НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

БІЛИНСЬКА Марина Миколаївна

УДК 351.77:614.252:37.011.33

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ГАЛУЗЕВОЮ СТАНДАРТИЗАЦІЄЮ

В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ

ВИЩОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

25.00.02 – механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора наук з державного управління

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий консультант – | доктор медичних наук, професор

СОЛОНЕНКО Іван Миколайович,

Національна академія державного управління

при Президентові України, завідувач кафедри управління охороною здоров’я.

Офіційні опоненти: | доктор наук з державного управління, професор

МАЙБОРОДА Сергій Васильович,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

декан факультету заочної форми навчання;

доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член Академії педагогічних наук України

ЛЯШЕНКО Олександр Іванович,

Президія Академії педагогічних наук України, головний вчений секретар;

доктор медичних наук, професор, член-

кореспондент Академії медичних наук України, заслужений діяч науки і техніки України

АМОСОВА Катерина Миколаївна,

Національний медичний університет

ім. В.Богомольця, завідувач кафедри

госпітальної терапії № 1.

Провідна установа – | Національний інститут стратегічних досліджень

при Президентові України, відділ гуманітарної

політики, м. Київ.

Захист відбудеться 3 лютого 2005 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м.Київ, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 2 січня 2005 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради В.К.Майборода

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розв’язання в Україні таких складних політичних та соціально-економічних проблем, як вихід із кризи та перехід до ринкових форм і методів господарювання, покладається на фахівців, від яких вимагається необхідний рівень освіти. Вища медична школа посідає особливе місце і як ключовий фактор кадрової політики у системі охорони здоров’я, і як елемент національної системи вищої освіти. Реформування вищої медичної освіти можливе лише в рамках системи управління якістю, складовою якої є освітні стандарти. Посилення уваги до проблем державного управління галузевою стандартизацією зумовлене складністю вирішення проблеми якості вищої медичної освіти й необхідністю приведення національного законодавства у цій сфері у відповідність з Європейськими нормами і стандартами.

Системний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, аналітичних даних звітів “Україна. Людський розвиток” (1996-2000), матеріалів Державної національної програми “Освіта. Україна XXI сторіччя”, Міжгалузевої комплексної програми “Здоров’я нації” на 2002-2011 роки, “Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті”, інформаційних матеріалів Кабінету Міністрів України про стан фінансування системи вищої медичної освіти як складової галузі охорони здоров’я (2000), матеріалів підсумкових колегій Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти і науки (1995-2002) показав, що наявний рівень державного управління стандартизацією вищої медичної освіти України як інноваційного процесу виявився неадекватним новим умовам й потребує формування якісно нової системи управління, яка б відповідала сучасним вимогам міжнародних стандартів. При цьому особливо гостро відчувається відсутність фахівців-професіоналів з державного управління стандартизацією вищої медичної освіти.

Систематизація існуючих розробок дає змогу обгрунтувати доцільність вивчення основних закономірностей та тенденцій в управлінні галузевою стандартизацією вищої медичної освіти в Україні як складової забезпечення якості освіти в контексті розвитку наукової галузі “державне управління” – механізмів галузевого управління. Дослідження вітчизняних науковців у цій сфері дають підставу визнати, що вона є складною для вивчення, оскільки інтегрує управління галуззю освіти з управлінням галуззю охорони здоров’я і пов’язана зі створенням або реструктуризацією міжгалузевих механізмів державного управління. Ключовим завданням залишається розробка концепції управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як складової системної концепції державного управління вищою освітою, а дискусії з цього приводу обмежуються, в основному, пошуками підходів до розуміння цієї категорії. Не дослідженою залишається також і проблема оперативного забезпечення органів державного управління вищою медичною освітою та управління охороною здоров’я всіх рівнів об’єктивною інформацією, що стосується оцінки сучасного стану національної вищої медичної освіти, якості підготовки фахівців медичного профілю та її відповідності міжнародним стандартам.

