СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

БЄЛОЗЕРЦЕВ ОЛЕГ ВАЛЕРІЙОВИЧ

УДК 622.33.013 + 658.155

ОЦІНКА АНТИКРИЗОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВУГЛЕДОБУВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.06.01 – Економіка, організація і управління

підприємствами

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Луганськ – 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Донбаському гірничо-металургійному інституті Міністерства освіти і науки України (м. Алчевськ).

доктор економічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, Акмаєв Анатолій Ісайович,

Донбаський гірничо-металургійний інститут Міністерства освіти і науки України, перший проректор, завідувач кафедри економіки і управління.

Науковий керівник

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Червова Лідія Георгіївна, Інститут економіки промисловості НАН України, завідуюча відділом проблем управління виробництвом (м. Донецьк);

кандидат економічних наук, доцент Шаріпова Ольга Сергіївна, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності (м. Луганськ).

Провідна установа – Донецька державна академія управління Міністерства освіти і науки України, кафедра менеджменту у виробничій сфері (м. Донецьк).

Захист відбудеться 26 лютого 2004 року о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.01 у Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ – 34, кв. Молодіжний, 20а.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ – 34, кв. Молодіжний, 20а.

Автореферат розісланий 23 січня 2004 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.В. Козаченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід України від планової до ринкової економіки змінив як зовнішнє, так і внутрішнє середовище функціонування підприємств. Закладаючи потенціал майбутнього економічного зростання країни, на первісному етапі перехідний період супроводжується розвитком кризових явищ, що зумовлює необхідність пошуку надійних механізмів забезпечення стійкої роботи підприємств у цей період.

Особливе значення застосування процедур антикризового управління має для промислових підприємств тих галузей, які є стратегічно важливими для економічної безпеки України. Однією з таких галузей є вугільна, яка здатна забезпечити в даний час і в доступній для огляду перспективі потреби енергетики й економіки власним енергоносієм - вугіллям, запаси якого становлять 95,4% загального обсягу запасів органічного палива країни. Разом з тим дослідження динаміки економічних процесів у вугільній галузі, яка має стратегічне значення в вирішенні енергетичних питань, дозволило виявити негативні тенденції, що характеризують розвиток соціально-економічної кризи. Кризовий стан більшості вугледобувних підприємств, висока інерційність і складність адаптації вугільної галузі до ринкових умов господарювання визначили доконечну потребу проведення процедур антикризового управління на вугледобувних підприємствах. Досягнення цієї важливої мети обумовлює не тільки закриття збиткових шахт, але й максимальне використання вугледобувними підприємствами наявного антикризового потенціалу та пошук стратегічних напрямків його посилення.

Однак питанням дослідження особливостей формування таких потенційних можливостей на вугледобувних підприємствах у період реструктуризації вугільної галузі і їхньої кількісної оцінки приділяється недостатню увагу як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Складність рішення питань оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств і його використання, недосконалість наукової, методичної та практичної бази обґрунтування вибору стратегій розвитку й посилення антикризового потенціалу в процесі виходу з кризи зумовили актуальність теми дисертаційної роботи та її практичне значення для подальшого розвитку шахт.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Комплексний підхід до оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств і стратегічні напрямки його посилення на підставі використання супутніх видобутку вугілля ресурсів, які запропоновано особисто автором дисертаційної роботи, знайшли своє відображення в плановій держбюджетній науково-дослідній роботі за темою „Оцінка умов збереження та розвитку виробничо-економічного потенціалу вугледобувних підприємств Донбасу” (номер державної реєстрації 0102U002978), що виконувалася на кафедрі економіки і управління Донбаського гірничо-металургійного інституту у 2002 – 2003 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексна розробка теоретичних, методичних і практичних питань оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств і обґрунтування науково-практичних рекомендацій з вибору стратегій його посилення.

Для досягнення поставленої мети дослідження в роботі вирішені такі наукові і практичні завдання:

досліджено основні етапи розвитку кризи на вугледобувних підприємствах, методи державного регулювання вугільної галузі та наслідки її реструктуризації;

систематизовано підходи до оцінки потенціалу підприємства з урахуванням галузевих особливостей функціонування вугільних шахт;

досліджено і відібрано складові для побудови ієрархічної моделі оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств;

обґрунтовано критерії вибору стратегій антикризового управління на вугледобувних підприємств;

апробовано розроблений підхід до оцінки антикризового потенціалу і вибору стратегій антикризового управління на окремих вугледобувних підприємствах;

здійснено оцінювання можливих напрямків посилення антикризового потенціалу вугільних шахт на основі диверсифікації їх діяльності;

визначено пріоритетність напрямків реалізації антикризового управління на вугільних шахтах.

Об'єктом дослідження є антикризове управління вугледобувними підприємствами. Предметом дослідження є логіка, основні принципи, методи оцінки антикризового потенціалу шахт і практичні аспекти удосконалення управління антикризовими процесами.

Методи дослідження. Методологічною основою досліджень є системний підхід, фундаментальні положення економічної теорії та загальнонаукові принципи проведення досліджень. Теоретичну основу дослідження склали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених-економістів в галузі антикризового управління.

