Великої Вiтчизняної вiйни 1941–1945 рр.: Зб. документiв i матерiалiв” (Одеса, 1971) та “Партизанський рух на Вінниччині. 1941–1944 рр.” (Одеса, 1973). Однак у них публікуються лише окремі документи про долю він-ниць-ких євреїв на окупованих територіях в роки війни.

Четвертий період можна пов’язати з початком “перебудови”. В цей період кризи 80-х років з’являється низка наукових праць, де вперше питання долі євреїв оприлюднюються у дослідженнях М. Семиряги, М. Буцько, М. Крав-чука, М. Погребинського, М. Коваля, Д. Мельникова та Л. Чорної, Т. Перши-ної, С. Гальчака, С. Єлисаветського та ін.

У період замовчування проблеми в СРСР розвиваються дослідження в зару-біжних наукових центрах, передусім в ізраїльських, американських (США) та західноєвропейських. У працях ізраїльських істориків А. Абрамовича, І. Арада, І. Бауера, І. Гутмана, Ш. Спектора, X. Шацкера, Е. Йонеса, Д. Офер та інших висвітлюються витоки нацистського антисемітизму, масштаби геноциду, реакція країн Європи та світу на Голокост. У американській (США) та західноєвро-пейській історіографії перші наукові праці з єврейської проб-лематики періоду Другої світової війни з’явились у 50-х роках XX ст. в працях Р. Хілберга, Є. Шварца, М. Речестера, Р. Іоаніда та ін.

Останній період – пострадянська історична наука докорінно змінює ставлення до проблематики участі євреїв у війні та їх долі на окупованій тери-торії. За останнє десятиліття значно розширюється джерельна база вив-чення долі євреїв під час війни, збільшуються можливості ознайомлення із розробками західних дослідників Голокосту. З’являються праці Ф. Свердлова, Л. Мінінберга, Г. Єлисаветського, І. Левітаса, Ф. Левітаса, Я. Хонігсмана, О. Круг-лова, І. Левита, А. Подольського, І. Альтмана, Д. Гошкіса, О. Деко, Г. Губенко, Д. Стародинського, Ю. Ляховицького та інших, розвивається проблематика Голо--косту, публікуються збірники документів, довідники, історико-мемуарні роботи, серійні видання. Нові історіографічні підходи до проблеми та аналіз сучасної історіографії проблеми участі євреїв в антинацистському озброєному русі запропонував С. Я. Єлисаветський.

Проблематика милосердя в Голокості розкривається в дослідженнях таких дослідників, як Ж. Ковба, В. Фельдман, Я. Сусленський, Й. Маляр та ін. З’явилися дослідження колаборації у працях О. Деко, Ю. Ляховицького, І. Пілата, Г. Гу--бенко. У працях Г. Боряка, Н. Маковської та М. Дубик розкрито питання таємниці “нацистського золота”. Культурний геноцид щодо єврейських книжкових фондів висвітлено у працях Л. Дубровіної та Н. Малолєтової. Вінницька пробле--матика розглянута у працях О. Круглова та Й. Фінкельштейна, однак у цих працях зустрі-чається багато неточностей у зв’язку із некритичним ставлен-ням до документів.

У цілому питання джерелознавчого вивчення корпусу документів обласного рівня, в тому числі Вінниччини, не ставилося. У світлі такого підходу важливого значення набуває аналіз документальних, зокрема регіональних, фондів архівів, як джерельної бази проблеми геноциду євреїв.

У другому розділі “Архівні фонди окупаційних установ та органів міс-цевого самоврядування, окупаційної преси як джерело з історії долі євреїв під час нацистської окупації Вінниччини (1941–1944): склад і зміст” роз-глянуто загальні ком-плекси архівних фондів окупаційних німецьких та румунських уста-нов, орга-нів місцевого самоврядування, а також місцевої окупаційної преси, що була ру-пором нацистської політики. Розкрито предметно-тематичний зміст документів.

