ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

Яковенко Андрій В'ячеславович

УДК 316.74:37(477)

ОСОБЛИВОСТІ ОСВІТНІХ МОТИВАЦІЙ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 22.00.04 - спеціальні та галузеві соціології

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків - 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор соціологічних наук, професор

Нагорний Борис Григорович,

Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля,

декан факультету мовознавства, журналістики та соціології,

завідувач кафедри соціології.

Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, доцент

Чернецький Юрій Олександрович,

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна,

професор кафедри соціології;

кандидат соціологічних наук, доцент

Кузь Олег Миколайович,

Харківський державний економічний університет,

завідувач кафедри філософії і політології.

Провідна установа: Львівський національний університет імені Івана Франка,

кафедра соціології, Міністерство освіти і науки України, м.Львів.

Захист відбудеться “ 25 ” лютого 2003 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл.Свободи, 4, ауд.2 - 49.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м.Харків, пл.Свободи, 4.

Автореферат розісланий “ 24 ” січня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період глобальних трансформаційних змін очевидною стає необхідність екстенсивного та інтенсивного оновлення вищої освіти як одного з ключових соціальних інститутів суспільства. Це, по-перше, визначається умовами неухильного і динамічного поповнення знання, швидким застаріванням наукових підходів та концепцій, появою і зміною потреб у нових спеціальностях у зв'язку з технічними, виробничими, науковими і соціальними змінами, розширенням сфери вищої освіти в професійному, демографічному і загальнокультурному аспектах. А, по-друге, мова йде про розробку змістовно оновлених методів, організаційних форм і цілей освітньої діяльності, істотно адаптованих до специфіки сучасних особистісних потреб. Ці цілі та завдання знаходять відображення в концепціях і програмах загальносвітового та державного масштабів (Концепція ЮНЕСКО “Освіта в XXI столітті”, Національна доктрина розвитку освіти України в XXI столітті та ін.).

Стосовно до України необхідно враховувати, що за останнє десятиліття відбулися істотні трансформації, пов'язані з функціонуванням вищої школи. Так, зокрема, вища школа стала одним із сегментів ринкових відносин, виникли і затвердилися як структурний елемент освітньої системи недержавні вищі навчальні заклади, в державних відбулася диференціація навчання на бюджетну і контрактну форми, припинила функціонування система обов'язкового працевлаштування випускників, значно змінилися характер і масштаби попиту на фахівців із різних напрямків професійної підготовки. Крім того, вища школа стала розглядатись як головний етап підготовки та адаптації молодих людей до реалій інформаційного суспільства.

Ці зміни обумовлюють актуальність соціологічного аналізу освітніх мотивацій у нових умовах. Назріла необхідність не тільки формування нової освітньої парадигми, але й поетапного дослідження найбільш важливих соціальних компонентів, що визначають вузлові моменти її здійснення. Вивчення освітніх мотивацій особливо важливе для забезпечення наступності освітнього процесу. Розуміння факторів, що мотивують молодь до одержання вищої освіти, може сприяти переорієнтації освітньої системи з функціонально-виконавчого базису на змістовно-пошуковий, творчий.

В існуючих теоретико-концептуальних та емпіричних підходах до дослідження проблем молодіжного середовища недостатня увага приділяється предметно-сфокусованому і багатоаспектному аналізу мотивацій одержання вищої освіти в умовах кардинальних трансформацій, тому необхідним є розгляд наступності і змін в освітніх мотиваціях, міри їх співвіднесеності з основними сучасними концептуальними положеннями та вимогами вищої освіти. Це, у свою чергу, має сприяти розробці соціальних механізмів оптимізації освітньої діяльності в вищих навчальних закладах.

Ступінь наукової розробки проблеми. Проблеми впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на мотивації особистості, узгодженості мотивацій у часі, їхній динамічний розвиток, урахування життєвих цінностей при мотивації поведінки, мотиваційні стани, ієрархія мотивацій та інші питання досліджувалися багатьма соціологами і соціальними психологами, зокрема М.Вебером, Е.Дюркгеймом, Дж.Келлі, У.Мак-Даугаллом, А.Маслоу, Х.Мюрреєм, Г.Олпортом, К.Роджерсом, Дж.Роттером, Б.Скіннером, Дж.Уотсоном, З.Фрейдом, Е.Фроммом, Х.Хекхаузеном, А.Шюцем та іншими. При розгляді теоретико-методологічних основ необхідно враховувати внесок дослідників, які займалися аналізом мотивацій в управлінській сфері, таких, як В.Врум, Р.Гендерсон, Ф.Герцберг, Е.Лоулер, Д.Мак-Грегор, Д.Макклелланд, Е.Мейо, Л.Портер та ін.

Теоретична та емпірична база дослідження мотивацій формувались і накопичувались у межах радянської соціології і соціальної психології. Свідченням цього є методологічні розробки про диспозиційну регуляцію соціальної поведінки особистості В.О.Ядова, дослідження ієрархізованих мотиваційних ліній і висновки про стійкість конфігурації головних із них О.М.Леонтьєва, концепція установок Д.М.Узнадзе, розробки по диференціації потреб, інтересів, переконань, життєвих цінностей А.Г.Здравомислова, Б.Ф.Ломова, К.К.Платонова, В.Є.Хмелька та ін.

