МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Юрманова Олена Олександрівна

УДК 334.012.34:334.735(477)

РЕФОРМУВАННЯ ВЛАСНОСТІ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ

У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.01.01 - Економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк -2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економічної теорії Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Клішова Олена Валентинівна,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри економічної теорії (м. Донецьк).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Лазня Ігор Вікторович, Державний комітет України з державного матеріального резерву, заступник голови (м. Київ);

кандидат економічних наук, доцент Дементьєв В'ячеслав Валентинович, Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України, декан факультету економіки та менеджменту (м. Донецьк).

Провідна установа - Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії (м. Харків).

Захист відбудеться “26” лютого 2003 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, ауд. 101.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24)

Автореферат розіслано “25” січня 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Овечко Г.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси в українській економіці, що супроводжуються глибокими якісними перетвореннями у всій системі економічних відносин, насамперед - у відносинах власності, докорінно змінили умови функціонування споживчої кооперації. Одночасно вони виявили негативні тенденції всередині даної господарської системи і громадської організації. Відбулася деформація пайових відносин, що лежать в основі відносин власності споживчої кооперації. Споживча кооперація фактично відірвалася від пайовика, її власність набула знеособленого характеру, оскільки пайові внески перестали виконувати свої економічні і соціальні функції, і пайовики позбулися можливості визначати свою реальну частку у власності споживчих товариств та інших кооперативних структур. У результаті значно знизилася економічна і соціальна ефективність споживчої кооперації. Але особливу небезпеку для системи споживчої кооперації і її власності в умовах трансформаційної економіки являють спроби використання щодо них методів приватизації, яка розглядається як обов'язкова умова реформування відносин власності. У цьому зв'язку принципового значення набуває теоретичне осмислення економічного змісту, форм і методів реалізації відносин власності споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації вітчизняної економіки. Особливо нагальним виявляється питання залучення споживчої кооперації до системи інститутів фінансового (насамперед фондового) ринку і фінансового забезпечення інвестицій.

Актуальність дисертаційного дослідження визначена необхідністю розробки концепції власності споживчої кооперації, теоретичного обґрунтування місця і значення власності споживчої кооперації в трансформаційній економічній системі, вивчення особливостей функціонування і розробки механізмів перетворення власності споживчої кооперації. При цьому повинно бути враховано українську національну специфіку, використано досвід міжнародного кооперативного руху.

Проблеми функціонування споживчої кооперації як господарської системи і соціальної організації привертали увагу відомих вітчизняних та закордонних теоретиків і практиків кооперативного руху, таких як Р. Оуена, У. Кінга, Ш. Жида, М. Зібера, Б. Бруцкуса, М. Туган-Барановського, О. Чаянова, О. Челінцева, С. Бьока, А. Курімото, Р. Скдіві, В. Уоткінса, Марвіна А. Шаарса, російських економістів В. Каширіна, А. Макаренка, В. Єрмакова, О. Фрідмана, Л. Шмельова, у яких аналізуються проблеми розвитку споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації.

Сучасні теоретичні розробки проблем кооперації вітчизняних економістів П. Гайдуцького, Б. Кваснюка, І. Лазні, І. Лукінова, О. Онищенка, В. Рибалкіна, П. Саблука, В. Юрчишина переважно націлені на пошук адекватних ринковій економіці форм кооперації, тому в центрі їхньої уваги залишається кооперація виробнича. Основний інтерес дослідників, що займаються проблемами споживчої кооперації, таких як В. Апопій, С. Бабенко, Г. Башнянин, Я. Гончарук, В. Марцин, Ф. Хміль, А. Шевченко, сконцентровано на всебічній характеристиці споживчої кооперації України як системи взаємопов'язаних і взаємозалежних галузей (торгівля, заготівлі, виробництво). Реформування ж соціально-економічних відносин розглядається не як основа, а як похідна структурних перетворень багатогалузевої системи споживчої кооперації.

Дослідження доцільно локалізувати на рівні аналізу реформування соціально-економічних відносин споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації національної економіки. Цей процес розглядається як першочерговий у забезпеченні ефективного функціонування даної господарської і соціальної системи в ринковому середовищі.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною держбюджетної науково-дослідної теми № 0101U005728 “Інвестиційна політика держави в перехідній економіці” кафедри економічної теорії Донецького національного університету і науково-дослідної теми Донецького інституту економіки і господарського права № 0101U003400 “Проблеми управління господарською діяльністю (теоретичні і методологічні аспекти)”. Здійснено аналіз взаємодії і взаємовпливу реформування відносин власності в різних секторах економіки і становлення адекватних ринку організаційних форм господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз відносин власності споживчої кооперації з погляду їхньої генези, економічного змісту і напрямків реформування в умовах трансформаційної економічної системи й у контексті міжнародного кооперативного досвіду, а також розробка механізмів перетворення власності споживчої кооперації, завдяки яким споживча кооперація повинна стати невід'ємним елементом соціально орієнтованої ринкової економіки і фактором економічного зростання.

