ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

БІЛОУСОВ АНДРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 616.61 –78:616-036.111/.12] –036.882-083.98

ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНА ГЕМОКОРЕКЦІЯ ІЗ

ЗАСТОСУВАННЯМ МАГНІТОКЕРОВАНОГО СОРБЕНТУ В ІНТЕНСИВНІЙ ТЕРАПІЇ СИНДРОМУ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ З ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ГЕПАТОПАНКРЕАТОДУОДЕНАЛЬНОЇ ЗОНИ

(експериментально-клінічне дослідження)

14.01.30 – анестезіологія та інтенсивна терапія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Дніпропетровськ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі медицини невідкладних станів та анестезіології

Харківського державного медичного університету.

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Оболєнцев Микола Іванович,

Харківський державний медичний уні-верситет, професор кафедри меди-цини невідкладних станів та анестезіології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Чепкий Леонард Петрович, На-ціональний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ Укра-їни, лауреат Державної премії України, професор кафедри анестезіології, реаніматології та медицини катастроф.

доктор медичних наук, професор Мальцева Людмила Олексіївна, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри анестезіології та інтен-сивної терапії.

доктор медичних наук, Шейман Борис Семенович, УДСЛ “ОХМАТДИТ” МОЗ України, завідуючий відділом токсикології та екстракорпоральних методів детоксикації.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ

України, кафедра анестезіології та інтенсивної терапії.

Захист відбудеться “28” травня 2004 р. о 13.00 годині в аудиторії №9 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.601.01 при Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровської державної медичної академії МОЗ України (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Дзержинського, 9).

Автореферат розісланий “26 березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д.мед.н., доц. Кобеляцький Ю. Ю.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. У даний час поява нового на-прямку у науці - нанотехнології, дозволяє удосконалити методи патогенетичної терапії синдрому ен-догенної інтоксикації (СЕІ), створити новий клас біосумісних сор-бентів. Яскравим представни-ком продукту нанотехнології є колоїдні частки магнетиту (Fe3O4). На ос-нові розрахунків, накопиченого досвіду побудови математичних мо-делей науково обґрунтовано вивчення колоїдних часток магнетиту не тільки в області техніки, але і для медико-біологічних досліджень (Шалімов О.О. та ін.1981; Гва-зава Е.А., 1985; Франк В.А., 1986; Ахалая М.Г., Закарая К.А., Какіаш-вілі М.С. та ін., 1993; Глущенко М.М. та ін., 2001; David A Roth., 1999; Jing Liu, George Anthony Flores, 2001).

Теоретичні та експериментальні дослідження ряду авторів пока-зали, що колої-дні частки магнетиту (Fe3O4) можуть виступати в якості ефективного біологічно су-мі-сного гемосорбенту, який перевершує за своїми адсорбційними влас-тивостями традиційні вугільні та іонітні матеріали (Пермичев О.М., Ци-бусов С.М., Буланов Г.А., 2001; Ахалая М.Г. та ін., 1997; Буланов Д.Г. та ін., 2001. Глухоєдов М.П. та ін., 2001).

У цьому плані перспективним напрямком сорбційної техноло-гії є розробка на основі хімічного синтезу колоїдних часток магнетиту - магнітокерованих сор-бен-тів (МКС) та їх застосування при екстракорпоральних методах де-токсикації біологі-чних рідин (Ахалая М.Г. та ін., 1997).

Кожна частка магнетиту є субдоменний елементарний магнітик кулястої фо-рми розміром 6-12 нм. Наявність адсорбційного прошарку у колоїдних частках МКС забезпечує їм високу сорбційну активність. Сумарна площа сорбційної поверхні МКС у середньому складає від 800 до 1200 м2/г.

Проведені теоретичні та експериментальні дослідження сприяють впровадженню магнітокерованих сорбентів (МКС) у клінічну практику. Використання МКС дозволить набли-зитись до вирішення існуючих проблем раніш відомих методів терапії СЕІ, до-могтися технічної простоти, безпеки їх застосування, фінансово знизити вартість лікування.

Вищевикладеними обставинами обгрунтовується актуальність наукового пошуку по розробці та впровадженню у клінічну прак-тику анестезіо-логії та інтенсивної терапії нового методу екстракорпора-льної гемокорекції із засто-суванням магнітокерованого сорбенту, ви-вчення його ефективності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи Харківського державного ме-дичного університету за участю кафедри меди-цини невідкладних станів та анестезіології, кафедр хірургічного профілю по темі “Екстракорпо-ральні методи гемокорекцій” (№01980002627).

Мета роботи – підвищити ефективність патогене-тичної те-рапії синдрому ендогенної інтоксикації у хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони шля-хом вивчення впливу на гомеостатичні системи організму ме-тоду екстракорпоральної гемоко-рекції із використанням магнітокерованого сор-бенту.

Задачі дослідження:

1. Розробити ефективний метод терапії синдрому ендоген-ної інток-сика-ції (СЕІ) у хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони.

2. В експерименті на практично здорових тваринах провести оці-нку безпеки ме-тоду екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбе-нту за допомогою дослідження основних го-меостатичних систем організму: сер-цево-судинної, дихальної, травної, видільної, нейроендокринної, імунної.

3. В експерименті на тваринах змоделювати синдром ендогенної інтоксика-ції та оцінити ефективність його лікування запропонованим методом гемокорекції шля-хом дослідження осно-вних гомеостатичних систем: серцево-судинної, дихальної, травної, виді-льної, нейроендокринної, імунної.

4. В експерименті провести електронно-мікроскопічні дослі-дження стану орга-нів ретикулоендотеліальної системи (печінки, нирок, легень) до та після засто-сування методу екстракорпоральної гемокорекції.

5. Дослідити сорбційні властивості магнітокерованого сорбенту та їх роль у фо-рмуванні саногенетичних ефектів при синдромі ендо-генної інтоксикації.

6. Вивчити вплив магнітокерованого сорбенту на мікрофлору та його сполу-чення з антибактеріальними препаратами.

7. У клінічній частині провести порівня-льний аналіз ефективності запропонованого методу з традиційною інтенсивною терапією шляхом вивчення показників червоної крові, системи гемос-тазу, функції печінки, білкового та ліпідного обміну, гормонального рі-вня, перекисного окислення ліпідів (ПОЛ). Комплексно порівняти детоксикаційний ефект.

