ХАРКIВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

ПУГАЧОВА IРИНА ОЛЕГIВНА

УДК 801.703

ЗАГАЛЬНА ТЕОРIЯ ДIАЛОГУ У ВIРШОВАНОМУ ТЕКСТI

(1-й том лiрики О.Блока)

Спецiальнiсть 10.02.02 — росiйська мова

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦI

НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ

КАНДИДАТА ФIЛОЛОГIЧНИХ НАУК

ХАРКIВ 1998

Дисертацiю рукопис.

Роботу виконано на кафедрi росiйсько мови фiлологiчного факультету Харкiвського державного унiверситету Мiнiстерства освiти Украни.

Науковий керiвник - |

кандидат фiлологiчних наук, професор

Бикова Лiлiя Олексiвна

кафедра росiйсько мови фiлологiчного факультету Харкiвського державного унiверситету

Офiцiйнi опоненти - |

доктор фiлологiчних наук, професор

Сукаленко Нона Iванiвна

кафедра загального i прикладного мовознавства флологчного факультету Харкiвського державного унiверситету

кандидат фiлологiчних наук

Гулак вген Анатолiйович

кафедра росiйсько мови Харкiвського державного медичного унiверситету, старший викладач

Провiдна установа - |

Харкiвський державний педагогiчний унiверситет iм. Г.С.Сковороди, кафедра мовознавства фiлологiчного факультету, Мiнiстерство освiти Украни, м. Харкiв.

Захист вiдбудеться “23” жовтня 1998 р. о 14:00 годинi на засiданнi спецiалiзовано вчено ради К 64.051.07 в Харкiвському державному унiверситетi за адресою: м. Харкiв, майд. Свободи, 4, ауд. 2-37.

З дисертацiю можна ознайомитись у Центральнiй науковiй бiблiотецi Харкiвського державного унiверситету за адресою: м. Харкiв, майд. Свободи, 4.

Автореферат розiслано “23” вересня 1998 р.

Вчений секретар

спецiалiзовано вчено ради

кандидат фiлологiчних наук, проф. ____________ Муромцев I.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Тема дисертацiйно роботи находиться в руслi лiнгвiстики тексту та iнтегру iнтереси, методологiю i данi багатьох сумiжних наук — мовознавства (зокрема, теорi мовленевих дiй i дiалогу), фiлософi, естетики (з х визнанням “дiалогiчностi” як одн з унiвесальних буттвих характеристик), психолог, логiки (що дослiджують, зокрема, проблеми розумiння як фактору, що зумовлю “успiшнiсть” дiалогу), семотики (у межах яко постулються знаковий характер сплкування та здйснюються спроби рархзац та опису цих “знакв”), лiтературознавства, предметом якого художнiй (у тому числi вiршований) текст. Результатом взамод зусиль поднання дослдницьких нтересв цих наук склалося уявлення про далог як про форму мовно коммункац, окремий засб органзац мовлення, який результатом безпосереднього людського сплкування, в першу чергу мовно взамод.

На думку автора, для вивчення дiалогу у вiршованому текстi рання лiрика О.Блока найбльш придатним цiкавим об’ктом, дослдження якого створю умови для теоретичних узгальнень. Насамперед, тому, що в лриц О.Блока створений образ лiричного “не-Я”, здатного виступати в структурi вiршованого тексту як мовець, завдяки чому числен форми адресовано та автоадресовано мови у вршованих текстах лрики О.Блока можна вважати одним з специфчних виявв його художньо ндивдуальност й, водночас, текстуальним закрпленням творчого потенцалу лрики як семотично cистеми.

Актуальнiсть дисертацiйного дослiдження визначаться, перш за все, вiдсутнiстю цiлiсно, чiтко структуровано концепцi дiалогу в художньому текстi взагалi i, як наслiдок, — недостатнiм висвiтленням особливостей далогу (його форм, засобв реалзац) в поетичному (вршованому) текст. Крм того, можна констатувати вдносну недослдженсть поетики О.Блока в аспект далогу, незважаючи на велику кльксть праць з блокознавства, що мають лнгвстичну, лтературознавчу спрямовансть.

Причина такого стану проблеми “Далог як елемент поетики та структури вршованих текств”, на наш погляд, поляга в свдомй чи несвдомй пдмн явищ бльш високого рвня, що мають вихд до лнгвстики до лтературознавства, окремими мовними або жанровими особливостями. Однак прагнення побачити узагальнююч закономрност, що пдпорядковують окрем мовн факти, повинно стати, як уявляться, головним органзуючим принципом будь-яких дослджень лнгвостилстич-ного характеру.

Так, наприклад, головними особливостями блоквського достилю традицйно вважають “антитетичнсть” образв (включаючи “двйництво” як окремий випадок) “двосвття” як прояв “поетики контрасту”(див., наприклад, прац Н.Венгрова, Л.Я.Гнзбург, Л.К.Долгополова, Ю.М.Лотмана, Д..Максимова, З.Г.Мнц та н.), що можна вважати н чим ншим, як реалзацю загального принципу “далогчност“ його лрики.

Аналз вршованих текств, що мстять далогчн конструкц, да можливсть наблизитись до розумння того особливого ладу дей образних переживань, як утворюють у сукупност поетику ранньо лрики О.Блока викликають дослдницький нтерес лтературознавцв. Крм того, подбний аналз дозволя зробити загальн висновки про особливост далогу у вршованому текст.