Дослідженню різних аспектів, пов'язаних з освітніми мотиваціями випускників середніх шкіл і студентства, присвячені роботи відомих українських, російських і прибалтійських соціологів, а саме: Л.О.Ази, Є.І.Головахи, В.Л.Оссовського, Н.О.Побєди, Л.Я.Рубіної, М.М.Руткевича, М.Й.Тальюнайте, М.Х.Тітми, М.М.Чурилова, В.М.Шубкіна, О.О.Яременка та ін. Значний внесок у вивчення студентства внесли харківські соціологи В.Л.Арбеніна, В.С.Бакіров, Л.М.Герасина, В.М.Ніколаєвський, Є.А.Подольська, Л.Г.Сокурянська, Ю.О.Чернецький, О.О.Якуба та ін.

При цьому варто враховувати, що дослідження освітніх мотивацій у радянський період здійснювалося в умовах стабільної соціально-економічної ситуації, безкоштовної вищої освіти, поступального розвитку промислової і наукової сфер, відсутності безробіття, менш явного соціального розшарування населення. Необхідно також брати до уваги наявність у той час ідеологічних рамок, які змушені були враховувати і респонденти, і дослідники.

Серед вагомих соціологічних розробок останніх років, у яких певною мірою вивчаються освітні мотивації, варто відзначити моніторинговий проект, що здійснює Український інститут соціальних досліджень. На його основі готуються “Щорічні доповіді Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України “Про становище молоді в Україні”. Аналіз особливостей входження молоді в суспільну структуру, що динамічно змінюється, був даний у рамках проекту “Соціальні ідентифікації й ідентичності” (С.О.Макеєв, С.М.Оксамитна, О.В.Швачко). Харківські соціологи продовжують вивчення ціннісних пріоритетів і інтересів молоді (В.І.Астахова, В.С.Бакіров, Л.Г.Сокурянська, І.І.Шеремет та ін.). Одеські соціологи, розглядаючи специфічні риси молодіжної субкультури, що складається в сучасній Україні, торкаються низки мотиваційних компонентів, пов'язаних з освітніми пріоритетами (Н.О.Побєда). Плідна дослідницька робота проводиться в мм. Києві, Львові, Дніпропетровську та інших наукових центрах (В.П.Андрущенко, М.П.Лукашевич, А.Г.Хоронжий, Н.В.Коваліско, Н.Й.Черниш та ін.). Сучасна соціологічна наука приділяє увагу також управлінським аспектам розвитку вищої школи, її функціонуванню в нових умовах, що безпосередньо пов'язано з освітніми мотиваціями (Л.М.Герасина, В.Г.Городяненко, О.М.Кузь, О.І.Навроцький, О.Л.Скідін, Ю.О.Чернецький та ін.). Разом із тим, особливості освітніх мотивацій студентської молоді в умовах трансформації українського суспільства як самостійна соціологічна проблема, як правило, не розглядається, викликаючи інтерес дослідників переважно в контексті аналізу ціннісних орієнтацій молоді.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною державних бюджетних науково-дослідних тем ДН-14-96 “Розробка основ формування інноваційної активності розвитку індивідуальних особливостей студентів на базі соціологічних досліджень” і ДН-49-99 “Наукові основи мотиваційного потенціалу соціальної і психологічної культури вищого навчального закладу”, над якими працював колектив кафедри соціології Східноукраїнського національного імені Володимира Даля (у 1996-1999 р. і 1999 - 2001р. відповідно), а також ДН-27-01 “Життєві стратегії молоді в умовах суспільства, що трансформується”, робота над якою ведеться в даний час. Дисертаційна робота також має зв'язок із темою наукового дослідження кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля "Методологічні основи і методичний зміст викладання соціологічних дисциплін у вищих навчальних закладах в умовах суспільства, що трансформується".

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є визначення змісту, характеру і спрямованості мотивацій одержання вищої освіти українською молоддю в умовах кардинальних соціально-економічних трансформацій і розробка концептуальних підходів, спрямованих на збалансування освітніх мотивацій студентської молоді і потреб українського соціуму.

Реалізація поставленої мети вимагає розв'язання низки взаємозалежних задач, а саме:

- уточнити основні теоретико-методологічні підходи соціологічного аналізу мотивацій;

- виявити реальні мотивації одержання вищої освіти українською молоддю в умовах суспільних трансформацій;

- розкрити характер впливу соціально-економічної кризи на освітні мотивації студентів;

- з'ясувати ступінь орієнтації студентів на “символьні” мотивації при вступі та одержанні освіти у вищому навчальному закладі;

- встановити стійкі мотиваційні тенденції, виявити домінуючі та ар'єргардні мотивації;

- визначити напрямки оптимізації умов прийому і навчання у вищих навчальних закладах з урахуванням індивідуальних і суспільних потреб.

Об'єктом дослідження виступають абітурієнти і студенти вищих навчальних закладів України.