8. Дослідити вплив методу екстракорпоральної гемокорекції на показники оки-сного стресу, процеси гліколізу в еритроцитах, стан елек-трокінетичного заряду мембран еритроцитів, мікроциркуляцію.

9. Провести порівняльну оцінку загальної терапевтичної ефектив-ності (за да-ними всіх рівнів гомеостазу) лікування синдрому ендогенної інтоксикації між запро-понованим методом екстракорпораль-ної гемокорекції та традиційним.

10. Визначити показання та можливі протипоказання до застосування нового методу ек-ст-ракорпоральної гемокорекції.

11. Установити ієрархію терапевтичного ефекту впливу методів ін-тенсивного лі-кування на системи гомеостазу організму хворих.

12. У порівнянні представити дані комплексного терапевтичного ефекту досліджуваних методів інтенсивного лікування у відношенні показників імунної системи у хворих з синдромом ендогенної інтоксикації.

13. За допомогою методу кореляційних структур дослідити систе-мну ефектив-ність запропонованого методу гемокорекції.

14. Скоротити термін перебування хворих із синдромом ендо-генної інтоксика-ції, обумов-леним патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони у відділенні анестезіології та інтенсив-ної терапії, зменшити летальні випадки.

Об'єкт дослідження. Синдром ендогенної інтоксикації, обумовлений па-толо-гією органів гепатопанкреатодуоденальної зони.

Предмет дослідження. Вплив методу екстракорпоральної гемокорекції із за-стосуванням магнітокерованого сорбенту на різні рівні гомеостатичних систем ор-ганізму.

Методи дослідження. У роботі використані загальноклінічні та біохімічні ме-тодики: вивчались анамнез, об'єктивні дані, результа-ти загальних аналізів крові та сечі, лейкоцитарний індекс інтоксика-ції (ЛІІ), токсичність плазми, молекули середньої маси (СМ), добовий діурез, біл-ковий і ліпідний спектри крові, коагулограма, вміст ка-лію, хлору, натрію та заліза в сироватці крові. Досліджувалися функціональні стани пе-чінки, підшлункової залози та нирок. Проводилися сканування печі-нки та рено-гра-фія, радіоімунологічні дослідження рівня в крові Т3, Т4, пролактину, кортизолу. За-гальний імунний статус вивчався тестами I та II рівнів. Визначалися лужний ре-зерв венозної крові та рН, продукти перекис-ного та вільнорадикального окислю-вання лі-підів (ВРПО), активність антиради-кальних ферментів (супероксиддисмутази та ка-талази). Досліджувалися ферменти АТФ, 2,3 ДФГ та електрокінетичний заряд мем-бран ери-тро-цитів, їх функціональний стан, рухливість відносно один одного, ступінь агрега-ції, стан мікроциркуляції. “In vitro” проводилися мікробіологічні дослідження впливу магні-токерованого сорбенту на патогенні мікроор-ганізми та його сполучення з антибак-теріальними препаратами.

Дослідження здійснювалися поетапно. На підставі клініко-лабо-раторних да-них виконувалася порівняльна оцінка ефективності методів інтенсивної терапії син-дрому ендогенної інтоксикації.

Наукова новизна отриманих результатів. Розроблено новий ефективний ме-тод терапії синдрому ендогенної інтоксикації на прикладі лікування хворих з патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони, що включає використання екстракорпоральної гемокорекції магнітокерованим сорбентом.

Автором вперше:

експериментально на тваринах доведена безпечність запропонованого ме-тоду гемокорекції, що характеризувалася відсутністью порушень з боку основних гомеостатичних систем органі-зму: серцево-судинної, дихальної, травної, видільної, нейроендокринної та імунної;

показано, що метод екстракорпоральної гемокорекції із застосу-ванням магні-токерованого сорбенту позитивно впливає на ультраструктурні зміни у тканинах ор-ганів ретикулоендотеліальної системи;

клінічно проведена порівняльна оцінка ефективності запропоно-ваного методу екстракорпоральної гемокорекції з традиційною інтен-сивною терапією у хворих з синдромом ендогенної інтоксикації, обу-мовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони;

розроблено новий патогенетично ефективний метод екстракорпора-льної ге-мокорекції у терапії синдрому ендогенної інтоксикації, який не викликає гемічних, гемодинамічних, електролітних, білкових, гормональ-них та іму-нологічних видів розладів;

встановлено, що показанням до застосування запропонованого ме-тоду є наявність синдрому ендогенної інтоксикації;

показано, що метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням ма-гнітокерованого сорбенту у порівнянні з тради-ційною терапією більш ефективно покращує рівень маркерів синдрому ендогенної інтоксикації, продукти перекис-ного окислювання ліпідів, активність антирадикаль-них ферментів, процеси вільно-радикального окислювання ліпідів, пока-зники токсичності плазми;

показано, що запропонований метод усуває прояви окис-ного стресу у хворих із синдромом ендогенної інтоксикації, сприяє ак-тивації процесу дисоціації оксиге-моглобіну, відновлює проникність і величину заряду мембран еритроцитів, покращує мікроциркуляцію;

встановлено, що магнітокерований сорбент має селективну сорб-цію стосовно білків крові, ліпідів і гормонів, має бактеріостатичну та протигрибкову дії, знижує мі-німально-гнітюче дозування антибактеріа-льних препаратів;

доведена імунокоригуюча дія запропонованого методу екстрако-рпоральної ге-мокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту у хворих із синдромом ен-догенної інтоксикації.

представлена комплексна кількісна оцінка динаміки показників окремих під-систем і гомеостазу хворих у результаті застосування запропо-нованого методу гемокорекції;

визначена ієрархія терапевтичного ефекту впливу методів інтен-сивної те-рапії на системи гомеостазу організму хворих, виділені специ-фічні особливості до-сліджу-ваних видів лікування;

на основі ранжирування терапевтичних ефектів, отриманих у ре-зультаті за-стосування методу екстракорпоральної гемокорекції, запропонована схема патогене-тичних основ біологічної дії нового методу.

