КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНІЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНІЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
УДК 37.048. 4 ( 410.1)
БАЛАЦЬКА Наталія Іванівна
ПРОФЕСІЙНА ОРІЄНТАЦІЯ УЧНІВ У СУЧАСНИХ СЕРЕДНІХ ШКОЛАХ АНГЛІЇ
Спеціальність 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ - 2004
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі педагогіки Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України, м. Київ
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор
Спіцин Євгеній Сергійович,
Київський національний лінгвістичний
університет, завідувач кафедри педагогіки
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор
Кемінь Володимир Петрович,
Дрогобицький державний педагогічний університет,
декан факультету романо-германської філології
кандидат педагогічних наук, доцент
Різніченко Серафіма Тимофіївна,
Європейський університет,
проректор з міжнародних відносин
Провідна установа: Волинський державний університет ім. Лесі Українки,
кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки
України, м. Луцьк
Захист відбудеться “16” грудня 2004 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.16 в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 314.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка: (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, ауд. 9).
Автореферат розісланий “15”листопада 2004 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Безносюк О.О.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Освіта завжди була найважливішою сферою суспільного життя, яка надавала підростаючому поколінню ті знання, що необхідні для повноцінного життя, розширювала кругозір дітей, впливала на їх моральну спрямованість, ціннісні орієнтири, формувала особистість.
Останнім часом людство почало визначати економічний потенціал країни не з урахуванням її природних ресурсів, а зважаючи на людський фактор, інтелектуальну власність держави. Виникненню такого підходу до визначення економічного потенціалу сприяв перехід людства від індустріальних до науково-інформаційних технологій, які базуються на інтелектуальній власності і визначаються рівнем людського розвитку, станом наукового потенціалу нації.
Суспільство починає сконцентровуватися на людині, її інтелектуальному, моральному, фізичному розвитку. Тому найбільш пріоритетною сферою в XXI столітті стає освіта як галузь, що охоплює знання, забезпечує індивідуальний розвиток людини. Крім цього, освіта є джерелом заробітку людини. Знання та вміння – це той товар, який найдорожче ціниться на ринку. Завдання школи завжди полягало в тому, щоб допомогти молодій людині досягти певного освітнього рівня, допомогти у виборі подальшого професійного заняття.
Для того щоб бути економічно розвиненою державою, Україна має вивести освіту на належний рівень. Це неможливо без вивчення досвіду різних країн, особливо тих, які мають позитивні результати в цій сфері й вийшли на передові позиції науково-технічної революції.. Характерною рисою сучасного світу стали інтеграційні процеси, які охопили різні сторони життя, в тому числі й освіту, людство зрозуміло, що жити відокремлено в час інтенсивного розвитку науки й техніки не має сенсу. Потрібно вчитися один в одного, переймати найраціональніші, найпрогресивніші ідеї, які приведуть до покращання рівня освіти, а потім і до покращання матеріального добробуту країни. Підтвердженням цього є освітні реформи, які охопили майже всі розвинені країни Заходу. Зараз в Європі домінує концепція, згідно з якою, використовуючи досвід найбільш ефективних реформ освіти в окремих країнах, можна створити стандартну модель системи освіти й виховання, загальну для всього регіону, при цьому відібравши все лише позитивне й прогресивне.
Інтеграція і глобалізація соціальних, економічних і культурних процесів, розбудова української держави вимагають кардинального оновлення освітнього простору України. Наша держава вже визначила орієнтир на входження в освітній простір Європи і здійснює сьогодні модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог. Одним з перших кроків, зроблених Україною в напрямі європейської інтеграції, було підписання Лісабонської конвенції про визнання кваліфікацій , що належать до вищої освіти Європи. Ця конвенція була розроблена під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО, і під нею поставили свої підписи 43 держави, серед яких була й Україна.
Тому зараз, у зв’язку з цими освітніми процесами, особливо актуальним є вивчення та застосування передового досвіду інших країн, який досліджують в своїх роботах В.П. Кемінь, О. В. Матвієнко, С.Т. Різніченко, О.В. Сухомлинська Л. Я. Хоменко та ряд інших науковців.
Визнання кваліфікацій тісно пов’язано ще з однією з нагальних проблем, яка дуже гостро стоїть перед Україною - це створення системи ефективного виховання та розподілу трудових ресурсів з метою забезпечення молодого економічного ринку держави професійними кадрами. Розв’язання цієї проблеми потребує забезпечення гармонійного, ефективного зв’язку між школою, закладами професійної освіти та виробництвом. На наш погляд, аналіз досвіду інших країн світу, зокрема Англії, яка має певні напрацювання та позитивні результати в цій сфері, виявлення основних тенденцій, закономірностей, позитивних і негативних аспектів цього досвіду сприятиме пришвидшенню розв’язання названої проблеми в нашій державі, що є особливо актуальним на сучасному етапі її розвитку.
