НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ВАРЦАБА ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.98

РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ ОРГАНІЗОВАНИХ ЗЛОЧИННИХ ГРУП (ТАКТИКО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ)

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор Шепітько Валерій Юрійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри криміналістики, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти: Заслужений діяч науки і техніки України, доктор юридичних наук, професор Грошевой Юрій Михайлович, Академія правових наук України, віце-президент, академік Академії правових наук України.

доктор юридичних наук, професор Кузьмічов Володимир Сергійович, Національна академія внутрішніх справ України, начальник кафедри криміналістики.

Провідна установа: Одеська національна юридична академія, кафедра криміналістики, Міністерство освіти і науки України, м. Одеса.

Захист відбудеться “16” січня 2004 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

Автореферат розіслано “15” грудня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Шепітько В. Ю.

Загальна характеристика роботи

Особливістю даної роботи є дослідження важливих проблем розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, розгляд тактико-психологічних основ у розслідуванні зазначеної категорії злочинів. Недостатня розробка даних питань у наукових джерелах і сучасні потреби практики правоохоронних органів обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Актуальність теми дослідження. Перехід України до ринкової економіки пов’язаний з реорганізацією економічного механізму, розвитком підприємництва, соціально-економічними змінами. Разом з цим, позитивні процеси у суспільстві супроводжуються загостренням криміногенної обстановки, зростом злочинності, проникненням її у різні сфери суспільних відносин, виникненням її організованих форм.

Особливу небезпеку становлять злочини, що вчиняються організованими злочинними групами (ОЗГ). Незважаючи на певне зменшення цієї категорії злочинів ситуація залишається складною. Так, підрозділами по боротьбі з організованою злочинністю у 2000 році було виявлено 10351 злочин, у 2001 році – 8169, у 2002 році – 6467. Тільки у 2002 році було виявлено 722 організованих групи і злочинних організацій. Причому 531 група загальнокримінальної спрямованості, 191 – економічної спрямованості, 29 – з корумпованими зв’язками, 21 – з міжнародними. Згідно аналізу роботи судів загальної юрисдикції в 2001 році за даними судової статистики за злочини вчинені організованими групами було засуджено 953 особи Аналіз роботи судів загальної юрисдикції в 2001 р. за даними судової статистики //Вісник Верховного Суду України. –К., 2002. – №4 (32). – С. 20.. Необхідно зазначити, що удосконалюється механізм та способи вчинення злочинів, використовуються найбільш завуальовані форми злочинної діяльності, поліпшується технічна озброєність злочинців, виникають нові види злочинів. Організована злочинність винаходить нові форми протидії виявленню та розслідуванню їх злочинної діяльності. Тому на сьогодні існує нагальна потреба у вивченні психологічних механізмів існування організованих злочинних угруповань, розробці тактичних засад боротьби з цим негативним явищем.

Проблеми розслідування злочинів організованих злочинних груп у певній мірі досліджувалися в криміналістичній науці. Разом з тим на сьогодні залишаються нерозробленими тактико-психологічні основи розслідування таких злочинів. У криміналістиці необхідно виходити з соціально-психологічної характеристики організованої злочинної діяльності з метою надання пропозицій щодо тактики виявлення та розслідування злочинів ОЗГ, розробки рекомендацій та прийомів проведення окремих слідчих дій.

Значний внесок у дослідження теоретичних питань боротьби з організованою злочинністю зробили вчені-криміналісти України та інших держав: Т. В. Авер’янова, Ю. П. Аленін, О. Я. Баєв, В. П. Бахін, Р. С. Бєлкін, В. М. Биков, В. Г. Гончаренко, М. С. Гурєв, А. В. Дулов, В. О. Коновалова, В. С. Кузьмічов, В. І. Куліков, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовський, В. С. Овчинський, В. В. Тищенко, В. Ю. Шепітько, М. П. Яблоков та ін. Однак, роботи цих та інших авторів присвячені окремим проблемам боротьби зі злочинністю. В криміналістичній теорії відсутні достатні розробки стосовно тактики розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.

Вибір теми дисертаційного дослідження обумовлений необхідністю визначення соціально-психологічної характеристики організованої злочинної діяльності та проведенням на цій підставі її криміналістичного аналізу і пропонуванням тактичних рекомендацій та прийомів найбільш доцільних при розслідуванні даної категорії злочинів. Зазначені обставини дозволяють віднести їх до числа актуальних.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведене згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і є складовою частиною Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України № 837/96 від 17 вересня 1996 р., а також Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 р.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні тактико-психологічних основ розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.