Предметом дослідження є освітні мотивації абітурієнтів і студентів вищих навчальних закладів в умовах кардинальних суспільних змін і реформування вищої освіти.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених дослідницьких задач використовувалися наступні методи збору соціальної інформації: традиційний аналіз документів, групове анкетування, формалізоване і неформалізоване інтерв'ю, фокусоване групове інтерв'ю, експертні опитування, метод кейс-стаді (case-study), а також творчі завдання по соціальній самооцінці, що здійснювались у вигляді неформалізованого резюме. Застосовувався також вторинний аналіз емпіричних даних.

Теоретична база дослідження. Розробка методологічних підходів соціологічного аналізу мотивацій освітньої діяльності студентської молоді здійснювалася на базі диспозиційної концепції В.О.Ядова, теорії соціальної мобільності П.О.Сорокіна, а також низки положень гуманістичної теорії особистості Е.Фромма. При розгляді специфічних проявів освітніх мотивацій в умовах трансформації українського суспільства враховувалися розробки по соціальній амбівалентності (Є.І.Головаха, Н.В.Паніна), дослідження субкультури сучасної української молоді (Н.О.Побєда), а також роботи, присвячені динаміці ціннісних змін у молодіжному середовищі (В.С.Бакіров, Є.А.Подольска).

Емпіричну базу дисертаційного дослідження склали дані соціологічних досліджень освітніх мотивацій студентів, проведених за участі автора, при виконанні держбюджетних науково-дослідних тем ДН-14-96 та ДН-49-99 (1998-2002 рр.), регіональних досліджень серед випускників загальноосвітніх шкіл у рамках програми прикладних соціологічних досліджень кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля при сприянні Головного управління освіти Луганської облдержадміністрації, а також матеріали Українського інституту соціальних досліджень, зокрема, результати, представлені в "Щорічних доповідях Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України "Про становище молоді в Україні", Інституту соціології НАН України, Київського міжнародного інституту соціології, соціологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна та ін. Ряд даних статистичного характеру брався із сайту Міністерства освіти і науки України.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання розробки і здійснення концептуального підходу до аналізу мотивацій одержання вищої освіти в період кардинальних суспільних трансформацій і реформування української освітньої системи.

Наукова новизна роботи полягає в наступних результатах:

- здійснено одну з перших у вітчизняній соціології систематизацій результатів дослідження освітніх мотивацій в період формування нової освітньої парадигми, адаптування системи вищої освіти до ринкових відносин, зламу старої системи мотиваційних та ціннісних пріоритетів;

- удосконалено диференційовану оцінку мотивацій одержання вищої освіти, що включає в себе: ставлення до вищої освіти як інструменту здійснення ефективної соціальної самореалізації; як способу досягнення високої професійної кваліфікації; як засобу підвищення (набуття, утримання) соціального статусу; як інструменту розвитку особистісних якостей і навичок; як до тимчасового періоду; як наслідку соціальної інерційності; як до фактора соціального примусу;

- дістала подальший розвиток система критеріїв вибору абітурієнтами конкретного вищого навчального закладу (ВНЗ) в нових умовах: ВНЗ як значимий елемент освітньої системи (освітній фактор); зручне місце розташування ВНЗ (географічний фактор); гарантованість вступу до ВНЗ (кон'юнктурний фактор); вартість навчання у ВНЗ (фінансовий фактор); ВНЗ як сфера міжособистісних відносин (комунікативний фактор); сімейна традиція навчання в конкретному ВНЗ (фактор традиції);

- вперше розкрито характерні риси прояву протиріччя, що виникає в умовах суспільних трансформацій при оцінці студентством особливостей свого нинішнього соціального стану: оцінка себе недостатньо соціально затребуваним і водночас розгляд вищої освіти як важеля для виходу за межі аутгрупи, і зростаюче самосприйняття як найбільш перспективної соціальної групи, здатної успішно й органічно адаптуватися в нових соціально-економічних умовах;

- вперше введено поняття “смислової амбівалентності” в студентському середовищі і обґрунтовано її істотний вплив на мотиваційну сферу при одержанні вищої освіти;

- вперше проведено порівняльний аналіз суттєвих протиріч у системі освітніх мотивацій, що загострюються в умовах сучасних трансформацій;

- визначено особливості впливу кризових факторів, що детермінують вибір молоді на користь одержання вищої освіти: зокрема, серед молоді, яка не проживає у мегаполісах, виявляється виразна цілеспрямованість вступу до вищих навчальних закладів для того, щоб залишити неблагополучні в соціально-економічному, екологічному і криміногенному відношенні селище, райцентр і т.ін. для створення мінімальних гарантій на майбутнє.

- обґрунтовано вплив ускладнення здійснення освітніх міграцій для значної частини потенційних абітурієнтів на вибір місця одержання вищої освіти, представлено оцінку протиріч, які виходять із цього.

