ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім.Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ЗАЗИМКО ОКСАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 159.928.22

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ

ТЕХНІЧНОЇ ОБДАРОВАНОСТІ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2003

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України

Науковий керівник |

кандидат психологічних наук

Пономарьова-Семенова Римма Олександрівна,

Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, завідуюча лабораторією психології обдарованості

Офіційні опоненти: | дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор

Максименко Сергій Дмитрович,

Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, директор

кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник

Перепелиця Петро Степанович,

Інститут педагогіки і психології професійної освіти, провідний науковий співробітник відділу психології трудової та професійної підготовки

Провідна установа | Слов’янський державний педагогічний університет, кафедра психології, Міністерство освіти України, Слов’янськ

Захист відбудеться “17” грудня 2003 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 26.453.02 в Інституті психології ім.Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ – 33, вул. Паньківська, 2

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України (01033, Київ – 33, вул. Паньківська, 2)

Автореферат розісланий “14” листопада 2003 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.В.Андрієвська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Модернізація технології виробництва в Україні на сьогодні належить до рангу проблем державної значущості. Це зумовлює суспільну потребу в інноваційній діяльності в галузі науки і техніки, актуалізує завдання ідентифікації технічної обдарованості юнаків і дівчат та створення відповідних умов для їх творчого розвитку.

Певний внесок у вивчення проблеми обдарованості зроблено вітчизняними і зарубіжними дослідниками. Зокрема, праці низки вчених стосуються як теоретичного, так і практичного вирішення проблеми ідентифікації обдарованості. Так, в рамках психометричного (А.Біне, Ф.Гальтон, Т.Сімон, М.Терман та ін.) та креативного (Дж.Гілфорд, Є.Торренс та ін.) підходів обдарованість ототожнюється з окремими характеристиками індивіда – інтелектуальними чи креативними. Особистісний підхід (Д.Б.Богоявленська, Н.С.Лейтес, А.Г.Маслоу, О.Л.Яковлєва та ін.) збагачує уявлення про обдарованість характерологічними, мотиваційними, емоційними та іншими особистісними якостями, що притаманні обдарованим людям. Згідно з діяльнісним підходом (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Б.М.Теплов та ін.) розглядається як загальна обдарованість, так і спеціальна, що відображає специфічні характеристики певного виду діяльності. Як складна інтеграційна цілісність обдарованість трактується в рамках системного підходу (Б.Ф.Ломов, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, Р.О.Пономарьова-Семенова та ін.), який постулює існування множинності типів обдарованості.

Аналіз виділених підходів свідчить: розуміння обдарованості ґрунтується на сукупності ознак чи елементів психічної діяльності та особистісних характеристик, що входять до структури особистості, яка вже виявила себе як обдарована завдяки екстраординарним досягненням в тих чи інших галузях діяльності. Таке уявлення призвело до тенденції стереотипного застосування “масштабу” ознак і проявів обдарованості високого рівня при створенні комплексу психодіагностичних методик ідентифікації можливостей особистості на різних етапах онтогенезу. Проте використання психодіагностичного комплексу, створеного на засадах виявлення суми певних ознак обдарованості, що знайшла своє втілення у реальних досягненнях, є неефективним в разі ідентифікації потенційної обдарованості, яка враховувала б діапазон індивідуальних можливостей особистості. Крім того, зазначений принцип побудови системи діагностичних методик призводить до неузгодженості результатів ідентифікації обдарованості на різних вікових етапах становлення особистості.

У зв’язку з цим гострої актуальності набирають дослідження, які б враховували вікові особливості обдарованості, а також ґрунтувалися на розкритті індивідуальних потенцій обдарованої особистості.

З огляду на суспільну потребу у розвитку технічних здібностей молоді особливу значущість мають дослідження технічної обдарованості в юнацькому віці. Провідними проблемами цього віку є пошук сенсу життя та професійне самовизначення. В період юнацтва людина стикається з необхідністю осмислення глобальних питань, пов’язаних з особистісними цінностями, уподобаннями та вибором суспільно значущих пріоритетів. Отже, ідентифікуючи обдарованість в юнацькому віці, ми можемо не тільки забезпечити відбір відповідних кандидатів до спеціалізованих навчальних закладів, але й допомогти вирішити проблему професійного самовизначення юнаків і дівчат.

Проте, щоб така допомога була ефективною, ідентифікація обдарованості не повинна бути самоціллю, тобто зводитися лише до встановлення того чи іншого рівня певного типу обдарованості. Виявлення обдарованості повинно сприяти усвідомленню особистістю своїх можливостей, розумінню особистих механізмів розвитку і творчості, озброювати позитивною інформацією щодо планованого успіху в діяльності.

Таким чином, проблема ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці є актуальною як у соціальному, так і науковому планах. Недостатня розробленість її теоретичних і прикладних аспектів зумовили вибір теми даного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження входить до комплексної науково-дослідної теми лабораторії психології обдарованості Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України “Психологічні фактори розвитку обдарованої особистості” (номер держреєстрації 0198U008154, дата реєстрації 98.12.21) і затверджена координаційною Радою АПН України (прот. № 6 від 19.06.2001р.)