Архівні фонди ДАВО періоду нацистськоі окупації (липень 1941 – березень 1944 рр.), що містять документи стосовно долі єврейського населення у період німецької та румунської окупації, можна загалом класифікувати за принципом походження на три великі комплекси:

А. Фонди німецьких окупаційних установ, насамперед Вінницького окружного комісаріату, з адміністративним листуванням; об’ємні фонди Він-ницького міського мирового суду (ф. Р–1618), що налічує 2919 справ, каса-ційного суду (ф. Р–3937), що налічує 611 справ.

У фондах судів, що діяли при окружному комісаріаті, містяться заяви, скарги, позови щодо відчуження єврейських будинків та єврейської власності. У фонді Немирівської комендатури (ф. Р–3978) відклалася справа про пере-селення євреїв-ремісників та їх родин.

Аналогічні документи, а також документи адміністративно-фінансового характеру (про накладання контрибуцій, посилене оподаткування, оплату праці, переселення в гетто та інші) відклалися у фондах органів місцевого самовря-ду-вання – Вінницької обласної, Вінницької та Гайсинської міськуправ, 15 фондах районних управ, 11 – сільських, на території яких мешкало єврейське населення.

Б. Фонди румунських окупаційних установ: префектур повiтiв Могилева, Тульчина, Жугастру, пiдпорядкованої Балтськiй префектурi Бершадської претури. Цінність цих документів обумовлюється тим, що ці повіти були місцем масової депортації євреїв з Бессарабії, Північної Буковини та Румунії (бл. 250 тис. осіб) і містять значний обсяг реєстраційних матеріалів, опис окупаційного режиму в гетто, депортації та транспортування євреїв з Північної Буковини, Бессарабії і повіту Дорохой (Румунія). Аналогічні мате-ріали із поглибленою статистикою зберігаються у 26 фондах районних та міських управ – претур; 17 фондах примарій – населених пунктів, де у колоніях та гетто проживали єврейські родини як місцеві, так і депортовані.Тут збе-рігаються документи про соцiальнi, культурнi, релiгiйнi проблеми в гетто румун-ської зони окупацiї. Два фонди поліцій (Тульчина, Балки) містять документи щодо обліку населення та паспортизації, списків оштрафованих за різні порушення, заяви жителів з різних питань; фонд Брацлавської в’язниці, що фактично була єврейським робітничим табором, де містяться документи щодо режиму утриман-ня в’язнів; документи лікарень та медичних установ, де утримувалися хворі-євреї, єврейських дитячих будинків румунської зони окупації тощо.

В. Фонди обласної та районної окупаційної преси і періодики ДАВО – джерела ідеології геноциду та пособницької діяльності. В ній опублікована значна кількість офіційних документів, що дублюють матеріали Вінницької обласної та міської управ, та спеціально сформованої підшивки листівок. Крім того, преса була джерелом ідеології антисемітизму, реалізованого на регіональному рівні як пропагандистський інструмент. У пресі зустрічаються відомості з місцевого життя, зокрема в галузі соціально-економічного характеру (передусім перерозподілу єврейської власності, системи штрафів, контрибуцій, мита, економічної діяльності, кустарного виробництва і торгівлі, що не завжди відкладалися в офіційних документах). Водночас зрозуміло, що місцева преса лише доповнює загальну картину геноциду на місцях з позицій його виправдання. Відомості про масові знищення євреїв у всіх часописах відсутні.

Третій розділ “Колекційні фонди ДАВО офіційних радянських органів влади, установ і відомств, меморіальні колекції та архівні фонди осо-бового походження”є комплексним. Документи НДК (ф. Р–1683) містять акти обліку злочинів, заяви, свідчення очевидців та жертв нацизму, а також акти про збитки, завдані населеним пунктам, де проживали євреї. Склад документів: постанови та розпорядження, інструкції, накази, листування з приводу порядку обліку шкоди і злодіянь, вчинених німецько-фашистськими загарб-никами та їхніми спільниками; а також матеріали обласної та районних НДК. У них міститься статистика померлих та страчених; акти, заяви постраждалих від переслідування окупантами, пояснювальні та доповідні записки, реєстра-ційні журнали, в яких окупанти фіксували розмір награбованного єврейського майна та цінностей, свідчення, протоколи допитів тощо.

