ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ЯЦЕНКО Таміла Олексіївна

УДК 373.5.016:821.161. 2:37.018.1 (=161.2)

РОДИННЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 5-8 КЛАСІВ

У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

13.00.02 – теорія і методика навчання

(українська література)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Волошина Ніла Йосипівна,

Інститут педагогіки АПН України,

завідувач лабораторії літературної освіти.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Свідер Полікарп Іванович,

Кам’янець-Подільський державний

університет,

професор кафедри української літератури;

кандидат педагогічних наук, доцент,

Жила Світлана Олексіївна,

Чернігівський державний педагогічний

університет імені Т.Г.Шевченка,

доцент кафедри етнології.

Провідна установа: Національний педагогічний

університет імені М.П.Драгоманова,

кафедра методики викладання української мови

та літератури, Міністерство освіти

і науки України, м. Київ.

Захист відбудеться 3 грудня 2003 р. о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 26. 452. 02 в Інституті педагогіки АПН України

(04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий 3 листопада 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. В умовах оновлення національної системи освіти України особливо актуальною постає потреба відродження традицій українського родинного виховання як духовно-морального джерела становлення особистості, ефективного засобу формування національної свідомості, утвердження норм і цінностей української ментальності.

За змістом, метою, завданнями та шляхами їх реалізації родинне виховання має національний характер. Про необхідність збереження і вдосконалення національних традицій родинного виховання дітей і молоді, забезпечення принципу наступності та спадкоємності поколінь, організацію родинного виховання як важливої ланки навчально-виховного процесу сучасної національної школи наголошується у Державній національній програмі „Освіта. (Україна ХХІ століття)”.

„Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті” визначає стратегію та основні напрями розвитку сучасної освіти, серед яких пріоритетними є виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, збереження і збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь, формування національних і загальнолюдських цінностей.

У пошуках оптимальних підходів до розв’язання цих завдань сучасній національній школі належить найповніше використовувати виховний потенціал предметів гуманітарного циклу, серед яких чільне місце займає література. Шкільна програма з української літератури рекомендує художні твори, зміст яких спрямований на виховання в учнів любові й пошани до батьків, рідних, глибокого відчуття єдності родинних зв’язків, гордості за свій родовід, відповідальності за честь родини, прагнення зберігати її традиції і жити за нормами традиційної родинної моралі. Родинознавчий підхід до вивчення цих творів передбачає широке ознайомлення школярів зі здобутками родинного виховного досвіду українського народу, виявлення ефективних методів і прийомів родинного виховання учнів засобами художнього слова.

Спроби аналізу ролі родинних традицій у вихованні молодого покоління знаходимо у працях літописців та педагогів Київської Русі, зокрема митрополита Іларіона Київського, князя Володимира Мономаха та інших.

Окремі аспекти сімейного виховання на принципах природовідповідності, культуровідповідності, народності досліджували та втілювали в життя українські педагоги і філософи Є.Славинецький, С.Полоцький, П.Беринда, Г.Галятовський, Ф.Прокопович, Г.Сковорода, О.Духнович, К.Ушинський.

У царині національно-етнографічних витоків та особливостей української родини, її звичаєво-обрядової культури напрацьовано ґрунтовний матеріал дослідниками другої половини ХІХ століття – М.Грушевським, П.Чубинським, М.Дерлицею, Н.Загладою.

Значущість родинних цінностей у вихованні підростаючого покоління підкреслювали педагоги і письменники кінця ХІХ - першої половини ХХ століття М.Володкевич, Т.Лубенець, І.Огієнко, С.Русова, Я.Чепіга, Леся Українка, І.Франко. Питання сімейного виховання цікавили їх у плані громадянської відповідальності родини за виховання дитини як корисного члена суспільства.

Серед розроблених А.Макаренком та В.Сухомлинським питань розумового, трудового, морального, естетичного і фізичного виховання молодої людини особлива увага приділялася реалізації виховного потенціалу сім’ї.

Проблеми традиційного родинного виховання українців були предметом дослідження вчених діаспори Г.Ващенка, І.Гончаренка, А.Горохович, О.Кульчицького, І.Музички, І.Нагаєвського, Б.Цимбалістого, М.Чарторийського, М.Шлемкевича. Український виховний ідеал, сформульований Г.Ващенком, став для педагогів головним орієнтиром в усвідомленні мети і завдань родинних виховних традицій.

У сучасних історико-педагогічних розвідках С.Бабишина, З.Болтарович, О.Вишневського, Т.Мацейків, В.Мосіяшенка, В.Постового, Ю.Руденка, О. Семеног, Р.Скульського, Є.Сявавко, П.Щербаня розглянуто історію розвитку українського родинного виховання, розкрито вплив виховних традицій на становлення особистості. Прогресивні здобутки національної родинної педагогіки на основі фольклорних, народознавчих і соціологічних матеріалів розкрито в працях М.Стельмаховича. Історико-етнографічні, культурологічні дослідження сімейних звичаїв і обрядів здійснюються сучасними дослідниками В.Конвай, О.Кравець, Г.Лозко, А.Пономарьовим, В.Пригорницьким, М.Ткачом, Р.Чмеликом.

