Актуальність дисертаційного дослідження
державна податкова адміністрація України
Національна АКАдемія державної податкової служби України
Ворушило Віктор Павлович
УДК: 351.74.083
Управлінські рішення щодо зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ (організаційно-правові питання)
Спеціальність 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і
процес; фінансове право; інформаційне право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Ірпінь 2003
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.
Науковий керівник — доктор юридичних наук, професор
Пєтков Валерій Петрович,
Національний університет внутрішніх справ,
начальник Кіровоградської філії
Офіційні опоненти — доктор юридичних наук, професор
Остапенко Олексій Іванович,
Львівський інститут внутрішніх справ при
Національній академії внутрішніх справ України,
перший проректор з навчальної роботи —
кандидат юридичних наук, доцент
Калаянов Дмитро Петрович,
Одеський юридичний інститут
Національного університету внутрішніх справ,
начальник кафедри основ управління та
інформаційно-технічного забезпечення органів внутрішніх справ
Провідна установа — Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова
Міністерства освіти і науки України, кафедра адміністративного та підприємницького права
Захист відбудеться 19.12.2003р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К. .855.02 в Національній академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, 53
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державної податкової служби України за адресою: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Садова, 53.
Автореферат розісланий 17.11.2003р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Г.Г. Забарний
Загальна характеристика роботи
Актуальність дисертаційного дослідження. У процесі формування в Україні правоохоронних структур цивілізованого суспільства велике значення має зміцнення правової основи функціонування держави як соціально-політичного утворення, неухильне дотримання в усіх сферах діяльності суспільства принципів і засад законності та правопорядку. Відповідно до цього твердження, різко зростає роль управлінського апарату держави і, зокрема, тієї його частини, на яку покладені правоохоронні функції. Останній момент сприяє здійсненню розпочатої в Україні масштабної адміністративної реформи та має на меті не просте кількісне скорочення зайвих бюрократичних ланок державного апарату, а досягнення перебудови глибинних основ його функціонування та управлінських процесів, що в ньому відбуваються. Від ефективності останніх багато в чому залежить повноцінне та якісне виконання обов’язків та завдань органами внутрішніх справ, дієздатність і компетентність яких є запорукою незворотності позитивних перетворень у політиці й економіці, важливим чинником стабільності та усталеності соціального порядку, складовою багатомірних процесів модернізації, що відбуваються на теренах нашої молодої держави.
У вітчизняній адміністративно-правовій літературі загальним проблемам державного управління в сфері охорони громадського порядку і, зокрема, пов’язаної з управлінням системою органів внутрішніх справ, присвячено чимало наукових праць. Слід відзначити праці В.Б. Авер'янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, О.К. Безсмертного, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.О. Гуменюка, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, М.І. Єропкіна, В.М. Іншина, Д.П. Калаянова, А.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.П. Коренєва, Ю.Ф. Кравченка, О.В. Лавриненка, І.В. Мартьянова, П.В. Мельника, В.Ф. Опришка, О.І. Остапенка, Р.С. Павловського, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, Л.Л. Попова, Л.А. Савченко, В.М. Самсонова, А.О. Селіванова, О.І. Семчика, В.Ф. Сіренка, В.Д. Сущенка, Л.В. Терещенко, М.П. Федорова, В.В. Цвєткова, В.М. Шаповал, Ю.С. Шемшученка, О.П. Шергіна, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі.
Праці названих авторів слугують ґрунтовним науковим фундаментом для подальших досліджень проблем управління органами внутрішніх справ, забезпечення законності та дисципліни у їх функціонуванні. Більшість з них можна визначити як значний внесок у реформування сучасного управління органами внутрішніх справ. Водночас у значній кількості робіт із зазначеної проблематики простежується лише намагання перенести загальні підходи й висновки сучасного управління до надто конкретних і специфічних проблем розбудови сучасних органів внутрішніх справ. У наявній літературі відсутнє дослідження, у межах якого спеціально розглядалися б організаційно-правові аспекти зміцнення законності у діяльності органів внутрішніх справ, особливо, з урахуванням специфіки, притаманної сучасному складному етапові, який проходять у своєму розвитку вітчизняні правоохоронні органи. Зазначеними проблемами й обумовлено вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Пропоноване дисертаційне дослідження виконане відповідно до Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України № від 11.05.2001 р., п.2.4 Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр., затверджених рішенням колегії МВС від 28.02.1995 року №4км/2, п.1.6. Програми заходів щодо зміцнення дисципліни і законності в діяльності ОВС України, затвердженої рішенням колегії МВС України № 1км/1 від 15.05.2001 р. та головними напрямками наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення адекватної реаліям розвитку і сучасним вимогам до органів внутрішніх справ України системи управлінських рішень, які могли б дійовим чином сприяти виконанню покладених на них функцій.
