У сучасній психології актуальною є проблема створення такої психологічної моделі виховання підростаючої особистості, яка базувалася б не стільки на описовій процедурі реалій особистісного зростання, скільки на теоретичному осмисленні прихованих механізмів її внутрішнього світу. В побудові концепції ми виходимо з основного постулату особистісно орієнтованого підходу, а саме: відтворення таких психологічних механізмів виховання й моральної саморегуляції підростаючої особистості, які будуть активізувати процес її зростання.

В межах зазначеного підходу в нашому дослідженні реалізуються положення особистісно зорієнтованого виховання, в яких робиться наголос на розвитку в підростаючої особистості моральної самосвідомості. За цими положеннями, чим раніше (наскільки це дозволяють вікові особливості) спеціально організуються виховні впливи для осмислення моральних норм як життєвих цінностей і з цієї позиціїї усвідомлюється сутність власного Я (якості, вчинки, ціннісні ставлення до інших і самого себе), тим оптимальнішою стає орієнтація на моральну творчість вихованця, його особистісне зростання.

Спираючись на визначення особистості як автора вільних і відповідальних вчинків, доводимо його у контексті осмислення поняття “особистісне зростання підлітка”.

Особистісне зростання підлітка є процесом самоусвідомлення та ціннісного ставлення до власного Я, що актуалізує нові рівні відкриття у самого себе моральних якостей і моральних почуттів та піднімає особистість до осмисленого переживання власних дій як вільних і відповідальних вчинків.

Процес узагальнення результатів наших теоретичних та емпіричних досліджень дав змогу запропонувати цілісну модель (рис.1.) становлення моральної самосвідомості підлітка як основи його особистісного зростання.

Особистісне зростання підлітка невідривне від процесу його входження у соціальний простір (“Підліток і суспільство” та “Підліток у суспільстві”) і прийняття у ньому певної життєвої позиції. В цьому просторі зростаюча особистість підлітка, включаючись у моральні взаємини і моральну діяльність, одночасно опановує суспільну моральну свідомість та відкриває для себе нові знання про світ, інших людей і саму себе. З одного боку, суспільна моральна свідомість виступає як результат включення підлітка у міжособистісні взаємодії (діяльність, взаємини), з іншого, вона є передумовою соціалізації, оскільки бути суб’єктом моральних взаємин і діяльності можна лише за умови володіння певним рівнем суспільної моральної свідомості.

Осягнення соціального простору одночасно визначає утворення відповідних характеристик особистісного простору (“Я і оточуючі” та “Я з оточуючими”) підлітка: моральних ставлень і моральної поведінки, які структурують його індивідуальну моральну свідомість, що дає можливість пізнавати інших і себе серед них. Індивідуальна моральна свідомість також є і результатом, і передумовою особистісного розвитку підлітка.

На фоні ієрархізації систем особистісного простору підлітка висвітлюється феноменальне поле його морально-духовної самосвідомості. Психологічними механізмами становлення останньої виступають моральна саморефлексія, котра збалансовує як внутрішню роботу когнітивної складової (моральних знань), так і емоційно-ціннісної складової (моральних самооцінок, моральних самопочуттів), та моральна саморегуляція, змістом якої є виконання функцій координації, регуляції,

Рис. 1. Психологічна модель особистісного зростання підлітка

керування, контролю, точніше, активізація вільних дій на рівні поведінкової складової. Саме моральна самосвідомість виступає засадою особистісного зростання підлітка, просуваючи його в опануванні “світу в собі”.

Отже, у психологічній моделі особистісного зростання підлітка суттєвим для нас є простір самоусвідомлення - центральна частина конструкції.

Основними формами морального зростання підлітка стають складні моральні самопочуття (емоційно-ціннісні переживання): сором і вина, честь і гідність, совість і відповідальність. Саме ці форми, як видно з моделі, заповнюють феноменальне поле моральної самосвідомості підлітка. Їх смисловий рівень – це ціннісне самоставлення, яке виступає у нерозривній єдності з нормативно-ціннісним ставленням до іншого. Епіцентром особистісного зростання підлітка стає оформлення в структурі його самосвідомості такого стійкого конструкту, як нормативне “Я”. В полі нормативного “Я” знаходяться особистісні утворення підлітка – моральні якості – самоцінності (відповідальність, доброта, справедливість, співчутливість та ін.). Найважливішою самоцінністю підлітка є відповідальність, яка являє собою інтегративне особистісне утворення, що структурується в процесі моральних взаємодій з сукупності його позитивних моральних якостей.

Генезис особистості підлітка ( точніше, “генетичний зріз” як момент процесу “зростання”, що окреслений межами підліткового віку), актуалізує нові якісні переструктурування змісту, смислу, форм і механізмів моральної самосвідомості.

Якщо нормативне “Я” стає домінуючим у моральній самосвідомості, то для її структури властива певна специфічність компонентів. У змісті когнітивної складової превалює моральна саморефлексія, емоційної – нормативно-ціннісне самоставлення, поведінкової – моральна саморегуляція.

Процес самоусвідомлення підлітка, як сходження до рефлексивного осягнення власної сутності, визначається у моральній самосвідомості смисловим контекстом. Останній пов’язаний з моральними конфліктами, тобто зіткненням різних внутрішніх позицій, ціннісних орієнтацій, ролей, установок, потреб і бажань, які в кожній окремій ситуації по-своєму символізують “добро” і “зло”. В остаточному підсумку зіткнення різних бажань, потреб, інтересів є боротьбою різних моральних мотивів. Отже, моральні мотиви як смислові утворення та їх вибір як орієнтирів, що спрямовують моральні рішення та дії у складних ситуаціях – колізіях, перипетіях, проблемах – якраз і визначають смислове навантаження моральної самосвідомості підростаючої особистості.