Практичне та теоретичне значення одержаних результатів. Теоретичні і прикладні результати дослідження можуть виступати підґрунтям концептуальних розробок, спрямованих на подальше реформування вищої школи з урахуванням нової освітньої парадигми. Аналітичні підходи і висновки можуть бути використані управліннями і відділами освіти на різних рівнях виконавчої влади при розробці молодіжних програм за напрямками студентської проблематики (соціальна адаптація, освітні пріоритети тощо). Використання пропозицій і рекомендацій із результатів дослідження може сприяти вдосконаленню системи відбору абітурієнтів у вищі навчальні заклади, організації заходів щодо реформування навчального і виховного процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації. Низку методологічних розробок і рекомендацій вже було використано в процесі організації інформаційно-рекламної кампанії в Луганській області по залученню абітурієнтів щодо вступу до Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Здійснені наукові розробки, емпіричні показники і висновки дисертаційного дослідження можуть використовуватися при викладанні навчальних дисциплін “Соціологія молоді”, “Соціологія освіти”, і відповідних тем курсі “Соціологія” у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації. Методичні підходи і практичні результати дослідження використовуються викладачами кафедри соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля при викладанні курсів “Соціологія молоді”, “Соціологія урбанізаційних процесів” у рамках навчального плану підготовки фахівців-соціологів і викладанні курсу “Соціологія” для студентів усіх факультетів університету.

Особистий внесок здобувача. Всі ключові ідеї, положення і висновки дисертаційного дослідження розроблялися автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження апробовані на Міжнародних науково-практичних конференціях “Університет і регіон” (Луганськ, 1997, 1998, 2000); Першій осінній школі молодих вчених України (Київ, 1998); Харківських соціологічних читаннях-99 (Харків, 1999); симпозіумі “Наука Луганщини в контексті розвитку регіону” (Луганськ, 1999); Міжнародній науковій конференції “Розвиток демократії в Україні”, проведеній в рамках україно-канадського проекту “Демократична освіта” (Київ, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції “Університет 2000” (Луганськ, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції “Тенденції розвитку ринку праці в Україні і проблеми працевлаштування студентів” (Луганськ, 2001); Науковій конференції “Наука - 2002” (Луганськ, 2002); I і II Всеукраїнських соціологічних конференціях “Проблеми розвитку соціологічної теорії” (Київ, 2000, 2002), а також на методологічних семінарах кафедри соціології факультету мовознавства, журналістики та соціології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Публікації. Результати дисертації представлено в 11 наукових публікаціях, 3 з яких опубліковано у виданнях, що входять до переліку наукових фахових видань із соціологічних наук, затвердженого ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Повний обсяг дисертації - 200 сторінок, із яких 179 сторінок основного тексту, 5 таблиць, 6 сторінок додатку, 15 сторінок списку використаних джерел, що включає 179 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначаються мета і задачі дослідження, його об'єкт, предмет і методи, аргументується наукова новизна одержаних результатів, а також їх практичне і теоретичне значення, вказується на особистий внесок здобувача та апробацію результатів дисертації.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи соціологічного аналізу мотивацій” - представлено аналіз підходів до змісту мотивації як соціогуманітарної категорії, протиріч, що виникають при дослідженні факторів, які детермінують діяльність індивідів. Також розглядаються особливості оцінки освітніх мотивацій по мірі становлення вищої освіти як соціального інституту.

Визначення змісту поняття “мотивація” дає можливість більш предметно оцінювати детермінанти соціальної дії як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Мотивація являє собою постійне відтворення динамічного взаємозв'язку і взаємозумовленості в параметрах “індивідуальна свідомість - зовнішній світ”. При цьому саму мотивацію доцільно розглядати як своєрідну дієву процесуальність, спрямовану на подолання протиріччя між потребою і метою.

Узагальнення різних мотиваційних концепцій дає можливість стверджувати, що соціологія на початку XIX ст., а потім і в XX ст. брала на себе роль своєрідної опозиції психобіологізаторським течіям, підкреслюючи переважаючу роль соціального середовища у формуванні мотивацій особистості і одночасно відстоюючи їх незводимість до “сканерного” відбиття зовнішніх впливів. При розробці підходів до дослідження мотивацій автор використовував ряд висновків із робіт Е.Дюркгейма, Е.Фромма, Г.Олпорта, А.Маслоу та інших учених про основні закономірності функціонування мотивацій особистості. Так, зокрема, було взято до уваги: узгодженість мотивацій у часі, коли спонукання минулого зберігають свою актуальність у сьогоденні; одночасне функціонування декількох мотивацій; взаємозв'язок мотивацій з життєвими цілями і цінностями індивідів з урахуванням впливу на них системи соціальних факторів. Крім того, враховувалось, що людська поведінка являє собою своєрідне протиріччя між людською інтерпретацією і фактичною мотивацією.

