Інститут проблем виховання АПН України

Білецька Ірина Олександрівна

УДК 37. 034

ВИХОВАННЯ ЦІННОСТІ ІНШОЇ ЛЮДИНИ В МОЛОДШИХ ПІДЛІТКІВ У ПРОЦЕСІ РОЗВ’ЯЗУВАННЯ
МОРАЛЬНИХ ЗАДАЧ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2004

Дисертацією

є рукопис.

Робота виконана

в Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини, Міністерство освіти і науки України, м. Умань.

Науковий керівник:

доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України

Бех Іван Дмитрович,

Інститут проблем виховання АПН України, директор, м. Київ.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор

Сметанський Микола Іванович,

Вінницький державний педагогічний університет імені М. Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Киричок Віра Андріївна,

Інститут проблем виховання АПН України.

Провідна

установа Полтавський державний педагогічний університет імені В.Короленка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Полтава.

Захист відбудеться “25” травня 2004 року о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “21” квітня 2004 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Ускладненість соціально-економічних суперечностей, зміни суспільної свідомості посилюють вимоги до процесу виховання особистості, формування у неї системи ціннісних орієнтацій. За цих умов дедалі більшого значення набуває здатність людини до нестандартних рішень, своєрідність її активного входження до природного та соціокультурного середовища, що стає можливим завдяки вмінню розв’язувати різноманітні задачі морального змісту.

Виключного значення ця проблема набуває для учнів підліткового віку, що зумовлюється їх віковими та психологічними особливостями, появою інтересу до свого внутрішнього світу, до переживань, пов’язаних з моральними і соціальними проблемами. Це призводить до формування самосвідомості і самооцінки особистості, створення підґрунтя для виховання такої особистісної цінності, як цінність іншої людини.

Виховання в учнів цінності іншої людини у процесі розв’язування ними моральних задач як педагогічна проблема до останнього часу безпосередньо не була предметом спеціальних досліджень.

Загальні проблеми морального виховання вивчали Л.М.Архангельський, Б.С.Братусь, В.А.Киричок, Т.М.Куриленко, І.С.Мар’єнко, Л.І.Рувінський, К.І.Чорна.

Зміст понять “цінності” і ”ціннісні орієнтації” розглядався у філософському (В.О.Василенко, І.А.Зязюн, М.С.Каган, В.Г.Кремень, Л.В.Столович, М.Шелер), психологічному (К.О.Абульханова-Славська, Л.С.Виготський, І.С.Кон, О.М.Леонтьєв), та педагогічному (Т.В.Бутківська, О.І.Вишневський, І.О.Дубровіна, В.П.Струманський, О.В.Сухомлинська та інші) аспектах.

Проблема особистісно орієнтованого виховання знайшла відображення в працях І.Д.Беха, В.О.Білоусової, А.М.Бойко, О.Л.Кононко, В.Г.Кузя, В.М.Оржеховської та ін.

Для обґрунтування теоретичних основ розв’язування моральних задач молодшими підлітками важливе значення мають дослідження психологів (Г.О.Балл, Л.В.Виготський, Г.С.Костюк, В.М.Мясищев, Л.Ф.Спірін), педагогів (А.Й.Сиротенко, М.В.Левківський, М.І.Сметанський). Розробку положень про механізми набуття людиною певних особистісних цінностей стосовно предметного і соціального довкілля та самої себе, як основи її особистісного розвитку, що має передувати створенню теорії і технології розв’язання моральних задач, здійснив В.М.Мясищев.

Оцінку ставлень дитини до самої себе, зміст образу “Я”, Я-концепції, яка утворює ядро людської особистості як регулятора її поведінки і діяльності, досліджували Б.Г.Ананьєв, Н.І.Непомняща. Найближче до визначення педагогічних засад розв’язування моральних задач підійшов І.Д.Бех, який у своїх працях наголошував на ролі спілкування, емоційних переживань, аргументації у процесі їх вирішення.

Поряд з тим, на сьогодні ще немає розгорнутої системи уявлень про впровадження моральних задач у процес виховання в учнів цінності іншої людини. Не вивчалися педагогічні умови розв’язування задач учнями молодшого підліткового віку, що є особливо сенситивним для формування особистості та образу “Я”. Тому процес виховання цінності іншої людини в молодших підлітків під час розв’язування ними моральних задач у позаурочній діяльності потребує відповідного теоретичного та експериментального обґрунтування, що зумовлюється відсутністю спеціальних педагогічних досліджень означеної проблеми.

Актуальність цієї проблеми, її виключно важливе значення для теорії і практики виховання обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Виховання цінності іншої людини в молодших підлітків у процесі розв’язування моральних задач”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є частиною комплексної теми кафедри педагогіки Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини “Удосконалення навчально-виховного процесу в середній та вищій школі” і виконане в рамках держбюджетної теми “Формування в майбутнього вчителя гуманістичного світогляду” (державний реєстраційний номер 0100U000318) на замовлення Міністерства освіти і науки України. Тема дослідження затверджена на засіданні вченої ради Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (протокол № від 25 грудня 2001 року) та скоординована Радою з координації наукових досліджень Академії педагогічних наук України в галузі педагогіки та психології (протокол № 1 від 29 січня 2002 року).

