ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

БАРТАШЕВА Ганна Ігорівна

УДК 821.111’22

ВЗАЄМОДІЯ

НЕВЕРБАЛЬНИХ ТА ВЕРБАЛЬНИХ КОМПОНЕНТІВ

СИТУАЦІЇ КОМУНІКАТИВНОГО ДОМІНУВАННЯ

В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент

Солощук Людмила Василівна,

Інститут філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, докторант кафедри англійської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Ільченко Ольга Михайлівна,

Центр наукових досліджень і викладання

іноземних мов Національної Академії Наук України, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент

Фролова Ірина Євгенівна,

Харківський національний університет

ім. В.Н. Каразіна, доцент кафедри перекладу та англійської мови

Провідна установа: Львівський національний університет ім. Івана Франка, кафедра іноземних мов гуманітарних факультетів,

Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться “21” _грудня___ 2004 р. о _12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 у Харківському національному університеті
ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків,
пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “18” _листопада 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мартинюк А.П.

Реферована дисертація присвячена вивченню взаємодії невербальних та вербальних компонентів комунікації, що використовуються у ситуаціях комунікативного домінування, яке має соціальні або ситуативні передумови. У роботі досліджено функціонально-прагматичні особливості невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивідів та особливості номінації невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування засобами сучасної англійської мови.

У рамках актуальної антропоцентричної парадигми вчені-лінгвісти (Н.Д. Арутюнова, А.Д. Бєлова, В.В. Богданов, Г.П. Грайс, Т.А. ван Дейк, О.С. Іссерс, В.І. Карасик, І.А. Стєрнін, R. Lakoff, D. Tannen, S. Levinson та інші) інтенсивно розробляють проблеми визначення контекстів, умов і принципів здійснення ефективного спілкування. Важливим для досягнення ефективності спілкування є коректне застосування невербальних компонентів комунікації у взаємодії з вербальними засобами або автономно від них. Тому ґрунтовне вивчення проблеми здійснення комунікативного впливу й досягнення ефективності спілкування порушує питання про взаємодію та принципи співіснування вербальних і невербальних компонентів.

Невербальні компоненти комунікації (НВК) є невід’ємною частиною процесу спілкування, тому що їхнє інформативне навантаження адекватне інформативності вербальних засобів, а іноді, на думку A. Мейрабіана, І.Н. Горєлова, і перевищує її, у залежності від екстралінгвальних умов комунікативної ситуації.

У межах теорії мовленнєвої діяльності й теорії дискурсу НВК наразі вивчаються з погляду функцій, що виконуються ними в процесі комунікації (І.Н. Горєлов, Г.В. Колшанський, В.А. Лабунська, M. Argyle, R. Birdwhistell, P. Ekman, R.V. Exline, J.A. Hall, M. LaFrance & C. Mayo, H.L. Patterson, B. Preisler, K. Scherer та інші). Об’єктом лінгвістичних досліджень стають також одиниці номінації невербальних компонентів комунікації (Є.М. Верещагін, В.Г. Костомаров, Г.Ю. Крейдлін, Л.В. Солощук, О.А. Стародубцева, З.З. Чанишева, О.А. Янова та інші).

У даній роботі функціонування та номінація НВК розглядаються у їхній зумовленості ситуацією спілкування, а саме ситуацією комунікативного домінування (КД), у якій комуніканти реалізують дискурсивну стратегію домінування на підставі притаманної їм соціальної влади або ситуативно надбаної влади над співбесідником. Спрямованість дослідження на вивчення взаємодії невербальних та вербальних компонентів у залежності від умов здійснення комунікативного впливу переміщує роботу у фокус сучасних лінгвістичних розробок.

Актуальність дослідження зумовлена цілісним антропоцентричним підходом до процесу комунікації як до єдності вербальних та невербальних компонентів спілкування. Вивчення номінацій невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування у англомовному дискурсі та функціонування НВК як у взаємодії з вербальними компонентами, так і автономно від них забезпечує комплексний аналіз проблеми здійснення ефективного комунікативного впливу. Актуальність також зумовлена врахуванням впливу соціальних та особистісних характеристик домінантного індивіда на його комунікативну поведінку.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “Система мовленнєвої діяльності та навчання іншомовної комунікації (германські та романські мови)”, номер державної реєстрації 0103 U 004255.

Об’єктом дослідження є невербальні компоненти, що сприяють реалізації стосунків комунікативного домінування в спілкуванні, вербалізовані в англомовному дискурсі в процесі відображення діалогічної взаємодії комунікантів.

Предметом дослідження є 1) особливості функціональної взаємодії невербальних і вербальних компонентів комунікації домінантних індивідів у ситуації реалізації відносин соціально-зумовленого й ситуативно-сконструйованого КД; 2) особливості номінації компонентів невербальної комунікації соціально- та ситуативно-домінантних індивідів засобами сучасної англійської мови.

Гіпотеза даного дослідження базувалася на припущенні, що в комунікативній ситуації домінування приналежність індивіда до соціально-домінантного чи ситуативно-домінантного типу, а також його гендерна приналежність, чинять вплив на вибір його невербальних комунікативних дій у ході реалізації відносин домінування та на вибір номінативних одиниць, що служать для вербальної репрезентації його невербальних комунікативних дій у тексті англомовного художнього твору.

Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні функціонально-прагматичних особливостей невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивідів та у вивченні особливостей номінації невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування засобами сучасної англійської мови.

Досягнення поставлених у роботі цілей передбачає рішення наступних завдань:

1) уточнити поняття комунікативного домінування;

2) виявити та диференціювати невербальні засоби комунікації, що беруть участь у реалізації відносин соціально-зумовленого й ситуативно-сконструйованого комунікативного домінування;

3) здійснити аналіз функціональної взаємодії невербальних і вербальних комунікативних засобів, релевантних для реалізації відносин комунікативного домінування;

4) визначити принципи автономного використання невербальних компонентів комунікації у ситуації реалізації стосунків комунікативного домінування;

5) виявити структурні та лексико-семантичні особливості номінації компонентів невербальної поведінки КД-індивіда;

6) визначити вплив гендерної приналежності комунікативно-домінантного індивіда на використання ним невербальних компонентів.

Матеріал дослідження становлять 800 діалогів, у яких представлені ситуації комунікативного домінування. У діалогах художнього твору, як зазначають В.В. Виноградов, Л.В. Щерба та інші, достатньо ефективно фіксуються особливості діалогічного мовлення, яке включає не тільки вербальні, але й невербальні компоненти комунікації. Приклади відібрано методом суцільної вибірки з художніх творів британських та американських авторів кінця ХІХ – початку ХХІ сторіччя загальним обсягом 8000 сторінок.

Методологічною основою дослідження слугували роботи вітчизняних та закордонних авторів у сфері прагматики, теорії дискурсу, комунікативної лінгвістики, теорії систем, психо- та соціолінгвістики, лексикології, стилістики. Дослідження базувалось на провідних положеннях, що розробляються у теорії невербальної поведінки та розкривають знаковий характер та функціональний потенціал невербальних компонентів комунікації (І.М. Горєлов, Г.В. Колшанський, Г.Ю. Крейдлін, В.А. Лабунська, З.З. Чанишева та інші), а також у сфері семіотики й теорії номінації – щодо співіснування вербальної та невербальної семіотичних систем та можливості перекодування компонентів невербальної семіотики вербальними знаками (Н.Д. Арутюнова, М.М. Болдирєв, Т.Т. Железанова, І.М. Кобозєва, Н.Б. Мєчковська, Л.В. Солощук та інші).

Дослідження здійснювалось з використанням таких методів:

·

·

·

·

·

·

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі уточнено поняття комунікативного домінування, у межах якого виділено підтипи соціально-зумовленого КД та ситуативно-сконструйованого КД; на матеріалі англійської мови вперше здійснено аналіз структурних та лексико-семантичних особливостей номінації компонентів невербальної поведінки соціально- та ситуативно-домінантних індивідів; вивчено семантичні та прагматичні особливості як спільного з вербальними, так і автономного використання компонентів невербальної комунікації у ситуації реалізації стосунків комунікативного домінування; визначено вплив гендерної приналежності домінантного комуніканта на вибір ним невербальних компонентів комунікації. Наукова новизна отриманих результатів може бути узагальнена у наступних положеннях, що виносяться на захист:

1. Ефективний комунікативний вплив забезпечується як вербальними, так і невербальними компонентами комунікації, що функціонують спільно з вербальними або автономно від них. Здійснення впливу має соціальні або ситуативні передумови та реалізується у двох типах комунікативного домінування. Якщо комунікативний вплив зумовлений соціальним статусом адресанта, то має місце соціально-зумовлене комунікативне домінування; в ситуації, коли комуніканти знаходяться у горизонтальних соціальних відносинах, але ситуативно набувають вищого стосовно співбесідника комунікативного статусу, має місце ситуативно-сконструйоване комунікативне домінування.

2. При спільному функціонуванні невербальних та вербальних компонентів комунікації, що є характерним для реалізації стосунків комунікативного домінування, невербальні компоненти вступають з вербальними у відносини квалітативної та/або квантитативної комплементарності. Під квалітативною комплементарністю розуміємо виконання невербальними компонентами двох функцій – підтримки та ідентифікації інтенціональної спрямованості вербального висловлювання. Функція підтримки проявляється за наявності семантичного асонансу між невербальними та вербальними компонентами; функція ідентифікації проявляється за наявності семантичного дисонансу між невербальними та вербальними компонентами. У межах квантитативної семантичної комплементарності невербальними засобами виконується функція поглиблення значення вербального повідомлення.

3. Використання невербальних компонентів у функції підтримки є характерним для комунікативних дій соціально-домінантних індивідів, чиї невербальні та вербальні дії одновекторно спрямовані на спонукання, що здатне супроводжуватись діями, які завдають шкоди позитивному іміджу адресата впливу. Комунікативні дії ситуативно-домінантних комунікантів характеризуються відсутністю експліцитного спонукання на вербальному рівні та інтенсивним проявом спонукання та ликоприниження на рівні невербальних засобів, що свідчить про виконання невербальними компонентами функції ідентифікації дійсної інтенціональної спрямованості вербального повідомлення.

