КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗАВЯЗКІНА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.97+616.853-085.213+615.213

ВПЛИВ АНТИЕПІЛЕПТИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ НА ПІЗНАВАЛЬНІ

ФУНКЦІЇ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ

19.00.04 – Медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі психодіагностики і медичної

психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник:

Доктор психологічних наук, професор, член-кор. АПН України

Бурлачук Леонід Фокіч, Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри психодіагностики

і медичної психології.

Офіційні опоненти:

Доктор медичних наук, професор Бєлов Володимир Михайлович,

Міжнародний науково-навчальний Центр ЮНЕСКО інформаційних

технологій і систем НАН України Міносвіти і науки України, м. Київ,

відділ застосування математичних та технічних методів в біології

та медицині, провідний науковий співробітник;

Кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Алікіна Наталія Вікторівна, Київський науково-дослідний

інститут судових експертиз Міністерства юстиції України,

м. Київ, завідуюча сектором психологічних та авторознавчих досліджень;

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

Міністерства охорони здоров’я України, кафедра дитячої, соціальної

та судової психіатрії, м.Київ

Захист відбудеться 10 червня 2003 р. о 12 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.26 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 07 травня 2003р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

доктор психологічних наук, професор Максимова Н.Ю.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В останні десятиліття епілепсія як в Україні, так і за кордоном, відноситься до числа найбільш розповсюджених психічних захворювань. Нею хворіють від 8 до 12 чоловік на 1000 населення, тобто приблизно 50 млн. чоловік у світі страждають на епілепсію. Епілепсія обумовлює високий відсоток інвалідності (35% і більше). Разом із тим, при вчасно початому і правильно проведеному лікуванні близько 80% первинно захворілих пацієнтів можуть бути цілком вилікувані від епілепсії. Все це диктує потребу в нових антиконвульсантах – з меншою кількістю побічних дій та з більшою ефективністю.

Епілепсія, як одна з найбільш розповсюджених форм психічної патології, багато років являється ланкою клініко-психологічних спостережень та експериментально-психологічних досліджень (Болдирєв О.І., Васерман Л.І., Вольф М.Ш., Гєладзе Т.Ш., Громов С.О., Карлов В.А., Поляков Ю.Ф. та ін). Соціальна значимість проблеми визначається як великою розповсюдженістю, так і тяжкістю перебігу захворювання, розвитком у таких хворих порушень інтелекту, характеру, пам'яті різного ступеню вираженості, тяжкими психопатичними розладами, необхідністю довгого застосування протисудомних засобів за життєвими й соціальними показниками, обмежуванням в професії та порушенням у гражданських правах (Михайлов В.А., Кабанов М.М., Казаковцев Б.О., Беггі Е., Монтичеллі М., Сараджишвілі П.М., Голубков О.З.).

В останні роки у зв’язку з накопиченням досвіду з клініко-психологічної діагностики епілепсії (Бурлачук Л.Ф., Напрієнко О.К., Дубєнко А.Є.) значно посилився інтерес і до застосування експериментальних методик, які дозволяють визначати сфери ефективного впливу окремих видів антиепілептичних препаратів на соціально-психологічний стан хворих і на базі яких стало можливим застосування більш вдосконалених методів обстеження психологічного стану цих хворих з метою розробки тактики лікування на підвищення "якості життя" хворих на епілепсію. Запровадження нового підходу до процесу лікування хворих на епілепсію стало основою для формування нових організаційно-програмних структур для їх лікування, а саме: створення спеціалізованих центрів, розробка соціально-реабілітаційних програм тощо.

Разом з тим залишаються недостатньо висвітленими проблеми експериментально-психологічного дослідження когнітивних функцій хворих на епілепсію до і після призначення антиепілептичних препаратів (АЕП), особливо при першому призначенні; необоротності змін інтелектуально-мнестичної діяльності, динаміки соціально-адаптивних функцій хворих на епілепсію.

Формування та запровадження адекватних психологічних методів дослідження хворих в залежності від періоду прийому АЕП сприятиме підвищенню об’єктивності діагностики стану психічних функцій на тлі прийому тих чи інших протисудомних медикаментів.

Актуальність роботи визначається зростанням концептуально-методологічних аспектів дослідження когнітивних функцій при лікуванні хворих на епілепсію та розробки соціально-реабілітаційних програм, як засобу повернення хворих до активної праці у суспільстві.

Об'єкт дослідження – пізнавальні функції хворих на епілепсію.

Предмет дослідження – особливості змін пізнавальних функцій у хворих на епілепсію під впливом АЕП.

Мета дослідження - вивчення впливу карбамазепіну, вальпроатів, ламотріджину (окремих груп АЕП) на характеристики інтелектуально-мнестичної діяльності хворих на епілепсію в динаміці в умовах спеціалізованого епілептологічного стаціонару.

Задачі дослідження:

Опис структурних особливостей когнітивних функцій у хворих на епілепсію (до початку прийому АЕП).

Вивчення впливу препаратів групи карбамазепинів на когнітивні функції хворих на епілепсію.

Вивчення впливу препаратів групи вальпроєвої кислоти на когнітивні функції хворих на епілепсію.

Вивчення впливу ламіктала на когнітивні функції хворих на епілепсію.

Аналіз впливу протисудомного лікування на когнітивні функції хворих на епілепсію в порівняльних характеристиках дії АЕП.

