МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 65.050.9(2)2

Патоков Олег Федорович

ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЇ

В УПРАВЛІННІ ВИРОБНИЦТВОМ

Спеціальність 08.02. 03 - Організація управління, планування

і регулювання економікою

АВТОРЕФЕРАТ

Дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Дніпропетровськ

1998

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті

Міністерства освіти України (м.Дніпропетровськ)

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор

Воронков Олег Григорович, завідувач кафедри економічної кібернетики Дніпропетровського держуніверситету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Ткаченко Володимир Андрійович,

проректор по науковій роботі Дніпропетровської академії управління, бізнесу і права

доктор економічних наук, професор

Гончаров Валентин Миколайович,

завідувач кафедри менеджменту Східноукраїнського державного університету

доктор економічних наук, професор

Єгоров Петро Володимирович,

декан обліково -фінансового факультету Донецького державного університету

Провідна установа: Харківський державний економічний університет

Захист відбудеться «17» листопада 1998р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.051.03. для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук у Дніпропетровському державному університеті за адресою: 320050 м. Дніпропетровськ, пров. Науковий, 13, факультет прикладної економіки, корпус 5, ауд. 85.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Дніпропетровського держуніверситету.

Автореферат розіслано «10» жовтня 1998р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, професор Василевський А.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Радикальні зміни, що сталися в політичному й економічному житті нашої країни та соціальному стані її населення, поставили наше промислове виробництво у винятково складні умови. Після докорінних структурних перетворень у промисловості, зміни пріоритетів у використанні форм організації суспільного виробництва, проведеної приватизації значної частини промислових підприємств багато наших керівників виробництва опинилися з вантажем старих і катастрофічно зростаючою чергою нових проблем, які не знаходять свого вирішення в народногосподарській ситуації, що склалася. Тому на сьогодні є актуальними роботи, присвячені дослідженню сучасних проблем управління виробництвом.

В умовах командно-адміністративної системи мета управління виробництвом диктувалася державним планом соціального і економічного розвитку країни. Кожному підприємству чітко встановлювалася система директивних показників програми виробництва і реалізації продукції, в тому числі і перелік споживачів, які в обов'язковому порядку закуплять вироблену продукцію. Це звільняло підприємство від необхідності вирішення головних господарчих питань, що визначають програмні завдання його діяльності, - формування портфеля замовлень і пошук покупців продукції.

Нині стан справ у промисловості докорінно змінився. Згідно з Законом «Про підприємства в Україні» «Підприємство самостійно планує свою діяльність і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на продукцію, роботи, послуги, необхідності виробничого і соціального розвитку підприємства і підвищення його прибутків»(Розділ V , ст. 20 ).

Таким чином, позбавлення держави на законодавчому рівні функції визначення виробничих цілей підприємств вимагає серйозного перегляду багатьох напрямків концепції виробничого управління. Важливі аспекти цієї концепції можуть бути визначені в процесі дослідження проблем міжфункціональної, а також внутрісистемної інтеграції головних складових загальної системи управління промисловим виробництвом в цілому (маркетингу, оперативного управління і управління якістю продукції), які є стрижнем виробничо-економічної діяльності будь-якого підприємства.

Указані обставини були визначальними при виборі напрямку, змісту і теми дисертаційної роботи.

Дисертаційна робота підготовлена згідно з планом виконання ряду науково-дослідних держбюджетних і госпдоговірних тем, а також тем творчої співдружності кафедри економіки та управління підприємством Дніпропетровського держуніверситету за період з 1980 по 1998 рік. Основні із вказаних тем такі:

Міжвузівська комплексна науково-технічна програма «Організація машинобудівного виробництва» код 05.04. Тема: «Дослідження резервів підвищення ефективності машинобудівного виробництва» УДК 33 С. 2: 671.00, державний реєстраційний № 018406 25526, виконувалася згідно з планом АН України.

Держбюджетна тема «Економічні та організаційні проблеми підвищення ефективності використання ресурсів у промисловості» (1986-1990рр.), державний реєстраційний № 01840643832.

Науково-дослідні теми «Економічні та організаційні умови переходу промислових підприємств України до ринкових відносин» (1991-1995рр.) і «Проблеми економіки й управління підприємством у перехідний період» (1996-2000рр.), що виконуються за планом НДР кафедри економіки і управління підприємством ДДУ.

Науково-дослідні теми, що виконані упродовж 80-90-х років за господарськими договорами та договорами творчої співдружності з промисловими підприємствами України.

Мета і завдання дослідження. Метою виконаної роботи є розробка принципів та механізму міжфункціональної і внутрісистемної інтеграції в управлінні виробництвом на основі аналізу об'єктів управління, дослідження їх структури, показників і методів функціонування, спрямованих на підвищення ефективності виробничого управління в промисловості і вироблення рекомендацій для їх практичної реалізації.

