КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
БУРЛЯ Олена Анатоліївна
УДК 37.013:792.8
ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ КЕРІВНИКА
ДИТЯЧОГО ХОРЕОГРАФІЧНОГО ОБ'ЄДНАННЯ
13.00.06 – теорія, методика і організація
культурно-просвітньої діяльності
А в т о р е ф е р а т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Київ – 2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв, Міністерство культури і мистецтв України, м. Київ
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент
Бойко Людмила Павлівна,
Київський національний університет культури і мистецтв
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, старший науковий співробітник
Миропольська Наталія Євгеніївна,
Інститут проблем виховання АПН України, завідуюча лабораторією естетичного виховання
кандидат педагогічних наук, доцент
Забредовський Степан Григорович,
Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, професор кафедри хореографії
Провідна установа: Луганський національний педагогічний університет
ім. Т.Г.Шевченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України
Захист відбудеться 28 травня 2004 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.807.02 у Київському національному університеті культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36, ауд. 209).
З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету культури і мистецтв (01133, м. Київ, вул. Щорса, 36).
Автореферат розіслано 21 квітня 2004 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради В.В.Загуменна
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Майбутнє української нації залежить від змісту цінностей, світоглядної орієнтації дітей та молоді, від того якою мірою духовність стане основою їхнього життя. Тому важливим завданням позашкільної освіти, складового компоненту освіти в Україні, є пошук і використання дієвих засобів для здобуття дітьми і молоддю додаткових знань, умінь і навичок за інтересами, здатних забезпечити їм інтелектуальний і духовний розвиток, підготувати їх до активної професійної та громадської діяльності. У зв’язку з цим особливого значення набуває вирішення проблеми формування педагогічної майстерності працівника позашкільного навчально-виховного закладу, організатора позанавчальної роботи з дітьми і молоддю.
Аналіз наукової літератури свідчить про те, що проблеми цільової підготовки фахівців до роботи з аматорськими і дитячими художньо-виконавськими колективами та особливості формування особистості митця і керівника творчого колективу знайшли висвітлення в роботах Н.М. Гусакової, Г.О. Єскіної, О.О. Ільченко, Ю.М. Лагусєва, В.Ф. Чабанного та ін. Проте, поза увагою педагогічної науки поки що залишаються питання роботи хореографів з дитячими об’єднаннями і проблеми формування та підвищення їх педагогічної майстерності.
Водночас функціонуюча система підготовки хореографів-викладачів не враховує особливостей роботи з дитячими колективами в сучасних умовах, коли відбулися концептуальні зміни як у підході до формування хореографічних навичок (пріоритет духовно-творчих завдань), так і суспільних вимог до керівника дитячого колективу (який має поєднувати в собі високий професіоналізм фахівця-хореографа та педагога-вихователя, добре орієнтуватися у психології вихованців, та менеджера, володіти належними економічними знаннями та мистецтвом керівництва колективом). Означені проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планами наукової роботи кафедри хореографії Київського національного університету культури і мистецтв. Тема дисертації затверджена на засіданні бюро Ради з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 6 від 27.06. 2003 р.).
Мета і завдання дослідження полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні і експериментальній перевірці концептуальної моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання.
Об’єкт дослідження – діяльність керівника дитячого хореографічного об’єднання.
Предмет дослідження – формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання.
На основі визначеної мети, теоретичного аналізу науково-методичної літератури, вивчення сучасного досвіду функціонування дитячих хореографічних об’єднань була сформульована гіпотеза дослідження: ефективність формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання обумовлюється теоретично обґрунтованим змістом професійно необхідних педагогічних якостей, що відбивають мету, завдання і зміст позашкільної художньо-естетичної роботи з дітьми. Такий підхід повинен не тільки забезпечити підвищення педагогічного професіоналізму хореографів, які керують дитячими творчими об’єднаннями, а й опосередковано сприяти розвитку хореографічного мистецтва.
Для реалізації даної мети необхідно було вирішити такі завдання:
- здійснити аналіз наукової літератури з метою визначення головних теоретико-методологічних засад формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання;
- з’ясувати основні компоненти професійної підготовки керівника хореографічного об’єднання відповідно до складників педагогічної майстерності;
- визначити компонентну структуру дискретної моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання;
- розробити концептуальну теоретичну модель формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання;
- апробувати експериментальну методику формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання на основі розробленої теоретичної моделі;
- розробити практичні рекомендації педагогічно-хореографічної підготовки майбутніх керівників дитячих хореографічних об’єднань з урахуванням засобів ефективного управління цим процесом.
