Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Білик Олександр Петрович

УДК 330.342

суперечності економіки перехідного періоду

та шляхи їх розв’язання

08.01.01 – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Єщенко Петро Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Ковальчук Трохим Тихонович, Інститут законодавства Верховної Ради України, перший заступник директора

кандидат економічних наук, доцент Кірєєв Станіслав Іванович, Інститут економічного прогнозування НАН України, головний науковий співробітник відділу економічного зростання та структурних змін в економіці

Провідна установа: Київський національний економічний університет, кафедра політичної економії факультетів управління та маркетингу, м. Київ

Захист відбудеться 24 грудня 2004 p. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.13 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90 А, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “19” листопада 2004 p.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазур І.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Трансформаційні процеси, які сьогодні відбуваються в українському суспільстві, з надзвичайною гостротою висвітлили питання про вибір та обґрунтування напрямків подальшого економічного розвитку. Серед них особливого теоретичного і практичного значення набуває проблема розв’язання суперечностей, економічних зокрема. Перехідна економіка за своєю суттю є нестійкою, нестабільною, динамічною і тому має свою специфіку, що характеризується різким загостренням усієї сукупності суперечностей. Нашаровуючись, вони замість свого розв’язання нерідко загострюються, складні економічні проблеми залишаються невирішеними, ускладнюються соціальні явища, посилюються кризові тенденції, розмивається фундамент довгострокового економічного зростання. Усе це ускладнює перехідні процеси і негативно позначається на результатах реформ.

Невідпрацьованість науково обґрунтованої тактики і стратегії державного управління транзитивними процесами, їх цілеспрямованого регулювання з метою розв’язання накопичених економічних суперечностей виявилась визначальною причиною затяжної системної кризи в Україні. Все це у постсоціалістичних країнах співпало за часом із постіндустріальними змінами в розвинених країнах, посиленням глобалізаційних процесів, зростанням ролі інформації, науковомісткої продукції.

Надання адекватних форм прямуванню економічних суперечнос-тей як єдиний спосіб їх розв’язання у трансформаційній економіці значною мірою залежить від вироблення науково обґрунтованої економічної політики як чинника активізації економіки, що в свою чергу прискорить формування нової економічної системи з відповідним господарським механізмом.

Теоретико-методологічні основи суперечностей у світовій науковій літературі розроблені досить глибоко і всебічно. Вагомий внесок у створення існуючих методологічних підходів зробили відомі вчені, зокрема Г.Гегель, Ф.Енгельс, І.Кант, К.Маркс, Й.Шумпетер. Значний вклад у розробку філософських аспектів суперечностей здійснили Г.Батищев, С.Борщов, Ф.Вяккерев, І.Геращенко, В.Горбач, С.Дудель, Є.Ільєнков, Б.Кедров, І.Нарський та ін. Аналізу економічних суперечностей присвячені роботи Л.Абалкіна, Ж.Аройо, Е.Владимирського, С.Дзарасова, А.Кащенка, В.Кулікова, Н.Колесова, Г.Ковалевського, Я.Кронрода, В.Мальцева, Ю.Пахомова, М.Попова, І.Радіонової, В.Радченка, Ю.Рубіна, П.Степаняна, В.Черняка, А.Чухна, В.Щер-бини та ін. Різні аспекти суперечностей транзитивної економіки досліджують В.Базилевич, З.Варналій, А.Гальчинський, В.Геєць, В.Голіков, А.Гош, А.Гриценко, М.Гуревичев, М.Долишній, П.Єщенко, В.Іноземцев, Б.Кваснюк, С.Кірєєв, Т.Ковальчук, І.Комарницький, І.Лукінов, В.Мандибура, І.Михасюк, С.Мочерний, Б.Панасюк, Б.Пасхавер, А.Покритан, В.Сизоненко, І.Сорока, М.Хохлов, В.Тарасевич, М.Чумаченко, А.Шегда та ін.

Разом з тим багато питань функціонування транзитивної економіки залишаються невивченими. Це стосується, зокрема, суперечностей взаємозв'язку трансформації відносин власності і господарської системи, суперечностей інноваційного розвитку, місця фінансово-кредитних та адміністративних важелів у їх розв’язанні, що і визначило вибір теми дисертації, її мету, завдання, логіку та послідовність дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема роботи є складовою наукової теми “Трансформації економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні” (реєстраційний номер 97148). Особистий внесок автора полягає у дослідженні сутності суперечностей трансформаційної економіки, їх класифікації, розробки механізму їх розв’язання.

Мета дисертаційної роботи полягає в науковому обґрунтуванні суперечностей трансформаційної економіки, розкритті її реального стану, виявленні умов, факторів та напрямів, які забезпечать вихід економіки на траєкторію економічного зростання.