Об’єкт дослідження – процес виховання цінності іншої людини в молодших підлітків.

Предмет дослідження – педагогічні умови та технологія виховання цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку під час розв’язування моральних задач у позаурочній діяльності.

Мета роботи полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов і технології виховання цінності іншої людини в молодших підлітків у процесі розв’язування моральних задач.

Гіпотеза дисертаційного дослідження полягає в тому, що:

– ефективність виховання цінності іншої людини в молодших підлітків значною мірою визначається їх здатністю розв’язувати сумісно з вихователем моральні задачі, що розглядаються як задачі на взаємостосунки, на особистісний вибір;

– системоутворюючим видом життєдіяльності молодших підлітків у процесі виховання цінності іншої людини є таке мовленнєве спілкування, що кваліфікується як педагогічний діалог;

– технологія розв’язування моральних задач молодшими підлітками з метою засвоєння ними цінності іншої людини спиратиметься на врахування психологічних особливостей учнів молодшого підліткового віку, взаємопов’язане включення в педагогічний процес їх пізнавальної, емоційної і вольової сфери.

Для досягнення мети і перевірки висунутої гіпотези у дослідженні вирішуються такі завдання:

1. Розкрити сутність, структуру й особливості виховання цінності іншої людини та роль і місце спілкування у процесі розв’язування моральних задач молодшими підлітками.

2. Виділити психолого-педагогічні закономірності розв’язування моральних задач особистістю в молодшому підлітковому віці й розробити на цій основі структурно-функціональну модель.

3. Обґрунтувати технологію виховання цінності іншої людини в молодших підлітків під час розв’язування моральних задач у позаурочній діяльності.

4. Сформулювати педагогічні умови процесу виховання цінності іншої людини в молодших підлітків у процесі розв’язування моральних задач.

Методологічною і теоретичною основою дослідження є положення філософської та психолого-педагогічної науки про соціальну сутність особистості, її цінності й ціннісні орієнтації (С.І.Архангельський, Л.П.Буєва, Ш.І.Ганелін, М.В.Дьомін, М.С.Каган, А.Маслоу, С.Л.Рубінштейн та ін.), погляди на дитину як на суб’єкт діяльності та спілкування (К.О.Абульханова-Славська, О.В.Киричук, В.Г.Кремень, О.В.Мудрик, О.В.Сухомлинська та ін.), про механізми трансформації суспільних цінностей в особистісні надбання (І.Д.Бех, Б.Т.Лихачов, І.С.Мар’єнко, Р.С.Немов), сучасні концепції виховання; Закон України “Про загальну середню освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті.

Методи дослідження. У процесі дослідження було застосовано комплекс методів, що забезпечують системне вивчення технології виховання цінності іншої людини в молодших підлітків під час розв’язування моральних задач, а саме:

– теоретичні – теоретико-критичний аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, а також порівняння, систематизація, узагальнення здобутої інформації з метою вивчення сутності, структури та особливостей виховання цінності іншої людини в молодших підлітків, розкриття механізму застосування методу розв’язання моральних задач у вихованні особистісних цінностей;

– емпіричні – методи масового збирання емпіричного матеріалу (анкетування, бесіди, інтерв’ю), спостереження за виховним процесом, позаурочною діяльністю з метою обґрунтування висновків про ефективність використання методу розв’язування моральних задач у вихованні цінності іншої людини в молодших підлітків, експертної оцінки та незалежних характеристик (досліджувався реальний стан сформованості в учнів молодшого підліткового віку цінності іншої людини на констатуючому та формуючому етапах експериментальної роботи);

– педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий), статистичні методи обробки експериментальних даних тощо (перевірялись, обґрунтовувались теоретичні прогнози, вивчалась ефективність застосування методу розв’язування моральних задач для виховання цінності іншої людини в молодших підлітків).

Експериментальна база дослідження. Експериментальні дослідження проводились на базі загальноосвітніх шкіл № , 3, 8 м. Умані, Іванівської ЗОШ, Родниківської ЗОШ, Ладижинської ЗОШ Уманського району Черкаської області, Червоноармійської ЗОШ, Малокоровинецької ЗОШ, Тютюнниківської ЗОШ Житомирської області. На різних етапах дослідження в експериментальній роботі було задіяно 713 учнів міських та сільських шкіл.

Дослідження проводилось протягом 1999-2003 років та охоплювало декілька етапів науково-педагогічного пошуку.

На першому етапі (1999-2000 рр.) вивчався стан досліджуваної проблеми у філософській, соціологічній, психологічній, педагогічній літературі. Визначались вихідні методологічні та теоретичні положення. Обґрунтовувалися об’єкт, предмет, мета дослідження, конкретизувалися його завдання, була сформульована робоча гіпотеза.

На другому етапі (2000-2001 рр.) здійснювався теоретичний аналіз традиційних методів морального виховання, обґрунтовувалась сутність розв’язування моральної задачі як інноваційного методу виховання в учнів цінності іншої людини, розроблялася структурно-функціональна модель розв’язування молодшими підлітками моральних задач з метою виховання в них цінності іншої людини.