Особлива роль в особистісному зростанні підлітка належить новим якісним перебудовам різних форм його моральної самосвідомості. З одного боку, такі її форми як почуття сорому, вини, совісті, честі, гідності та відповідальності, є глибинними, суб’єктивними утвореннями підлітка, з іншого боку, ці форми, виступають психологічними засобами об’єктивації нормативного “Я” підлітка, через які відбиваються в його взаємодіях нормативно-ціннісні ставлення до світу і “світу” у самому собі.

В генезисі моральної самосвідомості найпростішою її формою є сором. Це почуття являє собою джерело морального самоусвідомлення зростаючої особистості, оскільки первісно актуалізує у неї нормативно-ціннісний стан – внутрішню ситуацію зустрічі з “іншим Я”. “Інший” стає енергетичним витоком цього почуття. Погляд “іншого Я” зливається з власним “Я” і водночас засуджує власні негативні вчинки. Отже, трансформація нормативно-ціннісної точки зору “іншого Я” на самого себе виступає психологічною передумовою почуття сорому. Щоб став можливим моральний спосіб саморегуляції поведінки підлітка, він повинен оволодіти вмінням осмислено переживати свої негативні вчинки. Безперечно, що не емоційне, а осмислене переживання “сигналізує” підлітку, що такі вчинки принижують його гідність, пригнічують нормативне “Я”. Саме на рівні переживання сорому особистість починає осягати й інші форми моральної самосвідомості.

Мотивація самозасудження і каяття є нічим іншим, як почуттям вини. Якщо сором – це негативні переживання за себе перед іншим, то вина – це осуд самою особистістю (без погляду “іншого Я”) власних “неналежних” вчинків. Отже, у моральній самосвідомості трансформація категорії “належне” від сорому до вини є важливим кроком у процесі особистісного зростання.

Визначальну роль в особистісному зростанні підлітка відіграє совість. Це духовне осягнення особистістю з позицій моральної самооцінки цілісності власних життєвих звершень. Корені сумління підлітка знаходяться у моральній самосвідомості, а їх енергетична сила пов’язана зі сповіщенням йому змісту власної позиції. Совість актуалізується, коли в структурі самосвідомості підлітка превалюють моральна самооцінка та моральні норми як стійкі мотиви його особистісної поведінки. У такому разі переживання досягає розвинених форм, тобто відбувається трансформація емоційного переживання в осмислене, а надалі у вольове. Вольове переживання обмежує доступ у самосвідомість підлітка зовнішнього контролю з боку оцінюючих дорослих чи контролюючих поведінку інстанцій. У зовнішньому контролі зникає необхідність тоді, коли активізується самоконтроль. Останній стає найважливішим джерелом совісті. Поява у підлітка виразної тенденції будувати взаємини з іншими на лоні “форми” совісті свідчить про його сходження на новий щабель особистісного зростання.

У тісному взаємозв’язку із зазначеними вище формами моральної самосвідомості підлітка виступає відповідальність. Це здатність особистості усвідомлювати суспільно-значущий обов’язок, що визначає її добродійні вчинки. Відповідальність тісно пов’язана зі свободою. У такому разі особистість здатна осмислено, передбачаючи результати власних вчинків, обрати той чи інший варіант поведінки, а тому вона несе відповідальність за наслідки власної поведінки.

Природу відповідальності, слідом за І.Д.Бехом, ми розглядаємо у контексті моральних ставлень. Це дає змогу інтерпретувати спонуки моральних вчинків як узагальнені мотиви відповідального звершення.

Мотив відповідального звершення, що реалізується у вчинках підлітків, має свою специфіку. Вона полягає у наступному: у молодших підлітків за особливостями актуалізації різних якостей найвиразніше виявляється так звана “дисциплінарна відповідальність”, у середньому підлітковому віці за характером прояву якостей активізується “відповідальність за себе”, у старших підлітків за трансформацією якостей визначається “відповідальність за інших”.

З позицій генетико-моделюючого методу нами обгрунтовуються принципи психологічного дослідження особистісного зростання підлітка взагалі та його моральної самосвідомості зокрема.

Принцип об’єктивації нормативного “Я” особистості підлітка відтворює процес винесення назовні внутрішніх механізмів становлення цього утворення. Психологічними засобами об’єктивації нормативного “Я” підлітка виступають тенденції до програвання ним соціальної ролі дорослого, мовленнєві форми у вигляді вербалізацій, реалізовані довільні рішення, результатом яких стають моральні дії та моральні вчинки.

Принцип трансформації морального мотиву в моральну якість (самоцінність) визначає закономірності перетворення моральних мотивів, які неодноразово проявляються у подібних життєвих ситуаціях і подіях, у моральні якості, що абстрагуються від них та узагальнюються і закріплюються, як генералізовані особистісні утворення (самоцінності) у смисловому полі нормативного “Я” особистості підлітка.

