інститут ВИЩОЇ ОСВІТИ

Академія педагогічних наук України

УДК: 141.7 (37.013.73)

ЯРОШЕНКО АЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

ФОРМУВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ

В СУЧАСНІЙ ВИЩІЙ ШКОЛІ

ЗАСОБАМИ ГУМАНІТАРНИХ НАУК

(СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ)

09.00.03 соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Київ 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті вищої освіти АПН України

Науковий керівник кандидат філософських наук, доцент

Абрамов Володимир Іванович,

Національна Академія оборони України,

кафедра теорії державного та військово-

соціального управління, професор

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор

Крисаченко Валентин Семенович,

Національний інститут стратегічних

досліджень при Адміністрації Президента

України, відділ загальних проблем

національної безпеки, завідувач відділу

кандидат філософських наук, доцент

Мачульський Борис Григорович,

Київський національний економічний

університет, Міністерство освіти і науки

України, кафедра філософії.

Провідна установа: НТУУ “Київський політехнічний інститут”,

Міністерство освіти і науки України,

кафедра філософії

Захист відбудеться “_09_” _жовтня__ 2003 р. о_14_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань, 9-ий поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, восьмий поверх.

Автореферат розісланий “_08_” __вересня___ 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження обумовлена ходом глобальних змін, які відбуваються в нашій державі, потребами сучасного суспільного розвитку, необхідністю рішучого повороту до вирішення комплексу політичних, економічних, соціальних та інших проблем, а також в контексті розвитку сучасної освіти.

Розгорнуті і закріплені Конституцією України, означені орієнтації розглядаються нами як перша складова ідеології українського законотворчого процесу загалом, освітніх законів, зокрема. Важливе значення для визначення форм і методів гуманітаризації освітнього процесу має здійснення “Концептуальних засад гуманітарної освіти в Україні”, затверджених Міністерством освіти України у грудні 1995 року. В сучасній вітчизняній освіті велику увагу потрібно приділити формуванню духовних цінностей молоді. Вирішальну роль тут покликана зіграти гуманітарна освіта, адже загальнолюдські культурні цінності мають ключове значення для розвитку українського суспільства. Нові завдання гуманітарної освіти вимагають розгорнутого філософського, соціально-етичного, ціннісного обгрунтування гуманітарної складової освіти України.

Важливо враховувати, що нині посилюється відкритість системи цінностей особистості притокам нової інформації, нових ідей і рішень. Цінність — універсальна категорія, що дозволяє виправдати і зрозуміти, наповнити новими смислами життя людини. Все це вказує на актуалізацію кола теоретичних проблем, пов’язаних із вивченням системи цінностей. Від спрямованої освіти залежить характер і світогляд наступних поколінь людей.

Пізнання факторів і механізмів впровадження системи цінностей в освіту з урахуванням їх прояву та функціонування на рівні конкретних підсистем освіти можливо здійснити дотримуючись єдності підходів на трьох рівнях: міжнародних, державних та освітньо-галузевих. Йдеться передувсім про розробку концепції цінностей в освіті засобами гуманітарних дисциплін. Однією з таких дисциплін є соціальна філософія, загальнонавчальна, культурна і морально-виховна функції якої мають розгортатися в парадигмі пріоритету гуманістичних надбань людства з метою гуманізації людських відносин та реалізації людських цінностей. Усім своїм змістом гуманітарна освіта має бути спрямована на людину в усій повноті її природничого і суспільно-індивідуального буття. Інтереси людини, її щастя, добробут, здоров’я, благополуччя – понад усе, незалежно від того, яка проблема – економічна, природнича, соціально-політична чи соціокультурна – розглядається в будь-якому навчальному предметі. Ці обставини вимагають подальшої конкретизації вже запропонованих попередніми дослідниками моделей сучасної освіти. Зокрема, розгортання досліджень даної проблеми актуалізувало розгляд критеріїв та рівнів сформованості аксіологічного ставлення до дійсності, а також принципів побудови теоретичної моделі впровадження цінностей в освіту.

Отже, гуманітаризація освіти є не лише потребою, але й необхідною передумовою цивілізованого людства у ХХІ столітті. І це зрозуміло, адже щоб вижити, цивілізація має стати гуманістичною.

Ступінь наукової розробки проблеми. Гострота і швидке визрівання проблем, пов’язаних із вдосконаленням освіти та освітньої політики у світі загалом та в Україні зокрема, давно привертають пильну увагу дослідників, що спричинило значну кількість публікацій з цієї тематики. Останніми роками стало помітним поглиблення й подальша диференціація знань стосовно принципів гуманітарної освіти і зростання уваги до обґрунтування ціннісної її концепції. Сьогодні можна виділити кілька напрямів розробки проблеми.

Перший напрям складають праці, що присвячені загальним світоглядним і методологічним питанням розвитку освіти, а також в галузі філософії освіти. Важливе значення тут мають філософські праці Платона, Аристотеля, К.Гельвеція, Я.А.Коменського, Дж.Локка, Ж-Ж. Руссо.