Для досягнення цієї мети в роботі поставлено і розв'язано наступні завдання:–

здійснити аналіз економічного змісту власності споживчої кооперації з погляду теорії нагромадження, відповідно до якої нагромадження трактується як динамічний фактор становлення й еволюції форм власності;

- розглянути генезу власності споживчої кооперації в контексті міжнародного досвіду функціонування споживчої кооперації й еволюції відносин власності в споживчих кооперативах;–

дослідити особливості економічної реалізації власності споживчої кооперації в умовах ринкової і трансформаційної економіки;

- обґрунтувати напрямки реформування власності споживчої кооперації, що забезпечили б функціонування споживчої кооперації як фактору соціалізації трансформаційної економіки України;

- розробити рекомендації щодо використання підприємницьких організаційно-правових форм у системі споживчої кооперації як таких, які можуть забезпечити ефективність функціонування кооперативної власності.

Об'єктом дослідження є господарська система споживчої кооперації в умовах трансформації національної економіки.

Предметом дослідження є відносини власності споживчої кооперації в процесі реформування.

Методологія і методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою роботи є ідеї і положення, викладені в монографіях, наукових і періодичних статтях вітчизняних і закордонних учених із проблем розвитку кооперативної власності, законодавчі акти Верховної Ради України, дані Державного комітету статистики України і Донецького обласного управління статистики, статистична звітність Міжнародного кооперативного альянсу, показники фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій Укоопспілки, Донецької облспоживспілки, матеріали науково-практичних конференцій із проблем національного кооперативного руху.

Для розв'язання завдань, що були поставлені в дисертації, використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження економічних явищ: структурно-функціональний, доповнюваний історико-генетичним аналізом на макро- і мікрорівнях, діалектичний, індуктивний, дедуктивний, метод аналогій, метод статистичного аналізу.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в наступному:–

проаналізовано економічний зміст власності споживчої кооперації з погляду теорії нагромадження, відповідно до якої нагромадження трактується як динамічний фактор становлення й еволюції форм власності, фактор формоутворення монопольного привласнення. В дисертації простежено зв'язок між процесами трансформації механізму нагромадження і характером монопольного привласнення;

- вперше теорію прав власності застосовано щодо реформування соціально-економічних відносин системи споживчої кооперації, що дозволило зробити висновок про необхідність юридичного закріплення власності споживчої кооперації як загальної часткової;–

обґрунтовано виділення двох етапів процесу перетворення відносин власності в системі споживчої кооперації України;

- введено в науковий обіг поняття “кооперативне підприємництво”, розкрито його соціально-економічний зміст, обґрунтовано існування зв'язку між результативністю реформування відносин власності системи споживчої кооперації і юридичним визнанням споживчих товариств як кооперативних підприємницьких організацій, яким притаманні демократичне управління і соціальні пріоритети господарської діяльності;–

обґрунтовано інвестиційну значущість таких форм реалізації власності споживчої кооперації, як нарахування відсотків на паї і дивідендів на акції, що розглядаються як джерело фінансових ресурсів в системі споживчої кооперації в умовах сучасної української економіки;

- запропоновано механізм перетворень відносин власності споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації, реалізація якого передбачає використання господарської структури командитного товариства, корпоративних і асоційованих організаційних форм, що відповідає тенденціям диверсифікації і конгломератизації кооперативного капіталу.

Практичне значення дисертації. Практична значущість дослідження полягає в можливості використання висновків і пропозицій для корекції ринкових перетворень національної споживчої кооперації. Розроблені в дисертації рекомендації з удосконалення і розвитку пайових відносин в умовах трансформаційної економіки України передбачають використання різних організаційно-правових і організаційно-економічних форм підприємництва, що відповідає ринковій спрямованості перетворень системи споживчої кооперації. Ці рекомендації враховано при розробці Концепції реформування споживчої кооперації Донецької області (довідка 004 № 1621 від 19.09.2002 р.).

Положення і висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі викладання курсів економічної теорії, економічної історії, історії підприємництва, історії і теорії кооперативного руху.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на наукових семінарах кафедр економічної теорії Донецького національного університету і Донецького інституту економіки і господарського права (ДІЕГП), на науковому семінарі професорсько-викладацького складу й аспірантів ДІЕГП (2002 р.), на Третій міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: реґіональні і соціальні аспекти” (Ялта-Форос, 14–16 вересня 1998 р.), на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми планування виробництва в умовах переходу до ринку” (1-3 жовтня 2002 р., м. Алушта). Положення і висновки дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях правління Донецької облспоживспілки.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено в 7 наукових роботах (загальний обсяг 3,35 друк. арк., особисто дисертанту належить 2,94 друк. арк.), з них 6 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,23 друк. арк., з яких особисто автору належить 2,84 друк. арк.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (183 найменування). Основна частина роботи містить 185 сторінок, включає 5 таблиць, 5 рисунків і 1 додаток.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність, визначено предмет, мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну і практичну цінність теоретичного дослідження, подано пропозиції і рекомендації.