Принцип відносної синергійності та співвідносності реального, ідеального і нормативного “Я” у структурі “Я-концепції” презентує закономірні переходи, співвідношення та узгодження цих компонентів моральної самосвідомості особистості підлітка. У процесі особистісного зростання підлітка у структурі його самосвідомості установлюються між її компонентами (реальним “Я” та нормативним “Я”, ідеальним “Я” та нормативним “Я” тощо) складні поліфункціональні взаємозв’язки типу узгодженості – упорядкованих дій компонентів та співвідносності – супідрядної залежності одного конструкту від іншого.

Психологічними механізмами процесу становлення особистості взагалі та генезису моральної самосвідомості підлітка зокрема виступають моральна саморефлексія та моральна саморегуляція. Моральна саморефлексія структурує феноменальне поле моральної самосвідомості особистості підлітка і є механізмом осмислення й переосмислення з точки зору належного й ціннісного особистісних змістів (різних “Я-утворень”: нормативного, реального, ідеального), що відображають нові ціннісні знання підлітка про самого себе. Моральна саморегуляція є конструюючим механізмом поведінкової складової нормативно-ціннісної самосвідомості підлітка і виступає як його здатність довільно, за внутрішніми спонуками керувати власними діями і вчинками згідно з прийнятими ним загальнолюдськими цінностями.

У цілому змістовно-смислове поле кожної форми моральної самосвідомості підлітка, а також найважливіша її властивість – відповідальність, котра синтезує у своєму змісті рідкісну сукупність позитивних моральних якостей та почуттів, вміщують у собі ціннісне ставлення до іншого – співпереживання. Саме ця розвинута емоція підлітка є психологічною одиницею його моральної самосвідомості внаслідок того, що вона пронизує кожний її структурний компонент. Впродовж підліткового періоду в генезисі цієї емоції визначається певна закономірність: відбувається трансформація емоційного переживання в осмислене, а надалі у вольове. Інша закономірність визначає логіку утворення позитивних моральних якостей: перехід від диференційованих, конкретних особистісних утворень (нестійких моральних мотивів) до інтегрованих, узагальнених їх форм (стійких моральних якостей). Ці психологічні закономірності складають сутність особистісного зростання підлітка.

У четвертому розділі - “Концептуально-методичні засади вивчення моральної самосвідомості особистості підлітка” - визначаються основні наукові положення особистісно зорієнтованого виховання сучасних підлітків, обгрунтовуються методичні завдання та особливості психодіагностики їх особистісного зростання.

У нашому дослідженні приципи особистісно орієнтованого підходу виступили базовими для визначення провідних постулатів особистісно зорієнтованого виховання підлітків.

Філософія особистісно зорієнтованого виховання забезпечує право підлітка на вільний вибір, можливість ціннісного ставлення до життя, вироблення моральної позиції та її дійове втілення у міжособистісних взаєминах. Утвердження дорослими (батьками, вчителями, оточуючими) у цих взаєминах особистості підлітка як найвищої цінності – це й є реалізація особистісно зорієнтованого виховання.

Методологія нашого дослідження, зокрема процеси організації і проведення констатуючого експерименту, базувалися на філософії особистісно зорієнтованого виховання підлітків. По суті цей експеримент будувався як генетико-моделюючий, оскільки методичному обстеженню досліджуваних, з одного боку, передував процес підготовки їх вчителів (активізація позитивного мислення, моральної спрямованості, конструктивної позиції у взаємодіях, підтримування високої позиції “Я” іншого), з іншого – процес підготовки підлітків (активізація позитивного мікроклімату міжособистісних взаємин, рефлексивних очікувань ціннісного ставлення оточуючих, нівелювання ситуацій конфліктності, тривоги, невпевненості у собі). Крім того, в ході реалізації методики виховних впливів та особистісної психодіагностики підлітків моделювалися конкретні виховні ситуації для актуалізації їх особистісних потенціалів взагалі та моральної самосвідомості зокрема.

Суттєвий зміст методики виховних впливів на особистість підлітка (якщо його узагальнити) пов’язаний з таким рядом гуманістичних положень:

- закріплення цінності самостійності, автономності, свободи “Я” особистості підлітка;

- підтримування найменших прагнень підлітка до позитивних змін в особистісній поведінці;

- використання різних психологічних засобів (підтримка, довіра, ціннісне ставлення, уважне вислуховування, емпатійне розуміння та ін.) для утвердження позитивних можливостей особистості підлітка;

- актуалізація позитивної мотивації у ставленні підлітка до власної особистості та особистості іншої людини (повага і самоповага, гідність, честь, відповідальність за себе і за інших, свобода прийняття моральних рішень);

- моделювання виховних ситуацій вільної співтворчості вихователя і вихованця, знаходження конкретних ситуацій для реалізації альтруїстичної поведінки особистості підлітка, яка активізує прояви моральної саморефлексії, нормативно-ціннісного самоставлення та моральної саморегуляції поведінки;

В процесі реалізації особистісно зорієнтованого виховання домінуючими для педагога як вихователя стали позиції розуміння, визнання і прийняття іншого. Кожну з цих позицій характеризують конкретні психологічні умови, за яких вона впроваджувалася у міжособистісні взаємодії вихователя і вихованця.

Вивчення специфіки особистісного зростання у період підлітковості складалося з трьох етапів. Завдання першого етапу полягало у визначенні психологічних особливостей становлення особистості сучасних підлітків у контексті соціального та особистісного простору їх життєдіяльності; завдання другого – виявленні закономірностей та механізмів становлення моральної самосвідомості, зокрема рівнів розвитку її структурних складових (моральної саморефлексії, нормативно-ціннісного самоставлення, моральної саморегуляції, нормативного Я і провідних моральних якостей); третього - дослідженні особливостей взаємозв’язків (синергійності та співвідносності) між нормативним “Я” та реальним (ідеальним) “Я” підлітків.

