НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

БЕЗМЕНКО ЛАРИСА КОСТЯНТИНІВНА

УДК 338.242

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ МОБІЛІЗАЦІЇ РЕЗЕРВІВ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ПРИ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Спеціальність 08.06.01 - економіка, організація і управління підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національній металургійній академії України

(м. Дніпропетровськ) Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Ковальчук Костянтин Федорович

Національна металургійна академія України,

декан факультету економіки та менеджменту,

завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

Сазонець Ігор Леонідович

Дніпропетровський Національний університет,

завідувач кафедри економіки народного господарства

кандидат економічних наук,

Дробот Ярослав Вікторович

Національний гірничий університет України,

доцент кафедри менеджменту

Провідна установа: Харківський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра логістики,

м. Харків

Захист відбудеться “ 28 ” квітня 2004 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.084.04 у Національній металургійній академії України за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної металургійної академії України за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

Автореферат розісланий “ 26 ” березня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ____________ Ігнашкіна Т.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Значні зміни в економіці нашої держави, які обумовлені трансформаційними процесами, концентрують зусилля підприємств на пошук нових форм та методів управління. Сучасні умови господарювання потребують комплексного використання як постійно діючих на українських під-приємствах організаційно-економічних механізмів, так і тимчасових, спрямованих на подолання перехідних процесів в економіці.

Актуальність теми. Перехідні процеси виникають в економіці будь-якої країни. Цей пе-ріод супроводжується, як правило, нестабільністю економічного зростання, пов’язаного, переду-сім, із зміною кон’юнктури ринку й ряду інших чинників. Значні економічні перетворення приво-дять до суттєвих тимчасових скорочень виробництва продукції. Так, наприклад, на ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” тільки за один рік переходу від адмі-ністративно-командної до ринкової економіки виробництво чавуну скоротилось на 51,1%, сталі на 58,5%, прокату на 57,6%. План по реалізації товарної продукції виконано на 59,4%. Один з прока-тних станів простояв 1201 годину.

Стабільний розвиток промислових підприємств, що володіють досить високим виробничим потенціалом, є вельми актуальною проблемою не тільки для самих підприємств, але і в цілому для економіки держави. Заходи щодо підвищення конкурентноздатності продукції направлені на мо-дернізацію й переозброєння виробництва. У цей період виробнича інфраструктура, що забезпечує роботу основних цехів, використовується не в повному обсязі. Оскільки сукупність підрозділів, що складають виробничу інфраструктуру, безпосередньо не бере участь у створенні основної продукції підприємства, втрати, пов'язані з простоєм цих підрозділів, вважаються непрямими. Од-нак, багато підрозділів здатні виробляти непрофільну продукцію і надавати послуги, що користу-ються попитом на ринку. Таким чином, простій цих підрозділів, пов'язаний з простоєм основних цехів, використовуючи певний механізм, можна виключити.

Існуючі методи і форми управління діяльністю структурних підрозділів промислових під-приємств не пропонують необхідного інструменту для прийняття рішення в умовах значного тим-часового зниження попиту на основну продукцію підприємства і не можуть забезпечити в пов-ному обсязі використання виробничих потужностей, а як наслідок, і продуктивних сил. У цих умовах мобілізація резервів, як можливість подальшого економічного використання ресурсів, вна-слідок застосування більш прогресивних форм і методів управління, є стратегічним завданням і вимагає, як правило, незначних капіталовкладень.

Таким чином, розробка організаційно-економічного механізму мобілізації резервів, що до-зволяє скоротити втрати, пов'язані з несприятливими умовами ринку, надто важлива, і є актуаль-ним завданням для сучасних промислових підприємств.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теорети-чні дослідження були опубліковані по темі “Методологія інтелектуальної підтримки прийняття економічних рішень” (номер державної реєстрації 0100u000553), виконаної в Національній мета-лургійній академії України (2001 – 2003 р.). Особисто автором розроблена методика прийняття рішень по залученню ресурсів допоміжних підрозділів, що вивільняються, у нестабільних еконо-мічних умовах.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка методологічних основ форму-вання організаційно-економічного механізму мобілізації резервів промислового підприємства в умовах значних ринкових змін.

