КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЗАБУРАННА Ореста Володимирівна

УДК 811.161.2+811.221.1’06+

811.521]’37’373

АНТРОПОЦЕНТРИЗМ ФРАЗЕОЛОГІЧНОЇ СЕМАНТИКИ

(на матеріалі фразеологічних одиниць української,

перської, японської мов зі значенням відносного часу)

10.02.15 – загальне мовознавство

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ-2003

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі загального мовознавства

Львівського національного університету імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Бацевич Флорій Сергійович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

завідувач кафедри загального мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Денисова Світлана Павлівна,

Київський міжнародний університет,

професор кафедри історії та теорії журналістики

кандидат філологічних наук

Курбанов Хушкадам,

Інститут сходознавства імені А.Кримського

НАН України,

старший науковий співробітник

відділу класичного Сходу

Провідна установа: Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра загального мовознавства і історії мови

Захист відбудеться „21” лютого 2003 року о 14 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка

(01017, м. Київ, бульвар Т. Г. Шевченка, 14, к.63).

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці

імені М. О. Максимовича Київського національного університету

імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12).

Автореферат розіслано „20” січня 2003 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.О.Медведєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Для сучасної антропологічної парадигми властиве вивчення мовних явищ та їх функціонування у зв’язку із виявами людського чинника в мові, одним із яких визнають антропоцентризм. Як інтегральна людська точка зору він визначає профілювання семантики і принципи розгортання глобального образу світу (В.Постовалова) і зумовлений кінцевою метою мовної комунікації – наблизити об’єкти до людського розуміння.

У когнітивному підході мовні і мовленнєві механізми досліджуються у зв’язку з когнітивними структурами — сприйняттям, мисленням, увагою, пам’яттю, осмисленням та інтерпретацією досвіду, однак за деякими винятками (В. Телия; А. Pajdzinska; R. Tokarski) суб’єкт та його види виділяються переважно у мовленнєвому режимі (суб’єкт дейксису, мовлення, свідомості, сприйняття), хоча визнається, що не виражений синтаксично суб’єкт мовлення чи свідомості присутній у семантиці (О. Падучева). Що ж стосується суб’єкта як регулятивної сили у створенні семантичного континууму, одними із найбільш досліджуваних на сьогодні стали фігура спостерігача, якої вимагають у силу своєї семантики певні групи дієслів; суб’єкт оцінки у прикметниках, сфері вторинних номінацій, серед яких є і фразеологічні одиниці (ФО). Однак інтелектуальні, прагматичні смисли суб’єкта свідомості є релевантними також у формуванні профілю мовних понять, не пов’язаних на перший погляд із інтересами людини (J. Bartminski).

Актуальність теми. Попри посилену увагу до феномену антропоцентризму в фразеології, його вивчення обмежується функціональною спрямованістю фразеологічного значення. У дисертації вперше ставиться питання про антропоцентризм фразеологічних одиниць не спрямованих на позначення світу людини. Уважаємо, що перспективним є уведення в систему семантичного аналізу поняття суб’єкта (суб’єкт сприйняття + суб’єкт концептуалізації) і включення людини у семантичну дефініцію мовних одиниць на позначення “об’єктивних” понять.

На сучасному етапі актуальними видаються дослідження, у котрих прецизується розуміння антропоцентризму; з’ясовуються суть, механізми дії у кожному виділеному аспекті. У зв’язку з цим вартими особливої уваги можна вважати питання, що торкаються впливу антропоцентризму на побудову вербальних концептуальних моделей у неспоріднених або віддалених мовах; а також ступеня антропоцентричності та його впливу на функціонування мовних одиниць.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертація виконана на кафедрі загального мовознавства Львівського національного університету імені Івана Франка та узгоджена з її науковою програмою “Лексична і граматична семантика мов різних сімей” (Тема затверджена на засіданні ради ЛНУ ім. І.Франка, протокол №2 від 5 жовтня 1998 року).

Мета дисертаційного дослідження: виявити та зіставити суб’єктно зумовлені чинники значення ФО на позначення часу в українській, перській та японській мовах. Це передбачає виконання таких завдань:

відмежувати антропоцентризм від інших понять у сфері дії людського чинника;

з’ясувати природу антропоцентризму у ФО на позначення об’єктивних категорій; встановити антропоцентрично зумовлені риси фразеологічного значення;

побудувати таку модель аналізу фразеологічного значення, у центрі якої стоїть суб’єкт; виділити в моделі рівні, у яких суб’єкт здійснює операції різного типу (когнітивні, асоціативні, прагматичні); на виділених рівнях конкретизувати постать суб’єкта;

укласти ідеографічну схему фразеологічного вираження відносного часу на матеріалі української, перської та японської мов та порівняти її наповнення у кожній мові;

охарактеризувати та зіставити у фразеології української, перської та японської мов характер впливу суб’єктно зумовлених операцій на значення окремих ФО;

виявити спільні та відмінні моделі фразеологічної концептуалізації відносного часу у досліджуваних мовах; спробувати пояснити механізми їх виформування;

установити, якою мірою ступінь антропоцентричності впливає на входження ФО у висловлювання.

Об’єктом дослідження є ФО української, перської та японської мов із функціонально неантропоцентричним значенням відносного часу.