Згідно зі сформульованою метою були поставлені для вирішення в дисертації такі задання:

обгрунтувати загальні міжфункціональні проблеми інтеграції в управлінні виробництвом;

виявити основні напрямки, а також умови реформування діяльності промислового підприємства з метою перетворення його в головний суб'єкт ринкової економіки;

визначити місце, роль, а також інтеграційні взаємозв’язки виробничого управління в загальній виробничо-економічній системі підприємства;

обгрунтувати інтеграційну роль функції маркетингу в управлінні виробництвом;

розробити рекомендації щодо подальшого вдосконалення, розвитку та більш широкого впровадження функції маркетингу на вітчизняних підприємствах;

розкрити з використанням системного підходу основний об'єкт управління виробництвом: розробити схематичні та математичні моделі його структури, обгрунтувати характеризуючі його показники, а також побудувати його функціональну модель;

виконати дослідження по удосконаленню комплексу показників виробничих циклів;

на підставі інтеграційних принципів системного підходу розробити методику розрахунку календарних планів-графіків виробництва, показників тривалості циклів і величини незавершеного виробництва;

подати рекомендації стосовно вдосконалення функції диспетчирування в оперативному управлінні;

розробити сучасну концепцію системи управління якістю продукції промислового підприємства.

Наукова новизна отриманих в дисертації результатів полягає в такому.

Розроблені загальні теоретичні принципи та механізм інтеграції головних складових підсистем управління виробництвом: маркетингу, оперативного управління та управління якістю продукції. Зроблено висновок, що в умовах ринку роль централізованої командно-адміністративної системи по управлінню виробництвом бере на себе функція маркетингу, яка на кожному підприємстві виконується автономно. Установлено, що виробнича функція маркетингу реалізується здебільше в процесі вибору критеріїв та обмежень, які використовуються при рішенні окремих задач управління виробництвом. При цьому їх обгрунтування може бути об’єктивним лише на основі використання результатів проведених маркетингових досліджень.

Сформульовані основні умови та принципи, виконання яких буде сприяти скорішому перетворенню промислового підприємства в головний суб’єкт ринкової економіки, до яких віднесено:

необхідність докорінних змін та перебудови базових елементів економіки та управління промисловим підприємством (форм власності та організаційно-правових форм господарювання, виробничої структури та структури управління підприємством );

активну роботу в напрямку деконцентрації промислового виробництва;

подальше впровадження економічних методів управління підприємством, просування їх безпосередьно аж до робочого місця;

забезпечення оптимального розподілу доходів від виробництва між власниками засобів виробництва, нпйманими робітниками та владою (державною та місцевою) на підставі впровадження стабільного податкового законодавства, а також ефективних методів організації оплати та стимулювання праці;

впровадження та розвиток самоуправління трудових колективів на підприємствах усіх форм власності;

захист вітчизняного тваровиробника на зовнішньому та внутрішньому ринках за допомогою вдосконаленого податкового, митного та антимонопольного законодавства.

Подальший розвиток дістали рекомендації щодо підвищення ефективності роботи маркетингової служби підприємства. До основних із них віднесено: необхідність забезпечення провідної ролі служби у структурі управління підприємством; врахування особливостей реалізації функції маркетингу на всіх рівнях життєвого циклу продукції; забеспечення ефективних комунікацій служби з усіма підрозділами підприємства.

Розроблена детальна методика проведення маркетингових досліджень

продукції широкого вжитку у великому індустріальному місті України, оскільки більшість публікацій, у яких розглядається ця проблема, мають характер загальних рекомендацій і не можуть бути використані в якості методичного посібника для проведення таких досліджень на практиці.

Уперше дано визначення поняттю «виробничий цикл» як сновному об’єкту оперативного управління. Виконані на основі системного підходу дослідження виробничого циклу дозволили:

показати ієрархічний характер його побудови;

побудувати схематичні і математичні моделі його структури;

обгрунтувати техніко-економічні показники, що його характеризують;

розробити його функціональну модель.

Досвід використання результатів названих вище досліджень дозволяє рекомендувати їх як теоретичну базу для рішення задач оперативного управління.

Подальший розвиток знайшли методи розрахунку показників тривалості вірбничого циклу.Так, для визначення комплексу показників тривалості циклу в серійному виробництві розроблена методика з використаннням математичного моделювання виробничих процесів.

Пропонований в роботі для використання комплекс абсолютних та відносних показників незавершеного виробництва дозволяє більш ефективно виконувати аналіз рівня організації виробництва.

Розроблена методика календарного планування виробництва, яка грунтується на виконаних у дисертації системних дослідженнях виробничого циклу. Вона може бути використана для розрахунку календарних планів усіх трьох основних рівнів виробничого управління підприємств; базується на критерії оптимальності та обмеженнях, які встановлюються на підставі вимог маркетингу; враховує практичний досвід існуючих систем оперативного управління (подетальних та комплектних), а також використовує сучасний дослідницький апарат - математичне моделювання виробничих процесів на ПЕОМ; крім того, дозволяє розраховувати одночасно з календарними планами показники тривалості циклу, величини незавершеного виробництва та ритмічності.

У дисертації запропоновані заходи щодо удосконалення системи диспетчирування виробництва на основі організаційного проектування.

На основі системного підходу, вимог маркетингу та міжнародних стандартів розроблена сучасна концепція системи управління якістю продукції:

обгрунтований триєдиний об'єкт управління якістю (показники, процеси (роботи), люди);

для кожного з трьох основних об'єктів управління якістю продукції обгрунтовані відповідні їм методи управління.