Для досягнення поставленої мети необхідне вирішення таких дослідницьких завдань:
·
розглянути феномен законності як об’єкт управлінського впливу;
·
проаналізувати явище законності у світлі новітніх уявлень про сутність і функції демократичної держави;
·
проаналізувати існуючі управлінські рішення спрямовані на зміцнення законності у діяльності органів внутрішніх справ;
·
розглянути проблеми вдосконалення правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ з профілактики правопорушень;
·
дати характеристику адміністративного нагляду, який здійснюється органами внутрішніх справ;
·
розглянути основні форми здійснення (дотримання) законності у діяльності органів внутрішніх справ;
·
дати характеристику та проаналізувати здійснення контролю за діяльністю органів внутрішніх справ;
·
розглянути закордонний досвід, який можна використати для вирішення нагальних завдань вдосконалення роботи вітчизняної міліції;
·
запропонувати систему заходів та внести конкретні пропозиції щодо забезпечення законності у діяльності органів внутрішніх справ.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у діяльності органів внутрішніх справ України, їх певні характеристики і параметри. Дослідження ґрунтується на виокремленні й узагальненні певних показників і критеріїв, які дозволяють неупереджено й об’єктивно окреслити та вивчити об’єкт у вимірах, що відповідають меті дослідження.
Предметом дослідження виступають управлінські рішення і організаційно-правові заходи, що є серцевиною (змістом і сутністю) управлінського впливу на діяльність органів внутрішніх справ.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні дослідницькі принципи і наукові засади (об’єктивності, історизму, причинності та світоглядного плюралізму). Дисертант виходив насамперед з того, що діяльність структур та органів внутрішніх справ, управлінський вплив на їх функціонування і розвиток треба розглядати як об’єкт системного характеру, що передбачає розуміння цілісної природи цього об’єкта, а також того, що в ньому немає дрібниць і явищ другорядного плану. Для виконання завдань дослідження використано порівняльний метод, аналіз документів, метод експертних оцінок тощо.
Основою дисертаційного дослідження є системне вивчення місця і ролі управлінських рішень у зміцненні законності у діяльності органів внутрішніх справ. Вважаємо, що налагодження відповідного управлінського механізму в органах внутрішніх справ багато в чому залежить від усталених звичаїв і стереотипів, способу життя, духовної культури, особливостей менталітету української нації. Не підлягає сумніву, що пошук оптимальних управлінських моделей в органах внутрішніх справ має ґрунтуватись на засадах етики, християнської моралі, толерантності зі свідомим намаганням звести до мінімуму примушення і насильство (обмеживши останнє сферою вимушеної і регламентованої законом сфери необхідності). Таким чином пропоноване дисертаційне дослідження є вкоріненням міцних загальновизнаних цивілізаційних зразків у корпоративну етику працівників правоохоронних органів, принаймні у тому вигляді, у якому вони знайшли відображення і закріплення у Кодексі посадових осіб з підтримки правопорядку, прийнятому Генеральною Асамблеєю ООН від 17.12.1979 року.
Нормативну базу роботи становлять Конституція України, Закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, в яких досить чітко визначені обов'язки i права органів внутрішніх справ.
Емпіричну базу дослідження складають матеріали про стан дисципліни та дотримання законності працівниками органів внутрішніх справ, зокрема, у Донецькій області за 1995–2002 рр. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про достовірність (вірогідність) і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що:
-
уперше - показано нерозривний зв’язок між рівнем і станом законності та дисципліни в органах внутрішніх справ та якістю і системністю управлінських рішень, що приймаються;
-
здійснено аналіз тих змін, яких зазнає тлумачення законності та дисципліни в сучасних умовах, робиться висновок, що законність має виступати підсумково-інтегративним критерієм оцінки роботи як органів, підрозділів, так і окремих працівників, а дисципліна – органічною складовою нормального режиму функціонування органів внутрішніх справ;
-
розроблено та запропоновано ”Типове положення про комендатуру навчального закладу”;
-
удосконалено понятійний апарат теорії управління в органах внутрішніх справ щодо розуміння змісту та форм прояву законності і дисципліни в діяльності органів внутрішніх справ;
-
уточнено та обґрунтовано твердження, що управлінські рішення в структурах органів внутрішніх справ є головним джерелом позитивно-перетворюючого впливу в умовах суспільної трансформації і адміністративної реформи;
-
деталізована й проаналізована практика й ефективність заходів, спрямованих на забезпечення законності у діяльності органів внутрішніх справ;
-
аргументовано доведено, що специфіка діяльності органів внутрішніх справ вимагає не обмежуватися суто зовнішніми управлінськими рішеннями і впливами, а цілеспрямовано здійснювати на загальнодержавному рівні політику зміцнення соціального статусу і престижу персоналу органів внутрішніх справ.