Для дослідження взаємодій підлітків у соціальному та особистісному просторі були використані такі методики, як “Опитувальник особистісної орієнтації” (авт. А.Джоунс, Р.Крендалл), “Тест визначення домінуючих ціннісних орієнтацій підлітків” (авт. Х.Ніємі), опитувальники “Особистісний вибір” (авт. І.Д.Бех) та “Моє ставлення до життя” (авт. І.С.Булах).

Генезис моральної самосвідомості та її складові вивчалися за результатами методик “Хто Я – 20 суджень” (авт. M.Kун, T.Mакпартланд), “Моє розуміння особистісних якостей” (авт. І.С.Булах), “Тест-опитувальник самоставлення” (авт. В.В.Столін, С.Р.Пантілєєв), “Самооцінка реального Я та нормативного Я” (авт. Т.Дембо-Рубінштейн), “Я і мої враження про проблемну ситуацію” (авт.В.С.Мухіна), “Прогноз поведінки у проблемній ситуації” (авт.Д.В.Ронзін), “Я – очима інших людей” (авт. Г.А.Цукерман), “Тест вивчення образу Я” (авт. М.Л.Раусте фон Вріхт), “Методика визначення відповідальності” (авт. М.А.Осташева) та ін. З метою перевірки надійності отриманих кількісних та якісних даних та для констатації типу взаємозв’язку (синергійності та співвідносності) “Я - утворень” у структурі моральної самосвідомості ми скористалися методом “Техніка Q-сортування” (авт. У.Стефенсон).

Взагалі для визначення показників особистісного зростання підлітка було апробовано 16 методик, валідність яких перевірялася в ході пілотажного дослідження і підкріплена кількісними та якісними результатами, що презентовані як в роботах відомих психологів-підліткознавців (М.Р.Битянової, М.Р.Гінзбурга, Н.І.Гуткіної, В.С.Мухіної, А.М.Прихожан, Д.В.Ронзіна, Т.О.Флоренської, Г.А.Цукерман), так і в нашому психологічному дослідженні.

В процесі узагальнення наших теоретичних та експериментальних доробок визначено показники особистісного зростання підлітків. Загальним критерієм особистісного становлення є вільний, відповідальний вчинок. По суті, це здійснення підлітком вільної дії, високий рівень розвитку якої пов’язаний у нього з процесом прийняття і реалізації морального рішення, середній рівень – з прийняттям і частковою реалізацією морального рішення, а низький – лише з прийняттям такого рішення.

Рівні особистісного зростання систематизовані та унормовані як згідно із зовнішніми проявами (моральні знання: поняття, судження, переконання; моральна регуляція поведінки: дії, вчинки), так і з акцентом на внутрішніх проявах (переживання моральних почуттів). Узагальненими ознаками, на основі яких було диференційовано три рівні (високий, середній, низький) особистісного зростання підлітків виступили: ціннісне ставлення до інших і до себе та прояви моральної саморефлексії, нормативно-ціннісного самоставлення, моральної саморегуляції як специфічних конструктів моральної самосвідомості підлітка.

У п’ятому розділі – “Актуальні потенціали і показники особистісного зростання підлітка” - аналізуються актуальні потенціали та якісні і кількісні показники особистісного зростання підлітків у сучасних соціальних умовах, інтерпретуються конкретні результати генетико-моделюючого експерименту, які визначають ціннісні ставлення особистості підлітків у соціальному та особистісному просторі, узагальнюються та обгрунтовуються специфічні показники простору їх самоусвідомлення – генезису моральної самосвідомості.

Результати проведеного дослідження показали, що в особистості підліткового віку з’являється ціннісне ставлення до подій у соціальному довкіллі і вона прагне включитися у суспільні взаємодії. Однак співвідношення “Підліток в суспільстві” та “Підліток і суспільство” мають різні сутнісні параметри: у першому випадку особистість об’єднує, узагальнює, персоніфікує себе з образами вимог і приписів соціального простору, в другому – прагне самоствердитися, визначитися, стати незалежною і автономною від імперативів суспільства, створюючи свої уявлення, позиції, власну ідентичність. Умовно абстрагуючи зазначені параметри, можна сказати, що перший простір – це соціальний, другий – особистісний.

Особистісна спрямованість сучасних підлітків у соціальному просторі пов’язана з їх нормативно-ціннісним ставленням до проблем і подій реальності, сутності власного життя, вибору соціальних орієнтацій та позицій. Як виявилося, здатні спрогнозувати орієнтації самоствердження й самовизначення у житті 74% підлітків, серед яких 66% мають позитивну спрямованість (моральну, пізнавальну, праксичну, патріотичну, оптимістичну), 8% – гедоністичну і 26% не змогли визначитися. Пріоритет у самореалізації підлітків належить соціальним позиціям “бути авторитетним у близькому оточенні, серед друзів”, “виявляти добре ставлення до людей і бути відповідальним” та “бути спрямованими на допомогу близьким людям”.

У цілому мотиваційні тенденції підлітків (особистісні орієнтації, соціальні та рольові позиції, цінності, прагнення до вибору майбутньої професії, бажання включитися у трудову діяльність та ін.) у соціальному просторі відбивають особливості засвоєння і відтворення у власному житті того досвіду, який вони набувають завдяки інтерналізації суспільної свідомості. Остання є умовою розвитку індивідуальної свідомості. У підлітковому віці ця форма свідомості набуває морального змісту. Найвиразніше її характеристики простежуються в процесі вивчення особистісного простору підлітка.