На важливості грунтовного дослідження проблеми забезпечення якості освіти в державному управлінні наголошується у працях сучасних науковців В.Б.Авер’янова, А.М.Алексюка, В.Д.Бакуменка, В.Ю.Бикова, Л.М.Карамушки, В.М.Князєва, С.В.Крисюка, В.І.Лугового, О.І.Ляшенка, В.К.Майбороди, С.В.Майбороди, Н.Р.Нижник, Н.Г.Протасової, В.А.Ребкала, І.В.Розпутенка, В.А.Скуратівського, В.П.Троня, В.О.Шамрая та ін. В останнє десятиліття у вітчизняній літературі багато наукових розробок присвячено проблемам реформування вищої медичної школи, але досліджувана тема розкрита лише частково (К.М.Амосова, І.Є.Булах, Ю.В.Вороненко, В.Н.Казаков, К.В.Корсак, В.Г.Кремень, В.Ф.Москаленко, Л.А.Пиріг, Я.Ф.Радиш, І.М.Солоненко та ін.).

Актуальність дослідження зумовлена також нагальною потребою у розв’язанні наявних соціально-державних суперечностей, а саме:

·

·

·

·

·

·

Зазначене й зумовило актуальність дисертаційного дослідження, визна-чило його мету, завдання та гіпотезу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (ДР-ОК № 0201U004833) та відповідно до програми наукових робіт Міністерства охорони здоров’я України, в розробці яких дисертант брала участь як науковий співробітник Центру тестування професійної компетентності фахівців за напрямами підготовки “Медицина” та “Фармація” (довідка № 18 від 16.02.2004), а також як учасник робочої групи з розробки освітньо-професійної програми підготовки (наказ МОЗ України № 13 Адм. від 17.01.2002) та ліцензійного іспиту “Крок 3. Лікувальна справа та педіатрія” (наказ МОЗ України № 8.08 –31/2462 від 03.10.2001).

Об’єкт дослідження – державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти.

Предмет дослідження – методологічні й практичні проблеми держав-ного управління галузевою стандартизацією в умовах реформування вищої медичної освіти в Україні.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що система державного управління галузевою стандартизацією буде більш ефективною за умов алгоритмізації розробки та впровадження галузевих стандартів як складової системи управління якістю вищої медичної освіти. Базисом цьому процесу слугуватиме формування й реструктуризація міжгалузевих меха-ніз-мів державного управління як інноваційний аспект системної концепції дер-жавного управління. Це створить підгрунтя узагальненого теоретико-методологічного підходу до оцінки якості підготовки фахівців охорони здоров’я, що відповідає цілям державного управління, та сприятиме міжнародній акредитації вітчизняної вищої медичної школи.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обгрунтування сут-ності, закономірностей, тенденцій роз-витку механізмів державного управління галузевою стандартизацією вищої ме-дичної освіти, розробка на цій основі концепції державного управління галу-зевою стандартизацією як моделі розвитку вищої медичної освіти та як скла-дової управління якістю вищої медичної освіти і міжнародної акредитації вітчизняних вищих медичних навчальних закладів з урахуванням нагро-мадженого досвіду в сучасних умовах реформування вищої медичної школи.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено завдання:

–

–

–

–

–

–

–

–

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що грунтуються на сучасних наукових засадах державного управління, педагогічної, медичної, і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: наукової ідентифікації та зіставно-порівняльного аналізу – при опрацюванні літературних джерел й дослідженні еволюції проблеми, що вивчається, та ступеня її розв’язання; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення, визначення сутності, місця та ролі державного управління галузевою стандартизацією і формування висновків; економіко-математичний аналіз та системний підхід при моделюванні та логічному узагальненні принципів та алгоритмів організаційно-функціональної моделі процесу управління галузевою стандартизацією; системно-аналітичний – для розробки концеп-туаль-них положень і заходів стратегії розвитку галузевої стандартизації вищої медичної освіти в Україні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації вперше:

–

–

–

–

–

–

–

набули подальшого розвитку основні тенденції розвитку органі-заційного та мотиваційного механіз-мів державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти в сучасних умовах: формування міжгалузевих механізмів та зон випереджального розвитку галузевих стандартів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в отриманні функціональної моделі управління розробкою, впровадженням, розвитком системи галузевих стандартів вищої медичної освіти; формуванні на цій основі системи управління якістю вищої медичної освіти з постійним моні-торингом; розробці моделі міжнародної акредитації вищої медичної школи.