Інформаційною базою дослідження є чинні законодавчі і нормативно-правові документи, що регламентують функціонування вугледобувних підприємств, офіційні статистичні матеріали, дані первинного обліку й звітності шахт, матеріали конференцій, результати досліджень і спостережень автора.

При проведенні досліджень у роботі використовувалися: системно-структурний аналіз (у процесі побудови ієрархічної моделі); ретроспективний аналіз (при побудові моделей життєвого циклу вугледобувних підприємств); кореляційно-регресійний аналіз (при визначенні основних техніко-економічних показників ієрархічної моделі); метод експертної оцінки (при заповненні матриць парних порівнянь); матричний метод (при визначенні векторів пріоритетів впливу елементів моделі); стратегічний аналіз (при обґрунтуванні вибору основних стратегічних альтернатив розвитку вугільних шахт); метод інформаційного прогнозування (при оцінюванні можливих напрямків посилення антикризового потенціалу на основі диверсифікації діяльності вугледобувних підприємств).

Наукова новизна отриманих результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні підходів до оцінки антикризового потенціалу вугільних шахт та у визначенні основних напрямків його посилення.

Наукова новизна найсуттєвіших здобутих результатів дослідження, що виноситься на захист, характеризується такими положеннями:

уперше:

запропоновано комплексну оцінку антикризового потенціалу вугледобувних підприємств на основі використання ієрархічної моделі, що подає антикризовий потенціал як сукупність його елементів і підсистем, розташованих на різних рівнях, та дозволяє визначити взаємовплив між ними;

запропоновано інтегральний коефіцієнт кризостійкості, який кількісно характеризує потенційні можливості шахти протистояти кризам і адаптуватися до змін внутрішнього та зовнішнього середовища, а також її здатність до самозбереження, поновлення стійкого функціонування й розвитку;

розроблено тривимірну матрицю вибору стратегій антикризового управління на основі встановлення співвідношення між показниками, які відображають техніко-технологічну, виробничо-економічну і фінансово-господарську діяльність шахт;

удосконалено:

поняття „антикризовий потенціал підприємства” як сукупні потенційні можливості підприємства протистояти кризам, визначені на основі використання наявних і залучених ресурсів, у процесі реалізації антикризових процедур в умовах мінливого зовнішнього середовища;

підхід до управління розвитком антикризового потенціалу вугледобувних підприємств на основі диверсифікації їх діяльності та визначення пріоритетних напрямків використання супутніх видобутку вугілля ресурсів з урахуванням галузевої специфіки функціонування шахт;

дістало подальшого розвитку:

сутність поняття „антикризове управління”, під яким пропонується розуміти систему спеціального безперервного управління підприємством на усіх етапах життєвого циклу, що ґрунтується на системному підході й передбачає виявлення, запобігання та подолання кризових явищ на основі реалізації антикризового потенціалу.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисертації підходи, способи, рекомендації й отримані результати сприяють посиленню антикризового потенціалу вугледобувних підприємств.

До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать такі:

модель оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств, яка дозволяє визначити здатність шахт протистояти кризам, та здійснити їх поділ на групи залежно від значення коефіцієнта кризостійкості на основі врахування складових цього потенціалу;

тривимірна матриця, яка дозволяє здійснювати вибір стратегій розвитку вугледобувних підприємств на основі співвідношення техніко-технологічних, виробничо-економічних та фінансово-господарських показників діяльності шахт;

методичні рекомендації щодо посилення антикризового потенціалу вугледобувних підприємств на основі використання супутніх видобутку вугілля ресурсів, які забезпечують збільшення терміну служби шахти, її стійке функціонування та розвиток ресурсозберігальних технологій;

результати оцінки напрямків диверсифікації діяльності вугільних шахт та визначення послідовності їх реалізації на основі запропонованого підходу, що в короткостроковій та довгостроковій перспективі можуть бути використані як складова частина стратегій управління розвитком шахти.

Результати дисертаційної роботи використовуються в практичній діяльності державних підприємств з видобутку вугілля в Луганській області, що підтверджується відповідними документами, які містяться в додатках до дисертації: ДП "Краснодонвугілля" (довідка № 4/1-214 від 10.09.2003 р.) та ДП "Ровенькиантрацит" (акт № 6/1001 від 22.09.2003 р.).

Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження використовуються в Донбаському гірничо-металургійному інституті в процесі вивчення дисциплін "Стратегічне управління підприємствами" і "Антикризове управління" при підготовці магістрів за спеціальністю 8.050107 - Економіка підприємства (довідка № 1.553 – 57 від 17.09.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведених автором досліджень в галузі оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств. Внесок автора в колективно опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукових досліджень, висновки та пропозиції доповідалися, обговорювалися й схвалені на Першій міжнародній, Другій всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2001 р.); на міжрегіональній науково-практичній конференції „Перспективы развития угольной промышленности в ХХI веке” (м. Алчевськ, 2002 р.); на Х Міжнародній науково-практичній конференції „Управління організацією: регіональні аспекти” (м. Чернігів, 2002 р.); на регіональній науково-практичній конференції „Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)” (м. Харків, 2002 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Управління інноваційними проблемами виробничо-підприємницької діяльності” (м. Кременчук, 2002 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми формування та реалізації інвестиційної стратегії господарюючого суб’єкта” (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); на IV Міжнародній науково-практичній конференції „Проблемы становления глобально-информационного технологического уклада в странах СНГ и Китае” (м. Донецьк, 2003 р.); на II Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 2003 р.); на Третій щорічній Всеукраїнській науковій конференції „Екологічний менеджмент в загальній системі управління” (м. Суми, 2003 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Проблемы эффективного функционирования предприятий в современных условиях” (м. Севастополь, 2003 р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); на Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених „Політ-2003” (м. Київ, 2003 р.); на Всеукраїнській науково-методичній конференції „Проблемы теории и практики учета, аудита, анализа и пути их решения” (м. Севастополь, 2003 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано у 20 науковіх працях, серед яких 4 статті в наукових журналах, 8 статей у збірниках наукових праць, 8 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 6,8 д.а., з яких особисто автору належать 5,9 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів і висновків, викладена на 231 сторінках машинописного тексту. Матеріали дисертації містять 28 таблиць та 34 рисунка, які подано на 35 сторінках. Список використаних джерел із 172 найменувань вміщено на 16 сторінках, 4 додатка - на 23 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У дисертаційній роботі на основі проведених автором досліджень захищаються такі основні положення.

Розділ 1. Теоретичні основи антикризового управління вугледобувними підприємствами. Вугільна галузь, яка є стратегічно важливою для економічної безпеки і життєздатності держави, опинилася в кризовому стані. Для більшості шахт Донбасу стали характерними такі явища, як різке зниження обсягів видобутку вугілля, зростання його собівартості й погіршення гірничо-геологічних умов відпрацьовування вугільних пластів.

Дослідженнями встановлено, що кризові процеси у вугільній галузі, яку можна розглядати як складну виробничу систему, пов'язані з її циклічним розвитком. Аналіз етапів побудованого життєвого циклу вугільної галузі показав, що її розвиток зумовлений специфічними особливостями, які пов'язані з монопродуктовим характером діяльності шахт та значною залежністю від гірничо-геологічних умов. Визначені особливості обмежують можливості вугледобувних підприємств щодо застосування процедур антикризового управління і реструктуризації шахт. Прийнята в Україні концепція реструктуризації вугільної галузі полягає в концентрації видобутку на шахтах з низькою собівартістю видобутку, що зумовлює закриття нерентабельних шахт. Однак, проведена реструктуризація вугільної галузі, що пов'язана з масовим і одночасним закриттям значної кількості шахт, спричинила виникнення низки соціально-економічних і техногенних процесів, які негативно впливають на екологічний стан і життєдіяльність регіону. У зв'язку з цим актуалізується завдання пошуку ефективних методів антикризового управління підприємствами вугільної галузі й оцінки їхніх потенційних можливостей, що дозволяє забезпечити виживання й нормальне функціонування шахт.

Теоретичний аналіз наукових підходів до антикризового управління показав, що в більшості випадків автори у своїх дослідженнях не порушують питань, які стосуються оцінки можливостей підприємств протидіяти наступаючій чи прогнозованій кризі на основі максимального використання свого потенціалу. Тому в роботі пропонується розглядати антикризове управління як систему спеціального безперервного управління підприємством на усіх етапах життєвого циклу, що ґрунтується на системному підході й передбачає виявлення, запобігання та подолання кризових явищ на основі реалізації антикризового потенціалу.

Процес формування ринкових відносин і перебудови національної економіки визначив підвищений інтерес дослідників до комплексної оцінки потенціалу, яка дозволяє на основі врахування впливу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища здійснювати всебічний аналіз і оцінку підприємства. Разом з тим у науковій літературі дослідженням формування антикризового потенціалу вугледобувного підприємства й особливостям його оцінки з урахуванням галузевої специфіки функціонування приділяється недостатню увагу. В зв’язку з чим в роботі пропонується поняття „антикризовий потенціал підприємства”, що розглядається як сукупні потенційні можливості підприємства протистояти кризам, визначені на основі наявних і залучених ресурсів у процесі реалізації антикризових процедур в умовах мінливого середовища.

Розділ 2. Методичні основи оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств. Важливою складовою процесу управління підприємством у кризових умовах є оцінка його антикризового потенціалу, який характеризує можливість запобігти банкрутству. Разом з тим виконаний аналіз застосування різних підходів до вирішення цього завдання дозволив установити, що вони оцінюють лише окремі види діяльності підприємства, найчастіше фінансові, і не визначають шляхи посилення потенціалу.

З метою забезпечення комплексності оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств і обґрунтування стратегічних напрямків його посилення запропоновано підхід, який базується на концепції системного аналізу і передбачає побудову ієрархічної моделі оцінки, формування її елементів і підсистем на кожному рівні та визначення взаємовпливу між ними. Відповідно до запропонованого підходу антикризовий потенціал вугледобувного підприємства розглядається як результат сполучення і взаємодії утворюючих його складових. Таке поєднання складових у ієрархічній моделі зумовлює визначення потенційних можливостей кожної шахти і її антикризового потенціалу. Поетапний алгоритм вирішення завдання з оцінки антикризового потенціалу надано на рис. 1.