Різні аспекти проблеми виховання дітей та молоді на основі народних виховних традицій, зокрема і родинних, досліджували Т.Ільїна, Г.Кловак, Г.Майборода, О.Маленицька, Ю.Підборський, Л.Повалій, О.Семеног, Г.Сутріна, І.Таран, Л.Юда, С.Ярмоленко та ін.

Проблеми психології родинних взаємин на різних вікових етапах розвитку і становлення особистості висвітлено в працях психологів І.Беха, Л.Божович, М.Боришевського, Т.Драгунової, О.Ковальова, І.Кона, Г.Костюка, Р.Нємова, Д.Ніколенка, Л.Проколієнко та ін.

Психологічні закономірності формування духовно-моральних цінностей засобами літератури знайшли відображення в дослідженнях Л.Жабицької, О.Никифорової, Н.Молдавської.

У сучасному літературознавстві простежуються спроби аналізу творів національної літератури у контексті родинної тематики, духовно-моральних, соціально-психологічних, емоційних та інших аспектів міжпоколінних взаємин у сім’ї. Тема родинного життя літературних героїв стала предметом уваги літературознавців Н.Бернадської, Г.Грабовича, Г.Клочека, Р.Мовчан, В.Неділька, П.Свідера, В.Шевчука.

Методичний аспект досліджуваної проблеми частково відображено в працях В.Стоюніна, О.Острогорського, М.Рибникової, В.Голубкова, Т.Бугайко і Ф.Бугайка, Г.Гуковського, О.Мазуркевича. Питанням використання виховного потенціалу творів про родину в процесі вивчення української літератури приділяють увагу сучасні методисти Н.Волошина, Є.Пасічник, Б.Степанишин.

Окремі аспекти проблеми родинного виховання учнів засобами художнього слова розкрито в дисертаційних роботах. Формування родинно-національних цінностей школярів у процесі вивчення української літератури у взаємозв’язках з народознавством досліджувала Ж.Свірська (1996 р.); проблему морально-етичного виховання учнів на традиціях українського народу, зокрема і родинних, розглядала Л.Драчук (2000р.); методику формування національного характеру через актуалізацію архетипів підсвідомого українського етносу (землі, матері, батька, дому) розробляла Г.Бійчук (2003р.). Проте в цілому зазначена проблема в методиці літератури залишається невивченою.

Критичний аналіз науково-методичної літератури дає підстави зробити висновок про відсутність системного підходу до розкриття проблеми родинного виховання учнів на уроках літератури у єдності: цінності родинних виховних традицій – виховна функція художньої літератури – становлення молодої людини як особистості. Невизначеними є психолого-педагогічні умови ефективності родинного виховання учнів у практиці шкільного вивчення літератури, потребують розкриття шляхи і засоби роботи над художніми творами, в яких відображено традиції родинного виховання, вивчення – досвід роботи вчителів-практиків у контексті досліджуваної проблеми. Актуальність, недостатня теоретична і методична розробленість проблеми зумовили вибір теми дослідження “Родинне виховання учнів 5-8 класів у процесі вивчення української літератури”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане як складова комплексної теми „Науково-методичне забезпечення реалізації Концепції літературної освіти в середній загальноосвітній школі”, над якою працювала лабораторія літературної освіти Інституту педагогіки АПН України (реєстраційний № 0100U000046).

Об’єкт дослідження – навчально-виховний процес на уроках української літератури в 5-8 класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – методика родинного виховання учнів 5-8 класів засобами художнього слова.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та апробації методичної системи, спрямованої на засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій у процесі аналізу творів української літератури про родину.

Зміст і спрямованість дослідження визначили його гіпотезу: засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій у процесі вивчення художніх творів української літератури буде ефективним, якщо:

- реалізація методики родинного виховання учнів засобами художнього слова носитиме системний характер;

- застосовуватимуться оптимальні методи, прийоми і форми опрацювання художніх творів, у яких відображене традиційне родинне виховання;

- розроблена методична система передбачатиме формування в учнів умінь аналізу художнього тексту в родинознавчому аспекті;

- моделюватимуться навчальні ситуації, спрямовані на активізацію творчої уяви, асоціативного мислення школярів з опорою на їхній родинний досвід.

Мета і гіпотеза дослідження обумовили розв’язання таких завдань:

- проаналізувати психолого-педагогічні, етнографічні, культурологічні, літера-турознавчі та методичні джерела з досліджуваної проблеми;

- вивчити стан проблеми у шкільній практиці, виявити ступінь сформованості в учнів умінь аналізувати художній твір у контексті цінностей родинних виховних традицій;

- визначити ефективні педагогічні умови засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій, відображених у художніх творах

- розробити й обґрунтувати методичну систему родинного виховання учнів у процесі вивчення творів української літератури про родину;

- перевірити ефективність пропонованої методики.

Методологічною основою дослідження є: праці педагогів, психологів, етнографів, культурологів про пріоритетну роль родинного виховання у духовно-моральному становленні особистості; літературознавчі праці про твори українського письменства на тему родини як одну із складових загальнонаціонального літературного процесу; основні положення психолого-педагогічних праць про особливості сприймання учнями-підлітками художніх текстів; досягнення педагогіки в галузі дослідження процесу виховання як системи; праці методистів про виховну роль літератури та ефективні засоби виховного впливу на учнів під час аналізу художніх творів.