Предмет дослідження – антропоцентричні механізми концептуалізації та функціонування даних ФО, тобто вплив суб’єкта на побудову континууму фразеологічної семантики.

Матеріал для досліджень отримано шляхом суцільної вибірки з 18 лексикографічних джерел, список яких подано окремо. Із метою збереження пропорційності у доборі матерілу, проаналізовано як загальномовні тлумачні, так і фразеологічні словники, видані в Україні, Ірані та Японії. Матеріалом дослідження стали 65, 68, 78 ФО української, перської, японської мов зі значенням відносного часу. Ілюстративний матеріал залучено із проаналізованих лексикографічних праць. Для встановлення негативного та мінімального контексту використано дані лінгвістичного інтерв’ювання.

Методи дослідження: метод макрокомпонентного аналізу семантичної структури; метод фреймового аналізу ФО, запропонований О.Барановим та Д.Добровольським; описовий та зіставний методи; метод контекстуального аналізу та інтроспективний.

Наукова новизна. У дослідженні зроблено спробу відмежувати антропоцентризм від інших явищ у сфері дії людського чинника, зокрема, таких як антропометризм, антропоморфізм, суб’єктивність;

теоретично обрунтувано антропоцентризм функціонально неантропоцентричних ФО;

для виявлення багаторівневої присутності суб’єкта фразеологічної концептуалізації застосовано метод макрокомпонентного аналізу в поєднанні із фреймовим. В аналіз уведено суб’єкта як учасника сцени, початковий та кінцевий фрейми поєднані постаттю концептуалізатора (когнітивні та прагматичні перетворення). Фреймовий аналіз застосовано і до ФО-неідіом, що дало позитивні результати, оскільки у цьому випадку також відбувається переакцентування слотів, лише у межах одного фрейму;

встановлено спільні антропоцентричні принципи концептуалізації часової реальності в українській, перській та японській фразеології та відмінності, зумовлені особливостями мовних картин світу.

Практичне і наукове значення одержаних результатів. Результати дослідження будуть корисними в аспекті теоретичного вивчення фразеології у когнітивному руслі – це одна зі спроб проаналізувати мовні структури у зв’язку із когнітивною здатністю, а через неї – дослідити прагматичні антропоцентричні смисли суб’єкта концептуалізації. Орієнтація на прагматичні та концептуальні чинники фразеологічного значення може також стати основою співставних досліджень ФО різних мов.

Ідеографічна схема ФО зі значенням часу, запропонована в роботі, може бути застосована при укладанні фразеологічних словників активного типу, оскільки враховує прагматичні суб’єктні смисли фразеологічного значення.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на об’єднаному засіданні кафедр загального мовознавства та сходознавства Львівського національного університету ім. Івана Франка. Апробація результатів дисертації проводилася на Міжнародних наукових конференціях “Когнітивна лінгвістика кінця 20 ст.” (Мінськ, 1997); “Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (Львів, 1998); “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 1999); “Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002), VII Міжнародних Карських читаннях “Антропоцентричний підхід у дослідженні мови” (Ніжин, 1998); Всеукраїнській науковій конференції “Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності” (Львів, 1999). Результати дослідження доповідалися на щорічних звітних наукових конференціях викладачів ЛНУ ім.І.Франка (1999- 2002).

Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено у 9 публікаціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, додатка, у якому подана ідеографічна класифікація аналізованих ФО. Повний обсяг дисертації – 197 сторінки, список використаних джерел складає 181 позицію шістьома мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі – “Статус та природа антропоцентризму в лінгвістиці” – останній проаналізовано поряд із етноцентризмом, антропометризмом, антропоморфізмом, суб’єктивністю як один із основних виявів людського чинника у мові (п.1.1). Антропоцентризм постає в онтологічному плані – як принцип “наповнення” відображувальних мовних категорій. Про нього доцільно говорити там, де є можливість вибору, відбиття людської точки зору - у сфері вторинної антропологізації. Інколи антропоцентризм ототожнюють із суб’єктивністю (Ю.Степанов). Критерієм для розмежування цих понять може бути аналіз за такими ознаками: суб’єктивність грунтується на опозиції “я-інший”, а антропоцентризм – на уявленні про узагальненого мовного суб’єкта. Антропоморфізм також базується на факторі суб’єкта, але певним чином йому протиставлений: він надає об’єктам не властивої їм структури, в той час коли антропоцентризм конструює об’єкти за прагматично зумовленими ознаками. Найближче останній пов’язаний із антропометризмом – шкалюванням, точкою відліку якого є людина, тобто поданням об’єктів як співмірних людині в оцінному чи кількісному плані.

У п. 1.2 окреслено характер антропоцентрично зумовлених ознак у сфері лексичної семантики та основні поняття когнітивного аналізу, засобами котрих дані ознаки піддаються аналізові. Значення виформовується через оцінювання, судження про актанти сцени, що передбачає, крім об’єктів, обов’язкову наявність суб’єкта, що сприймає певне відношення. У значенні суб’єкт виступає як організатор, який осмислює ознаки та властивості в оцінному та когнiтивному плані, формуючи сцену, перспективу, профіль. Сцена передає зовнішні ознаки події, щодо якої суб’єкт виступає суб’єктом (квазі)спостереження. Профіль виформовує внутрішню ієрархію ознак згідно вибору суб’єкта, а перспектива – зайняття певної просторово-часової позиції щодо об’єкта, події. Їх аналіз здійснюється у межах пропозитивного підходу і виявляє інтерпретаційну природу значення. Дослідження антропоцентризму значення передбачає аналіз останнього як інтерпретації, зумовленої прагматичними потребами людини.

