ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Актуальність проблеми. За останні роки значно підвищив-ся інтерес до проблеми інфекційно-залежної бронхіальної астми як в нашій країні, так і за її межами. Це знайшло своє відобра-ження в матеріалах “Звіту про міжнародну угоду з діагностики та лікування бронхіальної астми”, який був прийнятий в берез-ні 1992 року Національним інститутом кардіології, пульмоноло-гії та гематології; Національним інститутом охорони здоров’я /Бетеста, Меріленд /США/, 1992/.

Дослідження показали, що симптоми бронхообструкції, як правило, з’являються одночасно з симптомами інфекції, та зали-шаються після одужання, загострюючись при наступній інфекції /А.Д.Адо, 1983; М.Е.Гершвін, 1983; В.І.Пицький, 1991; Г.Б.Федосєєв, 1994; А.Г.Чучалін, 1996/.

Враховуючи важливу роль імунної системи в патогенезі інфекційно-залежної бронхіальної астми, велике місце в рішенні вказаної проблеми належить питанням імуномодуляції порушень імунного статусу, який неминуче виникає на першому етапі роз-витку захворювання. Для успішного проведення лікувальних захо-дів, спрямованих на покращення функціонування імунної системи, треба чітко з’ясувати роль окремих її ланцюгів у розвитку процесу, встановивши чіткі критерії імунодефіциту.

До теперішнього часу одержані переконливі докази пору-шень імунологічної реактивності при інфекційно-залежній брон-хіальній астмі, які проявляються в основному Т-клітинною дис-функцією, пригніченням неспецифічних факторів захисту /Беклемішев Н.Д., 1986; Гюллінг Е.В., 1994; Чучалін А.Г., 1997/. Це потребує певних імунокоригуючих дій в складі лікувальних схем. Специфічна імунотерапія, яка використовується при ійфекційно-залежній бронхіальній астмі за допомогою бактеріальних алергенів, є малоефективною.

Доведено, що у хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму виключне значення має вторинна імунна недостатність, яка характеризується змінами в різних ланках системного імуні-тету, а також неспецифічного захисту організму та зниженням активності місцевого імунітету. Присутність різноманітних по-рушень імунологічного стану у хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму потребує такої імуномодуляції, яка б пози-тивно діяла на всі ланки системи імунітету. Таким вимогам відповідає імуномодулятор рибомуніл, який забезпечує подвійний імуномодулюючий ефект: — /специфічний — через рибосоми 4-х мікробних штамів

Klebsiella pneumoniae, Diplococcus pneumoniae, Haemophylus influenzae, Streptococcus pyogens;/ — неспецифічний: через мембранні протеоглікани Klebsiella pneumoniae, які стимулюють фагоцитоз та цитотоксичну дію природних кілерів.

Як правило, імуномодуляція з такою подвійною дією дає кращий клінічній ефект.

Разом з тим ефективність застосування рибомунілу при інфекційно-залежній бронхіальній астмі майже не вивчена.

Внаслідок цього, вивчення механізмів дії та характера змін імунологічної реактивності та алергічного статусу хворих під впливом рибомуніла обумовлює актуальність теми та диктує необхідність проведення цього дослідження.

Мета роботи. Підвищити ефективність лікування хворих інфекційно-залежною бронхіальною астмою шляхом застосування специфічної рибосомальної вакцини рибомуніла.

Для досягнення цієї мети поставлені такі задачі:

1. Розробити методику застосування рибосомальної специ-фічної імуновакцини рибомуніла у хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму.

2. Вивчити імунологічні зміни і особливості перебігу імунологічних реакцій в організмі хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму в результаті лікування рибосомальної спе-цифічної імуновакцини рибомунілом.

3. Вивчити клінічну ефективність лікування хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом.

4. Розробити показання до лікування хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновак-циною рибомунілом.

Наукова новизна. Доведена можливість підвищення ефек-тивності лікування хворих на ІЗБА шляхом включення в комплекс лікувальних заходів рибосомальної специфічної вакцини рибомуніла. Вивчено характер впливу запропонованого методу лікування на клітинну та гуморальну ланки імунітету, показники фагоцито-зу, рівень біогенних амінів, специфічного та загального
Ig E.