Колекція фільтраційних, архівно-слідчих та спостережних справ, трофей-них німецьких документів, переданих управлінням Служби безпеки України по Вінницькій області (ф. Р–6023), – одна з найзмістовніших.

Архівна колекція ф. П-425 “Підпільні організації, партизанські загони періоду Великої Вітчизняної війни на Вінниччині (1941–1944 рр.)” містить зведені та індивідуальні звіти підпільних груп і організацій, що діяли у м. Він-ниці та районах області, звіти про діяльність партизанських з’єднань і загонів, довідки, пояснювальні записки, підтвердження, нагородні листи, різного роду листування щодо виявлення та обліку учасників підпільної та партизан-ської боротьби з нацистами, свідчення про діяльність проти ворога, про арешти й катування підпільників, звіти про напрямки діяльності антинацистського підпілля в гетто, зокрема в Жмеринському, Бершадському, Шаргородському тощо. Серед документів багато листів-спогадів про активних діячів підпілля гетто, зокрема про Арона Гефтера, Бориса Грінфельда, Наума Монастирського, Макса Фарбера, Абрама Вінера, Якова Лойзнера та ін. Прізвища та імена учасників підпілля, їх анкетні дані, короткі описи їх діяльності та після-воєнної долі зафіксовані у відповідних анотованих переліках.

Хронологічно уся тематична група документів у цих фондах розподіляється на дві складові. Перша – документи, датовані першими післявоєнними ро-ками (1944–1951 рр.), коли радянським урядом проводився аналіз злочинів на окупованій території та з’ясовувалися основні факти підпільної діяльності й партизанського руху. Друга – документи, складені у 1962–1964 рр. і пізніше, коли відповідно до постанови ЦК Компартії України від 28 листопада 1961 р. і бюро Вінницького обкому КПУ від 27 серпня 1962 р. в області протягом 1962–1964 рр. проводилася робота з додаткового виявлення та обліку учасників підпільно-партизанського руху .

Важливе місце займає архівна колекція “Хронологічні довідки про тим-часову окупацію німецько-фашистськими загарбниками населених пунктів і звільнення їх частинами Радянської Армії (1941–1944 гг.)”, архівна колекція документів з історії краю (Вінницька область) (ф. Р–5022).

Колекція спогадів та свідчень колишніх в’язнів гетто та концтаборів, ост-арбайтерів (ДАВО, ф. Р–6022) зберігає порайонні списки колишніх в’язнів, у межах районів – по окремих гетто та колоніях, а також документи усної історії. Списки складалися у 1992–1999 рр. ініціативними групами Вінницької обласної організації колишніх в’язнів гетто та концтаборів – по тих населених пунктах, по яких не збереглися документи періоду окупації. Списки вивча-лися органами соціального забезпечення населення, тому до списків дода-ються взаємосвідчення, які також становлять елемент усної історії і мають юри-дичну силу, оскільки розглядалися та затверджувалися органами влади та місцевого самоврядування. Колекція на сьогодні містить документи усної історії у вигляді спогадів та свідчень на паперовій основі; їх збирання почалося у 1990 р. Продовженням колекції (ф. Р–6022) є особовий архівний фонд дисер-танта – Р–6121. Це опрацьовані та розшифровані відеосвідчення жертв Голо-кос-ту та в’язнів гетто, свідків, інформація з яких перенесена на паперову основу. Окремий блок – фотографії місць поховання жертв нацизму, а також копії доку-ментів, виявлені дисертантом в інших центральних та регіональних архівах Росії, України, Молдови, Литви, в країнах далекого зарубіжжя, відомчих архівах.

Розглянуті групи документів особових архівних фондів ДАВО (історія форму-вання, зміст і склад, специфіка документів, що стосуються окупаційного часу та долі єврейського населення) І. А. Безуглого (ф. Р–6110), Є. В. Горб (ф. Р–5243); С. Т. Стехова (ф. Р–5920), С. П. Белканїї (ф.Р–6007); П. Т. Кугая (ф. Р–6050).