Відповідно до цього в дисертації поставлено і вирішено завдання:

встановити природу і сутність економічних суперечностей у трансформаційній економіці, визначити місце і роль цих категорій у сучасній економічній теорії;

класифікувати суперечності перехідної економіки, у тому числі ті, що загострилися на етапі економічного зростання, визначити передумови їх розв’язання;

виявити об'єктивні причини формування суперечностей трансформаційної економіки, визначити їх специфіку;

обґрунтувати шляхи і засоби розв’язання економічних суперечностей на якісно новому етапі зростання національної економіки;

розкрити місце та специфіку державного економічного регулювання в процесі розв’язання суперечностей перехідної економіки;

розробити рекомендації щодо використання фінансово-кредитних важелів у розв’язанні економічних суперечностей перехідної економіки України

Об'єктом дослідження є економічні відносини в процесі ринкових перетворень інверсійного типу.

Предметом дослідження є сукупність економічних суперечностей трансформаційної економіки, напрями і способи їх розв’язання.

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових та спеціальних методах пізнання. Використання методу матеріалістичної діалектики дало з'ясувати методологію дослідження та визначення суті економічних суперечностей (розділ 1). Структурно-функціональний аналіз став основою дослідження специфіки економічних суперечностей в умовах трансформаційної економіки (розділ 2). Застосування наукової абстракції та системного підходу забезпечило розробку механізму розв’язання суперечностей у період трансформації економіки (розділ 3). Використано класичні та сучасні роботи вітчизняних і закордонних учених – представників різних шкіл економічної теорії, філософії, соціології. В якості джерела інформації для аргументації теоретичних розробок використано матеріали Держкомстату України, Міністерства економіки, Антимонопольного комітету, Світового банку реконструкції та розвитку, Міжнародного валютного фонду, Європейського банку реконструкції та розвитку, Агентства з міжнародного розвитку США, інших державних установ, міждержавних економічних організацій, опубліковані в періодичній пресі, спеціальних виданнях та розміщених в мережі Internet.

Наукова новизна наукових результатів, одержаних особисто автором, полягає у наступному:

вперше

доведено, що суперечності трансформації відносин власності є головними в перехідній економіці і знаходять свій прояв у: а) суперечностях зв'язку робочої сили з засобами виробництва і результатів виробництва; б) суперечностях розвитку відносин власності і нових форм господарювання; в) суперечностях зв’язку і взаємозалежності старих і нових форм власності;

доведено, що у трансформаційний період розвитку економіки однією з головних суперечностей є суперечність технологічної багатоукладності. Відсутність адекватних форм її розв’язання, одночасне відтворення декількох укладів, які знаходяться на різних фазах, призводить до відволікання ресурсів в застарілі виробництва і стримує прогресивні технологічні зрушення;

виявлено суперечність між соціальною верствою бідних, яка не може істотно впливати на перебіг трансформаційних процесів, і соціальною верствою багатих, яка не зацікавлена у прогресивних змінах. За нерівномірного розподілу національного доходу та різкого майнового розшарування населення структура і напрями інвестицій виявляються нераціональними, а отже, гальмується економічний розвиток. Обґрунтовано, що ця суперечність, брак адекватних форм її розв’язання може виявитись незабаром головним гальмом, що стримує країну на шляху до цивілізованої демократії;

набули подальшого розвитку

класифікація економічних суперечностей перехідної економіки. Виділено два типи суперечностей: розвитку і функціонування. Перші з них є відображенням наступності в історичному розвитку і виступають джерелом, рушійною силою суспільного прогресу, а другі – відіграють вирішальну роль у формуванні соціально-економічної системи на певному етапі її розвитку;

відмінності теоретико-методологічних підходів до визначення способів розв’язання економічних суперечностей у перехідній економіці. Зокрема визначено, що повне невтручання держави в хід соціально-економічного розвитку є хибним, носить стихійний, некерований, руйнівний характер. Ефективним є механізм розв’язання економічних суперечностей, який поєднує взаємодію трьох рівноцінних інститутів - ринкового саморегулювання, державного і громадянського регулювання. Доведено, що такий механізм включає економічні, адміністративні та соціально-психологічні методи і важелі, які сприяють узгодженню багатоманітних інтересів суб’єктів господарського життя, стимулює раціональне використання чинників суспільного виробництва;

виявлення економічних суперечностей розвитку грошових відносин у трансформаційній економіці, обґрунтовано причини їх збереження упродовж тривалого часу. Доведено, що українська економіка недомонетизована за безготівковою грошовою масою. Підвищення монетизації економіки є обов'язковою передумовою розвитку грошово-кредитних відносин і розв’язання економічних суперечностей;

удосконалено–

доведення, що розв’язання суперечностей трансформаційної економіки має здійснюватися на основі інноваційного типу розвитку, який зумовлює високий рівень інвестицій у людський капітал, у галузі, що сприятимуть структурно-технологічній модернізації народного господарства та зростанню добробуту населення.