удосконалені принципи управління якістю;

розкриті її структура та функції;

для кожного етапу життєвого циклу продукції вибрані показники, які характеризують її якість;

Практичне значення роботи. Значна частина отриманих у дисертації результатів спрямована на поліпшення практики управління виробництвом промислового підприємства з метою підвищення ефективності його роботи. До таких результатів можна віднести: пропозиції щодо реформування діяльності підприємства з метою перетворення його в головний суб'єкт ринкової економіки; методику проведення дослідження ринку продукту широкого вжитку в великому індустріальному місті, пропозиції щодо удосконалення роботи маркетингової служби підприємства, розроблені засоби нормування показників виробничого циклу і розрахунку календарних графіків виробництва; рекомендації по вдосконаленню функцій диспетчирування виробництва і управління якістю продукції.

Більшість названих результатів досліджень доведені до форм практичного використання (методик, положень, програм), які запроваджено в практику управління ряду підприємств.

Так, на ВО «Дніпрополімермаш» впроваджена методика розрахунку нормативів тривалості виробничих циклів і побудови циклових графіків виготовлення виробів, прийняті рекомендації стосовно вдосконалення системи оперативного управління (методика розрахунку міжцехових календарних план-графіків і оргпроект системи диспетчирування виробництва).

У АТ «Днепропрес» прийнята до впровадження концепція управління якістю продукції.

У НВО «Південний машинобудівний завод» впроваджені результати досліджень щодо використання економічних засобів в управлінні виробництвом.

На Одеському виробничо-торговому об'єднанні «Зонт» використані рекомендації по вдосконаленню виробничої структури управління і внутрішньогосподарських відносин між підрозділами в умовах переходу до ринку.

Для АК «Комбінат «Придніпровський» виконані дослідження ринку молокопродуктів у м. Дніпропетровську, а також розроблена полiтика конкурентної поведiнки пiдприємства.

Для Орджонікідзівської фабрики верхнього трикотажу розроблено і впроваджено оргпроект служби маркетингу підприемства.

Особистий внесок здобувача в роботах, що виконано у співавторстві, означений в списку основних публікацій за темою дисертації, який приведено в аворефераті.

Апробація роботи. Результати виконаних досліджень доповідалися і обговорювалися на вітчизняних і міжнародних наукових конференціях:

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 32 роботи загальним обсягом 26,4 д.а., у тому числі індивідуальна монографія обсягом 10 д. а., дві методичні розробки і три навчальних посібника.

Дисертація складається зі вступу, шести розділів, які закінчуються висновками та рекомендаціями, загального висновку, переліку літератури (239 найменувань) та 7 додатків.Зміст дисертації викладено на 357 сторінках машинописного тексту, вона містить 25 ілюстрацій та 9 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Роздiл 1. Промислове пiдприємство в перехідний період. Промислове виробництво посідає чільне місце в структурі народного господарства, що обумовлюється його роллю основного товаровиробника в країні. Однак сьогодняшній стан виробництва в Україні, а також дані про джерела наповнення ринку країни промисловими товарами ставлять під сумнів його можливості виконувати цю роль.

Радикальні політичні, економічні і соціальні реформи, що відбуваються в країні, істотно змінюють народногосподарське середовище, в якому діють промислові підприємства. Це, у свою чергу, спонукає не тільки до необхідності зміни засобів і стилю управління виробництвом, але й вимагає докорінної перебудови базисних елементів економіки, організації й управління підприємством, зміни організаційно-правових форм його існування, а також раціоналізації внутрішньої структури і господарського механізму. Підприємству доводиться освоювати зовсім нові функції, які раніше не були йому властиві або ж виконувалися іншими організаціями.

Як і раніше, залишається актуальним завдання створення ефективної системи управління виробництвом підприємства на підставі конструктивного аналізу виробничого процесу та його складових. Для виробничої діяльності в нових умовах необхідні радикальні зміни функції управління якістю продукції, в першу чергу приведення її у відповідність з діючими міжнародними стандартами та вимогами маркетингу.Радикально змінюються місце і значення функції збуту готової продукції: будучи другорядною в розподільчій централізованій системі, ця функція в більш розширеному вигляді набуває нового статусу.

Під виробництвом слід розуміти процес перетворення ресурсів в готову продукцію (послуги), яка користується попитом у споживача, що дозволяє виробнику одержувати прибуток. Особливості перетворення вхідних ресурсів у готову продукцію залежать від характеру продукції ,що випускається, масштабів і особливостей технології виробництва, ступеня неперервності виробничого процесу і т.д., які на практиці змінюються в досить широких межах. Незалежно від названих чинників виробництво може успішно функціонувати лише в тому разі, якщо ним управляють.

Згідно з методологією, саме визначення управління виробництвом вже містить в собі настанови щодо загальних підходів до рішення його проблем. На наш погляд, найбільш вдалим є трактування, яке розглядає управління як комплекс взаємодії керуючої системи і системи, що управляється. Системне подання управління дозволяє більш повно охарактеризувати всі його компоненти. Як відомо, системний підхід завдяки його інтегруючим властивостям, дає цілісне уявлення про будь-який складний об'єкт.