Видлення окремих рвнв у межах цлого тексту — методич-ний прийом, оскльки для сприяття читачем х надано одночасно. Однак аналз конкретного вршованого тексту за його змстовим формальним критерями неминучою умовою здйснення системного, цлсного дослдження творчо ндивдуальност поета, виявлення особливостей його достилю, як детермнують мсце поета в диному цлому контекст культури.

Характеристика вршованого тексту як структурно-семантичного цлого за окремими його рвнями часто не приносить бажаних результатв. У цьому випадку можна отримати лише послдовний опис мовних одиниць “на матерал“ того чи ншого тексту чи сукупност текств (циклу, книги вршв, збрки тощо) — але не лнгвостилстичний аналз текств одного автора з точки зору вдбиття в них конкретних особливостей достилю в його динамц.

Тому дино можливим способом лнгвостилстичного дослдження вршованих текств нам уявляться такий структурний аналз, який передбача розгляд цлого ( тексту окремого вршу, циклу вршв як одиниц бльш високого семотичного порядку) як системи, що не сходить до просто суми елементв. При цьому за цлим (системою) визнаться здатнсть змнюватись , водночас, у ход змнювання (саморегуляц) збергати сво властивост.

Як демонстру аналз далогу (особливо мжтекстового), форма як окремого врша, так циклу взагал несе в соб вплив традиц вдбиток культурного контексту епохи. Тому опис функцонування поетичного прийому як прийнятого в синхронно розташованих поетичних текстових системах а також в системах, зв’язаних часовою послдовнстю, одним з шляхв, що дають можливсть осмислити еволюцю поетично мови в тсному зв’язку з розвитком поетичних шкл та напрямкв. При цьому структурний аналз повинен супроводжуватись аналзом флологчним, який ма виконувати нби роль “коментаря”, а нод вносити корективи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами поляга у вдповдност загальнй науковй проблем дослдженнь кафедри росйсько мови флологчного факультету Харквського державного унверситету: “Семантика, структура та функцонування одиниць росйсько мови в контекстах рзних типв”. Внаслiдок розробки цi теми вивчаються питання теоретично та практично лiнгвостилiстики, аналiзуться функцiонування одиниць рiзних рiвнв зв’язного тексту, у тому числi й поетичного (вiршованого), що да можливiсть дослiдження особливостей iдiостилю письменникiв.

Мета роботи — через аналiз дiалогу як стилеутворюючо та текстоутворюючо категорi в аспектi комунiкативно лiнгвiстики та лiнгвостилiстики дослiдити особливостi поетики 1-го тому лiрики О.Блока i довести, що дiалогiчнicть унiверсальним принципом структурно-семантично органiзацi вiршованих текстiв взагалi, пiдпорядковуючим собi iншi (що вiдповiдають традицiйним науковим уявленням) форми, прояв яких може мати поодинокий, нерегулярний характер.

Досягнення сформульовано мети передбача розв’язання таких завдань:

1) описати мовнi форми дiалогу в кожному з циклiв, що складають 1-й том лiрики О.Блока, в термiнах теорi мовних дiй i у вiдповiдностi з типологiю видiв дiалогу у вiршованому текстi, що i запропоновано автором у данiй роботi та не зустрiчаться ранiше в дослiдженнях подiбного роду в цлсному вигляд;

2) передставити модель мовних суб’ктiв у блоквських вiршованих текстах, розмежовуючи “Я” “не-Я” текстiв (достатньо чiтко окреслених iндивiдуалiзованою характеризацiю, просторово-часовими, наративними та iншими координатами тексту) як “полюси” внутрiшнього комунiкативного простору та вiднести до якого-небудь з них “голоси”, “двiйникiв” та iнших суб’ктiв лiрики О.Блока, здатних виступати в структурi тексту як мовець i слухач;

3) зiставити цикли, що аналiзуються у роботi, в аспектi форм мовного спiлкування в кожному з них з точки зору подiбностi та вiдмiнностi, що надасть можливiсть виявити особливостi динамiки сюжетного розвитку вiд циклу до циклу;

4) визначити мiсце дiалогу в органiзацi художнього простору текстiв (збiг обсягу дiалогу та тексту, снування дiалогу як складово частини тексту та iн.) i, якщо можливо, виявити причини лiнгво-стилстичного характеру, що зумовлюють у кожному конкретному випадку спiввiдношення обсягу понять “текст” та “дiалог”;

5) виявити дiалогiчнiсть (що виражена експлiцитно та iмплiцитно) недiалогiчних (з точки зору традицiйного “природного” дiалогу) компонентiв вiршованого тексту (таких, як заголовок, присвячення, цитацi, ремiнiсценцi, алюзi тощо) та виявити вiдповiднiсть ц властивост типам далогу у вршованих текстах.