У першому розділі “Економічний зміст власності споживчої кооперації” розглянуто особливості генези, змісту і розвитку власності споживчої кооперації. Для цього досліджено економічну сутність категорії власності. Оскільки даний аналіз набуває багатоаспектного характеру, необхідним стає використання функціонального підходу і дослідження такої функції власності, як нагромадження. Саме функціональний аспект аналізу власності як економічної категорії, що припускає дослідження механізму взаємодії відносин власності і процесу нагромадження, дає можливість пояснити генезу і розвиток власності, у тому числі власності споживчої кооперації.

Дослідження діалектичного взаємозв'язку між ефективністю нагромадження і функціонуванням власності дозволило трактувати нагромадження як динамічний фактор, що визначає розвиток форм і видів власності. В основі формоутворення власності лежать реальні процеси трансформації механізму нагромадження і характеру монопольного привласнення, що являють собою перехід від індивідуального привласнення і нагромадження до полісуб'єктного інтеґрованого нагромадження при збереженні відокремленого привласнення.

Застосування теорії прав власності до аналізу процесів перетворення відносин власності показало, що поряд з нагромадженням додатковим критерієм для диференціації форм і видів власності виступає структура прав власності, що реалізується в двох напрямках: власник-невласник і за обсягом прав самого власника. Перерозподіл правочинностей власності стає найважливішим фактором оптимізації нагромадження, оскільки дозволяє знизити сукупні трансакційні витрати. Загальною рисою колективної власності, що властива і споживчій кооперації, є прагнення до скорочення трансакційних витрат за допомогою делегування права використання об'єкта власності, права на набір найманих працівників, частково - права розпорядження доходами централізованому органу управління - правлінню споживчого товариства (споживчої спілки). Ось чому сучасне виробництво характеризується пріоритетом групових (колективних) форм і видів власності, до яких необхідно віднести і кооперативну власність, у т.ч. власність споживчої кооперації як історично першу.

Історико-генетичний аналіз власності споживчої кооперації дозволив виділити наступну особливість економічного змісту відносин власності споживчої кооперації: їх сутністю є монопольно відокремлене привласнення не засобів виробництва і доходів від їхнього функціонування, а споживчих благ. Принаймні, це було притаманне власності споживчої кооперації на початкових етапах її становлення (вихідної кооперативної власності). Споживчий кооператив, виступивши провідною формою зв'язку нових економічних суб'єктів, забезпечив реальне привласнення споживчих благ і тим самим самовідтворення відносин власності на основі нагромадження їхнього об'єкта.

Таким чином, відносини власності споживчої кооперації реалізуються у формі корисного ефекту від споживання благ, хоча будь-який корисний ефект від споживання, від користування, від зміни концепції управління, від реалізації економічного блага врешті решт одержує оцінку в грошовому вираженні. Причому дана форма економічної реалізації власності характерна для поточного, короткострокового періоду. У довгостроковій же перспективі формою реалізації виступає інтеґроване нагромадження, що забезпечує стійке, безперервне відтворення економічного інтересу колективного власника (споживчого кооперативу) у привласненні засобів і умов виробництва.

Отже, власність споживчої кооперації можна подати як сукупність економічних відносин, що складаються між споживчим кооперативом як колективним власником, його членами - співвласниками і суб'єктами реалізації власності - і найманими робітниками з приводу відокремлено-інтеґрованого привласнення споживчих благ, умов, засобів та результатів виробництва і розпорядження ними для забезпечення стійкого й ефективного нагромадження. В умовах зростання ступеня участі найманих робітників у створенні благ і доходу в процесі функціонування власності споживчої кооперації стає очевидним, що ефективність і повнота реалізації самої кооперативної власності залежить від оптимального співвідношення різних частин доходу, що розподіляється (прибутку, відсотків, що нараховуються на паї, заробітної плати).

У другому розділі дисертації “Власність споживчої кооперації в трансформаційній економічній системі” проаналізовано місце і роль власності споживчої кооперації в економічній структурі власності трансформаційної економіки України. Однією з ключових проблем моделювання ринкової економіки в нашій країні є створення рухливої економічної системи, у межах якої набувають можливості функціонування різні підприємницькі структури, що ґрунтуються на різних формах і видах власності. Споживча кооперація України, що функціонує одночасно як багатогалузева господарська структура і соціальна організація, поєднує більше 1,2 млн. пайовиків і обслуговує майже 12,3 млн. осіб населення, 9,7 млн. з яких проживає в сільській місцевості. Тому знищення чи саморуйнування даного складника економіки України фактично означало б ігнорування економічних і соціальних інтересів чверті населення країни.

Аналіз розвитку соціально-економічних відносин системи споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації дозволив виділити два фактори, що визначають динаміку цієї системи. До першого варто віднести модифіковані рочдейльські кооперативні принципи, що лежать в основі відносин кооперативної власності.