Практичне значення результатів роботи полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки проблем дотримання законності у професійній діяльності правоохоронних органів, визначення системи проступків, порушень службової дисципліни, їх причин;
у правотворчості - в результаті дослідження сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативних актів, що регулюють практичну діяльність ОВС України, зокрема, до статуту патрульно-постової служби міліції;
у правозастосовчій діяльності - використання одержаних результатів дозволить удосконалити управління роботою з персоналом органів внутрішніх справ щодо забезпечення дисципліни та законності;
у навчальному процесі - матеріали дисертації використовуються у Донецькому інституті внутрішніх справ під час проведення занять з дисциплін ”Адміністративне право”, ”Адміністративна діяльність ОВС України” та ”Адміністративна відповідальність” (акт впровадження від 8 квітня 2003 р.), Кіровоградській філії НУВС (акт впровадження від 9 квітня 2003 р.), їх також враховано у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта.
Отримані результати сприяють більш докладному розумінню управлінських механізмів удосконалення роботи силових структур держави в умовах соціальної кризи і соціальної трансформації, розробці основ адміністративного менеджменту у такій складній і специфічній сфері, якою є внутрішні справи держави. Дисертаційне дослідження також пропонує пояснення деяких закономірностей формування і здійснення управлінського впливу на діяльність органів внутрішніх справ.
Особистий внесок здобувача в одержанні наукових результатів, викладених у дисертації. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, з використанням останніх досягнень теорії управління, всі сформульовані в ньому положення та висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора. У співавторстві опубліковано 4 наукових статті, в яких дисертанту належать пропозиції щодо критеріїв характеристики управлінських рішень щодо зміцнення законності, співвідношення дисципліни і законності в діяльності органів внутрішніх справ, вирішення проблем правового регулювання забезпечення законності. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація теми та результатів дисертаційного дослідження. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедр адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України й адміністративного права і державного управління Донецького інституту внутрішніх справ, доповідалися та обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції з питань взаємодії і співпраці правоохоронних органів з громадськістю (Донецьк, 2000 р.); Регіональній науково-практичній конференції з питань зміцнення законності та боротьби зі злочинністю у прикордонних областях (Луганськ, 2000 р.); Міжнародній науково-практичній конференції ”Совершенствование деятельности органов внутренних дел по профилактике безнадзорности и предупреждению правонарушений несовершеннолетних” (Орел, 2003 р.).
Основні положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються у практиці УМВС України в Донецькій області (розробка критеріїв відбору кадрів, оцінка ділових якостей і рівня компетентності працівників) (акт впровадження від 30 квітня 2003 р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковані в десяти статтях у наукових збірниках та журналах, а також тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 227 стор. Список використаних літературних джерел складається із 194 найменувань і займає 19 стор., додатки займають 27 стор.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі розкрито актуальність проблеми, її наукову та практичну значущість, мета та завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.
Перший розділ “Законність як об’єкт управлінського впливу в діяльності органів внутрішніх справ” присвячено дослідженню змісту і основним принципам законності, співвідношенню законності та дисципліни, а також загальній характеристиці управлінських рішень щодо зміцнення законності в органах внутрішніх справ.
Одним із найважливіших засобів виконання завдань і функцій держави є встановлення і підтримання режиму законності. Законність належить до складних політичних і юридичних явищ, в яких синтезовані різноманітні складові та прояви діяльності різних структур і органів держави, покликаних піклуватися про нормальне існування соціальних суб’єктів й інститутів, що відповідає чинним нормам. У громадському житті законність виступає як метод державного управління, як найважливіший конституційний принцип, як основний і необхідний елемент демократії. У юридичній літературі поняття законності - одне з базисних правничих понять - тлумачиться переважно як режим панування закону у взаємовідносинах особи та держави, громадян і посадових осіб або органів держави, де усі діючі особи (суб’єкти) підвладні законові: і окремий громадянин, і держава. Усталеним є розуміння законності як режиму (стану) відповідності дій, поведінки, діяльності посадових осіб, громадян та юридичних осіб законам та підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті неухильного дотримання останніх усіма суб’єктами.
В Україні режим законності набуває свого нормативного закріплення насамперед у нормах Конституції. Сутність законності полягає в тому, щоб усі структури й інституції держави, існуючі соціальні суб’єкти від пересічних громадян до найвищих посадових осіб і держави в цілому дотримувалися існуючих законів, щоб цим законам були підпорядковані усі інші розпорядження влади, щоб у чітко визначеному правовому полі діяли усі дійові особи соціального цілого. Законністю досягається узгодженість дій, організованість і порядок, тобто дисципліна у загальнодержавному масштабі.
Суттєво важливою рисою законності у демократичному суспільстві є її скерованість на соціальні потреби й інтереси. Тобто критеріальним значенням для оцінки ефективності та дієздатності норм права є те, якою мірою закони враховують інтереси суспільства, служать народові, виражають його потреби й ціннісні вподобання. Найважливішою ознакою законності демократичної є наявність норм і механізму їх реалізації, що регулюють обов’язки і відповідальність не тільки громадян державою, а й, насамперед, держави перед громадянами. Формальна законність виявляється у формальному дотриманні існуючих норм права і дисципліни, які часто служать не народові, а окремим особам, політичним або релігійним кланам.