Методи дослідження - відповідно до задач дослідження, а також з урахуванням значущості функціонального стану даного контингенту хворих застосовувався комплекс психодіагностичних методик, відповідаючий наступним вимогам. По-перше, виконання завдань повинно бути доступним усім хворим, у тому числі й хворим зі зниженим інтелектом. По-друге, час, затрачуваний хворим на виконання всіх завдань, повинен бути відносно невеликим. Обрані нами методики спрямовано на дослідження пам’яті, мислення, уваги, темпу сенсо-моторних реакцій. При кількісному аналізі отриманих результатів використовувався апарат математичної статистики.

Наукова новизна - полягає у вивченні впливу антиепілептичних препаратів (в умовах спеціалізованого стаціонару) на пізнавальні функції хворих на епілепсію, що сприяє вибору медикаментозної терапії, а тим самим дозволяє поліпшити “якість життя” хворих. Уперше проведено порівняльну оцінку змін психічних функцій у процесі лікування антиепілептичними препаратами різних груп. Уперше встановлено найбільший вплив медикаментів групи вальпроєвої кислоти на пізнавальні процеси у віддаленому періоді, в той час як карбамазепинів – в найближчий період їхнього прийому. Уперше доведено, що зміни в інтелектуально-мнестичній діяльності під впливом прийому ламіктала багато в чому залежать від поліпшення соціально-адаптивних функцій хворих.

Практичне значення – результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для отримання об’єктивної інформації щодо прогнозу ефективності використання АЕП для лікування хворих на епілепсію. Рекомендований комплекс експериментально-психологічних методик доцільно використовувати при діагностиці стану когнітивних функцій у хворих з різними формами епілепсії. Висновки дослідження можуть бути використані психологами та лікарями-епілептологами у практичній роботі при розробці реабілітаційних заходів для даного контингенту хворих з метою корекції соціально-пізнавальних порушень.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Дослідження проводилося відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри психодіагностики і медичної психології Київського Національного університету імені Тараса Шевченка за темою “Психодіагностика особистості”..

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася науково-методологічною обґрунтованістю програми дослідження, репрезентативністю і великим обсягом вибірки, дотриманням методичних принципів і правил проведення патопсихологічного експерименту. Застосовувався ряд психодіагностичних методик, що відповідали меті і завданням дослідження та враховували особливості епілептичних змін психіки. Ці методики дозволяли одержати порівняльні дані, що взаємно контролювалися. Було також використано апарат математичної обробки результатів за допомогою сучасних програм обробки даних. Отримані результати співвідносились з результатами досліджень інших авторів.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації було представлено на конференції молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка (секція “Психологія особистості” березень 1998 року); ІІІ Європейському конгресі з епілептології (Варшава, травень 1998 року); IV Європейському конгресі з епілептології (Флоренція, жовтень 2000 року); 4-ій Міжнародній конференції Української протиепілептичної Ліги (Київ, травень 2001 року); Міжнародній науково-практичній конференції “Епілепсія – нові можливості діагностики і лікування”(Харків, жовтень 2001 року); 5-ій Міжнародній конференції Української протиепілептичної Ліги (Київ, травень 2002 року). Результати досліджень заслуховувалися на засіданнях кафедри психодіагностики та медичної психології з 1999 по 2001 роки.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 наукових праць (з них 9 без співавторів), у тому числі 3 у спеціалізованих виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертаційної роботи обумовлена завданнями дослідження: складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 160 сторінок, текст дисертації містить: таблиць - 32, малюнків - 9. Список використаних джерел складається з 235 найменувань, яких 55 англійською мовою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дослідження виконано на базі Київського лікувально-діагностичного наукового центру “Епілепсія”. Обстежено 132 хворих на епілепсією віком від 15 до 53 років, з них 71 - чоловічої статі, 61 – жіночої. Основну частину хворих склали молоді люди віком до 40 років (52%) з переважною тривалістю захворювання понад 10 років. Етіологічними факторами захворювання в основному були: нейроінфекція, родова і постнатальна черепно-мозкова травма та їхні сполучення. У більшості (92%) спадковість не була обтяжена. Переважали хворі із симптоматичною формою епілепсії (66%) і високою частотою нападів. У більшості (67 хворих) відзначалося від 1-2 до декількох припадків на місяць, причому у 37 чоловік вони були щоденні, а в 12 чоловік до декількох протягом дня. За клінічним типом припадків (Міжнародна класифікація епілептичних припадків, ILAE,1981) хворі розподілялися в такий спосіб: з генералізованими припадками – 59 чоловік (45%), з парціальними – 73 чоловіка (55%).

У залежності від типу і частоти припадків, тривалості захворювання, даних додаткових досліджень, хворим призначалися (у моно- чи політерапії) препарати групи вальпроєвої кислоти - 35 чоловік, карбамазепинів -54 чоловіка, ламіктал - 43 чоловіка.

Достовірних розходжень за факторами статі, віку, рівня утворення, етіології і тривалості захворювання між групами хворих, що одержували різні медикаменти, не було виявлено, що уможливило коректне порівняння експериментально-психологічних даних, отриманих у хворих різних груп.

