ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені В.В.ДОКУЧАЄВА

ОМАР МАСАЛАМ Т. АЛЬ-БАДАРАТ

УДК 630.453: 595.7: 634.54

ЕкологІчНІ ОСНОВИ ЗАХИСТУ ФУНДУКА ТА ЛІЩИНИ

ВІД ПОШКОДЖЕННЯ КОМАХАМИ

16.00.10 – ентомологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького Державного комітету лісового господарства України.

Науковий керівник – | доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Мєшкова Валентина Львівна, Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісо-меліорації ім. Г.М.Висоцького, перший заступник директора, провідний науковий співробітник лабораторії захисту лісу.

Офіційні опоненти: | доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Тертишний Олександр Степанович, Харківська державна зоовете-ринарна академія, завідувач кафедри прикладної біології та водних ресурсів;

кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Шевчук Ігор Васильович, Інститут садівництва УААН, старший науковий співробітник лабораторії захисту рослин.

Провідна установа – | Інститут захисту рослин УААН, лабораторія біологічних методів захисту рослин, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “_20__” квітня_____________ 2004 р. о 12.00_______ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.02 у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В.Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в “Комуніст–1”, ХНАУ, навчальний корпус №4, аудиторія 407.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В.Докучаєва за адресою: 62483, Харківська обл., Харківський р-н, п/в “Комуніст–1”, ХНАУ.

Автореферат розісланий 19.03. 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Білик М.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ліщина є важливим компонентом лісових екосистем, а також використовується в меліоративних насадженнях для захисту ґрунту від ерозії. Ліщина та її культурна форма – фундук є джерелом продуктів харчування, лікарських препаратів, сировини для меблевої промисловості та народних промислів. Захист фундука та ліщини від шкідливих комах повинен базуватися на знанні особливостей біології та екології кормової рослини, а також – поширення, біології та екології комах, пов'язаних із нею трофічно.

Крім комах, які безпосередньо пошкоджують плоди фундука та ліщини, багато видів живляться листям та іншими органами, що призводить до ослаблення рослин і зниження урожаю горіхів. Ліщиновий підлісок може служити джерелом розселення комах-поліфагів у навколишні лісові насадження та сільськогосподарські угіддя.

У зв'язку з недостатньою вивченістю цих питань необхідно було уточнити видовий склад шкідників фундука та ліщини, визначити біологічні особливості та шкодочинність основних видів. Враховуючи відому з літератури велику роль ліщинового довгоносика у зниженні врожаю горіхів, особливу увагу слід було приділити дослідженню життєвого циклу цього виду, встановленню причин відмін у пошкоджуваності плодів різних сортів фундука, визначенню переліку ефективних інсектицидів, норм їх витрати та термінів застосування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано в лабораторії захисту лісу Українського науково-до-слідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М.Висоцького у межах тем: “Дослідити вплив еколого-біологічних факторів на пошкодження комахами соснових культур і розробити заходи щодо їх захисту та підвищення стійкості до ентомошкідників” (2001–2004 роки, ДР 0101U005116, “Розробити методику прогнозування поширення осередків масового розмноження шкідливих комах на території Данилівського ДДЛГ” (2003 р., г/д), “Вдосконалити методи й способи збереження та відновлення генетичного потенціалу лісових порід на основі селекції, генетики, цитології та мікроклонування” (2000–2003 рр., ДР 0100U001025).

Мета і задачі дослідження. Мета досліджень – вдосконалення способів захисту фундука та ліщини на основі уточнення видового складу, екології та біології комах-фітофагів.

Основні завдання: –

уточнення видового складу комах, трофічно пов'язаних із фундуком і ліщиною;–

встановлення біоекологічних особливостей видів, що мають найбільше господарське значення;–

виявлення залежності вразливості фундука та ліщини до пошкоджень ліщиновим довгоносиком від їх сезонного розвитку;–

встановлення залежності ступеню пошкодження врожаю горіхів ліщиновим довгоносиком від термінів розвитку плодів окремих сортів;–

визначення ефективності інсектицидів для захисту врожаю горіхів фундука.

Об'єкт дослідження – захист фундука та ліщини від пошкодження комахами.

Предмет дослідження – видовий склад, біологічні особливості комах-шкідників фундука та ліщини та засоби захисту цих рослин.

Методи дослідження – збирання, визначення комах, фенологічні спостереження проводили загальноприйнятими методами. Інтенсивність розвитку ядер і оплодня горіхів оцінювали за методикою С.А.Лось (1995). Ефективність застосування інсектицидів проти комах-листогризів оцінювали за змінами інтенсивності живлення та чисельності гусениць, а проти ліщинового довгоносика – за збереженому урожаю горіхів. Одержані дані аналізували методами математичної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів.

Уточнено видовий склад, трофічні зв’язки та господарське значення комах, що пошкоджують фундук і ліщину. Виявлено 141 вид комах фітофагів, що належать до 107 родів, 30 родин і 7 рядів, з яких масовими були ліщиновий довгоносик, п'ядуни зимовий та обдирало. Виявлено 18 видів ентомофагів коміх-листогризів фундука та ліщини.

При проведеному вперше порівнянні ентомофауни у різних екосистемах установлено найбільше видове різноманіття на ліщиновому підліску лісових насаджень лісостепової частини Харківської області, а найменше – на плантаціях фундука в степовій частині (індекс Жаккара –18,8%).