проведено системний аналіз ефективності нового методу екстракор-пораль-ної гемокорекції.

Практичне значення отриманих результатів. Висока ефектив-ність і безпечність методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням магні-токерованого сорбенту дозволяє його використовувати у хворих із синдромом ендогенної інтоксикації у комплексі з традиційною інтенсивною терапією, де є порушення білкового, електролітного, гормонального, ліпідного обміну, системи згортання крові, анемія, тромбоцитопенія, імунні розлади.

Використання запропонованого методу сприяє підвищенню ефек-тивності па-тогенетичної терапії хворих з синдромом ендогенної інток-сикації, обумовленим па-тологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони у плані усунення гемічних, білкових, ліпідних, гор-мональних, електролітних, імунологічних розладів. Простота і відсутність ускладнень розробленого методу екст-ракорпоральної гемокорекції дозволили відносно швидко забезпечити адекватну та ефективну терапію синдрому ендогенної інтоксикації і впровадити метод у кліні-чну практику (Витяг з протоколу засі-дання Вченої медичної ради МОЗ України від 22.12.2000 №48 про до-звіл клінічного застосування методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту).

Результати досліджень знайшли своє відображення у розробле-ному інформа-ційному листі (№33–2001. “Про нововведення у системі охорони здоров'я”; випуск 1 з проблеми “Анестезіологія та реанімато-логія”), актах впровадження (Харківська ОКЛ від 17.03. 2002; Чугуївська РКЛ від 11.03.2002; Вовчанська РКЛ від 4.04.2002), патентах на винахід (Держпатент України №24322А від 17.07.98.; Держпатент України №24183А від 17.07.98.; Держпатент України №42132А від 15.10.01.; Держпатент України №42123А від 15.12.00.; Держпатент України №31309А від 15.10.01); науко-вих публікаціях; знято науковий фільм про актуальність но-вого напря-мку в науці – нанотехнології та перспектив його застосування в області клінічної ме-дицини. Матеріали роботи використовуються у лекційному курсі, під час практич-них занять з лікарями на базі Харківської обласної клініч-ної лікарні, а також ліка-рів-інтернів кафедри медицини невідкладних станів та анестезіології Хар-ківського дер-жавного медичного універси-тету та Харківської медичної академії піс-лядиплом-ної освіти лікарів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота була вико-нана здобува-чем на кафедрі медицини невідкладних станів та анестезіології Харківсь-кого держа-вного медичного університету. Набір хворих здійснювався у відділенні анестезіоло-гії та інтенсивної терапії Харківської обласної клінічної лікарні. Прове-дено аналіз літературних джерел і викона-но патентний пошук, здійснено підбір тема-тичних хворих і наступне їх всебічне обстеження. Розроблено та запатентовано новий метод хімічного синтезу магнітокерованого сорбенту. Розроблено та запатен-товано новий метод екстракорпоральної детоксикації біологічних рідин із застосу-ванням магнітокерованого сорбенту. Розроблені та запатен-товані оптимально-ефе-ктивні методи екстракорпоральної гемокорекції із застосуванням магнітокерованого сорбенту у терапії захворювань се-рцево-судинної, нейроендокринної та травної сис-тем. Про-ведено експериментально-клінічне дослідження безпеки та ефек-тивності запропонованого методу екстракорпоральної гемокорекції, його впливу на основні біохімічні параметри гомеоста-тичних систем організму у нормі та при синд-ромі ендогенної інтокси-кації. Здійснено комплексне лікування хворих із синдромом ендогенної інтоксикації, обумовленим патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Проведено системний аналіз отриманих результатів дослі-дження. Сфор-мульовані всі положення та висновки роботи. Розроблено інфор-мацій-ний лист про нововведення у системі охорони здоров'я.

Опубліковано 90 наукових праць, з яких 20 написані у співавтор-стві. У спіль-них роботах автором виконані огляд і переклад іноземної літератури, проведені екс-периментально-клінічні обстеження та ліку-вання хворих з синдромом ендоген-ної інтоксикації. Основні резуль-тати досліджень самостійно опубліковані та викла-дені автором на кон-гресах, семінарах, конференціях, з'їздах, симпозіумах фахівців. Ідеї на винахід і розробки методу на 100% належать автору.

Апробація результатів дисертації. Апробація дисертаційної ро-боти прове-дена на спільному засіданні кафедри госпітальної хірургії, медицини невідклад-них станів та анестезіології Харківського державного медичного університету (2002 р.). Результати роботи повідомлені на YII Міжнаро-дній конференції з магнітних рі-дин, Пльос, Росія (1995 р.); II Наці-ональному конгресі анестезіологів України, Хар-ків (1996 р.); IY нау-ково-практичній конференції по створенню й апробації но-вих лікарсь-ких засобів, Москва, Росія (1997 р.); науково-практичній конференції, при-свяченій 45-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії КДМУ (1998 р.); YIII Міжнародній конференції з магнітних рідин, Пльос, Росія (1998 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 25-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ДДМА (1998 р.); Всесвітньому конгресі з магнітних рідин, Тимішуара, Ру-мунія (1998р.); Міжнаро-дному симпозіумі анестезіологів-реаніматологів, Москва, Росія (1999 р.); X з'їзді педіатрів України, Київ (1999 р.); спільному засіданні ка-федр фізики, біофізики, нормальної та патологічної фізіології, гістоло-гії, біохімії та неор-ганічної хімії ХДУ та ХДМУ (1998, 1999 рр.); науко-вому товаристві імунологів, Ха-рків (1999 р.); III Інтернаціональній конференції з наукового та клінічного за-стосу-вання магнітного транспорту, адсорбційних технологій і процесів очищення крові, Рос-ток, Німеччина (2000 р.); III Національному конгресі анестезіологів Укра-їни, Одеса (2000 р.); засіданні секції анестезіологів-реаніматологів Харківського на-уко-вого медичного товариства (2000 р.); конференції молодих вчених Харківського державного медичного університету (2000 р.); Всесвітньому конгресі комбінованих підходів по відкриттю нових матеріалів, Сан Дієго, Каліфорнія, США (2000 р.); 12 Всесвіт-ньому конгресі анестезіологів, Монреаль, Канада (2000 р.); IX, Х Між-наро-дна конференція нових інформаційних технологій у медицині та екології. Україна, Крим, Гурзуф (2001, 2002 рр.), IX Міжнародній кон-ференції з магнітних рідин, Пльос, Росія (2002 р.); науково-практичній конференції, присвяченій 30-річчю кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ДДМА (2003 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 90 робіт. З них: 21 – у спеціалізованих журналах і збірниках, рекомендованих ВАК України; 7 патентів на винахід; 14 – у збірниках наукових праць; 48 – в інших виданнях і тезах доповідей на з'їздах і конгресах, у тому числі 25 – за кордоном.