Відповідно до задач дослідження, а також з урахуванням значущості функціонального стану даного контингенту хворих (у всіх хворих відзначалася висока частота приступів, частина хворих з вираженим зниженням інтелекту), застосовувався комплекс психодіагностичних методик з урахуванням таких вимог, як: виконання завдань повинне бути доступно усім хворим, у тому числі і хворим зі зниженим інтелектом; час, затрачуваний хворим на виконання всіх завдань, повинен бути відносно невеликим; методики повинні бути придатними для повторного застосування. У ході експерименту враховувалося ставлення хворого до ситуації дослідження, його поводження, оцінка свого стану і рівня досягнень. Отримані результати аналізувалися в порівнянні з докладними клінічними й анамнестичними даними, особливостями течії захворювання у кожному конкретному випадку, даними додаткових досліджень (ЕЕГ, МРТ, КТ головного мозку та ін.) .

Обрані нами методики були спрямовані на дослідження пам’яті, мислення, уваги, темпу сенсо-моторних реакцій і давали можливість по кожній з них одержати кілька характеристик.

Методики “Заучування десяти слів” і “Піктограми” використовувалися для оцінки стану пам’яті хворих, втомлюваності, активності уваги, характеру асоціацій. Досліджувалися динаміка обсягу, стійкості і переключаємості уваги, тобто характеристик, що відбивають рівень активності мозку. Для цього застосовувалася методика Шульте “Відшукування чисел” і використовувався набір символів з тесту Векслєра. Проба “Рахунок за Крепеліном” і її модифікація (відлічування) використовувалися для вивчення психічного темпу, коливань уваги, переключаємості і для виявлення відношення до експериментального завдання. Для дослідження рівня процесів узагальнення й абстрагування, аналітико-синтетичної діяльності, здатності відокремлювати істотні ознаки від другорядних; для оцінки послідовності суджень, критичності, особистісних реакцій хворих на свої досягнення і невдачі, а також для виявлення надлишкової деталізації, інертності мислення й епілептичного резонерства використовувалися: методика класифікації об’єктів; методика виключення (у нашому експерименті використовувався вербальний (бланковий) варіант методики); методика виділення істотних ознак, методика визначення і порівняння понять; методика “Розуміння переносного значення прислів'їв і метафор”. Дослідження просторових представлень за допомогою кубиків Кооса сприяло виявленню порушень конструктивного праксіса; дослідженню просторового орієнтування, кмітливості, уваги. Як додаткові методи, необхідні для повноти картини “психологічного діагнозу”, застосовувалися методики для дослідження особистості (MMPI, тест Люшера, методика Дембо-Рубінштейн, ТАТ), що не аналізувалися й у роботі не вказуються.

З метою вивчення динаміки перерахованих пізнавальних функцій на тлі проведеної медикаментозної антиепілептичної терапії, хворі обстежувалися тричі: до початку прийому антиепілептичних препаратів, у найближчому (через 3-4 тижні) і віддаленому (через 6-18 місяців) періодах.

Процедура кожного дослідження проводилася в наступній послідовності: проведенню експериментальних проб передували бесіда, побудована на принципах, запропонованих для патопсихологічного дослідження; ознайомлення з картою історії хвороби; докладне вивчення анамнестичних зведень, ознайомлення з даними інших досліджень (ЕЕГ, КТ ГМ і ін.).

Потім пропонувалися експериментальні завдання, спрямовані на вивчення стану основних пізнавальних процесів. Для вивчення зазначених функцій у того самого хворого до і після медикаментозного лікування використовувалося кілька варіантів тестів однакової складності.

На кожного хворого заповнювалася карта для комплексного, багатобічного обстеження хворих на епілепсію, що була розроблена в лабораторії клінічної психології Санкт-Петербургзького науково-дослідного психоневрологічного інституту ім. В.М.Бєхтєрєва. До цієї “формалізованої” історії хвороби вносили основні анамнестичні зведення, дані про захворювання, результати обстежень і т.п. Така карта відповідала конструктивним вимогам, необхідним для введення матеріалу безпосередньо до пам’яті IBM PC. Математична обробка даних проводилася на IBM PC за допомогою програм SPSS.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Характеристика порушень психічних функцій хворих на епілепсію до початку прийому антиепілептичних препаратів

Психологічне дослідження проводилося відповідно до цілі і завдань, поставлених даним дослідженням.

Порушення пам’яті в хворих до початку прийому АЕП мали комплексний характер, проявляючись у різних ланках мнестичного процесу, у всіх модальностях і на різних рівнях смислової організації матеріалу. У всіх хворих тією чи іншою мірою були знижені досліджувані показники, однак, в одних відзначалося зниження тільки окремих показників, тоді коли в інших – виражене зниження усіх. У більшості хворих порушення пам'яті мали змішаний характер і виявлялися як у безпосередньому, так і в опосередкованому і відстроченому відтворенні. При запам’ятовуванні незв’язаних між собою за змістом слів хворі відчували труднощі відтворення у вигляді зменшення обсягу відтвореного матеріалу, неможливості відтворення всього ряду. Так, дані тесту “відтворення 10 слів” у хворих до початку прийому АЕП виявилися нижче норми за обсягом короткочасної пам'яті, за успішністю заучування й обсягом відстроченого відтворення. При заучуванні 10 слів у деяких хворих можна було спостерігати інертне повторення тих самих невірно відтворених слів.