Вперше досліджено зв’язок сезонного розвитку ліщинового довгоносика та плодів різних сортів фундука. Виявлено механізми, що визначають розвиток ліщинового довгоносика за однорічним або дворічним циклом. Установлено, що пошкоджуваність горіхів жуками при додатковому живленні залежить від тривалості періоду від запліднення до затвердіння шкаралупи горіхів, а пошкоджуваність при відкладанні яєць і розвитку личинок – від тривалості періоду від початку інтенсивного росту ядра до затвердіння шкаралупи.

Вперше експериментально доведено, що пошкодження клопами (Palomena prasina L.: Pentatomidae) може бути причиною опадання 24,4% зав'язей та появи горіхів із плямистими ядрами.

Вперше доведено овіцидну дію діміліна на довгоносиків, листоїдів та клопів.

Вперше обґрунтовано доцільність застосування препаратів базудин 60% в.е., 0,6 л/га, шерпа 25% к.е., 0,1 л/га, фастак 10% к.е., 0,1 л/га, дімілін 25% з.п., 0,1 л/га для захисту врожаю горіхів від ліщинового довгоносика та визначено економічну ефективність захисних заходів.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено господарське значення та терміни пошкодження фундука та ліщини ліщиновим довгоносиком, клопами-пентатомідами та листогризними представниками лускокрилих та твердокрилих, що необхідно враховувати при плануванні захисних заходів.

Встановлено залежність пошкоджуваності горіхів ліщиновим довгоносиком від ходу температури сезону та темпів розвитку окремих сортів фундука, що може бути використано при підборі останніх і визначенні оптимальних термінів проведення захисних заходів.

Доведено овіцидну дію діміліна на довгоносиків, листоїдів і клопів, що дає змогу рекомендувати застосування цього препарату в період льоту та відкладання яєць цими комахами.

Визначено високу біологічну та економічну ефективність інсектицидів (регент 80% в.г., 0,02 г/га, базудин 60% в.е., 0,6 л/га, шерпа 25% к.е., 0,1 л/га, фастак 10% к.е., 0,1 л/га, дімілін 25% з.п., 0,1 л/га) в захисті врожаю горіхів фундука.

Розроблено методику визначення оптимальних термінів обприскування плантацій фундука за сумами температур і фенологічними сигналами для захисту від ліщинового довгоносика.

Особистий внесок здобувача. Аналіз літератури, лабораторні та польові дослідження, статистичний аналіз даних і формулювання основних положень дисертації проведено особисто дисертантом. Видовий склад комах визначено дисертантом разом із с.н.с. лабораторії захисту лісу УкрНДІЛГА канд. біол. наук С.Г. Гамаюновою, в організації та проведенні обприскування плантацій фундука інсектицидами брав участь м.н.с. лабораторії захисту лісу Д.В. Стовбуненко. Урожайність різних сортів фундука дисертант оцінював разом із с.н.с. лабораторії селекції, канд. с.-г. наук В.Є. Слюсарчуком. Участь співавтора 3-х статей наукового керівника Мєшкової В.Л. полягала у консультативній роботі при плануванні та проведенні досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися на Восьмих Погребняківських читаннях (Харків, ХНАУ, 3–5 жовтня 2002 р.); на конференції, присвяченій 70-річчю факультету захисту рослин ХНАУ (Харків, 9 вересня 2002 р.); на VI з'їзді Українського ентомологічного товариства (Біла Церква, 8–11 вересня 2003 р.); науково-практичній конференції в УкрНДІЛГА “Лісова наука – лісове господарство: стан та перспективи” (Харків, 7–10 жовтня 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 6 друкованих працях, із яких 4 опубліковано у фахових виданнях, а 2 – у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг та структура. Дисертація викладена у вигляді рукопису на 154 сторінках комп'ютерного друку, складається зі вступу, 5 розділів, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел (197 найменувань, з яких 68 – зарубіжних авторів) та додатків. Робота включає 23 таблиці, 7 рисунків. Ілюстрації, таблиці, додатки та список використаних джерел займають 40 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

ЗАХИСТ ФУНДУКА ТА ЛІЩИНИ ВІД ШКІДЛИВИХ КОМАХ

Аналіз літературних даних свідчить про велике господарське значення ліщини та фундука як джерела харчових продуктів, сировини, а також – як компоненту лісових екосистем і меліоративних насаджень. Дано характеристику поширення та біологічних особливостей ліщини та фундука у різних регіонах вирощування – Австралії, Аргентині, Іспанії, Італії, Польщі, Португалії, Румунії, Сербії, Сирії, США, Туреччині, Франції, Чехії, Чилі.

Проаналізовано переліки комах, що трофічно пов'язані з фундуком і ліщиною в різних країнах. Виявлені відміни можна пов’язати з географічними і кліматичними особливостями регіонів, проте у більшості з них найбільшу шкоду завдає ліщиновий довгоносик. В Україні відомо 250 видів хребетних і безхребетних шкідників фундука та ліщини (Павленко, Тремль та ін. 1957). У Лісостепу та Поліссі України виявлено 177 видів комах, що пошкоджують ліщину (Кришталь, 1959). Останні дослідження проведено у 70-ті роки А.Ф.Горбуновим (1979), який вказує на ліщині 198 видів шкідливих організмів.

Свідчення про відміни у пошкодженні ліщиновим довгоносиком горіхів різних сортів фундука вказують на необхідність дослідження механізму цього явища та визначення оптимальних термінів проведення захисних заходів.

