КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БУДІВНИЦТВА І АРХІТЕКТУРИ

НІКОГОСЯН Нонна Іванівна

УДК69.003:658.5.012.2

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

ФОРМУВАННЯ МАЛИХ ТА СЕРЕДНІХ

БУДІВЕЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

В РИНКОВИХ УМОВАХ

08.06.01 -Економіка підприємства та організація виробництва (технічні науки)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата технічних наук

КИЇВ-1998

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі організації і управління будівництвом Київського державного технічного університету будівництва і архітектури

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Погорельцев Володимир Миколайович, доцент кафедри організації і управління будівництвом Київського державного технічного університету будівництва і архітектури

Офіційні опоненти:

Доктор технічних наук, професор Лівінський Олександр Михайлович, Академія будівництва України, віце-президент, заслужений будівельник України.

Кандидат технічних наук, доцент Пінчук Володимир Якович, нач. науково-технічного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Провідна установа - ОП Науково-дослідний інститут будівельного виробництва Державного комітету України у справах будівництва, архітектури і житлової політики, м. Київ, відділ гідротехнічного та спеціального будівництва.

Захист відбудеться 30 листопада 1998 р. в 15 годин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.056.03 при Київському державному технічному університеті будівництва і архітектури за адресою: 252037, Київ-37, Повітрофлотський проспект, 31.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського державного технічного університету будівництва і архітектури.

Автореферат розісланий 30 жовтня 1998 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради д.е.н., професор _______________ О.В.Федосова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Будівельна індустрія України формувалася в умовах централізованого планування. Були сформовані переважно великі будівельні трести, до яких входили первинні будівельні організації (БМО, ПМК тощо). Останні не мали економічної самостійності, бо були структурними підрозділами трестів.

Перші кроки економічних реформ дещо змінили ситуацію, але і нинішня структура організацій не відповідає вимогам ринку стосовно створення конкурентного середовища. Отже, гіпотеза дослідження полягає у визнанні, що важливим чинником і компонентом ринку є вільні виробники, репрезентовані малими та середніми виробничими організаціями.

Актуальність теми.

Найбільш слабкою ланкою реформування економіки України є недостатній розвиток малого і середнього бізнесу. Ця проблема в значній мірі стосується і будівельної галузі.

Аналіз роботи будівельних організацій малого і середнього бізнесу, динаміка змін їх кількісного складу в мережі будівельних організацій України свідчить, що ринкова ідеологія повільно втілюється серед будівельників. Однією з причин цього явища є те, що ініціативні підприємці не мають інструменту пошуку і оцінки виробничих можливостей. В існуючій літературі недостатньо висвітлені організаційно-технологічні проблеми формування малих і середніх будівельних фірм. Проблема методологічних підходів до організаційно-технологічного обгрунтування створення малих і середніх фірм у будівництві є актуальною і потребує розробки спеціальних моделей і алгоритмів для її вирішення. Викладені обставини обумовили вибір мети і задач дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Дисертація пов’язана з програмами наукових досліджень КДТУБА та спілки цивільних інженерів України, що виконувались творчим колективом на замовлення Держбуду України.

Мета і задачі дослідження.

Метою роботи є визначення напрямку організаційно-технологічних змін (реструктуризації) будівельної індустрії України та формування методології утворення ( проектування) спеціалізованих будівельних організації малого і середнього бізнесу.

У відповідності до мети, основними задачами є:

1.

1.

1.

1.

1.

Наукова новизна одержаних результатів.

1.

1.

1.

Практичне значення одержаних результатів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці методики і алгоритму вибору напрямку роботи (спеціалізації-місії) будівельних організацій малого і середнього бізнесу. Цим створюється інструмент реалізації ініціативи суб’єктів підприємництва, обгрунтування його поведінки на підрядному ринку.

Запропоновані в дисертації принципи реструктуризації в будіндустрії, методи обгрунтування управлінських рішень використані в Державній корпорації “Укрмонтажспецбуд”, фірмі “Монокон” та учбовому процесі КДТУБА та Міжвідомчого інституту післядипломної освіти (МІПО).

Особистий внесок здобувача.

Одноосібними розробками здобувача є методи обгрунтування управлінського рішення щодо спеціалізацій малих і середніх будівельних фірм на основі випадкової безперервної перемінної та “Таблиць визначених ознак”; Застосування масиву “Розрахункових нормативів для складання ПОБ”, як основи інформаційної бази для пошуку напрямку спеціалізацій, групування об’єктів будівництва з метою звужування пошукового поля в масиві інформації; класифікація методів проектування виробничих структур в будівництві до проектування фірм малого і середнього бізнесу.

Апробація результатів дисертації.

Результати досліджень оприлюднені у доповідях на 57-й , 58-й, 59-й науково-технічних конференціях КДТУБА. Висновки схвалені секцією ОУБ.

Публікації.

