ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.В. ДОКУЧАЄВА

Бондарчук Олександр Петрович

УДК 338.55.112

ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний

університет,

завідувач кафедри аграрного бізнесу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Амбросов Володимир Якович,

Харківський відділ науково-виробничих

формувань Інституту аграрної економіки УААН,

завідувач

кандидат економічних наук, доцент

Садиков Мурат Абдикасович,

Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва,

завідувач кафедри економічної теорії

Провідна установа – Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу, м. Миколаїв.

Захист відбудеться 10.03. 2004 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483,
м. Харків, п/в “Комуніст-1”, учбове містечко ХНАУ, корп.1, ауд. 213.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст-1”, навчальне містечко ХНАУ.

Автореферат розіслано 04.02.2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Ефективний розвиток сільського господарства в умовах розвитку ринкових відносин в Україні неможливий без активізації інвестиційної діяльності, істотного збільшення обсягу інвестицій, обрання найефективніших джерел фінансування. Обсяг капітальних інвестицій в економіку країни в порівняних цінах у 2001 р. становив 30,4% від рівня 1990 р. На 1. 01. 2000 р. прямі іноземні інвестиції в економіку України досягли 3281,8 млн дол. США. Це означає, що на одного мешканця України припадало всього лише 62 дол. інвестицій, тоді як у Росії – 109 дол., Польщі – 1091 дол., Чехії – 1631 дол., Угорщині – 2129 дол. США. Розмір цього показника можна порівняти тільки з Албанією, де ще у 1996 р. обсяг прямих вкладень зарубіжних інвесторів з розрахунку на душу населення досягав 57 дол. США, але ж у цій країні просто знищили майже весь власний промисловий капітал і вирішили розпочати розбудову сучасного ринково-орієнтованого сільського господарства майже з нуля. Нинішні обсяги вкрай необхідних для розвитку української економіки інвестицій далекі від потреб, які становлять, за підрахунками економістів, 450 млрд дол. США.

Актуальність теми дослідження. Питанням економічного регулювання інвестиційної діяльності приділяється недостатньо уваги. Причиною цього є зменшення ролі держави як безпосереднього інвестора і недостатній розвиток приватних інвесторів, поява нових інституціональних структур, формування інвестиційної інфраструктури: комерційних банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інвестиційних інститутів. В умовах погіршення матеріальної бази аграрних підприємств, високих трудових та матеріальних витрат, недосконалості виробничих зв’язків проблема інвестування сільського господарства набуває особливого значення.

Стан вивчення проблеми. Проблема поглибленого вивчення науково-дослідної теми регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві завжди була в центрі уваги українських та іноземних учених-економістів. К. Маркс глибоко проаналізував соціально-економічні основи процесу накопичення у капіталістичній системі. Фундаментальний економіко-теоретичний аналіз інвестиційного процесу в умовах ринку проведено в працях Дж. М. Кейнса, І. Фішера, Л. Койка, Д. Йоргенсона, В. Міта,
Л.Т. Гайера та інших. За умов формування ринкових відносин цю проблему розробляли багато вітчизняних учених, про що свідчать роботи Я.К. Білоуська, О.М. Голованова, М.Я. Дем’яненка, І.Й. Дороша, М.І. Кісіля, М.М. Кропивка, І.І. Лукінова, П.Т. Саблука та інших. У їх працях знайшли своє відображення окремі аспекти проблеми економічного регулювання інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Останнім часом відбуваються економічне зростання в сільському господарстві, поліпшення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, зміцнення зв’язків фінансового ринку й сільськогосподарських підприємств. Тому окремі проблеми розвитку інвестиційної діяльності вимагають детальнішого опрацювання. Недостатньо розглянуто основи інвестиційної діяльності в сільському господарстві через механізм інвестиційного ринку; майже не досліджено фактори, що визначають інвестиційний попит і пропозиції. З позицій системного підходу не вивчено аспекти державного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Саме недостатня наукова вивченість питань економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві зумовлює актуальність цієї дисертації, а важливість вирішення сукупності виявлених проблем – тему, мету, завдання, структуру та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення і висновки дослідження було одержано у межах держбюджетної наукової теми Дніпропетровського державного аграрного університету “Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U005022).

Мета і задачі дослідження. Метою є розробка й обґрунтування теоретичних, методичних і практичних засад удосконалення економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві України в умовах розвитку ринкових відносин. Відповідно до цієї мети в дисертації було поставлено та розв’язувалися такі завдання:–

визначення економічного змісту та оцінки інвестиційного потенціалу з позиції залучення та ефективного використання інвестицій;–

аналіз джерел інвестицій сільськогосподарських підприємств;–

виділення факторів, що стимулюють інвестиційну діяльність сільського господарства в ринкових умовах;–

аналіз сучасного стану інвестиційної діяльності в сільському господарстві;–

розробка напрямів удосконалення економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві.