Огляд даних стосовно природних ворогів шкідників фундука та ліщини, лісогосподарських, агротехнічних заходів, свідчить, що зниження втрат урожаю горіхів забезпечує головним чином вчасне застосування хімічних інсектицидів. У зв'язку з цим необхідно було оцінити ефективність сучасних препаратів, визначити оптимальні терміни застосування та норми витрати.

ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА МЕТОДИКА РОБІТ

Харківська область розташована у південно-східній частині України у межах водорозділу між басейнами Дона і Дніпра. По території області проходить границя лісостепової та степової зон (Остапенко, 1997). У зв'язку з цим, наші дослідження у 2001–2003 роках проведено на ліщиновому підліску у насадженнях Вовчанського держлісгоспу, Данилівського дослідного держлісгоспу УкрНДІЛГА, а також – на плантаціях фундука в Південному лісництві Данилівського дослідного держлісгоспу (на північному заході від Харкова), у дендропарку Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (на південному сході від Харкова) та у Лозівському районі, що розташований на півдні Харківської області.

Під час маршрутних обстежень комах збирали та оцінювали зустрічання за трибальною шкалою (поодиноко, часто, масово). Фенологічні спостереження за розвитком ліщини (фундука) та шкідливих комах проводили від танення снігу до середини літа – двічі на тиждень, а у серпні – вересні один раз на тиждень. Для визначення потенційної та фактичної урожайності на окремі гілки модельних кущів прив'язували етикетки .

Комах збирали прийнятими в ентомології методами (Земкова, 1980; Падій, 1993; Федоренко, 1993; Хоменко, 1997; Яновський, 2003). Зокрема, застосовували метод косіння, роблячи 25 або 50 двійних помахів. У період масового льоту комах ловили на світло, використовуючи лампи на 100 вт та автомобільні лампи на акумуляторному живленні.

При визначенні видів комах користувалися літературою (Бровдій, 1973; Вредители ... , 1987; Герасимов, 1952; Ключко та ін., 2001; Ламперт, 1913; Насекомые ..., 1974; Падий, 1993; Римский-Корсаков, 1931; Koch, 1961). При цьому велику допомогу надали старший науковий співробітник лабораторії захисту лісу УкрНДІЛГА кандидат біологічних наук С.Г.Гамаюнова, старший науковий співробітник кафедри зоології Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди доктор біологічних наук В.О. Михайлов і кандидат біологічних наук В.М.Грамма, за що ми їм дуже вдячні.

Терміни сезонного розвитку ліщинового довгоносика визначали при спостереженнях, косінні у кронах, струшуванні жуків з крон на полог, розтині зав'язей (горіхів) у різні дати, обліках у ґрунтових ямах площею 0,5 х 0,5 м та глибиною до 30 см (Горбунов, 1979; Тремль, 1959; Proceedings , 2001).

Пошкодження горіхів ліщиновим довгоносиком оцінювали у Данилівському дослідному держлісгоспі на сортах фундука Давид, Боровський, Урожайний та ліщині, а на плантації в Лозівському районі – на сортах фундука Боровський, Дохідний, Клиноподібний, Кулеподібний, Пиріжок, Превосходний, Сріблястий та Шоколадний. Терміни та темпи росту оплодня та ядра горіхів оцінювали за методикою С.А.Лось (1995).

При аналізі погодних умов за роки досліджень використовували дані метеостанцій Лозова та Харків.

Інсектициди застосовували за допомогою ранцевого та тракторного обприскувачів. Біологічну ефективність оцінювали за змінами інтенсивності живлення, чисельності комах, за збереженням листя (стосовно комах-листогризів) або плодів (стосовно ліщинового довгоносика). Економічну ефективність захисних заходів оцінювали шляхом зіставлення витрат на обробку насаджень та вартості додаткової продукції (Слюсарчук, 1987). Статистичну обробку результатів досліджень проводили за допомогою стандартних комп'ютерних програм Microsoft Excel 5.0.

ВИДОВИЙ СКЛАД, ТРОФІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ ТА ПОШИРЕННЯ ШКІДНИКІВ ФУНДУКА ТА ЛІЩИНИ

У 2001–2003 роки на ліщині та фундуку нами виявлено 141 вид комах-фітофагів, які належать до 107 родів, 39 родин та 7 рядів. Ряди Lepidoptera та Coleoptera найбільш представлені як за кількістю видів 66 (46,8%) та 51 (36,2%), так і за кількістю родин: 17 (44,7%) та 10 (26,3%) відповідно. Ряди Hemiptera, Homoptera, Hymenoptera, Orthoptera, Diptera представлені 11 (7,8%), 6 (4,3%), 3 (2,1%), 3 (2,1%) та 1 (0,7%) видами відповідно.

Поодиноко зустрічалися 115 видів (81,6%), звичайно – 23 (16,3%), а масово – 3 (2,1%): ліщиновий довгоносик (Curculio nucum L.), п'ядуни зимовий (Operophthera brumata L.) та обдирало (Erannis defoliaria Cl.).