Теоретична значимість. Зроблені в дисертації теоретичні узагальнення і висновки щодо суперечностей трансформаційної економіки є внеском у теорію перехідного періоду і доведені до рівня методологічних розробок та практичних рекомендацій.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дисертаційного дослідження можуть бути застосовані при опрацюванні інноваційної моделі зростання, розробці програм промислової та інвестиційної політики, реформуванні відносин власності. Їх було використано в роботі Головного управління економіки Черкаської обласної державної адміністрації (довідка № 885/9 від 26.10.2004р.), ВАТ “Чернігівгазбуд” (довідка № 158 від 03.11.2004р.) та ЗАТ “Новгород-Сіверський сирзавод” (довідка № 347/10 від 27.10.2004р.). Одержані в процесі дослідження результати можуть бути використані при розробці та вдосконаленні законодавчих актів, зокрема Закону України “Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки”, Закону України “Про інноваційну діяльність”, Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” та ін.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження доповідались на таких наукових зібраннях:–

на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах трансформації економіки” (м. Київ, 23 квітня 2002 року);

на І Всеукраїнській науково-практичній конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (м. Черкаси, 20-22 листопада 2002 року);

на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (м. Київ, 27-29 листопада 2002 року);–

на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку” (м. Київ, 14-15 травня 2003 року);–

на Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми і перспективи розвитку” (м. Київ, 12-15 травня 2004 року);

на методологічних семінарах кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка (жовтень, лютий 2003 року);

Структура дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 175 сторінок, список використаних джерел включає 192 найменування. Дисертація містить в основному тексті 19 таблиць, 7 рисунків. Робота має 5 додатків на 5 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження економічних суперечностей” розкривається природа економічних суперечностей як системи, їх сутність та класифікація. Аналіз історичної ретроспективи економічних суперечностей, застосування діалектичного методу щодо досліджуваного питання дали змогу охарактеризувати економічні суперечності як форму зв'язків і відносин між протилежними сторонами (їх елементами, властивостями, тенденціями) всієї економічної системи та кожного явища або процесу зокрема. Доведено, що економічні суперечності відбивають реальні процеси єдності і боротьби у взаємодії суб’єктів господарювання один з одним у господарській практиці. Це означає, що будь-яка економічна суперечність виражає взаємозаперечення, взаємопроникнення конкретних економічних потреб, інтересів і цілей у процесі виробництва, обміну, розподілу, споживання матеріальних і духовних благ в умовах обмеженості ресурсів.

Обґрунтовано, що класифікація економічних суперечностей (Рис. 1) має складну, багаторівневу структуру, кожний рівень якої містить у собі всю сукупність суперечностей, відбиваючи при цьому певну специфіку взаємозв'язків між ними.

Виокремлено три класифікаційних рівні суперечностей перехідної економіки. Класифікаційною ознакою першого рівня є причини виникнення суперечностей. Їх згруповано у три блоки: 1) економічні суперечності, зумовлені дією попередньої системи господарювання; 2) економічні суперечності, які виникли в період реформ, і 3) гіпотетичні, виникнення яких імовірне у процесі подальших перетворень. Класифікаційною ознакою другого рівня є значущість функціонального навантаження при становленні економічної системи. За цією ознакою суперечності перехідної економіки згруповано у три блоки: 1) системоутворюючі; 2) системоутверджуючі, 3) системовідтворюючі. Класифікаційною ознакою третього рівня є характер економічних відносин, за яким суперечності перехідної економіки розглядаються як суперечності усередині кожних економічних відносин та суперечності між різними економічними відносинами і групами відносин. Оскільки така класифікація не розкриває всього розмаїття суперечностей економічних відносин і зв'язків між ними, в роботі досліджується зміст рівнів системи економічних відносин у цілому і розкрито суперечності її елементів.

Таким чином, авторська класифікація економічних суперечностей ґрунтується на різних критеріях – рівнях, зрізах взаємодії і взаємозв'язку суперечностей між собою. Кожна із цих ознак у міру своєї об'єктивної зумовленості є правомірною і має межі застосування, властиві тільки їй.

У другому розділі “Суперечності трансформаційної економіки та причини їх утворення” проаналізовано і розкрито основні ознаки економічних суперечностей, причини виникнення останніх в умовах переходу до ринкової моделі господарювання. Враховано особливий вплив інверсійного типу ринкового трансформування на хід трансформаційних процесів. Обґрунтовується, що в процесі реформ перетинаються суперечності різних рівнів і навіть різних епох.

