НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Юревич Марина Володимирівна

УДК 811.162.1’342’27

Фонетика, словозміна та соціолінгвістичний статус

польської периферійної острівної говірки с. Красилівська Слобідка Хмельницької області

10.02.03 – слов’янські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі західно- та південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Ткаченко Орест Борисович, Інститут мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України, завідувач відділу загального мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Желєзняк Ірина Михайлівна, Інститут української мови НАН України, головний науковий співробітник відділу термінології та ономастики;

кандидат філологічних наук, доцент

Черниш Тетяна Олександрівна,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доцент кафедри полоністики.

Провідна установа: Одеський державний університет

ім.І.І.Мечникова, кафедра загального та слов’янського мовознавства, Міністерство освіти і науки України, м.Одеса.

Захист відбудеться 8 квітня 2003 року о 16 годині на засіданнi спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, Київ-1, вул. Грушевського, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України та Інституту української мови НАН України (м.Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано 6 березня 2003 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А.Самойлова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Перебування мови у ситуації білінгвізму позначається, насамперед, на її структурі, оскільки двомовність веде до мовного контакту та мовної взаємодії, наслідком якої є інтерференція відхилення від норм двох чи більше мов, якими користується їхній носій. На структурному рівні ситуація білінгвізму передбачає вивчення ступеня поширення інтерференції на різні ділянки мови, а також інтенсивності, з якою різні мови піддаються інтерференції, та її наслідків (від часткової асиміляції до цілковитого занепаду чи утворення нових мов у процесі мовного контакту). Проте мова як один з кодів, якими поперемінно користується білінгв, має досліджуватися також як динамічна система, що функціонує та перебуває в розвитку, і через те важливим є не лише встановлювати мовні зміни, але й адекватно їх пояснювати11 Никольский Л.Б. Синхронная социолингвистика (теория и проблемы). – Москва, 1976. – С. 7.. Виявлення детермінуючої залежності між соціальною структурою суспільства, суспільними процесами і функціонуванням мови та тенденціями розвитку її структури, де мова в свою чергу стає фактором, що спричиняє суспільні зміни, а також виділення соціальних та соціально-психологічних процесів, які впливають на співвідношення контактуючих мов, є на сьогодні найважливішими аспектами дослідження білінгвізму в соціолінгвістиці.

Периферійні польські говори щоразу частіше виступають об’єктом вивчення лінгвіс-тів, оскільки дають змогу проведення на своєму матеріалі широкого діапазону досліджень. Використовуючи термін П.Ю.Гриценка, вони є редуктивними через те, що внаслідок впливу генетично неспоріднених говірок і чужих мов зазнають звуження сфери функціонування (передусім внаслідок заступлення діалектного мовлення іншими ідіомами, відчутного руйнування цілісного мікросоціуму носіїв говірки) та змін структури говірок (на що вказує різного ступеня інтерференція з оточуючими говірками та літературною мовою). З точки зору поняття редуктивності важливим видається також з’ясування причин функціонально-структурного збереження говірок за умов активної міжмовної взаємодії, адже носії периферійних говірок на сьогодні користуються, як пра-вило, двома (трьома і більше) мовами. Під функціонально-структурним збереженням ми розуміємо мінімум необхідних комунікативних функцій та мовно-стилістичних засобів (зумовлених структурною цілісністю) говірки для забезпечення комунікативних потреб її носіїв у даному мікросоціумі.

Оскільки кожна периферійна говірка перебуває в ситуації перманентного мовного контакту, це створює найкращі можливості для вивчення його механізмів і наслідків. Саме на матеріалі польських периферійних говорів ситуація білінгвізму може бути вивчена як з позицій описового мовознавства, так і з точки зору соціолінгвістики, що найефективніше відбувається через об’єднання та зіставлення результатів таких досліджень, які перебувають у зв’язках взаємодоповнення.

Актуальність теми.

У дисертації подано системний опис польської периферійної острівної говірки с.Красилівська Слобідка Хмельницької області, що розширює інформацію про функціонування острівних польських говорів за межами Польщі. Досліджувана говірка вперше стала об’єктом наукового опису.

У роботі досліджено умови збереження структури говірки в межах острівного функціонування, а також ступінь збереження структури острівної говірки за умови активної міжмовної взаємодії, що також зумовлює актуальність обраної теми.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертаційного дослідження тісно пов’язаний з комплексною науковою темою “Лексикологія і лексикографія української та інших слов’янських мов у синхронному та історичному аспектах”, над якою працює відділ західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. Ця робота також є складовою частиною комплексних досліджень периферійних польських говорів в Україні, розпочатих на поч. 70-х рр. ХХ ст. В.Вереничем та Я.Ріґером і продовжених у 90-х рр. ХХ ст. групою молодих дослідників на чолі з Я.Ріґером при Інституті Польської мови ПАН у Варшаві.