По темі дисертації опубліковані роботи [1 - 8]. Здобувачці особисто належить: в роботі [1] - формування ряду галузевих чинників зростання продуктивності праці в будівництві, в роботі [2] - принципова схема планування будівництва в ринкових умовах, структура будівельного комплексу України, структура будівельної індустрії за станом на 1990 р., в роботі [3] - обгрунтування керованості залучення в Україні іноземних будівельних фірм, в роботах [4, 7] - побудова узагальненої моделі структури показників інформаційної бази, в роботі [8] - параграфи “Визначення факторів підвищення ефективності виробництва”, і “Користування матрицею стадії-фактори”.

Структура і обсяг роботи.

Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел і 6 додатків. Зміст викладено на сторінках комп’ютерного тексту, в тому числі 24 таблицях і 14 рисунках. Бібліографія включає 126 назв.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Будівельна галузь посідає важливе місце в економіці промислово розвинутих країн. Основними блоками будівельного комплексу є будівельна індустрія - мережа будівельних організацій з їх виробничою базою.

Об’єктом досліджень цієї роботи є будівельна індустрія як організаційна структура галузі. Предметом досліджень є організаційно-технологічні зв’язки в будівельній індустрії і співвідношення виробничих організацій як об’єктів спеціалізації.

Реформування економіки нашої країни передбачає розвиток ринкових відносин і, в тому числі, розвиток ринку підрядних робіт. Ринок утворюється відносинами вільних виробників в конкурентному середовищі. Отже, шлях до підрядного ринку є реструктуризація будівельної індустрії, створення великої мережі вільних у виборі своєї поведінки, різних за розміром і спеціалізацією будівельних організацій.

Питання, щодо малих і середніх виробничих організацій в розвинутих країнах з ринковими відносинами висвітлені в роботах зарубіжних авторів Е. Цандера, М.Х.Мескона, Я.Мондена, К.Татеісі.

Досвід роботи малих будівельних організацій в зарубіжних державах висвітлюють Казанський Ю.Н., Рекітар Я.А., Завгородній А., Громяка Л., аналітичні обзори наукових установ.

Проблеми реструктуризації у виробничій сфері розглядають Лукінов І.А., Дорогунцов С.І., Геєць В. Питань малих підприємств у будівництві торкалися в своїх роботах Абрамов В.П., Федосова О.В., Таукач Г.Л., російські автори Веллєр М.В., Шишикін Б.Г., Дрожжін В.І., Тарануха Н.Л., Мєшкова Т.В.

Згадані автори розглядають економіко-правові аспекти реструктуризації економіки галузі будівництва і утворення мережі малих підприємств. Грунтовна робота Мєшкової Т.В. торкається створення інформаційної бази, а визначення категорії малих підприємств вона пов’язує з чисельністю персоналу та способом утворення фірми.

Жодний із авторів не торкається організаційно-технологічних аспектів утворення і функціонування фірм малого і середнього бізнесу в будівництві.

Важливо розглянути проблему реструктуризації будівельної індустрії стосовно реальних умов України та проекції їх на світовий досвід. Інформаційною базою дослідження послуговуються:

n

n матеріали Держкомстату України;

n матеріали НДІБВ “Капітальне будівництво України”;

n статистичні відомості з іноземної та перекладної літератури про роботу іноземних будівельних фірм;

n нормативно-довідкові видання з питань будівництва;

n законодавчі та розпорядчі документи державних органів управління України, що видані після 1992 р.;

n матеріали наукових досліджень КДТУБА, спілки цивільних інженерів України, Академії будівництва України.

Будівельна індустрія України посідала значне місце в будівельній галузі колишнього СРСР, виконуючи більше 12% загальносоюзного обсягу будівельно-монтажних робіт (БМР). Доля капітального будівництва у внутрішньому валовому продукті (ВВП) республіки складає більше 10%, у будівництві було задіяно 20,1% від числа працюючих у народному господарстві. За станом на 1990 р. в Україні діяли 185 загально будівельних і 165 спеціалізованих трестів, а разом з будівельними організаціями прирівненими до них їх було 365.

Це були фірми з чисельністю власного персоналу в межах 2-5 тис. чоловік. До їх складу входили структурні підрозділи - первинні будівельні організації (БУ, БМУ, ПМК і т.п.), підприємства механізації, транспорту, заводи залізобетонних, металевих, дерев’яних конструкцій тощо.

Починаючи з 1960-х років, первинні будівельні організації втратили навіть обмежену, що мали до цього, економічну самостійність.

В умовах централізованої економіки центральні державні органи визначали ліміт БМР і ресурсів, що через відповідні управлінські структури доводились до трестів (задля об’єктивності планування відбувалося за схемою: директива зверху - пропозиції від трестів - затверджений план зверху). Імперативність планів стояла на перешкоді ініціативи на рівні будівельного тресту, вона була можлива лише в межах затвердженого плану (“план-закон”).