Результати, отримані в процесі виконання дисертаційної роботи, впроваджені:

–

–

–

–

–

–

Дисертант є співавтором розробки структури галузевих стандартів вищої медичної освіти: ліцензійних іспитів “Крок 1. Лікувальна справа та педіатрія”, “Крок. Стоматологія”, “Крок 2. Лікувальна справа” та “Крок 2. Сто-ма-тологія”, а також освітньо-професійної програми підготовки випуск-ника вищого медичного навчального закладу за спеціальністю “лікувальна справа” (довідка № 18 від 16.02.04).

Теоретичні розробки дисертації використовуються в Національній академії державного управління при Президентові України в навчальному процесі з підготовки магістрів державного управління за спеціальністю “управління охороною здоров’я” (акт упровадження № 29/4-241 від 22.04.2004).

Запропоновані науково-практичні розробки можуть бути використані в діяльності:

–

–

–

–

–

–

Особистий внесок здобувача полягає в комплексному дослідженні системи державного управління галузевою стандартизацією як складової державної політики якості у сфері вищої медичної освіти, у визначенні шляхів її розвитку за умов реформування вищої школи в Україні. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Результати дослідження отримані здобувачем особисто. У дисертації не використо-ву-вались ідеї та розробки, що належать співавтору І.М.Солоненку.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідались автором на національних та міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах. Найважливішими з них були: Всеукраїнська науково-практична конференція “Стратегія реалізації державних гарантій надання медичної допомоги населенню України на засадах державного страхування” (м.Ірпінь, 2001); науково-практичні конференції за міжнародною участю “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (м.Київ, 2002, 2003); міжнародний науково-практичний семінар “Досвід стажування держав-них службовців у США та ЄС і його роль у становленні демократичного державного управління в Україні” (м.Київ, 2002); науково-практична конференція “Підвищення ефективності державного управління охороною здоров’я на регіональному рівні та на рівні місцевого самоврядування на засадах принципів громадянського суспільства”(м.Комсомольськ, Полтав-ської обл., 2003); на VII З’їзді Всеукраїнського лікарського товариства (м.Тер-но-піль, 2003); міжнародний семінар з упровадження ліцензійних іспитів у Національній раді медичних екзаменаторів США (National Board of Medical Examiners of the USA) (м.Філадельфія, США, 1996); щорічна конференція “Глобальні стандарти у медичній освіті”(Global Standards in Medical Education) Європейської асоціації медичної освіти (м.Берлін, Німеччина, 2001); щорічна конференція “Заходи щодо покращання викладання” (Approaches to Better Teaching) Європейської асоціації медичної освіти (м.Лісабон, Португалія, 2002); Десятий симпозіум “Кваліметрія в освіті” (Квалиметрия в образовании) (м.Москва, Росія, 2002); щорічна конференція “Розстановка акцентів: здоров’я, якість та гроші” (Managing the pressures: health, quality and money) Європейської асоціації менеджменту в медицині (м.Гданськ, Польща, 2002); щорічна конференція “Підтримка інновацій у освіті, охороні здоров’я та наукових дослідженнях проти погіршання здоров’я” Всесвітньої партнерської мережі на підтримку здоров’я через інновації у медичній освіті та охороні здоров’я (м.Елдорет, Кенія, 2002); міжнародна конференція “Медична освіта ХХІ століття” (Медицинское образование ХХІ века) (м.Мінськ, Білорусь, 2002); ІХ Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств (м.Луганськ, 2002); Х Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств (м.Чернівці, 2004); міжнародні науково-практичні семінари з проблем створення національних ліцензійних іспитів “Крок” у рамках USAID Програми партнерства в освіті з Росією та Україною (м.Дніпропетровськ, 1996; м.Київ, 1996); міжнародний семінар “Вирішення управлінських проблем з метою покращання здоров’я” у рамках Dreyfus Health Fondation (м.Львів, 2000); міжнародний семінар “Сучасні технології оцінювання в соціальних проектах” за участю Інституту освітньої політики Фонду Відродження (м.Київ, 2001).