Відповідно до цього були поставлені наступні задачі:

-

-

-

-

-

Об'єктом дослідження є процес мобілізації резервів промислового підприємства в умовах трансформації економіки. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і практичні ос-нови формування організаційно-економічного механізму мобілізації резервів промислового під-приємства при трансформації економіки.

Методи дослідження. При розробці і дослідженні проблеми мобілізації резервів викорис-товувалися методи системного й економічного аналізу, економіко-математичного моделювання, а також спеціальна література по формуванню програмного і математичного забезпечення, інструк-ції з використання пакетів прикладних програм. На основі методу системного підходу розроблена концепція організаційно–економічного механізму мобілізації резервів. Експертний метод був ви-користаний при комплексній оцінці ринкового потенціалу структурних підрозділів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у обґрунтуванні й розробці методологі-чних положень по формуванню організаційно-економічного механізму мобілізації резервів про-мислового підприємства при трансформації економіки.

Наукова новизна полягає в такому:

вперше:

розроблено організаційно-економічний механізм мобілізації резервів промислового підпри-ємства, який, на відміну від існуючих, враховує потенційні можливості виробництва продукції і надання послуг, що мають попит на ринку допоміжними підрозділами шляхом залучення до виро-бництва невживаних виробничих і трудових ресурсів і, тим самим, дозволяє скоротити втрати трансформаційного періоду;

сформульоване поняття, визначені функції і призначення центрів потенційних резервів, які створюються на базі виробничих структурних підрозділів, що мають ринковий потенціал;

розроблено авторський механізм формування центрів потенційних резервів промислового підприємства, і за допомогою економіко-математичного моделювання виробничих процесів дове-дено, що трудові і виробничі ресурси, які забезпечують основне виробництво в періоди його ско-рочення, необхідно використовувати з метою стабілізації доходу підприємства;

вдосконалено:

механізм використання ресурсів як складової частини загального економічного механізму підприємства в період трансформації економіки;

механізм адаптації управління структурними підрозділами до нових економічних умов на промисловому підприємстві, в основу якого положено залучення управлінського персоналу до участі у тимчасових групах управління центрами потенційних резервів;

дістало подальший розвиток:

концепція управління промисловими підприємствами в період ринкових перетворень. Теоре-тичні дослідження дозволили обґрунтувати необхідність створення відповідних організаційно–економічних умов для мобілізації резервів структурних підрозділів.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані при дослідженні результати пев-ною мірою вирішують проблеми мобілізації резервів підприємства в періоди трансформації еко-номіки, забезпечують єдиний підхід для прийняття управлінських рішень. Розроблені теоретичні і методологічні основи формування організаційно–економічного механізму мобілізації резервів промислового підприємства при трансформації економіки забезпечують використання в процесі виробництва внутрішніх резервів, а також без значних інвестицій стабілізувати доход з метою збереження основного профілю виробництва.