Об’єм і структура дисертації. Дисертація викладена на 300 сторінках маши-нописного тексту та складається із вступної частини, огляду літератури, власних досліджень, представле-них у п'ятьох розділах, закінчення, висновків, практичних рекомендацій і списку ви-користаної літератури, що включає 314 джерел (32 повні сторінки), в тому числі 55 зарубіжних. Дисертація ілюстрована 58 малюн-ками та 59 таблицями, що займають 79 повних сторінок.

ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Характеристика матеріалів та методів дослідження. Матеріалом дисертації

стали результати експериментальних і клінічних досліджень. Особливості ме-тодо-логічного підходу полягали у тому, що мета дослідження досягалась за допомогою послідовного рішення взаємозалежних задач. Для втілення методу у клінічну практику в експерименті на тваринах необхідно було довести її безпечність та ефек-тивність. У клінічній частині показати ефективність запропонованого методу в інте-нсивній терапії синдрому ендогенної інтоксикації, обумовленого патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони, у порівнянні з сучасним альтернативним мето-дом.

Для повноти та завершеності експерименту кількість і видова приналежність тварин здійснювалися відповідно до міжнародних вимог системи GLP (Froud SJ., Luker., 1994; Stiles T., 1997). Експериментальні дослідження проводилися на 82 тваринах. Се-ред них: 20 (24,4%) різностатевих кроликів породи “Сірий велетень” (вік 12-15 місяців, вага 4-5 кг); 5 (6,1%) різностатевих свиней по-роди “Велика біла” (вік 3 місяці, вага від 35 до 40 кг); 14 (17%) безпо-родних різностатевих собак (вік 2-3 роки, вага від 16 до 27 кг); 27 (33%) пацюків породи “Vistar” (вік 3-5 місяців, вага 150-230 г.); 16 (19,5%) рі-зно-статевих морських свинок (вік 6-12 місяців, вага 170-280 г.).

Обстежені тварини розділені на 2 групи:

I група – контрольна (практично здорові тварини) – 35 тварин. У даній групі тварин проводився метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням магні-токерованого сорбенту та вивчалися зміни осно-вних показників гомеостазу.

II група - основна (тварини, яким класичними способами моделювалося токсичне ураження органів гепатопанкреатодуоденальної зони) - 47 тварин. Терапія синдрому ен-догенної інток-сикації проводилася за допомогою запропонованого ме-тоду екстракорпоральної ге-мокорекції.

Вибір на ураження органів гепатопанкреатодуоденальної зони став тому, що пе-чінка є одним з головних органів, який виконує знешкоджуючу функцію в організмі. Тісне анатомічне розташування печінки з підшлунковою залозою патофізіологічно завжди взаємозалежно. Отже, наявність порушень з боку функціональної активності органів гепатопанкреатодуоденальної системи завжди у більшому чи меншому ступені викликає напруженість систем детоксикації організму та приводить до виник-нення синдрому ендогенної інтоксикації.

Запропонований метод екстракорпоральної гемокорекції здійснювався фрак-ційно. В експерименті на тва-ринах судинний доступ виконувався через периферичні підшкірні вени. Об’єм забору венозної крові у кроликів, морських свинок і пацю-ків склав 0,3-0,4 мл/0,1кг; у собак і свиней – 3-4 мл/кг. Кров гепаринізу-валась. У пода-льшому у кров "in vitro" вводився магнітокерований со-рбент у кількісному співвід-ношенні 1:2 (одна частина магнітокерова-ного сорбенту на дві частини венозної крові). Об’єм узятої крові та кількісне співвідношення із магнітокерова-ним сорбен-том підібрані експериментально з урахуванням безпечності ефективності запропонованого методу (Білоусов А.М., 1998).

За допомогою зовнішнього постійного магніту напруженістю 200-250 кА/м (теслаамперметр Ф 4354/1; ДОСТ 5.1977-73) із крові екс-тракорпорально протягом 4-5 хвилин виділявся магнітокерований сор-бент (МКС). Вільна від МКС венозна кров поверталася у судинне русло тварини.

Експериментальна частина доповнена мікробіологічними дослідженнями. Ме-тодом дисків досліджувалися антимікробна дія магнітокерованого сорбенту та ефек-тивність антибактеріальних препаратів у сполученні з МКС. Об'-єкти дослідження: Staрhylocоccus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Corynebacterium dурhtheria, гриби роду Candida. Реєструвалися зміни розмірів діаметрів зон затримки росту штамів мі-кроорганізмів, оброб-лених магнітокерованим сорбентом, у порівнянні з “чистими” культу-рами.

В експериментальній частині всі тварини перед початком прове-дення методу екстракорпоральної гемокорекції загальноклінічно об-стежувалися. Враховувалися вік і маса тварин, поведінкова реакція (аг-ресивність, млявість), функція зовнішнього дихання, стан шерсті (наяв-ність блиску, випадання).

Лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ) математично підрахову-вався за мето-дикою Я.Я. Кальф-Каліф, (1950).

Вивчення токсичності плазми крові проводилося парамеційним тестом по ме-тоду Г.А.К. Джафарова, (1961).

Визначення середньомолекулярних речовин (СМ) у плазмі крові про-водили за ме-тодикою Габріелян М.І. та співавт., (1987).

Лужний резерв венозної крові (ВВ) та рН-метрія здійснювалися титрометрич-ним методом по Неводову А.В. у модифікації Дервіда Г.В., Виноградова І.Л., Са-фа-рової А.О., (1969).