Зроблено висновок, що на сучасному етапі економічного розвитку України виникла, перебуває у фазі протистояння і вимагає невідкладного розв’язання системоутворююча суперечність між сформованим техніко-економічним базисом і новим техніко-економічним укладом, який зароджується в його надрах. Специфіка цієї суперечності зумовлена технологічною неоднорідністю виробництв. Обґрунтовується, що у вітчизняній економіці співіснують “доісторичні” і новітні технології. Розв’язання цієї суперечності викликає необхідність подолання рудиментарних відносин, нееквівалентного обміну між промисловістю і сільським господарством, позаекономічного примусу і деяких інших анахронізмів, що не відповідають сучасним тенденціям економічного розвитку у розвинених країнах. Доведено, що низька норма нагромадження, у загальному обсязі якої частка коштів на розвиток найбільш перспективних напрямків мізерно мала, спричинює подальше загострення цієї суперечності. Розв’язання останньої можливе шляхом надання адекватних форм прямування цієї суперечності, а саме шляхом технічно-технологічного переоснащення виробництв, підвищення продуктивності праці, застосування, насамперед, новітніх технологій, властивих майбутньому суспільству як у нових, інтелектуальних, так і в традиційних індустріальних галузях.

Обґрунтовано, що структурні зміни в економіці України характеризуються стрімкою втратою галузями позицій, що визначають науково-технічний прогрес, а напрям і динаміка трансформації структури промисловості свідчать про прогресуюче технологічне відставання України від розвинених країн світу. Частка машинобудування та металообробки неухильно знижується при тому, що понад 60 % становить виробництво проміжної продукції. Зазначена деформація структури національного виробництва стала неминучою через відсутність державної промислової політики та переорієнтацію товаровиробників на наявний платоспроможний попит, передусім за кордоном. Однобічний розвиток експортних галузей сировинного спрямування (частка сировинних і низькотехнологічних товарів становить близько 80призводить до розмежування низькотехнологічної структури української промисловості на два протилежні сектори – домінуючий експортний зі спрощеною структурою сировинного спрямування і підлеглий неекспортноспроможний, деградуючий, який охоплює галузі як традиційного, так і високотехнологічного виробництва. Ця тенденція не сприяє адекватним інноваційно-технологічним структурним зрушенням національного виробництва і суперечить загальносвітовим тенденціям економічного розвитку.

Доведено, що однією з основних диспропорцій, що сформувались у ході ринкових реформ в Україні є неприпустимо низька частка ВВП, яка розподіляється на користь найманих працівників (близько 50у розвинених країнах – понад 70%). Усупереч очікуванням щодо економічних зрушень, збільшується рівень бідності, продовжує загострюватися демографічна ситуація. Це зумовлює вузькість внутрішнього ринку та експортну орієнтацію економіки, а отже, суперечить загальносвітовим тенденціям інноваційного розвитку.

Розкрито суперечності приватизаційного процесу в Україні. Обґрунтовано, що прискорена приватизація призвела до виникнення нераціональної системи корпоративного управління, а концентрація капіталу в руках невеликого прошарку акціонерів зайшла в гостру суперечність із колективною природою акціонерної власності. Незважаючи на досягнуті кількісні показники корпоративного сектора в економіці України суттєвих якісних зрушень у реалізації його економічної сутності не відбувається.

Наукова необґрунтованість загального задуму реформ і викривлення на практиці закладених у нього принципів призвели до глибокої інвестиційної кризи, яка деформувала всі параметри нагромадження капіталу. Все це сприяло загостренню суперечності між сформованими на даній стадії технологічного розвитку масштабами нагромадження капіталу, мотиваційною системою, з одного боку, і необхідністю формування нового масштабу нагромадження капіталу, нової системи мотивації для переходу до якісно нового рівня технологічного розвитку, нової структури економіки – з другого. Остання призвела до глибоких структурних деформацій. Розв’язання цієї суперечності можливе лише за умови активізації державного регулювання в інвестицій сфері. Головна перешкода для інвестицій у реальному секторі економіки – високі ризики, причина яких – непрозорість корпоративних фінансів, обтяженість підприємств боргами, загальна економічна нестабільність і низький рівень дотримання контрактного права, значний розвиток адміністративних ринків. Без активної цілеспрямованої допомоги держави, без створення спеціалізованого кредитно-банківського інвестиційного механізму неможливо мобілізувати довгострокові заощадження і нагромадження.

В третьому розділі “Шляхи розв’язання суперечностей трансформаційної економіки” обґрунтовано необхідність використання ефективного механізму поєднання інтересів суб’єктів перехідного суспільства. Він має складну структуру і передбачає способи, методи, засоби, типи і форми розв’язання суперечностей (Рис. 2).

Аргументовано доводиться, що в перехідній економіці можна успішно застосовувати всі наведені вище форми розв’язання економічних суперечностей. Виділення ж і абсолютизація якоїсь однієї форми в сучасних умовах не може бути правильним через величезне різноманіття й ускладнення існуючих відносин і зв'язків між економічними суб'єктами. Обґрунтовується, що сучасний механізм розв’язання економічних суперечностей – це не тільки ринкове саморегулювання і державне економічне регулювання. Він суперечливо поєднує рівноцінні сторони - громадянське і державне економічне регулювання та ринкове саморегулювання. Саме ця суперечлива триєдність найбільш адекватно відбиває сучасні перехідні економічні процеси.

