ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БЕРДНИК ЛАДА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 811.161.1`373.611

ВНУТРІШНЯ ФОРМА ТА СЛОВОТВІРНА СЕМАНТИКА

НАЗВ ДІЯЧА У СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність – 10.02.02 – російська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ – 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі загального та російського мовознавства Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: кандидат філологічних наук, доцент

МАМРАК Алла Володимирівна,

кафедра історії і політичної теорії Дніпропетровського національного гірничого університету.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: доктор філологічних наук, професор Манакін Володи-

мир Миколайович, Запорізький державний універси-тет, декан факультету журналістики;

кандидат філологічних наук, доцент Шепель Юрій Олександрович, професор Дніпродзержинського дер-жавного технічного університету, завідувач кафедри української мови та перекладу зі слов`янських мов.

ПРОВІДНА УСТАНОВА: Донецький національний університет, Міністерство освіти і науки України, м.Донецьк

Захист відбудеться 24 грудня 2004р. о 12:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13, корп.1, філологічний факультет, ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул.Казакова,8.

Автореферат розісланий 23 листопада 2004р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук,

доцент М.С.Ковальчук

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблема визначення специфіки організації глибинної семантики віддієслівного похідного найменування і способів її представлення поверхневою структурою деривата набуває особливої актуальності у світлі когнітивних досліджень, спрямованих на вивчення функціональної динамічної парадигми мови.

Аналіз наукової літератури свідчить про значну увагу, яка приділяється лінгвістами віддієслівним найменуванням зі значенням діяча. Зокрема, зроблено чимало наукових розробок, викликаних прагненням дати диференціальну характеристику внутрішньої форми слова і визначенню її ролі в процесі номінації (О.І. Блинова, В.Г. Варіна, М.О. Гланц, Т.Р. Кияк, О.П. Єрмакова, О.А. Земська, Н.Т. Саная, О.С. Снітко, Н.І. Мігіріна, М.М. Янценецька й ін.), проведені пошуки у сфері теоретичного осмислення проблем семантичної організації слова, зв'язаних зі словотвором (І.С. Улуханов, О.С. Кубрякова, М.М. Болдирев, Т.І. Вендіна, М.Д. Голєв, В.Г. Головін, Л.К. Жаналіна, О.А. Земська, Г.С. Зенков, А.В. Мамрак та ін.) і явищем фразеологічності семантики похідного слова (М.В. Панів, О.М. Пєшковський, І.Г. Милославський, М.Є. Алексєєв, Н.Є. Грушко, В.А.Кудрявцева, Т.С. Морозова, О.Г. Максапетян, О.Є. Творонович та ін.). Проте залишається фактом відсутність однозначних вичерпних рішень, суперечливість думок відносно словотвірної семантики похідних слів, невизначеність специфіки цілісної структурно-семантичної взаємозумовленості окремих ділянок словотвірної системи, зокрема, семантичної організації назв діяча. На сьогоднішній день відсутні роботи, в яких враховувався б у комплексі функціональної єдності такий мовний факт, як тенденція залежності дериваційної інтерпретації похідного найменування від характеру внутрішньої форми похідного слова, його часткового словотвірного значення і пропозиціональних імплікацій, які фіксуються девербативом.

Актуальність теми. Необхідність вивчення специфіки глибинної семантичної структури віддієслівних найменувань і особливостей її поверхневого представлення у словотвірних моделях продиктована недостатнім ступенем вивчення питання. Співвідношення внутрішньої форми і дериваційної семантики похідних найменувань розглядається в руслі досліджень, присвячених проблемі номінації.

Увага до проблеми зумовлюється необхідністю вирішення ряду теоретичних питань: адекватність визначення внутрішньої форми, активність внутрішньої форми в процесі номінації, співвіднесеність внутрішньої форми і словотвірного значення в дериватах із семантичними прирощеннями і ступінь їх облігаторності, співвідношення загальних і часткових словотвірних значень у рамках окремого словотвірного типу.

Подальшого вивчення вимагає інтерпретація внутрішньої форми як сполучної ланки між ономасіологічною і семасіологічною характеристиками назв діяча.

Як і раніше, залишається актуальною необхідність вирішення методологічної проблеми виявлення співвідношення імпліцитних елементів семантичної структури слова і їхніх експлікацій.

У дисертації досліджується взаємодія характеру внутрішньої форми похідного найменування і часткового словотвірного значення з урахуванням своєрідності семантичного прирощення, зумовленого валентністю твірного дієслова.

Комплексний підхід до вивчення семантики похідного слова з погляду взаємозумовленості її структурних компонентів - внутрішньої форми (ВФ), смислових прирощень (СП), словотвірного (СЗ) і лексичного значення (ЛЗ) - відкриває нові перспективи розкриття сутнісних характеристик похідного слова.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в рамках комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри загального і російського мовознавства Дніпропетровського національного університету “Актуальні проблеми русистики і загального мовознавства”.