Об’єктом дослідження є процес регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві України за умов формування ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми і напрями вдосконалення економічного регулювання та управління інвестиційною діяльністю в сільському господарстві.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження та розв’язання поставлених завдань є економічні положення теорії суспільного відтворення, досягнення основоположників економічної науки у визначенні засад розвитку інвестиційної діяльності. При дослідженні окремих аспектів проблеми вдосконалення процесу регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві було використано праці відомих економістів, а також фахівців у галузі економічного регулювання та управління інвестиційною діяльністю в сільському господарстві.

Під час дослідження застосовувалися методи: діалектичний, абстрактно-логічний, економіко-статистичний, монографічний, системно-функціональний, порівняльного аналізу, рядів динаміки, експертних оцінок та вартісних підходів, математичного моделювання.

Діалектичний метод дав змогу авторові простежити об’єкт дослідження протягом останніх десяти років, виявити резерви та запропонувати шляхи його подальшого розвитку. Абстрактно-логічним методом відпрацьовано методичні підходи до формування системи показників ефективності інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Економіко-статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні тенденцій і закономірностей динаміки інвестиційної діяльності в сільському господарстві на сучасному етапі. Монографічний метод використовувався при аналізі фінансового потенціалу інвестиційної діяльності в сільському господарстві. За допомогою системно-функціонального методу узагальнено теоретико-методологічні засади вдосконалення регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві, а методу порівняльного аналізу – зіставлено фактичні дані звітного та попередніх років; метод рядів динаміки було застосовано в аналізі багаторічних даних для виявлення змін у часі показників та параметрів розвитку об’єкта дослідження; метод експертних оцінок та вартісних підходів був використаний при визначенні основних напрямів і шляхів удосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві Україні в умовах ринкових перетворень. Метод математичного моделювання був використано при розробці моделі регулювання інвестиційної діяльністю в сільському господарстві. Сукупність цих методів стала методичною основою проведеного дослідження.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в наступному:

· вперше запропонована трактовка інвестиційного потенціалу сільського господарства як системи економічних відносин між суб'єктами ринкової економіки, що формується в процесі і у зв'язку з залученням необхідного обсягу інвестицій та їх ефективного використання в умовах конкурентної аграрної економіки;

· дістала подальший розвиток оцінка інвестиційного потенціалу в сільському господарстві, що полягає у співвідношенні загального обсягу залучених підприємством із внутрішніх і зовнішніх джерел інвестицій за певний період з його виробничою потужністю;

· дістали подальший розвиток фактори стимулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві. В умовах розвитку ринкових умов в Україні ними є зростання обсягу валового внутрішнього продукту, підвищення доходів населення, зміцнення платіжно-розрахункової дисципліни, поліпшення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, посилення зв’язків фінансового ринку і сільськогосподарських підприємств;

· удосконалено механізм трансформації внутрішніх заощаджень у інвестиції, що, на відміну від існуючого, полягає у розширенні та зміцненні фінансового сектора;

· удосконалено ринкові механізми фінансування інвестиційної діяльності в сільському господарстві, що, на відміну від існуючих, полягають у розширенні фондового ринку, вдосконаленні процесів приватизації, розвитку грошово-кредитної системи;

· дістав подальшого розвитку механізм державного регулювання прямих іноземних інвестицій в сільське господарство в умовах інтеграції національної економіки в світове господарство. Обгрунтована необхідність підвищення ролі державного регулювання іноземних інвестицій, що полягає в створенні сприятливих умов для ефективного функціонування іноземного капіталу з метою посилення його позитивного впливу й економічного розвитку країни та нейтралізації негативних наслідків його використання.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні дослідження, виконані в дисертації, становлять основу наукових положень і висновків стосовно вдосконалення економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві України. Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони озброюють практику управління та регулювання інвестиційної діяльності галузі новими інструментами оцінки, прогнозування, моделювання та дають змогу вдосконалити механізм інвестиційної діяльності в сільському господарстві України.

Результати досліджень застосовано при реалізації Програми стабілізації та розвитку агропромислового комплексу Запорізької області на період до 2010 року.

Основні положення, висновки й пропозиції дисертаційної роботи використані в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств Запорізької області. Теоретичні розробки цього дослідження використовуються у навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких курсів: економіка сільського господарства, планування діяльності підприємства.