Аналіз показників клітинного та гуморального імунітету прово-дився відпові-дно до методичних рекомендацій Петрова Р.В., (1976), Ковальчук Л.В., Константи-нова І.О. (1985), Петрова Р.В., Михайленко А.О., (1990), Bloom B. R. , Glade R. R., (1986).

Визначення рівня гормонів (кортизолу, пролактину, Т3 і Т4) у си-роватці крові здійснювалося радіоімунологічним методом, згідно рекомендацій комісії з реактивів Комітету з нової медичної техніки, керуванню та впровадженню нових лікарських засобів і медичної тех-ніки МОЗ України (протокол №4 від 29.06.1999 р.).

Кількість продуктів перекисного окислювання ліпідів (дієнових кон’югантів і малонового діальдегіду) визначалася зага-льноприйнятим біохімічним методом до-слідження.

Інтенсивність вільнорадикального окислювання ліпідів виміря-лася методом хемілюмінесценції на квантометричній установці – хемі-люмінометрі з фотозбільшу-вачем ФЕУ-130, що працює в одноелект-ронному режимі.Біохімічне визначення кількості кінцевих продуктів гліколізу (АТФ, 2,3 - ДФГ) в еритроцитах здійснювалося за методикою Прохо-рова М.І., (1982).

Мікроциркуляційні зміни вивчалися методом до-слідження судин бульбарної кон’юнктиви та судин дна ока за допомо-гою пересувної оптичної установки та ре-тинофоту (фірма “Carl Zeiss”, Німеччина). Методом прямої мікроскопії досліджува-вся функціональ-ний стан еритроцитів, їх розмір, рухливість відносно один одного, ступінь агрегації. Показники електрокінетичного заряду мембран еритроцитів ви-вчались методом мікроелектроферезу.

Ультраструктурні дослідження виконувались за допомогою еле-ктронного мік-роскопу ЕМВ-100БР при напрузі, що прискорюється, 75 кВ. Для ультраструктур-ного вивчення здійснювався забір тканин пе-чінки, нирок і легень. Контролем слу-жили органи інтактних тварин. Досліджувані ділянки зрізу фотографувалися на фо-топлас-тинки, з яких виготовляли мікрофотографії.

Клінічну частину роботи склали дані, отримані у процесі спосте-реження за 137 пацієнтами. Набір хворих здійснювався у відділенні анестезіології та інтенсив-ної терапії Харківської обласної клінічної лікарні. Вік обстежених коливався від 35 до 75 років.

Всі обстежувані умовно були розділені на три групи:

I група – донори (практично здорові люди із чила добровільних) – 25 людей.

II група – порівняльна - 42 пацієнта. Хворі знаходились у відді-ленні анестезіо-логії та інтенсивної терапії з синдромом ендогенної інтокси-кації, обумовленим па-толо-гією органів гепатопанкреатодуоденальної зони. Усім пацієнтам проводився ком-плекс традиційної інтенсивної терапії. При цьому хірургічні хворі склали - 37 (88,1%) па-цієнтів; терапевтичні – 5 (11,9%).

Розподіл хворих з хірургічною патологією у залежності від діаг-нозу хвороби був наступним:

1). Хірургічні хворі: Жовчнокам’яна хвороба (ЖКХ). Гангренозний холецистит – 22 (52,4%) пацієнти; ки-ста підшлункової залози – 6 (14,3%) пацієнтів; гострий геморагічний панкреонекроз – 4 (9,5%) пацієнти; гострий гнійний панкреонекроз, ускладнений перитонітом – 5 (12%) пацієнтів.

2). Терапевтичні хворі: Хронічний гепатит – 3 (7,1%) пацієнти; цироз печінки I-II ступеня тяжкості – 2 (4,7%) пацієнта.

III група - основна - 70 пацієнтів. Контингент хворих був аналогі-чний групі порівняння, за винятком того, що на фоні традиційної інтен-сивної терапії, по письмовій згоді, проводився метод екстракорпоральної гемокорекції з використанням МКС.

Дану групу склали: хірургічні хворі - 59 (84,3%) пацієнтів; тера-певтичні – 11 (15,7%). Розподіл був наступним:

1). Хірургічні хворі: ЖКХ. Гангренозний холецистит – 35 (50%) пацієнтів; киста підшлункової залози – 10 (14,3%) пацієнтів; гострий геморагічний панкреонек-роз – 7 (10%) па-цієнтів; гострий гнійний панкреонекроз, ускладнений перитоні-том – 7 (10%) пацієнтів.

2). Терапевтичні хворі: хронічний гепатит – 7 (10%) пацієнтів; цироз печінки I-II ступеня тяжкості – 4 (5,7%) пацієнта.

У клінічній частині дослідження враховувалися вік та маса хворого, зверта-лася увага на скарги, активність, об'єктивні дані обстеження. Вивчалась функція тих ор-ганів і систем, що з погляду патогенезу є вузловими у порушенні гомеостазу при синд-ромі ендогенної інтоксика-ції.

Під час клініко-біохімічного аналізу фіксувався взаємозв'язок пара-метрів не тільки усередині однієї системи чи органу, але і міжсистемно. Крім цього викорис-товувалися дані “in vitro”.

Слід зазначити, що у хі-рургічних хворих порівняльної й основної груп комплекс клініко-біохімічних обстежень та інтенсивної терапії починав прово-дитися у ранній післяопераційний період, а у терапевтичних хворих - на першу добу після надходження у відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Операції в усіх випадках у хірургічних хворих порівняльної та основної груп виконувалися під багатокомпонентною анестезією з інтубацією трахеї та штучною вентиляцією легень. Ризик загальної анестезії (по ASA) відповідав III-IY ступеню.

При проведенні анестезіологічного забезпечення використовувалися розпо-всюджені медикаментозні препарати у традиційних дозах. Всі терапевтичні хворі порівняльної та основної груп до надходження у відділення анестезіології та інтен-сивної терапії знаходилися на лікуванні у відділеннях терапевтичного про-філю, де їм про-водилося всебічне обстеження та комплекс лікувальних заходів, спрямований на зниження активності патологічного процесу. На момент надходження у відді-лення анестезіології та інтенсивної терапії тяж-кість обстежених хворих, відповідно сучас-ній класифікації (Корячкін В.О., Страшнов В.І., 2002) відповідала ендогенній ін-токси-кації стадії вираженої токсемії (табл. 1).