У процесі розв’язання зазначених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз і синтез психолого-педагогічних, етнографічних, культурологічних, літературознавчих та методичних джерел з означеної проблеми, вивчення навчальних програм і підручників, узагальнення педагогічного досвіду з метою з’ясування стану та основних підходів до розв’язання досліджуваної проблеми в науці й практиці роботи вчителів-словесників;

- емпіричні: бесіди з учителями й учнями, анкетування; педагогічні спостереження й аналіз уроків літератури в контексті досліджуваної проблеми; аналіз усних, письмових відповідей та творчих робіт учнів; констатуючий зріз та формуючий експеримент; статистичний аналіз результатів дослідного навчання.

Експериментальною базою дослідження стали 15 середніх навчальних закладів: ЗОШ І-ІІІ ступенів №76, №206, спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ступенів №196 м.Києва, Київська гімназія східних мов №1, Петропавлівсько-Борщагівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, Софіївсько-Борщагівська спеціалізована ЗОШ І-ІІІ ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів, ЗОШ І-ІІІ ступенів №4 м.Вишневого Києво-Святошинського району Київської області, ЗОШ І-ІІ ступенів №2-ліцей м.Глухова, Українська гімназія №1, ЗОШ І-ІІІ ступенів №10 м.Івано-Франківська, Калуська гімназія, Шешорська ЗОШ І-ІІІ ступенів Косівського району Івано-Франківської області, Сім’янівська ЗОШ І-ІІІ ступенів Конотопського району Сумської області, спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №17 м.Черкас та ЗОШ І-ІІІ ступенів №20 м.Чернігова. На різних етапах експериментом було охоплено 799 учнів 5-8 класів.

Дослідження проводилося протягом трьох етапів.

На першому етапі (1995-1996 рр.) опрацьовувалися психолого-педагогічні, етнографічні, культурологічні, літературознавчі та методичні джерела, вивчався й аналізувався педагогічний досвід з досліджуваної проблеми; проводився науково обґрунтований відбір родинних традицій для навчально-виховних цілей; визначалися вихідні теоретичні положення; формулювалися й уточнювалися об’єкт, предмет, мета, робоча гіпотеза та завдання дослідження.

На другому етапі (1996-1998 рр.) проводився констатуючий зріз та аналізувались його результати, розроблялася методика формуючого експерименту.

На третьому етапі (1999-2003 рр.) здійснювалося експериментальне навчання, вносилися зміни і корекція в розроблену методику, аналізувалися та узагальнювалися проміжні й кінцеві результати педагогічного експерименту, формулювалися та уточнювалися основні висновки та положення, оформлявся текст дисертації.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає:

- у науковому обґрунтуванні методичної системи родинного виховання учнів 5-8 класів на уроках української літератури;

- у визначенні ефективних педагогічних умов засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій, відображених у художніх творах;

- у розробці методики формування вмінь аналізувати художній твір у родинознавчому аспекті.

Практичне значення результатів дослідження полягає у впровадженні в навчально-виховний процес методичної системи, яка сприяє свідомому засвоєнню учнями цінностей родинних виховних традицій під час аналізу творів української літератури, використання її для вдосконалення шкільних програм і підручників.

Вірогідність висновків і результатів дослідження забезпечується обґрунто-ваним методологічним підходом до розв’язання проблеми, опорою на сучасні досягнення психолого-педагогічної та методичної думки з узагальненням педагогічного досвіду, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів дослідження, адекватних його предмету, меті і завданням, перевіркою експериментальних матеріалів у процесі впровадження в педагогічну практику, кількісним і якісним аналізом результатів, одержаних під час апробації методичної системи.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися на базі низки шкіл м. Києва та Київської області, м. Глухова, м. Івано-Франківська та Івано-Франківської області, Сумської області, м. Черкас, м. Чернігова. Наукові результати дисертації повідомлялися і обговорювалися на засіданнях лабораторії літературної освіти та в доповідях на звітних науково-практичних конференціях Інституту педагогіки АПН України (1997-2003 р.р.), всеукраїнських науково-практичних конференціях „Сучасні проблеми вивчення фольклору та літератури у вищих та середніх навчальних закладах” (Мелітополь-Київ, 1996 р.), „Зміст і структура шкільної літературної освіти” (Глухів, 2002 р.); публікаціях у фахових журналах, науково-методичних збірниках, колективному навчально-методичному посібнику та виступах на засіданнях методичних об’єднань учителів-словесників загально-освітніх навчальних закладів.

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в 17 публікаціях, з яких 16 – у науково-методичних журналах та збірниках, 1 – у колективному навчально-методичному посібнику.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 3 додатків. Загальний обсяг роботи – 231 сторінка, з них 202 – основного тексту (в тому числі 6 таблиць). Бібліографія містить 278 найменувань.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову значущість; визначено об’єкт, предмет і мету дослідження; сформульовано гіпотезу та завдання роботи, її методи та етапи; визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів та можливості їх впровадження у шкільну практику.

У першому розділі – „Теоретичні засади проблеми родинного виховання” – визначено методологічні засади експериментальної роботи, розглянуто проблему родинного виховання у психолого-педагогічних, етнографічних, культурологічних та літературознавчих джерелах.

Критичний аналіз філософсько-педагогічної літератури дає підстави зробити висновок, що більшість дослідників (Г.Сковорода, О.Духнович, К.Ушинський, І.Огієнко, В.Сухомлинський, Г.Ващенко, І.Гончаренко, І.Музичка та ін.) розглядає питання родинного виховання особистості у контексті національного виховання, орієнтуючись на традиційний виховний ідеал української сім’ї.