Особистий внесок здобувача. Здобувач дисертаційну роботу виконав особисто. У ній викладено авторський підхід до розв’язання важливого наукового завдання – вдосконалення економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві України.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження було апробовано на науково-практичних конференціях: „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики", м. Дніпропетровськ (2003 p.), „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення", м. Дніпропетровськ (2003 p.), „Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі", м. Дніпропетровськ (2003 p.), "Україна у світовій економічній спільноті", м. Дніпропетровськ (2003 p.), „Економіка підприємств", м. Дніпропетровськ (2003 p.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані
в 11 наукових працях, з них 5 – у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій, які належать особисто автору, становить 4,4 обл.-вид. арк.

Обсяг дисертаційної роботи. Робота виконана на 200 сторінках комп’ютерного тексту, який включає 25 таблиць, 5 рисунків та 7 додатків – на 16 сторінках. Список використаних джерел налічує 142 найменування і займає 12 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи оцінки інвестиційної діяльності в сільському господарстві“ виявлено, що кожне сільськогосподарське підприємство має неоднакові можливості щодо залучення і використання інвестицій з метою розширення і підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку. Ці можливості пов'язані з їх певним інвестиційним потенціалом. Як економічна категорія інвестиційний потенціал сільського господарства є системою економічних відносин між суб'єктами ринкової економіки, що формується, в процесі і у зв'язку з залученням необхідного обсягу інвестицій та їх ефективного використання в умовах конкурентної аграрної економіки.

У кількісному вираженні інвестиційний потенціал сільського господарства (ІПП), на нашу думку, це максимально можливий обсяг внутрішніх і зовнішніх інвестицій підприємств, необхідний та достатній для їх економічної діяльності при належній інвестиційній активності і привабливості в конкретних умовах стану інвестиційного поля і фази ділового циклу. Причому враховуються такі відомі фази ділового циклу, як криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Інвестиційний потенціал сільськогосподарських підприємств являє собою не тільки їх здатність залучати і раціонально використовувати внутрішні й зовнішні інвестиції, а й найважливішу функцію відображення виробничої потужності підприємства. Ця потужність, що досягається, визначає можливість збільшення доходів підприємств і, відповідно, розширення внутрішніх джерел інвестицій, а також підвищення інвестиційної надійності і привабливості підприємств для зовнішніх інвесторів.

Недостатньо дослідженим є питання про оцінку наявного інвестиційного потенціалу сільськогосподарських підприємств.

На нашу думку, цей інвестиційний потенціал можна оцінити, співвідносячи загальний обсяг залучених підприємством із внутрішніх і зовнішніх джерел інвестицій за певний період з його виробничою потужністю (із середньорічною вартістю його основного й оборотного капіталу). Період розрахунку інвестиційного потенціалу підприємства доцільно брати не менше ніж за 5 років. Тоді буде послаблено негативний вплив на величину цього потенціалу тимчасових кон'юнктурних факторів.

Величину інвестиційного потенціалу сільськогосподарського підприємства ми пропонуємо розраховувати за формулою:

Іпп = (Іпр + Іам + Іцп) + (Ідер + Ікр + Іін) / Косз + Коб , (1)

де Іпп - інвестиційний потенціал підприємства;

Іпр - прибуток підприємства, що інвестується;

Іам - амортизаційні засоби підприємства;

Іцп - інвестиції за рахунок випуску і продажу цінних паперів підприємства;

Ідер - державні інвестиції, отримані підприємством;

Ікр - інвестиції за рахунок кредитів банків;

Іін - інвестиції, залучені підприємством за рахунок іноземних інвесторів, різних ринкових фондів, структур, а також кошти населення;

Косз – середньорічна вартість основних виробничих засобів підприємства;

Коб – оборотні засоби підприємства.

Хоча в цілому по країні й були спроби створення сприятливого інвестиційного клімату для іноземних інвесторів, що характеризуються застосуванням ряду законодавчих заходів, але це істотно не вплинуло на підвищення інвестиційної активності іноземного капіталу. Для стабілізації економіки і поліпшення інвестиційного клімату потрібно вжити низку радикальних заходів, спрямованих на формування й розвиток ринкових відносин і безпосереднє вирішення завдань залучення іноземного капіталу. Необхідно швидше переглянути податкове законодавство у бік його спрощення і стимулювання виробництва, вжити ряд заходів, спрямованих на захист прав власності іноземного капіталу. У першу чергу треба створити систему страхування і гарантій іноземному капіталу.

Аналізуючи джерела інвестицій підприємств у останні роки, слід зазначити, що найбільшу частку становлять власні засоби. Серед зовнішніх джерел значну частку становлять державні (бюджетні) засоби і лізинг. Останнім часом у інвестуванні різко зросла роль великих ринкових структур регіонального АПК і агрофірм.

Для підвищення інвестиційного потенціалу підприємств необхідно оперативно мобілізувати всі джерела інвестицій і ефективно використовувати інвестиційні засоби.