Другий розділ – “Антропоцентризм у фразеології” – присвячений аналізові поглядів на антропоцентризм у сфері фразеологічної семантики. Констатовано, що переважно його розуміють функціонально, як спрямованість ФО на позначення світу людини. Щоб усунути можливість такого розуміння предметом дослідження стали функціонально неантропоцентричні ФО на позначення часу, тобто об’єктивної, на перший погляд, категорії.

Зважаючи на різноструктурність зіставлюваних мов, окреслено лише основні визначальні ознаки ФО, релевантні для дослідження, якими є семантична та синтаксична ідіоматичність (п.2.1). Під ФО розуміємо переосмислені словесні комплекси, якими можуть бути як сполучення повнозначного слова зі службовим, так і предикативні одиниці. І в україністиці, і в іраністиці та японістиці прислів’я перебувають на межі фразеологічного фонду. Більші труднощі виникають при приведенні до спільного знаменника так званих мінімальних ідіом української мови та їх еквівалентів у перській та японській мовах із огляду на різну межу між складними словами та словосполученнями. Тому поряд зі семантичним зсувом важливим є поняття синтаксичного зсуву, з огляду на можливість утворення в японській мові, скажімо, прислівникових ФО на базі кореневих ідеографічних морфем з іменниковим значенням.

У п. 2.2 розглянуто ознаки ФО, які дозволяють поставити в основу аналізу фразеологічного значення постать суб’єкта. Такі структурні риси ФО, як понадоднослівність, предикативність та синтаксичний зсув, імплікують наявність внутрішніх об’єктів, просторово- часового локусу. Так зване “об’єктивне поняття” у фразеології концептуалізується при зверненні до дій людини, задається як результат, якого досягає суб’єкт, здійснивши низку дій (є операційним). У значенні таких ФО вказівка на суб’єкт експліцитно відсутня, але при встановленні пропозиції фразеологічного значення поняття суб’єкта випливає автоматично. Так, ФО зі значенням “моментально” виникають при апеляції до таких дій людини: кліпнення (в мить ока – ???? /matataku ma ni/ Фразеологічні відповідники подаються через тире, буквальний переклад вказано у круглих дужках лише для лакунізованих ФО та ФО- аналогів.), переміщення (одним стрибком – be yek xiz – ???? /hitotobi de/), відстані між двома діями (ja- be- ja (місце до місця)), моментальності результату (tдr o идsban (швидко і приклеєно)), dдst be nдqd (руки на готівку), одним махом; ??? /yaniwa ni/ (у мішень)), повноти охоплення дії (yek qдlдm (одне перо)), моментальності початку дії (з ходу) та ін. Hаслідком організації значення навколо суб’єкта є синкретизм фразеологічного значення. Позначення часового континууму переплетене із смислами, які виникають при актуалізації пригашених суб’єктно-об’єктних відношень, аналізові впливу ситуації на суб’єкта. Оцінка у ФО має прагматичний характер і стосується ситуації у цілому. Зокрема у сфері фразеологічного значення в першу чергу слід виділити сприятливість (з боку контрагента, події, ситуації), результативність, вигоду, користь, необхідність, придатність. Оцінюватися може об’єкт, агенс, контрагент чи ціла пропозиція, але не концептуалізатор — це ще один вияв мовного антропоцентризму.

Для встановлення суб’єктно зумовлених чинників фразеологічного значення запропоновано таку модель, яка ураховує пропозиційнійність (організація навколо суб’єкта) та операційність (значення задається як результат, якого досягає суб’єкт, здійснивши низку дій) як на рівні смислу вихідної ситуації, так і на рівні переосмисленої структури (п.2.3). Відповідно у структурі фразеологічного значення виділяється перцептивна ситуація та когнітивна структура.

У фразеологічному значенні присутні дві реалізації суб’єкта – того, хто досвідчує, і того, хто здійснює процес інтерпретації (концептуалізатора). У перцептивній ситуації суб’єкт виступає у ролі носія досвіду, тобто досвідчувача, котрий пов’язаний із іншими об’єктами чи суб’єктами через сенсорний предикат, утворюючи сцену. Досвідчувач – це суб’єкт, що сприймає певний елемент досвіду. Концептуалізатор, котрий знаходиться на вищому рівні осмислення ситуації, охоплює всі елементи когнітивної структури, що можуть бути недоступними для досвідчувача чи інших актантів; є носієм оцінки, норми, фонових знань. Постать концептуалізатора є центральною, оскільки реалізує прагматичні установки, структурує елементи досвіду згідно з вимогами когнітивного задуму (здійснює профілювання).