Наукова новизна роботи поляга, передусм, у практичному застосуванн дей М.М.Бахтна та його втчизняних зарубжних послдовникв (Ю.М.Лотмана, М.К.Мамардашвл, Р.Барта, Ю.Криство) про далог як форму буття людини в культурному простор, утвореному “своми” та “чужими” текстами, а саме:

1) у дисертац знайшла свй подальший розвиток загальна теоря далогу в парадигм сучасних уявлень про далогчну спрямовансть будь-якого тексту ( особливо художнього) як явища культури. Це, зокрема, виявляться в удосконаленн снуючо в сучаснй лнгвстиц класифкац типв далогу в художньому текст, викладенн в стислому, цлсному вигляд з урахуванням цннсно-смислово градац зазначених типв далогу;

2) вдповдно до прийнятого в робот розширеного семотичного статусу категор “далог”, що, на думку автора, поляга у визнанн рвнозначно цнност експлцитних та мплцитних форм елементв далогу, вперше доводиться унверсальний характер далогчност тексту та доречнсть включення мжтекстового далогу до загально системи далогчних вдносин мж художнми (зокрема, поетичними) текстами;

3) зроблено спробу обгрунтування особливо значущост мплцитних, невербалзованих або позатекстових показникв далогу; описано механзм включення окремих вршв до мжтекстового далогу в систем культури в дахрончному та синхрончному аспект, тобто враховуючи весь масив “перед-” та “пслятекств”, як можуть бути представлен в структур тексту у вигляд таких його елементв, як заголовок, цитата, алюзя, ремнсценця, присвячення, звернення до реального адресату тощо;

Ц де реалзуються в дисертацйному дослдженн в послдовному, системному структурно-семантичному аналз ранньо лрики О.Блока в аспект сфер, рвнв, форм далогу та засобв його реалзац.

Практичне значення дослдження поляга в можливост використання його результатв для продовження пошукв шляхв методв лнгвопоетично нтерпретац вдповдних явищ поетично мови в максимально широкому дапазон х функцонування в систем художньо органзованих текств, як в теор лнгвстики, так при дослдженн достилв нших авторв.

Матерал дисертац може також читатися як спецкурс “Лнгвстичний аналз поетичного (вршованого) тексту”, а запропонован автором методика дослдження та типологчна класифкаця далогу можуть використовуватися при текстологчному аналз та коментуванн будь-яких вршованих текств.

Апробаця роботи та результатв. Окрем роздли дисертац обговорювалися на засданнях наукового семнару кафедри росйсько мови флологчного факультету Харквського державного унверситету. Основн положення та висновки дисертацйного дослдження було викладено на флософському симпозум студентв, аспрантв викладачв ХДУ “Знання. Культура. Влада: Проблеми флософського осмислення” (Харкв, жовтень 1993), на V мжнароднй науковй конференц “Семантика мови тексту” (Iвано-Франквськ, жовтень 1996), на науково-практичнй конференц “Викладання мов у вуз на сучасному етап. Мжпредметн звязки: Науков дослдження, досвд, пошуки” (ХДУ, червень 1998). Матерали дослдження знайшли вдображення в чотирьох публкацях.

Структура роботи зумовлена основною метою та задачами дослдження включа вступ, три роздли, висновки список використаних джерел (кльксть найменувань — 227). Повний об’м дисертац — 169 сторнок.

ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ

У вступ обгрунтовано актуальнсть теми дослдження, аналзуться ступнь науково розробки, формулюються мета та задач дослдження, визначаться новизна, теоретична та практична цннсть роботи.

Роздл 1: “Феномен “далог” в аспект сучасних флософських лнгвстичних антропоцентричних концепцй”.

Роздл складаться з двох пдроздлв:

Пдроздл 1: “Гумантаризм” “далогчнсть” — основн взамообумовлююч унверсал сучасно культури”. Мстить флософське обгрунтування прийнятого в робот розширеного тлумачення далогу. Далог у робот розумться як спосб снування особистост в освоному нею простор культури, до якого особистсть належить , водночас, форму його. Далогом будь-яка форма реакц особистост (мислячого суб’кта) на рзномантнсть форм навколишньо дйсност, будь-яка духовна та нтелектуальна дяльнсть (емотивна, психчна, мовнорозумова, етнокультурна та н.). Вдповдно, форми прояву далогчност не зводяться лише до вербалзованих, як переважно вивчаються флологами.

Теоретичним обгрунтуванням прийнятого в робот пдходу прислужилися де М.М.Бахтна про те, що “Диалогическая реакция персонифицирует всякое высказывание, на которое реагирует“. Дйсно, будь-яке реагування, не лише вербалзоване, — це форма взамод “Я” (мовця та дючо особистост) та “ншого”, до того ж цей “нший”, у вдповдност до “Я”-концепц“ сучасно флософ, — не обов’язково конкретна особистсть, але й взагал будь-який “нший”, вдмнний вд “мого” свт (нша культура, нша, вдмнна вд “мо”, життва позиця, нарешт, створений кимось, нехай навть анонмний, але не “мй” текст та н.). Тод умовою снування далогу буде наявнсть та взамодя щонайменше двох “особливих свтв” — точок зору, системи оцнок, певного набору етнокультурно та соцально-психологчно мотивованих правил поведнки (в тому числ й мовно), як визначають у сукупност недентичнсть “Я” та “ншого” як передумову й стимул далогчних вдносин, що виникають мж ними.