На нашу думку, під час аналізу заходів, що забезпечують державне регулювання інвестиційної діяльності підприємств, необхідно виходити з таких положень: держава впливає не тільки на стан зовнішнього щодо підприємства середовища (фондовий ринок, ринок позикового капіталу і поведінка зовнішніх інвесторів), а і на внутрішнє середовище підприємства. Свідченням тому є ряд законодавчих актів з питань підвищення значимості амортизаційної політики на виробництві, податкової політики, фінансування відновлення і реконструкції виробництва, зокрема фінансового лізингу, приватизації, грошово-кредитної політики й інших, що здійснюють "індиректний" вплив на інвестиційну активність підприємств, корпоративну культуру їх персоналу, ринкову стратегію підприємств; поряд з виробленням загальних для всіх підприємств умов формування і реалізації їх інвестиційного потенціалу держава здійснює селективну політику в інвестиційній сфері й адресне фінансування виробництв, що реалізують свої стратегії зростання і розвитку в суспільно значимих секторах економіки й сегментах ринку, забезпечуючи при цьому необхідний соціально-економічний ефект.

Зміцнення інвестиційного потенціалу сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах неможливе без підвищення економічної ролі держави, посилення державного регулювання. Економічними важелями регулювання інвестиційної діяльності підприємств є грошово-кредитна, податкова, цінова, бюджетна, інвестиційна політика держави. Для активізації й підвищення ефективності інвестиційної діяльності сільськогосподарських підприємств особливо важливе значення мають збільшення дотацій і компенсацій держави, подолання диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, здешевлення кредитів, зменшення податків, розширення держзамовлення.

У другому розділі "Сучасний стан інвестиційної діяльності в сільському господарстві" ми виявили, що особливості сучасного етапу розвитку сільського господарства зумовлюють істотну специфіку інвестиційної діяльності. Сучасне економічне зростання активізувало фактори, що стимулюють інвестиційну діяльність у сільському господарстві.

З 1995 року спостерігалося прискорення зростання інвестиційної діяльності, ініційоване фінансовою кризою в країні, а отже, за наявними оцінками, у цілому за 1995-2002 рр. інвестиції в основний капітал збільшилися в 2,9 рази (табл. 1). Разом з тим ця тенденція не призвела до перелому в економічній динаміці, оскільки не було усунуто глибинних причин економічного спаду. Тому в 2001-2002 рр. тенденції до зростання дещо сповільнилися.

Галузева структура інвестицій багато в чому сприяє розвитку національної структури економіки, яка характеризується перевагою такої галузі, як промисловість. Незважаючи на випереджаючий темп зростання в 2002 р., на сільське господарство Запорізької області припадало всього 7,1% від загального обсягу інвестицій у основний капітал, внаслідок чого поглиблюються структурні деформації у сільському господарстві.

Таблиця 1

Інвестиції в основний капітал за галузями економіки в Запорізькій області, млн грн

Галузі | 1995 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р.

млн грн | у відсотках до

2001 р. | загаль-ного обсягу

Всього | 474 | 1190 | 1367 | 1530 | 111,9 | 100,0

Сільське господарство | 26 | 47 | 78 | 109 | 139,7 | 7,1

Промисловість | 222 | 905 | 971 | 1050 | 108,1 | 68,6

Інші | 226 | 238 | 318 | 371 | 116,7 | 24,3

У результаті значного фізичного і морального старіння основних виробничих засобів, більша частина яких (будівлі та споруди) знаходиться на балансі тваринництва, випуск тваринницької продукції становить незначну частку. За роки реформ ситуація не тільки не поліпшилася, а й значною мірою ускладнилася. З 1990 р. до 2002 p. частка валової продукції рослинництва зросла з 50,2% до 59,9%, тоді як тваринницької продукції зменшилася з 49,8% до 40,1%.

Аналіз тенденцій у цій сфері в 1996 – 2002 рр. свідчить, що в структурі валового внутрішнього продукту спостерігалося значне скорочення частки нагромадження основного капіталу при зростанні витрат на кінцеве споживання. Реальні доходи, витрати та заощадження населення мають тенденцію до зростання. Досягнення низької інфляції та стійкості грошової одиниці є необхідним заходом стабілізації економіки, але в цілому в основі оздоровлення ринкових відносин має бути стимулювання сільськогосподарського виробництва, що передбачає врахування при визначенні кінцевих цілей взаємозв’язаного комплексу економічних параметрів, який містить обсяг виробленого продукту, інвестицій, зайнятості та ін.

Тому факторами, що стимулюють інвестиційну діяльність у сільському господарстві на сьогодні є: зростання обсягу валового внутрішнього продукту, підвищення доходів населення, зміцнення платіжно-розрахункової дисципліни, поліпшення фінансового стану аграрних підприємств, посилення зв’язків фінансового ринку й аграрних підприємств.