Досліджено вплив даного методу лікування на алергологіч-ний статус хворих на ІЗБА, вивчені окремі результати лікування. Розроблені показання для призначення рибосомальної вакцини рибомуніла, яке проводилось в сполученні з базовим традиційним лікуванням хворих на ІЗБА.

Застосування запропонованого методу лікування дозволяє підвищити ефективність терапії хворих на ІЗБА, зменшити частоту побічних реакцій та подовжити строки ремісії.

Впровадження в практику. Результати досліджень впровад-жені в лікувальну роботу відділення алергічних захворювань в ЦРКЛ № ЗО Мінського району м.Києва, на курсі імунології та алергології Київської медичної академії післядипломної освіти, а також в міському алергологіч-ному центрі, Київській обласній клінічній лікарні №1.

Апробація роботи. Матеріали дисертації застосовуються в лекційному курсі клінічної імунології та алергології КМАПО.

Основні положення роботи обговорені на наукових конферен-ціях Київської медичної академії післядипломної освіти на про-тязі 1991-1998 р.р.

Доповідь по темі дисертації відбулася на курсі “Імуноло-гія та алергологія” КМАПО в 1997 році.

По матеріалам дисертації надруковано 3 наукові статті у фахових виданнях.

Дисертація виконана в Київській медичній академії після-дипломної освіти МОЗ України.

Конкретний особистий внесок дисертанта. При безпосеред-ній участі автора були проведені клінічний підбір хворих з урахуванням індивідуальної чутливості до дії рибомуніла, імуно-терапія специфічною рибосомальною вакциною рибомунілом, аналіз імунологічних і алергічних показників системного та місцевого імунітету. Самостійно проведена обробка отриманих результатів. Аналіз і інтерпритація матеріалу належить автору.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 158 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, 5 розділів власних досліджень, заключення, висновків, практич-них рекомендацій та списка використаних джерел. Робота ілюстрована 23 таблицями та 1 малюнком.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень.

Робота грунтується на аналізі результатів обстеження 210 хворих на ІЗБА у віці від 18 до 65 років. Серед них 156 жінок та 54 чоловіка. Тривалість захворювання коливалась від 6 місяців до 10 років і більше.

Як контроль при імунологічних дослідженнях були обсте-жені 20 здорових донорів крові.

Для вирішення поставлених задач були застосовані загально-клінічні, функціональні, алергологічні та імунологічні методи дослідження /а саме — загальний аналіз та біохімічне дослід-ження крові, загальний аналіз та бактеріологічне дослідження харкотіння, функцію зовнішнього дихання реєстрували на апараті “Пневмоскрін-2” фірми “Еріх Егер”, робили електрокардіограму, при необхідності — рентгенологічне обстеження органів грудної порожнини, консультації оториноларинголога/.

Для вивчення імунного статусу організму хворих використо-вувались слідуючі показники: Т-ланка імунної системи характе-ризувалась абсолютним числом Т-лімфоцитів, реакцією спонтан-ного розеткоутворення /Е-РУК/ /J.Васh 1969/, комплексне імунологічне обстеження включало визначення функціональної активності Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій, а також
В-лімфоцитів за допомогою реакції бласттрансформації з ЛМ; Кон-А в двох концентраціях, стимулюючих Т-хелпери /Т-х/ /20 мкг/мл – R.W.Dallon, 1973/ та Т-супресори /Т-с/ /40 мкг/мл – K.R.Rich, 1974/. Субпопуляційний склад Т-лімфоцитів вивчався за допомогою моно-клональних антитіл серії СД4 і СД8. Імуноферментними методами досліджували вміст у сироватці крові загального Ig E. Поглинальна активність альвеолярних макрофагів /АМ/ оцінювалась за методом Т.І. Івчик /1981/, а нейтрофільних гранулоцитів — за С.Г. Потаповою /1977/. Спонтанний та індукований НСТ прово-дили Segal /1974/. Специфічне звільнення гістаміну із базо-філів крові проводили на апараті “Hitachi“ при довжині хви-лі 355-455 нм. Вивчалась також чутливість Т-лімфоцитів до різних доз рибомуніла. Рівні Ig A, M, G визначали методом прос-тої імунодифузії по G. Маnсhіnі /1965/. Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою таблиць Стьюдента.