4. При звертанні до автономного використання НВК соціально-домінантний індивід керується факторами нерелевантності та надлишковості вербального компонента, спираючись на власну більш високу соціально-рольову позицію. Ситуативно-домінантний комунікант, прагнучи занизити комунікативний статус співбесідника та тим досягти комунікативного домінування, звертається до автономного використання НВК з метою навмисного порушення комунікативного узгодження та завдання шкоди лицю співбесідника.

5. У межах лексичних засобів номінації НВК, характерних для реалізації стосунків комунікативного домінування, виділено “лексичний каркас” – сукупність ключових мовних одиниць, що використовуються для номінації НВК та мають потенційну здатність комбінуватися з іншими лексичними одиницями для опису невербальної поведінки соціально- та ситуативно-домінантних комунікантів.

6. Соціально-домінантний комунікант має низьку потребу в укріпленні або підвищенні власної комунікативної позиції, що позначається на його невербальній комунікативній поведінці. Тому номінації НВК соціально-домінантного комуніканта характеризуються низькою кількістю структурних компонентів та мають невисокий рівень експресивності. При ситуативному конструюванні відносин домінування невербальні компоненти залучаються до здійснення ситуативного міжособистісного впливу й несуть основне комунікативне навантаження. Тому номінації НВК ситуативно-домінантного індивіда розгорнуті, деталізовані та інтенсифіковані за допомогою стилістичних прийомів.

7. Невербальні компоненти комунікації здатні ідентифікувати комунікативний статус індивідів стосовно одне одного, що вказує на наявність паралінгвістичного соціального дейксису у комунікації. НВК, що використовуються у соціально-дейктичній функції, є базою для побудови образу комунікативно-домінантного індивіда у свідомості адресата впливу. Створений образ здійснює у подальшому вплив на розгортання комунікативного процесу, виконуючи тим самим і прагматичну функцію регуляції процесу спілкування.

8. Невербальна поведінка соціально-домінантних комунікантів обох статей характеризується ініціативністю та активністю. У ситуації соціально-зумовлених стосунків комунікативного домінування гендерні відмінності у невербальній комунікативній поведінці нівелюються. У ситуації ситуативного конструювання стосунків комунікативного домінування вибір невербальних компонентів, що застосовуються домінантними індивідами, зумовлений гендерною приналежністю домінантного комуніканта. У співставленні з чоловічою невербальною комунікативною поведінкою, жінки-комуніканти послуговуються принципом надлишкового застосування комунікативних зусиль, що проявляється при звертанні до проксемічного фактору, а також принципом пом’якшення вербального висловлювання з семантикою спонукання, що реалізується за допомогою кінесичних компонентів.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що результати та висновки дослідження є внеском у розробку теорії комунікації та теорії дискурсу. Вони сприяють поглибленню знань про семантичні та прагматичні особливості взаємодії невербальних та вербальних компонентів комунікації за умов реалізації стосунків соціально-зумовленого та ситуативно-сконструйованого комунікативного домінування, а також про особливості номінації компонентів невербальної поведінки соціально- та ситуативно-домінантних індивідів.

Практична цінність роботи полягає у можливості використання її основних положень та результатів у курсах з теорії дискурсу, стилістики (розділ “Стилістична лексикологія”), лексикології (розділ “Лексична семантика”), спецкурсах з невербальної комунікації, прагма-, психо- та соціолінгвістики, у викладанні англійської мови як іноземної, у наукових дослідженнях студентів та аспірантів.

Особистий внесок здобувача становить аналіз особливостей функціональної взаємодії невербальних компонентів комунікації з вербальними за умов реалізації стосунків соціально-зумовленого та ситуативно-сконструйованого комунікативного домінування; вивчення особливостей номінації компонентів невербальної поведінки комунікативно-домінантних індивідів; виявлення залежності вибору невербальних компонентів комунікативної ситуації домінування, а також одиниць їх номінації, від гендерної приналежності домінантного комуніканта.

Апробація роботи. Основні положення та результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри англійської філології (2001-2004) та на сумісних засіданнях кафедр факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна “лінгвістичний семінар”; доповідалися на Міжнародній науковій конференції “Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу” (Київ, жовтень 2001); на науково-методичній конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна (Харків, лютий 2002); на XI Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, червень 2002); на Всеукраїнській науково-методичній конференції “Підготовка фахівців у галузях філології та лінгводидактики у вищих навчальних закладах” (Харків, жовтень 2002); на Всеукраїнській науковій конференції “Другі Каразінські читання: два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, лютий 2003); на VI Міжнародній конференції “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, квітень 2003); на Міжнародній науково-методичній конференції “Треті Каразінські читання: методика і лінгвістика на шляху до інтеграції” (Харків, жовтень 2003).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображені у восьми статтях, опублікованих у фахових виданнях України (з них одна – у співавторстві), і тезах чотирьох міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій. Особистий внесок дисертанта у статтю “Особенности взаимодействия вербального и невербального поведения мужчин и женщин и их описание в тексте художественного произведения”, написану у співавторстві, полягає у зборі фактичного матеріалу та обробці отриманих даних.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу, чотирьох таблиць та трьох схем. Загальний обсяг дисертації – 199 сторінок (у тому числі основний текст – 171 сторінка), бібліографія містить 289 найменувань, список джерел ілюстративного матеріалу становить 22 позиції.

