БІДАК Володимир Ярославович

УДК 331+364(477)

СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ ТА ВДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНИХ МЕХАНІЗМІВ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціальність 08.09.01 – Демографія, економіка праці,
соціальна економіка і політика

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Львів – 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор
Бондар Інтерна Касянівна,
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, завідувач відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
Пітюлич Михайло Іванович,
Ужгородський національний університет, завідувач кафедри

кандидат економічних наук, доцент
Семів Роман Андрійович,
Львівський банківський інститут НБУ,
завідувач кафедри

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ проблем відтворення людського капіталу та розселення, м. Київ

Захист дисертації відбудеться 28 травня 2004 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий 28 квітня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У комплексі кардинальних проблем розвитку української держави, пов’язаних з пошуком шляхів розбудови та трансформації її економіки на ринкових засадах, поступовим подоланням кризових явищ в економічному і суспільному житті, особливого значення набуває вирішення завдань відтворення та розвитку людського потенціалу, що передбачає формування надійної системи соціального захисту населення.

Трансформаційні прояви сучасних економічних процесів (роздержав-лення, приватизація, розвиток підприємництва, торгівлі тощо) водночас актуалізували структурну невідповідність попиту і пропозиції робочої сили на ринку праці, загострили безробіття, інфляцію, неузгодженість платіжного балансу та бюджету, що призвело до напруженості у забезпеченні його соціальних статей. Відтак утворилась значна розбіжність в рівнях життя, мають місце малозабезпеченість і бідність, надмірна диференціація стартових можливостей різних категорій населення, обмеженість в реалізації базових потреб, а в кінцевому підсумку – дефіцит соціальної захищеності.

Необхідною умовою розв’язання проблем соціального захисту є послідовне здійснення стратегії економічного зростання та реалізація адекватної державної соціальної політики. В умовах перехідної економіки Україна спроможна захищати своє населення лише на рівні мінімальних соціальних стандартів та нормативів, що зумовлено головним чином обмеженістю фінансових ресурсів. Тому при опрацюванні стратегії її соціальної політики першочерговим стає вдосконалення механізмів соціального захисту та їх ефективне поєднання з формуванням і активізацією самозахисних спроможностей населення.

Методологічні, методичні та прикладні питання багатоаспектної проблеми соціального захисту населення та його регулювання залишаються в центрі постійного наукового інтересу. Різні фундаментальні підходи до цієї проблеми досліджувались та розроблялись багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Серед них: Бандур С.І., Богиня Д.П., Бондар І.К., Долішній М.І., Злупко С.М, Кадомцева С.В., Колот А.М., Куценко В.І., Лібанова Е.М., Мандибура В.О., Новіков В.М., Онікієнко В.В.

Особливу увагу вивченню механізмів активізації соціальної політики як на державному, так і на регіональному рівнях надають такі відомі вітчизняні науковці, як Амоша А.І., Борецька Н.П., Вовканич С.Й., Заяць Т.А., Козоріз М.А., Копистянська Х.Р., Краснов Ю.М., Кузьмін О.Є., Мікловда В.П., Новікова О.Ф., Писаренко С.М., Пітюлич М.І., Садова У.Я., Семів Л.К. та інші.

Динамічний характер соціально-економічних процесів, пов’язаний з рин-ко-вою трансформацією економіки, поглиблення соціального розшарування на-се-лення вимагає подальшого теоретико-методологічного осмислення діючої по-лі-тики щодо соціального захисту та пошуку шляхів вдосконалення дер-жав-них механізмів її реалізації на загальнодержавному і регіональному рівнях.

Актуальність і наукова значущість окреслених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет і об’єкт, мету і конкретні завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науково-дослідними роботами та програмами, що виконувались у 2000-2003 рр. за участю автора в Інституті регіональних досліджень НАН України згідно з координаційним планом НАН України з пріоритетних напрямів, а саме: "Теоретичні основи регіональної політики" (№ держреєстрації 0197U002572), "Механізм реалізації регіональної політики в умовах формування національної економіки" (№ держреєстрації 0100U002572), “Моделі регіональної соціально-економічної політики: концеп-ту-альні підходи до формування та методи реалізації” (№ держреєстрації 0102U000425) та в Науково-дослідному економічному інституті Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України: “Розробка державно-регіональної системи управління, інформаційного забезпечення і моделювання процесів соціального захисту населення в умовах нових форм організації внутрішнього ринку, широкої участі держави в міжнародному поділі праці” (№ держ-реєстрації 0196U015872) за темою “Розробка концептуальних основ механізму інформаційного моніторингу соціального захисту населення регіону”, а також з науково-дослідною роботою за темою “Економічні передумови та державний механізм формування середнього класу і прогнозування його впливу на структуризацію суспільства України” (за договором №ДП/167_від 26 червня 2003 р.), в частині застосування моніторингу оцінки рівня соціальної захищеності окремих категорій населення.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методологічних основ соціального захисту населення та розробка методичних і практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення державних механізмів його регулювання.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення наступних завдань:

·

·

·

·

·

·

·

Об’єктом дослідження є сукупність економічних, соціальних, організаційно-правових відносин, що формують систему соціального захисту населення на державному і регіональному рівні.