Методологічну основу дослідження становлять загальні положення кадрової політики, викладені в Державній програмі “Освіта” (Україна ХХІ століття”); філософські та психологічні положення теорії пізнання (науковість, історизм, цілепокладання); загальнонаукові принципи і підходи до вивчення явищ освіти, культури і мистецтва; наукові положення про системний підхід до процесів керування педагогічними об’єктами, положення про взаємозв'язки і взаємозумовленість педагогічних процесів і явищ; моделювання як важливіший шлях пізнання; сучасні дослідження з проблем формування педагогічної майстерності педагога (І.А. Зязюн, В.А. Крутецький, Н.В. Кузьміна, А.В. Мудрик, О.М. Пєхота, Л.П. Пуховська, О.П.Рудницька, В.А. Сластьонін та ін.), професійної підготовки хореографа в системі вищої гуманітарної освіти (С.Г. Забредовський, С.А. Легка, О.О.Таранцева та ін.); психолого-педагогічних основах теорії формування особистості та її художньо-творчого розвитку (Б.Г. Ананьєв, Б.В. Асаф’єв, Л.С. Виготський, Л.Н. Коган, О.Р. Мазуркевич, С.Х. Раппопорт, Л.Н. Столович, В.О. Сухомлинський, Б.М. Теплов та ін.); особливостях аматорського художньо-естетичного процесу (Л.В. Дорогих, А.С. Каргін, В.І. Мазепа, Ю.В. Петров, Л.М. Попов, Б.Н. Путілов, Е.А. Смирнова, та ін.) та специфіки хореографічної діяльності (К.Ю. Василенко, В.М. Верховинець, А.І. Гуменюк, Т.В. Пуртова, Ю.О. Станішевський та ін.); теорії та методики хореографічної роботи з дітьми (Г.О. Березова, Л.А. Бондаренко, А.П. Тараканова, Т.С. Ткаченко, Л.Ю. Цвєткова та ін.).
Для вирішення поставлених завдань були застосовані такі методи дослідження: теоретичний (вивчення й аналіз наукової літератури з проблеми дослідження); аналітичний (аналіз досвіду роботи дитячих хореографічних колективів, системи підготовки фахівців з хореографії); емпіричний (опитування, бесіди, спостереження); педагогічний експеримент (констатуючий та формуючий); метод експертної оцінки; метод моделювання; математично-статистичні методи обробки кількісних показників.
Організація дослідження. Дослідженням було охоплено 27 дитячих хореографічних об’єднань, 56 керівників і 12 експертів хореографічного жанру, студенти Миколаївського державного університету ім. В.О. Сухомлинського, які навчаються за спеціальністю “хореографія”. Всього до експерименту було залучено 287 осіб.
Експериментальна робота була проведена на базі Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та дитячих хореографічних об’єднань міста Миколаєва і Миколаївської області.
Дослідницько-експериментальна робота здійснювалася в декілька етапів.
На першому – пошуковому – етапі (1997-1998 рр.) вивчалися фундаментальні дослідження, науково-методичні джерела з даної проблеми; вихідні теоретичні позиції, а також об’єкт, предмет, мета, завдання, програма та методика дослідження.
На другому етапі (1998-2000 рр.) у відповідності з програмою та методикою дослідження розроблялася та експериментально перевірялася модель формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання. Продовжувалося вивчення теоретичних засад дослідження з різних аспектів: загальних проблем художньо-хореографічного виховання дітей; характеру функціонування творчого об’єднання позашкільного навчально-виховного закладу; особливостей керування аматорським об’єднанням; теорії, методики та практики хореографічної роботи з дітьми. Розроблялася методика формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання.
На третьому завершальному етапі (2000-2002 рр.) аналізувалися та узагальнювалися результати експериментальної перевірки ефективності запропонованої моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання, вивчалися запропоновані програми з точки зору їхньої ефективності, розроблялися методичні рекомендації та матеріали щодо впровадження їх у вузівську систему підготовки фахівців з хореографії та перепідготовки їх у закладах післядипломної освіти.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше:
Ш теоретично обґрунтовано методологічні засади формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання;
Ш здійснено змістовну характеристику основних компонентів професійно-педагогічної діяльності керівника дитячого хореографічного об’єднання;
Ш визначено компонентну структуру теоретичної моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання;
Ш науково обґрунтована, експериментально перевірена ефективність концептуальної моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання;
Ш розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення педагогічно-хореографічної підготовки майбутніх керівників дитячих хореографічних об’єднань.
Практичне значення проведеного дослідження полягає в розробці програмного забезпечення курсів для керівників хореографічних об’єднань у закладах післядипломної освіти, фахової підготовки педагогів з хореографії в навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації та подальшого удосконалення художньо-естетичного виховання дітей засобами хореографії в творчих об’єднаннях.
Особистий внесок здобувача. Матеріали дослідження використовувалися при складанні учбового плану і програми курсів підвищення кваліфікації керівників аматорських хореографічних об’єднань обласного інституту післядипломної педагогічної освіти міста Миколаєва (2000); робочих програм спеціальностей: 7.010103 – музика і хореографія (2000-2003); 7.010102 – початкове навчання, спеціалізація 7.010103 – педагогіка і методика середньої освіти, хореографія (2001-2003), за якими в Миколаївському державному університеті ім. В.О. Сухомлинського ведеться фахова підготовка.
Апробація результатів. Результати дисертаційного дослідження оприлюднювалися: на школах-семінарах, в межах тижня Слов’янської культури, освіти та писемності ІІІ та IV історико-культурологічних слов’янознавчих читань Південнослов’янського інституту – філії Київського Слов'яністичного університету в Миколаєві (1998-1999); на Всеукраїнському навчально-методичному семінарі керівників дитячих колективів “Проблеми спортивної та сучасної хореографії у дитячому танцювальному колективі” (Київ, 1998); на Всеукраїнському семінарі-практикумі “Використання сучасних технологій хореографічного виховання в умовах нової моделі мистецького навчального закладу” (Київ, 1999), науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Київського Національного університету культури і мистецтв (2000), Миколаївського філіалу Київського Національного університету культури і мистецтв (2001-2003).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації викладено в чотирьох одноосібних наукових працях, три з яких опубліковані у фахових виданнях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 221 стор., в т.ч. основного тексту – 165 стор., список використаних джерел (286 позицій), 8 додатків. Робота містить 2 рисунка, 5 діаграм, 24 таблиці.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, аналізується рівень її вивчення, формулюється мета і основні завдання роботи, розкриваються наукова новизна і практична цінність отриманих результатів, відображено апробацію і впровадження у практику здобутих результатів.