Сповільненість психічних процесів, характерна для хворих на епілепсію, виявлялася в зниженні обсягу пам’яті. У той час як здорові люди затрачають на пошук чисел в одній таблиці в середньому 35-45 сек., у хворих на епілепсію до початку прийому АЕП спостерігався розкиданість показників від 30 сек. до 4 хв. У більшості хворих було відзначено помірні зміни операціональних функцій мислення, а також зміни темпу і динаміки.

Для визначення специфіки зв’язків поміж показниками запам’ятовування, обсягу уваги, темпу сенсо-моторних реакцій, загальній працездатності та мислення в фоновому дослідженні до початку прийому АЕП був застосований кореляційний аналіз. Найбільша кількість високонадійних кореляційних зв’язків (р<0,001) відмічено у показників обсягу запам’ятовування вербальних стимулів при дво- і трьохразовій експозиціях матеріалу. Вони корелювали між собою, а також мали зв‘язки з іншими показниками. Від темпу сенсо-моторних реакцій знаходились в зворотній залежності всі показники обсягу короткочасного і довгочасного запам’ятовування та загальній працездатності. Така ж залежність відмічалась і з показником обсягу уваги, за виключенням третьої групи (хворі, які отримували ламіктал), де цій показник не мав жодного високонадійного зв’язку.

Аналіз результатів дослідження в періоді до початку прийому АЕП виявив синдром порушень мнестичних функцій, зниження темпу психічної діяльності та успішності відсроченного відтворення вербального матеріалу.

Результати, отримані при дослідженні до початку прийому АЕП, проаналізовано з погляду розходження по прийнятим медикаментам: 1 група - хворі, які одержували препарати групи вальпроєвої кислоти; 2 група – які одержували препарати групи карбамазепинів; 3 група - хворі, які одержували ламіктал.

В першій групі було виявлено менш виражені порушення короткочасного запам‘ятовування. Хворі цієї групи в середньому швидше запам‘ятовували більшу кількість стимулів, в той час як хворі другої групи більш точно їх відтворювали через деякий період часу. Найбільш виражені порушення мнестичної сфери відмічалися у пацієнтів третьої групи, що співвідносилось і зі змінами інтелектуальної діяльності. В групі хворих, отримувавших препарати групи вальпроєвої кислоти, визначена найменша кількість високонадійних зв’язків (р<0,001) між досліджуваними показниками, у порівнянні з хворими другої и третьої груп.

Розглянемо отримані дані у порівняльних характеристиках між групами та проілюструємо їх малюнками кореляційних плеяд (на прикладі першої групи).

Мал.1

Для зручності скористаємось умовними позначеннями, однаковими для всіх малюнків:

I - показник короткочасної пам’яті в першій експозиції стимульного матеріалу;

II - показник короткочасної пам’яті в другій експозиції стимульного матеріалу;

III - показник короткочасної пам’яті в третій експозиції стимульного матеріалу;

IV - показник короткочасної пам’яті в четвертій експозиції стимульного матеріалу;

V - показник короткочасної пам’яті в п’ятій експозиції стимульного матеріалу;

VI - показник довгострокової пам’яті;

VII - показник темпу сенсо-моторних реакцій;

VIII - увага;

IX - працездатність;

X - мислення;

позитивний (прямий) зв’язок;

негативний (зворотно пропорційний) зв’язок;

На мал.1 ми бачимо, що у групі хворих, які одержували препарати вальпроєвої кислоти, найбільше число зв'язків мали показники короткочасної пам'яті в другій і третій експозиції стимульного матеріалу, що мали високо надійні зв'язки з усіма досліджуваними мнестичними показниками і були в зворотній залежності від темпу сенсо-моторних реакцій. Чим меншими, а відповідно кращими, були цифри темпу сенсо-моторних реакцій, тим вищими були мнестичні показники. Сам темп сенсо-моторних реакцій мав два високонадійні зв'язки – із працездатністю і мисленням. Причому з працездатністю, знову таки, зворотній зв'язок – чим вищим були показники темпу сенсо-моторних реакцій, тим гіршою була працездатність. Увага негативно корелювала з мисленням: порушення функцій уваги спричинило високий відсоток помилок у пробах на дослідження рівня процесів узагальнень.

Для групи хворих, які надалі одержували препарати групи карбамазепинів, характерною була більш інтегрована система психічних функцій. Найбільшу кількість високонадійних зв'язків мали поміж собою мнестичні показники, які були в зворотній залежності від показників уваги і мислення. Чим кращими були концентрація уваги і продуктивність в інтелектуальних пробах, тим вищим був обсяг запам'ятовування. На відміну від першої групи, зворотну залежність із темпом сенсо-моторних реакцій мали в цього разу показники короткочасної пам'яті в першій і четвертій експозиціях стимульного матеріалу. Чим меншими, а відповідно кращими були цифри темпу сенсо-моторних реакцій, тим вищими були мнестичні показники. Сам темп сенсо-моторних реакцій мав декілька високонадійних зв'язків – із них прямий тільки з увагою. З працездатністю (як і в першій групі) – був зворотній зв'язок – чим більшими були показники темпу сенсо-моторних реакцій, тим гіршою була працездатність, яка, у свою чергу, негативно корелювала з мисленням (загальне зниження активності психічної діяльності спричинило і підвищення відсотка помилок в інтелектуальних пробах, що свідчило про ступінь змін розумової діяльності). Відмінність від попередньої групи також пов'язана і з показником довгострокової пам'яті, який у даному випадку мав набагато більше високонадійних зв'язків – із них негативні - з темпом сенсо-моторних реакцій і увагою (р<0,001).