У цьому пдроздл роботи зроблено спробу навести рархю типв далогу на основ дей про снування смислово та цннсно градац далогчно взамод. Пдсумовуючи де Бахтна (як було надал розвинуто, наприклад, О.Кучинським, I.льним, Ю.Крист-вою), можна навести рархю типв далогу у вигляд послдовност. На нашу думку, вона ма закрплений характер, через те що вдображу зростання смислово (нформативно) “цнност“ й “складност“ далогу в його “рус“ з галуз “чисто“ лнгвстики, де вн сприйматься виключно як щось притаманне словесному, вербально вираженому тексту, до погранчних сфер нших гумантарних наук:

1) далог реплк (власне далог), ознакою якого наявнсть таких синтаксичних форм, як звернення, 2-га особа (система дейктичних елементв взагал), наказ запитання. Далог реплк, власне, словесним втленням, експлкованим компонентом далогу в художньому текст, але вн не вичерпу далогу;

2) далог смислових позицй, тобто “концептуальних систем” суб’ктв далогчного сплкування. В пдроздл 1.2 роздлу 1 (“Феномен “далог” у систем основних понять комункативно лнгвстики”) податься характеристика “Мовця” “Слухача” як суб’ктв далогу, що взамообмнюються комункативними ролями, в термнах теор мовних актв. В дослдженн пдкреслються незбг смислових позицй як “стимул” для розвитку далогу , в залежност вд ступеня цього незбгу, видляються й аналзуються так рзновиди далогу, як далог-конфлкт, далог-сперечання та далог-унсон;

3), 4) недентичнсть суб’ктв далогу може пояснюватись не тльки х ндивдуально-психологчними вдмнностями, але й приналежнстю до рзних культурних суспльств, що створю передумови для розмежування далогу особистостей далогу культур.

У дисертац пдкреслються неодмнне снування зв’язку мж експлкованим змстом далогу та його контекстом. У випадку, коли формою снування далогу художнй текст, обсяг контексту виявляться ширшим, нж “пресуппозиця” (зокрема, ситуаця, обставини сплкування) у “природному” далоз. Тод розумння подальша нтерпретаця далогу потребу залучення рзного роду контекств.

Згдно з задачами дослдження, найбльш суттвими автор вважа так типи контекств:

1) словесний або мовний контекст — фрагмент тексту, словес-не оточення, що мстить мовну одиницю, яка функцону в його межах. Це власне лнгвстичне вживання термну “контекст”, вузький контекст;

2) мовна ситуаця (конситуаця) — взамодя мовного кон-тексту з обставинами сплкування, буття мовного контексту;

3) контекст культури (позатекстовий або вертикальний кон-текст: бографчний, свтоглядний, сторико-флологчний, культур-ний) — умови нтерпретац мовного контексту (приналежнсть до лтературного жанру, лтературно-естетичн погляди пристраст автора, час умови написання тексту). Автор роботи додержуться точки зору, що одним з найважливших компонентв вертикального контексту для художнього тексту система асоцацй, як пов’язан з специфкою свтогляду того чи ншого автора протягом ус його творчост, оскльки кожен твр отриму сво дйсне значення особливий резонанс лише на тл нших творв цього ж автора, у контекст його творчост загалом.

У цьому пдроздл дисертац наводиться в стислому вигляд типологя далогу в лриц. Як класифкуючу ознаку обрано спв-вднесення мовця слухача з тю ж самою особою та х приналежнсть до внутршнього простору тексту.

Найбльш загальним розмежування внутритекстового мжтекстового далогу. Оскльки реплки одного далогу в лриц можуть бути зосереджен в рзних вршованих текстах, текстом у робот було зручно називати окремий лричний цикл (можливсть доречнсть такого пдходу обгрунтовуться в робот з лтературознавчо та лнгвстично точок зору). Тод випадки далогчних перекликв на рзних структурно-семантичних рвнях текств О.Блока, що належать до рзних циклв, можуть бути квалфкован як один з рзновидв мжтекстового далогу — внутрисистемний далог, у порвнянн з ншим виявом нтертекстуальност — мжсистемним далогом.

Рзновидами внутритекстового далогу так:

- зовншнй далог — мж абсолютно неподбними (недентич-ними) “Я” та “не Я” (окремий випадок — “Ти”) — головними персонажами лрики О.Блока. Аналз ц форми далогу в робот здйснено в категорях традицйно теор далогу;

- внутршнй далог (або явище автокомункац) — мовна фор-ма взамод рзних точок зору, смислових позицй, що передаються вербально й належать одному ндивдов.

Крм того, дисертаця мстить аналз бльш складних випадкв синкретичного далогу, що подну в соб типологчн ознаки обох рзновидв далогу: коли одержувач — реальна особа безпосередн сплкування поета з ним виступа як мпульс до розвитку внутритекстового далогу або коли одержувач — “реальний тип”, але належить до структури тексту.

Таким чином, класифкаця видв далогу, що пропону автор роботи, ма такий вигляд:

ВИДИ ДАЛОГУ У ВРШОВАНОМУ ТЕКСТ

внутритекстовий далог | синкретичний далог | мжтекстовий далог

зовншнй далог | внутршнйдалог | внутри-системний далог | мж-системний

далог

У робот наголошуться, що видлення синкретичного далогу в окремий тип ма характер умовного припущення, тому що йдеться лише про пдсвдому, суб’ктивно нтерпретовану “перевагу” ознак зовншнього чи внутритекстового й внутршнього далогу в кожному з численних випадкв взамопереходу цих основних видв далогу один до одного.

Видлення мжтекстового далогу як особливого виду потребу додаткових пояснень внаслдок вдносно новизни само проблеми нтертекстуальност в тому розширеному (тобто не обмеженому видленням збжних фрагментв рзних текств) розумнн, яке властиве сучасним дослдженням текств у контекст культури, до яко вони належать.