Вивченню системи освіти та виховання Англії присвятили свої дослідження відомі українські науковці: О.І Локшина (реформування системи освіти і професійного навчання в Англії), А. А. Сбруєва (проблеми глобалізації і освітні англійські реформи), Л.П. Пуховська (професійна підготовка вчителів). У 90-х роках ХХ століття з’явилися дисертаційні дослідження з окремих проблем освіти й виховання в Англії, зокрема О.Б. Рибак (індивідуалізація навчання в середніх школах Англії), М.І. Тадєєвої (етнопедагогічні традиції виховання у Великій Британії), Г.Л. Алєксєєвича (диференціації навчання у шкільній освіті Великобританії).
Серед російських дослідників найбільш відомими є К.І. Салімова, яка вивчала теорію трудового навчання в школах Англії, В.С.Аранський, А. А. Барбарига, Б.Л. Вульфсон , К. Н. Болдирєва, В.П. Лапчинська, П.Г. Мижуєв, в працях яких висвітлюються різні аспекти проблеми виховання та освіти в середніх школах Англії. Проте питання професійної орієнтації молоді в школах Англії в їх роботах не розглядалося. Серед радянських вчених, які досліджували цю проблему й намагалися дати критичну оцінку професійно орієнтованій роботі в середніх школах Англії, були І.Я. Кисельов, Г.Н. Тарасова, В.А. Рижов, Л.В. Сундукова. Але їх наукова оцінка відображала політико-ідеологічну ситуацію, яка панувала в радянський час у країні. В їхніх роботах простежується тенденція упередженості, яка спрямована на те, щоб передусім дати негативну оцінку професійній орієнтації в школах буржуазного суспільства.
Важливими для нашого дослідження виявилися праці українських-вчених педагогів О.В. Мельника, М.П. Тименка, Б.О. Федоришина, М.С. Янцура, в яких розглядається проблема професійної орієнтації учнівської молоді в цілому і зокрема в Україні.
Проте аналіз дисертаційних досліджень та праць, присвячених питанню вивчення системи освіти Англії, її професійно орієнтованого спрямування, показав, що у вітчизняній педагогіці відсутні наукові роботи, які б вивчали цей досвід з точки зору сучасного стану розвитку освіти, відсутні також порівняння профорієнтованої роботи середніх шкіл Англії та України. Зазначимо також, що недослідженими є питання історичної періодизації розвитку професійно орієнтованого спрямування освіти в школах Англії та її методологічні засади, відсутня й тема зв’язку соціалізації учнів англійських шкіл з професійною орієнтацією.
Отже, усвідомлення актуальності розробки даної проблеми в сучасних умовах, важливість використання інноваційного світового досвіду для підняття рівня підготовки, освіченості, мобільності майбутніх професіоналів, поліпшення економічного становища в Україні, створення сучасного ефективного ринку трудових ресурсів, на етапі входження нашої держави до європейського світового простору ,обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Професійна орієнтація учнів у сучасних середніх школах Англії”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною держбюджетної теми кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету “Дослідження проблем удосконалення системи підготовки вчителя, вихователя у вищій школі в контексті досягнень національної та світової педагогічної науки і освіти”, затвердженої вченою радою КНЛУ 26.11.2001, протокол № 4. Тема узгоджена з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології Академії педагогічних наук України ( протокол №3 від 27. 03.2002 ).
Об’єктом дослідження є організація професійно зорієнтованої освіти в середніх школах Англії.
Предмет дослідження – зміст, форми, методи профорієнтованої роботи з учнями.
Мета дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на порівняльно-педагогічні методи дослідження, розкрити основні етапи та тенденції розвитку, становлення та функціонування професійної орієнтації учнів в системі середніх шкіл Англії, порівняти профорієнтаційну роботу, яка ведеться в школах Англії, з аналогічною роботою в Україні, визначити й обґрунтувати можливі шляхи її використання у нашій вітчизняній школі.
Відповідно до мети були сформульовані такі завдання:
- визначити умови становлення та основні етапи розвитку профорієнтації у середніх школах Англії, виділити методологічні засади цього процесу;
- розкрити цілі, завдання, принципи організації системи профорієнтації та її реформування;
- проаналізувати зміст, форми та методи профорієнтації в сучасних середніх школах Англії, а також особливості перетворень в цьому напрямі;
- дослідити місце і роль професійної орієнтації в соціалізації учнів англійських шкіл;
- порівняти англійську та українські системи профорієнтації учнів середніх шкіл, з метою виявлення позитивних рис, які можуть бути творчо використані в практиці українських шкіл .