Спрямованість в особистісному просторі сучасних підлітків визначається становленням їх індивідуальної моральної свідомості. Констатовано, що у підлітків джерелами такого становлення є природне прагнення до самоактуалізації. За результатами дослідження у більшості (81,7%) досліджуваних виявлено помірний рівень самоактуалізації. Ці підлітки найчастіше здійснюють вільні вибори у значущих для них ситуаціях, здатні брати на себе відповідальність, однак лише у важливих, як на їх погляд, ситуаціях. Такі дані свідчать, що сучасні підлітки звичайних середніх шкіл мають відповідні їх віку природні потенціали для особистісного зростання. Важливим в особистісному просторі є ієрархічний ряд ціннісних орієнтацій підлітків. На вищі щаблі ієрархії, згідно з виборами досліджуваних, “піднялися” такі орієнтації: інтимне спілкування (М=10,5), визнання з боку оточуючих (М=10,4), сімейно-побутові (М=10,0), моральні (М=9,8) та наявність мети і смислу життя (М=9,8).

У “просторі самоусвідомлення” на рівні когнітивної складової бралися до уваги особливості становлення моральної рефлексії та саморефлексії, емоційної – моральної самооцінки та нормативно-ціннісного самоставлення, поведінкової – моральної регуляції та саморегуляції підлітків.

На основі узагальнення експериментальних даних виявлено одну із закономірностей особистісного становлення у період підлітковості: чим вищі позитивні показники актуалізації складових моральної самосвідомості підлітка, тим вищі показники зростання його особистості.

Аналіз особливостей розвитку моральної рефлексії підлітків показав, що кількість відрефлексованих ними об’єктивно (наближених до наукового визначення) і суб’єктивно (віддалених від наукового визначення) правильних моральних понять становить 6667 (89,5%) відповідей, при загальній їх кількості 7449 (100%). Не відрефлексовано понять у 782 (10,5%) відповідях. Статистичні показники об’єктивної моральної рефлексії становили лише 879 (11,8%) відповідей, тоді як показники суб’єктивної моральної рефлексії були вищими, що характерно для 5788 (77,7%) відповідей досліджуваних. Останні класифіковано за такими вісьмома категоріями визначень: квазівизначення (1,7%), емпіричне зведення (34,5%), трансдукція (29,3%), виділення окремої функції (8,4%), вказівка на джерело (2,2%), компонент структури (0,8%), загальна категорія (0,5%), родова чи видова відмінність (0,3%). Крім того, у старшому підлітковому віці моральна рефлексія актуалізується за рахунок визначення через функцію, джерело, віднесення до загальної категорії та родової і видової відмінності, тоді як у молодшому превалюють квазівизначення, емпіричне зведення і трансдукція.

Шляхом підрахунку середньої кількості вербалізацій досліджуваних про самих себе (за категоріями: ““Взаємини з батьками, однолітками””, “Моральні цінності”, “Самооцінка, прийняття себе” та ін.) виявлено актуальний потенціал їх моральної саморефлексії, яка становить 17 моральних суджень. У процесі саморефлексії підлітками образу “Я” перший ранг (за суб’єктивною значущістю категорій самоопису) належить самооцінці особистісних якостей та прийняттю самого себе. Всього у цій категорії проаналізовано 3041 висловлювання і виділено 146 видів особистісних якостей, з-поміж яких відрефлексовано позитивних – 2159 (71%), негативних – 760 (25%) і суджень прийняття себе – 122 (4%).

За частотою повторення особистісних якостей і рис характеру визначено, що у переліку позитивних домінують такі моральні потенціали підлітків, як добрий, співчутливий, щирий, чемний, працьовитий, самостійний, відповідальний. Позитивним кроком у розвитку моральної саморефлексії є те, що чверть підлітків здатна бачити власні негативні якості, визнаючи їх приналежність власному “Я”. Серед негативних переважають такі, як лінивий, впертий, хитрий, ревнивий, неврівноважений, уразливий, самовпевнений. Порівняння генезису моральної саморефлексії досліджуваних молодшого і старшого підліткового віку показало, що такий ступінь її розвитку більшою мірою характерний для останніх.

Специфічною особливістю зростання підлітка виступає поява у структурі самосвідомості нової мотивації: потреби розібратися у власному внутрішньому світі на основі занурення у свої переживання і осмислення “світу” нових емоцій як самопочуттів власної особистості.

Якісний аналіз нормативно-ціннісного самоставлення (емоційної складової) показав, що у підлітків високий рівень розвитку притаманний таким самопочуттям, як самоінтерес (73,1%), самоприйняття (65,2%) та аутосимпатія (63,4%).

Почуття самоінтересу до власного “Я” поширюється і зростає на високому і адекватному рівнях у підлітків молодшого, середнього і старшого віку. Вони постійно оцінюють особистісні досягнення, риси характеру, здібності, вчинки тощо. Самоприйняття супроводжують такі переживання, як впевненість у собі, особистісна гідність, самодостатність та самоповага. Остання має вищу статистичну значущість на адекватному рівні розвитку (69%). Такий рівень розвитку самоповаги в процесі особистісного зростання є стійким емоційним “зарядом” у досягненні успіхів і прийнятті невдач, реалізації своїх здібностей, умінні бачити власні позитивні і негативні переживання та їх вплив на поведінку. Але як самоприйняття, так і самоповага із зазначеним масштабом взаємозв’язків майже не простежуються у молодшому, з’являються у середньому і виразно помітні у старшому підлітковому віці.