У групі хворих, які надалі одержували ламіктал, психічні процеси до початку прийому АЕП мали найбільш інтегровану систему у порівнянні з попередніми двома групами. Найбільше число зв'язків, також мають мнестичні показники в різних експозиціях стимульного матеріалу, які корелювали між собою і були в зворотній залежності від показників темпу сенсо-моторних реакцій і мислення. Чим вищими були темп сенсо-моторних реакцій і продуктивність в інтелектуальних пробах, тим вищим був обсяг запам'ятовування.

На відміну від другої групи, але так само як і в першій спостерігалась залежність у відношенні темпу сенсо-моторних реакцій, що мав декілька високонадійних негативних зв'язків – із них два – із працездатністю і мисленням: чим більшими були показники темпу сенсо-моторних реакцій, тим гіршою була працездатність, що, у свою чергу, негативно корелювало з мисленням (загальне зниження активності психічної діяльності спричинило і підвищення відсотка помилок в інтелектуальних пробах, що свідчило про ступінь змін розумової діяльності). Відмінність від попередніх груп також пов'язано із показником довгострокової пам'яті, який у даному випадку не мав жодного високонадійного зв'язку і не знаходився в залежності від жодного з показників.

Вище зазначене, дозволяє зробити висновок, що найбільше число кореляційних зв'язків, при аналізі пізнавальних процесів до початку прийому АЕП відмічалося в третій групі, що свідчить про більш інтегровану систему психічних функцій. Загальним для трьох груп був прямий взаємозв'язок мнестичних показників і зворотний зв'язок їх з показниками темпу сенсо-моторних реакцій, уваги і мислення. Відмінними в аналізованих групах були відносини з показником працездатності і довгострокової пам'яті (так, у третій групі цей показник не корелював з жодним із представлених).

Динаміка показників пізнавальних функцій хворих епілепсією в ранньому періоді прийому антиепілептичних препаратів

При психологічному дослідженні через 3-4 тижні після початку прийому АЕП спостерігалися різні типи змін показників пам'яті, уваги, темпу сенсо-моторних реакцій і розумової діяльності (темпу, динаміки і т.п.): поліпшення, погіршення, відсутність якої-небудь динаміки (причому у того самого хворого одночасно могли відзначатися поліпшення одних показників і погіршення інших).

З метою виявлення загальних тенденцій динаміки показників пізнавальних функцій хворих на епілепсію в ранньому періоді прийому АЕП у порівнянні з періодом до початку прийому, було проведено аналіз змін кожного показника шляхом парних порівнянь. Виявлено залежність змін пізнавальних функцій після початку прийому АЕП від їхнього стану у вихідному періоді.

У першій групі хворих, виявлено позитивний вплив препаратів групи вальпроєвої кислоти на психічний стан хворих. Він характеризувався: зменшенням кількості дисфорій; підвищенням працездатності й темпу психічних процесів; поліпшенням показників пам'яті (довгострокової і короткочасної); чіткою зміною емоційно-вольової сфери у бік її поліпшення за досить короткий термін прийому препаратів. Знизилася напруженість, дратівливість, злостивість, емоційна лабільність, вибуховість. Не виявлено вплив препарату на показник виснаженості психічних функцій (вона збереглася) і показник темпу сенсо-моторних реакцій (він залишався з ознаками нерівномірності).

Аналіз кореляційної плеяди даної групи (див.мал.2) показав, що в ній всього 16 значимих зв'язків, що є на один більше, ніж у періоді до початку прийому АЕП; з них 11 позитивних і 5 негативних (зворотно пропорційних).

Мал.2

Найбільшу кількість зв'язків мають показники короткочасної пам'яті (в третій експозиції стимульного матеріалу) та показник темпу сенсо-моторних реакцій. Так, зазначений показник обсягу короткочасної пам‘яті мав високонадійні прямо пропорційні зв'язки з іншими мнестичними показниками і був в зворотній залежності від темпу сенсо-моторних реакцій (так само, як і в періоді до початку прийому АЕП). Чим меншими, а відповідно кращими, були цифри темпу сенсо-моторних реакцій, тим вищими були мнестичні показники. Сам темп сенсо-моторних реакцій мав два високонадійні зв'язки – із працездатністю і мисленням. З працездатністю, знову таки, був зворотній зв'язок – чим більшими були показники темпу сенсо-моторних реакцій, тим гіршою була працездатність (аналогічно й у періоді до початку прийому АЕП).

Ні однієї кореляції не відзначалося в показника довгострокової пам'яті(у порівнянні з даними періоду до початку прийому АЕП цей зв'язок скорочений). Також відзначалося значне зменшення значимих зв'язків з показником короткочасної пам'яті в другий експозиції стимульного матеріалу.

У другій групі в найближчому періоді прийому препаратів групи карбамазепинів виділяється 27 значимих зв'язків (що на 3 більше, ніж при аналізі плеяди пізнавальних процесів цієї групи до початку прийому АЕП). Кількість позитивних зв'язків – 15, негативних (зворотно пропорційних) – 12 (що також більше, ніж у першому дослідженні).

