НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Букач Володимир Володимирович
УДК 342.70 + 351.74
КОНСТИТУЦІЙНІ ПОЛІТИЧНІ ПРАВА
ТА ЇХ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МІЛІЦІЄЮ
12.00.02 – конституційне право
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ-2004
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України.
Науковий керівник – | кандидат юридичних наук, доцент,
Олійник Анатолій Юхимович,
Національна академія внутрішніх справ
України, професор кафедри загальноюридичних дисциплін, юридичного факультету
Офіційні опоненти – |
доктор юридичних наук, професор,
Погорілко Віктор Федорович,
Інститут держави і права ім. В.М. Корецького
НАН України, заступник директора
кандидат юридичних наук, доцент
Гусарєв Станіслав Дмитрович,
Національна академія внутрішніх справ
України, докторант
Провідна установа – |
Національна юридична академія України
ім. Ярослава Мудрого (м. Харків)
Захист відбудеться 24.09.2004 року о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.009.01 в Національній академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної академії внутрішніх справ України за адресою: 03035, м. Київ, Солом’янська площа, 1
Автореферат розісланий 17.08.2004 року
Учений секретар
спеціалізованої вченої ради О.Б. Горова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. В сучасному світі ступінь забезпеченості прав і свобод особи є важливим показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. В Україні на тлі глибоких соціально-економічних, політичних, ідеологічних і культурних перетворень, створення належних умов для реального здійснення кожним своїх суб'єктивних прав, виступає актуальною теоретичною і практичною проблемою. Зрозуміло, що остання потребує відповідних науково-теоретичних досліджень, в центрі яких повинен бути комплекс взаємопов'язаних соціальних та юридичних чинників. Для втілення прав та свобод людини недостатньо їх лише проголосити. Тут повинні мати місце взаємопов'язані процеси: практичне зміцнення та розвиток прав людини, підвищення якості законодавства, а також формування правової культури, яка, зокрема, включає знання і розуміння прав і свобод людини, високосвідоме виконання вимог права, повагу до прав та свобод інших осіб та практичні навички щодо захисту своїх прав. Крім того, необхідно вдосконалювати діяльність державного апарату, громадських організації та посадових і службових осіб, які повинні забезпечувати реалізацію прав і свобод людини. Елементом конституційної системи фундаментальних прав, свобод та обов'язків людини в Україні є політичні права і свободи громадян. Вони посідають чільне місце у структурі конституційно-правового статусу особи, оскільки спрямовані не на автономію людини, а на її участь в політичному процесі держави. Конституційні політичні права і свободи пов’язані з участю особи у суспільно-політичному житті, формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Їх особливістю є те, що більшість з них адресовані лише громадянам України. Реалізуючі свої політичні права і свободи, громадяни України, асоційовані як український народ – носій суверенітету і єдине джерело влади в Україні, беруть участь у здійсненні влади. У становленні будь-якого демократичного суспільства однією з найголовніших була і залишається проблема всебічного та гармонійного розвитку людини, забезпечення її прав і свобод. Зрозумілим є те, що самі по собі політичні права і свободи не можуть бути реалізовані, а тому утвердження і забезпечення їх реалізації є головним обов’язком держави. Серед органів держави, на які покладено обов’язок здійснення заходів щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина, важливе місце відводиться органам внутрішніх справ і, зокрема, міліції. На неї покладаються функції: захисту прав і свобод людини і громадянина від протиправних посягань; боротьба зі злочинністю; охорона громадського порядку; забезпечення громадської безпеки та безпеки дорожнього руху.
До останнього часу питання забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією в нашій державі залишаються найменш дослідженими. У вітчизняній юридичній літературі забезпечення прав і свобод громадян окреслені лише загальними рисами, українські конституціоналісти торкаються питань прав і свобод людини даної групи здебільшого оглядово, а тому дана проблема в державі залишається невирішеною, і саме ці обставини спонукали здійснити дослідження з метою поліпшення ситуації щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією.
Актуальність дослідження підсилюється виключно важливим значенням щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина державою та її органами. Чільне місце у цьому процесі належить міліції. Оскільки саме на цей орган покладено функцію забезпечення реалізації політичних прав та свобод людини, а в разі їх порушення, обов'язок вживати заходів, необхідних для їх відновлення.