Іншим аспектом вивчення стало самоставлення підлітків до реального “Я” та нормативного “Я”. На основі першого досліджувані презентували самооцінку (реалістичні форми розвитку якостей), другого – рівень домагань (ідеальні форми розвитку якостей, які належить мати згідно з антиципацією очікувань оточуючих). Самопрезентацію цих образів “Я” здійснено на основі шести шкал: “розум і здібності”, “характер”, “авторитет серед однолітків”, “вміння”, “зовнішність”, “впевненість у собі”.

За результатами самоставлення до реального образу “Я” виявлено, що високий рівень самооцінки притаманний приблизно половині (у діапазоні варіації шкал від 45% до 57%) підлітків, за винятком показників за двома шкалами: “впевненість у собі” (33,8%) та “вміння” (40,5%). Основну увагу ці підлітки приділяли своїй зовнішності (57,1%) та характеру (50%). Підлітки з адекватним рівнем розвитку самооцінки (у діапазоні – від 40% до 52%) надавали значущості розуму і здібностям (52,4%), авторитету серед однолітків (52,4%) та вмінням (50%), порівняно менше їх турбувала зовнішність (38,1%). Для підлітків з низьким рівнем розвитку самооцінки актуальним було почуття впевненості у собі (23,3%) і десь десята частина досліджуваних занепокоєні власними рисами характеру та вміннями.

Аналіз самоставлення підлітків до нормативного образу “Я” показав, що більшість ( у діапазоні - від 73% до 83%) мають високий рівень домагань майже за всіма шкалами. Вони прагнуть досягти таких якостей у розвитку особистості, яких очікують від них значущі інші. Як виняток знову постає шкала “впевненість у собі”, показники за якою найвищі (92,9%). Це вказує на існування механізму психологічної компенсації у тих підлітків, які мають низький рівень самооцінки. Для досліджуваних з адекватним рівнем розвитку домагань (діапазон – від 14% до 26%) характерне збалансоване нормативно-ціннісне самоставлення (за всіма шкалами). У них переважає конструктивне ставлення до вирішення особистісних проблем, усвідомлення рефлексивних очікувань оточуючих, осмислення того, які моральні цінності в їхньому “Я” приймають референтні дорослі. Впевненість у собі цих підлітків актуалізує здатність узгоджувати свою поведінку, аналізувати і контролювати свої вчинки і, у разі несхвальних дій, визнавати як свою причетність до них, так і вину за скоєне.

Особливості моральної саморегуляції (поведінкової складової) підлітків визначались на основі самоописів, аргументацій, проекцій, доказів, пояснень, які використовувалися ними під час аналізу проблемних ситуацій, моральних колізій, перипетій.

Констатовано, що активна “Я-позиція” участі у проблемних ситуаціях і колізіях притаманна близько 60% підлітків. Їм властиве намагання будувати взаємини з однолітками (оточуючими) на позиціях рівності, у будь-яких життєвих обставинах вони прагнуть самостійно приймати довільні рішення, здійснювати особистісні вибори, контролювати власні дії та вчинки. Пасивне ставлення до вирішення моральних ситуацій було виявлено у 34% підлітків. Лінія їх поведінки найчастіше була конформною, дії і вчинки будувалися за аналогією “як всі”. Близькою до пасивної була нейтральна позиція, за якою у підлітків не було чіткого морального рішення (5%). Для них характерне неприйняття пропозицій ні однієї зі сторін, захист власного “Я” засобом раціоналізації, неспроможність до ініціативи та здійснення морального вибору.

Моральна мотивація, специфіка особистісного вибору та моральна регуляція поведінки підлітків аналізувалися на основі моделювання ними дій і вчинків персонажів, які були зображені на проективних малюнках. За показниками презентованих підлітками моральних позицій у проблемній ситуації вибудовується тенденція прийняття нормативних рішень (від 50% у молодшому до 80% у старшому віці) за 6-ма моральними колізіями (“Необачність”, “Звинувачення”, “Чекання” та ін.). Виняток становила лише одна ситуація (“Зустріч друзів”), у вирішенні якої представники чоловічої статі обрали позицію морального конфлікту (35,7%). Позитивне його вирішення, судячи з аргументацій досліджуваних, сприяє осмисленню ними позицій вірності, відданості, підтримки, взаємодопомоги у дружбі.

В генезисі моральної саморегуляції у молодших підлітків домінує “вихід” на ідеалізований образ власного “Я” і вони більшою мірою зорієнтовані на рефлексивні очікування референтних дорослих (батьків, вчителів), у той час, як у старших підлітків така тенденція поступово спадає і з’являється значно реалістичніший образ власного “Я”, який починає співвідноситися з вчинками персонажів (як реалістичніших образів) моральних колізій.

За положеннями нашої концепції у структурі моральної самосвідомості підлітка її епіцентром є нормативне “Я”. Специфічними засобами його об’єктивації стали вербалізації (аргументації власних вчинків, оцінки прийнятих рішень, мотивування власних позицій, моральні судження стосовно пережитих почуттів, інтерпретації здійснених моральних виборів). Якісний аналіз засвідчив, що у полі нормативного “Я” підлітка домінують вербалізації, в яких простежуються прагнення до самоактуалізації, переживання моральних почуттів дружби, поваги до іншого і до себе, потреба у досягненні справедливості, устремління бути автором, самостійним, відповідальним у побудові міжособистісних взаємодій. Більше того, значущості у цьому утворенні надається стійкому суб’єктивному змісту, який структурують особистісні якості (самоцінності) підлітка.