Основна мета роботи встановити походження досліджуваної говірки та здійснити її класифікаційну характеристику за обраними нами параметрами; визначити вплив суспільних факторів та соціаль-ної структури мікросуспільства – носіїв говірки на її функціонування та розвиток; виявити відбиття в мовній системі говірки суспільних процесів та соціального портрету її носіїв, вплив самої говірки як складової культури поляків Красилівської Слобідки на суспільні явища; з’ясувати основний механізм збереження говірки. Досягнення основної мети передбачає виконання таких завдань:

подати опис функціонування та розвитку говірки в історичній перспективі до цього часу;

визначити основні суспільні фактори та соціальну структуру мікросуспільства – носіїв говірки, що впливали на дина-міку її функціонування та основні тенденції мовних змін;

встановити механізм збереження рідної мови польським населенням с. Красилівська Слобідка;

провести мовний аналіз особливостей фонетики та словозміни досліджуваної говірки порівняно з польською літературною мовою, польськими діалектами, польськими периферійними говірками,

довести її редуктивність на структурному рівні (шляхом виявлення інтерференційних процесів з українською мовою та ук-раїнськими діалектами);

зіставити дані соціолінгвістичного та мовного аналізу.

Об’єктом дослідження є польська периферійна острівна говірка с.Красилівська Слобідка Хмельницької області.

Предметом дослідження є фонетика та словозміна говірки в їх соціальній обумовле-ності, детермінуючі зв’язки між соціальною структурою суспільства, суспільними процесами і функціонуванням мови та тенденціями розвитку її структури, а також головний механізм функціонально-структурного збереження польської говірки с. Красилівська Слобідка.

Матеріал дослідження. Для зібрання матеріалу, що ліг в основу ро-боти, було використано лексично-граматичний питальник за редакцією К.Дейни33 Atlas gwar polskich. Kwestionariusz notatnik / Dejna K. Јуdџ: Instytut Jкzyka Polskiego PAN, 1986. 221s. та граматичний питальник, розроблений Я.Ріґером, а також соціолінгвістичний питальник, створений відповідно до реалій досліджуваної говірки та вимог нашого дослідження (до уваги бралися також розробки Л.О.Лазаренко). Опрацювання фонетики та фонології відбувалося на підставі всього записаного текстового матеріалу – як текстів на вільну тему, так і відповідей на граматичний питальник. Результатом 5 експедицій до с.Красилівська Слобідка стали 13 аудіокасет як основа фонетико-граматичного аналізу говірки та 100 анкет, заповнених респонден-тами, на тему мовної ситуації, результатом аналізу яких став соціолінгвістичний розділ роботи.

Методи дослідження. Для виконання основних завдань, поставлених у роботі, нами було об’єднано методи лінгвістичного та соціолінгвістичного аналізу фа-ктичного матеріалу. У процесі дослідження ми користувалися експедиційним методом, який передбачає виїзд у визначені заздалегідь на-селені пункти та збирання матеріалу на місці за допомогою анкетування, усного опитування, записів спонтанного мов-лення, спостереження під час усного спілкування з респондентами. Лінгвістичний аналіз наших записів здійснено шляхом реалізації описового та зіставного методів з елементами порівняльно-історичного.

Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше було проведено граматичний та соціолінгвістичний опис польської периферійної острівної говірки с.Красилівська Слобідка Хмельницької області з визначенням головного механізму її функціонально-структурного збереження.

Теоретичне значення. Новий підхід до розв’язання поставлених у роботі проблем полягає в застосуванні синтезу методів, властивих мікросоціолінгвістиці (вплив соціальної структури суспільства та суспільних процесів на особливості функціонування та мовні процеси в говірці) та макросоціолінгвістиці (специфіка суспільних процесів у світлі мовних особливостей, визнання мови як суттєвого фактору впливу на перебіг суспільних явищ). Із метою цілісного опису даних структурно-компаративний (з елементами порівняльно-історичного) аналіз мовного матеріалу даного соціолекту було використано поряд з аналізом соціолінгвістичного матеріалу, які, на нашу думку, перебувають у зв’язках взаємозалежності та взаємодоповнення.

Визначення шкали основних культурних цінностей зі встановленням на ній позиції рідної мови відкриває нові можливості у сфері виявлення засадничих механіз-мів, які регулюють співвідношення контактуючих мов. Розроблений нами комплексний підхід (з урахуванням конкретних етнічних особливостей об’єкту дослі-дження) може бути використаний при описі мовної ситуації острівних поселень загалом, де має місце ситуація дво- чи багатомовності. Він дає можливість з’ясувати походження мовної одиниці, здійснити системний опис на структурному рівні з виявленням детермінуючої залежності від специфіки соціолінгвістичних параметрів, з ймовірнісним прогнозуванням щодо її майбутньої долі.

Практичне значення ро-боти полягає в освоєнні своєрідних “білих плям” на мовній та історичній карті України.

Результати дослідження можуть лягти в основу або стати ілюстративним матеріалом для цілого ряду навчальних курсів та спецкурсів з історії літературної мови, історичної граматики польської мови, діалектології, соціолінгвістики, компаративістики, а також вступу до мовознавства, загального мовознавства, теорії мовних контактів тощо.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження фонетики, словозміни та соціолінгвістичної ситуації польської периферійної острівної говірки с.Красилівська Слобідка Хмельницької області є наслідком самостійних спостережень та узагальнень дисертанта. У статті, написаній у співавторстві, авторові роботи належать розділи, присвячені фонетиці, словозміні іменника, прикметника і дієслова.