Результати дослідження дозволяють говорити про залежність перцептивної ситуації від когнітивного задуму (когнітивної структури). Фразеологічне значення виникає при проектуванні когнітивного фрейму на перцептивний та здійсненні у ньому перетворень або включенні перцептивного фрейму у когнітивний сценарій. Підтвердженням цього є вагома частка ФО, які побудовані на негативному перцептивному матеріалі, отже можуть бути витлумачені при наданні переваги когнітивним перетворенням і визнанні вторинності образу, що виступає засобом реалізації номінативного задуму. Негативно з перцептивної точки зору моделюються цілі ідеографічні підгрупи: віддалене минуле – на запереченні пам’яті про явище (дhd-e љah-e wezwezдk (в епоху шаха Везвезака), за царя Панька); віддалене майбутнє – на запереченні здійснення події (як бабак свисне, waqti do ta yekљдmbe yeki љдwдd (коли дві неділі зійдуться), ??????? /hyakunen kasei wo matsu/ (чекати, коли води Жовтої ріки стануть блакитними)). При зіставленні значень окремих ФО чи ідеографічних підгруп перевага надається не матеріальному складу, а спільності когнітивної структури.

Ірадіювання перцептивного фону та елементів когнітивної структури утворює окремий макрокомпонент під назвою висвітлювання, який визначає типи контекстів, у які входить ФО, “підживлює” значення гештальтною інформацією, оцінністю та емотивністю, зумовлює його синкретизм, вбудовує у зв’язок із попередньою чи наступною ситуацією. Дані типи інформації можуть відображатися у висвітлюванні таким чином: у ФО зі значенням “втратити сприятливий момент” доцільно зауважувати, чи агенс активний (qafiye ra baxtдn (не зуміти дібрати рими)), чи пасивний (проспати царство небесне); у ФО зі значенням майбутньої події важливою є вказівка на різну модальність (сумнівна (wдqt-e gol-e ney (коли зацвіте очерет); коли рак на горі свисне), безсумнівна (poљt-e guљ-e xod ra didдn (побачити, як за своїми вухами)); бажаність (не за горами) чи небажаність (на носі) події, амбівалентність (чи тепер чи в четвер). У ФО зі значенням “запізно” у висвітлюванні міститься вказівка, чи невчасність спричинена виною агенса (nuљdaru wд bд’d дz mдrg-e sohrab (ліки після смерті Суграба)), чи об’єктивними причинами (?????? /mou kore made/ (життя завершується). Важливим є також окреслення гетерогенності оцінки: позитивна оцінка досвідчувачем при негативній – концептуалізатором (?????????? /shinda ko no toshi wo kazoeru/ (рахувати роки вмерлої дитини)); негативна досвідчувача та позитивна – концептуалізатора (урвалася вудка); гомогенна оцінка (годувати жданиками). У висвітлюванні може вказуватися також, чи окреслювана подія зачіпає особисту сферу суб’єкта, чи актуальна у суспільному вимірі.

У третьому розділі – “Аналіз антропоцентричних механізмів фразеологічної концептуалізації” – здійснено системний розгляд відсуб’єктного профілювання фразеологічних понять відносного часу у значенні ФО та зіставлено його особливості в українській, перській та японській мовах. Проведений аналіз ФО засвідчує значний вплив антропоцентричних чинників на концептуалізацію фразеологічного значення.

На підставі аналізу когнітивної структури укладено антропоцентричну ідеографічну схему ФО на позначення відносного часу. Власне об’єктивні характеристики часу, такі як незворотність та вічність, не виявляються у фразеології. Даний факт підтверджує думку, що об’єктивні категорії часу не є предметом фразеологічної концептуалізації. Порівняно з незворотністю для ФО зі значенням минулого пріоритетними є смисли “не варто до цього повертатися”; “захотіти того, що було давніше”; “марно нарікати на минуле, бути невдоволеним”. Вічність же є засобом концептуалізації необмеженої тривалості. Нейтрально оцінюваний за фактором сприятливості момент та теперішнє як момент мовлення також не можна вважати повноцінним об’єктом фразеологічної концептуалізації. Це не випадково – фразеологічні поняття майбутнього та минулого утворюються, відштовхуючись від актуальної досвідної ситуації як когнітивної опори. Основними елементами ідеографічної схеми відносного часу є час щодо суб’єкта (минуле, майбутнє), певного моменту (вчасність, „зарано”, „запізно”) та необмежений час.

У фразеологічному вираженні минулого часу основною є опозиція минулого стану справ та відмінного теперішнього, що формує спільний елемент ідеографічної схеми “минуле неактуальне”. Як показує аналіз минулого неактуального, когнітивною структурою панівної групи ФО є “щось уже в минулому, але агенс не може цього зрозуміти” (rowghдn-e rixte љode jдm’ nдmi gдrdдd (розлитої олії не визбирати); мертвого з гробу не вертають; ?????????? (лічити вік померлої дитини)). Рідше концептуалізатор також “жалкує” за минулим (канути у вічність; був та загув (поплив); be diyar-e nisti r/aft/дn (відійти в оселю небуття); ??????? /boukyaku no fuchi ni shizumu/ (втонути в безодні забуття)).