Система управління виробництвом знаходиться на одному ієрархічному рівні і тою чи іншою мірою взаємодіє з такими системами управління підприємством, як управління персоналом, матеріально-технічним постачанням, іноваційними процесами, інвестиціями і т.д. Однак стрижнем організації виробничо-комерційної діяльності будь-якого промислового підприємства в умовах ринку є три тісно взаємопов’язані системи управління: маркетингом, якістю та оперативного управління. Кожна з них має свої завданя і специфічний об'єкт, що схематично показано на рис.1. З рисунку видно, що кожним з цих об'єктів управляє відповідна система. У дисертації досліджуються проблеми інтеграції саме цих головних складових виробничо-економічної системи підприємства.

Інтеграція являє собою процес об’єднання зусиль керівників усіх підрозділів та рівнів з метою поліпшення ефективності роботи підприємства. Вона є одним із напрямків удосконалення процесів організації та управління. Відсутність інтеграції в управлінні виробництвом може призвести до різнонаправлених дій різних керівників підприємства, що негативно вплине на його роботу. Важливого значення набувають процеси інтеграції в умовах переходу до ринку, коли слабішає координаційна роль державного управління.

Інтеграція в управлінні забезпечується різними шляхами. По-перше, координацієй рішень, що приймаються на різних рівнях та в різних підрозділах, погодженням планів, програм, їх обмежень та критеріїв. По-друге, шляхом забезпечення тісної соціально-психологічної єдності в роботі різних керівників, їх повного взаєморозуміння при вирішенні виробничих питань. Сьогодні, коли більшість підприємств займається перебудовою своїх систем управління, більш актульним є перший шлях удосконалення інтеграції в управлінні виробництвом.

Інтеграція в системі управління підприємством може розглядатися на міжфункціональному та внутрісистемному рівнях. Міжфункціональна інтеграція повинна забезпечити методологічний взаємозв’язок моделей, компонентів, структур, елементів та показників різних функціональних підсистем, а внутрісистемна - їх погодженням у межах кожної системи.

Розглянемо основні принципи формування інтеграційного механізму систем управління. На вершині наведеної на рис.1 піраміди знаходиться споживач і система, що управляє маркетингом.

Ця відносно нова для нашого виробника управлінська функція виконує основну інтеграційну роль не лише у виробничому управлінні, але й у всій системі управління підприємством в цілому, бо є визначальною ринковою управлінською ідеологією.

Система оперативного управління, через яку на підприємствах беспосередньо реалізується виробниче управління, досить віддалена від споживача, однак основні показники її роботи визначаються саме ним - споживачем.Такі нормативи виробничого планування, як тривалість виробничого циклу продукції, розмір партій (серій) виробів, що запускаються у виробництво, критерії і пріоритети в календарному плануванні прямо чи опосередковано визначаються споживачами та іншими суб'єктами ринку, тобто є вимогами маркетингу.Найбільш тісно взаємодіють системи управління якістю продукції та маркетингом. Більшість вимог до системи управління якістю диктується маркетингом.Тому важливим елементом інтеграції в управлінні є встановлення між ними правильних взаємозв'язків.

Указані системи управління перебувають у стані постійного конфлікту, оскільки перша з них орієнтована на якісні показники, а друга - на кількісні.

Існуючі між ними протиріччя зумовлені і іншими причинами. По-перше, на промислових підприємствах ці функції виконуються в різних підрозділах: оперативне управління - у виробничо-диспетчерському відділі, а управління якістю - у відділах управління якістю, технічного контролю, стандартизації . По-друге, у нас традиційно більше прав у прийнятті рішення про здачу готової продукції на склад або відправлення її замовнику делегується керівникам, які відповідають за кількісні показники виробничого плану. Розглядувана суперечність характерна як для командно-адміністративної, так і ринкової економічної системи. Однак механізми його рішення в кожній з цих систем істотно відрізняються. У централізованій командно-адміністративній системі цьому служили принципи директивності виконання виробничих планів і розподільча система збуту продукції, а в ринковій економіці цю функцію виконує маркетинг.

Роздiл 2. Ринок як інструмент інтеграції в управлінні виробництвом. Маркетинг є однією з функцій управління підприємством, яка в ринкових умовах взяла на себе роль командно-адміністративної системи по формуванню виробничої програми, просуванню і збуту виготовленої продукції. У сучасних умовах виробничо-комерційна діяльність підприємства значною мірою визначається зовнішнім середовищем, у якому воно перебуває. Однак цілеспрямована діяльність виробника через систему маркетингу дозволяє істотно зменшити небажаний для нього вплив зовнішнього середовища.

Детальний аналіз виробничої функції маркетингу можна виконати за схемою, представленною на рис.2.