На третьому етапі (2001-2003 рр.) розроблялася технологія розв’язування молодшими підлітками моральних задач у позаурочній діяльності з метою виховання у них цінності іншої людини, проводилась дослідно-експериментальна робота відповідно до наперед розробленої методики дослідження, систематизувалися і узагальнювалися результати, отримані у процесі теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи, формулювалися загальні висновки.

Наукова новизна дослідження: вперше науково обґрунтовано: структурно-функціональну модель розв’язування моральної задачі молодшими підлітками з метою виховання в них цінності іншої людини, методику діагностування особистісної якості “цінність іншої людини”, технологію формування цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку в процесі розв’язування моральних задач.

Теоретичне значення дослідження полягає в уточненні етичного поняття “цінність іншої людини”, розкритті його сутності, структури та особливостей виховання в молодших підлітків, теоретичному обґрунтуванні ролі методу розв’язування моральної задачі у вихованні цінності іншої людини; розкритті логіки та виявленні педагогічних умов, які впливають на ефективність виховання особистісної якості “цінність іншої людини” в учнів молодшого підліткового віку під час розв’язування ними моральних задач у позаурочній діяльності.

Практична значущість роботи полягає в тому, що її результати розширюють наукове поле методів морального виховання. Розроблено методику діагностування проявів цінності іншої людини, апробовано модель розв’язування молодшими підлітками моральних задач. Визначена та обґрунтована методика розв’язування моральних задач з метою виховання цінності іншої людини в молодших підлітків сприяє цілеспрямованому та ефективному управлінню виховним процесом у загальноосвітніх навчальних закладах на засадах особистісно орієнтованих технологій.

Здобуті емпіричні дані та висновки слугують науково-методичними рекомендаціями для класних керівників, педагогів-організаторів, соціальних педагогів, а також викладачів і студентів педагогічних навчальних закладів та системи післядипломної освіти в аспекті вдосконалення викладання методики виховної роботи, ознайомлення студентів з інноваційними технологіями виховання цінності іншої людини у школярів молодшого підліткового віку.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних теоретичних положень; застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних його меті і завданням; репрезентативністю вибірки; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів, позитивними даними апробації основних положень дослідження в практиці позаурочної виховної діяльності загальноосвітніх шкіл.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідались автором та обговорювались на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Культура і екологія юнацтва” (Хмельницький, 1996), “Українська національна ідея: витоки і сьогодення” (Умань, 1999), “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (Київ, 2000), “Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості” (Київ, 2001), “Навчально-виховний комплекс “Школа-дошкільний навчальний заклад” – новий тип установ дошкільної освіти” (Умань, 2002), ”До витоків становлення української педагогічної науки” (Умань, 2002); на засіданнях кафедри педагогіки Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини, лабораторії морально-етичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, на семінарах і методичних об’єднаннях класних керівників загальноосвітніх шкіл м.Умані, Уманського району Черкаської області, Червоноармійського та Чуднівського районів Житомирської області та через публікацію наукових робіт, у яких відображено основні теоретичні і практичні положення дисертації.

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в роботу низки загальноосвітніх шкіл міста Умані, Уманського району Черкаської області, Червоноармійського й Чуднівського районів Житомирської області (довідки про впровадження № від 29.10.2003 р., № від 24.09.2003 р., № від 1.10.2003 р., № від 25.09.2003 р.).

Публікації. Основний зміст і результати дисертації висвітлені в 11 одноосібних публікаціях автора, з них 10 у фахових виданнях, затверджених ВАК України як наукові видання щодо публікації основного змісту дисертаційного дослідження.

Структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків, списку використаних джерел з 206 найменувань. Загальний обсяг становить 219 сторінок друкованого тексту, з них 177 сторінок основного тексту. Робота містить 5 рисунків, 7 таблиць, 6 додатків на 26 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір теми дослідження, розкривається її актуальність, визначається об’єкт, предмет, мета та завдання, висвітлюється теоретико-методологічна основа, наукова новизна, практичне значення роботи, достовірність і апробація здобутих результатів.

У першому розділі “Виховання цінності іншої людини в школярів як соціально-педагогічна проблема” в трьох підрозділах розглядаються підходи до трактування категорій “цінність”, ”ціннісні орієнтації, ”особистісні цінності” та ”цінність іншої людини”, аналізується вплив різних методів виховання на формування цінності іншої людини, обґрунтовується сутність розв’язування моральної задачі як інноваційного методу виховання цінності іншої людини.

Сучасна пізнавальна ситуація у сфері розуміння суті понять “цінність”, ”ціннісні орієнтації”, ”особистісні цінності” характеризується різними підходами до їх трактування, оскільки категорія цінності – одна з центральних у сучасному гуманістичному знанні і є сферою інтересів філософів, психологів, мистецтвознавців, педагогів, теологів тощо.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури переконує в тому, що цінність є складним комплексним утворенням, яке міститься в пізнавальних структурах, процесах соціального життя і культури, світогляді людини. Ми виділяємо три основні підходи до розгляду цієї проблеми: як соціальної (Т.В.Бутківська), як педагогічної (О.І.Вишневський, П.Р.Ігнатенко, В.П.Струманський), як психологічної (В.Г.Анісімов,).