Публікації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження опубліковано в монографії, чотирьох навчальних посібниках, 22 статтях у фахових наукових виданнях, журналах і збірниках. Серед публікацій, що додатково відображають результати дослідження, 4 статті в інших фахових виданнях, 13 тез доповідей і матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій за темою дисертаційного дослідження – понад 34,5 обліково-видавничих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 388 сторінок, обсяг основного тексту – 353 сторінки, список використаних літературних джерел складається із 426 найменувань. Дисертація містить 20 таблиць, 9 рисунків, 6 додатків на шести сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, вказано на зв’язок роботи з науковими напрямами досліджень Національної академії державного управління при Президентові України; висвітлено ступінь наукової розробленості проблеми, що вивчається, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано ступінь наукової новизни одержаних результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі – “Державне управління стандартизацією вищої медичної освіти України як науково-теоретична проблема” – на основі системного аналізу вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з питань державного управління вищою медичною освітою та галуззю охорони здоров’я досліджується актуальність розгляду цілісного наукового напряму “Державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти” в умовах реформування вищої медичної школи; висвітлюється ступінь наукової розробки теми, осмислюється концептуальна основа оптимізації системи державного управління якістю вищої медичної освіти в Україні.

Системний аналіз вітчизняних літературних джерел стосовно питань державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти свідчить, що ступінь досліджень проблеми вітчизняними авторами не відпо-відає її місцю й ролі в політичній і соціальній структурі суспільства в умовах трансформаційних процесів. В окремих працях (І.Є.Булаха, Ю.В.Вороненка, В.Г.Кременя, В.Ф.Москаленка, Л.А.Пирога, Я.Ф.Радиша, І.М.Солоненка) лише певною мірою розкривається її зміст, зосереджується увага, в основ-ному, на формі й методах управління вищими медичними навчальними закладами.

На сьогодні реформування вищої освіти в Україні передбачає застосування єдиних методологічних підходів до всіх галузей підготовки спеціалістів – гуманітарної, технічної, медичної та ін. Однак кожна освітня підсистема має відмінності у структурі та змісті, зумовлені цільовими завданнями підготовки фахівців. Саме тому галузева стандартизація потребує наукового вивчення з позицій державного управління.

На основі аналізу окремих наукових досліджень із зазначеної проблеми з’ясовано сутність і взаємозв’язок низки категорій, що безпосередньо сто-суються держави як суб’єкта управління вищою медичною освітою, об’єк-тив-ну зумовленість та ефективність втручання держави у процеси стандартизації медичної освіти, особливості формування національної системи якості медичної освіти.

Політика держави у сфері стандартизації вищої медичної освіти забез-печується, зокрема, механізмами державного управління цією сферою. При визначенні зазначених механізмів державного управління пропонується застосовувати концептуальний підхід й більш конкретний підхід, тобто виділяти вузькі і більш широкі напрями діяльності держави у сфері стандар-ти-зації медичної освіти. Оскільки стандарти вищої освіти є складовою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, в першому випадку як вищезазначений інструментарій може розглядатися система управління якістю вищої медичної освіти.

В умовах науково-технічного прогресу проблема якості вищої медичної освіти не спрощується, а, навпаки, ускладнюється. Реформи у сфері вищої медичної освіти спрямовані саме на пошук комплексного, системного підходу, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю. Визначальним є принцип дуальності організації та управління. Управління якістю освіти в широкому розумінні є управлінням відношенням адекватності доктрини освіти, соціального інституту освіти, освітніх систем і соціальних норм якості імперативам та логіці суспільного розвитку у соціоприрод-ни-чому, національно-етнічному, соціально-економічному вимірах. У вузькому розумінні це управління якістю підготовки фахівців охорони здоров’я (для медичної професійної ланки освіти).

Особливого значення в сучасних умовах набуває проблема пошуку оптимальної моделі державного управління якістю вищої медичної освіти в Україні. Концептуально напрям її розв’язання полягає в тому, що держава має формувати зони випереджального розвитку системи галузевих стандартів вищої медичної освіти у системі управління її якістю як важливих експери-мен-тальних моделей, на яких проходять випробування нові технології управ-ління якістю з наступним упровадженням нових освітніх, інформаційних й управлінських технологій у вищі медичні навчальні заклади та структури управління вищою медичною освітою в Україні. При цьому дуже важливо враховувати те, що соціальні і політичні чинники, а також всі види баз даних та баз знань (експертних систем) національного та міжнародного зразка, що забезпечують розробку та впровадження системи галузевих стандартів, є досить динамічними, тому масштаби і функції держави в управлінні якістю вищої медичної освіти не можуть бути постійними і визначеними на довготривалий період.