Методологічну основу дослідження становить теорія системного та структурно-функціонального підходу до розуміння проблеми профорієнтованої діяльності як інтегративного елемента механізмів реалізації англійської системи середньої освіти, її основних суспільно-політичних та економічних функцій на різних етапах розвитку суспільства, виховання в учнів здатності приймати рішення, пристосовуватися до змінних ситуацій, бути соціально й професійно мобільними, випускати зі шкільної лави конкурентноздатну молодь, оновлювати зміст, форми та методи професійно орієнтованої роботи відповідно до вимог часу.
Методи дослідження: порівняльно-зіставний, історико-ретроспективний, логіко-систематичний аналіз і синтез філософської, психолого-педагогічної, історичної, методологічної літератури з проблеми дослідження, систематизація та узагальнення теоретичних даних, фактів тощо.
Наукова новизна полягає в тому, що в даній роботі вперше визначено та проаналізовано етапи формування системи професійної орієнтації в школах Англії, охарактеризовано методологічні основи формування цього напряму діяльності середніх шкіл, здійснено порівняння профорієнтованої роботи англійських та українських шкіл. Систематизовано матеріали з проблеми реформування професійної орієнтації англійських шкіл, показано, які професійно орієнтовані навчальні програми застосовуються для того, щоб підготувати молодь до подальшої професійної діяльності, визначено їх відмінності. У дослідженні до вітчизняного наукового простору введено нові першоджерела, зокрема роботи англійських авторів, таких, як Д. Аштон, Г. Вест, Дж. Вулфаус, В. Говард,
Д. Клітон, К. Шіллінг, які містять важливий для нашої роботи первинний матеріал.
Теоретичне значення дослідження:
- обґрунтовано та виділено історичні етапи формування системи професійно орієнтованого спрямування середніх шкіл Англії;
- виділено методологічні засади цього процесу;
- охарактеризовано найбільш розповсюджені програми професійно орієнтованого спрямування, які застосовуються в школах масового типу Англії на сучасному етапі.
Все це дозволяє скласти цілісне уявлення про систему професійної орієнтації учнів у сучасних середніх школах Англії.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що зміст роботи, основні висновки та узагальнення щодо професійно орієнтованої роботи в сучасних середніх школах Англії можуть бути використані при розробці курсів порівняльної педагогіки, факультативного курсу “Сучасна середня школа Англії, її профорієнтоване спрямування”, написанні навчальних посібників, а також для здійснення порівняльного аналізу процесу розвитку педагогічної науки і практики народів світу. Ми вбачаємо у вивченні даного питання велике практично-теоретичне значення, оскільки цей матеріал може бути використаний при вирішенні окремих завдань реформування загальної середньої освіти в Україні, зокрема в практиці організації підготовки учнівської молоді до подальшої професійної діяльності.
Апробація роботи. Основні положення дисертації оприлюднені на засідання кафедри педагогіки Київського національного лінгвістичного університету та кафедри іноземних мов за фахом Національного авіаційного університету. Результати дослідження висвітлювалися у виступах на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми вивчення мов і культур”, (Київ, 2002), “Мови і культури у сучасному світі”, (Київ, 2003), “Мова, освіта і виховання в контексті Болонського процесу”, (Київ, 2004), на V Всеукраїнській науково-практичній конференції “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи”, (Київ, 2004), на районній науково-пошуковій конференції “Метод проектів у контексті порівняльної педагогіки: діалог проектних традицій і культур”, (Київ, 2004), на IV та V Міжнародних науково-практичних конференціях “Авіа – 2002” і “Авіа – 2003”, “Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи”, (Київ, 2002-2003).
Крім того, результати кандидатської дисертації використовуються в процесі викладання практичного курсу англійської мови при вивченні тем “Great Britain, its educational system”, “Career guidance in English schools” студентами І та ІІ курсів факультету психології та соціології Гуманітарного інституту і факультету міжнародних відносин Інституту економіки та менеджменту Національного авіаційного університету, а також студентами ІІІ курсу факультетів англійської та іспанської мов Київського національного лінгвістичного університету в процесі вивчення курсу “Педагогіка” ( теми: “ Процес навчання”, “Зміст виховання”, “Система освіти”); спецкурсу з порівняльної педагогіки для студентів IV курсу цих факультетів.
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в 4 одноосібних наукових статтях дисертанта, які надруковані у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, трьох додатків, списку використаних джерел, який містить 306 найменувань, з них 136 іноземними мовами. Робота містить 9 таблиць. Повний обсяг дисертації становить 206 сторінок (основний текст – 186 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, об’єкт, предмет, методологічні основи дослідження, окреслюються наукова новизна та практична значущість роботи, подаються відомості про апробацію здобутих результатів.
У першому розділі “ Становлення та розвиток системи професійної орієнтації в англійських школах” - розкриваються методологічні засади формування професійної орієнтації в англійських школах і дається історична періодизація розвитку професійно орієнтованого спрямування шкіл Англії.