Людська культура розумться в дисертац як диний семотичний простр, якому притаманна нтертекстуальнсть, коли в кожному текст присутн нш на рзних рвнях структури в бльш чи меньш неприхованому вигляд (так званий “прототекст” або “прецедентний текст”).

У сучаснй лнгвостилстиц взамодя тексту й прототексту в аспект х нварантност, безперервност, тотожност та вдмнност традицйно аналзуться як питання про значення лтературних впливв, сюжетних нтерпретацй, традицйних мотивв, клькох варантв твору одного й того ж автора, цитат, алюзй та нших стилстичних засобв, за допомогою яких здйснються вихд за меж тексту. У робот зазначаться, що вдмннсть, неоднаковсть компонентв нтертекстово кореляц саме знаком х включення до мжтекстового далогу (або, скорше, клькост далогв, враховуючи полгенетичнсть “чужих” елементв як ознаку будь-якого тексту, перш за все художнього).

Роздл 2 “Рання лрика О.Блока в сторико-лтературному контекст“ складаться з двох пдроздлв. Пдроздл 1-й — “Вршований текст в аспект лнгвостилстичного дослдження” мстить нформацю про особливост концепц особистост, що створються лрикою , зокрема, лрикою символзму; у цьому пдроздл також наводиться обгрунтування розширеного розумння далогу в лриц. Узагальнен результати огляду лтератури, що розкрива сутнсть лрики як лтературознавчого об’кту (роботи Л.Гнзбург, Ю.М.Лотмана, Т..Сльман, Ю.М.Тинянова та н.), дали пдстави твердити, що саме наявнсть лричного героя як необхдна умова структурно-семантично дност вршованого тексту також далогоутворюючим фактором. “Я” — лричний герой — органзу з свох позицй увесь текст, безпосередньо та рзномантно виража себе, але може й не мати вербального закрплення в текст врша. Позиця лричного героя у прихованому вигляд може снувати завдяки наявност другого центру (“Ти”) — того, до кого звертаються. А це означа снування у внутршньому простор тексту особи, що звертаться до “Ти”. Погоджуючись з тезою М.М.Бахтна, що “два голоса — это минимум бытия” (тобто далог), можна стверджувати, що навть наявнсть двох семантичних центрв (“Я” “Ти” - “не Я”) в лриц робить будь-який лричний вршований текст потенцйно далогчним. Так, оскльки формою структурно-семантично органзац вршованих текств О.Блока цикл, можна стверджувати, що навть монологчний за формою текст, тобто той, що не мстить вербально виражених форм далогу, виявля свою далогчнсть, коли включаться до текств попереднх та/або наступних.

У пдроздл 2-му — “Поетика циклв 1-го тому лрики О.Блока у контекст естетико-флософських принципв росйського символзму” розглянуто циклчну органзацю вршв як специфчну властивсть символзму. Пд символзмом, вдповдно до дей С.С.Аврнцева, А.Блого, Вяч.Вс.ванова, О.Ф.Лосва, у дослдженн розумться, перш за все, система естетичних принципв, флософська школа, стрижнем яко можна вважати принцип автобографзму, коли поетична модель свту створються на пдстав речей, психологчних, емоцйних переживань у х ндивдуалзованих ракурсах, наслдком чого можливсть дентифкац персонажв лрики (насамперед лричного героя) з особою автора.

“Логос мфу” (О.Ф.Лосв), або усвдомлення дйсност як мфчно, що ма особливий смисл як у межах глобального Буття людства, так в снуванн окремо людсько особистост, робить мф символ категорями, що мманентно пов’язан з свтовою культурою як у синхронному, так в дахронному аспектах завдяки реалзац принципу “Вседност“, що його проголосив В.Соловйов. Наголошуться тотожнсть частини цлого, х рвнозначнсть перед обличчям позапросторового позачасового Буття, вдчуття людини як мкрокосму, де “вся вселенная, всё прошедшее и грядущее” (VII, 349)** Тут дал твори О.Блока цитуються за виданням: Блок А.А. Собрание сочинений: В 8 т. - М.-Л.: Гос. изд-во худож. лит., 1960-1964 з зазначенням у дужках тому римською цифрою й сторнки арабською. :

Всё бытие и сущее согласно

В великой, непрестанной тишине.

Смотри туда участно, безучастно, —

Мне всё равно — вселенная во мне (I, 88).

Згдно з традицйною теорю “природного” далогу, мовне сплкування мж суб’ктами далогу можливе лише в ситуац “Тут Зараз”, тобто за умови збгу просторово-часових характеристик мовця слухача. Якщо взаморозташування мовця слухача не вдповда цим вимогам, далог у сюжетному тепершньому вршованого циклу лише реконструкцю суспльного минулого геров, коли було можливим вживання нклюзивного “Ми”, тобто тако дейктично форми, що включа як суб’кта, так адресата далогу. У раннй лриц О.Блока у межах одного тексту (як розвиток одн сюжетно лн) можуть, наприклад, спвснувати вербальн форми далогу, закрпленого за сюжетним минулим, тепершнм та майбутнм одночасно. Це ста можливим в обстановц снв, коли плин часу непдвладний його природним законам, зокрема, розвиваться не лнеарно, а циклчно, за спраллю:

Не ты ль в моих мечтах, певучая, прошла?..

Тебе пою, о, да! Но просиял твой свет

И вдруг исчез - в далекие туманы...