У розділі вказано, що характерною ознакою розвитку на всіх рівнях організації галузевого управління стали розробка та пошук ефективних форм застосування комплексних програм розвитку якості вищої освіти в Україні 1990-х років. Однак на сьогодні управлінці та освітяни відчувають істотний брак інформації з цього питання, що гальмує становлення національної системи якості вищої медичної освіти.

Саме тому особливо актуальним є проведення всіх складових державного моніторингу якості вищої медичної освіти: спостереження, оцінювання, прогнозування як на національному, так і на регіональному рівнях, що пов’язано зі значними труднощами. Неоднорідність об’єктів якості вищої медичної освіти (об’єктами виступають факти, явища, стани, процеси тощо) спонукає до теоретичного обгрунтування рівнозначності та можливості зіставлення методів моніторингу щодо різних об’єктів. Аналогічне обгрунту-вання необхідне для засобів та способів забезпечення якості вищої медичної освіти щодо кожного об’єкта моніторингу: процесу, стану, властивості тощо.

Зазначається, що актуальність технологізації державного моніторингу якості вищої медичної освіти зумовлена демократизацією управління вищою освітою, становленням її суспільно-державного характеру, сприянням саморозвитку медичної освіти в Україні.

Спираючись на висновки, що система вищої освіти є гнучкою, відкри-тою, з притаманними їй процесами самоорганізації, у дослідженні доведено, що процес державного управління стандартизацією вищої медичної освіти набуває специфічного змісту. Діалектичні суб’єкт-об’єктні зв’язки із двосто-ронніх (держава як суб’єкт управління та сфера вищої медичної освіти як об’єкт) мають перетворитися на багатосторонні, а саме, держава делегуватиме частину своїх повноважень децентралізованим органам управління сферою, громадським організаціям. Це забезпечить дотримання принципу колегіальності, демократичності в державному управлінні та сприя-тиме оптимізації управління, тобто зниженню впливу суб’єкта управління на об’єкт та розвитку процесів саморегулювання у сфері вищої медичної освіти.

Дослідження показали, що саме синергетичний підхід дає змогу досягти ефективної самоорганізації в забезпеченні якості. З цією метою для гнучкої системи компонентів мають бути розроблені варіанти їх взаємодії (межі визна-чаються на основі нормативних документів, що встановлюють контрольні параметри, а саме державних та галузевих стандартів вищої медичної освіти).

Указано, що результатом розробки нормативно-правової бази системи вищої освіти, зокрема медичної, стало прийняття впродовж 1991-2003 років майже 400 нормативно-правових актів. Однак аналіз показав, що, незважаючи на актуальність і важливість нормативного закріплення відповідальності в освітній сфері взагалі та за якість освіти зокрема, сучасне вітчизняне законо-давство про освіту має неадекватну суспільним потребам правову базу із цих питань. Це підтверджується необхідністю формування сучасних, адекватних новому стану, соціально-правових норм вищої освіти, що регулюватимуть контрольно-оцінні процедури, рівень і якість медичної освіти тощо. На сьогодні суть правового регулювання відносин у галузі вищої освіти, медичної зокрема, зводиться, насамперед, до правового забезпечення оцінювання навчальних закладів.

Вирішення усіх зазначених проблем сприятиме інтеграції України до Європейського Союзу, що проголошено довгостроковою стратегічною метою і є важливим реформостимулюючим фактором для економіки, законодавчої бази нашої держави взагалі. Стан і розвиток національних систем стандар-тизації, сертифікації та метрології є одним із чинників, від якого залежить національна, зокрема економічна, безпека держави. Тому органи державної влади України сприяють забезпеченню якомога більшої відповідності національних стандартів вимогам ринку для посилення ринкових позицій у міжнародному поділі праці. Саме тому проведене дослідження буде доцільним для розвитку теорії державного управління на сучасному етапі.