Другим фактором, що впливає на розвиток соціально-економічних відносин споживчої кооперації, став процес ринкової трансформації економічної системи України. Одночасний вплив трансформаційних потоків зовнішнього середовища в поєднанні з деформацією соціально-економічних відносин власності системи споживчої кооперації обумовив кризовий стан споживчої кооперації. В дисертаційному дослідженні у формалізованому вигляді подано напрямки впливу трансформаційної системи на економічні відносини споживчої кооперації, динаміка яких визначає зміни в механізмі функціонування власності споживчої кооперації, вимагають адекватних перетворень у структурі прав власності і спонукає використовувати форми господарювання, що відповідають ринковому середовищу (рис. 1).

Споживча кооперація не змогла уникнути трансформаційного падіння виробництва. Значно зменшилися обсяги багатогалузевої діяльності споживчої кооперації. У результаті її частка в роздрібному товарообігу України скоротилася з 21 % у 1993 році до 4,9 % у 2001 році, знизилися закупівлі сільськогосподарської продукції, промислове виробництво і будівництво. Фінансовий стан підприємств системи Укоопспілки у період з 1997 по 2001 р. залишався вкрай незадовільним – вони функціонували збитково, що вже саме по собі є неприпустимим у ринкових умовах. При цьому виявлено динаміку, яка свідчить, що збиткова діяльність зберігає затяжний характер.

Першочерговою проблемою реформування відносин власності споживчої кооперації при переході до змішаної економіки є відновлення статусу споживчої кооперації як реального власника, що монопольно користується факторами виробництва і розпоряджається фінансовими результатами їхнього застосування. Саме процес роздержавлення, розглянутий як ліквідація механізмів прямого державного управління економікою, створює економічні, фінансові і соціальні умови для відродження споживчої кооперації.

У дисертації обґрунтовано положення про те, що діяльність споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації економіки України повинна спиратися на кооперативне підприємництво. Поняття “кооперативне підприємництво” розуміється як така господарська діяльність, що здійснюється на свій страх і ризик, під свою майнову відповідальність суб'єктами споживчої кооперації, об'єднаними в кооперативи і їхні спілки, і відрізняється при цьому демократичним управлінням, соціальною спрямованістю, дотриманням кооперативних принципів і морально-етичних норм. В дисертаційному дослідженні обґрунтовано необхідність визнання кооперативного підприємництва в законодавчому порядку.

Удосконалення відносин власності і її організаційних форм у системі споживчої кооперації повинно бути націлене на відновлення і розвиток пайових відносин. Необхідно істотно підвищити роль паю як форми вкладення, на яку йде відповідний дохід, і яка дає можливість одержання визначених привілеїв (товарів, послуг і т.д.). Розв'язанню даної проблеми сприяє визначення і фіксація реальної частки пайовиків у власності споживчих товариств і інших кооперативних структур у процесі суб'єктної реструктуризації, що забезпечує роздержавлення власності споживчої кооперації.

Матеріальний субстрат кооперативної власності пайовиків повинен нарощуватися через відсотки (так званий відсоток із закупівель товарів і користування іншими послугами власних кооперативних підприємств), оскільки одержання доступних за ціною послуг і товарів не виключає одержання відсотків на пай, більше того, одержання відсотків свідчить про ефективну роботу споживчої кооперації. Очевидно, що не весь дохід буде розподілятися серед пайовиків, тому що він зростає і за рахунок праці найманих робітників споживчої кооперації. Але необхідно пам'ятати, що частка пайовиків повинна дозволяти їм активно брати участь в інвестиційному процесі.

На власне реформаційному етапі власність споживчої кооперації повинна одержати можливість найбільш ефективного функціонування в сучасних організаційних формах господарювання, адекватних ринковому середовищу. При цьому не повинні ігноруватися принципи кооперації, оскільки саме збалансованість економічного механізму (поєднання кооперативних принципів, кооперативних цінностей і підприємницького характеру діяльності) забезпечує споживчій кооперації соціально-економічну стійкість.

У третьому розділі “Напрями реформування власності споживчої кооперації в трансформаційній економіці України” розглянуто комплекс заходів, що здатні розв'язати проблеми забезпечення ефективності функціонування споживчої кооперації як господарської системи і соціальної організації, якій властиві специфічні соціально-економічні відносини в умовах трансформаційної економіки.

Ефективним механізмом реалізації економічних можливостей класичної кооперативної власності виступає зняття обмеження верхньої межі прибутку, що розподіляється, на внесений пай (у вигляді відсотка) і відновлення такої форми кооперативних виплат, як виплата купівельного відсотка в грошах. Одним з напрямків підвищення економічної ефективності саме класичної кооперативної власності може стати використання у діяльності споживчої кооперації таких організаційно-правових форм, як неакціонерні господарські товариства.

У зв'язку з цим на особливий інтерес заслуговують результати реформування соціально-економічних відносин у споживчих товариствах Донецької обласної споживчої спілки на основі створення командитних товариств. Така структура видається прийнятною для споживчих товариств, що стикаються з проблемою: знайти додаткові джерела поповнення оборотних коштів і при цьому зберегти за собою управління об'єктами кооперативної власності. Споживчі товариства повинні брати участь у командитних товариствах як засновники - повні товариші , а не як вкладники, інакше виникає загроза втрати кооперативної власності внаслідок відокремленості вкладників-командитистів від управління і неможливості впливати на прийняття господарських рішень.