Тебя не вижу я, и долго бога нет.

Но верю, ты взойдёшь, и вспыхнет сумрак алый,

Смыкая тайный круг, в движеньи

запоздалый (I,109).

Далогчна ситуаця, що вдтворено у цитованому вище врш, та подбн до не можна вважати далогом лише на пдстав прийнятих у робот теоретичних засад. Саме мотив “замикання кола”, “повернення” у багатьох варацях (“мы внутри/ Неразмыкаемого круга” - I, 208; ”мой путь опрокинется/ И я возвращусь к Тебе” - I, 196 та н.) викону водночас циклоутворюючу функцю та виступа фактором далогзац зовн монологчного вршованого тексту.

Докладнше рзн форми далогу у циклах О.Блока аналзуються в наступному роздл дисертац.

Роздл 3 — “ Аналз видв далогу, форм, рвнв засобв його реалзац у вршованих текстах 1-го тому лрики О.Блока” мстить послдовний аналз видв далогу в циклах “Ante lucem”, “Стихи о Прекрасной Даме” та “Распутья”. На матерал аналзу подбних випадкв у дисертац видлено форми далогу, що домнуючими в кожному цикл. Напрямок аналзу — вд дослдження того, що лежить на поверхн, тобто експлкованих форм зовншнього далогу (звернення, 2-га особа, наказ запитання) — до пошукв нод фрагментарних, поодиноких “знакв” мплцитно вираженого далогу.

Мовчання когось з суб’ктв далогу , безумовно, особливо важливим мплцитним показником все ж снуючого далогу, бо у бльшост випадкв свдчить про вдсутнсть протид, неприяття позиц мовця, що створю умови й можливост для подальшого далогу. Так, вдносини мж “Я” “Ти” циклу “Ante lucem”, як поет познача формулою “Servus - Reginae”, , фактично, монологом, що залишаться без вдповд: “Ты в молчаньи владела толпой” (I, 60) або “Но ты в молчании прошла передо мной”(I, 61), але монологом з досить стабльною позитивною модальнстю:

Когда б я мог дохнуть ей в душу

Весенним счастьем в зимний день!

О, нет, зачем, зачем разрушу

Её младенческую лень? (I, 10).

Але, навть якщо вдповдь вона ма вербальне закрплення в текст, — для героя “неясен и смутен ответ”(I, 93). Отже, логчним розвитком взамин мж суб’ктами лрики поступово (дедал бльше та частше вд “Стихов о Прекрасной Даме” до циклу “Распутья”) ста перехд вд звернень чоловчого персонажу “Я” до жночо герон, закликв запитань до не як майже диних форм далогу (“Ты ли, виденье неясное?”, “Хочешь обнять на прощание? Прошлое вспомнить вдвоём?”, “Мимо, виденье лазурное!” - I, 38) до таких форм далогу, що свдчать про розгубленсть головного персонажу, його нерозумння власного мсця в макро- мкрокосм, до якого вн належить. Такими далогчними формами, переважна кльксть яких належить до внутршнього далогу (автокомункац), питання-роздуми, причому часто вони стосуються практично кожного компоненту синтактико-семантично структури речень. Далог у цьому раз часто експлкуться як злива запитань, причому настльки нтенсивна, що можливсть реплк-вдповдей свдомо виключаться самим мовцем:

Что смеётся? Моё ли, вздыхающее,

Моё ли сердце радостно бьётся?

Весна ли за окнами - розовая, сонная?

Или это Ясная мне улыбается?

Или только сердце мое влюблённое?

Или только кажется? Или всё узнаётся?(I,272).

Безвдповднсть (не тотожна, одначе, риторичност) запитань наказв може бути поштовхом розширення суб’ктно сфери, коли мовець отриму вдгук (зокрема, вербальну вдповдь) вд особи, яка не була ранше залучена до далогу. Наприклад, адресатами мовцями далогу стають у “Распутьях“ численн “голоси”, “двйники” лричного героя (“Арлекин”, “пришелец”, “князь”, “некто в черном фраке” та н. ) його постйного далогчного партнера - жночого персонажу “не-Я” (“Коломбина”, “девица”, “царевна”, “дама-аристократка”). Вдтворюючи типову для лрики О.Блока (“чоловчо“ поез взагал) далогчну ситуацю, де мовцем-нцатором чоловчий персонаж “Я”, ц “нов“ суб’кти органзують свого роду “альтернативн“ сюжети, вдтворюючи в далогах варанти можливого розвитку взамод бографй геров.

Наприклад, несподвана змна номнацйних самохарактерис-тик головного персонажу блоковсько лрики, як свордною “експозицю” внутритекстового далогу (замсть традицйного “инок”, “слуга” — поява номнацй “путник”, “всадник” та нших самодентифкацй героя, не застиглого “в одиноком поклоненьи”, а того, що шука нових деалв), свдчить про змни його взамо-орнтац з ншим суб’ктом внутритекстового далогу , вдповдно, про подальш змни модальност, тривалост та нших характеристик далогу: “Окончу светлый путь, не буду ждать свиданий,/ Как шел туда, - и выйду незнаком”(I, 95).