Предметом дослідження є механізми регулювання соціального захисту населення та напрями їх вдосконалення в умовах ринкової трансформації економіки.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи стали методи фундаментальної і загальнонаукової методології пізнання досліджуваних явищ і процесів. В дослідженні застосовувались методи системного, порівняльного, економіко-статистичного, соціологічного аналізу, експертних оцінок. Інформаційною базою підготовки дисертації послужили офіційні статистичні дані, матеріали моніторингу макропоказників по Україні і регіонах, законодавчі та нормативні документи Верховної Ради України та Уряду України, результати соціологічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Відповідно до мети дисертаційної роботи, наукові результати, що одержані автором і складають предмет захисту, полягають в наступному:

вперше:

·

·

удосконалено:

·

·

отримали подальший розвиток:

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, які винесено на захист, спрямовані на підвищення наукового рівня управління соціальними процесами, зокрема в регіонах, і містять конкретні методичні та прикладні рекомендації щодо вдосконалення механізмів регулювання соціального захисту населення регіонів, складання соціальних бюджетів різного рівня, а також забезпечення відповідних соціально-захисних програм. Сформульовані рекомендації і пропозиції застосовані: при розробці Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2004 рік та середньострокових прогнозів до 2011 року Міністерством праці та соціальної політики України в розрахунках основних індикаторів соціально-економічного стану населення (довідка № 024.139 від 05.12.2003 р.); при підготовці аналітичної записки Кабінету Міністрів України стосовно перспектив розвитку страхового ринку України як розширення бази соціального захисту економічно активного населення (довідка № 17/469 від 03.12.2003 р.); НДІ праці і зайнятості населення Міністерства праці та соціальної політики України при розробці рекомендацій щодо впорядкування діючих соціальних стандартів та нормативів як вихідної бази складання соціальних бюджетів на загальнодержавному і регіональному рівні (довідка № 01/4-351 від 04.12.2003 р.). Результати, отримані в процесі науково-дослідної роботи здобу-вача, враховані Головним управлінням у справах сім’ї та молоді Львівської облдержадміністрації при формуванні концепції молодіжної політики (довідка № 178 від 22.04.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені в дисертаційному дослідженні і винесені на захист, отримані автором одно-осіб-но. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Матеріали виконаного дослідження апробовані в наукових доповідях, на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, в монографіях, брошурах і статтях. Зокрема, результати дисертаційної роботи доповідались на: науково-практичній конференції “Трудовий потенціал України” (м. Луцьк, грудень 1992 р.); міжна-родній науковій конференції “Національна еліта та інтелектуальний потенціал України” (м. Львів, 18-20 квітня 1996 р.); V Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в XXI столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (м. Львів, 22_ травня 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Стратегічні пріоритети розвитку регіонів в системі економічної політики в Україні” (м. Чернівці, березень 2001 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Підприємництво як соціально-економічна передумова станов-лення середнього класу" (м. Київ, 21 січня 2004 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 15 наукових праць, що відображають основний зміст дисертаційної роботи, загальним обсягом 9,71 д.а. (в т.ч. у фахових виданнях 6 праць загальним обсягом 3,23 д.а.), з яких особисто автору належить 7,09 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 250 сторінок комп’ютерного тексту, включає 19 таблиць і 11 рисунків, 19 додатків на 36 сторінках. Список використаних джерел нараховує 177 найменувань на 17 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність теми, сформульовано мету і задачі дослідження, обґрунтовано наукову новизну, виділено особистий внесок дисертанта в наукові результати, їх теоретичне і практичне значення.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні основи соціального захисту населення в умовах ринкової трансформації економіки” – розглядаються теоретичні аспекти соціальної політики, зокрема її захисної функції, розкрито сутність і уточнено категоріальний апарат соціального захисту та наукові підходи до його дослідження, проаналізовано систему показників, що виступають соціально-економічними індикаторами рівня життя і стану захищеності населення.