Мета дослідження - проаналізувати і виявити співвідношення внутрішньої форми й особливостей словотвірної семантики назв діяча в російській мові. Досягнення цієї мети вимагає вирішення таких завдань:

1)

2)

3)

4)

5)

Об'єктом дослідження є похідні слова зі значенням діяча.

Предметом дослідження стали однофункціональні (зі значенням діяча) різноструктурні віддієслівні найменування на =щик, =льщик, =тель, =тор, =(н)ик, =льник, а саме особливості внутрішньої єдності значеннєвих компонентів, що складають лексичне значення похідного слова.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано метод суцільної вибірки лексикографічного матеріалу зі “Зворотного словника російської мови”, що дозволило скласти картотеку, у якій нараховується близько 1500 одиниць назв діяча на =тель, =льщик, =щик (=чик), =тор, =(н)ик, =льник. У результаті застосування методу дефініційного аналізу отримано відомості про співвіднесеність лексичних значень похідних слів з їхнім структурним вирішенням. Метод перефразування використовується для тлумачення індивідуального значення похідного через його твірне. Загальнонаукові індуктивний і дедуктивний методи дали можливість проаналі-зувати семантичні елементи (ВФ, CП, СЗ) у складі цілого - структури словотвірної функціональної одиниці, а також диференціювати й описати своєрідність структурного цілого на основі складових, які його регулярно/нерегулярно утворюють. Методологічна база і системно-функціональний підхід забезпечують вірогідність результатів дослідження.

Наукова новизна.

1.

2.

1)

2)

3)

4)

5)

6)

7)

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Теоретичне значення роботи полягає в обґрунтуванні на матеріалі віддієслівних назв діяча в російській мові закономірностей системної будови семантики номінативних одиниць і принципів їхньої організації з позицій теорії номінації.

Практична цінність дослідження. Отримані дані сприяють розширенню інформаційного обсягу науки про словотвірну систему російської мови. Результати дослідження можуть бути використані 1) для вирішення теоретичних завдань, пов'язаних із проблемою номінації; 2) при читанні спецкурсів; 3) при складанні як шкільних, так і вузівських навчальних посібників зі словотвору, спрямованих на розвиток глибшого розуміння учнями процесів словотвору в російській мові; 4) у методиці і практиці викладання російської мови іншомовним студентам; 5) у психолінгвістиці — при дослідженні можливостей репрезентації в мові досвіду сприйняття й оцінки дійсності, який накопичується людиною; 6) у зіставній лінгвістиці — при виявленні фактів міжмовних кореляцій.

Апробація результатів досліджень. Основні теоретичні і практичні результати дисертаційної роботи викладено на II міжнародній конференції “Інноваційні підходи до викладання англійської мови” (Дніпропетровськ, 1998), на міжвузівських науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми навчання іноземних студентів” (Дніпропетровськ, 1999-2004), на міжнародній науково-практичній конференції “Методологічні проблеми суспільно-гуманітарних наук і освіти в умовах трансформації суспільства” (Дніпропетровськ, 1999), на міжнародній конференції “Сучасні проблеми термінології та термінографії” (Київ, 2000), VI міжнародній конференції “Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 2000), на міжнародній науково-методичній конференції “Інноваційні підходи до вивчення іноземних мов та культур у новому тисячолітті” (Дніпропетровськ, 2002), на II всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Східні слов'яни: історія, мова, культура, переклад” (Дніпродзержинськ, 2003), на I всеукраїнській науково-практичній конференції "Загальні питання філології" (Дніпродзержинськ, 2004).

Дисертація обговорювалася на розширеному засіданні кафедри загального і російського мовознавства Дніпропетровського національного університету і кафедри психології менеджменту і мовної підготовки Інституту економіки Національного гірничого університету.

Зміст дисертації викладено у 6 статтях і 10 тезах наукових доповідей.

Структура роботи зумовлена її метою і завданнями: дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що супроводжуються висновками, загальної частини, списку використаної літератури (239 найменувань). Загальний обсяг роботи 208 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір тими дисертаційного дослідження, визначається його актуальність, мета, завдання, виділяються об`єкт, предмет і методи аналізу, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