Об`єкт дослідження технічна обдарованість у юнацькому віці.

Предмет дослідження ідентифікація технічної обдарованості в юнацькому віці.

Мета дослідження визначити принципи побудови системи ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці та схарактеризувати змістові й операційні компоненти цієї процедури.

Гіпотеза дослідження. Процедура ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці, створена на основі принципів множинності, суб’єктності, ресурсності, може виявляти як актуальний, так і потенційний рівні цього типу обдарованості на етапі юнацтва.

Основні завдання дослідження.

1.

2.

3.

4.

5.

Теоретико-методологічною основою дослідження виступили: концептуальні психологічні положення про загальну та технічну обдарованість (Д.Б.Богоявленська, В.М.Дружинін, Г.С.Костюк, М.Д.Левітов, В.О.Моляко, В.М.Мясищев, Я.О.Пономарьов, Дж.Рензулі, С.Л.Рубінштейн, Р.О.Пономарьова-Семенова, Б.М.Теплов, М.О.Холодна, В.Д.Шадріков, І.С.Якиманська, П.М.Якобсон та ін.); принцип розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв, А.В.Брушлинський, Л.С.Виготський, І.С.Кон, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко, Я.О.Пономарьов, В.А.Роменець та ін.); індивідуально-психологічний підхід до вивчення обдарованої особистості (Н.С.Лейтес).

Для розв’язання поставлених у роботі завдань було використано такі методи і методики. У теоретичній частині роботи застосовані методи аналізу та узагальнення наявного знання з проблеми дослідження. Емпіричне дослідження забезпечене психолого-педагогічним експериментом в його констатувальному та контрольному етапах. Застосовувався комплекс як відомих, так новостворених і модифікованих відповідно до мети дослідження взаємодоповнювальних психодіагностичних методик: тестові методики (тест структури інтелекту Р.Амтхауера, адаптований Л.І.Марісовою, 1973; опитувальник структури темпераменту В.М.Русалова, 1989; тест-опитувальник для діагностики потреби в досягненнях Ю.М.Орлова, 1978; анкета-опитувальник для визначення інтенсивності пізнавальної потреби Р.О.Пономарьової, 1998; методика діагностики самооцінки; модифікована методика незакінчених речень; авторські методики діагностики самооцінки інтелектуально-технічної спроможності та діагностики здатності до пошуку вирішення завдань науково-технічного характеру), метод опитування та метод індивідуальної бесіди. Крім цього, було реалізовано серію тренінгових занять з метою виявлення та розкриття прихованих індивідуальних характеристик технічної обдарованості в юнацькому віці та доповнення психологічного портрета досліджуваних.

Дані дослідження були піддані якісному та кількісному аналізу. Статистична обробка даних забезпечена кореляційним (за Спірменом та Пірсоном), факторним, а також контент-аналізом.

Отримані дані створили основу для структурно-функціонального аналізу і опису специфіки прояву технічної обдарованості в юнацькому віці та визначенні рівнів її прояву.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувались методологічним обґрунтуванням вихідних позицій, відповідністю методів дослідження його меті і завданням, характером дослідно-експериментальної роботи, ґрунтовним аналізом емпіричного матеріалу, застосуванням принципів психометричного проектування та методів математичної статистики, а також можливістю відтворення дослідження.

Наукова новизна дослідження.

–

–

–

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його даних у навчально-виховному процесі з метою діагностики та розвитку технічної обдарованості юнаків та дівчат.

Самостійну практичну цінність мають авторські програма ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці й методика діагностики інтегральної здатності до пошуку вирішення завдань науково-технічного характеру, які спрямовані як на виявлення, так і розвиток технічної обдарованості на стадії становлення.

Одержані результати можуть бути покладені в основу розробки диференційованих практичних рекомендацій, що сприятиме удосконаленню роботи з обдарованою молоддю, розв`язанню дослідницьких і психодіагностичних задач, а також використані у консультаційній і терапевтичній роботі при наданні допомоги обдарованим учням, їх батькам, вчителям та іншим людям з соціального оточення.

Виявлені індивідуальні особливості технічно обдарованих старшокласників дозволяють окреслити нові шляхи дослідження та забезпечення відповідних умов формування і розвитку технічної обдарованості.

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практику навчально-виховного процесу Політехнічного ліцею НТУУ “КПІ” та навчально-науково-методичного комплексу “Туризм, готельне господарство, економіка і право”. Зокрема авторські розробки використані за такими напрямами: відбір абітурієнтів ліцею; розробка програм та організація тренінгових занять, спрямованих на виявлення та розкриття творчих можливостей учнів і студентів та розвиток їх особистості; як складова психоконсультаційної роботи; у викладанні курсів психолого-педагогічних дисциплін.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на 7 наукових та науково-практичних конференціях: І і ІІ Міжнародних науково-практичних конференціях “Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога” (Київ, 27-28 квітня 1998р.; 17-19 жовтня 2002р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 17-18 грудня 2001р.), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми генези особистості в контексті навчання і виховання” (Київ, 18-19 жовтня 2001р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (Київ, 16-18 вересня 1999р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми безпеки української нації на порозі ХХІ сторіччя” (Київ-Чернівці, 22-23 жовтня 1998р.), І Всеукраїнській конференції молодих науковців “Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, 23-25 березня 1998р.); на двох звітних наукових сесіях Інституту психології ім.Г.С.Костюка АПН України “Психологічні проблеми навчання, виховання та розвитку особистості” (Київ, 9-10 квітня 2001р.; 31 березня - 1 квітня 2003р.); ІІІ з’їзді товариства психологів України “Творча спадщина Г.С.Костюка та сучасна психологія” (Київ, 2000р.).