Відповідно до вказаної мети були поставлені і вирішені наступні взаємно пов’язані завдання:

1) виявити особливості вчинення злочину в групі, у тому числі в організованій злочинній групі;

2) запропонувати класифікацію злочинних груп;

3) розглянути структуру і визначити психологічний механізм функціонування організованих злочинних угруповань;

4) сформувати криміналістичну характеристику злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; визначити особливості кожного з елементів криміналістичної характеристики зазначеної категорії злочинів;

5) встановити особливості виявлення ознак вчинення злочину організованою групою;

6) надати рекомендації щодо планування розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, та висування слідчих версій;

7) розглянути специфіку тактики проведення окремих слідчих дій по даній категорії справ (огляду місця події, допиту, обшуку, призначення судових експертиз та ін.);

8) визначити найбільш доцільні тактичні прийоми та тактичні комбінації при проведенні слідчих дій при розслідуванні злочинів організованих злочинних груп;

9) сформувати та запропонувати до використання тактичні комплекси (операції) стосовно розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.

Об’єктом наукового дослідження є практика діяльності правоохоронних органів щодо розкриття та розслідування злочинів організованих злочинних груп, а також злочинна діяльність організованих угруповань.

Предметом дослідження є тактика проведення окремих слідчих дій і тактичних операцій під час розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.

Методологічною основою дослідження є система методів наукового пізнання, а також положення загальної теорії криміналістики. У процесі дисертаційного дослідження були застосовані: формально-логічний метод (розроблена класифікація злочинних груп; запропонована типізація тактичних операцій та ін.); функціональний метод (здійснено виявлення ознак вчинення злочину організованою групою; проведено аналіз ефективності окремих слідчих дій (огляду місця події, допиту, обшуку та ін.)); системно-структурний метод (розроблена система типових версій при розслідуванні даної категорії злочинів; систематизовано тактику окремих слідчих дій та їх комплексів); соціологічний метод (визначені особливості функціонування організованих злочинних груп, механізму вчинення злочину в групі); статистичний метод (здійснено узагальнення кримінальних справ про злочини, які вчинені організованими злочинними угрупованнями, проведено анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури та МВС України, використані статистичні дані Верховного Суду України та МВС України тощо).

Нормативною базою дисертації є положення Конституції України, кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, Закони України “Про оперативно-розшукову діяльність,” “Про міліцію”, “Про прокуратуру”, “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, а також інші нормативно-правові акти, що регулюють організацію і діяльність правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю.

Емпіричну базу дослідження складають: результати узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчинені організованими злочинними групами за 1997-2002 рр. (узагальнено 150 кримінальних справ); результати анкетування слідчих прокуратури та МВС України за спеціальною методикою (опитано 100 працівників); результати аналізу опублікованих матеріалів слідчої практики; дані статистичних звітів правоохоронних органів та суду. При підготовці дослідження використовувався також особистий багаторічний досвід роботи автора у спеціальних підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дана робота є першим в Україні монографічним дослідженням, у якому комплексно на базі основних положень теорії криміналістики та практики боротьби з організованою злочинністю розглянуті тактико-психологічні основи розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами.

У дисертації обґрунтовується низка нових концептуальних положень, запропоновані висновки та рекомендації, які є важливими і мають теоретичне і практичне значення:– 

досліджено психологію вчинення злочину в групі; визначено особливості злочинної групової поведінки;– 

проведено аналіз злочинних груп, визначено їх ознаки, запропонована класифікація злочинних угруповань;– 

зроблено спробу щодо встановлення системи зв’язків у злочинних формуваннях та ієрархії в різних організованих злочинних групах;– 

вперше проведено комплексний аналіз психологічного механізму функціонування організованих злочинних груп та виділено певні ознаки такого механізму;– 

розглянуто криміналістичну характеристику злочинів, що вчиняються організованими угрупованнями; встановлено особливості окремих елементів криміналістичної характеристики даної категорії злочинів (способи вчинення та приховування злочинів; обстановка злочину; особа злочинця; типові сліди злочину та ін.);– 

вперше на науковому рівні досліджені проблеми стосовно виявлення ознак вчинення злочину організованою групою; зроблено висновок про те, що виявлення таких ознак може здійснюватися не стільки “від злочину до групи”, скільки “від групи до злочинів”;– 

визначені особливості планування розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами; встановлена специфіка планування діяльності слідчо-оперативної групи;– 

вперше запропонована система типових версій стосовно розслідування злочинів організованих злочинних груп;– 

проаналізовані особливості проведення окремих слідчих дій (огляду місця події, допиту, обшуку, призначення судових експертиз, тощо);– 

вперше запропонована типова програма дослідження місця події при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;– 

визначено предмет допиту різних учасників організованої злочинної діяльності; підкреслено важливість створення спеціальних програм вивчення організованої злочинної групи;– 

виділені найбільш доцільні тактичні прийоми допиту при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими групами (пошук “слабкої ланки”; використання конфліктної ситуації поміж членами ОЗГ; використання раптовості; пред’явлення доказів, оголошення показань інших осіб та ін.);– 

розглянуто специфіку проведення обшуку під час розслідування даної категорії злочинів; звернуто увагу на виникнення нових видів обшуку (обшук засобів комп’ютерної техніки); виокремлені пошукові тактичні операції і зазначена їх значущість;– 