Перший розділ “Компоненти семантичної структури похідного слова” присвячено теоретичному огляду й аналізу проблеми визначення компонентів словотвірної семантики похідного слова та способів їхнього поверхневого представлення в системі словотвірних моделей. Розділ складається із двох підрозділів. У першому з підрозділів “Внутрішня форма в концептуальному представленні значення похідного слова” розглядається ступінь вивчення питання про сутність внутрішньої форми похідного найменування. Різнобій у термінології, пов'язаної з поняттям внутрішньої форми (“етимологічне значення”, “індивідуальна ознака”, “мотивувальна ознака”, “загальна ознака” тощо) свідчить про різні акценти в її інтерпретації, що підтверджує тим самим складність предмета досліджень. Одні дослідники ототожнюють внутрішню форму з “мотивуванням” (Ю.С.Маслов, О.І.Блінова, М.Д.Голєв та ін.), “умотивованістю” (Л.М.Медведєва, В.А. Звегінцев), інші – із семантичною міткою лексичного значення (А.О.Білецький, В.М.Сонцев та ін.), треті – із суб'єктивним образом об'єктивного світу (В.В.Гак). Причина цих розбіжностей, на наш погляд, – у відсутності прозорих вказівок на структурно-семантичну співвіднесеність слова, яке виявляє внутрішню форму, з однокорінними словами, зв'язаними відношенням похідності, а також у відсутності єдності думок при виділенні пріоритетних ознак.

У дисертації аргументується необхідність розмежування інтерпретації поняття внутрішньої форми з точки зору 1) симультанної і сукцессивної упорядкованості компонентів глибинної структури похідного слова, 2) конституючої універсалії : внутрішня форма - уловлюваний свідомістю (у синхронному зрізі мови) і об'єктивований в основному, ідейному стрижнi деривата спосіб пізнання денотата через ознаку, яка відрізняє його від інших реалій. ВФ похідного слова, виявляючи структурно-семантичну співвіднесеність слів, зв'язаних відношенням похідності, являє собою мінімальний (поряд зі словотвірним значенням і семантичним нашаруванням) компонент глибинної структури похідного слова, що вступає у відносини синтагматичної субординації зі словотвірним значенням і значеннєвим нашаруванням і дозволяє системно співвідносити зовнішню оболонку (номінативна сторона) деривата із уявленням про його лексичне значення.

У другому підрозділі “Проблема фразеологічності семантики похідного слова” вводиться теза про наявність тенденції до регулярної і взаємообумовленої кореляції дериваційної форми похідного найменування і його семантичного змісту на тлі відсутності однозначної сполученості двох сторін деривата (знак-значення). За умови регулярності внутрішніх імплікацій похідних тотожної структури визначаються перспективи систематизації назв діяча на підставі загальної специфіки характеру внутрішньої форми похідного слова. Латентне за своєю природою семантичне нашарування у той же час приховано актуалізує валентність твірного слова в рамках похідного. Було встановлено, що імпліцитні значеннєві відносини фіксуються у словотвірних моделях досить регулярно. Застосування когнітивного підходу до виявлення специфіки семантичної структури похідного слова дозволило зробити облік типізованих пропозиціональних імплікацій: 1) своєрідність синтаксичних і семантичних зв'язків, 2) ступінь їхньої передбачуваності на підставі регулярності.

У цьому зв'язку систематизація інформації (об'єктної, суб'єктної, атрибутивної, обставинно-характеризуючої – причини, місця, часу тощо, а також конототивної, асоціативно-образної, асоціативно-суміжної), переданої семантичними нашаруваннями залежно від характеру внутрішньої форми, сприяла вирішенню проблеми декодування структури віддієслівних похідних. Встановлено, що взаємодія і співвідношення прихованих зв'язків (предикативних, семантичних, логічних, асоціативних) твірного слова й основної ознаки номінованого похідним словом фрагмента дійсності (тобто внутрішньої гіпоформи слова) приймає певну словотвірну форму, тим самим формуючи якісну своєрідність похідного слова як представника словотвірного типу. Отже, семантичне нашарування стає словотвірним явищем.

Конституюча функція ідейного стрижня похідного найменування (внутрішня гіпоформа) взаємодіє з керівною функцією елемента структурно-семантичного руху (семантичним нашаруванням): а) учитель - той, хто навчає у школі, ученик - той, кого навчають, , воспитатель- той, хто виховує, воспитанник - той, кого виховують, паяльщик - те, хто паяє, паяльник- те, чим паяють, красильщик - той, хто фарбує, краситель – фарбувальна речовина, носитель (хвороби, ідеї) – носильщик (багажу на вокзалі); б) лакировщик (поверхні) (прям.)- лакировщик (дійсності) (перен.), глушитель (звуку)(прям.)-глушитель (прагнень) (перен.), двигатель (машина) – двигатель (сила) (перен.), грабитель (прям.) – грабитель (перен.). Внаслідок реалізації парними похідними різних актантних валентностей загального твірного, внутрішня форма орієнтується значеннєвим нашаруванням у різних напрямках, що затемнює (різною мірою) семантику похідного слова.

У другому розділі “Словотвірна семантика назв діяча в системі значень похідного слова” аналізується єдиний комплекс глибинної структури віддієслівного похідного слова, що складається зі взаємообумовлених компонентів: внутрішньої гіпоформи, значеннєвого нашарування, часткового словотвірного і лексичного значення. Ставиться завдання з'ясувати системність їхнього співвідношення і розробляється методика його опису.