В умовах становлення ринкової економіки Україна, яка конституційно задекларувала соціальну спрямованість свого розвитку, бере на себе зобов’язання і відповідальність виступати реальним гарантом соціальних прав своїх громадян і формувати законодавчу базу соціального захисту населення, регулювати соціальну компенсацію певним категоріям з метою уникнення конфліктів внаслідок нерівномірного розподілу ресурсів, підтримувати безпеку і умови життєдіяльності громадян. В цьому полягає захисна функція соціальної політики.

На думку автора, доцільними напрямами використання досвіду соціальної політики, втіленого у відповідних зарубіжних моделях соціального захисту населення, поряд із створенням правових і соціально-економічних умов забезпечення засобів існування працездатним громадянам за рахунок особистого трудового вкладу, економічної самостійності і підприємливості, а соціально вразливим категоріям – за рахунок держави, принциповим є такі: підвищення платоспроможності населення з метою більш повного використання державних механізмів соціального захисту шляхом забезпечення продуктивної зайнятості, зростання доходів та обмеження безробіття; посилення регіональних важелів та механізмів самоврядування в реалізації завдань соціального захисту; забезпечення запобіжних заходів у подоланні бідності; формування свідомості населення на самозахисну орієнтацію.

Ефективність реалізації захисної функції соціальної політики обмежують:

·

·

·

·

·

З переходом до ринкових умов суттєво змінюються функції суб’єктів політики соціального захисту. Раціональний розподіл компетенцій між центром і регіонами дозволяє оптимізувати дію державних механізмів із врахуванням місцевих можливостей, але при одночасному застосуванні соціальних трансфертів не знімається проблема регіональних розбіжностей. У зв’язку з цим, в роботі обґрунтовано застосування основних принципів побудови соціального захисту населення, які необхідно доповнити наступними:

·

·

Сучасну соціальну політику пропонується розглядати як системну єдність двох взаємозалежних і взаємодоповнюючих напрямів дії, а саме: соціального розвитку і соціального захисту. Теоретичну посилку концепції захисної функції соціальної політики доцільно будувати на засадах досягнення соціально прийнятного життєвого рівня і врегулювання його гарантій відповідно до соціальних стандартів та нормативів (Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії").

Захисна функція соціальної політики є основною у кризових станах еконо-мі-ки, в яких соціально-економічна ситуація призводить до надмірного неспівпадіння суспільних потреб з можливістю їх задоволення, тобто супроводжується виникненням соціальних дефіцитів.

Практика свідчить, що кількісне розширення соціальних дефіцитів є особ-ливо небезпечним при наближенні до гранично-допустимого рівня (табл. 1).

Таблиця 1

Співвідношення гранично-допустимих і фактичних показників соціального розвитку в Україні

Показники | Гранично-допустиме значення в світовій практиці | Величина коефіцієнта в Україні, розра-хована станом на 2002 р. | Імовірні соціальні наслідки | Співвідношення до-ходів 10-ти відсотків найбагатших і най-бід-ніших груп населення | 10 : 1 | 15 : 1 | Антагонізація соціальної структури, різке майнове розшарування | Частка населення, що живе на межі бідності, % | 10,0 | 67,7 | Маргіналізація значної частини населення | Співвідношення мінімальної і середньої заробітної плати | 1 : 3 | 1 : 3,2 | Низька платоспроможність населення, поширення зубожіння | Рівень безробіття, % | 8-10 | 10,1-11,1 | Ріст соціально-незахищених категорій населення у сфері праці при приблизно 40 % прихованого безробіття | Рівень погодинної заробітної плати, євро | 14-22 | 0,40-0,65 | Знецінення вартості робочої сили, зниження мотивації праці | Очікувана тривалість життя населення, років | Японія – 79 Швеція – 78 Великобрита-нія, США – 75 | 67,9 років

чоловіків – 62,4

жінок – 73,6 | Негативна динаміка основних показників здоров’я нації | Сумарний коефіцієнт народжуваності (сере-д-ня кількість дітей, народжених жінкою у фертильному віці) | 2,14 – 2,15 | 1,2 | Відсутність простого заміщення поколінь, абсолютне зменшення кількості населення | Коефіцієнт старіння населення (частка осіб старших 65 років в загальній чисель-ності населення), % | 7,0 | 13,9 | Старіння населення, зростання геронто-логічного соціального навантаження на його працездатну частину |

Зменшення, або стабілізація дистанції, що об’єктивно склалась між необхідним і дійсним рівнем забезпечення захисних потреб в соціально прийнятних рамках визначає міру ефективності соціального захисту.

Автор вважає, що у загальному вигляді система соціального захисту повинна включати наступні елементи: гарантії (правові, економічні, соціальні); ресурси (фінансові, природні, інформаційно-інтелектуальні); механізми (законодавчі, фіскальні, страхування, кредитування, організаційні); інструменти (бюджетні, позабюджетні, фонди гуманітарної допомоги, інформаційні технології, програмно-цільові засоби, соціальне партнерство); інституції (державні, громадські, міжнародні); моніторинг стану соціальної захищеності.