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються його цілі й завдання, методологічна основа, зазначаються методи аналізу, з’ясовується новизна, теоретична й практична цінність отриманих даних, формулюються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі роботи визначаються теоретичні та методологічні засади дослідження, з’ясовуються основні підходи до аналізу невербальних компонентів спілкування, уточнюється ситуація комунікативного домінування, упроваджується поняття квалітативної та квантитативної комплементарності невербальних та вербальних комунікативних компонентів.

У другому розділі розглядаються структурні та лексико-семантичні особливості номінацій просодичного, кінесичного та проксемічного компонентів комунікативної ситуації домінування, упроваджується поняття “лексичного каркасу”.

Третій розділ присвячено аналізу функціонально-прагматичних особливостей невербальних компонентів комунікативної ситуації домінування, принципів їх автономного функціонування та взаємодії з вербальними засобами спілкування за умов реалізації стосунків комунікативного домінування.

У висновках узагальнено основні теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи та окреслено перспективні напрямки подальших досліджень.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Домінування як дискурсивна стратегія здійснення мультиканального комунікативного впливу” представлено огляд існуючих досліджень невербальних компонентів комунікації через призму аналізу проблем ефективного спілкування та здійснення комунікативного впливу; викладено запропоновану у дисертації концепцію.

Для сучасної лінгвістичної парадигми актуальним є вивчення проблеми досягнення ефективності спілкування, що складає предмет теорії мовленнєвого впливу. Вплив одного індивіда на іншого є мультиканальним, тобто здійснюється за допомогою не лише вербальних, але й невербальних засобів спілкування, які застосовуються спільно з вербальними засобами або автономно від них. Це дозволяє визначити такий вплив як комунікативний, а не як суто мовленнєвий.

Для адекватного формулювання правил та стратегій комунікативного впливу, що регулюють взаємодію індивідів у процесі інтеракції, необхідно враховувати фактор влади. Проблема реалізації стосунків влади безпосередньо пов’язана з проблемою мови, через яку переважно здійснюється соціальна взаємодія. Стосунки влади є також важливою складовою дискурсивного контексту. Вони знаходять відображення у дискурсі у формі двох типів комунікативного домінування – соціально-зумовленого або ситуативно-сконструйованого. Соціально-зумовлене КД має місце, якщо комунікативний вплив є проявом соціальної влади, тобто зумовлений соціальним статусом адресанта. Ситуативно-сконструйоване КД має місце в ситуаціях, коли комуніканти знаходяться у горизонтальних соціальних відносинах, але ситуативно набувають вищого комунікативного статусу стосовно співбесідника.

Комунікативне домінування проявляється у змінах у поведінці або думках адресата комунікативного впливу у напрямку, необхідному адресанту та заданому його комунікативними діями. Стосунки КД розглядаються з позицій двох комунікантів, коли якість спілкування оцінується за досягнутим результатом – перлокутивним ефектом.

Переслідуючи мету здійснення впливу на співбесідника, адресант діє у межах стратегії домінування. При розгортанні стратегії домінування комунікант керується одним із видів тактик: тактикою безпосереднього контролю мовленнєвої/немовленнєвої поведінки співбесідника (власне спонукальними – директивними – комунікативними діями) або тактикою опосередкованого контролю мовленнєвої/немовленнєвої поведінки співбесідника (ініціативними, експресивними комунікативними діями, або такими, що завдають шкоди позитивному іміджу адресата).

Для реалізації вищезазначених тактик домінування використовуються вербальні й невербальні комунікативні ходи. Під невербальними комунікативними ходами розуміємо комунікативно-релевантні НВК – такі, що, незалежно від того, чи є вони раціональними або емоційними проявами, несуть інформацію, яка сприймається та аналізується реципієнтом, та що дозволяють йому адекватно формулювати власну комунікативну стратегію. Основним фактором категоризації компонента невербальної поведінки як комунікативно-релевантного є фактор його інформативності та значущості у конкретній комунікативній ситуації.

До комунікативно-релевантних невербальних компонентів відносимо просодичні засоби; кінесичні засоби, що надалі підрозділяються на мімічні, такесичні та власне жестові; та проксемічні засоби, що відображають міжособистісну дистанцію між комунікантами.

При спільному функціонуванні невербальних та вербальних компонентів комунікації невербальні компоненти вступають з вербальними у відносини квалітативної та/або квантитативної комплементарності. Під квалітативною комплементарністю розуміємо виконання невербальними компонентами двох функцій – підтримки та ідентифікації інтенціональної спрямованості вербального висловлювання.

Функція підтримки проявляється при наявності семантичного асонансу між невербальними та вербальними компонентами (див. схему 1), тобто у разі одновекторної спрямованості їхніх значень, наприклад: “Don’t be so God-damn sarcastic,” Green snaps back at me angrily, and I lower my eyes, abashed and humbled by his vehemence. “I’m sorry, Jack,” I mumble. “I didn’t intend to sound rude” [Heller].