В аспекті гіпо-гіперонімічних відносин внутрішня форма окремо узятого похідного слова являє собою приватну реалізацію однієї з метаознак, за якою даються найменування (у межах словотвірного типу) у симультанному інваріантному просторі значення групи дериватів. Іншими словами, дискретизація універсуму здійснюється групою похідних найменувань, формально-значеннєві відносини похідності в яких уніфіковані моделлю словотвірного типу, до складу якого ця підгрупа входить.

У зв'язку з цим у роботі введені поняття внутрішньої гіпоформи (індивідуальної у будь-якому окремо узятому похідному найменуванні) і внутрішньої гіперформи (загальної для окремої групи похідних слів у рамках словотвірного типу). Специфіка і набір внутрішніх гіперформ груп похідних найменувань, у свою чергу, зумовлюють своєрідність, неповторність окремого словотвірного типу, відрізняють один дериваційний тип від іншого. Так, у рамках категорії діяча для одних словотвірних типів характерні значно більше похідні назви діяча з внутрішньою гіперформою почуттєвого відношення до кого-чого-н. (ненавистник, завистник, насмешник та ін.) чи метаознакою поводження (блудник, баламутник, грешник та ін.). Деривати типу ненавистник, завистник, грешник розглядаються як члени віддієслівної мікросистеми, тому що їх відрізняє процесуальний характер внутрішньої гіперформи - той, хто має відношення до зазначеної дії (пор. з відсубстантивними похідними сердечник, пирожник, глазник, телятник, птичник, лесник, бумажник, корабельщик, мороженщик, часовщик, каменщик, угольщик та ін., у яких загальна ВФ – той, хто має відношення до зазначеного предмета). В інших девербативах діяча домінує метаознака професійного ставлення до речовини, а саме обробки зазначеною речовиною (золотильщик, оцинковщик, хромировщик тощо), у деяких – метаознака ставлення до якісного перетворення чого-н. (утеплитель, ускоритель, замедлитель, окислитель і под.). Іншими словами, на рівні внутрішньої форми похідного найменування діяча реалізуються відносини роду і виду, інваріанта і варіанта, а саме: внутрішня гіперформа групи найменувань діяча знаходиться у відносинах дистрибуції включення й утворює привативну опозицію до внутрішніх гіпоформ похідних, які входять до складу виділеної групи. Введення понять внутрішньої гіпоформи і гіперформи дає можливість проникнути у складну систему сукцесивних і симультанних відносин на рівні словотвірної категорії.

Відповідність структурних форм і наборів універсальних складових семантичного змісту реалізується в моделях похідних найменувань того чи іншого словотвірного типу як способах комбінування структурних знаків і семантичних елементів для передачі єдиного комплексу зовнішньої оболонки і змісту похідного слова. Варіативні комбінації внутрішньої форми, значеннєвих нашарувань і часткових словотвірних значень розглядаються з позиції уніфікації їхнього співвідношення словотвірними суфіксами, що забезпечує систематичну появу нового деривата чи його значення(ь) у ряді вже існуючих. Різносуфіксальні віддієслівні похідні виявляють неоднаковий якісний склад компонентів глибинної структури.

Так, у випадках, коли 1) внутрішня гіперформа вказує на образ визначеної субстанції (речовини), а 2) у значеннєвому нашаруванні приховується об'єкт (його поверхня), на який спрямовує професійну дію діяч і 3) результатом співвідношення семантики твірного дієслова і похідного найменування є приватна реалізація загального категоріального значення діяч - особа, те похідне належить до словотвірних типів на =льщик, =щик, наприклад, мыльщик, бальзамировщик, никелировщик, эмалировщик, драпировщик, серебрильщик, золотильщик, пудрильщик, солильщик та ін. Якщо 1) внутрішня гіперформа вказує на якісну ознаку перетворення, до якого має відношення діяч, а 2) у значеннєвому нашаруванні приховується лексично обмежений об'єктний актант речовини і 3) частковими реалізаціями інваріантного словотвірного значення діяч є речовина, то похідні належать до словотвірного типу на =тель, наприклад, обогатитель, загуститель, наполнитель, окислитель, смягчитель, восстановитель, замедлитель і т.д.