На основі тесту самооцінювання, що побудований за принципом семантичного диференціалу, було виявлено значущість для підлітка нормативного “Я” порівняно з реальним (ідеальним) “Я”, його генезис, враховуючи фактор віку (12,13,14,15 років), а також ряд особистісних якостей, що займають провідне положення у вказаних феноменах “Я”. Математичні розрахунки визначили значення поля нормативного (реального, ідеального) “Я”, що дозволило за сукупністю факторних оцінок побудувати графічні профілі (відповідно до кожної особистісної якості) полів “Я - утворень” особистості підлітка. Ці профілі показано на рис.2.

Як видно з рис.2, графічні профілі нормативного “Я” (майже за всіма віковими групами) вказують на пріоритетну його значущість для підлітків у процесі самоусвідомлення ними власних дій та вчинків, соціальних ролей та особистісних позицій, що реалізуються у міжособистісних взаємодіях. Виняток становлять досліджувані 12-ти років, у яких кількісні показники ідеального “Я” найвищі (за всіма факторами), що вказує на їх ціннісне ставлення до ідеалів.

Одночасно показники факторів нормативного “Я” та ідеального “Я” є кількісно вищими і зближуються між собою порівняно з показниками факторів реального “Я”. Виняток щодо цих профілей знову становлять фактори досліджуваних 12-ти років. У них показники поля нормативного “Я” корелюють з показниками реального “Я”. Це означає, що досліджувані цього віку найбільше з-поміж усіх інших прагнуть побудувати свою реальну поведінку так, як того очікують від них оточуючі. Проте для них найважливішим є не виконання моральних вимог як таких, а схвалення їх поведінки значущими іншими.

Графічні профілі об’єктивують трансформацію співвідношень нормативного “Я” з іншими “Я-утвореннями”. Об’єктивується наступне: для 12-річних підлітків характерним є зближення нормативних вимог з реальними досягненнями у поведінці, далі у 13-річних реальні досягнення вже не відповідають нормативним вимогам оточуючих, але ці вимоги узгоджуються з ідеальними зразками самих підлітків, потім у 14-річних нормативно-ціннісні очікування інших стають вищими як за ідеали самих підлітків, так і за їх реальні досягнення у поведінці, і, зрештою, у 15-річних нормативні, ідеальні та реальні уявлення про себе синхронізуються і зближуються між собою у самосвідомості. Це означає, що особистість підлітка вже значно реалістичніше починає ставитись до самої себе, осмислюючи себе з позиції того, які соціальні ролі їй належить виконувати та як поводитись в оточуючому середовищі.

У цілому співвідношення графічного профілю нормативного “Я” з такими ж профілями ідеального “Я” та реального “Я” (причому в координатних точках

Рис. 2. Графічні профілі середніх показників (факторів) співвідношення образу нормативного “Я”, реального “Я” та ідеального “Я”

особистості підлітка

Умовні позначення: І – інтелектуальний; ІІ – ініціативний; ІІІ – урівноважений – імпульсивний; ІV – відповідальний; V – сумлінний; VІ – спокійний – тривожний; VІІ – справедливий. А – нормативний образ “Я”; В – реальний образ “Я”; С – ідеальний образ “Я”; за віссю ординат – середні бали факторів; за віссю абсцис – вік.

різного віку) визначає особливості генезису структурних компонентів моральної самосвідомості особистості підлітка та вказує на важливу роль нормативно-ціннісного утворення в особистісному зростанні у період підлітковості.

В науковій інтерпретації вихідного положення, яке пов’язане з трансформацією морального мотиву в моральну якість, акцент здійснювався на особливостях прояву такої самоцінності, як відповідальність.

Найвищі якісні і кількісні потенціали дисциплінарної відповідальності простежуються у молодших підлітків на помірному рівні її розвитку (71,6%) порівняно з такими ж рівнями у 13-річних (64%), 14-річних (62,8%) та 15-річних (49,3%). З віком показники помірного і високого рівня дисциплінарної відповідальності знижуються, тоді як на низькому рівні вони підвищуються. Це вказує на те, що з віком підлітки стають менш дисциплінованими, їх дії і вчинки часто будуються всупереч суспільним вимогам. Такий факт обумовлений лібералізацією моральних норм, появою соціальної емансипації, автономних максим та групових нормативів у підлітковій спільноті.

За особливостями генезису відповідальності за себе простежується, що у середньому підлітковому віці її якісні потенціали на помірному рівні розвитку починають підвищуватись. Причому в цьому віці кількісні показники за цим рівнем найвищі, що у 13-річних становить 81,1% досліджуваних, у 14-річних 80,1%, тоді як у 12-річних – 65,5% і 15-річних – 75,4%. Відмітимо, почуття відповідальності за себе у середньому віці перебуває в інтенсивному внутрішньому переструктуруванні, коли особистістю апріорі апробуються на надійність імперативи відповідального і безвідповідального.