Квалітативна комплементарність (функція підтримки). Схема 1.

Х1

Х2

(де Х1 позначає інтенціональну спрямованість вербального повідомлення, а Х2 – інтенціональну спрямованість невербального повідомлення).

Функція ідентифікації проявляється при наявності семантичного дисонансу між невербальними та вербальними компонентами (див. схему 2), тобто у разі, коли їхні значення мають різновекторну спрямованість, наприклад: “Don’t give me that [banknote]” Wardsworth said, while at the same time he took the note with the other [Green].

Квалітативна комплементарність (функція ідентифікації). Схема 2.

Х1

Х2

У межах квантитативної семантичної комплементарності невербальними засобами виконується функція поглиблення значення вербального повідомлення (див. схему 3), наприклад: “Now I’m glad my husband is in Georgia.” As she [Strand’s daughter] said it, she glanced warningly at Strand, and he knew that he wasn’t going to tell Caroline why Guiseppe was in Georgia and what she feared would happen to him there [Shaw].

Квантитативна комплементарність. Схема 3.

Х1 Х2

Відмінності у застосуванні невербальних компонентів у комунікативній поведінці зумовлені соціальними та особистісними якостями індивіда, до яких належить також гендер. У ході комунікативного процесу невербальна поведінка партнерів виступає як умова пізнання їх особистості, передумова до виникнення стосунків. Таким чином, невербальні компоненти комунікації є не тільки засобом повідомлення та впливу, але й засобом утворення образу діючої особи.

У другому розділі “Номінація невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування” проводиться аналіз особливостей номінації невербальних компонентів комунікативної ситуації домінування. Дослідження номінацій проводиться на матеріалі художніх творів, де засобами мови репрезентуються явища реальної комунікації, та де автор відображає вербальні та невербальні компоненти процесу спілкування у їхній функціонально-прагматичній взаємодії.

Для позначення засобів вербальної репрезентації комунікативно значущих невербальних компонентів спілкування використовується термін “номінація НВК”. До складу комунікативно значущих НВК відносимо просодичні, кінесичні та проксемічні компоненти, і засоби їхньої номінації розподіляємо на групи номінацій просодичного, кінесичного та проксемічного компонентів, відповідно.

У межах лексичних засобів номінацій НВК, що є характерними для реалізації стосунків комунікативного домінування виділяється “лексичний каркас” – сукупність немаркованих за інтенсивністю та експресивністю ключових мовних одиниць, що використовуються для номінацій НВК та мають потенційну здатність комбінуватися з іншими лексичними одиницями для опису невербальної поведінки соціально-та ситуативно-домінантних комунікантів. Лексичний каркас номінацій представлено групами ключових дієслів та іменників, що виділено за критерієм об’єкту опису – просодичного, кінесичного або проксемічного комунікативного компоненту:

· для репрезентації просодичного компоненту застосовуються ключові дієслова to say, to tell, to speak, to sound etc та ключові іменники voice, words, tone etc;

· кінесичний компонент номінується ключовими дієсловами to look, to smile, to gesture, to touch, to point, to wink, to nod, to raise, to shake etc та ключовими іменниками arm, hand, finger, head, foot, eyes, face, lips, look, smile, glance, gesture etc;

· для номінації проксемічного компоненту використовуються ключові дієслова to move, to turn, to step, to lean etc, у той час як ключових іменників, що належали б до даної групи, у проведеному дослідженні не виявлено.

До складу ключових дієслів входять як НВК-специфічні одиниці, що безпосередньо вказують на невербальну дію, продуковану частиною тіла: to smile, to gesture, to wink, to nod etc, так і НВК-неспецифічні одиниці, що не позначають безпосередньо невербальної дії тіла, але здатні приєднувати іменники-соматизми: to raise one’s brows, to lay a hand on smb’s hand (shoulder), to lift one’s head, to shake one’s head, to fix smb. with eyes, to press one’s hand etс.

Номінативні одиниці можуть маркуватися за ступенем інтенсивності та ступенем експресивності значення. Зовнішня інтенсифікація та експресивізація номінацій НВК здійснюється за допомогою структурних та стилістичних засобів. Маркером зовнішньої інтенсивності значення репрезентованих компонентів невербальної дії є кількість вербально репрезентованих компонентів невербальної поведінки, релевантних для реалізації стосунків КД: Then, leaning sharply, he would lift his right hand while the question was still ringing in the air, and say, “Stop!” [Warren].

Зовнішня експресивізація номінацій НВК досягається за допомогою використання у їх утворенні стилістичних засобів (порівнянь, епітетів, у тому числі оказіональних, лексичних та синтаксичних повторів), що несуть емоційну оцінку та здійснюють вплив на формування образу комунікативно-домінантного індивіда: “She didn’t say anything more after that; she just sat there, absolutely still, watching me, a resigned, waiting expression on her face, as though she were in a long queue. This, I knew from experience, was a danger signal. She was like one of those bomb things with the pin pulled out, and it was only a moment before – bang! and she would explode. [Dahl]; “Katie,” said Howard in his let’s-all-just-pipe-down-shall-we voice. “Calm down. There’s no need to get upset.” [Connolly].