Практичні результати були направлені на: промислове підприємство ВАТ “УНИПАК” (м. Харків), промислові підприємства Придніпровського регіону: ВАТ “Нижньодніпровський тру-бопрокатний завод”, ВАТ “Дніпропетровський трубний завод” - у виді методичних вказівок до впровадження розробленого механізму та прийняті до реалізації його в економічній практиці. Ре-зультати дисертаційної роботи використані на ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (акт від 27.08.2003 р.). Впровадження рекомендацій з удосконалення управ-ління діяльністю структурних підрозділів дозволить частково компенсувати витрати, пов’язані з подоланням негативних наслідків трансформаційних процесів в економіці. Визначено комплекс моделей управління діяльністю допоміжних підрозділів і розроблена на її основі автоматизована система, що забезпечує можливість гнучкого управління підприємством. Організаційно-економіч-ний механізм мобілізації резервів, що пропонується автором, може бути використаний не тільки на вітчизняних, а також і зарубіжних промислових підприємствах. Виконані розробки рекоменду-ються для використання планово-економічними, виробничими і маркетинговими службами про-мислових підприємств України з метою рішення завдань в сфері планування і аналізу виробничої й маркетингової діяльності.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою. Автору належать всі наведені в дисертації наукові результати, пропозиції й висновки, які відображають особистий погляд на питання формування організаційно-економічного механізму мобілізації резе-рвів при трансформації економіки. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї й положення, які є результатом особистих досліджень, що відображені у списку опублікованих робіт за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи доповідалися і обговорю-валися на: Міждержавній конференції “Комп'ютерне моделювання” (м. Дніпродзержинськ, 1997 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці і підприємництві: проблеми науки, практики і освіти” (м. Запоріжжя, 2002 р.), 4-й науково-практи-чній конференції “Інформаційні технології в освіті і управлінні” (м. Нова Каховка, 2002 р.), Між-народній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці і підприємництві: проблеми науки, практики і освіти” (м. Запоріжжя, 2003 р.) та на наукових семінарах кафедри економічної інформатики і автоматизованих систем управління (2000 – 2003 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в 9 наукових роботах, загальним обсягом 2,62 друкарських аркуша, в тому числі особисто автору належать 2,1 друкарських ар-куша; з них 6 - в спеціалізованих виданнях ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, двох додатків. Дисертацію викладено на 164 сторінках комп’ютерного тексту, в тому числі вона містить 33 рисунка на 5 сторінках та 28 таблиць на 7 сторінках. Обсяг додатків складає 6 сторінок. Список використаних джерел включає 132 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі дисертаційної роботи “Теоретичні аспекти і проблеми мобілізації ре-зервів промислового підприємства при трансформації економіки” дослідженні сучасні тенде-нції і шляхи вдосконалення внутрішнього організаційно–економічного механізму підприємства, проблеми мобілізації резервів структурних підрозділів, а також особливостей управління в пері-оди істотних перетворень, що відбуваються в економіці.

Необхідною умовою успішного функціонування будь-якого підприємства в ринковій еко-номіці є ефективне використання його власних ресурсів. Залучення резервів, як можливість пода-льшого використання ресурсів, залежить від внутрішнього економічного механізму підприємства. Внутрішній економічний механізм підприємства може мати різні форми функціонування підрозді-лів. Сучасні погляди розрізняють їх ступені свободи поведінки в залежності від показників діяль-ності на підрозділи–центри витрат та підрозділи–центри прибутку, серед яких виділяють: підроз-діли, що формують умовно-розрахунковий прибуток і підрозділи - центри реального прибутку. Такий підхід можливий у випадку стабільної роботи підприємства при незначних змінах зовніш-нього середовища. Однак, якщо підрозділи центри прибутку не виконують виробничу програму, що забезпечує стабільний доход підприємства (наприклад, при відсутності попиту на основну продукцію), необхідно вирішувати питання збалансованості взаємодії центрів прибутку і центрів витрат. При певних обставинах, а такі обставини виникають у результаті трансформації еконо-міки, центри витрат можуть стати одночасно центрами прибутку, якщо виробляють продукцію і надають послуги для забезпечення основного виробництва і для реалізації надлишків товарів і по-слуг безпосередньо стороннім споживачам.

Суттєві економічні перетворення, як правило, негативно впливають на умови господарю-вання. Найбільш розповсюдженим джерелом фінансових надходжень для виходу з економічної кризи є інвестиції. Для структурних перетворень економіки України за оцінками фахівців необ-хідно інвестувати щорічно біля 100 млрд. доларів. Суми кредитів в 2-3 млрд. доларів практично не вирішують цих потреб. Тому сучасні погляди спеціалістів концентрують увагу на нових методах управління інфраструктурою підприємства.

Якщо розглядати підприємства, як систему, необхідно усвідомлювати, що його підсистеми існують у взаємодії і взаємозв’язках. Зміни зовнішнього середовища впливають на систему, по-требує її трансформації з метою адаптації до нових умов господарювання, відповідно до цього пе-ребудовуються підсистеми, зокрема, організаційна та економічна. Тому механізм формування і використання ресурсів, як складову загального економічного механізму у період трансформації економіки, необхідно поповнити елементами, які дозволять ефективно використовувати надлишки ресурсів. Уяву про кількісні показники використання ресурсів інфраструктури від виробництва та споживання прокату представлено в табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка виробництва, експорту, імпорту і споживання прокату, млн. т.