Результати роботи та їх обговорення. Були вивчені дані про стан клітинних та гуморальних фак-торів системного імунітету у 210 хворих на ІЗБА. При аналізі отриманих результатів було виявлено значні зміни показників стану імунних процесів системного імунітету . Виявлено досто-вірне зниження кількості СД3, СД8 та СД4 клітин на фоні підви-щення регуляторного індексу СД4/СД8 за рахунок більш виражено-го зниження
Т-супресорів /СД8/ - табл. 1.

Таблиця І

Субпопуляційний склад Т-лімфоцитів у хворих ІЗБА
до початку лікування /Мm/

Групи

обстеження | Тл %

Сд3 | Т-хелпери

СД4 | Т-субпресори %

СД4 | Тх/Тс

СД4/СД8

Контроль 61,40,8 37,720,59 26,780,66 1,450,04

хворі на

ІЗБА

фаза ремісії 51,10,6* 35,240,52* 23,540,49* 1,620,04*

процес

загострення 57,51,1* 34,050,67* 21,901,06* 1,591,08

тривалість

захворювання

2-5 років 57,81,2* 35,620,79 25,120,85 1,490,06

5-10 56,31,1* 35,480,80* 22,421,00* 1,680,08

більш 10 57,00,8* 34,710,55* 23,050,71* 1,640,06*

Клінічний

стан:

нетяжкий 56,80,6* 34,470,43* 23,680,63* 1,570,05

помірний 57,71,2* 35,851,76* 23,900,73* 1,570,05

тяжкий 57,31,0* 36,520,85* 21,471,14* 1,770,11*

Вік:

до 30 років 58,80,2* 35,540,89* 22,661,01* 1,690,09*

30-50 років 57,10,74* 34,680,43 23,760,59* 1,560,05

більш 50 56,581,08* 35,960,76* 23,300,87* 1,620,06

Стать:

чоловіки 56,290,99* 35,680,61* 22,610,64* 1,670,06*

жінки 52,810,63* 34,820,43* 24,010,61* 1,550,05

Примітка: * — достовірна відзнака в порівнянні з
контрольною групою.

Кількість Т-лімфоцитів була значно знижена в усіх гру-пах хворих в порівнянні з контрольною групою. Не виявлено суттєвих відхилень в залежності від давності захворювання, фази процесу, клінічного стану хворих, віку.

Дослідження проліферативної активності лімфоцитів вияви-ло, що її показники в загальній групі хворих на ІЗБА не від-різнялись від таких в контрольній группі на всі мітогени: ЛМ /15,982,13 і.с. /; Кон-А /40 мкг/мл/ 9,20,1 і.с.; Кон-А /20 мкг/мл/ 6,5 0,2 і.с.; відповідно в контролі 26,7 2,21 і.с., 8,1 0,2 і.с. , 16,5 1,2 і.с. Детальний аналіз показав, що існує залежність РБТЛ від ряду факторів. Так РБТЛ на ЛМ була зниженою у хворих на ІЗБА в стані ремісії /15,541,51 і.с./, при тривалості хвороби до 5 років /13,012.41 і.с./.

Проліферація на Кон-А в концентрації 40 мкг/мл була зни-женою тільки у пацієнтів в фазі загострення /7,360,61 і.с. при контролі 8,1 0,2 і.с./.

При дослідженні функціонального стану нейтрофільних гранулоцитів /НГ/ крові у хворих на ІЗБА була виявлена їх дисфункція. Процент фагоцитозу /ПФ/ був достовірно знижений у обстежених хворих /52,50,74% контроль 56,60,96%/, в той час як фагоцитарне число /ФЧ/ була в межах норми /8,740,45 ум. од. - контроль 8,12± 0,18 ум. од. відповідно/. Спонтанний НСТ-тест НГ у обстежених був достовірно підвищений незалежно від клінічного стану пацієнтів : /від 42,42,36% до 47,61,50%/ в порівнянні з контролем /26,31,45% р<0,05/.