Переважна більшість видів, що живляться на ліщині та фундуку (91,5%), є поліфагами. З комах-монофагів нами відмічено ліщинову (Corylobium avellanae Schrk) та горішникову (Myzocallis coryli Goeze) попелиць, горішникову стрічкоподібну міль-крихітку (Stigmella floslactella Haw.), горішникову сережкову галицю (Contarinia corylina F.Loew.), а з олігофагів – трубкокрута горішникового Apoderus coryli L. (Attelabidae), вусача ліщинового Oberea linearis L. (Cerambicidae), скритоголова горішникового Cryptocephalus coryli L., алтику горішникову Haltica brevicollis Foudr.(Chrysomelidae). Жуки ліщинового довгоносика (Curculio nucum L.: Coleoptera, Curculionidae) після виходу з місць зимівлі живляться на десятках різних порід, але додаткове живлення, яке необхідне для розвитку статевих продуктів, проходять лише на ліщині, а личинка розвивається лише в горіхах цієї рослини. Тому ми, услід за іншими авторами [Кришталь, 1959; Земкова, 1980] відносимо цей вид до монофагів.

Листя фундука та ліщини пошкоджують 95 видів комах (67,4%), корені – 10 (7,1%), гілки та стовбури – 8 (5,7%), генеративні органи – 2 (1,4%). 26 видів (18,4%) може пошкоджувати різні органи фундука та ліщини – бруньки, листя, пагони, плюски та зав'язі.

Таблиця 1

Трофічні зв'язки фітофагів, що живляться на фундуку та ліщині

Ряди | Кількість видів на кормовому субстраті:

корені | листя | бруньки, листя, пагони, зав'язі | гілки та стовбури | генеративні органи

Orthoptera– | 3–––

Homoptera–– | 2 | 4–

Hemiptera–– | 11––

Hymenoptera– | 3–––

Coleoptera | 10 | 23 | 13 | 4 | 1

Lepidoptera– | 66–––

Diptera–––– | 1

Найбільшу кількість видів комах виявлено нами на підліску ліщини лісових насаджень – 113 (80,1% від усіх видів), а найменшу – на плантації фундука у Лозівському районі (39 видів, або 27,7%). У всіх досліджуваних екосистемах відмічено 19 видів (13,5%), лише у лісових насадженнях – 60 (42,6% від видів, що виявлено на всіх ділянках), виключно у дендропарку ХНАУ –12 (8,5%), тільки на плантації в Лозівському районі – 6 (4,3%).

Подібність фауни досліджуваних екосистем невисока. Значення індексу Жаккара найбільше при порівнянні плантацій фундука у дендропарку ХНАУ та у Лозівськом районі (46%), а найменше – при порівнянні лісових насаджень та плантацій у Лозівському районі (18,8%).

БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ

ФУНДУКА ТА ЛІЩИНИ

Серед шкідників фундука та ліщини найбільше господарське значення має ліщиновий довгоносик (=горішниковий довгоносик, або плодожил ліщиновый) Сurculio nucum L. Шкодочинність його проявляється тричі – у період живлення на бруньках, листі, плодах різних порід до початку розвитку насіннєвого зачатку ліщини; при додатковому живленні жуків на ліщині; при пошкодженні горіхів личинкою, яка розвивається всередині.

Встановлено, що феноіндикаторами вильоту жуків ліщинового довгоносика з ґрунту є розкриття бруньок ліщини, початок цвітіння терну, сосни, абрикосу, дуба, кульбаби, а терміни цих явищ близько збігаються з датами стійкого переходу температури повітря через 10С (Мєшкова, 2002). У Туреччині перехід температури повітря через 10С спостерігається 28 лютого (Адана, Ізмір), у Краснодарі – 13 квітня, у Дагестані – 17 квітня, у Пензі – 5 травня, у Санкт-Петербурзі – 18 травня (Агроклиматический атлас мира, 1972). У межах України на сході це явище відбувається 21 квітня (Луганськ), а на заході – 30 квітня (Львів). У Харківській області в окремі роки дата цього явища коливається з 6 квітня до 5 травня (Температура воздуха на Украине, 1987).

Після вильоту з місць зимівлі ліщиновий довгоносик пошкоджує бруньки та листя різних порід у міру їх розпускання, а також зелені плоди терну, глоду, крушини та інших порід у міру їх появи. Проте, як показують результати розтину жуків, яйця починають формуватися лише після початку додаткового живлення на зав'язях ліщини, а це відбувається лише після її запліднення.

Відкладання яєць у горіхи ліщиновим довгоносиком спостерігається у дати з найбільшою тривалістю дня (табл.2). Терміни відкладання останніх яєць обумовлені темпами затвердіння шкаралупи горіхів, які залежать також від температури та вологості повітря у період росту плодів. За сухих умов шкаралупа твердіє швидше. Яйця ліщинового довгоносика розвиваються близько двох тижнів. Перші личинки виходили з горіхів у період інтенсивного росту ядра, а останні знайдені нами в горіхах навіть у вересні.

Через розтягнутість періодів відкладання яєць у горіхи та виходу з них личинок, подальший розвиток останніх може йти двома шляхами. Особини, які виходять із горіхів приблизно до середини серпня, лялькуються, а ті, що виходять пізніше, зимують на стадії личинки (рис.1).

Личинки ліщинового довгоносика зустрічаються у ґрунті цілорічно. Лялечки його не пристосовані для зимівлі. Личинки, які зимують, у лялечку перетворюються лише у наступному році у дати з найбільшою тривалістю дня, що збігається за часом із висуненням горіхів із плюски, закінченням першого періоду росту пагонів, початком утворення сережок.