встановлені особливості застосування спеціальних знань при розслідуванні злочинів, що вчиняються ОЗГ (традиційні і нетрадиційні);– 

сформовано типовий комплекс судових експертиз, який має найбільшу актуальність по даній категорії злочинів; зроблено наголос на можливість проведення судово-психологічної експертизи злочинного угруповання для виявлення лідера в організованій злочинній групі і місця в її структурі інших членів групи;– 

вперше систематизовані тактичні операції стосовно розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, на підставі виявлення специфічних, проміжних завдань розслідування;– 

запропоновані тактичні операції, що мають специфічний характер по справах даної категорії (“Організований характер злочину”; “Склад і структура організованої групи”; “Корумповані зв’язки організованої групи”; “Взаємодія організованої групи з іншими злочинними формуваннями”; “Причетність організованої групи до злочинів”).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі положення, висновки і пропозиції можуть бути застосовані для підвищення ефективності:– 

науково-дослідницької роботи – як основа для подальшої розробки теорії організованої злочинної діяльності та створення концепції тактичних засад розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами;– 

практичної діяльності правоохоронних органів – як рекомендації та пропозиції, спрямовані на вдосконалення оперативно-розшукової та слідчої діяльності під час застосування тактичних прийомів, проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів чи їх комплексів;– 

навчальному процесі – як матеріали при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з курсу “Криміналістика”, а також при викладанні курсу криміналістики при читанні лекцій та проведенні практичних занять.

Апробація результатів дослідження. Дисертаційне дослідження підготовлено на кафедрі криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, подана і обговорена на її засіданнях, схвалена нею й рекомендована до захисту.

Основні положення дисертації обговорювалися на Всеукраїнському науковому семінарі “Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності” (м. Одеса, 2002 р.); Міжнародному науково-практичному семінарі “Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність” (м. Харків, 2001 р.); Міжнародній науковій конференції “Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку вищої освіти і науки” (м. Ужгород (Україна) – м. Сніна (Словаччина), 2002 р.); Міжнародній науковій конференції “Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний та інформаційно-технологічний аспекти” (м. Ужгород (Україна) – м. Сніна (Словаччина), 2001 р.).

За результатами дисертаційного дослідження на адресу Міністерства внутрішніх справ України надіслано доповідну записку з метою впровадження рекомендацій в практику правоохоронних органів. Пропозиції дисертанта знайшли застосування в роботі слідчих органів прокуратури та УМВС окремих областей України, а також у навчальному процесі Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого та Ужгородського державного інституту інформатики, економіки і права при викладанні лекційного курсу та проведенні практичних занять з криміналістики, що підтверджується відповідними актами впровадження наукових досліджень дисертації.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації викладено у 7 публікаціях дисертанта (з них 4 наукових статті, опублікованих у видання, перелік яких затверджений ВАК України).

Структура дисертації визначена її метою і завданнями. Загальний обсяг дисертації 188 с. Робота складається із вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (225 найменувань) і додатків (15 с.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і завдання, методологічна основа, розкривається теоретичне та практичне значення та наукова новизна.

Розділ перший “Соціально-психологічна характеристика організованої злочинної діяльності” складається із двох підрозділів, присвячених психологічним особливостям вчинення злочину в групі та своєрідному механізму функціонування організованих злочинних угруповань. У першому підрозділі “Психологія вчинення злочину в групі. Класифікація злочинних груп” приділена увага розгляду злочинної поведінки при вчиненні злочину групою осіб, зроблено спробу виявити соціально-психологічні явища, які супроводжують діяльність злочинних груп (наслідування, навіювання, конформність, лідерство, референтність та ін.). На думку автора, злочинна група відповідає усім ознакам малої соціальної (неформальної) групи. Між членами групи виникають міжособистісні стосунки. Така група виступає як єдине ціле, об’єднане однією метою і планом спільних дій учасників. Важливу функцію в групі виконує лідер (найбільш авторитетна особа, член групи, за яким вона визнає право приймати відповідальні рішення).

В роботі зроблено висновок про те, що злочинні групи не є однорідними. На підставі вивчення теоретичних джерел та слідчої практики пропонуються різні підстави класифікації злочинних угруповань (у тому числі організованих злочинних груп). Запропоновано такі підстави класифікації злочинних груп: за кримінально-правовими цілями; за ступенем об’єднання членів групи; за ступенем організованості злочинних груп; за числом учасників; за етнічними і національними особливостями; за спрямованістю (наприклад, терористичні групи); за базовою злочинною діяльністю; за ступенем охоплення території та ін.