Складна природа цінностей зумовила й різні підходи до їх класифікації (В.А.Василенко, О.Г.Дробницький, А.Г.Здравомислов, В.В.Момов, В.Я.Ядов та ін.). Ми погоджуємося з думкою тих науковців, які розглядають духовні вартості як ієрархічну систему ідеалів, цілей та понять, репрезентують її п’ятьма сферами функціонування цінностей: абсолютні вічні (загальнолюдські), національні (культурно-національні), громадянські (суспільні), сімейні та вартості особистого життя.

Особистісні цінності складають внутрішній стрижень особистості. Це психологічне новоутворення, що відображає найбільш безпосередньо значущу для суб’єкта узагальнену сферу довкілля, через ставлення до якої він виділяє, усвідомлює і утверджує себе, своє “Я”, і в результаті цього ця сфера стає простором його життєдіяльності (І.Д.Бех).

Процес формування особистісних цінностей є фундаментом розвитку і становлення людини. Система цих цінностей виконує функцію організації життєдіяльності особистості. Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури дав змогу розкрити сутність, структуру й особливості виховання цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку.

В умовах гуманістичного виховання цінність особистості іншої людини як феномен індивідуальної свідомості розглядається нами як особлива цінність, що є системою установок, мотивів, потреб, поглядів і переконань, в основі яких лежать принципи ціннісного ставлення до інших людей, які проявляються в активно-діяльному ставленні до людей і ґрунтується на визнанні людини як найвищої цінності. Основними складовими цінності особистості іншої людини, які органічно поєднуються і вступають в тісну взаємодію, є: доброта, відповідальність, справедливість, повага людської гідності, людяність, миролюбність, милосердя.

Підлітковий вік, як і будь-який віковий період, характеризується зміною соціальної ситуації розвитку, провідної діяльності, а також новоутворенням – виникнення почуття дорослості. Це почуття відображається не лише як суб’єктивне переживання, яке засвідчує нову якість у ставленні підлітка до самого себе, але й нове ставлення до інших людей. На цьому віковому етапі у школярів виникає інтерес до свого внутрішнього світу, до переживань, пов’язаних з моральними питаннями і нормами, відбувається ріст самосвідомості та формування самооцінки, що безперечно створює умови для розвитку особистісних цінностей.

Ефективність формування цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку значною мірою залежить від тих методів, які застосовуються для її виховання. Аналіз різних класифікацій методів дає підстави стверджувати, що їх переважна частина зводиться до методів зовнішнього впливу педагога на вихованців. Серед закономірностей, які визначають вибір методів виховання, на думку більшості авторів проаналізованих праць, на першому місці знаходиться їх відповідність вимогам суспільства і цілям виховання. У практичній діяльності педагогів домінуючими й переважаючими є методи словесно-інформаційного характеру та методи заохочення й покарання, які у своєму арсеналі не мають засобів, що зумовлюють досягнення достатнього рівня внутрішньої активності та діяльності самого вихованця, орієнтують вихованця на те, що він має оволодіти певною сукупністю якостей. Звідси й спрямованість основних виховних впливів, за яких учень психологічно зорієнтований на самого себе лише в контексті діяльності педагога. Виховання ж цінності іншої людини досягає тоді мети, коли спрямовується на власну діяльність дитини, що розгортається під дією педагогічних впливів, і перетворює її в суб’єкт такої діяльності. Це можливе за умови, якщо система виховних впливів проектується з максимальним урахуванням психологічних закономірностей і особливостей дитини в певному віковому періоді її розвитку. Ця проблема знаходить своє вирішення, як засвідчили результати нашого дослідження, завдяки включенню вихованця в процес розв’язування моральних задач. Цей метод поєднує у собі новітні ідеї педагогічної та вікової психології щодо джерел, рушійних сил та закономірностей розвитку підростаючої особистості.

На відміну від традиційних способів, метод розв’язування моральних задач створює природну необхідність у особистості приймати рішення самостійно, розвиваючи внутрішню потребу моральної поведінки без зовнішнього примусу, а також забезпечує таку операційну систему впливів, яка робить виховний процес достатньо керованим і прогнозованим. Аналізуючи мотиви своєї поведінки, школяр дотримується обміркованих дій, тобто, вдаючись до самоаналізу, розв’язує певну моральну задачу, а це, насамперед, створює міцне підґрунтя для усвідомлення цінності іншої людини за будь-яких життєвих обставин.

У роботі з’ясовується загальне значення поняття “задача”, його характеристика, складові, пропонується класифікація моральних задач. Незважаючи на різноманітність конкретних підходів до визначення цього терміну, їх можна об’єднати в дві групи в залежності від того, до якого виду діяльності застосовується це поняття: 1) під задачею мають на увазі певний вид зовнішньої ситуації діяльності, який може бути проаналізований і описаний у відриві від суб’єкта; 2) задача розглядається як суб’єктивне психолого-педагогічне відображення тієї зовнішньої ситуації, в якій розгортається діяльність суб’єкта, а її постановка виступає як процес визначення мети передбачуваної дії (О.М.Леонтьєв).