Таблиця 2

Фенологічні явища у розвитку ліщинового довгоносика і ліщини

(Харківська область, 2000–2001 роки)

Явища у сезонному розвитку ліщино- | Роки | Явища у сезонному розвитку ліщини

вого довгоносика | 2001 | 2002 | 2003

Початок вильоту жуків із місць зимівлі | 17.04 | 10.04 | 24.04 | Розкриття бруньок

Початок живлення жуків на ліщині | 31.05 | 22.05 | 4.06 | Листя повного розміру, швидкий ріст оплодня, повільний – ядра, опадання незапліднених зав'язей

Початок копуляції жуків | 6.06 | 29.05 | 10.06

Початок відкладання яєць в горіхи | 23.06 | 15.06 | 26.06 | Висування горіху з плюски, досяг-нення горіхами половини кінцевого розміру, закінчення першого періоду росту пагонів, початок утворення сережок

Найбільш пізнє відкладання яєць | 25.07 | 21.07 | 6.08 | Затвердіння шкаралупи

Вилуплення личинок | 8.07 | 30.06 | 13.07 | Інтенсивний ріст ядра

Вихід перших личинок із горіхів | 27.07 | 20.07 | 7.08 | Уповільнення росту ядра, накопичення жиру та білку

Вихід останніх личинок із горіхів | 11.09 | 19.09 | 7.09 | Доспівання горіхів

Перші знайдені лялечки | 28.06 | 19.06 | 28.06 | Висування горіху з плюски, досяг-нення горіхами половини кінцевого розміру, закінчення першого періоду росту пагонів, початок утворення сережок

Останні знайдені лялечки | 9.08 | 31.07 | 10.08

Вихід жуків із лялечок | 16.07 | 8.07 | 20.07

У період появи перших жуків (8–20 липня, див. табл.2) шкаралупа горіхів уже починає твердіти, що виключає можливість як живлення жуків, так і відкладання яєць. Тому в умовах Лісостепу України жуки після виходу з лялечок залишаються у ґрунті, а виходять звідти вже після зимівлі.

При розкопуванні ґрунту перед початком або після закінчення вегетаційного періоду ми знаходили як личинок, так і жуків. Частка личинок, що зимують, є вищою у холодніші роки. Через те, що доспівання горіхів супроводжується накопиченням жиру (Лось, 1995), личинки, які виходять із горіхів у пізніші терміни, виявляються краще підготовленими до зимівлі.

Рис.1. Схема життєвого циклу ліщинового довгоносика Сurculio nucum L. (Харківська область, 2001–2003 роки: 1 – розвиток особин за раннього відкладання яєць (1-річний цикл); 2 – розвиток особин за пізнього відкладання яєць (1-й рік); 3 – розвиток на 2-й рік особин, що зимують на стадії лялечки;

4 – період додаткового живлення жуків на зав’язях ліщини та фундука; ЖЗ – жуки, що зимують; ЛЗ – личинки, що зимують; ЖВ – жуки, що вилітають після зимівлі; ДПЛ – додаткове живлення жуків на зав’язях ліщини та фундука; ЯР – яйця, відкладені у ранні терміни; ЯП – яйця, відкладені у пізні терміни; ЛР – личинки, що розвиваються у ранні терміни; ЛП – личинки, що розвиваються у пізні терміни; К2 – лялечки, що утворилися з личинок, що зимували; КР – лялечки, що утворилися з личинок, які розвивалися у ранні терміни.

Дослідження свідчать, що особливості сезонного розвитку ліщинового довгоносика обумовлені високою його спеціалізацією відносно кормової рослини. Виліт жуків із місць зимівлі збігається з розкриттям бруньок ліщини, додаткове живлення жуків на ліщині необхідно для розвитку полових продуктів, відкладання яєць у горіхи можливе після початку росту ядра і до початку затвердіння шкаралупи. Одержані дані пояснюють наявність однорічного циклу розвитку ліщинового довгоносика у південних регіонах, дворічного – у північних, проміжного – в умовах східної та центральної України. Личинки, що виходять із горіхів до середини липня, у той же рік лялькуються і перетворюються на жуків, а ті, що виходять пізніше, зимують на стадії личинки та лялькуються лише у червні-липні наступного року. Встановлені закономірності дають змогу визначати терміни застосування інсектицидів проти ліщинового довгоносика з урахуванням розвитку окремих популяцій та ходу температур сезону.

Виявлені на ліщині та фундуку в Харківській області 11 видів клопів зимують у підстилці лісових насаджень, живляться на молодих органах і тканинах дерев і чагарників, а потім перелітають на сільськогосподарські культури. Упродовж усього сезону на ліщині зустрічалися зелений деревний щитник і клоп ягідний.