У підрозділі другому “Структура і психологічний механізм функціонування організованих злочинних груп” дисертант виходить із системоутворюючих ознак та поняття ОЗГ і робить спробу дослідити структурні зв’язки та ієрархію у таких угрупованнях. Результати узагальнення кримінальних справ про злочини, що вчиняються організованими групами, свідчать про те, що в структурі організованих груп були виявлені особи, які здійснюють функції: лідера або лідерів (різного роду організатори і координатори злочинної діяльності); ідеологічного забезпечення (ідеолог); охорони лідерів (тілоохоронці); бойовиків; забезпечення і підтримання дисципліни; переслідування і розправи з особами, які намагаються припинити злочинну діяльність; реалізації та збуту викраденого майна; підтримання зв’язків з корумпованими представниками владних структур; втягнення посадових осіб у злочинну діяльність.

У дисертації наголошується на тому, що організована злочинна група – це особливий суб’єкт групової злочинної діяльності, який відрізняється стійкістю, відновлюваністю, взаємодією учасників, ієрархічністю структури тощо. На думку дисертанта, ознаками психологічного механізму функціонування організованих злочинних груп є: 1) ієрархічна побудова організованих угруповань; 2) певна стійкість і тривалість існування; 3) спеціалізація у спрямованості злочинного формування; 4) сувора втурішньогрупова дисципліна; 5) існування злочинних норм і правил поведінки; 6) наявність лідера (декількох лідерів) з владними повноваженнями; 7) розподіл функціональних обов’язків серед членів групи; 8) корислива спрямованість (кримінальний бізнес) злочинної діяльності; 9) наявність системи захисту від викриття; 10) створення єдиної каси (“общака”); 11) існування власної системи “заохочення” і “покарання”; 12) підтримка тих, кого притягують до кримінальної відповідальності; 13) існування системи втягування до злочинної групи; 14) використання корумпованості в органах влади і управління, а також в правоохоронних органах; 15) наявність стосунків із корумпованими особами органів влади і управління та працівниками правоохоронних органів; 16) підтримання стосунків та вирішення проблем між організованими злочинними угрупованнями в різних регіонах країни та за її межами; 17) наявність системи проникнення у владні структури та створення механізму лобіювання власних інтересів.

Результати анкетування та інтерв’ювання слідчих прокуратури та МВС України свідчать, що на думку проанкетованих найбільш суттєвими ознаками (рисами) психологічного механізму функціонування ОЗГ є: наявність структури (ієрархії) ОЗГ (відповіли 96% респондентів); внутрішньогрупова дисципліна (68%); злочинна спеціалізація (професіоналізація) (72%); наявність лідера (92%); розподіл функцій між членами угруповання (88%); існування “общака” (78%); використання корумпованості з посадовими особами органів влади та управління (82%); підтримання стосунків та вирішення проблем між угрупованнями (74%).

Другий розділ “Криміналістичний аналіз злочинної діяльності організованих груп” складається з двох підрозділів, в яких приділяється увага криміналістичній характеристиці злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, та особливостям виявлення ознак вчинення злочинів даної категорії. У першому підрозділі “Криміналістична характеристика злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами” дисертант відстоює думку про практичну значущість створення такої характеристики та її функціональне призначення. У роботі розглядаються наступні функції криміналістичної характеристики: описова, кореляційна, конструктивна, прогностична, алгоритмічна.

У цьому сенсі, криміналістична характеристика – це інформаційна модель, система відомостей про криміналістично значущі ознаки. Її цінність полягає в тому, що вона містить суму відомостей, корисних для практичної діяльності органів розслідування. Аргументується доцільність розробки криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, оскільки вони мають загальні риси, які необхідно враховувати працівникам правоохоронних органів.

У роботі аналізуються окремі елементи криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються організованими групами (способи вчинення і приховування злочину, обстановка злочину, особа злочинця, типові сліди). Під час дослідження автором установлені особливості розглядуваних елементів криміналістичної характеристики.

Діяльність організованих злочинних груп характеризується певною серійністю злочинів, використанням складних способів їх вчинення, застосуванням технологій злочинної діяльності. В механізмі організованої злочинної діяльності особливе місце посідають корумповані зв’язки з працівниками органів влади та управління та правоохоронних органів. У криміналістичному розумінні йдеться про корумповані зв’язки представників владних структур (у тому числі правоохоронних органів) із криміналітетом, про взаємодію посадових осіб органів влади і управління з лідерами (або членами) організованих злочинних угруповань. Така взаємодія передбачає різні протиправні форми. Це може бути підкуп (одноразова або багаторазова дача хабарів) посадових осіб для вирішення питань, пов’язаних із легальним або нелегальним “бізнесом” кримінальної групи, залучення (утягування) чиновників у спільний “бізнес”, перетворення державного службовця (або іншої особи) на члена злочинного угруповання з певними правами та обов’язками. Автор звертає увагу на процеси, пов’язані із політизацією організованої злочинності.

В процесі дослідження дисертант обгрунтовує тезу про те, що організована злочинна діяльність це та діяльність, яка заздалегідь планується, для неї є характерною ретельна підготовка. Причому злочинна група створюється і функціонує з метою неодноразового вчинення злочинів.