Номінації НВК виконують соціально-дейктичну функцію, виступаючи засобами індексальності щодо соціальної позиції індивіда-носія репрезентованої ними невербальної дії. Дейктична інформація, що міститься у невербальних компонентах комунікації, може відображатись у лексичних одиницях, що безпосередньо вказують на високий статус комуніканта. У цьому випадку має місце соціально-рольова індексальність номінацій НВК. Вона є прямою та передається: 1) прислівниками (у формі Adv-ly) - professorially, bossily; 2) елементами адвербіальних конструкцій (in X style) - in chairpersonal style, (like a/an X) - like a lawyer delivering a charge, like a judgement at the bar; 3) елементами атрибутивних конструкцій - the lawyer’s inquisitory tone; a magisterial wave of the hand. Ситуативно-особистісна індексальність номінацій НВК є непрямою й здійснюється шляхом характеризації комуніканта вказанням на його 1) волевиявлення/ілокуцію - say with a decisive, no-doubt-about-it tone of the voice; glance warningly; 2) ставлення до співбесідника - look with the diminutive eyes; give a contemptuous shrug of the shoulders; smile frostily; 3) емоційний стан - eyes flash angrily, to say with venom; а також за допомогою описових конструкцій, що актуалізують у свідомості реципієнта інтенсивність, ініціативність, домінантність комунікативної дії індивіда, що претендує на вищий комунікативний статус у даній ситуації спілкування: Elaine screamed at him so loudly and so powerfully that he backed away a step, the smile slipping off his face [King].

Номінації НВК соціально-домінантного комуніканта характеризуються низькою кількістю структурних компонентів та мають невисокий рівень експресивності, що проявляється при описі як просодичного й кінесичного, так і проксемічного компонентів. Відповідно, номінації НВК ситуативно-домінантного індивіда є розгорнутими, деталізованими та інтенсифікованими за допомогою стилістичних прийомів.

У третьому розділі “Функціонування невербальних компонентів ситуації комунікативного домінування” виходимо з того, що при реалізації стосунків комунікативного домінування індивід виявляє свою домінантну позицію стосовно співбесідника як вербальними, так і невербальними засобами, тому основним принципом функціонування невербальних і вербальних компонентів у ситуації реалізації стосунків комунікативного домінування є принцип їх спільного використання. Спільно використовуватись з вербальними засобами здатні як просодичні та кінесичні, так і проксемічні комунікативні компоненти.

Використання невербальних компонентів у функції підтримки характерне для комунікативної поведінки соціально-домінантних індивідів. Їхні вербальні та невербальні дії одновекторно спрямовані на спонукання, що здатне супроводжуватися діями, які завдають шкоди позитивному іміджу адресата впливу. Соціально-домінантний комунікант має низьку потребу в укріпленні або підвищенні власної комунікативної позиції, що позначається на його невербальній комунікативній поведінці. Співбесідник приймає його “умови гри” та не потребує додаткового невербального та вербального впливу: The room clerk stiffened, straightening his shoulders. As he faced the cool grey eyes, which, effortlessly, seemed to bore into him, the clerk’s attitude changed from indifference to solicitous respect [Hailey].

Комунікативні дії ситуативно-домінантних комунікантів характеризуються відсутністю експліцитного спонукання на вербальному рівні та інтенсивним проявом спонукання та ликоприниження невербальними засобами. Це свідчить про виконання невербальними компонентами функції ідентифікації інтенційної спрямованості вербального повідомлення. У ситуації реалізації стосунків ситуативно-сконструйованого комунікативного домінування комунікант, не маючи можливості апелювати до свого соціального статусу як засобу впливу на адресата, вдається до міжособистісного маніпулювання. Рівень застосування невербальних компонентів у конструюванні стосунків ситуативного домінування є високим, так як інформація щодо міжособистісних стосунків між комунікантами, а також щодо їх установок та внутрішніх станів передається в основному по невербальним каналам: There was nothing serene about her as she sat on the edge of the bed, her mouth grim, her eyes scanning him like weapons, while he fiddled, hanging up his jacket, taking off his tie. “What is it, Allen?” [Shaw]

Автономне використання НВК у комунікативному акті соціально- та ситуативно-домінантними комунікантами зумовлене наступними чинниками: соціально-домінантний індивід керується чинниками нерелевантності та надлишковості вербального компонента, спираючись на власну більш високу соціально-рольову позицію, а ситуативно-домінантний комунікант, прагнучи занизити комунікативний статус співбесідника й тим досягти комунікативного домінування, навмисно завдає шкоди лицю адресата впливу, що призводить до комунікативного розузгодження. Він також застосовує ситуативні чинники, здатні наділити його домінантною роллю, та досягає домінантності за допомогою психоемоційного тиску на співбесідника. При автономному використанні НВК комунікант звертається тільки до кінесичного та проксемічного компонентів через те, що просодичні невербальні компоненти використовуються у взаємодії з вербальними засобами.