Саме використання командитних товариств як нової для себе форми організації господарювання дозволило споживчій кооперації Донецької області досягти стійкості позитивної динаміки фінансових показників економічної діяльності (рис.2).

Рис. 2. Динаміка фінансових результатів організацій і підприємств системи Укоопспілки і системи Донецької облспоживспілки (млн. грн.)

Реалізована модель організаційних перетворень на основі командитних товариств дозволила вирішити головну поточну проблему - залучення коштів найманих робітників і пайовиків для формування оборотного капіталу, без якого неможливо забезпечити рентабельність підприємств і організацій споживчої кооперації.

Аналіз показників економічної діяльності командитних товариств у системі споживчої кооперації Донецької області (табл. 1) переконливо показує, що згадані вище організаційні структури є не тільки економічно ефективними, але й такими, що сприяють прискоренню процесу адаптації споживчої кооперації до ринкових умов.

Перспективи реформування власності споживчої кооперації повинні бути пов'язані з процесом акціонування кооперативних підприємств. Корпоративна форма організації кооперативного підприємництва саме і є тією формою, що, з одного боку, розширює базу залучення фінансових коштів, забезпечуючи мобілізацію капіталів, а з іншого, обмежує рівень ризику, що зростає у зв'язку з масштабними фінансовими вкладеннями.

Таблиця 1

Аналіз роботи нових структур (командитних товариств) у системі Донецької облспоживспілки в 1996-2001 р.

Роки 1996 1997 1998 1999 2000 2001

Кількість структур 106 141 173 160 155 273

Статутний фонд, тис. грн. 11713,5 4352,1 2917,3 3523,5 5156,0 2800,0

Пайовий фонд, тис. грн. 342,2 483,4 1359,0 2153,0

Питома вага в річному товарообігу системи, у % 23,9 25,0 40 35 47,8 63,9

Фінансовий результат, тис. грн. 225,0 390,6 1405,2 1145,7 752,0* 1197,0*

*Фінансовий результат після оподаткування

Акціонування як результативний спосіб реформування власності споживчої кооперації в трансформаційній економіці України не приведе до розмивання її кооперативної основи і, навпаки, буде сприяти її зміцненню і розвитку в тому випадку, якщо контрольні пакети акцій акціонованих підприємств системи споживчої кооперації будуть належати кооперативним власникам в особі споживчих товариств і споживчих спілок.

Система споживчої кооперації повинна розвивати франчизне співробітництво і активно брати участь у створенні нових для себе форм господарських об'єднань, таких, як концерни, консорціуми, холдинги, асоціації з постачання товарів виробничого і господарського призначення особистим підсобним і селянським господарствам, асоціації орендарів, сільськогосподарських кооперативів, асоціації оптової торгівлі тощо.

Та роль, яку споживча кооперація України відігравала і продовжує відігравати, незважаючи на труднощі перехідного періоду, робить її повноправним і активним учасником процесу реформування АПК країни. А оскільки система споживчої кооперації тривалий час розвивалася як органічна частина АПК, беручи участь у відтворенні його кінцевого продукту і, головним чином, у сфері обміну, то цілком природним стає її включення у створення агропромислово-фінансові групи (АПФГ).

Далі, розвиток корпоративної кооперативної власності повинен йти шляхом подальшого зміцнення інтеґраційних структур в акціонерних формах, зміцнення злиття промислового і фінансового капіталу, розвитку фондового ринку, що буде сприяти переростанню АПФГ у більш складні фінансово-промислові об'єднання з домінуючою позицією фінансово-кредитних інститутів і залежностей типу концерну чи холдингу.

Для забезпечення більш ефективного функціонування кооперативної корпорації типу холдингової системи доцільніше, щоб власне холдингом виступала компанія, що веде самостійні комерційні операції і володіє при цьому контрольними пакетами дочірніх компаній, тобто є діючою холдинговою компанією. Така функціональна структура дозволяє значно знизити для її учасників (споживчі товариства і підприємства) трансакційні витрати, що виникають у зв'язку з необхідністю вивчення ринків факторів виробництва і ринків збуту товарів та послуг. До складу кооперативної холдингової системи повинні входити власне підприємства споживчої кооперації, представники інших сфер кооперативного сектору національної економіки, як-то виробничі, постачальницько-збутові, сільськогосподарські, кредитні кооперативи, а також підприємства, чия господарська діяльність перетинається зі споживчою кооперацією. Природним стає і формування власної інфраструктури: виробничої, фінансової, науково-технічної, транспортної, покликаної обслуговувати підприємства, що входять до холдингової системи. Регулятором усього корпорованого співтовариства в межах холдингової системи може стати споживча спілка, що має досвід організації і координації діяльності споживчих товариств і підприємств споживчої кооперації.