Саме поняття соціального захисту населення доцільно розглядати у вузькому та широкому значенні. В стислій дефініції соціальний захист виступає як державно-регіональна система підтримки соціально прийнятного рівня життя населення.

В більш розгорнутому і деталізованому визначенні соціальний захист населення - це солідарна, державно-регіональна, багатофункціональна система підтримки благополуччя населення на рівні, не нижчому від діючих стандартів і нормативів, яка попереджує нагромадження соціальних дефіцитів з метою досягнення суспільної стабільності на основі використання механізмів законо-дав-чого, економічного, інформаційного та організаційно-програмного забез-пе-чення. Вона має охоплювати соціальне страхування, державне забезпечення та надання соціальних пільг і послуг окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету, соціальну допомогу та соціальну підтримку непраце-здатних громадян за рахунок державного і місцевого бюджетів.

У другому розділі “Дослідження соціально-економічних індикаторів рівня життя” аналізується сукупність показників, які обумовлюють рівень життя та соціальної захищеності населення, зокрема: рівень та динаміка зайнятості населення України, грошові доходи, оплата праці та пенсії населення, грошові витрати тощо.

Проведений аналіз стану та оцінки рівня і динаміки соціально-економічних індикаторів показує, що в найближчі 5-10 років відбудеться суттєве зменшення трудового потенціалу у зв’язку із скороченням населення молодших та найбільш активних вікових груп з одного боку при одночасному виході на пенсію населення у віці 45-54 роки (за умов, що за цей період не буде переглянуто межі пенсійного віку). Такі структурні зрушення призведуть до посилення навантаження непрацездатними громадянами на працюючих членів суспільства і, як наслідок, викличуть у цілому більшу потребу в їх соціальній підтримці. Доцільно окремо враховувати вказане навантаження з боку підлітків та осіб пенсійного віку, оскільки, з точки зору соціального забезпечення та захисту це пов’язано з різними джерелами фінансування.

Оскільки зайнятість працездатного населення є основною передумовою формування доходів населення, в роботі вона розглядається як головний чинник соціального захисту. Негативні тенденції, котрі склались в динаміці зайнятості в галузях економіки на початку та в середині 90-х років, впливають на сучасний стан формування зайнятості і матимуть свої наслідки в найближчі роки. У зв’язку з цим особливої ваги набувають заходи, спрямовані державою на досягнення повної продуктивної зайнятості, вдосконалення структури наявних робочих місць (ліквідація неконкурентоспроможних, модернізація існуючих, введення нових) з врахуванням структурної зміни в сферах економіки, галузях, підприємствах, реального захисту прав кожного громадянина на працю та її оплату.

Значною мірою рівні зайнятості та безробіття впливали на формування доходів населення як основного джерела фінансового забезпечення складових механізму соціального захисту (табл. ). В цілому грошові доходи населення з 1998 по 2002 рік зросли з 1081,0 грн. до 3388,2 грн. в розрахунку на одну особу, у тому числі номінальна заробітна плата зросла з 153,49 грн. в середньому обчисленні за місяць до 376,38 грн. Середньомісячний розмір пенсії збільшився з 60,55 грн. до 136,55 грн.

Таблиця 2

Доходи населення та їх структура

(кумулятивно з початку року)

Роки | Грошові доходи населення | Грошо-ві дохо-ди на душу насе-лення, грн. | Зміна індексу реальних гро-шо-вих доходів (кумулятивно до відповідного періоду попе-реднього року), % | Всьо-го, млн. грн. | у тому числі (%) | опла-та праці | надходжен-ня від про-дажу про-дуктів сіль-сько-го гос-по-дар-ства | пенсії, допо-моги, стипен-дії | доходи від про-дажу інозем-ної валюти | інші надход-ження | 1998 | 54379 | 48,2 | 3,6 | 23,4 | 13,2 | 11,7 | 1081,0 | -1,6 | 1999 | 61865 | 49,6 | 4,6 | 23,8 | 5,9 | 16,1 | 1239,6 | -8,0 | 2000 | 86911 | 48,7 | 5,2 | 20,9 | 4,8 | 20,4 | 1755,7 | 9,9 | 2001 | 109391 | 51,6 | 6,9 | 20,5 | 4,0 | 17,0 | 2247,5 | 9,0 |

Починаючи з 2002 р., змінилась методологія визначення доходів і витрат населення. Це пояснюється тим, що під впливом ринкових трансформацій стали іншими джерела утворення доходів, що зумовило перерозподіл їх структурних складових. Зокрема, у 2002 році частка заробітної плати скоротилась в доходах до 41,0%, але з’явилась категорія "прибуток та змішаний доход", які склали в цьому ж році 16,8%. В структурі доходів показуються також доходи, одержані від власності та ін. Найбільш повно структура доходів подається, починаючи з січня 2003 року з розбивкою по місяцях (табл. 3).