Необхідно належним чином акцентувати розуміння й розгортати діяльність, що пов’язані з розвитком громадянської правосвідомості та відповідної активності структур й інституцій громадянського суспільства, яке народжується і стверджується. Щоб зробити адекватний висновок про законність або незаконність того чи іншого правового акта органу, установи, підприємства, організації, дій посадової особи або поведінки громадянина, необхідно судити про них з точки зору відповідності закону, законності. Звідси - необхідність так званого “абсолютизму” закону, який є conditio sine qua non правової держави.
Сутність законності із відповідною необхідністю розкривається і реалізується в її принципах. Принципи – це уособлення і форма існування сутності, якісної визначеності явища. Стосовно законності можна констатувати, що цей багатоманітний феномен живиться і стає можливим тільки за умови, коли є усвідомленими і усталеними відповідні фундаментальні принципи (обов’язковість щодо виконання законів для усіх без винятку підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян; єдність, що повинна забезпечувати однакове розуміння й застосування законів на всій території України; неприпустимість протиставлення законності й доцільності). Отже, законність виражається у точному і неухильному дотриманні й виконанні законів і заснованих на них нормативних актів державними органами, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами.
Про стан законності на сучасному етапі свідчать вивчені автором аналітичні довідки про злочини, скоєні працівниками органів УМВС України в Донецькій області, а також бюлетені про стан законності та дисципліни в органах внутрішніх справ УМВС України в Донецькій області за останні роки (1995 - 2002 рр.).
Дисципліна розглядається нами як інструмент, що служить цілям зміцнення законності, забезпечення виконання працівниками міліції положень закону і підзаконних актів, які визначають іх службову діяльність. Відповідність цієї діяльності повноваженням міліції, її обов’язкам і правам, виявлені в роботі оперативність, поступальний характер, досягнуті при цьому високі показники будуть свідчити про належний рівень службової дисципліни.
Суб’єктами, які забезпечують дисциплінарні стосунки у підрозділах, є керівники всіх рівнів. Саме тому необхідне навчання керівників забезпеченню зазначених функцій, до яких належить цільова, організаційна, регулятивна, ціннісно-орієнтаційна, виховна і контрольно-охоронна.
У першому розділі докладно розглянуто проблеми конкретних управлінських рішень, спроможних поліпшити функціонування підрозділів МВС, а також дотримання законності у профілактичній діяльності міліції.
Саме всебічне виконання працівниками органів внутрішніх справ усіх вимог нормативних документів та розпоряджень є прямою запорукою покращення загального стану дотримання законності у державі в цілому.
Другий розділ ”Форми здійснення законності у діяльності органів внутрішніх справ” присвячено розгляду форм дотримання службової дисципліни, правовому регулюванню діяльності органів внутрішніх справ, застосуванню заходів примусу в діяльності органів внутрішніх справ, адміністративному нагляду в практиці ОВС.
Дисципліну автор розглядає як узагальнюючу характеристику професійних якостей працівника. На нашу думку, стосовно працівників органів внутрішніх справ дисципліна відіграє настільки ж важливу і значущу роль, як і компетентність. Якщо компетентність характеризує змістовну (фахову) підготовку працівника, його спроможність діяти знанням справи, то поняттям дисципліна охоплюється службова сумлінність і надійність працівника, його відповідальність і вміння діяти в чітких межах визначених нормативними документами правил. У цілому, можна визначати позитивний бік дисципліни (тобто, що саме повинен робити працівник, щоб його вважали дисциплінованим). Її ж негативна форма (що працівник не повинен робити, аби його вважали дисциплінованим) проявляє себе в тому, що працівник не вчиняє дисциплінарних проступків, адміністративних правопорушень, не кажучи вже про злочини.
Стан і рівень дотримання дисципліни в структурах органів внутрішніх справ оцінюється через відповідність поведінки працівників ОВС дисциплінарному статуту органів внутрішніх справ.
Дисципліна охоплює всі рівні й форми діяльності органів внутрішніх справ: виконання працівниками службових обов’язків, поведінку їх у побуті, у суспільних місцях, функціонування всіх апаратів, служб і підрозділів міліції, зовнішній вигляд, стосунки у сім’ї, ставлення до товаришів по службі, до старших тощо.
Автор, розглядаючи конкретну практику здійснення органами внутрішніх справ правоохоронної діяльності, здійснив критичний аналіз чинного законодавства і запропонував деякі концептуальні підходи щодо вдосконалення останнього (зокрема, стосовно адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, дозвільної системи тощо). Суттєво важливим, на нашу думку, є широке залучення громадськості до зміцнення законності у суспільстві. Тільки так реально може бути створена система відносин соціального партнерства, без якого неможливе справжнє громадянське суспільство.