Роки | Виробництво | Експорт | Імпорт | Споживання

1995 | 17,0 | 10,1 | 0,25 | 7,2

1996 | 17,3 | 11,3 | 0,35 | 6,3

1997 | 20,4 | 14,5 | 0,2 | 6,1

1998 | 19,6 | 14,9 | 0,2 | 4,8

1999 | 22,6 | 19,2 | 0,2 | 3,6

2000 | 26,2 | 22,2 | 0,4 | 4,4

2001 | 27,7 | 23,1 | 0,6 | 5,2

2002 | 29,0 | 24,5 | 0,6 | 5,1

2003 | 15,05 | 12,0 | 0,35 | 3,4

Найбільш повно автором розглянуті можливості використання виробничих та трудових ре-сурсів допоміжного виробництва, а також інформаційні ресурси, які вивільняються при скоро-ченні основного виробництва. Виробничі резерви зумовлені вдосконаленням і найбільш ефектив-ним використанням техніки і робочої сили, а також скороченням втрат робочого часу, економією сировини і матеріалів, раціональним використанням обладнання. Однак, в перехідні періоди роз-витку економіки необхідність модернізації, з метою підвищення конкурентноздатності продукції, спричиняє за собою або повну зупинку виробничих ліній, або простій окремих їх складових. У свою чергу, підрозділи, які забезпечують, також вимушені простоювати, маючи при цьому знач-ний ресурс.

З інформаційної точки зору підприємство - складна динамічна система, що характеризу-ється великим обсягом, інтенсивністю і різнобічними інформаційними зв'язками між підсистемами й елементами, а також із зовнішнім оточенням. Використання необхідних організаційно-економіч-них механізмів впродовж певного періоду потребує зміни інформаційних каналів та їх інтенсивно-сті між структурними підрозділами підприємства. Підприємства, що зуміють вчасно адаптувати свої інформаційні ресурси до ринкових і виробничих стратегій, отримають значну конкурентну перевагу.

Технологія управління - це визначений механізм, у структуру якого входять наступні еле-менти по підготовці рішення: інформаційні ресурси, моделі й алгоритми рішення задачі, сучасні технічні засоби обробки інформації, пакети прикладних програм. Удосконалювання управління припускає зміну його складових, а саме удосконалювання технології ухвалення рішення, що базу-ється на сучасній інформаційній підтримці систем. Від якості збору, передачі, обробки, збере-ження і використання інформації в інформаційних системах менеджменту залежить якість управ-ління.

Виходячи з вищесказаного, потрібно зазначити, що мобілізація резервів є важливою зада-чею наукових досліджень. Існуючі форми і методи управління промисловими підприємствами фо-рмуються стосовно до стабільних умов економіки і не розраховані на функціонування в умовах трансформації економіки. Внаслідок чого, багато підприємств стають банкротами, маючи значний ринковий потенціал. На думку автора, питання, що пов'язані з удосконаленням управління проми-словим підприємством в періоди трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці, з ме-тою мобілізації резервів актуальні і вимагають розробки єдиного підходу у вигляді організаційно-економічного механізму.

У розділі другому “Методологічні основи формування організаційно-економічного ме-ханізму мобілізації резервів промислового підприємства при трансформації економіки” роз-роблена концепція організаційно-економічного механізму мобілізації резервів промислового під-приємства. Сформульовано поняття центрів потенційних резервів, визначені умови і доцільність їх функціонування, а також розроблена технологія формування і адаптації управління центрами по-тенційних резервів на промисловому підприємстві з використанням економіко-математичних мо-делей.

У ринкових умовах не можна передбачати, що обсяг продукції основного виробництва по-стійний. На нього будуть впливати різні чинники. Отже, можна затверджувати, що сума загаль-ного обсягу продукції структурних підрозділів складається з обсягів, що надаються основному виробництву та іншим підрозділам. Ці обсяги змінюються в залежності від попиту. Таким чином, при змінах ринкових умов трансформації економіки утворюються надлишки ресурсів допоміж-ного виробництва.