Крім того, у розділі аналізуються умови утворення похідних метафоричних найменувань. Робиться акцент на тому, що на відміну від похідних з конкретним значенням, сформованих з переважною частиною денотативного компонента (внутрішня гіперформа – ознака прямого відношення до конкретної речовини, інструмента, машини, дії), у найменуваннях з метафоричним змістом сигніфікативний компонент домінує над денотативним (внутрішня гіперформа – ознака непрямого відношення до речовини, інструмента, машини, дії). Пор.: гаситель (прям.) – назва різних пристосувань для гасіння світла, припинення вогню (тех.) і гаситель (перен.)- той, хто гасить що-н., не дає розвиватися чому-н.; плакальщик (прям.) - у стародавньому народному побуті: людина, найнята за плату оплакувати на похоронах чи поминках небіжчика //узагалі всяка людина, що оплакує небіжчика або шкодує за ним, і плакальщик (перен.) - людина, яка завжди чим-н. не задоволена, на щось скаржиться, скиглій, та ін. Аналізуються зрушення і коливання в предметно-понятійній співвіднесеності (О.П.Єрмакова) на рівнях 1) внутрішніх гіпоформ похідних, 2) значеннєвих нашарувань, 3) часткових словотвірних значень. При реалізації валентних властивостей твірного слова у випадку метафоричного переносу маємо трансформацію конкретної, наприклад, виробничої семантики: браковать (детали) - браковщик, зацепить (вагонетки)- зацепщик в абстрактну невиробничу браковать (стихи, новобранцев) – браковщик (перен.), зацепить (уязвить, обидеть) - зацепщик (перен.).

Підкреслюється той факт, що лексичне значення метафоричного деривата в результаті порушення звичних зв'язків (О.П. Єрмакова) вступає в дистрибуцію, що контрастує, і створює еквіполентну опозицію стосовно значеннєвих компонентів, що його складають (Л.А. Новиков). Відносини між прямим і метафоричним лексичними значеннями похідних прагнуть до додаткової дистрибуції, утворюють диз'юнктивну опозицію (Л.А. Новиков). Зрештою, в міру стирання образності метафори, це веде до трансформації явища багатозначності структури похідного в омонімію. Таким чином, доходимо до висновку, що багатозначність і омонімія - це стадії розвитку лексичного значення похідного слова, якими визначається ступінь можливості відтворення в синхронному зрізі мови співвідношення елементів семантики його глибинної структури (ВФ, СП, СЗ, ЛЗ).

Так, питомник – 1. Місце розведення рослин і тварин. 2. Перен. Місце, де виховують чи знаходиться велика кількість людей певної категорії. Внутрішня гіпоформа обох похідних – те, що має відношення к питанию. Але в одному випадку питание – звичне, конкретне, пряме найменування. В іншому – питание – умовне, непряме, асоціативне. У першому похідному об'єктні актанти заповнюють валентність твірного питать: (чим?) кормом; (кого?) животных, растения; у другому – (чим?) знаниями (кого?) людей определенной категории. Іншими словами, спостерігається асоціативна розбіжність у значеннєвому нашаруванні, що знаходить висвітлення в дефініції слова. На рівні часткових словотвірних значень розбіжності відсутні: в обох похідних реалізовано часткове словотвірне значення місце.

Лексичне значення питомник1 знаходиться у відносинах долучуваної дистрибуції і привативній опозиції стосовно значеннєвих компонентів, що його складають. Лексичне значення питомник2 характеризується контрастною (за асоціацією) дистрибуцією і еквіполентною опозицією стосовно своїх ВФ, СП і ЧСЗ. Розглянуті деривати – приклад багатозначності похідного. Загальна еквіділянка змісту сконцентрована в імпліцитній аналогії “ніби”.

Лексичні значення будь-якого багатозначного похідного прагнуть до разбіжних позицій. Виявляється залежність: чим більше це прагнення, тим вищий ступінь імовірності переростання явища багатозначності в омонімію, метафоричного деривата – в омонімічне похідне. В такому уявленні омоніми – це “стерті” метафоричні деривати, що стали врешті-решт в опозицію до деривата з первинним (прямим) лексичним значенням на рівні всіх компонентів змісту: ВФ, СП, СЗ. Іншими словами, виражене прагнення до відносин додаткової дистрибуції і диз'юнктивної опозиції між похідними з прямим і переносним значенням веде до омонімії. Саме результатом встановлюваних дистрибутивно-опозиційних відносин, як нам здається, можна пояснити виділення типів мовної метафори (номінативної, образної, когнітивної, генералізуючої, ідентифікуючої тощо) [за Н.Д. Арутюновою, В.П. Москвіним та ін.].

Так, лексичні значення однакових за структурою похідних: I - плавник- хрящоподібний зовнішній орган руху в риб і хребетних тварин і II – плавник - дерева чи частини дерев, що викинуті на берег або плавають у ріці, морі. Уловлювана свідомістю однакова внутрішня гіпоформа в обох дериватах – те, що має відношення до плавання – орієнтується на окремі лексичні значення різними семантичними нашаруваннями. У першому похідному - цільове (для руху у воді), у другому похідному - локальне (у воді чи поруч на березі). Крім того, спостерігається розбіжність на рівні ЧСЗ: у першому похідному – “частину організму як пристосування”, у другому - “ предмет чи його частину”. Лексичне значення і у першому, і в другому дериваті вступає у відносини долучуваної дистрибуції стосовно компонентів, що його складають. Але між прямим і метафоричним лексичними значеннями похідних I і II установлюються відносини додаткової дистрибуції і диз'юнктивної опозиції, що підтверджують омоніміч-ність дериватів.