Розділ третій “Засоби забезпечення законності у діяльності органів внутрішніх справ” містить дослідження контролю за діяльністю органів внутрішніх справ.
Контроль є основним засобом забезпечення законності у діяльності міліції. Він дозволяє активно і цілеспрямовано втручатись у сферу здійснення органами внутрішніх справ директив Президента й уряду, законів, рішень тощо шляхом видання і доведення до виконавців обов’язкових для виконання вказівок щодо шляхів та засобів усунення порушень законності, причин і умов, що сприяють їх скоєнню.
Важливими формами контролю є перевірка виконання рішень вищих державних органів, здійснювана всередині органів внутрішніх справ, та інспектування, що полягає у перевірці загального стану справ у контрольованому апараті або підрозділі. Без перебільшення можна сказати, що встановлення ефективного і системного контролю в усіх ланках системи органів внутрішніх справ є тотожним цивілізованому порядку в його демократичному розумінні. Адже порядок, заснований на свободі, не перестає бути порядком. Складовими порядку визнаються керованість, інформованість і виконавча дисципліна.
Типологія форм контролю складається залежно від того, хто його здійснює. Отже, можна виділити такі різновиди контролю, як державний, внутрішньовідомчий та громадський.
Державний контроль характеризується найбільшою універсальністю і директивністю. Держава створює належний правовий "формат" для діяльності і систему контролю за дотриманням законів усіма підрозділами, кожним працівником. Держава керує підпорядкованими їй органами внутрішніх справ і здійснює стосовно них контрольні повноваження.
Внутрішньовідомчий контроль є одним із видів державного контролю, що забезпечує законність у діяльності органів внутрішніх справ. Він, власне, здійснюється у системі органів внутрішніх справ і є “самоконтролем”, внутрішнім “аудитом” цих органів. Внутрішньовідомчий контроль являє собою найбільш важливий елемент управління, складову частину організаційної роботи органів внутрішніх справ, кожного окремого апарату або підрозділу, фактичне виконання органами внутрішніх справ рішень уряду, законів і заснованих на них інших правових розпоряджень, наказів, інструкцій, статутів, рекомендацій та інших відомчих нормативних актів.
Головна перевага внутрішньовідомчого контролю полягає в тому, що його здійснюють професіонали, які знають справу, й об’єктом їх уваги також є діяльність професіоналів. За своїм призначенням саме цей контроль може і повинен бути найбільш ефективним та інноваційним. Основне призначення внутрішньовідомчого контролю полягає у тому, щоб на основі ретельного вивчення стану справ в органі, службі, підрозділі міліції не тільки виявити хиби і помилки в роботі, але й знайти шляхи їх усунення.
У системі контролю, що забезпечує реалізацію принципу законності у діяльності органів внутрішніх справ, важливе місце посідає громадський контроль. За поточних умов існує реальна потреба зміцнення зв’язків органів внутрішніх справ із громадськістю, налагодження повсякденного співробітництва міліції з громадянами. При цьому контроль за цих умов стає похідним від більш об’ємного і принципово притаманного демократичному способу життя явищу - соціального партнерства. Воно не виключає необхідності контролю, але й, навпаки, передбачає прозорість і відкритість структур партнерства. У той же час ніякі структури “громадськості” і “народного контролю” під надуманими приводами не мають права втручатись у виконання органами внутрішніх справ своїх обов’язків і функцій, у поточну професійну діяльність.
У розділі також подаються деякі положення з вивчення досвіду організації поліцейської служби у закордонних країнах, що сприяє розумінню того, які цивілізаційні зразки ми можемо взяти для себе за взірець, а також краще збагнути, які власні традиції заслуговують на збереження і поновлення.
Слід звернути особливу увагу на те, що західні поліцейські формування мають міцну і чітко сформульовану етико-особистісну основу свого існування. Іншими словами, законність функціонування є очевидною вимогою, але не просто формальною відповідністю його “літері”, а особистісним уособленням вірності закону і громадянським чеснотам. Зокрема, у розділі розглянуто досвід США, Франції, ФРН, Великої Британії та Російської Федерації.
Повчальним у досвіді закордонних країн є не тільки змістовне наповнення етосу поліції (хоча, на нашу думку, ці етичні аспекти заслуговують на пильне вивчення і використання в наших умовах). Зміцненню законності сприяє розгалуженість правоохоронних органів, їх розподіл за джерелами фінансування на державні (національні), муніципальні (місцевого самоврядування) та приватні (поліція фірм, концернів і синдикатів). На порядку денному в Україні стоїть поступова трансформація колишньої радянської міліції (з її відповідними рисами і громіздкістю структур, слабкою визначеністю компетенції) у поліцію сучасного рівня. Безперечно, назріло питання про муніципальну міліцію, яка має вирішувати питання забезпечення громадського порядку на рівні локального мешкання громадян, бути запорукою спокою і законності громади мешканців селища або міста. Дільничні інспектори тільки подекуди спроможні вирішувати у повному обсязі покладені на них обов’язки. Поліція муніципального рівня може бути конституйована як адміністративна поліція (на зразок, скажімо, відповідних підрозділів національної поліції Франції). Структура місцевої поліції може бути побудована за принципом функціональної доцільності, який досить раціонально втілений в організації поліцейської служби у США.