Структурні підрозділи підприємства, сфера діяльності яких є виготовлення продукції як для внутрішніх потреб, так і для постачання на ринок, мають статус центрів прибутку і суб'єктів ринку (але не є юридичними особами). Ці підрозділи самостійно діють на ринку в залежності від потреби підприємства, розробляють власну маркетингову стратегію. І, як наслідок, можна сфор-мулювати необхідну умову виділення підрозділу для функціонування в такому режимі для його ефективної діяльності.

Передусім, підрозділ, що виділяється, повинен мати можливість надання послуг не тільки основному споживачеві, але і стороннім суб'єктам. Ця частковість буде мінятися з ринкової по-треби. Відповідно до цього, якщо такі підрозділи і можна назвати стратегічними, то тільки лише в контексті загальної стратегії підприємства. Нас цікавлять, передусім, підрозділи, що володіють ринковим потенціалом.

Визначимо їх як центри потенційних резервів (ЦПР). Центри потенційних резервів - це допоміжні підрозділи підприємства, що володіють ринковим потенціалом, але не відособлені в самостійні господарюючі одиниці, керовані з єдиного центра підприємства. Керівникам ЦПР на-дається право брати участь в управлінні надмірними виробничими потужностями, ресурсами, фо-ндами, що утворюються при різних трансформаціях ринку, з метою отримання додаткового до-ходу.

Організаційно-економічний механізм мобілізації резервів промислового підприємства у перехідний період складається з двох взаємопов'язаних механізмів:

1.

-

-

-

-

2.

-

-

-

Розглянемо механізм формування центрів потенційних резервів. Передусім, необхідно за-значити, що визначення допоміжних підрозділів, як центрів потенційних резервів, є прийомом, направленим на створення центральної ланки механізму формування центрів потенційних резер-вів. Знаючи величину потенційного резерву, нескладно визначити потенційний обсяг продукції, що виробляється, і послуг, який міг бути додатково виконаний. Якщо ж передбачити, що цей об-сяг буде виконуватися регулярно, тоді необхідно виділити ті структурні підрозділи, які забезпе-чують основне виробництво, і здатні самостійно виходити на ринок з пропозиціями товарів і по-слуг.

Комплекс моделей, що пропонується, являє собою багаторівневу структуру, де на 1-рівні (рівень прогнозу, аналізу і прийняття рішення) прогнозується попит на основну продукцію і, в за-лежності від міри зниження попиту інформація про зміни поступає в блок аналізу і прийняття рі-шення. Внаслідок моделювання формується перелік допоміжних підрозділів, які віднесені до центрів потенційних резервів. Обсяг виробництва продукції і послуг, який планується для кожного j-ого центру потенційного резерву , визначається за балансовою формулою

, (1)

де - індекс центру потенційного резерву;

- індекс виду продукції (послуги);

- сумарний обсяг i–ого виду продукції (послуг) j-того ЦПР, що планується надати основному виробництву;

- плановий обсяг i–ого виду робіт (послуг) j-того ЦПР для задоволення потреб коо-перації іншими структурними підрозділами;

- потенційний плановий обсяг виробництва продукції і надання послуг ЦПР.

Загальний обсяг виробництва продукції і послуг підприємства визначається за форму-лою

(2)

де - індекс основного виробництва;

- сумарний обсяг виробництва основної продукції на планований період.

, (3)

де - виробнича потужність ЦПР.

За допомогою формули (2) можна управляти виробничою діяльністю підприємства в різних ринкових умовах. При ефективній організації менеджменту на підприємстві можливе значне ви-користання резерву виробничих потужностей. У цьому випадку для оцінки діяльності кожного ЦПР необхідно використати розрахунок беззбитковості виробництва для окремого виду продукції і послуг.