У ряді педагогічних досліджень Ю.Н.Кулюткіна, О.Н.Лутошкіна, О.С.Богданової, Т.Є.Конникової, Л.І.Новикової, В.І.Петрової, Є.П.Сорокіна та іншими пропонуються різноманітні класифікації задач. Нами визначені такі типи моральних задач для молодших підлітків: задачі на вибір способу поведінки; задачі на вибір стилю поведінки під ”тиском середовища”; задачі на вибір стратегії життя; задачі на зростання самостійності; задачі на взаємостосунки у сім’ї; задачі на стимулювання самовиховання; задачі на створення ситуації успіху; задачі на вияв докору сумління; задачі на пряв самокритики; задачі на прояв витримки і ввічливості; задачі на прояв довіри; задачі на переживання своєї провини; задачі на прояв відповідальності; задачі на вияв свого ставлення до людини.

Моральні задачі відповідають наступним вимогам: а) виникають в реальній життєвій практиці дитини як унікальні, суб’єктивно нові, що не відтворюють у точності жодну з ситуацій, які раніше відбувалися в її досвіді; б) не мають переліку формальних рішень, який міг би бути запропонований вихованцю педагогом. За таких підходів морального виховання дитина сама для себе формулює такі задачі як особистісні; в) емоційно-оцінне ставлення школяра до свого стану і стану інших людей, включених у проблемну ситуацію, виступає як своєрідний критерій для вибору рішення з ряду альтернатив. Оскільки моральні особистісні задачі не мають готового переліку дій “за правилом”, весь педагогічний процес будується так, щоб дитина могла знайти загальні принципи вирішення морально-етичних проблем і способи втілення рішень у конкретній позитивній поведінці.

У другому розділі “Педагогічні умови виховання цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку в процесі розв’язування моральних задач” у трьох підрозділах розкривається технологія формування особистісних цінностей молодших підлітків у процесі розв’язування моральних задач, визначається вплив виховуючого спілкування як провідного виду життєдіяльності молодших підлітків на ефективність їх розв’язування, аналізуються результати дослідно-експериментальної роботи.

Ефективність процесу формування цінності іншої людини в молодших підлітків зростає при введенні у виховну дію моральних задач, що передбачає створення спеціального проекту спільної діяльності педагога й вихованця. На підставі наукового уявлення про моральну задачу, її характеристики та особливості розв’язування молодшими підлітками в роботі визначено її структуру, яка дозволяє логічно описати процес її розв’язування, а також обґрунтовано структурно-функціональну модель вирішення задач такого типу. При створенні моделі ми виходили з того, що для досягнення певної мети особистісну задачу мусять вирішувати спільно вихователь і вихованець. При цьому вихователь як суб’єкт дії, спрямовуючи свою діяльність на вихованців як на об’єкт дії, викликає в них відповідну емоційно-інтелектуальну активність, що веде до розв’язування задачі з метою формування цінності іншої людини, а тому вони є одночасно і суб’єктами власного виховання.

В загальному процес розв’язування моральних задач включає в себе три основні етапи: 1) аналітичний етап, який починається з аналізу та оцінки ситуації, що склалася, й закінчується формуванням самої задачі, що підлягає розв’язуванню; 2) конструктивний етап, коли плануються способи розв’язування вже поставленої задачі, розробляється конкретний проект цього рішення; 3) виконавчий етап, що пов’язаний із реалізацією задуму, з практичним втіленням розробленого “проекту”.

У своїй сукупності названі етапи утворюють процесуальну структуру розв’язування, тобто своєрідний “цикл” діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Структурно-функціональна модель процесу розв’язування
моральної задачі

Перший етап розробки рішень – це сама постановка конкретної задачі, яка підлягає розв’язуванню, де головне – наявність певної проблемної ситуації (С.Л.Рубінштейн, О.М.Матюшкін). Оскільки задачі виникають не самовільно, за суб’єктивним бажанням людини, а в діяльності, то процес досягнення мети здійснюється підлітком завжди в певних, об’єктивних умовах, сукупність яких утворює певну ситуацію діяльності.

Після того, як проблемна ситуація проаналізована й задача поставлена, починається другий етап розв’язування – етап обґрунтування способів і засобів педагогічного впливу, досить ефективних для досягнення мети в умовах, що склалися. Це вже власне конструктивний етап діяльності вчителя. На етапі розробки способів вирішення задачі учень за допомогою вчителя нібито заздалегідь “програє” ті реальні ситуації, в які він потрапив. Методичний проект, який створюється з боку вчителя на цьому етапі, включає в себе як предметний зміст майбутньої діяльності учнів, так і її форму.

Заключний етап розв’язування моральної задачі – це етап практичної реалізації запланованого, який характеризується безпосередньою взаємодією вчителя й учнів, організацією життєдіяльності школярів, під час якої формуються їхні ціннісні відносини, засвоюються цінності іншої людини.