При дослідженні гуморальної ланки імунітету також були виявлені певні зміни. Так у хворих на ІЗБА з помірним та тяжким клінічним станом підвищувався рівень Ig A /1,960,23 г/л; 1,870,08 г/л/ в порівнянні з контролем /1,600,05 г/л/. Рівень Ig E у всіх хворих був значно вищим від норми, незалежно від віку, тяжкості перебігу, та строку захворювання /від 255,12,65 КЕ/л до 62,114,83 КЕ/л/ в порівнянні з контролем /15,360,24 КЕ/л/. Вміст циркулюючих імунних комплексів також достовірно підвищений /137,916,7 ум. од. контроль 103,55,02 ум. од. при р<0,05/.

Таким чином, у хворих на ІЗБА до початку лікування про-стежується порушення імунологічної реактивності, переважно за рахунок змін в клітинній ланці імунітету, а саме: зниження числа Т-лімфоцитів, та їх субпопуляцій /Тх; Тс/ зниження фаго-цитарної активності НГ, надмірна продукція Ig E. Найбільш ці порушення залежать від фази та тривалості процесу /від 5-ти років та більше/. Нами була досліджена реактивність базо-філів периферійної крові.

Таблиця 2

Реактивність базофілів периферійної крові
у хворих на ІЗБА до лікування

Розведення алергену | 10-1 /1000/

PNU | 10-3 /100/

PNU | 10-5 /0,1/

PNU | 10-1 /0,001/

PNU

Групи хворих

Контроль Виділення гістаміну %

0 0 0 0

Хворі на ІЗБА 50,45,6 34,24,7 30,12,5 25,13,8

Результати обстеження звільнення гістаміну із базо-філів крові під впливом специфічного дегранулятора /алерген стафілококу/ у хворих на ІЗБА до лікування представлені в табл. 2, де видно, що в контрольній групі гістамін не виділяєть-ся, в той час як із базофілів хворих на ІЗБА спостерігається значне звільнення гістаміну.

Таким чином, при обстеженні хворих на ІЗБА у 210 пацієнтів до лікування на фоні помірно змінених показників Т- та В-ланок системного імунітету відмічається пригнічення регіонарного імунітету з яскраво вираженими ознаками запалення та підвищеною активацією базофілів, що виражається посиленим викидом гістаміну.

Цій групі хворих для специфічної імунотерапії застосо-вували рибосомальну вакцину рибомуніл в комплексі з базовою терапією ІЗБА, враховуючи, що цей препарат має імунотропні властивості.

110 хворих на ІЗБА одержували в комплексній терапії ри-бомуніл, 100 хворих лікувалися за традиційною схемою і слу-гували контролем, 20 практично здорових донорів крові слугува-ли контролем імунологічних показників.

Рибомуніл хворі приймали за рекомендованою фірмою - ви-робником схемою: 3 таблетки вранці до вживання їжі 4 рази на тиждень, протягом 3-х тижнів. Додатково до цього проводи-лась підтримуюча терапія протягом 5-ти місяців: 3 таблетки перші 4 доби кожного місяця. Дозу препарата відпрацьовували експериментально.

Для цього досліджували порівняльний вплив трьох доз пре-парата /0,0375 мкг/мл; 0,375 мкг/мл, 3,75 мкг/мл/ в реакції активного розеткоутворення /Е-рук/.

З’ясовано, що найбільш активним був вплив середньої дози препарату /0,375 мкг/мл/, яка співпадає з стандартною рекомендованою фірмою-виробником. Тим хворим у яких не відстежено чутливості Т-лімфоцитів до рибомунілу лікування цим препаратом ми вважали недоцільним.

Після закінчення терапії рибомунілом відзначалось віро-гідне підвищення кількості СД3 клітин, в той час як у хворих, які не вживали рибомунілу, простежувалась лише тенденція до збільшення Т-клітин /табл. З/.

Таблиця З

Субпопуляційний склад Т-клітин у хворих
на ІЗБА до та після лікування рибомунілом

/Мm/

Групи обстежених

осіб | Кількість | Субпопуляційний склад Т-лімфоцитів %

Т-лімф.