Спрямованість і тенденції розвитку сучасної західної філософії освіти представлені у працях, що розглядають підхід до освіти з точки зору сучасних глобальних проблем (Дж.Боткін, М.Малиця, Д.Медоуз, Л.Перельман). Історичні праці з філософії освіти (П.Гордон, С.Кравер, Х.Озмон і Дж.Уайт), а також праці, в яких обґрунтовується сучасна гуманітарна освіта (Дж.Лангфорд, Дж.Солтіс, І.Шеффлер та ін.).

Слід зазначити, що у сучасній філософській літературі проблеми реформування та удосконалення освіти знайшли широке відображення. Серед них варто зазначити праці В.П.Андрущенка, В.С.Біблера, А.М.Бойко, С.І.Гессена, В.В.Давидова, М.Б.Євтуха, І.А.Зязюна, Е.В.Ільєнкова, В.Г.Кременя, В.С.Лутая, М.І.Михальченка, В.Н.Сагатовського та інших.

Упродовж останніх років в Інституті вищої освіти АПН України розробляється гуманітарно-культурна складова освіти, зокрема, у працях Л.С.Горбунової, М.П.Лукашевича, І.Ф.Надольного, О.А.Невмержицького, Г.Д.Темка, П.М.Щербаня та ін.

Другий напрям пов’язаний із дослідженням проблеми цінності та ціннісної складової свідомості. В існуючій літературі проблема цінності аналізується під різними кутами зору, на різному рівні абстракції, у взаємозв’язку із іншими явищами дійсності. Філософське обґрунтування цінностей активно розробляється з початку 60-х років ХХ століття. Дискусії з цього приводу ведуться з таких основних проблем:

- логіко-гносеологічний аналіз цінностей: проблема цінності інтерпретується в контексті взаємовідносин суб’єкта і дійсності, що містить в собі не тільки знання про об’єкт, але і знання про відносини суб’єкта і об’єкта;

(М.М.Кисельов, М.С.Кузнєцов, В.О.Лекторський, Л.П.Морозова, Б.Рассел, В.І.Шевченко);

- логіко-методологічний аналіз: проблема цінності тут аналізується в загальному контексті наукового пізнання. “Цінностями” у даному підході називаються, по-перше, логіко-методологічні параметри (критерії науковості, ідеали, норми дослідження, форми і способи опису, пояснення, докази, організація знання, тощо); по-друге, об’єктивно-істинне знання (теорія, закон, факт); і, по-третє, операціональне знання (наукові принципи, методи) (В.С.Бакіров, Н.А.Мещерякова);

- соціологічний аспект цінностей. При цьому підході аналізується здатність цінностей впливати на формування соціологічного знання, його об’єктивність. Тут розглядаються способи ціннісної категоризації соціальних явищ, систематизуються результати емпіричних досліджень цінностей як можливий інструмент соціального управління (М.С.Каган, В.В.Мантанов, А.О.Ручка, В.К.Шрейбер);

- культурологічний аспект цінності підкреслює зв’язок аксіологічних уявлень як іманентних характеристик культур, їх включеність до культурної тканини як конкретної епохи, так і всієї історії людства (Ю.І.Єфімов, В.В.Крюков, Н.З.Чавчавадзе, В.С.Швирьов).

Є численні роботи, присвячені проблемам цінностей, їх специфіці в різних галузях знання: політичній, економічній, екологічній, правовій, моральній, естетичній, релігійній.

В останні роки активізувався розгляд проблеми цінностей в психологічному, соціологічному та інших аспектах (С.Ф.Анісімов, В.А.Іванніков, В.М.Савельєв).

Загальний огляд публікацій з проблем цінностей був би не повним без аналізу напрямів, що інтенсивно формуються на основі з’ясування ціннісних орієнтацій особистості у процесі її становлення та життєдіяльності. Досліджується регулятивна функція цінностей особистості у виборі варіантів поведінки, сутність і механізм засвоєння індивідом цінностей, типи ціннісних орієнтацій, проблем їх формування (Б.І.Додонов, Є.В.Золотухіна-Аболіна, М.М.Мойсеєв).

Третьому напряму присвячено праці, що стосуються проблем цінностей освіти. Найбільший інтерес становлять роботи М.Скілбека, Д.Макклелланда, Л.Комфорта, О.Рубеля, К.Гершмана та ін. У цих працях розробляються проблеми, спрямовані на обґрунтування підходів до цінностей освіти. Як правило, за основу тут беруться традиційні західні цінності: індивідуальна воля, рівність можливостей, права людини, демократичний порядок, відкритість суспільства тощо. Ціннісний підхід опирається на явно сформульовані раціональні світоглядні основи освіти, що уявляються найбільш перспективним. В основу роздумів про нову систему освіти покладено розробки вітчизняних (В.А.Малахов, А.О.Ручка) та зарубіжних дослідників (Е.Дамман, А.Кінг, А.Печчеі, М.С.Розов, І.П.Савицький, В.С.Стьопін, А.Тоффлер, Ю.Хабермас та ін).