Публікації. Основний зміст роботи відбито в 11 публікаціях, з них 7 у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 5 додатків, списку використаних джерел з 270 найменувань. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках. Робота містить 28 таблиць і 4 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми та обраного напряму дослідження, визначено його об`єкт, предмет, основну мету, гіпотезу та завдання, висвітлено методологічну основу і методи. Викладено наукову новизну і практичне значення роботи, вказується сфера апробації та впровадження результатів дослідження, а також кількість публікацій, в яких відбито основний зміст роботи.

У першому розділі “Теоретичні засади розробки проблеми технічної обдарованості” подано огляд та аналіз літератури стосовно зазначеної проблеми. В рамках основних теоретичних підходів до вивчення проблеми обдарованості (зокрема психометричного, креативного, діяльнісного, психофізіологічного, особистісного, суб`єктного, системного) схарактеризовано розвиток знань з цієї проблеми та окреслено основні напрями дослідження загальної і технічної обдарованості, її структури та механізмів.

У розділі зазначається, що традиційним способом ідентифікації обдарованості є виявлення високих показників інтелекту та креативності. Нині вирішення цієї проблеми не обмежується діагностикою тільки вказаних характеристик. Разом з тим жодний із зазначених вище підходів не зменшує їх ролі у механізмах обдарованості. Складність діагностики інтелекту та креативності зумовлена не вирішеними на сьогодні методологічними і методичними питаннями. Це, в свою чергу, позначається на інтерпретації результатів діагностичних методик. А саме, низькі показники тестування інтелекту чи креативності не завжди говорять про відсутність обдарованості в будь-якій галузі.

У сучасних наукових джерелах вказується, що в процесі реалізації інтелектуального потенціалу особистості вирішальними є саме особливості особистісних ресурсів індивіда. Розуміння цього призвело до появи комплексних теорій обдарованості, в яких основне місце у структурі обдарованості відводиться пізнавальній потребі та мотивації, що викликають активність суб`єкта діяльності. В таких теоріях вказується на особливості образу “Я” творчої особистості, що характеризується впевненістю в своїх здібностях і силою характеру. Фактором його становлення є індивідуальні умови розвитку особистості. Також визначається важливість “метакогнітивного досвіду особистості” (М.О.Холодна), який виявляється у контролі стану індивідуальних інтелектуальних ресурсів та ході інтелектуальної діяльності. Важливим за значенням для психології обдарованості є розгляд зумовленості здібностей характеристиками темпераменту (Е.А.Голубєва, В.М.Русалов та ін.), через призму яких відбиваються і трансформуються соціальні впливи на людину, а також визначається індивідуальний стиль життєдіяльності людини.

Проблема технічної обдарованості як самостійна у вітчизняній та зарубіжній психології розроблена недостатньо. Разом з тим аналіз літературних джерел з проблеми вивчення науково-технічної творчості та технічних здібностей проливає певне світло на досліджувану проблему. Автором проаналізовано поняття “технічних здібностей”, які представлено як складні інтелектуальні здібності, а також психологічні особливості технічного мислення та творчої діяльності винахідника. Звертається увага на важливість вивчення духовного аспекту в структурі технічної обдарованості.

На основі аналізу та систематизації наукової літератури, а також згідно з принципами комплексного підходу до вивчення технічної обдарованості, в дисертації обґрунтовано визначення структурних компонентів технічної обдарованості, якими є певні особливості інтелектуальних утворень, потребово-мотиваційних характеристик, структур самосвідомості і метакогнітивного досвіду, темпераментальних ресурсів та технічні креативні здібності.

На основі проаналізованої літератури (Г.С.Альтшуллєр, А.Анастазі, А.В.Антонов, Г.О.Балл, Д.Б.Богоявленська, Е. Де Боно, Г.Я.Буш, Л.Л.Гурова, М.Г.Давлєтшин, В.Н.Дружинін, Т.В.Кудрявцев, Н.Д.Лєвітов, Н.С.Лейтес, О.М.Матюшкін, В.О.Моляко, Я.О.Пономарьов, Р.О.Пономарьова-Семенова, В.В.Рибалка, М.Л.Смульсон, Т.М.Третяк, М.О.Холодна, В.Д.Шадриков, П.М.Якобсон, О.Л.Яковлєва, та ін.) були виділені особливості інтелектуальних характеристик обдарованих особистостей. Передусім визначається, що розвиток їх інтелектуальних здібностей загалом вищий за середній рівень. Таких особистостей вирізняє незалежність і глибина мислення, здатність до проблематизації та науково-технічного аналізу, здатність до прийняття рішення. Технічні креативні здібності в даній роботі розглядаються як інтегральні інтелектуальні здібності, характеристиками яких є: технічна спостережливість; розвинене просторове сприймання; точність і швидкість виникнення просторових уявлень і перцептивних образів, що характеризують образне мислення, яке забезпечує легкість появи асоціацій; здатність до комбінування на основі оригінального оцінювання проблеми; внутрішня готовність до практично спрямованого розв`язання науково-технічних завдань на базі раціонального підходу, що передбачає врахування вимог дійсності, тобто відчуття практичної доцільності розв`язку.