СД3 | Т-хелпери

СД4 | Т-супрес

СД8 | СД4/СД8

Здорові особи 20 61,40,8 37,720,59 26,670,66 1,450,04

І група до

лікування 110 47,51,2** 26,730,8** 18,41,58** 1,340,09**

після

лікування -“- 56,71,90* 37,752,9* 21,152,50* 1,520,09*

ІІ група 100 47,51,20* 26,730,80* 18,41,58* 1,340,09*

до лікування

після
лікування -“- 50,91,20 27,900,8 19,401,50 1,420,09

Примітка: * - відмінність з групою здорових осіб

достовірна /р<0,05/

** - відмінність за даними до лікування
достовірна /р<0,05/.

Субпопуляційний склад Т-лімфоцитів у хворих на ІЗБА у всіх обстежених групах був значно низьким, і особливо СД8 клі-тини. Внаслідок лікування рибомунідом на фоні базисної терапії кількість Т-хелперів та Т-супресорів значно збільшилась в порівнянні у хворих, які не приймали рибомунід.

Проліферативна активність лімфоцитів у хворих ІЗБА в процесі лікування представлена в табл. 4.

Таблиця 4

Проліферативна активність лімфоцитів переферійної крові
у хворих на ІЗБА до та після лікування рибомунілом
/Мm/

Групи

обстежених | Кіль-кість | РБТЛ /індекс стимуляції і І.С./

ЛМ

/Тл/ | Кон-А /Тх/

20 мкг/мл | Кон-А /Тс/

40 мкг/мл

Здорові осо-
би 20 26,72,1 16,51,2 8,10,2

І група
до лікування 110 15,91,2** 6,50,2* 3,20,1*

після ліку-
вання -“- 25,11,2** 10,71,2** 5,1±0,2**

ІІ група

до лікування 100 15,91,2* 6,50,2* 3,20,1*
після ліку-
вання -“- 16,91,1 7,30,1 4,10,2

Примітка: * - достовірні розрізнення в порівнянні із

донорами /р<0,05/

** - достовірні розрізнення в порівнянні із даними до лікування /р<0,05/.

Вираженість РБТЛ на ЛМ в усіх обстежених групах хворих були суттєво нижчі від норми, після проведеної терапії рибому-нілом відзначалось достовірне підвищення інтенсивності бластоутворення лімфоцитів на ЛМ Кон-А в обох концентраціях. До кінця лікування у хворих простежувалась висока інтенсивність РБТЛ на ЛМ, підтверджуючи активність функційних властивостей Т-лімфоцитів, переважно -Т-хелперів /СД4/.

Гуморальний імунітет оцінювали за кількістю В-клітин, імуноглобулінів сироватки крові /табл. 5/.

Таблиця 5

Стан В-ланки імунітету у хворих на ІЗБА
до та після лікування рибомунілом

/Мm/

Групи

обстеження | Кіль-
кість | ЕАС-РУК

/В-лімф./% | Ig A | Ig M | Ig G | Ig Е
загальний

Здорові

особи 20 15,93,2 2,10,3 1,20,1 11,40,9 26,04,5
І група

до лікування 110 21,21,5* 0,90,2* 1,90,1* 13,60,6* 91,48,3

після лі-
кування -“- 16,52,0** 1,40,9** 2,10,1* 13,40,5** 21,39,1**

П група

до лікування 100 21,21,5 0,90,2 1,90,1 13,80,6 91,43,3

після

лікування ”-“ 20,11,4 1,00,1 2,00,1 13,90,6 70,43,5

Примітка: * - розрізнення в порівнянні з групою здорових осіб достовірні /р<0,05/

** - розрізнення із даними до лікування достовірні

/р<0,05/.

До лікування, кількість В-лінфоцитів у обстежених хворих не відрізнялась від норми.

Не простежувались зміни сироваткових імуноглобулінів А,М,С. Після проведеної терапії рибомунілом кількість В-лімфоцитів суттє-во не змінювалась, спостерігалось лише підвищення змісту і достовірне зниження рівню загального Ig Е.

Функціональний стан фагоцитів внаслідок лікування рибому-нілом представлений в табл. 6.