Ці дослідження та висновки, що випливають з них, становлять вихідну світоглядно-методологічну, теоретичну та емпіричну базу для подальшого методологічного аналізу концепції цінностей освіти, а також теоретичного обґрунтування створення моделі такої освіти, що уможливлює подальше дослідження зазначеної проблематики, зумовлює спрямування дисертаційної роботи, її загальну композицію та логіку викладення.

Незважаючи на значний обсяг існуючого теоретичного доробку, проблема обґрунтування засад цінностей в освіті залишається до кінця не визначеною. Відсутня цілісна науково-обгрунтована концепція впровадження цінностей в освіту засобами гуманітарних дисциплін. Через це: а) назріла потреба системного уточнення проблеми ціннісної і світоглядної різноманітності в соціальному просторі і в світлі різних культур, врахування зв’язку освіти із сучасною ситуацією, з проблемами і вимогами часу; б) осмислення логіки переходу від цінностей до освітніх рішень.

Традиційні основи гуманітарної освіти перестали бути адекватними в сучасний період. Для виживання, успішного вирішення глобальних проблем, безболісної світової інтеграції і мирного розв’язання конфліктів необхідні відповідні якості людей, які формуються через гуманітарну освіту.

Зв’язок роботи з науковими програмами: роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту вищої освіти АПН України у зв’язку з розробкою теми НДР: “Вища освіта України ХХІ століття: світоглядні, професійні і виховні характеристики цілісної системи”, РК 0100U000343 (2000-2002 рр.)

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробці концепції формування духовних цінностей в сучасній вищий школі, яка інтегрує ідейні досягнення зарубіжної та вітчизняної філософсько-педагогічної думки і враховує тенденції реформування системи освіти України.

Для досягнення поставленої мети визначено наступні завдання:

1) проаналізувати історико-філософські передумови підходу до цінностей освіти;

2) сформувати і обґрунтувати вимоги до здійснення гуманітарної освіти;

3) обґрунтувати методологічні підходи формування цінностей в освіті засобами гуманітарних наук;

4) охарактеризувати риси ціннісної складової свідомості як фактора світогляду і обґрунтувати зміст цінностей в освіті;

5) розробити теоретичну модель цінностей освіти, визначити роль і місце соціальної філософії у структурній трансформації гуманітарної освіти;

6) виявити критерії та рівні сформованості ціннісних орієнтацій у студентів вищих навчальних закладів.

Об’єктом дослідження є процес формування духовних цінностей особистості в сучасній вищій школі засобами гуманітарних наук.

Предметом дослідження є специфіка становлення і механізми формування цінностей молоді в сучасній вищій школі засобами гуманітарних наук.

Методи дослідження. Дослідження здійснене на основі використання комплексного міждисциплінарного підходу, а також низки загальнонаукових методів (системного, структурно-функціонального) та принципів історизму, вивчення соціальних явищ в їхньому розвитку, застосування порівняльного аналізу.

У ході дослідження використано праці вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали конференцій і теоретичних розробок з проблем розвитку філософії освіти, філософських основ обґрунтування, розвитку гуманітарної освіти в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у побудові теоретико-методологічної моделі ціннісного підходу до функціонування гуманітарної освіти та соціального механізму формування ціннісної складової свідомості особистості.

1. Визначено історико-філософські передумови і сучасні ідейно-теоретичні засади ціннісного підходу до освіти, що полягають у постійному співіснуванні і конкуренції головних джерел освіти залежно від головних рис і закономірностей розвитку “культурної людини” в європейській та сучасній вітчизняній філософській традиції.

2. Сформульовано на основі аналізу сучасної вітчизняної філософсько-педагогічної думки вимоги до освіти: а) адекватність світобачення сучасній історичній епосі і розвитку українського суспільства; б) національна спрямованість освіти; в) гуманізація освіти та зв’язок її з досягненнями суспільних, природознавчих, технічних, технологічних наук; г) баланс культурної, соціальної та індивідуальної орієнтації; д) конструктивність основ гуманітарної освіти, відкритість їх для рефлексії, критики і корекції; е) реалізація основ у принципах і концепціях базової гуманітарної освіти на рівні державної освітньої політики і окремого ВНЗ.

3. Уточнено логіку і методологію ціннісного підходу до освіти. Встановлено співвідношення понять “цінності” (як граничні нормативні раціональні основи актів людської свідомості і поведінки) та “цінності освіти” (як виявлення, вибір, розробка і встановлення цінностей як вихідних основ освітніх цілей, норм, вимог, стандартів і рішень). Вихідними принципами, які конституюють підхід до цінностей освіти, виступають: а) принцип подвійності виявлення і побудови цінностей; б) розподілу режимів установки і здійснення цінностей; в) множинності основ цінностей; г) ціннісного обґрунтування; д) обмеження ціннісних систем; е) вольового рішення.