У науковій літературі стосовно мотиваційної структури обдарованих особистостей визнано, що їм притаманна внутрішня свобода, високий рівень духовної активності (В.Д.Шадріков, О.Л.Музика та ін.), пізнавальна самодіяльність (Д.Б.Богоявленська), потреба в розумовому пошуку, розумовому навантаженні (В.Н.Дружинін, Н.С.Лейтес, В.О.Моляко, І.С.Якиманська та ін.), висока мотивація досягнень (Т.М.Амбайл та ін.), високий рівень мотиваційного включення в задачу, чітко визначений характер інтересів, наявність стійкої сукупності спонукальних факторів тощо (А.В.Антонов, Е.Боно, Т.В.Кудрявцев, О.М.Матюшкін, П.С.Перепелиця, Я.О.Пономарьов, Р.О.Пономарьова-Семенова, В.В.Рибалка, Т.М.Третяк, М.О.Холодна, П.М.Якобсон, О.Л.Яковлєва та ін.).

Характеризуючи самосвідомість і метакогнітивний досвід особистості, автори зазначають, що обдарованих осіб в юнацькому віці вирізняє позитивний образ “Я”, впевненість у своїх здібностях, сила характеру, наявність чітких домагань (М.Й.Боришевський, Р.Бернс, І.С.Кон, Н.С.Лейтес, С.Д.Максименко та ін.), певні особливості в характеристиках індивідуальних репрезентацій дійсності, своєрідність типу сприймання, характерні особливості розуміння та інтерпретацій подій внутрішнього і зовнішнього світу (М.О.Мельник, Р.О.Пономарьова-Семенова, Л.В.Шавініна, М.О.Холодна та ін.); на етапі юності відбувається перехід від наслідування до “оригінальної творчості” (В.Н.Дружинін) тощо.

Темперамент є індивідуально-типологічною передумовою формування загальних здібностей (В.М.Русалов, Б.М.Теплов). Дослідження Е.А.Голубєвої, С.І.Дудіна, В.М.Русалова, Л.І.Полтавцевої та інших вказують на те, що обдарованим людям властива загальна активність, пластичність, високий темп та емоційна вразливість.

Особливості індивідуальних умов розвитку особистості також впливають на прояв її творчих потенцій. Так, для становлення образу “Я” важливими є доброзичливі стосунки дитини в сім`ї (Р.Бернс та ін.), любов і повага, не регламентовані жорстко умови життя (В.Д.Дружинін), які забезпечують творчу свободу волі, розвиток прагнення до самоактуалізації (А.Маслоу), закріплення особистої позиції суб`єкта розвитку (К.А.Абульханова, А.В.Брушлинський, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко та ін.) та наявність ідеалу для наслідування (Н.М.Гнатко, В.Д.Дружинін).

У розділі також висвітлено особливості прояву технічної обдарованості в процесі її актуалізації стосовно системоутворювальних факторів розвитку обдарованої особистості: духовного розвитку (сфери цінностей та смислів), психологічного розвитку та інтелектуальної зрілості особистості. Стосовно юнацького віку зазначено, що в цей період відбувається інтенсивний процес самовизначення особистості, зокрема професійного. У зв’язку з цим важливим для становлення обдарованої особистості слід вважати формування цінностей і смислів у сфері її самосвідомості, що суттєво впливає на рівень духовного розвитку та інтелектуального осягнення дійсності. У розробці процедури ідентифікації технічної обдарованості показниками цього типу обдарованості на етапі юнацтва можуть служити: процес самоусвідомлення особистості як такої, що здатна здобути значних успіхів у галузі науки і техніки, актуальне виявлення нею схильності до оригінальної творчості, відхід від наслідування та формування ідеалу власного “Я” як успішно діючого в майбутньому.

Таким чином, у роботі наголошується, що розробка процедури ідентифікації обдарованості в юнацькому віці повинна ґрунтуватись на врахуванні актуальної потреби юнаків у самовдосконаленні, тобто в процесі дослідження необхідно застосовувати такі методи і прийоми, які б інтенсифікували процес самореалізації учасниками експерименту своїх потенційних можливостей.

На основі аналізу та порівняльної оцінки різних способів ідентифікації обдарованості, що ґрунтуються на певних критеріях обдарованості та діагностичних засобах її виявлення, у другому розділі “Психологічні принципи та методи ідентифікації технічної обдарованості на етапі юнацтва” обґрунтовано вибір напряму дослідження. На основі визначених нами психологічних принципів розроблено загальну процедуру ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці.