Табл. 6

Функціональний стан фагоцитів периферичної крові
у хворих ІЗБА до та після лікування рибомунілом
/Мm/

Групи

обстеж. і

кількість | Нейтрофільні гранулоцити /НГ/ | Моноцити /М/

ПФ /%/ | ФЧ /%/ | НСТ-тест

/%/ | ПФ /%/ | ФЧ /%/ | НСТ-тест

/%/

Здорові 60,32,1 9,20.4 30,71,9 58,12,2 6,10,1 28,61,2
особи

20

І/група

до лікув.

110

41,4±2,2* 4,40,5* 18,93,5* 40,2±1,2* 3,90,1* 16,22,1*

після

лікув.

110 57,31,1** 8,30,7** 28.07,0** 58,01,1** 5,90,2** 28,55,0*

П група

до

лікув.

100 41,42,2 4,40,5 18,93,5 39,11,2 4,20,1 18,22,5

після

лікув.

100 42,12,1 5,1±0,4 19,13,1 38,01.3 4,5.0,2 18,52,9

Примітка: ж - розрізнення в порівнянні з групою здорових осіб достовірні /р<0,05/.

жж - розрізнення із даними до лікування достовірні
/р<0,05/.

Виявилось, що внаслідок лікування ПФ, ФЧ та НСТ-тест значно підвищились та відповідали нормі у хворих, які вживали додатково рибомуніл, а у хворих, які лікувались без застосування рибомунілу ці показники практично не змінювались, та були значно нижчі за норму. Виходячи з вищезазначеного, можна зробити висновок, що лікування рибомунілом здійснює вплив на імунний статус хворих на ІЗБА.

Під впливом препарату простежується тенденція до нормалі-зації кількості та функціональної активності лімфоцитів; поліп-шення співвідношення імунологічних клітин. Менш значні зру-шення відзначались з боку В-ланки імунітету, а саме: збіль-шення рівня Ig G та зниження Ig E загального.

Отже лікування рибомунілом сприяє нормалізації імунного статусу хворих на ІЗБА.

Досліджено також вплив комплексного лікування на реактив-ність базофілів периферійної крові хворих на ІЗБА. Стан цих клітин, які містять основні медіатори запалення визначає особливості формування запалення. Ми співставляли результати вираженості алергеніндуктованого вивільнення гістаміну з базофілів, отрима-них до та після курсу лікування хворих на ІЗБА з хворими, які не приймали рибомуніл. Було виявлено, що у хворих, після курсу прийому рибомунілу, при використанні специфічного дегранулятора в розведенні в концентрації 1* 10-5 /0,1 PNU / 10,41,2%; в концентрації
1*10-3/10 РNU / 13,2 1,4 % гістаміну, в максимальній концентрації
1*10-1 /1000 PNU / - 15,11,2%. У хворих, які лікувались за традиційною схемою значних змін у вивільненні гістаміну не спостерігалося.

При аналізі даних результату дії різних концентрацій ри-бомунілу на функціональну активність НГ та альвеолярних макро-фагів /АМ/ хворих на ІЗБА було доказано, що максимально вира-жена стимулююча дія на поглинаючу здібність НСТ-тесту НГ та АМ відзначалась при обробці клітин рибомунілом в дозі 0,375 мкг/мл, яка рекомендована фірмою-виробником.

Виявлена значна дисфункція АМ до лікування /НСТ-тест значно знижений /19,12,1, контроль 29,71,7%/. В процесі лікування функція АМ нормалізувалась /30,41,4, контроль 29,71,7%/.

Клінічну ефективність застосування рибомунілу аналі-зували за зміною стану хворих, частоти приступів задухи, харкотіння та інших даних об’єктивного обстеження.

В контрольній групі в процесі лікування частота приступів задухи від 1 до 3 років на добу зменшилась з 66,61,4% до 25,91,9% /на 40,7%/, а в групі, де хворі приймали рибомуніл з 58,81,6 % до 9,6 % 2% /на 49,2%/.

У всіх хворих на ІЗБА вивчалась функція зовнішнього дихання до та після лікування.

В основній групі до лікування життева ємкість легенів /ЖЄЛ/ становила 63,5 1,3%, після лікування рибомунілом цей показник збільшився /101,91,9% р<0,05/.

Відзначається також достовірне збільшення ОФВ /до ліку-вання
80,91,7% після 88,41,4% р 0,05/ та максимальна об’ємна швидкість /МОШ/50 /до лікування 52,61,5% після 65,41,9 %/.