Четвертий розділ “Загальна характеристика окупаційної політики щодо єврейського населення в німецькій та румунській зонах (липень 1941 – бере-зень 1944) у контексті аналізу та класифікації архівних документів ДАВО” рокриває роль документів ДАВО як джерельної бази, що дозволяє все-бічно розкрити основні напрями і специфіку політики окупантів у німецькій та румунській зонах окупації. Вони дають змогу провести статистику, вста-новити конкретні факти знищення єврейського населення, виділити хвилі масових страт євреїв у німецькій зоні, а також визначити етапи геноциду в Трансністрії. Румунська зона окупації характе-ризувалася створенням гетто і таборів примусової праці. Показаний опір нацизму: антинацистське підпілля та партизанський рух. Розглянуто осо-бис-тісний вибір у період терору, в тому числі прояви колабора-ціонізму та милосердя. Висвітлено питання матеріальної допомоги з боку єврей-ських міжнародних організацій євреям, які опинилися в румунській зоні окупації.

Аналіз публікацій та документів ДАВО показав, що основою німецького режиму була установка на тотальне знищення євреїв, що й відбулося шляхом багатьох акцій масових страт і погромів. Зона навколо Вінниці була оголошена “юденфрай”, і після побудови ставки Гітлера усе єврейське населення Вінниці і в радіусі 50 км навколо ставки було розстріляне. Знищення євреїв у німець-кій зоні окупації здійснювалося і через примусове використання безкоштов-ної робочої сили в таборах примусової праці на найбільш важких ланках: на роботах при будівництві ставок Гітлера та Герінга, стратегічного шосе, залізниці, мостів. Табори примусової праці були поширені й на території Трансністрії, вони існували при залізницях, торфовиськах, кар’єрах, інших місцях, де необ-хідна була чорна робота.

Однак у румунській зоні окупації з поширеною практикою гетто, органі-зації єврейських колоній, все ж таки були надії на виживання. Найважче при-сто-совувалися до умов гетто радянські євреї, оскільки вони не були готові до цього психологічно, втративши навички общинного життя, які допомагали вижити польським євреям у гетто і румунським євреям, депортованим у Він-ницьку область. Умови гетто для радянських людей не залишали права на виживання, там вмирали від голоду і хвороб, знищувалися при спробах втечі, при підозрах у підпільній діяльності. Найжахливішим був табір у с. Печера Тульчинського (тодішнього Шпиківського) району, де зміг вижити лише один зі ста в’язнів. Праця людей, які перебували в гетто, також беззасте-режно експлу-атувалася. Євреї румунського походження зберегли общинну форму організації, яка допомагала їм вижити значно більшою мірою, ніж радян-ським людям. Унікальною моделлю вижи-ван-ня в нелюдських умовах стало Жмеринське гетто. Важлива роль у цьому належить керівникові общини Адольфу Гершману, який у складних обставинах зміг налагодити життя, давав притулок численним утікачам з німецької зони окупації та військовополоненим, дбав про дітей-сиріт, налагодив дрібно-кустарне виробництво, допоміг уникнути епідемії висипного тифу, також там функціонували школа та синагога, діяла підпільна група “Радянські патріоти”. В загрозливих для життя умовах гетто особистісний вибір таких керівників, як Адольф Гершман чи Меїр Тайх (Шаргородське гетто), допомогав вижити й радянським євреям.