У першому розділі “Педагогічна майстерність керівника мистецького ансамблю як об’єкт наукового дослідження” подаються результати аналізу філософсько-естетичної, психологічної, культурологічної, педагогічної літератури, присвяченої питанням виховного значення мистецтва взагалі, хореографічного зокрема й особливо, ролі митця – керівника мистецького ансамблю як педагога-вихователя дитячого творчого об’єднання; уточнюється зміст важливих для даного дослідження понять “педагогічна майстерність”, “педагогічна майстерність керівника дитячого хореографічного колективу”.
В першому підрозділі першого розділу ”Хореографічне об’єднання як педагогічна система” в контексті аналізу основних концепцій виховних функцій мистецтва розглядається специфіка діяльності дитячого хореографічного колективу у співвідношенні реалізаційних і виховних факторів педагогічної системи аматорського творчого об’єднання.
Виникнення ідеї виховання мистецтвом припадає ще на часи давніх цивілізацій. Мистецтво розглядалося античними філософами, зокрема як засіб впливу на психічний і фізичний стан людини: музика – виховання душі, гімнастика – виховання тіла (Платон). З розвитком суспільства та більш глибокого розуміння процесу виховання мистецтво розглядається як засіб формування особистості (Антоні Шефтсбері, Генрі Хоум, Девід Юм, Дені Дідро, Френсіс Хатчесон).
З ХVIII століття дедалі більшого значення у Європі надається танцю як засобу виховання дітей. Англійський просвітитель і педагог Джон Локк вважав, що танець прищеплює дітям впевненість у собі та уміння належним чином поводити себе в суспільстві дорослих.
В другій половині ХІХ століття питання впливу фізичної активності на процеси розвитку і виховання дітей стають предметом вивчення фізіологів. Російській лікар і педагог П.Ф. Лесгафт розглядав рух як найнеобхіднішу умову для формування гармонійно розвинутої особистості.
Теоретик мистецтва Франсуа Дельсарт сформував систему рухових вправ „виразну гімнастику”, яку використовував з метою різнобічного розвитку дітей. В системі музиканта-практика Еміля-Жака Далькроза танцювальний рух розглядається як засіб передавання емоційного змісту музичного твору. Застосовуючи на практиці свою систему Е.-Ж. Далькроз виявляв у дітей їх особисту мотивацію і дійшов висновку, що заняття хореографією позитивно впливають на загальний тонус учнів, підвищують активність сприйняття дійсності.
На підставі досліджень Ф. Дельсарта і Е.-Ж. Далькроза, Айседора Дункан створює свій метод роботи з дітьми, який, вплинув на розвиток дитячої аматорської хореографії, зокрема в нашій країні.
Синтез музики і руху за радянських часів розглядався і досліджувався як самостійний напрямок позашкільної роботи з дітьми (Н.Л. Гродзенська, Н.О. Єгіна, О.А. Конорова, В.Н. Светинська). У цей час було розроблено методику хореографічної роботи з дітьми (Г.О. Березова, Л.А. Бондаренко, А.П. Тараканова, Т.С. Ткаченко).
В наш час хореографічна діяльність дітей в Україні здійснюється через систему аматорських творчих об’єднань – хореографічних гуртків, колективів, студій. З точки зору педагогіки, аматорське хореографічне об’єднання є педагогічно керованою системою, що функціонує в умовах вільного часу дітей з метою їх виховання, шляхом залучення їх до активної творчої практики.
Естетичне ставлення до дійсності, на думку американського вченого ХХ ст. В. Лоунфельда, - це встановлення емоційного балансу між особистістю і середовищем, позначено нагромадженням позитивного суб’єктивного досвіду. Наявність в хореографічному мистецтві таких специфічних рис як можливість спілкування з „зовнішнім світом” за допомогою „візуальних символів” була висловлена психологом Б.Ананьєвим.
Американські науковці К. Бейтел і Р. Буркгарт характеризують два типи творчого процесу, властиві дітям: „прогнозуючий” та „пошуковий”. Творча робота „прогнозуючого” типу починається з цілісності. Її мета додати до цієї цілісності дедалі зростаючу життєздатність. У творчій роботі „пошукового” типу прогресує складність, мета якої – відкриття цілого за допомогою розвитку, уточнення та збагачення множини ідей. Проте, для першого і другого типу творчого процесу головним є те, що вони допомагають дитині навчитися творчо мислити.
Узагальнення наукових поглядів та підходів до художнього виховання дітей дозволяє зробити висновок, що хореографічна діяльність при наявності в ній художніх, зокрема творчих компонентів, сприяє формуванню у її суб’єктів значущих духовних цінностей.
У другому підрозділі першого розділу “Педагогічна майстерність” керівника дитячого хореографічного об’єднання” уточнюється заголовне поняття стосовно хореографа, який керує дитячим творчим об’єднанням, визначаються складові педагогічної майстерності та особливості її формування.