Первинні будівельні організації створювалися за встановленими директивними схемами штатів, їх структура вимагала виконання певного обсягу БМР, щоб не були апріорі збитковими, і тому їх чисельність не могла бути менше 150-200 чоловік. Отже, від радянського періоду Україна отримала в спадок будівельну індустрію, яку складали тільки великі і середні за розміром (по зарубіжним міркам) будівельні організації.

Серйозним спадком стала перекрученість відтворюючої структури капіталовкладень (КВ), які в промислове будівництво ставили біля 36-37%.

В 1987 р. КВ ставили: в промисловості - 35,6%, в житлове будівництво - 16,3%, сільське господарство - 17,8%. В США, Канаді, Франції і ФРН промислове будівництво відповідно сягало: 18; 24,8; 21; 26,5 відсотків. Спад інвестицій в промислове і соціальне будівництво в Україні поставило на межу руйнування будівельну галузь.

У зв’язку із зміною грошових одиниць, інфляцією в країні, досліджувати динаміку інвестиційних процесів в грошовому вираженні важко. В таблиці 1 наведені дані по структурі введення в дію об’єктів будівництва. Вони характеризують зміни більш як за 10 років.

Таблиця 1

Структура введення в діє об’єктів будівництва

Об’єкти | Одиниці виміру | 1985 р. | 1996 р. | Співвідношення

Житлові будинки | млн. м2 площі | 19.2 | 6.7 | 2.8:1

Загальноосвітні школи | тис. місць | 180.0 | 29.2 | 6.2:1

Дошкільні заклади | тис. місць | 89.7 | 2.8 | 31:1

Лікарняні заклади | тис. ліжок | 11.2 | 1.6 | 7:1

Поліклінік | тис. відвідувань в зміну | 35.7 | 4.5 | 8:1

Профтехучилища | тис. учбових місць | 16.8 | - | -

Промислове будівництво | об’єктів | 41.9 | - | -

в т.ч. новобудов | об’єктів | 1.3 | - | -

Найбільш значних змін за обсягом КВ зазнали житлове і промислове будівництво, обсяги введення в дію об’єктів зменшились відповідно в 1.9 і 1.7 рази.

При такому стані інвестицій за офіційними статистичними даними чисельність працівників в будіндустрії України була на початок 1990 р. 1238 тис. чол., в т.ч. виробничого персоналу 1160 тис. чол., а на початок 1994 р. - відповідно 923 тис. чол. і 883 тис. чол., 74% до рівня 1990 р. Отже, неможна говорити про цілковите руйнування галузі, бо зберігається важливий стратегічний потенціал -люди.

Дані таблиці 2 свідчать, що структура будіндустрії зазнала певних змін, але виробничій потенціал ще зберігається. Великі будівельні організації фактично роздержавлені (в понятті послаблення зв’язків), і в їх структурі є підвідомчі організації, різні за формою власності.

Таблиця 2

Динаміка стану будівельних організацій

№ | Показники | Одиниці виміру | Роки

1992 | 1994 | 1996

1 | Трести та прирівнені організації | одиниці | 296 | 298 | 270

2 | Чисельність працівників | тис. чол. | 1119.3 | 923.8 | 832

3 | Підвідомчі трестам організації (типу СМУ) | одиниці | 2024 | 2353 | 2117

в т.ч. державної власності | одиниці | 1222 | 1161 | 655

колективної власності | одиниці | 299 | 891 | 1462

змішаної власності | одиниці | 498 | 299 | -

4 | Чисельність працівників основної діяльності в підвідомчих організаціях | тис. чол. | 1059 | 883 | 710

середня чисельність працівників одної організації | чол. | 522 | 372 | 393

5 | Малі підприємства поза трестами | одиниці | 5590 | 5923 | 5297

середня чисельність працівників малих підприємств | тис. чол. | 148 | 140 | 87

середня чисельність працівників одного малого підприємства | чол. | 24 | 24 | 16

6 | Будівельні кооперативи | одиниці | 3689 | 1114 | 587

середня чисельність працівників будівельних кооперативів | тис. чол. | 96 | 34 | 12

середня чисельність працівників одного будівельного кооперативу | чол. | 26 | 30 | 20

7 | Будівельні організації (без трестів) | одиниці | 11303 | 9390 | 8001

в т.ч. з кількістю працівників понад 500 чол. (великі) | % | 21 | - | -

з кількістю працівників від 100 до 500 чол. (середні) | % | 25 | -

з кількістю працівників менше 100 чол. (малі) | % | 79 | 75 | -

Динаміку в структурі будіндустрії неможна оцінювати як позитивну. Загальна чисельність будівельних організацій в 1996 р. зменшилась відносно 1992 р. на 30%, спостерігається нестійкий стан малих підприємств поза трестами, зменшується число будівельних кооперативів. В малих підприємствах і будівельних кооперативах зайнято лише 19.7% працівників від числа зайнятих в організаціях середнього рівня.

Стан і особливості будіндустрії в розвинутих країнах з ринковою економікою характеризуються великою кількістю, розвиненою структурою будівельних організацій і гнучкістю зв’язків між ними.