Розглядаючи сучасний стан інвестиційної діяльності в сільському господарстві, можна відзначити, що він характеризується зменшенням ролі держави як безпосереднього інвестора і розвитком приватних інвесторів, появою нових інституціональних структур, формуванням інвестиційної інфраструктури: комерційних банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інвестиційних інститутів. Ці процеси поступово модифікують структуру інвестиційного капіталу за формами власності і джерелами фінансування (табл. 2).

Таблиця 2

Структура інвестицій в основний капітал сільського господарства Запорізької області за джерелами фінансування, %

Джерела | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2002 р. до 1999 р., +, –

Державний бюджет | 9,1 | 1,8 | 1,5 | 1,4 | - 7,7

Місцеві бюджети | 3,2 | 2,3 | 2,4 | 1,8 | - 1,4

Іноземні інвестори | 0,8 | 1,9 | 6,4 | 1,9 | + 1,1

Кредити банків та інші позики | 0,9 | 0,5 | 1,5 | 5,4 | + 4,5

Власні кошти | 82,3 | 90,3 | 84,1 | 85,6 | + 3,3

Інші джерела | 3,7 | 3,2 | 4,1 | 3,9 | + 0,2

Всього | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0–

Можливими шляхами збільшення інвестицій на сьогодні є забезпечення адресного використання амортизаційних коштів, відповідно до їх функціонального призначення. Це передбачає включення амортизаційних відрахувань при нецільовому використанні в оподатковувану базу: введення спеціальних амортизаційних рахунків аграрних підприємств у банках, які їх обслуговують, формування за рахунок частини амортизаційних відрахувань регіональних інвестиційних фондів.

При дослідженні можливостей залучення зовнішніх ресурсів інвестування стосовно умов сільського господарства як пріоритетні напрями ми розглядали такі: нарощування централізованих інвестицій; активізація діяльності приватних інвесторів (населення, комерційних банків, інвестиційних фондів і компаній та ін.); залучення іноземних інвестицій. Перспективним механізмом залучення іноземних інвестицій є використання концесійної системи в рамках розвитку компенсаційних угод, договорів про розділ продукції, схем проектного фінансування тощо.

Існуючі в розвинених країнах способи трансформації заощаджень у інвестиції на сьогодні в сільському господарстві практично не реалізуються. Завдання підвищення ефективності трансформації внутрішніх заощаджень у інвестиції визначає необхідність відновлення і зміцнення фінансового сектора.

Механізм трансформації заощаджень у інвестиції має включати відновлення акумуляції коштів на ринку позикових капіталів, у кредитній сфері, на ринку цінних паперів; формування умов для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів; посилення ролі фінансового посередництва в процесі трансформації заощаджень у інвестиції; забезпечення передбачуваності фінансового ринку, що дає змогу здійснювати фінансове планування, орієнтуючись на реалістичні прогнози.

Процес створення механізму мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення передбачає розвиток інвестиційної інфраструктури, різних інституціональних органів інвесторів, що відповідають ринковій економіці.

У третьому розділі "Удосконалення економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві" визначено, що в українській економіці склалася деформована модель інвестування. Заощадження населення, що в ринковій економіці є найважливішим інвестиційним ресурсом, в українських умовах практично не залучено до інвестиційного процесу. Менше ніж десята частка приросту заощаджень надходить на фінансовий ринок шляхом купівлі цінних паперів та внесків у банки.

В Україні спостерігалося інтенсивне зростання ринку корпоративних цінних паперів, що виражається у підвищенні їх вартості. В умовах спаду ділової активності, погіршення фінансового стану підприємств можливості залучення ними коштів шляхом випуску акцій суттєво знизилися: акції безперспективних підприємств мали низький рейтинг або взагалі не одержували ринкової оцінки, оскільки угоди по них не укладалися. Спекулятивний характер ринку корпоративних цінних паперів, посилення його залежності від закордонних інвесторів зумовили високий ступінь нестійкості ринку, його уразливість при змінах кон’юнктури на світових фінансових ринках. В цілому можна констатувати, що цей варіант залучення ресурсів у виробництво практично не реалізується. Обіг цінних паперів, власне кажучи, не пов’язаний з відтворювальним процесом; кошти, одержані від спекулятивних операцій з цінними паперами, залишаються у сфері фінансового обігу.

Важливу роль у залученні тимчасово вільних коштів, у тому числі коштів населення, продовжують відігравати інститути кредитної системи, головним чином банки, що акумулюють 80-90% організованих заощаджень. Разом з тим близько половини внесків локалізовано в Національному банку України.