Розкриття сутності процесу формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання вимагало передусім наукового визначення поняття “педагогічна майстерність”. Аналіз наукових джерел дозволив дійти висновку, що в теоретичній інтерпретації “педагогічна майстерність” є характеристикою високого рівня ефективності роботи педагога.
А.С. Макаренко стверджував, що майстерність педагога спирається на глибокі психолого-педагогічні знання, які формуються в процесі особливої практичної підготовки. В.О. Сухомлинський вважав, що педагог поряд зі спеціальними знаннями і певним життєвим досвідом повинен мати високі особисті якості.
Сучасні педагогічні дослідження з даної проблеми доводять, що підґрунтям формування майстерності у педагога є: природний нахил до обраної професії та наявність до цього відповідних здібностей (О.П. Рудницька); високий рівень педагогічних вмінь, заснованих на педагогічних переконаннях (Т.А. Стефановська); процес педагогічної підготовки та педагогічної праці (Л.П. Пуховська); фахова компетентність і професійно значущі якості (І.А. Зязюн).
З огляду на це, можна визначити такі основні аспекти поняття “педагогічна майстерність”: синтез професійних знань, умінь, навичок; педагогічної техніки; майстерності педагога в управлінні собою; техніки використання необхідного обладнання в педагогічній діяльності; культури мови педагога; організації педагогічної взаємодії; майстерності педагогічного спілкування; педагогічного такту; педагогічного вирішення конфліктів: майстерності педагога в управлінні освітнім процесом; психолого – педагогічного аналізу і оцінці ефективності учбового заняття і виховного заходу.
На жаль, педагогічна майстерність керівника мистецького ансамблю і особливості її формування в педагогічній науці спеціально не досліджувалися. Тому, з метою виявлення механізму формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання авторка сформулювала робоче визначення цього поняття: комплекс професійно-педагогічних знань, умінь і навичок, необхідних хореографу, щоб ефективно застосовувати обрані ним методи педагогічного впливу як на окрему особистість, так і на дитячий колектив в цілому.
Здійснений аналіз сучасної системи підготовки хореографів показав, що існує розбіжність між рівнем сформованості у них хореографічних і педагогічних знань, вмінь та навичок, а саме педагогічні знання є визначальними в позашкільній роботі з дітьми.
У третьому підрозділі першого розділу “Керівник дитячого хореографічного об’єднання як суб’єкт навчально-виховного процесу” з’ясовується структура навчальної діяльності в дитячому творчому об’єднанні і визначається схема класифікації основних видів професійно-педагогічної діяльності керівника дитячого хореографічного об’єднання.
Організація педагогічного процесу в творчому об’єднанні ґрунтується на загальних закономірностях формування особистості, однак має специфічні особливості. Дитяче хореографічне об’єднання складає цілісну педагогічну систему, яка має своєрідну структуру. Педагогічний процес в хореографічному об’єднанні спрямований на розвиток у дітей якостей, пов’язаних зі сферою почуттів: моральних (доброзичливість, чуйність, емпатія, стриманість, справедливість), естетичних (почуття краси, зокрема танцювальних рухів, музики), художніх (художній смак, відчуття композиційної довершеності хореографічних творів). Педагогічний процес в об’єднанні спирається на отримані хореографічні знання, вміння та навички. Вони є основою розвитку особистості, які у цілому характеризують результат виховання через навчання.
Специфіка організації педагогічного процесу в творчому об’єднанні залежить від аматорського характеру хореографічної діяльності дітей та колективної форми їх хореографічної творчості (Б.Н. Путілов, Е.А. Смирнова). Таким чином, професійно-педагогічна діяльність керівника дитячого хореографічного об’єднання в сучасних умовах повинна мати якісно новий зміст.
Т.А. Стефановська в структурі педагогічного процесу позашкільної діяльності виділила чотири основні стадії: психологічний настрій і практичну підготовку до творчої діяльності; забезпечення співробітництва у творчості з тими, хто вже засвоїв початковий етап, забезпечення умов для самостійності у творчості, врахування індивідуальних якостей при створенні ситуацій вияву творчості.
Проте, керівництво дитячим хореографічним об’єднанням - це виконання і “зовнішніх” функцій, що спрямовуються на організацію життєдіяльності всього об’єднання в сучасному суспільстві. В даному контексті знання специфіки діяльності дитячого хореографічного об’єднання стає необхідною умовою професійної кваліфікації його керівника, що припускає вивчення таких розділів управлінської роботи, як технології керування колективом, організація процесу керівництва, оцінювання результатів професійно-педагогічної діяльності.
Практично організовуючи свою діяльність, керівник хореографічного об’єднання автоматично потрапляє в ситуацію, коли сам повинен виконувати функцію контролю за своєю хореографічно-педагогічною діяльністю з метою забезпечення зростання якості навчально-виховного процесу. Це означає, що йому належить приділяти постійну увагу психолого-педагогічній та організаційній структурі дитячого хореографічного об’єднання і на підставі відповідного аналізу обирати форми і методи педагогічного керівництва об’єднанням. Для цього керівник дитячого хореографічного об’єднання, як педагог, повинен вміти орієнтуватися в різних аспектах дитячої поведінки: як окремої особистості, так і колективу. Тому керівнику необхідні знання відповідних розділів педагогіки і психології, що обумовлюється мірою відповідальності, яка лягає на педагога-хореографа, як в процесі здійснення ним цілеспрямованого педагогічного впливу не тільки на мікросередовище (колектив), а й на кожну окрему дитину.