Попри те, що більшість ідеографічних підгруп є спільними, спостерігаються лакуни як у поодиноких ФО, так і у цілих мікромоделях. Так, якщо українські ФО амбівалентні, чи минуле належить до особистої сфери суб’єкта, чи є суспільним (був та загув (поплив) може позначати як минуле зі сфери особистого досвіду, так і минуле суспільного явища), то у ФО японської мови минуле чітко диференціюється на особисте (??????? /boukyaku no fuchi ni shizumu/ (втонути в безодні забуття); ???????????? /mou sugite shimatta koto da/ (це вже проминуло)) та суспільне (?????????? /yo ni wasurerareta koto da/ (усі про це забули)). У перській та українській фразеології виявлено мікромодель зі значенням “хтось перестав користати із пріоритетної ситуації” із позитивною оцінкою зміни стану концептуалізатором при негативній оцінці досвідчувача. Така зміна не на користь агенса подається як торжество справедливості, повернення до норми: минулася котові масничка; минулися калачі; урвалася вудка; урвалася лавочка; урвався бас; an mame ra lulu bord (ту цицю забрали цигани); an morghi ke toxm-e tдla migozaљt mord (курка, що зносила золоті яйця, здохла); an dokan dige bдr иide љod (ту крамницю уже зачинили). У межах цієї підгрупи перебуває лакунізована ФО перської мови із позитивною оцінкою зміни ситуації і концептуалізатором, і досвідчувачем: gozдљt anke дrдb tд’ne bдr дjдm mizдd (минулися часи, коли араби знущалися з іранців). У перській фразеології виявлено також ФО, котрі позначають неактуальність об’єкта “цього вже давно давно немає”: jдng-e дwwдl koљte љod (хтось вбитий ще у першій битві); дz hдzm-e rob’ gozдљte-st (минуло четверте травлення); mollaxor љodдn (стати їжею мулли). Натомість лише в японській фразеології наявна ФО, у якій концептуалізатор схвалює зусилля агенса, хоча їх безперспективність очевидна: ??????????? /watta chawan wo tsuide miru/ (пробувати склеїти розбите горня).

Ще один антропоцентричний смисл “щось було дуже давно, і вже віддавна так не є” утворює ФО зі значенням давньоминулого, котре не так детально диференціюється як “минуле неактуальне”, а у японській фразеології не виявлене взагалі (дhd-e љah-e wezwezдk (в епоху шаха Везвезака); dдr zдman-e (дhd-e) dдqyanus (в епоху тирана Деція); дhd-e buq (за часів кози (вид сазу)); дhd-e sut (за часів свистка); дhd-e baba adдm (за часів батька Адама); за царя Панька (Тимка, Митрохи, Хмеля)).

Позначення майбутнього розпадається на дві великі групи залежно від того чи подія є віддаленою, чи має настати незабаром. Для фразеології характерним є те, що власне другий член опозиції вносить у значення ФО часову семантику. ФО зі значенням „незабаром”, які грунтуються на соматичній перцептивній моделі, переважно концептуалізують майбутню подію як таку, на настання якої слід відреагувати або відповідно приготуватися (виявлено в японській та українській фразеології: [??]?[?]???? (????) /[me to] hana [no] saki no koto (ni chikazuku)/ (наближатися до носа (і очей)); ??????? /mokushou no kan ni semaru/ (наближається до повік); ?(?)?????/mayu (shiri) ni hi ga tsuku/ (підпалена брова (заднє місце); на носі). Можемо стверджувати, що ФО, які апелюють до соматизмів, розцінюють “заблизьку” майбутню подію переважно як загрозливу. Якщо ж настання майбутньої події концептуалізується як рух досвідчувача до неї, то не занадто “близьке” майбутнє постає бажаним (не за горами). Уважаємо, що при семантичному аналізі ФО різних мов необхідно звертатися до досвідних асоціацій, щоби при позірній близькості, виявити фундаментальні відмінності у значенні.

ФО, що позначають майбутню подію через екзистенцію досвідчувача, подають її як неуникну, настання якої суб’єкт бажає або побоюється. Саме тому ФО із екзистенційною моделлю зустрічаються у поєднанні із ситуаціями смерті (emruzo- fдrda (сьогодні- завтра); ?????? /kyou ka asu ka/ (сьогодні чи завтра)). У значенні майбутньої події, що концептуалізується через швидкість (be zudi-ye zud (зі швидкістю швидкого); [be] hдmin zudiha (тут же швидко); ???/hayabaya to/ (швидко-прешвидко)), основним нюансом є “це буде швидше, ніж думає 2 (3)-тя особа”. Такі ФО вживаються із дієсловами прибуття, приходу та ін.

В усіх досліджуваних мовах існує модель, яка “спеціалізується” на позначенні майбутніх значущих позитивних подій – у перцептивній ситуації досвідчувач переходить із немаркованого простору в маркований, символом якого є поріг– astane– ?? /toguchi/.

Антропоцентричне сприйняття майбутнього зумовлює той факт, що віддалена у часі подія трансформується із власне майбутнього в ірреальну модальність, сумнів у здійсненні майбутньої події. Аналіз ФО на позначення малоймовірно здійсненного майбутнього виявляє різноманітність образів та асоціацій у фразеології кожної мови. Можемо стверджувати, що аналогічні перцептивні ситуації відсутні, тому у зіставлюваних мовах, властиво, немає еквівалентів (окрім poљt-e guљ-e xod ra didдn (побачити за своїми вухами) у перській та побачити, як свою потилицю (вуха) в українській фразеології). Незважаючи на незбіжність образів, когнітивна структура як у спасівку соловейко заспіває; як виросте трава на помості; waqti do ta yekљдmbe yeki љдwдd (коли дві неділі зійдуться); ta zohur-e xдr-e dдjjal (до появи осла антихриста); ??????? /hyakunen kasei wo matsu/ (чекати, коли води Жовтої ріки стануть блакитними), ???????/kon’ya no asatte/ (очікувати на настання “післязавтра” фарбувальникa), ??????? /kajiya no shigonichi/ (“4-5 днів” коваля) є спільною – “чекати на нездійсненну подію”.