Найбільше число зв'язків мають показники короткочасної (в другій і третій експозиції стимульного матеріалу) та довгострокової пам'яті. Показник обсягу запам'ятовування при трьохразовій експозиції матеріалу мав високонадійний зв'язок з усіма показниками короткочасної пам'яті і був в зворотній залежності від показників довгострокової пам'яті і працездатності. Причому дві останні можна в даному випадку розглядати як нестандартні. Показник же обсягу запам‘ятовування при дворазовій експозиції матеріалу, як і в першому дослідженні, крім прямих зв'язків з іншими показниками короткочасної пам'яті, знаходився в зворотній залежності від темпу сенсо-моторних реакцій і працездатності. Чим меншими, а відповідно кращими, були цифри темпу сенсо-моторних реакцій, тим вищими були мнестичні показники та також відзначався нестандартний зв‘язок з довгостроковою пам’яттю інших мнестичних показників. Цікаво також відмітити, що показник “мислення” у даній плеяді не мав жодного високонадійного зв'язку.

Кореляційний аналіз динаміки пізнавальних функцій у найближчому періоді прийому ламіктала показав значимі зміни в структурі і інтегрірованості психічної діяльності. Так, кореляційна плеяда включає 18 значимих зв'язків, що на 7 менше, ніж у першому дослідженні цієї групи. Кількість позитивних зв'язків – 10, негативних (зворотно пропорційних) – 8.

Найбільше число зв'язків мають показники короткочасної пам'яті в першій, другій і третій експозиції стимульного матеріалу. Так, показник короткочасної пам'яті в першій експозиції стимульного матеріалу мав високонадійний зв'язок з усіма досліджуваними мнестичними показниками і був в зворотній залежності від показників темпу сенсо-моторних реакцій і мислення. Чим скорішим був темп сенсо-моторних реакцій і вищою продуктивність в інтелектуальних пробах, тим вищим був обсяг запам'ятовування.

Аналогічна картина спостерігалася і з показниками короткочасної пам'яті в другій та третій експозиціях стимульного матеріалу. Це склало відміну від другої групи, але співвідносилося з результатами першої. Змінилася картина відносно темпу сенсо-моторних реакцій: тепер з мисленням установився прямий зв'язок і з'явився новий (прямий) з увагою. Відмінність від попереднього дослідження також пов'язано із показниками довгострокової пам'яті і працездатності, які у даному випадку не мали жодного високонадійного зв'язку і не знаходилися в залежності від жодного з показників. Такі ж результати було виявлено і в другій групі під час другого дослідження.

Цікавим, на наш погляд, є розглядання впливу ламіктала на пізнавальні функції хворих, у залежності від етіології захворювання і ступені зміни інтелектуальних функцій.

Так, найбільші зміни в інтелектуальній, і, особливо соціальній сфері, спостерігаються при призначенні його хворим з органічною деменцією складного походження. Через 20-30 днів можна було відзначити такі зміни: велика контактність, упорядкованість поводження, зібраність, посидючість, старанність, велика емоційна адекватність. За рахунок цього діяльність хворих ставала більш продуктивної і цілеспрямованою. У частини хворих відзначалося збільшення словникового запасу; з'явилася здатність краще утримувати й освоювати інструкцію; розширилися і зміцнилися навички самообслуговування.

З усього сказаного можна зробити висновок про те, що поліпшення показників інтелектуально-мнестичної сфери не залежить від ступеня антиконвульсивної дії ламіктала, що свідчить про наявність у нього власних психотропних ефектів, котрі сполучаються з настрій-стабілізуючою дією, що, в свою чергу, сприяє поліпшенню соціального статусу пацієнтів.

Проаналізував ці дані, можна зробити наступні висновки: найбільше число кореляційних зв'язків, при аналізі пізнавальних процесів у найближчому періоді прийому АЕП відмічалося в другій групі, що свідчить про велику взаємозалежність пізнавальних процесів, на яку препарати групи карбамазепинів мають малий вплив; найбільший вплив на розпад залежних зв'язків пізнавальних процесів відзначено під впливом ламіктала (до початку прийому АЕП у цій групі було 25 значимих зв'язків, стало – 18); найбільший відсоток позитивних і негативних зв'язків відзначено у першій групі, а в другій групі уперше відзначено два патологічні зв'язки з показником довгострокової пам'яті.

Динаміка показників пізнавальних функцій хворих епілепсією у віддаленому періоді прийому антиепілептичних препаратів

Як показали результати досліджень, у віддаленому періоді прийому АЕП установлюються компенсаторні мозкові перебудови в організації психічної діяльності. Порівняння з даними раннього періоду прийому АЕП показало позитивну динаміку більшості досліджуваних показників.

Так, у групі хворих, які приймали препарати вальпроєвої кислоти, кореляційний аналіз пізнавальних процесів показав, що найбільше число високонадійних кореляційних зв'язків (р<0,001) відзначається в показників обсягу запам'ятовування при трьохразовій експозиції матеріалу, показників темпу сенсо-моторних реакцій і загальної працездатності. Вони корелювали між собою, а також мали зв'язок з іншими показниками. При аналізі кореляційної плеяди виділено 7 зв'язків (що на вісім менше, ніж у періоді до початку прийому АЕП) з яких 5 – позитивних і 2 негативних (назад пропорційних) (див.мал.3).