Розглянемо механізм адаптації управління структурними підрозділами. У зв'язку з тим, що управління промисловими підприємствами, як правило, статично, виникає одна з основних про-блем, рішення якої надто необхідне — проблема його адаптації до динамічної зміни зовнішнього середовища. Тому сучасна система управління, на якій базується організаційний механізм, пови-нна бути високоадаптивною, тобто передбачати такий рівень гнучкості управління всіма підрозді-лами підприємства, що забезпечувало б максимальне отримання прибутку. Автором запропоно-вано механізм адаптації управління структурними підрозділами. Для адаптації структури управ-ління підприємства до умов зовнішнього середовища, що змінюються, застосуємо принципи про-грамно-цільової структури координаційного типу, яка представляє собою структуру управління, що накладається на лінійно-функціональну структуру для того, щоб підвищити адаптивні власти-вості підприємства в динамічних зовнішніх і внутрішніх умовах його діяльності. Цей вид струк-тури припускає створення спеціального координаційного органу в діючій лінійно-функціональній структурі. Лінійні керівники вищого рангу передають частину своїх повноважень координацій-ному органу, але правами безпосереднього розпорядження цей орган не наділяється. Природно, що збільшення апарату управління підприємством при трансформації економіки недоцільне. Тоді створення координаційного органу здійснюється за рахунок управлінського персоналу, що вже є. Відповідно, для ефективної діяльності відділів управління в них створюються групи, що складаються з фахівців цих же відділів.

Функціональне призначення цих груп визначається завданнями, що стоять перед ними. За-вданнями груп, що створюються в інформаційно-аналітичному відділі, є визначення центрів поте-нційних резервів і розробка пакета пропозицій по здійсненню необхідних заходів. Групи, що ство-рюються у відділі маркетингу, повинні прогнозувати попит на продукцію і послуги структурних підрозділів основного виробництва, аналізувати виробництво основної продукції, визначати ринки збуту допоміжних підрозділів, визначених як центри потенційних резервів. Ці групи повинні бути укомплектовані необхідними фахівцями, обладнанням, матеріальними ресурсами.

Чисельність управлінського персоналу буде змінюватися під впливом зовнішніх і внутрі-шніх умов діяльності підприємства. Для врахування даних змін, що залежать, насамперед, від об-сягів виробництва, уведемо коефіцієнт зниження кількості організаційно-управлінських робіт у відділах, що враховує дані зміни

, (4)

де - фактичний обсяг виробництва основної продукції;

- плановий обсяг виробництва основної продукції.

Тоді, якщо чисельність управлінського персоналу, що розрахована на планований обсяг ви-робництва, його фактична чисельність при зниженні обсягів виробництва визначається за фо-рмулою

, (5)

де - кількість видів організаційно-управлінських робіт, що визначають завантаження да-ної категорії фахівців;

- середня кількість визначених дій (розрахунків, обробки замовлень, переговорів і т.п.) у рамках i-го організаційно-управлінського виду робіт за встановлений проміжок часу;

- час, необхідний для виконання одиниці роботи в рамках i -го організаційно-управ-лінського виду робіт;

Т - робочий час фахівця відповідно до трудового договору (контракту) за відповідний проміжок календарного часу, прийнятий у розрахунках.

Відповідно, чисельність управлінського персоналу, що вивільнився, можна визначити за формулою

. (6)

Але, якщо обсяги основного виробництва будуть знижуватися, а обсяги виробництва ЦПР – збільшуватися, тоді зміну управлінського персоналу в групах можливо враховувати шляхом уве-дення коефіцієнта підвищення кількості організаційно–управлінських робіт у групах

, (7)

де - обсяг виробництва ЦПР у поточний період;

- обсяг виробництва ЦПР у попередній період.

Чисельність управлінського персоналу групи по управлінню центрами потенційними резе-рвами в поточний період представлено формулою

. (8)

У випадку, якщо чисельність управлінського персоналу групи перевищує чисельність пер-соналу, який вивільнився, необхідно частину кількості визначених дій делегувати керівникам центрів потенційних резервів з метою розширення їхньої самостійності.

Підводячи підсумки, можна зробити висновок про те, що негативні впливи трансформації економіки приводять до скорочення чисельності управлінського персоналу. Як правило, це фахі-вці, втрата яких для підприємства надалі може привести до небажаних результатів. Запропонова-ний вище метод збереження фахівців і залучення їх до виконання властивих їхній кваліфікації фу-нкцій можна використовувати не тільки на великих, але також на середніх і навіть дрібних проми-слових підприємствах. На підставі отриманого висновку намітилися основні заходи щодо ство-рення інформаційних каналів для управління центрами потенційних резервів. Залишаючи основні інформаційні канали без змін і додаючи нові в паралелі з існуючими, тим самим, центри потенцій-них резервів забезпечуються оперативною інформацією, яка дозволяє їм у той же час самостійно коректувати свою діяльність.