4. Виявлено і обґрунтовано головні риси ціннісної складової свідомості як фактора світогляду, що адекватно сучасному розвитку українського суспільства. Проведено класифікацію освітніх цінностей та шляхів трансформації їх у норми. Як наслідок, з метою реалізації цінностей в освіті, сформульовано принципи ціннісної складової свідомості що зводяться до наступного: а) гуманістичний та екологічний ригоризм, який пов'язаний з необхідністю допомоги знедоленим людям в різних регіонах світу без порушення досягнень у сфері прав свободи індивіда; б) глобальний масштаб відповідальності (як відносно людських спільнот, так і відносно довкілля); в) врахування принципів соціокультурної специфіки, історизму і функціоналізму в етичних роздумах; г) розрізнення кола цінностей з різним статусом, розповсюдженням та правилами застосування; д) розрізнення загальнозначимості цінностей та їх головування (вищого статусу); е) виявлення та розповсюдження цінностей в режимі комунікації індивідів, спільнот з різними етичними позиціями.

5. Розроблено теоретичну модель аксіологічного тлумачення ролі освіти як механізму формування духовних цінностей. Теоретична модель формування цінностей освіти в Україні представлена як ціннісно- і проблемно-орієнтована система гуманітарної освіти у ВНЗ, в якій враховано єдність підходів на трьох рівнях: міжнародного, державного, освітньо-галузевого. Принципи такої освіти реалізуються через включення відповідних складників до змісту освіти, у підході до її організації та системи контролю тих, хто навчається, через забезпечення умов до самореалізації студентів і формування у них відповідальності за загальнозначимі цінності. Зроблено висновок, що соціальна філософія виступає в ролі рефлективного знання і, водночас специфічною наукою, яка набуваючи ціннісного статусу поєднує в собі сцієнтиські та несціентиські способи пізнання буття людей.

6. Розроблено систему критеріїв в оцінюванні рівня сформованості ціннісного ставлення до дійсності у студентів ВНЗ. Зроблено висновок, що таким критерієм виступає характер відносин “людина — середовище” в контексті типу суперечностей між цінностями окремої особи та системою цінностей суспільства, яке є носієм певної культури.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що різнобічно розглянуто філософські аспекти підходу до цінностей освіти. Розглянуто історичні, історико-філософські та національні передумови й основи ціннісної складової свідомості і концепції загальнозначимих цінностей, задано принципи підходу до цінностей, як напряму пошуку засад оновлення гуманітарної освіти. Розроблена в дисертації теоретична модель аксіологічного тлумачення ролі освіти може слугувати подальшому обґрунтуванню конкретних комплексних досліджень з філософії освіти стосовно систем ціннісної освіти у ВНЗ

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що, рекомендації теоретико-методологічного і практичного характеру можна застосувати до:

1) вибору і обґрунтування варіантів побудови систем цінностей освіти, визначення комплексних варіантів цих систем та їх послідовного застосування;

2) організації навчального процесу у вищих навчальних закладах при уточненні змісту навчальних програм, при викладанні курсу соціальної філософії (розділ “Аксіологія”).

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження відображено у п’яти публікаціях автора, 4-и з яких - у провідних фахових виданнях, методичному посібнику, доповідались на науково-практичних конференціях: “Проблеми культурних зв’язків в Україні та за її межами” (м. Київ, 23 травня 2001 рік), “Культура, освіта і сучасність: проблеми, тенденції, трансформації” (м. Київ, 30 травня, 2002 рік) та “Вища освіта України: можливості синергетичного наближення” (м. Київ, 29 листопада, 2002 рік).

Структура дисертаційного дослідження визначена логікою завдань роботи та змістом проблем, що розв’язуються. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Повний обсяг дисертації складає 187 сторінок. Список використаної літератури містить 179 джерел, з них іноземних 8, та займає 13 сторінок.

Основний зміст дисертації

У “Вступі” обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зміст проблеми, яка розглядається в дисертації, коротко висвітлюється сучасний стан її розробки, сформульовано мету й завдання дослідження; визначено теоретико-методологічну основу, емпіричну базу роботи; визначено об’єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, теоретичну і практичну значимість.

У першому розділі – “Аналіз теоретичних основ освіти в історико-філософській думці” – розглядаються тенденції, напрями і проблеми західної та вітчизняної філософії освіти, сучасні вимоги до гуманітарної освіти.

Виникнення давньогрецької філософії і науки було інтелектуальною і духовною революцією. Велика роль тут належить софістам, що посміли навчати і виховувати від свого імені подібно торгівцям, що пропонувати свій товар грецьким полісам та колоніям. Відомий афоризм Протагора “людина є міра всіх речей, існуючих, тому, що вони існують і не існуючих тому, що вони не існують” є яскравою декларацією зміщення центру і джерела основ знань і освіти від традиційного Порядку (міфів, звичаїв) до особи.

Проаналізовано філософські погляди Платона, Аристотеля, Я.А.Коменського, Дж.Локка, Ж.-Ж.Руссо, К.Гельвеція. Література ХІХ і ХХ століття з філософського аналізу освіти надзвичайно широка, тому її предметом стали найбільш відомі течії і традиції: ідеалістичні, реалістичні, прагматичні, соціально-реформістські, екзистенціальні.