За даними на 90-ті роки налічувалось будівельних фірм в США - 1400 тис., в Японії - 600 тис., в ФРН - 50 тис. Якщо співвіднести населення країн до числа будівельних фірм, то таке відношення матиме значення для США - 160, для Японії - 200, для ФРН - 950. За аналогією в умовах стабільної економіки в Україні потрібно мати біля 45-50 тис. будівельних фірм.

В розвинутих країнах різний рівень приватних і державних КВ, різне число будівельних фірм, але для всіх характерна схожість структури будіндустрії. Дані таблиці 3 свідчать, що найбільший відсоток за числом належить дрібним і малим фірмам. Дрібні, малі і середні фірми створюють конкурентне середовище, роблять динамічним підрядний ринок.

Вони є осередком започаткування технічних інновацій, що потім набувають широкого застосування через великі фірми, які користуються послугами спеціалізованих малих і середніх фірм на умовах субпідряду (субконтракту).

Таблиця 3

Структура будівельної індустрії розвинутих країн (%)

№ | Категорії фірм | США | Японія | Англія | ФРН

1 | Дрібні (1-19 чол.)

за числом фірм | 91.6 | 90 | 96.3 | 80.9

за кількістю зайнятих | 37.4 | - | 32.4 | 31.7

за обсягом робот | 22.1 | - | 35.4 | 26.7

2 | Малі (20-99 чол.)

за числом фірм | 7.6 | 8.5 | 3.1 | 16.6

за кількістю зайнятих | 27.3 | - | 24.8 | 37.3

за обсягом робот | 33.1 | - | 23 | 36.5

3 | Середні (100-500 чол.), великі, надвеликі (понад 500 чол.)

за числом фірм | 0.8 | 1.5 | 0.6 | 2.5

за кількістю зайнятих | 25.6 | - | 42.7 | 30.6

за обсягом робот | 34.9 | - | 34.8 | 36.9

В усіх країнах рівень спеціалізації загально-будівельних фірм сягає 80%, інші фірми - спеціалізовані (100%) і диверсифіковані. Набуває великого значення суміщення етапів інвестиційного процесу: обгрунтування і дослідження, проектування будівництва.

Постійно зростає технічний рівень будівництва, про що свідчить зміна структури валового продукту (див. табл. 4).

Таблиця 4

Структура валового продукту будівництва США (%)

Галузі будівельного комплексу | 70-ті рр. | 90 рр.

Будівельна продукція | 75.8 | 60.0

Матеріали і конструкції | 17.6 | 23.0

Будівельно-дорожні машини | 3.9 | 7.0

Проектування | 2.7 | 10.0

Разом | 100.0 | 100.0

В усіх розвинутих країнах держава підтримує будівництво, економічними і дипломатичними заходами допомагає крупним фірмам, що експортують свої послуги; економічними, організаційними і законодавчими важелями підтримує і допомагає малим і середнім будівельним фірмам.

В Україні за станом на 1994 р. (і цей стан не має тенденцій високої динамічності) діяли 9390 будівельних організацій, серед яких 25% таких, що відносяться до великих і середніх, і 75% - малі і дрібні.

Організації, підпорядковані трестам, можна вважати самостійними виробниками, бо зараз вони мають вільний вихід до ринку ресурсів, а зв’язки з трестами в багатьох випадках мають умовний характер, як і зв’язки будівельних трестів з державними корпораціями.

Рудиментом від умов, що діяли до 1991 р., є те, що об'єднання будівельних організацій (державної, колективної і змішаної форм власності) в складі трестів, діють в певних “звичних” для них зонах і з різних причин утворюють подобу олігополії. Таку регіональну орієнтацію не змінює навіть практика конкурсних замовлень на виконання будівельних робіт.

Щоб створити конкурентне середовище на підрядному ринку в числі визначеної кількості будівельних організацій, необхідно зберегти великі організації (колишні трести), бо в них зосереджений вагомий стратегічний потенціал будіндустрії (досвід, кваліфіковані кадри, основні виробничі фонди (ОВФ)). Державна політика мусить бути спрямована на підтримку і заохочення створення широкої мережі будівельних організацій: середніх (4-6%), малих (9-10%) і дрібних (85%). Є багато способів утворення фірм малого і середнього бізнесу в Україні (на основі ініціативи, відторгнення, приватизації через ліквідацію тощо). Головним фактором мусить бути державна політика підтримки малого і середнього бізнесу, утвердження ринкової ідеології серед підприємств, чому будуть сприяти науково-методичні розробки економіко-правових і організаційно-технологічних основ обгрунтування рішень щодо створення малих і середніх будівельних фірм.

Для розвитку ринкової ідеології і активізації ініціативних підприємців на ринку будівельних послуг важливим є розуміння з їх боку, що замовником для малих і середніх фірм може виступати юридична особа як крупні будівельні фірми (генпідрядник), так і інші структури, що організують підрядну форму будівництва.