На сьогодні гострота проблеми відтоку капіталу з виробничої сфери не зменшується. Великий розрив між відсотковими ставками і рівнем рентабельності виробництва, що визначає спрямованість інвестиційних потоків у економіці, перешкоджає становленню механізму рівноважних цін на інвестиційні товари. Досягнення низьких позитивних значень реальних відсоткових ставок у економіці, що стимулюють попит на позикові ресурси, ускладнюються дефіцитом державного бюджету, наявністю високих кредитних ризиків у реальному секторі, зниженням довіри до економічної політики й іншими факторами.

Умови, що склалися в українській економіці на сьогодні, характеризуються відносною нерозвиненістю мережі небанківських та інвестиційних інститутів, визначають провідні позиції банківської системи у вирішенні проблем акумулювання коштів з метою їх подальшого інвестування.

За великим рахунком, у будь-якого банку завжди є гроші і можливість кредитувати на тривалі терміни. У світовій практиці "довгими" вважають кредити на термін від 5 років – до 10-15, а то й до 30 років. У нас – все, що "довше" за рік. І хоча 5-річні кредити все-таки трапляються в житті, "довжина" кредиту, рівна 3 рокам, уже є досить "напруженою" для вітчизняних банкірів і їхніх клієнтів. Проте частка таких грошей у загальному кредитному портфелі українських банків становить 25%. Джерело "довгих" грошей для банківської системи, на наш погляд, міститься у внесках населення.

Удосконалення ринкових механізмів фінансування інвестиційної діяльності в сільському господарстві ми вбачаємо в ефективному розвитку фондового ринку, вдосконаленні процесів приватизації, розвитку грошово-кредитної системи України.

Одним з головних принципів управління інвестиційною діяльністю є визначення завдань, відсутність яких призводить до неможливості порівнянності відносної цінності будь-якого курсу дій з їхнім альтернативним курсом. В управлінській літературі пропонується спеціальний підхід - принцип логічного підходу (основи) (ПЛО), що дає змогу не тільки структурувати рішення кожної проблеми відповідно до поставлених цілей, а й обрати найефективніший шлях їхнього досягнення. ПЛО знайшов своє практичне застосування як інструмент регулювання і контролю інвестиційної діяльності в сільському господарстві.

Запропонована математична модель регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві, що дає змогу описати інвестиційні процеси, а також визначити час виходу на заданий потік сільськогосподарської продукції.

Розроблену математичну модель регулювання інвестиційної діяльності можна подати у вигляді диференційного рівняння, рішення якого при нульових початкових умовах являє собою таку функцію:

, (2)

де Т - величина вихідного потоку сільськогосподарської продукції у вартісному вираженні (функція від часу);

ф - ?ас, що минув з початку залучення інвестицій;

D - потік інвестицій;

С - коефіцієнт, який характеризує інерційність інвестиційної діяльності підприємства.

Розроблено методику розрахунку прогнозного значення випуску сільськогосподарської продукції залежно від впровадження інвестиційних програм за рахунок цілісного економічного регулювання інвестиційної діяльності в сільському господарстві шляхом таких заходів: запобігання створення виробництв за морально застарілими технологіями; раціональне управління інвестиційними потоками; забезпечення міжгалузевих пропорцій і темпів розвитку кожної галузі та організації міжгалузевих зв'язків; визначення пріоритетних об'єктів будівництва; ефективне управління механізмом інвестиційної діяльності; створення елементів ринкового механізму управління інвестиціями як окремої складової загальної системи регулювання сільськогосподарського виробництва в умовах трансформації економіки; створення механізмів залучення інвестицій, акумулювання підприємствами власних інвестиційних ресурсів і розвитку процесу реінвестування; сприяння накопиченню кредитних ресурсів, забезпечення довгострокового кредитування підприємств; організація страхування інвестиційних ризиків; створення спеціальних фондів сприяння розвитку інвестиційних процесів.

На підставі розробленої методики визначено вплив інвестиційних процесів на випуск продукції сільського господарства в Запорізькій області. Обсяг іноземних інвестицій у сільське господарство Запорізької області у 2001 р. становив 232,60 тис. дол. США. Застосовуючи отриманий вище для сільськогосподарського виробництва коефіцієнт інерційності С, визначено приріст обсягу продукції сільського господарства по Запорізькій області у 2002 р. за рахунок інвестицій 2001 р. Він склав 804,36 тис. грн. Приріст продукції у 2003 р. за рахунок інвестицій 2001 р. склав 288,08 тис. грн.

При формуванні політики залучення іноземних інвестицій доцільно враховувати інтереси учасників інвестиційного процесу в АПК (рис. 1).

Це передбачає такі напрями діяльності:

-

-

-

-

-

-

-

-

-

-

Основними завданнями в галузі ефективного залучення іноземних інвестицій мають стати такі:

-

-

ВИСНОВКИ

1. Під інвестиційним потенціалом сільського господарства слід розуміти систему економічних відносин між суб'єктами ринкової економіки, що формується в процесі і у зв'язку з залученням необхідного обсягу інвестицій та їх ефективного використання в умовах конкурентної аграрної економіки.