На основі аналізу наукових праць із досліджуваної проблеми (Т.Мацейків, Ю.Підборський, О.Семеног, М.Стельмахович, Є.Сявавко, П.Щербань, Л.Юда та ін.) українське родинне виховання трактується як традиційне і є системою вироблених українським народом принципів, форм, методів і прийомів виховання дітей та молоді в сім’ї, які передаються від покоління до покоління й засвоюються як певні духовно-моральні цінності та настанови, виховні традиції, норми поведінки, знання, вміння та навички, набуті українцями в процесі сімейного життя. Духовно-моральні цінності та ідеали, пов’язані з народним світоглядом, мораллю та релігією українського народу, є стрижнем родинних виховних традицій, в яких реалізуються основні принципи виховання: природовідповідність, гуманізм, культуровід-повідність, урахування вікових, статевих, індивідуальних особливостей, систематич-ність впливів, утвердження оптимізму, прилучення до праці, виховання в колективі. Згідно з твердженнями психологів (І.Бех, М.Боришевський, О.Ковальов, І.Кон, Г.Костюк та ін.) виховні традиції родини виробляють в особистості певну спрямо-ваність поведінки, зумовлену відповідною духовно-моральною мотивацією дій.

Аналіз літературно-критичних праць у контексті досліджуваної проблеми засвідчив антитезність її історико-літературних оцінок. У радянському літературо-знавстві переважав пангносеологічний підхід до інтерпретації творів на родинну тематику, на підставі якого різні аспекти сімейного життя літературних героїв свідомо фальсифікувалися у дусі ідеологічних постулатів. В останні роки з’явилися окремі синтетичні огляди (Г.Клочек, П.Свідер), розділи монографій, статті (Р.Мовчан, В.Неділько, В.Шевчук) про родинне життя літературних героїв, по-новому прочитується класична художня спадщина про родинні взаємини (Г.Грабович, Т.Гундорова, Р.Міщук).

Аналіз художнього тексту в родинознавчому аспекті дає змогу вчителеві-словесникові активізувати процес засвоєння учнями сформованих і перевірених часом цінностей родинних виховних традицій і відповідною мірою впливати на формування особистісних якостей учнів. Саме на таких позиціях ґрунтується наш підхід до розв’язання проблеми родинного виховання на уроках української літератури у 5-8 класах загальноосвітньої школи. Родинне виховання в дослідженні розкривається на матеріалі аналізу епічних творів, оскільки їх вивчення складає значну частину шкільної програми з літератури. Крім того, вивчення ліричних і драматичних творів потребує інших методичних підходів, пов’язаних зі специфікою цих літературних родів. Основна увага в дисертації приділяється вивченню духовно-моральних (міжпоколінних, релігійних), родинно-трудових, родинно-естетичних виховних традицій, відображених у художніх творах.

У другому розділі – „Проблема родинного виховання учнів у методиці викладання української літератури” – висвітлено стан означеної проблеми у науково-методичній, навчальній літературі та шкільній практиці.

Аналіз методичних праць, програм і чинних підручників з української літератури виявив, що проголошена сучасними вченими-методистами (Н.Волошина, Є.Пасічник, Б.Степанишин та ін.) орієнтація на родинний виховний ідеал і пов’язані з ним освітньо-виховні завдання вивчення літератури в методиці викладання розглядаються побіжно. Незважаючи на значно оновлений в умовах реформування літературної освіти добір художніх творів на тему родини, ще не створено комплексної системи їх розгляду в контексті цінностей родинних виховних традицій. У біографічних матеріалах чинних підручників достатньою мірою висвітлюється питання впливу родинного оточення на становлення особистості письменника. Проте часто порушується зв’язок між дидактичним матеріалом і методичним апаратом, у якому недостатньо передбачено запитань і завдань, спрямованих на формування вмінь аналізувати художній текст у родинознавчому аспекті. Недостатня кількість запитань і завдань проблемно-пошукового характеру робить процес засвоєння учнями виховного потенціалу творів про традиції родинного виховання логічно незавершеним.

Констатуючий експеримент проводився у два етапи. На першому етапі передбачалося встановити: стан обізнаності учнів з виховними традиціями української родини та історією власного родоводу; ставлення вчителів-словесників до виховних традицій української родини як ефективного засобу родинного виховання учнів на уроках української літератури та рівень їхньої компетенції щодо опрацювання навчального літературного матеріалу в родинознавчому контексті.

Анкетування засвідчило непідробний інтерес школярів до питання традиційного родинного виховання українців, що є переконливим доказом важливості досліджуваної проблеми. Значна більшість респондентів (82,3%) акцентувала на пріоритетній ролі родини у вихованні, формуванні характеру людини, її особистісних рис. Аналіз одержаної інформації засвідчив низький рівень учнівських знань про українські родинні виховні традиції та наявність різних підходів до розуміння їх сутності. Діти (54,4%) називали побутові традиції, які найчастіше доводиться спостерігати в житті: родильні й весільні звичаї та обряди, релігійні престольні, храмові свята. У результаті анкетування було помічено поверхове розуміння учнями (60,2%) сутності традицій духовно-морального виховання дітей у сім’ї; у системі його цінностей підлітки найчастіше відзначали любов і пошану до батьків. Лише незначна група опитаних (17,5%) виокремила трудові та естетичні виховні традиції.