Таким чином, визначення доходів за новою методологією обчислення згід-но джерел формування в ринкових умовах відображає більш широку соці-аль-ну базу їх утворення, що визначає напрями вдосконалення структури соці-аль-ного захисту (заробітна плата, доходи від власності, соціальні допомоги і соціальні трансферти) і формує напрями витрат та заощаджень населення.

Таблиця 3

Зміна в структурі доходів населення

Пері-оди | Доходи населення | всьо-го, млн. грн. | в тому числі (%) | наявний доход | заробітна плата | прибуток та змішаний доход | доходи від власності | соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти | в тому числі | всьо-го, млн. грн. | на ду-шу насе-лен-ня, грн. | Зміна реального індексу на-явних до-хо-дів (до від-по-відного пе-ріоду по-переднього року), % | соціальні допомоги | інші поточні трансферти | соціальні трансферти в натурі | 2003 | січень | 12802 | 45,7 | 10,2 | 2,1 | 42,0 | 21,1 | 4,5 | 16,4 | 9505 | 197,2 | 17,0 | лютий | 26029 | 45,8 | 9,5 | 2,1 | 43,4 | 20,6 | 4,4 | 18,4 | 18887 | 391,8 | 11,8 | березень | 40167 | 44,8 | 9,3 | 2,0 | 43,9 | 20,4 | 4,3 | 19,2 | 28817 | 597,8 | 8,4 |

За 2000-2002 рр. грошові витрати та заощадження на душу населення зросли з 1061,1 грн. до 2112,8 грн. За ці роки мала місце тенденція перевищення доходів над витратами, що в аспекті соціальної захищеності свідчить про появу у населення можливостей до заощаджень, які за цей період зросли удвічі. Це підтверджується приростом вкладів громадян в комерційних банках та заощаджень в цінних паперах. У структурі витрат та заощаджень зросли витрати на придбання товарів та послуг, які на початку 2003 р. складали 90,6% (у 2001 р. – 75,7%). У 2002 р. 88% усіх домогосподарств були із середньодушовими грошо-вими витратами до 300 грн., тобто нижче прожиткового мінімуму (табл. ).

Співвідношення грошових доходів населення на одну особу за місяць до прожиткового мінімуму в середньому по Україні в 2002 р. становило 60,2%, а в окремих областях дорівнювало навіть 28,7%. Це свідчить про низький життєвий рівень населення, спричинений відставанням розмірів заробітної плати та соціальних допомог значної частини населення від прожиткового стандарту.

Середньомісячна заробітна плата в розрахунку на одного працюючого в 2001 р. дорівнювала 311 грн., що становило 93,9% до прожиткового мінімуму (331,05 грн.). Реальна заробітна плата була ще нижчою і у середньому складала 300,7 грн. при значних коливаннях по регіонах і галузях. При цьому значна частина заробітної плати нараховувалась без своєчасних виплат. У цілому заборгованість із виплат заробітної плати по Україні становила понад 4,9 млрд. грн., тобто її не було своєчасно надано 25% працюючих.

Таблиця 4

Розподіл населення в Україні за рівнем середньодушових
грошових витрат за період 2000-2002 рр.

(відсотків) |

2000 | 2001 | 2002 | всі домо-гос-подар-ства | у тому числі які проживають | всі домо-гос-подар-ства | у тому числі які проживають | всі домо-гос-подар-ства | у тому числі які проживають | у мі-сь-ких посе-леннях | у сіль-ській місце-вості | у мі-сь-ких посе-леннях | у сіль-ській місце-вості | у мі-сь-ких посе-леннях | у сіль-ській місце-вості | Все населення із середньодушовими грошовими витратами в місяць, грн. | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0