В дисертації зазначається, що організованими злочинними групами можуть використовуватися різноманітні способи приховування злочинів (фізичне усунення небажаних свідків, вплив на учасників кримінального процесу, неправдиві свідчення, застосування корупційних способів приховування тощо).

Організована злочинна діяльність здійснюється у певній обстановці. Тому в роботі автор торкається проблеми осередків організованої злочинної діяльності та умов їх виникнення.

На думку дисертанта, важливе місце в криміналістичній характеристиці злочинів посідає такий її елемент, як особа злочинця. Суттєві особливості полягають в тому, що особа злочинця стосовно даної категорії злочинів виступає як колективний суб’єкт злочинної діяльності (мова йде про вчинення злочинів організованою злочинною групою). Вивчення слідчої практики дозволило зробити висновок про те, що особа злочинця як елемент криміналістичної характеристики може розглядатися у двох напрямках: 1) колективний суб’єкт вчинення злочинів (злочинна група як ціле); 2) лідери і члени злочинного угруповання (їх типові і індивідуальні ознаки).

Певною специфікою відрізняється і такий елемент криміналістичної характеристики злочинів, що вчинюється організованими злочинними групами як типові сліди. Ці сліди відбивають діяльність злочинної групи.

У другому підрозділі “Виявлення ознак вчинення злочину організованою групою” акцентується увага на особливостях діяльності правоохоронних органів до порушення кримінальної справи та вжиття необхідних заходів. Дисертант робить висновок про те, що виявлення ознак злочинів організованих злочинних груп має свої особливості. Ця діяльність може здійснюватися не стільки “від злочину до групи”, скільки від “групи до злочинів”. Підкреслюється, що виявлення ознак злочинів, що вчиняються організованою злочинною групою, є складною діяльністю. Це пов’язано із проведенням великого обсягу оперативно-розшукової роботи, що обумовлено необхідністю виявити всіх співучасників злочину і встановити їхню роль щодо кожного злочинного діяння. Виявлення ознак учинення злочину організованою групою дозволяє передбачити колективний суб’єкт злочинної діяльності, простежити певні взаємозв’язки, викрити тенденції та напрямки діяльності кримінального угруповання, його чисельний склад, розподіл функцій та участь у вчиненні злочинів тих чи інших членів злочинної групи.

Третій розділ “Тактичні основи розслідування злочинів організованих злочинних груп” складається з шести підрозділів, в яких висвітлюються проблеми планування розслідування і висування версій, особливості проведення слідчих дій та тактичних операцій. У першому підрозділі “Планування розслідування і висування версій” розглядається специфіка планування розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Звернуто увагу на те, що розслідування таких злочинів повинно доручатися спеціально створеним слідчо-оперативним групам. При формуванні слідчо-оперативної групи необхідно передбачити участь оперативних співробітників спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.

Дисертант зазначає, що при розслідуванні злочинів даної категорії доцільно складати письмовий план за епізодами. При проведенні розслідування групою слідчих або слідчо-оперативною групою може застосовуватись груповий метод розслідування та метод сітьового планування.

Звертається увага на роль висування версій під час планування розслідування. На думку автора, у процесі розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, повинна бути висунута ціла система версій. До цієї системи можуть бути віднесені припущення: 1) про специфічний суб’єкт злочину – вчинення злочину організованою злочинною групою (або злочинною організацією); 2) про взаємодію організованої злочинної групи з іншими злочинними формуваннями, про конфліктність їхніх стосунків, сутички, входження до злочинної організації, співробітництво з міжнародними злочинними організаціями та ін.; 3) про організаторів (лідерів) злочинного угруповання; 4) про базову спрямованість і причетність до різного роду злочинів; 5) про корупційні зв’язки злочинної групи або їхню відсутність; 6) про тривалість існування злочинної групи; 7) про територіальну поширеність діянь злочинного формування; 8) про наявність або відсутність жорсткої дисципліни всередині організованої злочинної групи; 9) про наявність злочинного “почерку”, використання типових способів учинення злочинів; 10) про мотиви вчинення злочинів даною групою; 11) про розподіл рольових обов’язків у групі, чітку ієрархію тощо.

У другому підрозділі “Особливості огляду місця події” зроблено спробу формування типової програми дослідження місця події стосовно злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Зазначається, що огляд місця події дозволяє діагностувати груповий характер злочину (або те, що злочин вчинено організованою злочинною групою).