Найістотнішим чинником зовнішнього впливу на виробництво є споживачі. Першечергове завдання виробника полягає у визначенні свого споживача. Такий підхід дозволяє спрямувати комерційні зусилля виробника у відомому напрямку. По-перше, на основі вивчення споживчих потреб формуються показники номенклатури й асортименту продукції виробничої програми підприємства, по-друге, вимоги споживачів безпосередньо визначають терміни виконання замовлень, що є вирішальним при встановленні тривалості циклу виробництва і розробці відповідної політики стимулювання збуту.

Наступним важливим чинником, який повинен враховуватися при прийнятті на підприємствах управлінських рішень, є діяльність конкурентів. Аналіз свідчить, що значна частина наших керівників виробництва на сьогоднішній день не тільки не готові до ведення конкурентної боротьби, а в деяких випадках не знають своїх конкурентів.

До чинників розвитку конкуренції в промисловості слід віднести появу великої кількості нових підприємств, приватизацію значної частки майна державних підприємств, лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності і проникнення на український ринок іноземних компаній, створення державних і регіональних антимонопольних органів. Цьому сприяє також збільшення кількості пропонованих товарів широкого вжитку і продукції виробничого призначення, з одного боку, і зменшення платоспроможності населення і підприємств - з іншого боку. Тому необхідність адаптації в умовах конкуренції є однією з головних проблем удосконалення принципів і засобів управління виробничими організаціями.

Істотним зовнішнім чинником впливу на підприємство і його систему управління є постачальники основних видів ресурсів (матеріальних, трудових і капіталу). Природно, що характер цього впливу в залежності від ресурсу, що поставляється, має свої відмінні особливості. Однак у будь-якому випадку керівники підприємства повинні звести до мінімуму неконтрольований вплив постачальників на виробництво.

На сьогодні ще не всі наші виробничі менеджери усвідомили потребу у формуванні принципів і засобів управління виробництвом на основі ринкової концепції. Значною мірою це обумовлено недостатнім розвитком служб маркетингу на підприємствах, які у своїй більшості проходять період становлення. Проведені нами на 30 промислових підприємствах м. Дніпропетровська дослідження показали, що на 10 з них такі служби організовані, на 12 - знаходяться у стадії організації, а на решті - взагалі відсутні.

Наші пропозиції щодо формування служби маркетингу на підприємстві грунтуються на вимогах:

- створення оптимальних умов для виконання всіх функцій маркетингу;

-забезпечення провідної ролі цієї служби в системі управління підприємством;

- урахування особливостей реалізації функцій маркетингу на всіх етапах життєвого циклу продукції (послуг);

- створення ефективних комунікацій даної служби з усіма підрозділами підприємства;

- відповідності складу і розмірів служби показникам концентрації, спеціалізації і кооперації підприємства, а також рівню розвитку виробничого і науково-технічного потенціалу та інших ситуаційних характеристик.

Незалежно від того, на якій стадії організації знаходиться служба маркетингу підприємства (чи взагалі її немає), кожний виробник вже сьогодні повинен володіти повною інформацією про характер свого ринку. У противному разі вся його робота може бути зведена на нівець.Особливо нагальною є така інформація для виробників товарів широкого вжитку, оскільки без цих даних неможливо приймати рішення, що забезпечать успіх у ринквому середовищі, яке швидко змінюється.

Досить багато робіт науковців присвячено методам дослідження ринку товарів широкого вжитку. Однак у цих джерелах наведені лише загальні відомості про методику проведення досліджень ринку, наприклад класифікація чинників, що визначають вибір того чи іншого методу, інші ситуаційні особливості їхнього використання.

У дисертації представлено результати виконаних під керівництвом автора досліджень ринку товарів широкого вжитку в великому індустріальному місті, зокрема ринку молокопродуктів м. Дніпропетровська. При виконанні цієї роботи були проведені кабінетні дослідження ринку, анкетне опитування населення та дослідницькі бесіди зі споживачами.

Виконані дослідження дозволили отримати дані про структурний склад покупців, імідж продуктів серед населення міста; обсяги попиту та купівельної спроможності споживачів; смаки споживачів; їх ставлення до різноманітних виробників; імідж окремих фірм-виробників та інші відомості.

Вказані дані дозволили розробити для базового підприємства - акціонерної компанії «Комбінат Придніпровський» не тільки політику ефективної конкурентної поведінки на ринку, а також обгрунтовати рекомендації щодо прийняття оперативних рішень в управлінні виробництвом.

Роздiл 3. Дослідження об'єкта управління виробництвом. Виробництво продукції на підприємстві можна уявити як процес пересування сировини, матеріалів, комплектуючих, а також інщих предметів праці по цехах, дільницях, складах і т. п. від запуску їх у виробництво до випуску готового виробу. Виділений в окрему систему, цей потік предметів праці є найважливішою ланкою всього виробничого процесу на підприємстві, бо охоплює всі основні та частину допоміжних і обслуговуючих (контроль якості, внутрішньовиробниче транспортування і складування) виробничих процесів, що відбуваються з основними матеріалами і напівфабрикатами. Інші матеріальні потоки, що мають місце в виробництві (інструментів, допоміжних матеріалів, відходів виробництва тощо), виконують допоміжну роль і підкоряються регламенту руху означеного потоку. Отже, виділена система є основним об'єктом виробничого управління, завдання якої полягає у встановленні технологічних і організаційних взаємозв'язків між окремими процесами, у визначенні термінів їх здійснення , а також кількості ресурсів, які при цьому використовуються.