Субпідрядні відносини для малої і середньої фірми мають багато позитивних моментів: стабільність замовлень, певні матеріальні послуги, захищеність, налаштованість генпідрядної фірми на перспективні замовлення тощо.

Щоб обрати напрямок спеціалізації, знайти роботу для дрібної, малої і середньої фірми, крім загальної економіко-правової інформації, потрібно мати інформацію, що пов'язана з конкретним регіоном, напрямком будівництва (для якої галузі створюються основні фонди), відомості про можливість і напрямок спеціалізації, характер споживчого ринку і ринку інвестиційних ресурсів; характер товароруху, особливості ціноутворення, рівень і особливості технології виконання робот, соціально-побутову ситуацію в регіоні, а в разі субконтракту - мати проект організації будівництва (ПОБ).

Але створення банку даних на основі аналізу проектів будівництва в різних аспектах поєднань виробничо-технологічної ситуації потребує певних коштів і багато часу. Раніше створені інформаційні системи частково зруйновані, а ті, що створюються в наш час в Україні, вирішують локальні проблеми.

Зараз доцільно скористатися раніше напрацьованим (за участю і українських проектних організацій) масивом "Розрахункові нормативи для складання проектів організації будівництва" (частина I-XIII) ("РН"). У цій роботі зосереджена інформація стосовно ста галузей і підгалузей виробництва, об'єкти яких будуються в 10 територіальних поясах (а ми мусимо розраховувати на експорт будівельних послуг), які мають від 2 до 6 груп. Нормативи змінюються в залежності від концентрації БМР, включають понад 70 показників витрат ресурсів на понад 80 технологічних процесів. Масив побудований так, що сукупність (множина) наступного (нижчого) порядку входить або перетинається з сукупністю попереднього. Загальне число показників дорівнює 45.8х107. Це дуже великий масив, що ускладнює пошук необхідної інформації. Засобом його звужування є декомпозиція масиву "РН" шляхом визначення певних груп (класів).

Нехай множини включають виробництва і будови галузей. Будемо вважати їх замкненими в межах галузі. Їх складові мають основну ознаку за приналежністю. Самі множини не перетинаються і не пов’язані якимись елементами.

Звідси нерівнозначні параметри

Тобто певні показники (обсяги витрат якогось ресурсу тощо) в різних галузях будівництва не є еквівалентними.

Множину розглядаємо як замкнену, що включає в себе множини більш низького порядку:

Останні утримують розбивання на рівні технологічного процесу зведення будови у вигляді стадій зведення , які включають комплексні процеси :

,

Розбивання є інформаційна схема, в якій підрозбивання утримує пряму чи трансформовану інформацію відносно підрозбивання

Галузеве групування носіїв інформації здійснюється по напрямках створення основних фондів в галузях економіки. Визначенням класів і підкласів показників звужується пошуковий простір, а визначення ступеню ймовірності дозволяє застосувати операційні методи пошуку.

Для прогнозування змін показників в залежності від впливу різних факторів доцільно використати методологію теорії розпізнавання образів:

,

де - оцінка показника об’єкту з вектором характеристик ;

- класи, на які розпадається сукупність об’єктів (об’єкти і виробництва в

галузях);

- -вимірний вектор при змінних для класу ;

- ймовірність приналежності об’єкта з вектором характеристик до класу ;

- скаляр для класу .

Об’єкти будівництва можна згрупувати за характером здійснення технології основного виробництва:

1)

1)

1)

1)

1)

1)

Всі групи мають свої особливості і великий вибір для технологічної, предметної спеціалізації малих і середніх фірм.

Групування об’єктів будівництва за територіальними ознаками також звужує пошукове поле. Роботу треба шукати там, де зосереджені будівельні потужності, що обслуговували базові галузі промисловості.

На основі вище розглянутих підходів до групування і класифікації ознак об’єктів будівництва будується матриця первинного пошуку спеціалізації (місії) фірми і потім досліджуються всі необхідні джерела інформації та виконується оцінка ситуації для прийняття управлінського рішення.

В межах класу чи групи показників інформація спрощується за певними правилами:

1) "Емпіричне правило". Рішення базується на індивідуальному або колективному досвіді;

2) Застосування системи категорій. Складається перелік категорій, класів, і цим досягається конкретність рішень;

3) Нехтування малозначущими для даного моменту факторами;

4) Пристосування до горизонту планування. Стосується малих і середніх фірм, що працюють за субконтрактами;

5) Нехтування ризиком. Коли це дозволяє передачу інформації і обговорення на мові визначених величин.

Підходи до пошуку інформації і обгрунтування рішень з застосуванням теорії розпізнавання образів мають багато методів. Серед них метод вагових коефіцієнтів, метод безперервних випадкових змінних, оптимізаційна економіко-математична модель.