Повне розгортання моральної задачі, як підтверджують результати дослідження, відбувається тоді, коли вона виступає в гранично ускладнених умовах, тобто коли вимога, що висувається, повністю не приймається окремим вихованцем або групою, в результаті чого відбувається порушення їх спільної діяльності. З врахуванням цього і на основі теоретико-методологічних положень, обґрунтованих І.Д.Бехом, в роботі розкривається технологія розв’язування моральної задачі, основними характеристиками якої виділено конкретні кроки, що включають у себе: мету дії, тактику дії, спрямованість дії, зміст дії, спосіб пред’явлення та умови здійснення дії, а також характер реагування об’єкта діяльності.

Системоутворюючим видом життєдіяльності молодших підлітків, як показали дослідження О.М.Коберника, Я.Л.Коломинського, Б.Ф.Ломова, О.В.Мудрика, Л.І.Новикової та інших науковців, є спілкування. Потреба в спілкуванні учнів молодшого підліткового віку тісно пов’язана з необхідністю у взаєморозумінні, в емоційному співпереживанні, так як за цих умов стає можливим формування адекватної само- і взаємооцінки. Прагнення вихованця задовольнити потребу в спілкуванні надає можливість педагогу спрямовано впливати на формування його особистості й, зокрема, на виховання у нього цінності іншої людини, яка робить його не тільки здатним жити серед людей, спілкуватися з ними, а піднятись у своїй поведінці до принципів гуманістичної моралі. Проте, як свідчать наші дослідження, учні 5–7 класів віддають перевагу спілкуванню з однолітками, адже саме це середовище для них є найбільш доцільним для самоствердження.

Ключовою педагогічною умовою виховання у молодших підлітків цінності іншої людини під час розв’язування ними різноманітних моральних задач є спілкування за суб’єкт-суб’єктною схемою. Воно забезпечує найбільший виховний вплив на дітей цієї вікової групи тоді, коли базується на гуманістичних принципах і ціннісному сприйнятті іншого, а різноманітні моральні дилеми вирішуються шляхом діалогу. У роботі розкривається методика застосування виховуючого діалогу у вихованні цінності іншої людини.

У ході нашого дослідження ми ставили завдання здобути об’єктивні дані про ефективність виховання цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку в процесі застосування методу розв’язування моральних задач шляхом діагностики сформованості цієї цінності. Мета експериментальної методики полягала у перевірці гіпотези: ефективність процесу виховання цінності іншої людини суттєво підвищиться завдяки включенню у виховну діяльність методу розв’язування моральних задач.

Перший етап експериментальної роботи передбачав вивчення сформованості цінності іншої людини в учнів 5, 6, 7 класів. На другому етапі здійснювалась практична реалізація експериментальної методики, основними завданнями якої були: перевірити можливість послідовного та цілеспрямованого педагогічного впливу на процес виховання цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку за допомогою методу розв’язування моральних задач під час організації позаурочної виховної діяльності; виявити педагогічні умови, які ефективніше впливатимуть на формування такої особистісної цінності молодших підлітків, як цінність іншої людини.

На третьому етапі вивчався вплив експериментальної методики на підвищення рівня сформованості цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку.

Для виявлення конкретних рівнів сформованості досліджуваної цінності нами були розроблені певні критерії, характерологічні особливості яких служили показниками визначених рівнів. Логіка побудови вимірного апарату, що застосовувався нами у процесі вивчення рівня сформованості цінності іншої людини, полягає в наступному: 1) визначення загального критерію; 2) вичленення в ньому ознак, що виступають критеріями більш часткового порядку; 3) виділення показників, що достатньою мірою характеризують критерії сформованості цінності іншої людини в молодших підлітків.

У зв’язку з зазначеним, нами виділено й обґрунтовано три наступні критерії:
1. Понятійний критерій. 2. Емоційно-оціночний критерій. 3. Поведінковий критерій.
З урахуванням розбіжностей морального розвитку молодших підлітків за наведеними критеріями були визначені три рівні сформованості в них цінності особистості іншої людини: індиферентно-репродуктивний (незначні знання змісту цінності іншої людини і правил поведінки відповідно неї; емоційна індиферентність сприймання; невідповідність умінь та навичок наявним знанням, репродуктивний характер діяльності), емоційно-усвідомлений (наявність відносно високого діапазону знань про цінність іншої людини, які є недостатньо стійкими, не усвідомленими на особистісному рівні, емоційне ставлення формується на інтуїтивному рівні; нездатність адекватно сприймати емоційний стан іншого) та активно-творчий (досить повні і глибокі знання про цінність іншої людини, самостійні оцінні судження, емоційні та поведінкові реакції адекватні, яскраво виражені емпатійні якості).

Для фіксації прояву цінності іншої людини в дітей молодшого підліткового віку нами був застосований метод незалежних характеристик та експертної оцінки.