Результати теоретичного дослідження відбиті у виборі таких принципів конструювання ідентифікаційної процедури: 1) принцип множинності (ідентифікація технічної обдарованості враховує розмаїття її проявів у різних формах діяльності науково-технічного характеру); 2) принцип суб`єктності (врахування індивідуальних психологічних потенцій особистості, як передумови її творчих можливостей та вікових особливостей юнацтва, які визначаються рівнем усвідомлення та розвитку суб’єктом своїх когнітивних і особистісних характеристик); 3) принцип ресурсності (аналіз психологічних ресурсів суб’єкта зіставляється з широким спектром його діяльності, що дає можливість визначити “потенційну технічну обдарованість”, яка характеризується активністю з не вираженими ще на даний момент творчими ефектами та сформованими як загальними інтелектуальними структурами, так і теоретичними технічними здібностями і просторовими уявленнями; “актуальну технічну обдарованість на стадії становлення”, яка, окрім сформованих інтелектуальних структур, характеризується ще й внутрішньою мотивацією розв’язання науково-технічних завдань; “реальну технічну обдарованість” або “талант”, що виявляється в науково-технічній діяльності з реальними суспільно значущими досягненнями в сферах і галузях науки і техніки).

Ідентифікація обдарованості передбачає наявність високого рівня духовного і психологічного розвитку та інтелектуальної зрілості особистості. Змістовно окреслені підвалини обдарованості характеризуються розвиненою смисловою сферою свідомості, високим рівнем активності суб`єкта та когнітивною емпатійністю до різних об`єктів і поняттєвих образів.

У відповідності із сформульованим уявленням щодо технічної обдарованості та психологічних принципів конструювання процедури її ідентифікації у юнацькому віці, а також науковими даними, що стосуються досліджуваної проблеми, була розроблена програма прикладної частини роботи, яка складалась з таких етапів: пілотажне дослідження, апробація рівневої програми ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці та якісно-статистичне оброблення отриманих результатів.

Загальна процедура ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці забезпечується послідовним застосуванням діагностичних і тренінгових етапів.

Діагностичний етап забезпечується реалізацією блоків психодіагностичних методик, що дозволяють виявляти характеристики інтелектуальних ресурсів (тест структури інтелекту Р.Амтхауера, адаптований Л.Марісовою, 1973); утворення потребово-мотиваційної сфери (тест-опитувальник для діагностики потреби в досягненнях Ю.Орлова, 1978; анкета-опитувальник для визначення інтенсивності пізнавальної потреби Р.Пономарьової, 1998; модифікована методика незакінчених речень, яка дозволяє схарактеризувати систему ставлень до батьків, дорослих, однолітків, майбутнього, культури, соціуму і світу в цілому); особливості самосвідомості і метакогнітивного досвіду (методики діагностики самооцінки та відчуття інтелектуальної спроможності, опитувальник для виявлення особливостей індивідуальних умов розвитку, модифікований варіант методу незакінчених речень Сакса і Леві, а також метод бесіди); можливості темпераменту (опитувальник структури темпераменту В.Русалова, 1989); технічні креативні здібності особистості. В арсеналі відомих психодіагностичних методик не було знайдено такої, що задовольняла б вимоги до діагностики технічних креативних здібностей у нашому розумінні. Діагностика таких здібностей, які є інтегральними утвореннями психіки, наближає до більш точної ідентифікації саме технічної обдарованості. Тому в роботі була зроблена спроба створення оригінальної методики (див. нижче).

Тренінговий етап процедури ідентифікації має чітко виражену процесуальність. Він включає: 1) вправи діагностичного характеру, спрямовані на виявлення і розкриття психологічного стану до початку заняття та в момент його завершення, характеристик образу “Я”, проявів чіткої часової перспективи, креативних здібностей; 2) вправи, спрямовані на інтенсифікацію процесу самореалізації юнаків та дівчат: вправи на встановлення емоційних контактів між учасниками тренінгу, на оволодіння методами і прийомами підвищення працездатності, на самопізнання, саморозкриття, самоприйняття, на усвідомлення та розширення часової перспективи, здатності до творчого цілепокладання, креативності; 3) вправи, спрямовані на поліпшення особистісної підтримки і психологічні тематичні ігри.

Створення методики діагностики технічних креативних здібностей ґрунтувалось на таких засадах. Виявлення рівня розвитку науково-технічних здібностей можливе завдяки методам, які моделюють діяльність відповідного типу. Творчі технічні здібності виявляються за умови включення суб`єкта в проблемну ситуацію. Здатність до пошуку вирішення проблемних завдань є інтегральною, тому, керуючись принципами психологічної діагностики інтегральних утворень психіки, автор виділяє в цьому процесі такі його етапи: 1) виявлення проблемної ситуації та висунення різних варіантів її вирішень (гіпотез), що відбиває готовність суб`єкта до пошуку того чи іншого вирішення; 2) оцінка (контроль) висунутих варіантів вирішень, що вказує на рівень розуміння даної проблеми; 3) вибір того чи іншого варіанта вирішення, який забезпечує досягнення бажаного результату, тобто саме розв`язання проблеми. Згідно з цим, методикою, що діагностує здатність до пошуку вирішення завдань науково-технічного характеру (технічні креативні здібності), передбачається виявлення рівня готовності до пошуку їх вирішення, рівня розуміння науково-технічної проблеми та рівня науково-технічного її розв`язання.

