КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АЛЕКСЄЄВА Тетяна Валентинівна

УДК 159.9: 378

ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ТА ПРОЯВИ ПРОЦЕСУ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ДО НАВЧАННЯ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

Спеціальність 19.00.01 – Загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі загальної та інженерної психології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Трофімов Юрій Леонідович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедри загальної та інженерної психології.

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук Самойлов Олександр Єжиєвич, Юридична академія МВС України (м.Дніпропетровськ), провідний науковий співробітник науково-практичної лабораторії.

кандидат психологічних наук, доцент Новотна Марина Анатоліївна, Одеський юридичний інститут Національного університету внутрішніх справ, доцент кафедри професійної психології та педагогіки.

Провідна установа: Інститут соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук України.

Захист відбудеться 19 червня 2004 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.051.07 в Одеському національному університеті ім. І.І.Мечникова за адресою:

65026, м.Одеса, вул. Дворянська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова за адресою:

65026, м.Одеса, вул.Преображенська, 24.

Автореферат розісланий 18 травня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Коробіцина М.Б.

Загальна характеристика роботи

У наш час центральними проблемами психології особистості стають питання формування творчої, професійно і соціально відповідальної особистості, готової до постанови й розв’язання різноманітних суспільних і професійних задач.

Актуальність обраної теми обумовлена як необхідністю перебудови системи підготовки фахівців у сучасних умовах, так і практичними завданнями досягнення якісно нового рівня професійної підготовки випускника вузу. Така необхідність пов’язана із соціально-економічними змінами, що відбуваються у нашому суспільстві, з підвищенням вимог до фахівців, до їхньої активності і відповідальності стосовно власного професійного й особистісного розвитку.

Виявлення та врахування факторів розвитку особистості студента мають сприяти зростанню ефективності процесу становлення особистості на етапі професійної освіти, а це забезпечить підвищення конкурентоспроможності молодих фахівців, допоможе їм інтегруватися у різні професійні, соціальні й етнічні співтовариства з перших днів самостійної роботи, сприятиме успішності подальшого особистісного та професійного зростання.

Початковий етап професійної підготовки трактується дослідниками як етап, що визначає весь хід подальшого життя людини. На даному етапі відбувається процес адаптації до навчання у вузі, тому що саме в цей момент людина перебуває у складній ситуації засвоєння нових форм діяльності, спілкування, дозвілля, співвідносить свої сподівання з реальною дійсністю, бо це етап її розвитку як особистості і професіонала. (М.О.Амінов, Д.О.Андрєєва, Г.О.Балл, Т.М.Буякас, С.О.Гапонова, Л.К.Гришанов, М.І.Дьяченко, Л.Кандибович, Є.О.Климов, В.П.Кондратова, Л.М.Мітіна, О.О.Налчаджян, Р.О.Нізамов, О.О.Ністратов, Н.С.Пряжников, О.О.Реан, В.І.Секун, О.Р.Фонарьов і ін.).

Разом з тим залишаються маловивченими питання впливу психологічної адаптації студента на процес його професійного та особистісного розвитку в залежності від факторів та стадій адаптації, визначення напрямків за змістом цього розвитку.

Актуальною є і практична спрямованість роботи, яка пов’язана із дослідженнями динаміки розвитку особистісних та професійно значущих властивостей студента в процесі адаптації з метою організації професійної підготовки у вузі.

Методологічною основою дослідження є основні принципи вітчизняної психології: принцип єдності особистості, діяльності і свідомості (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн), принцип системного підходу до вивчення цілісної особистості й індивідуальності (Б.Г.Ананьєв, В.П.Зінченко, Б.Ф.Ломов, С.Л.Рубінштейн), положення про особистість як суб’єкта активної діяльності (К.О.Абульханова-Славська, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.В.Рибалко, С.Л.Рубінштейн, В.О.Татенко).

Теоретичною основою дослідження стали концептуальні основи теорії психологічної та соціально-психологічної адаптації людини (К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Г.О.Балл, І.Б.Котова, О.Маслоу, О.О.Налчаджян, Г.Олпорт, Б.Д.Паригін, О.О.Реан, К.Роджерс, Є.М.Шиянов та ін.).

Мета дослідження – вивчення психологічних особливостей стадійності процесу адаптації на основі лонгітюдного дослідження.

Об’єктом дослідження є процес психологічної адаптації студентів до навчання у вузі в сучасних умовах.

Предметом дослідження виступили фактори та прояви процесу адаптації студентів до навчання у вузі.

Відповідно меті дослідження були поставлені наступні завдання:

1. На основі аналізу існуючих напрямів та підходів до вивчення процесу адаптації визначити особливості цього процесу та фактори впливу на нього.

2. Визначити методологічні засади та методологічні засоби емпіричного дослідження.

3. Виділити особливості факторів адаптації студентів.

4. Визначити прояви адаптації студентів.

5. Проаналізувати взаємозалежність між факторами та проявами адаптації студентів. Провести їх комплексне співставлення в залежності від стадій адаптаційного процесу.

Методи дослідження.

Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс взаємопов’язаних методів: теоретичний аналіз та узагальнення даних літературних джерел, лонгітюдний метод в організації емпіричного дослідження, психодіагностичні методи для вивчення індивідуально-психологічних особливостей студентів, анкетування для визначення результативності адаптації, методи кількісної та якісної обробки отриманих результатів.