Особливості огляду місця події при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, зводяться до наступного: 1) провадження огляду місця події у більшості випадків здійснюється на початковому етапі розслідування. Це невідкладна слідча дія й у випадках, що не терплять зволікання, може бути проведена до порушення кримінальної справи; 2) кримінальна ситуація характеризується значним ступенем невизначеності; 3) у ході огляду місця події необхідна діагностика організованого характеру злочинної діяльності і висування версій про вчинення злочину ОЗГ; 4) огляд місця події дозволяє зібрати і зафіксувати інформацію, що свідчить про вчинення злочину ОЗГ; 5) проведення огляду місця події при розслідуванні злочинів, що вчиняються ОЗГ, передбачає одержання оперативної інформації, її оцінку і використання в ході слідчої дії. У цьому плані важливого значення набувають дії оперативно-розшукових співробітників по виявленню свідків, поквартирні і подомові обходи, опитування громадян, тощо.

У третьому підрозділі “Допит як спосіб одержання інформації про організовану групу” визначаються особливості допиту по справах про злочини, що вчиняються ОЗГ, пропонується типовий предмет допиту щодо різних учасників злочинного угруповання. Зроблено висновок, що предмет допиту залежить від характеру розслідуваного злочину. До типових обставин, що мають надзвичайно важливе значення стосовно злочинів ОЗГ, можуть бути віднесені: 1) організований характер злочину: механізм злочинної події; яким чином вчинялися злочини, їхня тривалість, поширеність; наявність злочинної діяльності постійного характеру; плановий характер злочинної діяльності; прагнення до розширення сфер діяльності; використання вогнепальної зброї і засобів зв’язку; наявність контактів із співробітниками правоохоронних та інших державних органів та ін.; 2) наявність і склад організованого формування: кількість учасників злочинної діяльності; ієрархічна структура злочинної групи; наявність розподілу ролей; форми взаємодії в злочинному угрупованні; стабільність складу групи, правила поведінки в групі та ін.; 3) базовий елемент злочинної діяльності ОЗГ: господарсько-економічна діяльність членів угруповання; участь у тіньовому бізнесі; місця зосередження ядра і членів злочинного формування; незаконна діяльність групи; зв’язки злочинної групи з підприємцями і злочинним світом; місце угруповання в кримінальному середовищі; прикриття злочинної діяльності легальними структурами; участь членів злочинної групи в політичній діяльності тощо.

У дослідженні акцентується увага на те, що при підготовці до допиту необхідно визначити послідовність допиту декількох осіб – членів організованої злочинної групи. Автор зазначає, що тактика допиту членів ОЗГ залежить від позиції допитуваних, ситуації початкового етапу розслідування, впливу захисника на хід розслідування. Результати анкетування практичних працівників досудового слідства свідчать про те, що особливості проведення допитів членів ОЗГ полягають: у специфіці предмета допиту (зазначили 92% опитаних); у відмові від дачі показань членами угруповання (96%); в обранні особливої тактики допиту (тактичних прийомів) (88%); в іншому (8%). Тактика допиту підозрюваних (обвинувачених) при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, відрізняється певними особливостями, використанням специфічних тактичних прийомів (пошук у ланцюзі обвинувачених (підозрюваних) “слабкої ланки”; використання конфліктної ситуації, що існує між членами ОЗГ; допит у першу чергу осіб із найменшим злочинним досвідом; використання раптовості та ін.).

У четвертому підрозділі “Використання обшуку при розслідуванні злочинів організованих груп” досліджуються проблеми проведення пошукових дій по даній категорії справ. Причому по справах про злочини, що вчиняються ОЗГ, виникає необхідність у провадженні нових видів обшуку (наприклад, обшук засобів комп’ютерної техніки). За переконанням автора, обшук засобів комп’ютерної техніки може претендувати на самостійний вид обшуку з таких підстав: 1) комп’ютерна інформація є специфічним об’єктом пошуку; 2) обстеження комп’ютерної техніки і носіїв інформації може набувати самостійного значення; 3) не завжди існує можливість у вилученні комп’ютера (комп’ютерів), окремих комплектуючих, щоб за допомогою інших дій зафіксувати і дослідити інформацію; 4) обстеження комп’ютерної техніки і її носіїв завжди передбачає необхідність запрошення відповідного спеціаліста (у галузі комп’ютерних технологій, інформаційних систем, тощо); 5) комп’ютерна техніка набуває все більшого поширення і існують різноманітні програми захисту й електронного знищення інформації. Під час обшуку специфічними є також і об’єкти пошуку (вогнепальна зброя, зброя вибухової дії, наркотичні та психотропні речовини, різні технічні засоби, документи, трупи або частини розчленованого трупа, живі особи, яких переховують та ін.).

Під час дослідження зроблено висновок про те, що розслідування злочинів даної категорії передбачає проведення значної кількості обшуків. У цьому відношенні звернуто увагу на особливості проведення групового обшуку, “обшуку-затримання”, “допустимості обшуку з негативними наслідками”.

У п’ятому підрозділі “Особливості застосування спеціальних знань” доводиться доцільність використання таких знань у трьох основних формах: одержання консультацій спеціаліста; участь спеціаліста при провадженні окремих слідчих дій; провадження судових експертиз. На думку дисертанта, при розслідуванні злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами, має місце більш широке застосування спеціальних знань (використовуються не лише традиційні спеціальні знання, але й нетрадиційні).