Решта показників ФЗД суттєво не змінювалася. В групі хворих, які не приймали рибомуніл, достовірних даних покращення ФЗД /функція зовнішнього дихання/ не виявлено.

Враховуючи механізми дії рибомунілу в аспекті клінічної ефективності велике значення мають віддалені результати, які були вивчені через 6-8 місяців методом анкетування. Ми мали більш стійкий ефект в групі хворих, які приймали рибомуніл на протязі 3-5 місяців. Так після проведеного лікування приступи задухи в групі хворих становили 18,91,1%, в той же час як в групі хворих, які не приймали рибомуніл цей показник ста-новив 40,71,5 %. Погіршення стану здоров’я було у 10 /17,21,9%/ хворих та у 15 /55,51,6%/, які не приймали рибомуніл.

Підсумовуючи отримані результати можна зазначити, що завдяки застосуванню рибомунілу в комплексному лікуванні до-сягнутий більш виражений та стійкий клінічний ефект лікування /23 % відмінних та 60% добрих результатів/ зменшується часто-та побічних реакцій /до 7,2%/, а також подовжується період ремісії /до 10,9%/.

ВИСНОВКИ

1. Імунотропна терапія хворих на інфекційно-залежну брон-хіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомунілом сприяє підвищенню кількості і функціональної активності Т-лімфоцитів периферичної крові в реакції бластної трансфор-мації на неспецифічні мітогени ЛМ та Кон-А, забезпечує акти-вацію тимус-залежних супресорів та хелперів, а також нормалі-зацію імунорегулярного індекса.

Активація В-лімфоцитів не визначається, про що свідчать наслідки РБТЛ на липополісахарид.

2. При комбінованому лікуванні хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму рибосомальною специфічною імуновак-циною рибомунілом на фоні традиційної терапії знижується звіль-нення гістаміна із базофілів периферичної крові, індуктований бактеріальними алергенами.

3. В процесі лікування хворих на інфекційно-залежну брон-хіальну астму рибосомальною специфічною імуновакциною рибомуні-лом на фоні традиційної терапії значно зменшується кількість Ig E, що свідчить про зменшення алергізації організму.

4. Показники поглинаючої активності нейтрофільних грану-лоцитів і макрофагів, а також кисень-залежного механізму фагоцитоза /НСТ-тест/ нормалізуються в результаті лікування рибо-сомальною специфічною імуновакциною рибомунілом на фоні тради-ційної терапії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Рибомуніл може бути рекомендований для призначення хворим на інфекційно-залежну бронхіальну астму, яка супроводжу-ється змінами зі сторони клітинного і гуморального імунітету, зниженням кількості і функціональної активності Т-лімфоцитів, що проявляється їх змінами в субпопуляційному складі, змінами функцій В-ланки лімфоцитів, факторів природної резистентності організму, що потребує використання імуномодулюючих засобів.

2. Призначення рибомуніла в комплексній терапії хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму необхідно проводити після імунологічного обстеження, яке включає визначення чут-ливості імунокомпетентних клітин до препарату при стимулюю-чому впливі /більш 20 %/ рибомуніла на Т-лімфоцити. Цей препа-рат рекомендується призначати в комплексну терапію хворим на інфекційно-залежну бронхіальну астму.

3. Рибомуніл необхідно використовувати для лікування хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму при порушеннях системного імунітета, постійне його використання значно покра-щує показники імунологічної реактивності, нормалізує субпопуляційний склад Т-лімфоцитів периферичної крові і підвищує ефек-тивність лікування при інфекційно-залежній бронхіальній астмі.

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Імунотропна терапія рибомунілом хворих на інфекційно-залежну бронхіальну астму // Український науково-медичний моло-діжний журнал. 1998. № 1. С. 35-39 /співавт. Л.В.Кузнецова, А.Г.Кузнецов/.

2. Влияние рибомунила на статус больных инфекционно-зависимой бронхиальной астмой в динамике лечения. /Збірник наукових праць XX ювілейної конференції молодих вчених КМАПО. Київ, 1997., С. 66-71/.

3. Застосування рибомунілу в комплексному лікуванні хво-рих на інфекційно-залежну бронхіальну астму // Ліки. 1998. № 4. С. 100-104 /співавт. Л.В.Кузнецова, Л.С.Осипова/.

АНОТАЦІЯ

Назар О.В. Дослідження ефективності імуностимулятора рибомуніла в комплексному лікуванні хворих на бронхіальну астму.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медич-них наук по спеціальності 14.03.08 – імунологія і алергологія.

Національний медичний університет ім.0.0.Богомольця, Київ, 1998 р.

Представлена до захисту дисертація у вигляді рукопису, в якій відображені результати імуномодулюючої терапії рибомунілом в комплексному лікуванні хворих на інфекційно-залежну брон-хіальну астму.

Встановлено, що застосування рибомуніла при лікуванні на інфекційно-залежну бронхіальну астму сприяє підвищенню актив-ності і кількості Т-лімфоцитів в реакції бласттрансформації лімфоцитів на неспецифічні мітогени, а також відбувається нормалізація імунорегулятор-ного індекса.

Значно зменшується вираженість викида гістаміна із базофілів периферичної крові, значно зменшується зміст загального і специфічного
Іg Е, а також прослідковується тенденція до нор-малізації Ig Е. Відновлюються показники активності фагоцитоза і місцевого імунітета.

В результаті отриманих даних розроблена методика застосування специфічної рибосомальної вакцини рибомуніла, яка дозво-ляє підвищити клінічну ефективність лікування, подовжити стан ремісії і зменшити кількість ускладнень при інфекційно-алер-гічній формі бронхіальної астми.

Ключові слова: бронхіальна астма, імунітет, імуномодуляція, рибомуніл.

НАЗАР 0.В. Исследование зффективности иммуностимулятора рибомунила в комплексном лечении больных бронхиальной астмой.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.08 - иммунология и аллергология.

Национальннй медицинский университет им.О.О.Богомольца, Киев, 1998 г.

Представлена к защите диссертация в виде рукописи, в которой отражены результаты иммуномодулирующей терапии рибомунилом в комплексном лечении больннх инфекционно-зависимой бронхиальной астмой.

Установлено, что применение рибомунила при лечении инфек-ционно-зависимой бронхиальной астмы способствует повышению активности и количества Т-лимфоцитов в реакции бласттрансформаций лимфоцитов на неспецифические митогены, а также происходит нормализация иммунорегуляторного индекса.

Значительно уменьшается выраженность выброса гистамина из базофилов периферической крови, значительно уменьшается содержание общего и специфического Ig E, а также прослеживается тенденция к нормализации Ig E. Восстанавливаются показатели активности фагоцитоза и местного иммунитета.

В результате полученных данных разработана методика применения специфической рибосомальной вакцины рибомунила, позволяющая повысить клиническую зффективность лечения, удлинить состояние ремиссии и снизить количество осложнений при инфекционно-аллергической форме бронхиальной астмы.

Ключевые слова: бронхиальная астма, иммунитет, иммуно-модудяция, рибомунил.

Nazar 0.V. The study on efficacy of Ribomunyl immune stimulator in the combined therapy for patients with bronchial asthma. - Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree in Medicine by speciality 14.03.08 - Immunology and Allergology. - The O.O.Bogomolets NatiMedical University, Kyiv, 1998.

The dissertation is devoted to the combined therapy for pati-ents with infection-dependent bronchial asthma, which includes an immunomodulating therapeutic modality using Ribomunyl.

It was established that a use of Ribomunyl in the therapy for infection-dependent bronchial asthma facilitated a growth in both activity and number of
T-lymphocytes in the lymphocytic blasttransformation reaction to non-specific mitogens. In addition, nor-malization of the immunoregulatory index took place. At the same time, a pronouncedness of histamine discharge from peripheral blood basophils fell down, as did the contents of both total and specific lgE, while IgA showed a trend towards normalization. There was also noted the recovery of phagocytosis activity and local immunity indices.

As a result of the findings obtained, the method was developed for using specific ribosomal vaccine with Ribomunyl, which ensures a higher clinical efficacy of the therapy, remission prolongation, and a lower complication rate in patients with the infection-alleform of bronchial asthma.

Key words: bronchial asthma, immunity, immunomodulation, Ribo