Наукова новизна результатів дослідження полягає:

– в подальшому поглибленні теоретичних уявлень про прояви адаптації, про характеристики стадій, форми адаптації особистості студентів у процесі навчання у вузі;

– у з’ясуванні динаміки психологічних особливостей адаптації студентів від першого до четвертого курсу навчання у вузі й виділенні особливостей адаптації на початковому етапі професійної підготовки;

– в аналізі співзалежності факторів та проявів процесу адаптації студентів відповідно до виділених стадій.

Практичне значення дослідження визначається можливістю використання отриманих результатів під час психологічної допомоги студентам у їх особистісному та професійному зростанні, з метою удосконалення навчальних програм вузу в напрямку введення спеціальних курсів, спрямованих на особистісний розвиток студентів, на їх особистісне зростання.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Проведене дослідження проводилось згідно плану науково-дослідної теми №02БФ13-02/1 Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема затверджена на засіданні Вченої ради факультету соціології та психології Київського національного університету імені Т.Шевченка (витяг з протоколу №3 від 28 листопада 2003 року).

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечується низкою заходів: теоретико-методологічним обгрунтуванням вихідних положень та позицій дослідження; сукупністю випробуваних психодіагностичних методик, які адекватні меті і завданням дослідження, застосуванням кількісного та якісного аналізу отриманих емпіричних даних, наявністю репрезентативної вибірки.

Апробація результатів дослідження, представлених у формі доповідей і повідомлень, здійснювалася на науково-практичної конференції (IV Міжнародні психологічні читання “Психологія у сучасному вимірі: теорія і практика” - м.Харків,2002). Матеріали дослідження використовувалися під час проведення навчальних занять зі студентами Макіївського економіко-гуманітарного інституту

Публікації. Дисертація є результатом самостій ної наукової роботи. Її зміст розкрито у чотирьох опублікованих наукових працях, які належать особисто автору. Статті надруковано у провідних фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Структура дисертації мистить вступ, три розділи, висновки, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 165 сторінок. Текст дисертації налічує 18 таблиць та 18 рисунків. Список літературних джерел нараховує 199 найменувань, з них іноземною мовою 191.

Основний зміст дисертації

У вступі обгрунтовано актуальність дослідження, визначені його мета, об’єкт, предмет та конкретні завдання, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ "Адаптація студентів до навчання у вузі як психологічна проблема" присвячений аналізу існуючих теоретичних підходів до вивчення адаптації й аналізу основних характеристик і факторів адаптації, у вузі зокрема.

Адаптація у широкому розумінні розглядається як цілісний комплекс реакцій живих систем, що мають активний цілеспрямований характер, які сприяють не тільки підтримці динамічної рівноваги в даних умовах середовища (гомеостазіс), але й забезпечують можливість еволюції при їхній зміні (гомеорезіс).

У розвиток сучасної природно-наукової теорії адаптації в онтології, фізіології та медицині великий внесок зробили вітчизняні та закордонні вчені (П.К.Анохін, Р.М.Баєвський, О.М.Бєлов, Ф.Б.Березін, М.М.Василевський, М.Е.Зеленова, Е.О.Лазебна, Ф.З.Меєрсон, Р.Сельє, В.П.Скарбников, О.Д.Слонім).

Сучасне розуміння адаптації у природничих науках є продуктивним при розгляді феноменів психологічної та соціальної адаптації в психології.

Базові питання соціально-психологічної адаптації особистості висвітлені в працях вітчизняних (Г.О.Балл, Ф.Б.Березін, Л.І.Божович, Л.К.Гришанов, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.І.Медведєв, О.О.Налчаджян, О.В.Петровський, В.Д.Цуркан, Ю.М.Швалб та ін.) і зарубіжних (Г.Гартман, Е.Еріксон, Ж.Піаже, З.Фрейд та ін.) дослідників.

Дослідження феномена адаптації до навчання у вузі мають певну динаміку вивчення. При цьому у кожний період вивчення акцент ставиться на тому чи іншому аспекті процесу адаптації.

Вперше інтерес до процесу адаптації до навчання у вузі виник у 60-70р.р. (Д.О.Андрєєва, М.І.Д’яченко, Л.О.Кандибович, Р.О.Нізамов, В.І.Секун) і був пов’язаний з виявленнями труднощів адаптації.

Наприкінці 70-х на початку 80-х років робиться спроба показати процес адаптації у динаміці (Н.О.Алімов, Р.Р.Бибріх, Г.В.Кудрявцева, В.І.Набаров, Т.М.Щєглова) та виявляються компоненти, фактори, аспекти адаптації; проте ці дослідження не мають цілеспрямованого теоретичного підходу.

Дослідження процесу адаптації студентів до навчання у вузі 90-х років носять індивідуально-орієнтований характер (Т.М.Буякас, Л.К.Гришанов, Л.М.Мітіна, Г.М.Мкртчян, М.В.Молоканов, Д.В.Оборіна, В.Д.Цуркан, О.Є.Чирікова та ін.) і на сьогодні трансформуються на основі соціально-філософського аспекту вивчення в особистісний підхід з акцентом на розгляді адаптації і в аспекті аналізу процесу розвитку особистості, її психологічних механізмів (Г.О.Балл, І.О.Милославська, О.О.Налчаджян, В.О.Петровський, О.О.Свенцицький, Л.В.Тарабаркіна, Ю.М.Швалб та ін.).