Аналіз освітніх мотивацій в історичному зрізі виявив, що саме соціальні умови, змінюючись від країни до країни, від одного історичного періоду до іншого, обумовлювали варіювання домінуючих мотивацій у сфері освіти, створювали певний історичний тип освіти. Наприклад, Е.Дюркгейм вважав, що освіта була “аскетичною” в Середньовіччі, “ліберальною” в епоху Відродження, “літературною” в XVII столітті і стала “науковою” в ХХ столітті. При дослідженні освітніх мотивацій було відмічено критичні оцінки, що висловлювалися авторитетними соціологами на адресу вищої школи з моменту її утвердження як одного з головних соціальних інститутів: превалювання індивідуалістсько-утилітарних спонукань до одержання вищої освіти (К.Манхейм); відмова орієнтуватися при оволодінні знаннями на пошук істини в зв'язку з визнанням її відносності (П.О.Сорокін, Е.Фромм); масовизація вищої освіти, перетворення її на подобу “конвеєрної” системи з формуванням відповідного мотиваційного механізму. Однак, незважаючи на ці критичні оцінки, в глобальному значенні мова йде про процес соціалізації великої кількості людей, про включення світської освіти в систему вищих суспільних цінностей.

Зміни, що відбуваються сьогодні у вищій школі, необхідно розглядати як органічну похідну від більш масштабних трансформацій, які ряд дослідників характеризують як закономірний, але драматичний перехід від цивілізації Другої хвилі до світопорядку Третьої хвилі, перетворення знання на один із головних факторів, що змінюють усталену систему влади (Е.Тоффлер). У даних умовах інститут вищої освіти стає одним з базисних основ для створення можливостей послідовного переходу до нової суспільної системи, виступаючи як своєрідний “важіль надії”, що перехід здійсниться менш болісно і деструктивно, чим це відбувалося при переході від сільськогосподарської цивілізації до індустріальної. Адаптивні здібності системи вищої освіти, її можливість чітко і чутливо реагувати на соціальні і технологічні трансформації багато в чому обумовлюють характер, динаміку й особливості даного переходу. У зв'язку з цим, освітні мотивації варто розглядати як один із ключових елементів щодо ефективного здійснення означених глобальних завдань.

У другому розділі - “Зміни в системі вищої освіти України і їхній вплив на освітні мотивації студентства” - розглянуто систему факторів, що в контексті глобальних та загальнодержавних трансформацій пов'язані зі сферою вищої освіти, впливають на зміни освітніх мотивацій молодих людей, а також визначено особливості дослідження освітніх мотивацій у нових суспільних умовах.

Дисертант зокрема, доводить, що всю сукупність факторів, що впливають на зміни в системі вищої освіти України, доцільно згрупувати в три умовних блоки (цивілізаційні, структурно-організаційні і соціально-економічні). Стосовно до першої групи факторів зазначено, що створення людством глобальної і складної техносфери, формування соціальних реалій інформаційного суспільства вимагає все більшої кількості людей, адекватних рівню її складності і перспективним безпрецедентним можливостям. У цих умовах одержання освіти перестає сприйматися суспільством як характеристика певного життєвого етапу, а перетворюється на універсальну цінність, до якої індивід звертається впродовж усього життя (концепція ЮНЕСКО щодо безперервної інноваційної освіти). Стосовно другої групи факторів необхідно враховувати, що за останнє десятиліття сформувалася система недержавних вищих навчальних закладів, в яких студенти оплачують освітні послуги, а в державних відбувся поділ фінансування навчання студентів на бюджетну і контрактну форми; з'явилися як повноправний сегмент освітньої сфери іноземні навчальні заклади, що задають власні стандарти навчання, критерії оцінки знань і т.п.; здійснюються певні статусні зміни (перетворення значної частини інститутів на університетські центри, збільшення кількості національних університетів тощо); відбувається пошук і формування моделей елітної освіти; з'явилася і розвивається система коледжів у структурі вищої школи; здійснено перехід до багатоступеневої і більш диференційованої системи підготовки кадрів (бакалавр, спеціаліст, магістр); відбулася відмова від колишнього ідеологічного фундаменту виховної системи, в тому числі й у сфері вищої освіти; усунуто обов'язкові вимоги щодо вступу на деякі спеціальності й пільги для окремих категорій абітурієнтів (робітничий стаж, партійність, проходження служби в армії, “чиста” біографія).

Серед соціально-економічних факторів, що впливають на освітні мотивації, важливе значення, на думку автора, мають: розвиток ринкових відносин, системна криза, що відбувалася в українському суспільстві протягом останніх років, що в свою чергу обумовило кризові явища на ринку праці. Держава відмовилася від практики працевлаштування випускників, з'явилось і розширилось таке соціальне явище, як дипломовані безробітні. Значною мірою зросли труднощі в багатьох українських родинах щодо забезпечення матеріальної підтримки навчання студентів. Крім того, в умовах швидкого руйнування колишніх соціально-економічної і політико-ідеологічної конструкцій і посилення загальноекономічної кризи ускладнилися можливості щодо передачі соціального досвіду представниками старших поколінь молодіжній когорті, у тому числі й у виборі освітніх і професійних орієнтирів. Як наслідок значного соціального розшарування суспільства більш наявним постає соціальне розшарування серед студентства. Затвердилися та поширилися в молодіжному середовищі нові стандарти поведінки, життєві стратегії. У зв'язку з введенням платної системи навчання у вищій школі, розвитком недержавних вищих навчальних закладів, диференціації вартості навчання в залежності від місця його отримання (столиця, мегаполіс, периферія), престижності навчального закладу, спеціальності тощо з'явилися нові критерії відбору абітурієнтів, нові параметри стратифікації серед студентської молоді. Виникла значна кількість нових професій і освітніх напрямків, відбулися істотні зміни в шкалі престижності спеціальностей.