У дослідженні проаналізовано зарубіжний досвід правового регулю-ван-ня процесів стандартизації вищої медичної освіти як одного з провідних механізмів державного управління, пріоритетні напрями та важелі здійснення реформи медичної школи, вплив її на кадрову політику у галузі охорони здоров’я.

Системний аналіз літературних джерел дав змогу визначити най-важливіші аспекти проблем, що дотепер належно не розкриті й потре-бують поглибленого наукового дослідження та підкреслюють його актуальність. Це, насамперед, комплексне дослідження механізмів держав-ного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як складової державної політики якості у сфері освіти у визначенні шляхів її розвитку за умов реформування вищої медичної освіти в Україні.

У другому розділі – “Теоретико-методологічні засади державного управління стандартами вищої медичної освіти за умов реформи галузі: вітчизняний та світовий досвід” – проводиться науково-теоретичне обгрун-ту-вання базових принципів оптимізації державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти як напряму інноваційної діяльності держави і акцентується увага на розробці і впровадженні галузевих стандартів як складової управління якістю вищої медичної освіти в умовах її реформування.

Управління процесами і трансформаціями в системі галузевої стандар-тизації вищої медичної освіти як у структурному, так і у функціо-нальному плані є частиною загального управлінського поля і разом з тим має внутрішні галузеві функціональні структури.

Система галузевої стандартизації є полем взаємодії, по-перше, системи охорони здоров’я з її основним об’єктом – людиною як пацієнтом, по-друге, системи вищої медичної освіти з її основним об’єктом – фахівцем галузі охорони здоров’я, і, нарешті, матеріально-інформаційним забезпеченням процесу стандартизації як інструментом взаємодії. Якщо відповідно до законів системного аналізу галузі охорони здоров’я та вищої освіти вважати так званим внутрішнім середовищем щодо управління галузевою стандарти-зацією, то суспільство, державне і громадське управління життєдіяльністю населення утворять зовнішнє середовище системи галузевої стандартизації вищої медичної освіти. Основною структурою, зацікавленою у якісній медичній освіті, і виходячи з цього у здоровому працездатному населенні, є держава. Саме її політика щодо реформування вищої медичної освіти є визначальною у створенні структурних механізмів, здатних забезпечити належну якість освіти, складовою якої є галузеві стандарти. Тому відповід-ність системи галузевої стандаризації вищої медичної освіти сучасним суспільним вимогам значною мірою залежить від того, які міжгалузеві механізми будуть залучені до вирішення цієї проблеми.

Управління вищою медичною освітою поширюється на її міжсистемні зв’язки з іншими галузями. Інтеграція управлінських заходів з проблем галузевої стандартизації вищої медичної освіти розглядається як організа-цій-ний та мотиваційний механізми державного управління. Формами реалізації такої інтеграції виступають координаційні ради, проекти, робочі групи, програми національного рівня, управління якими забезпечується надгалузе-вими структурами і загальнодержавною політикою стосовно охорони здоров’я й вищої освіти.

Стандартизація вищої освіти розглядається як інноваційний аспект державного будівництва з усіма притаманними йому ознаками. Аналіз літе-ра-турних джерел дає підстави стверджувати, що цей аспект теорії державного управ-ління є малодослідженим, оскільки стандартизація нематеріальних процесів є абсолютно новим явищем, і управління цим процесом на держав-ному рівні глибоко не вивчалося.

У дисертації доведено, що галузева стандартизація вищої медичної освіти, як аспект інноваційної діяльності держави утворює багатовимірне середовище, що інтегрує в собі науково-технічну, виробничу діяльність та сферу споживання інноваційної продукції. Внутрішні зв’язки, що формують зазначене середовище, зумовлені суспільними, правовими відносинами, кооперацією та взаємодією суб’єктів процесу галузевої стандартизації (фізичних осіб – студентів вищих медичних навчальних закладів та юридич-них осіб – вищих медичних навчальних закладів).

Розуміння системи вищої медичної освіти України як структурної одиниці ступеневої системи освіти, що має свої специфічні цілі, сприяє визначенню основних цілеформуючих суб’єктів у побудові структури цілей вищої професійної освіти України, якими є світове співтовариство, суспіль-ство та сфера праці. Цілеформуючі ознаки також вносяться в освітній процес його учасниками та системою вищої медичної освіти, проте вони є підпорядкованими і спрямовані на задоволення вимог трьох основних ціле-формуючих суб’єктів. Таке розуміння сприятиме оновленню функцій державного управління через формування державно-громадських органів управління сферою медичної освіти.