З огляду на зазначені підходи ми розглядаємо адаптацію студента до навчання у вузі як процес пристосування особистісних якостей до умов даного вузу і формування на цій основі нових особистісних соціально і професійно значущих якостей, що забезпечують реалізацію особистісного потенціалу студентів.

Аналіз основних характеристик та факторів адаптації студентів дозволив на їх основі виділити концептуальну модель вивчення адаптації у вузі, яка включає компоненти адаптації такі як: адаптація до навчання та адаптація до професійної діяльності (критерії адаптації - об’єктивні та суб’єктивні та фактори адаптації – соціальні та особистісні). Причому зв’язки між представленими напрямками вивчення підкреслюють важливість особистісного фактора, його представленність в компонентах, критеріях, стадіях адаптації.

В той же час залишаються недостатньо вивченими, розрізненими аспекти індивідуально-типологічних проявів адаптації, трансформація характеристик адаптації та зв’язок їх зі змінами особистості в процесі адаптації як етапу особистісного розвитку, що й зумовило вибір напрямку дослідження.

У другому розділі “Основи побудови емпіричного дослідження особливостей адаптації студентів до навчання у вузі” представлені вихідні теоретичні положення, дослідницька модель дослідження та методичне забезпечення.

На основі концептуальної моделі і вихідних теоретичних положень, які базуються на аналізі робот, К.А.Абульханової-Славської, Л.І.Анциферової, Г.О.Балла, Ф.Б.Березіна, Л.Ф.Бурлачука, Т.Б.Карцевої, Г.С.Костюка, О.О.Налчаджяна, О.О.Реан та інших, була побудована дослідницька модель, яка включає три блоки:

– блок індивідуально-особистісних властивостей;

– блок критеріїв адаптації, за якими вивчались прояви адаптації;

– блок проявів адаптації студентів як особливостей етапу їх розвитку.

Методичним забезпеченням слугували: методика Г.Ю.Айзенка для визначення особливостей темпераменту; методики САН за М.Доскіним з співавторами та за Л.Курганським для визначення психофізіологічного стану студентів; методика РСК Д.Роттера для визначення особливостей екстернальності – інтернальності особистості студента, методика В.Смекала-Л.Кучери для визначення особливостей спрямованості особистості, методика М.Рокіча для визначення ціннісних орієнтацій особистості студента, методика К.Томаса для визначення особливостей стратегії поведінки в конфлікті, опитувальники “Конфліктність студентського середовища”, “Ваш рівень конфліктності” та анкетування для визначення особливостей спілкування студентів, методика шкальованої самооцінки для визначення рівня ставлення до навчання.

У дослідженні приймали участь 150 студентів (віком від 17 до 22 років) Макїївського економіко-гуманітарного інституту.

Третій розділ “Особливості факторів і проявів психологічної адаптації студентів до навчання у ВНЗ” містить результати емпіричного дослідження особливостей факторів адаптації індивідуально-психологічних проявів адаптації студентів та аналіз їх зв’язку.

Робочим положенням нашого дослідження було наступне: адаптація відбувається за рахунок різних психологічних механізмів, грунтуючись зокрема на властивостях особистості студентів (ціннісних орієнтаціях, рівні суб’єктивного контролю, мотиваційній спрямованності, тривожності), що мають індивідуальний прояв в психофізіологічному стані студентів, в ставленні до навчання, в особливостях соціальної взаємодії і одночасно самі зазнають змін в ході даного процесу в залежності від стадій, характеру та форм адаптації.

Згідно із завданням дослідження була проведена діагностика психічного стану студентів за методикою САН починаючи з першого курсу по четвертий.

Слід відмітити, що на 2-му курсі, тобто на стадії адаптування, знижується кількість студентів з середнім рівнем психічної активності, в той час як за іншими показниками (інтерес, емоційний тонус, напруження, комфортність) виразність їх представленості збільшується.

В цілому, за всіма показниками, крім інтересу, спостерігається практично однозначна тенденція збільшення у відсотках кількості студентів з середнім рівнем виразності цих показників, порівняно з низьким рівнем, що свідчить про покращення комфортності, емоційного тонусу, психічної активності студентів від першого до четвертого курсу.

Відмічається також падіння рівня реактивної тривожності (в межах середнього) від першого до четвертого курсу.

Покращення психічного стану студентів та зниження їх тривожності від першого по четвертий курс може свідчити про зміну змісту динаміки успішності студентів – падіння її показників від першого по третій курс і поява тенденції її підвищення на 4-му курсі, як спрямованість на професійну спеціалізацію.

Розгляд особистісних властивостей студентів в процессі адаптації аналізувався і як фактор, який впливає на адаптацію, і як прояв адаптації в аспекті тих змін особистісних властивостей, які відбуваються в процесі адаптації.

Таблиця 1.