Слід суттєво підсилити соціальну спрямованість роботи правоохоронних органів, зробити муніципальну поліцію повсякденним партнером громадян, налагоджувати і зміцнювати зв’язки з громадськістю. Треба активно створювати й розгортати діяльність громадських об’єднань, спрямованих на підтримку і допомогу правоохоронним органам. Відомо, що у процесі службової підготовки у поліції США, ФРН, Франції та Італії вивчають спеціальний курс "Робота з населенням". На нашу думку, це є нагальною потребою і в наших умовах.
Висновки
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання вироблення системи управлінських рішень щодо зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ адекватної сучасним умовам. Питання подальшого зміцнення законності і правопорядку завжди залишається головним завданням усієї системи правоохоронних органів України. Неухильне дотримання законів, глибоке вкорінення демократичної законності набуває ще більшого значення в умовах демократичної розбудови і розвитку нашої державності, самоврядування народу, забезпечення соціальної справедливості й непорушності конституційних прав і свобод громадян. Здійснення адміністративної реформи і відповідних правових інновацій є важливою запорукою успішності антикризової політики, яку проводить політичне керівництво України. У зв’язку з цим необхідна послідовна перебудова роботи прокуратури, міліції, судів, інших правоохоронних органів, оптимізація і раціоналізація їх структури. Вони повинні бути прикладом найсуворішого дотримання правопорядку, надійно захищати інтереси громадян і, водночас, рішуче припиняти антигромадські явища, вести непримиренну боротьбу зі злочинністю й іншими правопорушеннями.
Отримані результати можуть бути сформульовані у вигляді ряду положень теоретичного характеру:
1.
Законність — це особливий режим або процес функціонування органів та підрозділів, діяльності їх працівників і посадових осіб, суть якого полягає у неухильному дотриманні й виконанні усіма суб’єктами загальних і спеціальних правових приписів.
2.
Серцевиною процесу модернізації органів внутрішніх справ має бути вироблення й активне впровадження інтегративної моделі сучасної компетентності працівника правоохоронних органів. Така модель повинна містити у собі як професійні якості (самоорганізація, сумлінність, ініціатива, дисципліна, фахові знання і навички), так і відповідний професійний корпоративний етос (чітко визначений перелік моральних вимог до співробітника як працівника ОВС, які, у свою чергу, повинні тлумачитись як інституція громадянського суспільства), а також певні соціально-психологічні та особистісні якості (комунікабельність, відкритість, спроможність завоювати довіру тощо). Саме рівні компетентності повинні стати основою професійної атестації працівників ОВС.
3.
Кожному працівнику органів внутрішніх справ необхідно постійно звіряти свою роботу з вимогами компетентності. Прийняття відповідних управлінських рішень має в усьому виявляти високу вимогливість і чесність, викорінювати залишки інертності й консерватизму у будь-яких їх проявах. Головною у профілактичній діяльності повинна стати турбота про людину, яка оступилася, повсюдне і широке залучення законослухняних громадян до цієї роботи. Це і буде необхідною умовою подальшого зміцнення законності та авторитету органів внутрішніх справ, розвитку нашої демократії, подолання кризових явищ і прискорення соціально-економічного прогресу.
4.
Працівники органів внутрішніх справ мають бути обізнані з нормами прав людини та з тим, як ці норми застосовуються у сфері їх відповідальності. Вони повинні розуміти принципи та етичне підґрунтя цих норм прав людини, мати відчуття тотожності з цими традиціями. На них має бути покладений обов’язок сприяти правам людини та бути спроможним застосовувати норми прав людини у своїй роботі.
5.
З метою залучення громадян до участі в охороні громадського порядку і боротьбі з правопорушеннями необхідно передбачити їх матеріальну зацікавленість у такій діяльності, що можна реалізовувати шляхом використання коштів, вилучених у правопорушників, одержаних від реалізації адміністративних стягнень тощо.
6.
Потребує удосконалення вся правова база, яка регламентує профілактичну діяльність. Доцільно до законодавчих та інших нормативних актів включати статті, які мають профілактичне значення.
У результаті дисертаційного дослідження автором сформульовано ряд пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення зміцнення правопорядку, дисципліни працівників та вдосконалення кадрової роботи у правоохоронних органах. Основні з них такі:
?