У дисертаційному дослідженні відзначається, що матеріальною передумовою виникнення професійної орієнтації як науково обґрунтованої системи форм, методів і засобів впливу на людину, що сприяють її правильному залученню до різних сфер виробництва на основі об’єктивної оцінки здібностей, є суспільний розподіл праці. На його основі з’явилися професії, спеціальності. З іншого боку, завжди існують відмінності здібностей, нахилів людей, і це створює об’єктивну необхідність розробки наукових систем співвідношення вимог, які висуваються професіями до людини, з її особистими характеристиками. З розвитком мануфактурної промисловості і поглибленням професійного розподілу праці виникаєпроблема вибору професії, процес навчання починає мати професійно орієнтований характер.
У розділі наголошується, що система професійно орієнтованого спрямування в англійських школах формувалася протягом тривалого часу, спочатку певні теорії та пропозиції викладалися у працях відомих філософів та педагогів, потім застосовувались на практиці, удосконалювались наступними поколіннями, змінювались відповідно до вимог часу. Методологічними засадами розвитку професійно орієнтованого спрямування були відповідні філософсько-педагогічні ідеї та течії, які формувалися під безпосереднім впливом тих історичних, політичних, економічних та соціальних умов, які були характерними для певного періоду. В роботі характеризуються зміни в системі професійно орієнтованого спрямування в різні періоди розвитку країни.
На ранньому етапі розвитку професійно орієнтованого спрямування англійських шкіл, коли великим був вплив церкви на освітню політику в країні, провідною ідеологічною течією був ідеалізм, який підтримувався церквою і пропагував відхід від отримання практичних знань та вмінь.
Питанню трудової підготовки дітей почали приділяти увагу з XVI століття, що було обумовлено інтенсивним соціально-економічним розвитком країни, переходом від феодальних до капіталістичних відносин, коли постала необхідність залучення великої кількості робітників до виробничого процесу на заводах і фабриках.
Інтенсивний розвиток науки вплинув на зміну домінуючої філософської течії, що привело до виникнення теорії утопічного соціалізму, яка пропагувала рівність всіх людей. Представниками утопічного соціалізму були Т. Мор,
Ф. Бекон, Дж. Мільтон. Згідно з їх теорією соціальний стан людини мав визначатися тим, як добре і скільки вона працює.
Філософські ідеї, які панували у XVIII - XIX столітті відображали соціально-економічну ситуацію, притаманну даному періоду. Теорії утопічного соціалізму привели до виникнення на його ґрунті іншої філософської течії – теорії утилітаризму, основний принцип якої – принцип користі, що став засобом боротьби буржуазії проти відживаючого феодалізму. Основним положенням утилітаризму було таке: кожна людина прагне щастя, тобто найбільшого задоволення своїх потреб і бажань, корисно все те, що забезпечує найбільше щастя для найбільшої кількості людей, а для того щоб задовольняти свої потреби і бажання, потрібно багато працювати. Прихильниками цієї теорії були Р.Еджворт, Дж. Бентам та інші.
На початку ХІХ століття в Європі почали розповсюджуватися соціалістичні ідеї перетворення суспільства, які були запропоновані ще Т. Мором. В Англії, прихильниками цих ідей були Сен-Сімон, Фур’є та Оуен. Вони мали своє бачення щодо підготовки дітей до майбутнього заняття, на їх думку, виховання повинно супроводжуватися активною участю дітей в суспільно корисній праці, при цьому наголошувалось на тому, що виробнича праця повинна здійснюватися відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дітей.
На відміну від утопічного соціалізму, який лише висував певні нереальні ідеї та теорії, представники соціалізму ХІХ століття зробили конкретні кроки вперед для покращання життя простого люду. Зокрема Роберт Оуен організував навчальний заклад, який називався “Індустріальна і сільськогосподарська школа”, де поруч із загальноосвітніми предметами, які охоплювали надзвичайно широке коло, велику увагу приділяли професійному вихованню дітей.
Розповсюдження ідей щодо соціалістичного перетворення суспільства почали все глибше проникати у свідомість передових представників громадськості. Це привело до того, що популярними стали ідеї про гармонійний розвиток дитини, які відкидали теорію, що діти знатних людей повинні займатися лише розумовими професіями, а діти робітників – фізичними. Ідеал всебічно розвиненої людини став метою освіти та виховання – це людина, яка розвинена і фізично, і розумово, володіє декількома професіями. Прихильниками таких ідей були Д. Вільямс, Т. Дей, М. Еджуорт, Т. Хілл.
Ідеї про гармонійний розвиток людини підкріплювались домінуючою філософською течією ХІХ століття – теорією утилітаризму, що сприяло спробі знайти конкретні способи наблизити школу до потреб промисловості, тут і екскурсії на підприємства місцевої промисловості, і поєднання загальної і технічної освіти, і вивчення загальноосвітніх предметів з тим, щоб ці знання були застосовані в практичній діяльності.