Виділена нами система в подальшому буде іменуватися терміном «виробничий цикл». Слід зазначити, що багато авторів ототожнюють це поняття тільки з тривалістю перебування предметів праці у виробництві, однак ми розглядаємо її як окрему систему сукупного виробничого процесу підприємства, оскільки вона визначається просторовою, вартісною, часовою та іншими характеристиками.

Найбільш ефективним для розкриття або побудови будь-якого складного об'єкту є системний підхід. Це дослідницький засіб, який по суті концентрує в собі основні принципи внутрісистемної інтеграції. Системне дослідження об’єкту полягає в поданні сукупності його характеристик і властивостей як складної системи - комплекса моделей (логічних, схематичних, графічних, математичних) і показників, що дозволяють описувати досліджуваний об'єкт і експериментально відтворювати його функціонування доступними засобами, тобто моделювати. Тому для дослідження виробничого циклу ми використали саме цей ефективний метод.

Найважливішими етапами цього підходу є побудова структури системи; встановлення показників (критеріїв) оцінки її функціонування; розробка функціональної моделі системи.

Структура системи - це певна упорядкованість елементів, з яких вона складається, вид їхнього взаємозв'язку, сталого відносно процесів, що відбуваються у складному об'єкті. Тому структура досліджуваної системи буде визначатися стійкими напрямками потоків предметів праці в процесі виготовлення виробів, тобто вона повинна фіксувати місце перебування, а також порядок проходження предметів праці у виробництві. Для розкриття структури системи необхідно мати дані про вид і склад її елементів та характер взаємозв'язку між ними.

Очевидно, що вид елемента структури матеріального потоку визначається об'єктом виробництва і підрозділом, де він обробляється або пролежує. У зв'язку з цим можна виділити елементи двох типів: основний підрозділ (цех, дільниця, робоче місце) і склад (міжцеховий, дільничий, міжопераційний) (рис.3.), а зв’язки між елементами визначаються особливостями технології та організації виробництва.Структури виробничих циклів розрізняються в залежності від об'єкта виробництва, ступеня крупності елементів, характеру технологічних зв'язків між елементами, кількості виходів зі структури системи.

Для відображення структур виробничих циклів можуть бути використані схеми або структурні плани сітьових графіків. Однак схематичне і графічне подання структур виробництва не може в нинішній час задовольнити практику управління, оскільки номенклатура деталей і вузлів, з яких збирається вироб, навіть на малих підприємствах настільки велика, що такі структури стають громіздкими і від того незручними для опрацювання; крім того, вони непридатні для обробки на комп’ютері. Тому виникає необхідність в аналітичному вираженні структур. Особливий інтерес становить можливість формалізованого запису структури виробничих циклів всіх виробів, що виготовляються на підприємстві в даний момент.

Схематично така структура показана на рис.3. Кожний елемент цієї структури має координати i, j, z, де i=1.2,..., N (N -число стадій у cтруктурі); j=1, 2,..., ( - максимальний порядковий номер елемента структури, що знаходиться на i-й стадії при виготовленні z-го виробу); z=1, 2,...,L (L - кількість виробів, що одночасно оброблюються у даний плановий період). Тоді для формального запису такої структури можливо використання методів лінійної алгебри, тобто багаторівньових матриць. Наступним етапом дослідження системи є виявлення її показників - величин, що кількісно характеризують різні сторони будови і функціонування розглядуваного об'єкта. Отже, названі показники можуть скласти основу розробки критеріїв ефективності виробничого управління.

У роботі обгрунтувано, що показники тривалості циклу виробництва виробів, показники заділу і величини незавершеного виробництва, темпу і ритмічності випуску продукції достатньо повно характеризують систему, що досліджується. Однак у кожному окремому випадку вибір критеріїв визначається конкретними виробничо-господарськими умовами.

Головним етапом побудови системи є розробка її функціональної моделі, що відображає динамічні процеси, які відбуваються в системі та в окремих її підсистемах. Для виробничого циклу це просування предметів праці (матеріалів, деталів, вузлів тощо) по підрозділам підприємства (цехам, дільницям) в часі.

Найбільш простим методом побудови функціональної моделі виробничого циклу є лінійні графіки Ганта. З цією метою можуть використовуватися також сітьові графіки.Однак такі методи мають істотні недоліки.

Ефективним є імітаційне моделювання виробничих процесів на ЕОМ. Саме тому функціональна модель виробничого циклу подана нами у вигляді алгоритму, що дозволяє простежити просування деталей і вузлів по підрозділах підприємства (рис.4). Як видно з блок-схеми, розроблена модель відтворює рух предметів праці по підрозділам (К-номер підрозділа) у відповідності зі структурою виготовлення виробів. Окрім структури циклу, обмеженнями при моделюванні можуть служити моменти запуску і випуску виробів у виробництві і потужності цехів (дільниць). Оскільки моделювання може здійснюватися на ЕОМ, створюються передумови для виконання багатоваріантних розрахунків з метою оптимізації календарних графіків за встановленим критерієм.