до 60 | 12,5 | 6,9 | 8,2 | 4,2 | 16,7 | 24,4 | 5,2 | 2,2 | 11,2 | 60,1-90,0 | 16,6 | 13,9 | 12,6 | 9,4 | 19,3 | 22,0 | 9,9 | 6,6 | 16,4 | 90,1-120,0 | 17,1 | 16,9 | 15,4 | 14,4 | 17,7 | 17,4 | 13,7 | 11,2 | 18,7 | 120,1-150,0 | 15,2 | 16,3 | 14,7 | 14,7 | 14,4 | 13,6 | 13,3 | 13,1 | 13,6 | 150,1-180,0 | 11,1 | 12,4 | 11,6 | 12,4 | 10,0 | 8,3 | 12,9 | 12,9 | 12,9 | 180,1-210,0 | 8,5 | 9,7 | 8,6 | 9,5 | 6,7 | 6,0 | 10,2 | 11,3 | 8,0 | 210,1-240,0 | 5,1 | 6,1 | 7,2 | 8,6 | 4,3 | 3,0 | 7,9 | 9,0 | 5,4 | 240,1-270,0 | 3,9 | 4,9 | 5,6 | 6,6 | 3,4 | 1,9 | 5,9 | 7,1 | 3,4 | 270,1-300,0 | 2,7 | 3,4 | 4,0 | 4,9 | 2,1 | 1,2 | 4,8 | 5,8 | 2,7 | понад 300 | 7,3 | 9,5 | 12,1 | 15,3 | 5,4 | 2,8 | 16,3 | 20,8 | 7,7 |

У 2002 р. середньомісячна заробітна плата працівників складала 376,38 грн. (табл. 5) і продовжувала збільшуватись, однак це не вирішувало проблему подолання бідності, яка ускладнювалась низьким рівнем пенсійного забезпечення. За 1999-2002 рр. середня пенсія зросла майже вдвічі, проте по відношенню до прожиткового рівня вона складала 35,8%. В умовах зростання індексу споживчих цін, тарифів на комунальні і побутові послуги, платного медичного обслуговування, існуючого рівня безробіття це свідчить про складний соціально-економічний стан більшості населення і наявність його розшарування за рівнем життя, що потребує вдосконалення державного регулювання соціального захисту.

У зв’язку з тим, що значна частина доходів населення не декларується, дані бюджетних обстежень домогосподарств щодо рівня доходів мають низьку репрезентативність. Більш доцільно при розподілі населення за рівнем матеріального становища використовувати дані про розподіл населення за рівнем середньодушових витрат.

Таблиця 5

Основні показники рівня життя

1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | Середньомісячна заробітна плата, грн. | 153,50 | 177,52 | 230,13 | 311,08 | 376,38 | в % до відповідного періоду минулого року | х | 115,7 | 129,6 | 135,2 | 120,9 | Індекс реальної заробітної плати, % | 96,2 | 91,1 | 99,1 | 119,3 | 118,2 | Середній розмір пенсії, грн. | 60,65 | 68,91 | 83,66 | 122,49 | 137,23 | в % до відповідного періоду минулого року | х | 113,6 | 121,4 | 146,4 | 112,0 | Індекс споживчих цін, % | 120,0 | 119,2 | 125,8 | 106,1 | 99,4 | Індекс реальних грошових доходів, % | 98,4 | 92,0 | 109,9 | 109,0 | 121,2 |

Таким чином, дані про розшарування населення матимуть більшу достовірність при напрацюванні політики соціального захисту у сфері доходів, скерованої на підтримку рівня життя населення у відповідності з діючими стандартами та нормативами.

В третьому розділі – “Удосконалення державних механізмів регулю-ван-ня соціального захисту населення” – розглянуті складові системи соці-аль-ного розвитку і соціального захисту населення, запропоновано комплекс параметрів соціального моніторингу рівня соціальної захищеності окремих категорій населення, визначені та систематизовані напрями вдосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту населення.

Автор вважає, що соціальний захист населення залишається конституційною прерогативою держави та здійснюється її відповідними соціальними інституціями на підставі законодавчих нормативів шляхом використання державних соціальних стандартів, нормативів, гарантій. Державна політика соціального захисту за цих умов повинна передбачати багатовекторність задоволення потреб суспільства шляхом підвищення ролі та рівня трудових доходів, захисту громадян від зростання цін, гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму, реалізації заходів з недопущення розширення безробіття, забезпечення підтримки соціально незахищених категорій, реалізації стратегії подолання бідності, подальшого реформування оплати праці та пенсійного забезпечення.

Поряд із загальнодержавними законодавчими механізмами соціального захисту у формах соціального забезпечення активну роль повинна відігравати регіональна соціальна політика як їх складовий елемент. Її особливість полягає в поліфункціональності, охоплює цілий комплекс напрямів, основними з яких, на наш погляд, є: економічний, в т. ч. бюджетно-фінансовий, соціальний, де-мо-графічний, екогомологічний, поселенський. Пріоритетним напрямом регіо-нальної політики держави і місцевих органів влади виступає економічний, безпосередньо пов’язаний з ефективним залученням ресурсного потенціалу, створенням робочих місць, обмеженням безробіття, раціональним розміщен-ням продуктивних сил і відповідним цьому зростанням реальних доходів населення. Завдяки еконо-мічному напряму зростає самозахисний потенціал населення регіонів.