Таблиця 1.

Клінічні ознаки | Група

порівняння

кількість/% | Основна

група

кількість/% |

P

Свідомість:

- плутаність

- делірій |

31/73,8

11/26,2 |

48/68,6

22/31,4 |

>0,05

>0,05

Дезорієнтація у часі та просторі | 42/100 | 70/100 | >0,05

Неспокій або байдужість | 42/100 | 70/100 | >0,05

Нервово-мязові розлади:

- порушення мязової координації, зни-ження сухожилових рефлексів

- підвищення рефлексів, ністагм |

29/69

13/31 |

46/65,7

24/34,3 |

>0,05

>0,05

Температура тіла:

- субфебрилітет

- фебрилітет |

30/71,4

12/28,6 |

47/67,1

23/32,9 |

>0,05

>0,05

Частота дихання, за хв.:

20-25

25-30 |

28/66,6

14/33,4 |

45/64,3

25/35,7 |

>0,05

>0,05

Аускультація легень:

- жорстке

- вологі хрипи |

32/76,1

10/23,9 |

49/70

21/30 |

>0,05

>0,05

АТ, мм.рт.ст.:

- гіпертензія |

42/100 |

70/100 |

>0,05

ЦВТ, см.вод.ст.:

10-7

7-5 |

31/73,8

11/26,2 |

48/68,6

22/31,4 |

>0,05

>0,05

ЧСС, за хв.:

90-110

110-120 |

31/73,8

11/26,2 |

48/68,6

22/31,4 |

>0,05

>0,05

Перистальтика кишечника:

- вяла

- парез |

29/69

13/31 |

46/65,7

24/34,3 |

>0,05

>0,05

Олігурія | 42/100 | 70/100 | >0,05

Метаболічний субкомпенсований ацидоз | 25/59,5 | 42/60 | >0,05

Коагулопатія споживання | 42/100 | 70/100 | >0,05

ЛІІ: >4,5 | 42/100 | 70/100 | >0,05

Значне підвищення середніх молекул | 42/100 | 70/100 | >0,05

Клінічні ознаки ендогенної інтоксикації стадії вираженої токсемії у хворих порівняльної та основної груп (Корячкін В.О., Страшнов В.І., 2002).

Наявність на вихідному етапі у хворих гіпопротеінемії, анемії, тромбоцитопе-нії, порушень системи, що згортає кров, стали підставою для відмови від засто-сування у групі порівняння альтернативних методів екстракорпоральної гемокорек-ції, які викликають дані порушення. З метою порівняння клініко-лабораторної ефективності досліджуваних мето-дів інтенсивного лікування використовувалася проста рандомізація. Ефективність проведеної рандомізації хворих оцінена об'єктивно шляхом зіставлення розподілу у них основних клінічних симптомів та ознак.

Лабораторні методики, що входили у загальноклінічне обсте-ження, дублю-вали методи, що використовувалися в експерименті. Од-нак вони були доповнені ЕКГ, дослідженням показників гемодина-міки (АТ, ЧСС, ЦВТ), визначенням актив-ності ферментів антирадика-льного захисту (супероксиддисмутази і каталази); сцин-тиграфією печі-нки та радіонуклідною ренографією.

ЕКГ дослідження здійснювалися за допомогою ЕК1Т-03 М.

Активність супероксиддисмустази (СОД) в еритроцитах визначали за допомо-гою реакції окислювання кверцитину (Костюк В.О., Пота-пова А.І., Ковальова Т.В., 1990).Активність каталази в еритроцитах визначали по швидкості відно-влення пере-кису водню (Н2О2) (Мельніков В.В., 1987).

Сцинтиграфія (сканування) печінки проводилася за допомогою сканера ви-промінювача "Сцинтикар-нумерік". Оцінювалися форма, розміри, положення органу щодо зовнішніх топографічних орієнтирів, рівень нагромадження та характер роз-поділу препарату у клітинах ретику-лоендотеліальної системи.

Радіонуклідна ренографія здійснювалася методом реєстрації зміни у часі рівня активності у легенях і крові нефротропного РФП. Для радіонуклідної ренографії ви-користовувався 131I-гіппуран. Радіонуклідна ренографія проводилася на функціона-льній радіометри-чній установці "Ренограф" (Угорщина) з 2-ма каналами.

Оцінка ефективності інтенсивної терапії базувалася на даних клі-ніко-біохіміч-них досліджень і включала 7 етапів: дані від донорів, вихі-дні показники, показники "in vitro", 1-2, 3-4, 7-8 доба. Дослідження віддалених результатів лікування проводи-лись на 30-32 добу спосте-ре-ження. Статистична обробка результатів експериментально-клінічних досліджень здійснювалася за допомогою комп'ютерного математичного комплексу “Statgraf”. Використано метод варіаційної статистики порів-няння середніх по t-критерію Стьюдента. Процентне відношення у гру-пах досліджувалося за допомогою кутового перетворення Фішера – ? критерій. Усі математичні алгоритми реалізовані у вигляді комплексу обчислювальних програм для ПЕВМ РС IТ 386 М. Системний аналіз от-риманих даних проводили ме-тодом кореляційних структур по Зосі-мову А.М. (1993).

У результаті експериментального дослідження методу екстракор-поральної ге-мокорекції з використанням магнітокерованого сорбенту побічних ефектів і ускла-днень не виявлено.

Рангове визначення ступеня достовірності (по t – критерію) всіх досліджуваних показників гомео-стазу організму практи-чно здорових тварин під впливом МКС “in vitro” показало, що магнітокерований сорбент поряд із сорбційним ефектом мав і непрямий вплив на гомеостатичні функції (рис.1).

У цьому плані найбільш достовірно виражений непря-мий ефект дії МКС відзначався стосовно активації процесів гліко-лізу в еритроци-тах (2,3 ДФГ – t = 10,8; АТФ – t = 8,4). Значно поступали йому по достовірності покращення показники фагоцитарних функцій (завершеність фагоцитозу – t = 2,6; фагоцитар-ний інде-кс – t = 2,4; фагоцитарний показник – t = 2,3).