Спецальне мсце в аналз посда зставлення циклв одного з ншим в аспект сюжетних, образних тематичних перекликв як знакв мжтекстового далогу внутрисистемного типу. Так, серед форм далогу в систем нтертексту (вже згадуван цитати, заголовки вршв, присвячення, ремнсценц алюз), як представлен в аналзованих у дисертац вршованих текстах майже в усх можливих рзновидах варацях, наприклад, одночасно заголовок епграф, що вдсилають читача до одного смислового чи фактичного джерела (див. I, 274; I, 5), або епграф-цитата, що складають дал основу сюжету врша (див. I, 9; I, 12, I, 18). Так, цитата з “Думи” Лермонтова “К добру и злу постыдно равнодушны...” у рол епграфа найкраще вдповда самосприйняттю героя блоквського врша, який сюжетно ( навть у римо-метричному аспект) розвиваться як низка асоцацй, викликаних образами поез М.Ю.Лермонтова:

Затянут в бездну гибели сердечной,

Я — равнодушный серый нелюдим... (I, 18).

Аналз блоквських творв виявив таку досить поширену в сучаснй поез модернзму, але вдносно нову форму внутрисистемного мжтекстового далогу, як автоепграф. Слд зазначити, що аналз ц форми мжтекстового далогу, як видлення його в окремий тип, дос не зустрчалося в дослдженнях, присвячених проблемам нтертекстуальност художнього тексту (див. роботи В..Кодухова, Н.А.Жирмунсько, Г..Лушнково та н.).

Наприклад, автоепграф “Так — разошлись часы рассвета” свордною сюжетною проспекцю, прогнозом тих сюжетних колзй, про як читач дзнаться пзнше з тексту врша, — про пошуки лричним гером нового деалу у зв’язку з безнадйнстю ври в старий деал:

Там — матерь сына не узнает,

Потухнут страстные сердца...

Там безнадёжно угасает

Моё скитанье — без конца... (I, 87).

Отже, як свдчить аналз блоквсько лрики в аспект далогчност, часто окремий врш може виконувати функцю реплки далогу, що розвиваться у межах циклу, або мстити той “мнмум емпричних подробиць”(Т.I.Сильман), характеристик суб’ктв далогчно взамод оточення, в якому вони снують. Оскльки без ц нформац реплки суб’ктв далогу (також, як х фзичн та емоцйно-психчн д як наслдок взамопорозумння в процес мовного сплкування) не можуть бути поднаними в диний далог, можна стверджувати, що далогчнсть унверсальною властивстю вршованих текств (передусм лричних).

ВИСНОВКИ

Аналз ранньо лрики О.Блока в аспект далогчност дозволив установити так найбльш суттв закономрност, притаманн вршованому тексту як рзновиду тексту художнього:

1. Крм традицйно для лрики ”двополюсно“ модел суб’ктно органзац тексту (“Я” “не-Я”), з розвитком сюжету вршованих циклв (особливо якщо домнують мотиви “зустрч“, “уподблення” геров) у внутршньому комункативному простор текств можуть з’являтися нш суб’кти д та мовлення. У бльшост випадкв х важко дентифкувати з тими “Я” “не-Я”, що х було первсно задано в “експозиц“ лричного сюжету. Оскльки саме несхожсть, недентичнсть суб’ктв стимулом для розвитку далогу, розширення суб’ктно сфери (окремий випадок — змна автономнацй кимось з персонажв) можна вважати одним з найбльш дйових засобв активзац далогу.

2. Незадоволенсть мовця слухачем (його особистстю, його небажанням виконувати “презумпц далогу”, тобто правила взамод — як загальноприйнят суспльством, так встановлен у локальному соцум — мовцем слухачем, що утворюють “свй” далог) у “природному” далоз призводить, переважно, до фактичного закнчення далогчно взамод. В лриц, навпаки, ц обставини можуть викликати спочатку сповльнення динамки далогчно взамод (в тому числ й мовно), а потм апеляцю мовця до ншо аудитор, що свдчить про продовження далогу.

3. Окрем тексти вршованих циклв можуть вдповдати принципу далогчност, навть якщо вони не мстять мовних форм далогу, завдяки наявност в них нформац про емоцйний стан суб’ктв далогчного сплкування, про х фзичн д, виконання яких наслдком або передумовою далогу. Тобто, рамки дiалогу можуть бути бiльше за рамки окремо взятого вiршованого тексту, дiалог не завершуться з закiнченням вiрша. У запропонованй в робот класифкац далогу ц випадки вдповдають найчастше двом типам: тому, що займа перехдну позицю мж внутритекстовим далогом автокомункацю, або мжтекстовому внутрисистемному далогу. Зовн монологчний текст , таким чином, мплцитним засобом розвитку далогчно ситуац.

4. Крм того, показником снування внутритекстового далогу у “згорнутому”, мплкованому вигляд взамодя засобв включення вршв до мжтекстового далогу з змстом тексту. Це може здйснюватись клькома шляхами, серед яких, як свдчить аналз лрики О.Блока, найбльш поширеними :

- сюжетне варювання внутрисистемного характеру — коли у вршах одного або рзних циклв, поднаних логко-хронологчною послдовнстю, повторюються однаков за моделлю, але не дентичн за розвитком результатами сюжетн ситуац, або абсолютна тотожнсть сюжету порушуться лише взамообмном суб’ктв х попереднми комункативними позицями;

- варювання в систем мжтекстових вдносин — переосмис-лення традицйних для дано культури образних стереотипв (нод до повно протилежност х похдному сприйняттю);

- використання образв прототексту в омонмчному значенн, пристосування х до непритаманних м сюжетних (у тому числ й далогчних) ситуацй. Це може бути довльна авторська замна значення нцалв абреватур, вльне тлумачення ншомовних слв виразв тощо.