Економічна криза спричинила звуження потреб у підготовці професійних фахівців за цілим рядом напрямків промисловості і наукової діяльності. Залишився невисоким рівень державного фінансування системи вищої освіти, завдяки чому значна частина викладацького корпусу не має адекватної матеріальної оцінки своєї праці при зростанні її інтенсивності; залишається низьким розмір стипендій. Поряд із цим посилюються вимоги до наявності вищої освіти при прийомі на роботу і просуванні по кар'єрних сходах. Розширилися можливості щодо участі викладачів і студентів у міжнародних проектах, наукових обмінах, одержання освіти в інших країнах. Однак, при цьому отримання освіти за кордоном не завжди супроводжується прагненням повернутися на Батьківщину.

Крім усіх означених вище факторів, не можна залишити поза увагою й такий чинник, як стрімкий розвиток нових інформаційних технологій, що впливає на освітню сферу протягом останніх років. Бурхливий ріст інформаційних технологій уможливив розвиток системи дистанційного навчання, динамізував і змістовно розширив можливості для обміну науковою інформацією, ідеями. Розвиток Інтернету полегшив студентам пошук необхідних даних для виконання навчальних завдань, а також породив тенденцію “відставання” частини викладачів від вимог нової епохи. Розвиток цих технологій сприяв появі ще одного важливого критерію диференціації студентського контингенту - розподіл на тих, хто має комп'ютер в особистому розпорядженні, а також можливості вільного доступу до Інтернету, і тих, для кого це не завжди доступно (своєрідний розподіл на “інформаційно багатих” і “інформаційно бідних” студентів).

У третьому розділі - “Мотивації освітньої діяльності студентської молоді в умовах трансформації українського суспільства” - досліджено чинники, що впливають на зміни в освітніх мотиваціях молоді в сучасних соціально-економічних умовах, особливості прояву амбівалентностей під час навчання у вищих навчальних закладах, роль традиційних мотивацій щодо отримання вищої освіти.

Освіта як соціальний інститут значною мірою трансформується в кризових умовах. Необхідно враховувати, що ВНЗ стають соціально-господарськими структурами, які тимчасово згладжують гостроту молодіжного безробіття. Вони вбирають у себе значну частину молодіжного контингенту, приреченого в іншому випадку відразу після закінчення середньої школи опинитися поза сферою продуктивної зайнятості й масово поповнити торгово-посередницьку сферу або кримінальні структури. При цьому в умовах збереження несприятливих соціально-економічних тенденцій спостерігається чітко виявлений ріст вибору ВНЗ за критерієм безпосередньої близькості до місця проживання. За результатами досліджень, проведених протягом 1998-2001 рр. (кількість опитаних по роках: 1998 р. - N=1115; 1999 р. - N= 1005; 2000 р. - N=1020; 2001 р. - N=1363), більш ніж п'ята частина респондентів указують на вибір ВНЗ з урахуванням його “близькості до місця постійного проживання” (21,7%). Показники по даній мотивації серед студентів, що навчаються у філіях ВНЗ (як правило, великі райцентри), доходять до 60%. Місце навчання все частіше обирається з урахуванням матеріальних чинників. Звичайно, на сучасному етапі часткова нейтралізація такої утилітарної мотивації відбувається за рахунок того, що регіональні ВНЗ розширюють перелік випускаючих спеціальностей та відкривають у райцентрах свої філії.

За результатами досліджень у більшості випадків (від 75% до 85%) обирається напрямок, що припускає досить високий ступінь варіативності конкретного визначення (ВНЗ, факультет, спеціальність). Якщо в недалекому минулому можна було відносно чітко орієнтуватися на “технічний” чи “гуманітарний” напрямок, то виникнення за останні роки цілого ряду “симбіозних” спеціальностей ускладнило для багатьох майбутніх студентів стратегічний вибір напрямку. Отже, самовизначення сьогодні частіше нагадує гібрид бажань, що виявляє гібридність і непередбачуваність можливостей щодо реалізації життєвих планів. До останніх більшість воліє включати вигідне працевлаштування, особисті схильності й суспільні стереотипи. Найбільш типовими складовими такого симбіозу бажань, яким більшою мірою повинні задовольняти ВНЗ і спеціальність, як правило, виступають: знання і навички роботи з комп'ютерною технікою, соціально-психологічні знання (вміння спілкування, ведення переговорів, самоконтроль), удосконалення практики володіння іноземною мовою, економічні й правові знання, конкретна професійна спеціалізація.