Іншим шляхом трансформується у фразеологічній картині світу таке віддалене майбутнє, у здійсненні якого мовець упевнений. Тут семантика власне майбутнього відступає на другий план порівняно із переконаністю мовця у настанні події. ФО, що позначають настання як позитивної, так і негативної події, еквівалентні у порівнюваних мовах (рано чи пізно– dir-ya-zud– ??????/osokare-hayakare/). ФО на окреслення майбутньої бажаної події відрізняються перцептивними ситуаціями і, відповідно, семантичними нюансами: у ФО перської мови to hдm yek tomban-e qermez piљ-e хoda dari (у Бога є і для тебе червоні штани) мовець звертається до людини, втішаючи її у нещасті, а в японській ??????????/mateba kairo no hi yori ari/ (якщо чекати, то на морі буде добра погода) закликає її до терпіння і вичікування сприятливого моменту. Найбільш неоднорідними виступають у досліджуваних мовах ФО на позначення майбутньої негативної події.

Відносний щодо об’єктивного континууму час профілюється згідно прагматичної оцінки результативності дії. Агенс діє у відповідній/ невідповідній точці, завдяки чому досягається/ не досягається результат. При позначенні сприятливого моменту фразеологічними засобами зіставлюваних мов важливим параметром є не лише здійснення дії у сприятливий момент, а й очікування агенса на його настання.

У фразеологічному вираженні несприятливого моменту (крім однієї ФО перської мови hдwa pдs дst (мелодія негармонійна)) важливішим є смисл “момент втрачений агенсом”. У ФО проспати царство небесне; гав ловити; qafiye ra baxtдn (не зуміти дібрати рими); ????? /taigyo wo nogasu/ (дати зірватися великій рибі) антропоцентричний смисл “втрата чогось важливого/ вартісного” є спільним, а відрізняються смисли “через помилку” (перс.), “через бездіяльність”(укр.), “близько до мети” (яп.).

Іншим параметром концептуалізації моменту є характеристика дії агенса у невідповідний момент. Запізніла дія із вини агенса оцінюється однозначно негативно (у чортів (свинячий) голос; nuљdaru wд bд’d (pдs) дz mдrg-e sohrab (ліки після смерті Суграба); ????? (??)?/gote ni naru (mawaru)), однак дія, запізніла із незалежних від агенса причин, не підпадає під негативну оцінку (kar дz kar gozдљte-st (справа вже минулася); ?????? /mou kore made/ (життя завершується)). Завчасна дія оцінюється позитивно у рання пташка зерно клює; ????? /hayai ga kachi/ (хто раніший, той перемагає) (адже агенс досягає результату) або негативно у ФО jelow oftadдn ke дqдb nдyоftad (обганяти, аби не відстати); лізти (забігати, поспішати) поперед батька в пекло; ????/oni ga warau/ (нечиста сила буде сміятися) (у цьому випадку агенс порушує об’єктивний перебіг подій).

У позначенні японською фразеологією деталізується час дії, коли ще можна досягти бажаного результату (ФО зі значенням “поки не пізно”; “в останній момент” ???????????(??) /iza to iu magiwa nі natte /toki ni/; ?????? /saa to iu toki/ (у момент “ой”); ??????? /oshii tokoro de/ (у моменті, якого жаль); ??????? /kikiippatsu no tokoro de/ (на волосок від небезпеки); ????????? /ashimoto no akarui uchi ni/ (поки під ногами ще світло); ??????/osomakinagara/ (висіваючи запізно)). Також виявлено ФО японської мови на позначення превентивних заходів?????? /nurenu mae no kasa/ (парасоля перед дощем); ?????? /korobanu saki no tsue/ (паличка перед падінням). Це підтверджує особливу важливість вчасності, випередження подій, готовності до несподіванок у японській мовній картині світу.

Усі ФО функціонально спрямовані на позначення моменту діяльності людини – єдиного повноправного учасника світу, що керується часовими законами.

Із антропоцентричної точки зору час, котрий виходить поза рамки досвіду, подається у фразеології як необмежена тривалість. Основним смислом, котрий виокремлює дане фразеологічне поняття є “так було і буде завжди”. Однак об’єднання минулого та майбутнього – рідкісне явище (ФО японської мови ???? /senkofueki/ (вічно незмінне)). Частіше необмежений час реалізується як минуле необмежене “так триває віддавна” у ФО відколи світ світом; від потопу; az дhd-e nuh (з часів Ноя); ????/yuushi irai/) або як майбутнє необмежене “так триватиме завжди” у ФО доки світ стоїть; ta xoda xodayi mikonad (xoda-st) (поки Бог править (є Богом); ???? /mangou matsudai/ (вічний майбутній світ)). У майбутньому необмеженому виявлено відмінні опозиції, котрими зумовлюється розподіл ФО. Для перської та української фразеологічних картин світу важливішою є опозиція “справа, стан буде незмінним суспільно – в житті людини” (ФО доки світ стоїть; до скону віків; ta axer-e azzдman (до кінця часів) на противагу ФО до судного дня (години, дошки); ta qiyamдt (до Страшного суду)). Для японської фразеологічної картини світу більш характерною є опозиція “справа, стан буде незмінним вічно – протягом довго періоду часу” (ФО??? /eikyuu ni/; ??? /eien ni/ (на вічність) зі значенням „назавжди”та ?????/yukusue nagaku/ (довге майбутнє); ???? /mirai eigou/ (майбутнє протягом неуявно безконечного часового проміжку) зі значенням „на дуже довгий час”). А попередня опозиція часто не актуалізована: ФО???? /mirai eigou/ (майбутнє протягом неуявно безконечного часового проміжку), ???? /mangou matsudai/ (вічний майбутній світ) окреслюють як незмінність до кінця життя?людини, так і суспільно значущих подій.