У ході наукового пошуку виявлено, що в освітній політиці країни наприкінці ХІХ ст. позитивним було те, що з’явилися педагоги і вчені, які почали пропагувати активні методи навчання, такі, як робота в лабораторіях і майстернях, що розвивало самостійність, ініціативу та активність дітей.
У дослідженні відзначається, що на початку ХХ століття популярною філософською думкою, яка вплинула на формування погляду на освіту, стала філософія прагматизму. Прагматизм виявився на практиці у спробі створити нове світобачення і світосприймання, що ґрунтується на індивідуальних потребах особистості, яка постійно розвивається. Прагматизм вважає, що в основі пізнання лежать людські потреби, уявлення про практичні цілі і судження практичної оцінки. Дійсність є пластичною і є тим, що з неї роблять. Щоб змінити дійсність на краще, потрібно багато працювати.
Представниками філософії прагматизму були відомі англійські педагоги
У. Флейт, Г Армстронг, Ф. Сандерсон та ін. Вони пропагували принцип наближення шкільних предметів до практичних занять, що, на їх думку, дозволить звільнити навчання від формалізму і дасть можливість досягнути зближення школи з життям.
Із суспільно-економічним розвитком країни виникла інша філософська течія, яка закріпилася на тривалий час в англійській педагогічній науці – педоцентризм. Педоцентристи пропонували будувати педагогічний процес на основі спонтанних інтересів дітей. Прихильники цієї філософії, такі, як У. Бойд, П. Нанн, робили наголос на ролі особистого досвіду дитини і орієнтувалися на окрему особистість. На думку педоцентристів, школа повинна була розвивати у дитини основні людські здібності і викликати в неї інтерес до особливостей цивілізованого життя, тобто виробничо-професійної сфери. Педоцентристи мали свою точку зору і стосовно професійно орієнтованого спрямування діяльності школи. Вони наполягали на необхідності введення в шкільні програми виробничої праці, яка б відповідала потребам часу і відображала виробничі відносини в сіспільстві. Вчителі повинні не лише навчати, а й надавати дітям можливість постійно застосовувати на практиці свої знання і весь час що-небудь робити. Необхідність введення предметів професійно орієнтованого циклу продиктована самою ідеєю педоцентриської педагогіки: виявляти і розвивати здібності та нахили кожної дитини. І для того щоб діти мали таку можливість, потрібно вводити в шкільний розклад елементи виробничо-професійного спрямування.
Однак після другої світової війни в англійській педагогіці на противагу педоцентризму виникла інша філософсько-педагогічна течія – педагогіка предметоцентризму. Предметоцентристи, такі, як Р. Дирден, Р. Пітерс,
П. Хест вважали, що навколишнє середовище повністю визначає становлення особистості, головне завдання вчителя – навчати, давати готову інформацію для заучування, готувати учня до входження в світ професійного середовища, при цьому учень залишається пасивним учасником цього процесу, форма активного пошуку інформації виключається.
У розділі обґрунтовується твердження щодо домінування в педагогічній науці на сучасному етапі теорії прагматичної педагогіки, яка сформувалася ще наприкінці ХІХ століття. Центром уваги прагматичної педагогіки є учень, який має самостійно здобувати знання, що надаються йому не у вигляді готової інформації, а як проблеми для вирішення.
Теорія прагматичного підходу в педагогічній науці, пройшовши досить тривалий період свого розвитку, набула певних характерних рис. На сучасному етапі прагматизм відкидає можливість пізнання об’єктивної реальності, яка існує за межами індивідуального досвіду. Цінність ідей і понять повністю визначається практичними наслідками їх застосування. За теорією прагматизму, поняття істини повністю є тотожним поняттю успішності, інакше кажучи, істинним визнається все те, що оправдовує себе як засіб для досягнення поставленої мети, яка сприяє особистій користі певного суб’єкта. Основною метою виховання згідно з теорією прагматичної педагогіки є сприяння самореалізації особистості. Самореалізація відбувається через всі сфери діяльності людини і в першу чергу через професійну.
Установлено також, що поруч з прагматизмом існують й інші філософсько-педагогічні течії, зокрема екзистенціалізм, або як його ще називають “філософія існування”. Це одна з найрозповсюджених течій сучасного філософського ідеалізму. Головне завдання виховання екзистенціоналісти вбачають в тому, щоб захистити індивіда від втрати його власної неповторності, злиття з масою. На думку екзистенціоналістів, роль оточення і середовища, в якому живе і виховується людина, є незначною. Основне завдання виховання – це збереження індивідуальності. Важливе місце в педагогіці екзистенціоналізму відводиться проблемі вибору. Молодь необхідно виховувати в дусі особистої відповідальності за свій вибір, тобто за свої оцінювальні судження і за свої вчинки, оскільки саме вибір в кінцевому результаті й формує особистість. Цей педагогічний підхід широко застосовується в практиці англійських шкіл. Дитину починають готувати до вибору майбутньої професійної діяльності ще з 10-11 років.