Реалізація цих завдань базується на використанні державою стандартів вищої медичної освіти як нормативної бази функціонування системи цієї освіти, що встановлює загальні вимоги до освіти фахівців охорони здоров’я і має на меті досягнення оптимального ступеня впорядкування діяльності в галузі вищої медичної освіти. Зазначається, що саме суспільний поділ праці відіграє структуроутворюючу роль у побудові галузевих стандартів, оскільки він зумовлює існування спеціальностей, професій та соціально-професійних структур суспільства.

Аналіз літературних джерел свідчить про необхідність удосконалення в практиці державного управління таких термінів категорійно-понятійного апарату, як “державне управління стандартизацією вищої медичної освіти”, “галузева стандартизація вищої медичної освіти”, “концепція управління галузевими стандартами вищої медичної освіти”.

Результати семантичного аналізу визначень вищезазначених понять, а також урахування методологічних підходів до їх трактування вітчизняними науковцями (В.М.Князєв, 2002; В.І.Луговий, 1999; О.І.Ляшенко, 2002; Н.Р.Нижник, 2000 та ін.) стали основою для якісного вдосконалення їх теоретичного трактування та уточнення сутності.

Це дало змогу запропонувати власне тлумачення поняття “державне управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти” як ефективної діяльності держави з контролю за реалізацією єдиної державної політики у сфері вищої медичної освіти, яка поєднує взаємодію зовнішнього державного регулювання із саморегуляційними можливостями децентралізованих органів управління сферою. Ця діяльність спрямована на розробку нормативно-правової бази функціонування системи галузевих стандартів та управління якістю вищої медичної освіти, прогнозування і планування їх розвитку з метою забезпечення якості підготовки фахівців охорони здоров’я і задоволення потреб громадян України у якісній медичній допомозі.

“Галузеву стандартизацію вищої медичної освіти” пропонуємо тракту-ва-ти як своєрідне відображення об’єктивних законів еволюції освітніх техно-логій, включаючи засоби та інструменти діагностики рівня знань. Вона є унікальною сферою суспільної діяльності, що синтезує в собі наукові, технічні, господарські, економічні, юридичні, естетичні і політичні аспекти, й стає одним з джерел розбудови та оновлення сучасної вищої медичної школи, вирішення актуальних питань державного управління нею, формування її майбутнього в інтересах українського суспільства.

З цією метою пропонується розробити концепцію державного управлін-ня галузевою стандартизацією як складову управління якістю вищої медичної освіти.

Під “концепцією державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти” ми розуміємо системне викладення основних цілей, принципів, положень організації, функціонування та розвитку процесу оцінки якості підготовки фахівців охорони здоров’я за допомогою науково-обгрунто-ваних показників (галузевих стандартів вищої медичної освіти).

Методологія використання системного підходу в концепції державного управління галузевою стандартизацією вищої медичної освіти вимагає чіткого визначення та розмежування функцій органів управління на трьох рівнях:

1) стратегічного управління (управління системою цілей): контроль за реалізацією державної політики в галузі вищої медичної освіти;

2) оперативного управління (управління системою діяльності): розробка нормативно-правової основи функціонування системи вищої медичної освіти; організація і координація співробітництва з іншими міністерствами і відом-ствами, державними і недержавними установами;

3) інструментального управління (управління діючою системою): визна-чення, апробація та експертиза освітніх технологій, методів, форм і засобів навчання; організація роботи комісій і рад Міністерства охорони здоров’я та Міністерства освіти і науки України.

Держава як суб’єкт управління виступає гарантом реалізації єдиної політики у процесах стандартизації, метрології та сертифікації, в яких вона бере безпосередню участь або так чи інакше втручається в них (стимулює або гальмує їх розвиток). До останнього часу державна стандартизація охоплю-вала організаційно-методичні та загальнотехнічні об’єкти. Комплексний під-хід до використання стандартизації як інноваційного фактора розвитку вищої медич-ної освіти в Україні набуває особливої ваги. Держава має бути основ-ним суб’єктом, що задає параметри інноваційного процесу, тому потребує нового трактування зміст поняття “діяльність держави у сфері стандар-тизації вищої медичної освіти”.