Широко відомий метод визначення вагових коефіцієнтів показників з застосуванням експертних оцінок пропонується доповнити побудовою "таблиць визначальних ознак" (ТВО). Такий засіб в цьому методі поглиблює аналіз показника. Функцію реалізації зв'язків виконують "характеристики" - цілі пошуку (показники) і "позиції" - підцілі (що глибше розкривають сутність характеристик). Власне "характеристики" і "позиції" складають основу ТВО.

Характеристики подаються в індексній () або в параметричній () формі. Їх ранг визначається досвідом або експертами, і ранг стає основою визначення абсолютної ваги за формулою:

Позиції мають встановлені прогнозистом базові оцінки і розраховані остаточні оцінки .

Індекс характеристики, наприклад, стабільність замовлень , . Позиції - гарантія замовлень на два роки, - гарантія замовлень на п'ять років, ... , - постійне завантаження. Характеристика з індексом - оцінка конкурентного середовища має абсолютну вагу . Позиції - в регіоні 2 конкуренти, - техніка роботи конкурентів низька, - мається вільна ніша, - конкурентів немає.

Значимість заходу оцінюється за формулою

де - кількість характеристик.

Алгоритм визначення значимості ознак простий. 1) Визначається об'єкт або предмет досліджень; 2) Набирається довільно ряд характеристик; 3) За досвідом чи залученням експертів встановлюється ранговий ряд характеристик; 4) Перевіряється коректність рангування; 5) За формулою обраховується вага кожної характеристики; 6) Визначаються ряд позицій для кожної характеристики; 7) Порядок написання позицій визначає їх базову оцінку; 8) Перевіряється коректність формулювань і порядку запису позицій; 9) Множенням базової оцінки кожної позиції на вагу характеристики знаходяться остаточні оцінки позицій; 10) Знаходиться сума добутків від множення на ; 11) За формулою визначається значимість ознак .

Застосування ТВО дає можливість операційними засобами розпізнати і кількісно оцінити стан об'єкта чи предмета дослідження, щоб прийняти певне рішення.

Такий підхід будується на певній дискретності інформації. Насправді рішення доводиться приймати з високим рівнем невизначеності, і тоді більш доцільно будувати методологію (підхід) на поступовому зниженні ступеня невизначеності, а метод - на використанні засобів, що дають змогу кількісного аналізу. Така можливість закладена в байєсівському підході до рішення управлінських задач.

Користуючись ідеями, що витікають з теореми Байєса, будуємо методологічний підхід: апріорно визначений наслідок події буде поступово з надходженням нової інформації перетворюватись в більш визначений апостеріорний аж до досягнення правдоподібності, коли нова інформація не змінить останньої думки.

Методично такий підхід реалізується на відношенні до інформації на основі використання розподілів.

Розподіл випадкового процесу:

,

де - можливий наслідок події ,

- середнє значення математичного сподівання,

- дисперсія нормального розподілу.

Далі за схемою рис.1 розглядається:

- апріорний розподіл математичного сподівання;

- функція правдоподібності вибіркового середнього при заданому конкретному значенні математичного сподівання процесу;

- апостеріорний розподіл математичного сподівання процесу;

- апріорний розподіл апостеріорного математичного сподівання процесу.

Математична сутність такого методу полягає в можливості операціональних дій і кількісної оцінки кроків аналізу суб'єктом, що приймає рішення. Інформація має корисність для прийняття рішення, що усуває невизначеність і має ринкову ціну.

Суб'єкт управління, який оцінює перше (апріорне) міркування, прагне отримати певний обсяг додаткової інформації, який залежить від певних умов і можливостей. Для остаточного визначення відношення планувальника до інформації використано відомий з літератури інтеграл "лінійних витрат, розподілених по нормальному закону".

Запропонована схема алгоритму пошуку обгрунтування управлінського рішення на основі безперервних випадкових змінних визначає зупинку пошуку, якщо результат передостаннього блоку буде позитивний. Можна приймати рішення на набутій інформації.

Може скластися ситуація, коли намір підприємця сформовано як певний план. Визначені обсяги робіт, технології, витрати, можливий вплив випадкових факторів в ринку. Тоді застосовується економіко-математична модель оптимізації плану з урахуванням випадкових величин.

Основна модель цільової функції

За умов виконання замовлення

, ,

, ,

де - номер технології,

- кількість технологій, що використовуються,

- кількість видів замовлень,

- обсяг робіт (БМР),

- інтенсивність застосування -ї технології,

- обсяг БМР при застосуванні -ї технології,

- обсяг БМР для -го замовлення з використанням -ї технології,

- замовлення ().

На виконання замовлення впливають випадкові величини

, ,

,

де - математичне сподівання для ,

- дисперсія.

Використовуючи двоїсту задачу до основної моделі, після підстановок

,

де - оптимальний розв'язок для прямої задачі,

- оптимальний розв'язок для двоїстої задачі.

Нове значення цільової функції

Проектування виробничої організації є створення засобу реалізації місії - виконання обраної роботи.