Як установлено, помірний рівень розвитку відповідальності за інших найхарактерніший для підлітків старшого віку, що у 15-річних становить 93,1% досліджуваних, тоді як у 12-річних – 67,7%, у 13-річних – 62,5%, у 14-річних – 69,8%. Якщо помірний рівень розвитку цієї якості у віковому діапазоні від 12 до 14 років майже збалансований, то у 15-річних він стрибкоподібно зростає і відривається від інших. Цей факт вказує на процес переструктурування відповідальності за інших у підлітків цього віку, а також на набуття ними нової якісної орієнтації у самопізнанні цієї самоцінності. Особистість підлітка, втрачаючи егоцентричну позицію, починає набувати здатності до безумовного розуміння, прийняття та визнання значущого іншого, а через нього і самої себе.

У генезисі особистості підліткового віку істотне значення поряд із зовнішніми об’єктивованими психологічними засобами (особистісними позиціями, ролями, вербалізаціями) мають внутрішні приховані міжфункціональні зв’язки змістовних компонентів моральної самосвідомості.

Динаміка, характер та ускладнення зв’язків (висоти і міцності) визначають, з одного боку, нові зміни у процесі особистісного зростання підлітка, з іншого – демонструють тип взаємозалежностей (узгодженість та співвідносність) між компонентами особистісної системи.

Психологічний аналіз показав, що висота і міцність внутрішньофункціональних взаємозв’язків між реальним “Я”, нормативним “Я” та ідеальним “Я” за всіма віковими інтервалами, які досліджувалися, збільшується в арифметичній прогресії. Наприкінці підліткового віку взаємозв’язки у структурі моральної самосвідомості підлітків між зазначеними компонентами стабілізуються. Водночас це означає, що якості (самоцінності) підлітка стають стійкішими у структурі його особистості .

Отже, результатом наших теоретичних і практичних пошуків стало створення психологічної моделі особистісного зростання підлітків. У процесі реалізації в ході експериментального дослідження принципів та положень концепції визначено психологічні механізми та закономірності становлення особистості підліткового віку.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове практичне вирішення проблеми дослідження основ особистісного зростання підлітків, виявлено специфіку, джерела, закономірності, механізми та основні принципи вивчення цього процесу, обгрунтувано генезис моральної самосвідомості як вихідної засади особистісного зростання у підлітковому віці.

За результатами проведеного психологічного дослідження можна констатувати наступне:

1. Вирішення проблеми розвитку особистості у сучасній психології відображає три основні тенденції. З позицій першої тенденції генезис особистості зумовлюється переважно соціальною ситуацією розвитку, з позицій другої – акцентується увага на соціальній активності особистості та її свідомості, з позицій третьої – актуалізується суб'єктність людини, точніше особистість як суб'єкт власної психічної активності, що первісно наділений свободою і відповідальністю.

Взаємозв'язок понять “розвиток особистості” та “особистісне зростання” тісний, але смислові акценти в них різні. Розвиток особистості – це постійні змінення, переходи, перетворення родових, соціально-типологічних властивостей в індивідуальні, особистісно-смислові її якості, що виникають в ході онтогенезу. Базисним модусом існування особистості є розвиток, який сприяє набуттю нею все більшої якісної визначеності.

Особистісне зростання корелює з розвитком у напрямі самореалізації та самоактуалізації людини. Передумовою особистісного зростання є первісно існуюча, спадково детермінована внутрішня природа і “серцевина” особистості – самість, яка являє собою нерозвинену форму “Я”. Саме вона “диктує” пошук шляхів особистісного зростання, як активного процесу становлення, в якому людина бере на себе відповідальність за свій майбутній життєвий шлях.

Аналіз наукових праць щодо розвитку і зростання підростаючої особистості виявив, що більшістю вчених утверджується теза про тісне співвідношення особистісного і морального зростання дитини. Останнє поняття розуміється як процес набуття відповідального ставлення до свого життя. При цьому актуалізується положення, що особистісною передумовою морального зростання виступає процес становлення самосвідомості, зокрема її епіцентру – “Я”.

З позицій особистісно орієнтованого підходу до виховання особистісне зростання розуміється як процес поєднання в свідомості людини загальноприйнятої системи моральних цінностей з системою особистісних цінностей. Співвідношення смислового поля конструктів “особистісне зростання” і “моральне зростання” дало підстави прийняти в якості психологічної основи особистісного зростання підлітка процес становлення його моральної самосвідомості.

2. Становлення моральної самосвідомості підлітка визначають значущі в особистісному становленні компоненти цього утворення: реальне “Я”, ідеальне “Я” та нормативне “Я”. Змістовну наповненість поняття нормативне “Я” становлять уявлення підлітків про те, якими їм належить бути в тому чи іншому оточенні, а також те, чого від них очікують значущі інші. Отже, у структурі моральної самосвідомості підлітка на передній план виступає й утверджується нова модальність “Я”, що заповнена нормативно-ціннісним людським досвідом.

3. Зростання особистості сучасного підлітка супроводжується цілим рядом типових та специфічних властивостей: появою нової мотивації – глобального інтересу до власної особистості, особистісної рефлексії як здатності до самоаналізу власних якостей, емоційно-ціннісного самоставлення як осмислення цілого світу нових власних емоцій та почуттів; виникненням особистісної саморегуляції як здатності довільно приймати і реалізовувати рішення; рольовим самовизначенням індивіда як представника референтної групи через прийняття певної рольової і моральної позиції; прагненням відійти від об’єктивної моралі і створити суб’єктивну (автономну) мораль; інтересом до моральних якостей власної особистості; вимогливістю до однолітків і до себе у