Розділ 4. Показники і нормативи виробничого циклу. У процесі реалізації таких функцій виробничого управління, як облік, аналіз, планування і контроль, вплив на керований об'єкт здійснюється безпосередньо через показники, які його характеризують .

Виконані дослідження вказують на необхідність подальшого вдосконалення показників виробничого циклу. Тому в роботі аналізується комплекс показників, що служать критеріями організації виготовлення виробів у часі, а також пропонується комплекс абсолютних і відносних показників незавершенного виробництва, які визначають вартісну характеристику виробничого циклу.

Аналіз структури тривалості циклу вказує на доцільність виділити з метою нормування найбільш характерні його складові, що відносяться до різних об'єктів, комплектуючих вироб, а також різних підрозділів на ієрархічних рівнях виробничого управління, а саме: тривалість обробки партії деталей на робочому місці (тривалість операційного циклу); тривалість обробки партії деталей на дільниці (у цеху); тривалість обробки комплекту партії деталей на дільниці (у цеху). У дисертації для кожного з означених об'єктів тривалості циклів аналізуються методи іх нормування.

Найбільш вагомим результатом цих досліджень є наведена в роботі імітаційна модель серійного виробництва, яка дозволяє розрахувати повний комплекс показників тривалості циклу для цього типу виробництва. В основі її розробки лежать системні дослідження виробничого циклу. Вона являє собою функциональну модель циклу в умовах серійного виробництва, що має вигляд алгоритму, який простежує пересування предметів праці по підрозділам підприємства.

Незавершене виробництво (НВ) визначає вартісну характеристику циклу, його розмір істотно впливає на ефективність роботи підприємства. При його недостатності порушуються принципи неперервності і паралельності організації виробничого процесу, при надлишку погіршується економічний стан підприємства.

Як свідчить аналіз відповідних наукових публікацій, до нинішнього часу не визначено усталеного комплексу показників для кількісної і якісної характеристик незавершеного виробництва. Більшість авторів не вважають за потрібне розділяти абсолютну величину незавершеного виробництва на показники його величини та обсягу. Водночас немає єдиної думки щодо визначення відносних показників незавершеного виробництва.

З метою систематизації і вдосконалення показників, що характеризують незавершене виробництво, пропонується використовувати при плануванні і управлінні виробництвом промислових підприємств нижчевказаний комплекс абсолютних і відносних показників.

Абсолютні показники: величина незавершеного виробництва; обсяг незавершеного виробництва.

Відносні показники: швидкість наростання витрат; коефіцієнт комплектності НВ; коефіцієнт готовності виробу; коефіцієнт активності НВ.

У роботі розкривається сутність запропонованих показників НВ.

Розділ 5. Оперативне управління виробництвом. Для оперативного управління характерна низка особливостей, до яких слід віднести його тісний взаємозв'язок з іншими функціями управління, взаємозалежність між ієрархічними рівнями управління на підприємстві, складність логічних і математичних побудов, що використовуються, велику деталізацію і частість планових розрахунків. Все це вимагає застосування математичних методів з використанням швидкодіючої обчислювальної техніки, а також залучення до цієї роботи висококваліфікованих і досвідчених фахівців.

Ефективність реалізації виробничої функції маркетингу переважно визначається рівнем організації оперативного управління на підприємстві. Функція забезпечення якості також значною мірою залежить від ефективності діючої на підприємстві системи оперативного управління.

Розрізняють дві основні функції оперативного управління: календарне планування і диспетчирування.

Оскільки календарний план можна скласти, лише побудувавши відповідну модель виробництва (графічну або ж математичну), основною до неї вимогою є адекватне відображення конкретних виробничих умов, що враховують особливості виробів, які випускаються: тип і технологію виробництва, що застосовується; планово-облікову одиницю, що використовується при виробничому плануванні; наявність і якість календарно-планових нормативів та інші умови. Такі моделі повинні грунтуватися на глибокому аналізі об'єкта виробничого управління - виробничого циклу. Крім того, методи календарного планування, що використовуються, повинні забезпечувати реалізацію основного принципу наукового планування - вибір оптимального варіанту плану, об'єктивно обгрунтованого встановленим критерієм з відповідними обмеженнями. Указаним вимогам повною мірою відповідає розроблена в дисертації функціональна модель виробничого циклу.

У даний час календарне планування на підприємстві здійснюється на трьох рівнях: верхньому, у процесі якого сформований портфель виробничих замовлень розподіляється по кварталах (місяцях) планового року; середньому міжцеховому, який повинен забезпечити побудову загальнозаводського календарного графіка випуску продукції цехами, та нижньому - внутріцеховому. Таке багаторівневе планування призводить до важковирішуваних протиріч, коли для складання календарного плану більш високого рівня необхідні результати розрахунків плану нижчого рівня, але розрахунок останнього може бути виконаний тільки на основі результатів планування на більш високому рівні. Зазначені особливості виробничого планування викликали необхідність зосередити увагу на розробці методики, яка дозволяє розробляти клендарнй план будь-якого рівня.