Апробація результатів дисертації. Зміст і результати дослідження доповідалися на двох засіданнях відділу західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, на науковій конференції пам’яті проф. К.Трофимовича (Львів, 1998), наукових читаннях, присвячених пам’яті проф. В.І.Масальського (Київ, 1998), науковій кон-ференції пам’яті акад. Л.Булаховського (Київ, 1999), міжнародній ювілейній конференції з нагоди 65-річчя з дня народження і 40-річчя наукової діяльності проф. Я.Ріґера “Kontakty jezykowe na pograniczu wschodnim” (Варшава, 2000).

Публікації. За темою дисертації опубліковано п’ять статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, чотири статті вміщено в матеріалах конференцій.

Структура дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. У кінці дисертації вміщено два додатки (с.193-202). Повний обсяг дисертації – 202 сторінки. Список використаної літератури налічує 162 позиції.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначається його предмет та об’єкт, наукова новизна, теоретичне та практичне значення, висвітлюється мета роботи, її завдання та методи їх вирішення.

У першому розділі “Польська говірка с. Красилівська Слобідка в соціолінгвістичному аспекті” подано огляд проведених на сьогодні досліджень польських периферійних говорів. Розглядаються три тематичні групи: роботи, що аналізують мовні особливості творчості польських письменників, які народилися в Литві, Білорусі та в Україні; праці, присвячені історії польської мови на території Литви (частково Латвії), Білорусі та України, а також дослідження польських периферійних говорів на сучасному етапі.

Далі аналізуються дані соціолінгвістичного опитування польського населення с. Красилівська Слобідка.

Короткі відомості про основні моменти з історії польських поселень на Поділлі виявили засадничі суспільні процеси та явища, що впливали колись, а також формують тепер характер функціонування та визначальні тенденції в мовній системі говірки с. Красилівська Слобідка. Найважливіші події історії це занепад та поділ Речі Посполитої у ХУІІІ ст., повстання Т.Костюшка, історія польських поселень поблизу м.Красилова, існування Подільської губернії в складі Російської Імперії, а згодом – СРСР, голодомор та репресії на території Поділля (зокрема, відомості про поляків Красилівської Слобідки) у 20-і – 30-і роки ХХ ст., відродження костьолу в 90-і рр. тощо.

У 1997 1999 рр. ми провели соціолінгвістичне опитування, в якому взяли участь 100 осіб польського походження, що проживають у с. Красилівська Слобідка. Анкети були побудовані відповідно до вимог, поставлених у роботі. Відповіді, одержані на 29 питань анкети, дали інформацію про факти з життя респондентів (фактологічні дані) та відомості про ступінь їх національного самоусвідомлення. Для поділу анкет було обрано віковий критерій і виділено серед респондентів умовно дев’ять груп.

Покоління 10-х, 20-х та 30-х років. Ці групи продемонстрували найвищі показники як володіння мовою, так і національної свідомості. Костьол, польська школа і глибокі родинні традиції дали усвідомлення націо-нальної ідентичності та високої культурної самооцінки.

Покоління 40-х, 50-х та 60-х років. Найнижчий показник національної свідомості продемонструвало покоління 60-х рр., для якого усвідомлення того, що ти поляк, не має жодної вартості, а знання польської мови може знадобитися лише в закордонних поїздках. Відповідно польською мовою найкраще володіють представники покоління 40-х рр., з якими ще потроху говорили в родинах. Представники покоління 50-х і, меншою мірою, 60-х рр. володіють мовою лише на рівні розуміння.

Покоління 70-х, 80-х та 90-х років. Респонденти цих вікових груп у переважній більшості вважають, що треба знати польську мову, якщо ти поляк. Висока національна свідомість цих груп – у високому престижі польської культури та усвідомленні себе поляками. Мовою володіють здебільшого на рівні розуміння, однак моляться по-польськи.

Аналіз досліджень, проведених у різний час ученими на предмет ступеня збереження національної свідомості і рідної мови представниками різних суспільних верств польських колоністів в Україні та за її межами, дозволив зробити висновки, що представники вищих соціальних прошарків (за рівнем освіти та походженням, а також у майновому розумінні), на противагу до колоністів селянсько-робітничого походження, завжди мали ґрунтовну мотивацію збереження національної свідомості та культури. Це було пов’язано із соціальним престижем цих верств, що й стало рушійною силою в процесі збереження національної культури та ідентичності. Ці висновки були також підтверджені на практиці – асиміляція колоністів, які усвідомлюють свій вищий соціальний статус, завдяки їх внутрішній, “ідеологічній”, відпорності має в подібних умовах значно менше шансів, ніж у поселеннях селянсько-робітничого типу. Це дало можливість визначити соціальне походження носіїв говірки с. Красилівська Слобідка, які стверджують свою приналежність до шляхти, як один серед найважливіших факторів, що впливають на процес збереження національної свідомості і національної культури.