Мал.3

Показник обсягу запам'ятовування при трьохразовій експозиції стимульного матеріалу мав високонадійні прямо пропорційні зв'язки з іншими мнестичними показниками і був в зворотній залежності від темпу сенсо-моторних реакцій (так само, як і в періоді до початку прийому АЕП). Сам темп сенсо-моторних реакцій мав два високонадійні зв'язки – із обсягом запам‘ятовування при трьохразовій експозиції матеріалу та працездатністю. Причому з працездатністю, знову таки, зворотну – чим більшими були показники темпу сенсо-моторних реакцій, тим гіршою була працездатність (аналогічно й у періоді до початку прийому АЕП). Ні однієї кореляції не відзначалося в показника мислення (у порівнянні з даними періоду до початку прийому АЕП цей зв'язок скорочений). Також відзначалося зменшення значимих зв'язків з іншими показниками короткочасної пам'яті.

Для порівняння значимих змін у психологічних характеристиках при різних тестуваннях були зроблені парні порівняння усередині кожної групи. Для цього розраховувалася різниця між даними двох тестувань для кожного індивіда, а потім перевірялася гіпотеза про відмінність середнього значення цих різностей від нуля (критерій Стьюдента і Вілкокосона). У даній групі найбільше число значимих збільшень відзначалося при порівнянні 1 і 2 тестування за наступними ознаками: короткочасна пам'ять при першій і другій експозиції матеріалу, опосередкована пам'ять, темп сенсо-моторних реакцій, показники уваги, загальної працездатності і мислення. Порівняння 1-го і 3-го тестувань виявило розходження тільки за показниками короткочасної пам‘яті в першій експозиції стимульного матеріалу, опосередкованої пам‘яті, темпу сенсо-моторних реакцій і загальної працездатності. Порівняння ж 2-го і 3-го тестувань виявило значимі розходження тільки за показником короткочасної пам‘яті в п‘ятій експозиції стимульного матеріалу і загальної працездатності.

Вище зазначене дозволяє зробити висновок про пролонгований (в термін від 1 місяця та більше) вплив медикаментів групи вальпроєвої кислоти на пізнавальні процеси.

У групі хворих, які приймали препарати групи карбамазепінів, кореляційний аналіз пізнавальних процесів виявив, що найбільше число високонадійних кореляційних зв'язків (р<0,001) відзначається в показників обсягу короткочасного (при одно- і трьохразовій експозиції матеріалу) та довгострокового запам'ятовування. Вони корелювали між собою, а також мали зворотній зв'язок з показником мислення (р<0,001). Зв'язки з показниками темпу сенсо-моторних реакцій та загальної працездатності цього разу були скасовані.

Кореляційна плеяда, що відбиває взаємозв'язок між пізнавальними процесами і загальну інтегрованість психічної діяльності у віддаленому періоді прийому АЕП, складається з 15 значимих зв’язків (що на 12 менше, ніж при аналізі плеяди пізнавальних процесів цієї групи у ранньому періоді прийому АЕП). Кількість позитивних зв'язків – 13, негативних (зворотно пропорційних) – 2. Найбільше число зв'язків мають показники короткочасної пам'яті в першій, третій та четвертій експозиціях стимульного матеріалу. Всі вони корелювали між собою та показником довгострокового запам‘ятовування прямими зв‘язками, в той час як останній був в зворотній залежності від показника мислення, який, в свою чергу, мав три високо надійних зв‘язки з показниками обсягу запам‘ятовування та уваги.

Для порівняння значимих змін у психологічних характеристиках при різних тестуваннях, як і в попередній групі, було зроблено парні порівняння. У даній групі найбільше число значимих збільшень відзначалося при порівнянні 1-го і 2-го тестувань за наступними ознаками: показники короткочасної пам‘яті (в першій та другій експозиціях стимульного матеріалу) та довгострокової, темп сенсо-моторних реакцій, функція переключення, показники уваги, загальної працездатності і мислення. Порівняння 1-го і 3-го тестувань виявило розходження тільки за показниками переключення, уваги, загальної працездатності і мислення. Порівняння ж 2-го і 3-го тестувань не виявило значимих розходжень за жодним показником.

Аналіз цих даних, дозволяє зробити висновок про найбільший вплив медикаментів групи карбамазепінів на пізнавальні процеси в перші місяці їхнього прийому, у той час як при більш довгому прийомі більш значимого поліпшення не виявляється.

У групі хворих, що приймали ламіктал, кореляційний аналіз пізнавальних процесів виявив, що найбільше число високонадійних кореляційних зв'язків (р<0,001) відзначається у всіх показників обсягу запам'ятовування та показника довгострокової пам‘яті. Вони корелювали між собою, а також мали зв'язок з іншими показниками. Обсяг запам'ятовування був зв'язаний із запам'ятовуванням вербальних стимулів при різних експозиціях матеріалу і темпом сенсо-моторних реакцій (р<0,001), який, у свою чергу, корелював з розумовою працездатністю і довгостроковою пам’яттю (р<0,001). Аналіз кореляційної плеяди виявив 18 значимих зв'язків, що на 7 менше, ніж у першому дослідженні цієї групи, але стільки ж як у другому. Значно скасовано кількість зв‘язків з темпом сенсо-моторних реакцій та встановлено нові з загальною працездатністю та довгостроковою пам’яттю. Кількість позитивних зв'язків – 10, негативних (зворотно пропорційних) – 8. Найбільше число зв'язків мали показники короткочасної (з першу по четверту експозиції стимульного матеріалу) та довгострокової пам'яті, які були пов’язані з темпом сенсо-моторних реакцій і продуктивністю в інтелектуальних пробах. Відмінність від попереднього дослідження також пов'язано з показниками довгострокової пам'яті і працездатності, які у даному випадку мали високонадійні зв'язки, в той час як у другому – жодного. Такі ж результати були виявлені і в другій групі другого дослідження.