У глибинній структурі семантики ще не “стертого” вторинного, метафорич-ного деривата (на відміну від метонімічного) регулярно є присутнім прирощений латентний оцінний компонент (частіше несхвалення, ніж схвалення): клепальщик, волынщик, штамповщик, надувальщик, понукальщик тощо.

Аналіз метонімічних дериватів переконує у тому, що їхнє лексичне значення (як і у випадку метафоричних дериватів) знаходиться у контрастній дистрибуції та еквіполентній опозиції відповідно його компонентів, що складають ВФ, СП і СЗ. Еквіділянка змісту – суміжність - імпліцитно є присутньою у значеннєвому нашаруванні. Обов'язкова розбіжність спостерігається на рівні ЧСЗ (знаряддя : речовина : особа : місце дії). Але стосовно твірного деривата з первинним (прямим) і вторинним (метонімічним) лексичнім значенням знаходяться у відношенні долучуваної дистрибуції і привативної опозиції (Л.А.Новиков). Іншими словами, у ході когнітивного міркування, спрямованого в іншу сторону порівняно з актом метафоричного словотвору, такій “новій ділянці змісту” присвоюється “стара звукова оболонка”. Саме цей факт дозволяє словотвірним типам на =тель, =тор, =щик бути продуктивними як у сфері утворення найменувань із частковим словотвірним значенням особа, так і з частковим словотвірним значенням знаряддя дії, місце дії на підставі асоціації за суміжністю виконуваних діячем функцій, пор.: метонімічні деривати увлажнитель – 1. Робітник, що займається зволоженням чого-н. (білизни, глини). 2. Прилад, пристрій для зволоження чого-н. (повітря); восстановитель – 1. Той, хто веде роботу по відновленню чого-н. 2. Речовина, за допомогою якої продукується реакція відновлення; преобразо-ватель (людина/прилад); бомбардировщик (льотчик/літак); сортировщик (особа/машина); страховщик (особа/організація) і под.

Тенденція до регулярності, що простежується у розходженні "навмисних" порушень латентного, але звичного для груп похідних внутрішнього зв'язку, який обумовлює актантно-рольову структуру твірного, дозволяє говорити про структурну типологію утворення переносних найменувань у межах окремих словотвірних типів.

У третьому розділі “Своєрідність віддієслівних словотвірних типів категорій діяча” досліджується специфіка словотвірної семантики похідних окремих типів з урахуванням 1) набору внутрішніх гіперформ дериватів, що входять до складу окремого словотвірного типу, 2) своєрідності значеннєвих нашарувань у похідних і можливих асоціативних порушень у латентному зв'язку (метафора, метонімія), 3) часткових словотвірних значень, які домінують у словотвірному типі. В основі аналізу індикаторів можливої уніфікації формально-значеннєвих відносин похідності тим чи іншим суфіксом лежить положення про тенденції неповторності їхнього співвідношення у дериваті іншого словотвірного типу.

Часткове словотвірне значення (ЧСЗ) “предмет, що виконує дію, названу твірним дієсловом”, реалізують похідні непродуктивного словотвірного типу на =льник і продуктивних на =тель, =тор, =щик, (н)ик (словотвірні типи наводяться в міру зменшення їхньої активності у творенні “предметних” найменувань).

Часткове словотвірне значення “особа, що виконує дію, названу твірним дієсловом”, реалізують похідні словотвірних типів на =льщик, =щик, =(н)ик, =тель, =тор.

Таким чином, моноцентричними за частковим словотвірним значенням, реалізованим похідними найменуваннями, є словотвірні типи на =льник (предмет) і =льщик (особа).

Сполучення декількох часткових словотвірних значень, а також виражене прагнення до реалізації похідними тих чи інших ЧСЗ, впливають на ступінь завуальованості семантики похідних, що затемнює або сприяє її прозорості.

Похідні на =тор надають явну перевагу реалізації ЧСЗ знаряддя дії (машини, інструмент, пристосування) у порівнянні з ЧСЗ особа. Про прагнення до уніфікації словотвірних засобів свідчить явище вторинної суфіксації назв на =тор, тобто додавання суфікса =щик до них: трансформаторщик, сепаратор-щик, дистиляторщик, вулканизаторщик тощо.

Похідні на =тор утворюються через опосередковану ланку віддієслівних іменників на =циj(a), пор.: провоцировать – провокация - провокатор, фальсифицировать – фальсификация - фальсификатор, агитировать – агитация - агитатор, эвакуировать – эвакуация - эвакуатор і ін. на тій підставі, що виявляють тісний структурний і семантичний зв'язок з ними: комбинатор - “людина,, що вміє комбінувати, схильний до комбінації”, агитатор – “член політичної партії чи її прихильник, що займається агітацією” тощо.