Нагальним є питання про створення і розвиток дійової системи внутрішнього “аудиту” в органах внутрішніх справ що сприятиме поширенню передового досвіду, стане на заваді ескалації негативних явищ.
?
Кожен працівник МВС зобов’язаний бути прикладом високої фахової культури, зразком чесності, принциповості, непідкупності, що мусить знайти відображення у Кодексі деонтології (чи корпоративної, професійної етики) української міліції.
?
Працівники органів внутрішніх справ, які відмовилися виконувати протизаконні накази вищого керівництва, повинні користуватися недоторканністю.
?
Слід офіційно передбачити закріплені відповідними інструкціями шляхи отримання та розгляду скарг на працівників органів внутрішніх справ членів громадськості, інформація, про існування службових інструкцій такого роду має розповсюджуватися серед членів громади.
?
Потрібно створити у межах адміністративного права новий правовий інститут — інститут захисту прав і свобод громадян.
?
Осіб, які притягувалася до адміністративної відповідальності, доцільно наділити повноваженнями знайомитися з матеріалами справи на будь-якій стадії перевірки обставин правопорушення і здійснення розгляду у справі, а також правом мати копії процесуальних документів.
?
Необхідно терміново розробити та прийняти новий Дисциплінарний статут ОВС України — у зв’язку з тим, що існуючий не відповідає всім вимогам.
?
У школах починати з 5-6 класів вивчати “Основи права”, а потім у коледжах, технікумах удосконалювати знання правових наук.
?
Настала необхідність вирішення на законодавчому рівні відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування за невиконання або неналежне виконання закріплених у законодавстві про місцеве самоврядування норм соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ.
?
Потрібно вдосконалити правове регулювання захисту осіб, які сприяють своєю діяльністю розкриттю злочинів. Загальні декларативні норми про захист таких осіб повинні бути замінені конкретними нормами, які б чітко визначали правовий механізм захисту осіб, котрі сприяли розкриттю злочину. У державному бюджеті повинні бути передбачені кошти на витрати, пов’язані із забезпеченням безпеки осіб, які надали допомогу у розкритті злочину, життю чи здоров’ю яких загрожує реальна небезпека.
?
Вважаємо за доцільне для покращання дисципліни серед особового складу вищих навчальних закладів системи МВС України впровадити в роботу “Типове положення про комендатуру навчального закладу”.
Список опублікованих автором праць.
1.
Ворушило В.П. Основні принципи законності і дисципліни // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України 1999. - №4. - С.132-142.
2.
Ворушило В.П. Взаємодія і взаємопорозуміння з громадськістю як сучасна форма зміцнення дисципліни та законності в діяльності органів внутрішніх справ // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк: ДІВС, 2000.- ч.І.- № 2. - С.101-108.
3.
Ворушило В.П Проблемні питання зміцнення дисципліни та законності в діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ МВС України. Спец. вип. за матеріалами науково-практичної конференції ”Адміністративно-правові та кримінологічні аспекти діяльності органів внутрішніх справ прикордонних районів”. – Луганськ: ЛІВС, 2000. - С.208-215.
4.
Ворушило В.П. Організаційно-правові заходи по зміцненню законності у діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ МВС України. – Одеса: ОІВС, 2001. - № 3. - С.23-33.
5.
Ворушило В.П. Правова основа взаємодії органів внутрішніх справ з громадськістю // Збір. наук. статей Донецького інституту внутрішніх справ МВС України “Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням. Матеріали міжвузівської курсантської (студентської) науково-практичної конференції 26 жовтня 2001 р.” – Донецьк: ДІВС, 2002. - С.518-528.
6.
Ворушило В.П. Проблемные вопросы профилактики правонарушений и преступлений среди несовершеннолетних: предупреждение детской безнадзорности. // Наука и практика – Орел: Орловский юридический институт МВД РФ, 2003, № 2. – С.84-89.
7.
Пєтков В.П., Ворушило В.П. Характеристика управлінських рішень щодо зміцнення законності в органах внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000.- №1. - С.81-89.
8.
Ворушило В.П. Кунєв Ю.Д. Правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000.-№2. - С.139-150.
9.
Пєтков С.В., Ворушило В.П. Співвідношення дисципліни і законності в діяльності органів внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – Запоріжжя: ЗЮІ МВС України, 2000.- № 4 -С.99-111.
10.
Пєтков В.П. Пєтков С.В., Ворушило В.П. Характеристика адміністративного нагляду, який здійснюється ОВС щодо забезпечення законності при боротьбі з правопорушеннями // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – Луганськ: ЛАВС, 2003.- №1. - С.185-198
АНОТАЦІЇ
Ворушило В.П. Управлінські рішення щодо зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ (організаційно-правові питання). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Національна академія державної податкової служби України, Ірпінь, 2003.