У роботі здійснено комплексний загальнотеоретичний аналіз забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією як складного, багатоаспектного і водночас цілісного явища правової дійсності, що має зміст, структуру, форму і власне місце в правовій системі. Всебічне вивчення цієї проблеми потребує значних зусиль не лише фахівців з конституційного права, а й інших галузей права, тому дане дослідження не претендує на вичерпне висвітлення теми.
Дослідження є своєрідним узагальненням кількох напрямів вивчення проблем забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина; їх виникнення та становлення в різні часи, закріплення політичних прав і свобод людини і громадянина у відповідних нормативно-правових актах, забезпечення цих прав і свобод міліцією. Актуальність дослідження зумовлена й тим, що в ньому розробляється комплекс наукових рекомендацій, спрямованих на реалізацію конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина, у тому числі вдосконалення конкретних форм та методів забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина працівниками міліції. Багатоаспектний характер теми дослідження визначає необхідність звернення до різноманітних галузей знань, а саме: праць у сфері філософії, політології, загальної теорії держави та права, теорії прав людини. Тема забезпечення прав і свобод, включаючи політичних, завжди була в центрі уваги юридичної науки. До неї зверталися і представники різних юридичних галузей. Зокрема, політичні права і свободи розглядалися у працях таких вчених, як О. Алексєєва, С. Алексеєва, М. Баглая, О. Бережнова, М. Вітрука, Л. Воєводіна, А. Георгіци, М. Гуренко, С. Гусарєва, О. Граніна, І. Євінтова, Г Заблоцької, В. Копєйчикова, А. Колодія, О. Лукашової, О. Мурашина, Р. Мюллерсона, М. Матузова, В. Нерсесянца, М. Орзіха, В. Патюліна, В. Погорілка, П. Рабіновича, І. Ростовщикова, Ф. Рудинського, Ю. Скуратова, В. Сіренка , Ю. Тодики, Л. Уманського, І. Фарбера, Ю. Шемшученка, Л. Явича та інших.
Вагомим внеском в розробку проблеми місця та ролі органів внутрішніх справ і, зокрема міліції щодо забезпеченя реалізації політичних прав і свобод громадян є праці Д. Балтаги, Ю. Дмитрієва, В. Кравцова, І. Ростовщикова, С. Лисенкова, О. Негодченка, А. Олійника, К. Толкачова, О. Фрицького, О. Хабібуліна та ін. Аналіз теоретичних концепцій цих науковців дав змогу оцінити стан проблем, що досліджуються, визначити коло питань, які взагалі не були предметом наукового пошуку. Підкреслюючи безперечну наукову цінність використаних джерел, слід зазначити на факті наявності серед них значної кількості ідеологічно перевантажених робіт. Їх використання можливе не лише тому, що юридична наука не створюється безпідставно за одну мить, а й необхідне тому, що в них можна знайти і піддати критичному аналізу класичні наукові положення (щодо правового статусу людини і громадянина взагалі чи інституту правового статусу зокрема; її історичного розвитку тощо), що необхідні для формування сучасної вітчизняної правової науки.
Однак, не зменшуючи досягнутого, слід визнати, що проблема забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією не була, по суті, предметом окремого наукового аналізу. Відсутність глибоких досліджень досить негативно позначається як на розвиток загальносоціальних та юридичних засобів, за допомогою яких громадяни можуть захистити власні законні інтереси, так і на концепції системи прав людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), у відповідності з планами прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001 - 2005 рр. (Рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 № 9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради НАВСУ ( протокол № 1 від 30.01.2001 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2002 р.
Мета і завдання дослідження. Метою даної дисертації є комплексне наукове опрацювання основних закономірностей розвитку та сучасного стану забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією в сучасній Україні.
Відповідно до мети дослідження зосереджено увагу на розв’язані таких основних завдань:
- здійснити огляд наукових праць, стосовно питань забезпечення державними органами політичних прав і свобод громадян, на аналізі якого висвітлити питання, що залишилися невирішеними та підлягають подальшому вдосконаленню;
- проаналізувати історичні основи становлення інституту політичних прав і свобод у різні епохи та становлення їх у новітній Україні;
- проаналізувати нормативні акти щодо правового регулювання політичних прав і свобод в національному праві та здійснити порівняльний аналіз конституцій зарубіжних країн відносно закріплення норм, що регулюють політичні права і свободи;
- визначити характеристику сутності та змісту конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина з урахуванням існуючих сучасних політико-правових концепцій, обґрунтовуючи загальне й особливе, що властиво цьому виду прав і свобод;
- проаналізувати структуру механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод в цілому та охарактеризувати його складові елементи;
- визначити зміст понять “забезпечення”, “компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина”, “форми й методи діяльності міліції по забезпеченню конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина”;
- розробити науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення законодавства й правозастосування у сфері забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у сфері забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина.