Словотвірний тип на =льник виявляє тенденцію до спеціалізації на вираження інструментального значення діяча. Порівняно невелике число предметних найменувань свідчить про низьку продуктивність словотвірного типу на тій підставі, що твірні дієслова – слова, які давно ввійшли у побут, пор.: умывать - умывальник, морозить - морозильник, светить - светильник, гасить - гасильник, полоть - полольник тощо.

Словотвірний тип на =(н)ик поліцентричний, тому що поєднує похідні з ЧСЗ особа, що реалізується варіантами а) особа, яка самостійно виконує дію, названу твірним дієсловом (пакостник, блудник, истопник та ін.), б) особа, що випробує дію зовні (выпускник, призывник, избранник, изгнанник, мученик, отпускник, посланник, приписник та ін.), предмет (пробник, набойник, отжимник, ставник та ін.), місце (зимовник, отстойник, рассадник, пропускник та ін.). Специфікою похідних на =(н)ик є такий вид їх ідіоматичності, як “каузальність” особи.

Своєрідність словотвірного типу на =тель, зокрема, зумовлюється тим, що в основі цілого ряду віддієслівних найменувань лежить внутрішня гіперформа – опосередковане діячем відношення до метасмислової ознаки, що спостерігається і в похідних із ЧСЗ особа (озеленитель, обруситель, осквернитель, (при-) теснитель, увеселитель, изготовитель, упроститель та ін.), і в похідних із ЧСЗ предмет (осветлитель, опреснитель, рыхлитель, выпрямитель, уплотнитель, темнитель, сгуститель, увеличитель, уширитель та ін.), і в похідних із ЧСЗ речовина (загуститель, закрепитель, проявитель, смягчитель, окислитель та ін.). Термінування незначної кількості найменувань особи з імпліцитним нашаруван-ням професія діяча відбувається за рахунок обов'язкового лексичного обмеження - вказівки на місце, об'єкт дії і т.д. (учитель - в школе, преподаватель - в высшем учебном заведении, писатель - художественные произведения, водитель – транспорт та ін.).

Дані лексикографічного матеріалу підтверджують той факт, що похідні на =щик виявляють характер підкреслено виробничої спеціалізації, а саме називають професію діяча (отправщик, носчик, севщик, шпаклевщик, циклевщик, ґрунтовщик, паковщик, брошюровщик та ін.). Частина переваги, що надається твірним дієсловам доконаного виду пояснюється додатковою можливістю деталізації технологічних процесів, створюваних за рахунок варіювання префіксів: нарезчик, обрезчик, срезчик; протирщик, обтирщик; разливщик, отливщик; накатчик, перекатчик, выкатчик, прокатчик та ін.

Дериваційне вирішення активності суфікса =щик зумовлюється наявністю опосередкованого словотвірного ступеня - віддієслівного імені на =к(а), =б(а), =ч(а), =0 чи афіксом віддієслівного прикметника (А.В.Мамрак): эмалировать – эмалировка - эмалировщик, пломбировать – пломбировка - пломбировщик, жаловаться – жалоба - жалобщик, пить - питье - питейный - питейщик, лить – литье – литейный - литейщик, добыть – добыча - добытчик тощо.

Внутрішні гіпоформи похідних, подібних таким утворенням, як гуммировщик, бронзировщик, никелировщик тощо поєднуються загальною метаознакою - вказівкою на обробку предмета речовиною, за допомогою якої виконує дію особа. Внутрішні гіпоформи похідних подібних типів сверловщик, фуговщик, шабровщик, шпатлевщик, прессовщик, опиловщик, каландровщик тощо вказують на обробку інструментом/машиною, за допомогою яких виконує свої функції особа.

За ступенем передбачуваності лексичного значення девербативи на =щик, з одного боку, легко передбачувані – позначають професію діяча (комплектовщик, запаковщик, сортировщик та ін.), з іншого боку, затемнені внаслідок а) багатозначності твірного у результаті ускладнення його актантних зв'язків обставинними характеристиками місця, часу, мети тощо, б) лексичного обмеження на об'єктні актанти, що заповнюють валентності твірного слова (выборщик1 – из научных, литературных произведений, выборщик2 – в выборное учреждение, корректировщик (стрельбы), закупорщик (бутылок), бальзамировщик (трупов) тощо, в) приналежності твірного дієслова до спеціального терминолексиці, утвореної від дієслів із запозиченою основою (декатировщик, расшлихтовщик, плаксировщик, проектировщик тощо).

Специфікою віддієслівних назв діяча словотвірного типу на =щик є очевидна перевага найменувань із ЧСЗ особа порівняно з ЧСЗ предмет.