2. Оцінка інвестиційного потенціалу в сільському господарстві полягає у співвідношенні загального обсягу інвестицій, залучених підприємством із внутрішніх і зовнішніх джерел за певний період, з виробничою потужністю підприємства.

3. Аналізуючи джерела інвестицій сільськогосподарських підприємств у останні роки, слід зазначити, що найбільшу частку становлять власні засоби. Серед зовнішніх джерел значну частку складають державні (бюджетні) засоби і лізинг. Останнім часом у інвестуванні різко зросла роль великих ринкових структур регіонального АПК і агрофірм.

4. Зміцнення інвестиційного потенціалу сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах неможливе без підвищення економічної ролі держави, посилення державного регулювання. Економічними важелями регулювання інвестиційної діяльності підприємств є грошово-кредитна, податкова, цінова, бюджетна, інвестиційна політика держави.

Факторами, що стимулюють інвестиційну діяльність у сільському господарстві на сьогодні є: зростання обсягу валового внутрішнього продукту, підвищення доходів населення, зміцнення платіжно-розрахункової дисципліни, поліпшення фінансового стану підприємств, посилення зв’язків фінансового ринку і підприємств.

5. З 1995 року спостерігалося прискорення зростання інвестиційної діяльності в сільському господарстві. У 2002 р., порівняно з 1995 р., обсяг інвестицій в основний капітал Запорізької області збільшився в 2,9 рази. Розглядаючи сучасний стан інвестиційної діяльності в сільському господарстві, можна відзначити, що він характеризується зменшенням ролі держави як безпосереднього інвестора і недостатнім розвитком приватних інвесторів, появою нових інституціональних структур, формуванням інвестиційної інфраструктури: комерційних банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інвестиційних інститутів. Однак, в 2002 р. на сільське господарство Запорізької області припадало всього 7,1% від загального обсягу інвестицій у основний капітал, що є незначною часткою.

6. Можливими шляхами збільшення інвестицій на сьогодні є: забезпечення адресного використання амортизаційних коштів, відповідно до їх функціонального призначення; нарощування централізованих інвестицій; активізація діяльності приватних інвесторів (населення, комерційних банків, інвестиційних фондів і компаній та ін.); залучення іноземних інвестицій. Надалі державі слід сприяти зростанню обсягів коштів населення та іноземних інвесторів з метою розвитку інвестиційної діяльності в сільському господарстві.

7. Існуючі в розвинених країнах способи трансформації заощаджень у інвестиції на сьогодні в сільському господарстві практично не реалізуються. Завдання підвищення ефективності трансформації внутрішніх заощаджень у інвестиції зумовлює необхідність відновлення і зміцнення фінансового сектора.

Механізм трансформації заощаджень у інвестиції має включати відновлення акумуляції коштів на ринку позикових капіталів, ринку цінних паперів у кредитній сфері; формування умов для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів; посилення ролі фінансового посередництва в процесі трансформації заощаджень у інвестиції, забезпечення передбачуваності фінансового ринку, що дає змогу здійснювати фінансове планування, орієнтуючись на реалістичні прогнози.

Процес створення механізму мобілізації інвестиційних ресурсів та їх ефективного розміщення в сільському господарстві передбачає розвиток інвестиційної інфраструктури, різних інституціональних органів інвесторів, що відповідають ринковій економіці.

8. Вдосконалення ринкових механізмів фінансування інвестиційної діяльності в сільському господарстві полягає в ефективному розвитку фондового ринку, удосконаленні процесів приватизації, розвитку грошово-кредитної системи України.

На сьогодні необхідна розробка науково-обґрунтованої і практично корисної політики залучення іноземних інвестицій, що має бути одним із складових елементів системи державної економічної політики. Удосконалення системи державного регулювання іноземних інвестицій дасть змогу забезпечити їхнє залучення й ефективне освоєння і, в остаточному підсумку, стабілізацію економічного становища і подальший розвиток України, створення системи страхування інвестицій в Україні.

В результаті наших досліджень було визначено вплив інвестиційних процесів на випуск продукції сільського господарства в Запорізькій області. Для цього розраховано приріст обсягу продукції сільського господарства по Запорізькій області у 2002 р. за рахунок інвестицій 2001 р. Він склав 804,36 тис. грн. Приріст продукції у 2003 р. за рахунок інвестицій 2001 р. склав 288,08 тис. грн.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Бондарчук О.П. Державне регулювання інвестиційної діяльності // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2003. - № 1. - С. 24-28.

2. Бондарчук О.П. Роль інвестицій у розвитку сільськогосподарського виробництва // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія „Фінанси і кредит”. - 2003. - № 2. - С. 60-63.