Необхідність тісного спілкування і співробітництва з батьками вихованців об’єднання висуває вимоги до тієї галузі знань керівника дитячого хореографічного об’єднання, що розглядаються теорією педагогічного керівництва, а саме: теорією педагогічного співробітництва і теорією виникнення і подолання конфліктів.
Слід зазначити, що в наш час у практиці хореографічного дитячого аматорства не існує обмежень планування хореографічно-педагогічної діяльності як за формою роботи, так і за її змістом. Це накладає на керівника хореографічного об’єднання додаткову відповідальність за якість художньо-хореографічної продукції.
Весь спектр умов, необхідних для здійснення повноцінного керівництва дитячим хореографічним об’єднанням виявляється у художньо-творчій роботі, яка є важливим – чи й неголовним критерієм оцінки його праці як організатора, хореографа і педагога.
Отже, основу концептуальної моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання (рис. 1) становлять основні види його професійно-педагогічної діяльності.
Усвідомлення мети і результатів організованого процесу розвитку зумовлює необхідність для хореографа, як педагога, можливість володіти певним колом знань, які дають змогу критично осмислювати невідповідність між обраною програмою (методикою) виховання і реальним процесом її здійснення.
У другому розділі “Механізм формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання” сформульовано пріоритетні напрями підготовки керівників дитячих хореографічних об’єднань, визначено фактори та джерела конструювання моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання; запропоновано компонентну структуру концептуальної теоретичної моделі формування педагогічної майстерності керівника; представлено результати ефективності розробленої моделі, отримані в ході дослідницько-експериментальної роботи.
В першому підрозділі “Соціально-педагогічні чинники педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання” з метою виявлення соціально - педагогічних факторів, що впливають на формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання було здійснено соціологічне дослідження. Опитуванню підлягали: керівники дитячих хореографічних об’єднань; учасники та випускники об’єднань; батьки вихованців; фахівці, які займаються методичним забезпеченням даного процесу; студенти – майбутні спеціалісти у галузі дитячої аматорської хореографії.
Рис. 1
Загальна структура концептуальної моделі формування педагогічної майстерності
керівника дитячого хореографічного об’єднання
Відповіді на запитання являли собою “портрет керівника хореографічного об’єднання” очима дітей, батьків, колег. Анкета складалася з двох запитань. Перше, за формою закрите: “Які здібності та якості керівника дитячого хореографічного колективу відіграють, на Вашу думку, першочергову роль у процесі успішного функціонування всього колективу?” і друге, контрольне, за формою непряме: “Свою дитину Ви віддали б у такий хореографічний колектив, де б: а) її навчили хореографічним умінням та навичкам; б) їй забезпечили всебічний розвиток засобами хореографічного мистецтва”.
Анкети аналізувалися за методом узагальнення первинної інформації та її зведення в емпіричний показник шляхом згрупувань, здатних відобразити загальну динаміку значущості якостей, необхідних керівникові дитячого хореографічного колективу.
Ранжування відповідей на основне питання анкети в порядку зниження значущості засвідчує, що 42% респондентів віддають перевагу наявності у керівника педагогічних здібностей. На друге місце, 26,5% респондентів, винесли здатність керівника здійснювати балетмейстерську діяльність. На третьому місці, з невеликою різницею в 2% – організаторські здібності. Подальший розподіл голосів був таким: четверта і п'ята позиції – 22% і 19% відповідно – володіння технікою хореографічного виконання та здатність до індивідуальної роботи з вихованцями; на шостому місці – 16,5% – практичний досвід роботи з дитячим хореографічним об’єднанням; на сьомому – 14,5% – здібності психолога; на восьмому і дев'ятому – 12,5% і 11,5% – хист дизайнера, який необхідний керівникові хореографічного об’єднання для оформлення хореографічних номерів та здібності менеджера для організації участі в концертах, конкурсах, фестивалях.
Результати відповідей на друге, контрольне запитання, виявилися ще більш показовими: 71% опитаних віддали перевагу другому варіанту відповіді: свою дитину віддали б у таке хореографічне об’єднання, де б їй забезпечили всебічний розвиток засобами хореографічного мистецтва.
Для здійснення більш глибокого аналізу отриманої інформації було застосовано метод статистичного аналізу: співставлення рядів розподілу відповідей респондентів, побудованих на угрупованнях за різними ознаками, для чого використовувався в якості оцінки один із методів математичного аналізу, а саме – кореляція рангів Спірмена.
Результати аналізу анкетування показали, що керівнику дитячого хореографічного об’єднання для того, щоб вважатися майстром своєї справи треба добре володіти педагогічними прийомами та методами викладання в аматорських хореографічних обєднаннях, мати здібності до балетмейстерської роботи, вміти створювати умови для ефективної аматорської хореографічної діяльності.
В другому підрозділі “Модель формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання” визначається обсяг того дидактичного знання, що максимально наближує теоретичні аспекти процесу формування педагогічної майстерності педагога до її практичної реалізації.