Наступним етапом було визначити основні культурні цінності, на які спирається польська етнічна група при збереженні своєї ідентичності. За Є.Смолічем, відмова від основних культурних цінностей веде до виключення з групи44 Smolicz J. Wartoњci rdzenne a toїsamoњж kulturowa // Kultura i Spoіeczeсstwo. – Warszawa, 1987, ?1. – S. 59 – 75. Оскільки для кожної етнічної групи такий мінімальний набір є різним, було взято до уваги дослідження лише польських поселень на еміграції. За результатами таких опрацювань встановлено, що для польської етнічної спільноти основними цінностями культури є польська мова і католицизм55 Ossowski S. Zagadnienia wiкzi regionalnej i wiкzi narodowej na Sl№sku Opolskim // Dzieіa. – Warszawa, 1967. – T.III. – S. 275; Wyszyсski R. Charakter identyfikacji narodowej Polakуw w Kazachstanie // Kultura i Spoіeczeсstwo. – Warszawa, 1991. – Rok XXXV, nr 2. – S. 163 тощо.. Більше того, на особливу увагу заслуговує розуміння поляками католицизму не як релігії всесвітньої, натомість виключно національної із обов’язковою роллю польської мови як літургічної, сакральної66 Czarnowski S. Kultura religijna wiejskiego ludu polskiego // Studia z historii kultury. – Warszawa, 1956. – S. 88 – 107 тощо.

. Шкала основних цінностей культури поляків с.Красилівська Слобідка, за результатами соціолінгвістичного опитування, є наступною:

1) католицька віра з польською мовою як сакральною (28 %); 2) польська мова (25 %); 3) польське походження (11 %); 4) особливі душевні якості (8 %).

Отже, на чільному місці шкали цінностей при національній ідентифікації респондентів опинилися католицька віра із польською мовою як сакральною та польська мова.

Було з’ясовано, що польська мова також є самокаталізатором, що спричиняє суспільні зміни, які, в свою чергу, провадять до її відродження. Наскільки польська мова буде зберігатися її носіями – найстаршим поколінням, настільки буде підтримане відчуття національної самобутності і окремішності, яке передаватиметься дітям і онукам, а вони, щоб відчувати свою причетність до польської етнічної групи, будуть прагнути створити відповідні умови для оволодіння мовою.

У другому розділі роботи “Фонетика та фонологія говірки с.Красилівська Слобідка” розглянуто основні фонетичні риси досліджуваної говірки порівняно з польською літературною мовою, польськими діалектами, польськими периферійними говорами, українською літературною мовою та українськими навколишніми говірками.

У підрозділі “Вплив наголосу на артикуляцію ненаголошених голосних” зазначено, що в досліджуваній говірці, як правило, зберігається постійний наголос на другому складі від кінця, напр.: pra|covaі, |poљіa, |иіov’ik, paљ|portu. Вплив української просодичної системи спостерігається у вигляді зміни артикуляції ненаголошених голосних e>/i, o>/u в усіх вікових групах респондентів, напр.: |u mn’i, vypyn|’il’i, ’i|иyna, иyp|l’al’i, u|ral’i, |robl’u. Польський наголос ніколи не впливав на артикуляцію голосних у польській літературній мові. У діалектах на території Польщі це трапляється в говірках, що межують з українськими.

У підрозділі “Голосні” визначено основний реєстр голосних польської говірки с. Красилівська Слобідка, який налічує 7 фонем: /a/, /o/, /u/, /i/, /e/, /к/, /№/. У роботі аналізуються як головні вияви фонем, так і їх позиційно-комбінаторні варіанти. До пунктів “Фонема /а/”, “Фонема /е/”, “Фонема /о/” додано відповідні підпункти “Рефлекси давнього б”, “Рефлекси давнього й”, “Рефлекси давнього у”, де розглянуто реалізацію давніх довгих голосних.

У пункті “Носові голосні” описано звуки , к та решту рефлексів носових голосних, зафіксованих у досліджуваній говірці. У підрозділі “Приголосні” виділено і проаналізовано 41 приголосну фонему, що реалізуються в дослідженій говірці. Приголосні розподілено на 6 груп:

1) губні - p, p’, b, b’, m, m’; 2) губно-зубні - v, v’, f, f’; 3) передньоязикові зубні - t, d, l, s, z, c, , s’, z’, c’, ’, n; 4) піднебінно-зубні - s, ћ, и, , l’, r; 5) середньоязикові - s, џ, ж, , n’, j; 6) задньоязикові - k, k’, g, g’, x, x’, h.

Проаналізовано як головні вияви приголосних фонем, так і їх позиційно-комбінаторні варіанти.

У підрозділі “Групи приголосних” розглянуто випадки асиміляції: за місцем творення (напр.: jaљиeb (7f2), љиel’at’ (106f3), за способом творення (напр.: vyjiћ:aіa, љ:otku (105f1), pљyjiћ:al’i (51f2), за дзвінкістю (напр.: jagby (105f1), tagћ (1m2), jagћ (106f3). У дослідженій говірці має місце також дисиміляція за місцем творення (напр.: љtery (104f1), љtyrnas'c' (1m2). Розглянуто також спрощення в групах із двох та трьох приголосних (напр.: p’in’enzy (105f1), rospoћonzaі (51f2), p’erљa (105f1), p’irљe (6f2).