Архівні документи свідчать про різні форми iндивiдуального протесту, прояви внутрiшньої нескореностi представникiв єврейської нацiї. Беззбройний опір є не менш важливим фактором особистісного вибору: втечі, збере-ження релігії і молитви як форми самоідентифікації в умовах терору, особиста муж-ність при розстрілах тощо. Під час окупації проявилися різні якості людей, що оточували євреїв, серед них було немало як рятівників, так і колаборантів, які також робили власний вибір. У гетто існували й активні форми опору, під-пілля, зв’язок з партизанами, боротьба з колаборантами. Підпільники добували та пере-хову-вали зброю, медикаменти, збирали кошти для під-пільної та партизанської боротьби, розповсюджували листівки, організовували та забезпечували діяльність підпільних друкарень, а також виробництво підробних документів. Серед них були і розвідники, які зробили величезний внесок у перемогу над нацизмом. Помітним явищем був партизанський рух. Найвідомішою стала єврейська партизанська рота 2-ї партизанської бригади імені Сталіна. Втім, євреї були майже в усіх партизанських загонах.

Основні висновки

1. Історіографія кінця 90-х років ХХ – початку ХХІ ст. значна і розглядає поняття геноциду євреїв та Голокосту, що базується на триєдності проблеми: “загибель – опір – порятунок”. Історіографія питання щодо регіональних доку-ментальних комплексів архівних фондів як джерельної бази вивчення долі євреїв, зокрема Вінниччини – одного з найбільш заселених євреями регіонів України, під час нацистської та румунської окупації незначна. Фонди ДАВО не були об’єктом самостійного дослідження, і завдання комплексного вирі-шення цього питання в цих працях не ставилося. Поза увагою залишилися власне історія здійснення нацистського геноциду в усіх його проявах, специфіка реалізації нацистської окупаційної політики у всіх сферах суспільного життя, а також форми та умови виживання.

2. Класифікація фондів ДАВО, де містяться документи з обраної тематики, передбачає в основі принцип походження фондів: а) комплекс фондів окупа-ційної влади та органів місцевого самоврядування; б) комплекс фондів установ радянського періоду, створений за наслідками війни та окупації; в) комплекс меморіальних колекцій та архівних фондів особового походження. Комплекси мають специфічний склад і зміст документів, висвітлюють різні аспекти долі євреїв та взаємодоповнюють один одного.

А) Комплекс фондів окупаційної влади, що висвітлює долю євреїв у період окупації, представлений такими видами документів: накази, по-станови, роз-по-рядження німецької та румунської влади загального характеру, списки населення, документи щодо влаштування та діяльності гетто, в’язниць, колоній, єврейських дитячих будинків, примусового використання праці єврейського населення у таборах і гетто; санітарно-гігієнічного стану та діяльності ме-дичних установ; допомоги міжнародних організацій, втрати євреями ру-хомого майна; фінансові документи щодо податків, штрафів, контрибуцій, організаційної та економічної діяльності єврейських общин у гетто, а також доку--менти про антинацистську підпільну діяльність і партизанський рух. Документальний масив суттєво доповнює і окупаційна преса того часу, на шпальтах якої висвітлювалась політика окупаційної влади відносно єврейського населення. Основний зміст цих документів – органі-зація системи управління територією, виходячи з нацистської ідеології геноциду щодо єврейського населення.

Б) Комплекс фондів офіційних радянських установ: ф. Р–6023 (фільтра-ційні, архівно-слідчі та трофейні німецькі доку-менти) та ф. Р–1683 (доку-менти обласної та районних НДК). Важливе зна-чення мають документи щодо оцінки злочинів, колабораціонізму, матеріальних збитків, завданих євреям, а також свідчення жертв нацизму, очевидців та учасників подій, що містяться у фонді обласної НДК; протоколи допитів, свідчення, судові ухвали, вироки та інші, що відклалися у фільтрацій-них, архівно-слідчих справах на пособників нацистів. Найзмістовнішою є колекція “Підпільні організації та партизанські загони Вінницької області” (ф. П–425). Створення фондів було викликане завданнями радянської влади оцінити мате-ріальні та моральні наслідки війни і мали відчутний ідеологічний відтінок.