Ілюстративний матеріал ФО на позначення минулого необмеженого дає змогу стверджувати, що у японській ФКС порушення норми часто позначає здійснення прогресивних, безпрецендентних виняткових подій (?????/kokon mizou/ (дотепер небувале)). В українській ФКС порушення споконвічної норми викликає тривогу мовця (відколи світ світом), у перській– акцентується швидше дотримання, а не порушення норми (ta donya donya bude (відколи світ світом)).

ВИСНОВКИ

Антропоцентризм – явище мовної онтології універсального характеру, що пов’язане із вужчим поняттям у сфері людського чинника – суб’єктністю мови. Суть антропоцентризму можна сформулювати як суб’єктність побудови відображальних вербальних категорій.

У функціонально неантропоцентричних ФО антропоцентризм виступає принципом концептуалізації, котрий полягає у впливі людини на профілювання фразеологічних понять.

Фразеологічне значення, навіть денотативно “об’єктивного” поняття, нерозривно позв’язане із прагматичними смислами суб’єкта.?За формальної відсутності у системному значенні суб’єкт наявний на рівні досвідної ситуації як досвідчувач та у когнітивній структурі як концептуалізатор.

Аналіз ФО зі значенням відносного часу в українській, перській та японській мовах виявив спільний антропоцентричний принцип організації континууму фразеологічної семантики. Ідеографічна схема на вищих рівнях організації є однаковою (час щодо суб’єкта, щодо певного моменту та необмежена тривалість). Для ФО характерним є антропоцентрично зумовлене зміщення значення порівняно із об’єктивним поняттям часу. Так, минуле реалізується як минуле неактуальне (стан справ відмінний від актуального), давньоминуле (відмежування від світу мовця). У ФО на позначення майбутнього антропоцентричне профілювання спричиняє розподіл ФО на три ідеографічні підгрупи зі значенням майбутнього близького, майбутнього віддаленого (нездійсненого), та майбутнього, у здійсненні якого мовець упевнений. У всіх випадках можна спостерігати ускладненість фразеологічної семантики антропоцентричними смислами.

Окреслення минулого та майбутнього часу невід’ємне від окреслення теперішньої ситуації, у чому ми вбачаємо основну антропоцентричну ознаку фразеологічної концептуалізації відносного щодо людини часу.

Відносний час щодо моменту демонструє абсолютний антропоцентризм, оскільки основним у концептуалізації є смисл “дія здійснена / не здійснена у найсприятливіший момент”. При концептуалізації необмеженої тривалості основним є ствердження незмінності стану у світі досвідчувача та минулому чи (і) майбутньому.

Разом із антропоцентрично спільними ідеографічними підгрупами виявлено лакунізовані ідеографічні підгрупи. У фразеології української та перської мов чисельною є підгрупа ФО на позначення зміни привілейованого стану агенса на звичайний, що викликає задоволення концептуалізатора (мовця). А в японській фразеології окреслюється дія на межі, коли, на думку концептуалізатора, ще можна добитися бажаного результату (“на межі вчасного моменту та запізнілої дії”).

У спільних ідеографічних підгрупах переважно подібною є і когнітивна структура ФО, незважаючи на неспівпадіння перцептивних ситуацій. Наприклад, значення майбутнього віддаленого виникає при когнітивній структурі “досвідчувач не дочекається на настання події”. Однак при спільності основного смислу когнітивні структури фреймів також можуть відрізнятися. Наприклад, “нагода втрачена” в українській фразеологічній картині світу пов’язується із бездіяльністю агенса, у перській – із його помилкою, а у японській за активності агенса нагода втрачається майже при досягненні мети.

Сприйняття досвідчувача та осмислення концептуалізатором перцептивної ситуації актуальні у значенні ФО і великою мірою спричиняють валентнісну поведінку. Встановлено, що ступінь антропоцентричності кардинально впливає на функціонування ФО. Чим менш антропоцентрично побудоване значення ФО, тим ширшою є її сполучуваність. Здійснений аналіз на матеріалі ФО перської, української та японської мов засвідчив конститутивну роль антропоцентричних чинників у профілюванні “об’єктивних” фразеологічних понять як на рівні ідеографічної класифікації, так і у значенні окремих ФО.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Забуранна О.В. Концептуалізація минулого у фразеології української, перської та японської мов // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. – Львів, 2002. – Вип.10. – С. 42-47.