Модель оцінки антикризового потенціалу складають ієрархічні рівні та розташовані на них елементи, взаємодія яких дозволяє в процесі адаптації вугледобувного підприємства до впливу зовнішнього середовища визначати його життєздатність і можливість забезпечити стійкій розвиток. У ході виконаних досліджень визначені рівні ієрархічної моделі: складові антикризового потенціалу, підсистеми структурно-функціональної моделі шахти, фактори, що впливають на функціонування підсистем шахти, показники, що характеризують діяльність підсистем шахти і складових антикризового потенціалу і оцінювані вугледобувні підприємства. Кожен рівень моделі оцінки антикризового потенціалу складають елементи, визначені в процесі дослідження.

Для кількісної оцінки антикризового потенціалу вугледобувного підприємства запропоновано коефіцієнт кризостійкості, який кількісно характеризує потенційні можливості шахти протистояти кризам і адаптуватися до змін зовнішнього середовища, а також її здатність до самозбереження, поновлення стійкого функціонування і розвитку. Подання елементів і підсистем моделі у вигляді ієрархічної структури дозволяє дослідити і встановити функціональний взаємовплив окремих складових моделі і їх дію на систему в цілому. Використання запропонованого підходу дає можливість послідовно встановлювати пріоритети складових моделі різних рівній і ступінь їх впливу на досягнення мети щодо оцінки антикризового потенціалу. Для визначення ступеня впливу і встановлення пріоритетів складових ієрархічної моделі оцінки формуються матриці парних порівнянь, кількість яких дорівнює сумі елементів на всіх ієрархічних рівнях без урахування оцінюваних шахт.

Визначення векторів пріоритетів шахт для кожного рівня ієрархічної моделі оцінки антикризового потенціалу полягає в послідовному перемножуванні матриць локальних пріоритетів елементів нижчого рівня на відповідний вектор елемента вищого рівня з урахуванням існуючих зв’язків. Послідовне обчислення векторів пріоритетів для кожного ієрархічного рівня моделі дає можливість визначити результуючий вектор пріоритетів кожної шахти відносно вершини ієрархії, який характеризує величину коефіцієнта кризостійкості (Kкc) і враховує взаємодію усіх локальних пріоритетів відповідної шахти.

На заключному етапі дослідження здійснюється розрахунок комплексних коефіцієнтів відповідно до групи техніко-технологічних (Ктт), виробничо-економічних (Кве), фінансово-господарських (Кфг) та інтегрального показника (Кінт). Зазначені показники дозволяють зіставити потенціали різних шахт за їх абсолютним значенням та поділити їх на групи. Вони є основою для прийняття управлінських рішень щодо посилення потенціалу шахт і вибору стратегій розвитку шахт.

Розділ 3. Оцінка антикризового потенціалу вугледобувних підприємств. Апробація запропонованого підходу до оцінки антикризового потенціалу була проведена на шахтах ДП „Краснодонвугілля”, що є основними постачальниками сировини для коксохімічної і металургійної промисловості, на частку яких припадає 96,1 % обсягів коксівного вугілля, що добувається в Луганській області. У ході реалізації методики з оцінки антикризового потенціалу відповідно до структури розробленої ієрархічної моделі було сформовано 41 матрицю парних порівнянь елементів різних рівній моделі. Заповнення сформованих матриць і оцінка якісного впливу елементів різних рівній ієрархічної моделі здійснювалося групою експертів з 15 чоловік, що включала науковців та провідних спеціалістів вугледобувних підприємств. На підставі показників роботи шахт ДП „Краснодонвугілля” за 2000 – 2002 рр. були визначені їх коефіцієнти кризостійкості, динаміка зміни яких наведена в табл. 1.

Дослідженнями встановлено, що відносно високий антикризовий потенціал мають шахти „Самсонівська-Західна”, „Талівська”, „Молодогвардійська”, ім. 50-річчя СРСР і „Горіховська”. Ці шахти мають потенційні можливості, що дозволяють за рахунок власних ресурсів успішно переборювати кризові явища, спричинені негативними змінами зовнішнього середовища. Менші можливості для подолання кризи мають шахти „Суходольска-Східна” та ім. М.П. Баракова. Антикризовий потенціал цих шахт значно менший, власні можливості для підтримки стабільної роботи в кризові періоди обмежені, а також недостатні обсяги власних ресурсів для виведення їх із кризового стану. Низький антикризовий потенціал у шахт „Дуванна”, „Північна” і „Суходольска-1”. Потенціал шахт характеризується відносно низьким значенням коефіцієнта кризостійкості, що свідчить про необхідність значних інвестиційних вкладень і фінансової підтримки для подолання кризи тому, що самостійно вони цього зробити не зможуть через відсутність потенційних можливостей і ресурсів.