Під час дослідження проаналізовані можливості у використанні психологічного портрета (профілю) у ході розкриття та розслідування злочинів, що вчиняються ОЗГ. Зазначається, що формування такого портрета базується на знаннях імовірнісного характеру.

Важливу допомогу слідчому надає спеціаліст при проведенні слідчих дій. Дисертантом визначені цілі участі спеціаліста, його роль у попередніх експрес-дослідженнях, наданні технічної допомоги слідчому.

У ході розслідування злочинів, що вчиняються організованими групами, можуть бути призначені та проведені різні види судових експертиз. Найбільшу актуальність по даній категорії злочинів мають: вибухотехнічна, судово-балістична, судово-медична, генотипоскопічна, судово-психологічна, судова комп’ютерно-технічна експертизи, судова фоноскопічна експертиза, різного роду трасологічні експертизи, експертизи матеріалів, речовин і виробів, експертиза наркотичних засобів і сильнодіючих речовин та ін.

Дисертант зазначає, що зараз починає широко застосовуватися такий вид судово-психологічної експертизи, як судово-психологічна експертиза злочинного угруповання для виявлення лідера в організованій злочинній групі і місця в її структурі інших членів групи. Також важливого значення набуває судово-психологічна експертиза фонограм і відеозапису та комплексна психолінгвістична експертиза.

У шостому підрозділі “Формування і використання тактичних комплексів (операцій)” досліджуються особливості використання слідчих дій, оперативно-розшукових та організаційних заходів у певних взаємозв’язках під час розслідування злочинів, що вчиняються ОЗГ. Автор робить висновок про доцільність формування типових тактичних операцій, як певного алгоритму дій, спрямованого на вирішення проміжного завдання розслідування. На думку 64% проанкетованих слідчих існує нагальна потреба у розробці типових тактичних операцій стосовно розслідування злочинів даної категорії. Причому, 56% зазначили, що розробка типових тактичних операцій сприятиме оптимізації розслідування злочинів. Найбільш важливими тактичними операціями, що мають специфічний характер по справах даної категорії (незалежно від видової спрямованості злочину), є: 1) “Організований характер злочину”; 2) “Склад і структура організованої групи”; 3) “Корумповані зв’язки організованої групи”; 4) “Взаємодія організованої групи з іншими злочинними формуваннями”; 5) “Причетність організованої групи до злочинів”.

У роботі запропоновано інтерпретацію зазначених тактичних операцій. Так, становить інтерес тактична операція “Склад і структура організованої групи”. Дана тактична операція провадиться після того, коли встановлена причетність конкретної організованої групи до злочину і затримані окремі члени злочинного угруповання. Мета операції визначена вже в її назві і пов’язана із встановленням складу групи та її ієрархічної структури. Типова тактична операція включає до свого складу: а) допити учасників злочинної групи; б) встановлення оперативного спостереження за членами групи, які не затримані; в) зняття інформації з каналів зв’язку; г) оперативне укорінення в групу; ґ) допити свідків і потерпілих; д) проведення групових обшуків; е) призначення судових експертиз (наприклад, судово-психологічної для встановлення лідера злочинної групи).

Дещо інший зміст має тактична операція “Корумповані зв’язки організованої групи”, яка передбачає встановлення зв’язків злочинної групи з посадовими (службовими) особами органів державної влади і управління. До змісту цієї операції входять такі дії і заходи: а) виїмка документів, що дають право на виконання юридично значущих дій; б) обшук за місцем перебування злочинної групи; в) слідчий огляд документів; г) допит членів злочинного угруповання про зв’язки з чиновниками; ґ) зняття інформації з каналів зв’язку; д) обшук у помешканнях посадових (службових) осіб; е) допит посадових (службових) осіб. Проведення такої операції дозволяє виявити зв’язки злочинного угруповання з корумпованими посадовими особами, встановити, яку допомогу було надано, у чому вона полягала, чи мала систематичний характер.

У висновках, що завершають дослідження, запропоновані загальні підсумки, отримані дисертантом, зокрема такі, що стосуються: 1) відповідності злочинної групи усім ознакам малої соціальної (неформальної) групи та особливостей прояву таких психологічних явищ, як наслідування, навіювання, конформність, референтність, лідерство у діяльності групи; 2) визначення ознак (рис) психологічного механізму функціонування організованих злочинних груп; 3) розробка криміналістичної характеристики злочинів, що вчиняються ОЗГ; 4) висвітлення особливостей виявлення ознак учинення злочину організованою групою (ця діяльність може здійснюватися не стільки “від злочину до групи”, скільки “від групи до злочинів”); 5) пропонування системи типових версій стосовно злочинів організованих груп; 6) визначення особливостей тактики проведення окремих слідчих дій (огляду місця події, допиту, обшуку, призначення судових експертиз); 7) формування специфічних тактичних операцій по справах даної категорії.