З середини ХХ століття західне філософсько-педагогічне вчення розкриває погляди в орієнтаціях на культуру, суспільство та індивіда. При цьому гостріше постають вже внутрішні питання уточнення змісту орієнтацій, співвідношення освітніх традицій з вимогами до освіти.

Пошук концептуальних засад формування змісту гуманітарної освіти та обґрунтування методологічних підходів наукового осмислення щодо формування цінностей освіти пов’язаний з послідовним вирішенням декількох дослідницьких завдань: з’ясування адекватності моделі розвитку людини (знань, вмінь, способу життя, тощо) запропонованій моделі освіти у певний історичний період розвитку суспільства та пошуку концептуальних засад формування змісту цінностей освіти в Україні.

Як висновок випливають наступні принципи встановлення загально-значимих цінностей: а) глобальний масштаб відповідальності (як стосовно людських спільнот, так і стосовно довкілля); б) врахування принципів соціокультурної специфіки, історизму і функціоналізму в етичних міркуваннях; в) розрізнення груп цінностей з різним статусом, розповсюдженістю і правилами використання; г) розрізнення загальної значимості цінностей та їх верховенства (статусу); д) виявлення і розповсюдження цінностей в режимі комунікації індивідів, суспільств з різними естетичними позиціями.

Таким чином, логіка конструктивного підходу до цінностей освіти полягає у більш конкретних нормативних положеннях із більш абстрактних, у розробці поняття освітніх цінностей, домінантних освітніх цінностей, цінностей-продуктів і цінностей-основ.

Загальнозначимі цінності – це такі цінності, здійснення (чи не порушення) яких уможливлює збереження нинішнім та наступними поколіннями власних життєвих орієнтирів та життя у відповідності до них. На основі цих цінностей може бути розгорнута логіка, методологія та зміст підходу до цінностей освіти. Даній проблемі присвячений другий розділ.

У другому розділі – “Основи обґрунтування цінностей освіти” – розкриваються специфічні риси ціннісної складової свідомості як фактора світогляду, адекватного сучасній епосі.

Дослідження починається з аналізу логічних пізнавальних засобів підходу до цінностей освіти – понять і категорій. Насамперед, уточнюється сутність і природа вихідного поняття цінності, наводиться їх класифікація, уточнюється обсяг і зміст понять “аксіологічне тлумачення ролі освіти” та “зміст цінностей освіти” у співвідношенні з іншими поняттями, які характеризують основи здійснення освітньої політики. Розкривається статус даних категорій в категоріальній структурі соціальної філософії, зокрема, у філософії освіти, що постає як опора в розумінні логіко-методологічних проблем цінностей освіти.

У дисертації проаналізовано зміст загальнозначимих цінностей. Шлях до них парадоксальний: від загальних до одиничних, від розмаїтого до єдиного. Різні індивіди і спільноти живуть, думають, діють у відповідності до різних орієнтирів (цінностей, принципів, традицій, вірувань, інтересів, потреб, установок тощо). Кожен із цих суб’єктів вважає себе спроможним жити, мислити і діяти відповідно до своїх орієнтирів. Використавши тут постулат генералізації ми визначаємо, що кожен суб’єкт повинен апріорно визнавати і за іншими право жити, думати, діяти у відповідності до своїх орієнтирів.

Право всіх суб’єктів на це, якщо воно використовується як гранично нормативна основа складової свідомості і поведінки, вважається цінністю, причому загальнозначимою. При наближеному розгляді тут виявляється група цінностей. В якості критерію встановлення первинних загальнозначимих цінностей пропонується наступна максима: в умовах неминучмх розбіжностей понять про життєві орієнтири різних суб’єктів слід турбуватися про такі загальні цінності, здійснення (не порушення) яких необхідне для реальної можливості нинішньому і майбутнім поколінням всіх суб’єктів (людства в цілому) жити у відповідності до своїх орієнтирів.

У дисертації подано групи цінностей, які визнавали суб’єктивісти, феноменологи, неопозитивісти, натуралісти, а також цінності розроблені сучасними зарубіжними та вітчизняними дослідниками.

У подальшому встановлюється закономірний зв’язок розвитку суспільства і форм світогляду, обґрунтовуються положення про необхідність формування ціннісної складової свідомості як фактора сучасного світогляду.

Виявлення та обґрунтування принципів ціннісної складової свідомості дозволило встановити логіку, методологію і змістову платформу підходу до цінностей освіти. Розроблено логіку підходу до цінностей освіти, яка полягає в виведенні більш конкретних нормативних положень, а саме “цінностей освіти”.