Інтенсивний розвиток науки й техніки вимагає добре підготовленого спеціаліста, тому перед школами постало питання якісної підготовки учнів до життя і виробничих відносин. На сучасному етапі жорстка конкуренція на світовому ринку вимагає від молоді не лише володіння певними знаннями, а й уміння долати перешкоди, цілеспрямовано йти до своєї мети. Це привело до виникнення нової філософської течії – філософії успіху, яка спрямована на схвалення і піднесення людського розуму й вміння. Згідно з цією філософією людина повинна наполегливо працювати над своїм самовдосконаленням, постійно йти вперед, досягаючи все більших висот. Тому в 90-х роках ХХ ст. Національна комісія з освіти, головою якої був лорд Дж. Волтон, опубліковала доповідь “Навчатися досягати успіху”. За цією доповіддю, головним завданням освіти є формування в учнів уміння досягати успіху. Всі діти повинні бути успішними, школа має формувати в них навички й бажання навчатися, молодь повинна навчатися протягом всього життя для того, щоб бути конкурентноздатними спеціалістами.
Як свідчать результати дослідження, професійно орієнтоване спрямування в англійських школах пройшло складний шлях свого розвитку і становлення, який тісно пов’язаний з історичними подіями та економічними умовами, в яких перебувала країна, тому періодизація розвитку цього спрямування в освіті базується саме на комбінованому поєднанні всіх цих процесів. Основою розвитку професійно орієнтованого спрямування шкіл були соціально-економічні умови, які вимагали покращання рівня освіти та підготовки молоді до професійної діяльності. Кожний наступний етап еволюції системи освіти взагалі та її профорієнтованого спрямування зокрема базувався на неможливості задоволення потреб попередніми.
У цілому на сучасному етапі в англійській педагогічній науці домінують ідеї прагматичного спрямування, що обумовлено соціально-економічним розвитком суспільства. Головним фактором сучасного громадського життя промислово розвинутої країни, якою є Англія, є могутній виробничий апарат і його високе технічне оснащення. З розвитком технічного прогресу реальне управління виробництвом є доступним лише людям, які отримали дуже високу спеціальну підготовку. В сучасному суспільстві кожен володіє капіталом, але лише в різних формах: одні люди володіють засобами виробництва, а інші - знаннями і навичками.
У дослідженні з’ясовано, що в історії еволюції освіти Англії було декілька періодів, і найперший - це з часу виникнення громадських та граматичних шкіл, тобто з ХІІІ і до середини XVIII століття. Це час переходу країни з феодального стану суспільного розвитку до капіталістичного, це час утворення нового, молодого класу – буржуазії, який хоче отримати владу і керуватися вже не своїм привілейованим походженням і винятковістю, а владою грошей і багатства. А щоб володіти цим багатством, треба багато працювати, тому праця посідає провідне місце в ідеології буржуазії. Представники буржуазії розуміли, що дітей бідних людей , які працюють на них, необхідно навчати певним видам трудової діяльності ще з раннього віку. Тому буржуазія зробила перший крок для того, щоб надати хоча б елементарну вузько орієнтовану на трудове навчання освіту для дітей бідних людей.
Наступним етапом розвитку системи професійно орієнтованого спрямування англійських шкіл був період середини XVIII – 30-40-і роки ХІХ століть. Цей етап тісно пов’язаний з періодом промислової революції XVIII століття. Даний час характеризується зміцненням влади буржуазії, яке привело до нових суспільно-економічних відносин в країні. Бурхливий розвиток промисловості, винаходи в природничих науках вимагали більш кваліфікованих робітників порівняно з тими, які були на ринку праці до цього. Тому починають створюватися початкові класи для навчання дітей робітників. Потрібно було надавати хоча б елементарну освіту дітям робітників для того, щоб вони були здатні працювати на машинах і верстатах, які почали застосовуватися на виробництві після промислової революції. Але надання освіти зводилося до створення лише початкових та недільних шкіл для дітей робітників, в яких основним акцентом було орієнтування на певне заняття, тобто провідним принципом навчання було саме професійне спрямування на певну робітничу професію. Такий підхід до освітньої політики був обумовлений розповсюдженням теорії утилітаризму, яка виникла внаслідок соціально-економічних умов, характерних для визначеного нами періоду.