Ступінь виразності динаміки показників психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруження й комфортності (%)

(n = 150 осіб)

Курси | Психічна

активація | Інтерес | Емоційний

тонус | Напруження | Комфортність

Низь

кий | Середній | Низь

кий | Середній | Ннизький | Середній | Низь

кий | Середній | Низь

кий | Середній | 1 | 71,3 | 28,7 | 74,6 | 25,4 | 82,5 | 17,5 | 72,5 | 27,5 | 87,4 | 12,6 | 2 | 83,4 | 16,6 | 68,3 | 31,7 | 75,6 | 24,4 | 58,7 | 41,3 | 84,2 | 15,8 | 3 | 73,7 | 26,3 | 84,2 | 15,8 | 77,4 | 22,6 | 71,3 | 28,7 | 86,5 | 13,5 | 4 | 72,4 | 27,6 | 86,5 | 13,5 | 68,9 | 31,1 | 65,8 | 34,2 | 76,7 | 23,3 |

Проведений аналіз локус-контролю студентів свідчить, що екстернальний локус контролю переважає над інтернальним. Проте, вже починаючи з другого курсу відсоток показників інтернальності збільшується, що характерно і для четвертого курсу. Зміну відношень екстернальність – інтернальність ми розглядаємо в аспекті особистісного зростання.

З особистісним зростанням пов’язана ступінь активності власних зусиль людини, спрямованих на подолання життєвих труднощів, почуття особистісної відповідальності за події свого життя.

Рис.1. Динаміка рівня суб’єктивного контролю студентів екстерналів.

Аналіз динаміки окремих шкал (рис.1, 2) вказує на особливості адаптації екстерналів та інтерналів. Так, стадія адаптування пов’язана із ростом виразності екстернальності в сфері досягнень і падінням її в сфері невдач. Адаптування для інтерналів пов’язане із ростом виразності інтернальності у сфері невдач і падінням у сфері досягнень. Аналогічна тенденція притаманна і четвертому курсу, проте, зміни не так різко виявляються у порівнянні зі стадією адаптування.

Рис.2. Динаміка рівня суб’єктивного контролю студентів інтерналів

Динаміка змін ціннісних орієнтацій студентів виявила тенденції домінування певних термінальних та інструментальних цінностей, їх транформації в залежності від стадій адаптації (Табл.2, 3).

Слід відмітити, наявність трансформації домінуючих цінностей обох типів, причому відзначаємо домінування однакових цінностей на першому та четвертому курсах. Серед термінальних цінностей це - здоров’я, активність, любов, а серед інструментальних – це виховання, освіченність, оптимізм.

Таблиця 2.

Домінування термінальних цінностей

Курс навчання | Цінності

1 місце | бал | 2 місце | бал | 3 місце | Бал

1 | Здоров'я | 13,1 | Активність | 11,58 | Любов | 11,53

2 | Любов | 12,57 | Здоров'я | 12,07 | Робота | 11,81

3 | Достаток | 9,38 | Робота | 12,17 | Активність | 11,92

4 | Здоров'я | 12,53 | Любов | 12,18 | Активність | 11,78

Проте, трансформація термінальних цінностей починається при переході від передадаптаційної стадії до адаптування, а інструментальних – при переході від стадії адаптування до постадаптації. Також слід відмітити ріст бальних оцінок як інструментальних так і термінальних цінностей від першого до четвертого курсу. Більш плавний характер трансформаційних змін відмічається серед інструментальних цінностей.

Таблиця 3.

Домінування інструментальних цінностей

Курс навчання | Цінності

1 місце | бал | 2 місце | бал | 3 місце | Бал

1 | Виховання | 11,38 | Освіченість | 11,28 | Оптимізм | 10,83

2 | Виховання | 11,8 | Оптимізм | 11,57 | Освіченість | 10,93

3 | Незалежність | 12,17 | Оптимізм | 12,07 | Виховання | 11,56

4 | Освіченість | 12,28 | Виховання | 12,0 | Оптимізм | 10,55

Заслуговує на увагу аналіз менш вагомих цінностей. Помітно падіння (від першого до третього курсу, а потім зростання на четвертому курсі) значення кругозору, чесності, однозначне падіння цінності ефективності та ріст цінності відповідальності, хоча остання й займає далеко не перші місця. Проте ріст такої цінності як відповідальність вказує на особистісні зміни студентів, тенденцію особистісного зростання. Про це свідчить і той факт, що така цінність як творчість з передостаннього місця на першому курсі переміщується вище на 4-му курсі, в той час як падає значення цінностей визнання, розваги, пізнання.

Слід відмітити, що схожість домінуючих цінностей на першому та на четвертому курсах вказує на змістову єдність цих стадій адаптації. Її можно визначити як передадаптаційну. Лише на першому курсі це первинне орієнтування в навчанні у вузі, а на четвертому – це первинне орієнтування в майбутній професії. Стосовно форм адаптації - це може бути специфічний прояв дидактичної форми як адаптації до методів роботи в професійній сфері, пошук індивідуального стилю діяльності в ній, що може бути пов’язано з такою цінністю як здоров’я, її важливістю на етапі переходу до нового різновиду діяльності.

В процесі адаптації відбуваються зміни і в домінуванні видів спрямованості студентів. Найбільшим змінам піддається спрямованість на взаємодію та спрямованість на завдання, значення яких зростає в межах від 34% до 39% представленості у студентів від першого по четвертий курс за спрямованістю на взаємодію та падає в межах від 36% до 34% за спрямованістю на завдання.

Як відомо, провідними у ряді індивідуальних особливостей особистості стоять типологічні відмінності за темпераментом.