Доведено необхідність зміни поведінки держави, суб’єктів господарської діяльності шляхом розроблення адекватного законодавства і спрямування вироблених нормативних документів, системи пріоритетів суспільства у господарський механізм для розв’язання економічних суперечностей.

Дослідження фінансово-кредитних важелів державного регулювання дає підстави для висновку, що вони є основним засобом розв’язання суперечностей економіки перехідного періоду.

Доведено, що структурні зрушення в економіці у напрямі поступового створення умов для переходу до стабільних темпів розвитку на основі інвестиційно-інноваційної моделі гальмуються істотними грошово-кредитними обмеженнями, а саме: високим рівнем кредитних ставок, недостатньою урегульованістю комплексу питань щодо діяльності банківських і небанківських фінансових установ, нерозвиненістю та слабким взаємозв'язком фінансових ринків, недостатньою координованістю впливу на грошово-кредитний ринок Уряду і Національного банку України, існуванням специфічних ризиків, пов'язаних із прискоренням інфляційних процесів, значним борговим навантаженням, посиленням адміністративного впливу на ціноутворення. Останні можуть призвести до деформації відтворювальних процесів і загострення суперечностей.

Потреба переходу до інноваційної моделі економічного розвитку вимагає зміни парадигми фінансово-кредитної політики, запровадження монетарних інструментів стимулювання інноваційного розвитку. Подолання нерозвиненості фінансових відносин у країні, прискорення темпів зростання грошової маси з метою збільшення рівня монетизації економіки, зниження облікової ставки НБУ, поширення спектра похідних фінансових інструментів, активізація обігу на фондовому ринку облігацій та акцій, емітованих підприємствами, розвиток інститутів фінансового посередництва дасть змогу зробити економіку більш конкурентоспроможною та стійкою до криз, більш гнучкою в нестандартних умовах, а також зменшити різноманітні економічні ризики, залучити фінансові ресурси поза банківським ринком і за меншою ціною, активізувати процес концентрації та перерозподілу потенційних інноваційних ресурсів.

У роботі наголошується, що з метою розв’язання суперечностей перехідної економіки доцільно розширити монетарний інструментарій, більш комплексно і диференційовано застосовувати його, координувати монетарну політику з іншими складовими економічної політики у довгостроковій і короткостроковій перспективі.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено системне дослідження теоретичних і методологічних основ сутності економічних суперечностей, шляхів їх розв’язання у перехідній економіці України. Проведене дослідження дає змогу зробити наступні висновки, які мають теоретичне і практичне значення для забезпечення поєднання інтересів суб’єктів господарської діяльності і економічного зростання у транзитивній економіці.

Економічні суперечності, будучи явищем і процесом економіки, є формою зв'язків і відносин між протилежними сторонами (їх елементами, властивостями, тенденціями) всієї економічної системи та кожного явища або процесу зокрема, відбивають реальні процеси єдності і боротьби у взаємодії суб’єктів господарювання один з одним у господарській практиці. Отже, економічна суперечність виражає взаємозаперечення, взаємопроникнення конкретних економічних потреб, інтересів і цілей у процесі виробництва, обміну, розподілу, споживання матеріальних і духовних благ в умовах обмеженості ресурсів.

Системоутворюючі суперечності можна поділити на загальні (характерні для всіх типів економічних систем) і специфічні (найбільш характерні для певних типів економічних систем). Зв'язок між ними може виявлятися як зв'язок між формою і змістом. До загальних слід віднести суперечності між інституціональним і технологічним розвитком, суперечності відносин власності, зокрема: а) пов'язані з відокремленням по суб'єктах господарської діяльності функцій володіння, розпорядження, користування і виникаючим унаслідок цього дисбалансом реалізації цих функцій; б) пов'язані з мірою втручання держави і управлінням державною власністю; в) між різними функціонуючими в національній економіці моделями менеджменту; г) суперечності, що виявляються в дисбалансі інтересів між власниками і менеджерами. Системоутворюючими суперечностями трансформаційної економіки, на наш погляд, можна вважати: суперечності, що виникають через невідповідність між складовими інституціональної системи і ведуть до відокремлення елементів економічної системи; між власністю і владою; між грошовими і негрошовими інститутами; суперечності між економічною і соціальною ефективністю реального сектора; між структурним потенціалом і структурою потреб, яка змінюється; суперечності, викликані відносно низьким рівнем розвитку фінансового сектора (наприклад, суперечності між надлишком фінансових засобів в одних галузях і їхнім дефіцитом в інших); між логікою розвитку реального сектора і логікою розвитку фінансового сектора; між кількісними і якісними характеристиками економічного зростання; між адміністративними і вільними ринками. Системоутверджуючими суперечностями перехідної економіки є суперечності реформування продуктивних сил: структурної трансформації на макро-, мезо- та мікрорівнях, інноваційного розвитку, розв’язання яких сформує умови незворотності трансформа-ційного процесу і власну матеріальну базу функціонування ринкової системи. До системовідтворюючих суперечностей перехідної економіки можна віднести суперечності зростання рівня та якості життя населення, зміцнення позицій на світовому ринку, розв’язання яких забезпечить необхідні й достатні умови для саморозвитку ринкової системи, утвердження національної економіки у світовому економічному просторі.