Найбільш достовірні сорбційні властивості МКС відзначені стосовно кортизолу (t = 10,0), гетерофільних гемолізинів (t = 8,6), загального білка плазми крові (t = 5,6), ? – ліпопротеідів (t = 5,1) і пролактину (t = 4,3). Для таких показників, як середні молекули (t = 3,2), ДК (t = 3,1), альбумін (t = 2,9), лімфоцитотоксичні аутоантитіла (t = 2,9), ?1 – глобуліни (t = 2,9), загальний білірубін (t = 2,8), вміст альбумінів до глобулінів (t = 2,6) виявлені помірно достовірні сорбційні властивості магнітокерованого сорбенту. Декілька менша достовірність сорбційної дії МКС виявлена у відношенні: Ig G (t = 2,1), МДА (t = 2,1), Т4 (t = 2,1), загальних ліпідів плазми крові (t = 2,0), ?2 - глобулінів (t = 2,0). І, нарешті, для ряду показників сорбційна дія МКС була недостовірною. До таких показників відносились: – глобуліни (t = 1,90); циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) (t = 1,90); – глобуліни (t = 1,7); Ig A (t = 1,6); Ig M (t = 1,3); загальний комплемент (t = 1,1); загальний холестерин (t = 1,0), сечовина (t = 1,0).

Отже, магнітокерований сорбент має як специфічну (сорбційну), так і неспецифічну (непряму) дії на показники гомеостазу організму практично здорових тварин.

Встановлено, що у цілому достовірність сорбційного ефекту магнітокерованого сорбенту (t = 4,2; p<0,001) на 35% вище від показників достовірності непрямого його впливу (t = 3,1; p<0,001).

У результаті застосування запропонованого методу у жодної із тварин у процесі спостереження не були виявлені гемічні, гемо-динамічні, білкові, електролітні, гормона-льні, імунологічні види розладів. Навпаки, було встановлено, що метод має ряд унікальних властивостей:

I. У практично здорових тварин:

1. “In vitro” селективно сорбує білкові та ліпідні фракцій крові.

2. Активізує процеси гліколізу в еритроцитах.

3. Підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів та індекс завершеності фагоцитозу.

4. Має здатність до елімінації “in vitro” з крові білірубіну, середніх молекул, продуктів ПОЛ (ДК і МДА), ЦІК, лімфоцитотоксичних аутоантитіл при цьому не порушуючи їх загальну кількість у всьому об‘ємі циркулюючої крові тварини.

II. У хворих тварин:

1. “In vitro” селективно сорбує білкові та ліпідні фракції крові, елімінує з крові білірубін, середні молекули, продукти ПОЛ (ДК і МДА), ЦІК, лімфоцитотоксичні аутоантитіла з подальшим покращенням їх загального рівня в крові тварини.

2. Активізує процеси гліколізу в еритроцитах.

3. Підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів та індекс завершення фагоцитозу.

4. Активізує внутрішньоклітинні метаболічні процеси в органах ретикулоендотеліальної системи (РЕС) (печінка, нирки, легені).

5. Зменшує окисний стрес, покращує функціональний стан клітинних і мембранних структур через процеси регуляції ПОЛ.

6. Покращує функціональний стан клітин крові, реологію та мікроциркуляцію, величину електрокінетичного заряду мембран еритроцитів.

7. Сприяє покращенню в крові ферментів печінки та підшлункової залози.

У результаті мікробіологічних досліджень впливу МКС на мікроорганізми in vitro виявлено: 1) МКС володіє бактеріостатичним ефектом стосовно патогенної мікрофлори. 2) МКС не викликає змін біологічних властивостей нормофлори, за винятком короткочасного незначного пригнічення якостей росту. 3) МКС змінює чутливість патогенних мікроорганізмів до антибіотиків. Попередньо оброблена МКС патогенна мікрофлора, має в 2-3 рази вищу чутливість до дії антебактеріальних препартів у порівянні з вихідною.

Таким чином, отримані достовірні позитивні дані в експерименті свідчили про безпеку й ефективність застосованого методу і з'явилися підставою для її застосу-вання в клініці у хворих із СЕІ.

У клінічній частині дослідження стан хворих вважався тяжким. Хворі знаходилися у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. В обстежених пацієнтів порівняльної та основної груп тяжкість клінічного стану була обумовлена не тільки сукупністю роз-ладів одночасно декількох фізіо-логічних систем, що не були зв'язані з основним за-хворюванням, але і наявністю супутньої патології, віком хворих, компенсаційними можли-востями організму.

Незважаючи на проведений комплекс інтенсивної терапії серед хірургічних хворих 6 (14,3%) - із групи порівняння і 2 (2,8%) – із основної групи вмерли. У групі порівняння це були 2 хворих із гострим геморагічним панкреонек-розом і 4 - із гострим гнійним пан-креонекрозом, ускладненим перитонітом; у основній групі – 2 хворих з гострим гнійним пан-креонекрозом, ускладненим перитонітом. 6 хворих із групи порівняння вмерли на 5±2 добу лікування, а 2 хворих із основної групи - на 15-ту.

У клінічній частині проведений комплекс інтенсивного традиційного ліку-вання виконувався згідно стандартному алгоритму інтенсивної терапії СЕІ та був спрямований на рішення слідуючих задач:

1. Ліквідація болю та спазму

2. Поліпшення мікроциркуляції.

3. Боротьба з шоком і відновлення гомеостазу.

4. Пригнічення екзокринної секреції та активності ферментів підшлункової за-лози.

5. Боротьба з токсемією.

6. Покращення діяльності легень, серця, нирок, печінки.

7. Профілактика та лікування ускладнень.

Метод екстракорпоральної гемо-корекції магнітокерованим сорбентом вклю-чав насту-пне: забір венозної крові здійснювався у стерильний гепаринізований флакон з роз-рахунку 3-4 мл/кг ваги (при дозі гепарину 5-10 тис.од). У подальшому у даний флакон у співвідношенні 1:2 (одна частина магні-токерованого сорбенту на дві час-тини венозної крові) вводився стери-льний магнітокерований сорбент (сумарна площа поверхні Sп = 800-1000 м2/г; намагніченість насичення Is = 2,15 кА/м; об'ємна концентра-ція q = 0,00448; в'язкість = 1,0112 cSt). За допомогою зовнішнього ма-гнітного поля з напруженістю 200-250 кА/м (теслаамперметр Ф 4354/1; ДОСТ 5.1977-73) із суміші рідин протягом 4-5 хвилин витягався й утримувався зовнішнім магнітним полем магнітокерований сорбент. Очищена від магнітокерованого сорбе-нту венозна кров із швидкістю 100-120 крап/хв., поверталася у судинне русло хво-рого (рис. 2).