Ґрунтуючись на отриманих результатах щодо оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств, а також з огляду на сутність стратегій і їх особливостей застосування у вугільній галузі, для вибору стратегічних альтернатив шахт і напрямків посилення антикризового потенціалу було запропоновано тривимірну матрицю, що формується на підставі співвідношень між розрахованими комплексними коефіцієнтами, які відображають техніко-техноло-гічну (Ктт), виробничо-економічну (Кве) і фінансово-господарську (Кфг) діяльність шахт. Унаслідок розподілу кожної з осей матриці на три зони, що відповідають значенням коефіцієнтів (високі (В), середні (С), низькі (Н)) було сформовано 27 ділянок, об’єднаних у три групи, які характеризують конкретний стан вугледобувного підприємства. Використання цієї матриці дозволяє відповідно до величини антикризового потенціалу кожної шахти і її розташування на цій матриці здійснити вибір стратегічних альтернатив їх розвитку (табл. 2).

Дослідженнями встановлено, що внаслідок монопродуктового характеру виробництва вугільних шахт, діяльність яких значною мірою залежить від гірничо-геологічних умов розробки вугільних пластів, вони мають обмежені можливості посилення антикризового потенціалу. Одним із перспективних напрямків подовження терміну служби шахти, посилення антикризового потенціалу та поліпшення техніко-економічних показників їхньої роботи є використання стратегії диверсифікації діяльності вугільних підприємств, яка може бути реалізована на будь-якому вугледобувному підприємстві, на основі використання супутніх видобутку вугілля ресурсів.

Для оцінки перспективності цих напрямків запропоновано підхід, що ґрунтується на використанні методів науково-технічного прогнозування з урахуванням кількості наукових публікацій і визначення відповідних коефіцієнтів.

Аналіз отриманих результатів оцінки, наведених в табл. 3, дозволив визначити перспективність напрямків посилення антикризового потенціалу вугледобувних підприємств, які пов’язані з використанням супутніх видобутку вугілля продуктів і відходів вуглезбагачення. Цей напрямок може бути реалізований шляхом створення на базі шахт переробних підприємств із замкнутим технологічним циклом, які крім виймання вугілля, дозволять забезпечити супутній видобуток і перероблення метану, а також розвинути ресурсозберігальні технології.

З огляду на те, що реалізація напряму посилення антикризового потенціалу, пов’язаного з використанням шахтного метану, найближчим часом досягне широких масштабів, в роботі оцінено річний газовий потенціал шахт ДП "Краснодонвугілля", енергія якого еквівалентна спалюванню 256 тис. т вугілля.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі на основі проведених досліджень здійснено теоретичне обґрунтування і практичне вирішення актуального завдання щодо оцінки антикризового потенціалу вугледобувних підприємств і визначення стратегічних напрямків його посилення. Основні висновки та результати, одержані в ході проведених досліджень, зводяться до такого.

1. Вугільна галузь має стратегічне значення в рішенні енергетичних питань країни. Однак невідповідність структури споживання енергоносіїв наявним запасам визначає необхідність здійснювати імпортні закупівлі газу, нафти та ядерного палива за рубежем та спричиняє посилення енергетичної залежності України. Зміна структури споживання енергоресурсів можлива лише за рахунок збільшення частки використання вугілля, запаси якого дозволяють забезпечити потреби енергетики країни у твердому паливі за рахунок власних ресурсів.

2. Аналіз сучасного стану вугільної галузі дозволив виявити негативні тенденції, що характеризують її кризовий стан (різке зменшення обсягів видобутку вугілля, погіршення гірничо-геологічних умов відпрацьовування вугільних пластів, постійне скорочення кількості діючих очисних вибоїв, зростання собівартості видобутку вугілля й значне відставання в технічному оснащенні вітчизняних шахт від зарубіжних). Ретроспективний аналіз етапів розвитку вугільної галузі, як складної соціальної-економічної системи, яка піддається циклічним коливанням, дозволив встановити передумови виникнення кризи, розглянути методи державного регулювання галузі, основні періоди її реструктуризації і наслідки закриття шахт. Дослідженнями встановлено, що шахти, незважаючи на кризовий стан, далеко не цілком вичерпали свій потенціал в галузі застосування нових техніко-технологічних рішень, управління виробництвом та в інших сферах діяльності.

3. Проведений аналіз дозволив визначити основні умови забезпечення стабільного функціонування вугледобувних підприємств у період реструктуризації і виведення їх із кризи. До числа таких умов віднесено використання галузевих складових формування потенційних можливостей шахт для подолання кризи і їх кількісного оцінювання; аналіз можливостей реалізації наявного потенціалу і пошук шляхів його посилення; вибір стратегічних напрямків розвитку шахт; залучення додаткового недержавного капіталу, перспективною формою концентрації якого може стати створення промислово-фінансових груп, використання супутніх видобутку вугілля ресурсів. Уточнено сутність поняття „антикризове управління”, під яким пропонується розуміти систему спеціального безперервного управління підприємством на усіх етапах життєвого циклу, що ґрунтується на системному підході й передбачає виявлення, запобігання та подолання кризових явищ на основі реалізації антикризового потенціалу.

4. В результаті дослідження загальних характеристик складових антикризового потенціалу вугледобувних підприємств, наведено його класифікацію та еволюцію розвитку. Надано визначення антикризового потенціалу підприємства, під яким пропонується розуміти сукупні потенційні можливості підприємства протистояти кризам, визначені на основі використання наявних і залучених ресурсів, у процесі реалізації антикризових процедур в умовах мінливого зовнішнього середовища.