Під час дослідження припускалось, що учні мало цікавляться історією власного роду. Однак результати анкетного опитування засвідчили помилковість припущення і виявили, що лише 12,3 % учнів не володіють інформацією про родовідну біографію. Відповіді респондентів засвідчили глибокий інтерес і позитивне емоційне сприймання (87,7 %) історій і переказів про власний родовід. Анкетування показало, що в сучасних умовах традиції збереження пам’яті родоводу є дієвішими в західному регіоні України.

Результати емпіричного дослідження дали змогу констатувати, що із 40 опитаних учителів більшість виявляє розуміння сутності та педагогічних функцій родинних виховних традицій, проте рівень власної компетенції щодо аналізу творів у родинознавчому аспекті оцінює як недостатній (55,7%). Аналізуючи художні твори про родину, словесники не ставлять за мету характеризувати вчинки і поведінку літературних героїв у контексті традиційної родинної моралі, а роблять акценти лише на змістові матеріалу. Як наслідок – низький загальний рівень засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій, відображених у художніх творах.

Проблема родинного виховання учнів у процесі вивчення української літератури потребувала визначення критеріїв і показників ефективності пропонованої методики, які розроблялися з урахуванням механізму засвоєння суспільно-історичного досвіду, сукупності знань, моральних норм і правил поведінки. Дослідники П.Гальперін, І.Ільясов, В.Крутецький, С.Рубінштейн, П.Якобсон та ін. відзначають компонентність цього процесу, який охоплює сприйняття, розуміння, усвідомлення, формування вмінь, застосування їх на практиці.

В основу критеріїв ефективності пропонованої методики покладено ступінь засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій, який виявляється у сформованих уміннях аналізувати художній текст у родинознавчому аспекті, а саме:

- характеризувати образи-персонажі літературного твору з умотивуванням їхніх вчинків та поведінки в різних обставинах відповідно до цінностей традиційного родинного виховання;

- аргументувати власні судження з приводу прочитаного твору на рівні усвідомлення цінностей родинних виховних традицій;

- виражати особистісне ставлення до літературних героїв як вияв переконаності в значущості цінностей традиційного родинного виховання.

На другому етапі констатуючого зрізу проводилося письмове опитування учнів під час вивчення програмових творів “Ялинка” М.Коцюбинського (5кл.); „Перший раз” Т.Бордуляка (6 кл.); “Гуси-лебеді летять” М.Стельмаха (7 кл.); “Слово матері” Б.Антоненка-Давидовича, “Хто ти?” Є.Гуцала (8 кл.), яке доповнювалося написанням творчих робіт.

Результати 623 письмових відповідей та творчих робіт дали змогу визначити рівні засвоєння учнями цінностей традиційного родинного виховання, відображених у художніх творах.

До першої групи (високий рівень), що складає 27,7% опитаних, належать респонденти, які характеризують образи-персонажі літературного твору, мотивуючи їхні вчинки та поведінку відповідно до цінностей традиційного родинного виховання, уміють аргументувати власні судження з приводу прочитаного та виражати особистісне ставлення до літературних героїв як вияв переконаності в значущості традицій родинного виховання.

До другої групи (середній рівень) віднесено 20,7% респондентів, які вміють характеризувати вчинки та поведінку літературних героїв з умотивуванням їх відповідно до цінностей традиційного родинного виховання, але, висловлюючи власні судження з приводу прочитаного, використовують не всі можливості тексту для аргументації. В їхніх роботах не завжди виражається особистісне ставлення до образів-персонажів.

До третьої групи (низький рівень) належать 31,3% опитаних, які характеризують літературних героїв із частковим умотивуванням їхніх вчинків та поведінки відповідно до цінностей традиційного родинного виховання, що виражається в недостатній аргументації суджень. У таких роботах відсутнє висловлення особистісного ставлення до образів-персонажів.

Під час визначення рівнів не враховувалися роботи респондентів (20,3%), які не впоралися з поставленими завданнями.

Здобуті результати переконують у необхідності системного підходу до розв’язання проблеми родинного виховання учнів у процесі вивчення української літератури.

У третьому розділі – “Методична система родинного виховання учнів 5-8 класів засобами художнього слова” – подано теоретичне обґрунтування пропонованої методики, описано її хід та проаналізовано результати експерименту.

Поняття „система” розглядається у дослідженні як комплекс вибірково залучених компонентів, взаємодія й взаємовідношення між якими набувають характеру взаємосприяння і спрямовані на одержання фокусового корисного результату (О.Авер’янов, П.Анохін, В.Садовський). Компонентами пропонованої методичної системи є:

- художні твори, в яких відображене традиційне родинне виховання;

- методи і прийоми навчання: шкільна лекція (розповідь) з елементами бесіди, бесіда (настановча й евристична), коментоване читання художнього тексту, постановка проблемних, проблемно-пошукових запитань і завдань, самостійна робота учнів.

Структурними рівнями методичної системи родинного виховання учнів 5-8 класів засобами художнього слова є підсистеми навчально-пізнавальних і допоміжних завдань. Ієрархічність пропонованої системи забезпечується поступовим ускладненням завдань, спрямованих на формування вмінь учнів аналізувати художній текст у родинознавчому аспекті.