У підрозділі “Міжслівна фонетика” засвідчено, що в досліджуваній говірці перед голосними та сонорними приголосними дзвінкі приголосні зберігають дзвінкість (здебільшого в прийменниках), а глухі залишаються глухими, напр.: byіa v vsіan’u, nas vysіal’i, pљz m’es’unc, љub napxac’, brat muj, coћ ja (7f2).

Трапляються також приклади неодзвінченої вимови, коли дзвінкий приголосний втрачає дзвінкість перед сонорним приголосним та голосним, напр.: poљt ojc’ic, juљ n’ic, na poc’uk i jedn, juљ m’eљkaі (7f2).

Третій розділ присвячено аналізу словозміни говірки с.Красилівська Слобідка, де подано дієслівний, іменниковий, прикметниковий, займенниковий та числівниковий типи відмінювання у порівнянні з польською літературною мовою, польськими діалектами, польськими периферійними говорами, українською літературною мовою та українськими говорами.

У підрозділі “Вираження чоловічо-особової категорії” було з’ясовано, що на підставі виявлених у говірці фонетично-граматичних ознак передачі категорії особовості, яка на сьогодні в говірці майже втрачена, у минулому в говірці с. Красилівська Слобідка міг існувати тип жi dobћy xіop’i koњil’i – te иarne kon’e s’e pasіy, властивий малопольським та великопольським діалектам.

У підрозділі “Зв’язок говірки з північно-східними периферійними говорами” було з’ясовано, що говірка належить до групи південно-східних периферійних говорів. Деякі риси вказують також на її генетичний зв’язок з північно-східними периферійними говорами. Серед найголовніших особливостей ми визначаємо:

вираження давального відмінка іменників за допомогою конструкції “dl’a + родовий відмінок”, напр., dl’a tatka, dl’a mamy (6f2), dl’a voіa (29f2), dl’a zakon’:icy, dl’a vnuk’i (51f2), dl’a pros’unt (7f2), dl’a furmana (5f3), dl’a l’u’i, dl’a s’v’in’i (106f3), яку дослідники називають типовою рисою для північно-східних периферійних говорів;

інфінітиви типу sp’ekc’ (6f2, 105f1), up’ikc’ s’i (7f2), vіukc’ (29f2), sp’ikc’, tіukc’ , tarc’, vytarc’ (106f3), starc’ (51f2), які не зафіксовані в південно-східних периферійних говорах та польських діалектах, трапляються в північно-східних периферійних говірках.

У підрозділі “Зв’язок говірки з польськими діалектами” виділено такі фонетико-граматичні риси, які є свідченням генетичного зв’язку говірки з польськими діалектами. Виділено: суто малопольських рис – 7; суто великопольських рис – 1; суто мазовецьких рис – 2; великопольсько-малопольсько-мазовецьких рис – 19; великопольсько-малопольських рис – 3; великопольсько-мазовецьких рис – 2; малопольсько-мазовецьких рис – 8.

У висновку до цього підрозділу стверджується малопольське походження більшої частини перших засновників Красилівської Слобідки. Деякі риси вказують також на можливість зв’язку з великопольськими та мазовецькими територіями.

У підрозділі “Редуктивність говірки” ми зосереджуємо свою увагу на фонетико-граматичних рисах, що утворилися в говірці внаслідок інтерференційних процесів з українською мовою та українськими навколишніми говірками, а тому дають можливість назвати досліджувану говірку редуктивною:

Фонетика

звуження ненаголошених е > , i(y), o > (u) як результат впливу українського наголосу;

перехід голосного u в позиції початку або середини слова перед приголосним у v(f), напр.: n’i vm’era (105f1), vroиyste (104f1), vb’iraju (10m2), vиep’i s’i (1m2), vm’irali, aftobusy, ftvardn’i (51f2), vb’iraj№ (106f3);

дзвінка реалізація v у двофонемних сполуках із дзвінким приголосним, напр.: иvarty, svoje, tvojemu (29f2);

/v/ реалізується як перед глухим приголосним та в абсолютному кінці слова, напр.: c’ik’i (106f3), іaka, marx’ek’i (51f2), ’iиyna (1m2);

реалізація f у позиції х у словах futor (7f2), futro (5f3) (пор. укр. діал. футор, фіртка, ф’іра, фунт);

реалізація /і/ як передньоязикового альвеолярного приголосного, напр.: gіoњna, іoћun (106f3), mjaі, pљykv’ataіa, zgarnoі (29f2), vz’eіa, f kraњiіov’i, љymaі (105f1);

реалізація l’ (на місці пол. /l/) як українського передньоязикового м’якого l’: l’as, l’ampa, l’u’i;

дисиміляція в групі иt > љt, напр.: љtery (104f1), љtyrnas'c' (1m2), љtery (106f3) (пор. укр. діал. штири);

дисиміляція в групі kt > xt у словах kto, n’ikt, напр.: xto (102f1), xto (103f1), n’ixt, xto (29f2), xto (6f2), xto (51f2), n’ixt (20m2), n’ixto (1m2), n’ikt, xto (106f3), n’ixt (5f3).