В процесі обгрунтування рішення щодо вибору напрямку роботи (спеціалізації) планувальник накопичує певний обсяг інформації, необхідної для подальшого проектування виробничої структури в будівництві. Проектування малої чи середньої будівельної фірми має суттєві відміни від проектування великих будівельних організацій, що здійснювалось в умовах централізованої економіки за принципом аналогії і нормативів, віднесених до великих структур. Фірми малого і середнього бізнесу в будівництві мають несхожі з великими внутрішні параметри, і на них діє більш жорстокий вплив зовнішніх факторів в ринкових умовах.

Побудова будівельної фірми мусить базуватися на оцінці зв’язків, що виникають в будівельному виробництві, і грунтуватися на послідовності вирішення блоків питань. Такі блоки визначають: 1) продукт, роботу, послуги; 2) технологію виробництва (засоби виробництва, кваліфікацію людей, досвід тощо); 3) економіку фірми (фінанси, бюджет, податки, інвестиції тощо); 4) структурно-адміністративну побудову; 5) соціально-психологічні відносини.

На рис. 2 відображені основні кроки проектування фірми малого і середнього бізнесу.

З усіх авторів, що розглядають проблеми малого бізнесу, найбільш повно визначила категорії підприємств малого бізнесу в будівництві Т.В.Мешкова, вона виділила індивідуальну діяльність та дрібні (еквівалент яких - бригади до 20 чол.) і середні (типу дільниць 50-100 чол.) фірми.

Світова практика функціонування підрядного ринку свідчить про розвиток широкого ряду організаційних структур. Між ними виникають багато форм зв’язків, що робить ринок динамічним. В будівельній індустрії України напрацьований досвід різних поєднань будівельних підрозділів. Це було пов’язано з необхідністю виконання робот на розосереджених об’єктах або при концентрації ресурсів на будівництві великих промислових та сільськогосподарських комплексів. Мінпромбуд і Мінсільбуд України шляхом системи підрядних і субпідрядних стосунків, створення різного розміру спеціалізованих організацій досягали певної динамічності в розподілі сил і ресурсів навіть в умовах жорсткого планування інвестиційних процесів. За роки самостійності України і формування ринкових відносин в будівництві накопичений певний досвід утворення зв’язків між будівельними структурами і формування будівельних підприємств з різними організаційними, технологічними зв’язками і з різними формами власності. Важливим для категорування малих і середніх будівельних організацій є спосіб їх утворення в поєднанні з характеристиками їх стратегічного потенціалу (такого, що вже в недалекій перспективі визначатиме їх виробничі можливості). Характер роботи і структура будівельних підрозділів (за свідченням експертів - досвідчених організаторів будівельного виробництва) матимуть суттєві відміни в організаціях з чисельністю до 49 чол. висококваліфікованих виконавців і тих, що також матимуть чисельність висококваліфікованих виконавців від 50 до 100 чол. Такі фірми матимуть різну структуру і рівень основних виробничих фондів (див. табл. 5), різні управлінські структури і навіть характер відносин в підрядному ринку. Отже, визначимо категорію “дрібних” - 1-19 чол., категорію “малих” доцільно розділити на дві: “малі-малі” - 20-49 чол. і “малі-великі” - 50-99 чол. Категорія “середніх” - 100-500 чол. займає особливе місце в структурі, тому що вони частіше можуть бути об’єднуючою ланкою в підрядному ринку.

Таблиця 5

Визначення категорій фірм

Річний виробіток, тис.грн. | Чисельність, чол. | Річний обсяг робот, тис.грн. | Фондовіддача, грн. | Вартість ОВФ, тис.грн. | Категорія

20 | до 19 | 20-380 | 4 | 5-99 | дрібні

20 | 20-49 | 400-980 | 4 | 100-349 | малі-малі

25 | 50-99 | 1000-1980 | 3 | 350-699 | малі-великі

25 | 100-500 | 2000-10000 | 3 | 700-3350 | середні

ВИСHОВКИ

1. Світова практика свідчить, що підрядний галузевий ринок утворюється наявністю складної структури будівельної галузі, яка включає великі, середні, малі і дрібні будівельні фірми. Дрібні і малі фіpми ставлять 96- 99% від загальної кількості будівельних фірм в країнах; виконують більше 55 - 65% загального обсягу будівельних робіт і утримують близько 70% трудового ресурсу галузі. Ефективність їх діяльності забезпечується значним рівнем спеціалізації, ефективним оснащенням та високим професійним pівнем персоналу. Дрібні, малі і середні фірми мають підтримку державних органів та громадських інституцій.

В Укpаїні галузь будівництва слабо структурована, великі будівельні організації ще практично утpимують в своєму складі сеpедні і малі оpганізації з різними формами залежності. Малі і сеpедні фіpми, що мають статус вільних виробників складають ще дуже малу частину щодо загальної кількості будівельних фірм.