3. Бондарчук О.П. Стабілізація і розвиток інвестиційної сфери // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія „Фінанси і кредит”. - 2002. - № 2. - С. 80-83.

4. Бондарчук О.П. Удосконалення ринкових механізмів фінансування інвестиційної діяльності в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2003. - № 3. - С. 36-38.

5. Бондарчук О.П. Управління інвестуванням агропромислового виробництва // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія „Фінанси і кредит”. - 2003. - № 1. - С. 99-102.

6. Бондарчук О.П. Інвестиційна діяльність та механізм її здійснення в ринковій економіці // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 11-12.

7. Бондарчук О.П. Регулювання залучення інвестицій в умовах ринку // Вісник Академії економічних наук України. Науковий щорічник, 2002. - № 2. - С. 117.

8. Бондарчук О.П. Різноманіття форм інвестицій і інвестиційних товарів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень на сучасному етапі". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 19-20.

9. Бондарчук О.П. Ринкові елементи в інвестиційній сфері // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи вирішення". -Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 118-120.

10. Бондарчук О.П. Роль інвестицій у розвитку сільськогосподарського виробництва // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Економіка підприємств". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 32-33.

11. Бондарчук О.П. Рух інвестицій на ринку інвестиційного капіталу // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Україна у світовій економічній спільноті". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 71-73.

АНОТАЦІЯ

Бондарчук О.П. Економічний механізм інвестиційної діяльності в сільському господарстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2004.

Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню теоретичних, методичних та практичних засад удосконалення економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві України в умовах розвитку ринкових відносин. Визначено економічний зміст та оцінку інвестиційного потенціалу з позиції залучення і ефективного використання інвестицій. Проведено аналіз джерел інвестицій сільськогосподарських підприємств. Виділено фактори, що стимулюють інвестиційну діяльність сільського господарства в ринкових умовах. Здійснено аналіз сучасного стану інвестиційної діяльності в сільському господарстві. Розроблено напрями удосконалення економічного механізму інвестиційної діяльності в сільському господарстві.

Ключові слова: економічний механізм, інвестиційна діяльність, оцінка, потенціал, сільське господарство.

АННОТАЦИЯ

Бондарчук О.П. Экономический механизм инвестиционной деятельности в сельском хозяйстве. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.02 – экономика сельского хозяйства и АПК. – Харьковский национальный аграрный университет им. В.В. Докучаева, Харьков, 2004.

Диссертация посвящена разработке и обоснованию теоретических, методических и практических основ усовершенствования экономического механизма инвестиционной деятельности в сельском хозяйстве Украины в условиях развития рыночного отношения. Под инвестиционным потенциалом следует понимать систему экономических отношений между субъектами рыночной экономики, которая формируется, в процессе и по поводу способности привлечение необходимого объема инвестиций и их эффективного использования в условиях конкурентной рыночной экономики.

Определено, что инвестиционный потенциал в сельском хозяйстве оценивается, исходя из соотношения общего объема привлеченных предприятием внутренних и внешних источников инвестиций за определенный период и производственной мощности предприятия.

Анализируя источники инвестиций сельскохозяйственных предприятий в последние годы, следует отметить наибольшую часть собственных средств (в особенности амортизационных отчислений). Среди внешних источников значительную долю составляют государственные (бюджетные) средства и лизинг. В последнее время в инвестировании резко возросла роль больших рыночных структур регионального АПК и агрофирм.

Укрепление инвестиционного потенциала сельскохозяйственных предприятий в современных условиях невозможно без повышения экономической роли государства, без усиления государственного регулирования. Экономическими рычагами регулирования инвестиционной деятельности предприятий выступают денежно-кредитная, налоговая, ценовая, бюджетная, инвестиционная политика государства.

Факторами, которые стимулируют инвестиционную деятельность в сельском хозяйстве в данное время, являются: рост объема валового внутреннего продукта, повышение доходов населения, укрепление платежно-расчетной дисциплины, улучшение финансового состояния предприятий, укрепление связей финансового рынка и предприятий.

Рассматривая современное состояние инвестиционной деятельности в сельском хозяйстве, можно отметить, что оно характеризуется уменьшением роли государства как непосредственного инвестора и развитием частных инвесторов, появлением новых институциональных структур, формированием инвестиционной инфраструктуры: коммерческих банков, специализированных кредитно-финансовых инвестиционных институтов. В связи с несовершенной налоговой политикой в данное время снизилась доля собственных средств аграрных предприятий в общей структуре финансирования инвестиционной деятельности. Поэтому следует осуществить ряд мероприятий по усовершенствованию налоговой политики государства и привести ее в соответствие с национальными стандартами бухгалтерского учета. В дальнейшем государству следует оказывать содействие росту объемов средств населения и иностранных