Співставлення особливостей ціннісних орієнтацій студентів та видів їх спрямованості за групами відповідно типам темпераменту дозволило виділити наступні індивідуально-типологічні прояви адаптації студентів до навчання у вузі.

У групі сангвініків переважає орієнтація на цінності результативності життя (ефективність у справах, визнання, добробут) у шкоду творчій самореалізації, розвагам, спілкуванню. У структурі спрямованості в них переважає орієнтація на виконання завдання.

У групі холериків переважають цінності гедоністичного типу (друзі, кохання, активність). Менше значення вони надавали інтелектуальному розвитку, самодисципліні, раціоналізму. У структурі спрямованості у них переважає орієнтованість на взаємодію, установка на збереження товариських відносин з партнерами.

Група меланхоліків відрізняється схильністю до пізнання, до накопичення знань, до розширення кругозору. Вони цінують життєву мудрість, незалежність, творчість. Незначне місце вони відводять добробуту, оптимізму, чуйності. У них виражена спрямованість на завдання та на себе.

Флегматики велике значення у системі цінностей відводили коханню, друзям, оптимізму, терпімості, особистісному та інтелектуальному розвитку. Їх спрямованість характеризується орієнтацією на здійснення завдання та мінімально вираженою, порівнянно з іншими типами темпераменту, спрямованістю на себе.

Як відомо, за Е.Клімовим групи флегматиків та меланхоліків складають групу ризику за параметром “зриву” адаптації, що передбачає виділення індивідуально-типологічних особливостей за стадіями адаптації від першого до четвертого курсу.

Так, на стадії передадаптації спрямованість на завдання переважає у флегматиків і меланхоліків, на взаємодію – у холериків і сангвініків.

На стадії адаптування та постадаптації зберігається аналогічна тенденція.

На 4-му курсі (стадія попередньої адаптації до професії) у флегматиків переважає спрямованість на завдання, у холериків – на взаємодію, у сангвініків і меланхоліків – спрямованість на завдання.

Така тенденція відповідає змісту цієї стадії – орієнтації на професію, на спеціалізацію в ній: пошук індивідуального стилю діяльності співвідноситься зі спрямованістю на практичне вирішення ділових проблем. Тобто, специфіка стадії попередньої адаптації студентів вузу до професії найбільш виразно представлена у студентів сангвініків та меланхоліків.

Отже, існують відмінності між тенденціями представленості видів спрямованості студентів в залежності від типів темпераменту в процесі адаптації до навчання у вузі між першим та четвертим курсами, тобто між стадіями передадаптації до навчання та попередньої адаптації до професії.

Щодо особливостей ціннісних орієнтацій студентів різних типів темпераменту на всіх курсах, тобто в залежності від стадій адаптації, то слід відмітити, що першокурсники всіх типів темпераменту до пріоритетних відносили такі цінності, як ефективність, волю, освіченність, виховання. У той же час, першокурсники сангвініки і меланхоліки цінують здоров’я, роботу, а флегматики і холерики – любов, друзів, волю.

На четвертому курсі для сангвініків і меланхоліків відмічається така ж тенденція, як і на першому курсі, проте для меланхоліків додається значимість цінності мудрість та вище оцінюється незалежність, а для сангвініків підвищується цінність друзі, добробут.

Для флегматиків і холериків цінним залишається кохання, любов, для холеріків підвищується цінність добробут, для флегматиків – незалежність, оптимізм.

Таким чином, ціннісні орієнтації студентів різних типів темпераменту відрізняються за стадіями адаптації. Тобто існують індивідуально-типологічні відмінності проявів адаптації студентів за ціннісними орієнтаціями та видами спрямованості в процесі навчання у вузі, і в першу чергу вони проявляються на різних стадіях адаптаційного процесу.

Такі індивідуально-типологічні відмінності супроводжують результативність адаптаційного процесу у вузі, що пов’язано з властивостями соціального рівня адаптації, а саме особливостями спілкування, конфліктності, стратегії поводження в конфліктах, ставлення до навчання та до групи.

Аналіз динаміки рівня конфліктності від першого до четвертого курсу, вказує на домінування середнього і трохи вище середнього рівня конфліктності у студентів незалежно від курсу навчання. При цьому, рівень трохи вище середнього падає постійно, знижуючись від 40 до 35 балів відповідно на першому і четвертому курсах, а рівень середній росте протягом навчання від 22 балів до 32 балів.

Рис. 3. Динаміка рівня конфліктності (%)

Практично незмінними на всіх курсах, а саме низькими, залишаються показники високого рівня конфліктності і нижче середнього. Тенденція їх падіння від першого до четвертого курсу представлена у виразності рівня конфліктності вище середнього від 18 балів до 11 відповідно.

Що стосується стадій адаптації, то треба відмітити наявність найбільшого розходження між середнім і трохи вище середнього рівнем конфліктності на стадії передадаптації, зниження цього розходження на стадіях адаптування та постадаптації і практично відсутність даного розходження на стадії попереднього адаптування до професії. Причому найбільш різкі розходження між виразністю різних рівнів конфліктності спостерігаються на першому курсі, тобто на стадії передадаптації, де стадія адаптація носить стрімкий характер, з більш різкими змінами і відмінностями.