Проведено класифікацію цінностей освіти на основі принципу обмеженості ціннісних систем, що утворюють складні функціональні зв’язки між цінностями, іншими складовими свідомості і соціокультурної регуляції замість класичної доктрини лінійної ієрархії цінностей. Це дозволило у нашому дослідженні: а) визначити підхід встановлення загальнозначимих цінностей – це такі цінності, здійснення яких необхідне для реальної можливості суб’єктам (індивідам та спільнотам) нинішнього і всіх наступних поколінь жити у відповідності до своїх орієнтирів; б) проаналізувати загальнозначимі цінності, що включають кардинальні цінності (життєві і головні громадянські права людини) та субкардинальні цінності (зокрема, політико-правові, моральні, гуманітарні, соціально-економічні та екологічні цінності, захист яких необхідний для здійснення кардинальних цінностей).

Таким чином, розроблена концепція системи цінностей освіти розкриває можливості в дослідженні суперечностей розвитку даної системи, у виділенні її якісних меж, їх зв’язків та взаємних переходів. Такий підхід дозволяє виробити рекомендації у вирішенні практичних питань, що стосуються удосконалення гуманітарної освіти. Спираючись на них, суб’єкти управління здатні посилювати злагодженість функціонування підсистем цінностей освіти та розвивати їх компенсаторні властивості, ініціювати бажані для суспільства тенденції саморозвитку цієї системи.

У третьому розділі дисертації – “Соціальна філософія як основа реалізації моделі цінностей освіти в сучасній вищій школі” – містяться положення по виявленню цінностей гуманітарної освіти в вищій школі як нормативної основи її здійснення та принципи державної політики в цій сфері. У розділі проаналізовано також загальні та специфічні закономірності концепції базової гуманітарної освіти для ВНЗ, адекватної цим цінностям.

Аналізується дисципліна (соціальна філософія) як форма знання та пізнання, яка, на нашу думку, може впроваджувати цінності в освіту. Цю дисципліну потрібно будувати на таких принципах, які за своєю природою здатні протистояти вседозволеності, розпусті, антигуманізму. Духовні цінності повинні стати атрибутивними ознаками соціальної філософії, яка реалізується в громадянському суспільстві сучасної України.

Теоретична модель освіти побудована за принципом залежності аксіологічного тлумачення ролі освіти від об’єкта, цілі та завдань діяльності. Прагнення вищої школи до оптимального виконання функціональних завдань, з одного боку, та прагнення до оптимальної саморегуляції особистості з іншого, і можлива відсутність таких умов зі сторони оточуючого середовища, можуть призвести до розбіжностей в системах цінностей. Формування аксіологічного відношення до дійсності у студентів вузів має опиратися на категоріальну структуру суспільних відносин “освіта – особистість”, виходити з аналізу суперечностей між системами цінностей, які впроваджуються у процесі навчання, та системою цінностей особистості.

Способи формування та управління системою аксіологічного тлумачення ролі освіти опираються на принципи ціннісно-орієнтованої політики в сфері гуманітарної освіти в вищій школі: а) головним предметом зовнішнього контролю молоді в сфері гуманітарної освіти є здійснення загальнозначимих і освітніх цінностей, у той час як академічна свобода навчальних закладів зводиться до визначення змісту, організації, методів освіти, направлених на здійснення цих цінностей; б) роль суспільства полягає в відтворенні, оновленні цінностей, у підтримці ціннісної направленості гуманітарної освіти; держава повинна забезпечувати контрольні функції, тобто відігравати роль “стража цінностей”, але ці повноваження державні органи можуть делегувати суспільству; в) прагнення ВНЗ в найбільшій мірі відповідати вимогам цінностей гуманітарної освіти зі сторони суспільства і держави.

Також наведено перелік компонентів змісту освіти з точки зору загальнозначимих цінностей як основ міжнародних і державних освітніх вимог. Перелік має внутрішню структуру, яка визначається двома параметрами: а) сфера загальнокультурної компетентності (екологічної, соціально-економічної, політико-правової, гуманітарної, естетичної, етичної), б) когнітивні аспекти (історичний, теоретичний, ціннісний, практичний, комунікативний).

Концепція проблемно-орієнтованої системи гуманітарної освіти адресована окремим ВНЗ, ініціативним групам і освітнім структурам, які прагнуть до реформи в цій важливій сфері. З точки зору філософії освіти ця концепція значима як здійснювана можливість інтерпретації загальних філософських і філософсько-педагогічних дисциплін на зміст і постановку гуманітарної освіти.

Для української держави та суспільства важливо, на які цінності направлена гуманітарна освіта, здійснення чи захист яких цінностей вона забезпечить і на якому рівні. Через які знання, через формування яких умінь і здібностей, якими методами здійснюється ця орієнтована на цінності гуманітарна освіта, – це сфера свободи вищих навчальних закладів та викладачів. Тут може бути тільки підтримка і, якщо потрібно, методична допомога.

Підсумуємо, що критерієм аналізу процесу розвитку системи цінностей особистості є типологізація протиріч між системами цінностей осіб, та системами цінностей, що пропонує аксіологічне тлумачення освіти по характеру взаємодії та їх приналежності. Вказані критерії потрібно розглядати: а) з точки зору категоріальної структури “людина – середовище існування”; б) з точки зору характеру протиріч між системами цінностей освіти, культури та суспільства; в) з точки зору спрямованості та ступеня самоорганізації даної системи.