Для визначення ролі клопів у пошкодженні плодів ліщини 20 травня 2002 року ми заклали дослід із підсаджуванням Palomena prasina у марлевих ізоляторах на гілки, які містили зав'язі. На контрольні гілки надівали ізолятори без підсадки клопів. При обліку, проведеному через місяць, кількість нерозвинених зав'язей, що опали, достовірно не відрізнялася в ізоляторах із клопами (дослід) та без клопів (контроль) (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив пошкодження клопами ліщини на відпад зав'язей

(Данилівський дослідний держлісгосп, Харківська область, 2002 рік)

Варі- | Кіль- | Опало зав'язей, шт. / %

анти | кість | 15.VI | 15.VII

досліду | зав'я- | ра- | з них: | ра- | з них:

зей 20.V | зом | нерозви-нених | із пля-мами | зом | нерозви-нених | із пля-мами | з інших причин

Дослід |

45 | 19 /

42,2 | 15 /

33,3 | 4 /

8,9 | 8 /

17,8 | 0 /

0 | 7 /

15,6 | 1 /

2,2

Конт-роль |

48 | 17 /

35,4 | 17 /

35,4 | 0 /

0 | 1 /

2,1 | 0 /

0 | 0 /

0 | 1 /

2,1

Досто-вірність відмін, Р– |

<0,05 |

>0,1 |

<0,01 |

<0,05– |

<0,01 |

>0,1

Максимальне опадання нерозвинених зав'язей з інших гілок та кущів також відбувалося з середини червня, тривало близько трьох тижнів і було пов'язане з порушенням процесу запліднення. Також в ізоляторах із підсадженими клопами 25 червня було знайдено опалі зав'язі, які за розміром не відрізнялися від здорових. Деякі з них були зовні плямисті, частково або повністю коричневі, а при розтині тих, що не мали зовнішніх ознак, було виявлено коричневі пористі тканини.

При обліку 25 липня нерозвинених горіхів не виявлено як в ізоляторах, так і під кущами ліщини. В ізоляторах, де були підсаджені клопи, знайдено опалі зав'язі, в яких сформовані ядра були покриті бурими плямами. Відсутність плямистих горіхів і ядер на контролі свідчить, що причиною даного дефекту були уколи клопів. Разом клопами в ізоляторах виявилося пошкодженими 24,4% горіхів: 8,9% при першому обліку та 15,6% – при кінцевому (табл. 3).

Виявлено 7 основних типів пошкодження листя комахами. Трубкокрути та мінери у середньому пошкоджують 0,3 та 1% листків ліщини, листокрутки – 6,3%, листоїди – 9,8%, п'ядуни та довгоносики – 43,5%. Найбільшу кількість видів шкідників листя відмічено в ліщинниках на зрубі, а максимальну пошкоджуваність листя – у ксерофітних місцях.

ЗАХИСТ ФУНДУКА ТА ЛІЩИНИ ВІД ШКІДЛИВИХ КОМАХ

За літературними даними (Горбунов, 1979; Лось, 1992), ліщиновий довгоносик найбільше пошкоджує ранні сорти фундука. Ми припустили, що мінливість втрат уражаю горіхів залежно від регіону, року та сорту обумовлена відмінами погодних умов, які впливають на динаміку росту горіхів та їх доступність для пошкодження ліщиновим довгоносиком при додатковому живленні жуків і при відкладанні яєць. Нами встановлено (Аль-Бадарат, Мєшкова, 2002), що додаткове живлення жуків починається у період швидкого росту оплодня, а відкладання яєць – коли горіхи набувають 50% від максимального розміру. Обидва процеси тривають до затвердіння шкаралупи.

Дати зазначених фенологічних явищ за кожний рік спостережень були визначені нами з графіків, побудованих за результатами вимірювань розмірів горіхів 11 сортів та зіставлені з показниками пошкодження горіхів ліщиновим довгоносиком. Так, на рис.2 подано динаміку росту горіхів трьох сортів фундука різних термінів доспівання: раннього (Сріблястий), середнього (Боровський) та пізнього (Урожайний).

Рис.2. Динаміка росту оплодня горіхів фундука різних термінів доспівання (плантація Лозівського району, 2001 рік)

Дати початку інтенсивного росту оплодня відрізнялися за роками в середньому на 12 днів, а за сортами фундука – у 2001 році 19 днів (6–25.06), у 2002 – 16 (28.05–13.06), у 2003 – також 16. Найраніше починалася це явище в горіхів сорту Сріблястий, а найпізніше – в сорту Урожайний та ліщини.

Терміни досягання горіхами 50% розміру коливалися в усі роки найменше: максимальні відміни між сортами у 2001 році становили 10 днів (20–30.06, у середньому – 26.06), у 2002 – 12 днів (11–23.06, у середньому – 17.06), а у 2003 – 15 днів (20.06–5.07, у середньому – 28.06). Це явище також відбувалася раніше у 2002 році, коли швидше накопичувалися позитивні температури. Закінчення росту оплодня також відбувалося найраніше у 2002 році (10.07), при чому відміни за сортами становили майже місяць (11.07–12.08). У 2003 році на процес затвердіння шкаралупи впливала надмірна вологість – тому навіть у горіхів ранніх сортів воно відбувалося пізніше, ніж у попередні роки.

Найбільшу пошкоджуваність горіхів жуками під час додаткового живлення відмічено у 2002 році, коли найбільш рано починався інтенсивний ріст оплодня та ріст ядра. Найменше жуки пошкоджували плоди ліщини та фундука сорту Урожайний, у якого ріст оплодня починався пізніш. Найбільше у всі роки спостережень пошкоджувалися ранні сорти – Сріблястий (у середньому 30%, а у 2002 році – 31,2%), Давид (27,6 та 18,9%).

Встановлено достовірний зв'язок між часткою пошкоджених жуками горіхів (за сукупністю даних для всіх сортів за три роки) та датою початку їх інтенсивного росту (r=0,58; P<0,01) (рис.3). Через більш ранній початок інтенсивного росту оплодня ранні сорти більшою мірою пошкоджуються жуками при додатковому живленні.