2. Реструктуризація будівельної індустрії (мережі будівельних організацій) є важливою проблемою на шляху створення підрядного ринку з необхідним конкурентним середовищем. При наявності певної правової бази для створення самостійних спеціалізованих фірм малого і середнього бізнесу в Укpаїні справа гальмується відсутністю механізмів реалізації такого права і можливостей в тому числі і більш-менш обгрунтованих методології і методів формування дрібних, малих та середніх будівельних фіpм як самостійних суб'єктів господарювання на основі аналізу і оцінки організаційно-технологічної специфіки будівельного виробництва.

3. Будівництво, з погляду на специфіку його технологічної структури, яка зумовлює певний ступінь передування та слідування виконання певних комплексів робіт, створює сприятливі умови для спеціалізації будівельних підрозділів та кооперації їх роботи на об'єктах. Такі підрозділи можуть бути самостійними фірмами різної величини і кооперуватись на основі контрактів (розділений підряд, субпідряд і т.п.). їх самостійність полягатиме в умінні знайти і усвідомити своє місце в системі відносин підрядного ринку.

4. Важливою проблемою на шляху збудження і підтримки ініціативи до утворення самостійних фірм малого і середнього бізнесу в будівництві є надання такої інформації підприємцю яка б надала змогу обрати і оцінити певний напрямок спеціалізації.

До створення структурованої інформаційної системи доцільно скористатись раніш напрацьованим джерелом "Розрахункові нормативи для складання проектів організації будівництва" (частини І-ХІІІ).

5. У масиві "Розрахункових нормативів..." міститься інформація, що стосується галузей виробництва, показників стосовно поясних та групових відмін, витрат інвестиційних ресурсів на основні технологічні процеси і т.п. В цілому масив утримує близько 45,8х107 окремих елементів інфоpмації (показників).

6. З метою полегшити пошук необхідної інфоpмації в масиві повідомлень, що містяться в ХІІІ-ти частинах "Розpахункових ноpмативів..." запропонована система групування об'єктів будівництва за галузевими, технологічними, регіональними ознаками.

7. Класифікація за галузевими та технологічними ознаками дає змогу побудувати запропоновану матрицю первинного пошуку напрямку спеціалізації та дивеpсифікації фірм малого і середнього бізнесу в будівництві. Результат пеpвинного пошуку стає предметом детального дослідження і обгрунтування прийняття остаточного рішення.

8. Прийняття pішення щодо пеpвинного вибору або зміни спеціалізації фірми пов'язано з високим ступенем невизначеності. Тому першим кроком роботи мусить бути конкретизація меж пошуку шляхом побудови концептуальної моделі спрощення інформації в межах групи (класу) об'єктів, визначених через матpицю пеpвинного пошуку.

Подальший пошук pішення пропонується здійснювати на принципах і методах теорії розпізнавання образів і застосуванні економіко-математичних моделей.

Застосування правил і критеріїв на основі теореми Байеса дають змогу поступово знижувати вплив факторів невизначеності чеpез моделювання їх випадковими перемінними.

Застосування методу вагових коефіцієнтів і таблиці визначальних ознак дозволяє визначити вагу сформованих груп кpитеpіїв (ознак параметрів) за якими визначається стратегія дій і приймається pішення.

Економіко-математична модель оптимізації показника критерія з урахуванням випадкових величин дозволяє оптимізувати наміри з урахуванням випадкових факторів ринкового середовища.

9. Вибір місії визначає предмет виробництва фіpми, її наміри і положення в ринковому середовищі, наміpи щодо обсягу виpобництва, категорії і т.п.

Пропонується обгрунтувати категорійний ряд фірм малого і середнього бізнесу в залежності від їх стратегічного і потен-ціалу : чисельності працюючих, рівня і характеру їх фондоозброєності, умов організації виpобництва. Визначені чотири кате-гоpії: дрібні (чисельність 1 - 19чол.), малі-малі (20 - 49чол.), малі - великі (50 - 99чол.), середні (100 - 500чол.).

10. Фірму треба уявляти як певну систему взаємопов'язаних блоків : продуктовий, технологічний, економічний, адміністративний і соціальний. Блоки пов'язані певною послідовністю вирішення проблем і визначають певною мірою алгоритм побудови фірми.

11. На основі аналізу оpганізаційно-технологічної бази створення виpобничих структур: теоретичного обгрунтування рішення щодо вибору напрямку спеціалізації, пропонується алгоритм проектування спеціалізованої фірми малого і сеpеднього бізнесу в будівництві.

В алгоритмі запропонована загальна схема і підходи pішення організаційно - технологічних задач і адаптація напрацьованих методів економічної оцінки оpганізаційно - технологічних заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

1.

1.

1.

Анотація

Нікогосян Н.І. Організаційно-технологічні основи формування малих та середніх будівельних організацій в ринкових умовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 08.06.01 - економіка підприємства та організація виробництва (технічні науки). - Київський державний технічний університет будівництва та архітектури, Київ, 1998.

Дисертацію присвячено реструктуризації будіндустрії України, зокрема, організаційно-технологічному аспекту