Для проведення формуючого експерименту за основу взято розроблену дидактами (А.Алексюк, Ю.Бабанський, В.Паламарчук, О. Хуторський, П.Щербань) модель організації навчальної діяльності учнів:

суб'єкт > мотив > потреба > мета > завдання > дії> результат.

Розроблена нами методична система з орієнтацією на дидактичну схему процесу навчання передбачала три взаємопов’язані етапи:

- на першому, стимулювально-мотиваційному, етапі ставилася мета стимулювати інтерес та емоційно-ціннісне ставлення до українського родинознавства, накопичити необхідні знання про родинні виховні традиції та цінності, формувати усвідомлену потребу в оволодінні ними, виховувати переконаність у пріоритетній ролі родини в процесі формування характеру, світогляду особистості;

- на другому, операційно-діяльнісному, етапі створювалися умови для глибокого інтелектуально-емоційного засвоєння виховного змісту творів про родину та формування практичних умінь їх аналізу в контексті цінностей родинних виховних традицій;

- на третьому, контрольно-оцінному, етапі передбачалися самостійний аналіз (удосконалення практичних умінь) художніх творів (текстових фрагментів) у родинознавчому аспекті, стимулювання учнів застосовувати здобуті знання для оцінки сучасних життєвих ситуацій.

У працях психологів, дидактів, методистів (С.Рубінштейн, Г.Костюк, І.Лернер, Т.Бугайко, Ф.Бугайко) вказується на залежність якості засвоєння знань учнями від урахування їхнього життєвого і читацького досвіду (аперцепції). Аперцепція робить сприймання повнішим, точнішим, полегшує подальший аналіз художнього твору. Процес активного осмислення твору про родину може будуватися лише з урахуванням власного родинного досвіду школярів, з опорою на нього. Логікою цього процесу продиктована потреба у вступній настановчій лекції (розповіді вчителя) з елементами бесіди (Б.Степанишин), до якої доцільно вдаватися не лише на етапі актуалізації знань учнів, а й у мікроситуаціях на наступних етапах уроку.

З погляду методичної доцільності і виховної ефективності рекомендувалися такі типи уроків вивчення творів родинної тематики:

- урок сприймання і поглибленої роботи над твором у контексті цінностей родинних виховних традицій;

- урок вивчення життєпису письменника через його художні твори про родину.

Питання визначення змісту родинного виховання у процесі аналізу художніх творів нерозривно пов’язане з характером навчально-пізнавальної діяльності у 5-8 класах. Типи завдань, спрямовані на традиції і цінності родинного виховання, в експериментальній методиці розроблено відповідно до вимог чинної програми з української літератури щодо знань і вмінь учнів: розкриття характеру літературного героя; визначення художньої ролі зображувально-виражальних засобів; з’ясування значущості сюжетно-композиційних елементів художнього тексту; виявлення авторського ставлення до зображуваного.

Формування вмінь аналізувати художні твори в контексті традиційного родинного виховання здійснювалося на основі оволодіння учнями специфічними прийомами роботи над художнім текстом (знаходження текстових фрагментів про родинне життя героїв: їхні стосунки, виховні традиції, моральні цінності; вибіркове повторне виразне читання, яке допомагало учням встановити причиново-наслідкові зв’язки між подіями, глибше збагнути виховну спрямованість твору; поглиблене коментування змісту текстових фрагментів у родинознавчому аспекті; складання усної характеристики образів у контексті цінностей родинних виховних традицій). З цією метою навчально-пізнавальні завдання виконувалися під керівництвом учителя з використанням прийому допоміжних завдань і запитань, які організовують і спрямовують учнівську мислительну діяльність у відповідній послідовності. В узагальненому вигляді допоміжні запитання передбачали: відбір текстових фрагментів, необхідних для виконання завдання; їх повторне читання; актуалізацію відтворювальної і творчої уяви, встановлення асоціативних зв’язків і оцінку прочитаного; актуалізацію теоретичних відомостей про способи зображення героя в художньому творі; мовне оформлення висловлювань.

На етапі використання завдань як навчально-пізнавальних використовувалися всі зазначені види допоміжних запитань і завдань. Під час виконання тренувальних і поблемно-пошукових завдань прийом допоміжних запитань і завдань застосовувався лише в тому випадку, коли учні не могли самостійно впоратися із труднощами, що виникли. Це дало змогу здійснювати диференційований підхід та індивідуальну роботу з учнями на уроці.

З метою перевірки ефективності методики родинного виховання учнів 5-8 класів засобами художнього слова підводились підсумки дослідного навчання на основі аналізу результатів: письмових робіт учнів; анкетування та інтерв’ювання вчителів.

Контрольні запитання для учнів добиралися таким чином, щоб виявити рівень розуміння ними сутності традиційного родинного виховання та вмінь аналізувати художній текст у родинознавчому аспекті.

Відповіді учнів диференціювалися за чотирибальною шкалою.

1.

2.

3.

4.