2. Забуранна О.В. Концептуалізація простору в українській та перській фразеологічній картині світу (спроба порівняльного аналізу) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – Львів, 2000. – Вип. 29. – С. 190-197.

3. Забуранна О.В. Майбутня подія у фразеологічному вираженні (українська, перська, японська мови: пошук спільних моделей) // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2002. – № 32.– С. 53- 56.

4. Забуранна О.В. Особливості концептуалізації простору та зіставне дослідження фразем зі смислом “дуже далеко” в українській та перській мовах // Проблеми зіставної семантики. Збірник статей за доповідями Міжнародної наукової конференції “Проблеми зіставної семантики”. – К.: КДЛУ, 1999.— С. 235-238.

5. Забуранна О.В. Антропоцентризм у сфері фразеологічного значення (на матеріалі перської та української мов) // Мовознавство. – 2003. – №1 (у друці).

6. Забуранна О.В. Інтерпретаційний аспект значення фраземи та методи його виявлення у зіставному дослідженні // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. праць Міжнародної конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті (Львів, 23-25 жовтня 1998 р.).— Львів: Світ, 1999. – Ч.2. – С. 399-404.

7. Забуранна О.В. Розмежування антропоцентризму у сфері дії людського фактора // Семантика, синтактика, прагматика мовленнєвої діяльності: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції / За ред. Ф.С.Бацевича і Р.С.Помірка. – Львів: Літопис, 1999. – С. 53-57.

8. Забуранна О.В. Антpопоцентpичні механізми констpуювання значень // Антропоцентричний підхід у дослідженні мови: Матеріали VII Міжнародних Карських читань, 13-14 травня 1998 р. – Ніжин-Гродно, НДПІ, 1998. – С. 76-78.

9. Забуранна О.В. Временная реальность в персидском и украинском языке // Когнитивная лингвистика конца XX века: Материалы междунар. науч. конф., 7-9 октября 1997г.: В 3 ч. – Минск, 1997. – Ч. 2. – С. 32-35.

АНОТАЦІЯ

Забуранна О.В. Антропоцентризм фразеологічної семантики (на матеріалі фразеологічних одиниць української, перської, японської мов зі значенням відносного часу). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15. – загальне мовознавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ, 2003.

У дисертації розглядається антропоцентризм у сфері функціонально неантропоцентричних фразеологічних одиниць. Установлено, що антропоцентризм є явищем мовної конституції універсального характеру, пов’язаним із суб’єктністю мови.

Для ФО на позначення часу характерним є антропоцентрично зумовлене зміщення денотативного співвіднесення порівняно із об’єктивним поняттям часу. Минуле реалізується як минуле неактуальне, давньоминуле, а майбутнє, як малоймовірне, ірреальне, безсумнівне. Здійснений аналіз засвідчив конститутивну роль антропоцентричних чинників у профілюванні “об’єктивних” фразеологічних понять як на рівні ідеографічної класифікації, так і у значенні окремих ФО.

Ключові слова: антропоцентризм, фразеологічна одиниця, суб’єкт, перцепція, концептуалізація, відносний час.

АННОТАЦИЯ

Забуранна О.В. Антропоцентризм фразеологической семантики (на материале фразеологических единиц украинского, персидского, японского языков со значением относительного временени). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15. – общее языковедение. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. – Киев, 2003.

В диссертации рассматривается антропопоцентризм в сфере функционально неантропоцентрических ФО. Установлено, что антропоцентризм – явление языковой онтологии универсального характера, связанное с субъектностью языка.

ФО, обозначающие время, характеризуются антропоцентрически опосредованным смещением денотативной соотнесенности по сравнению с обьективным обозначением. Прошлое реализируется как прошлое неактуальное, давно прошедшее, а будущее – как маловероятное, ирреальное, несомненное. Анализ подтвердил конститутивную роль антропоцентрических факторов при профилировании “объективных” фразеологических понятий как на уровне идеографической схемы, так и на уровне значения отдельных ФО.

Ключевые слова: антропоцентризм, фразеологическая единица, субъект, перцепция, концептуализация, относительное время.

SUMMARY

Zaburanna O.V. Anthropocentrism of phraseological semantics (on the data of phraseological units denoting relative time in the Ukrainian, Persian and Japanese languages). – Manuscript.

The thesis is submitted for a Candidate of Philology degree in speciality: 10.02.15. – general linguistics. – Kyiv Taras Shevchenko University. – Kyiv, 2003.

The suggested thesis is the first attempt of complex analysis of the phraseological meaning anthropocentrism. Unlike other researchers, who consider anthropocentrism as the functional direction of meaning, here it is dealt with as the way of language interpretation reflected in the phraseological meaning.

The dissertation consists of the Introduction, three chapters, and the Conclusion. Chapter I, entitled The Status and Nature of Anthropocentrism in Linguistics, characterizes the state of anthropocentrism studies in the context of human factor of the natural language. In the thesis the way of anthropocentrism distinguishing among such related phenomena as anthropomorphism, anthropometrism, egocentrism and subjectivity is proposed. It has been shown that anthropocentrism is a phenomenon of language constitution and has a universal nature connected with the subjectness of language.

Chapter II is entitled Anthropocentrism in Phraseology. It has been concluded that in phraseology functional anthropocentrism predominates (phraseological units denote a human being). Anthropocentrism considered in this research, apart from