Предметом дослідження є конституційні норми і правовідносини щодо розвитку, теоретичної сутності і практики забезпечення реалізації політичних прав і свобод людини та громадянина в діяльності міліції.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є загальнотеоретичні методи та підходи до визначення змісту інституту забезпечення політичних прав і свобод. Дисертантом використовувалися загальнонаукові (діалектичний, історичний, системний, структурний, функціональний) та спеціальні методи (формально-юридичний, порівняльно-правовий).
Використання методу історизму дало змогу забезпечити розгляд динаміки розвитку політичних прав і свобод у різні історичні часи. Даний метод дозволив розглянути становлення інституту забезпечення політичних прав і свобод громадян. За допомогою системного методу розглянуто інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією як єдину злагоджену систему. Функціональний метод сприяв визначенню основних якостей і призначення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод міліцією та його впливу на суспільні відносини. Завдяки використанню формально-юридичного методу виявлено роль формальної визначеності правових норм у забезпеченні політичних прав і свобод громадян, досліджено основні форми та методи забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян міліцією. Порівняльно-правовий метод дозволив розробити напрямки подальшого вдосконалення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією на підставі розгляду даного інституту в зарубіжних країнах. З метою з’ясування питання вдосконалення діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод використовувався соціологічний метод анкетування.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у спробі вперше в умовах незалежної України, у межах зазначеного наукового юридичного дослідження, проведеного з використанням сучасних досягнень історії та філософії, загальної теорії держави та права, конституційного права України, теорії прав людини із загальнотеоретичних та практичних позицій проаналізувати інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина міліцією. У дисертації викладаються концептуальні положення щодо функціонального призначення інституту забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду у цій сфері, обґрунтовуються висновки і рекомендації, основні шляхи та напрями підвищення ефективності законодавства.
Наукова новизна дослідження характеризується такими висновками, положеннями та рекомендаціями:
- уточнено, що конституційні політичні права і свободи посідають самостійне місце у конституційній системі прав і свобод людини й громадянина, саме вони пов’язані з участю громадян у суспільно-політичному житті, формуванням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- визначено, що конституційні політичні права і свободи, закріплені конституційними нормами, є можливостями громадян брати активну участь у політичному житті держави і суспільства, висловлювати свою громадянську позицію до дій влади, а також це є воля громадян, спрямована на розвиток демократії у державі.
- доведено необхідність у забезпеченні реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина з боку держави та її органів, зокрема міліції, на основі таких об’єктивних факторів, як конституційне визнання за громадянами безперешкодно брати активну участь в управлінні державним справами, брати участь у мітингах, демонстраціях, вуличних походах, об’єднуватися у політичні партії, звертатися до державних органів;
- обґрунтовано, що основним елементом юридичного механізму реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина поряд з гарантіями є їх забезпечення державними органами;
- доведено, що інститут забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією становить систему національних засобів, правил та процедур, що націлені на безперешкодну реалізацію, а в разі порушення - відновлення цих прав і свобод;
- основною метою забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина міліцією є її діяльність щодо здійснення своїх функцій, компетенції, обов’язків з метою створення оптимальних умов для неухильної реалізації правових приписів та правомірного здійснення зазначених прав і свобод;
- сформульовано рекомендації, що у процесі забезпечення конституційних політичних прав і свобод державними органами, зокрема міліцією, необхідно враховувати: досягнення вітчизняної юридичної думки; специфіку конституційно-правового регулювання; зарубіжний досвід у цій сфері та ефективність механізму забезпечення правового захисту;
- особисто вдосконалено автором такі, що отримали обґрунтування в дисертації, поняття прав громадян, політичних прав і свобод громадян, імплементації міжнародно-правових норм щодо політичних прав людини й громадянина у законодавство України;
- в методологічному аспекті для вивчення політичних прав і свобод громадян автором запропоновано нові критерії їх класифікації, відмінності від інших прав і свобод, що значно розширює можливості сприйняття і дослідження даної проблеми;