Порушена задача календарного планування формулюється так: на підприємстві з дискретним виробництвом необхідно виконати замовлення, яке складається з виробів різноманітних найменувань. Згідно з планом маркетингу задані терміни виконання замовлень,,,..., по кожному виду виробів. Як планово-обліково одиниця можуть використовуватися закази, машинокомплекти, вузлові (циклові) комплекти або одиночні деталі. Процес виготовлення виробів представляється адекватно структурі виробничого циклу, що подана на рис.3, в якій однозначно визначаються координати кожної планово-облікової одиниці.. В залежності від обраної планово-облікової одиниці можлива розробка календарних планів на верхньому - заводському рівні, середньому - міжцеховому, а також нижньому - внутрідільничому.

Відомі такі показники і календарно-планові нормативи:- трудомісткість виготовлення -ї деталі z-го виробу на i-й стадії, нормо-годин; T(i,j,z) - тривалість циклу обробки деталі, днів; S(i,j,z) - собівартість виготовлення деталі, грн.; - резерв потужності-го цеху в-й день планового періоду;- плановий термін випуску-го виробу.

За критерій оптимальності вибрано мінімум суми добутків тривалості перерв у обробці деталей (вузлів) на їхню собівартість, що повинно забезпечить мінімальні тривалість циклу і величину незавершеного виробництва.

Необхідно побудувати календарний план-графік, тобто визначити моменти запуску у виробництво і випуску планово-облыкових одиниць для кожного вироба, а також визначити загальний час виготовлення виробу; розрахувати час пролежування деталей; встановити резерви потужностей цехів, зайнятих виробництвом деталей і вузлів. Алгоритм повинен також забезпечувати розрахунок усіх показників виробничого циклу.

Розроблений для вирішеня цієї задачі алгоритм календарного планування приведено на рис.5. Побудований за його допомогою календарний план є допустимим, бо забезпечує в плановому періоді випуск заданої програми виробів на наявних виробничих потужностях, що цілком задовольняє практику оперативного управління.

Цей план може бути прийнятий як остаточний, але досить мала імовірність того, що він буде оптимальним. Для знаходження плану, близького до оптимального, в роботі пропоновано алгоритм, що грунтується на евристичних методах визначення черговості запуску деталей (вузлів) у виробництво.

Проведені на ряді підприємств дослідження діючих систем диспетчирування виробництва свідчать про їх недосконалість. Основними їх недоліками є низький рівень оперативного обліку, недосконалість планової документації, з якою працюють диспетчери, недостатність управлінських повноважень у диспетчерів, слабка забезпеченість диспетчерських служб технічними засобами, низька кваліфікація персоналу та інші.

У роботі запропоновано комплексний метод удосконалення виробничого диспетчирування на основі організаційного проектування.

У складі оргпроекту системи виробничого диспетчирування пропонується розрізняти такі розділи і групи документів:

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Розділ 6. Управління якістю продукції в системі управління виробництвом. Як відомо, упродовж певного часу в нашій країні проводилася велика робота, спрямована на підвищення якості промислової продукції. Вона здійснювалася переважно командно-адміністративними методами, тобто виробник в основному орієнтувався на виконання директивних показників, а не на вимоги споживачів і міжнародних стандартів. На нашу думку, загальний недолік розроблених на той час систем управління якістю продукції (СУЯП) полягав у тому, що такі системи фактично повторювали в удосконаленому вигляді існуючі системи управління підприємством, а не зосереджували увагу виробників на специфіці даної функції - особливо на методах впливу на об'єкти управління якістю.

Як і будь-яка функціональна підсистема управління, СУЯП є органічною складовою системи загального управління виробництвом, вона має свій особливий об'єкт управління, для неї характерні свої принципи, функції, методи і засоби управління, здійснюється в певній організаційній структурі. СУЯП являє собою складну керуючу систему з усіма притаманними їй характеристиками. З її допомогою керівництво підприємства реалізує свою стратегічну, поточну й оперативну політику щодо якості продукції.

Наведена в дисертації концепція управління якістю продукції включає розробку основоположних принципів та інших зазначених вище елементів СУЯП відповідно до вимог маркетингу і міжнародних стандартів, а також виявлення її взаємозв'язків з іншими підсистемами управління виробництвом.

В роботі сформульовані такі принципи, що можуть бути покладені в основу розроблюваних систем управління якістю:

1. Використання міжнародного досвіду і стандартів серії 9000, розроблених Міжнародною організацією по стандартизації (ІСО), що дозволяє вітчизняним виробникам застосовувати вже давно перевірені на практиці методи управління якістю.

2. Наскрізне управління якістю на всіх етапах життєвого циклу продукції.

3. Вибір найважливішим критерієм діяльності підприємства задоволення вимог споживача.

4. Розділення СУЯП на дві взаємопов’язанні підсистеми, перша з яких реалізується як стратегічна, довгострокова політика підприємства відносно якості, а друга являє собою оперативну підсистему управління якістю продукції, що випускається.

5. Загальна участь персоналу підприємства у розв’язанні проблем якості шляхом чіткого визначення обов'язків, прав і відповідальності всіх категорій робітників в цій області діяльності.

6. Простота і ясність технології і засобів, що