Активними соціально-захисними заходами, якими мають оперувати державні органи влади в трансформаційний період, є: встановлення і періодичний перегляд мінімальних споживчих бюджетів прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, створення фондів соціальної допомоги, пенсійних фондів, перманентна зміна оплати праці, індексація доходів та ін. заходи, що входять у сферу державного регулювання через використання механізмів забезпечення соціального захисту. Узагальнюючою формою державного регулювання соціального захисту є розробка системи показників, які характеризують стан та динаміку рівня життя населення.

В роботі показано, що за умов поступового подолання економічної кризи су-часні важелі державного регулювання соціального захисту потребують іс-тот-ного коригування, виходячи з двох наступних принципів: орієнтації на фор-мування суспільної свідомості, націленої на самозахист; зведення соці-аль-но-захисних функцій держави до реалізації законодавчо відрегульованих меха-ніз-мів забезпечення найменш захищених верств населення. При до-три-манні цих принципів досягається оптимізація взаємозв’язку соціального роз-витку і соціального захисту, перехід останнього на ринкові засади втілення.

З метою розробки соціально-захисних бюджетних програм та підвищення наукового рівня їх обґрунтованості автором запропоновано проектування соці-аль-ної захищеності населення регіону як елемента регіональної системи соці-аль-ного управління, що здійснюється на основі паспортизації адміністративно-територіальних одиниць (район, місто, область), а також соціальної діагнос-тики рівня захищеності категорій населення. Проектування соціальної захище-ності населення регіону сприятиме вибору адекватних напрямів соціального захисту населення та оптимізації заходів щодо їх реалізації.

Необхідною складовою інформаційного забезпечення системи соціаль-ного захисту є моніторинг соціальної захищеності різних категорій населення. При проведенні моніторингу, відповідно до актуальних щодо критерію соціальної захищеності потреб населення, у розроблених діагностичних екс-перт-них картах запропоновано множину факторів, що згруповані наступним чином: а) блок суспільно-громадянської влаштованості (безпека від кримі-нальних елементів; закріплення і розбудова державності України; гаран-тованість якості на ринку продуктів, товарів, послуг вітчизняного вироб-ництва; безпечність екологічного середовища; соціально-економічний розви-ток; довіра до владних структур; громадянські права і свободи; державні соці-альні гарантії); б) блок базової соціальної влаштованості особистості (наяв-ність постійної роботи; достатність доходу – зарплат, пенсій, стипендій; під-тримка здоров’я; доступність загальної і базової освіти; облаштованість житла; соціальні параметри сімейних стосунків; стабільність життєвого рівня); в) блок духовно-культурологічної влаштованості (культура соціального оточення; інтелектуальний розвиток; самореалізація; доступність суспільної інформації; можливість духовного самоздійснення).

В процесі соціологічного експертного дослідження, проведеного автором у 2001–2002 рр. серед працівників бюджетних установ і фірм, а також студентів і пенсіонерів, вимірювалась значущість перелічених чинників, а також досяжність реалізації відповідних потреб у зазначених категорій населення. За результатами моніторингу встановлено, що найбільш значущими для респондентів були чинники блоку, котрі визначають соціально-побутову влаштованість: середній показник оцінки – 0,815 умовних бальних одиниць (у.б.о.) (при максимальному позитивному значенні "1,000"). Оцінка значущості чинників громадянської влаштованості становила 0,779, а духовно-культурологічних чинників – 0,712 у.б.о.

При цьому індекс інтегральної самооцінки соціальної захищеності обстежених категорій працівників склав "-0,232" у.б.о. (за шкалою оцінок в інтервалі значень між нижньою і верхньою їх границями [-1,000 1,000]). Що стосується окремих складових відчуття соціальної захищеності згідно з виділеними блоками чинників, то оцінка реалізації суспільно-громадянської влаштованості була найнижчою: "-0,213" у.б.о.; рівень доступності чинників соціально-побутової влаштованості становив "_,042" у.б.о.; духовно-культурологічних – 0,118 у.б.о.

Застосування моніторингового діагностичного методу забезпечує необхідний соціологічний матеріал для: а) визначення індивідуальної та групової структури, ієрархії чинників соціальної захищеності; б) оцінки рівнів захищеності за окремими параметрами та в інтегральному вимірі; в) розробки суб’єктивних критеріїв і чинників соціальної захищеності; г) поглиблення розуміння понять соціальної захищеності та соціального захисту. Запропонований моніторинг дозволяє ранжувати чинники соціальної захищеності, простежувати їх дію в часовому і територіальному розрізі, що необхідно для обґрунтування нових напрямків наукових пошуків вирішення проблем соціального захисту на міждисциплінарному рівні.