З цією метою було з’ясовано зовнішні чинники, що впливають на зміст педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання, а саме: соціальний досвід – як сукупність всіх відомих суспільству знань; педагогіка – як наука і мистецтво досягнення мети в навчанні й вихованні; хореографічне мистецтво – як безпосередній вид практичної діяльності вихованців аматорського об’єднання; знання щодо закономірності засвоєння різноманітних елементів змісту професійної діяльності; методи, засоби, організаційні умови реалізації професійних якостей керівника дитячого хореографічного об’єднання у педагогічній практиці.
Внутрішніми факторами, що впливають на конструювання змісту концептуальної теоретичної моделі формування педагогічної майстерності керівника хореографічного об’єднання, виходячи з проведених досліджень, є: соціальні функції дитячої хореографічної творчості; черговість завдань і цілей хореографічного навчання і виховання в системі позашкільної освіти; ступінь доступності навчального матеріалу на рівні теорії і практики.
Визначено принципи конструювання моделі формування педагогічної майстерності керівника: відповідність змісту педагогічної діяльності керівника на кожному рівні проектування і в кожному із визначених елементів потребам суспільства; діалектичної єдності змістовного і процесуального аспектів навчання; структурної єдності змісту педагогічної діяльності фахівця на різних рівнях в такому напрямі – від загальних до конкретних форм його реалізації.
Виходячи з визначеної специфіки педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання і дослідження багатоаспектного характеру його професійної діяльності було визначено елементи першого рівня моделі формування педагогічної майстерності керівника, а саме – теоретичного осмислення професійного вміння (ВВ.Краєвський, І.Я. Лернер). Змістовне наповнення моделі елементами на першому рівні відбивало специфічні ознаки професійно-педагогічної діяльності керівника дитячого хореографічного об’єднання: організатора, педагога з хореографії, вихователя й балетмейстера.
Поглиблений аналіз окремих видів професійної діяльності керівника дозволив конкретизувати процес навчання, визначаючи елементи другого – проектувального рівня моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання: загальнонаукові, соціально-економічні, психолого-педагогічні знання; знання в галузі керування дитячим хореографічним об’єднанням; знання з теорії і методики хореографічної роботи з дітьми, знання з теорії і практики балетмейстерської роботи; знання, необхідні для оформлення результатів балетмейстерської роботи.
Подальший розгляд кожного елементу другого рівня концептуальної моделі дозволив визначити елементи третього – методичного рівня. Елементи третього рівня конкретизуються специфікою навчальних предметів, висвітлюючи їх у програмі і навчальному плані курсів формування педагогічної майстерності у керівників дитячих хореографічних об’єднань.
Запропонована концептуальна модель формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання адаптована до сучасних умов аматорської хореографічної практики.
В третьому підрозділі “Експериментальна перевірка ефективності концептуальної моделі формування педагогічної майстерності” викладаються основні результати формуючого експерименту, під час якого перевірялася теоретична модель формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання. Основними завданнями експерименту було: перевірити ефективність впровадження розробленого змісту підготовки керівників дитячих хореографічних об’єднань з використанням статистичних методів обробки результатів; з’ясувати умови ефективної реалізації розробленої моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання.
Для дослідження питання про ефективність формування знань і вмінь керівників дитячих хореографічних об’єднань, викладених у загальній структурі моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання, і з метою проведення експерименту, на базі Миколаївського обласного інституту післядипломної освіти вчителів були підібрані контрольна і експериментальна групи. В кожній з низ навчалося по 25 керівників дитячих хореографічних об’єднань.
Найбільш характерними рисами обох груп було: приблизно однаковий віковий склад (від 20 до 30 років); відсутність у більшості слухачів достатнього педагогічного стажу і наявність у керівників дитячих хореографічних об’єднань, які вже залучалися до післявузівського навчання, певних знань і навичок педагогічного керівництва дитячим творчим колективом.
Формування педагогічної майстерності у керівників дитячих хореографічних об’єднань здійснювалася за розробленою нами програмою курсів з врахуванням історико-педагогічних передумов підготовки вище зазначених спеціалістів, вимог суспільства і соціально-економічного прогресу до їх кваліфікації, основ конструювання змісту як учбового предмету і існуючої практики підготовки спеціалістів даної категорії в Україні і за кордоном. Використовувався варіант учбового плану, розрахований на 116 учбових годин.
Здійснюючи експериментальну роботу по формуванню педагогічної майстерності керівників дитячих хореографічних об’єднань, ми провели анкетування, що дозволило оцінити приріст знань і вмінь, отриманих керівниками дитячих хореографічних об’єднань в процесі їх підготовки як у контрольній, так і в експериментальній групах. Динаміку змін у зазначених групах відображено у діаграмі 1.
Діаграма 1.
Динаміка змін формування педагогічної майстерності керівників
дитячих хореографічних об’єднань
(ряд 1 – КГ, ряд 2 – ЕГ)
1 – організація творчої колективної діяльності; 2 – педагогічне керівництво процесом хореографічного навчання; 3 – педагогічне керівництво процесом колективного виховання; 4 – педагогічне керівництво художньо-творчим процесом.