Рис. 2. Схема фракційного методу екстракорпоральної гемокорекції з використанням МКС.

Примітки: 1- постійні магніти з напруженістю магнітного поля 200-250 кА/м; 2 - МКС який вилучено й утримується постійними магнітами; 3- венозна кров; 4 - інфузійна система.

Для порівняння ефективності досліджуваних методів, що можливо лише при дотриманні умов однорідності порівнюваних груп хворих за основними ознаками, які впливають на терапевтичний ефект, використовувалась проста рандомізація.

Метод простої рандомізації засно-ваний на прямому використанні таблиці випадкових чисел. Ефективність проведеної рандомізації хворих оцінена об'єктивно шляхом зістав-лення розподілу у них основ-них клінічних симптомів та ознак. Проведена рандомі-зація хворих і до-ведена однорідність порівнюваних груп стали підставою для одер-жання коректних результатів по вивченню розходжень у ефекті терапії у гру-пах, а значить і уникнення як невірнопозитивних так і невірнонегатив-них результатів з на-дійністю більше за 95%.

У результаті проведення зазначених варіантів інтенсивної терапії у всіх досліджувальних хворих на етапах спостереження від-мічався виразний клініч-ний ефект покращення об’єктивного стану.

Усі хворі з клініко-лабораторними ознаками механічної жовтяниці у динаміці відмічали появу доброго сну, апетиту, зменшення шкірної свер-блячки. Підвищилась їх фізична актив-ність, зменшились або практично зникли слабкість та адинамія. Хворі відмічали “появу бадьорості”, “свіжості у тілі”. У більшості хворих значно зменшились почуття важкості та болю у правому підребер’ї та надчеревній зоні. Пацієнти відмі-чали зме-ншення жовтяниці шкіри обличчя, верхньої частини грудей і внутрішньої сторони передпліччя, поступове зникнення знебарв-лення калу, диспептичних розла-дів, зме-ншення тахікардії. У хірургіч-них хворих із деструктивними формами панкреатиту у ранній післяопераційний період різко зменшились болі у надчревній зоні, загальна слабкість, нудота та блювання.

Терапевтичні хворі відмічали покращення сну, зменшення болі у правому під-ребер'ї, слабкості, жовтяниці, шкірної сверблячки, збіль-шення діурезу. Об’єктивно у більшості хворих досліджувальних груп відмі-чалась позитивна динаміка щодо ліквідації м’язових розладів (віднов-лення м’язової координації, покращення сухожилових ре-флексів), зни-кнення ністагму, появи перистальтики кишечника.

Слід зазначити, що серед хворих основної групи у ранній післяопераційний період ніхто не вмер, а темпи покращення показників загального клінічного стану значно переви-щували клінічні по-казники у порівняльній групі. Покращення загального стану хворих у ці-лому спо-стері-галось на фоні виразної позитивної динаміки клініко-лаборатор-них і біохімічних показників.

Досліджуючи показники червоної крові, встановлено, що якщо в основ-ній групі відмічалось достовірне покращення показників червоної крові (t = 5,05), то у групі порі-вняння їх покращення не було достовірним (t = 1,93).

При розгляді специфіки терапевтичного впливу методу із застосуван-ням маг-нітокерованого сорбенту на червону кров виявлено, що найбі-льші розходження у динаміці показників між групами відзначені стосо-вно вмісту гемоглобіну. На 8-му добу дослідження істотне збільшення вмісту гемоглобіну в осно-вної групи хворих було обумовлено: ліквіда-цією токсичної анемії і симптому кровоточиво-сті, усуненням гіпопротеінемії, нормалізацією фун-кції нирок.

Па-тологія органів гепатопанкреатодуоденальної зони завжди викликає роз-лади у системі гемостазу, тому слідуючим дослідженням були показники гемостазу. По всіх параметрах, крім часу рекальцифіка-ції плазми, відзначений більш достовірний ефект в основній групі. У ці-лому позитивний терапевтичний ефект щодо покращення системи гемос-тазу при використанні запропонованого методу був біль-ш достовірний, ніж у групі порівняння. У групі порівняння достовірної динаміки покращення показників гемостазу не було (t = 1,24; p>0,05), а в основній групі комплексний по-казник достовірності (t = 3,74) в 1,9 рази перевищував граничний (95%) рівень зна-чимо-сті. При цьому найбільш виразним вектором покращення гемостазу став вплив запропонованого методу терапії на динаміку фібриногену В. З огляду на той факт, що фібриноген Б одночасно є і білком гострої фази, виявлена специфічність гемокоре-кції відносно цього фактору гемостазу, імовірно, обумовлена наявністю протизапального ефекту проведеної терапії.

При дослідженні функції печінки особливої специфіки впливу запропонова-ного методу знайти не вда-лося. В обох групах найвищий ефект був отриманий сто-совно покращення тимолової проби (білковий обмін) та загального білірубіну (пігме-нтний обмін). Однак незважаючи на односпрямованість терапевтич-ного впливу обох режимів терапії, щодо ферментативної функції печі-нки, виявлене прин-ципове розходження. Екстракорпоральна гемокоре-кція із застосуванням магнітоке-рованого сорбенту сприяла більш достовірному покращенню показників АсАТ та АлАТ, а традиційна терапія не викликала належ-ну дію. Даний факт, на наш погляд, обумовлений більш ефе-ктивним від-новленням мікроциркуляції, покращенням діяльності органів рети-куло-ендотеліальної системи, активацією ферментів антиоксидантного захисту, інактива-цію реакцій утворення вільнорадикальних форм суб-стратів. Ці механізми забезпечують запропонованому методу екстракорпо-ральної гемокорекції більш ефективну гепатопротекторну