Основі положення дисертації викладені у таких роботах автора:

1. Варцаба В.М. Психологія вчинення злочину в групі // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. – Донецьк: Донецький ін-тут внутр. справ., 2002. – № 4. – С. 150-156.

2. Варцаба В.М. Проблеми застосування спеціальних знань під час розслідування злочинів, що вчиняють організовані злочинні групи в галузі митної справи // Митна справа: Науково-аналітичний журнал. – Львів, 2003. – № 4. – С. 43-46.

3. Варцаба В.Н. Тактические операции в расследовании преступлений, совершаемых организованными преступными группами // Право і безпека: Науковий журнал. – Харків: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – Т. 2. – № 2. – С. 73-76.

4. Варцаба В.Н. Криминалистическая характеристика преступлений, совершаемых организованными преступными группами (проблемы теории и практики) // Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності: Зб. наук. статей / За ред. М.П.Орзіха, В.М.Дрьоміна. – Біб-ка журналу “Юридичний вісник”. – Одеса: ФЕНІКС, 2003. – С. 206-213.

5. Варцаба В.М. Соціально-психологічний механізм функціонування організованих злочинних угруповань // Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний та інформаційно-технологічний аспекти: Матер. міжнар. наук. конф. 27-30 березня 2001 р. – Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина), 2001. – С. 267-268.

6. Варцаба В.М. Корумповані блоки у структурі організованих злочинних угруповань // Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку вищої освіти і науки: Матер. міжнар. наук. конф. 16-18 жовтня 2002 р. – Ужгород (Україна) – Сніна (Словаччина), 2003. – С. 196-197.

7. Варцаба В.Н. Роль коррумпированных блоков в структуре функционирования организованных преступных группировок // Відповідальність посадових осіб за корупційну діяльність: Зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. семінару (11-12 травня 2001 р.) / [Редкол.: Сташис В.В. (головний ред.) та ін.]. – Харків: Східно-рег. центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. – С. 190-192.

АНОТАЦІЇ

Варцаба В.М. Розслідування злочинів організованих злочинних груп (тактико-психологічні основи). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню тактико-психологічних основ розслідування злочинів, що вчиняються організованими злочинними групами. Проведено комплексний аналіз психологічного механізму функціонування організованих угруповань, виявлені криміналістично значущі ознаки їх злочинної діяльності. Запропоновані найбільш ефективні тактичні прийоми проведення окремих слідчих дій та тактичні операції (комплекси), що мають специфічний характер по справах даної категорії.

Ключові слова: організована злочинна група, злочини, що вчиняються організованими злочинними групами, психологія злочинної групи, тактика слідчих дій, тактична операція.

Варцаба В.Н. Расследование преступлений организованных преступных групп (тактико-психологические основы). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 – уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. – Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2003.

Диссертация посвящена исследованию тактико-психологических основ расследования преступлений, совершаемых организованными преступными группами. Подвергается анализу социально-психологическая характеристика организованной преступной деятельности, определяются особенности психологии совершения преступления в группе, устанавливаются признаки психологического механизма функционирования организованных преступных групп.

Предлагается построение криминалистической характеристики преступлений, совершаемых организованными преступными группами. Определена специфика отдельных структурных элементов криминалистической характеристики.

В диссертации акцентировано внимание на особенностях выявления признаков совершения преступлений организованной группой, планирования расследования и выдвижения версий. Рассматривается тактическое своеобразие отдельных следственных действий (осмотра места происшествия, допроса, обыска, назначения судебных экспертиз). Предлагаются тактические рекомендации и наиболее эффективные тактические приемы производства следственных действий в процессе расследования преступлений, совершаемых организованными группами.

В процессе исследования использован комплексный подход к расследованию преступлений, предполагающий использование следственных действий, оперативно-розыскных и организационных мероприятий в определенной взаимосвязи. Сформированы и предложены к практическому применению наиболее важные тактические операции, имеющие специфический характер по делам о преступлениях, совершаемых организованными преступными группами (“Организованный характер преступления”, “Состав и структура организованной группы”, “Коррумпированные связи организованной группы”, “Взаимодействие организованной группы с иными преступными формированиями”, “Причастность организованной группы к преступлениям”).

Ключевые слова: организованная группа, преступления, совершаемые организованными преступными группами, психология преступной группы, тактика следственных действий, тактические операции.

SUMMARY

Vartsaba V.M. Investigation of Crimes Committed by Organized Criminal Groups (Tactical and Psychological Grounds) – Manuscript

Dissertation to seek PhD in Law Degree, Major 12.00.09 – Criminal Procedure and Criminalistics; Judicial Examination. – Yaroslav Mudry National Law Academy of Ukraine, Kharkiv, 2003.

Dissertation is devoted to the study of tactical and psychological grounds of investigating crimes committed by organized criminal groups. The author conducted comprehensive analysis of the psychological mechanism of functioning of the organized groups and identified the most important features of their criminal activities