Отже можна зазначити, що профілі рівня конфліктності студентів відрізняються за стадіями адаптації. Незалежно від стадій адаптації домінуючими рівнями з різноспрямованою тенденцією змін є середній рівень конфліктності, який зростає від першого до четвертого курсу (від стадії передадаптації до стадії попередньої адаптації до професії в умовах вузу) та рівень конфліктності трохи вище середнього, який має протилежний напрямок змін - його виразність падає.

Підводячи підсумок аналізу соціально-психологічних проявів адаптації студентів, слід відмітити наявність зміни стратегій поведінки в конфлікті на різних стадіях адаптації, падіння суперництва і ріст компромісу від 1-го по 4-й курс навчання за методикою К.Томаса та зміни у рівнях вираженості конфліктності студентів, що може бути пов’язано зі змістовими характеристиками адаптації, зі змінами домінуючих форм адаптації (від формальної до дидактичної і потім до змішаної – суспільно-дидактичної на стадії попередньої адаптації до професії).

Адаптація до умов вузу і навчальної діяльності – це складний процес, що містить ряд труднощів у саморегулюванні поведінки і діяльності, в організації розумової праці, у соціальній самостійності (відхід від родини), у неготовності до засвоєння обраної професії.

Рис.4.Ступінь відношення (ставлення) до навчання

Ці труднощі, проявляючись у змінах на психологічному, індивідуально-особистісному та соціально-психологічному рівнях структури особистості можуть бути виявлені у показнику ставлення до навчання. Ставлення до навчання визначалось методом шкальованої самооцінки за десятибальною шкалою. Результати представлені на рис.4.

Аналіз динаміки ступеня відношення до навчання свідчить про зниження рівня позитивного ставлення до навчання від стадії передадаптації до адаптування та постадаптації. Підвищення рівня ставлення до навчання спостерігається на 4-му курсі, уже, на нашу думку, в умовах попередньої адаптації до професії.

Отже, і ці результати підтвержують припущення про специфіку адаптації на четвертому курсі, що знаходить свій прояв в особливостях психічного стану студентів, трансформації індивідуально-особистісних властивостей соціально-психологічного рівня.

Проведений аналіз проявів адаптації особистості студентів на трьох рівнях – психологічному, індивідуально-особистісному та соціально-психологічному – в період їх навчання у вузі від першого по четвертий курс дозволяє розглянути співзалежність та зв'язок між факторами, які впливають на процес адаптації студентів та їх проявами на різних стадіях адаптації.

Такий зв’язок, грунтуючись на положенні, що адаптація може розглядатись в аспекті аналізу процесу розвитку особистості, її психологічних механізмів (Г.О.Балл, Л.Н.Божович), на нашу думку, буде свідчити про зміни особистості студентів та визначати напрямок їх особистісного зростання як розвитку особистості майбутнього професіонала.

Ми досліджували особистісні прояви та фактори, від яких залежить цей процес. Це рівень особистісної тривожності, особливості темпераменту, рівень екстернальності-інтернальності студентів, їх ціннісні орієнтації та мотиваційна спрямованість.

Такі показники особистісного фактору адаптації як середній рівень особистісної тривожності, переважання екстернальності, типологічні особливості створюють фон, який впливає на прояви адаптації і може визначати напрямок особистісного розвитку, що помічено в змінах ціннісних орієнтацій наших студентів та видах їх спрямованості.

Для студентів першого курсу, на стадії передадаптації домінували такі термінальні цінності як здоров’я, активність, любов, а важливими інструментальними цінностями вони вважали виховання, освіченність, оптимізм, причому інструментальні цінності практично не втратили свого значення протягом періоду навчання, який ми досліджували, а їх бальні оцінки вивели тенденцію до зростання. Переважною для студентів була спрямованість на завдання, в даному випадку на навчання.

В той же час, наявні тенденції змін цих властивостей за стадіями адаптації, особливо з урахуванням індивідуально-типологічних відмінностей, дають підстави розглядати ці властивості як прояви адаптації поруч з особливостями психічного стану та соціально-психологічними особливостями.

Отже, індивідуально-особистісні властивості, виступаючи фоном адаптації, проявляючись в психічному стані, у ставленні до навчання та в особливостях взаємодії можуть розглядатися одночасно і як прояви адаптації, що мають свої відмінності в характері адаптації, і в його стадіях, і у формах.

Найбільш стрімкий характер адаптації спостерігається при переході від передадаптаційної стадії до адаптування і від постадаптаційної стадії до стадії попередньої адаптації до професії в умовах вузу, що відзначається змінами у психічному стані студентів, змінами особливостей шкали інтернальності – екстернальності у сфері досягнень та у сфері професійних відносин.

Більш плавні зміни відмічаються в ціннісних орієнтаціях та типах спрямованості, де зафіксовані зміни також і в індивідуально-типологічних проявах, а саме в залежності від типів темпераменту.

Слід також зазначити, що практично на всіх рівнях адаптації особистості студентів відмічено специфічні прояви її на 4-му курсі, що було пов’язано нами з особливостями первинної адаптації до професії; тобто ми припустили зміну домінування форми адаптації (на цій стадії проявляється суспільно-дидактична) з виробленням індивідуального стилю діяльності як пошуком своєї професійної спеціалізації та входженням до нової професійної групи.