Діагностика здатності до пошуку вирішення завдань науково-технічного характеру проводилася в три етапи, що відповідають виділеним процесам пошуку вирішення. На першому етапі в інструкції не наголошувалося на вирішенні проблеми виключно науково-технічним способом. Метою застосування першого етапу методики було діагностування лише готовності до пошуку вирішення таких завдань. Оцінюючи готовність досліджуваних до пошуку вирішення вказаного характеру, автор пропонує класифікувати розв’язки завдань за двома основними способами вирішення: науково-технічний та на основі відходу від нього. Виділяється також нульовий рівень готовності: нерозуміння проблеми. Спосіб відходу від науково-технічних вирішень завдань підрозділяється на: імпунітивне вирішення (проблема розглядається як незначна, суб`єктивно не значуща, або як така, що з часом вирішиться сама); екстрапунітивне вирішення (відповідальність за вирішення проблеми перекладається на іншого); інтропунітивне вирішення (відповідальність за вирішення проблеми береться суб`єктом на самого себе, реакція спрямована на розв`язання проблеми). Спосіб науково-технічних вирішень підрозділяється на: лише пошук завдань науково-технічного характеру та власне розв’язання науково-технічної проблеми.

Другий етап реалізації методики передбачав діагностику оцінювання досліджуваними ступеня складності проблемних завдань науково-технічного характеру. Для стандартизації отриманих результатів було застосовано експертну оцінку ступеня складності кожного науково-технічного завдання. У ролі експертів виступили наукові працівники Інституту електрозварювання ім.Є.О.Патона. Результативність діяльності оцінювання залежала від сформованості у досліджуваних як оперативного образу, так і образу-мети. Образ-мета виступав показником найбільш раціонального розв’язання проблеми. Таким чином, оцінка ступеня складності науково-технічної проблеми, яку давали досліджувані, вказувала на рівень її розуміння ними.

Рангування експертами проблем за складністю їх інтелектуального розв’язання дало можливість виділити три рівні складності. Порівняння визначеного досліджуваними рівня складності науково-технічного завдання з еталонним рівнем, встановленим експертами, є стандартизованою процедурою обробки емпіричних даних. Другий етап діагностики був закономірною ланкою моделювання пошуку вирішення науково-технічної проблеми. Оскільки зазначена діяльність включає як раціональні, так і інтуїтивні аспекти, то процес оцінювання, як показав експеримент, наближає змодельовану діяльність до реальної і є її проміжним етапом: “виношуванням ідеї”. Присвоєння досліджуваними суб’єктивних рангів та стандартизованих рівнів кожному завданню полегшує процес інтерпретації отриманих даних. Розподіл завдань за рівнем складності допомагає зняти суб`єктивність оцінки експериментатором способів пошуку вирішення завдань досліджуваними (перший етап).

На третьому етапі реалізації методики діагностувався рівень розвитку технічного творчого мислення. Кількісна обробка результатів передбачала виділення 4 рівнів розв`язання проблеми науково-технічного характеру: стандартне розв’язання (на основі використання відомої існуючої конструкції); удосконалення (доповнення готової конструкції іншим елементом); правильне розв’язання (на підставі якого створюється нова конструкція за відомим принципом роботи); оригінальне розв’язання (створення моделі за новим конструктивним принципом). Кожному рівню присвоювалися певні бали, сума яких давала загальний бал рівня розвитку творчого технічного мислення. Якісна обробка результатів здійснювалася за показниками деталізації розробки проблеми та раціональності прийнятих рішень.

Методика діагностики інтегральної здатності до пошуку вирішення завдань науково-технічного характеру пройшла обов`язкові етапи стандартизації, які передбачені психодіагностикою. А саме: було дотримано принципів змістової валідності тесту; валідності за зовнішнім критерієм (встановлювалась на основі зв`язку з ефективністю виконання тесту на розуміння техніки - тест Беннета); надійності за внутрішньою узгодженістю на основі методу розщеплення на парні і непарні номери завдань. Означена методика є тестовою, дискримінативною та має метричну шкалу.

Ця оригінальна методика діагностики здатності пошуку вирішення завдань науково-технічного характеру, що дозволяє визначати технічні креативні здібності, є важливою ланкою в побудові процедури ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці.

Третій розділ “Характеристика процедури ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці” присвячений систематизації й узагальненню результатів дослідження. В ньому викладено результати апробації процедури ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці, оцінено її валідність, встановлено додаткові загальні та індивідуальні особливості прояву цього типу обдарованості на етапі юнацтва, визначено критерії ідентифікації та рівні прояву технічної обдарованості в юнацькому віці.

Комплекс діагностичних методик (перший етап програми дослідження) був застосований на 131 учневі 10-х класів. Отримані дані були піддані якісному та кількісному аналізу, що дозволило отримати певну інформацію про ступінь валідності та надійності відібраних методичних засобів.