У країнах з перехідною економікою, у тому числі і в Україні, залишається нерозв’язаною низка системоутворюючих суперечностей і ключових проблем реформування економіки. Найбільш актуальними серед них є: затримка з проведенням структурних та інституційних перетворень, що перешкоджають перетоку капіталів до конкурентоспроможних виробників; брак стабільних і рівних податкових умов для підприємницької діяльності та складні процедури податкового адміністрування; непрозорість процесів приватизації та умов для залучення стратегічного інвестора; затримка із впровадженням процедур банкрутства; неефективна політика підтримки рівноваги на валютному та кредитному ринках, що також перешкоджає залученню інвестицій у країну. Без розв’язання цих суперечностей економічне зростання не матиме якісного довгострокового характеру.

У перехідний період суперечність між сформованим техніко-економічним базисом і новим техніко-економічним укладом, який зароджується в його надрах, перебуває у фазі протистояння і потребує невідкладного розв’язання. Специфіка цієї суперечності зумовлена технологічною неоднорідністю виробництв. Для розв’язання останньої необхідно подолати рудиментарні відносини, нееквівалентний обмін між промисловістю і сільським господарством, позаекономічний примус і деякі інші анахронізми, що не відповідають сучасним тенденціям економічного розвитку розвинених країн. Низька норма нагромадження, у загальному обсязі якої частка засобів на розвиток найбільш перспективних напрямків є мізерно малою, спричиняє подальше загострення цієї суперечності. Надання адекватних форм прямування цієї суперечності – єдиний шанс для усієї вітчизняної економіки не залишитися в ранзі слабкорозвинених країн.

Особливістю трансформаційних процесів, які сьогодні відбуваються в Україні є невиконання державою ролі каталізатора структурних зрушень в економіці та формування нових інноваційних пріоритетів. З метою модернізації виробничого потенціалу на основі технологічного оновлення, запровадження ресурсозбереження, підвищення частки продукції високого ступеня переробки, подолання тенденції деградації науково-виробничого потенціалу необхідно змінити пріоритети і методологію структурної політики держави. Остання має грунтуватися на знанні закономірностей глобального науково-технічного та еконо-мічного розвитку, чіткому виявленні власних конкурентоспроможних пе-реваг і напрямків “прориву”. Саме стимулюючи такі напрямки, можна у стислі строки вивести народне господарство на передовий технологічний рівень, забезпечити конкурентоспроможність багатьох видів вітчизняної продукції на світовому ринку.

Теоретичні розробки в дисертації дали змогу запропонувати практичні рекомендації щодо шляхів розв'язання деяких економічних суперечностей перехідного періоду:

у сфері реформування відносин власності: застосування комплексного підходу до роздержавлення стратегічно важливих підприємств, посилення прозорості приватизації, забезпечення її інвестиційної спрямованості та спрямування коштів, отриманих від приватизації державного майна, на інноваційне оновлення і модернізацію підприємств, підвищення ролі держави в управлінні природними монополіями; надання всебічної підтримки утворенню промислово-фінансових груп із наступним спрямуванням їхніх ресурсів на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, удосконалення постприватизаційного процесу;

у сфері грошово-кредитної політики: зниження номінальних і реальних процентних ставок, підвищення рівня монетизації економіки у поєднанні з жорсткою дисципліною у платіжних відносинах усіх суб’єктів кредитно-фінансової системи; розширення цільового банківського кредитування галузей, визначених як пріоритетні, а також підприємств, які мають перспективи швидкого обороту капіталу та гарантованого збуту продукції; надання податкових та інших пільг комерційним банкам, які здійснюють інвестиційне кредитування реального сектора, посилення контролю за дотриманням правил конкуренції на ринку банківських кредитів;

у бюджетно-податковій сфері: податкове стимулювання інвестиційних процесів за рахунок забезпечення їхньої прозорості; надання допомоги в одержанні належних пільг та відстрочок; звільнення від оподаткування прибутків за умови їхнього використання на повернення кредиту, що сприятиме скороченню терміну повернення кредитів, прискоренню окупності інвестиційних проектів, оптимізацію планування інвестиційної діяльності і дасть змогу банкам знизити кредитні ставки у відповідь на зменшення ризику кредитування, запровадження суворого контролю за обсягом та результатами використання інвестиційних податкових пільг; удосконалення механізмів сплати податків;