У розділі проаналізовано вплив нелінійності еволюційного розвитку на систему освіти та здійснено пошук способів управління даною системою. Аналіз різних моделей соціального управління сьогодні однозначно показує перспективність функціонування складних систем, ефективність яких не зумовлюється інтенсивністю управляючої зовнішньої дії, тиску на людей. Тільки різноспрямованість векторів індивідуального розвитку цінностей людей, що пов’язана з їх гнучкістю, можливістю корекції, призводить до прогресивного розвитку, до вирішення протиріч і узгодження спектра індивідуальних та групових інтересів. Таким чином, розглянута нами концепція системи цінностей особистості розкриває можливості в дослідженні протиріч розвитку даної системи, в виділенні її якісних граней, їх зв’язків та взаємних переходів. Такий підхід дозволяє відпрацювати рекомендації щодо вирішення практичних питань, що стосуються управління системою цінностей особистості.

У “Висновках” на основі здійсненого дисертаційного дослідження зроблено ряд узагальнюючих положень та рекомендацій, які мають теоретичне і практичне значення.

1. Проблеми нормативного обґрунтування освіти, а саме дослідження цінностей, що слугують основою гуманітарної освіти в сучасній вищій школі та поняття “духовні цінності”, “цінності в освіті” характеризують й актуалізують методологічну значимість проблематики філософії освіти.

2. Теоретичною базою побудови концепції цінностей освіти є історико-філософські ідейні передумови підходу до цінностей освіти: а) співіснування і конкуренція трьох головних аспектів освіти: культури, суспільства, індивіда; б) недостатнє врахування будь-якого із цих аспектів зумовлює наступну освітню кризу (саме в таких умовах опинилася освіта в Україні); в) вихід з цієї кризи здійснюється через механізм впровадження в освіту втраченого аспекта. Як підсумок, виявлені наступні тенденції розвитку сучасної філософії освіти: а) прагнення опертися не на одну, а на багато філософських і філософсько-педагогічних традицій; б) наявність трьох головних напрямів філософії освіти: культуроцентричних, соціоцентричних та особистісних; в) наближення освіти до актуальних проблем сучасного світу; г) усвідомлення значимості ціннісного підходу в обґрунтуванні та постановці завдань освіти.

3. Механізм формування духовних цінностей є системою спланованих та науково обумовлених управлінських впливів державних інститутів, котрі визначають та забезпечують необхідні умови, впливу на динаміку соціально-навчальних та соціально-виховних відносин з метою запобігання та локалізації загроз людині, суспільству та довкіллю.

4. Напрацювання концептуальної схеми розуміння цінностей у постановці гуманітарної освіти. Вона могла б слугувати орієнтиром для проведення подальших системних досліджень філософії освіти, які будуть сприяти побудові логічно стрункої і відносно-завершеної філософсько-соціологічної теорії цінностей освіти. Для цього необхідно сконцентрувати дослідницькі зусилля на найбільш актуальних проблемах філософії цінностей освіти: а) відповідальність суб’єкта за загальнозначимі цінності; б) вільне світоглядне самовизначення; в) загальнокультурна компетентність; г) професійна компетентність; д) особистісна самореалізація в професії; е) особистісна самореалізація в культурі та житті.

5. Зміст найбільш значимою для постановки гуманітарної освіти цінності загальнокультурної компетентності включає наступні аспекти: а) сфери загальнокультурної компетентності; б) аспекти підготовки; в) крос-культурний баланс; г) рівень підготовки (для гуманітарної освіти в вищій школі).

6. Засобами впровадження цінностей освіти виступають всі гуманітарні науки, але, перш за все, соціальна філософія.

7. Розглянута концепція ціннісно- і проблемно-орієнтованої системи гуманітарної освіти розкриває можливості в дослідженні суперечностей розвитку системи освіти, у виділенні її якісних меж, її зв’язків та взаємних переходів. Такий підхід дозволяє виробити ефективні рекомендації у вирішенні практичних питань, що стосуються удосконалення управління системою гуманітарної освіти. Спираючись на них, суб’єкти управління освітою здатні посилювати злагодженість функціонування підсистем аксіологічного тлумачення освіти в окремому ВНЗ, що полягає в переході від традиційної системи ізольованих одна від одної і від реального життя дисциплін до комплексу предметних блоків (відповідних основним сферам загальнокультурної компетентності), забезпечують освітні умови для формування відповідальності молоді за загальнозначимі цінності, здатності до вільного самовизначення та самореалізації в культурі та житті, забезпечують історичний, теоретичний та ціннісний, проблемно-практичний і комунікативний аспекти підготовки молоді, задовольняють вимогам крос-культурного балансу.

Робота по удосконаленню системи гуманітарної освіти може проводитися і вже ведеться в різних сферах і по різних напрямках. Найбільш принципове і значиме для культурного розвитку – це рух в сфері освіти, через конкретні освітні завдання філософії освіти і соціально-етичне мислення та зв’язок з глобальними питаннями розвитку людської цивілізації.

8. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальшій розробці теоретико-методологічних і практичних питань формування системи ціннісних орієнтацій, подальших системних досліджень цієї проблеми. Вжитий спосіб розгляду цінностей дозволяє виділити в даній системі відповідні елементи і структуру, які є необхідною і достатньою умовою розвитку особистості з потрібними властивостями та якостями. Його евристична функція націлена на виділення такої кількості і якості факторів, які здатні впливати на еволюцію системи цінностей та керувати її формуванням.

Матеріали дисертації можуть бути використані також при читанні курсу соціальної філософії (теми “Цінності і їх роль в житті суспільства та людини”, “Особистість і суспільство”, “Проблема людини в філософії”.). Нескінченний процес поглиблення пізнання людини від явищ до сутностей виявляється і в розвитку вчення про цінності і ціннісні орієнтації.

Список опублікованих праць за темою дисертації:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Анотація

Ярошенко А.О. Формування духовних цінностей в сучасній вищій школі засобами гуманітарних наук (соціально - філософський аспект). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2003.

Дисертацію присвячено соціально-філософському аналізу проблем трансформації аксіологічного тлумачення освіти в сучасній вищій школі. На основі комплексного підходу переосмислено методологічну основу концепції аксіологічного тлумачення освіти та сформовано відповідну науково-теоретичну базу впровадження системи гуманітарної освіти як складової освіти та впровадження цінностей в сучасній вищій школі засобами гуманітарних наук. Розроблено практичні рекомендації щодо побудови міждисциплінарної теоретико-методологічної моделі ціннісного підходу до гуманітарної освіти у вищій школі, яка адекватно відтворює механізми впровадження ціннісної складової свідомості як фактора світогляду сучасного суспільного розвитку.

Ключові слова: духовні цінності, цінності освіти, гуманітарна освіта, загальнозначимі цінності, кардинальні цінності, ціннісна складова свідомості.

Аннотация

Ярошенко А.А Формирование духовных ценностей в современной высшей школе посредством гуманитарных наук (социально-философский аспект). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук, специальность 09.00.03 – социальная философия и философия истории. Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена социально-философскому анализу проблем трансформации ценностного толкования образования в современной высшей школе. На основе использования системного и комплексного подходов переосмыслена методологическая основа концепции ценностного толкования образования, сформирована соответствующая научно-теоретическая база модернизации системы гуманитарного образования как основной составляющей образования. Исследован комплекс проблем формирования и функционирования системы ценностей образования в современной высшей школе, что особенно важно в период трансформации современного высшего образования в Украине. Разработаны практические рекомендации по построению междисциплинарной теоретико-метологической модели ценностного подхода к содержанию гуманитарного образования в высшей школе, которая адекватно отображает механизмы воплощения ценностной составляющей сознания как значимой формы мировоззрения современного развития.

Таким образом, созданная концепция ценностно- и проблемно-ориентированной системы гуманитарного образования позволяет исследовать противоречия данной системы, выявлять ее качественные границы и тенденции развития. Такой подход позволяет вырабатывать эффективные рекомендации для решения практических вопросов усовершенствования образовательной системы. Опираясь на них, субъекты управления образованием способны повышать эффективность образовательного процесса в отдельном высшем учебном заведении. Сущность управления состоит в переходе от традиционной системы изолированных дисциплин к комплексу предметных блоков, которые обеспечивают образовательные условия для формирования ответственности за общезначимые ценности, способности к свободному самоопределению и самореализации в культуре и жизни. При таком подходе реализуются исторический, теоретический, ценностный, проблемно-практический и коммуникативный аспекты подготовки. Модель образования удовлетворяет потребности обеспечения кроскультурного баланса.

Ключевые слова: духовные ценности, ценности образования, гуманитарное образование, общезначимые ценности, кардинальные ценности, ценностная составляющая сознания.

Annotation

A.O. Yaroshenko. The Formation of core Values at contempovary Hiqher School by Means of Arts (Socio-Philosophical Aspect). – Manuscript.

The dissertation for the scientific Deqree of Candidate of Philosophy, specialization 09.00.03 – social philosophy and philosophy of history. The Institute of Hiqher Education (Academy of Pedaqoqical Science of Ukraine), Kyiv, 2003.

The dissertation is devoted to socio – philosophical analysis of problems transformation of axioloqical education at contemporary hiqher school. The methodoloqical basis of the concept of axioloqical education was systematized by the combination of systemic and complex approaches. Accordinq to this conception the scientific theoretical basis was formed for introduction tion to system of the Arts, which is considered as the essential part of axioloqical education. They were explored the problems concerninq with formation and functioninq of the system of value education at contemporary hiqher school. The practical recommendations were carried out dealinq with the formation of theoretical methodoloqical model of value approach to basic humanitarian education at hiqher school. This model reproduces mentioned mechanims of introduction value consciousness as the essential form of outlook of modern social development.

Key words: core values, value education, humanities education, cardinal values, hiqher education, and value consciusness.