Рис.3. Зв'язок між пошкодженням горіхів жуками ліщинового довгоносика та термінами початку інтенсивного росту оплодня

(Харківська область, 2001–2003 роки)

За роки наших досліджень личинками ліщинового довгоносика в середньому було пошкоджено від 4,9 (Сріблястий) до 13,6 (Превосходний) відсотків горіхів. Період, коли жуки можуть відкладати яйця в горіхи, обмежений, з одного боку, термінами початку росту ядра, а з іншого – термінами затвердіння шкаралупи. Чим більший проміжок часу проходить між цими явищами, тим більшу кількість яєць можуть відкласти жуки в горіхи, що підтверджує кореляційний аналіз (r=0,614; P<0,01).

Проведені дослідження свідчать, що перше обприскування плантацій для захисту від ліщинового довгоносика слід проводити під час додаткового живлення жуків на зав'язях при накопиченні 1000С позитивних температур, а при наявності ранніх сортів – при 884С, коригуючи дату обробки при безпосередніх спостереженнях. За аналізом багаторічних метеорологічних даних, у Харківській області дата першого обприскування насаджень може коливатися від 27 травня до 25 червня, а відкладання яєць – від 6 червня до 6 липня. Останнє обприскування доцільно проводити до затвердіння шкаралупи горіхів. Через мінливість термінів цього явища та залежність їх від вологості повітря для прийняття рішення щодо доцільності останнього обприскування плантацій потрібні спостереження за станом шкаралупи горіхів окремих сортів.

У лісових насадженнях та на плантаціях фундука нами виявлено 18 видів ентомофагів, що уражають шкідників ліщини. Тахіни заражали до 2% гусениць листокруток та п'ядунів, їздці – 3,2% лялечок зимового п'ядуна та 0,6% – американського білого метелика. З хижаків виявлено Forficula auricularia L., великого і малого красотілів, мертвоїда Xylodrepa quadripunctata L., буру м'якотілку, хижих клопів, сонечок та золотоочку. Ентомофагів ліщинового довгоносика нами не виявлено.

Застосування препарату фастак 10 % к.е. (50 г/га) забезпечило зниження чисельності п'ядунів і листокруток на 96,3%. Після застосування діміліна 25% з.п. (100 г/га) загибель гусениць становила 92,2%, лісозахисний ефект – 88,9%, а також знизилася чисельність листоїдів і клопів, завдяки овіцидній дії препарату.

У 2001 році 4 червня (у перші дні додаткового живлення жуків ліщинового довгоносика на ліщині) було випробувано інсектициди. Високу ефективність забезпечило застосування препаратів регент 80% в.г. (0,02 г/га), базудин 60% в.е. (0,6 л/га), шерпа 25% к.е. (0,1 л/га) та фастак 10% к.е. (0,1 л/га). Застосування діміліна 25% з.п. (0,1 л/га) не викликало загибелі жуків, але запобігало розвитку яєць у їх черевцях, тоді як плідність самок у контролі, визначена у такі самі терміни (третя декада червня), становила 25,67,1 штук.

У 2002 році ефективним виявилась обробка плантацій фундука шерпою 25% к.е. за норми витрати 0,1 л/га, проведена 17 червня (у період додаткового живлення жуків на ліщині) та 2 липня (у період масового відкладання яєць самками). Відміни за ефективністю 1-разової та 2-разової обробки виявилися несуттєвими (89,7 та 90,6%), тому що значна частина горіхів була пошкоджена до обприскування при додатковому живленні жуків.

У 2003 році триразове обприскування плантацій (4 червня – на початку додаткового живлення жуків ліщинового довгоносика на ліщині, 26 червня – на початку відкладання яєць і 8 липня – у період масового відкладання яєць) препаратами фастак 10% к.е. (0,05 л/га) та дімілін 25% з.п.(0,1 л/га) забезпечило меншу пошкоджуваність горіхів жуками при додатковому живленні на 23,1 і 13,4%, а личинками – на 24,2 і 30,4% відповідно порівняно з контролем (табл.4).

У варіанті, де застосовували фастак, пошкоджених жуками горіхів було менше, через те що цей препарат викликав загибель жуків. У варіанті, де застосовували дімілін, суттєво зменшилося пошкодження горіхів личинками, що пояснюється овіцидною дією діміліна.

Таблиця 4

Ефективність застосування інсектицидів проти ліщинового довгоносика

(Харківська область, 2003 рік)

Варіанти | Горіхів | Пошкоджених горіхів, % | Непо- | Збережено

дослідів | в | довгоносиком | інші | шкод- | горіхів порів-

аналізі, шт. | жуками | личин-ками | ра-зом | при-чини | жених, % | няно з конт-ролем, %

Данилівський дослідний держлісгосп

Фастак 10% к.е., 50 г/га |

1542 |

5,7 |

8,4 |

14,1 |

0,8 |

85,9 |

47,3

Дімілін 25% з.п., 100 г/га |

1350 |

15,3 |

2,2 |

17,6 |

1,1 |

82,4 |

43,9

Контроль | 845 | 28,8 | 32,7 | 61,4 | 0,9 | 38,6–

Плантації у Лозівському районі

Шерпа 25% к.е., 100 г/га |

554 |

24,0 |

28,2 |

52,2 |

0,7 |

47,8 |

22,2

Контроль | 784 | 33,2 | 41,2 | 74,4 | 0,6 | 25,6–

Дворазове обприскування плантацій шерпою 25% к.е. (100 г/га) 20 червня (у період початку відкладання яєць) та 10 липня (у період масового відкладання яєць) забезпечило зниження пошкодження горіхів жуками на 9,2%, а личинками – на 13%, що можна пояснити пізнім проведенням першого обприскування та несприятливими погодними умовами.