Як головна компанія (холдинг) споживча спілка здатна здійснювати ряд функцій, пов'язаних із загальною підприємницькою діяльністю, забезпечувати централізацію і перерозподіл фінансових засобів учасників холдингової системи, коли це обумовлено економічною необхідністю і відповідає інтересам всіх учасників. Тим самим зникає дискусійність питання про правомірність власної господарської діяльності правлінь облспоживспілок і райспоживспілок.

Вихід із системної кризи, що породжена глибокою ринковою трансформацією соціально-економічних відносин у споживчій кооперації неможливий без удосконалення державного регулювання її діяльності. Практичні висновки дисертаційного дослідження набувають особливої актуальності у контексті запропонованих в Указі Президента України від 19 грудня 2000 року “Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі у реформуванні економіки України на ринкових началах” рекомендацій зі створення багатофункціональних товариств у системі споживчої кооперації, про можливість збільшення частки доходу, одержуваного членами кооперативу на додаткові (понад обов'язкові) внески, про необхідність внести зміни до Закону України “Про споживчу кооперацію” з метою більш органічного включення споживчої кооперації в систему конкурентних відносин, що формуються.

Таким чином, складна виробнича і фінансова ситуація у споживчій кооперації України, породжена як внутрішніми причинами, так і умовами перехідного стану національної економіки, вимагає розробки системи послідовних і взаємопов'язаних заходів з метою стабілізації її діяльності. Удосконалення в процесі реформування відносин власності форм взаємодії із державою, уточнення статусу споживчих товариств – це ключові напрямки вирішення проблеми відновлення довіри пайовиків до споживчої кооперації і підвищення її ролі в суспільстві

У заключній частині зроблено висновки про зміст і напрямки реформування власності споживчої кооперації в умовах трансформаційної економіки, викладено основні результати дисертаційного дослідження.

ВИСНОВКИ

1. Функціональний аспект характеристики власності як економічної категорії передбачає аналіз механізму взаємодії відносин власності та процесу нагромадження, який дозволяє пояснити генезу і розвиток власності. Власність реалізується перш за все у процесі власне виробництва і нагромадження, виступаючи їх умовою, іманентним атрибутом та економічним результатом. Тільки у процесі дійсного продуктивного привласнення суб'єкти виробництва і нагромадження утверджуються як такі, закріплюючи і відтворюючи свій економічний стан і в фазах розподілу, обміну та споживання.

2. Збереження і динамічний розвиток вітчизняної системи споживчої кооперації на всіх рівнях - від споживчого товариства до споживчих спілок і їхніх об'єднань - безпосередньо й у першу чергу пов'язані з вирішенням питань про реформування власності споживкооперації. Сутністю власності споживчої кооперації є монопольно відокремлене привласнення насамперед споживчих благ. Привласнення споживчих благ відбувається в межах споживчого кооперативу, чим забезпечується самовідтворення відносин кооперативної власності на основі нагромадження її матеріального субстрату. Перехід до багатогалузевої діяльності і використання найманої праці на кооперативних підприємствах пов'язує розвиток власності споживчої кооперації не тільки зі сферою обігу і споживання, а і з іншими сферами суспільного виробництва. Таким чином, власність споживчої кооперації на сучасному етапі функціонує на основі безпосереднього поєднання найманої праці з засобами виробництва, що привласнюються колективним власником. У зв'язку з чим у структурі власних засобів споживчої кооперації переважають не кошти пайовиків (пайові внески), а виробничі фонди. Однак, привласнення умов і засобів виробництва залишається вторинним щодо привласнення споживчих благ. Безперервність невиробничого привласнення споживчих благ при цьому забезпечується на основі інтегрованого нагромадження умов, засобів і результатів виробництва. У межах власності споживчої кооперації спостерігається перехід від індивідуального привласнення і нагромадження до полісуб'єктної відокремлено-інтегрованої форми привласнення і нагромадження.

3. Кризовий стан системи української споживчої кооперації, у якому вона опинилася в першій половині 90-х років XX століття, виявився результатом взаємодії негативних наслідків процесу одержавлення, що стає неминучим в адміністративно-командній економіці, і умов макроекономічного середовища, що характеризуються трансформаційною кризою. У результаті одержавлення було підірвано основу соціально-економічних відносин споживчої кооперації - пайові відносини, відбулося знеособлення кооперативної власності, відокремлення її від пайовика і втрата нею економічних і соціальних функцій.

4. Доцільним постає виділення двох етапів виведення споживчої кооперації з кризи. На першому етапі забезпечується ліквідація наслідків процесів одержавлення власності споживчої кооперації, насамперед відновлення пайових відносин у результаті суб'єктної реструктуризації. Якщо подати суб'єктну реструктуризацію як своєрідну щодо кооперативної власності специфікацію прав власності, то можливим стає визначення реальної частки пайовиків у власності споживчих товариств та інших кооперативних структур. На другому етапі, що трактується як власне реформаційний, відбувається впровадження в систему споживчої кооперації нових підприємницьких організаційно-правових форм. Завдяки цьому власність споживчої кооперації набуває можливості найбільш ефективно реалізуватися в ринковому середовищі, що формується, забезпечуючи максимізацію вигод у міру вирішення економічних і соціальних завдань, які стоять перед споживчою кооперацією.