Для інтерпретації даних було сформовано 3 групи досліджуваних : “ліцеїсти” (63 учні), “контрольна група” (68 чоловік), “обдаровані” (18 чоловік). Ідентифікацію обдарованості проведено на основі описаних принципів і методів, а також співставлено з експертною оцінкою однокласників (що виступає доказом конкурентної валідності створеного комплексу). Таким чином, можна стверджувати, що за допомогою створеного комплексу психодіагностичних методик ідентифікації технічної обдарованості (перший етап дослідження) були відібрані технічно обдаровані старшокласники. Разом з тим, було висловлено припущення, що в разі більш детального обстеження з’явиться можливість виявити більшу кількість обдарованих, в основному тих, що мають потенційну технічну обдарованість.

На основі якісного та кількісного аналізу отриманих емпіричних даних виділено додаткові особливості прояву технічної обдарованості в юнацькому віці. Так, було констатовано, що досліджуваним, ідентифікованим як технічно обдаровані, притаманні вища, ніж їх одноліткам, потреба в освоєнні предметного світу, прагнення до розумової та фізичної праці, вища швидкість переключення з одних способів мислення на інші, прагнення до урізноманітнення форм предметної діяльності, вищий соціальний темп та дещо вища чутливість у процесі предметної діяльності. Разом з тим, встановлено, що технічно обдаровані мають меншу потребу в соціальних контактах та залученості до соціальної діяльності, а також нижчу чутливість щодо невдач у спілкуванні та оцінок людей з їх оточення.

Всі учні, ідентифіковані як технічно обдаровані, виявили високу креативність і вищий за середній рівень загального інтелекту. Найвищі показники вони отримали за відповіді у наочних та математичних субтестах. Для них також є характерними високий рівень розвитку комбінаторної здатності, рухливість мислення та розуміння зв`язку у вербальному матеріалі, що зрештою визначає успіх у будь-якій діяльності.

Крім того, обдарованим притаманні вищий рівень пізнавальної потреби в сфері науки і техніки, потреби в досягненнях та адекватна чи незначно занижена самооцінка.

У всіх досліджуваних, які ввійшли до групи обдарованих, інтерес до науки і техніки з’явився до 14-ти років, у 33.3% обдарованих цей інтерес, за їх твердженням, виник ще до 8-ми років. У 15-16 років всі обдаровані мають усвідомлений інтерес до науки і техніки. Ці досліджувані вирізнялися наполегливістю в досягненні своєї мети, вважали практичну кмітливість найхарактернішою рисою свого інтелекту, а практичні вміння відносили до найменш характерних, що контрастувало з поглядами учнів з контрольної вибірки, які на перший план ставили практичні вміння.

Контраст поглядів між вказаними групами простежувався й стосовно естетичних характеристик, які вони давали розуму ідеального винахідника. Так, переважна більшість обдарованих вважала, що винахіднику притаманні відчуття гармонії та почуття гумору, які “контрольною” групою були віднесені до невластивих винахіднику рис.

Обдарованих вирізняє більш позитивне ставлення до навколишнього середовища: дорослих, товаришів, цінностей культури, соціуму і світу в цілому. У зазначеної групи досліджуваних більш визначеними та забарвленими позитивними емоціями є їхні життєві плани і перспективи щодо майбутнього, вони відзначаються вищою когнітивною складністю та насиченістю ментального досвіду.

На основі аналізу отриманих даних встановлено, що виявлені відмінності між вибірками відповідають теоретичному уявленню про обдарованість в юнацькому віці, а отже, цей факт є підтвердженням конкурентної валідності та надійності процедури ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці.

Крім того, отримані кількісні дані першого етапу дослідження були піддані факторному аналізу, метою якого було встановлення конструктивної валідності сформованого комплексу психодіагностичних методик.

Для інтерпретації результатів факторного аналізу на контрольній вибірці відібрано вісім факторів, доля сукупної дисперсії яких складає 75.4%.

Перший фактор (21.8 % сукупної дисперсії) вказує на інтелектуальну технічну схильність. Другий (12.5) – на потребово-мотиваційну та темпераментальну зумовленість успішності технічної діяльності. Третій (9.3) є фактором вербального інтелекту. Четвертий (7.9) – фактором емоційності. П`ятий фактор (7.0) об`єднує показники соціальної адаптації. Шостий (6.1) характеризує спрямованість (локус) суб`єктивного контролю при вирішенні проблеми нетехнічним способом. Сьомий фактор (5.9) характеризує мотиваційну спрямованість суб`єкта. Восьмий (4.8) – фактор технічної креативності.

Подібні фактори були виділені і на вибірці “ліцеїстів”.