Результати діагностування засвідчили, що основна маса школярів молодшого підліткового віку знаходиться на середньому рівні (65,6%) сформованості цінності іншої людини. Тільки незначна кількість учнів (18,4%) має активно творчий рівень сформованості цінності іншої людини з наявністю стійкого досвіду гуманної поведінки, прагненням до регуляції та організації гуманістично спрямованої діяльності і поведінки інших людей. До учнів з індиферентним ставленням до інших людей належать молодші підлітки з низьким рівнем сформованості цінності особистості людини (16,0%). Нами визначена загальна тенденція до зростання значущості цінності особистості іншої людини в школярів молодшого підліткового віку з класу в клас у школах сільської та міської місцевості.

Організовуючи формуючий етап експерименту, ми визначили конкретні класи, налагодили контакти з учителями, ознайомили їх з метою і завданнями експериментальної роботи. Педагогам були запропоновані розроблені нами методичні рекомендації щодо впровадження методу розв’язування моральних задач у виховний процес з метою виховання в учнів цінності іншої людини у позаурочній діяльності.

Дослідження проблеми формування в молодших підлітків досвіду розв’язання моральних задач засвідчило, що в звичайних умовах дитячого буття нерідко спостерігаються розбіжності між правильним вербальним відтворенням моральних знань і реальною поведінкою. Для активізації цієї сторони виховного процесу однією з форм реалізації означеного завдання було визначено спеціальний тренінг, під час якого учні вчились самостійно аналізувати та усувати причини своїх труднощів, глибше пізнавати себе, однокласників і тим самим набували певного досвіду їх вирішення. У нашому дослідженні тренінгові заняття спрямовувались на культивування в молодших підлітків такого фундаментального для їх морального розвитку новоутворення, як здібність цінувати особистість людини.

Враховуючи вікові особливості дітей молодшого підліткового віку, а також той факт, що значний масив теоретичних знань учні здобували під час проведення спеціальних бесід, виховних годин, важлива роль у реалізації завдань тренінгу відводилась різноманітним ігровим методикам, вправам, прийомам у процесі яких учні вчилися прислуховуватись, приглядатись до іншої людини, розуміти, відкликатись на її проблеми, формувалась доброзичливість, щирість, увага, співчуття, що становить змістову основу цінності людської особистості.

У результаті формуючого експерименту сталися значні зміни у відсотковому розподілі учнів за рівнями сформованості цінності іншої людини: значно знизилися низький та середній рівні, а високий – підвищився (див. табл. 1). Дані діагностування свідчать про те, що, починаючи з п’ятого класу, кількість учнів з низьким рівнем сформованості даної цінності постійно зменшується (5 клас – на 5,7%, 6 клас – на 6,4%, 7 клас – на 3,2%). У всіх класах також понизився середній рівень (5 і 6 класи – на 1,8%, 7 клас – на 6,5%). По висхідній зростав високий рівень (5 клас – на 7,5%, 6 клас – на 8,2%, 7 клас – на 9,1%).

Такі позитивні зміни пояснюються сприятливим впливом запропонованої нами технології розв’язування різноманітних моральних задач особистісно орієнтованого характеру з метою виховання цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку. У п’ятому класі низький рівень знизився з 18,3% до 12,6%. Наявність низького рівня у 5 і 6 класах вказує на недостатність в учнів цього віку знань, що стосуються даного феномену, досвіду міжособистісного спілкування та вмінь проявляти складові цінності іншої людини в добротворчій діяльності.

Таблиця 1

Порівняльна характеристика рівнів сформованості цінності іншої людини

в учнів 5-7 класів

Класи | Кількість

учнів | Рівні

На початку експерименту | В кінці експерименту

низький | середній | високий | низький | середній | високий

Абс | % | Абс | % | Абс | % | Абс | % | Абс | % | Абс | %

5 | 58 | 11 | 18,3 | 37 | 63,8 | 10 | 17,9 | 7 | 12,6 | 36 | 62,0 | 15 | 25,4

6 | 57 | 10 | 17,9 | 38 | 63,2 | 11 | 18,9 | 6 | 11,5 | 35 | 61,4 | 16 | 27,1

7 | 61 | 8 | 13,6 | 41 | 67,2 | 12 | 19,7 | 6 | 10,4 | 37 | 60,7 | 18 | 28,9

Разом | 176 | 29 | 16,5 | 114 | 68,8 | 33 | 18,7 | 19 | 10,8 | 108 | 61,4 | 49 | 27,8

Стандартне відхилення |

37,1 | 47,8 | 38,0 | 31,0 | 48,7 | 44,8

Стандартна похибка |

6,9 | 4,5 | 6,7 | 7,0 | 4,7 | 6,4

Достовірність |

2,4 | 14,4 | 2,8 | 1,5 | 13,1 | 4,3

Дослідно-експериментальна робота, основні результати якої представлені на діаграмах, (див. рис. 2) показала, що в звичайних умовах організації процесу виховання цінності іншої людини без використання методу розв’язування моральних задач формування цієї особистісної цінності в молодших підлітків практично не відбувається: в контрольних класах відсоток розподілу учнів за трьома рівнями досліджуваної цінності з незначними змінами співпадає, в той час як в експериментальних – спостерігаються суттєві зміни.