В) У меморіальних колекціях та архівних фондах особового походження зібрано свідчення, спогади, листи, щоденники та інші документи усної історії тих, хто пережив Голокост на окупованій території Вінницької області, свідків та учасників тих подій. Вони є унікальними документами з історії геноциду євреїв у контексті “погляду із середини”, тобто триєдності проблеми як “заги-белі – опору – порятунку”. У зазначених вище документальних комплексах збері-гаються як офіційні документи в копіях, так і документи особового ха-рактеру. Меморіальні архівні колекції у ДАВО дозволяють доповнити офіційні доку-менти і проаналізувати реальні масштаби Катастрофи, морально-психоло-гічний стан і поведінку євреїв, з’ясувати її мотиви і наслідки.

3. Аналіз будь-яких груп документів вимагає історичного підходу, ураху-вання конкретних умов часу і мети створення документів, специфіку роду і виду документа, його номіналу тощо. Це однаково стосується як офіційних – німецьких, румунських, радянських – документів, так і мемуарних, а також і приватного походження, оповідних джерел, спогадів, свідчень тощо. Офіційні документи складені зі специфічною політичною та ідеологічною метою і залишають білі плями, що можуть бути заповнені лише в мемуарис-тиці та джерелах усної історії. Аналіз документів має специфіку: він вимагає розу-міння нацистсько-німецької мови евфемізмів (наприклад таких, як “пере-се-лення”, “переміщення”, “вирішення питання” тощо) і замовчувань, вміння подолати складність виділення евреїв серед узагальнених формулювань ра-дян-ських джерел (використання загальної статистики без уточнення національного складу та узагальнених понять “населення”). Це стосується і аналізу населення за соціальними ознаками, які не включають поняття національності (зокрема в списках учителів, медиків, юристів, кустарів, тор-говців тощо; у цих соціаль-них прошарках населення євреї становили значну частку). Крім того, необхідно враховувати й те, що євреї за національністю, які активно брали участь у антинацистському підпіллі та партизанському русі, мали фіктивні документи із зазначенням інших імен та національності, а умови конспірації не доз-во-ляли це відкрити в період окупації. Усе це передбачає докладний критичний аналіз змісту документів.

4. Документи мемуарного характеру, зокрема усні свідчення, потребують грунтовної історичної верифікації, завдяки чому свідчення та спогади пе-ретво-рюються на достовірні документи. Участь у різних проектах допо-могла дисер-танту розробити власну, ефективну для повноцінного висвітлення подій методику інтерв’ю та анкетування під час збирання документів меморіальних колекцій ДАВО від жертв і свідків Голокосту, праведників, євреїв-партизанів, підпільників та учасників бойових дій. Техніка інтерв’ю та методика анкету-вання мають враховувати специфічні особливості самої теми, хронологічну відстань від часу подій, місця, географічний показник, походження та вік респондента тощо.

5. Документи ДАВО всебічно розкривають становище єврейського насе-лення як у німецькій, так і румунській зоні окупації. Основою окупаційного режиму в німецькій зоні була установка на тотальне знищення євреїв, що й відбулося шляхом трьох великих і низки локальних акцій масових страт та декількох проміжних хвиль погромів. Інший шлях знищення євреїв – приму-сове використання безкоштовної робочої сили у таборах примусової праці на найбільш важких ланках. Окупаційний режим у румунській зоні був дещо послаблений порівняно з німецькою зоною, хоча в перші місяці окупації тут також масово знищували місцеве й депортоване єврейське населення. На території Трансністрії євреїв восени 1941 р. переселили в гетто й табори примусової праці. На вiдмiну вiд решти свiтової єврейської спiльноти, радян-ські євреї не зберегли общинної форми життя і не були об’єктивно поiнформо-ванi про справжнє ставлення нацистів до єврейства, оскільки сталiнська цензура практично не пропускала повiдомлень про нацистський антисемiтизм. Це збільшило масштаби Катастрофи. Євреям же румунського походження збе-реження общинної форми організації допомагало вижити значно більшою мірою, ніж радянським людям. Прикладом виживання у нелюдських умовах стали Жмеринське та Шаргородське гетто, де єврейськими общинами керували Адольф Гершман та Меїр Тайх. Не меншу психологічну травму пережили євреї від фактів колабораціонізму як українського та литовського, так і власного, єврейського. Загалом у німецькій та румунській зонах окупації Вінницької області було знищено, загинуло від голоду та хвороб близько 200 тис. єврей-ського населення.