В даний час підвищення потреб в соціально-економічному захисті зумовлене зростанням вартості життя, знаходиться в суперечності з можливістю задоволення цих потреб через недостатність матеріальних та фінансових ресурсів. Необхідність залучення населення до активного самозахисту через працю, надання пріоритетності стимулюванню соціальної підтримки трудової активності та підприємливості, яку концентрує в собі середній клас, складає головне джерело і об’єктивну основу напрямку підвищення суспільного благополуччя і стабільності. Трудність становлення і закріплення середнього класу як основного продуцента захисного потенціалу для інших категорій населення, нижчих за рівнем життя, пов’язана з неврегульованістю перерозподільчих відносин у суспільстві і потребує особливих реагувань з боку держави, зокрема через удосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту. Розроблена здобувачем принципова схема вдосконалення державних механізмів соціального захисту населення представлена на рис. 1.

Вдосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту населення має здійснюватись в наступних напрямах:

·

·

·

Таким чином, впровадження системного підходу щодо складових забезпечення соціального захисту населення, зокрема через законодавчо-правові гарантії та стандарти, фінансово-економічну базу, інформаційне і організаційно-програмне забезпечення, передбачає розробку наукової програми фундаментальних досліджень теорії і механізмів регулювання соціального захисту в ринкових умовах, а в практичному плані - моніторингу застосування граничних стандартів і індикаторів соціальної захищеності населення, спрямованих на реалізацію встановлених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.

ВИСНОВКИ

1. Наукове розуміння соціальної політики доцільно доповнити положенням про її двовекторне спрямування, що полягає у поєднанні соціального розвитку і соціального захисту. За функцією розвитку соціальна політика сприяє розв’язанню задачі максимізації благополуччя суспільства (людини), за захисною – мінімізації неблагополуччя та соціальних ризиків.

2. Застосування системно-цільового підходу до вирішення соціальних проблем при моделюванні державної соціально-захисної системи (в країнах з перехідною економікою) принципового значення набуває: упереджувально-профілактична націленість заходів соціального захисту як протидії поширенню бідності, демократизація цієї системи через раціональне перенесення захисних функцій соціальної політики держави на регіональний рівень влади, диференційований підхід при застосуванні соціальних стандартів щодо відповідних категорій населення.

3. Ефективність політики соціального захисту обмежують наступні фак-тори: недосконалість законодавчої і нормативно-правової бази соціального управління, ринкових відносин і соціально-економічних механізмів реалізації захисних прав і гарантій, відсутність оцінки соціальних наслідків управлінсь-ких рішень, а також відповідальності органів виконавчих структур за знижен-ня рівня життя населення, нерозвиненість принципів трипартизму, нерозме-жованість соціально-захисних функцій між суб’єктами трудових відносин.

4. Дослідження розподілу і витрат населення на макроекономічному та регіональному рівнях виявили тенденцію до розшарування населення за рівнем середньодушового доходу. Зокрема, це пов’язано з тим, що початок економічних зрушень ще не супроводжується пропорційними змінами у соціальній сфері як фазі кінцевого споживання, що, в свою чергу, пояснюється закономірною дією лагу припізнення впливу позитивних змін на соціальні наслідки кризового стану.

5. Пропонується розглядати соціальний захист як державно-регіональну систему підтримки благополуччя населення на рівні, не нижчому від діючих стандартів і нормативів, яка попереджує нагромадження соціальних дефіцитів. Вона має поєднувати соціальне страхування, державне забезпечення та надання соціальних пільг і послуг незахищеним категоріям населення, соціальну допомогу та соціальну підтримку непрацездатних громадян.

6. Соціальна стратегія євроінтеграційного курсу потребує вдоско-налення державних механізмів регулювання соціального захисту населення, що мають базуватися на принципах: формування соціальної свідомості до самозахисту; зведення соціально-захисних функцій держави до реалізації законодавчо відрегульованого забезпечення найменш захищених, неконкурентоспроможних верств населення, а також дотримання ринкових засад соціального захисту з урахуванням стандартів і нормативів розвинутих країн.

7. Вдосконалення державних механізмів регулювання соціального захисту населення має відбуватись на основі системного підходу щодо їх складових (законодавчо-правові гарантії та стандарти, фінансово-економічна база, інформаційне і організаційно-програмне забезпечення) в наступних напрямах: вдосконалення системи соціального страхування; реформування державного забезпечення та надання соціальних пільг та послуг окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету; регулювання соціальної допомоги та соціальної підтримки непрацездатних і малозабезпечених громадян за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.