Урожайність фундука у перерахунку на 1 га становила на ділянках, тричі оброблених фастаком, 348,5 кг, діміліном – 287,3 кг, а на ділянках, двічі оброблених шерпою, – 143,6 кг. Непошкоджені горіхи становили у цих варіантах досліду 85,9; 82,4 і 47,8% відповідно. Чистий дохід від застосування інсектицидів становив у варіантах 3-разового застосування фастака та діміліна – 2673,3 та 2003,2 грн. у перерахуванні на 1 га, а у варіанті 2-разового застосування шерпи – 498,8 грн. Висока окупність витрат на застосування інсектицидів (збільшення урожаю горіхів на суму від 17,9 до 90,3 грн. на кожну вкладену гривню) свідчить про доцільність проведення обприскування навіть за урожайності до 20 кг /га.

ВИСНОВКИ

1. Необхідність дослідження видового складу, трофічних зв'язків і шкодочинності комах, що пошкоджують фундук і ліщину, встановлення причин відмін за ступенем пошкодження різних сортів фундука ліщиновим довгоносиком, визначення переліку та норм витрати сучасних інсектицидів, обґрунтування термінів їх застосування обумовлена важливим господарським і екологічним значенням цих рослин, недостатньою вивченістю зазначених питань і відсутністю рекомендацій стосовно захисту врожаю горіхів.

2. У 2001–2003 роках на ліщиновому підліску лісових насаджень і на плантаціях фундука у Харківській області нами виявлено 141 вид комах фітофагів, що належать до 107 родів, 39 родин і 7 рядів. Переважна більшість виявлених видів (91,5%) – поліфаги.

Поодиноко зустрічалися 115 видів (81,6%), звичайно – 23 (16,3%), а масово – 3 (2,1%): ліщиновий довгоносик (Curculio nucum L.), п'ядуни зимовий (Operophthera brumata L.) і обдирало (Erannis defoliaria Cl.).

3. Листя фундука та ліщини пошкоджують 95 видів комах (67,4%), корені – 10 (7,1%), гілки та стовбури –8 (5,7%), генеративні органи – 2 (1,4%). Решта 25 видів (18,4%) живляться бруньками, пагонами та зав’язями.

4. Подібність ентомофауни є найменшою при порівнянні лісових насаджень у лісостеповій частині Харківської області та плантацій фундука у степовій її частині (індекс Жакара 18,8%). Найбільшу кількість видів знайдено у природних лісових насадженнях – 113 (80,1% від усіх видів), а найменшу – на плантації фундука у Лозівському районі (39 видів, або 27,7%). У всіх 4 екосистемах відмічено 19 видів (13,5%), виключно у лісових насадженнях – 60 (42,6%), лише у дендропарку ХНАУ – 12 (8,5%), тільки на плантації у Лозівському районі – 6 (4,3%).

5. Важливішим шкідником плодів фундука та ліщини є ліщиновий довгоносик. Виліт жуків із місць зимівлі збігається з розкриттям бруньок ліщини, додаткове живлення жуків на ліщині – з початком росту ядра, відкладання яєць у горіхи – з періодом інтенсивного росту ядра.

Розтягнутість термінів розвитку плодів у межах насадження обумовлює якісні зміни в популяції ліщинового довгоносика. Личинки, що виходять із горіхів до середини липня, у той же рік лялькуються та перетворюються на жуків, а ті, що виходять пізніше, зимують на стадії личинки та лялькуються лише у червні-липні наступного року. Одержані дані пояснюють наявність однорічного циклу розвитку ліщинового довгоносика в південних регіонах, дворічного – у північних, проміжного – в умовах східної та центральної України.

6. Виявлені на ліщині та фундуку в Харківській області 11 видів клопів зимують у підстилці лісових насаджень, живляться на молодих органах і тканинах дерев і чагарників, а потім перелітають на сільськогосподарські культури. Протягом усього сезону на ліщині зустрічаються зелений деревний щитник та клоп ягідний. Пошкодження цими клопами може бути причиною опадання 24,4% зав'язей і появи горіхів із плямистими ядрами.

7. Трубкокрути та мінери у середньому пошкоджують 0,3 та 1% листків ліщини, листокрутки – 6,3%, листоїди – 9,8%, п'ядуни та довгоносики – 43,5%. Найбільшу кількість видів шкідників листя відмічено в ліщинниках на зрубі, а максимальну пошкоджуваність листя – у ксерофітних місцях.

8. Пошкоджуваність плодів окремих сортів фундука ліщиновим довгоносиком відрізняється і залежить від термінів розвитку горіхів. Найбільшою мірою пошкоджувалися у 2001–2003 роках плоди раннього сорту Сріблястий: жуками при додатковому живленні – на 30%, личинками – на 4,9%.

Пошкоджуваність горіхів жуками ліщинового довгоносика залежить від тривалості періоду доступності зав’язей для додаткового живлення (r=0,6; P<0,01), тобто періоду від запліднення (що збігається з початком швидкого росту оплодня) до затвердіння шкаралупи.