Середній приріст знань за весь курс навчання в експериментальній групі становив 52%, що на 35% вище ніж у контрольній групі. За окремими показниками зміна середнього приросту знань в експериментальній групі відносно контрольної була значно більше 35% (умови організації художньо-педагогічної діяльності, методика хореографічної роботи з дітьми різного віку; методика викладання сучасних напрямків хореографічного мистецтва та ін.). Відзначимо, що незначна зміна середнього приросту знань характерна для тих розділів програми, що традиційно входили в програми і учбові плани підготовки хореографів у вищих навчальних закладах Міністерств освіти і культури (методика викладання класичного, народного танцю, історія хореографічного мистецтва та ін.).
Для більш глибокого аналізу сформованості педагогічної майстерності керівників дитячих хореографічних колективів нами було проведено порівняльну характеристику організації і результатів роботи керівників хореографічних колективів, які пройшли курси і тих, хто не навчався на курсах.
Критеріями оцінки рівня педагогічної майстерності керівника було визначення ефективності розвитку мотиваційно-ціннісної сфери, пізнавально-логічної та операціональної сфери особистості вихованця хореографічного колективу.
Експеримент проводився в трьох експериментальних групах (ЕГ 1, ЕГ 2, ЕГ 3) Будинку художньої творчості обласного управління освіти і науки Миколаївської облдержадміністрації та трьох контрольних групах (КГ 1, КГ 2, КГ 3) Палацу творчості учнів міста Миколаєва. ЕГ 1 і КГ 1 – вихованці молодшого віку (5-8 років); ЕГ 2 і КГ 2 – вихованці середнього віку (9-12 років); ЕГ 3 і КГ 3 – вихованці старшого віку (13-17 років). Експеримент відбувався в межах позашкільного навчально-виховного процесу без порушення його логіки й ходу.
Для більш об’єктивного оцінювання результатів експерименту було застосовано метод експертної оцінки. В ролі експертів виступили: інспектори обласного управління освіти Миколаївської облдержадміністрації, методисти обласного науково-методичного центру культурно-просвітницької роботи, методисти обласного інституту післядипломної освіти вчителів; обласного Будинку художньої творчості учнів. Головним критерієм добору експертів була їх професійна компетентність.
Аналіз підсумкових зрізів зафіксував, що в молодшій (ЕГ 1), середній (ЕГ 2) і старшій (ЕГ 3) групах (табл. 1) у порівнянні з попередніми зрізами та з результатами зрізів у відповідних контрольних групах (КГ 1, КГ 2, КГ 3) відбулося підвищення рівня сформованості навчальних навичок. Середній приріст хореографічних виконавських навичок за два навчальних роки у вихованців експериментальних груп склав 16,0% у порівнянні із середнім приростом хореографічних виконавських навичок вихованців контрольних груп – 1,7% (табл.1).
Аналізу підлягали колективні заходи, що проводилися керівниками в межах об’єднання протягом 1999-2000 і 2000-2001 років і були налаштовані на пошук нових шляхів виховання. Експертами була відзначена висока ефективність виховних заходів в експериментальних групах. З метою творчого спілкування і обміну досвідом, керівником експериментальних груп було проведено низку спільних художніх заходів з хореографічними об’єднаннями м. Києва (“Падаксьон”, січень, червень 1999 р., керівник – Т. Борисенко); м. Одеси (“Сюрприз”, лютий, березень 2000 р., керівник – Г. Носікова); м. Львова (“Ритми часу”, травень, жовтень 2001 р., керівник – Т. Польцева).
Таблиця 1
Порівняльний аналіз рівнів сформованості навчальних навичок вихованців експериментальних і контрольних груп
Групи | Зрізи | Середній приріст
%
Діагностичний (%) | Проміжній (%) | Контрольний (%)
ЕГ 1 | 13,3 | 23,4 | 27,8 | 14,5
ЕГ 2 | 18,6 | 31,8 | 34,5 | 16,0
ЕГ 3 | 22,6 | 35,8 | 39,5 | 17,0
В середньому по ЕГ | 18,1 | 30,3 | 34,0 | 16,0
КГ 1 | 13,6 | 14,0 | 14,6 | 1,0
КГ 2 | 19,0 | 20,7 | 21,4 | 2,4
КГ 3 | 22,2 | 23,1 | 24,0 | 1,8
В середньому по КГ | 18,2 | 19,2 | 20,0 | 1,7
Результати творчих звітів вихованців експериментальних і контрольних груп наприкінці експерименту оцінювали незалежні журі: ІІІ Всеукраїнського фестивалю самодіяльних художніх колективів профспілок, регіонального фестивалю-конкурсу дитячої творчості “Зірки Причорномор’я”, телевізійного конкурсу молодих виконавців телекомпанії “Тоніс” “Оксамитова стежка” та Всеукраїнського телевізійного конкурсу “Крок до зірок”. Протягом 2000-2002 років експериментальні і контрольні групи брали участь у цих заходах. Вихованці експериментальних груп були відзначені дипломами за високу творчу майстерність (Лауреати ІІІ Всеукраїнського фестивалю самодіяльних художніх колективів профспілок, Дипломанти конкурсу “Крок до зірок” тощо) вихованці контрольних груп отримали грамоти лише за участь.
На діагностичному етапі співвідношення по усіх видах діяльності між експериментальними і контрольними групами були ідентичними. Наведені дані свідчать, що рівність у результатах діяльності експериментальних і контрольних груп, яка відзначалася на початку експерименту, не збереглася.
Узагальнення отриманих результатів зафіксувало динаміку процесу функціонування дитячого хореографічного об’єднання, що підтверджує ефективність запропонованої концептуальної моделі формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання.