5. Використання в процесі кооперативного господарювання в умовах ринкової трансформації економіки України принципів підприємництва у поєднанні з модифікованими кооперативними принципами дає підставу для розвитку кооперативного підприємництва.

6. В умовах ринкової трансформації української економіки механізм реформування соціально-економічних відносин системи споживчої кооперації повинен передбачати використання підприємницьких організаційно-правових і організаційно-економічних форм, що враховують специфіку кооперативної власності. Аналіз фактичних даних щодо системи споживчої кооперації Донецької області підтвердив правомірність інституціональних перетворень кооперативних підприємств на основі утворення господарських товариств (командитних товариств, акціонерних товариств), участі кооперативних організацій і підприємств в агропромислово-фінансових групах (АФПГ). Такі господарські структури спроможні забезпечити вихід споживчої кооперації з тривалої кризи, активізувати господарську і соціальну діяльність споживчої кооперації в умовах ринкового середовища, що формується, перетворити споживчу кооперацію на конкурентоспроможного економічного суб'єкта.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

Опубліковано в наукових фахових виданнях:

1. Кулиш А.Б., Юрманова Е.А., Гавриленко Ю.Н. Финансовое обеспечение реформирования форм собственности//Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк, ДонГУ, 1999. - С.39-44. (Здобувачем окреслено основні проблеми, що виникають у системі соціально-економічних відносин споживчої кооперації в умовах перехідного періоду).

2. Кулиш А.Б., Юрманова Е.А. Организационные формы потребительской кооперации и инвестиционная деятельность//Финансы, учет, банки. Сб. науч. тр. Общ. ред. П.В. Егорова. - Донецк, ДонГУ, 2000. - С.42-47. (Здобувачем аналізуються інвестиційні можливості різновидів власності споживчої кооперації).

3. Юрманова Е.А. Социально-экономические аспекты реформирования собственности потребительской кооперации в транзитивной экономике Украины//Економіка промисловості. - 2001. - №3. - С.139-144.

4. Юрманова Е.А., Струченков В.Н. Преобразование отношений собственности потребительской кооперации в условиях экономических реформ//Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Гол. ред. д.е.н., проф. Покотілов А.А. - Випуск 143. - Дніпропетровськ, ДНУ, 2002. - С. 64-75. (Здобувачем обґрунтовано можливість застосування в споживчій кооперації нетрадиційних організаційно-правових і організаційно-економічних форм господарювання).

5. Юрманова Е.А. Место собственности потребительской кооперации в структуре трансформационной экономической системы Украины//Вісник Донецького університету. - Серія “Економіка і право”. - Донецьк: ДонНУ. - 2002. - № 1. - С. 125-133.

6. Юрманова О.О. Проблеми використання нових форм господарювання в системі споживчої кооперації//Вісник Технологічного університету Поділля. - Серія “Економічні науки”. - Хмельницький, 2002. - Частина 2, том 2. - С. 193-197.

Опубліковано за матеріалами конференцій:

7. Кулиш А.Б., Юрманова Е.А. Распределение доходов в кооперативном секторе экономики (опыт кооперативов стран ЄС)//Матеріали Третьої міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: регіональні і соціально-економічні аспекти”. - Ялта-Форос, 14-16 вересня 1998 р. - С. 176-178. (Здобувачем проаналізовано основні принципи діяльності кооперативних підприємств країн ЄС).

АНОТАЦІЯ

Юрманова О.О. Реформування власності споживчої кооперації в трансформаційній економіці України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.01.01 - Економічна теорія. Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2003.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню процесу реформування власності споживчої кооперації як визначальної умови забезпечення ефективного функціонування даної господарської і соціальної системи в умовах ринкової трансформації національної економіки. Здійснено аналіз економічного змісту власності споживчої кооперації з погляду теорії нагромадження, відповідно до якої нагромадження трактується як динамічний фактор становлення й еволюції форм і видів власності. Досліджено особливості економічної реалізації власності споживчої кооперації в умовах ринкової і трансформаційної економіки. Обґрунтовано напрямки реформування власності споживчої кооперації, що забезпечили б функціонування споживчої кооперації як фактору соціалізації трансформаційної економіки України. Запропоновано конкретні заходи щодо реформування власності споживчої кооперації, які націлені на зростання ефективності функціонування споживчої кооперації і посилення її соціальної спрямованості. На основі аналізу взаємодії власності і форм організації господарювання розроблено рекомендації щодо використання підприємницьких організаційно-правових форм у системі споживчої кооперації з метою забезпечення ефективного функціонування кооперативної власності.

Ключові слова: нагромадження, теорія прав власності, кооперативний сектор, кооперативна власність, власність споживчої кооперації, споживче товариство, роздержавлення, суб'єктна реструктуризація, кооперативне підприємництво, акціонерні та неакціонерні господарські товариства.

АННОТАЦИЯ

Юрманова Е.А. Реформирование собственности потребительской кооперации в трансформационной экономике Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. Донецкий национальный университет Министерства образования и науки, Донецк, 2003.