5. Для комплексної оцінки антикризового потенціалу запропоновано підхід на основі використання ієрархічної моделі, що подає антикризовий потенціал як сукупність його найбільш важливих складових, взаємодія яких дозволяє у процесі адаптації підприємства до впливу зовнішнього середовища зберігати свою життєздатність і забезпечувати стійкий розвиток підсистем шахти, що забезпечують видобуток вугілля і виконання поставленої мети, а також основних показників, які характеризують діяльність шахти і її підсистем.

6. Для кількісної оцінки величини антикризового потенціалу запропоновано коефіцієнт кризостійкості, який характеризує потенційні можливості шахти протистояти кризам і адаптуватися до змін внутрішнього і зовнішнього середовища, а також її можливість до самозбереження, поновлення стійкого функціонування й розвитку. Розроблено спосіб його розрахунку з урахуванням взаємовпливу складових антикризового потенціалу, підсистем шахти та основних показників її діяльності. Визначено фактичний рівень антикризового потенціалу окремих вугледобувних підприємств за допомогою ієрархічного аналізу компонентів моделі. Запропоновано підхід до поділу шахт на групи залежно від величини антикризового потенціалу.

7. Результати розрахунків комплексних коефіцієнтів дозволили розробити тривимірну матрицю вибору стратегічних альтернатив розвитку вугледобувних підприємств, на основі встановлення співвідношення між показниками, які відображають техніко-технологічну, виробничо-економічну та фінансово-господарську діяльність шахт. За допомогою матриці визначені можливі стратегії розвитку шахт залежно від їх розташування в різних ділянках матриці.

8. На основі урахування обмежених можливостей реалізації стратегії продуктової диверсифікації на вугледобувних підприємствах, які є монопродуктовими і в значній мірі залежними від гірничо-геологічних умов видобутку вугілля, розроблено класифікацію напрямків диверсифікації діяльності вугледобувних підприємств на основі використання супутніх видобутку вугілля ресурсів.

9. Дослідження основних напрямків диверсифікації діяльності вугільних шахт дозволило розробити методичній підхід до їх оцінки на основі використання методів інформаційного прогнозування. З використанням цього методу визначено пріоритетні напрямки диверсифікації вугільних шахт, які в короткостроковій та довгостроковій перспективі дозволять підвищити антикризовий потенціал шляхом створення на базі шахт переробних підприємств із замкненим технологічним циклом, котрі, окрім виймання вугілля дозволяють забезпечити супутній видобуток і перероблення метану, а також розвинути ресурсозберігальні технології. Оцінено річний газовий потенціал шахт ДП "Краснодонвугілля", енергія якого еквівалентна спалюванню 256 тис. т вугілля. Використання цих додаткових енергоресурсів дозволить створити нові робочі місця на шахтах, забезпечити отримання прибутку, що буде сприяти підвищенню антикризового потенціалу вугледобувних підприємств.

10. З огляду на ситуації, у яких може перебувати вугледобувне підприємство, виходячи із запропонованого в роботі підходу до оцінки антикризового потенціалу шахт і стратегічних напрямків їх розвитку, а також на підставі розробленої матриці вибору стратегій, визначено основні шляхи використання і посилення свого антикризового потенціалу.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях

1. Белозерцев О.В. Методические основы оценки конкурентоспособности продукции угольных предприятий // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 37. – Донецьк: ДонНТУ, 2001. – С. 45 – 50.

2. Белозерцев О.В. Диагностика финансового состояния предприятий угольной промышленности // Регіональні перспективи. – 2002. - № 5 (24). – С. 67 – 69.

3. Белозерцев О.В. Оценка конкурентоспособности угольных шахт // Вісник Східноукраїнського. національного університету імені Володимира Даля. – 2002. - № 5 (51). – С. 20 - 24.

4. Белозерцев О.В. Оценка инвестиционной привлекательности угольных предприятий // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2002. - № 4 (12). – С. 91 – 95.

5. Мананникова Е.Ю., Белозерцев О.В. Оценка вероятности банкротства угольных предприятий на основе многофакторных моделей // Наукові праці Донецького державного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 49. – Донецьк: ДонНТУ, 2002. – С. 45 – 51.

Особистий внесок автора: досліджено можливість використання розроблених статистичних моделей для оцінки ймовірності банкрутства вугільних підприємств.

6. Белозерцев О.В. Экономические проблемы отработки тонких угольных пластов в Донецком бассейне // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. Вип. 174: В 2 т. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. Том 1. – С. 6 – 13.

7. Акмаев А.И., Белозерцев О.В. Исторические предпосылки развития кризисных процессов в угольной промышленности // Прометей. Регіональний зб. наук. праць з економіки. Вип. 12. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, ЛТД”, 2003. –– С. 222 – 233.

Особистий внесок автора: розроблено модель життєвого циклу вугільної галузі та визначено чинники зовнішнього середовища, які сприяли розвитку кризових явищ на вугледобувних підприємствах.

8. Акмаєв А.И., Белозерцев О.В. Антикризисное управление угольными предприятиями на основе диверсификации их деятельности // Наукові праці Донецького технічного університету. Серія: економічна. Вип. 60. – Донецьк: ДонНТУ, 2003. – С. 6 – 14.