На основі аналізу зазначених дефініцій доводиться, що в традиційному визначенні поняття “стандартизація як діяльність з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового використання” в контексті вищої медичної освіти має бути відображено, що повна формалізація критеріїв якості та технологічного процесу вищої медичної освіти неможлива і що галузева стандартизація – це шлях до індивідуалізації освіти, а не до уніфікації.

Галузеві стандарти розробляють у разі необхідності встановлення вимог, які доповнюють вимоги державних стандартів. Галузеві стандарти вищої медичної освіти містять такі складові: освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів; освітньо-професійні програми підготовки; засоби діагностики якості вищої медичної освіти.

У дослідженні обгрунтовуються принципи, яких потрібно дотриму-ватись при моделюванні, створенні та вдосконаленні системи галузевих стандартів вищої медичної освіти, доводиться доцільність використання методу моделювання у вигляді розробки “дерева цілей – рішень системи галузевих стандартів вищої медичної освіти” (рис. 1).

Рис. 1. Граф дерева цілей – рішень системи галузевих стандартів вищої медичної освіти

Побудована за цією моделлю управлінська діяльність охоплює всі без винятку аспекти, пов’язані з досягненням генеральної мети – розробки та впровадження галузевих стандартів вищої медичної освіти, тобто реалізує комплексний підхід.

У галузевих стандартах – освітньо-кваліфікаційній характеристиці та освітньо-професійній програмі – значно поглиблюються цикли гуманітарної та соціально-економічної підготовки з метою забезпечення відповідності освітній політиці держави в аспекті гуманізації вищої освіти. Цикли природничо-наукової та професійної підготовки будуються за системно-орієнтованим принципом, який дає змогу розглядати здоров’я і хвороби людини як цілісну проблему, важливим аспектом якої є поняття громадського здоров’я людини. Державний ліцензійний іспит “Крок”, що є засобом діагностики якості навчання для органів державного управління вищою медичною освітою, відображає структуру обох складових галузевих стандартів і має базуватися на тестових завданнях, які діагностують вміння застосовувати знання, набуті фахівцем охорони здоров’я, на практиці.

Проведене дослідження дає змогу визначити загальний напрям удосконалення галузевих стандартів вищої медичної освіти, який можна назвати операціоналізацією. Процес операціоналізації полягає в наданні змісту й формі стандартів таких характеристик, які б забезпечили можливість створення стандартизованих засобів оцінки рівня та якості підготовки випускників вищих медичних навчальних закладів. Визначення обов’язкового рівня досягнень передбачає мінімізацію обсягу вимог, згідно з якими створюються стандартизовані засоби вимірювання.

Ці принципи потребують постійного узгодження вимог, що вста-новлюються до стандартів, та своєчасного подальшого розвитку державного управління цією системою, що базується на змінах у будь-якому з елементів зазначеної системи на основі новітніх наукових досягнень у галузі державного управління медичною освітою та узагальнення міжнародного досвіду.

Саме тому в дисертації досліджено проблему сумісності системи стандартів International Standard Organisation (ISO) 9000-10000 з національ-ними академічними стандартами освіти. Зважаючи на необхідність формування погодженої політики з цих питань, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова “Про заходи щодо впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу та міжнародних європейських стандартів” від 19 березня 1997 року № 244. У цьому контексті аналізуються переваги та недоліки цих систем стандартів, спираючись на багаторічний досвід різних установ; визначаються причини, що спонукають медичних освітян запрова-джувати стандарти ISO.

Таким чином, зміни, що відбуваються в законодавчому просторі стосовно вищої медичної школи, свідчать про новий концептуально-програмний підхід до розв’язання проблеми реформування вищої медичної освіти в Україні. Це – відображення наукового бачення проблеми державного управління вищою освітою, методології її вирішення у взаємозв’язку з освітньою політикою Української держави. Такий підхід спрямований на формування науково-методологічних засад стандартизації вищої освіти і спирається на широкий міжнародний досвід стандартизації сфери освіти.

У третьому розділі