Невербальна поведінка соціально-домінантного комуніканта характеризується низьким ступенем експресивності щодо його комунікативних інтенцій та емоційного стану: Sometimes… I will hear her [the daughter] through with the silence of a stone, ... doing absolutely nothing and gazing at her all the while with a heavy expression that yields no flicker of emotion, forcing her to go on and on ... (although I look at her she might wonder if I hear her) as the smug, malevolent composure with which she enters crumbles away into terrified misgivings and she is left, at last, standing mute and exhausted, bereft of all her former confidence and determination [Heller].

У свою чергу ситуативно-домінантний комунікант схильний використовувати широкий спектр невербальних засобів для досягнення стосунків комунікативного домінування над співбесідником, причому НВК, що застосовуються ним у процесі створення таких стосунків, характеризуються високим рівнем експресивності: [While ordering us around] Gabriella was using the serious, authoritative, it-may-be painful-but-it’s-only-my-duty voice [Wiener].

Так як при визначенні статусної позиції індивіда невербальні засоби сприймаються як основоположні, то НВК, що використовуються людьми у ході взаємодії, інформуючи, повідомляючи співбесідника щодо якостей та станів агенту дії, є засадою для побудови певного образу індивіда у свідомості перцептора. Утворений образ здійснює у подальшому вплив на розгортання процесу комунікації, виконуючи тим самим і прагматичну функцію регуляції спілкування.

При створенні образу комунікативно-домінантного індивіда невербальні компоненти характеризують комуніканта як впевненого у собі, рішучого, ініціативного індивіда, що має певні повноваження для керування процесом комунікації та поведінкою свого комунікативного партнера: He eyeballed me again, up and down, as if I were a specimen of horseflesh. “How old are you? Thirty-fivish? I’d say you’re well past the half-way mark.” My neck felt tight in my collar [O’Neill]. Такі компоненти невербальної поведінки сприяють підтримці, укріпленню або підвищенню комунікативного статусу індивіда, автономно або спільно з вербальним висловленням формуючи образ комунікативно-домінантного індивіда та сприяючи здійсненню ним ефективного впливу на співбесідника.

Соціально- й ситуативно-домінантні індивіди активно регулюють та модифікують своє положення у просторі, причому модифікація проводиться як у горизонтальній, так і у вертикальній площині. Регуляція просторового контакту у вертикальній площині підкреслює вищий комунікативний статус індивіда стосовно співбесідника і, відповідно, не є характерною для комунікантів, що мають більш слабку позицію: “The less she moves around the better.” He stood up to show that the interview was over. The best man in the business had no time for idle talk [Shaw].

Регуляція просторового контакту у горизонтальній площині проявляється у зміні дистанції між партнерами, причому комунікативно-домінантний індивід схильний до зменшення дистанції: “Come on, girl. Take it!” Mike was pushing her hard. He was leaning towards her, fixing her with two hard bright eyes, and it was not easy for the daughter to resist him [Dahl].

Невербальна поведінка соціально-домінантних комунікантів обох статей характеризується ініціативністю та активністю. У ситуації соціально-зумовлених стосунків КД гендерні відмінності у невербальній комунікативній поведінці нівелюються. Вибір невербальних компонентів, що застосовуються при реалізації стосунків комунікативного домінування, має гендерну специфіку у разі ситуативного конструювання комунікантом стосунків КД. При співставленні з чоловічою невербальною комунікативною поведінкою у ситуації ситуативного конструювання стосунків КД у жіночій невербальній поведінці спостерігається тенденція 1) до пом’якшення вербального висловлювання з семантикою спонукання та/або нанесення шкоди позитивному іміджу адресата: “Mr. Wells, you’re outrageous! You read people’s minds, then you make them feel terrible.” But the warmth of her smile belied the reproof [Hailey], а також 2) до надлишкового застосування комунікативних зусиль, що проявляється при звертанні до проксемічного фактору: She came swiftly across the room, right up close to me where I was standing, and she dropped her head and looked down at me – the old look of a smile that wasn’t a smile, and the big grey eyes staring at me with their bright black centers. I knew I would do everything she said [Dahl].

Порівнявши характер та спрямованість невербальних та вербальних дій соціально- та ситуативно-домінантних комунікантів, ми дійшли висновку, що на застосування вербальних компонентів накладає відбиток соціальний статус комунікантів. Наявність вищого стосовно співбесідника соціального статусу у адресанта дозволяє йому застосовувати експліцитні спонукання; відсутність вищого стосовно співбесідника соціального статусу зумовлює імпліцитність вербального висловлення спонукання та здійснення впливу. Невербальними ж засобами і соціально-, й ситуативно-домінантні комуніканти користуються для передачі спонукання та здійснення ефективного комунікативного впливу. Проте соціально-домінантний комунікант застосовує НВК переважно як засіб підкріплення власної домінантної позиції, а для ситуативно-домінантного індивіда невербальні компоненти є основним інструментом конструювання стосунків домінування над співбесідником.