Особистий внесок автора: розроблено класифікацію диверсифікації діяльності вугледобувних підприємств, а також проведено оцінювання можливих напрямків посилення антикризового потенціалу вугледобувних підприємств на основі диверсифікації їх діяльності та виділення послідовності їх реалізації в залежності від їх пріоритетності.

Друковані праці наукових конференції, статті в інших виданнях

9. Белозерцев О.В. Методические основы оценки производственно-экономического потенциала угольных предприятий // Праці Першої міжнародної, Другої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих вчених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина 1. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – С. 242 – 243.

10. Гришко Н.В., Белозерцев О.В. Прогнозирование банкротства угольных предприятий // “Перспективы развития угольной промышленности в ХХI веке”. Сб. науч. трудов, посвященных 45 – летию ДГМИ. – Алчевск: ДГМИ, 2002. – С. 282 - 287.

Особистий внесок автора: визначено ймовірність банкрутства шахт ДХК „Краснодонвугілля”.

11. Акмаев А.И., Фесенко И.А., Белозерцев О.В. Сопутствующие энергоносители угольных шахт // Энергосбережение. – 2002. - № 10. – С. 2 – 4.

Особистий внесок автора: запропоновано використання метану як супутнього енергоносія на шахтах ДХК „Краснодовугілля”.

12. Бєлозерцев О.В. Визначення пріоритетних напрямків розвитку вугільних підприємств на основі оцінки їх конкурентноздатності // Матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції „Управління організацією: регіональні аспекти”. – К.: ІВЦ „Політехніка”, 2002. – С. 23 – 24.

13. Белозерцев О.В. Учет конкурентоспособности угледобывающих предприятий в стратегическом планировании // Матеріали регіональної науково-практичної конференції „Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)”. – Харків: ХІБМ, 2002. – С. 95 – 98.

14. Белозерцев О.В. Использование метода иерархий при экономическом анализе шахт // Материалы Всеукраинской научно-методической конференции “Проблемы теории и практики учета, анализа и пути их решения”. - Севастополь: СевНТУ, 2002. – С. 214 – 218.

15. Белозерцев О.В., Акмаев А.И. Прогнозирование кризисных ситуаций на угольных шахтах // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции студентов, аспирантов и молодых ученых “Проблемы эффективного функционирования предприятий в современных условиях. – Севастополь: СевНТУ, 2003. – С. 115 – 116.

Особистий внесок автора: запропоновано розподіл шахт на групи за їх потенціальними можливостями протидії кризовим явищам.

16. Белозерцев О.В. Методические подходы к оценке производственно-экономического потенциала угольного предприятия // Зб. наук. праць Міжнародної наукової конференції „Наука і молодь”. – К.: НАУ, 2003. – С. 458 – 462.

17. Белозерцев О.В. Методика анализа конкурентоспособности угольных предприятий // Матеріали II Міжнародної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених „Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління”. – К.: Пошуково-видавниче агентство „Книга Пам’яті України”, 2003. – С. 20 – 21.

18. Белозерцев О.В. Комплексная оценка эффективности функционирования угледобывающих предприятий в период реструктуризации // Вісник Черкаського національного університету. Серія: економічні науки. Вип. 48. – Черкаси: ЧНУ, 2003. – С. 137 – 145.

19. Акмаев А.И., Белозерцев О.В. Оценка эколого-экономических последствий ликвидации угольных шахт // Тези щорічної Всеукраїнської наукової конференції „Екологічний менеджмент у загальній систем управління”. – Суми: СумДУ, 2003. – С. 11 – 13.

Особистий внесок автора: розроблено класифікацію наслідків закриття вугледобувних шахт.

20. Белозерцев О.В. Диверсификация деятельности угольных шахт в направлении переработки шахтного метана // Материалы Международной научно-практической конференции “Уголь – Mining Technologies 2003”, посвященной 60-летию ГОАО “Луганскгипрошахт”. - Алчевск: ДГМИ, 2003. – С. 386 – 393.

АНОТАЦІЯ

Бєлозерцев О.В. Оцінка антикризового потенціалу вугледобувних підприємств. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка, організація і управління підприємствами. – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, Луганськ, 2004.

Визначено особливості антикризового управління на вугледобувних підприємствах, які значною мірою зумовлюються монопродуктовим характером виробництва та гірничо-геологічними умовами видобутку вугілля. Запропоновано поняття „антикризовий потенціал підприємства” та кількісний показник його визначення, „коефіцієнт кризостійкості”. Розроблено підхід до комплексної оцінки антикризового потенціалу на основі побудови ієрархічної моделі, формування її елементів та підсистем на кожному рівні та визначення взаємовпливу між ними. Запропоновано інструмент вибору стратегічних напрямків розвитку вугледобувних підприємств. Наведено рекомендації щодо використання стратегічних альтернатив для вугільних шахт. Досліджено основні напрямки диверсифікації діяльності вугільних шахт на основі використання супутніх видобутку вугілля ресурсів та запропоновано методичний підхід до їх оцінки. Визначено пріоритетні напрямки посилення антикризового потенціалу вугледобувних підприємств. Оцінено річний потенціал шахт ДП „Краснодонвугілля” та запропоновано створення на базі шахт переробних підприємств, що дозволить створити нові робочі місця та буде сприяти посиленню антикризового потенціалу шахт.