Найбільш різкі розходження між домінуючими стратегіями поведінки в конфлікті (між суперництвом і співробітництвом) відмічено на стадії передадаптації і це розходження постійно зменшується відповідно до стадій адаптації, при цьому у студентів домінує рівень конфліктності трохи вище за середній (39,4% студентів). Цей рівень конфліктності у відсотках падає, але домінує на усіх стадіях адаптації, в той час як зростає середній рівень конфліктності.

Отже для студентів з середнім рівнем особистісної тривожності, переважно екстерналів, і з рівнем конфліктності трохи вище за середній відмічаються наступні характеристики адаптації. Це є:

1. Специфічні прояви адаптації на четвертому курсі навчання, які є відмінними від стадії постадаптації і схожими на стадію передадаптації (зміна ієрархії інструментальних та термінальних однаково домінуючих цінностей на 1-му та 4-му курсах та дуже близький рівень психічної активності та конфліктності). Від стадії постадаптації ця стадія відрізняється падінням комфортності та напруження, зростом інтересу в показниках психічного стану; зростом представленості виробничих відносин у інтерналів, міжособистісних стосунків у екстерналів; трансформацією домінуючих цінностей як термінальних – зникнення достатку і роботи та появи здоров’я і любові - так і інструментальних – зникнення незалежності та поява освіченості. Крім того зміною домінуючої спрямованості з завдання на взаємодію, зміною стратегії суперництво і компроміс на домінування стратегії компроміс та зниження рівня конфліктності.

2. Особливості вияву форми адаптації. Падає представленість формальної форми адаптації як адаптації до умов і оточення вищої школи, про що свідчить падіння рівня позитивного ставлення до навчання та успішності. Збільшується виразність суспільної форми адаптації як адаптації до групи, про що свідчить падіння конфліктності та зміна стратегій поведінки в конфлікті – від суперництва до компромісу. І зазнає, на нашу думку трансформації дидактична форма як адаптація до методів навчальної роботи, що пов’язано з виробленням індивідуального стилю діяльності. Саме ця форма за змістом відповідає змінам, які відбуваються в проявах адаптації на 4-му курсі. Зріст інтересу, падіння напруження в показниках психічного стану, ріст представленості шкали виробничих відносин у інтерналів і тенденція загального особистісного зростання як поступове збільшення відсотка інтернальності, поява освіченості як домінуючої інструментальної цінності та домінування особистісної спрямованості на взаємодію, поява такої стратегії поведінки як компроміс – ці зміни дають підстави для визначення форми адаптації на 4-му курсі як суспільно-дидактичної, такої, яка включає адаптацію і до нової професійної групи і до нових методів професійної роботи в процесі пошуку професійної спеціалізації.

3. Особливості характеру адаптації, де відмічено, що найбільш стрімкий характер, з найбільшою виразністю змін за побудованими профілями, адаптація носить при переході від передадаптаційної стадії до адаптування та від постадаптаційної до стадії попередньої адаптації до професії в умовах вузу.

На основі проведеного аналізу взаємозалежності між факторами та проявами адаптації ми провели комплексне співставлення отриманих тенденцій у проявах адаптації особистості студента на цих рівнях (табл. 4).

Результати комплексного співставлення різнорівневих проявів адаптації студентів за стадіями адаптації представлено у наступній таблиці.

Проведене співставлення може вказувати на напрямок особистісних змін у процесі адаптації та на напрямок особистісного зростання як етапу розвитку майбутнього професіонала, а саме:

- необхідність покращення комфортності, емоційного тонусу, психічної активності, зростання інтернальності як уміння брати відповідальність на себе, зростання з урахуванням особливостей темпераменту, вираженості таких цінностей як здоров’я, активність, любов, робота, освіченість, виховання, оптимізм, вираженості спрямованості на взаємодію і на завдання, домінування стратегії компромісу в поведінці у конфлікті та зниження рівня конфліктності.

Табл. 4.

СПІВСТАВЛЕННЯ РІЗНОРІВНЕВИХ ПРОЯВІВ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ

ЗА СТАДІЯМИ АДАПТАЦІЇ

Стадії | Прояви адаптації

Передадаптація | Домінує низький рівень комфортності у 87,4% студентів та низький емоційний тонус у 82,5%. У екстерналів домінує шкала виробничих відносин у 83,3% студентів; у інтерналів – шкала міжособистісних стосунків. Домінують цінності – здоров’я, активність, любов. Домінує спрямованість на завдання. Домінує стратегія поведінки суперництво, конфліктність вище середнього. Ставлення до навчання за десятибальною шкалою - 7,45 балів. | Адаптування | Домінує низький рівень комфортності у 84,2% студентів та психічної активності у 83,4%; зростає відсоток студентів з середнім рівнем напруження, інтересом та емоційним тонусом. Домінування шкал інтернальності та екстернальності не змінюються. У екстерналів зростає представленість шкали досягнень, у інтерналів – шкали невдач. Домінують цінності – любов, здоров’я, робота. Домінує спрямованість на взаємодію. Домінує стратегія поведінки – суперництво і компроміс, конфліктність вище середнього. Ставлення до навчання – 6,33 балів.

Постадаптація | Домінує низький рівень комфортності у 86,5% та інтерес у 84, 2%, підвищується середній рівень психічної активності у 26,3% та емоційного тонусу у 22,6% студентів порівняно зі стадією перед адаптації. Домінування шкал інтернальності та екстернальності не звіюються. У екстерналів падає представленість шкали досягнень, у інтерналів росте шкала досягнень. Домінують цінності – достаток, робота, активність. Домінує спрямованість на завдання, конфліктність вище середнього. Домінує стратегія поведінки компроміс і суперництво. Ставлення до навчання – 5,57 балів.