Словозміна

форми двоїни, напр.: dv’i okn’i, dv’i l’itr’i (6f2) тощо;

синкретизм із закінченнями родового відмінка однини в закінченнях іменників, що називають неістот, у значно ширшому обсязі, ніж у польській літературній мові, напр.: dal’i pdarka, teg xl’iva, xl’eba, monk’i (105f1), postav’il’i p’eca (6f2), rozіadovac’ voza, drog’i (1m2), voza (5f3) тощо;

закінчення –am давального відмінка множини іменників, напр.: ’ec’am, l’u’am, krovam (1m2, 106f3) (пор. укр. коровам, людям);

відмінювання складених порядкових числівників за українським типом, напр.: v dva’es’c’i s’udmym, f p’in’’es’ont љustym (106f3) (пор. укр. у двадцять сьомому);

роль особового займенника при утворенні форм минулого часу дієслів як причина редукції особових закінчень, напр.: ja rb’iіa, ty pљyљet (105f1, 1m2, 106f3) (пор. укр. я робила, ти прийшов);

утрата відмінкових форм дієслова byж у теперішньому часі (окрім форми 3 ос. одн.);

нівеляція чоловічо-особової категорії.

У підрозділі “Риси польської літературної мови, виділені в говірці с.Красилівська Слобідка на тлі інших польських південно-східних периферійних говірок” виявлено ті фонетико-граматичні особливості, що вказують на близькість досліджуваної говірки до польської літературної мови, які, водночас, не трапляються взагалі (або майже поодиноко) в інших південно-східних периферійних говірках. Засвідчено одну фонетичну та сім морфологічних рис, що охоплюють усю говірку в цілому та вказують на близькість говірки до літературного варіанту польської мови. Серед основних рис це:

Фонетика

реалізація /a/ як в абсолютному кінці слова, напр.: buіav (102f1), vojn (104f1), pas, mіuc (29f2), z mam, rob’, j, id (106f3).

Словозміна

приклади чоловічо-особових форм іменників чоловічого роду в називному відмінку множини, напр.: suns’e’i (102f1), xіop’i (105f1), ћy’i, uіan’i (1m2), doktorov’i (102f1), synov’e (6f2); kњкћa (105f1), brac’a (29f2, 6f2);

закінчення –om у давальному відмінку множини іменників, напр.: goњжom (?ірш) (103f1), volom (1m2), l’u’om (5f3), s’ostrom, kos’c’om (29f2), ’ec’om (51f2), ’ec’om (5f3);

протиставлення форм родового відмінка множини для чоловічо-особових іменників та називного відмінка множини для решти іменників у знахідному відмінку множини, напр.: brac’i, v’en’z’n’uv, pl’aku - strok’i, l’ata, dl’a kon’i, jaja (29f2);

закінчення –m’i в орудному відмінку множини іменників з м’яким приголосним основи, напр.: gvoz’d’m’i (105f1), kun’m’i (104f1), kon’m’i (29f2), kun’m’i, l’u’m’i, ’ec’m’i (5f3);

утворення вищого ступеня прикметників за допомогою суфікса –ejљ- для основ на два приголосні та –љ- для основ на один приголосний, напр.: zdrovљa (105f1), droћљy, starљy (1m2), mіotљy, gorontљy (29f2), tvarљe, (2f3), іadn’ejљy, b’edn’ejљy (1m2), drobn’ejљa (106f3);

загальновживані в усіх ідіолектах енклітичні форми присвійних займенників mego, memu, svego, svemu тощо;

не засвідчено відсутності форманту n№- (-nк-) (zgarnoі, stanoі) у відповідних дієсловах, що трапляється в польських периферійних говірках, польських діалектах та в розмовній польській мові (проте не вважається нормою), напр.: tљas, pљyk’isіa, stav.

У підрозділі “Індивідуальні риси говірки” виділяються ті мовні особливості, що з’явилися внаслідок внутрішнього розвитку досліджуваної говірки і здебільшого не трапляються в інших південно-східних периферійних говірках. Такі риси свідчать про прагнення збереження польської мови носіями говірки Красилівської Слобідки, а також про острівний характер говірки (відірваність від польської літературної мови та інших периферійних говірок):

Фонетика

реалізація /a/ як on в абсолютному кінці слова в дієслівних закінченнях 3 ос. мн., напр.: sіyљon (102f1), bendon (7f2), bendon (5f3), pon’imajun, іoћun (106f3).

Словозміна

чергування у / ? / e , напр., n’us – n’esіa – n’es’l’i, що походить ще з мови первісних носіїв говірки – вихідців з материкової Польщі, однак не перейшло у ряд е / е / е (і / е / е), як це відбулося в інших периферійних говірках за аналогією до основ теперішнього часу.

У підрозділі “Диференціація мовних явищ за віковим критерієм” було досліджено, що три вікові групи респондентів виявляють відносну однорідність щодо презентації різноманітних мовних явищ та особливостей. Лише у двох випадках було відзначено розбіжність, спричинену віковим критерієм:

Фонетика

реалізація фонем /њ/, /џ/, /ж/, // як передньоязикових зубних s’, z’, c’, ’ засвідчена в мові однієї особи першої групи (104f1), п’яти осіб другої групи (7f2, 29f2, 51f2, 20m2, 1m2) та двох осіб третьої групи (2f3, 106f3), напр. ben’i, z’arno, s’v’ic’i (104f1), s’l’iv, poc’uk (7f2), тоді як реалізація /њ/, /џ/, /ж/, // як палатальних њ, џ, ж, зафіксована в мові трьох осіб першої групи (105f1, 102f1, 103f1), однієї особи другої групи (6f2) та однієї особи третьої групи (5f3), напр. roњn’ (6f2), f њv’eжi, iњaj (102f1). Отже, очевидним є те, що переважна кількість найстарших осіб (1 група) мають у своїй системі њ, џ, ж, , тоді як друга і третя групи під впливом української мови засвідчують уже зубні s’, z’, c’, ’.

Словозміна

особові закінчення дієслів минулого часу (не враховуючи цитованих віршів) засвідчено здебільшого в другій групі респондентів (2 – 29f2, 5 – 1m2, 6 – 6f2, 2 – 51f2), а тому появу цих закінчень треба пояснювати передусім впливом школи, яку респонденти другої групи найбільше і найрегулярніше, ніж інші групи, відвідували.

У підрозділі “Функціонально-структурне збереження говірки” ми засвідчуємо, що досліджувана говірка виконує мінімум комунікативних функцій за допомогою необхідного для цього арсеналу мовних засобів (зумовлених її структурною цілісністю) для забезпечення комунікативних потреб її носіїв у даному мікросоціумі, що ми окреслюємо як функціонально-структурне збереження говірки с.Красилівська Слобідка.

У висновках систематизовано та узагальнено положення дисертаційної роботи.

1. Внаслідок аналізу в структурному плані нами встановлено походження досліджуваної говірки (зв’язок із польськими діалектами); доведено її редуктивність на підставі виявлення інтерференційних процесів з українською мовою та її діалектами; здійснено класифікаційну характеристику говірки за наступними параметрами: належність до південно-східного чи північно-східного різновиду периферійних польських говорів, близькість до польської літературної мови, острівний характер.

1.1. Походження говірки. Переважна більшість засновників с.Красилівська Слобідка походила з території Малопольщі, про що свідчить домінантність малопольських фонетичних та граматичних особливостей (засвідчено 7 власне малопольських рис). Власне великопольських чи мазовецьких рис нами зафіксовано значно менше (великопол. – 1, мазов. - 2). Наявність у говірці рис, притаманних, окрім малопольских, мазовецьким і великопольським діалектам, не спростовує походження більшості респондентів з території Малопольщі, проте не виключена і часткова гетерогенність говірки.

1.2. Редуктивність говірки. Аналіз фонетики та словозміни говірки с.Красилівська Слобідка виявив інтерференційні процеси, які відбуваються під впливом української мови та навколишніх говірок. Досліджувана говірка є редуктивною.

1.3. Різновид периферійного діалекту. За рядом основних фонетичних та граматичних ознак (зміна артикуляції ненаголошених о >, u та е >, i(y) тощо) говірка с. Красилівська Слобідка належить до типу південно-східних периферійних говорів. Деякі особливості (зокрема інфінітиви типу sp’ekc’ (6f2, 105f1), vіukc’ (29f2), tarc’ (106f3) тощо) вказують на зв’язок говірки з територією поширення північно-східного різновиду польських периферійних говорів.

1.4. Близькість говірки до польської літературної мови. Про близькість досліджуваної говірки до польської літературної мови свідчить 1 фонетична та 7 граматичних рис в усіх ідіолектах, які не зустрічаються взагалі або засвідчені в значно меншому обсязі в інших польських периферійних говірках (реалізація в позиції /a/ в абсолютному кінці слова тощо). Така близькість говірки до польської літературної мови, а також записані архаїзми (v’ir’x, pac’ery) свідчать про те, що досліджувана говірка є шляхетською.

1.5. Острівний характер. Про острівний характер говірки свідчать риси, що вказують на її ізольованість та тривалу відсутність зв’язку з материковою Польщею (реалізація /№/ як on у абсолютному кінці слова в дієслівних закінченнях 3 ос. мн. тощо).

2. Соціолінгвістичні спостереження, проведені нами, охоплювали наступні параметри: спектр соціальних чинників та специфіка їхнього впливу на особливості структури та функціонування говірки с.Красилівська Слобідка; механізм функціонально-структурного збереження рідної мови польським населенням с. Красилівська Слобідка; ймовірність ролі польської мови як вагомого чинника суспільних змін та самокаталізатора.

2.1. Соціальні фактори та їхній вплив. Очевидний період занепаду та звуження функціонування говірки припадає на час реалізації національної політики в СРСР – закриття польських шкіл, костьолів, національних сільрад, заборона польської мови, фізичні репресії (соціолінгвістичне опитування визначило, що найбільш денаціоналізованим виявилося покоління 60-х рр., яке польську мову сприймає поверхово на рівні розуміння та демонструє найнижчі показники національної свідомості; крім того, пік “українізації” за даними змішаних шлюбів припадає на 60-70-і рр.). Серед сприятливих для збереження говірки соціальних явищ, був вплив відбудованого костьолу (підтвердження чому стрімке підвищення рівня національної свідомості представників покоління 70-90-х рр.).

2.2. Рідна мова на шкалі основних культурних цінностей. Внаслідок соціолінгвістичного вивчення визначено наступну шкалу основних культурних цінностей для носіїв говірки с.Красилівська Слобідка:

1) католицька віра з польською мовою як сакральною (28 %);

2) польська мова (25 %);

3) польське походження (11 %);

4) різне (8 %).

Перебування рідної мови на чільному місці на шкалі основних культурних цінностей становить одну з головних складових механізму функціонально-структурного збереження польської говірки с.Красилівська Слобідка.

2.3. Соціальне походження. Національна окремішність набуває особливого значення для групи в іншому національно-культурному середовищі, якщо вона вирізняє (або вирізняла) цю групу також у соціальному плані. У цьому випадку національна культура даної групи має значно більше шансів на збереження, оскільки вона пов’язана із соціальним престижем. За даними соціолінгвістичного опитування носії польської говірки с.Красилівська Слобідка мають шляхетське походження (що було підтверджено також на структурному рівні говірки, якою вони користуються). Це зумовило збереження високого престижу національної культури, серед основних цінностей якої перебуває польська мова. Отже, другою складовою механізму функціонально-структурного збереження польської говірки с.Красилівська Слобідка визначено також соціальне походження її носіїв.

2.4. Польська мова як вагомий чинник суспільних змін та самокаталізатор. За відсутності достатньої інфраструктури досліджуваного мікросоціуму (адже реальні носії говірки це лише представники покоління 10-х, 20-х, 30-х та частково 40-х рр.), засвідчено збереження говірки та відродження зацікавлення польською мовою серед польського населення с.Красилівська Слобідка. Польська мова в устах старшого покоління як маніфестація приналежності до польського народу, пробуджує національну свідомість у молодших поколінь; усвідомлення своєї національної ідентичності призводить до певних суспільних змін (відкриття костьолу, відновлення обрядовості, посилення інтересу до польської культури тощо), які торують дорогу до вивчення польської мови. А відтак ми можемо висунути ймовірнісну оцінку самої говірки як вагомого чинника суспільних змін та самокаталізатора.

Додатком А є “Парадигматична диференціація флексійних груп”, де розглядаються парадигматичні типи дієслів говірки, перехід дієслів до інших флексійних груп, приналежність дієслів до різних парадигматичних типів у межах однієї флексійної групи, змішані парадигми дієслів.

Додатком Б є “Список респондентів”, де поряд з ім’ям та прізвищем респондента подається така інформація: його умовне позначення в тексті роботи, рік народження, освіта (шкільна), відвідування костьолу, національна свідомість, володіння польською мовою.

Результати дослідження викладені в таких публікаціях

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Анотація

Юревич М.В. Фонетика, словозміна та соціолінгвістичний статус польської периферійної острівної говірки с.Красилівська Слобідка Хмельницької області. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.03 – слов’янські мови. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена проблемам визначення тенденцій мовного розвитку соціальною структурою суспільства та впливу суспільних факторів на функціонування та розвиток мови, вивчення соціальних явищ та процесів через їх мовне відображення, де мова розглядається у ряді факторів, що впливають на суспільні процеси, а також визначення основного механізму збереження польським населенням Красилівської Слобідки рідної мови. Для розв’язання поставлених проблем було використано синтез методів мікро- та макросоціолінгвістики, які на нашу думку перебувають у зв’язках взаємозалежності та взаємодоповнення, а також визначення шкали основних культурних цінностей із встановленням на ній позиції рідної мови.

Ключові слова: польська периферійна говірка, білінгвізм, мовний контакт, інтерференція, основні культурні цінності, рідна мова, соціальна структура, суспільні процеси, культура.

АННОТАЦИЯ

Юревич М.В. Фонетика, словоизменение и социолингвистический статус польского периферийного островного говора с. Красиловская Слободка Хмельницкой области. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности – 10.02.03 – славянские языки. Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена проблемам определения тенденций языкового развития социальной структурой общества и влияния общественных факторов на функционирование и развитие языка; изучению социальных явлений и процессов через их языковое отображение, где язык рассматривается в ряду факторов, влияющих на общественные процессы; определению основного механизма сохранения польским населением с. Красиловская Слободка родного языка.

В диссертации исследован польский периферийный островной говор с. Красиловская Слободка Хмельницкой области.

Предметом исследования стала фонетика и флексия говора в их социальной обусловленности, взаимозависимые связи