Кількісну та якісну репрезентацію виконання контрольних завдань наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

Показники умінь учнів аналізувати художній твір у родинознавчому аспекті

Відповідь

(у %) | К Л А С И

5 | 6 | 7 | 8

к к | е к | к к | е к | к к | е к | к к | е к

правильні повні | 22,5 | 55,9 | 27,9 | 52,3 | 29,6 | 55,6 | 30,8 | 58,9

правильні неточні | 23,3 | 24,1 | 21,2 | 21,4 | 16,2 | 23,1 | 22,3 | 27,4

поверхові | 31,7 | 12,7 | 30,8 | 23,2 | 35,4 | 13,3 | 27,2 | 11,2

неправильні | 22,5 | 7,3 | 20,1 | 3,1 | 18,8 | 8 | 19,7 | 2,5

е к – експериментальні класи; к к – контрольні класи

Результати виконання контрольних завдань свідчать про те, що застосування методики родинного виховання учнів 5-8 класів засобами художнього слова помітно впливає на засвоєння підлітками виховних цінностей традиційної української родини. Учні контрольних класів, у яких навчання проводилося за традиційною методикою, відчували значні труднощі під час виконання поставлених завдань. В експериментальних класах, що працювали за пропонованою методикою, учні впоралися із завданнями швидше і з кращими результатами. Середній рівень успішності в експериментальних класах складає 94,8%, у контрольних – 79,7%.

Контрольний зріз продемонстрував уміння учнів експериментальних класів самостійно аналізувати художній твір у родинознавчому аспекті. У своїх роботах більшість із них характеризували літературних героїв з умотивуванням їхніх вчинків та поведінки в різних обставинах відповідно до цінностей традиційного родинного виховання, аргументували власні судження, посилаючись на текст, висловлювали особистісне ставлення до літературних героїв як вияв переконаності в значущості цінностей традиційного родинного виховання. Для контрольних класів характерними були роботи, в яких ідейно-художній зміст твору виражався у формі спрощеного його переказу або дослівного цитування. Респонденти виявили слабку здатність мотивувати поведінку літературних героїв згідно з виховними традиціями української родини та відсутність особистісного ставлення до прочитаного.

Аналіз зрізових робіт наводимо вибірково. Так, порівняльний аналіз результатів шестикласників засвідчив, що в експериментальних класах кількість робіт низького рівня значно менша, ніж у контрольних – 23,2% проти 30,8%. Робіт середнього рівня майже однакова кількість: 21,4% в експериментальних класах і 21,2% – в контрольних. На високому рівні показники в експериментальних класах значно вищі порівняно з контрольними класами – відповідно 52,3% і 27,9%.

Ефективність процесу родинного виховання учнів на уроках української літератури значною мірою залежить від вивчення життєвого і творчого шляхів письменника в органічному зв’язку і цілісності. Зіставлення результатів творчих робіт учнів контрольних та експериментальних класів, які проводились після вивчення оповідання “Федько-халамидник” В.Винниченка (5кл.), повістей “Гуси-лебеді летять…”, “Щедрий вечір” М.Стельмаха (7кл.) та “Слово матері” Б.Антоненка-Давидовича (8кл.) переконливо засвідчило перевагу пропонованої методики над традиційною у вивченні автобіографічних творів письменників. Для прикладу наведемо результати семикласників. Переважна кількість робіт учнів експериментальних класів (55,6%) віднесена до високого рівня. Робіт учнів контрольних класів на цьому рівні – 29,6%. До середнього рівня віднесено 23,1% робіт учнів експериментальних класів і 16,2% – контрольних. Робіт низького рівня в експериментальних класах виявилося 13,3%, тоді як у контрольних – 35,4%.

Порівняння кількісних репрезентацій рівнів засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій, відображених у художніх творах, на початок і на кінець експерименту представлено в таблиці 2. Рівні визначалися згідно з критеріями ефективності пропонованої методики (див. с .9).

Таблиця 2

Зіставлення рівнів засвоєння учнями цінностей родинних виховних традицій, відображених у художніх творах

Загальна кількість

учнів | Рівні засвоєння

низький | середній | високий

кількість | % | кількість | % | кількість | %

на почат.

експ-ту

623 |

244 |

31,3 |

163 |

20,7 |

216 |

27,7

на кінець

експ-ту

612 |

97 |

15,1 |

155 |

24 |

360 |

55,7

Серед найбільш ефективних видів робіт словесниками, які працювали за нашою методикою, було названо такі: поглиблене коментування змісту текстових фрагментів у родинознавчому аспекті; складання усної характеристики образів-персонажів у контексті цінностей родинних виховних традицій.

Учителі констатували динаміку змін, що відбулися в ціннісній ієрархії школярів. На їхню думку, розроблена методика сприяла формуванню в учнів глибокого інтересу та емоційного ставлення до українського родинознавства, оволодінню знаннями про родинні виховні традиції, що конкретизувалися в розумінні цінностей родинного виховання. Педагоги підкреслювали, що сформовані вміння учнів експериментальних класів аналізувати вчинки й поведінку літературних героїв з позицій традиційної родинної моралі переконують в усвідомленому засвоєнні ними цінностей родинного виховання. Це має важливе значення для вироблення у підлітків культури міжособистісних взаємин, виховання високих моральних якостей, гуманних почуттів.

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів формуючого експерименту засвідчив ефективність розробленої методичної системи родинного виховання учнів 5-8 класів засобами художньої літератури, що переконує в достовірності гіпотези дослідження й успішній реалізації його завдань.