Парні порівняння показали, що в даній групі число значимих збільшень значно менше, ніж у попередніх, що ще раз підтверджує більший вплив ламіктала на соціально-адаптивну сферу, виявляє його настрій-стабілізуючу дію і вибірковий вплив на пізнавальні функції. Отже, при порівнянні 1-го і 2-го тестувань значимі збільшення відзначалися за наступними ознаками: показник довгострокової пам‘яті, темп сенсо-моторних реакцій, показник загальної працездатності і мислення. Порівняння 1-го і 3-го тестувань виявило розходження по показниках короткочасної пам'яті в четвертій експозиції стімульного матеріалу, темпу сенсо-моторних реакцій, загальної працездатності і мислення. Порівняння ж 2-го і 3-го тестувань виявило значимі розходження тільки за показниками короткочасної пам'яті в четвертій експозиції стімульного матеріалу і мислення. Розглянувши ці результати ми бачимо, що чіткої залежності між часом прийому ламіктала та зміною психічних процесів не виявляється. Зміни в інтелектуально-мнестичної діяльності (зниження інертності, прискорення темпу сенсо-моторних реакцій) настають за рахунок поліпшення соціально-адаптивних функцій хворих.

Узагальнюючи вище зазначене, треба відмітити, що найбільше число кореляційних зв'язків, при аналізі пізнавальних процесів у віддаленому періоді прийому АЕП відзначалося в третій групі, що свідчить про велику взаємозалежність пізнавальних процесів, котрі стали більш інтегрованими в порівнянні з найближчим періодом прийому цього препарату. Найбільший вплив на розпад залежних зв'язків пізнавальних процесів відзначено під впливом препаратів групи вальпроєвої кислоти: до початку прийому АЕП у цій групі було 15 значимих зв'язків, у найближчому періоді прийому АЕП – 16, у віддаленому залишилося лише 7. Найбільший відсоток позитивних зв'язків (16) і негативних (6) відзначено в третій групі. Вплив медикаментів групи вальпроєвої кислоти на пізнавальні процеси має пролонгований характер (в термін від 1 місяця та більше). Найбільший вплив медикаментів групи карбамазепінів на пізнавальні процеси відзначається в перші півроку їхнього прийому, у той час як при більш довгому прийомі більш значимого поліпшення не настає. Чіткої залежності між часом прийому ламіктала і зміною психічних процесів не виявляється. Зміни в інтелектуально-мнестичної діяльності (зниження інертності, прискорення темпу сенсо-моторних реакцій) настають за рахунок поліпшення соціально-адаптивних функцій хворих.

Висновки.

Порушення пам'яті, уповільнення темпу сенсо-моторних реакцій, низька переключаємість на цьому рівні, зниження інтелекту і загальної продуктивності діяльності, виснаженість психічних функцій, інертність мислення є основними розладами пізнавальних функцій хворих на епілепсію.

Виявлено залежність стійкості поліпшення переключаємості на рівні сенсо-моторних реакцій і поліпшення запам'ятовування від тривалості прийому препаратів групи вальпроєвої кислоти. У хворих на епілепсію з незначною тривалістю прийому (до 30 днів) препаратів цієї групи має місце прискорення темпу сенсо-моторних реакцій і підвищення загальної продуктивності. При тривалому прийомі (більш 30 днів) – поліпшення переключаємости на рівні сенсо-моторних реакцій і поліпшення короткочасної пам'яті у хворих стабілізується.

Виявлено істотне поліпшення темпу сенсо-моторних реакцій (стабілізація), довгострокової пам'яті, мислення в найближчому періоді застосування препаратів групи карбамазепінів. У віддаленому періоді прийому медикаментів – досягнуті результати залишаються без зміни.

Позитивні зміни в інтелектуально-мнестичній сфері найбільш значні при прийомі ламікталу в найближчому періоді. Також виявлено істотний вплив ламікталу на поліпшення настрою, комунікабельність, упорядкованість поведінки, закріплення навичок самообслуговування, збільшення словникового запасу, що істотно сприяє адаптації хворих на епілепсію до соціального середовища.

Найбільший вплив на поліпшення темпу сенсо-моторних реакцій і функцій уваги досліджуваних антиепілептичних препаратів, відзначається у хворих на епілепсію у віці до 30 років. У першу чергу це позначається на рухливості сенсо-моторних реакцій, підвищенні працездатності, мисленні.

У найближчому періоді прийому антиепілептичних препаратів виявляється однаковість їхнього впливу на загальну працездатність і показник переключення на рівні сенсо-моторних реакцій. У той же час розрив зв'язків у інтегрованій психічній системі найбільш істотний при прийомі ламікталу.

Істотна зміна кількості зв'язків в інтегрованій психічній системі, що свідчить про збільшення автономності кожної з функцій при зростаючому структуруванні інтелекту,