Диссертационная работа посвящена исследованию процесса реформирования собственности потребительской кооперации как определяющего условия обеспечения эффективного функционирования данной хозяйственной и социальной системы в условиях рыночной трансформации национальной экономики. Осуществлен анализ экономического содержания собственности потребительской кооперации с точки зрения теории накопления, в соответствии с которой накопление трактуется как динамический фактор становления и эволюции форм и видов собственности.

Применение теории прав собственности к анализу процессов преобразования отношений собственности позволило выявить, что наряду с накоплением дополнительным критерием для дифференциации форм и видов собственности является сама структура прав собственности в той или иной форме присвоения, реализующаяся в двух направлениях: собственник-несобственник и по объему прав самого собственника.

Исследованы особенности экономической реализации собственности потребительской кооперации в условиях рыночной и трансформационной экономики. В диссертации обосновано положение о том, что деятельность потребительской кооперации в условиях рыночной трансформации экономики Украины должна основываться на кооперативном предпринимательстве. Вводится в научный оборот понятие “кооперативное предпринимательство”. Указывается на необходимость признания кооперативного предпринимательства в законодательном порядке.

Обоснованы направления реформирования собственности потребительской кооперации, которые обеспечили бы функционирование потребительской кооперации в качестве фактора социализации трансформационной экономики Украины. Действенным механизмом реализации экономических возможностей классической кооперативной собственности представляется снятие ограничения верхнего предела распределяемой прибыли на внесенный пай (в виде процента) и восстановление такой формы кооперативных выплат как выплата покупательского процента в деньгах. Одним из направлений повышения экономической эффективности именно классической кооперативной собственности предлагается использование в деятельности потребительской кооперации таких организационно-правовых форм, как неакционерные хозяйственные общества.

Перспективы реформирования собственности потребительской кооперации связаны с процессом акционирования кооперативных предприятий. Корпоративная форма организации кооперативного предпринимательства выступает той формой, которая, с одной стороны, позволяет расширить базу привлечения финансовых средств, обеспечивая мобилизацию капиталов, а с другой, ограничивает уровень риска, возрастающего в связи с масштабными финансовыми вложениями.

Поскольку система потребительской кооперации длительное время развивалась как органическая часть АПК, принимая участие в воспроизводстве его конечного продукта и, главным образом, в сфере обмена, то вполне естественной становится ее включенность в создание агропромышленно-финансовых групп. Дальнейшее развитие корпоративной кооперативной собственности должно идти по пути укрепления интеграционных структур в акционерных формах, упрочения слияния промышленного и финансового капитала, что будет способствовать перерастанию АПФГ в более сложные финансово-промышленные объединения с доминирующей позицией финансово-кредитных институтов и зависимостей типа концерна или холдинга.

В состав кооперативной холдинговой системы должны входить собственно предприятия потребительской кооперации, представители других сфер кооперативного сектора национальной экономики, как-то производственные, снабженческо-сбытовые, сельскохозяйственные, кредитные кооперативы, а также предприятия, чья хозяйственная деятельность пересекается с потребительской кооперацией. Естественным становится и формирование собственной инфраструктуры: производственной, финансовой, научно-технической, транспортной, призванной обслуживать предприятия, входящие в холдинговую систему. Регулятором всего корпорированного сообщества в рамках холдинговой системы может стать потребительский союз, обладающий опытом организации и координации деятельности потребительских обществ и предприятий потребительской кооперации.

Ключевые слова: накопление, теория прав собственности, кооперативный сектор, кооперативная собственность, собственность потребительской кооперации, потребительское общество, разгосударствление, субъектная реструктуризация, кооперативное предпринимательство, акционерные и неакционерные хозяйственные общества.

Annotation

Yurmanova H. A. Reforming of the Consumers' Cooperatives' Property In The Transforming Economy of Ukraine. – Manuscript.

Economic Sciences Candidate Dissertation On Specialty 08. 01. 01 –Economic Theory. Donetsk National University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2003.

The dissertation is devoted to the research of the consumers' cooperatives property reforming as a determining condition of providing effective functioning of the given economic and social system in the conditions of the market transformation of the national economy. The analysis of the economic content of the consumers' cooperatives' property from the point of view of the accumulation theory in accordance with which the accumulation is treated as a dynamic factor of the formation and evolution of the property forms has been made. The genesis of the consumers' cooperatives' property in the context of foreign experience of the consumers' cooperation functioning and evolution of the property relations in the consumers' cooperatives has been examined. The trends of reforming of consumers' cooperatives' property which would provide functioning of consumers' cooperatives as a factor of socialization of the Ukrainian transforming economy have been substantiated. The concrete measures on reforming the consumers' cooperatives' property which are aimed to the growth of the consumers' cooperatives' effectiveness and strengthening of its social trend have been suggested. The recommendations on the usage of the entrepreneurial organizational-legal forms in the system of consumers' cooperatives with the aim of effective cooperatives' property functioning on the base of the analysis of the