Основні результати здійсненого дослідження узагальнюються у висновках, якими робота закінчується.

Комплексний підхід до аналізу словотвірної семантики похідного найменування діяча на підставі врахування співвідношення компонентів, що її складають, - внутрішньої форми, значеннєвого нашарування, словотвірного і лексичного значення, дозволяють виявити тенденцію до регулярності співвідношення дериваційного суфікса і змісту віддієслівного найменування. Системні зв'язки, які фіксуються на рівні похідного слова, дають можливість раціонально використовувати його компонентні ресурси. Про це свідчить факт 1) утворення похідних від тих самих твірних, але за допомогою різних словотвірних суфіксів при реалізації прямих лексичних значень (воспитатель - вопитанник, учитель - ученик, носитель - носильщик, сеятель - севщик - сеяльщик, читатель -читчик, красильщик - краситель тощо), 2) утворення похідних від тих самих твірних із прямим і переносним (за аналогією, за суміжністю) значенням .

Подальший розвиток одержує думка про внутрішню форму віддієслівного похідного найменування як конституючої універсалії, “ідейного стрижня” деривата. Виявлено групи дериватів за характером їхньої внутрішньої гіперформи у рамках словотвірного типу на основі семантичної спільності їх “ідейної” ознаки.

На підставі проведеного дослідження установлено факт залежності характеру додаткового значеннєвого компонента від умов його появи, що визначає перспективу прогнозування словотвірної структури. Завдяки упорядкованим синтаксичним і семантичним відносинам, які імплікуються, стає можливою диференційована побудова аналогічних утворень. Вибір із числа наявних моделей предикативних зв'язків (комплетивних, суб'єктних, об'єктних, обставинно-ускладнених та ін.) диктується їх інформативною сумісністю зі структурою похідного найменування, у якому редукується фрагмент, що відтворюється за аналогією.

Обґрунтовується номінативно-словотвірна взаємодія ВФ, СП і СЗ та їхня універсальність на основі наявних у мові інваріантних відносин. Внутрішні гіпоформи поєднуються загальною метасмисловою ознакою - внутрішньою гіперформою. Інваріантний латентний смисл реалізується у нульових, мінімальних, фразеологічних, ідіоматичних прирощеннях, що позначається на ступені передбачуваності семантики дериватів. Загальне категоріальне значення діяч складається із часткових словотвірних значень особа, знаряддя (пристосування), речовина, місце, названих за дією, означеною твірним дієсловом. Між собою зазначені компоненти глибинної структури семантики похідного слова вступають у відношення синтагматичної субординації.

Виявлено умови оптимального функціонування назв на =щик, =льщик, =тель, =тор, =(н)ик, =льник: установлено взаємозумовленість характеру і виду внутрішньої форми, характеру і ступеня завуальованості значеннєвого нашарування, а також своєрідність співвідношення часткових словотвірних значень у межах інваріантного СЗ типу.

Перспективи уніфікації формальних і значеннєвих відношень похідності у дериваті прогнозуються на підставі дистрибутивної й опозиційної своєрідності кореляції лексичного (прямого/переносного) значення і компонентів словотвірної семантики похідного слова. Пряме лексичне значення похідних знаходиться у відношеннях долучуваної дистрибуції і привативної опозиції до компонентів, що його складають (внутрішньої гіпоформи, смислового прирощення, часткового словотвірного значення). Лексичне значення вторинних похідних вступає у відношення контрастної/полярної дистрибуції і еквіполентної опозиції. Еквіділянкою змісту стає асоціативна суміжність або подібність. При цьому лексичне значення метонімічного деривата прагне до включеної дистрибуції і привативної опозиції стосовно прямого лексичного значення. Лексичне значення метафоричного деривата прагне до додаткової дистрибуції і диз'юнктивної опозиції стосовно лексичного значення первинного найменування. Таким чином, на підставі різноспрямованих відношень створюються умови для багатозначності й омонімічності похідних найменувань, а також передумови для продуктивної реалізації окремими словотвірними типами декількох часткових словотвірних значень.

Обраний спосіб дослідження проблеми функціювання похідного слова дозволяє зменшити труднощі, викликані пошуком похідного найменування, або тлумаченням поверхневої структури найменування у системі віддієслівної словотвірної категорії діяча.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

АНОТАЦІЯ

Бердник Л.В. Внутрішня форма та словотвірна семантика назв діяча в сучасній російській мові. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02 - російська мова. – Дніпропетровський національний університет. Дніпропетровськ, 2004.

Предметом дослідження в дисертації стали різноструктурні віддієслівні найменування на =щик, =льщик, =тель, =тор, =(н)ик,= льник, а саме особливості внутрішньої єдності значеннєвих компонентів, що складають лексичне значення похідного слова.

У дисертації аргументується