у сфері структурно-інвестиційної політики: стимулювання інноваційного процесу з метою технологічного оновлення, зниження енерго- та матеріалоємності, підвищення ефективності вітчизняного виробництва, розвиток внутрішнього ринку з підвищенням конкурентоспромож-ності вітчизняних товаровиробників, що сприятиме зменшенню зовнішньої залежності національної економіки та підвищить економічну безпеку держави, підвищення інноваційної активності на мікрорівні, випереджальний розвиток високотехнологічних виробництв, сприяння проце-сам інтеграції і створення великих ефективних та конкурентоспро-можних компаній, всебічної підтримки малого і середнього бізнесу; забезпечення більшої прозорості функціонування природних монополій, формування та реалізація державних і галузевих цільових програм розвитку промисловості, аграрного сектора, транспорту, сучасних систем зв'язку;

у сфері інноваційної політики: створення системи економічної мотивації та інституційного середовища для стимулювання ефективного використання новітніх знань у всіх секторах економіки, надання можливостей та підтримки економічним та соціальним трансформаціям, яких вимагає сучасний етап науково-технічної революції; створення динамічної інформаційної інфраструктури, конку-рентного та інноваційного інформаційного сектора в економіці, який має при-скорювати розповсюдження ефективної та конкурентоспроможної інформації; регулювання регіональних аспектів інноваційної діяльності.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

Основні положення й висновки проведеного дослідження опубліковано:

у фахових наукових виданнях:

Білик О.П. Суперечності інвестиційної сфери економіки України та шляхи їх вирішення // Збірник наукових праць ЧДТУ. Серія “Економічні науки”. – Вип. 4. – 2002. – С. 19– 22;

Білик О.П. Суперечності в сучасному економічному просторі та їх класифікація // Вісник Академії праці і соціальних відносин. – 2002. – № 6 – С. 42–48;

Білик О.П. Україна в умовах світової глобалізації: проблеми та протиріччя // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія “Економіка”. – Вип. 63. – 2002. – С. 55–57;

Білик О.П. Суперечливість змісту економічних інтересів // Економіка: проблеми теорії та практики. – Вип. 183. – 2003. – С. 401– 410;

Білик О.П. Механізм розв’язання суперечностей у період реформування економіки // Збірник наукових праць "Формування ринкових відносин в Україні" НДЕІ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. – 2004. – № 1. – С.3–8.

Білик О.П. Мотиваційні аспекти трансформації економіки України: суперечності та шляхи їх розв’язання // Україна: аспекти праці. – 2004. – № 3. – С. 46– 49.

в збірках матеріалів науково-практичних конференцій:

Білик О.П. Макроекономічне регулювання підприємницької діяльності: проблеми та протиріччя / Матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції “Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю”. – Черкаси. – 2002. – С. 128– 130;

Білик О.П. Інвестиційна сфера економіки України: поточні проблеми і перспективи розвитку / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Україна у світовій економічній спільноті”. – Дніпропетровськ. – 2003. – С. 42 – 44;

Білик О.П. Мотиваційний механізм трудової діяльності в умовах перехідної економіки / Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Україна наукова 2003”. – Серія “Економіка підприємства”. – Том 16. – Дніпропетровськ-Запоріжжя. – 2003. – С. 7–9.

Білик О.П. Макроекономічна динаміка: суперечливість виявів зростання // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – Том 10. Економіка. – С. 7– 9.

Анотація

Білик О.П. Суперечності економіки перехідного періоду та шляхи їх розв’язання. – Руко-пис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01. – Економічна теорія. – Київський націо-нальний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню суперечностей трансформаційної економіки та шляхів їх розв’язання. Розкривається природа економічних суперечностей як системи, їх сутність, основні причини виникнення в умовах переходу до ринкової моделі господарювання, обґрунтовується класифікаційна модель. Доведено необхідність зміни функцій держави, поведінки суб’єктів господарської діяльності шляхом розробки адекватного законодавства і спрямування вироблених нормативних документів, системи пріоритетів суспільства у господарський механізм для розв’язання економічних суперечностей. В роботі обґрунтовано, що розв’язання суперечностей трансформаційної економіки повинне здійснюватися на основі інноваційного типу розвитку, який обумовлює високий рівень інвестицій у людський капітал, у галузі, що сприятимуть структурно-технологічній модернізації народного господарства та зростанню добробуту населення.

Ключові слова: економіка перехідного періоду, інверсійний тип ринкового трансформування, економічні суперечності, форми розв’язання економічних суперечностей.

АННОТАЦИЯ

Билык А.П. Противоречия экономики переходного периода и пути их разрешения. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – экономическая теория. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2004.

Диссертационная работа посвящена исследованию противоречий трансформационной экономики и путей их разрешения. Раскрывается природа экономических противоречий как системы, их сущность, основные причины возникновения в условиях перехода к рыночной модели хозяйствования, обосновывается классификационная модель. Утверждается, что особое влияние на ход трансформационных процессов оказывает инверсионный тип рыночного трансформирования.