ВИСНОВКИ

Передумовами для здійснення комунікативного впливу є соціально-зумовлена або ситуативно надбана влада над співбесідником. Коли вплив здійснюється у межах соціальних відносин нерівності комунікантів, спостерігається соціально-зумовлене комунікативне домінування. У разі, якщо комуніканти знаходяться у горизонтальних соціальних відносинах, але вплив здійснюється внаслідок реалізації ситуативно надбаної одним з індивідів влади, має місце ситуативно-сконструйоване комунікативне домінування. Вплив, що його здійснює адресант, є комунікативним, тобто таким, що відбувається вербальними та/або невербальними засобами в рамках стратегії домінування. При цьому невербальні компоненти можуть застосовуватись як спільно з вербальними, так і автономно від них.

Для реалізації стосунків комунікативного домінування є характерним спільне функціонування невербальних та вербальних компонентів, які вступають у відносини квалітативної та/або квантитативної комплементарності. У разі квалітативної комплементарності має місце виконання невербальними компонентами функції підтримки або функції ідентифікації інтенційної спрямованості вербального висловлення. За умови квантитативної семантичної комплементарності невербальні засоби виконують функцію поглиблення значення вербального повідомлення.

Невербальні та вербальні комунікативні дії соціально-домінантних індивідів мають одновекторну інтенційну спрямованість в рамках тактик безпосереднього контролю – спонукання, що здатне супроводжуватись ликоприниженням, тому тут характерним є використання невербальних компонентів у функції підтримки вербального повідомлення. Комунікативні дії ситуативно-домінантних комунікантів характеризуються відсутністю експліцитного спонукання на вербальному рівні та інтенсивним проявом спонукання та ликоприниження на рівні невербальних засобів, що свідчить про виконання невербальними компонентами функції ідентифікації дійсної інтенційної спрямованості вербального повідомлення. Використання невербальних засобів у функції поглиблення значення вербального повідомлення притаманне комунікативній поведінці як соціально-, так і ситуативно-домінантних індивідів.

Спираючись на власну більш високу соціально-рольову позицію, соціально-домінантний індивід автономно використовує НВК, керуючись факторами нерелевантності та надлишковості застосування вербального компонента. Ситуативно-домінантний комунікант, прагнучи занизити комунікативний статус співбесідника та тим досягти комунікативного домінування, автономно використовує НВК з метою навмисного порушення комунікативного узгодження та завдання шкоди лицю співбесідника.

Серед номінацій, що застосовуються для мовної репрезентації невербальних компонентів комунікативної поведінки домінантних індивідів, виділено “лексичний каркас”. Його становить сукупність ключових мовних одиниць, що характерні для номінації компонентів невербальної поведінки як соціально-, так і ситуативно-домінантних комунікантів та мають потенційну здатність комбінуватися з іншими лексичними одиницями для опису невербальної поведінки домінантних комунікантів. Лексичний каркас представлено 3 групами ключових дієслів та 2 групами ключових іменників, які виділені за критерієм об’єкту опису – застосовуються для номінацій просодичних, кінесичних та просодичних компонентів комунікації. Ключові одиниці, що входять до лексичного каркасу, не є маркованими за інтенсивністю та експресивністю.

Через низьку потребу в укріпленні або підвищенні власної комунікативної позиції для номінацій НВК соціально-домінантного комуніканта характерна низька кількість структурних компонентів та невисокий рівень експресивності. У свою чергу, при ситуативному конструюванні стосунків комунікативного домінування між індивідами, коли невербальні комунікативні дії несуть основне комунікативне навантаження, номінації НВК ситуативно-домінантного комуніканта представляють собою розгорнуті деталізовані інтенсифіковані за допомогою стилістичних засобів одиниці відображення невербальних компонентів.

НВК здатні ідентифікувати комунікативний статус індивідів стосовно одне одного, що вказує на наявність паралінгвістичного соціального дейксису у комунікації. Поведінка комуніканта зі зверхнім статусом стосовно співбесідника відзначається підкресленням асиметрії у спілкуванні, застосуванням інтенсивних, ініціативних, іноді ликопринижуючих комунікативних дій. Невербальні компоненти, що використовуються у соціально-дейктичній функції, є базою для побудови образу комунікативно-домінантного індивіда у свідомості адресата впливу. Створений образ здійснює у подальшому вплив на розгортання комунікативного процесу, виконуючи тим самим і прагматичну функцію регуляції процесу спілкування.

Встановлено існування гендерної специфіки у виборі невербальних компонентів, що застосовуються комунікантом під час ситуативного конструювання стосунків комунікативного домінування. У співставленні з чоловіками, жінки-комуніканти діють, керуючись принципами надлишковості комунікативних зусиль та пом’якшення вербального висловлювання. У ситуації соціально-зумовлених стосунків КД гендерні відмінності у невербальній комунікативній поведінці нівелюються. Невербальна поведінка соціально-домінантних комунікантів обох статей характеризується ініціативністю та активністю.

Проведене дослідження відкриває перспективу подальшого аналізу невербальних складових діалогічного дискурсу. Доцільним є спрямування розробок на вивчення залежності використання невербальних компонентів від віку, національної приналежності комунікантів. Дослідження перспективне в плані проведення аналізу міжкультурних особливостей взаємодії невербальних та вербальних компонентів у ситуації здійснення ефективного комунікативного впливу, а також