Третім етапом розвитку професійної орієнтації в школах Англії слід вважати період з 30-40-х років ХІХ і початку ХХ століття, оскільки саме в цей період часу відбувається масове створення початкових шкіл, в яких дітей готували до трудового життя. Це час становлення державної системи початкових шкіл, які розвивались на тлі розвитку індивідуалістичної форми соціальної організації суспільства у бік прийняття принципу колективізму. Привернення уваги до ролі освіти відбулося внаслідок підвищення конкуренції на світовому ринку. Англія почала відчувати гостру конкуренцію з боку інших держав, які мали набагато розвиненішу систему народної освіти. Тому й була проведена реформа 1870 року, відповідно до якої всі діти мали обов’язково отримати елементарну освіту. Початкова освіта набула масового характеру. Важливим є те, що в масових початкових школах надавали не лише елементарні знання, а й спрямовували на вибір певної практичної діяльності. У 1880 році приймається Закон про обов’язкову освіту, а в 1891 році освіта стала безкоштовною.
У 1889 році англійський парламент прийняв Закон про технічну освіту. Згідно з цим Законом місцевій владі дозволялося оподатковувати населення на потреби технічної освіти: для створення нових шкіл або щоб надати матеріальну допомогу тим, хто погоджується вводити у своїх школах викладання технічних предметів і практичних занять, які допомагали б молодій людині з вибором робітничої професії. Крім того, при складанні навчальних планів враховувались потреби й умови місцевої промисловості. Навчальний процес намагалися організувати таким чином, щоб задовольнити потреби місцевої промисловості в тих чи інших робітничих кадрах, навчити дітей тим практичним навичкам, які будуть потрібні їм під час роботи на виробництві. Професійна орієнтація почала носити масовий характер у початкових англійських школах.
Четвертий етап розвитку системи середньої освіти та її профорієнтованого спрямування охоплює період з початку ХХ століття і до 1944 року. У 1902 році був прийнятий новий Закон про освіту, який відомий під назвою Закона Бальфура. За цим Законом місцеві органи освіти виділяли кошти на утримання не лише початкових, середніх, а й приватних шкіл. До того ж була зроблена спроба змінити навчальні плани шкіл, відійти від класичної освіти в бік практичної, прикладної. Це було обумовлено економічним розвитком Англії. Постійна конкуренція на світовому ринку з такими наддержавами, як США, Німеччина, Франція, часта зміна економічного стану країни: застій, криза, стабілізація, які спостерігалися з 1918 року до 1925, а також в 30-і роки, спричинені політичною ситуацією в світі, виникнення нових галузей промисловості – машинобудівельної, хімічної, автомобільної і авіаційної – все це вимагало освічених, кваліфікованих робітників, які знаються передовсім в природничих науках.
Ці вимоги, безсумнівно, обумовили підвищення уваги до предмета професійної орієнтації, який повинен викладатися обов’язково в кожній школі і готувати учнів до вибору тих професій, які необхідні промисловості та сільському господарству. Велика увага відводилася трудовому навчанню, яке також сприяло самовизначенню учнів. Вважалося, що успішні заняття з трудового навчання викличуть в учнів зацікавленість господарським життям і, таким чином, учні після закінчення школи будуть заробляти на життя як прості робітники, не продовжуючи навчання в подальшому. Кожна школа повинна була мати столярні і слюсарні майстерні, для того щоб учні мали можливість практикуватись в стінах школи. Школярі, які старші 12-ти років, займалися практичною роботою в майстернях протягом 2-х годин. Передбачалися також екскурсії на підприємства, щоб учні побачили на власні очі, як ті чи інші інструменти та методика роботи застосовується у процесі виробництва, побачили й переконалися в практичній цінності того ремесла, якому їх навчають в школі.
У 1918 році був прийнятий Закон Фішера з питань народної освіти, відповідно до цього Закону обов’язкове навчання в школах було продовжено до 14-ти років. Оскільки підприємства вже не потребували дитячої праці в такій кількості , як це було раніше, розвиток науки, передових технологій вимагали від ринку праці не малолітніх, недосвідчених підлітків, а навчених, досвідчених робітників, які мають певний досвід роботи, готові вдосконалювати свої знання. Промисловість потребувала підготовлених робітників. Для цього був призначений у 1926 році комітет з питань народної освіти, який очолив Хедоу. Цей комітет мав займатися розширенням рамок середньої освіти, зробити її доступною для всіх дітей віком від 11 до 14-15 років.
У 1930 році були зменшені витрати на соціально-культурні потреби і на потреби освіти, що було обумовлено економічною кризою країни.
У 1938 році була видана доповідь Спенсера, яка пропонувала внести поправки в систему середніх шкіл і розділити всі середні навчальні заклади на три типи:
1. середню граматичну;
2. середню сучасну;
3. середню технічну школи.