6. Спостережено два шляхи реалізації протистояння ворогам. Перший – у формі iндивiдуального протесту, виявів внутрiшньої нескореностi представ-никiв єврейства, збереження віри. У відповідальні моменти життя, коли по-стає необхідність прийняття індивідуального рішення, особистісні якості і внутрішня мораль (а не національні ознаки) відіграють провідну роль. Другий шлях – у формах активної боротьби в антинацистському підпіллі та парти-занському русі. Однак беззбройний опір є не менш важливим фактором осо-бистісного вибору, він свідчить про духовне протистояння та гідність. Існувало декілька великих підпільних організацій, серед них найбільшими були Жмеринська (“Радянські патріоти”) та Вінницька (“За Батьківщину”), де одну з провідних ролей відігравали євреї. Підпіллям було охоплено міста і села, що розташовувалися навколо. Підпільники-євреї добували та переховували зброю, медикаменти, організовували матеріальну допомогу для підпільної та партизанської боротьби, розповсюджували листівки, забезпечували діяль-ність друкарень, виробництво підробних документів. Серед них були й розвідники єврейської національності: Олександр Шефер, Курт Розенберг (Йосиф Розен-бліт) і Тетяна Муляр (Куцин).

7. Характерною особливістю як антинацистського підпілля, так і парти-занського руху було те, що групи виникали і загони формувалися стихійно, без керівної ролі з боку КП(б)У. До цих загонів увійшло багато євреїв, колиш-ніх військовополонених і місцевих мешканців, які втекли від страт та погромів і активно воювали проти нацизму. Євреї воювали у багатьох парти-занських загонах, бригадах, ротах, більшість із них встановлена поіменно. Найбільша кількість євреїв була у 2-й партизанській бригаді імені Сталіна під керівництвом Анатолія Кондратюка, яка діяла на території Іллінецького, Оратівського, Дашівського, Теплицького, Гайсинського районів Вінницької області. До бри-гади входила окрема єврейська рота у складі до 250 осіб.

8. У цілому розглянуті комплекси документів ДАВО в різних фондах, що відклалися внаслідок діяльності офіційних установ та цілеспрямованої зби-рацької діяльності для заповнення прогалин у проблематиці історії геноциду євреїв, історично обумовленого як нацистською, так і радянською політикою, взаємодоповнюють один одного і дозволяють з високим ступенем вірогідності встановити долю єврейського населення Вінниччини в період німецько-румунської окупації в цілому і в конкретних формах, умовах: тотальної по-літики винищення і масових страт; експлуатації праці і матеріальної наживи з боку нацистів; ідеологічного тиску на українське та російське населення; морального геноциду (маркування жовтими зірками, виділення у гетто, без-оплатна праця, знущання релігійного характеру тощо). Також на підставі аналізу цих документів виділяються форми протистояння – як активні і збройні (підпілля та партизанський рух), так і пасивні вияви індивідуального протесту. Документи дозволяють з’ясувати фактори, що посилювали трагічні наслідки Голокосту (колабораціонізм) та пом’якшували його (Праведники Світу).

Список основних опублікованих праць за темою дисертації

1. Винницкая область. Катастрофа (Шоа) и Сопротивление. Свидетельства евреев – узников концлагерей и гетто, участников партизанского движения и подпольной борьбы. – К.: Тель -Авив; 1994. – 191 с. ( Упор. у співавторстві з Й. Маляром).

2. Євреї Вiнниччини в перiод Другої свiтової вiйни. Маловiдомi документи й новi iнтерпретацiї: В 3 т. – Т. 3. – Учасники бойових дiй на фронтах вiйни з нацизмом i працiвники тилу. – Вiнниця, 2000. – 335 с.

3. Джойнт – страницы истории : Оказание помощи еврейскому населению Подолии в ликвидации последствий гражданской войны и голода – доку-менты,