- сформульовано пропозицію про необхідність створення в процесі реформування органів внутрішніх справ спеціальних підрозділів муніципальної міліції щодо забезпеченню конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина;
- обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про маніфестації в Україні”, а також приведення у відповідність Конституції України окремих положень Закону України “Про звернення громадян”;
- з метою підвищення рівня професійної підготовки працівників міліції щодо забезпечення ними конституційних політичних прав і свобод громадян пропонується переглянути форми здійснення професійної підготовки, доповнивши їх додатковими заняттями, що мають на меті вивчення основних положень нормативних актів у галузі прав і свобод людини і громадянина.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання їх для:
- подальших наукових досліджень щодо розробки проблем забезпечення політичних прав і свобод державними органами та ефективності їх дії;
- нормотворчої роботи щодо вдосконалення нормативної бази з питань забезпечення прав і свобод людини й громадянина;
- навчального процесу у викладанні курсів теорії держави і права, теорії прав людини та конституційного права, підготовки відповідних розділів підручників та навчально-методичних посібників і матеріалів;
- реформування статусу та діяльності міліції України щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян;
- роботи щодо правового виховання населення, підвищення рівня правової культури та правосвідомості тощо.
Апробація результатів дисертації. Результати обговорювалися по розділах та у цілому на кафедрі конституційного права Національної академії внутрішніх справ України. Теоретичні аспекти роботи використовувались автором у процесі викладання навчального курсу з конституційного права України.
Окремі положення дисертаційного дослідження були апробовані на міжнародних наукових конференціях, нарадах, семінарах, а саме на:
1. Міжнародній науково–практичній конференції “Судовий захист прав людини: національний і Європейський досвід” (м. Одеса, 09.11.2001р.);
2. Міжнародному семінарі в рамках Українсько-Британського проекту “Робота міліції з маргінальними групами”( м. Київ, НАВСУ, 25-29. 03.2002 р.);
3. Міжнародній науковій конференції “Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених” (м. Хмельницький, 29-30.04.2002р.);
4. Міжнародній науково–практичній конференції “Пріоритетні напрямки діяльності органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю в сучасних умовах” (м. Дніпропетровськ, 25-26.10.2002 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та наукові висновки і практичні рекомендації, що складають зміст дисертаційного дослідження, викладені у п’ятьох публікаціях.
Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, які об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 229 сторінок, з яких 207 – основний зміст.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначаються мета й основні задачі дослідження; показано наукову новизну і сформульовано положення, які виносяться на захист; розкривається теоретична та практична значущість здобутих результатів, їх апробація та впровадження; наведені дані про публікації і структуру дисертації.
У розділі 1.“Наукові та нормативно-правові засади дослідження і регулювання конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” проаналізовано стан розробки проблеми дослідження з точки зору конституційного права, надано теоретично обґрунтовані умови правової оптимізації механізму забезпечення конституційних прав і свобод людини й громадянина державою при визначальній ролі міліції.
У підрозділі 1.1 “Наукові дослідження конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” аналізуються літературні джерела, що присвячені проблемам політичних прав і свобод людини й громадянина.
Автором простежено шлях становлення та закріплення конституційних політичних прав і свобод громадян в різні історичні часи. Розглядаються праці стародавніх філософів, у яких досліджено політичні права та свободи, які власне стали мірилом свободи людини у державі. Наведені роботи українських мислителів відносно політичних прав і свобод людини й громадянина засвідчують, що для них не байдужою була доля українського народу. У своїх роботах українські вчені обстоювали прагнення народу щодо свободи, яка немислима без політичних можливостей.
Аналіз наукових праць, що були присвячені проблемам політичних прав і свобод громадян за радянських часів свідчить, про те, що цим питанням була приділена незначна кількість наукових праць.
Аналізуючи праці таких учених як М.Вітрука, Л. Воєводіна, О. Негодченка, П. Рабіновича, І. Ростовщикова, К. Толкачова, О. Хабібуліна, автор дійшов висновку, що процес забезпечення політичних прав і свобод складне багатогранне явище, що включає в себе такі стадії, як охорону та захист останніх.