На основі проаналізованого матеріалу в дослідженні було обґрунтовано положення, що в цілому політика офіційної влади була спрямована на створення системи середньої освіти з практичним нахилом для дітей робітників. Широке розповсюдження ремесел і практичних занять у всіх школах було характерною рисою освіти 30-х років ХХ століття. Але Друга світова війна, яка охопила всю Європу, завдала немалої шкоди всьому тому, що було створено за останні роки. Було зруйновано багато шкіл, діти були евакуйовані в сільську місцевість, вони були змушені припинити навчання і займатися сільськогосподарськими роботами та виробництвом всього необхідного для фронту. Було конче необхідно створити законодавчу основу для відродження і розвитку освіти в Англії.
Починаючи з 1944 року і до теперішнього часу, триває п’ятий період розвитку системи освіти та її професійно орієнтованого спрямування. Ті реформи, які розпочалися в освіті Англії в 1944 році, тривають і до сьогоднішнього дня. Англійська школа постійно експериментує, намагаючись удосконалити роботу школи і відповідати вимогам часу. У 1944 році уряд Черчілля прийняв Закон про освіту. За цим законом вік обов’язкового навчання в школі не повинен бути меншим, ніж до 15 років; для молоді, яка старша 15 років, передбачалося відкривати коледжі для продовження навчання. До того ж школи розподілялися на три типи: середню граматичну, яка, продовжуючи традиції Середньовіччя, готувала інтелектуальну еліту країни; середню технічну школу, в якій навчалися діти, що потім працювали на промислових підприємствах як інженери та кваліфіковані майстри; сучасну середню школу, куди отримували направлення на навчання діти без виражених здібностей до інтелектуальних професій. Навчання в таких школах носило практичне спрямування. Випускники сучасних середніх шкіл працювали у сфері обслуговування, робітниками на промислових підприємствах. Як доводиться в дослідженні, система розподілу шкіл на три типи носить професійно орієнтоване спрямування, кожний тип шкіл має своє завдання щодо підготовки людей певних професій. У 60-70-х роках ХХ століття сучасні середні школи були найбільш масовими школами. В них навчалося 70 % дітей, бо тут велику увагу приділяли практичній освіті, орієнтації на вибір професії ще під час навчання в школі. Але з часом масовою школою стає об’єднана школа, яка була створена в 1964 році. Об’єднана школа – це спроба поєднати під одним дахом різні типи середніх шкіл, створити універсальний навчальний заклад, де б академічне спрямування навчання поєднувалося б з професійно орієнтованим. Зараз в об’єднаних школах навчається близько 90 % дітей.
У ході дослідження встановлено, що в Англії велику роль в організації професійно орієнтованої роботи відіграють структури, які діють в національному масштабі, зокрема департамент з працевлаштування. Крім того, ще є Служба працевлаштування молоді, яка була створена ще в 1948 році, а в 1973 році була перейменована в Службу з вибору професій. Цей орган координує роботу з професійної орієнтації через місцеві органи народної освіти і місцеві бюро з працевлаштування молоді. На законодавчій основі в середині 70-х років, коли рівень безробіття серед молоді збільшився дуже різко, були створені Центри сприяння кар’єрному росту, які надавали численні послуги з працевлаштування молодим людям. Отже, питанню професійно орієнтованого спрямування молоді приділяють багато уваги. На середину 80-х років ХХ століття перед Міністерством освіти постає конкретне завдання – розроблення змісту і методів профорієнтаційної роботи в школах, її організація і підготовка вчителів – спеціалістів з професій, або, як їх ще називають, - керівники з вибору професій.
У 1988 році був прийнятий Закон про реформу освіти, який вводить єдиний навчальний план для учнів від 5 до 16 років у всіх державних школах Англії. За цим загальнонаціональним планом виділяються предмети, які є обов’язковими для вивчення, предмет професійної орієнтації не входить до списку таких предметів, але в навчальний план була внесена ця дисципліна як необхідна для вивчення. У кожній школі викладається ця дисципліна , її вивченню відводиться в середньому 2-4 години на тиждень.
Крім того, всі учні 14-16 років, які навчаються в школах масового типу мають можливість здобувати освіту за будь-якою з професійно орієнтованих програм, таких, як: “Професійно-технічна освітня ініціатива”, “Договір”, “Молоде підприємство” та інші. У багатьох загальноосвітніх середніх закладах викладається спеціальний бізнес-курс, предмет, який надає інформацію про основи ведення бізнесу, закони ринку, психологічні технології ведення переговорів. У 1988 році була проголошена програма “Ініціатива освіта-бізнес”, яка передбачає обов’язкову для всіх учнів старших класів практику на підприємстві протягом двох тижнів. У 1990 році близько 70 % учнів старших класів пройшли таку виробничу практику.
На основі узагальнення в дослідженні робиться висновок, що професійна орієнтація англійських шкіл спрямована не лише на бізнес, інженерно-технічні професії також стають надзвичайно популярними і необхідними для високотехнологічного суспільства.
Технічна освіта набуває надзвичайної ваги, більшість шкіл намагаються спрямувати професійно