На основі аналізу результатів проведеного дослідження зроблено загальні висновки:

1. Родинне виховання учнів засобами художнього слова є перспективним шляхом удосконалення сучасного навчально-виховного процесу національної школи. Розроблена методика передбачає оволодіння учнями вміннями аналізувати художній твір у контексті цінностей родинних виховних традицій з метою виховання шанобливого ставлення до батьків, глибокого відчуття єдності родинних зв’язків, гордості за свій родовід, відповідальності за честь родини, прагнення зберігати родинні традиції і жити за нормами традиційної родинної моралі.

2. Ефективність роботи забезпечується дотриманням низки психолого-педагогічних умов, основними серед яких є: системний підхід до реалізації пропонованої методики; урахування вікових можливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів, а також їхнього родинного досвіду; поетапне ускладнення системи завдань, спрямованих на аналіз тексту в родинознавчому аспекті; поступове збільшення самостійності учнів під час виконання завдань.

3. Пріоритетне місце в системі родинного виховання учнів у процесі вивчення української літератури займають шкільна лекція (розповідь) з елементами бесіди, бесіда (настановча й евристична), коментування художнього тексту, прийоми створення проблемних ситуацій, проблемно-пошукові запитання і завдання, різні види самостійної роботи учнів (аналіз текстових уривків в родинознавчому аспекті, письмові відповіді на запитання, творчі роботи).

4. Здійснене дослідження сприяло поглибленню знань учнів про родинні виховні традиції й оволодінню вміннями аналізувати художній текст у родинознавчому аспекті, а саме:

- характеризувати образи-персонажі літературного твору з умотивуванням їхніх вчинків та поведінки в різних обставинах відповідно до цінностей традиційного родинного виховання;

- аргументувати власні судження з приводу прочитаного твору на рівні усвідомлення цінностей родинних виховних традицій;

- виражати особистісне ставлення до літературних героїв як вияв переконаності в значущості цінностей традиційного родинного виховання.

5. Формування зазначених умінь забезпечувалося акцентуванням словесників на виховному потенціалі цінностей традиційного родинного виховання, актуалізацією родинного досвіду школярів, специфічними прийомами роботи над художнім текстом (поглиблене коментування уривків у контексті цінностей традиційного родинного виховання, використання прийому допоміжних завдань і запитань, що спрямовують мислительну діяльність учнів у родинознавчому напрямку), які активізували особистісні якості школяра як естетичного суб’єкта, його готовність до творчого сприймання і самостійної оцінки літературних явищ.

6. Виховний вплив пропонованої методики перевіряється життєвою практикою школярів. Дослідження засвідчило, що сформованість в учнів 5-8 класів умінь аналізувати вчинки літературних героїв у контексті цінностей родинних виховних традицій має важливе значення для саморозвитку підростаючої особистості, формування її світогляду та моральної вихованості, допомагає виробити родинний виховний ідеал і керуватися ним у власних сімейних відносинах.

7. Аналіз результатів експериментального дослідження дав підстави для рекомендацій щодо вдосконалення процесу вивчення української літератури, зокрема:

- доповнити шкільні програми творами, найпоказовішими у розкритті сутності традиційного родинного виховання;

- у методичних анотаціях навчальних програм посилити увагу до значущості цінностей родинного виховання з метою оптимального визначення смислових акцентів твору про родину;

- передбачити у біографічних матеріалах підручників з української літератури достатнє висвітлення питання впливу родинного оточення на становлення особистості письменника, а в методичному апараті – запитання і завдання репродуктивного та проблемно-пошукового характеру з метою створення ефективних умов опанування школярами-підлітками знаннями про традиційне родинне виховання та вміннями аналізу художніх творів чи текстових фрагментів у родинознавчому аспекті;

- для покращення фахового рівня вчителів-словесників запровадити спецкурси в системі підвищення кваліфікації, проводити методичні семінари з питань родинного виховання учнів на уроках української літератури, систематично висвітлювати порушену проблему у фахових періодичних виданнях.

Проблема родинного виховання учнів засобами художнього слова не вичерпується результатами виконаного дослідження. Подальшу дослідницьку роботу вбачаємо в таких напрямах, як здійснення принципу наступності між початковою й основною школою під час вивчення творів української літератури на тему родини; створення методики родинного виховання на уроках літератури в старших класах, у позакласній і позашкільній роботі з літератури в загальноосвітній школі.

Результати наукових пошуків та дослідно-експериментальної роботи відображено в таких публікаціях автора:

1. Яценко Т.О. Родинне виховання учнів на уроках літератури в 6 класі // Методика. Досвід. Пошук: Проблеми вивчення шкільних курсів мови, літератури, українознавства: Науково-методичний збірник – Вип.ІІІ. – Ніжин: Ніжинський державний педагогічний інститут ім.В.Гоголя, 1996. – С. 48-54.

2. Яценко Т.О. „З родини йде життя людини” (Родинне виховання на уроках літератури) // Дивослово. – 1997. – №5-6. – С. 30-32.

3. Яценко Т.О. Виховання в учнів глибоких родинних почуттів (На матеріалі казки „Мудра дівчина” й оповідання М.Коцюбинського „Ялинка”) // Дивослово. – 1997.– №11. – С. 43-45.

4. Яценко Т.О. Родинне виховання на засадах народної педагогіки // Педагогіка і психологія. – 1997.– №2. – С. 88-95.

5. Яценко Т.О. “Темного лугу калина,