Дослідження підтверджують тенденцію, що студенти ВНЗ розглядають вищу освіту не стільки через призму однозначного професійного інтересу, скільки як одержання бази знань для наступного інваріантного вибору. Однак результати опитувань свідчать про наявність досить стійкого відсотка студентів, мотивованих не на загальний запас знань, а зорієнтованих вузькопрофесійно. Їхня життєва стратегія спирається на принцип “знати у своїй сфері, але досконально”. При цьому вони, сподіваючись на успішну кар'єру, посилаються на те, що сучасна виробнича, адміністративна і бізнес-еліта все частіше відчуває потребу в професіоналах високого рівня, але таких, що спеціалізуються за конкретним напрямком (наприклад, комп'ютерні мережі). Значний відсоток студентів із подібною мотиваційною стратегією навчається на деяких інженерних спеціальностях і спеціальностях, пов'язаних з інформаційними технологіями. Респонденти, як правило, посилаються на досвід економічно розвинених західних країн, де, на їхню думку, високий соціальний статус і адекватний рівень оплати гарантований саме професіоналам в окремих галузях (програмісти, архітектори, лікарі). У цілому ж від 55% до 60% респондентів указували, що розглядають період навчання як “етап для отримання навичок для майбутньої роботи”.

На освітні мотивації молоді в нових умовах впливає й те, що відкриваються можливості стрімкого кар'єрного росту (у банківській, підприємницькій, політичній сферах), що було, як правило, невластиве для радянського суспільства. Студенти розраховують на вдалий збіг обставин, який дозволить їм стрімко реалізувати професійні амбіції. Зворотною стороною є фаталістична позиція, яка існує в органічному зв'язку з вірою в удачу. Відповідно до неї респонденти вказують на марність докладання значних зусиль у набутті професійних навичок. Ознайомлюючись із умовами і критеріями відбору при працевлаштуванні, студенти частіше схиляються до песимістичних оцінок своїх кар'єрних перспектив.

Специфіка нинішньої ситуації полягає у виразній диференціації характеру вступу за знаннями (як правило, бюджетна форма) і за фінансовими можливостями (контракт). Отже, до “статусного рейтингу” (престижність ВНЗ, факультету і спеціальності) додається характер навчання - на бюджетних чи контрактних місцях. При навчанні за контрактом аргументом стає матеріальний фактор. Збільшення кількості ВНЗ і можливостей навчатися й одержати диплом при наявності фінансів послаблює значимість інституту вищої освіти як системи, що здійснює соціальну селекцію. Чітко виявляє себе при вступі і навчанні у ВНЗ мотивація, обумовлена прагненням пережити, відчути, не пропустити етап, який узагальнено прийнято називати “студентським життям”. При опитуваннях від 30% до 35% респондентів указували на значимість даної мотивації.

У ході досліджень освітніх мотивацій чітко виявили себе всі типи амбівалентностей, характерні для суспільств, що проходять через смугу системної кризи: емоційна, інтелектуальна й вольова. Дані різновиди амбівалентностей виділили вітчизняні соціологи Є.І.Головаха і Н.В.Панина, визначивши амбівалентність як специфічну соціопатію в умовах посттоталітарного суспільства. До названих амбівалентностей автор вважає за доцільне додати смислову амбівалентність, що виконує своєрідну інтегруючу функцію і найбільш чітко виявляє себе у виборі і спробах здійснення різновекторних життєвих стратегій. В умовах соціальної аномії, при розпаді стійких соціальних структур, ідеологічних трансформаціях, прилучення молоді до західних цінностей і поведінкових стратегій ще більш актуальною стає проблема ключового життєвого вибору, вираженого відомою фроммівською дилемою “мати” чи “бути”. Смислову амбівалентність підсилює протиріччя між декларованими соціальними можливостями задовольнити потреби студентів і соціально-економічною реальністю.

Виявляється тенденція, що чим далі від обласних центрів (філії ВНЗ), тим частіше навчання у ВНЗ розглядається як єдиний засіб порятунку від соціальної деградації в умовах соціально-економічної кризи (для Луганської області це, в першу чергу, шахтарські міста і селища). У вищих навчальних закладах, де рівень матеріально-технічного забезпечення відстає від вимог часу і, відповідно, студенти не мають можливості прилучатися до сучасного рівня науково-технологічних досягнень, виробляється певне ставлення до навчання як до псевдодіяльності, оскільки система і характер навчання входять у протиріччя з техносоціальним середовищем як сучасності, так і майбутнього.

Якщо виходити з принципу смислової мотиваційної домінанти, то доцільно представити перелік найбільш розповсюджених освітніх мотивацій при одержанні вищої освіти таким чином: мотивація як надія на перспективну винагороду (диплом, працевлаштування тощо); мотивація як процес особистісної реалізації (безпосередньої і перспективної); мотивація як “примус” і “самопримус”; мотивація як інерційність; мотивація як відтворення соціальних стереотипів; мотивація як безвихідність.

Трансформаційні процеси, що супроводжуються кризовими явищами, вносять істотну дихотомічність у самооцінку молодих людей щодо мотиваційних компонентів одержання вищої освіти. Значна частина студентства сприймає період навчання у вищому навчальному закладі як тимчасовий проміжок, що дозволяє більш плавно адаптуватися до суперечливих соціально-економічних реалій.