Трансформаця у лриц обставин далогчного сплкування, притаманних “природному” далогу та далогу в прозачному драматичному текстах як рзновидах тексту художнього, призводить, по-перше, до стабльного послдовного зростання комункативно-семантичного навантаження мплцитних елементв далогу , по-друге, до функцональних трансформацй мовних форм далогу. Враховуючи той факт, що формою снування вршованих текств цикл як структурно-семантична днсть, слд зазначити, що далогчнсть у лриц носить не фрагментарний, уривчастий характер, а явля собою процес “далогзац — монологзац“ (Г.М.Кучинський), тобто “експлкац — мплкац“ проявв далогчного сплкування.

ПУБЛКАЦ

1. Пугачёва И.О. Поэтика цикла “Ante lucem” А.Блока в контексте эстетико-философских принципов русского символизма // Знание, Культура, Власть: Проблемы философского осмысления. - Харьков: ХГУ, 1993. - С. 222 - 226.

2. Пугачёва И.О. Субъектная организация цикла “Ante lucem” А.Блока // Матерали V Международно конференц “Семантика мови тексту”. Ч. 2. - вано-Франквськ, 1996. - С. 145-146.

3. Пугачёва И.О. Гоголевские реминисценции как элемент межтекстового диалога в ранней лирике А.Блока // Вiсник Харквськ. держ. ун-ту. Вип. 400. Свтогляд М.В.Гоголя: флософсько-релгйн шукання (стежками шукань Гоголя). - Харкiв - Суми, 1998. - С. 66-74.

4. Пугачёва И.О. Диалогообразующая “ценность” вопросов в стихотворном тексте // Межпредметные связи: Научные исследования, опыт, поиски: Сб. научн. трудов.- Харьков, 1998. - С. 84-87.

АНОТАЦI

Пугачова I.О. Загальна теоря далогу у вршованому текст (1-й том лрики О.Блока). - Рукопис.

Дисертаця на здобуття наукового ступеня кандидата флологчних наук за спецальнстю 10.02.02 - росйська мова. - Харквський державний унверситет, Харкв, 1998.

Дисертацю присвячено дослдженню сфер, рвнв, форм засобв реалзац рзних типв далогу у вршованому текст. У дисертац запропоновано нову, цлсну типологю далогу у вршованому текст, на пдстав яко проаналзовано види далогу у текстах ранньо лрики О.Блока. На основ розширеного лнгво-флософського пдходу до феномену “далог” як способу спвснування мислячих суб’ктв у культурному простор, виявлено особливе значення для вршованого тексту мплцитних показникв далогу та факторв, що свдчать про включення вршованих текств у мжтекстовий далог (розширення сфери потенцйних суб’ктв далогу, змна автономнацй суб’ктв, значуще мовчання, сюжетне варювання, циклзаця тощо).

Ключов слова: далог, вршований текст, лнгво-флософський пдхд, суб’кти далогу, внутритекстовий мжтекстовий далог, експлцитн та мплцитн показники далогу, циклзаця.

Пугачёва И.О. Общая теория диалога в стихотворном тексте (1-й том лирики А.Блока). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.02 - русский язык. - Харьковский государственный университет, Харьков, 1998.

Диссертация посвящена исследованию сфер, уровней, форм и средств реализации разных типов диалога в стихотворном тексте. В диссертации предложена новая, целостная типология диалога в стихотворном тексте, на основании которой осуществлен анализ видов диалога в ранней лирике А.Блока. Исходя из расширенного лингво-философского подхода к феномену “диалог” как способа сосуществования мыслящих субъектов в культурном пространстве, выявлено особое значение для стихотворного текста имплицитных показателей диалога и факторов, которые свидетельствуют о включении стихотворных текстов в межтекстовый диалог (расширение сферы потенциальных субъектов диалога, смена автономинации субъектов, значимое молчание, сюжетное варьирование, циклизация и др).

Ключевые слова: диалог, стихотворный текст, лингво-философский поход, субъекты диалога, внутритекстовый и межтекстовый диалог, эксплицитные и имплицитные показатели диалога, циклизация.

Pugachova I.O. General theory of dialogue in a poetic text (Lyrics by A.Block, Vol. 1). - Manuscript.

Thesis for a Candidate of Science degree in Philology (specialty 10.02.02 - Russian language). - Kharkov State University, Kharkov, 1998.

The thesis is devoted to а research on the spheres, levels, forms and means of realization of different types of dialogue in a poetic text. In the paper it is suggested a new, integral typology of dialogue in a poetic text, on the basis of which an analysis of the types of dialogue in the early lyrics by A.Block is carried out. Proceeding from a comprehensive linguistic and philosophical approach to the phenomenon of dialogue as to the way of coexistence of intellectual subjects in a cultural space, it is revealed the particular importance for a poetic text of the implicit indices of dialogue as well as of those factors that are indicative of the inclusion of poetic texts into a intertextual dialogue (expansion of the sphere of the potential subjects of the dialogue, change in the subjects’ self-nomination, meaningful silence, plot modifications, cyclization, etc.).

Key words: dialogue, poetic text, linguistic and philosophical approach, subjects of dialogue, intratextual and intertextual dialogue, explicit and implicit indices of dialogue, cyclization.