З’ясовано, що в опублікованих роботах більшою мірою досліджуються питання, пов’язані з розглядом внутрішньо-організаційної діяльності органів внутрішніх справ. Так, автори у своїх працях питання охорони громадського порядку при проведені масових заходів розглядають, як правило, без урахування особливостей проведення окремо взятого політичного заходу. В зазначених роботах упускаються принципово важливі питання залежності методів та форм діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина.
У підрозділі 1.2 “Нормативно-правове регулювання конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” дисертантом проаналізовано нормативні джерела з проблем політичних прав і свобод людини й громадянина.
Вивчення поточного законодавства стосовно політичних прав і свобод людини й громадянина свідчить про його недосконалість. За результатами дисертаційного дослідження доведено, що положення окремих законів, що регулюють політичні права і свободи громадян, не відповідають Конституції України, оскільки вони приймалися значно раніше. А тому на сьогодні вельми необхідними є заходи, спрямовані на практичну необхідність оновлення поточного законодавства відносно питань забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян державними органами і, зокрема, міліцією.
Автор дійшов висновку, що забезпечення конституційних політичних прав та свобод є неможливим без належного його законодавчого закріплення. З огляду на зазначене найближчим часом необхідно прийняти Закон України “Про маніфестації в Україні”. Зміст якого повинен включати в себе такі положення:
по-перше, доцільно визначити призначення свободи зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій як форми вираження індивідуальної або колективної думки, що ґрунтується на свободі думок та переконань громадян з різних питань державного та суспільного життя, як способу залучення уваги до них громадян, державних органів або пред’явлення до них певних вимог для захисту або підтримки якої-небудь громадської ініціативи;
по-друге, у законі повинно бути чітко визначено роль та місце державних органів щодо забезпечення зазначених заходів, а також визначено їх компетенцію з цього приводу;
по-третє, доцільно встановити відповідальність усіх суб’єктів відносин, що розглядаються, – від посадових осіб, працівників міліції до організаторів та учасників зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій.
За доцільне є приведення у відповідність зі ст.40 Конституції України норми Закону України “Про звернення громадян”, оскільки цей закон адресований дещо вужчому колу суб’єктів, аніж Конституція, де йдеться про “усіх”, а не тільки, як в законі, про громадян України.
У зв’язку з тим, що з дня прийняття Закону України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” минув досить великий проміжок часу, окремі його положення застаріли і вимагають певних змін. Прийняття нової редакції закону загалом могло би вирішити значне коло питань.
Автор пропонує, що варто Закон України “Про міліцію” доповнити окремим розділом “Забезпечення міліцією прав і свобод громадян”, у якому чітко виписати діяльність міліції щодо забезпечення конституційних, і, зокрема, політичних прав і свобод людини й громадянина.
Належне забезпечення політичних прав і свобод громадян міліцією неможливе без прийняття Закону України “Про муніципальну міліцію”. У ньому повинні бути виписані норми щодо забезпечення міліцією політичних прав і свобод громадян, взаємодії міліції з громадськістю під час забезпечення мітингів, вуличних походів, зборів та демонстрацій.
Наступний блок нормативно-правового врегулювання діяльності державних органів щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян повинен знайти своє місце у відомчих актах: наказах, розпорядженнях тощо.
Порівняльний аналіз конституційних актів країн СНД та ряду європейських країн допоміг виявити прогалини у вітчизняному законодавстві. Досвід зарубіжних країн відносно регулювання конституційних політичних прав і свобод громадян свідчить, що нашій державі варто його використовувати. Це сприятиме демократичному розвитку нашої держави, просуванню країни до європейської спільноти.
Розділ 2 “Поняття, зміст та механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” охоплює широке коло теоретичних положень стосовно поняття, змісту конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина, особливостей їх класифікації, а також механізму забезпечення останніх.
У підрозділі 2.1. “Поняття конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” автор виокремлює серед конституційних суб’єктивних прав і свобод - політичні. Більшість з них адресовані громадянам України на відміну від інших видів прав і свобод. Конституційні політичні права і свободи визначають їхнє правове становище в системі суспільних відносин, які виникають у процесі здійснення державної влади.