Виділені фактори, що поєднують показники комплексу методик ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці, підтверджують конструктивну валідність цього комплексу стосовно теоретико-методологічного обґрунтування концептуальної моделі дослідження. Так, дані діагностичних методик, які передбачають виявлення особливостей інтелектуальних утворень, яскраво проявляються в двох факторах: першому – інтелектуальні характеристики технічного спрямування та третьому – вербальні характеристики інтелекту. Темпераментальні утворення згруповані в другому факторі, що вказує на предметно-діяльнісний аспект цих показників. Потребово-мотиваційні характеристики в різних комбінаціях входять до другого, четвертого та сьомого факторів. Індивідуальні умови розвитку виявляються в 5-му факторі – соціальної адаптації. Особливості структур самосвідомості і метакогнітивного досвіду можна простежити в кожному факторі, та більш виразно вони виділяються в другому, п`ятому і особливо шостому факторах. Технічні креативні здібності виступають у восьмому факторі, але їх вплив позначається на формуванні першого, другого та інших факторів.

Дані, отримані на вибірці учнів, що були ідентифіковані як технічно обдаровані, також було проведено через процедуру факторного аналізу. Для інтерпретації було відібрано шість факторів, доля сукупної дисперсії яких складає 72.3%.

Перший фактор (22.1) вказує на сформованість соціально зумовленої потреби –потреби у визнанні. Другий (13.5) – складають інтелектуальні характеристики, в яких об`єднані показники як вербальних, так і математичних та наочних субтестів. Третій фактор (11.8) – емоційної чутливості. Четвертий (9.9) – вказує на сформованість потреби в діяльності. П`ятий фактор (8.2) – технічних креативних здібностей. Шостий (6.7) характеризує технічні креативні здібності, що вмотивовані інтересом у галузі науки і техніки.

Такі характеристики обдарованості як високі рівні духовного й психологічного розвитку та інтелектуальної зрілості знайшли сукупне відображення у першому та третьому факторах. Та найбільш інформативними ці фактори виявилися щодо рівня духовного розвитку – сфери цінностей та смислів. Зазначимо, що перший фактор (потреба у визнанні, самоствердженні) та третій (рівень емоційної чутливості) на даній вибірці учнів в сумі складають 34% пояснювальної дисперсії. Такий відсоток вказує на важливість вкладу зазначених факторів при поясненні сукупної дисперсії всіх виділених факторів для інтерпретації, що становить 72%.

Останнім часом приділяється досить значна увага духовному розвитку обдарованої людини. Проте сучасний рівень розвитку діагностичних засобів не виключає можливості недостатньо адекватної оцінки як духовних, так і інших потенцій особистості. В зв`язку з цим актуальною є розробка методів виявлення індивідуальних потенційних (прихованих на даний час) характеристик обдарованої особистості, забезпечення їй потрібних умов для розвитку, реалізації її духовних потреб.

Зважаючи на потребу поглибленого вивчення психологічних особливостей обдарованої особистості, було розроблено та реалізовано другий етап програми ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці, який передбачає виявлення та розкриття прихованих індивідуальних характеристик обдарованої особистості. Даний рівень програми було розроблено у формі тренінгових занять. Ці заняття було спрямовано не тільки на ідентифікацію рівня розвитку обдарованості на етапі юнацтва, виявлення нерозкритого потенціалу особистості, а й на усвідомлення нею своїх творчих можливостей, на розуміння особистісних чинників розвитку та творчості, а також на озброєння кожної особистості позитивною інформацією щодо способів досягнення успіхів у діяльності, тобто забезпечення суб`єкта розвитку адекватними засобами опанування світу.

Розроблений варіант тренінгу включав 4 теми. Тема 1: Вступ до курсу. Саморозуміння. Джерела особистісного самовдосконалення. Тема 2: Саморозкриття та самоприйняття. Тема 3: Цілепокладання та мотивація. Тема 4: Розвиток креативності. Остання тема розкривалась в кожному занятті, що включало вправи на досягнення основної мети заняття, а також вправи, спрямовані на усвідомлення проявів креативності і її розвиток .

Тренінг виступав логічним продовженням ідентифікаційної та розвивальної роботи з обдарованими учнями. Ведучий тренінгу до його початку був знайомий з учасниками занять, що давало йому можливість підібрати учасників групи і спланувати заняття з метою більш ефективної роботи з ними.

Даний тренінг мав певну структуру, характерну тренінговим заняттям. Він поєднував у собі інформаційну та інструментальну частини, що забезпечували єдність і цілісність когнітивних та операційних прийомів і засобів. Відповідно до завдань тренінгу були підібрані розвивальні й діагностувальні вправи.

На основі аналізу отриманих даних та з’ясованих особливостей прояву технічної обдарованості в юнацькому віці стало можливим визначення критеріїв її ідентифікації. Критеріями ідентифікації та їх комплексними характеристиками є:

1)

2)

3)

4)

5)

На основі аналізу й узагальнення встановлених загальних особливостей прояву технічної обдарованості та індивідуальних характеристик технічно обдарованої особистості в юнацькому віці виділено рівні її прояву. Виділення рівнів зумовлювалось наявним ступенем технічної творчої активності. Для виділених рівнів характерні вищі за середні інтелектуальні та креативні здібності.

Перший рівень можна схарактеризувати як актуальну технічну обдарованість на стадії становлення з досить високим ступенем внутрішньої мотивації досягнення в галузі науки і техніки. Другий – потенційна технічна обдарованість, що зумовлена соціальними мотивами самореалізації у зазначеній галузі. Третій рівень –