Розділ 3 “Використання організаційно-економічного механізму мобілізації резервів на промисловому підприємстві” присвячений розробці методичних рекомендацій по впрова-дженню організаційно-економічного механізму мобілізації резервів, а також створенню технології по реалізації комплексу економіко-математичних моделей з використанням сучасних пакетів при-кладних програм і ПЕОМ.

В розроблених методичних рекомендаціях запропонований комплекс заходів, направлений на пристосування запропонованого механізму до особливостей кожного підприємства, у той же час враховуючих їх загальні ознаки. Особливості експертної оцінки щодо виявлення центрів поте-нційних резервів розглянуті на прикладі ВАТ “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петро-вського”. Дослідження проводилося по допоміжних цехах підприємства. В результаті експертної оцінки виявлені підрозділи, що мають можливість реалізувати продукцію (послуги) стороннім споживачам. Як найбільш перспективний, для проведення досліджень було обрано кисневий цех. Кисневий цех складається з декількох будинків, у яких розміщується основне і допоміжне устат-кування для одержання кисню, очищення і збереження його. Також у цеху проводиться напов-нення балонів киснем. Кисень виробляється шляхом поділу повітря способом глибокого охоло-дження, а потім по киснепроводам подається для конверторного цеху і для автогенного устатку-вання заводу. Таким чином, якщо конверторний цех не використовує кисень за максимальними потужностями кисневого цеху, невикористаним залишається частина його ресурсів.

Таким чином, середньорічний коефіцієнт навантаження устаткування залежить від зовніш-ніх чинників і змінюється щомісяця. Показники кисневого цеху за період 01.01.2003 р. – 01.06.2003 р. наведені в табл. 2.

Таблиця 2

Показники кисневого цеху за період 01.01.2003 р. – 01.06.2003 р.

Показники,

тис. | Період

01.01 | 01.02 | 01.03 | 01.04 | 01.05 | 01.06

Виробнича потуж-ність |

9500 |

9500 |

9500 |

9500 |

9500 |

9500

Вироблено кисню | 9083 | 9083 | 9083 | 9083 | 9083 | 9083

Споживання основ-ними цехами під-приємства |

7300 |

8000 |

7500 |

7200 |

7200 |

7300

Резерв | 1783 | 1083 | 1583 | 1883 | 1883 | 1882

Як видно з таблиці, виробничі потужності кисневого цеху дозволяють робити до 9500 тис. товарного кисню на місяць. Аналізуючи динаміку споживання кисню основними це-хами підприємства, можна зробити висновок про виникнення потенційного резерву, при залучені якого можливо отримати доход від реалізації надлишкового кисню стороннім споживачам.

Оскільки при виборі стратегії ціноутворення враховувалися фактори, пов’язані з вже існу-ючими постачальниками цього виду продукції на споживчому ринку, експертами було прийнято рішення скористуватися стратегією встановлення проникаючої ціни. Її суть полягає в встановленні відносно низької ціни для швидкої реалізації товару.

Автоматизація процесу залучення резервів потребує використання сучасних пакетів при-кладних програм і ПЕОМ. Автором розроблена автоматизована система “Управління діяльністю центрів потенційних резервів”, яка призначена для менеджерів, що ухвалюють рішення за оцінкою внутрішніх резервів підприємства, і дозволяє створити динамічну модель виробничої діяльності, формувати центри потенційних резервів, а також виявляти потенційні обсяги виробництва з метою стабілізації доходу підприємства.

Вся інформація, що підготовлена в системі оцінки внутрішніх резервів підприємства, роз-глядається у вигляді її кінцевого впливу на прийняття рішень:

1.

2.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Безменко Л.К. Формування організаційно-економічного механізму мобілізації резервів промислового підприємства при трансформації економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – економіка, організація і управління підприємствами. – Національна металургійна ака-демія України, Дніпропетровськ, 2004.