На підставі розглянутих суб’єктивних можливостей громадян автор схиляється до того, що систему політичних прав і свобод, визначених Конституцією України, становлять: право громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації (ст.36); право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38); право громадян на мирні збори, мітинги, вуличні походи та демонстрації (ст.39); право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових і службових осіб(ст.40).
Саме визначення такої системи пов’язане з тим, що більшість сучасних міжнародно-правових документів про права людини універсального та регіонального характеру, встановлюючи обсяг невід’ємних прав і свобод людини, містять такі політичні права, як свобода об’єднання у політичні партії та громадські організації, свобода мирних зборів та асоціацій, право брати участь в управлінні державою, право на звернення. Зазначені права і свободи закріплені у Загальній декларації прав людини 1948 року, у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року. Поряд з громадянськими (особистими), а також економічними, соціальними і культурними правами вони складають обов’язкову частину конституцій демократичних країн.
На підставі дослідження поняття конституційних політичних прав і свобод громадян пропонується власна точка зору щодо розуміння конституційних політичних прав і свобод громадян. Під конституційними політичними правами і свободами слід розуміти закріплені конституційними нормами можливості громадян щодо активної участі у політичному житті держави і суспільства через управління державними справами, об’єднання у політичні партії та громадські організації, мирні збори та демонстрації, а також звернення до державних органів та їх посадових осіб, можливість висловлювати свою громадянську позицію щодо дій влади, спрямовану на розвиток демократії у державі.
У підрозділі 2.2.“Зміст конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” зазначається, що зміст конституційних політичних прав і свобод громадян являє собою багатогранне явище, кожне з яких є комплексом, групою прав і свобод і має систему гарантій правового, організаційного, політичного, економічного та іншого характеру.
Автором доведено, що основними елементами юридичного змісту конституційних політичних прав та свобод є: а) право діяти ; б) право вимагати; в) право користуватися; г) право звертатися за захистом.
На підставі викладеного, на думку дисертанта, право на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації, на участь у професійних спілках (ст.36) включає: можливість створення нового об’єднання; можливість вільного вступу та виходу до діючого громадського об’єднання; можливість реалізації статутних завдань та цілей об’єднання, користування захистом та правами, що випливають із членства; можливість на позитивні дії, що характеризуються, гарантованим Основним Законом України необмеженим розмаїттям волевиявлень громадян;
Право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, право обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст.38) включає такі можливості: можливість вимоги, що адресована державі та в цілому характеризується як вимога забезпечення участі громадян в управлінні державними та громадськими справами за допомогою різних форм представницької та безпосередньої демократії, головними з яких є вибори, референдум та звернення; можливість вимагання від держави забезпечити безперешкодну реалізацію виборчих прав і свобод її органами; можливість вимагання від держави рівного доступу до державної служби в органах місцевого самоврядування;
Право на свободу зборів, мітингів, походів і демонстрацій (ст.39) як форми політичної активності громадян України сприяє: а) становленню колективної думки, позиції різних об’єднань громадян ; б) впливу на формування громадської думки з різних питань; в) впливу на вироблення, прийняття та реалізацію управлінських рішень.
Право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів (ст. 40) включає такі можливості: відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участь у вирішені публічних справ.
На думку автора, для конституційних політичних прав і свобод громадян обов’язковим елементом є правоповедінка або право на власні позитивні дії.
У підрозділі 2.3. “Механізм забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” зазначається, що реалізація конституційних політичних прав і свобод неможлива без забезпечення організаційно–політичної діяльності її державних органів, громадських організацій, посадових осіб. Це прямо випливає з сутності права. Діяльність названих суб‘єктів у даній сфері не самоціль, а свідчення реальності свободи особистості, проголошеної в суспільстві, необхідний фактор втілення правових можливостей у сферу реального використання соціальних благ, користування благами свободи, закріплених у Конституції України.
Дисертант визначає, що під механізмом забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина слід розуміти сукупність суб’єктивних та об’єктивних чинників, що виступають необхідними умовами втілення благ, визначених конституційними політичними правами і свободами, як у практику індивідуальної життєдіяльності кожної людини, так і функціонування інститутів громадянського суспільства, що є суб’єктами політичної системи суспільства.