За даною програмою в Обласному інституті післядипломної освіти вчителів і Будинку художньої творчості міста Миколаєва пройшли підготовку і працюють керівники дитячих хореографічних об’єднань: “Сонечко” (керівник О. Горбаль); “Конвалія” (керівник Н. Мельніченко); “Нюанс” (керівник С. Раскіна); “Експресія” (керівник А. Коваль); “Барвінок” (керівник С. Степан); “Едельвейс” (керівник І. Гончаренко); Кривоозерського районного Будинку творчості дітей (керівники Б. Молдован, Г. Парубок і Н. Стадник); Врадіївського районного Будинку культури (керівник О. Кириченко); Доманівського районного Будинку культури (керівник Н. Рибалко) та ін.
Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки:
1. Діяльність керівника дитячого хореографічного об’єднання має яскраво виражений виховний характер, оскільки вона є фактором зміни предмета і суб’єкта діяльності. Структурно-виховні компоненти педагогічної системи, що її являє собою дитяче хореографічне об’єднання, зумовлюються аматорською сутністю і колективним характером хореографічної творчості дітей.
2. Дослідження сучасних особливостей діяльності керівників дитячих хореографічних об’єднань виявило значну трансформацію методичних, виховних та керівних функцій хореографа – керівника дитячого творчого об’єднання. Проведене соціологічне дослідження довело, що респонденти (двісті опитаних осіб у Миколаївській області, які мають безпосереднє відношення до аматорського хореографічного процесу) вбачають у керівникові дитячого хореографічного об’єднання фахівця, який вільно володіє педагогічними прийомами та методами викладання хореографічного мистецтва; знає специфіку балетмейстерської роботи; застосовує ефективні методи організації і управління аматорським об’єднанням.
3. Основними чинниками визначення змісту педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання є: зовнішні (соціальний досвід, педагогіка, хореографічне мистецтво, закономірності розвитку різноманітних елементів змісту професійної діяльності; методи, засоби, організаційні умови реалізації професійних якостей керівника дитячого хореографічного об’єднання у педагогічній практиці) і внутрішні (соціальні функції дитячої хореографічної творчості; черговість завдань і цілей хореографічного навчання і виховання в системі позашкільної освіти; ступінь доступності навчального матеріалу на рівні теорії і практики).
4. Зміст педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання залежить від таких факторів, як рівень засвоєння знань, умінь і навичок, що базуються на особливостях процесу дитячої хореографічної творчості, формах керування цим процесом і практичній реалізації їх в управлінсько-педагогічній діяльності в творчому об’єднанні. Рівень педагогічної майстерності визначається рівнозначним володінням основних видів професійної діяльності керівника: управлінні, навчанні, вихованні та творчій діяльності. Характерною ознакою розробленої моделі є її адаптованість до умов сучасної художньої-виховної практики.
5. Експериментальна перевірка ефективності запропонованої моделі показала переконливу залежність якості функціонування дитячого хореографічного об’єднання від рівня педагогічної майстерності його керівника.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого вивчення потребують: теоретико-методологічні засади обґрунтування змісту професійної підготовки педагога позашкільного навчально-виховного закладу; концепції безперервної багаторівневої професійно-педагогічної освіти; питання професіоналізації підготовки хореографів для забезпечення багатопрофільного хореографічного аматорства.
Основні положення дисертаційного дослідження відображено в одноосібних публікаціях:
1. Бурля О.А. Хореографічне мистецтво як специфічна складова навчального процесу// Вересень. – 2001. – № 3. – С. 60-63.
2. Бурля О.А. До періодизації умов формування професійних якостей педагогів хореографів// Педагогічні науки: Наук.-метод. ж-л. – 2001. – Вип. 1. – С. 132-136.
3. Бурля О.А. Формування професійних якостей хореографа як соціальний попит суспільства// Наукові праці: Збірник. – Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА. – 2001. – Т. 13: Педагогіка. – С. 98-101.
4. Бурля О.А. Роль мистецтва в формуванні морально-етичних якостей особистості// Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: (Альманах): Зб. наук. пр./ Відп. ред. М.М. Бровко, О.Г. Шутов. – К.: Міжнар. фін. агенція”, 1998. – С. 106-110.
АНОТАЦІЯ
Бурля О.А. Формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 – теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності. – Київський національний університет культури і мистецтв, м. Київ, 2004.
У дисертації розглядається проблема формування педагогічної майстерності керівників дитячих хореографічних об’єднань. Здійснено аналіз теорії та практики педагогічної діяльності хореографа в процесі керування дитячим творчим об’єднанням.
Теоретично обґрунтовано зміст, розроблено і експериментально апробовано концептуальну теоретичну модель формування педагогічної майстерності керівника дитячого хореографічного об’єднання, вивчені умови її ефективної реалізації. Визначені пріоритетні напрями підготовки керівників дитячих хореографічних об’єднань, доведено важливість результатів дослідження для ефективного функціонування й подальшого розвитку аматорського хореографічного процесу.
Ключові слова: аматорське хореографічне обєднання, дитяче хореографічне мистецтво, керівник творчого об’єднання, педагогічна майстерність, художнє виховання.
АННОТАЦИЯ
Бурля Е.А. Формирование педагогического мастерства руководителя детского хореографического объединения. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.06