Дисертацію присвячено дослідженню питань управлінських рішень щодо зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ. Більш детально розглянуто та проаналізовано поняття законності як об’єкта управлінського впливу в діяльності органів внутрішніх справ, його зміст, сутність, особливості відображення законності в діяльності органів внутрішніх справ. Досліджуються форми здійснення законності та особливості їх прояву у діяльності вітчизняних правоохоронних органів. Дається детальна характеристика адміністративного нагляду, який здійснюється ОВС щодо забезпечення законності при боротьбі з правопорушеннями. Піддаються аналізу та узагальненню засоби забезпечення законності та дисципліни в діяльності органів внутрішніх справ України, досвід щодо зміцнення законності у діяльності особового складу закордонних правоохоронних структур. Визначаються основні напрямки та сформульовані пропозиції щодо подальшого вдосконалення управління організацією роботи особового складу в питанні забезпечення дисципліни та законності.
Ключові слова: законність, управлінський вплив, управлінські рішення, службова дисципліна, органи внутрішніх справ, адміністративний нагляд, правопорушення, контроль, правове регулювання, особовий склад ОВС.
Ворушило В.П. Управленческие решения в отношении укрепления законности в деятельности органов внутренних дел (организационно-правовые вопросы). – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право; информационное право. – Национальная академия государственной налоговой службы Украины, Ирпень, 2003.
Диссертация посвящена исследованию вопросов управленческих решений относительно укрепления законности в деятельности органов внутренних дел. Более детально рассмотрено и проанализировано понятие законности как объекта управленческого влияния в деятельности органов внутренних дел, его содержание, сущность, особенности отображения законности в деятельности органов внутренних дел, феномен законности как объекта управленческого влияния. Отдельному анализу подвергается исследование вопроса влияния соблюдения законности на состояние дисциплины среди личного состава ОВД. Проанализировано явление законности в свете новых представлений о сущности и функциях демократического государства, существующая практика управленческих решений, направленных на укрепление законности в деятельности органов внутренних дел.
Исследованы формы осуществления законности и особенности их проявления в деятельности отечественных правоохранительных органов. Дается детальная характеристика административного надзора, который осуществляется ОВД относительно обеспечения законности при борьбе с правонарушениями. Осуществлен анализ средств обеспечения законности и дисциплины в деятельности органов внутренних дел Украины, а также тех изменений, которые испытывает толкование законности и дисциплины в современных условиях.
Диссертант делает вывод, согласно которому законность может выступать итогово-интегративным критерием оценки работы как органов, подразделений, так и отдельных работников, а дисциплина является органической составной нормального режима функционирования органов внутренних дел.
Аргументировано доказано, что специфика деятельности органов внутренних дел требует не ограничиваться сугубо внешними управленческими решениями и влияниями, а целеустремленно осуществлять на общегосударственном уровне политику укрепления социального статуса и престижа работников милиции. В соответствии с данным утверждением выработаны и предложены рекомендации, направленные на укрепление дисциплины и законности в деятельности органов внутренних дел.
Проанализирован зарубежный опыт деятельности правоохранительных органов и внесены предложения относительно его практического применения в Украине.
Определяются основные направления и сформулированы предложения относительно дальнейшего усовершенствования управления организацией работы личного состава в вопросе обеспечения дисциплины и законности.
Полученные результаты диссертационного исследования позволяют более адекватно понять сущность и важность управленческого влияния на функционирование органов внутренних дел, обеспечение законности их деятельности как серцевинно-значущей характеристики. Итоги и выводы предлагаемого диссертационного исследования разрешают сосредоточить основное внимание руководящего звена органов внутренних дел на важнейших направлениях правовой и организационной деятельности, направленной на обеспечение законности во время выполнения органами внутренних дел всего спектра своих функциональных обязанностей. Полученные результаты оказывают содействие более подробному пониманию управленческих механизмов усовершенствования работы силовых структур государства в условиях социального кризиса и социальной трансформации. Это оказывает содействие разработке основ административного менеджмента в такой сложной и специфической сфере, которой являются структуры органов внутренних дел.
Ключевые слова: законность, управленческое влияние, управленческие решения, служебная дисциплина, органы внутренних дел, административный надзор, правонарушение, контроль, правовое регулирование, личный состав ОВД.
Vorushylo V.P. Administrative resolutions concerning enforcement of legality in the interior organs activity (organizational-legal matters) – Manuscript
The dissertation for acquiring the degree of candidate of science in jurisprudence on speciality 12.00.07 – theory of administration, administrative law and process, financial law, information law. – National academy of state fiscal service of Ukraine, Irpin, 2003.
The dissertation is dedicated to the research of the matters of administrative resolutions concerning the enforcement of legality in the interior organs activity. The notion of legality as an object of administrative influence upon the interior organs activity, its subject-matter, essence, particular qualities of applying legality in the interior organs activity have been more thoroughly investigated and analysed. The forms of legality implementation and peculiarities of their exercise in the national interior organs activity are being studied. The thorough characteristics of the administrative supervision performed