Автором визначено, що кожний структурний елемент механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина має особливе призначення у сфері реалізації, охорони й захисту прав і свобод та який включає в себе:
- правовий статус громадян та їх об’єднань як юридичну передумову забезпечення прав і свобод, закріплює у нерозривній єдності права, свободи і обов’язки як нормативно забезпечену можливість користуватися суспільними благами, що опосередковуються ними, та необхідність дотримуватись певних типів поведінки в інтересах інших осіб, суспільства й держави;
- нормативно-правові засоби забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина (юридичні гарантії), що створюють належні юридичні можливості для їх ефективного здійснення, охорони та захисту;
- загальносоціальні умови забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина як комплекс соціально-економічних, політичних, економічних та інших умов життєдіяльності суспільства, що виступають фактичним середовищем їх здійснення, охорони і захисту.
Призначення механізму забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина розкривається через систему функцій, за допомогою яких здійснюється вплив на суспільні відносини. Критерієм розмежування функцій механізму забезпечення політичних прав і свобод громадян є їх соціально-юридична спрямованість, на основі чого можна виділити сприяючу (допоміжну), стимулюючу, превентивну, відновлювальну і виховну функції.
Дії механізму забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина залежать від основних форм, у яких здійснюється безпосередній процес забезпечення зазначених прав і свобод громадян. Залежно від конкретних цілей і завдань, які ставляться перед механізмом забезпечення політичних прав і свобод людини і громадянина, формами забезпечення зазначених прав і свобод є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення, що спрямовані на перетворення закріплених у законі прав і свобод у дійсність, що відображає забезпечення реалізації політичних прав і свобод людини і громадянина.
Розділ 3.“Забезпечення міліцією конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. “Компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” зазначається, що роль міліції у забезпеченні реалізації таких політичних прав і, відповідно, її місце у механізмі реалізації зазначених прав і свобод громадян, визначається головним чином обсягом її компетенції.
Чітке визначення її компетенції і зазначеного напрямку є важливою умовою для виконання усіх поставлених перед нею завдань. І від того, як вона належно забезпечить демократичні свободи, залежить визнання авторитету влади в особі міліції.
Автором визначено, що під компетенцією міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод слід розуміти цілісне і якісно самостійне явище правової системи, що є комплексом взаємозв‘язаних і взаємодіючих засобів та умов, які створюють належні юридичні і фактичні можливості для повноцінного здійснення кожним громадянином своїх політичних прав і свобод.
У підрозділі 3.2. “Форми й методи діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” дисертант визначає, що компетенція міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод знаходить свій розвиток у визначених формах і методах діяльності. Формами забезпечення прав і свобод людини й громадянина є зовнішні прояви взаємоузгодженого функціонування складових елементів механізму забезпечення політичних прав і свобод особи, спрямовані на перетворення закріплених у законі прав і свобод в дійсність. Ними виступають забезпечення реалізації та захисту прав і свобод особи.
Автор зазначає, що форми та методи діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина є нічим іншим як сукупністю однорідних, конкретних дій співробітників міліції, що пов’язані зі створенням сприятливих умов для користування громадянами благами свободи, а також забезпеченням належних умов для реалізації конституційних політичних прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до нормативних актів, що регулюють діяльність міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод, їй надані певні державно-владні повноваження, у межах яких вона здійснює свою діяльність. Ці повноваження безпосередньо визначають форми діяльності міліції. До них можна віднести: регулятивну, правоохоронну, організаційну, виховну.
До спеціальних методів діяльності щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян необхідно віднести метод профілактики, залучення громадськості, припинення порушення прав і свобод громадян, поновлення порушених прав і свобод громадян, притягнення до юридичної відповідальності порушників прав і свобод громадян.
Форми й методи діяльності міліції у сфері забезпечення політичних прав і свобод громадян перебувають у тісному зв'язку, що й дозволяє їй ефективно впливати на поведінку людини. Форми, що застосовуються міліцією, дають нам уявлення про шляхи діяльності, якими той чи інший орган здійснює вплив на об'єкт, а метод відображає, які ж засоби та прийоми при цьому використовуються. Тому кожний метод має свою конкретну форму прояву, а форма, у свою чергу, може реалізовуватись за допомогою одного чи кількох методів. Ці форми й методи можуть змінюватися та вдосконалюватися з прогресом суспільства, в якому вони існують.
У підрозділі 3.3. “Шляхи вдосконалення діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод людини й громадянина” дисертант дійшов висновку, що найважливішим чинником ефективного забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян є досконала нормативна база, що визначає дієві форми та методи.