В работе исследован ряд реальных экономических противоречий, которые резко обострились в последние годы. Определены формы их проявления, влияние на движение других противоречий, прослежены процессы их разрешения. Сделан вывод, что на современном этапе экономического развития Украины возникло, находится в фазе противостояния и требует неотложного разрешения системообразующее противоречие между сформированным технико-экономическим базисом и новым технико-экономическим укладом, который зарождается в его недрах. Специфика этого противоречия обусловлена технологической неоднородностью производств. Обосновывается, что в отечественной экономике сосуществуют “доисторические” и новейшие технологии. Разрешение этого противоречия вызывает необходимость преодоления рудиментарных отношений, неэквивалентного обмена между промышленностью и сельским хозяйством, внеэкономического принуждения и других анахронизмов, которые не отвечают современным тенденциям экономического развития в экономически развитых странах.

Обосновывается положение, что структурные изменения, происходящие сегодня в экономике Украины, характеризуются быстрой потерей позиций отраслями, определяющими научно-технический прогресс, а направление и динамика трансформации структуры промышленности свидетельствуют о прогрессирующем технологическом отставании Украины от развитых стран мира.

Доказано, что увеличение экспорта содействует адекватным инновационно-технологическим структурным сдвигам национального производства. Одностороннее развитие экспортных отраслей сырьевого направления (доля сырьевых и низкотехнологических товаров составляет около 80приводит к размежеванию с последующей консервацией низкотехнологической структуры украинской промышленности на два противоположных сектора: доминирующий экспортный сектор с упрощенной структурой сырьевого направления и подчиненный неэкспортноспособный, деградирующий сектор, который охватывает отрасли как традиционного, так и высокотехнологического производства.

Доказано, что одной из основных диспропорций, которые сформировались в ходе рыночных реформ в Украине, является недопустимо низкая доля ВВП, которая распределяется в пользу наемных работников (около 50в развитых странах – свыше 70%). Вопреки ожиданиям, связанным с экономическими сдвигами, увеличивается уровень бедности, продолжает обостряться демографическая ситуация. Это предопределяет узость внутреннего рынка и экспортную ориентацию экономики, а значит, противоречит общемировым тенденциям инновационного развития.

Исследован механизм разрешения экономических противоречий и содержание его элементов в период экономических реформ. Доказано, что невмешательство в ход социально-экономического развития государства является ошибочным, носит стихийный, неуправляемый, разрушительный характер. Эффективным является механизм разрешения экономических противоречий, который объединяет взаимодействие трех равноценных институтов – рыночного саморегулирования, гражданского и государственного регулирования. Доказано, что такой механизм включает экономические, административные и социально-психологические методы, рычаги, оказывающие содействие согласованию разнообразных интересов субъектов хозяйственной жизни, стимулирует рациональное использование факторов общественного производства.

Исследование финансово-кредитных инструментов государственного регулирования позволяет сделать вывод, что последние являются основным средством разрешения противоречий экономики переходного периода.

Обосновывается, что необходимость перехода к инновационной модели экономического развития требует изменения парадигмы финансово-кредитной политики, внедрения монетарных инструментов стимулирования инновационного развития. Преодоление неразвитости финансовых отношений, ускорение темпов увеличения уровня монетизации экономики, снижение учетной ставки НБУ, распространение спектра производных финансовых инструментов, активизация обращения на фондовом рынке облигаций и акций, эмитированных предприятиями, развитие институтов финансового посредничества сделает экономику более конкурентоспособной и стойкой к кризисам, более гибкой в нестандартных условиях, уменьшит разнообразные экономические риски, активизирует привлечение финансовых ресурсов вне банковского рынка и по меньшей цене.

Ключевые слова: экономика переходного периода, инверсионный тип рыночного трансформирования, экономические противоречия, формы разрешения экономических противоречий.

SUMMARY

Bilyk O.P. The contradictions of an economy of the transition period and wais of their sanction. - Manuscript.

Dissertation for a candidate's degree in the field of economic science. Speciality 08.01.01 - Economic Theory. - Kyiv University named after Taras Shevchenco, Kyiv, 2004.

Dissertation is devoted to the research of a number of problems connected with the objective contradictions of economic processes and the phenomena of our society at a present stage of its development and has great methodological, theoretical and practical significance.

Place, role and features of the economic contradictions in transients are determined, their typology and forms of their display are proved.

A number of the real economic contradictions, which were sharply pointed at last years, the forms of their display, influence on movement of other contradictions are investigated, processes of their sanction are traced.

The mechanism of the sanction of the economic contradictions and contents of their elements during economic reforms is investigated. Main forms and means of the sanction of the economic contradictions, optimal in modern conditions, are proved.

Key words: economy of the transition period, inversion type of market conversion, economic contradictions, form of the sanction of the economic contradictions.