Ключові слова: антикризовий потенціал, оцінка, вугледобувні підприємства, стратегія, розвиток, диверсифікація.

АННОТАЦИЯ

Белозерцев О.В. Оценка антикризисного потенциала угледобывающих предприятий. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика, организация и управление предприятиями. – Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля Министерства образования и науки Украины, Луганск, 2004.

Диссертация посвящена изучению и разработке теоретических и прикладных вопросов совершенствования организационно-экономического механизма антикризисной деятельности угледобывающих предприятий, а также оценке антикризисного потенциала и разработке рекомендаций по улучшению его использования и усилению.

Раскрыты роль и значение угольной промышленности для обеспечения экономической безопасности и развития экономики Украины. Показано значение угля, как единственного энергоносителя, способного обеспечить за счет собственных ресурсов успешное развитие базовых отраслей промышленности – металлургии, коксохимии и энергетики. Сделан вывод о несоответствии в Ук-раине структур потребления энергоносителей и обеспеченности запасами, что предопределяет увеличение энергетической зависимости страны от импортных закупок газа, нефти и ядерного топлива. Установлено, что изменение структуры потребления энергоресурсов возможно только за счет увеличения использования других энергоносителей, в частности, угля, запасы которого составляют 95,4% общего объема запасов органического топлива страны.

Исследована динамика экономических процессов в угольной отрасли и выявлены отрицательные тенденции, характеризующие развитие кризиса. Выделены основные этапы развития угольной отрасли как сложной социально-экономической системы, подверженной циклическим колебаниям, наступление и длительность которых обусловлена влиянием факторов внешней и внутренней среды. Выявлены причины возникновения кризиса в угольной промышленности и установлено, что его предпосылки были заложены еще в период с 1976 по 1990 гг. Дано определение этого этапа как “скрытый кризис”. Рассмотрены методы государственного регулирования угольной отрасли, исследованы основные периоды ее реструктуризации, а также выявлены и оценены ее последствия. Проведен ретроспективный анализ причин возникновения кризисных явлений и установлено, что шахты, несмотря на кризисное состояние, далеко не полностью исчерпали свой потенциал как в сфере применения новых технико-технологических решений и управления производством, так и в других видах деятельности, в частности использования сопутствующих добыче угля ресурсов.

Уточнена сущность понятия “антикризисное управление”, которое предлагается осуществлять не только в период наступления кризиса, но и на всех этапах жизненного цикла на основе эффективного использования антикризисного потенциала. Предложено определение “антикризисного потенциала предприятия” как совокупные потенциальные возможности предприятия противостоять кризисам, устанавливаемые на основе имеющихся и привлекаемых ресурсов, реализуемых в процессе применения антикризисных процедур.

Приведены отличительные особенности использования иерархической модели для оценки антикризисного потенциала и определены принципиальные методические подходы к проведению такой оценки, начальным этапом которой является построение структурно-функциональной модели шахты. Разработан методический подход к комплексной оценке антикризисного потенциала на основе формирования модели. Предложено использовать в качестве элементов иерархической модели оценки антикризисного потенциала его составляющие, основные подсистемы шахты и показатели, характеризующие ее деятельность. Исследованы основные компоненты модели и определены их значения на основе использования механизма определения взаимосвязи.

Предложен показатель количественной оценки величины антикризисного потенциала, получивший название “коэффициент кризисоустойчивости”, который характеризует потенциальные возможности шахты противостоять кризисам и адаптироваться к изменениям внешней и внутренней среды, а также способность к самосохранению, возобновлению устойчивого функционирования и развития. Предложен подход, позволяющий произвести деление шахт на группы по величине антикризисного потенциала в соответствии с разработанными критериями, и осуществлять выбор соответствующих стратегий антикризисного управления. Произведена апробация предложенного подхода в условиях ГП “Краснодонуголь”

Предложен инструмент выбора стратегий антикризисного управления угледобывающими предприятиями на основе использования трехмерной матрицы. Даны рекомендации относительно применения стратегических решений для шахт в соответствии с величиной их антикризисного потенциала и расположением в различных областях матрицы.

Установлены особенности реализации стратегии диверсификации на угледобывающих предприятиях, учитывающих монопродуктовый характер производства и зависимость от горно-геологических условий. Показаны ограниченные возможности продуктовой диверсификации угольных шахт. Разработана классификация возможных путей диверсификации угольных шахт и выделены основные направления повышения антикризисного потенциала на основе использования сопутствующих добыче угля ресурсов.

Исследованы выделенные направления диверсификации угольных шахт и предложен методический подход к их оценке, основанный на использовании методов информационного прогнозирования и учитывающий отраслевые особенности их функционирования. Установлены перспективные направления повышения антикризисного потенциала угольных шахт. Произведена оценка годового газового потенциала шахт ГП “Краснодонуголь”, величина которого эквивалентна сжиганию 256 тыс. т угля. Показано, что за счет использования метана на перерабатывающих предприятиях могут быть созданы новые рабочие места и