Автор вважає, що основні питання діяльності міліції щодо забезпечення конституційних політичних прав і свобод громадян необхідно вирішувати комплексно у таких напрямах:
1. З метою підвищення професіоналізму працівників міліції щодо забезпечення політичних прав і свобод громадян у підрозділах міліції в системі професійної підготовки проводити, як мінімум раз на місяць, освітню роботу щодо змісту основних положень нормативних актів, що закріплюють права і свободи людини й громадянина;
2. З метою закріплення отриманих теоретичних знань здійснювати приймання заліків у персоналу міліції щодо основних положень Конституції України з прав і свобод людини й громадянина, міжнародних та відомчих нормативних актів з даної галузі.
3. Виділяти достатньо часу для проведення інструктажу з персоналом міліції, який залучається для участі у забезпеченні реалізації політичних прав і свобод громадян, акцентуючи при цьому увагу на толерантному ставленні до громадян, особливості специфіки зазначеного заходу .
4. Необхідно обов’язково приймати до уваги керівництвом підрозділів міліції дієві пропозиції з боку персоналу щодо поліпшення забезпечення політичних прав і свобод, оскільки інколи у підлеглих більше практичного досвіду по даного питання. У даному випадку аж ніяк не повинен діяти принцип “наказ командира закон для підлеглого”, оскільки автоматично зникає всіляке бажання щодо власної ініціативи.
5. Слід надавати можливість працівникам міліції брати участь у телевізійних передачах щодо роз’яснення громадянам основних прав та обов’язків працівників міліції під час проведення політичних заходів (мітингів, демонстрацій, вуличних походах тощо), що, у свою чергу, має на меті досягнення взаєморозуміння між громадянами та працівниками міліції.
У висновках підбито підсумки дослідження, визначено основні ідеї та засади, що надали змогу обґрунтувати пропозиції й рекомендації теоретичного та практичного характеру :
1. У процесі забезпечення реалізації політичних прав і свобод людини й громадянина першочергове місце посідає діяльність державних органів, а саме органів внутрішніх справ, зокрема міліції. Все це зумовлює розробку наукових рекомендацій, пропозицій, спрямованих на забезпечення реалізації політичних прав і свобод людини й громадянина, визначення нових шляхів, пошуку досконаліших форм і методів діяльності міліції.
2. На підставі аналізу наукових праць з зазначеної тематики пропонується власна точка зору щодо розуміння конституційних політичних прав і свобод громадян. Політичні права і свободи – це закріплені конституційними нормами можливості громадян брати активну участь у політичному житті держави і суспільства, висловлювати свою громадянську позицію відносно дій влади, а також, це є воля народу, спрямована на розвиток демократії у державі. Результат проведеного наукового дослідження стосовно суб’єктивних політичних прав і свобод громадян доводить до висновку, що вони являють собою досить складне багатогранне явище правової дійсності, сутність якого полягає у характері та природі взаємовідносин між громадянами і державою.
3. Дослідження змісту конституційних політичних прав і свобод громадян дало можливість з’ясувати, що кожне окреме взяте суб’єктивне політичне право містить у собі цілий ряд елементів, які у сукупності й складають його, а саме:
- можливість вимоги, яка адресована державі, та в цілому характеризується як вимога забезпечення участі громадян в управлінні державними та суспільними справами за допомогою різних форм представницької та безпосередньої демократії ( вибори, референдуми, петиції);
- можливість вимагання від держави забезпечити безперешкодну реалізацію виборчих прав і свобод її органами;
- можливість вимагання від держави рівного доступу до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;
- можливості відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення, участь у вирішені публічних справ;
- можливість безперешкодно отримувати інформацію;
4. У досліджені доведено, що конституційні політичні права і свободи у повній мірі можуть бути реалізованими за умов належного забезпечення з боку державних органів і чільне місце у цьому процесі відводиться міліції. Саме міліція виконує безпосередні функції захисту та забезпечення реалізації конституційних політичних прав і свобод громадян, а також їх відновлення в разі порушення. Діяльність міліції заснована на суворому додержанні законності, що є найважливішою умовою, підґрунтям забезпечення здійснення прав і свобод людини і громадянина в державі.
Безпосередній процес забезпечення конституційних прав і свобод громадян міліцією здійснюється в певних формах та методах