Представлені результати дослідження освітніх мотивацій в умовах соціально-економічних трансформацій, на наш погляд, можуть бути враховані при розробці конкретних методик добору, навчання і виховання студентів із метою уникнення невідповідності між завданнями вищої школи як соціального інституту і внутрішніми мотиваційними установками суб'єктів освітнього процесу.

ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення та підбито підсумки дисертаційного дослідження освітніх мотивацій студентської молоді в умовах трансформації українського суспільства, визначено низку підходів, спрямованих на збалансування сучасних освітніх мотивацій українського студентства, а також завдань вищої школи як соціального інституту і потреб українського соціуму. Основні підсумки і результати дослідження полягають у наступному:

·

· В умовах сучасних трансформаційних процесів саме інститут освіти стає головним фактором здійснення послідовного переходу від однієї соціально-економічної системи до іншої, основним соціальним інструментом передачі соціального досвіду і соціокультурних традицій від одного покоління іншому. З урахуванням глобальних трансформацій і, зокрема, поступового утвердження нових соціальних реалій інформаційного суспільства з'являються додаткові стимули в зверненні молоді до послуг освітньої сфери. При цьому, виконуючи ключове завдання щодо соціалізації молоді, освіта як соціальний інститут дозволяє адаптуватися до нових умов представникам й інших вікових груп, розширюючи свої можливості у формуванні соціально-статусної структури суспільства.

·

·

· Отримані результати підтвердили припущення про високий рівень сприйняття молоддю вищої освіти як фундаментальної цінності в умовах глобальних трансформацій, що характеризуються, насамперед, переходом до інформаційного суспільства і заданими цим переходом критеріями здійснення ефективної соціальної мобільності. Молодь розуміє, що система вищої освіти виступає головним соціальним середовищем формування нової управлінської еліти. Відсутність перспективи кар'єрного росту без наявності вищої освіти чітко усвідомлюється більшістю молодих людей ще при вступі до ВНЗ. Прагнення до одержання вищої освіти, незважаючи на відсутність гарантій працевлаштування, виступає вагомою передумовою для підвищення загальної ефективності якості вищої освіти. Однак при цьому актуалізується небезпека перетворення системи вищої освіти на шаблонну систему, не здатну відповідати на потреби часу.

· В умовах соціальної нестабільності система вищої освіти сприймається як одне з небагатьох інституціонально збережених сприятливих середовищ, спроможних у певній мірі відгородити молоде покоління від соціальної деградації, утримати його в прийнятних соціальних рамках. Дана мотивація притаманна як абітурієнтам і студентам, так і їхнім батькам. Це накладає на вищу школу у перехідний період особливу відповідальність щодо формування продуктивного як в інтелектуальному, так і в етичному сенсі молодого покоління.

· При оцінці змістовних сторін освітніх мотивацій необхідно виходити не з поляризації позицій “освіта як самоцінність” і “освіта як засіб досягнення цілей”, а спиратися на їхній синтез. Для більшості студентів висока умотивованість одержання вищої освіти спричиняється усвідомленням її інструментальної функції і водночас як необхідної життєвої цінності, що обумовлює такі важливі критерії життєвого самовідчуття, як самоповага і поважне ставлення оточуючих.

· Вивчення освітніх мотивацій підтвердило необхідність відходу від сприйняття вищих навчальних закладів переважно як закладів, що дають певний обсяг знань. У період кардинальних цивілізаційних трансформацій, що прискорюються, система вищої освіти повинна формувати, у першу чергу, відповідні адаптаційні стратегії, вміння продуктивно сприймати складні і неординарні ситуації.

· У загальній системі освітніх мотивацій установлено високу значимість орієнтації на процес навчання як проживання повноцінної юності. Виявлено посилення сприйняття студентського життя як самоцінності, що певною мірою обумовлюється невивіреністю подальших життєвих етапів. Отже, недоцільним є нівелювання значимості романтичної складової при розгляді мотиваційних факторів, розгляд мотивації до навчання винятково в системі прагматизованих цілей. Відповідно, висока значимість даної мотивації повинна враховуватися при розробці конкретних методик навчання і виховання з метою уникнути невідповідності між завданнями професійного навчання і внутрішніх мотиваційних установок студентів.

· Для підвищення рівня зацікавленості студентів в одержанні знань одним з основних пріоритетів реформування вищої школи має бути відмова від принципів і форм організації навчального процесу, властивих традиційному індустріальному суспільству. Необхідним є послідовний практичний перехід до соціальногнучких моделей передачі знань. Система навчання у ВНЗ має ставати більш індивідуально спрямованою, орієнтованою на організаційний масштаб малої групи. В зв'язку з тенденцією зниження числа потенційних абітурієнтів, що обумовлюється демографічними причинами, даний перехід можна здійснити більш плавно і якісно.

· При вступі до ВНЗ і в процесі навчання доцільним є здійснення спеціальної мотиваційної діагностики, що дозволяє диференціювати студентський контингент і на підставі цього робити навчальний процес більш гнучким і структурованим у залежності від рівня і характеру перспективних мотивацій його суб'єктів. При загальних вимогах навчання доцільно розробити і більш високий освітній стандарт, розрахований на найбільш талановитих і високомотивованих студентів. Також необхідно розробляти