Контрольні класи Експериментальні класи

Рис. 2. Динаміка рівня сформованості цінності іншої людини в молодших

підлітків контрольних та експериментальних класів

Отже, традиційні методи морального виховання не сприяють (швидше є нейтральними) формуванню в молодших підлітків цінності іншої людини і розвитку особистості молодшого підлітка взагалі, що дозволяє стверджувати: представлена нами система взаємодії вчителя й учнів у процесі формування особистісних цінностей із застосуванням методу розв’язування моральних задач у позаурочній діяльності є ефективною. Це дає підстави для таких висновків:

1. Теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної психолого-педагогічної літератури дав змогу розкрити сутність, структуру й особливості виховання цінності іншої людини в учнів молодшого підліткового віку. В умовах гуманістичного виховання цінність особистості іншої людини як феномен індивідуальної свідомості розглядається нами як особлива цінність, що є системою установок, мотивів, потреб, поглядів і переконань, в основі яких лежать принципи ціннісного ставлення до інших людей, які проявляються в активно-діяльному ставленні до людей і ґрунтується на визнанні людини як найвищої цінності. Тоді основними складовими цінності іншої людини є доброта, відповідальність, справедливість, повага людської гідності, людяність, милосердя, миролюбність.

2. Дослідженням підтверджено, що молодший підлітковий вік є найбільш сенситивним для формування цінності іншої людини під час розв’язування ними різноманітних задач морального змісту, що визначається віковими та психологічними особливостями вихованців цієї вікової групи. Практично ціннісні орієнтації як особистісноутворююча система набуваються лише до підліткового етапу онтогенезу, що зумовлено певним рівнем розвитку свідомості дітей, коли визначається позиція дитини в сфері соціальних відносин. Особистісні цінності починають складатись у стійку та складну систему, яка визначає формування активної життєвої позиції школяра і починає виконувати в структурі особистості досить важливі функції.

3. Результати аналізу традиційних методів морального виховання, які найбільш застосовуються у педагогічній практиці, дозволяють стверджувати, що більшість з них є методами зовнішнього впливу на особистість, оскільки не зумовлюють досягнення достатнього рівня її внутрішньої активності. Значна частина виховних методів ігнорує почуття, право на свободу і самостійність дитини, внаслідок чого у неї є розмитими ціннісні орієнтації та життєві цілі.

Виховання ж досягає тоді мети, коли вміє спрямувати власну діяльність дитини. За такого підходу важливо, щоб вона, з одного боку, розумілась такою, що виникає та формується в процесі виховання, а з другого – уявлялась у контексті самого дитинства. Тому виховний процес повинен включати дитину у виховну діяльність, точніше в самодіяльність, яка розгортається під дією виховних впливів. За цих умов має бути досягненою в кінцевому підсумку основна мета – перетворити вихованця у суб’єкта такої діяльності. Ця проблема знаходить своє вирішення завдяки включенню підростаючої особистості в процес розв’язування моральних задач.

4. Під поняттям “моральна задача” ми розуміємо задачу, яку розв’язують вихованці з метою формування та розвитку у них особистісних цінностей, тобто за допомогою неї здійснюється їхня виховна діяльність (самодіяльність). Цей термін фіксує лише певну сферу людського досвіду, яким повинна оволодіти дитина. Його ж змістовна конкретизація як мета виховання закріплюється визначеннями “задача на взаємостосунки”, ”задача на особистісний вибір” тощо. На відміну від традиційних методів виховання, метод розв’язування моральних задач створює природну необхідність приймати рішення самостійно, розвиваючи внутрішню потребу моральної поведінки без зовнішнього примусу, а також забезпечує таку операційну систему впливів, яка робить виховний процес достатньо керованим і прогнозованим. Аналізуючи мотиви своєї поведінки, ставлення до людей, школяр дотримується обміркованих дій, тобто, вдаючись до самоаналізу, розв’язує певну моральну задачу. А це, в свою чергу, створює міцне підґрунтя для усвідомлення цінності іншої людини за будь-яких життєвих обставин.

5. Виявлені в процесі дослідження основні психолого-педагогічні закономірності дали можливість визначити та обґрунтувати структурно-функціональну модель розв’язування школярами моральних задач різного типу, яка включає в себе основні складові та етапи процесу їх розв’язування.

6. Вивчення стану сформованості особистісних цінностей учнів молодшого підліткового віку здійснено за допомогою ряду показників та критеріїв. У результаті отримано три рівні сформованості особистісних цінностей: індиферентно-репродук-тив-ний (низький), емоційно-усвідомлений (середній), активно-творчий (високий).

7. Результатом теоретичного аналізу та експериментальної роботи стала розроблена технологія розв’язування школярами моральних задач, що забезпечує формування в них цінності іншої людини і яка включає в себе основні кроки діяльності вихователя та учнів, до яких входять мета, тактика, спрямованість, зміст, спосіб пред’явлення умови здійснення дії, характер реагування об’єкта дії.

8. У процесі наукової роботи з’ясовано, що спілкування, яке виступає системоутворюючим видом життєдіяльності молодших підлітків, забезпечує ефективне виховання цінності іншої людини під час розв’язування моральних задач за умови, якщо в його основу покладено виховуючий