У дисертаційній роботі розроблено організаційно-економічний механізм мобілізації резер-вів промислового підприємства, який дозволяє скоротити втрати трансформаційного періоду. Сформульоване поняття, визначені функції і призначення центрів потенційних резервів, які ство-рюються на базі виробничих структурних підрозділів, що мають ринковий потенціал. Розроблено авторський механізм формування центрів потенційних резервів промислового підприємства, та комплекс економіко-математичних моделей виробничих процесів в періоди скорочення основного виробництва. Вдосконалено механізм використання ресурсів, як складової частини загального економічного механізму підприємства в період трансформації економіки. Теоретичні дослідження дозволили обґрунтувати необхідність створення відповідних організаційно–економічних умов для мобілізації резервів структурних підрозділів.

Ключові слова: організаційно-економічний механізм, ресурси, мобілізація резервів, трансфо-рмація економіки, структурні підрозділи, промислові підприємства, центр потенційних резервів.

АННОТАЦИЯ

Безменко Л.К. Формирование организационно–экономического механизма мобилизации резервов промышленного предприятия при трансформации экономики. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – экономика, организация и управление предприятиями. – Национальная металлургическая академия Украины, Днепропетровск, 2004.

Диссертация посвящена вопросам разработки методологических основ использования резервов предприятия в условиях трансформации экономики и содержит новые методические рекомендации по мобилизации резервов структурных подразделений промышленного предприятия.

Впервые разработан организационно–экономический механизм мобилизации резервов промышленного предприятия. В отличие от существующих, он позволяет оценивать и регулировать производство продукции и оказание услуг, имеющих спрос на рынке, вспомогательными подразделениями путем вовлечения в производство неиспользуемых ресурсов. Использование данного механизма позволяет сократить потери, связанные с нестабильностью рыночных условий.

Сформулировано понятие, определены функции и назначение центров потенциальных резервов. Они создаются на базе вспомогательных подразделений, обладающих рыночным потенциалом. В связи с этим, разработан авторский механизм формирования центров потенциальных резервов промышленного предприятия. Предложен комплекс экономико-математических моделей, с помощью которого доказано, что трудовые и производственные ресурсы, обеспечивающие основное производство, в периоды его сокращения частично высвобождаются и могут рассматриваться как потенциальный резерв предприятия.

Усовершенствован механизм использования ресурсов как составляющая часть общего экономического механизма предприятия в период трансформации экономики, а также механизм адаптации управления структурными подразделениями к новым экономическим условиям на промышленном предприятии, в основу которого положено привлечение управленческого персонала к участию во временных группах управления центрами потенциальных резервов. Получила дальнейшее развитие концепция управления промышленными предприятиями в период рыночных преобразований. Теоретические исследования позволили обосновать необходимость создания соответствующих организационно–экономических условий для мобилизации резервов структурных подразделений.

Ключевые слова: организационно-экономический механизм, ресурсы, мобилизация резервов, трансформация экономики, структурные подразделения, промышленные предприятия, центр потенциальных резервов.

SUMMARY

Bezmenko L.K. Forming of organisationally economic reserve mobilisation mechanism of industrial enterprise attached to economy transformation. – Manuscript.

A thesis for the academic degree by candidate degree of economic sciences by speciality 08.06.01 - economics, organisation and managing of enterprises. National Metallurgical Academy of Ukraine, Dnepropetrovsk, 2004.

In thesis is developed an organisationally economic reserve mobilisation mechanism of industrial enterprise, which allows reducing the losses of transformation’s period. Formulated notion, iindicated functions and centres settings of potential reserves, created on the basis of production structural subdivisions having market potential. Developed author centres forming mechanism of potential reserves of an industrial enterprise, but complex of economic - mathematical models of production processes into periods lay-off basic. Perfected an utilisation mechanism of resources, as composing part of general economic enterprise mechanism into economy transformation period. Theoretical researches permitted ground necessity creation of suitable organisationally economic conditions for reserves mobilisation of structural subdivisions.

Key words: organisationally economic mechanism, resources, reserves mobilisation, economy transformation, structural subdivisions, industrial enterprises, centre of potential reserves.