Попереднє адаптування до професії в умовах навчання у вузі | Зростає середній рівень напруженості, комфортності та емоційного тонусу у 23,3%, 34,2% та 31,1% студентів відповідно. Домінує низький рівень інтересу до навчання. Домінування шкал інтернальності та екстернальності не змінюються. У екстерналів росте представленість шкали досягнень, а у інтерналів шкали невдач та виробничих стосунків. Домінують цінності – здоров’я, любов, активність. Домінує спрямованість на взаємодію і на завдання. Домінує стратегія компромісу. Конфліктність середня та вище середнього. Ставлення до навчання – 5,91 балів. |

Представлені результати являють собою основу для розробки програми психологічної допомоги студентам у сфері їх особистісного і професійного зросту, для керування змінами в організації навчального процесу для студентської молоді, що може виступати і напрямками подальшого дослідження.

Узагальнюючи емпіричні результати можна зробити наступні висновки:

1. Комплексне співставлення індивідуально-особистісних факторів і проявів адаптації студентів під час навчання у вузі свідчить про зв’язок даних факторів і проявів адаптації як реалізацію розвитку особистості студента. Адаптація особистості студента ґрунтується на індивідуально-особистісних властивостях студентів (ціннісних орієнтаціях, рівні суб’єктивного контролю, мотиваційної спрямованості, тривожності), що мають свій індивідуальний прояв в психологічному стані студентів, їх успішності, ставленні до навчання, в особливостях взаємодії і одночасно самі зазнають змін в залежності від стадій, характеру та форм адаптації, визначаючи особистісний розвиток студентів.

2. Аналіз психічного стану студентів свідчить про покращення комфортності, емоційного тонусу та психічної активності від першого до четвертого курсу з відхиленнями на першій та другій сесії, заниження реактивної тривожності, особливо на стадії адаптування, що може свідчити про успішність адаптації. Вказана тенденція змін характерна для студентів, незалежно від їх успішності, хоча рівень успішності має незначне підвищення на 4-му курсі при падінні позитивного ставлення до навчання від 1-го до 4-го курсу, що може свідчити про зміну змісту адаптації як прояву особистісного розвитку майбутнього професіонала.

3. Факторами адаптації можуть виступати рівень особистісної тривожності та особливості екстернальності - інтернальності. Зростання особистісної тривожності пов’язано з низькою успішністю студентів на стадії передадаптації. У студентів екстерналів найбільш виразно у відсотковому відношенні представлена шкала виробничих відносин, а у студентів-інтерналів – шкала міжособистісних відносин, що підкреслює важливість навчання професії та спілкування для студентів в процесі їх адаптації. Динаміка, а саме збільшення кількості студентів, від 1-го по 4-й курс, які покладають відповідальність за невдачі на себе свідчить про зростання інтернальності як прояву особистісного росту і дозволяє припустити, що з вираженістю інтернальності процес адаптації буде більш успішним з чітким виділенням специфіки змісту різних стадій адаптації особистості майбутнього професіонала.

4. В процесі адаптації відбувається трансформація ціннісних орієнтацій студентів, яка має свої особливості проявів в залежності від стадій адаптації та видів цінностей. На першому та четвертому курсах змінюється ієрархія домінуючих, як інструментальних так і термінальних цінностей та зростає їх вираженість у балах до 4-го курсу (що вказує на специфіку адаптаційної стадії на 4-му курсі).

В домінуванні видів спрямованості студентів найбільші зміни на різних стадіях адаптації відмічаються у вираженості спрямованості на завдання та на взаємодію.

5. В залежності від типів темпераменту існують відмінності (на рівні тенденції між першим та четвертим курсами) у представленості видів спрямованості студентів та їх ціннісних орієнтаціях, причому не лише у видах цінностей, а й у їх виразності.

6. Співставлення проявів адаптації студентів за показниками стану, індивідуально-особистісними властивостями та особливостями міжособистісної взаємодії свідчить про наявність специфіки адаптації на четвертому курсі, яка пов’язана з особливостями попередньої (первинної) адаптації до майбутньої професії, має свій специфічний зміст у суспільно-дидактичній формі адаптації з виробленням індивідуального стилю діяльності як пошуком своєї професійної спеціалізації та входженням до нової, а саме, професійної групи.

Виділення даної специфіки може розглядатись як один із аспектів розвитку особистості, а саме як етап особистісного розвитку (в його безупинності) майбутнього професіонала.

7. Прояви адаптації студентів на соціально-психологічному рівні характеризуються наступними тенденціями:

§ сфера спілкування студентів у період адаптації є важливою для них незалежно від курсу навчання і стадій адаптації і головною відмінністю у спілкуванні вони вважають зміну характеру відносин із викладачами. До того ж і студенти молодших і старших курсів в більшості своїй відмічають наявність проблем у спілкуванні між людьми навколо себе і не багато цих проблем у самих себе, вважаючи себе достатньо вмілими у спілкуванні та неконфліктними – 76% опитаних, такими, що мають здатність до вислуховування – 85%;

§ стратегії поводження в конфлікті зазнають змін в залежності від стадій адаптації: