ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА ПОЛІТИЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

АПН УКРАЇНИ

БОДНАР МАРІЯ БОГДАНІВНА

УДК 316.6 – 057.875

ВПЛИВ ЕТНОПСИХОЛОГІЧНИХ ЖИТТЄВИХ ОРІЄНТАЦІЙ

НА САМОАКТУАЛІЗАЦІЮ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

19.00.05 - соціальна психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ–2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті соціальної та політичної психології АПН України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Титаренко Тетяна Михайлівна, завідувачка

лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології

АПН України

Офіційні опоненти: доктор психологічних наук, професор

Карпенко Зіновія Степанівна, завідувачка кафедри

педагогічної і вікової психології Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника;

кандидат психологічних наук

Куєвда Володимир Терентійович, завідувач лабораторії історії психології Інституту психології

ім. Г.С. Костюка АПН України

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра соціальної роботи

Захист відбудеться 2 липня 2004 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.457.01 в Інституті соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціальної та політичної психології АПН України за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 15.

Автореферат розіслано „__” травня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник Жадан І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасний розвиток психологічної науки характеризується пошуком нових підходів до творення власного світу особистості. Умови життєтворчості людини ускладнюються суспільною нестабільністю, суттєвими змінами пріоритетів у структурі ціннісно-смислової сфери, утворенням своєрідного „екзистенційного вакууму” (В.Франкл), духовно-моральною руйнацією особистості, послабленням регулятивної ролі етнопсихологічних чинників.

Стрижневими у психологічному зростанні бачаться проблеми врахування етнічних особливостей процесу соціалізації молоді, впливу етнопсихологічних чинників на самоактуалізацію особистості, формування її життєвих орієнтацій, пошуку сенсу життя, окреслення життєвих планів, визначення перспектив і програм.

Сьогодні набуває актуальності проблема національного відродження, відновлення ідеї національної самобутності, неповторності, підвищення рівня етнічної самоідентифікації, усвідомлення сенсу власного існування та гармонізації ціннісно-смислової сфери особистості.

Ціннісно-смислова система, її зміст, структура, ієрархія мають у студентів вищих навчальних закладів конкретні вияви як у професійній, так і в особистісній сферах. Постає необхідність дослідження психологічних чинників впливу етнопсихологічних рис характеру, архетипних ознак на процес формування життєвих орієнтацій студентської молоді та структурування її майбутнього. На часі з’ясування шляхів особистісного зростання молодої людини, її самовизначення, самоактуалізації під впливом регулятивної ролі етносу. Існує потреба розробки поняттєвого апарату, обґрунтування методів дослідження етнопсихологічних домінантних рис, особливостей етнічної самоідентифікації, розкриття змісту етнопсихологічних чинників життєвих орієнтацій особистості.

Різні аспекти дослідження означеного кола проблем представлено у вітчизняній та зарубіжній літературі. Цінності як основа життєвих орієнтацій характеризуються як вищий диспозиційний рівень (В.Ядов), розглядаються як механізм саморегуляції духовного світу особистості (М.Тимошик), регулятор поведінки в специфічних суспільно-історичних та конкретних суспільно-психологічних ситуаціях (М.Бобнєва, Є.Шорохова), внутрішня система контролю (М.Боришевський, В.Хмелько), вершинний рівень смисложиттєвих утворень (А.Адлер, В.Братусь, Б.Залеський, К.Клаксон, О.Леонтьєв, В.Франкл, Е.Фромм). Досліджуються шляхи і способи формування життєвих орієнтацій, психологічні аспекти стратегії життя та життєвого успіху (К.Абульханова-Славська, Р.Ануфрієва, Є.Головаха, О.Донченко, О.Злобіна, Т.Титаренко). У працях психологів різного теоретико-методологічного спрямування акцентується увага на ролі особистості у власному процесі життєтворчості (Б.Ананьєв, Е.Берн, М.Боришевський, Ш.Бюлер, Е.Еріксон, А.Маслоу, К.Роджерс, В.Роменець, Г.Томе). Систематизація теоретичних та експериментальних досліджень знайшла відображення в працях Р.Дідтса, Д.Леонтьєва, М.Смірнова, С.Шварца. Етнопсихологічний аспект життєвих орієнтацій, їхній вплив на особистісне зростання студентської молоді, однак, вивчено недостатньо. Актуальним залишається дослідження взаємозв’язку між ступенем етнічної самоідентифікації особистості та самоактуалізацією студентства.

У науковій літературі проаналізовано домінантні ознаки національного характеру (О.Донченко, О.Кульчицький, І.Кон, Б. Цимбалістий, Д.Чижевський, К.Юнг);висвітлено питання про особливості етнічної свідомості та самосвідомості як чинника розвитку індивідуальності (А.Березін, Б.Вяткін, В.Левкович, Н.Танкова, В.Хотинець,); описано методики дослідження національної самосвідомості (В.Горбунова, А.Кожанов, М.Крюкова, О.Нельга, Г.Солдатова). Результати окремих етнопсихологічних досліджень свідчать, що етнічне довкілля певною мірою впливає на механізми регуляції поведінки особистості, а етнопсихологічні чинники є вагомим фактором структурування ціннісно-смислової сфери. Зазначається, що відрив від етнічного середовища може спричинити зміни у свідомості особистості, втрату її смислів, викривлення життєвих перспектив. Лише частково піддано науковому аналізу проблеми, пов’язані зі зміною етнічної належності та внутріособистісними конфліктами, які при цьому виникають.

А.Фурман пропонує власну категорійну матрицю українського менталітету та окреслює шляхи менталеформування особистості. В.Куєвда досліджує семантику української символіки, визначає психологічні передумови об’єктивації наочно-образної системи традиційності. Р.Додонов аналізує процес формування та функціонування етноментальності. Н.Кіцак досліджує історичний процес розвитку української етнопсихології в західній діаспорі. С.Маленко вивчає феноменологію архетипу в системі соціокультурного освоєння колективного несвідомого. І.Клочек досліджує особливості ідентифікації в ранній юності, М.Мацейків розглядає особливості етнокультурної ідентичності особистості. Наукові інтереси А.Бреусенко, А.Данилової, Н.Кирилової, Н.Фролової, М.Шевчук стосуються особливостей трансформації ціннісних орієнтацій на переломних етапах розвитку суспільства та можливостей їх дослідження. Н.Бондар, Л.Тодорів з’ясовують специфіку формування особистісної репрезентації життєвого шляху та психологічні умови формування життєвих перспектив у молоді. Досліджуються етнопсихологічні уявлення у структурі „Я-концепції” університетської молоді (О.Васильченко), етнопсихологічні фактори виникнення особистісних проблем дитини (Н.Міщенко), з’ясовується вплив етнічних стереотипів на процес міжособистісного оцінювання (О.Квас). В.Скутіна з’ясовує ціннісні аспекти формування національної самосвідомості старшокласників. У полі зору А.Березіна, В. Горбунової, З. Карпенко перебувають психологічні чинники генези національної самосвідомості особистості.

Виходячи із вищезазначеного, актуальним є дослідження змісту етнічного у системі життєвих орієнтацій студентської молоді, з’ясування етнопсихологічних особливостей студентів навчальних закладів різних регіонів України; вивчення ймовірного взаємозв’язку між етнічним феноменом та самоактуалізацією студентства, виокремлення вагомих етнопсихологічних чинників впливу на психологічне зростання особистості.

Актуальність проблеми, її недостатнє теоретичне і практичне вивчення зумовили вибір теми дослідження: „Вплив етнопсихологічних життєвих орієнтацій на самоактуалізацію студентської молоді”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України „Життєві домагання як соціально-психологічні механізми самоздійснення особистості”. Номер Держреєстрації 0103U000504.

Тема затверджена на засіданні Вченої ради Інституту соціальної та політичної психології АПН України 26.02.2004 р. (протокол №2/04). Тему узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №4 від 28.04.2004 р.).

Об’єкт дослідження: етнопсихологічні життєві орієнтації студентської молоді.

Предмет дослідження: вплив етнопсихологічних життєвих орієнтацій на самоактуалізацію особистості.

Мета дослідження полягає у розкритті змісту етнопсихологічних життєвих орієнтацій та виявленні їхнього впливу на самоактуалізацію студентської молоді.

Гіпотези дослідження:

- етнопсихологічні життєві орієнтації є структурним компонентом ціннісно-смислової сфери особистості; ступінь прийняття особистістю цінностей свого етносу, розвиток етнічної самоідентифікації на когнітивному та афективному рівнях, архетипні формули етносу впливають на самоактуалізацію студентської молоді ;

- процес етнічної самоідентифікації здійснюється на таких рівнях: об’єктному (спричиненому зовнішньою мотивацією); об’єктно-суб’єктному (пов’язаному із зовнішньо-внутрішньою мотивацією); суб’єктному (зумовленому внутрішньою мотивацією);

- основними чинниками підвищення самоактуалізації молоді, які сприяють більш глибокому розумінню власної ролі у світопобудові, є розвиток відповідальності за власне життя та за майбутнє країни; гармонізація ставлення до часу життя; об’єктивація ставлення до себе.

Для досягнення мети і перевірки гіпотез дослідження вирішувались такі завдання:

· проаналізувати основні тенденції дослідження етнопсихологічних аспектів ціннісно-смислової сфери студентської молоді та її самоактуалізації;

· виявити зміст етнопсихологічних життєвих орієнтацій та їх вплив на самоактуалізацію студентської молоді;

· здійснити порівняльний аналіз етнопсихологічних життєвих орієнтацій студентської молоді різних регіонів України;

· розробити та експериментально апробувати модель підвищення самоактуалізації студентської молоді.

Теоретико-методологічні основи дослідження ґрунтуються на психологічних концепціях розвитку особистості (Б.Ананьєв, Л.Божович, І.Кон, В.Роменець, С.Рубінштейн); гуманістично зорієнтованих теоріях особистості (А.Маслоу, Р.Мей, Г.Олпорт, К.Роджерс); дослідженнях життєвих стратегій особистості (К.Абульханова-Славська, Р.Ануфрієва, Ф.Василюк, Є.Головаха, О.Кронік, Т.Резнік, Т.Титаренко); наукових розробках проблем пошуку смислу життя (А.Адлер, Д.Леонтьєв, В.Франкл, Е.Фромм). Використовуються положення про психічні особливості етнічного (В.Вундт, Л.Виготський, Г.Лацарус, Г.Лебон, М.Мід, І.Мак-Даугалл, С.Сигеле, Х.Штейнталь, К.Юнг); теоретичні розвідки проблем національного характеру (О.Кульчицький, Г.Сковорода, Д.Чижевський, Г.Шпет); дослідження проблем етнічної самоідентифікації (А.Баронін, М.Боришевський, П.Гнатенко, О.Донченко, О.Киричук, Л.Орбан-Лембрик, В.Павленко, Т.Стефаненко, С.Таглін).

Для розв’язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, узагальнення практичних результатів дослідження; констатуючий експеримент, тестування (окремі шкали опитувальника САМОАЛ, адаптованого А.Лазукіним, опитувальник „Локус контролю”, модифікований О.Ксенофонтовою; методика „Моя самооцінка” В.Семиченко); методика вивчення часу життя Т.Коттла, методика „Мої життєві цілі” А.Адлера, анкетування, етнопсихологічне інтерв’ю, вільний самоопис з контент-аналізом, проективні психомалюнки „Символи українського етносу”, „Дорога мого життя”, спостереження, метод вивчення продуктів діяльності, метод вивчення окремих випадків („case study”), методи математичної статистики, кореляційний аналіз.

Експериментальною базою дослідження стали вищі навчальні заклади: Ізмаїльський державний гуманітарний університет (Одеська обл.) – надалі ІДГУ, Кременецький гуманітарно-педагогічний інститут (Тернопільська обл.) – надалі КГПІ, Мукачівський гуманітарно-педагогічний інститут (Закарпатська обл.) – надалі МГПІ. Всього до експериментальної роботи залучено 330 осіб.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в розкритті структури, змісту та відмінностей етнопсихологічних життєвих орієнтацій студентів навчальних закладів різних регіонів України; одержанні нових знань про характер впливу етнопсихологічних життєвих орієнтацій на самоактуалізацію студентства; визначенні психологічних чинників підвищення самоактуалізації: відповідальності за своє майбутнє та за майбутнє країни, ставлення до часу життя та ставлення до себе; у поглибленні та конкретизації понять „етнопсихологічні життєві орієнтації”, „самоактуалізація студентської молоді”, в обґрунтуванні моделі підвищення самоактуалізації студентства під впливом етнопсихологічних чинників життєвих орієнтацій.

Практичне значення роботи полягає в розробці методичного інструментарію для виявлення етнопсихологічних життєвих орієнтацій студентської молоді, діагностування місця етнічного у ціннісно-смисловій сфері; в розробці інформаційно-тренінгової програми для студентів ІДГУ, КГПІ, МГПІ з метою підвищення рівня етнічної самоідентифікації, гармонізації системи життєвих орієнтацій та розвитку самоактуалізації.

Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю його вихідних позицій, застосуванням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету, завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, якісним і кількісним аналізом отриманих результатів, статистичною оцінкою експериментальних даних, апробацією і впровадженням результатів дослідження у практику роботи вищих навчальних закладів.

На захист виносяться такі положення.

1. Основою етнопсихологічних життєвих орієнтацій є етнічна самоідентифікація, яка здійснюється на об’єктному, об’єктно-суб’єктному та суб’єктному рівнях. У процесі оптимізації етнічної самоідентифікації відбувається зміна мотивації, яка стимулює усвідомлення своєї причетності до етносу (від зовнішньої, через зовнішньо-внутрішню, до внутрішньої). Відмінності етнопсихологічних життєвих орієнтацій студентської молоді різних регіонів України мають когнітивний та афективний аспекти.

2. Для молоді різних регіонів України характерний низький рівень самоактуалізації, який вимагає підвищення і якісних змін як у цілому, так і за структурними компонентами. Потребують гармонізації такі ознаки самоактуалізованої особистості, як спонтанність, саморозуміння, аутосимпатія, гнучкість у спілкуванні.

3. Вагомими психологічними чинниками самоактуалізації студентства є розвинена відповідальність за своє майбутнє та за майбутнє країни (оптимізація локусу контролю в бік інтернальності); гармонійне ставлення до часу життя (оцінка ролі минулого, теперішнього і майбутнього); об’єктивація ставлення до себе (розвиток адекватної самооцінки).

4.Чинники самоактуалізації перебувають у взаємозв’язку із домінантними рисами українського психотипу: індивідуалізмом, інтровертованістю, емоційно-естетичною домінантою, екзекутивністю, толерантністю. Актуалізація цих чинників у етнічній свідомості студентської молоді сприятиме більшому задоволенню від власної самореалізації, підвищенню ролі суб’єкта у творенні власного світу. Етнопсихологічні життєві орієнтації студентства мають виразний і стабільний характер, що підтверджує стійкість етнічних ознак у регіонах України і свідчить про несуттєвий вплив історико-географічних та соціально-економічних чинників.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на засіданнях лабораторії соціальної психології особистості Інституту соціальної та політичної психології АПН України (м. Київ, 2002 р., 2003 р.), розглядались на VІ Костюківських читаннях „Психологія у ХХІ столітті: перспективи розвитку” (м. Київ, 2003р.), на Міжнародній науково-практичній конференції „Психологія сучасності: наука і практика” (м. Одеса, 2003 р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми особистості нового типу” (м. Кременець, 2002р.), „Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога в умовах вищої школи” (м. Тернопіль, 2003 р.); Всеукраїнських науково-практичних читаннях студентів і молодих науковців, присвячених спадщині К.Д.Ушинського (м. Одеса, 2003 р.).

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження використано при розробці інформаційно-тренінгової програми, інформаційний блок якої об’єднується темами: „Актуальні проблеми самоактуалізації студентської молоді”, „Розвиток етнічної самоідентифікації як шлях підвищення самоактуалізації студентства”.

Публікації. Основні положення та висновки дисертації відбито у 9 публікаціях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основної частини викладено на 150 сторінках друкованого тексту і містить 21 таблицю, 6 рисунків і 12 додатків. Список використаних джерел становить 229 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв’язок з напрямами наукових досліджень Інституту соціальної та політичної психології АПН України, визначено мету, гіпотези та завдання дослідження, наукову новизну, практичне та теоретичне значення даного дослідження, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження етнопсихологічних життєвих орієнтацій студентської молоді” зроблено історичний екскурс до психології етносу, з’ясовано сутність понять „психічний склад етносу”, „національний характер”, „етнічна самоідентифікація”, „самоактуалізація”, „життєві орієнтації”; розкрито основні чинники формування національного характеру; акцентовано увагу на ролі архетипів колективного несвідомого як основи психічного складу етносу; проаналізовано дослідження особливостей українського психотипу в етнопсихологічних дослідженнях, охарактеризовано домінантні риси українського національного характеру.

Обґрунтовується сутність етнічної самоідентифікації, розкриваються її рівні. Особлива увага приділяється ролі етнопсихологічних життєвих орієнтацій у психологічному зростанні студентської молоді. З’ясовуються особливості самоактуалізації особистості в етнопсихологічному аспекті. Життєві орієнтації розглядаються як результат розвитку ціннісно-смислової сфери. Виокремлюються етнопсихологічні особливості життєвих орієнтацій молоді.

Уявлення про етнопсихологічні особливості особистості мають місце ще в працях стародавніх філософів (Геродот, Ксенофонт, Платон, Пліній, Стратон, Таціт, Цезар). Народна душа вважається незмінною (М.Лацарус, Г.Штейнталь), залежить від соціально-культурних факторів і досліджується шляхом вивчення мови, міфів, звичаїв (Р.Бенедикт, Ф.Боас, В.Вундт, А.Кардинер, М.Мід), пов’язується з географічними факторами (Ш.Монтеск’є). У розвитку етнічного особлива роль належить мові (М.Боришевський, О.Потебня, Г.Шпет), типовим колективним переживанням народу (В. Вернадський, О.Донченко, Е.Дюркгейм, О.Кульчицький, Б.Цимбалістий, К. Юнг).

Найважливішою ознакою нації вважається національний характер (Г.Андреєва, А.Баронін, О.Бауер, П.Гнатенко, Н.Джандільдін, Л.Орбан-Лембрик, Е.Шпрінгер), сутність якого з’ясовується як сукупність соціально-психологічних рис, детермінованих географічними, історичними, соціально-економічними умовами існування, що виявляються в культурі, традиціях, звичаях, обрядах. Поряд із поняттям „національний характер” мають місце такі терміни, як „базова особистість”, „модальна особистість”, „конфігурація культур”, „особистісні риси”.

У колі наукових інтересів дослідників перебуває і проблема визначення чинників, які обумовлюють формування національного характеру: географічного (М.Бердяєв, Л.Гумільов О.Кульчицький, Б.Цимбалістий,), історичного (В.Липинський, К.Ясперс), соціального (В.Бєхтєрєв, А.Залужний, В.Протопопов, І.Соколянський), культурного (Л.Виготський), доглибинно-психічного (О.Донченко, Е.Дюркгейм, Е.Еріксон, К.Юнг).

Вдалі спроби здійснити різнобічний аналіз психічного складу українського етносу зроблено О.Кульчицьким, В.Липинським, Ю.Липою, М.Шлемкевичем, погляди яких більше тяжіють до культурно-центрованого підходу. Особистісно-центрований підхід, який базується на з’ясуванні змісту поняття „модальна особистість”, простежується у поглядах Д.Донцова, І.Мірчука, Д.Чижевського, Я.Яреми,. У ході нашого дослідження зроблено акцент на особистісно-центрованому підході до вивчення етнопсихологічних особливостей людини.

Аналізуються підходи до характеристики домінантних рис українського національного характеру (О.Донченко, Л.Орбан-Лембрик, В.Павленко, Ю.Римаренко, С.Таглін, В.Храмова,), серед яких називають інтровертованість, емоційно-естетичну домінанту, індивідуалізм, екзекутивність, толерантність.

Поняття етнічної самоідентифікації розуміється як процес самоототожнення з етносом на основі включення у власний світ і прийняття норм, цінностей і взірців етносу (А.Баронін, А.Березін, М.Боришевський, В.Горбунова, А.Льовочкіна, О.Романова, М.Шульга). Розкриваються етапи розвитку етнічної ідентичності (Ж.Піаже, М.Шульга), окреслюються вікові межі усвідомлення причетності до етносу.

Проблеми самоактуалізації особистості та розвитку її етнопсихологічних особливостей розглядаються переважно лише дотично або зовсім не перетинаються і мають різні вектори. Розвиток самоактуалізованої особистості відбувається у взаємозв’язку з її етнопсихологічним зростанням. Поняття самоактуалізації має різнопланове трактування: як основний мотив організму (К.Гольдштейн); як процес самореалізації людських потенцій (А.Маслоу); як потреба реалізації можливостей, закладених генетично (К.Роджерс); як цінності росту і цінності здорового регресу (Г.Олпорт); як інтенції, які виявляються у життєвих виборах (Ш.Бюлер); як індивідуація, що сприяє досягненню душевної рівноваги (К.Юнг).

Життєві орієнтації розуміються як ключові цінності, які окреслюють шляхи самореалізації особистості. Визначаються наступні складові життєвих орієнтацій: цілі життя (надають йому осмисленості), насиченість життя (визначає якість життєздійснення), задоволеність самореалізацією (продуктивність прожитого) (О.Злобіна). Вагомими чинниками підвищення самоактуалізації студентської молоді є такі компоненти життєвих орієнтацій: відповідальність за майбутнє (К.Муздибаєв, Р.Роттер), ставлення до часу життя (Є.Головаха, О.Кронік, Т.Титаренко), ставлення до себе (М.Боришевський, В.Зінченко, А.Ліпкіна, П.Мармазинський, Е. Соколова).

Самоактуалізація передбачає різнобічний розвиток життєвих орієнтацій. Без усвідомлення етнопсихологічного забарвлення життєвих орієнтацій самоактуалізація студентської молоді не буде достатньо високою, а сам процес реалізації власних потенцій відбуватиметься негармонійно. Здатність відчувати, усвідомлювати, приймати свою власну історію, як і історію свого етносу – необхідна передумова досягнення особистісної зрілості.

У другому розділі „Зміст етнопсихологічних життєвих орієнтацій та самоактуалізації студентської молоді” обґрунтовано вихідні положення, загальну процедуру дослідження й обробки даних; подано авторські проективні методики „Символи українського етносу”, „Дорога мого життя”; представлено структурну модель підвищення самоактуалізації молоді. Наводяться результати вивчення етнопсихологічних життєвих орієнтацій та самоактуалізації студентської молоді.

Виявлені етнопсихологічні відмінності стосуються когнітивного та афективного компонентів етнічного. Значна частина респондентів розуміють зміст поняття „моя Батьківщина” як країна проживання (53%). Етнічні корені відчувають лише 21% опитаних, що зумовлено недостатньою актуалізацією цієї критеріальної ознаки у їх свідомості. „Національну Вітчизну” сприймають як територіальну одиницю 90% респондентів, що підтверджує вагомість етночинників у структурі життєвих орієнтацій. Решта асоціюють територію Батьківщини з „інтербатьківщиною” та „мегабатьківщиною”.

Емоційний аспект ставлення до свого етносу засвідчив вияви почуття гордості і самоповаги за свій етнос (35,4%), соціальної незахищеності (11,3%). Одним із найбільш значущих результатів дослідження є небажання студентів „виривати” власне етнічне коріння і в майбутньому змінювати етнічну приналежність. Істотним є висновок і про те, що лише 0,7% опитаних відчувають зверхність над іншими етносами.

Більшість респондентів оцінюють приналежність до свого етносу як високу і середню (95,4%), що засвідчує яскраві і стабільні характеристики етнічного у життєвих орієнтаціях студентської молоді.

Готові взяти на себе відповідальність за майбутнє країни 41,7% студентів. Більше половини з них обирають варіант „важко відповісти”, репрезентуючи невпевненість у завтрашньому дні, певні психологічні захисти чи негативне ставлення до опитування.

Знайти самореалізацію в своєму етнічному середовищі передбачають лише 50,5 % опитаних, що відкриває широкий простір для психологічної роботи з великою кількістю молоді, поки що не готової до такого відповідального життєвого вибору.

Серед символічних формул етносу найвищий ранг займає образ „щедрої родючої Землі” (40,4%). Іншими символами названо „дрімучий таємничий Ліс”, „тихе ласкаве Море”, „суворі недоступні Гори”. Підтверджено яскраві вияви етнічної домінанти національного характеру – архетипу Матері серед інших членів сім’ї, що засвідчує екзекутивну природу українського психотипу.

Оцінюючи значущі характерні риси українця, респонденти надають перевагу таким, як хазяйновитість, працелюбність (33,7%), сердечність, емоційність (21,1%). Не вважають типовими рисами українців агресивність і озлобленість, раціоналізм і логічність.

Вивчення особливостей репрезентації українського етносу з допомогою проективних методик дало змогу виявити різноступеневу структуру етнічної самоідентифікації студентської молоді. Обґрунтовано взаємозалежність рівнів етнічної самоідентифікації (низького, середнього, високого) з типами мотивації вибору символів етносу (зовнішньої, зовнішньо-внутрішньої, внутрішньої) та ситуаціями вияву символів (ландшафтно-звичаєві символи, символи „страждання”, символи „надії”). Символи ландшафтно-звичаєвого типу зустрічаються у всіх психомалюнках, символи „страждання”, що засвідчують зростання ролі суб’єкта у власній світопобудові, мають місце у 40% робіт; питома вага малюнків, які відображають символи „надії”, становить 21%.

Для діагностики прагнення студентської молоді до самоактуалізації застосовано опитувальник САМОАЛ, адаптований А.Лазукіним, який дав можливість з’ясувати рівень самоактуалізації у студентства трьох віддалених регіонів України (46,8%) та особливості самоактуалізації молоді за окремими шкалами: цінності (60,4%), креативність (55,1%), потреба у пізнанні (54,3%), орієнтування в часі (47,6%), контактність (47,6%), погляд на природу людини (45,2%), аутосимпатія (43,2%), гнучкість у спілкуванні (43,0%), саморозуміння (42,5%), автономність (39,0%), спонтанність (36,8%). Особливості самоактуалізації студентської молоді різних регіонів України мають несуттєві відмінності, що свідчить про виразність і стійкість етнопсихологічних життєвих орієнтацій.

У третьому розділі „Етнопсихологічні чинники підвищення самоактуалізації студентської молоді” описано чинники особистісного зростання: відповідальність за своє майбутнє та за майбутнє країни, ставлення до часу життя та ставлення до себе; окреслено їх роль у підвищенні рівня самоактуалізації особистості в етнопсихологічному аспекті; розглядаються результати та дається інтерпретація емпіричних даних про взаємозв’язок самоактуалізації та окремих компонентів життєвих орієнтацій; обґрунтовується інформаційно-тренінгова програма особистісного зростання студентської молоді.

Розвиток відповідальності та її вплив на особистісне зростання молоді виявлено за допомогою опитувальника „Локус контролю” О. Ксенофонтової. Нами використано лише інтегральну шкалу загальної інтернальності, яка дала можливість отримати основну інформацію про локалізацію контролю студентської молоді. З’ясовано, що питома вага респондентів з високим рівнем відповідальності за власне майбутнє становить 28,6%, не готових поки що взяти на себе таку ношу – 36,9%. Групи студентів, віднесені до яскраво виражених екстерналів (7,9%) чи надто занурених інтерналів (9,6%), вважаються групами ризику і потребують психологічної допомоги в оптимізації локусу контролю.

Для дослідження ставлення молоді до часу свого життя застосовано модифіковану методику Т.Коттла (зміст її передбачав зображення минулого, теперішнього та майбутнього часу за допомогою кіл різного розміру, їх своєрідного розміщення та застосування кольорової гами) і психомалюнка „Дорога мого життя”. Найбільші надії покладають на майбутнє 64,2% респондентів; життєвий простір, що пов’язується з сьогоденням, позначається кругом найбільшого розміру у 30,4% опитаних. Найтиповішою є ситуація, коли події всіх часів життя зображені графічно у перетині різних модифікацій (50,2%). Часові виміри оцінюються студентами у логічному взаємозв’язку та послідовності від минулого часу до майбутнього, а круги мають концентричне розміщення у 20,3% респондентів. Аналіз вибору кольору здійснювався за тестом М.Люшера. Кольорова гама зображень засвідчує особливі надії студентської молоді на перспективу життя (41,3%), що підтверджує деяку гіперболізацію майбутнього в контексті ставлення до часу життя. З метою психокорекції часових вимірів варто зосереджуватись не лише на структуруванні перспективи майбутнього, але й на усвідомленні екзистенційної цінності сьогодення. Результати дослідження за названими проективними методиками дали змогу прогнозувати перспективу розвитку життєвих орієнтацій студентської молоді, в тому числі і в етнопсихологічному аспекті.

Ставлення до себе з’ясовувалось за допомогою теста-опитувальника, інтерв’ю, методу „case study”. У дослідженні взято за основу таку ознаку самооцінки як її адекватність. Загальне число опитаних, що мають адекватну самооцінку, склало 35%. Найбільша кількість студентів схильна до заниженої самооцінки (38%). Потребують об’єктивації ставлення до себе групи респондентів із загостреними ознаками як завищеної самооцінки, так і заниженої.

Виявлено функціональні взаємозв’язки між окремими чинниками, які відповідно до розробленої нами робочої моделі сприяють підвищенню самоактуалізації студентської молоді. З цією метою здійснено кореляційний аналіз між певними показниками.

Результати дослідження за всіма чинниками, одержані в процесі констатуючого експерименту, ми поділили на три рівні. До вибірки ввійшли по 60 респондентів з кожного регіону України (всього180 осіб).

Головним нашим припущенням було окреслення можливого взаємозв’язку між етнопсихологічними життєвими орієнтаціями та самоактуалізацією студентської молоді. Вагомими чинниками підвищення самоактуалізації названо такі, як відповідальність за своє майбутнє, ставлення до часу життя та ставлення до себе. Допоміжним показником обрано рівень успішності студентів. Крім того, додатково вивчались кореляційні зв’язки між рівнем етнічної самоідентифікації та самооцінкою приналежності до етносу; між відповідальністю за власне майбутнє та за майбутнє країни; між відповідальністю за власне майбутнє та прогнозом зв’язку свого майбутнього з Україною.

Результати спостережень узгоджуються з гіпотезою про нормальний розподіл показників самоактуалізації студентської молоді і дають підстави стверджувати про їх статистичну значимість і достовірність самих результатів спостереження (табл.1).

Таблиця 1

Зведені результати розрахунку вірогідності

Навчальний заклад | ІДГУ | КГПІ | МГПІ

Значення вірогідності | 0,934 | 0,965 | 0,971

Аналіз одержаних кореляційних зв’язків здійснено крізь призму розробленої нами моделі підвищення самоактуалізації студентської молоді (табл.2).

У процедуру кореляційного аналізу ми включили також рівень розвитку етнічної самоідентифікації та самооцінку приналежності до свого етносу. За одержаними результатами, ступінь вираження кореляційних зв’язків названих чинників та самоактуалізації є досить значущим і приблизно однаковим (середні дані показників кореляції між етнічною самоідентифікацією та самоактуалізацією становлять 0,63; між самооцінкою приналежності до свого етносу та самоактуалізацією – 0,61). Диференціація виявлених кореляційних зв’язків у регіонах України у першому випадку є несуттєвою. Цей показник у різних навчальних закладах становить: КГПІ – 0,69, МГПІ – 0,62, ІДГУ – 0,57. Одержані результати дають право стверджувати, що вияви етнічної самоідентифікації студентської молоді в різних регіонах України мають стабільний, чітко окреслений характер, який яскраво виявляється незалежно від впливу інших чинників, зокрема, історико-географічного та соціально-економічного. Разом з тим підтверджується припущення, що усвідомлення причетності до свого етносу суттєво впливає на особистісне зростання молоді.

Таблиця 2

Показники взаємозв’язку між компонентами життєвих орієнтацій студентської молоді

Навчальний заклад |

Зв’язок між компонентами життєвих орієнтацій

самоактуалізацією і етнічною ідентифікацією | самоактуалізацією і самооцінкою приналежності до етносу | етнічною ідентифікацією і самооцінкою приналежності до етносу | самоактуалізацією і відповідальністю за своє майбутнє | самоактуалізацією і ставленням до часу життя | самоактуалізацією і ставленням до себе | відповідальністю за своє майбутнє і відповідальністю за долю країни | відповідальністю за своє майбутнє і прогнозом зв’язку свого майбутнього з Україною | самоактуалізацією і успішністю

ІДГУ | 0,57 | 0,72 | 0,46 | 0,88 | 0,38 | 0,86 | 0,82 | 0,80 | 0,44

КГПІ | 0,69 | 0,54 | 0,82 | 0,66 | 0,44 | 0,68 | 0,74 | 0,48 | 0,62

МГПІ | 0,62 | 0,58 | 0,48 | 0,72 | 0,42 | 0,80 | 0,70 | 0,62 | 0,50

Середні дані | 0,63 | 0,61 | 0,59 | 0,75 | 0,41 | 0,78 | 0,75 | 0,63 | 0,52

Дещо інший аспект в розрізі регіонів мають результати кореляційного аналізу між самооцінкою приналежності до свого етносу та самоактуалізацією. Якщо у двох навчальних закладах вони відрізняються мало (МГПІ – 0,58, КГПІ – 0,54), то у студентів ІДГУ міра взаємозв’язку значно вища (0,72). Ці дані можна було б пояснити тим, що територія, де розміщується ІДГУ, у порівнянні з двома іншими регіонами, найбільшою мірою зазнала впливів різних етносів. Прагнення зберегти особливості титульного етносу, загроза руйнування, нівелювання певних етнодиференційних характеристик підвищили певним чином самооцінку причетності до етносу у студентів цього вузу. За результатами кореляційного зв’язку, міра впливу описаного чинника на підвищення рівня самоактуалізації має високий ступінь вираження.

З метою з’ясування взаємоузгодженості між окремими складовими етнопсихологічної сфери особистості встановлено кореляційні взаємозв’язки між рівнем етнічної самоідентифікації та самооцінкою приналежності до свого етносу. Середньостатистичний показник кореляційного зв’язку між названими чинниками склав 0,59.

Отже, коефіцієнт кореляції між окремими етнопсихологічними компонентами життєвих орієнтацій та самоактуалізацією студентської молоді всіх трьох навчальних закладів виражений досить високим значенням, що підтверджує стійкість і чітку окресленість життєвих орієнтацій українців, незважаючи на регіональний вплив.

Нами прогнозувалось, що вагомими чинниками самоактуалізації студентської молоді будуть такі, як відповідальність за своє майбутнє, ставлення до часу життя, ставлення до себе. Аналізуючи одержані показники у зазначеному аспекті, зауважимо, що ступінь виявлених кореляційних зв’язків між названими компонентами різний. Найвищий рівень кореляції виявлено між самоактуалізацією та ставленням до себе (0,78). Підкреслимо, що цей показник займає найвищий ранг серед усіх виявлених даних. Майже таке ж вираження мають результати, які ілюструють кореляцію між самоактуалізацією та відповідальністю за своє майбутнє (0,75). Досить яскраво вираженою є міра взаємозв’язку між самоактуалізацією і ставленням до часу (0,41). Враховуючи диференціацію наведених даних, зауважимо, що всі одержані результати свідчать про високий рівень кореляційних зв’язків між описаними чинниками.

Проблема відповідальності студентів за власне майбутнє вивчалась нами також у контексті з’ясування міри відповідальності за майбутнє країни та у ракурсі прогнозу зв’язку власного майбутнього з Україною. Попарно виявлено коефіцієнт кореляції між цими показниками, який відповідно склав 0,75 (взаємозв’язок між відповідальністю студентської молоді за власне майбутнє та відповідальністю за майбутнє країни) та 0,63 (взаємозв’язок між відповідальністю студентів за власне майбутнє та прогнозом зв’язку власного майбутнього з Україною). Нас цікавила міра вираження відповідальності студентів не лише в контексті власної світопобудови, але й у зв’язку з прогнозуванням відповідальності за майбутнє тієї етнічної групи, до якої молода людина себе відносить. Вдалось з’ясувати, що феномен відповідальності за своє майбутнє життя переважно невіддільний від відповідальності за долю країни. Розвиток інтернального локусу контролю в оптимальних межах якраз і сприяє формуванню відповідальності особистості у всіх її виявах. Аналізуючи одержані дані в аспекті розробленої моделі підвищення самоактуалізації студентської молоді, ми взяли до уваги можливий вплив рівня успішності на особистісне зростання студентства. Загальний показник кореляції становить 0,52, зокрема, в КГПІ він становить 0,62, МГПІ – 0,50, ІДГУ – 0,44. Можна стверджувати, що шляхом самореалізації у процесі оволодіння майбутнім фахом студенти намагаються заявити про свій статус, закріпити власну соціальну роль, оправдати очікування навколишніх, а в майбутньому досягти окресленого ними ж рівня домагань. Можемо стверджувати, що розвиток пізнавальних інтересів студентства, підвищення якості успішності, намагання відшукати істину є важливими регуляторами підвищення самоактуалізації молоді.

Проведене дослідження свідчить про вагомий вплив обраних чинників на підвищення самоактуалізації студентської молоді. Ступінь кореляції характеризується як яскраво виражений або високий. Регіональні відмінності є помірними, що підтверджує стабільність структури та змісту найважливіших життєвих орієнтацій, передусім етнічних.

Підвищенню самоактуалізації студентів сприяла реалізація розробленої нами інформаційно-тренінгової програми, яка містила два блоки: інформаційний (репрезентований підтемами „Актуальні проблеми самоактуалізації студентської молоді” та „Розвиток етнічної самоідентифікації як шлях підвищення самоактуалізації студентства”) і тренінговий (включав творчі роботи „Смисл мого життя”, вправу А.Адлера „Мої життєві цілі”, психологічні есе „Найвищі переживання у моєму житті”). Результатом втілення програми було підвищення самоактуалізації студентської молоді в експериментальних групах в цілому (46,8% – до експерименту, 52,7% – після експерименту) та помітні зміни в структуруванні складових компонентів самоактуалізації і в мірі їх вираження („спонтанність”: 36,8% – до експерименту, 48,9% – після експерименту; „автономність”: 39,0% – 51,3%; „саморозуміння”: 42,5% – 47,6%; „аутосимпатія”: 43,2% – 50,2%).

Таким чином, результати проведеного дослідження підтверджують гіпотезу про те, що самоактуалізація студентської молоді відбувається значно ефективніше за умови усвідомлення, розвитку, конкретизації етнопсихологічного компоненту життєвих орієнтацій.

ВИСНОВКИ

1. Вивчення структури, змісту, ієрархії етнопсихологічних життєвих орієнтацій студентської молоді різних регіонів України засвідчує факт, що її самоактуалізація може суттєво гальмуватись окремими чинниками, недостатньо актуалізованими в етнічній самосвідомості: рівнем відповідальності за власне майбутнє та за майбутнє країни; асиметричним ставленням до минулого, теперішнього та майбутнього; неадекватним ставленням до себе, що створює перешкоди на шляху до життєвого успіху, задоволення власною самореалізацією.

2. Етнопсихологічні життєві орієнтації є структурним компонентом ціннісно-смислової сфери студентства. Етнодиференційні відмінності життєвих орієнтацій виявляються на когнітивному та афективному рівнях. Вони стосуються розуміння змісту понять „моя Батьківщина”, де домінантним вважається „країна проживання”, а не „країна дитинства” чи „етнічна Батьківщина”, та „територія Батьківщини”, де виокремлюється поняття „національна Батьківщина” і малозначущими вважаються „інтербатьківщина” та „мегабатьківщина”. Асоціація території Батьківщини з поняттям національного засвідчує вагому роль етнопсихологічних життєвих орієнтацій у ціннісно-смисловій сфері. Найхарактернішими рисами українців студенти називають хазяйновитість і працелюбність, сердечність та емоційність, волелюбність і нескореність; найменш популярними вважають індивідуалізм і одноосібність, невойовничість та миролюбство. В сучасних умовах спостерігаються зміни в оцінці студентською молоддю типових рис представників українського етносу. Емоційний компонент етнічного пов’язується з виявом таких почуттів, як гордість і самоповага, соціальна незахищеність, душевна рівновага. Значущими є результати, які підтверджують небажання респондентів змінювати етнічну приналежність. Нехарактерним для них є почуття зверхності над іншими етносами, що свідчить про позитивне спрямування афективного компоненту етнічного. Вияви неусвідомлюваних архетипних образів етнічного підтвердили домінантну роль матері в українській сім’ї, перевагу символу „щедрої родючої Землі” над іншими символічними формулами етносу, що засвідчує екзекутивність природи українського психотипу.

3.Етнічна самоідентифікація становить необхідну передумову розвитку життєвих орієнтацій студентської молоді. Етнічна група є однією з найоптимальніших спільнот, приналежність до якої створює можливості для успішного саморозвитку та самоздійснення людини. Процес етнічної самоідентифікації здійснюється на таких рівнях: об’єктному; об’єктно-суб’єктному та суб’єктному; в основі підвищення рівня етнічної самоідентифікації лежить зміна мотивації: від зовнішньої, пов’язаної зі звичаєво-традиційними стимулами, через зовнішньо-внутрішню (або внутрішньо-зовнішню), де посилюється роль особистості в прагненні ідентифікувати себе зі своїм етносом, до внутрішньої, яка характеризується зростанням активної ролі суб’єкта як представника етносу. У процесі розвитку етнічної самоідентифікації спостерігається все більше усвідомлення, структурування, розгортання та конкретизація життєвих орієнтацій. Це знаходить відображення у цілях життя студентства, пов’язаних зі структуруванням майбутнього, насиченістю життя, що виявляється у теперішньому, задоволеністю самореалізацією, пов’язаною з минулим.

4. Рівень самоактуалізації студентської молоді різних регіонів України є досить низьким і вимагає істотного підвищення та якісних змін. Встановлено, що серед структурних компонентів самоактуалізованої особистості високі ранги займають загальнолюдські цінності, прагнення до творчості та пізнання; тоді як спонтанність, саморозуміння, аутосимпатія, гнучкість у спілкуванні – невисокі. В усіх трьох віддалених регіонах України результати дослідження самоактуалізації студентської молоді фактично однакові, що підтверджує несуттєвий вплив сусідніх етносів, історико-географічних та соціально-економічних чинників і свідчить про стійкість етнічних життєвих орієнтацій.

5.Важливими напрямками підвищення самоактуалізації студентства є розвиток відповідальності за своє майбутнє та за майбутнє країни (розвиток інтернального локусу контролю до оптимальних меж); гармонізація ставлення до часу життя (виважене ставлення до ретроспективи життя, екзистенційна насолода сьогоденням, оптимальне структурування майбутнього); розвиток адекватного ставлення до себе (досягнення гармонії між рівнем домагань та рівнем досягнень особистості). Окреслені чинники підвищення самоактуалізації студентської молоді пов’язані з найважливішими ознаками українського етносу: недостатньо розвинена відповідальність перебуває у взаємозалежності з такими рисами, як індивідуалізм, інтровертованість; в основі викривленого сприймання часів життя лежить емоційно-естетична домінанта українського народу; занижена самооцінка особистості пов’язується з почуттям меншовартості, „комплексом кривди”. Результати апробації розробленої структурної моделі підвищення самоактуалізації студентської молоді, впровадження інформаційно-тренінгової програми у навчально-виховний процес засвідчили особистісне зростання молоді як у цілому, так і за окремими компонентами.

Проведене дослідження не вичерпує всіх проблем підвищення самоактуалізації студентської молоді, розвитку національної свідомості та самосвідомості, оптимізації етнічної самоідентифікації, врахування впливу найважливіших ознак етнопсихологічних життєвих орієнтацій на процес психологічного зростання молоді. Подальшу перспективу досліджень вбачаємо у вивченні гендерних особливостей етнопсихологічних життєвих орієнтацій, з’ясуванні ролі етнічного в самоактуалізації особистості на різних вікових етапах, у різних професійних спільнотах, у виявленні етнопсихологічного компоненту в представників міського та сільського населення, різних релігійних громад.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Особливості самоактуалізації студентської молоді різних регіонів України // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д.Ушинського (Збірник наукових праць). – Одеса, 2003. – Вип. 1-2. – С. 83-89.

2. Вплив рівня етнічної самоідентифікації на розвиток самоактуалізації студентської молоді // Психологія. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. – К., 2003. – Вип. 19. – С. 190-195.

3. Взаємозв’язок етнопсихологічних життєвих орієнтацій та самоактуалізації в юнацькому віці // Збірник наукових праць: філософія, соціологія, психологія. – Івано-Франківськ: Вид-во „Плай” Прикарпатського ун-ту, 2004. – Вип. 9. – Ч. 2. -С. 162-170.

4. Шляхи підвищення самоактуалізації студентської молоді в етнопсихологічному аспекті // Наука і освіта (Південний науковий центр АПН України). – №2. – 2004. – С.3-6.

5. Особливості самоактуалізації в юнацькому віці та їх взаємозв’язок з ціннісними орієнтаціями // Матеріали конференції „Актуальні проблеми формування особистості нового типу”. – Кременець, 2002. – С. 10-12.

6. Вплив локусу контролю на рівень розвитку етнічної самоідентифікації студентської молоді // Психологія на перетині тисячоліть: збірник наукових праць учасників Шостих Костюківських читань: в 3-х томах. – К. – 2003. – Т.2. - С. 11-16.

7. Гармонізація сприймання часових вимірів як шлях підвищення самоактуалізації студентської молоді // Збірник матеріалів Всеукраїнських науково-практичних читань студентів і молодих науковців, присвячених спадщині К.Д. Ушинського. – Одеса. – 2003. – С. 152-156.

8. Особливості репрезентації колективного несвідомого українського етносу через психомалюнок // Матеріали конференції „Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи”. – Тернопіль, 2003. – С. 238-247.

9. Об’єктивація ставлення до себе як чинник підвищення самоактуалізації студентської молоді // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції молодих науковців „Психологія сучасності: наука і практика”. – Одеса. – 2003. – С. 9-11.

АНОТАЦІЇ

Боднар Марія Богданівна. Вплив етнопсихологічних життєвих орієнтацій на самоактуалізацію студентської молоді. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.05 – соціальна